Селіверстов Денис

Питання для самоконтролю

1. Назвіть перекладацькі трансформації на фонографічному рівні.
2. Охарактеризуйте транскрипцію.
3. У чому сутність транслітерації?
4. Розкажіть про переклад за традицією.
5. Для передачі яких одиниць застосовуються трансформації на
фонографічному рівні?
6. Наведіть приклади фонографічної заміни за традицією.
7. Якому фонографічному прийому віддається перевага у сучасній
перекладацькій практиці при перекладі власних назв?

Відповіді

1. Фонографічні трансформації: транслітерація, транскрипція,

фонографічна заміна за традицією, їхня комбінація;

2. Транскрипція - це процес перенесення слів або фраз з одного

письмового алфавіту в інший, зазвичай з метою відтворення фонетичної
форми. В транскрипції використовуються спеціальні символи, які
передають звуки мови. Це дозволяє читачам або слухачам отримувати ідею
про вимову слів, навіть якщо вони не знайомі з письмовою формою мови.

Транскрипція може бути фонетичною (подача фонетичної інформації про

вимову) або фонематичною (подача інформації про розрізнення фонем у
межах мови). Також, транскрипція може бути широко використовуваною в
лінгвістиці, фонетиці, мовознавстві та перекладознавстві для точного
передавання звучання слів з одного язика на інший.

Перекладацька (або практична) транскрипція – такий вид перекладу, за

якого відповідність між одиницями ВМ і МП встановлюється на рівні
фонем [Бархударов, с. 176]. Для такого типу перекладу, за Л. С.
Бархударовим, одиницями перекладу виявляються саме фонеми, тобто
фонеми ВМ замінюються найбільш близькими до них за артикуляцією й
акустичними властивостями фонемами в МП.

3. Сутність транслітерації полягає в формальному перетворенні лексичної

одиниці з одного письмового алфавіту на інший шляхом збереження
графічної (писемної) форми слова чи фрази. В контексті перекладу,
транслітерація встановлює відповідність на рівні графем, передаючи
написання слова мови вихідного тексту графемами мови перекладу, а не
його фонетичний образ.
4. Переклад за традицією — це підхід, що акцентується на максимально
точному відтворенні лінгвістичних, структурних та стилістичних
елементів оригіналу. Перекладач старається зберегти тонкості, нюанси та
ідіоматичні вирази мови джерела, віддзеркалюючи їх у цільовому тексті.
Основна увага при цьому приділяється відтворенню смислової вірності та
стилістичного відтінку оригіналу, іноді за рахунок точності навіть на
рахунок витрати естетичності чи легкості читання.

5. Трансформації на фонографічному рівні застосовуються для передачі

фонем, звуків та інших фонетичних одиниць, таких як акценти, інтонація
тощо.

6. Польське прізвище Homa – укр. Гома; нім. Нeinrich Нeine – укр. Генріх
Гейне.
укр. Микола // рос. Николай // англ. Nikolas;

укр. Олександр // рос. Александр // англ. Aleksander;

укр. Олена // рос. Елена // фр. Elen // англ. Helen;
укр. Ірина // рос. Ирина // фр. Iren; // англ. Irene;
укр. Катерина // рос. Екатерина // англ. Catherine.

7. У сучасній перекладацькій практиці для передачі фонетичних

особливостей власних назв часто використовується транскрипція, оскільки
вона найбільш точно відтворює звуковий образ імен та назв.