Сборник Конференции НАУ 2019

NATIONAL AVIATION UNIVERSITY
Department of English Philology and Translation

(Ukraine)
SIBERIAN FEDERAL UNIVERSITY
Department of Business Foreign Language
(Russian Federation)
UNIVERSITY OF SILESIA IN KATOWICE
Institute of East Slavonic Philology
(Republic of Poland)
General and Specialist

Translation / Interpretation
Theory
Methods
Practice
2019
Kyiv
Agrar Media Group
УДК: 81 25 (063)(081)
Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика: збірник

наукових праць / за заг. ред. А.Г. Гудманяна, С.І. Сидоренка. – К.: Аграр Медіа
Груп, 2019. – 404 с.
Збірник містить статті учасників ХIІ Міжнародної науково-практичної
конференції з питань теорії та практики перекладу, що відбулась 5-6 квітня
2019 року на кафедрі англійської філології і перекладу Національного авіаційного
університету (м. Київ, Україна).
Специальный и художественный перевод: теория, методология,
практика: сборник научных трудов / под общей ред. А.Г. Гудманяна,
С.И. Сидоренко. – Киев: Аграр Медиа Груп, 2019. – 404 с.
Сборник содержит статьи участников ХІI Международной научно-
практической конференции по актуальным вопросам теории и практики
перевода, которая состоялась 5-6 апреля 2019 года в Национальном
авиационном университете (г. Киев, Украина).
General and Specialist Translation / Interpretation: Theory, Methods,
Practice: International Conference Papers. – Kyiv: Agrar Media Group, 2019. – 404 p.
The book contains papers contributed by the participants of the 12th International
Conference on theory and practice of translation / interpretation held at the
National Aviation University (Kyiv, Ukraine) on 5-6 April 2019.
Головний редактор:
А.Г. Гудманян, доктор філологічних наук, професор
(Національний авіаційний університет, Україна)
Редакційна колегія:
З.З. Кіквідзе, доктор філологічних наук, професор
(Кутаїський державний університет імені Акакія Церетелі, Грузія)
Л.В. Коломієць, доктор філологічних наук, професор
(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна)
І. Любоха-Круглік, доктор філологічних наук, професор
(Сілезький університет в Катовіце, Республіка Польща)
О. Малиса, доктор філологічних наук
(Сілезький університет в Катовіце, Республіка Польща)
Г.В. Межжеріна, доктор філологічних наук, професор
В.А. Разумовська, кандидат філологічних наук, доцент
(Сибірський федеральний університет, Російська Федерація)
С.І. Сидоренко, кандидат філологічних наук, доцент
Рекомендовано до друку Вченою радою факультету лінгвістики та соціальних
комунікацій Національного авіаційного університету (протокол № 1 від
13.03.2019 р.)
ISBN 978-617-646-453-2
© Колектив авторів, 2019
© Національний авіаційний університет, 2019
2
Translation Tradition and Translation Theory
Татьяна Гребень
г. Барановичи, Республика Беларусь
Модели процесса перевода: теоретический аспект
The key concepts of the theory of translation are identified in this article:
the translation process, the specifics of translation and the translation model.
In addition, the situational (denotative) and transformational-semantic models
of the translation process are characterized. The positive and negative aspects
of each model are indicated. Other models are singled out.
Key words: translation process, translation model, situational
(denotative) model, transformational-semantic model.
Одной из основных задач современной лингвистической теории

перевода является описание самого процесса перевода, то есть тех
действий, которые переводчик осуществляет в процессе анализа текста
оригинала и создания результирующего текста. При этом интерес
представляет и этап перехода от языка оригинала к языку перевода и
дальнейшее использование ПЯ для построения текста перевода.
Процессом перевода или переводом в узком смысле этого термина
называются действия переводчика по созданию текста перевода
(собственно перевод). Процесс перевода включает, по меньшей мере, два
этапа: уяснение переводчиком содержания оригинала и выбор варианта
перевода. В результате этих этапов осуществляется переход от текста
оригинала к тексту перевода [1, с. 158]. Специфика процесса перевода
присутствует и проявляется в его детерминации. Перевод детерми-
нируется целым рядом «авторских» факторов, имеющих для перевода
особую значимость. Н.К. Рябцева указывает: «… переводя текст с одного
языка на другой, переводчик «мыслит» как бы два раза, сначала на одном
языке, а потом – на другом … Из «столкновения» этих двух мышлений
рождаются не только тексты перевода, но и неповторимые сведения о
деятельности интеллекта» [2, с. 49].
Переводоведение, как правило, выявляет соблюдение или нарушение
стилистического и семантического аспектов языковой нормы.
Переводчик зачастую вынужден модифицировать «выразительные
средства» ЯП для достижения концептуальной инвариантности ИТ и КТ,
т.е. использовать лексические единицы иной семантики с целью
сохранения заложенного в ИТ смысла. Более того, осуществляя свою
«селективно-эвристическую деятельность, переводчик должен
принимать во внимание неидентичность возможных исходов.
Целенаправленный характер перевода детерминируется
3
«целенаправленностью деятельности». Как отмечают исследователи,

«целью переводческой деятельности является производство текстов,
которые используются потребителем для межкультурного обмена в
качестве носителя сообщения наряду с другими средствами его
передачи» [3, с. 59].
Моделью перевода называется условное описание ряда
мыслительных операций, выполняя которые переводчик может
осуществить перевод всего оригинала или некоторой его части. В
лингвистической теории перевода модели перевода представляют
процесс перевода в виде ряда мыслительных операций над языковыми
или речевыми единицами, т.е. в виде лингвистических операций, выбор
которых обусловливается языковыми особенностями оригинала и
соответствующими явлениями в языке перевода [1, с. 158].
Описание переводческого процесса с помощью моделей перевода
включает два взаимосвязанных аспекта: 1) общую характеристику
модели с указанием возможной сферы ее применения (объяснительной
силы модели); 2) типы переводческих операций (трансформаций),
осуществляемые в рамках модели. Модель перевода может быть
преимущественно ориентирована на внеязыковую реальность или на
некоторые структурно-семантические особенности языковых единиц.
Известный специалист в области теории перевода В.Н. Комиссаров
выделяет следующие модели: ситуативная (денотативная) и
трансформационно-семантическая. Перейдѐм к более подробному
рассмотрению каждой из моделей [1, с. 159].
Ситуативная (денотативная) модель перевода исходит из того, что
содержание всех языковых знаков отражает какие-то предметы, явления,
отношения реальной действительности. Предметы реальной действи-
тельности, отражаемые в языковых знаках, называются денотатами.
Ситуация в реальной действительности есть совокупность денотатов и
отношений между ними. Следовательно, отрезки речи содержат
информацию о какой-то ситуации в реальной действительности.
Учитывая, что основное содержание любого сообщения заключается в
отражении какой-то внеязыковой ситуации, ситуативная(денотативная)
модель перевода рассматривает процесс перевода как процесс описания
при помощи языка перевода той же ситуации, которая описана на
языке оригинала. При этом действия переводчика представляются
следующим образом. Воспринимая текст оригинала, переводчик
отождествляет составляющие этот текст единицы с известными ему
языковыми единицами ИЯ и, интерпретируя их значение в контексте,
выясняет, какую ситуацию реальной действительности описывает
оригинал. После этого переводчик описывает эту ситуацию на языке
4
перевода. Таким образом, процесс перевода осуществляется от текста

оригинала к реальной действительности и от нее к тексту перевода. В
ряде случаев этот же процесс идет более кратким путем, когда
интерпретация текста или какой-либо его части была проведена заранее,
и переводчику известно, что определенные единицы ИЯ и ПЯ
указывают на одинаковые предметы, явления или отношения реальной
действительности. На этом основании он может непосредственно
заменять единицы оригинала соответствующими единицами перевода, и
обращение к реальной действительности осуществляется вне данного
акта перевода. Модель перевода при этом сохраняет свою основную
ориентацию: объяснение процесса перевода как обращение к
описываемой ситуации.
Ситуативно-денотативная модель в некоторых случаях хорошо
объясняет наблюдаемые факты. Одним из таких случаев является
отсутствие в ПЯ языковой единицы, обозначающей данный денотат. В
подобной ситуации переводчик сначала уясняет, какое именно явление
описывается при помощи знака ИЯ, а затем решает, какой прием
перевода избрать, чтобы наиболее адекватно описать данную
ситуацию в переводе.
Данная модель адекватно описывает процесс перевода и тогда,
когда описываемая ситуация играет определяющую роль при выборе
варианта перевода, независимо от того, какими средствами эта
ситуация передана в оригинале. Уяснив ситуацию, описанную в
оригинале, переводчик может обнаружить, что в ПЯ существует лишь
один способ описания данной ситуации (Fragile – «Осторожно,
стекло», instant coffee – «растворимый кофе»), либо среди нескольких
способов есть общепринятый, наиболее распространенный (Keep off
the grass. – «По газонам не ходить»). Возможно, единственной целью
перевода является точное описание ситуации, которая в оригинале
описана неточно или неполно. Тогда переводчик, хорошо разбираю-
щийся в сути вопроса, вносит какие-то дополнения и исправления,
добиваясь точного описания ситуации средствами ПЯ.
Ситуативная (денотативная) модель перевода обладает
значительной объяснительной силой. Она адекватно описывает
процесс перевода, когда для создания коммуникативно равноценного
текста на ПЯ необходимо и достаточно указать в переводе на ту же
самую ситуацию, которая описана в переводе. Иначе говоря, при
помощи этой модели может достигаться эквивалентность на уровне
идентификации ситуации. Наиболее четко ситуативная модель
«работает» в следующих трех случаях: 1) при переводе
безэквивалентной лексики; 2) когда описываемая в оригинале
5
ситуация однозначно определяет выбор варианта перевода; 3) когда

понимание и перевод оригинала или какой-либо его части невозможно
без выяснения тех сторон описываемой ситуации, которые не входят в
значения языковых единиц, использованных в сообщении.
Трансформационно-семантическая модель перевода, в отличие от
ситуативной, исходит из предположения, что при переводе
осуществляется передача значений единиц оригинала. Она
рассматривает процесс перевода как ряд преобразований, с помощью
которых переводчик переходит от единиц ИЯ к единицам ПЯ,
устанавливая между ними отношения эквивалентности. На первом
этапе – этапе анализа (I) – осуществляется упрощающая трансфор-
мация исходных синтаксических структур в пределах ИЯ: структуры
оригинала (А) преобразуются (сводятся) к наиболее простым, легко
анализируемым формам (В). Упрощение синтаксических структур и
разбиение значений лексических единиц на этапе анализа позволяют
осуществить второй этап перевода (II) – «переключение», т.е. переход
к ядерным структурам и семантическим компонентам языка перевода.
На третьем этапе (III) «реструктурирование» – осуществляются
трансформации на ПЯ с ядерного («околоядерного») уровня в
окончательные структуры и единицы оригинала. При этом в
соответствии с нормами языка меняются такие формальные признаки,
как порядок слов, структура предложения, число и распределение
семантических признаков.
Комментируя данную модель перевода, А.Д. Швейцер приводит слова
Ю. Найды, сравнившего переводчика с путешественником, который,
вместо того чтобы переправиться на другой берег реки в бурном или
глубоком месте, отходит в сторону вверх или вниз по течению реки,
находит безопасное место для переправы и, наконец, обходным путем
достигает намеченной точки на другом берегу реки [4, с. 37].
А.Д. Швейцер приводит пример использования трансфор-
мационно-семантической модели для осуществления конкретного
перевода [4, с. 41]. В качестве исходного берется английское
предложение The White House pressurized the Senate into reconsidering
its decision. В результате обратной трансформации получаем две
ядерные структуры: The White House pressurized the Senate. The Senate
reconsidered its decision.
На этом этапе возникает опасность в дальнейшем утратить важную
информацию: смысловую связь между двумя ядерными предло-
жениями («причина – следствие»). Чтобы этого избежать, ядерные
предложения преобразуем в сложное предложение, в котором
смысловые отношения между частями выражаются при помощи
6
союзов, относительных местоимений или других синтаксических

средств. В результате мы можем получить одно из двух следующих
предложений: 1) The White House pressurized the Senate and it
reconsidered its decision. 2) The White House pressurized the Senate so that
it should reconsider its decision.
Далее осуществляется следующий этап перевода – этап переноса, в
результате которого мы получаем один из двух вариантов (в
зависимости от контекста): 1) Белый дом оказал нажим на сенат, и тот
отменил свое решение. 2) Белый дом оказал нажим на сенат, чтобы тот
отменил свое решение.
Подобные варианты не обязательно являются окончательными. В
данном случае мы находимся на околоядерном уровне.
Предполагается, что далее переводчик произведет дополнительные
преобразования структур в ПЯ с учетом контекста, стилистических
особенностей текста, чтобы обеспечить максимально возможную
эквивалентность поверхностных структур в ИЯ и ПЯ, то есть
осуществит дальнейшее развертывание околоядерных структур ПЯ в
поверхностные структуры ПЯ.
Трансформационно-семантическая модель позволяет описывать
многие стороны переводческого процесса, недоступные для
непосредственного наблюдения. Особенно важно, что, в отличие от
ситуативной модели, данная модель дает возможность отразить роль
значений языковых единиц в содержании исходного текста и
зависимость (хотя и не всегда прямую) от этих единиц средств ПЯ,
используемых в переводе.
Вместо с тем очевидно, что и трансформационно-семантическая
модель не является универсальной и не претендует на моделирование
любого переводческого акта. Она не предусматривает тех случаев, когда
между синтаксическими структурами и значениями лексических
единиц в оригинале и переводе нет отношений трансформации и
эквивалентность двух текстов основывается исключительно на
общности описываемой ситуации. Не моделирует трансформационно-
семантическая модель процесса перевода и тогда, когда в переводе
необходимо передать образные и иные ассоциации, связанные с текстом
оригинала, когда в процессе перевода происходит замена ситуации,
чтобы воспроизвести цель коммуникации.
Другой выдающийся лингвист и литературовед В.С. Виноградов в
своей книге «Введение в переводоведение (общие и лексические
вопросы)» указывает ещѐ одну классификацию и обозначает
следующие модели:
1) Ситуативная (денотативная) модель;
7
2) Семантическая модель процесса перевода строится с учетом

компонентного анализа содержательных единиц языка и наличия
регулярных межъязыковых соответствий. Перевод сводится к анализу
содержательных компонентов исходного текста, и синтезу смысла в
материале языка перевода.
3) Трансформационная модель. При построении этой модели
перевод трактуется как преобразование текста исходного языка в текст
на языке перевода. Главными оказываются операции по преобразо-
ванию так называемых «ядерных синтаксических структур», которые,
согласно сторонникам этой модели, совпадают в различных языках и
характеризуются общностью логико-синтаксических связей и лекси-
ческого состава.
4) В коммуникативной модели, процесс перевода рассматривается
как акт двуязычной коммуникации. В нем есть сообщение, его
отправитель и получатель, код (язык) и канал связи (письменная или
устная речь с учетом жанра этой речи). В упрощенном виде схема
следующая: отправитель кодирует сообщение и передает его по
соответствующему каналу, получатель декодирует его (т.е. осмысляет)
и затем перекодирует воспринятую информацию с помощью нового
кода и передает ее для получателя по тому же или другому каналу с
сохранением жанровых особенностей исходного сообщения.
5) Информативная модель основана на постулате, утверждающем,
что любой устный или письменный текст и его основная единица –
слово являются носителями самой разнообразной информации,
которая в сознании рецептора (переводчика) должна быть воспринята
и понята, осмыслена в идеале во всем объеме, со всеми ее
смысловыми, стилистическими, стилевыми, функциональными,
ситуативными, эстетическими и т. п. особенностями [5, с. 13].
Модель перевода ставит перед собой задачу представить процесс
перевода в целом, указать общее направление движения мысли
переводчика и последовательные этапы перехода от оригинала к
переводу. Более подробная характеристика процесса перевода
достигается путем описания типов мыслительных операций, с
помощью которых переводчик находит нужный вариант перевода. При
этом предполагается, что между единицами оригинала и перевода
существует непосредственная связь, что из исходной единицы путем
каких-то преобразований (трансформаций) может быть получена
единица перевода. В действительности, с единицами оригинала ничего не
происходит, они остаются неизменными, а переводчик просто
подыскивает коммуникативно равноценные им единицы в языке перевода
[1, с. 171].
8
Отвлекаясь от абстрактных моделей перевода, отметим, что

процесс перевода – равно как и весь процесс порождения речи в
сознании человека – по-прежнему остается загадкой загадок. Однако
совершенно очевидно, что в практике перевода действительно
выделяются два этапа работы. Один из них связан с осмыслением
текста на иностранном языке, а другой – с воспроизведением его на
родной язык.
Литература
1. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб.
для ин-тов и фак. иностр. яз. М.: Высш. шк., 1990. 253 с. 2. Рябцева Н.К.
Теория и практика перевода: когнитивный аспект. Перевод и
коммуникация. М., 1997. С. 42-63. 3. Фесенко Т.А. Лингвоментальная
модель процесса перевода. Язык, сознание, коммуникация: сб. статей.
Отв. ред. В.В. Красных, А.И. Изотов. М.: МАКС Пресс, 2001. С. 58-62.
4. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика. М.: Воениздат, 1973. 280 с.
5. Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические
вопросы). М.: Издательство института общего среднего образования
РАО, 2001. 224 с.
Наталья Камовникова
г. Санкт-Петербург, Российская Федерация
ОПОЯЗ в истории переводоведения ХХ века
The article focuses on the findings of the Russian Formalist organization

OPOIAZ in relation to the further development of translation studies as a
discipline in the Soviet Union and beyond. OPOIAZ‘s studies of form and
function of literary works influenced the contemporary translation practice,
as well as gave substantial material for the research of such globally
renowned scholars as Roman Jakobson and Andrei Fedorov, who is now
recognized as the founder of the Soviet translation studies. Despite the
political pressures against formalism, the legacy of OPOIAZ continued to
inspire further generations of scholars, contributing to the emerging
discipline of translation studies.
Key words: OPOIAZ, Russian Formalist movement, translation studies,
form, function.
О переводоведении как самостоятельной науке принято говорить

применительно к переводческим концепциям, начиная с пятидесятых
годов ХХ столетия. Однако двадцатый век на всем своем протяжении
был щедр как на успешные переводческие проекты, так и на
9
теоретические изыскания в области перевода, предопределившие

возникшие позднее переводческие течения. Так, в основу многих
лингвистических и переводоведческих концепций легли труды
Общества по изучению поэтического языка (ОПОЯЗа), возникшего в
1916 г. в Петрограде и ставшего одной из ключевых организаций
русского формализма.
Петроградский ОПОЯЗ возник благодаря усилиям В.Б. Шкловского,
О.М. Брика, Р.О. Якобсона, Е.Д. Поливанова и Л.П. Якубинского годом
после возникновения Московского лингвистического кружка, с которым
его объединили общие принципы и ряд общих членов – прежде всего,
Р.О. Якобсон, О.М. Брик и Б.В. Томашевский. К 1919 г. к ОПОЯЗу
примкнули Б.М. Эйхенбаум и Ю.Н. Тынянов; в его деятельности
принимали также участие В.В. Виноградов и В.М. Жирмунский.
В противовес бытующим мнениям о необходимости изучения
художественных образов, ОПОЯЗ провозгласил своим основным
методом формальный анализ, позволяющий отказаться от предпо-
ложений относительно авторских интенций. Убежденность ОПОЯЗа в
ценности автономного исследования литературного произведения и
изучении его языкового материала наследовала принципам философии
позитивизма, провозглашавшего эмпирические исследования
единственным источником истинного знания. «Образы не есть то,
изменение чего составляет сущность движения поэзии», – писал
Виктор Шкловский в своей статье «Искусство как прием» [1, с. 11].
Еще ранее, за два года до образования ОПОЯЗа, Шкловский в
«Воскрешении слова» дал определение художественному восприятию
как такому, «при котором переживается форма (может быть, и не
только форма, но форма непременно)» [2, с. 4]. В 1921 г. в работе
«Новейшая русская поэзия» Роман Якобсон сформулировал этот
подход следующим образом: «Поэзия есть язык в его эстетической
функции. Таким образом, предметом науки о литературе является не
литература, а литературность, т. е. то, что делает данное произведение
литературным произведением» [3, с. 275].
Начав с изучения звуковой организации поэтической речи,
ОПОЯЗ постепенно перешел к вопросам исследования ритма,
приема, функциональной нагрузки приемов и взаимодействия формы
и функции [4, с. 407-8]. В начале 1920-х годов В.В. Виноградов
пишет опубликованные в 1926 г. «Этюды о стиле Гоголя», в которых
говорит о форме как об источнике содержания произведения в целом,
о «феноменологическом» подходе к изучению стиля [5, с. 9-10] и о
необходимости установления связи индивидуального стиля с
литературным окружением [5, с. 16-17].
10
Теоретические изыскания ОПОЯЗа практически незамедлительно

