Переклад-лінгвістичне явище, і процес перекладу

розглядається саме як лінгвістичне явище, що відбувається в межах акту

міжмовної комунікації.Загальна характеристика перекладу визначає
переклад як співвіднесене функціонування двох мовних систем, а всі
висновки, які ми робимо, виходячи з цього визначення, поширюються на
будь-який акт перекладу. Відомо, що окремі види перекладу вимагають
від перекладача особливих знань і умінь. Але розбіжності та відмінності
між різними видами перекладу не змінюють сутності процесу перекладу,
й ого загально-лінгвістичної основи, з чого випливає принципова єдність
усіх видів перекладу.Якщо розглянути не єдність і схожість, а
особливості різних видів перекладу, то можна вирізнити важливі
специфічні риси стосовно окремих видів перекладу, а саме: можливість
модифікування процесу перекладу, необхідність слідкувати за тим, щоб
досягти еквівалентності вищого (V) ступеня, допустимість відхилення
від максимальної схожості двох текстів, використання деяких елементів
адаптації, транскодування тощо.
Саме те, що має робити перекладач за певних умовах перекладу,
тобто опис й ого дій та їхньої специфіки, покладено в основу принципів
класифікації перекладів. Існує два принципи:
•за характером текстів, що перекладаються (= вихідних текстів);
•за характером мовних дій перекладача в процесі перекладу.
Перша класифікація пов'язана з жанрово-стилістичними
особливостями оригіналу, друга - з психолінгвістичними особливостями
мовних дій перекладача в письмовій та усній формі. Жанрово-
стилістична класифікація залежно від жанрово-
стилістичних особливостей оригіналу обумовлює розрізнення двох
функціональних видів перекладу:художнього (літературного);
інформативного (спеціального).
Художній переклад – це переклад творів художньої
літератури. Протиставлення творів художньої літератури всім іншим
мовним зразкам обумовлене домінуванням в них однієї комунікативної
функції, а саме - художньої - естетичної або поетичної.
Головна мета художнього твору - досягнення певного естетичного
впливу, створення художнього образу.Така естетична спрямованість
відрізняє художнє мовлення від решти актів мовленнєвої комунікації
(для яких основна мета - інформативність висловлювання).
Ще одна риса художнього перекладу: при цьому перекладі
створюється новий текст, такий самий за своїми художніми якостями, як
і вихідний текст (текст мовою оригіналу).
З метою відтворення художньо - естетичного сенсу оригіналу
можна допускати деякі відхилення від максимальної смислової точності
при перекладі, нехтувати дослівним перекладом:The mountain tops
were hidden in a grey waste of the sky. - Верхів'я гір тонули в сірому небі.
У цей вид перекладу включається вся художня література (поезія,
проза, фольклор), публіцистика і літературна критика. Для того щоб
працювати в цьому напрямку, перекладач в ідеалі повинен володіти
літературним талантом. Як мінімум, від нього вимагається вміння
наділяти перекладений сенс в літературну форму, відповідно манері
письма автора, якого перекладають. Складність такого виду перекладів
в безлічі фраз, властивих мові оригіналу, образів, зрозумілих носіям
мови і які нічого не говорять тим, хто з таким не знай омий .
Від перекладача вимагається створити так звані семасіологічні
зв'язки, які неможливі в умовах часових рамок. Тому художній переклад
може бути тільки письмовим.
Інформативний переклад - це переклад текстів, основна функція
яких повідомлення якоїсь інформації, а не художньо - естетичний вплив
на читача. Це всі матеріали наукового, ділового, суспшьно-політичного,
побутового характеру.Чисто інформативний опис переважає також у
перекладі детективних творів, в описах мандрівок, нарисах.Поділ на
художній і інформативний переклад лише вказує на основну
функцію оригіналу, що має бути відтворена у перекладі, причому елементи
обох виді» перекладу можуть потрапляти відповідно до художнього або
інформативного тексту перекладу.Підвиди інформативних текстів
визначаються залежно від функціонально стилістичних особливостей
оригіналу:
•переклад науково-технічних матеріалів;
 офіцій но-ділових;
 політико-публіцистичних;
 газетно-інформацій ний ;
  патентних та ін.
Психолінгвістична класифікація бере до уваги спосіб сприй няття
оригіналу і створення тексту перекладу, поділяє
перекладацьку діяльність на перекладписьмовий ;усний .
Письмовий переклад - такий вид перекладу, при якому мовні
твори, що об'єднуються в акті мовленнєвого спілкування (оригінал і
текст перекладу), з'являються в процесі перекладу у вигляді фіксованих
текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися.
Усний переклад - такий вид перекладу, при якому оригінал та й ого
переклад з'являються в процесі перекладу в нефіксованій формі, тобто
перекладач сприй має інформацію лише один раз і у своїй подальшій
діяльності не може звертатися до вихідного тексту. Усний переклад
відбувається за схемою: усне сприй мання - усне відтворення
( translation by ear).
Підвиди усного перекладу:
Синхронний Послідовний
Паралельно із сприй няттям Після завершення сприй няття
оригіналу оригіналу
Будь-яка мовна комунікація здій снює передачу інформації від
джерела до рецептора (перекладач працює в двомовному режим:
від тексту оригіналу до тексту перекладу).При письмовому перекладі дії
перекладача односторонні (від мови оригіналу до мови перекладу).
При усному перекладі двосторонні, тобто перекладач має
працювати в режимі:
І комунікант ↔ перекладач ІІ комунікант ↔ перекладач
В обох випадках перекладач бере на себе функції і джерела, і
рецептора.
До цього часу ряд спеціальних теорій видів перекладу розроблений
недостатньо. Серед най більш розроблених - проблеми перекладу
науково-технічних та газетно-інформацій них матеріалів. Спеціальні теорії
перекладу, що вивчають переклад у світліпсихолінгвістичної класифікації,
най більше вивчають аспекти усного, особливосинхронного перекладу.
Через те, що умови здій снення усного перекладу створюють певні
обмеження для досягнення максимальної еквівалентності і призводять
до певних втрат інформації, ці умови підлягають спеціальному
теоретичному опису.Вивчення специфіки усного перекладу відбувається
у трьох напрямах: Перший напрям - вивчення факторів, що впливають
на вибір і вилучення перекладачем інформації, що міститься в оригіналі.
Наприклад, є такі фактори або умови сприй мання усного тексту:
• короткочасність звучання усного тексту;
• одноразовість цього звучання;
• дискретність (= перерваність усного мовлення), ритм, темп,
паузація мовлення.
До того ж, такими факторами є сприй мання окремих "порцій "
інформації в "ланцюжку" мовлення, що весь час розгортається, а при
цьому - створення особливих "шків" інформації або смислових опорних
пунктів.Перекладач має прогнозувати подальший хід комунікації на
основі вже сприй нятих сегментів тексту.Теорія усного перекладу описує
ситуації прогнозування, а також фактори, що компенсують втрати
змісту.Другий напрям - розгляд усного перекладу як особливого виду
мовлення мовою перекладу.Третій напрям - усний переклад як
особливий вид перекладу (у протиставленні до письмового перекладу).
Теоретично, будь-який текст можна перекласти і усно й письмово.
Але художні твори зазвичай не перекладаються усно, а також
не перекладаються усно інформативні твори, значні за обсягом, тому що
їх фізично неможливо запам'ятовувати, перекладати і відтворювати
протягом тривалого часу і в цьому немає особливої потреби (якщо ці
тексти можна прочитати.
Види перекладів в залежності від форми мови:
• Письмово-письмовий переклад.
• Усно-усний перекла.
• Послідовний , синхронний .
• Письмово-усний .
• Усно-письмовий .
Види перекладу в залежності від тематики та жанрових
особливостей:
• Науково-технічний та переклад документації.
• Газетно-інформацій ний , суспільно-політичний та
публіцистичний .
 • Художній та поетичний переклад.
