ЛЕКЦІЯ 2.

Основні поняття
перекладознавства
1. Поняття «переклад». Визначення перекладу.
Основні поняття перекладознавства.

2. Класифікація видів перекладу

3. Інші види мовного посередництва

1. Поняття «переклад». Визначення перекладу

Слово «переклад» у значенні « переклад з однієї мови

іншою » має два значення:

- процес
(процес передачі змісту, висловленого однією мовою,
засобами іншої мови).

Процес (у перекладі) – певного виду мовне / міжмовне

перетворення (трансформація) тексту однією мовою у
текст іншою мовою, які перебувають у певних
закономірних відношеннях.
- результат
(перекладений текст):

Це — дуже вдалий переклад роману Гі

де Мопасана.

Нещодавно побачив світ новий

переклад поеми Франсуа Війона укр.
мовою.

Він читав Лесю Українку у перекладі.

ТЕКСТ ( усний або письмовий)

А. Гудманян

Переклад - це текст, слово, усне висловлювання, а також

літературний твір, перекладені з однієї мови іншою.

Переклад

1) вид людської діяльності, спрямований на відтворення

одиниць МО в МП з метою забезпечення комунікації та
інформаційного обміну;
2) процес діяльності перекладача по забезпеченню комунікації
між носіями різних мов та обміну інформацією між ними;
3) результат перекладацької творчості, тобто текст перекладу в
його усній або письмовій формі;
4) умовна назва перекладознавчих дисциплін.
О. Ахманова: переклад – це передача інформації, що
міститься у певному мовленнєвому творі, засобами іншої
мови.

Денотативний підхід : переклад – процес опису за

допомогою мови перекладу денотатів, описаних мовою
оригіналу
(Денотат – однозначна назва предметів та явищ,
позначуване, від лат. denotatum).
А.Черняховська (структураліст): переклад – «перетворення
структури мовленнєвого твору, в результаті якого, при
збереженні змісту змінюється план вираження.

Л. Бархударов: «перекладом називають процес

перетворення мовленнєвого твору однією мовою на
мовленнєвий твір іншою мовою при збереженні незмінного
плану змісту, тобто значення».
Трансформаційний підхід :
переклад — це перетворення одиниць та структур вихідної
мови в одинці та структури мови перекладу.

Семантичний підхід :
Переклад полягає у розкритті значення еквівалентних зв’язків
між змістом оригіналу та перекладу.
(Коміссаров H).

На думку М. А. Задорожної, переклад є різновидом мовного

посередництва, за якого зміст іншомовного тексту
відтворюється шляхом складання комунікативно рівноцінного
еквівалента до нього.
Переклад – це вид мовного посередництва, під
час якого МП створюється текст, комунікативно
рівноцінний оригіналу,
при цьому його комунікативна рівноцінність
виявляється в його ототожненні рецепторами
перекладу з оригіналом у функціональному,
змістовому і структурному плані.
• Переклад – один із найважливіших шляхів взаємодії
національних культур, дієвий спосіб міжкультурної
комунікації.

• Перекласти означає точно і повно висловити засобами

однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у
нерозривній єдності змісту і форми.
 Назви перекладу, наприклад, у романських мовах,
з'явилися лише в XVI ст. До цього ці значення передавалися
іншими словами.
Цицерон, який перекладав праці Платона і Демосфена,
Горацій у трактаті «Наука поезії» використовували слово
interpres у значенні «перекладач», «тлумач».
Те саме найменування вживає перекладач Біблії Святий
Ієронім (IV ст. н. е.).
І в Середні віки монахи-перекладачі користувалися
іменами interpres і hermeneuma (тлумачення).
Однак уже в кінці тієї епохи ця термінологія стає
маловикористовуваною.
• У романських мовах формується поняття «писати народною
мовою», тобто народною латиною, це поняття передавалося тими
самими дієсловами, що й поняття «перекладати з латини на
народну мову»:
• enromancier (фр.),
• romanear (ісn.),
• romanzare і vulgarizzare (іт.).

Після XII ст. перекладача у Франції називали droguement

(drugement) і trucheman (truchement) »