оказали влияние на современную ему литературную и переводческую
деятельность. В начале 1920-х годов Ю.Н. Тынянов посвящает себя
переводам поэзии Гейне, в которых уделяет пристальное внимание
передаче литературной формы. По воспоминаниям А.В. Федорова,
Тынянов говорил о бесполезности попыток достижения абсолютной
точности в передаче деталей и подчеркивал необходимость
установления функций элементов текста и поиска их соответствий в
языке перевода [6, с. 91]. Тынянову также принадлежит мысль о
переводе как о разновидности генезиса литературы [7, с. 29]. Спустя
полстолетия эта мысль отзовется в монографии ученика Тынянова
А.В. Федорова «Искусство перевода и жизнь литературы», в которой
перевод будет назван особой сферой творчества, «где свое,
собственное сопоставляется и соизмеряется с иноземным или
иноязычным, где переводчик меряется силой с автором оригинала,
воссоздавая уже созданное и открывая в своей литературе и в родном
языке новые ресурсы и завоевывая новые области» [8, с. 9].
Важнейший вклад в развитие переводческий мысли внес
Р.О. Якобсон. Окончательно переехав в Прагу, в 1930 г. он публикует
статью «О переводе стихов», где говорит о вопросе функциональной
необходимости модификаций стихотворного размера переводимого
текста [9]. Эта статья Якобсона является продолжением его изысканий
в области структуры стиха, начатых в его книге «О чешском языке
преимущественно в сопоставлении с русским», посвященной одному
из основателей ОПОЯЗа Виктору Шкловскому [10]. В ряду много-
численных работ в области фонологии, морфологии, семиотики и
теории стиха особую роль в наследии Якобсона играет статья «О
лингвистических аспектах перевода». Опубликованная в 1966 г. –
спустя тридцать лет после распада ОПОЯЗа, – статья рассматривает
вопрос эквивалентности единиц разных уровней, а также перевод-
ческой передачи лексических единиц и грамматических категорий в
условиях языковой асимметрии [11].
Активная деятельность и публикации ОПОЯЗа повергаются
активной критике уже с начала 1920 годов. В 1923 г. в книге
«Литература и революция» Л.Д. Троцкий посвящает целую статью
формализму и деятельности ОПОЯЗа, озаглавив ее «Формальная
школа поэзии и марксизм». «Объявив сущностью поэзии форму», –
пишет Троцкий, – «эта школа свою задачу сводит к анализу <…>
этимологических и синтаксических свойств поэтических произве-
дений, подсчету повторяющихся гласных и согласных, слогов,
эпитетов. Эта частичная работа <…> безусловно нужна и полезна,
11
если понять ее частичный, черновой, служебно-подготовительный

характер. Но сами формалисты не хотят мириться на вспомогательном,
служебно-техническом значении своих приемов <…> для них
словесное искусство полностью и окончательно замыкается словом
<…> Социально-психологический подход, который для нас только и
осмысливает микроскопическую и статистическую работу над
словесным материалом, для формалистов уже алхимия» [12, с. 131-2].
Обличительная риторика Троцкого с поразительной точностью будет
воспроизводиться в контексте обвинений в «формализме» литера-
туроведов, лингвистов и переводчиков многими годами после
высылки Троцкого из СССР, его лишения советского гражданства и
насильственной смерти в 1940 г. Угрожающе выглядит и критическая
статья наркома просвещения А.В. Луначарского «Формализм в науке
об искусстве» 1924 г., в третьей части которой он полемизирует со
статьей Б.М. Эйхенбаума «Вокруг вопроса о формалистах». Свою
статью Луначарский завершает словами: «Я охотно ответил бы гр.
Эйхенбауму и на его полуликование по поводу полустремления
некоторых половинчатых людей признать формализм, несколько
сдобренный уступками, за удобную позицию для самообороны от
марксизма. Но это завело бы меня далеко. В рамки этой статьи вопрос
о группировках и перегруппировках нашей профессуры и интелли-
генции вообще не вмещается. Не отвечаю я и на ту часть статьи гр.
Эйхенбаума, где он критикует писателей–марксистов… Они сами за
себя ответят» [13, с. 421].
Гонения на формализм активно нарастали в 1930 гг. В 1936 г.
посвященная формализму статья в Большой Советской энциклопедии
завершалась указанием на несовместимость его принципов с
принципами возведенного к тому времени в абсолют соцреализма [14].
Некоторые из бывших членов ОПОЯЗа были сосланы: В.В. Вино-
градов по делу славистов был сослан в Вятку, а затем в Тобольск;
Е.Д. Поливанов в 1937 г. был расстрелян по обвинению в шпионаже.
Остальные ОПОЯЗовцы вынужденно ушли в тень. В тот период
Б.М. Эйхенбаум напишет горькое четверостишье:
Враги былые, мы состарились и стихли,
Не так уж важно – проза, драма, стих ли,
Живем не столь идеей, сколько сбытом,
Вы языком питаетесь, я – бытом [15].
В умах современников «формализм» стремительно превращался в
обозначение технической и стилистической усложненности, идущей
вразрез с провозглашенными соцреализмом принципами ясности и
конкретности. Перестав быть термином, «формализм» превратился в
12
пейоративное обозначение чрезмерной увлеченности техническими

параметрами текста в ущерб его эмотивному и идейному содержанию.
В этой связи показательна история травли переводчиков Диккенса
Е.Л. Ланна и А.В. Кривцовой [16, с. 117-34], а также кампания, развер-
нувшаяся в конце 1940 – начале 1950 гг. против переводчика байронов-
ского «Дона Жуана» Г.А. Шенгели [16, с. 134-67].
При этом идеи русского формализма в целом и достижения
ОПОЯЗа в частности получили продолжение в трудах нового
поколения лингвистов и литературоведов. Так, в военное лето 1941 г.
была опубликована работа А.В. Федорова «О художественном
переводе». Ученик Ю.В. Тынянова, В.В. Виноградова и В.М. Жирмун-
ского, А.В. Федоров говорит о языке как основе изучения перевода.
Уже в 1941 г. Федоров поднимает проблему многоуровневых перевод-
ческих соответствий, указывая на необходимость поиска соответствий
между текстовыми элементами, социальным и культурным фоном и
языковой эстетикой [17, с. 14]. При этом вслед за своими учителями
Федоров говорит о художественной форме как носителе смысла
произведения и о необходимости ее передачи в переводе: «Форма
неразрывно связана с содержанием, стиль и язык – с идеей. Переводя
смысл слов, мы тем самым передаем идею и отношение автора к ней.
От того, насколько верно будут выбраны слова и обороты <…>, будет
зависеть и правильность передачи идейного содержания» [17, с. 24-25].
В вышедшем в 1953 г. «Введении в теорию перевода» Федоров
провозглашает лингвистический подход к переводу. «Лингвисти-
ческий разрез в изучении перевода», – пишет Федоров, – «затрагивает
самую его основу – язык, вне которого неосуществимы никакие
функции перевода – ни общественно-политическая, ни культурно-
познавательная его роль, ни его художественное значение. <…>
Всякого рода исследования и рассуждения о том, как отразилось при
переводе содержание подлинника и какую роль оно сыграло для
данной литературы, будут беспредметны, если не будут опираться на
анализ языковых средств выражения, использованных при переводе»
[18, с. 14]. Федоровское определение теории перевода как дисциплины
«лингвистической прежде всего» [18, с. 14], основанной на исследова-
ниях фактического языкового материала в противовес спекуляциям
относительно авторского намерения и обстоятельств, сопутствовавших
созданию произведения, напрямую соотносится с позицией
ОПОЯЗовцев, фокусировавших свое внимание на формальных
признаках художественного произведения, его фонетической,
ритмической, грамматической и стилистической составляющих.
13
Л.В. Успенский, обучавшийся в 1925-1929 гг. на Высших курсах

искусствоведения ГИИИ у Б.М. Эйхенбаума и В.М. Жирмунского, в
адресованной школьникам книге 1954 г. «Слово о словах» уделяет
значительное внимание в том числе и вопросам перевода. Интересно,
что глава «Терзания переводчиков» посвящена вопросам, поднимав-
шимся в уже упомянутой здесь ранее статье Якобсона «О лингви-
стических аспектах перевода» [11, с. 22-23]. Успенский подробно
говорит о проблеме передачи грамматического падежа в переводе,
влиянии различий на передачу смысла и о символизме грамма-
тического рода в контексте культуры [19, с. 338-48]. Примечательна и
глава «Глокая куздра», названная по первым словам знаменитого
грамматического примера Л.В. Щербы, также участвовавшего в
деятельности ОПОЯЗа. Посвященная напрямую лексико-граммати-
ческим вопросам, глава активно использует сопоставительный
переводческий материал для подкрепления выводов относительно
языковой формы художественных произведений [19, с. 299-303].
Вопросам ритмико-фонетической формы посвящена глава
«Удивительный Робинзон Крузо», которая также иллюстрируется
переводом В.А. Жуковского из «Шильонского узника» [19, с. 268-71].
Несмотря на десятилетия жесткой критики и обвинений в
идеологической чуждости, трудам русского формализма в целом и
ОПОЯЗа в частности предстояла долгая жизнь. Они оказали прямое
влияние на развитие Пражского структурализма, семиотики, а также
переводоведения. Несмотря на гонения на ОПОЯЗ, переводческая
мысль в СССР и за рубежом продолжала обращаться к его
достижениям, постепенно формулируя основные положения новой
научной дисциплины, которую мы в настоящий момент именуем
переводоведением.
1. Шкловский В.Б. Искусство как прием. О теории прозы. М.:
Советский писатель, 1983. С. 9-25. 2. Шкловскiй В.Б. Воскрешенiе
слова. СПб.: Типографiя З. Соколинского, 1914. 16 с. 3. Якобсон Р.О.
Новейшая русская поэзия. Работы по поэтике. М.: Прогресс, 1987.
С. 272-316. 4. Эйхенбаум Б.М. Теория формального метода. О литера-
туре. М.: Советский писатель, 1987. С. 375-408. 5. Виноградов В.В.
Этюды о стиле Гоголя. Л.: ACADEMIA, 1926. 228 с. 6. Федоров А.В.
Фрагменты воспоминаний Воспоминания о Ю. Тынянове. Сост.
В.А. Каверин. М.: Советский писатель, 1983. С. 85-108. 7. Тынянов Ю.Н.
Тютчев и Гейне. Поэтика. История литературы. Кино. М.: Наука,
1977. С. 29-37. 8. Федоров А.В. Искусство перевода и жизнь литера-
туры. Л.: Советский писатель, 1983. 352 с. 9. Jakobson Roman. O
překladu veršŭ. Plan. №2. 1930. С. 9-11. 10. Якобсон Р.О. О чешском
14
языке преимущественно в сопоставлении с русским. [Берлин]: Государ-
ственное издательство РСФСР, 1923. 120 с. 11. Якобсон Р.О. О лингви-
стических аспектах перевода. Вопросы теории перевода в зарубежной
лингвистике. М.: Междунар. отношения, 1978. С. 16-24. 12. Троцкий Л.Д.
Литература и революция. М.: Издательство политической литературы,
1991. 400 с. 13. Луначарский А.В. Формализм в науке об искусстве.
Собрание сочинений, Т. 7. М.: Художественная литература, 1967.
С. 407-421. 14. Большая Советская Энциклопедия. Т. 58 (Флора –
Франция). Глав. ред. О.Ю. Шмидт. М.: ОГИЗ РСФСР, 1936. 799 с.
15. Виноградов В.В. Из истории изучения поэтики (20-е годы).
Известия АН СССР. Серия литературы и языка. № 3. 1975. C. 259-
272. http://www.opojaz.ru/vinogradov/vinogradov_iz_istorii.html. 16. Азов А.Г.
Поверженные буквалисты: Из истории художественного перевода в
СССР в 1920-1960-е годы. М.: Дом Высшей школы экономики, 2013.
304 с. 17. Федоров А.В. О художественном переводе. Л.: Гослитиздат,
1941. 259 с. 18. Федоров А.В. Введение в теорию перевода. M.:
Издательство литературы на иностранных языках, 1953. 335 с.
19. Успенский Л.В. Слово о словах. Киев: Веселка, 1987. 367 с.
Zaal Kikvidze
Kutaisi-Tbilisi, Georgia
Levan Pachulia
Sukhumi, Georgia
Demetrius Rudolph Peacock and the Languages of Georgia
The paper is a discussion of D.R. Peacock‘s lexicographic resource

―Original Vocabularies of Five West Caucasian Languages‖ and provides
information about the author and his work. The English headwords are
accompanied by their translations in the languages spoken in Georgia:
Georgian, Megrelian (―Mingrelian‖), Laz (―Lazian‖), Svan (―Swanetian‖),
and Abkhazian. With a number of positive aspects, Peacock‘s ―Vocabularies‖
should be considered a significant vestige in the history of English-Caucasian
lexicography which can yield much valuable information as a result of the
thorough investigation of individual entries and their translation equivalents in
the five Caucasian languages spoken in Georgia.
Key words: English-Caucasian lexicography, Caucasian languages,
D.R. Peacock.
The present paper is based on the 12-page long resource authored by

Demetrius Rudolph Peacock and published in The Journal Royal Asiatic
Society in 1887 [1]. Last year the authors of the present work published a
paper on Peacock‘s contribution to the early history of English-Megrelian
15
lexicography concentrating on how the Megrelian data were represented in

the aforementioned resource [2]. This time we are going to provide a
general description of the work in question.
Demetrius (sometimes also referred to as Dimitri or Dmitri) Rudolph
Peacock was born on September 26, 1842, in the province of Tambov,
Russia, to Charles and Concordia (née Schlegel) Peacock. There are a rather
few sources from which one would pick up detailed information about his
life and activities. The Dictionary of National Biography informs the
following: ―On 25 Oct. 1881 he was appointed a vice-consul at Batoum,
which had then risen to considerable importance in consequence of its
annexation by the Russians. He became consul on 27 Jan. 1890. He is said
to have owed his appointment to his familiarity with the Russian language.
Certainly few foreigners were better acquainted than he with the languages
and customs of the mountaineers of the Caucasus, among whom he had
established such friendly relations that he was admitted to into their most
remote fastnesses‖ [3, p. 137]. While residing in Batumi, he is said to have
made name both as an efficient civil servant and a kind friend and host.
Here is what Sir John Oliver Wadrop, a British diplomat, traveler, scholar
and translator, wrote about him: In Batumi ―I took an early opportunity of
presenting myself at the British Vice-Consulate, a small, two-storey cottage,
the lower half of which is of brick, the upper of corrugated iron sheets. Mr.
Demetrius R. Peacock, the only representative of British interests in the
Caucasus, is a man whose services deserve fuller recognition. It would be
hard to find a post where more diplomatic tact is required, yet he contrives
to make himself respected and admired by all the many races with which he
is in daily contact. Mr. Peacock was born in Russia, and has spent most of
his life in that empire, but he is nevertheless a thorough Englishman. In
Tiflis I heard a good story about him. On one occasion the French Consul-
General jokingly said to him, ―Why, Peacock, you are no Englishman, you
were born in Russia.‖ To which our representative replied, ―Our Saviour
was born in a stable, but for all that He did not turn out a horse‖ [4, pp. 1-2].
In 1891, very soon following his appointment Consul-General residing in
Odessa, he died in 1892, and was buried in the British cemetery there.
When we state the scarcity of mentions of D.R. Peacock and his work,
we do not mean that he was totally neglected in the literature. There are two
works that should be necessarily referred to: one of them is a book by
Natalya Orlovskaya who provides some discussion about the work in point
[5]. Another one is a collection of words for the comparison of the
languages spoken in the Caucasus, based on lexicographic resources of
various authors, including D.R. Peacock, and published within the
16
ARMAZI project (Caucasian Languages and Cultures: Electronic

Documentation) [6].
The complete title of the publication is the following: Original
Vocabularies of Five West Caucasian Languages. Compiled on spot by Mr.
Peacock, Vice-Consul of Batúm, Trans-Caucasia, South Russia, at the
request of, and communicated by, Dr. R.N. Cust, Hon. Sec. R.A.S., with a
Note [1]. Thus, initially the reader has an opportunity to read a note of the
initiator of the lexicographic resource: ―When I visited Trans-Caucasia in
1882 for the purpose of collecting information regarding the Languages of
the Caucasus, the result of which was published in Vol. XVII. of the
Journal, I became aware of the scantiness of the Vocabularies, and I
mentioned this to Mr. Peacock, the Vice-Consul of H.B.M. at Batúm, who
had resided some time at Poti, and had made excursions into regions not
often traversed. He was good enough to undertake the duty of collecting
Vocabularies, and I forwarded to him a copy of the Standard Form of
Words and Sentences prepared by the Bengal Asiatic Society. After some
delay, owing to the heavy press of his official duties, and a visit to England,
when I had a pleasure of seeing him, and again encouraging him on the
subject, he has forwarded to me the subjoined Vocabularies, which are
highly important‖ [1, p. 145].
Before going to the list of words, the author allows us to get familiarized
with Instructions for Compiling Vocabularies and Sentences: ―The enclosed
List of English Words and Sentences has been prepared by the Bengal
Asiatic Society to enable persons to compile an exhaustive specimen of
Languages spoken in any Region. Each sheet contains Five Languages, and
those Languages should be selected for each sheet which are cognate to
each other. When the whole is completed and printed, it becomes the basis
for a further advance as regards those Languages of which we have no
Grammars or Vocabularies. Care should be taken that all loan-words from
English, Arabic, Portuguese, etc., are excluded. Only the pure words of
each language should be entered. One system of transliteration should be
adopted for Languages entered upon the same sheet; and when Lepsius‘
system is not adopted, explanatory noted should be added, giving the exact
value of each symbol, letter, or diacritical mark employed‖ [1, p. 145].
Actually, attempts to collect various lists of words in order to compare
languages were observed earlier. In the beginning of the 14th century, Dante
Alighieri, in his treatise De vulgari eloquentia, pioneered a classification of
European languages based on the words for ―yes.‖ Another Italian,
Giuseppe Giusto Scaligero (1540-1609) made use of a list of words for
―God,‖ eventually identifying ‗deus-languages‘ (Latin and Romance), ‗gott-
languages‘ (Germanic), ‗boge-languages‘ (Slavic), and a ‗theos-language‘
17
(Greek). Obviously enough, these and other attempts were noteworthy but
just fragmentary observations. A systematic approach to collecting of
linguistic data for the sake of comparison of languages emerged later.
It was Gottfried Wilhelm Leibniz (1646-1716) who, being interested in
demonstrating how the study of individual languages was to be used to
establish genetic links between and among their speakers, initiated a trend
in the 18th century empirical linguistics which was concerned with word-
collecting and comparison of languages. ―In order to obtain material for his
researches in this field Leibniz issued an appeal insisting on the collecting
of glossaries and translations of prayers, etc. for the purpose of comparison‖
[7, p. 258]. It is noteworthy that he provided a list of words which, in his
opinion, were the most significant for the purpose of comparison: ―Numeral
words, one, two, three, four, five, six, seven, eight, nine, ten, twenty, thirty,
forty, fifty, one hundred, one thousand. Relationships, ages: Father, mother,
uncle, son, daughter, brother, sister. … Parts of the body: Body, flesh, skin,
blood, bone, head. … Needs: food, drink, bread, water. … Natural things:
God, man, sky, sun, moon, star, air, rain, thunder, lightning, cloud, frost,
hail, snow, ice, fire … snow, sand … dog, wolf, deer, fox, bird, snake,
mouse. Actions: to eat, drink, speak, see, be, stand, go, strike, laugh, sleep,
know, pluck, etc.‖ [7, pp. 258-259]. It was thanks to the Leibnizian
initiative that such comprehensive encyclopedic resources as Linguarum
totius orbis vocabularia comparativa by Peter Simon Palas [8], Catálogo de
las lenguas de las naciones conocidas by Lorenzo Hervás y Panduro [9],
and, finally, Mithridates, oder allgemeine Sprachenkunde by Johann
Christoph Adelung [10].
When we look at Peacock‘s word-list, one readily understands that the
Bengal Asiatic Society has literally followed the Leibnizian guidelines.
Here are the headwords from Peacock‘s ―Vocabularies‖: one, two, three,
four, five, six, seven, eight, nine, ten, twenty, fifty, hundred; I, of me, mine,
we, of us, our, thou, of thee, thine, you, of you, your, he, of him, his, they,
of them, their; hand, foot, nose, eye, mouth, tooth, ear, hair, head, tongue,
belly, back; iron, gold, silver; father, mother, brother, sister, man, woman,
wife, child, son, daughter; slave, cultivator, shepherd; God, devil, sun,
moon, star, fire, water; house; horse, cow, dog, cat, cock, duck, ass, camel,
bird; go, eat, sit, come, beat, stand, die, give, run; up, near, down, far,
before, behind; who, what, why; and but, if, yes, no, alas. These are
followed by wordforms (e.g. a father, of a father, to a father, from a father,
etc.; go, going, gone, etc.) and twenty-two sentences (e.g. What is your
name?, My brother is taller than his sister, etc.).
The English headwords are accompanied by their translations in the
languages spoken in Georgia: Georgian, Megrelian (―Mingrelian‖), Laz
18
(―Lazian‖), Svan (―Swanetian‖), and Abkhazian. It should be noted that not

all the headwords are translated in all the five languages. Below we provide
a table of white spots in Peacocks ―Vocabularies.‖
Table 1. ‗White spots‘ in D.R. Peacock‘s ―Vocabularies‖
English Georgian Megrelian Laz Svan Abkha
zian
Of fathers Mamebidgan Mumalepishe Babapeshe Mularesh
To fathers Mamebs Mumaleps Babapes Mulars
From Mamebidgan Mumalepishe Babapeshe Mularkhanko
fathers
A daughter Kali Tsiraskwa Tsiraskwa Dina
Of a Kalis Tsiraskwashe Bososhe Dinish
daughter (also Bozo)
To a Kals Tsiraskwas Bozos Dinash
daughter
From a Kalidgan Tsiraskwashe Bozoshe Dinakhan
daughter
Two Ori kali Jiri Jur bozo Yervi dina
daughters tsiraskwa
Daughters Kalebi Tsirask- Bozope Dinal
walepi
Of Kalebis Tsirask- Bozopeshe Dinalte
daughters walepishe
To Kalebs Tsirask- Bozopes Dinals
daughters waleps
From Kalebidgan Tsirask- Bozopeshe Dinalkhan
daughters walepishe
To good Kargi Djghiri Kai Khotchash
men katsebs kotchebis kotchepes marrals
From Kargi Djghiri Kai Khotchash
good men katsebidgan kotchebishe kotchepeshe marralkhan
A bitch Dzwe- Djua Alaps
dzaghli
Bitches Dzwe- Djual Alaps
dzaghlebi kua
A female Dedali Zura
Goats Tkhebi Otchebi Botchepe Daklar
A male Mshveli Otchi Mskweri Natchv-irem
deer skweri
A female Dedali Dulu skweri Zura Zura irem
deer mshveli mskweri
Deer Mshveli Skweri Mskweri Irem
To be Ikav Lirde (?)
Being Kopeli
19
Having Khopeli Ordi Borti