Характеристика кожного виду перекладу та вимоги до
перекладача в залежності від виду та форми перекладу.Особливості
психічної реакції на акт мовлення.
Однозначність при перекладі спеціальних термінів науково-технічної
літератури;
вимоги збереження стилю публіцистики як спеціального журнально-
газетного жанру.
Емоцій ність поетичних перекладів, содержання художньої картини
письменника, вплив епохи, літературної школи, різновиди лексичних,
граматичних (синтаксичних) мовних засобів
та їх співвідношення, різноманітність сполучення книжково-письмового
та усного мовлення,
враховуючи стилістичні розбіжності мов - всі ці фактори в цілому
впливають на переклад та й ого види залежності від жанрових та
тематичних особливостей .
Головна відмінність - переклади усні та письмові. У усного та
письмового перекладів більше відмінностей , ніж може здатися. Усні
переклади поділяються на такі види:
Послідовний переклад - перекладач передає прослуханий текст
частинами, фразами або абзацами, а мовець робить паузи, щоб лінгвіст
переклав сказане.
Синхронний переклад - якщо в першому випадку у перекладача є
час на осмислення почутого і формулювання фраз, при синхронному
перекладі він працює в режимі цей тноту, переклад й де одночасно з тим,
як слова були сказані.
Паралельний переклад - якщо обидва попередні види перекладів
мають одну спрямованість з однієї мови на іншу, то при паралельному
перекладач спочатку переводить вихідну мову на мову перекладу, а
потім те ж саме, але назад.
Є ще два типи перекладів, які прий нято виділяти окремо:
Письмовий переклад почутого (най частіше це тільки вправа або
записуваний переклад аудіозапису); переклад з листа - перекладач читає
написане на одній мові і вголос переводить й ого на інший . Така
класифікація видів перекладу в деякому сенсі формальна.
 Систематизацію усних перекладів можна розділити ще й на
жанрово-стилістичне розмаїття. Переклад промови політика або
виступи стендапера вимагають абсолютно різних підходів. Але це вже
нюанси професії.
Науково-технічний тип перекладів у свою чергу поділяється на
кілька окремих груп:
технічні - категорія, що включає переклади документації
технологічного обладнання, інструкції, підручники точних дисциплін,
технічні статті та доповіді, інші тексті, насичені спеціалізованими термінами;
економічні - переклади бухгалтерських документів, міжнародних
угод і актів, податкової документації, фінансових звітів та іншої
документації, пов'язаної з фінансами;
юридичні - переклад нормативних актів, законів, договорів і угод,
книг і статей з юриспруденції, інших текстів правового характеру;
автомобільні - керівництва з експлуатації транспортних засобів,
опис електросхем автомобілів та іншої техніки, інструкції з ремонту або
застосування технічних засобів і рідин;
медичні - переклад історії хвороби, лікарських висновків, медичних
наукових і науково-популярних статей , результатів аналізів інструкцій
до медтехніки та обладнання, протоколів операцій . Для роботи з
науково-технічними перекладами від фахівця потрібна наявність знань
в конкретній області, з якою пов'язаний текст оригіналу. Природно, що
бути знавцем всіх галузей неможливо, тому перекладачі спеціалізуються
на певних сферах.
Так в рамках перерахованих спеціалізацій є і окремі види
перекладів: радіотехнічний , вій ськовий , хімічні та інші знання необхідні
не тільки для розуміння сенсу перекладеного тексту, але і для
правильного застосування термінів і понять.
Суспільно-політичний переклад
Відрізняється від усіх інших хоча б тому що в таких текстах
перемішуються тексти інформацій но-пропагандистського спрямування
з науковими. Крім того, на відміну від художніх, в текстах, пов'язаних з
політикою або громадськими рухами, використовуються мовні штампи.
Най частіше перекладу вимагають суспільно-політичні документи,
журнали, газети, виступи на радіо і телебаченні. Головна функція такого
типу перекладів - інформацій на.
При цьому початкові тексти можуть бути розраховані впливати на
публіку, виконувати завдання з обробки громадської думки. Для вміння
зай матися таким видом перекладів потрібні відповідні політичні
знання, розуміння процесів, і обстановки, в якій вони написані або
сказані.Заслуговує на увагу типологія видів перекладу, запропонована P.
K. Міньяр-Бєлоручевим, яка є недостатньо систематизованою, але
най повнішою серед усіх наявних класифікацій . Ця класифікація
дозволяє узагальнити різні аспекти підготовки, виконання, презентації
та функціонування перекладу, співвіднести їх з іншими компонентами
перекладацької діяльності.
Типологія перекладів встановлювалася за такими ознаками: 1) за
співвідношенням типу МО та МП; 2) за характером суб'єкта
перекладацької діяльності; 3) за типом перекладацької сегментації та
способом переробки перекладеного матеріалу; 4) за формою презентації
тексту МП та тексту МО; 5) за характером відповідності текстів МО та
МП; 6) за жанрово-стилістичними особливостями та жанровою
належністю перекладеного матеріалу; 7) за повнотою та типом
передання смислу оригіналу; 8) за функцією; 9) за ознакою первинності
тексту МО; 10) за мотивом виконання перекладу; 11) за ступенем
завершеності; 12) за якістю виконання перекладу; 13) за ступенем
адекватності; 14) за тематикою. Автор класифікації визначає основні
типи перекладів, що були виділені за сукупністю перелічених ознак і
наводить всі наявні назви та дефініції видів перекладу, іноді
виокремлюючи їх в окремі види. Уніфікована і відпрацьована, ця
класифікація має такий вигляд:
1. За співвідношенням типу МО та МП виділяються:
1.1. Внутрішньомовні переклади: тлумачення слів певної мови
знаками тієї ж мови:
1.1.1.Діахронічний переклад (або історичний ) -переклад на сучасну
мову історичного тексту, що написаний мовою попередньої історичної
доби;
1.1.2.Транспозиція - це переклад тексту одного жанру або
функціонального стилю іншим стилем чи жанром.
 1.2. Міжмовний переклад - це відображення повідомлення,
вираженого засобами певної мови (МО) знаковою системою МП
(переклад з однієї штучної мови на іншу штучну мову, з однієї природної
мови на іншу природну мову). Існують такі різновиди міжмовних
перекладів:
Бінарний переклад - переклад з одної природної мови на іншу.
Інтерсемантичний переклад - переклад зі штучної мови на
природну або навпаки.
Трансмутація - це переклад з однієї штучної мови на іншу
(штучну).
2. За характером суб'єкта перекладацької діяльності (людини або
машини) виділяються:
2.1. Традиційний переклад (або ручний переклад, людський
переклад) - переклад, що виконується або виконаний людиною. Такий
переклад буває трьох видів:
2.1.1.Переклад, виконаний перекладачем, не автором тексту МО.
Умовно й ого можна назвати неавторським перекладом.
2.1.2.Авторський переклад - переклад, що виконаний автором
оригінального твору.
2.1.3.Авторизований перекладоригінального тексту, апробованого
автором.
Машинний переклад (автоматичний переклад) - переклад, що
виконаний або виконується електронно-обчислювальною машиною /
комп'ютером. У наш час машинний переклад май же цілком зводиться до
комп'ютерного перекладу. Змішаний переклад - це переклад, при
виконанні якого поєднуються зусилля машини і людини. У залежності
від обсягу виконаної роботи суб'єктами перекладацької діяльності
виокремлюються:
2.3.1. Автоматичний переклад з використанням значної частини
традицій ної форми переробки тексту, в основному у формі
попереднього редагування, інтерредагування та постредагування.
2.3.2. Традиційний (людський) переклад із значним
використанням автоматизованих систем переробки інформації,
головним чином, автоматизованого словника.