Le mot "trucheman" (interprète) a pénétré dans la langue au Moyen Âge par l’arabe
tourdjoumân qui a donné "drugement" au XIIème siècle, puis "trucheman" au XIVème
siècle.
(пор. в українській мові – «тлумач» з тюркських джерел).
 У той же час у французькій мові від латинських
translatio (перенесення значення, метафора) та translator
(той, що передає щось комусь) утворюються слова
translation и translateur
у значенні "переклад" та "перекладач", які також були
запозичені іншими європейськими мовами.
 Виникнення друкарства стимулювало
перекладацьку діяльність. Саме тоді і з'явилися
сучасні терміни.
До 1539 році відносять появу дієслова
traduire, а в 1540 в одному із своїх трактатів Етьен
Доле вперше вживає слова traduction і traducteur.
(Етьєн Доле, фр. гуманіст і перекладач).
Водночас у шкільній практиці продовжує
вживатися термін version (анг., франц., італ.) на
позначення перекладу на рідну мову з грецької і
латини.
 Основні поняття перекладознавства
Під "цілісністю" перекладу слід розуміти єдність форми і змісту на
новій мовній основі.
Цілісним можна визнати лише такий переклад, який передає мовну
інформацію рівноцінними засобами.
На відміну від переказу переклад має передавати не лише те, що
виражено оригіналом, але, і так, як виражено в ньому.
Критерієм точності перекладу є тотожність інформації, яка
повідомляється різними мовами. Теорія перекладу встановлює
загальні закономірності, які можуть застосовуватися в окремих
конкретних випадках шляхом аналізу подібностей і розбіжностей між
мовами.
Адекватний переклад - це повноцінний правильний
переклад оригінального тексту, за якого його зміст,
форма, стилістичні особливості та авторська
спрямованість / підтекст відтворюються без спотворення
і суттєвих змін.

Адекватний переклад завжди є літературним, тобто

орієнтованим на літературні норми мови перекладу.

Адекватний переклад передбачає вичерпну передачу

змісту оригіналу і повноцінну функціонально-стилістичну
відповідність йому, це єдиний вид перекладу, який
відтворює єдність змісту і форми засобами іншої мови.
Фонові знання (фонова інформація) - це додаткові екстралінгвістичні
наукові, культурні, етнічні та ін. знання, що здатні покращити переклад,
допомогти перекладачеві більш точно і правильно відтворити оригінальний
твір.
Першим на необхідність залучення фонових
знань при перекладі звернув увагу англійський філософ і перекладач
Роджер Бекон (XIII століття).

Екстралінгвістична ситуація - це фрагмент реального світу, який оточує

мовця, і є одним із засобів уточнення значення повідомлень.

Контекст - це фрагмент мовлення або тексту, у якому вжито певну мовну

одиницю. Контекст вважають основним засобом уточнення значення
мовної одиниці!
Еквівалентність / відповідність - відношення повної або часткової
відповідності певної мовної одиниці МО до одиниці МП.
Одиниця перекладу - найменша мовна одиниця мови оригналу, яка має
еквівалент у мові перекладу.
2. Класифікація видів перекладу:

1. за характером перекладних текстів (пов’язаний з

основними функціями тексту – жанрово-стилістичний
критерій)
2. за характером дій перекладача у процесі перекладу
(спосіб сприйняття тексту оригіналу + спосіб створення
тексту перекладу)
3. за участю людини в процесі перекладу («машиний
переклад» у зіставленні з перекладом за участю
людини);
4. за типом і однорідністю використаних в процесі
комунікації семіотичних систем
(міжсеміотичний переклад і внутрішньосеміотичний
переклад : міжмовний переклад і внутрішньомовний
переклад)
 Жанрово-стилістична
класифікація

інформативний художній
(спеціальний) переклад переклад

офіційно-діловий
переклад,
суспільно-політичний функція –
функція –
переклад, художньо-
повідом
науково-технічний естетична
лення
переклад, (поетична)
воєнний переклад,
переклад патентів,
переклад реклами,
Переклади, виділені за ознакою форми презентації тексту-
перекладу і тексту-оригіналу:
Письмовий переклад:
• письмовий переклад писемного тексту;
• письмовий переклад усного тексту.
Усний переклад:
• усний переклад усного тексту;
• синхронний переклад (усний переклад, здійснений
практично одночасно з виголошенням тексту-оригіналу);
• послідовний переклад (різновид усного перекладу,
здійсненого після прослуховування певної одиниці тексту, в
паузах між цими одиницями);
• однобічний переклад (усний переклад, здійснений тільки в
одному напрямку, тобто з однієї мови на будь-яку іншу);
• двосторонній переклад;
• усний переклад письмового тексту.
 Психолінгвістична класификація перекладу

письмово-
письмовий

письмово-
усно-
усний
письмовий

усно-усний
 ВІДМІННОСТІ МІЖ ПИСЬМОВИМ І УСНИМ ПЕРЕКЛАДОМ

• час
• не • обмежений
обмежений • відрізки
• перекладає
письмовий переклад

оригіналу • текст
висловлення, сегментами,

усний переклад
але бачить не бачить
увесь текст увесь текст
• зв’язок з
• не спілкується • безпосередн
учасниками
з автором, ні ій контакт з
з усіма
реципієнтом • направлення
перекладу учасниками
(співвідношенн • може
• постійне змінюватися
я мов)
Переклади, що виділяються за співвідношенням типів
мови перекладу і мови оригіналу:

Внутрішньомовний переклад:
• діахронічний (історичний) переклад (переклад сучасною
мовою історичного тексту, написаного мовою попередньої
епохи);
• транспозиція (переклад тексту одного жанру
функціонального стилю в інший жанр функціонального
стилю).
Міжмовний переклад:
• бінарний переклад (переклад з однієї природної мови на
іншу);
• інтерсеміотичний переклад (переклад із природної мови
на штучну чи навпаки)
• трансмутація (переклад з будь-якої штучної мови на іншу
штучну мову).
Переклади, які розрізняються за характеристикою субʼєкта
перекладацької діяльності та за відношенням до автора
ТП:

Традиційний переклад: переклад, виконаний людиною,

перекладачем, що не є одночасно автором перекладного
тексту;
• авторський (авто-)переклад;
• авторизований переклад (переклад оригінального тексту,
апробований автором).

Машинний переклад (автоматичний переклад).

Змішаний переклад ( переклад із використанням значної
частки традиційної (чи машинної) переробки тексту).
Переклади, виконані за типом перекладацької сегментації
тексту і одиниць перекладу, що були використані:

Поморфемний переклад (переклад, виконаний на рівні окремих

морфем, без звернення до їхніх структурних зв′язків );

Літерний переклад (переклад на рівні окремих слів без урахування їхніх

семантичних чи синтаксичних звязків);

Фразовий переклад (переклад, виконаний на рівні окремих речень або

фраз, перекладених послідовно одне за іншим);

Абзацно-фразовий переклад (переклад, здійснений на рівні окремих

речень або абзаців, перекладених послідовно одне за іншим);

Суцільнотекстовий переклад (переклад цілого тексту, без виділення

окремих слів, речень або абзаців в окремі одиниці перекладу).
Переклади, виділені за ознакою характеру та якості
відповідності тексту перекладу тексту-оригіналу:

• вільний переклад (переклад, що відтворює основну

інформацію оригіналу з можливими відхиленнями –
додаваннями, пропусками і т. п.; здійснюється на рівні
тексту, тому для нього категорії еквівалентності мовних
одиниць виявляються не релевантними);

• адекватний переклад (переклад, що відповідає оригіналу

і виражає ту саму комунікативну мету, що й оригінал).
• інтерпретація ( низка значень, зокрема відтворення смислової та
емоційної інформації художнього твору, яке здійснюється за допомогою
авторського бачення та пізнання дійсності"; "метод літературознавства
й літературної критики, тлумачення змісту твору й його форми в певній
культурно- історичній ситуації його прочитання" )

Інтерпретація (тлумачення) художнього тексту має місце, коли мовна

ситуація чи окрема мовна одиниця не знаходять відповідного аналогу у
мові перекладу, і перекладач змушений вдаватися або до опису, або до
відповідної лексичної трансформації, домагаючись автентичності
трактування.

Завдання інтерпретації полягає в тому, щоб створити нову якість тексту,

відмінну його подібність. Тому результатом інтерпретації є варіантна
відповідність, тобто перекладач пропонує варіант перекладу, який, на
його думку, є найбільш вдалим відповідником оригіналу за формою і
змістом.
Точний (правильний) переклад (переклад, що
характеризується семантичною точністю, тобто є
семантично повно і правильно переданим планом
змісту оригіналу);

– автентичний переклад (переклад офіційного

документа, що має однакову юридичну чинність з
оригіналом; відповідно до міжнародного права текст
умови може бути зробленим і прийнятим на одній мові,
але його автентичність встановлюється на двох і
більше мовах);

– завірений переклад (переклад, відповідність якого

оригіналу підтверджується юридично).
Переклади, що виділяються за ознаками повноти і
способу передачі смислового змісту оригіналу:

Повний переклад – переклад, що передає смисловий

зміст оригіналу без пропусків і скорочень, передбачає
здійснення нескороченого художнього чи наукового або
публіцистичного твору, окремої наукової чи газетної/
журнальної статті, будь-якого дискурсу, інтерв'ю чи
рекламного повідомлення.

Не допускає опущення заголовків чи підзаголовків і

найменших думок, висловлених у текстах оригіналів,
завжди зберігає стиль викладу й передачу
художніх засобів та сюжетних колізій,
параграфів оригіналу, прагматичний підтекст,
легкість висловлювання, прозорість чи
завуальованість авторської ідеї твору;
Неповний переклад:

• скорочений переклад;
• фрагментарний переклад;
• аспектний переклад;
• анотативний переклад;
• реферативний переклад.
Неповний переклад:
• Скорочений переклад – (переклад, що передає
смисловий зміст тексту в згорнутому вигляді,
тобто зі скороченнями).