been
I should Me Ma Ma bortare Mi metchonol
be viknebodi kipuapudi (?) ashkhidol
To beat Daartkma Meghama Ghetchi
Beating
Having
beaten
I am Mi miker (/)
beating
I was Mi khvas
beating miker
I had Mi khvakhd
beaten
I may Me Ma Mi ere
beat shemidzlia shemilebu khvakhidi
davartka mivoghe
I shall Me Mi khvakhde
beat dagartkam
I should Mi
beat kakhvakhdas
I am Mi naker khvi
beaten
I was Mi khvas
beaten naker
I shall be Mi khvakhde
beaten
As it is seen, all of the entries with missing translations are wordforms.
Moreover, whenever translation equivalents are provided, the most
problematic segments in terms of adequacy are wordforms and sentences;
only very few of them can be assumed to be completely adequate.
Individual lexemes have been translated much better; there are more
adequacies than inadequacies among them. This is definitely one of the
positive aspects of the work in question as a multilingual lexicographic
resource.
As for the transliteration of Georgian, Megrelian, Laz, Svan, and
Abkhazian words, it is more than obvious that the aforementioned system,
associated to R. Lepsius, appeared to be rather insufficient for the adequate
transliteration of words in these languages. Here we should reiterate what
we already stated in our earlier paper about the resource in point:
―Whenever Peacock‘s transliteration conventions are concerned, one should
be most critical to the fact that he does not provide differences between
aspirated and ejective stops and affricates as far as these phonemic contrasts
20
are essential for Megrelian, specifically, and for Kartvelian languages, at

large‖ [2, p. 493]; of course, the same is true for Abkhazian as well.
Alongside with the aforementioned distinctions, there are a handful of
vocalic and consonantal features, peculiar to the five languages, but in no
way reflected in the transliteration.
Generally, it is highly probable that both missing and inadequate
translations have been an outcome of failures accompanied with fieldwork;
the author seems to have relied on word-of-mouth from native (?) speakers
of the Caucasian languages in point.
It is noteworthy that, with respect to the aforementioned Leinizian trend
associated with collecting of word-lists from various languages, Peacock‘s
―Vocabularies‖ could be discussed in parallel with the historically
preceding works by P.S. Pallas [8] and J.A. Güldenstädt [11]. However,
except the very principle of word-lists, they represent two different
lexicographic traditions independent of each other (P.S. Pallas and
J.A. Güldenstädt, on the one hand, and D.R. Peacock, on the other). More
specifically, neither of the parties is independent from the Leibnizian
tradition but Peacock has not borrowed either the word-list or translations
from his predecessors‘ work.
With respect to this and other positive aspects, Peacock‘s ―Original
Vocabularies of Five West Caucasian Languages‖ can be considered a
significant vestige in the history of English-Caucasian lexicography which
can yield much valuable information as a result of the thorough
investigation of individual entries and their translation equivalents in the
five languages spoken in Georgia: Kartvelian languages (Georgian,
Megrelian, Laz, and Svan) and Abkhazian (an Abkhaz-Adyghe language).
References
1. Peacock D.R. Original Vocabularies of Five West Caucasian Languages
(Georgian, Mingrelian, Lazian, Swanetian, and Abkhazian). Journal of the
Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland 19/1, 1887: P. 145-156.
2. Kikvidze Z. & Pachulia L. An Early Landmark in the History of English-
Megrelian Lexicography: D.R. Peacock‘s Contribution. 8th International
Research Conference on Education, Language and Literature. Proceedings
Book. Tbilisi: IBSU, 2018: P. 490-496. 3. Dictionary of National
Biography, ed by S. Lee. Vol. XLIV. London: Smith, Elder, & Co., 1885.
450 pp. 4. Wardrop O. The Kingdom of Georgia. Notes of Travel in a Land
of Women, Wine, and Song. London: Sampson Low, Marston, Searle, and
Rivington, 1888. 204 pp. 5. Orlovskaya N. Essays on Literary Relations.
Tbilisi: Russian Club, 2013. 512 pp. [in Russian] 6. Wörtersammlung zur
Vergleichung der im Kaukasus gangbaren Sprachen. http://titus.fkidg1.uni-
frankfurt.de/armazi/language/material/tabelle.htm. 7. Gulya J. Some Eighteenth
Century Antecedents of Nineteenth Century Linguistics: The Discovery of
21
Finno-Ugrian. Studies in the History of Linguistics: Traditions and
Paradigms, ed. by D. Hymes. Bloomington: Indiana University Press, 1974.
P. 258-276. 8. Pallas P.S. Linguarum totius orbis vocabularia comparativa:
augustissimae cura collecta. Sectionis primae, linguas Europae et Asiae
complexae. Petropoli: Schnoor, 1786. 411 pp. 9. Hervás y Panduro L. Catálogo
de las lenguas de las naciones conocidas, y numeración, división, y clases
de éstas, según la diversidad de sus idiomas y dialectos. Madrid: La
administración del Real Arbitrio de Beneficencia, 1800. 396 pp.
10. Adelung J.C. Mithridates, oder, Allgemeine Sprachenkunde: mit den
Vater unser als Sprachprobe in by nahe fünf hundert Sprachen und
Mundarten. Berlin: Vossische Buchalndlung, 1806. 686 pp. 11. Güldenstädt J.A.
Reisen durch Russland und im Caucasischen Gebürge, 2 vols. Saint Petersburg:
Kayserliche Akademie der Wissenschaften, 1787. 1063 pp.; 1791. 552 pp.
Ольга Линтвар
м. Київ, Україна
Максим Рильський – теоретик і практик українського перекладу
Maksym Rylsky as a theorist and expert of Ukrainian translation made

his scholarly contribution into the development and gradual evolution of the
main concepts of translation that are still highly topical today. Among the
principles that he strongly adhered to in his practical translation experience
one should mention creativity. The translation researcher also highlighted
the importance of rendering the dominant idea, rhythm, tone and tune.
Archaisms, neologisms, dialecticisms were depicted in the context of the
major challenges any translator is bound to encounter. M. Rylsky is also
known for his translations of librettos to operas and operettas of the world
musical repertoire.
Key words: Maxym Rylsky, translation creativity, dominant idea,
aesthetic equivalence, functions of translation, libretto translation.
Максим Тадейович Рильський – поет, талановитий перекладач,

вдумливий теоретик перекладу, основні положення якого щодо ролі
перекладу у міжкультурній взаємодії ще й досі не втратили своєї
актуальності, а, почасти, передують дослідницьким потугам у сучас-
ному перекладознавстві. М. Рильський займався перекладацькою
діяльністю впродовж всього життя з 20-х років минулого століття.
Досконало володіючи технікою перекладу, М. Рильський відкрив
для українського читача багато творів зарубіжної класики. Для нього
надзвичайно важливим було апробувати українське слово на кращих
зразках світової літератури, утверджуючи його в європейському
22
контексті. У доробку перекладача – твори всесвітньо відомих

художників слова О. Пушкіна («Євгеній Онєгін», «Мідний вершник»
та ін.), А. Міцкевича («Пан Тадеуш», балади, сонети), П. Корнеля
(«Сід»), Вольтера («Орлеанська діва»), Н. Буало («Мистецтво
поетичне»), Мольєра («Мізантроп»), В. Гюго («Ернані» та «Король
бавиться»), В. Шекспіра («Король Лір», «Дванадцята ніч»), Мопассана
(«Кутя», «Слова в коханні», «Бекас», «Страх», «Ідилія»), Ж. Бед'є
(«Трістан і Ізольда»), М. Гоголя («Майська ніч, або Утоплена», «Ніч
проти Різдва»), поезії О. Блока, В. Брюсова, П. Верлена,
Ю. Словацького, Ю. Тувіма, А. Церетелі, а також твори його
сучасників – П. Бровки, Д. Гофштейна, А. Ісаакяна, Якуба Коласа,
Янки Купали, О. Прокоф'єва, М. Ушакова та ін [1].
Наприкінці 40-х років разом з Рильським у царині художнього
перекладу працювали М. Бажан, О. Кундзіч, І. Сенченко, М. Лукаш,
Л. Первомайський, крім того, багато теоретиків і практиків
художнього перекладу були знищені тодішнім режимом, зокрема, –
М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара, В. Самійленко, А. Кримський,
М. Вороний. Самого Рильського радянська влада також переслідувала
в тому числі за його орієнтування на греко-римську літературу,
вважаючи це зрадою радянських ідеалів.
Перекладацька діяльність поета стала його так званим підпіллям, у
якому митець сховався від постійних переслідувань за свою поезію.
Переклади М. Рильського робіт О. Пушкіна і А. Міцкевича стали
найглибшими інтерпретаціями творчості цих видатних письменників на
теренах україномовного перекладацького простору. Пушкінський
«Євгеній Онєгін» донині вважається його найкращою перекладацькою
роботою. Серед улюблених книг поета, перекладача – словники. За
словами онука Максима Рильського, той читав їх як художню літера-
туру, водночас економлячи час на пошук красивих слів у тексті [2].
Ставить Максим Тадейович і одвічне питання для усіх теоретиків
перекладу: що таке якісний, хороший переклад? Чи можливий він? І
сам собі відповідає: «Переклад «точний», теоретично кажучи, річ
безнадійна й неможлива [3, c. 195]. На думку Рильського, переклад має
бути «талановитим», «сміливим», бо лише тоді він сприяє виконанню
тієї культурно-історичної ролі, якої прагне перекладач. Перекладач
неодноразово підкреслював, що переклад повинен бути не «рабським»,
а «творчим», тобто не цілком підпорядкованим іншомовній стихії або
індивідуальності автора оригіналу, але при цьому необхідно, щоб між
автором оригіналу і перекладачем існувала внутрішня спорідненість
[4, c. 240]. Пізніше перекладач Рильський формує положення про
«творчу домінанту» поета, якого перекладаєш, тобто перекладеними
23
мають бути риси, які є провідними, домінантними, головними у

творчості того чи іншого поета. Для цього іноді доводиться жертву-
вати другорядними рисами. Перекладу без жертв не буває [4, c. 218].
Перекладач Рильський говорив і про необхідність зберігати ідейну
спрямованість, тембр, тон, ритм першотвору. Він не вважав, що
переклад – це суто лінгвістична проблема, але наголошував на
важливості брати до уваги фонетичні, лексичні, синтаксичні
особливості першотвору. Проблема перекладу для Рильського – це
проблема творча, мистецька, тому він детермінує «добрий» переклад
як «вірний» переклад, переклад, вірний оригіналові. Західний термін
«адекватність» у Максима Тадейовича дорівнює «естетичній рівно-
цінності» [4, c. 332]. Тезу про творчість перекладу знаходимо у
відомого словацького компаративіста Д. Дюришина, який говорить
про необхідність виставлення на перший план художньо-естетичної
складової першотвору у перекладі за рахунок мовно-виразної.
Серед функцій перекладу поет-перекладач говорив про те, що
«переклад з однієї мови на іншу є не тільки способом збагачення
духовного досвіду читачів, а й способом збагачення мови, на яку той
чи інший твір перекладається. До того ж, Рильський заперечує
неперекладність твору, про що йшлося у роботах В. Гумбольдта,
натомість переконаний, що переклад завжди можливий, незалежно від
щаблю розвитку мови перекладу чи мови оригіналу [4, c. 268].
Звісно, процес перекладу неможливий без труднощів і пошуку
адекватних способів їх подолання. До таких труднощів теоретик
перекладу зараховує архаїзми, діалектизми, неологізми, специфічні
слова та формули ввічливості. Виступав Рильський як проти
надмірного буквалізму, так і проти спроб нарядити мову перекладу в
специфічно національні шати [4, c. 272], як це колись робили
Л. Боровиковський, Є. Гребінка, С. Руданський. Послуговуючись
сучасною термінологією, а ні стратегія очуження, а ні одомашнення не
можуть бути єдино правильним рішенням під час вибору
перекладацької стратегії для відтворення у перекладі першотвору.
Труднощі можуть становити і екстралінгвістичні фактори, пов‘язані з
історичними, побутовими, кліматичними реаліями вихідної культури.
Витоки інтерпретативної теорії перекладу М.М. Бахтіна також
знаходимо у теоретичному доробку М. Рильського, який «позатекстову
реальність» або «позасловесні моменти ситуації» тлумачив як
«змістову вірність» [5, c. 94]. У своїх численних працях виступав
Максим Тадейович за відсутність перекладацьких мовних посеред-
ників, тобто переклад повинен відбуватися відразу з мови джерела,
навіть якщо вже наявний твір-переклад спорідненою мовою. За
24
радянських часів існувала практика перекладати твори українською

мовою за посередництва російських перекладів. На жаль, така
практика спостерігається і до нині, хоча й не схвалюється, ба більше,
гостро критикується.
У своїй праці «Проблеми художнього перекладу» М. Рильський
метафорично порівнює процес перекладу з полюванням: «Коли
мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його
охоплює радісне передчуття щасливого полювання. Разом з тим він
напружує всі свої сили, щоб полювання було справді вдалим. Адже
повинен він показати тут свої знання особливостей, «звичаїв» птиці, –
а вони одні у бекасів, інші у дупелів, знов-таки зовсім інші у качок, –
взяти до уваги рельєф місцевості, напрям вітру і т.ін., нарешті, свою
стрілецьку вмілість! Щось подібне переживає літератор, беручись до
перекладу художнього твору» [4, c. 293].
У житті Максима Рильського музика, зокрема, опера також
посідала провідне місце. Поет був не тільки палким шанувальником
музичного мистецтва і приятелем багатьох великих співаків своєї
доби. Він ще й узяв безпосередню участь у творенні високо-
художнього корпусу текстів та перекладів лібрето найголовніших опер
та оперет світового репертуару. Йому належать сучасні літературні
редакції лібрето таких класичних українських опер, як «Тарас Бульба»,
«Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм». Є в
доробку поета й створене наприкінці 1920-х років оригінальне лібрето
одноактної опери «Фесько Андибер», музику на яке написав
російський композитор Василь Золотарьов. Перу поета належать
близько 20 перекладів (чи редакцій перекладів) таких класичних опер,
як «Севільський цирульник», «Травіата», «Кармен», «Корневільські
дзвони», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Іоланта» «Мазепа»,
«Царева наречена», «Снігуронька», «Руслан і Людмила», «Іван
Сусанін» (під такою ідеологічно прийнятною назвою ішла за
радянських часів опера Михайла Глінки «Життя за царя»). Причому
робив ці переклади й редакції Максим Тадейович і з фахового
обов‘язку: впродовж 1934-1950 років він офіційно виконував
обов‘язки завліта Київської опери. Для театру оперети було
перекладено лібрето «Летючої миші», «Маріци», «Принцеси цирку»,
«Циганської любові». Довелося поету попрацювати і над творами
«радянського репертуару»: разом з Іваном Кочергою написав лібрето
для опери Бориса Лятошинського «Щорс», переклав лібрето опер
«Піднята цілина», «Тихий Дон», «Перша весна» [7].
На жаль, жоден з цих перекладів до академічного 20-томника
Максима Рильського, що вийшов у видавництві «Наукова думка» у
25
1983-1990 роках, не увійшов. Переклади збереглися (якщо збереглися)

тільки в машинописах і рукописах у бібліотеці Національної опери
України, де системно не досліджувалися.
Опери на сучасній сцені звучать мовами оригіналу, що не завжди
відповідає світовим тенденціям і не працює в інтересах слухача-
глядача. Сьогодні тривають активні дискусії щодо повернення до
ширшого використання перекладів у виконавській практиці провідних
театрів світу. Одним з важливих висловлюваних при цьому в оперних
середовищах тверджень є: «думаймо не лише про те, що ми можемо
дати публіці, а й про те, чого вона хоче від нас» [7]. Серед
перекладачів опер варто також згадати Миколу Вороного, Людмилу
Старицьку-Черняхівську, Миколу Бажана, Павла Тичину, Бориса Тена,
Євгена Дроб‘язка, Діодора Бобира, Миколу Лукаша, Григорія Кочура.
Література
1. Павленко О.Г. Перекладацькі стратегії Максима Рильського.
http://philology.knu.ua/library/zagal/Literaturoznavchi_studii_2012_34/181
_186.pdf (дата звернення: 10.02.2019). 2. Як онук Максима Рильського
зберігає пам'ять про діда. https://life.pravda.com.ua/society/2018/06/
14/231575/ (дата звернення: 10.02.19). 3. Рильський Максим. Зібрання
творів: у 20-ти т. К., 1986. Т. 14. 430 с. 4. Рильський Максим. Зібрання
творів: у 20-ти т. К., 1986. Т. 16. 460 с. 5. Базылев В.Н., Сорокин Ю.А.
Интерпретативное переводоведение. Ульяновск, 2000. 134 с. 6. Руда Т.
Максим Рильський як теоретик перекладу. http://dspace.nbuv.gov.ua/
bitstream/handle/123456789/42989/01-Ruda.pdf?sequence=1 (дата звернення:
10.02.19). 7. Смольницька О., Стріха М. Максим Рильський як пере-
кладач лібрето «Руслана і Людмили». https://musicinukrainian.wordpress.
com/2018/03/22 (дата звернення: 10.02.19).
Виктория Моргун
г. Красноярск, Российская Федерация
Метафоры перевода в когнитивном переводоведении

(на материале китайского и английского языков)
The purpose of this article is to characterize the cognitive translation

studies by reviewing the conceptual and cognitive metaphors of translation /
interpretation. The article deals with the most frequent metaphors in
Chinese and English original works of translators: translator – artist,
translator – actor, translator – musician, translator – builder of bridges
between cultures and translator – photographer.
Key words: cognitive translation studies, cognitive linguistics,
translation theory, linguoculturology, stylistics, cognitive metaphor,
conceptual metaphor.
26
В течение столетий люди занимались переводческой

деятельностью для осуществления торговли, межкультурной коммуни-
кации; тем не менее, научное осмысление данного термина произошло
только в начале второй половины ХХ века. В современном мире в
каждой культуре существует множество определений понятия
«перевод» не только из-за отличий языков или восприятия данного
термина, но и рассмотрения его в разрезе разных парадигм и методов.
Когнитивное направление переводоведения позволяет изучить интер-
претации «перевода» в рамках переводческого дискурса, как метафо-
рическое представление переводческой деятельности.
В когнитивной лингвистике метафора представлена в двух разных
аспектах: концептуальном и когнитивном. Под концептуальными
метафорами понимают наиболее значимые в мыслительной и речевой
деятельности метафоры, особая роль которых связана с тем, что они
способны структурировать мировосприятие людей и в определѐнной
мере детерминировать интерпретацию ими действительности [4,
с. 175]. Концептуальная метафора – «определяющий элемент в системе
языка, который позволяет функционировать гиперонимическим
отношениям при номинации однородности через целую цепь метафор,
базой которых служат общие или сходные ассоциации, то есть данный
вид метафор представляют собой устойчивые корреляции источни-
ковой, общепринятой и целевой, индивидуальной областью»[2, с. 2032].
Когнитивная метафора – метафора, определяющая мышление, поведе-
ние, научное познание [3, с. 86]. Согласно суждениям Дж. Лакоффа,
метафора – это «когнитивный инструмент для понимания абстрактных
понятий и абстрактного мышления», «механизм активации нейронных
связей»; она служит для создания новых значений в сочетании со
словами [10, с. 244]. Несмотря на различные определения, два этих
термина обозначают связь языка и мышления, отражающуюся в
языковом сознании представителей различных лингвокультур.
Перевод – это сложный процесс трансформации и адаптации текста
с исходного языка на целевой; интерпретация смысла текста, которая
открывает людям широкий доступ к культурным достижениям других
народов [5, с. 242]. В связи с этим данный термин имеет множество
значений в разных культурах мира, так, например, согласно своей
этимологии китайское слово перевод «翻译»– это метафора, которая
имеет дословный перевод как «переворачивание ткани на другую
сторону»; то есть оригинал – это лицевая сторона ткани, перевод –
обратная часть. В то время как английское слово перевод имеет два
значения: translation – письменный перевод или «трансляция»; interpreting
– устный перевод или «интерпретация». В приведѐнных примерах
27
метафора выступает результатом процесса метафоризации, то есть

«расширением смыслового объѐма слова за счѐт возникновения у него
переносных значений и усиления его экспрессивных свойств» [1, с. 232].
Несмотря на разные периоды и этапы становления переводо-
ведения как самостоятельной науки в мире, большинство учѐных-
переводоведов настаивали на том, что «перевод» – это чувства и
отношения каждого человека в определѐнный промежуток времени.
Так, например, один из первых буддистских переводчиков
Кумараджива в IV веке сравнивал акт перевода с «кормлением людей
пережѐванной пищей» – 有似嚼飯與人 [9, с. 14]. Данное метафорическое
сравнение описывает не только перевод, но и его процесс –
«пережѐвывание», то есть прагматическую адаптацию текста к
местным культурологическим особенностям. Китайский лингвист Дао
Ань сравнивает перевод с «разбавленным вином» – 葡萄酒之被水者也 [6,
с. 27], объясняя это тем, что любое новое восприятие текста – это вода,
которая не имеет отношения к оригиналу – вину. Современный
английский учѐный-переводовед Джордж Стейнер утверждает, что
перевод – это ―not a science but an exact art‖ (перев. с англ. не наука, а
искусство) [14, с. 295], так как невозможно найти «правильный» или
«точный» вариант перевода. Тогда как китайский писатель ХХ века Лу
Сюнь в одном из своих интервью утверждал, что перевод и его
процесс можно соотнести с двумя метафорическими высказываниями:
寧信而不順 («жертвовать усвояемостью для сходства») и 寧順而不信
(«жертвовать сходством для усвояемости») [7, с. 34].
Важно также отметить, что метафоричному изложению подлежит
не только сам термин 翻译 или translation/interpreting, но и профессия –
«переводчик». Поскольку во время трансформации текста переводчик
выполняет не только роль человека, переводящего текст, но и
становится соавтором, так как он пытается передать все культуро-
логические особенности исходного материала. Китайский учѐный Сѐн
Хуэй утверждает, что «перевод – это процесс создания картины» –
翻譯應當像臨畫 [21, с. 136]. Переводчик становится «художником», он
подбирает необходимые условия, лексические и грамматические
конструкции как краски для холста при воссоздании полной картины.
В исследовании данного феномена мы выделили следующие наиболее
частотные метафоры в двух языках (китайском и английском):
28
Таблица 1. Метафорические сравнения