 3. Переклади, що виконуються за типом перекладацької
сегментації тексту і за одиницями перекладу, на рівні яких виконується
певний переклад. Слід зазначити, що Р. К. Міньяр-Бєлоручев не визначає
видів перекладу на рівні фонем або графем, вважаючи транскрипцію та
транслітерацію способами перекладу, а не видами, не виділяючи буквального
перекладу. За типом перекладацької сегментації тексту і за одиницями
перекладу, на думку дослідника, виділяються такі види перекладу:
Поморфемний переклад - це такий вид перекладу, що виконаний
на рівні окремих морфем без урахування їхніх структурних зв'язкі.
Послівний переклад - переклад, виконаний на рівні слів без
урахування смислових, синтаксичних та стилістичних зв'язків між
словами (дослівний переклад, буквальний переклад, переклад на рівні
лексем).
Пофразовий переклад, що виконується на рівні окремих речень
або фраз, які перекладаються послідовно одне за іншим.
Абзацно-фразовий переклад - переклад на рівні окремих речень
або абзаців, що перекладаються послідовно одне за іншим.
Суцільнотекстовий переклад - переклад цілого тексту, без
виокремлення в ньому менших одиниць перекладу. Най частіше
здій снюється в усній формі як послідовний переклад після
прослуховування всього тексту. Вважаємо за доцільне доповнити дану
класифікацію перекладом на рівні звуків (літер), адже транскрибування,
транслітерування можливо у будь-якому тексті.
4. Переклади, що диференціюються за ознакою репрезентації
тексту МО та МП:
4.1. Письмовий переклад:
Письмовий переклад письмового тексту.
Письмовий переклад усного тексту.
4.2. Усний переклад:
Усний переклад усного тексту.
Усний переклад письмового тексту.
4.2.3. Синхронний переклад - усний переклад, що відбувається
водночас з виголошенням тексту. Одиницями синхронного перекладу, як
правило, бувають фрази та синтагми.
Синхронний переклад буває двох підвидів:
 Традиційний синхронний переклад - синхронний переклад з
використанням кабіни синхроніста (традицій ний синхрон), тобто
спеціально відведеній для такого перекладу кабіні з використанням
різних технічних засобів. Шепотіння (нашіптування) - різновид
синхронного перекладу, при якому текст МП вимовляється тихим
голосом.
Цікаво, що P. K. Міньяр-Бєлоручев виокремлює тлумачення усного,
письмового тексту та синхронний переклад, адже синхронний переклад
може бути усним або письмовим перекладом першотвору. Отже, ознаку
репрезентації тексту МО та МП слід було б уточнити щодо способу
виконання перекладу.
4.2.4. Послідовний переклад - різновид усного перекладу, що
відбувається після прослуховування одиниці перекладу тексту МО,
власне в паузах між ними й здій снюється послідовний переклад.
Одиницями послідовного перекладу є абзаци, рідко - фрази; можливе
використання й інших одиниць. Розрізняють такі різновиди
послідовного перекладу:
4.2.4.1. Односторонній переклад - це усний переклад, що
здій снюється з мови джерела на мову реципієнта. 4.2.4.2. Двосторонній
переклад - усний послідовний переклад бесіди, що здій снюється з мови
джерела на мову реципієнта і навпаки.
5. Переклади, що здій снюються за ознаками характеру та ступеня
відповідності текстів МО та МП:
5.1. Вільний переклад - такий різновид перекладу, що відтворює
основну інформацію твору МО з можливими відхиленнями:
доповненнями, пропусками, змінами місця подій та ін.
Вільний переклад відбувається на рівні тексту, тому категорії
еквівалентності мовних одиниць для нього нерелевантні. На відміну від
інших дослідників, Р. К. Міньяр-Бєлоручев підпорядковує вільному
перекладу такі види, як:
Свавільний переклад - май же те саме, що й вільний переклад, але
допускається більше творчості перекладача щодо відтворення змісту й
форми оригіналу (у традицій ному перекладознавстві вільний , свавільний
переклад та перелицювання є різними видами перекладу, іноді вільний і
свавільний переклад ототожнюються). Перелицювання (переспів) - є
вільним перекладом із значними відхиленнями від твору МО та
елементами адаптації.
Інтерпретація - це різновид перекладу, що базується на зверненні
перекладача до позамовної дій сності (на відміну від власне перекладу,
здій сненого за встановленими правилами переходу від одиниць і засобів
МО до їхніх еквівалентів у МП).
5.2. Власне видами перекладу за ознакою ступеня відповідності
текстів МО та МП слід вважати переклади артифактних текстів
(ментафактних), тобто адекватні переклади.
(5.2.) Адекватними називаються такі види перекладу артифактних
текстів, за якого перекладений текст в цілому відповідає оригіналу і
виражає ті самі комунікативні установки, що й твір МО. Існують такі
підвиди адекватного перекладу:
5.2.1. Власне адекватний переклад - це такий підвид адекватного
перекладу, за якого повністю і правильно відтворюється зміст, стиль,
жанр, мова оригіналу, але дозволяється привносити незначні зміни
щодо форми відтворення оригіналу та художніх засобів у разі
відсутності міжмовних еквівалентів. Цей підвид адекватного перекладу
застосовується при відтворенні публіцистичних та художніх текстів.
5.2.2. Точний переклад - такий підвид адекватного перекладу,
який характеризується семантичною точністю, тобто семантичною
повнотою та правильністю відтворення плану змісту твору МО.
Як правило, точний переклад використовується для відтворення
іншою мовою ділових, офіцій них, наукових, технічних текстів.
5.2.3. Аутентичний переклад являє собою переклад такого
офіцій ного документа, домовленості, контракту, який має однакову
юридичну силу з оригіналом.
Згідно з міжнародним правом текст договору може бути
відпрацьований і прий нятий однією мовою, а й ого аутентичність
встановлена двома чи більше мовами. Най простішою формою такого
перекладу є завірений (або легалізований ) переклад - це такий
адекватний переклад особистого документа, відповідність якого
оригіналові підтверджена юридично / нотаріально.
6. Переклади, що виконуються за ознакою жанрово-стилістичної
характеристики та жанрової належності твору МО:
 6.1. Види перекладу за ознакою жанрово-стилістичної
характеристики твору МО:
6.1.1. Науково-технічний перекладнаукових, технічних текстів та
документації.
6.1.2. Суспільно-політичний переклад - переклад суспільно-
політичних текстів МО.
Військовий переклад - переклад текстів вій ськової тематики.
Юридичний переклад - переклад текстів юридичної тематики.
Побутовий переклад - переклад текстів розмовно-побутового
жанру.
6.2. Види перекладу, що виконуються за жанровою належністю
твору МО (повністю відповідають жанровій класифікації літературних
творів).
7. Переклади за ознакою повноти й засобу відтворення смислу
оригіналу:
Повний переклад - переклад, що відтворює зміст твору МО без
пропусків і скорочення.
Неповний переклад - переклад, що відтворює зміст твору МО з
можливими пропусками і скороченнями. Існують такі різновиди
неповного перекладу:
Скорочений переклад - неповний переклад, що передає зміст твору
МО у згорнутому вигляді, тобто скорочено. Фрагментарний переклад -
вид неповного перекладу, при якому відтворюється не весь текст МО, а
якась й ого частина або розділ. Анотований переклад - переклад, що
відображає лише тему, предмет та призначення твору МО.
Реферований переклад - такий , що вміщує відносно детальну інформацію
про реферований документ - й ого призначеність, тематику, методи
дослідження, одержані результати. На наш погляд, визначення неповний
переклад є не зовсім вдалим, оскільки в ньому міститься більше
характеристики можливого результату діяльності перекладача, ніж
видової належності перекладу. Тому більш вдалим є визначення
скорочений переклад, а й ого різновид 7.2.1. - власне скорочений
переклад.
8. Переклади, що виконуються за ознакою основної прагматичної
функції, прагматичної спрямованності:
 8.1. Практичний переклад, що призначений для практичного
використання як джерело інформації (у вигляді друковного тексту або
робочого перекладу):
8.1.1. Робочий переклад (інформацій ний переклад) -
невідредагований переклад, здебільшого придатний для практичного
використання, але не оформлений для публікації.