Неповний або скорочений переклад з різних

причин – методичних, політичних, релігійних,
етичних або вікових, коли твір, орієнтований
автором, наприклад на дорослого читача,
переорієнтовується у перекладі для читачів
молодшого віку.

Наприклад, повість Д. Свіфта «Мандри Гуллівера», що

видається для дітей молодшого шкільного віку і
подається часто в перекладі лише у першій частині
(«Гуллівер у Ліліпутії»), або у двох частинах – «Гуллівер у
Ліліпутії» та «Гуллівер у країні велетнів».

При цьому твори для дітей ще й адаптуються,

синтаксично полегшуються;
– адаптований переклад - є до певної міри
комбінованим перекладом, оскільки він, залежно від
віку читачів, на яких орієнтуються, є не лише
скороченим структурно, а й спрощеним змістово
порівняно з варіантом першотвору.

Іншомовний оригінал у процесі перекладу спрощується

для донесення його цікавого сюжету і корисних із
пізнавального, морального, етичного чи естетичного
погляду ідей та досягнення тієї самої, що й в оригіналі,
корисної для читачів мови перекладу мети;
– фрагментарний переклад (переклад не
цілого тексту, а лише окремого уривка);

– аспектний переклад (переклад лише

частини тексту відповідно до будь-якої заданої
ознаки (аспекту);
– анотаційний переклад (у ньому відбиваються
лише основна тема, предмет і призначення
перекладного тексту).

Анотаційний переклад або переклад-анотація, є не стільки

перекладом, скільки анотацією на переклад художнього твору
чи відповідно наукової праці – статті або підручника.
Метою анотаційного перекладу завжди переважно була і є
одна: проанонсувати чи прорекламувати художній твір, наукову
працю чи підручник для певної категорії читачів.

Він складається із чотирьох-п'яти речень, а ширші

анотаційні переклади – до семи-десяти коротких речень. За
обсягом такий найбільший анотаційний переклад – третя
частина друкованої сторінки;
Переклади, виконані за ознакою основної прагматичної
функції:

практичний переклад – переклад, призначений для

практичного використання як джерело інформації;

• робочий (інформаційний) переклад (невідредагований

переклад здебільшого придатний для практичного
використання, але не оформлений для опублікування) ;

• консультативний переклад (вид інформаційного

перекладу, здійснюється звичайно в усній формі, містить
елементи анотування, реферування і вибіркового перекладу
з аркуша, виконується, як правило, за наявності замовника,
що відразу уточнює аспекти змісту тексту-оригіналу, які його
цікавлять);
– друкований переклад (письмовий переклад, тиражований,
призначений для великого поширення);

– опублікований переклад (практичний чи навчальний переклад,

тиражований);

– навчальний переклад – переклад, який використовують у

навчальному процесі для підготовки перекладачів або як один із
прийомів навчання іноземної мови;

– експериментальний переклад – переклад, виконаний з

дослідницькою метою;

– еталонний переклад – зразковий переклад, який використовують для

порівняння з перекладом, що виконують.
3. Інші види мовного посередництва

Адаптивне транскодування — це вид мовного

посередництва, коли має місце перенесення інформації з
однієї мови на іншу, а також її перетворення (адаптація) з
метою викласти її в іншій формі, яку визначає не
організація цієї інформації в оригіналі, а особливе
завдання міжмовної комунікації.
(В.Н.Коміссаров)

Адаптивне транскодування орієнтується на конкретну

групу реципієнтів перекладу або на задану форму
перетворення інформації, яка міститься в оригиналі.

Адаптивно транскодований текст ≠ повноцінна заміна

оригіналу.
 Види адаптивного транскодування:

Скорочений переклад – упущення при перекладі

окремих частин оригіналу з моральних, політичних чи ін.
міркувань практичного характеру.
При цьому інші частини оригіналу передають
комунікативно рівноцінними уривками мовлення МО.

Адаптований переклад – спрощення й пояснення

структури і змісту оригіналу в процесі перекладу з метою
полегшити сприйняття тексту окремими групами
реципієнтів («дорослий» твір → для дітей,
науковий текст для широкого кола читачів).
Адаптований переклад = переказ.
Реферування – скорочення об’єму первинного документа
за збереження найсуттєвіших елементів його змісту.

Текстуалізація інтенцій (Л.К.Латишев) –

виконання комунікативного завдання, поставленого
замовником, без опори на оригінал,
тб. перекладач перетворює інтенції комуніканта на текст
іншою мовою
(Напр.: «Запитайте те-то», «Дізнайтесь ось це» і т.п.)

«Гібридні» види поєднання рис і елементів двох чи більше

видів.

Приблизний об’єм і правила викладу інформації вихідного

тексту задається замовником.
Дякуємо за увагу!