Перевод- Translator is near the same with a Переводчик – это почти, что
чик – painter, but with a difference, художник, однако с разницей
художник arguing that the translator cannot в том, что переводчик не
use the same colours as the original, может использовать те же
but is nevertheless required to give цвета, что и в оригинале, но
a picture ―the same force and тем не менее должен создать
effect‖. The translator must strive картину «с такой же силой и
to ―adopt the very soul of his эффектом». Переводчик
author, which must speak through должен стремиться «принять
his own organs‖ [16, с. 137]. душу автора, которая будет
говорить через органы
переводчика».
总之，译者在翻译中的作用如同艺术家在 В целом, роль переводчика
艺术创作中一样，必须充分发挥主体能动 очень похожа на профессию
性和创造力; художника. Точно так, как и в
译作与原作之关系，犹如艺术作品与自然 творчестве, переводчик
作品之关系一样 [22, с. 152]。 должен проявить свою
инициативу и творческий
подход. Хороший перевод
подобен произведению
искусства или природы
Перевод- The first duty of a translator is to Самая главная обязанность
чик – surrender himself as much as переводчика – максимально
актѐр possible to the individual vision and отдаться индивидуальному
aesthetic of the poet and poem he is видению и эстетике поэта и
translating. Nevertheless, as all стихотворения, которое он
good actors know, true strength can переводит. Тем не менее, как
arise only in a consonant interplay известно всем хорошим
between the individuality of the актерам, истинная сила может
original playwright and an almost возникнуть только в
equal individuality of the translator- согласном взаимодействии
actor himself [8, с. 510]. индивидуальности
оригинального драматурга и
почти равной
индивидуальности самого
переводчика-актера.
在演技上，理想的譯者應該是―千面人‖， В своѐм актерском мастерстве
不是―性格演員 [20, с. 747]。 идеальный переводчик
должен быть похож на
«человека с тысячей лиц», а
не на «заурядного актера».
29
Перевод- The translator is a musician or Переводчик – это музыкант

чик – skilled in metrical verse, then he или искусный мастер в
музыкант will neglect the logical element so метрическом стихотворении,
as to seize hold of the musical, […] который может пренебречь
for when in the interest of the логическим элементом для
material likeness of tone and овладевания мюзиклом, […]
rhythm what is expressed in one ибо когда в материальном
language with lightness and подобии тона и ритма то, что
naturalness is replaced by clumsy, выражается на одном языке с
displacing expressions in the other, легкостью и естественностью,
then a quite different overall заменяется неуклюжими,
impression must result [17, с. 43– вытесняющими выражениями
63]. на другом, должно
производить совсем другое
впечатление.
[翻譯]正如用琵琶、秦箏、方響、觱栗奏 (Перевод) это как играть
雅樂，節拍雖同，而音韻乖矣[12, с. музыку на разных
31]。 музыкальных инструментах,
таких как пипа (китайская
лютня), циньчжэн (китайская
цитра), фансян (своего рода
металлофон) и били
(татарская труба). Суть
заключается в том, что ритм
может быть одинаковым, но
звуки разные.
Перевод- It is also not surprising that writers Неудивительно, что авторы
чик – of fiction use precisely those художественной литературы
строитель elements of the discourse on используют именно те
мостов translation for their plots and figure элементы дискурса о
между characterization that part with the переводе для своих сюжетов
культу- ideal of the translator as a self- и характеристики фигур,
рами confident and unbiased bridge- которые являются
builder between cultures отражением идеального
[15, с. 117]. переводчика, как уверенного
в себе и беспристрастного
строителя мостов между
культурами.
他們在兩種文化之間搭著橋梁，他們的努 Они (переводчики) берут на
力使翻譯工作變成一種英雄的事業 себя работу построить мост
[18, с. 837]。 между двумя культурами,
стремятся сделать перевод
великолепным начинанием.
30
Перевод- Scientific translations are Научные переводы –

чик – manifestly paralleled by the work параллельны творчеству
фотограф of the photographer, and contain, фотографа и содержат,
perhaps, about the same proportion пожалуй, примерно ту же
of art, as the artist understands the долю искусства, какую
word [13, с. 32]. художник понимает в
искусстве.
翻譯是畫畫，不是照相；是念臺詞，不是 Перевод – это живопись, а не
背書[19, с. 906–907]。 простая фотография. Это
позирование, а не чтение
книги.
В завершении следует отметить то, что понятие «перевод» может
трактоваться через разные метафоры, относящиеся к разным сферам
жизнедеятельности человека. С позиции когнитивной лингвистики
когнитивные и концептуальные метафоры перевода рассматриваются
исключительно в рамках интеллектуальной деятельности человека, то
есть через сравнения или высказывания. Посредством метафор
формируется система представлений и знаний переводчика, как о
своей деятельности, так и о себе в результате непосредственного
восприятия и осмысления профессии. Использование того или иного
метафорического образа зависит от того, какой компонент, аспект
перевода или переводческого процесса необходимо выделить. Таким
образом, независимо от того на каком уровне существует метафора
«перевода» / «переводчика» (контекст, текст или дискурс), она отражает
определѐнные и наиболее значимые культурно обусловленные
качества и свойства народа и языка, в рамках которого она существует
[11, с.165]. Метафоричность «перевода» ещѐ раз доказывает то, что
сущность переводческой деятельности может рассматриваться в
разных ипостасях, а поле для различных интерпретаций и осмыслений
практически безгранично.
References
1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов: Около 7000
терминов. 2-е изд., стереотип. М.: Советская энциклопедия, 1969. 608 с.
2. Бредихин С.Н., Карагѐзиду Д.Г. Концептуальная метафора: от когнити-
вистики к феноменологической герменевтике. Фундаментальные иссле-
дования, 2014. №12 (9). С. 2032-2035. 3. Кульчицкая Л.В. Понятия
«когнитивная» и «концептуальная» метафора в отечественной лингви-
стике раннекогнитивного периода. Вестник Бурятского государст-
венного университета. Язык. Литература. Культура. Бурятский
государственный университет, 2012. С. 85-90. 4. Смолянко Ю.В.
Концептуальная метафора как одно из средств представления эмоции
гнева в художественном тексте. Вестник Иркутского государственного
31
лингвистического университета, 2010. С. 175-181. 5. Солдатова Л.А.
Перевод: взаимопроникновение языков и культур и различные факторы
выбора стратегии перевода. Филологические науки. Вопросы теории и
практики. Тамбов: Грамота, 2009. №2 (4). С. 242-246. 6. Dao An.
Biqiudajiexu. In: Luo, X. (ed). Fanyi Lunji (An Anthology of Essays on
Translation). Beijing: The Commercial Press, 1984. P. 27-28. 7. Jin Di.
Literary Translation. Quest for Artistic Integrity. 1 st edition. Routledge,
2016. 166 p. 8. Friar K. Poetry and translation. America College, 1982. 510 p.
9. Kumārajīva. 4 th Century. Wei sengruilunxifangciti (On style). In: Luo,
Xi. (ed). Fanyi Lunji (An Anthology of Essays on Translation). Beijing: The
Commercial Press, 1984. P. 32. 10. Lakoff G. The Contemporary Theory of
Metaphor. Metaphor and Thought, edited by Andrew Ortony. Cambridge:
Cambridge University Press, 1993. P. 202. 11. Lakoff G., Johnson M.
Metaphors we live by. Chicago, London, 1980. P. 2-247. 12. Qian Z.
Fanyishukaizongmingyi (Earliest theoretical thinking about translation in
China). In: Luo, X. (ed). Fanyi Lunji (An Anthology of Essays on
Translation). Beijing: The Commercial Press, 1984. P. 28-31. 13. Savory T.
The Art of Translation. London: Jonathan Cape, 1968. 340 р. 14. Steiner G.
After Babel. Aspects of Language and Translation. Oxford: OUP, 1975. 538 p.
15. Strümper-Krobb S. The Translator in Fiction. Language and Inter-
cultural Communication, 2003. № 3(2). P. 115-121. 16. Tytler A.F., Wood-
houselee L. Essay on the Principles of Translation. Everyman‘s library,
1791. 510 p. 17. Venuti L. The Translator‘s Invisibility: A History of
Translation. Language Arts, 2012. 336 p. 18. Wang Z.Y. Ping Qipeiheyi
(Review of Qipei‘s translation). In: Luo, X. (ed). Fanyi Lunji (An Anthology
of Essays on Translation). Beijing: The Commercial Press, 1984. P. 828-
837. 19. Wang Z.Y. Ping Qipeiheyi (Review of Qipei‘s translation). In:
Luo, X. (ed). FanyiLunji (An Anthology of Essays on Translation). Beijing:
The Commercial Press, 1984. P. 906-915. 20. Yu G. Fanyi he chuangzuo
(Translation and creation). In: Luo, X. (ed). Fanyi Lunji (An Anthology of
Essays on Translation). Beijing: The Commercial Press, 1984. P. 724-753.
21.顧美芬 . 我成了翻譯 :從事口譯及筆譯的心路歷程 .道聲出版 , 2010.
238页. [Гу Мейфэн. Как я стал переводчиком: мысленное путешествие
в устном и письменном переводе. Издательство: Дао, 2010. 238 с.].
22.陈海明，仲霞.艺术哲学视域中的基本翻译理论问题探析.
厦门理工学院外语系，福建厦门, 2012.第 4 期(总第 177 期).149-152页.[Чэнь
Хаймин, Чжун Ся. Анализ основных теорий перевода в перспективе
художественной философии. Кафедра иностранных языков,
Технологический университет Сямынь. Сямынь, Фуцзянь, 2012. Вып.
4 (177). С. 149-152.].
32
Аліна Набігуз, Алла Сітко

Використання комплексного підходу до художнього перекладу
The article explores a complex approach to artistic text translation. The

translation of artistic texts like any type of translation has its own
peculiarities and is considered to be highly labour-intensive. These
translations are distinguished by their novelty, originality and desire to
modernize. One of the peculiarities of an artistic text is a great number of
figures of speech and different expressive means in the source language,
which should be rendered with all their stylistic peculiarities, sense and
other nuances. The main aim of the translator of an artistic text will always
be the maintenance of individuality and the adaptation of the material for
the target culture.
Key words: artistic text, novelty, figures of speech, expressive means,
adaptation.
Кожний художній твір, кожний художній напрям, література

кожної історичної доби породжує специфічні проблеми для
перекладача. Праця сучасного перекладача художньої літератури
мусить бути глибоко творчою, такою, що передає не лише основний
зміст твору, але й образи, реалії та характерний колорит епохи, яку
відображено, адже кожен оригінал за своїм образом (та кожна адресна
група за своїм типом і складом) потребує свого, завжди
індивідуального підходу[1, с. 268].
Художній переклад допомагає зберегти національні традиції в
культурі кожного народу, мовою якого він виконується. Він захищає
свою мову від вторгнення сторонніх форм, котрі знищують чи
замінюють національні форми. А збереження останніх – це залог
різноманітності й багатства творчості всіх народів, кожний з яких
вносить свій внесок до світової скарбниці культури саме завдяки своїй
національній своєрідності.
Тема злиття перекладної літератури з власною літературною
полісистемою країни, мовою якої зроблено переклад, розкривається
багатьма дослідниками. Так, Г.В. Гачечиладзе вважає, що взаємо-
збагачення літератур за допомогою перекладів не впливає на напрямок
руху національної культури [2].
Явище художнього перекладу в його традиційно-вербальному
розумінні вивчалося протягом тривалого періоду. Проте, безсумнівно,
парадоксальним є те, що процес перекладу все ще залишається
недостатньо вивченим, адже його надзвичайно важлива роль у
33
розвитку мови є беззаперечною, тому що завдяки перекладу ми

збагачуємо власну культуру [3, c. 34]. Варто зауважити, що,
перекладаючи той чи той художній твір, перекладач повинен не лише
точно передати зміст оригіналу, але і відчути специфіку його мови,
культурні особливості, духовну та жанрову своєрідність. На відміну
від автора оригінального твору, перекладач не має такої свободи для
передачі внутрішнього змісту, тому і зустрічається з низкою
труднощів при перекладі.
Хоча суть перекладу полягає в якомога точному передаванні
існуючої інформації, не варто в аналізі користуватися критерієм
ідентичності, тому що не існує стовідсоткових мовних еквівалентів,
фразеологічних одиниць, сталих висловів тощо. Текстові компоненти
перекладацького акту – твори оригіналу та перекладу – повинні бути
функціонально еквівалентними [4, c. 16].
Перекладна література, що потрапляє в культурний простір
кожного народу, вступаючи у складні взаємостосунки з його
оригінальною літературою, суттєво доповнює літературний процес,
розширює його тематичні, жанрово-змістові, естетичні межі [5, c. 92].
Переклад художнього тексту, з усіма його тонкощами, особливостями,
мовними реаліями, втіленими автором, є досить складним завданням
для перекладача. Адже, на відміну від наукового тексту, який вимагає
чіткості перекладу, художній текст потребує творчого підходу. Перед
перекладачем стає вибір: передати зміст та дух твору, нехтуючи більш
детальною передачею мовних засобів, використаних автором, чи все ж
притримуватися буквальної передачі слів, ризикуючи втратити «душу»
твору. Г. Гачечиладзе називає переклад творчім актом, бо його
результатом є створення нової художньої цінності іншою мовою, з
якою переклад пов‘язаний органічно [2, c. 55].
Звичайно ж, перекладачеві під час роботи з іншомовним твором
неможна забувати про індивідуальний стиль автора, який несе в собі
певний набір ідей, характерних рис автора, мовних засобів, що
притаманні лише йому. Перед перекладачем встає досить складна
задача: знайти золоту середину між буквальним та творчім підходом
до перекладу, яка допоможе водночас і передати неповторний
авторський стиль, і наблизити літературний витвір до носіїв мови
перекладу, та їхнього світогляду [6, c. 37].
Так, передача індивідуального стилю автора при перекладі – одне з
найскладніших завдань перекладача. Бо індивідуальність автора
проявляється і в тому, як він інтерпретує типові риси літературного
напрямку, які засоби для цього обирає; і в тому, в якій мірі він
притримується літературної норми мови; і в тому, які суто авторські
34
риси є характерними для його творчості. Для виявлення цієї

індивідуальної специфіки необхідний повний стилістичний аналіз
оригіналу, що включає не тільки визначення значущих рис стилю, але
й характеристику їхньої частотності [7, c. 8].
Якщо говорити про перекладність в макроконтексті, варто
звернутися до аналогії, проведеної А. Федоровим, між принципом
пізнаваності світу, з одного боку, та ідеєю перекладності, з іншого [8,
с. 10]. Наближення до абсолютної істини проходить численні й
нескінченні проміжні етапи пізнання, на яких встановлюються
відносні істини. Проміжними істинами на шляху до абсолютної
перекладності можна вважати, скажімо, переклад фразеологізмів,
каламбурів, відтворення алітерацій та інших компонентів оригіналу,
які досить довгий час вважалися неперекладними і з якими ще й
сьогодні не завжди легко впоратись. Однак міф про їхню
неперекладність однозначно подолано.
Втім, при виголошенні принципу перекладності не слід «впадати в
надмірний оптимізм і спрощення». До такої поміркованості закликає
О. Швейцер і, керуючись реальним станом речей, вважає, що вимоги
адекватності мають оптимальний характер, позаяк вона націлена «на
краще з того, що можливо в даних умовах» [6, с. 35]. Будь-які
найрадикальніші наукові знахідки та істини неминуче втрачають свою
свіжість і набувають з часом все більшої відносності.
Попри це, сам рух до абсолютного ідеалу не припиняється і не
заперечується. Тому не можна нехтувати теоретичним принципом
абсолютної адекватності, навіть якщо найкращі перекладацькі
здобутки є лише відносним наближенням до ідеалу. Таким чином,
кожен зріз розвитку в культурі перекладу можна охарактеризувати
певним, специфічним для даного періоду, розумінням перекладності.
Як стверджує В. Радчук, «потенційна адекватність або перекладність
абсолютна для даної епохи і народу і відносна в загальному русі мови і
пізнання» [9, с. 118].
Думки, висловлювані з цього приводу науковцями, далеко не
однозначні. Так, К. Амбрасас-Саснава не визнає перекладацької
інтерпретації взагалі. «Вона може існувати доти, доки перекладач
з‘ясовує зміст оригіналу, образи, тональність» [цит. за 10, с. 82], –
пише він і плутає, на наш погляд, перекладацьку інтерпретацію з
критичною. Більше того, він вважає, що після з‘ясування вказаних
моментів повинен залишитися тільки автор, а гору бере «репродук-
тивне начало» [цит. за 10, с. 83]. У даному випадку необхідно чітко
розмежовувати два види інтерпретації. По-перше, «критична
інтерпретація, – як слушно зауважує М. Габлевич, – це те, що повинно
35
б бути в голові перекладача перед тим, як він викладе його на папері»

[цит. за 2, c. 100].
По-друге, «яке б сильне не було прагнення перекладача злитися
думкою й почуттям з автором оригіналу, – зазначає В. Коптілов, –
перевтілитися в нього перекладач не може. Навіть при найоб‘єктивні-
шому підході до першотвору щось у ньому залишиться чужим, не
відповідним внутрішньому світові перекладача» [11, с. 163]. Це означає,
що індивідуальність перекладача ніколи не накладається на особистість
автора до повної тотожності. М. Новикова у своїй монографії, присвя-
ченій саме цим питанням, справедливо визнає, що жодне з перекла-
дацьких трактувань художнього твору не може бути «абсолютним».
Кожне є лише «вибірковою, особистісною інтерпретацією» [7,
c. 192]. Таким чином, перекладач «не пасивно транспортує образи та
ідеї з мови в мову, – скористаємось висновком В. Коптілова, – а
активно пізнає їх, витлумачує – спочатку для себе, а потім і для
читачів перекладу» [11, c. 164]. І розраховує він при цьому на певну
аудиторію (повертаючись до прагматики), бо здатність перекладів,
здійснених у розрахунку на визначені заздалегідь умови, виконувати
покладені на них завдання може виявитись незадовільною, якщо
механічно, без тонкого наведення перенести художній твір «з одного
національного космосу в інший» [7, c. 6]. Адже «в перекладі, як і в
оригінальній творчості, – наголошує на прагматичному аспекті
С. Ткаченко, – перекладач виконує певне «соціальне замовлення»,
передаючи те, що співзвучне епосі, літературі, суспільству» [7, с. 4].
Переклад, продовжує він свою думку, постає як факт цільової
літератури, духовним надбанням приймаючої культури тільки завдяки
«суб‘єктивній» індивідуальності перекладача. А значить, перекла-
дацька інтерпретація завжди має місце, і вона, як ми бачимо, не тільки
об‘єктивно неминуча, але й вкрай необхідна; без неї адекватний
переклад просто не здійсниться. Тому не можна погодитись із
твердженням Г. Бельгера, що «перекладацька інтерпретація почина-
ється там, де закінчується істинний переклад. Інтерпретація по
сусідству з перекладом насторожує» [7, c. 8]. Ми б виснували з
точністю до навпаки: істинний переклад починається лише там, де
починається перекладацька інтерпретація.
Цікаво також відзначити, що термін «інтерпретація» розглядається
в перекладознавстві як один з двох існуючих способів перекладу. В
одному перекладач ототожнює отримане повідомлення з ситуацією,
яку потім відтворює цільовою мовою, в іншому він безпосередньо
переходить від знаків мови оригіналу до знаків мови перекладу.
36
І. Рєвзін та В. Розенцвейг називають перший спосіб інтерпретацією, а

другий – перекладом [за 7, c. 5].
Обидва способи використовуються перекладачами, але
«інтерпретація найчастіше зустрічається при перекладі художньої
літератури, де ставиться мета відтворення дійсності, вираженої в
оригіналі, а переклад (у визначеному вище значенні) чітко прослідко-
вується, наприклад, в діяльності синхронних перекладачів» [7, с. 5].
Втім, автори не відкидають і перекладу у звичайному розумінні слова,
вважаючи його характерним для всіх видів перекладацької діяльності
[7, с. 6]. Підсумовуючи сказане вище, вважаємо, що терміни
«переклад» та «інтерпретація» у контексті художнього перекладу
можуть вживатися синонімічно.
Повертаючись від перекладацької інтерпретації та явища
множинності в цілому до чинників адекватності та перекладності,
зауважимо, що адекватність можна розглядати і під кутом
співвіднесеності цілого й частини. Єдність ця діалектична, як і
більшість антогоністичних пар у перекладі (зміст і форма,
індивідуальність автора і перекладача тощо). Текст художнього твору
становить систему, яку, безумовно, утворюють окремі елементи, проте
не у безладній сукупності чи механічному нагромадженні, а в ієрархіч-
ній взаємодії. Тому «детально точна передача окремих елементів, –
підкреслює А. Федоров, – узятих ізольовано, ще не означає повно-
цінної передачі цілого, бо воно не є простою сумою цих елементів, а
певною системою» [8, c. 11].
Звідси логічно виводиться і «дзеркальне» до щойно зацитованого
висновку правило: неспроможність детально точної передачі окремих
елементів, узятих ізольовано, ще не означає неперекладності цілого.
Основними перешкодами на шляху до досягнення адекватності, за
висловом А. Федорова, «завжди були прагнення дослівності й
пов‘язане з ними непомірне перебільшення ролі ізольованого
елемента, свого роду фетишизація самодостатньої деталі, а отже й
неувага до динамічної взаємодії всіх компонентів цілого» [8, с. 17].
Таким чином, ми приходимо до розуміння того, що адекватний
переклад повинен виявляти діалектичну гармонію не лише у взаємодії
змісту і форми, але й у співвіднесеності цілого й частини.
Перебільшення ролі ізольованого елемента часто призводить до
буквалізму. В цю ж ваду виливається і надмірне захоплення формою
твору. І навпаки – нехтування деталями та формотворчими компонен-
тами в процесі перекладу загрожує тим, що переклад нерідко переходить
у розряд інших жанрів – переказ, переспів, адаптацію тощо [12, c. 19].
37
У творчій практиці перекладача ці явища можуть бути

випадковими, поодинокими, а інколи складають продуманий
перекладацький метод. Сучасні перекладознавці виокремлюють,
зазвичай, три методи. При всій розмаїтості термінологічних номінацій
вони, за великим рахунком, зводяться до трьох основних понять:
буквалістський метод, вільний метод (у різних проявах) і одностайно
виділений реалістичний метод перекладу. Суть і формулювання
останнього були запропоновані ще І. Кашкіним [цит. за 7, c. 8] і
підтримані багатьма перекладачами й науковцями, зокрема,
Г. Гачечиладзе. Він полемізував з першим, намагаючись скоректувати
не зовсім правильне, на його погляд, тлумачення «реалістичного»
методу. Суть цієї полеміки витікала з питання, що відображає
реалістичний переклад – первинну дійсність, якою керувався і автор
оригіналу, чи вторинну художню дійсність – власне іншомовний твір у
собі. Однозначно правильною, на нашу думку, не можна визнати
жодну відповідь, бо розділяти ці поняття навряд чи потрібно. Тому
вважаємо, що В. Радчук цілком слушно протистоїть обом крайнім
формулюванням, визнаючи, що першотвір як єдиний об‘єкт
відображення наштовхує нас на ідею абсолютної самоцінності
мистецтва, так званого «чистого мистецтва». Якщо ж провідною
визнати протилежну точку зору, то доводиться відмовитись від
прекрасного, закладеного в мистецтві. «Пряма передача оригіналу і
опосередковане відтворення натури в перекладі, – пише він, – суть
процес єдиний», а «в художньому перекладі гносеологічне
опосередкування супроводжується естетичним наведенням» [9, с. 71].
Отже, реалістичний переклад, на відміну від спростованих на
сьогодні буквалістського і вільного методів, відтворює іншомовний
художній твір у єдності його змісту й форми, цілого й частини,
гносеологічного й естетичного, авторського й перекладацького.
Спираючись на засади реалістичного методу, слід, очевидно,
відповісти на запитання, в чому полягає оцінка праці перекладача.
В. Коміссаров, наприклад, наполягає на тому, що «конкретна оцінка
результатів перекладацького процесу передбачає виявлення одиниць
тексту оригіналу, стосовно до яких в перекладі допущені безпідставні
відхилення…» [13, с. 238].
Словацький вчений Д. Дюришин, фахівець у галузі порівняльного
літературознавства, говорить, що аналіз перекладацьких прийомів
тільки починається зі встановлення розходжень. Це необхідна, хоча й
перша стадія вивчення. Він, безумовно, має рацію, проте також визнає,
що виділення відхилень є закономірною складовою аналізу у сфері
критики перекладу.Ці твердження знайшли відображення і в «теорії
38
невідповідностей», досить детально описаній Р. Міньяр-Бєлоручєвим.