8.1.1.1. Консультативний переклад - вид інформацій ного
перекладу, що здій снюється здебільшого в усній формі і включає елементи
анотування, реферування, вибіркового перекладу з листа, відбувається у
присутності замовника, який уточнює певні місця тексту МО при перекладі.
8.1.1.2. Робочий переклад як такий .
8.1.2. Видавничий переклад (друкований переклад) - це письмовий
переклад, тиражований за допомогою засобів масового розмноження,
призначений для широкого розповсюдження.8.1.3. Опублікований
переклад - навчальний або практичний переклад, тиражований за
допомогою засобів масового розмноження.
8.2. Навчальний переклад - переклад, що використовується у
навчальному процесі для підготовки перекладачів-фахівців або як один
із засобів навчання іноземної мови.
8.3. Експерементальний переклад - переклад, що виконаний з
метою дослідження, для перевірки словника, складеного для машинного
перекладу.
8.4. Еталонний переклад - зразковий переклад, що
використовується для порівняння з іншим перекладом, кваліфікацію
якого необхідно встановити.
9. Переклади, що виділяються за ознакою первинності /
непервинності тексту МО:
Прямий переклад (або первинний переклад, безпосередній
переклад) - переклад, що виконаний безпосередньо з
оригіналу.Вторинний переклад (непрямий ) - це переклад, що виконаний
не безпосередньо з тексту оригіналу, а з й ого перекладу будь-якою
іншою мовою.
Зворотний переклад - експериментальний або навчальний
переклад вже перекладеного тексту на МП. За цією ознакою автор
класифікації з невідомих причин не відзначив ще один вид перекладу -
двоступеневий переклад, який започаткували представники Толедської
школи перекладу (Іспанія), ще у 1130 році і широко використовували в
різних країнах у добу середньовіччя. Суть такого перекладу полягала у
тому, що спочатку твір усно перекладався з арабської мови на
романську, а потім - на іспанську (латинську) і записувався. Цей вид
перекладу дозволяв представникам Толедської школи з'ясовувати всі
незрозумілі місця першотворів і викладати їх зрозуміло, природно для
носіїв іспанської мови.
10. Переклади за певним мотивом (причиною), необхідністю
їхнього виконання:
10.1. Плановий переклад - переклад, що виконується видавництвом або
спеціалізованою перекладацькою інстанцією згідно з заздалегідь
складеним планом.
10.2. Переклад на замовлення - такий , що виконується на
замовлення певної організації, особи тощо. Різновидами перекладу на
замовлення є:
10.2.1. Спеціальний переклад - різновид перекладу на замовлення,
виконаний зі спеціальною метою або на спеціальне замовлення.
10. 2.2. Власне переклад на замовлення.
10.3. Ініціативний переклад - переклад, що виконується установою
або окремим перекладачем за власним бажанням без доручення або
замовлення на нього.
11. Переклади, що виконуються за ознакою їхньої завершеності:
11.1. Завершений переклад (виконаний переклад) - такий , що
виконаний перекладачем і готовий до подальшого використання.
11.2. Незавершений переклад - такий , що виконаний неповністю.
Припинений переклад - переклад, виконання якого було припинено
з певних причин.
Проміжний переклад (чорновий , попередній переклад) - переклад,
виконаний для попереднього ознай омлення фахівця зі змістом
оригіналу, подальше редагування якого ще буде виконуватися у
подальшому.
12. Переклади, що виконуються за ознакою складності мови, якості
літературної обробки і редагування. Існує чотири підтипи перекладів за
цією ознакою:
 12.1. За ознакою складності переклади розподіляються на:
Переклади першого ступеня складності (виключно для науково-
технічних перекладів).
Переклади другого ступеня складності (виключно для науково-
технічних перекладів).
Переклади третього ступеня складності (виключно для науково-
технічних перекладів).
12.2. За ознакою якості переклади діляться на:12.2.1. Професійний
переклад - переклад, що забезпечує комунікативно зумовлений вид
адекватності тексту МО; такий переклад забезпечує необхідний вид і
рівень адекватності. Різновидами професій ного перекладу є:
12.2.1.1. Високоякісний переклад - адекватний на високому
професій ному рівні.
12.2.1.2. Якісний переклад - адекватний переклад, виконаний
професій но.
12.2.1.3. Посередній переклад - не повністю адекватний переклад,
здатний виконати основну комунікативну мету оригіналу.
12.2.2. Непрофесійний переклад - переклад, що не забезпечує
необхідного виду і рівня адекватності. Непрофесій ний переклад існує у
таких різновидах:
Слабкий переклад - переклад, що містить смислові, граматичні,
термінологічні, стилістичні помилки та погрішності в оформленні.
Неправильний переклад ~ переклад, що викривляє, спотворює
смисловий зміст оригіналу.
12.3. За ознакою ступеня літературної обробки переклади
розподіляються на:
12.3.1. Чорновий переклад - переклад, що відтворює основний зміст
твору МО і має неточності щодо термінології* та стилю викладу.
12.3.2. Робочий переклад - повноцінний , стилістично
відкорегований переклад, який правильно відтворює смисл оригіналу,
але має деякі термінологічні неточності.
12.3.3. Переклад для публікування - повноцінний , стилістично
відредагований , який правильно передає зміст оригіналу, з точним
використанням спеціальної термінології.
12.4. За ознакою відредагованості виділяються:
 12.4.1. Відповідний переклад - такий , що забезпечує належний
вигляд, високий рівень адекватності, не потребує подальшого
редагування.
Відредагований переклад - переклад, який щой но відредагували.
Гладкий переклад - добре вичитаний та літературно
відредагований переклад.
12.4.4. Невідредагований переклад.
13. За типом адекватності переклади розподіляються на:
Семантико-стилістично адекватний переклад - переклад, який
повністю відтворює зміст, форму та авторський намір першотвору;
стилістично еквівалентний переклад, що відповідає функціонально-
стилістичним нормам мови перекладу.
Прагматично (функціонально) адекватний переклад -переклад,
який правильно відтворює основну (домінантну) комунікативну
функцію твору МО.
13.3. Дезиративно адекватний переклад - переклад, який повно і
правильно задовольняє інформацій ний попит замовника і не
обов'язково відтворює повний смисловий зміст та основну
комунікативну функцію твору МО.
+14. За тематично-предметним змістом - традицій но виділені види
перекладу, які співвідносяться з розділами різних галузей науки, техніки.
(квантова механіка, психолінгвістика, математичний аналіз, теологія). Наведена
вище класифікація видів перекладу є най повнішою, науково цінною,
систематизованою, але не достатньо одпрацьованою, оскільки іноді
синонімічні назви типів перекладу виділяються окремо в межах однієї
ознаки (діахронічний і історичний переклад).
Послівний (дослівний) переклад
Послівним перекладом (word-for-word translation) називається
такий вид перекладу, за якого кожне слово / член речення МО
передається в МП у такому ж порядку слів, що представлений у МО, і
повністю відповідає за семантикою. Наприклад:
Не можна погодитися з твердженням деяких дослідників про те,
що послівний переклад - завжди точний і правильний , влучний . У
практиці перекладу нерідко трапляються випадки, коли дослівний
переклад спотворює текст (твір). Наприклад: On the floor below balcony, a
trickle of humanity of both sexes and various ages was looking about
curiously, while a guide intoned a set speech about robotic computing. На
підлозі внизу балкону потік людської маси обох статей і різного віку
озирался незвичай но в той час, поки гід виділяв інтонацією частину
мовлення про роботові обчислення (Внизу під балконом проходила
група чоловіків та жінок різного віку, з зацікавленістю озираючись
навколо себе.);Boget raised both hands to smooth down his already perfectly
smooth and glossy head of black hair. Богет підняв обидві руки
приглажувая й ого воює досконально приглажену і блискучу голову
чорнявого волосся (Богет підняв руки, неначе хотів пригладити й без
того гладке чорняве волосся). Дослівний переклад використовується на
початковому етапі вивчення іноземної мови, коли учень / студент
перекладає саме таким чином, а потім вже вчитель / викладач
виправляє й ого переклад, звертаючи увагу на особливості перекладу
певних граматичних форм, структур, зворотів іноземної мови.