Сформульоване ним перше положення цієї теорії звучить: «При
порівняльному аналізі вихідного і перекладного текстів з метою
вичленення невідповідників враховується тільки смислова інформація,
яка не збігається» [14, с. 128]. Вона має назву «одиниць невідповід-
ності». Існує декілька визначень таких одиниць. Так, у В. Коміссарова
це «неперекладені елементи оригіналу, спотворення і елементи, додані
в перекладі, але які не мають відповідника в оригіналі» [13, с. 239].
Отже, різноманітні відхилення від параметрів, заданих оригіналом,
як погоджуються багато вчених, можуть слугувати певним мірилом
якості перекладу. Принагідно додамо, що й позитивні моменти також є
індикатором якості проробленої перекладачем роботи.
Основою будь-якого об‘єктивного перекладознавчого дослідження
є аналіз, він забезпечує обґрунтованість і коректність подальших
етапів перекладацької діяльності, насамперед, синтезу, надає йому
вірного спрямування. Я. Рецкер запевняє, що «попереднє прочитання і
аналіз тексту, який необхідно перекласти, дозволяють заздалегідь
визначити характер змісту, ідейне скерування і стилістичні
особливості матеріалу, щоб мати критерій для вибору мовних засобів у
процесі перекладу» [6, с. 95].
Отже, перекладач повинен відштовхуватися від критичної
інтерпретації художнього твору, від осягнення всієї багатогранності
обраного для опрацювання матеріалу. Який же аналіз забезпечить таке
усвідомлення? Р. Міньяр-Бєлоручєв, здається, намагається дати
вичерпний алгоритм пошуку відмінностей в оригінальному і
цільовому текстах, який базується на попередньому аналізі, і
спирається при цьому на вже згадувану вище досить чітку і ґрунтовну
теорію невідповідностей. Російський науковець опрацьовує,
насамперед, семантичні компоненти. Його підхід цілком виправданий
для текстів, основним або навіть єдиним завданням яких є
інформувати – інструкцій, викладу сухого наукового фактажу (навіть у
науково-популярних текстах з більш вираженою присутністю автора
на цьому вже не варто наполягати беззастережно). А художній текст,
надто поезія, не обмежується лише рівнем семантичним [15, с. 59].
Тому ми пристаємо на міркування В. Коптілова, що найраціональ-
нішим шляхом до розуміння тексту перекладачем – виявлення
діалектичного зв‘язку змісту і форми художнього твору, його ідейно-
художньої своєрідності – є стилістичний аналіз тексту. Результатом
такого аналізу, знову звертаючись до теорії В. Коптілова, є семантико-
стилістична структура (ССС) художнього тексту – абстрактна модель,
яка закріплює його істотні особливості й ігнорує неістотні риси [11].
39
З‘ясувавши для себе цю структуру, перекладач озброюється

розумінням того, які елементи першотвору потребують обов‘язкового
відтворення в перекладі, а якими, в разі необхідності, можна й
знехтувати. За словами О. Чередниченка, «у галузі художнього
перекладу, очевидно, правомірним буде такий підхід […], який
ґрунтується на врахуванні ступеня важливості елементів у структурі
художнього цілого» [15, с. 29].
Отже, відповідаючи на поставлене запитання про доцільність
використання комплексного підходу при аналізі прози, варто
погодитися з думкою тих перекладознавців, які вважають, що
«уникнути помилок і прорахунків можна лише при комплексному
(цілісному) підході до проблеми художнього перекладу» [12, с. 95].
Думається, що на сучасному етапі саме такий підхід може привести до
плідних результатів.
1. Сітко А.В. Проблема відтворення граматичної семантики інтеро-
гативів засобами цільової мови. Проблеми семантики, прагматики та
когнітивної лінгвістики:зб. наук. праць / відп. ред. Н.М. Корбозерова.
К. : Логос, 2012. Вип. 22. С. 267-274. 2. Гачечиладзе Г.Р. Художест-
венный перевод и литературные взаимосвязи. М.: Наука, 2010. 264 с.
3. Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика: учебное
пособие по устному и письменному переводу для переводчиков и
преподавателей. СПб. : Союз, 2003. 288 с. 4.Карабан В.І., Мейс Дж.
Переклад з української мови на англійську мову. Вінниця: Нова Книга,
2003. 608 с. 5. Латышев Л.К. Межъязыковые трансформации как
средство достижения переводческой эквивалентности. Семантико-
синтаксические проблемы теории языка и перевода. М.: Художест-
венная литература, 1996. С. 90-107. 6. Швейцер А.Д. Теория перевода.
Статус, проблемы. М.: Либроком, 2009. 216 с. 7. Ковальська І.В.
Колористика як перекладознавча проблема (на матеріалі українських і
англомовних художніх текстів: автореф. … канд. філол. наук.: 10.02.16.
К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. 19 с.
8. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические
проблемы). М.: ООО Издательский дом «ФИЛОЛОГИЯ ТРИ», 2002.
416 с. 9. Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу. К.: Вид-во
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1992.
260 с. 10. Акройд П. Завещание О. Уайльда. Иностранная литература.
1993. № 11. С. 49-123. 11. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу:
підручник. К.: Юніверс, 2002. 280 с. 12. Гарбовский Н.К. Теория
перевода. М.: Изд-во Московского университета, 2004. 544 с.
13. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение: учеб. пособие. М.:
ЭТС, 2001. 424 с. 14. Максимов С.Є., Радченко Т.Н. Переводческий
анализ текста. К.: Юніверс, 2001. 170 с. 15. Чередниченко О.І. Про
мову і переклад. К.: Либідь, 2007. 265 с.
40
Вероника Разумовская
«Любовник леди Чаттерлей»: о «судьбе» оригинала и переводов
The present article deals with the issues of ―strong‖ literary text
functioning and its difficult survival in various social, historical and
ideological contexts. The ―destiny‖ of D.H. Lawrence‘s novel ―Lady
Chatterley‘s Lover‖ is studied in legal and censorship aspects. Particular
attention is paid to the complicated history of the original English text
publication and the creation of the secondary texts in the forms of
interlingual and intersemiotic translations. Different types of the novel‘s
translation provide the original‘s persistence in the world culture. The novel
demonstrates regular translation multiplicity due to its subject, plot and the
author‘s unique idiostyle.
Keywords: literary text, interlingual and intersemiotic translation,
translation multiplicity, censorship, ―strong‖ text, ―Lady Chatterley‘s
Lover‖.
Художественные тексты, как и люди, проживают свою жизнь.

Причем у ряда литературных произведений «судьба» полна
трудностей и драматизма. Ярким примером трудной «судьбы»
произведения, бесспорно, является история романа английского
писателя Д.Г. Лоуренса «Любовник леди Чаттерлей / Lady Chatterley‘s
Lover», опубликованного в 1928 году в итальянском издательстве
Tipografia Giuntina (Флоренция) с помощью Дж. Ориоли. В
предисловии к изданию писем автора романа А. Ливергант
характеризует историю написания, издания и дальнейшего распростра-
нения романа как «драматичную, местами даже детективную и
поучительную» [1]. Автор романа по полному праву может быть
отнесен к писателям «потерянного поколения» [2], а роман – к
наиболее традиционным объектам исследования модернизма в
контексте проблематики непристойности, а также рассмотрения
связанных с данной темой вопросов об отношениях цензуры и
литературного творчества [3]. Подчеркнем, что текст Д.Г. Лоуренса,
прежде всего, интересен динамикой психологизма.
Необходимо отметить, что версии романа 1928 года предшест-
вовали два варианта. Первый вариант, созданный в 1926 году, известен
под названием ―The First Lady Chatterley‖ и был впервые опубликован
в США в 1944 году, а в Великобритании – только в 1972. Второй
вариант появился уже в 1927 году и был назван по именам главных
героев – ―John Thomas and Lady Jane‖. Данный вариант был впервые
41
опубликован в Италии в 1954 году, а в Великобритании в 1972 году.

Третий вариант, созданный в 1928 году и ставший окончательным и
наиболее известным, автор первоначально планировал назвать
«Нежность / Tenderness», но в итоге остановился на названии «Любов-
ник леди Чаттерлей / Lady Chatterley‘s Lover». Данный вариант,
ставший последним произведением автора, скончавшегося в 1930 году,
иногда публикуется под названием ―The Second Lady Chatterley‖
(преимущественно в сборниках). Издание третьего варианта романа
было частным (преимущественно на деньги автора) и имело небольшой
тираж (около 1000 экземпляров), который распространялся по подписке
[4]. Существование трех вариантов романа, имеющих значительные
различия в сюжете, именах героев и объеме текстов, предоставляет
читателям текстов Лоуренса редкую возможность проследить логику и
динамику развития художественного текста и является доказательством
усердия автора по мнению исследователей его творчества [5].
Роман, сюжет которого основан на сложных взаимоотношениях
героев в классическом любовном треугольнике, демонстрирует
многочисленные сцены сексуального характера, содержит ненорма-
тивную лексику и обращается к крайне «неудобным» для пуритан-
ского общества темам супружеской неверности и сексуальности.
Очень часто данное произведение воспринималось общественностью
как призыв к разрушению института брака. В 1929 году роман
публикуется во Франции и Австралии. Во многих странах мира роман
был воспринят как вызов обществу и общественной морали. Уже в
1928 году он был запрещѐн в Великобритании к дальнейшему
изданию. В дальнейшем роман попал под запрет и в Ирландии, Индии,
Канаде, Австралии и США. Тем не менее, английский оригинал
публиковался (хотя и малыми тиражами) в Швеции, Германии и
других странах, а также переводился на иностранные языки.
Необходимо отметить, что переводы романа в большинстве случаев
повторили «печальную судьбу» оригинала, что можно проиллюстри-
ровать рядом примеров. Так, первый японский перевод был запрещен
в 1950 году, а переводчик и издатель были обвинены в общественной
непристойности [6]. В Китае перевод романа был запрещен к
публикации в 1936 году, англоязычный оригинал изымался полицией
из типографий и магазинов. Текст Лоуренса стал доступен для
китайских читателей почти через пятьдесят лет после запрета 1936
года (после смерти Мао Цзэдуна). Под долгим запретом находился
перевод романа на польский язык.
Современные исследователи творчества писателя отмечают, что и
почти через сто лет после написания романа имя Лоуренса и название
42
романа ―Lady Chatterley‘s Lover‖ фатально связаны с сексуальным

языком и сексуальными сценами и известны публике преимущест-
венно в аспекте сексуальности [7], что лежит в основе дурной славы
произведения. В Великобритании запрет на издание романа продлился
более 30 лет и был снят после длительных судебных разбирательств и
реабилитации романа только в 1960 году. Возможность его публика-
ции рассматривалась в контексте знаменитого «Закона о непристой-
ных публикациях» (―Obscene Publications Act‖) 1959 года, что в итоге
позволило с помощью мнения известных литературных критиков и
экспертов в области искусства отстоять художественную ценность
текста. Дело о романе Лоуренса получило широкую публичную
огласку и стало одним из первых случаев действенного применения
нового закона 1959 года. Для произведения Лоуренса данное судебное
решение стало очевидным поворотным пунктом в его «судьбе».
Примечательно, что история рассмотрения дела ―Lady Chatterley‘s
Lover‖ в Центральном уголовном суде Великобритании Олд-Бейли
была экранизирована британской вещательной корпорацией BBC в
2006 году и вышла на экраны под названием ―The Chatterley Affair‖.
Сразу после признания «невиновности» текста Лоуренса полная
версия романа публикуется в Великобритании издательством Penguin
Books в 1960 году (тираж – 200 000 экземпляров, а также дополни-
тельный тираж). В дальнейшем оправдательные приговоры романа
отменили запрет на его публикацию в Австралии, Канаде, США,
Японии и Индии.
Специалист по английской литературе ХХ века Н.И. Рейнгольд
отмечает, что роман Лоуренса может быть рассмотрен в трех основных
плоскостях: на уровне анализа текста, на уровне читательской
рецепции и с точки зрения межкультурного взаимодействия оригинала
и перевода [8]. Полностью соглашаясь с указанными направлениями
изучения романа, можно предложить и новые исследовательские
перспективы. Отдельным направлением может стать рассмотрение
центра переводной аттракции романа «Любовник леди Чаттерлей»,
который регулярно формируют многочисленные межъязыковые и
межсемиотические вторичными текстами.
Каждый перевод романа является важным культурным и
литературным событием и предоставляет интересный материал для
рассмотрения актуальных вопросов художественного переводо-
ведения. Так, первый на итальянский язык был выполнен Дж.
Монтелеоне и опубликован в 1946 году в миланском издательстве
Arnoldo Mondadori Editore. Данный перевод интересен переводческими
43
решениями относительно табуированной лексики оригинала, что стало

предметом специальных исследований [9; 10].
Исследователи творчества Д.Г. Лоренса в аспекте перевода
отмечают, что его романы всегда вызывали переводческий интерес и
продолжают вдохновлять переводчиков на новые прочтения романа-
провокации [11], что является подтверждением явления «множествен-
ности» в переводе [12]. Литературовед П. Топер считает, что
множественность перевода есть естественный атрибут художест-
венного перевода, связанный с понятием творческой личности и
соревнования талантов [13], что, бесспорно, является одной из главных
причин появления переводной множественности рассматриваемого
оригинала. Другой причиной множественности перевода исследо-
ватели считают идеологический контекст времени создания переводов.
Так, обращаясь к двум турецким переводам романа, выполненным
соответственно в 1942 и 1981 годах, Л. Откар и Н. Кансу-Эткинер
анализируют предисловия переводчиков и отмечают, что как преди-
словия, так и сами переводы существенно отличаются в силу различ-
ного идеологического контекста Турции как страны перевода (строгий
однопартийный режим VS период либерализации) [14]. Интересно, что
и в дальнейшем роман неоднократно переводился на турецкий язык.
Так, только в 2012-2013 годах было опубликовано три новых перевода
(переводчики М. Арвас, М. Айрал и М. Сельви) [15]. Передаче
эвфемизмов текста Лоуренса в арабских переводах также посвящено
специальное исследование [16].
Существует несколько русских переводов романа. Первый перевод
был выполнен в 1932 году Т.И. Лещенко-Сухомлиной и имеет
название «Любовник леди Чаттерлей». Данный перевод был опубли-
кован в Берлине в издательстве «Петрополис». Вторая русскоязычная
версия появилась в 1989 году еѐ авторами стали И. Багров и
М. Литвинова (опубликован под названием «Любовник леди
Чаттерли»). В 1991 году в Риге издается перевод И. Гуль («Любовник
леди Чаттерлей»). В 2000 году была опубликована русскоязычная
версия В.В. Чухно («Любовник леди Чаттерлей»).
Роман неоднократно становился объектом межсемиотического
перевода. И, прежде всего, объектом кино- и телеадаптаций. Причем
некоторые киноверсии, как и переводы, повторили трудную «судьбу»
художественного оригинала. Так, французский фильм 1955 года
(―L'Amant de lady Chatterley‖), режиссером которого был М. Аллегре,
стал предвестником сексуальной революции в Европе. Фильм был
запрещен к показу в США из-за «демонстрации прелюбодеяния» и был
44
выпущен на экраны в 1959 году на основе судебного решения

Верховного Суда США.
Широкую известность приобрел другой французский фильм,
вышедший на экраны через тридцать лет после киноверсии
М. Аллегре. Это фильм 2006 года (―Lady Chatterley‖) режиссера
П. Ферран. В этом же году фильм был удостоен кинематографической
награды Франции – премии Луи Деллюка. В 2007 году картина
получила пять наград национальной кинопремии Франции «Сезар» в
следующих номинациях: лучший фильм, лучшая операторская работа,
лучший адаптированный сценарий, лучшая актриса и лучшие
костюмы. Примечательно, что данная киноверсия основана не на
финальной версии романа Лоуренса 1928 года, а на его более ранней и
менее известной версии, опубликованной годом ранее под названием
―John Thomas and Lady Jane‖. В интервью газете The Telegraph
П. Ферран объясняет причину выбора второй версии текста Лоуренса
для своей экранизации тем, что в этой версии более имплицированы
чувства героев, и определяет свою киноадаптацию как перевод [17].
Мнение создателя фильма в полной мере соответствует семиотическим
идеям П. Каттризса, который эпистемологически и методологически
рассматривает киноадаптацию как процесс перевода [18]. Через десять
лет после выхода фильма на экраны отношение вербального оригинала
Лоуренса и киноперевода Ферран были рассмотрены в специальном
исследовании, выполненном в контексте стремительно развиваю-
щегося межсемиотического переводоведения [19].
Плодом сотрудничества кинематографистов Великобритании,
Франции, Германии и США стал фильм 1981 года, сохранивший
название оригинала Лоуренса (режиссер – Ж. Жакен). Известна
чешская телеверсия романа режиссера В. Полесны (―Milenec lady
Chatterleyové‖) 1998 года. В мировом кинематографе представлены
также киноверсии, которые основаны на сюжете английского
оригинала, но представляют собой его крайне свободную адаптацию:
филиппинская версия 1998 года (―Ang Kabit ni Mrs Montero / Mrs.
Montero's Paramour‖), индийская версия на языке каннада 1973 года
(―Edakallu Guddada Mele /Atop the Edakallu Hills‖), индийская версия на
языке малаялам 1979 года (―Sharapancharam / Bed of Arrows‖). В 1977
году в Японии был снят порнофильм ―Lady Chatterley In Tokyo‖, в
котором утрачен социальный и психологический контекст прецедент-
ного текста. Киносиквелами романа стали фильмы ―Young Lady
Chatterley‖ (1977 года) и ―Young Lady Chatterley II‖ (1985 года).
В Великобритании большой популярностью пользуется телевизи-
онный сериал BBC 1993 года (―Lady Chatterley‖) режиссера К. Рассела,
45
вошедшего по результату опроса издания The Daily Telegraph в список