Однак, навіть при літературному перекладі часто зустрічаються
випадки дослівного відтворення оригіналу. Наприклад: The Minister of
Foreing Affairs of Ukrain is leaving for
London today evening. Сьогодні ввечері міністр закордонних справ
України відбуває до Лондона. Do it now! Immediately. Зробіть це зараз!
Негай но.Перенесення порядку слів, властивого МО, у МП притаманне
буквалістичному перекладу.

Підрядковим перекладом (interliniar translation), або

підрядником, називається такий вид перекладу, при якому повністю і точно
відтворюється значення і зміст рядків (у віршованому творі) або речень (у
прозовому творі) оригіналу у перекладі. При підрядковому перекладі, як
правило, порушується мелодика й ритміка оригіналу, а строфіка -
зберігається.
У наш час підрядковий переклад використовується не часто,
наприклад при перекладі наукових або технічних творів, що містять
know how (у роботі конструкторських бюро, науково-дослідних
інститутів з метою ознай омлення фахівців та науковців з новими для
даної країни винаходами, теоріями, відкриттями. (такі переклади
існують лише для внутрішнього користування, не для видання), а також
при перекладі з давніх чи рідкісних мов, таких, як телугу, малаялам, орія,
урду, суахілі. Підрядником як навчальним методом користуються при
вивченні іноземних мов.
У XIX столітті підрядковий переклад використовувався набагато
частіше, оскільки знавців мов, як і глибоко професій них перекладачів,
було мало. П. Грабовський перекладав десятки творів
західноєвропей ських поетів тільки на основі підрядника.
Реферований переклад - це такий вид письмового перекладу, в
якому зміст першотвору передається скорочено, стисло, так що вся
основна інформація вміщується в ньому. Реферований переклад
використовується для відтворення будь-якого тексту, крім художнього
поетичного. Як правило, й ого застосовують у роботі в науково-дослідних
або інформацій них установах, бібліотеках, тобто там, де є необхідність
швидкого ознай омлення з основними ідеями твору (статті, брошури,
монографії).Реферований переклад (реферат) складається за планом:
тема, предмет, характер і мета роботи; у ньому зазначаються конкретні
результати роботи, наводяться експериментальні, теоретичні, описові дані,
при чому перевага надається новим знанням, відкриттям, іншій актуальній
інформації, висновкам. У рефераті дозволяється обмежуватися визначенням
теми та основними результатами дослідження, спостереження.
Порядок виконання реферованого перекладу такий:
• прочитати текст; переконатися, що він є цілком зрозумілим; якщо
це не так, перекласти й ого повністю або заповнити наявні прогалини;
• визначити ті абзаци (або більші уривки тексту), що містять
основні ідеї чи основний зміст першотвору; виокремити їх; підготувати
робочий варіант перекладу;
• за допомогою мовних зв'язуючих елементів (сполучників,
сполучникових слів) поєднати виділені уривки текстув суцільний текст,
логічно побудований , послідовний , лаконічний , "відшліфований ";
• вичитати зроблений переклад; відкласти на декілька днів для
повторної вичитки.
За браком часу етап відстоювання тексту можна замінити
своєрідним рецензуванням, тобто слід дати вичитати текст іншому
перекладачу;
 • якщо оригінал являє собою вузько спеціалізований текст,
обов'язково необхідно проконсультуватися з фахівцями відповідної
галузі науки, техніки тощо;
• вичитати текст перекладу повторно, виправити при необхідності;
звірити з оригіналом;
• переписати текст МП на чистовик і передати й ого до друку.
Обсяг зробленого таким чином перекладу становитьприблизно
одну третину або не більше, ніж дві третини від обсягу оригінального
тексту.
Основними вимогами щодо реферованого перекладу є такі:
використання стандартної термінології, добір еквівалентів до нових
термінів, мовних кліше або опис поняття, якщо еквівалента в МП не
існує; дотримання стилю оригінального твору (публіцистична стаття
перекладається публіцистикою, науково-технічна література - мовою
науково-технічної літератури); всі абревіатури та скорочення
розшифровуються; якщо наявні формули, вони обов'язково передаються
в рефераті; за необхідності використовується міжнародна система
одиниць. Решта вимог стосується будь-якого перекладу.
Іноді реферованим перекладом можуть слугувати тези або
висновки з наукової, технічної статті чи іншого тексту. Саме за таким
принципом побудовані реферовані журнали (тематичні та галузеві
збірники реферованих наукових або технічних перекладів), здебільшого
англій ською мовою, що стали дуже популярними у XX столітті.
Працюючи з іншомовною літературою або документами,
перекладач виконує два види рефератів: 1) реферат, що стисло передає
основні положення, тему, мету першотвору; 2) реферат, у якому
вміщуються всі основні положення твору МО в узагальненому вигляді, з
наведенням основних фактів та висновків. Реферовані переклади, як
правило, робляться з нових наукових, технічних, іноді публіцистичних
творів (нехудожніх текстів), тому їхнє значення для розвитку економіки,
науки і техніки важко переоцінити.
Анотований переклад
У XX столітті потреби сучасності викликали до життя створення
перекладу, ще більш короткого за реферований , але такого, що точно і
лаконічно передає зміст першотвору.
 Саме так було створено анотований переклад, мета якого не тільки
проінформувати читача про той чи інший твір, а й зацікавити й ого,
визвати бажання прочитати твір у повному обсязі, рекламувати й
популяризувати авторів та їхні праці. Фактично анотований переклад
являє собою коротку характеристику оригінального твору з погляду й ого
змісту, призначення, форми та інших особливостей . Перекладач намагається
сповістити про твір, прорекламувати й ого, але не говорити про й ого
зміст конкретно, детально й цілісно. Він повинен зорієнтувати читачів,
на яку соціальну, професій ну та вікову категорію людей зорієнтований даний
твір, кінофільм, препарат.При анотованому перекладі немає необхідності
вказувати розділи, параграфи, розмір праці МО. Й ого обсяг становить не більше
півсторінки (3-7 речень). Анотація на друкований твір з природознавства,
технічних та суспільних наук вимагає від перекладача зазначити тип
першотвору, основну тему, проблему, об'єкт, цілі роботи та її результати. Вона
визначає актуальність та новизну даної праці у порівнянні з іншими творами
подібної тематики.
Щоб правильно заанотувати текст, необхідно виконати таку
послідовність дій : ознай омитися з текстом МО повністю, детально;
переконатися в тому, що ви правильно і цілком зрозуміли й ого; визначити
тему, ідею твору, коротко - зміст (сюжет); занотувати; стисло і лаконічно
перефразувати МП занотований матеріал так, щоб не розкривати зміст (сюжет)
твору, а лише зацікавити читачів; перевірити текст анотованого перекладу; при
необхідності зробити правку; подати до друку.
У XVII - XVIII століттях своєрідною анотацією були короткі
повідомлення про зміст твору (наукового чи художнього), що
передували викладу основного змісту, а також підзаголовки до творів.
Сфера застосування анотованого перекладу дуже широка. Такі
переклади робляться з будь-якого твору (у тому числі й художнього) або
добірки творів. Цілі виконання анотованого перекладу залежать від
замовника (для звукового оформлення рекламного ролика у засобах
масової інформації; для пояснення, як правильно вживати медичні,
хімічних препарати; для повідомлення про певні важливі події
сьогодення та у ретроспективі). Най більше значення має анотований
переклад наукових, публіцистичних та технічних праць.