«100 гениальных современников». Новая британская телеверсия
(―Lady Chatterley's Lover‖) вышла на экраны в 2015 году (режиссер
Дж. Меркурио) и стала частью проекта по киноадаптации четырех
выдающихся художественных произведений ХХ века.
Роман Д.Г. Лоуренса является «сильным» текстом не только
англофонной, но и мировой культуры, о чем убедительно свидетель-
ствует «выживаемость» его в сложном социальном, историческом и
идеологическом контексте под давлением негативного общественного
мнения и цензуры. В 1999 году роман был включен в список «100 книг
века» по версии французской газеты La Monde. Сохранение художест-
венного текста свидетельствует об его высокой эстетической
ценности, обеспечивающей его жизненную «силу». Оригинал текста
является аттрактором поля переводимости и формирует вместе с
вторичными текстами обширный центр переводной аттракции, что
убедительно демонстрирует переводную множественность романа
«Любовник леди Чаттерлей».
1. Ливергант А. Запретный плод. «Любовник леди Чаттерли» в письмах
Дэвида Герберта Лоуренса. Вступительная статья. http://www.nm1925.ru/
Archive/Journal6_2018_11/Content/Publication6_7051/Default.aspx (дата
обращения: 30.01.19). 2. Кронин А. «Любовник леди Чаттерли»
Д.Г. Лоуренса как роман «потеренного поколения». http://www.library.
ru/help/guest.php?RubricID=24&PageNum=316&hv=315&lv=306 (дата
обращения: 03.02.19). 3. Potter R. Obscene Modernism: Literary Censor-
ship and Experiment 1900-1940. Oxford: Oxford University Press, 2013.
247 p. 4. Michael S. Introduction to ―Lady Chatterley's Lover‖ and A
Propos of ―Lady Chatterley's Lover‖. Cambridge: Cambridge University
Press, 2002. Pp. vii-Lxi. 5. Jackson D. Chapter Making in ―Lady
Chatterley's Lover‖. Texas Studies in Literature and Language. Vol. 35. No.
3. Pp. 363-383. 6. Furukawa H. Connie‘s language and sexuality: ―Lady
Chatterley‘s Lover‖ in Japanese. Perspectives: Studies in Translation
Theory and Practice, vol. 26, 3, 2018. Pp. 377-390. 7. Fleming F. The Role
and Representation of Nature in D.H. Lawrence‘s ―Lady Chatterley's Lover
(1928). Thèse de Maîtrise de Langues, Littératures et Civilisations
Etrangères, Universite de Versailles, 2009. 69 p. 8. Рейнгольд Н.
«Любовник леди Чаттерли»: опыт межкультурного изучения. Вопросы
литературы 2011, № 5. http://magazines.russ.ru/voplit/2011/5/re15.html
(дата обращения: 23.01.19). 9. Varney J. ―Lady Chatterley‘s Lover‖ and
the Case of the Strategically Placed Translator‘s Note. Journal of Language
& Translation, 10-1. 2009. Pp. 177-194. 10. Varney J. Taboo and the
translator: A survey of translators‘ notes in Italian translations of Anglo-
American fiction, 1945–2005. Translation Research Project 1. Tarragona:
Intercultural Studies Group, 2007. Pp. 47-58. 11. Смирнова М.А. Проза
46
Д.Г. Лоренса в русских переводах 1920-х-2000 гг.: опыт сравнительно-
исторического и стилистического анализа: дисс. … канд. филол. н.:
10.01.03. М. 2005. 166 с. 12. Чайковский Р.Р., Лысенкова Е.Л.
Неисчерпаемость оригинала. 100 переводов «Пантеры» Р.М. Рильке на
15 языков. Магадан: Кордис, 2001. 221 с. 13. Топер П. Перевод и
литература: творческая личность переводчика. Вопросы литературы,
1998, № 6. С. 178-199. 14. Oktar L. & Kansu-Yetkiner N. Different times,
different themes in ―Lady Chatterley's Lover‖: A diachronic critical
discourse analysis of translator's prefaces. Neohelicon, 2012, 39(2). Pp. 337-
364. 15. Tanriverdi Kaya M. Translation of Taboo Language: the Strategies
Employed in Three Turkish Translations of ―Lady Chatterley‘s Lover‖.
Master‘s thesis, Ankara: Hacettepe University Graduate School of Social
Sciences, 2015. 139 p. 16. Hayajneh L. The translation of English
euphemistic expressions into Arabic in D.H. Lawrence's ―Lady Chatterley's
Lover‖ and Jane Austen's ―Emma‖: PhD thesis, Salford: University of
Salford, 2010. 17. Ferran P. ―Lady Chatterley‘s Lover‖ translated. The
Telegraph, 2007. https://www.telegraph.co.uk/culture/film/starsandstories/
3667313/Pascale-Ferran-Lady-Chatterleys-Lover-translated.html (дата
обращения: 30.01.19). 18. Cattrysse P. Descriptive adaptation studies:
epistemological and methodological issues. Antwerp, BE: Garant
Publishers, 2014. 363 p. 19. da Silva C. A.V. ―Lady Chatterley‖: rewriting
D.H. Lawrence‘s novel on screen. Acta Scientiarum. Language and Culture,
2017, 39 (1). Pp. 55-61.
47
Specialist Translation. Terminology in Translation
Ірина Баклан
Особливості відтворення модальності в текстах німецько-

українських міжнародних угод
The article deals with the main features of modality rendering from
German into Ukrainian, based on the authentic texts of international treaties.
The author analyzes the semantic meaning of modality means and
characterizes their usage from the translational point of view.
Key words: modal verb, modal adverb, modal particle, quasi-modal
verb, modal preposition, modal conjunction.
Для здійснення якісного перекладу текстів офіційного дискурсу,

зокрема міжнародних угод, перекладачу слід правильно відтворити те
чи те модальне значення вихідного тексту. Тому для пошуку
адекватного перекладацького рішення доречно провести зіставний
аналіз автентичних текстів, який може стати у пригоді для перекладачів-
практиків як невелике керівництво, яке допоможе зосередити увагу на
основних особливостях відтворення модальності. Метою нашого
дослідження є виявлення закономірностей відтворення модальності в
україномовних редакціях спільних німецько-українських угод.
Зважаючи на рівноавтентичність досліджуваних текстів, умовно
вважатимемо німецькомовну редакцію угоди вихідним текстом, а
україномовну редакцію – текстом перекладу. Для досягнення
поставленої мети вважаємо за необхідне виконати такі завдання:
схарактеризувати категорію модальності, вказати на можливі засоби
вираження модальності в німецькій мові, проаналізувати частотність
вживання тих чи тих засобів вираження модальності в німецькомовних
редакціях міжнародних угод та зосередити увагу на особливостях їх
відтворення (або невідтворення) в україномовних редакціях.
Дослідження модальності сягає часів формальної логіки
Аристотеля і середньовічної схоластики Ф. Аквінського. Осново-
положником лінгвістичної концепції модальності традиційно вважа-
ється швейцарський мовознавець Ш. Баллі. Категорія модальності є
об‘єктом вивчення зарубіжних і вітчизняних лінгвістів (Г. Вайнріха,
Ґ. Гельбіґа, Л. Гоффманна, К.-Г. Ґьоттерта, В.В. Виноградова,
О.О. Селіванової, Ф.С. Бацевича тощо). За визначенням Ж. Кольбера /
Г. Фатера (1975), Р. Саймона / Р. Амакера (1977) та Ю. Зандгьофер-
Зіксель (1988), модальність надає висловлюванню додатковий відтінок
значення. Через таке визначення, на думку Ґ. Ельшлеґера, модальністю
48
можна вважати лише епістемну модальність, залишаючи поза увагою

модальні дієслова і конструкції в об‘єктивному вжитку [1, с. 60]. Через
це виникла потреба розширити визначення категорії модальності,
врахувавши вищезазначені складові. Таким чином, вважаємо за
потрібне розглядати модальність у вузькому сенсі як функціонально-
семантичну категорію, яка виражає ставлення мовця до висловлю-
вання, та у широкому сенсі як функціонально-семантичну категорію,
яка виражає відношення висловлювання до дійсності.
Засобами вираження модальності є модальні дієслова, дієслова
модальності, модальні прислівники, модальні прийменники, модальні
сполучники, квазімодальні дієслова, модальні слова (коментуючі
прислівники, епістемні прислівники) та модальні частки.
Система модальних дієслів у німецькій мові має розгалужену
структуру і класифікується за різними ознаками. Відповідно, за
кожним модальним дієсловом закріплене окреме значення, яке має
свої особливості. Модальні дієслова за сферою вжитку поділяються на
такі, що спрямовані на ціль (mögen (möchte), wollen, sollen) і на дію
(können, dürfen, müssen).
Модальне дієслово mögen у формі теперішнього часу умовного
способу möchte (хотів би) означає особисту потребу виконати певну
дію і досягнути мети незалежно від можливості її реалізації (напр., Ich
möchte Sänger sein – я хотів би бути співаком). Натомість модальне
дієслово wollen (хотіти, бажати, мати намір) передбачає наявність
чіткого плану із виокремленням цілі, досягнення якої вже перевірено
шляхом аналізу плану дії. При перенесенні власного бажання на певну
особу модальне значення дієслова wollen можна порівняти з наказовим
способом (Imperativ). Отже, для реалізації визначеної цілі модальне
дієслово möchte надає виконавцю певну свободу дії, а модальне
дієслово wollen, навпаки, зобов‘язує мовця до дії, надаючи вислов-
люванню більший ступінь категоричності. Варто зазначити, що в
текстах міжнародних угод модальне дієслово mögen в умовному
способі не використовується, а модальне дієслово wollen може мати
відповідники ‗збиратися, мати намір‘, вилучатися або замінюватися
прийменниковими виразами (напр., in dem Wunsch – виходячи з
бажання, бажаючи; in dem [festen] Willen – сповнені [твердої] волі,
сповнені бажанням; in der festen Absicht – з твердими намірами), які
зазвичай містяться в преамбулах до угод. У перекладі українською
мовою застосовується прийом експлікації за допомогою додавання
дієприслівників або дієприкметників.
Модальне дієслово sollen передбачає наявність певної особи чи
інстанції, яка покладає реалізацію мети на певну особу. У формі
49
умовного способу це дієслово переносить необхідність виконання дії

до сфери обробки знання з метою планування дії для подальшого
опрацювання [2, с. 302]. Таким чином, модальність необхідності
пом‘якшується, набуваючи рекомендаційного характеру. В перекладі
українською мовою досить складно відтворити цей відтінок значення.
Використання форми модального дієслова в умовному способі є
нетиповим у текстах угод. Наприклад,
Sollte in der Ukraine oder in einzelnen Regionen der Ukraine der
Ausnahme - oder Kriegszustand verhängt werden, können im Interesse der
nationalen Sicherheit zusätzliche Beschränkungen oder Verbote hinsichtlich
des Eisenbahntransits von Wehrmaterial oder Personal durch die jeweilige
Region oder durch das gesamte Hoheitsgebiet der Ukraine festgesetzt
werden [3, с. 44].
У разі введення в Україні або в окремих регіонах України над-
звичайного чи воєнного стану в інтересах національної безпеки
можуть бути встановлені додаткові обмеження або заборона на
транзитні перевезення залізничним транспортом військових
вантажів або персоналу через територію відповідного регіону або
всю територію України [4].
У вищенаведеному прикладі в україномовній редакції угоди
відбувається вилучення модальності завдяки прийому номіналізації.
Модальне дієслово müssen означає звуження простору дії, яку
треба виконати або яку вимагає виконати інша особа (інстанція), або
реалізація якої є фізично необхідною. Для заперечення модального
дієслова müssen використовується дієслово brauchen із заперечу-
вальною часткою nicht та прийменником zu з інфінітивом [2, с. 304]. У
перекладі українською мовою це дієслово відтворюється за допомогою
відповідників треба, необхідно.
Модальне дієслово können передбачає наявність вільного простору
для дії, який може обмежуватися заборонами, перешкодами чи іншими
особами. Модальне дієслово dürfen означає випадок, коли хтось через
дозвіл іншої особи отримав можливість до бажаної дії, яка раніше була
недоступною. Разом із заперечувальною часткою nicht воно означає
заборону [2, c. 303]. В перекладацькому аспекті основні труднощі
відтворення модального значення дієслів können і dürfen пов‘язані із
відсутністю перекладацького відповідника, який би точно відтворював
модальне дієслово dürfen ‗могти з дозволу‘. В більшості випадків у
досліджених текстах модальність відтворюється імпліцитно за
допомогою контексту. Для перекладача, все ж, варто використовувати
перекладацькі заміни, які точно відтворюють модальне значення dürfen
50
(напр., мати право, дозволено) або nicht dürfen (напр., заборонено).

Наприклад,
Die Verschlußsachen dürfen insbesondere nur solchen Personen
zugänglich gemacht werden, deren Aufgaben die Kenntnis notwendig
machen [5, с. 957].
Зокрема, доступ до таємної інформації дозволяється надавати
тільки особам, для яких він необхідний у зв‘язку з виконанням
службових обов‘язків [6].
Дієслова модальності представлені в інфінітивних конструкціях із
модальним значенням haben/sein + zu + Infinitiv і sich lassen + Infinitiv.
Модальні конструкції haben/sein+zu+Infinitiv відтворюють модальність
необхідності (треба, необхідно, слід, має, повинен), спрямовану на
активного чи пасивного виконавця дії. Слід зауважити, що модальне
значення при відтворенні конструкції sein+zu+Infinitiv, яка передбачає
пасивного виконавця дії, в українській мові може вилучатися.
Конструкція sich lassen + Infinitiv відтворює модальність можливості,
яка під час перекладу може не відтворюватись. Наприклад,
Sie lassen sich dabei von den Erfordernissen … leiten [7, с. 2408-2409].
При цьому Договірні сторони керуватимуться вимогами … [8].
Допоміжне дієслово werden має спільні риси з модальними
дієсловами, допоки не досягнуто цілі певного процесу (напр., so wird
es wohl – мабуть так і буде). Для текстів німецьких угод використання
конструкції werden+Infinitiv для вираження майбутнього часу є
нетиповим, оскільки вносить у текст елемент невпевненості щодо
виконання прийнятих зобов‘язань. Саме тому надається перевага
використанню форми простого теперішнього часу, яка українською
мовою відтворюється за допомогою форми майбутнього або минулого
часу. Наприклад,
Zu diesem Zweck unterstützen sie die Kontakte und die Zusammen-
arbeit zwischen … [7, с. 2408].
З цією метою вони підтримуватимуть контакти і співробіт-
ництво між … [8].
Die Vertragsparteien vereinbaren, … [7, с. 2407].
Договірні сторони досягли єдиної думки про те, … [8].
Квазімодальні дієслова являють собою групу дієслів, які мають
семантичне значення модальних дієслів, проте потребують інфінітив з
прийменником zu [9, с. 315]. У текстах міжнародних угод найчастот-
нішими квазімодальними дієсловами є sich verpflichten / verpflichtet
sein – зобов‘язуватися, berechtigt sein – мати право, gestatten –
дозволяти, bestrebt sein – прагнути, мати на меті тощо.
51
Модальні прийменники зазвичай трапляються у складі

прийменникових сполучень, які означають процес реалізації дії (напр.,
geleitet von dem beiderseitigen Wunsch – керуючись взаємним бажанням;
in dem Bewusstsein, dass – усвідомлюючи те, що …; in dem Bestreben –
прагнучи). Модальність може бути виражена за допомогою
конструкції zu+Partizip I у ролі означення (напр., die zu lösende Aufgabe
– завдання, яке можна/треба виконати). За значенням вони подібні до
модальних дієслів können, sollen або müssen. Перекладацькою
проблемою в цьому разі є вибір правильного семантичного
відповідника, що є досить складним завданням, зважаючи на
множинність модальних значень у висловлюванні (напр., die neu
anzulegenden Friedhöfe – кладовища, які можуть бути новозакладені;
die zu schließenden Abkommen – угоди, що укладаються; die zu
vergebenden Aufträge – контракти). Отже, модальність, виражена за
допомогою дієприкметника І із прийменником zu, має тенденцію до
нівелювання в перекладі українською мовою.
До модальних сполучників належать сполучники підрядності із
модальним значенням засобу досягнення мети (indem; ohne (dass);
ohne…zu + Infinitiv; so/dadurch, dass; so …, wie … тощо) [10, с. 636, 1101].
Наприклад,
Die Regierung der Ukraine gestattet, ohne dass ihr daraus Kosten entstehen
und nachdem ihr ein Plan zur vorherigen Zustimmung vorgelegen hat, …
Уряд України без будь-яких витрат зі свого боку і після подання йому
на попереднє узгодження відповідного плану дозволяє … [11, с. 714].
У перекладі зазвичай модальні сполучники вилучаються, заміню-
ючись дієприслівниками із заперечувальною часткою не та без неї або
відтворюючись за допомогою прийменників (див. приклад вище).
Модальні прислівники відрізняються від модальних слів тим, що
вони стосуються пропозиційного змісту висловлювання і не передають
ставлення мовця до висловлювання (напр., sinngemäß – відповідним
чином, ordnungsgemäß – належним чином). Модальне значення мають
також прикметники із суфіксами -bar, -lich, -fähig, -pflichtig, -gemäß
тощо (напр., erforderlich – необхідний, auffindbar – який може бути
виявлений, unmittelbar – безпосередній, nichtausschließlich – невиключ-
ний). Вони відтворюються в українській мові завдяки лексичним
замінам або за допомогою підрядних означальних речень.
Модальні слова (або коментуючі прислівники, епістемні
прислівники) у деяких авторів [2, с. 406-409] називаються модаль-
ними частками, оскільки вони поєднують у собі ознаки прислівників і
ознаки підсилювальних часток [10, с. 592]. Підсилювальні частки у
граматиках німецької мови представлені такими прикладами: ja, denn,
52
wohl, doch, aber, nur, halt, eben, mal, schon, auch, bloß, eigentlich, etwa,
vielleicht, ruhig [10, с. 598]. У досліджуваних текстах міжнародних угод
було виявлено використання частки jedoch – проте, яка відтворена за
допомогою лексичної заміни. Модальні слова обмежують значення
висловлювання і можуть мати оцінне значення (напр., sicherlich –
напевно, безперечно, безумовно, безсумнівно, немає сумніву,
обов‘язково; звичайно, авжеж; vielleicht – можливо, мабуть, bedauer-
licherweise, leider – на жаль, шкода) [2, с. 54]. За ступенем сприйняття
інформації мовцем модальні частки прийнято поділяти на три групи:
1) модальні слова, які виражають істинність (natürlich – звичайно,
wahrlich – насправді, wirklich – дійсно, tatsächlich – фактично, freilich –
безсумнівно) або хибність (beinahe – навряд чи, keineswegs – жодним
чином, keinesfalls – у жодному разі, mitnichten – зовсім не) висловлю-
вання із додатковим оцінним значенням (bedauerlicherweise, leider – на
жаль, glücklicherweise, erfreulicherweise – на щастя, erstaunlicherweise,
merkwürdigerweise – дивовижно, interessanterweise – цікаво, begrüßens-
werterweise – привітно, dankenswerterweise – завдячуючи тощо), при
чому істинність чи хибність пропозиційного змісту імплікується;
2) модальні слова, які виражають процес обробки інформації у
висловлюванні (logischerweise – логічно, verständlicherweise – звичайно,
bekanntermaßen – як відомо, nachweislich – об‘єктивно, zweifellos –
безсумнівно, offensichtlich, offenbar, offenkundig, selbstverständlich –
очевидно, fraglos – безспірно, беззаперечно тощо). Незважаючи на
синонімічність значень модальних слів offensichtlich, offenbar та
offenkundig, кожне з них має на увазі точний процес збору інформації
(напр., offensichtlich символічно уточнює, що щось відкрито перед
очима і тому є очевидним; offenbar означає те, що не приховане;
offenkundig означає наявність свідків, які знають певні факти).
Відповідно модальне слово logischerweise вказує на логічний ланцюг
умовиводів, fraglos або zweifellos означає, що знайдено відповіді на всі
питання і не залишилося жодних сумнівів, nachweislich передбачає
наявність існуючого доказу, begreiflicherweise розкриває висловлю-
вання за допомогою глузду, а bekanntermaßen передбачає наявність
змісту, який може викликати питання.
3) модальні слова, які виражають ступінь впевненості при
оцінюванні висловлювання менший за 100% (angeblich, vorgeblich –
начебто, anscheinend – здається, скоріш за все, wahrscheinlich –
вірогідно, vermutlich – за припущенням, möglicherweise – можливо,
vielleicht – мабуть, normalerweise – зазвичай). Використовуючи
angeblich і vorgeblich, мовець сприймає висловлювання як таке, якому
скоріше не слід довіряти або не обов‘язково довіряти (дистантність
53
автора). Модальне слово anscheinend враховує лише те, що здається,

але не обов‘язково відповідає фактам, normalerweise стосується
усталених норм (правил), модальні слова vielleicht або möglicherweise
використовуються у припущеннях, які щонайменше є логічними або
не виключаються з фактів. Модальні слова gegebenenfalls – принагідно,
womöglich, möglichenfalls – за можливості, eventuell – вірогідно вносять
додаткову умову, зазвичай як таку, що не є експлікованою.
Модальні слова досить рідко трапляються в текстах міжнародних
угод і не спричиняють перекладацькі труднощі, оскільки відтворю-
ються за допомогою лексичних замін (напр., gleichfalls – однаковою
мірою, insbesondere – особливо, зокрема; möglichst – можливо,
якомога; erforderlichenfalls – в разі необхідності тощо).
У широкому сенсі модальне значення може мати спосіб дієслова
(дійсний, умовний, наказовий). У текстах міжнародних угод дійсний
спосіб передає зобов‘язання з проекцією на теперішній і майбутній
час, будучи водночас пов‘язаним із наказовим способом, який явно не
виражений у текстах угод і випливає із нормативного характеру
офіційного документа. Умовний спосіб передає вірогідність виконання
дії, яка нівелюється в перекладі, відтворюючись за допомогою форм
теперішнього і майбутнього часу. Наприклад,
Die Übermittlung der Daten unterbleibt, wenn die übermittelnde Stelle
Grund zu der Annahme hat, dass dadurch gegen den Zweck eines
innerstaatlichen Gesetzes verstoßen würde oder schutzwürdige Interessen
der betroffenen Personen beeinträchtigt würden.
Передача даних не відбувається у разі, якщо компетентний орган,
який передає дані, має підстави вважати, що це суперечить цілям
національного законодавства, або завдасть шкоди гідним захисту
інтересам особи , якої ці дані стосуються [12, с. 440].
Отже, особливості відтворення модальності в текстах міжнародних
угод у німецько-українському напрямі перекладу пов‘язані із засобами
її вираження, до яких належать модальні дієслова, дієслова
модальності, модальні слова, квазімодальні дієслова, модальні
прислівники, модальні частки, модальні прийменники та модальні
сполучники. Перекладацькими труднощами відтворення модальних
дієслів є синонімічність перекладацьких відповідників дієслів sollen і
müssen, dürfen і können, які виражають деонтичну та алетичну
модальності. Докладний розгляд цих модальних дієслів може бути
предметом дослідження аспектів перекладу фахових текстів. Дієслова
модальності у складі модальних конструкцій зазвичай відтворюються
за допомогою модальності необхідності або модальності можливості.
Проблемою перекладацького вибору може стати неоднозначне
54
тлумачення вихідного тексту. Остаточно нез‘ясованими і

неоднозначними залишаються поняття модальних прислівників,
модальних часток і модальних слів. Останні поєднують у собі ознаки
прислівників і підсилювальних часток. У текстах міжнародних угод
вони практично не зустрічаються, а у разі наявності таких у вихідному
тексті зазвичай не відтворюються в перекладі. Модальні прийменники
і модальні сполучники також нечасто представлені в текстах
міжнародних угод і в перекладі українською мовою вилучаються.
Конструкція з прийменником zu і дієприкметником І у ролі
поширеного означення відтворюється за допомогою підрядного
означального речення, часто із втратою модального значення. Дієслова
в умовному способі також не відтворюються в перекладі українською
мовою. Перспективними напрямками дослідження теми відтворення
модальності можуть стати розвідки щодо особливостей відтворення
модальності в текстах різних жанрів офіційно-ділового стилю.
1. Milan C. Modalverben und Modalität: Eine kontrastive Untersuchung
Deutsch-Italienisch. Linguistische Arbeiten. Herausgegeben von Hans
Altmann, Peter Blumenthal, Hans Jürgen Heringer, Ingo Plag, Heinz Vater
und Richard Wiese. Tübingen: Max Nimeyer Verlag, 2001. 328 S.
2. Hoffmann L. Deutsche Grammatik: Grundlagen für Lehrerausbildung,
Schule, Deutsch als Zweitsprache und Deutsch als Fremdsprache. Berlin:
Erich Schmidt Verlag, 2014. 612 S. 3. Über die Beförderung von
Wehrmaterial und Personal durch das Hoheitsgebiet der Ukraine:
Abkommen zwischen der Regierung der Bundesrepublik Deutschland und
dem Ministerkabinett der Ukraine vom 12. Juli 2006. Bundesgesetzblatt.
Teil II. Nr. 2 vom 5. Februar 2007. Bonn, 2007. S. 43-46. 4. Про пере-
везення військових вантажів та персоналу через територію України
Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної
Республіки Німеччина від 12 липня 2006 року. Офіційний сайт
Верховної Ради України. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/276_067
(дата звернення: 10.02.2019). 5. Über den gegenseitigen Schutz von
Verschlußsachen: Abkommen zwischen der Regierung der Bundesrepublik
Deutschland und dem Ministerkabinett der Ukraine vom 29. Mai 1998.
Bundesgesetzblatt. Teil II. Nr. 28 vom 22. Oktober 1999. Bonn, 1999.
S. 956-959. 6. Про взаємний захист таємної інформації. Угода між
Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки
Німеччина від 29 травня 1998 року. Офіційний сайт Верховної Ради
України. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/276_008 (дата звернення:
10.02.2019). 7. Über die Entwicklung einer umfassenden Zusammenarbeit
auf dem Gebiet der Wirtschaft, Industrie, Wissenschaft und Technik:
Vertrag zwischen der Bundesrepublik Deutschland und der Ukraine vom
10. Juni 1993. Bundesgesetzblatt. Teil II. Nr. 48 vom 31. Dezember 1993.
Bonn, 1993. S. 2406-2409. 8. Про розвиток широкомасштабного
55
співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки і техніки.