Скорочений переклад
 Переклад, у якому не відтворено повністю текст МО з певних
причин і повністю або частково змінена структура, називається
скороченим. Фактично реферат та анотація є різновидами скороченого
перекладу, тому слід говорити про власне скорочений переклад, тобто
відображення певних частин, аспектів першотвору. Як правило,
скорочений переклад виконують на замовлення із зазначенням, які саме
розділи або частини слід перекладати, а які можна опустити. Най частіше
опускаються вислови естетичного, релігій ного, політичного змісту, що є
суперечливими з позиції певного часу, доби, панівних соціально-
політичних, релігій них поглядів, які автор вкладає в уста персонажа
твору. Якщо сюжетні лінії твору МО були перевантажені історичними,
політичними поясненнями, останні також скорочувалися.
Скороченим може бути перекладений твір для дорослих,
адресований для прочитання дітям. Скорочення перекладів може
здій снюватися з ідеологічних міркувань, якщо позиція автора твору та
й ого погляди, висловлені від імені персонажа, суперечать ідеологічним
настановам уряду, церковним канонам. Наприклад, у період "холодної
вій ни" в колишньому СРСР видавалися скороченими ті твори, частини
яких вміщували антирадянські або антикомуністичні ідеї. Саме такі
уривки викидалися і не підлягали перекладу. Якщо ними був
наповнений весь текст, переклад й ого зобороняли.
Іншою причиною скорочення творів при перекладі є економічний
стан країни-видавця.
У 80-ті роки XIX століття, коли в Україні було обмаль перекладених
творів західноєвропей ських і американських письменників та поетів,
тексти скорочувалися май же на 50 % з метою якомога більшого
ознай омлення з ними українських читачів. До скорочених перекладів
іноді також звертаються за браком часу. У 20-ті роки XX століття, як
відомо з історії і суспільствознавства, в Україні надзвичай но гостро
стояла проблема ознай омлення населення з класичною світовою
літературою. Оскільки економічний стан країни не дозволяв друкувати
переклад таких творів у повному обсязі (бракувало друкарського
паперу), доводилося обмежуватися скороченими їх перекладами
українською мовою. Пізніше, у 30-60-ті роки XX століття, всі скорочені
переклади були замінені повними варіантами.
 Адаптований переклад - це також вид скороченого перекладу,
зміст якого спрощений , підігнаний під певну групу читачів. Спеціально
адаптують тексти для дітей (дошкільного, молодшого, середнього та
старшого шкільного віку), дорослих; людей , що починають вивчати
певну іноземну мову або, навпаки, поширюють свої знання.
Наприклад, роман Ш. Бронте "Джей н Ей р" було перекладено
адаптовано та скорочено для середнього шкільного віку. Це означає, що
оригінал був переказаний такими простими й короткими реченнями, які
легко запам'ятовуються дитиною; окремо твір було видано у перекладі
для дорослих. Здебільшого адаптовані переклади використовуться з
навчальною метою. Під час роботи з авторським твором перекладач не
має права додавати будь-що від себе. Тільки при перекладі фольклорних
творів (казок, притч, легенд) перекладачеві дозволяється привносити
власні думки.
Вільний переклад - це такий різновид скороченого перекладу, за
якого твір МО переказується, перефразовується перекладачем. При
такому перекладі дозволяється порушувати як елементи змісту, так і
форми (певні образи, місце та час подій , кількість та структуру речень),
змінювати авторський виклад тексту.
Особливої популярності вільний переклад набув у XVI-XVIII і
частково XIX століттях, коли вважалося, що перекладач має право
доносити до читача твір у такому вигляді, в якому він бажає донести.
Особливо часто цей вид перекладу використовували перекладачі
Франції та Німеччині. У 80-90-х роках XIX століття вільний переклад став
поширеним у Галичині, коли українська мова і культура заборонялися
урядом.
Перелицюванням / переспівом називається такий різновид
вільного перекладу, за якого допускаються зміни місця подій , імен
персонажів та інші подібні зміни сюжету та змісту твору МО. Так, у 1660
р. французький поет та письменник Скаррон вперше спробував
перелицювати поему Вергілія "Енеїда". Перекладач переніс події
Вергілієвої поеми з Риму до Франції. У 1797 р. І. П. Котляревський
перелицював згаданий твір Вергілія на український лад: дій овими
особами стали козаки, події були перенесені в Україну, розповідь подано
в гумористичному плані. Зміни, внесені І. П. Котляревським, були
настільки суттєвими, що й ого "Енеїду" небезпідставно почали вважати
самостій ним твором.
У XVIII-XIX століттях вільні переклади (і, безпосередньо,
перелицювання) робили з поетичних творів, змінюючи погляди автора,
й ого естетичні смаки. Класичними прикладами переспіву правомірно
вважаються окремі поетичні твори Л. Українки, І. Франка ("Фарбований
лис" - переспів з німецького перекладу першоджерела голландською
мовою казки "Reineke Fucks"), О. С. Пушкіна ("Вновь я посетил..." -
вільний переклад французької поезії), М. Ю. Лєрмонтова ("Сосна" -
переспів "Пальми" Гете), які правомірно можуть вважатися
переспівами / перелицюваннями. Серед вільних перекладів
зустрічаються й такі переклади, що точно відтворюють зміст
першотвору, але іншою формою. Наприклад, "Кентерберій ські оповідки"
Дж. Чосера були точно відтворені сучасною англій ською мовою,
оскільки середньовічна англій ська мова Дж. Чосера здається
незрозумілою з позиції сьогодення. Більш того, сучасний переклад
"Кентерберій ських оповідок" відтворений прозою. У світовій літературі
є багато інших подібних прикладів. "Слово о полку Ігоровім ..." -
поетичний твір був перекладений сучасними мовами (українською,
росій ською) прозою. Спроби відтворити "Слово ..." римованими рядками
були визнані невдалими. Отже, якщо МП не дозволяє передати поетичні
особливості твору-оригіналу, слід дотримуватися прозового перекладу.
Адекватним перекладом вважається такий переклад, в якому:
• кожен варіант одержано шляхом встановлення відповідника,
причому зберігається не тільки загальний зміст, а й стилістичні
особливості;
• одержані варіанти не порушують літературних норм МП. Це
визначення адекватності узагальнює правила перекладубагатозначних слів,
а саме те, що при виборі варіанта перекладу необхідно знати не лише
слово-відповідник, а й сполучуваність слова (лексичну і граматичну).
Отже, при перекладі кожної фрази суттєвим є її праобраз у МО та
вид фраз, що оточує її у МП.Суттєвою ознакою наведеного визначення є те,
що воно допускає велику кількість варіантів у межах адекватного перекладу, а
це цілком узгоджується з сучасною практикою перекладу. Завдяки наявності
варіантів перекладу забезпечується гнучкість тексту, плавність й ого
поєднання елементів тексту в єдине ціле. Основними принципами
адекватного перекладу є такі:
 повністю зберегти структуру тексту МО;
 точно відтворити кількість частин, розділів, параграфів, абзаців
твору МО;
 цілком відтворити зміст оригіналу;
 повністю передати стиль та стилістичні особливості оригіналу;
 не відкидати або додавати уривки до першотвору;
 не намагатися поліпшити або погіршити твір МО;
 точно відтворити всі елементи і художні засоби твору-
оригіналу, авторську інтенцію.
У перекладознавстві розрізняють дезидеративно адекватні
переклади, тобто такі, адекватність яких визначається інформацій ним
запитом замовника і не залежить від первинної прагматичної
спрямованості твору МО. Дезидеративно адекватні переклади можуть
суттєво відрізнятися від оригіналу смисловою наповненістю,
стилістичною еквівалентністю, текстовою структурою та прагматичною
функцією. До них належать різні види неповних перекладів
(реферований , анотований ). З позиції семантико-стилістичної теорії
адекватності перекладу такі види переробки тексту не можуть
вважатися перекладами. Насправді ж, якщо вони правильно відтворюють
необхідний аспект інформації, що містить твір МО, тобто реалізують
комунікативну спрямованість твору на сприй мача, їх слід визнати
повноцінними перекладами, які відрізняються від інших типів
перекладу характером своєї адекватності.