Договір між Україною та Федеративною Республікою Німеччина від
10 червня 1993 року. Офіційний сайт Верховної Ради України. http://
zakon0.rada.gov.ua/laws/show/276_010 (дата звернення: 10.02.2019).
9. Weinrich H. Textgrammatik der deutschen Sprache. Hildesheim: Georg
Olms Verlag, 2007. 1112 S. 10. Duden. Die Grammatik: Unentbehrlich für
richtiges Deutsch. Hrsg. von der Dudenredaktion. Bd. 4. Mannheim:
Bibliographisches Institut & F.A. Brockhaus AG, 2006. 1344 S. 11. Über
Kriegsgräberfürsorge in der Bundesrepublik Deutschland und in der
Ukraine: Abkommen zwischen der Regierung der Bundesrepublik
Deutschland und der Regierung der Ukraine vom 29. Mai 1996 = Про
догляд за могилами загиблих воїнів у Федеративній Республіці
Німеччина і Україні: Угода між Урядом Федеративної Республіки
Німеччина і Урядом України від 29 травня 1996 року.
Bundesgesetzblatt. Teil II. Nr. 12 vom 2. April 1997. Bonn, 1997. S. 712-
716. 12. Über die Zusammenarbeit im Bereich der Bekämpfung der
Organisierten Kriminalität, des Terrorismus und anderer Straftaten von
erheblicher Bedeutung: Abkommen zwischen der Bundesrepublik
Deutschland und dem Ministerkabinett der Ukraine vom 30. August 2010 =
Про співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю,
тероризмом та іншими злочинами середньої тяжкості, тяжкими та
особливо тяжкими злочинами: Угода між Урядом Федеративної
Республіки Німеччина та Кабінетом Міністрів України від 30 серпня
2010 року. Bundesgesetzblatt. Teil II. Nr. 14. vom 8. Mai 2012. Bonn,
2012. S. 436-442.
Ольга Войку
г. Санкт-Петербург, Российская Федерация
Лексические варианты функционирования юридической

терминологии в испаноязычной среде
The article addresses the problems connected to the compilation of

Spanish legal dictionaries at the present stage. We pay additional attention
to the problem of translation of the tokens neoempleo and eventо. It
emphasizes the need to work with different dictionaries in order to avoid the
occurrence of communicative failures.
Keywords: lexical variants, legal terminology, Spanish
В немногочисленных пособиях по юридическому переводу с

испанского языка на русский, естественно, большое внимание
уделяется лексическому аспекту. В частности, переводу юридической
терминологии. Данный вопрос, кроме профессиональных перевод-
чиков, вызывает интерес у журналистов, пишущих репортажи о
56
зарубежных новостях в поле юриспруденции, а также его следует

принимать во внимание и при переводе теле- и видеоматериалов.
В испанской юридической традиции принято употреблять латин-
ские юридические термины из римского права. Лексика, составляющая
основу испанских юридических терминов, имеет латинские (usufructo),
греческие (hipoteca) и арабские (tarifa) корни. На современном этапе
наблюдается появление терминов из английского и французского
языков, что имеет объяснимые предпосылки. Юридическая фразео-
логия также еще требует дальнейшего рассмотрения, т.к. для пары
языков испанский-русский она недостаточно разработана.
Особое значение имеет и вариативность испанского языка в
странах Латинской Америки. Отметим, что во многих словарях
сделаны попытки отразить некоторые случаи, но данный вопрос
остается открытым и требует дальнейшей разработки.
Без обращения к бумажному словарю и различным словарям в
интернете невозможно представить себе труд переводчика.
Действительно, словарь – это вселенная в алфавитном порядке.
Однако, как отмечают критики словарей, в частности, Х. Байо
Делгадо, основная ошибка состоит в том, что эти словари составлены
лингвистами, поэтому некоторых неточностей можно было бы
избежать, если бы авторы просто обратились за консультацией к
юристам-профессионалам [1, с. 5].
В наше время сотни и даже тысячи новых слов вошли во многие
языки под воздействием развивающихся новых областей человечес-
кого знания. Эти же термины могли возникнуть только на
определенном уровне развития человечества [2, с. 273].
Время от времени правительство Испании сообщает о том, что
рабочих мест стало на n-ное количество больше с тех пор, как
разразился кризис. В словаре испанского языка Королевской академии
(RALE) лексеме работа – trabajo дано основное и точное значение
«акт принятия на работу», «занятость, ремесло, род занятий». Однако
словарь – это лишь дверь, через которую мы можем прикоснуться к
словам, а чтобы заглянуть в их глубину и понять их во всей полноте
значения, необходимо рассмотреть, в каких контекстах они обычно
употребляются, выйти за рамки их основного значения, проанали-
зировать, что включала в себя их история.
До кризиса лексема работа была связана со стабильной
занятостью, с соответствующей занимаемой должности зарплатой,
гарантиями согласно договору и с законами, обеспечивающими
защиту прав работника. Та работа, которая в настоящий момент ее
вытесняет, нестабильна и плохо оплачивается, для многих работников
договор не предусматривает защиты, а законодательство намного
57
терпимее относится к увольнениям. Правительство Испании уравни-

вает в своем словаре столь разные понятия, с целью поставить себе в
заслугу создание рабочих мест. Возможно, у него на самом деле нет
иного выбора. Может быть, поэтому следует придумать то, что даст
возможность такого выбора, ведь ресурсы испанского языка дают
удобные элементы, как например, греческое neo-, с помощью которого
можно создать термин неоработа, neoempleo. Если раньше работа
давала возможность содержать семью, строить планы, то неоработа не
позволяет даже заработать себе на жизнь, зачастую вынуждает жить на
пенсию родителей, затрудняет выплаты по ипотеке [3].
Существительное evento (от глагола evenir уст. «случаться») ранее
использовалось, когда речь шла о каком-либо происшествии, т.е. о
том, что случилось неожиданно, либо не так, как предполагалось или
ожидалось, следовательно, о чем-то ненадежном, отсюда связь с
лексемами eventual (случайный; непредсказуемый) и eventualidad
(случайность). Однако сейчас эта словесная цепь ДНК оказалась
разрушенной вследствие небрежного клонирования значения
английского event и evento употребляется уже по отношению к любому
организованному действию [4]. Слово evento состоит из шести букв, а
acontecimiento насчитывает четырнадцать, возможно, именно поэтому
в заглавиях ему отдают предпочтение многие журналисты [5, c. 175]. В
современных юридических словарях evento имеет следующие
значения: 1. случай, событие, происшествие 2. несчастный случай;
страховой случай 3. случайность, непредвиденное обстоятельство. А
eventual: случайный; возможный; условный; зависящий от обстоя-
тельств [6]. Таким образом, при переводе всегда надо учитывать
контекст, тогда коммуникативных неудач не будет.
Существительные juicio и juzgado также могут представлять
особые трудности при переводе, вследствие синонимии испанского
языка. И это отнюдь не единичные случаи.
Для того, чтобы избежать коммуникативных неудач в перевод-
ческой деятельности, на наш взгляд, переводчики постоянно должны
самостоятельно приобретать знания, т.е. обладать умением и желанием
учиться. Целенаправленно развивать приемы работы с юридическими
текстами, с лексикой, которая там представлена, со справочной
литературой, которая включает в себя различные словари и энцикло-
педии, справочники и т.д.
Не вызывает сомнения тот факт, что процесс перевода с любого
языка всегда имеет эвристический характер, следовательно при
обучении переводу как специальности необходимо применять
принципы эвристической дидактики.
58
1. Bayo Delgado J. Alcaraz Varó E. Y Hughes B. El español jurídico, Ed.
Ariel Derecho, Barcelona, 2002. 352 p. 2. Будагов Р.А. Филология и
культура. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. С. 304. 3. Grijelmo Á.
Llamémoslo neoempleo. Htts://www.elpais.com/elpais/2018/02/16/opinion/
151877703_613336.html. 4. Grijelmo Á. Anacronismos en serie. Htts://
www.elpais.com/elpais/2018/01/14/opinion/15157564012_6111261.html.
5. Grijelmo Á. Defensa apasionada del idioma español. Madrid: Grupo
Santillana de Ediciones, S.A. 295 p. 6. Скурихин А.П. Испанско-русский
юридический словарь М.: Рус.яз.- Медиа, 2005. – VIII. С. 539.
Михайло Гінзбург
м. Харків, Україна
Технологія перекладання європейських стандартів

на базі ДСТУ EN ISO 17100:2017 і ISO/TS 11669:2012
Ukrainian equivalents of the English terms used in ISO 17100:2015 and

ISO/TS 11669:2012 were offered which are required for implementation of
these international normative documents in Ukraine. The proposed terms
correspond to the norms of the Ukrainian literary language and constitute
the terminology system. The scheme of the translation workflow given in
ISO 17100:2015 and ISO/TS 11669:2012 was improved, which makes it
possible to use all the three official language versions of European
standards as the source language content.
Key words: European standard, language version, concept harmonization,
term harmonization, Ukrainian equivalent
Істотну частку європейських стандартів, що їх Україна щорічно

ухвалює як національні, становлять стандарти, ухвалені методом
перекладання, коли нормативного статусу в Україні набуває саме
ідентичний український переклад, а не офіційні мовні версії цього
європейського стандарту, чинності яким надали власне європейські
організації стандартизації. Безумовно, вітчизняним фахівцям зручніше
користуватися такими перекладеними на українську мову версіями,
ніж версіями тих самих стандартів однією з трьох офіційних мов
європейської стандартизації (англійською, французькою, німецькою).
Проте окремі вади українських перекладів можуть спричинити
розбіжності між вимогами українськомовних версій та вимогами
офіційних версій і таким чином суттєво вплинути на співпрацю
України з європейськими партнерами. Це робить актуальним
59
розробити сучасну технологію перекладання на базі найкращого

світового досвіду.
Такий досвід зафіксовано в міжнародних нормативних документах
(НД): стандарті ISO 17100:2015 [1], який Україна ухвалила методом
підтверджування англійською мовою як ДСТУ EN ISO 17100:2017 з
наданням йому чинності з 01.10.2017, і технічних умовах ISO/TS 11669:2012
[2], яких на цей час ще не ухвалено в Україні.
Стандарт ISO 17100:2015 визначає вимоги до основних
технологічних процесів, кадрових, технічних і технологічних ресурсів та
інших аспектів, потрібних для надання якісних перекладчих послуг
(англ. translation service). Запровадження цього стандарту також дає
змогу надавачеві перекладчих послуг (англ. translation service provider,
TSP) підтвердити здатність використовуваних процесів і ресурсів
забезпечити надавання таких послуг, що відповідають вимогам клієнта
або іншим застосовним специфікаціям (англ. applicable specifications) [1,
п. 1]. У [1, annex A] подано схему технологічного процесу перекладання
(англ. translation workflow) як сукупність окремих етапів (підпроцесів), і
в цій сукупності виділено обов‘язкові та необов‘язкові етапи.
Міжнародні технічні умови ISO/TS 11669:2012 виділяють основні
етапи перекладчого проекту та загальні поради до всіх цих етапів. Їхня
головна мета – поліпшити взаємодію всіх учасників перекладчого
проекту (англ. translation project), зокрема замовників перекладчих
послуг, надавачів цих послуг і користувачів перекладів.
Щоб запровадити ці міжнародні НД для перекладання
європейських стандартів, потрібно насамперед виконати три завдання:
1) сформулювати основні вимоги до перекладів європейських
стандартів і критерії відповідності цим вимогам;
2) обрати українські відповідники до застандартизованих та
вжитих англійських термінів, згармонізувавши прийняту в українсь-
кому перекладознавстві поняттєву систему з поняттєвою системою
зазначених міжнародних НД;
3) розширити схему технологічного процесу, щоб одночасно
застосовувати для перекладання не лише одну англійську, а всі три
офіційні мовні версії. Зауважимо, що в Україні ухвалено нормативно-
правовий акт, який регламентує перекладання європейського законо-
давства і передбачає зокрема, що «для забезпечення достовірності
перекладу акта acquis ЄС з англійської мови враховується текст,
складений іншою офіційною мовою ЄС» [3, п. 4].
Виконанню першого завдання присвячено нашу доповідь [4], де
сформульовано сім основних вимог, а також розглянуто організаційно-
методичні та технологічні способи досягнути відповідність кожній із
60
них та їхній сукупності загалом. А виконання двох інших завдань і є

метою цієї статті.
Виклад основного матеріалу
Щоб результативно й ефективно досягати узгоджених і
передбачених результатів, міжнародні НД ISO 17100:2015 і
ISO/TS 11669:2012 ґрунтуються на процесо́вому підході (англ. process
approach), за якого діяльність розуміють і нею керують як
взаємопов‘язаними процесами, що функціюють як цілісна система.
Причому вихід одного процесу є входом для наступного [5, п. 2.3.4.1,
3.4.1]. З погляду концепції ISO 9000 ці процеси можна розглядати як
процес початкового перетворювання першотвірного1 змісту (англ.
source language content) на перекладовий зміст (англ. target language
content) та кілька різних процесів постійного поліпшування (англ.
continual improvement) цього перекладового змісту.
З огляду на це в докладних термінологічних розділах [1] і [2], що
налічують 42 і 38 терміностатей відповідно, застандартизовано назви
всіх процесів та виконавців цих процесів, а також інші потрібні
поняття, пов‘язані з цими процесами. І до всіх цих термінів треба
знайти українські відповідники.
Як відомо [11], іншомовних термінів не перекладають (не
транскрибують, не транслітерують), а встановлюють наявні українські
відповідники до них або творять нові терміни для понять, яких із тих
чи тих причин не було у вітчизняній поняттєвій системі. Алгоритм цієї
діяльності визначено міжнародним стандартом ISO 860:2007 [12], який
Україна ухвалила методом перекладання як ДСТУ ISO 860:2018
(ISO 860:2007, IDТ) з наданням йому чинності з 01.10.2019. Згідно з
[12, п. 3.1, 3.4] спочатку гармонізують поняття, тобто встановлюють
відповідність між двома або більше тісно пов‘язаними чи
перехресними поняттями, які мають професійні, технічні, наукові,
соціальні, економічні, лінгвістичні, культурні чи інші відмінності, щоб
усунути чи зменшити їхні відмінності, а лише потім гармонізують
терміни, тобто добирають познаки для згармонізованого поняття
різними мовами.
1
Прикметник першотвірний утворено за регулярною українською слово-
твірною моделлю (словотвір  словотвірний [6, т. 9, с. 373]) від терміна
першотвір (англ. original [7], рос. оригинал [8, с. 676]), зафіксованого в [6, т. 6,
с. 340; 8, с. 676] та вживаного в українському перекладознавстві (наприклад, у
[9, с. 287, 464; 10, с. 18, 21, 42-43, 47 тощо]. Словники, укладені до видання [6],
фіксують цей термін-іменник у формі первотвір, але в [6, т. 6, с. 120] таку
форму позначено як застарілу.
61
За правилами міжнародної стандартизації термінами можуть бути не

лише іменники та іменникові словосполуки, а й дієслова (англ. verb),
прикметники (англ. adjective) і прислівники (англ. adverb) [13, п. 6.2.3.3].
Наприклад, у [1] на позначання процесів паралельно застандартизовано
як дієслова translate (п. 2.1.1), interpret (п. 2.1.7), post-edit (п. 2.2.4),
proofread (п. 2.2.8), так і віддієслівні іменники translation (п. 2.1.2), check
(п. 2.2.5), revision (п. 2.2.6), review (п. 2.2.7), причому для основного
процесу застандартизовано термін як в іменниковій формі translation,
так і в дієслівній translate. Застандартизувавши в п. 2.1.1 термін-дієслово
translate, розробники вживають його по тексту в потрібній граматичній
формі, наприклад, у п. 2.3.2 у формі ―to be translated (2.1.1)‖ і при цьому
посилкою явно зазначають, що це форма того самого терміна. Так само,
застандартизувавши терміни-іменники revision (п. 2.2.6) і review
(п. 2.2.7), розробники за потреби вживають їх по тексту у формі дієслова
(наприклад: ―2.4.5 reviser – person who revises (2.2.6)‖ і ―2.4.6 reviewer –
person who reviews (2.2.7)‖) і при цьому посилаються саме на
терміностатті 2.2.6 і 2.2.7.
Отже, для побудови української терміносистеми, незалежно від
форми, у якій в [1] та [2] застандартизовано терміна, треба для всіх
процесів визначити українською 1) назву процесу як у формі дієслова,
так і у формі віддієслівного іменника на -ння, -ття; 2) назву
виконавця, утворену від назви процесу; 3) назви ознак, пов‘язаних з
перебуванням об‘єктами цих процесів, що їх українською подають
дієприкметниками недоконаного та доконаного виду.
Суттєвою проблемою для згармонізування понять є розбіжність
між прийнятим у міжнародних стандартах поділом процесів залежно
від форми, з якої та в яку перетворюють зміст, та сучасним
українським поділом, успадкованим від радянського російськомовного
перекладознавства.
Так, у [1, п. 2.1.1, 2.1.7] застандартизовано такі терміни:
translate – render source language content (2.3.2) into target language
content (2.3.3) in written form
interpret – render spoken or signed information from one language to
another language in oral or signed form
Отже, родовим поняттям для перетворювання//перетворення
інформації з однієї мови на іншу є render, а видовими, що
конкретизують форму інформації, – translate та interpret, перший – для
письмової, а другий – для усної або миґово́ї1.
1
Миґа [14, с. 415] (рос. жест [15, с. 282]) – Знак (жест), який заступає розмову.
На миґах; Миґами – «не словами, а жестами, рухами (пояснювати, показувати
щось)» [6, т. 4, с. 700]. Англійським відповідником до цього вислову є ―speaking
by means of gestures (signs)‖ [7].
62
На цьому поділі ґрунтується вся система міжнародних стандартів.