Електронний переклад
Розвиток науково-технічного прогресу в XX столітті довів, що
людина-перекладач швидко не справляється з тим обсягом літератури,
що чекає на терміновий переклад. З цією метою іауковці всіх країн
протягом тривалого часу працювали над створенням машини-
перекладача. Наприкінці 40-х років у США були здій снені церші спроби
машинного перекладу.
Науковці країни представили експериментальні моделі
електронних перекладачів.
 II світова вій на перешкоджала науковим пошукам у зазначеному
напрямі. У СРСР перші експерименти з машинного перекладу проведені
тільки в 1955 році в Інституті точної механіки та обчислювальної техніки
Академії наук І. К. Бєльська та Д. Ю. Панов запропонували власну модель
машини-перекладача. її словниковий запас був дуже обмеженим.
Теоретичною основою розробки їхньої концепції машинного перекладу став
погляд на мову як кодову систему.
Дослідники довели, що машинний переклад - це в першу чергу
проблема лінгвістики, а потім вже -інших наук, адже природна мова, на
відміну від кода, має багатозначні одиниці, і ці значення актуалізуються
в залежності від контексту.
У той час з'являється й інший підхід до машинного перекладу, а
саме спроба розглянути мову як деяку формальну систему, подібну до
логічної або математичної систем.
Вчені намагалися довести, що мову можна заалгоритмізувати і
описати формально.
У зв'язку з цим виникли нові напрями лінгвістики, тісно пов'язані з
перекладознавством: статистична лінгвістика, математична, кібернетична,
структурна, прикладна. Погляд представників технічних наук на мову як
кодову систему змусив лінгвістів звернутися до розгляду цієї проблеми,
з'ясувати лінгвістичну природу комунікації, співвіднести план змісту і план
вираження. Таким чином, ідея створення системи машинного перекладу
стала поштовхом для розвитку нових лінгвістичних концепцій ,
використання їх для механізації розумової діяльності людини.
У 50-60 pp. XX століття складаються необхідні передумови для
подальших наукових і технічних робіт з удосконалення моделей
машинних перекладачів. Такі експерименти проводилися в США, Японії,
СРСР. З часом машинний переклад суцільних текстів досяг досконалості;
з'ясувалося, що велика кількість мовних явищ характеризується
статистичністю і може бути описана саме статистичними методами і
"закодована" для машинного перекладу.
Преса небезпідставно почала висловлювати думку про заміну
людини-перекладача її механічним конкурентом. Але у наступному
десятиріччі ця думка була спростована дослідниками: при детальному
ознай омленні з "продукцією" машин-перекладачів мовознавці й
інженери комп'ютерної техніки встановили, що для перекладу твору
машиною-перекладачем необхідно не тільки запрограмувати її пам'ять,
закласти в неї велику кількість словників, а й скласти складні алгоритми
виконання послідовності дій . Було встановлено, що сама машина (без
відповідної комп'ютерної програми) не може перекладати окремі слова,
зв'язувати їх у суцільний текст, дотримуючись правил сполучуваності і
узгодження слів у складі речення, добирати синоніми. Для машини
виявилося набагато легше відтворити конкретну, необхідну
послідовність операцій , ніж повторити складний людський інтелект у
й ого діяльності, спрямованій на вилучення смислу з першотвору.
Розробка алгоритмів високої складності для вирішення цієї проблеми є
трудомістким лінгвістичним завданням, у праці над яким
використовуються всі нові досягнення у галузі обчислювальної
лінгвістики, формалізації мови, перекладу. Одже, моральні, фінансові та
експерементальні витрати на створення машини-перекладача не
виправдалися: результати були одержані мізерні.
Май же до 80-х років XX століття роботи над створенням
машинного перекладу не здій снювалися, доки не було створено значно
досконаліші комп'ютери та комп'ютерні програми. У 80-х роках були
здій снені нові кроки щодо удосконалення машинного перекладу.
Машинний переклад розробляли представники різних галузей
мовознавства: структурної лінгвістики, теорії текстів, зіставного
мовознавства, статистичної та обчислювальної лінгвістики, а також суміжних
галузей - математики, теорії алгоритмів, кібернетики. Значно підвищився
рівень перекладу, комп'ютери були навчені перекладати різними
європей ськими мовами.
Машинний переклад почали використовувати в лексикографії для
створення словників, у бібліотечній справі, принай мні, у каталогах,
покажчиках, різних списках літератури (був прий нятий єдиний
міжнародний стандарт щодо оформлення літератури: прізвище та
ініціали автора, назва твору, місце видання, назва видавництва, рік
видання, кількість сторінок). Були досягнуті семантико-стилістична та
функціональна адекватність творів МО та МП, що перекладала машина.
Суттєвим кроком уперед у зазначеному напрямку було створення
звукових перекладних словників. Однак навіть це досягнення не стало
свідченням того, що машина може замінити людину-перекладача /
тлумача. Людський мозок і особливості мислення людини все ще не
відтворені в жодному комп'ютері. Кожен переклад, створений машиною
в наш час, обов'язково вимагає втручання людини. Крім того, потреби
сучасної перекладацької практики не можуть бути задоволені тільки
семантико-стилістичними і функціонально-адекватними перекладами.
Так, при інформацій ному забезпеченні ставляться особливі,
нетрадицій ні вимоги, виконання яких робить переклад неадекватним
семантико-стилістичній "факту та основній комунікативній функції
оригіналу, але водночас адекватним вимогам замовника щодо кількості і
якості інформації. Справа в тому, що інформацій на практика часто
потребує іншої комунікативної спрямованості, ніж у творі-оригіналі (при
перекладі необхідно здобути змістову інформацію про рекламно-науковий
текст або необхідно систематизувати дані технічної інструкції). Отже, в
наш час машинний (комп'ютерний , електронний І переклад
залишається галуззю інтенсивних досліджень і пошуків учених. Це
своєрідне джерело породження нових ідей . Створені і розповсюджені
різноманітні нові комп'ютерні програми-перекладачі, але ступінь їхньої
досконалості бажає бути кращим. Роботи над удосконаленням
машинного перекладу тривають; умовно їх можна поділити на такі
напрями: а) розробка галузевих проблем машинного перекладу
(лінгвістична, математична, програмна обробка текстів природною
мовою); б) роботи над випробувальними та експериментальними
системами машинного перекладу; в) розробка промислових систем
машинного перекладу з метою автоматизації праці перекладача в
системі інформацій ною обслуговування споживачів.
Науковці, що працюють над розробкою математичного та
програмного забезпечення систем машинного переклад}, намагаються
знай ти оптимальне вирішення таких питань, як:
• моделювання конкретних завдань машинного перекладу, що
поширюють знання про природну мову або дозволяють встановити
правильність обраної мовної моделі;
• розробка спеціальних штучних мов (у 60-70-х pp. - бей сік, алгол),
які дали змогу лінгвістам і перекладачам брати участь у створенні та
корегуванні програм машинного перекладу;
 • упорядкування інформацій них першоджерел;
• праця над уніфікуванням системи подачі даних наук, створення
алгоритмів для застосування граматики штучних мов до даних, що
опрацьовуються машиною-перекладачем;
• використання інтерактивного режиму в системах машинного
перекладу;
• створення комплексних програм для випробування і застосування
експериментальних систем машинного перекладу;
• створення і вдосконалення програм для реалізації промислових
систем машинного перекладу. Слід звернути увагу на те, що
експериментальні та промислові програми машинного перекладу, як і
умови їх застосування, гранично різняться.
Під час запровадження експериментального машинного перекладу
дозволяється накладати обмеження на структуру фрази (свого роду
адаптація до можливостей машини-перекладача), добираються мовні
кліше. У промисловому перекладі таких обмежень не існує.
Обсяг і швидкість виконання робіт у системі промислового
машинного перекладу набагато більший , ніж у системі
експериментального машинного перекладу.
Змінився і семантичний обсяг самого поняття машинний переклад.
У наш час здебільшого у повсякденному використанні ми
вживаємо термін машинний переклад (автоматичний ,
автоматизований ) на позначення процесу перекладу тексту з однієї
мови на іншу, що виконується на комп'ютері (іноді - на іншій
електронній машині), а також результату такого перекладу. У
машинному перекладі обов'язково повинна зберігатися еквівалентність
змісту оригіналу і й ого перекладу. Остаточне редагування тексту,
одержаного в результаті машинного перекладу, все ще виконує людина.
Завдяки запровадженню нових ідей та технологій виконання
машинного перекладу дослідники "навчили" комп'ютер успішно
виконувати такі завдання та операції щодо машинного перекладу:
правильно перекладати елементарні граматичні конструкції; інтуїтивно
і контекстуально добирати словникові еквіваленти; активно
використовувати і "вилучати" з пам'яті най частотніші одиниці мови;
трансформувати текст відповідно до заданої установки; оснастити
комп'ютер швидкодіючим корегуючим механізмом, оперативним
страхувальним механізмом (на випадок раптової втрати інформації).
Головне - комп'ютер здатний сам добирати еквіваленти та
функціональні відповідники до одиниць всіх мовних рівнів. Ступінь
точності сучасних машинних перекладів досить високий .
Не виключно, що наступним кроком науковців буде навчання
комп'ютера різних видів перекладу, у тому числі літературним художнім
перекладам.
Літературний переклад (literary translation) являє собою
най більш досконалий , високоякісний переклад, здій снений відповідно
до всіх вимог щодо нього, який свідчить про най вищий рівень
професій ної підготовки перекладача. Існує два типи (підвиди)
літературних перекладів: власне літературний переклад (literary
translation proper) - це переклад будь-якого нехудожнього твору,
виконаний літературною мовою. Власне літературний переклад не може
бути виконаним на діалектному, жаргонному варіанті мови. Тільки
унормована загальноприй нята літературна мова становить інструмент
для виконання цього перекладу.
Стиль викладу -ней тральний . При такому перекладі слід
дотримуватися точності, адекватності перекладу, тобто повністю і
відповідно передавати зміст, форму, прагматику і стилістику першотвору.
Основна мета зазначеного типу перекладу - представити повну інформацію,
що міститься у творі МО для ознай омлення з нею фахівців або широкого
кола читачів.
Неабиякої значущості власне літературний переклад набув у
середині XX століття, коли почали інтенсивно розвиватися нові галузі
економіки, народного господарства, соціально-політичного життя,
науки, і масово перекладалися нові наукові та технічні надходження,
праці, посібники. Не можна не відзначити, що розглядуваний вид
перекладу потребує від перекладача відмінного володіння МО та МП,
щоб завжди знай ти правильний вихід з будь-якої ситуації у процесі
перекладу. Наприклад, при перекладі науково-технічного твору
з'ясувалося, що семантичний обсяг певного терміна в МО та МП різний :
необхідного лексико-семантичного варіанта в МП не існує. Згідно до
жанру перекладеного твору неточності й свавілля не допускаються.
Отже, перекладач повинен вчасно зорієнтуватися і знай ти правильне
рішення і ніколи не нехтувати порадами фахівців-консультантів з різних
неперекладацьких дисциплін або допомогою своїх колег;
2) літературно-художній переклад (literary artistic translation)
являє собою тип перекладу художніх творів - прозових і поетичних. У
такому перекладі слід відтворювати не тільки зміст, форму і прагматику
першотвору, а й намагатися передати авторську інтенцію, характери
персонажів, авторській стиль, художні засоби і стилістичні фігури твору
МО; якщо це переклад поетичного твору, обов'язково необхідно
дотримуватися метрики. Великого професій ного досвіду потребує
вміння передати у перекладі емоцій ний стан персонажів або настрій
всього твору. Іншими словами, літературний художній переклад - це
най вищий рівень відтворення прозових, драматичних, поетичних та
епістолярних творів-оригіналів у всіх основних їхніх параметрах:
стилістичному, прагматичному, естетичному.
Особливим різновидом літературного художнього перекладу є
поетичний переклад.
Й ого специфіка полягає у використанні і вмінні правильно
відтворювати різні стилістичні фігури, засоби образності, метричні
параметри вірша. Розглянемо їх детально.
І. Стилістичні фігури. Це особливі синтаксичні конструкції, що
відзначаються оригінальністю форми і використовуються як засіб логічного
виділення та упорядкування тексту.
У художніх творах ці фігури сприяють увиразненню лексичних
засобів, підсилюють їх експресивні та емоцій ні можливості.
Стилістичними фігурами є період, еліпс (пропуск слова або словосполучення з
метою нагнітання енергій ності, схвильованості, розгубленості), замовчування
(обірване речення, що передає напружений психологічний стан мовця),
повтор (нагромадження однотипних мовних елементів у складі певної
синтаксеми) та підсилювальний повтор, анафора (однаковий початок
декількох рядків у строфі), епіфора (повторення мовних елементів
наприкінці строфи), анепіфора або кільце строфи (строфа, що має однаковий
початок і кінець), епанафора (композицій ний стик, за якого попередня
строфа закінчується так само, як починається наступна), ампліфікація
(нагромадження синонімічних або однотипних мовних одиниць), градація
(розташування мовних одиниць за мірою наростання чи спаду їхніх
семантичних та / або емоцій но-експресивних ознак), плеоназм (подвоєння
лексичних одиниць, близьких за своїми значеннями), тавтологія (поєднання
однокореневих слів для посилення експресивних відтінків позначуваних
понять), антитеза (протиставлення), риторичне запитання, запитання і
відповідь, асиндетон (безсполучниковість), полісиндетон
(багатосполучниковість), парцеляція (поділ речень на самостій ні
компоненти, що посилює кожен компонент), рефрен (уривок тексту, що
повторюється час від часу), лейтмотив (головна думка, що проходить через
весь твір).
При перекладі необхідно не лише намагатися правильно і точно
відтворити перелічені засоби, а й узгодти їх з мовною традицією МП щодо
використання їх.
II. Образні засоби (тропи) - це слова, вжиті у переносному
значенні для створення образності, тобто для передачі загального
поняття через конкретний словесний образ. Під словесним образом слід
розуміти використання слів у таких сполученнях, які дають змогу
підсилити лексичне значення додатковими емоцій но- експресивними та
оцінними відтінками.
Елементами відтворення образності є переносні значення слів, а також
граматичні, метричні засоби. До засобів образності належать порівняння
(троп, побудований на зіставленні двох явищ, предметів з метою пояснення
одного з них за допомогою іншого), епітет (слово, що означає якість,
характерну властивість певного явища чи поняття з метою індивідуалізації),
метафора (переносне значення на основі подібності), метонімія
(перенесення значення за суміжністю, тісним внутрішнім чи зовнішнім
зв'язком між зіставлюваними поняттями), синекдоха (троп, побудований на
кількісній заміні: однина вживається замість множини, частина замість
цілого), персоніфікація (наділення предметів, абстрактних понять рисами
людини), гіпербола (підкреслене перебільшення розмірів, рис, ознак
предмета або явища), літота (протилежне гіперболі), алегорія (втілення
абстрактного поняття у конкретному образі). Кожній із мов різні тропи
притаманні неоднаковою мірою. Тому при перекладі слід відштовхуватися не
від форми тропа, а від й ого змісту, намагатися перекласти й ого природно для
МП.
 III. Метричні параметри вірша. Метрика - це власне віршові
формальні особливості.
До метричних параметрів належат: ритм, рима, мелодика, віршовий
розмір, строфіка, алітерація, інтонація, римування. Для відтворення всіх
цих параметрів перекладач повинен володіти лінгвістичним чуттям,
мати поетичний талант.Таким чином, усі розглянуті в цьому розділі
види перекладу підпорядковуються двом типам літературного
перекладу -літературно-художньому та власне літературному.
Дотримання всіх вимог до зазначених літературних типів є запорукою
висококваліфікованого перекладу.