Визначено два різновиди послуг: translation service [1, п. 2.1.6] та
interpreting service [16, назва]. Ці послуги надають різні суб‘єкти:
translation service provider (TSP) [1, п. 2.4.2] та interpreting service
provider (ISP) [16, п. 3.1.4] відповідно, а осіб, які перетворюють
письмову інформацію, названо translator [1, п. 2.4.4], а тих, хто
перетворює усну або миґову́ інформацію, – interpreter [16, п. 3.1.3].
Узагалі вимоги до перетворювання письмової інформації з однієї мови
на іншу визначають одні міжнародні стандарти, до яких належить [1],
а усної або миґово́ї інформації – інші, зокрема [16].
Аналогічно згармонізовано поняттєву систему німецькою мовою.
Так, в німецькомовній версії ISO 17100:2015 відповідником до render є
übertragen, translate – übersetzen та interpret – dolmetschen [17]. Такий
поділ властивий також іншим європейським мовам1.
Іншу поняттєву систему застосовують у російськомовному перекладо-
знавстві, де термінами традиційно вважають лише іменники. Поняттям
перевод охоплюють перетворювання всіх різновидів інформації [19,
с. 115-117], а поняття письменный перевод [19, с. 137] й устный
перевод [19, с. 211] визначають як його різновиди (рос. виды перевода
[19, с. 24]). Зауважимо, що оскільки в сучасній російській мові
іменника переведение уважають застарілим [20], то від дієслів
переводить//перевести творять лише один іменник перевод, яким
позначають як процес, так і результат [19, с. 115]. Такий підхід багато
років накидували українській мові, по-перше, щодо вживання термінів
лише в іменниковій формі, а іменника переклад і в процесовому, і в
предметовому значенні за наявності українського іменника перекла-
дання, що не мав обмежувальних позначок в академічних словниках [6,
т. 6, с. 196], а по-друге, щодо поділу перекладу залежно від різновиду
перетворюваної інформації на письмовий та усний [10, с. 9].
Проте українська мова, на відміну від російської, природно творить
від видової пари дієслів перекладати//перекласти три іменники
перекладання//перекладення (якими позначає незавершений//завер-
шений процес) і переклад (яким позначає результат) [21, с. 128]. Окрім
цих дієслів у значенні «передавати засобами іншої мови» традиційно
1
У [18, с. 10] подано приклади пар термінів (англійських interpreter і
translator, німецьких Dolmetscher та Übersetzer, італійських interprete і
traduttore, французьких interprète і traducteur) і зазначено, що в «західних
мовах віддавна чітко розрізняються поняття «тлумач» – людина, яка виконує
переклад в усній формі (at viva voce) і «перекладач» – особа, яка здійснює
писемний переклад з однієї мови на будь-яку іншу, або з тієї самої мови
(давньої) на ту саму, але сучасну».
63
вживали дієслів перетлумачувати/перетлумачити1, а для назви

виконавця цього процесу – терміна тлумач [8, с. 745].
З огляду на це пропонуємо згармонізувати українську
терміносистему з міжнародною, установивши такі українські відпо-
відники: до translate – перекладати//перекласти, до interpret –
перетлумачувати/перетлумачити і відповідно до всіх похідних,
наприклад, до translator – перекладач, а до interpreter – перетлумач.
З огляду на подані в [1] визначення понять запропоновано
українські відповідники до назв процесів, виконавців процесів та ознак
перебування об‘єктом процесу, потрібні для запроваджування техно-
логії перекладання, яка ґрунтується на концепції стандарту [1]
(табл. 1). При цьому враховано, що процеси № 1 і № 2 виконує та сама
особа. Двома скісними відокремлено форми недоконаного виду від
форм доконаного.
Таблиця 1. Назви процесів, виконавців процесів та ознак
перебування об‘єктом процесу.
Назва процесу Ознака
Ч/ дієслово віддієслівний Виконавець перебування
ч іменник процесу об‘єктом
процесу
1. translate [1, translation [1, translator [1, (being)
п. 2.1.1] – п. 2.1.2] – п. 2.4.4] – translated –
переклада́ти// переклада́ння// переклада́ч перекла́даний;
перекла́сти перекла́дення translated –
перекла́дений
1
У цьому значенні також уживали дієслів тлумачити (товмачити) [6, т. 10,
с. 156, 165] та перетовма́чувати// перетовма́чити [22, с. 177], що відбито в
творах українських класиків, наприклад: Я мушу там з латинського
тлумачить, бо в нас не всі освічені в сій мові (Леся Українка, V, 1976, 122);
Промов по-нашому, а я приставлю таку рабиню, що по-римськи вміє, вона
твої слова перетовмачить (Леся Українка, V, 1976, 166). Проте, на нашу
думку, дієслово тлумачити сьогодні вживають переважно в значенні
«Визначати зміст, роз‘ясняти, з‘ясовувати суть чого-небудь; давати якесь
пояснення» [6, т. 10, с. 156] і надавати йому та і похідним від нього іменникам
ще одного термінологічного значення, як це зроблено в [18, с. 10-11, 13 і далі],
недоцільно, а слова з коренем «товм» мають певний архаїчний відтінок. За
даними [23, т. 5, с. 584, 588] товмач – це давнє запозичення з тюркських мов, а
тлумач – запозичення з польської мови, у якій tłumacz походить від
застарілого польського tołmacz, тобто маємо дві форми того самого
запозиченого слова.
64

процесу
2. check – check [1, п. 2.2.5] (being)
саморедагу- – checked –
ва́ти//само- саморедагува́ння// самореда-
зредагува́ти1 самозре- го́ваний;
дагува́ння checked –
самозреда-
го́ваний
3. revise – revision [1, reviser [1, (being) revised
звіря́ти// п. 2.2.6] – п. 2.4.5] – – звíряний;
звíрити звіря́ння// звіря́льник2 revised –
звíрення звíрений
4. review – review [1, reviewer [1, (being)
вивіря́ти// п. 2.2.7] – п. 2.4.6] – reviewed –
ви́вірити вивіря́ння// вивіря́льник3 вивíряний;
ви́вірення reviewed –
ви́вірений
5. proofread [1, proofreading [1, proofreader (being)
п. 2.2.8] – п. 5.3.5] – [1, п. 2.4.7] – proofread –
вичи́тувати// вичи́тування// вичи́тувач4 вичи́туваний;
ви́читати ви́читання proofread –
ви́читаний
1
Дієслова саморедагува́ти//самозредагува́ти утворено за тою самою слово-
твірною моделлю, що й саморегулюва́ти//самоврегулюва́ти. В обох парах
дієслів префіксоїд само вказує «на здійснення чогось без стороннього впливу»
[6, т. 9, с. 28], і додавання цього префіксоїда не змінює граматичне значення
виду дієслова.
2
На нашу думку, як назва особи, призначеної щось звіряти, термін звіря́льник,
зафіксований у [24, с. 95] як український відповідник до рос. сверщик, прозо-
ріший за термін зві́рник, поданий у [6, т. 3, с. 485; 25, с. 1170], оскільки, по-
перше, суфікс -льн- чітко відбиває призначеність, а по-друге, може виникнути
плутанина через наявність в українській мові слова з іншим наголосом звірни́к
(рос. зверинец) [14, с. 305].
3
Терміна вивіря́льник побудовано за тою самою словотвірною моделлю, що і
звіря́льник [24, с. 95] та перевіря́льник [25, с. 1406].
4
Терміна вичи́тувач зафіксовано в [26, с. 50], де ним позначено особу, яка в
друкарні вичитує текст, не звіряючи його з першотвором. Цього терміна
побудовано за природною українською словотвірною моделлю, на відміну від
терміна вичитчик, що є калькою з рос. вычитчик [25, с. 1016].
65

процесу
6. interpret [1, interpreting [16, interpreter (being)
п. 2.1.7] – п. 3.1.2] – [16, п. 3.1.3] interpreted –
перетлума́чу перетлума́чу- –перетлума́ч перетлу-
вати/пере- вання/перетлу- ма́чуваний;
тлума́чити ма́чення interpreted –
перетлу-
ма́чений
7. pre-edit [1, pre-editing [1, pre-editor – (being) pre-
п. 2.2.4] annex F] – передреда- edited –
перед- перед- гува́льник передреда-
редаго́вувати// редаго́вування// го́вуваний;
перед- перед- pre-edited –
редагува́ти1 редагува́ння передреда-
го́ваний
8. post-edit [1, post-editing [1, post-editor [1, (being) post-
п. 2.2.4] – п. 1, annex F] – п. 2.2.4] – edited –
після- після- післяредагув післяредаго́ву
редаго́вувати редаго́вування// а́льник ваний;
// після- після- post-edited –
редагува́ти редагува́ння післяреда-
го́ваний
З огляду на запропоновані терміни на рис. 1 подано технологію
перекладання європейських стандартів, використовуючи всі три
офіційні версії. Необов‘язкові етапи подано пунктиром.
Окрім дієприкметників, поданих у таблиці 1, важливе місце
посідають терміни-прикметники, що називають дійові властивості. На
відміну від російської мови, яка має лише два спільнокореневі
прикметники переводно́й і перево́дческий та дієприкметник пере-
водимый, що набув також прикметникового значення, українська мова
має велику кількість спільнокореневих прикметників. І це дає змогу
точно передати відповідні англійські конструкції (табл. 2).
1
Ці дієслова побудовано за природною українською словотвірною моделлю
платити (недок.)  передплатити (док.)  передплачувати (недок.). А далі у
табл. 1 від видової пари дієслів передредаго́вувати//передредагува́ти утворено
всі похідні.
66
Першотвори –
три офіційні версії європейського стандарту
Англійсько- Французько- Німецько-
мовна мовна мовна
Трудові ресурси
(Human resources)
Керівник проекту
Підготовчий етап (Pre-production) (Project manager)
Керування
Перекладчий етап (Production)
Початкове перекладання (Initial translation)
Перекладач (Translator)
(In-process quality assurance)
Саморедагування (self-checking)
Зворотний зв’язок (Feedback)
Внутрішньоопераційне
забезпечування якості
Звіряння перекладу з першотворами (Revision) Звіряльник (Reviser)
Взаємодіяння
Вивіряння перекладу (Review) Вивіряльник (Reviewer)
Вичитування перекладу (Proofreading) Вичитувач (Proofreader)
Остаточне перевіряння перекладу (Final verification)
Публікування перекладу (Release)

Українськомовна версія
Етап супроводжування опублікованого
перекладу (Post-production)
Користувач (User)
Рис. 1. Технологія перекладання європейських стандартів.
Таблиця 2. Спільнокореневі українські прикметники та англійські

відповідники до них
Український Англійський Приклади
Значення
прикметник відповідник слововживання
неперекла́дений якого ще не untranslated untranslated
[27, с. 799] перекладено [27, с. 799] books –
іншими мовами неперекла́дені
книжки
67

Значення
перекла́дчий1 призначений translation translation
[28, с. 314] для (як company [1,
перекладання модифікатор) п. 2.4.2] –
перекла́дча
компанія
перекладо́вий стосовний до target target language
[29, с. 132] перекладу [29, (як [1, п. 2.3.6] –
с. 132] модифікатор) перекладо́ва
мова
перекладни́й [6, перекладений з in translation books in
т. 6, с. 197; 22, однієї мови на translation –
с. 178; 29, с. 132] іншу (про перекладна́
документ, твір) література
[6, т. 6, с. 197;
29, с. 132]
неперекладни́й який є in the original books in the
[6, т. 5, с. 353] першотвором, а original –
синонім – не перекладом неперекладна́
першотвірний чого-небудь [6, література
т. 5, с. 353].
перекла́дний [27, Якого можливо translatability
с. 921] точно [30, с. 198] –
перекласти на translatable перекла́дність
іншу мову [27, с. 921]
переклада́нний те саме, що
перекла́дний
неперекла́дний Якого
[27, с. 799; 31, неможливо або
т. 939] важко точно untranslatable
перекласти на pun –
іншу мову [6, untranslatable
неперекла́дна
т. 5, с. 353]. [27, с. 799]
гра слів
непереклада́нний те саме, що [32, с. 895]
[28, с. 314; 31, неперекла́дний
т. 939]
1
Терміна перекла́дчий побудовано за тою самою словотвірною моделлю, що і
виконавчий [6, т. 1, с. 411], відбудовчий [6, т. 1, с. 559], дорадчий [6, т. 2,
с. 376], об’єднавчий [6, т. 5, с. 494] оздоровчий [6, т. 5, с. 652], розпорядчий [6,
т. 8, с. 787], установчий [6, т. 10, с. 489] тощо.
68

Значення
переклада́цький 1. стосовний до translator (як translator
[6, т. 6, с. 197; перекладача [6, модифікатор) competence [1,
22, с. 178] т. 6, с. 197]; п. 3.1.5] –
2. властивий перекладацька
перекладачам компететність
як спільноті
перекладачíв який належить translator‘s translator‘s
(присвійний або властивий qualification [1,
прикметник) окремому п. 3.1.4]
перекладачеві перекладачева
кваліфікація
Звертаємо увагу читачів, що слова (не)перекладни́й та
(не)перекла́дний залежно від наголосу мають різне значення і різне
походження Перший прикметник утворено від іменника переклад, а
другий – віддієслівного походження.
Висновки.
1. До застандартизованих та вжитих у ISO 17100:2015 і
ISO/TS 11669:2012 англійських термінів запропоновано систему
українських відповідників, побудованих за природними українськими
словотвірними моделями.
2. Удосконалено схему технологічного процесу перекладання,
подану в [1-2], щоб одночасно застосовувати для перекладання не лише
одну англійську, а всі три офіційні мовні версії європейських стандартів.
1. Translation services – Requirements for translation services: ISO
17100:2015. First edition, 2015-05-01. ISO, 2015. VI, 20 p. (Перекладча
послуга. – Вимоги до перекладчих послуг). 2. Translation projects –
General guidance : ISO/TS 11669:2012. First edition, 2012-05-15. ISO,
2012. VI, 36 p. (Перекладчий проект. – Загальні поради). 3. Порядок
здійснення перекладу на українську мову актів Європейського Союзу
acquis communautaire, пов‘язаних з виконанням зобов'язань України у
сфері європейської інтеграції, затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 31.05.2017 № 512. 4. Гінзбург М.Д. Постійне
поліпшування перекладів європейських стандартів як засіб забезпе-
чувати якість роботи газотранспортної системи України. Інфраструк-
тура якості: перспективи та тенденції розвитку: Тези доповідей ІІ
Міжнародної наук.-практ. конф. 6 червня 2018 року. К.: ДП «Укр
НДНЦ», 2018. С. 8-10. 5. Системи управління якістю. Основні положення
та словник термінів : ДСТУ ISO 9000:2015 (ISO 9000:2015, IDT). К.:
ДП «УкрНДНЦ», 2016. VI, 45 c. (Національний стандарт України).
69
6. Словник української мови: в 11-ти т. Ред. кол.: І.К. Білодід та ін. К.:
Наук. думка, 1970-1980. Т. 1-11. 7. Сайт «Англійсько-українські
словники». https://e2u.org.ua/. 8. Російсько-український словник:
Близько 160 000 слів. Уклад.: І.О. Анніна, Г.Н. Горюшина, І.С. Гнатюк
та ін.; За ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Жайворонка. К.: Абрис,
2003. 1404 с. 9. Українська мова. Енциклопедія. Редкол.: В.М. Русанів-
ський, О.О. Тараненко (співголова), М.П. Зяблюк та інші. 2-ге вид.,
випр. і доп. К.: Укр. енцикл., 2004. 824 с. 10. Коптілов В.В. Теорія і
практика перекладу: навч. посіб. для студ. філол. ф-тів ун-тів. К.: Вища
шк., 1982. 166 с. 11. Гінзбург М.Д. Актуальні проблеми перекладання
європейських стандартів газової інфраструктури. Фаховий та худож-
ній переклад: теорія, методологія, практика: збірник наукових праць.
За заг. ред. А.Г. Гудманяна, С.І. Сидоренка. К.: Аграр Медіа Груп,
2017. С. 113-123. 12. Terminology work – Harmonization of concepts and
terms : ISO 860:2007 (E). Third edition 2007-11-15. ISO, 2007. VI, 18 p. –
(International standard) (Термінологічна робота – Гармонізування
понять і термінів. Міжнародний стандарт). 13. Terminological entries in
standards. Part 1: General requirements and examples of presentation : ISO
10241-1:2011. First edition, 2011-04-15. ISO, 2011. VI, 58 p. (Терміно-
логічні статті у стандартах. – Частина 1: Загальні вимоги та приклади
подавання). 14. Українсько-російський словник. К.: Видавничий дім
Дмитра Бураго, 2018. XII, 864 с. Репринт з видання 1926 р. (Серія
«Словникова спадщина України»). 15. Російсько-український словник:
у 4-х т. Т. 1. А-Ж. Редактори: В. Ганцов, Г. Голоскевич, М. Грінчен-
кова. Головний редактор: акад. А. Кримський. К.: Видавничий дім
Дмитра Бураго, 2016. 12, XIV, 290 с. Репринт з видання 1924 р. (Серія
«Словникова спадщина України»). 16. Interpreting services – General
requirements and recommendations: ISO 18841:2018. First edition, 2018-
01. ISO, 2018. VI, 18 p. (Перетлумачувальна послуга. – Загальні вимоги
та рекомендації). 17. Офіційний сайт DIN. http://www.din.de/.
18. Корунець І.В. Вступ до перекладознавства: навчальний посібник.
Вінниця: Нова книга, 2008. 512 с. 19. Основные понятия переводо-
ведения (Отечественный опыт): Терминол. словарь-справочник. РАН
ИНИОН; Отв. редактор канд. филол. наук М.Б. Раренко. М., 2010.
262 с. (Сер.: Теория и история языкознания). 20. Словарь современного
русского литературного языка: в 17-ти т. АН СССР. Ин-т рус. яз. М.;
Ленинград, Наука, 1950-1965. Т. 1-17. 21. Войналович О. Російсько-
український словник наукової і технічної мови (термінологія процесо-
вих понять). К.: Вирій, Сталкер, 1997. 256 с. 22. Російсько-український
словник: у 4-х т. Т. 3. О-П. Вип. 1. О-Поле. Упорядники-редактори:
В. Ганцов, Г. Голоскевич, М. Грінченкова, А. Ніковський. Головний
редактор: акад. С. Єфремов. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017.
5, II, 336 с. Репринт з видання 1927 р. (Серія «Словникова спадщина
України»). 23. Етимологічний словник української мови: У 7-и т.
Редкол. О.С. Мельничук (гол. ред.) та інші. К.: Наук. думка, 1982.
2012. Т. 1-6. 24. Практичний словник виробничої термінології.
І.М. Шелудько. Відтворення вид. 1931 р. К.: Ін-т енциклопедичних
досліджень НАН України, 2008. 122 с. (Із словникової спадщини; Вип. 4).
70
25. Російсько-український словник та українсько-російський словник,

в одному томі; 500000 слів та словосполучень. Упоряд. та головний
ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпень: ВТФ «Перун», 2008. 1848 с. 26. Книгознавство.
Термінологічний словник (редакційно-видавнича справа, журналістика,
поліграфія, видавничий бізнес, інформаційно-бібліотечна діяльність):
навчальне видання. За загал. ред. В.О. Жадька. К.: ВПК «Експрес-
Поліграф», 2012. 304 c. 27. Англійсько-українсько-англійський словник
наукової мови (фізика та споріднені науки). Частина ІІ – українсько-
англійська. Уклад.: О. Кочерга, Є. Мейнарович. Вінниця: Нова книга,
2010. 1562 с. 28. Караванський С. Російсько-український словник
складної лексики. 3-тє вид. доп. і випр. Львів : БаК, 2016. 608 с.
29. Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія. К.: Видавни-
чий дім Дмитра Бураго, 2018. XVI, 248 с. Репринт з видання 1930 р.
(Серія «Словникова спадщина України»). 30. Основные понятия англо-
язычного переводоведения. Терминологический словарь-справочник.
РАН ИНИОН; Отв. ред. и сост. М.Б. Раренко. М., 2011. 252 с. (Сер.:
Теория и история языкознания). 31. Російсько-український словник: у
4-х т. Т. 2. З-Н. Вип. 3. Намыл-Нять. Упорядники-редактори: М. Кали-
нович, В. Ярошенко. Головний редактор: акад. А. Кримський. К.:
Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. VIII, 328 с. Репринт з видання
1933 р. (Серія «Словникова спадщина України»). 32. Англійсько-
український словник. Українсько-англійський словник: 250000+250000:
два в одному томі: 500000 од. пер. Під заг. ред. В. Бусела. К.; Ірпінь:
Перун, 2010. XXIV, 1565 с.
Людмила Зубрицкая
Обучение полному письменному переводу технических текстов
The article analyzes the features of teaching the written translation of

technical texts in the process of teaching a foreign language at the
engineering faculty. The subject of the research is the methods of teaching
the full written translation of technical texts. The article also discusses the
types of exercises for teaching translation and identifies the ways to achieve
translation equivalence in the translation of technical texts into Russian.
Key words: written translation, technical text, technical translation,
technical terms, exercise, translation skills
В современном обществе все больше возрастает потребность в

общении между народами, развиваются средства массовой информа-
ции и коммуникации, повышаются культурный и образовательный
уровни, появляется необходимость сотрудничества, поиска путей и
средств решения глобальных проблем современности. Это является
71
мощным стимулом для развития переводческой деятельности. Перевод

в научной, политической и культурной жизни каждой страны и всего
мира сейчас занимает огромное место.
Современный специалист часто связывает успех в своей
профессиональной деятельности со знанием иностранных языков.
Использование источников на иностранном языке помогает
знакомится с публикациями по определенным вопросам, узнать
основные тенденции в зарубежных исследованиях, изучить конструк-
ции новых приборов и оборудования.
Изучение основ технического перевода поможет выпускникам вуза
работать с литературой по специальности в их профессиональной
деятельности.
Перевод является творческим процессом, в результате которого
создается переводное произведение. Перевод может быть определен
как однонаправленный и двухфазный процесс межъязыкового и
межкультурного посредничества, при котором на основе подвергну-
того целенаправленному («переводческому») анализу первичного
текста создается вторичный текст, заменяющий первичный в другой
языковой и культурной среде... [1, c.16]
Технический перевод – это перевод технической и специализи-
рованной документации, один из самых сложных видов перевода,
требующий особого подхода. Основной задачей технического
переводчика является достоверное, логически осмысленное, выдер-
жанное в стиле документа, с учетом всей специфики терминологии,
доведение информации. Технический текст не может быть свободным
переводом, в нем не может быть никаких эмоциональных высказы-
ваний и оценок. При качественном техническом переводе обязательно
выдержать стиль оригинального документа. Обычно все научно-
технические документы имеют основные особенности: четкий и
краткий характер изложения, строгое соблюдение технической
терминологии, ясная логическая последовательность информации,
однозначность и конкретность при трактовке фактов [2, с. 23].
Основной стилистической чертой научно-технической литературы
является краткость изложения материала и четкость формулировок [3, c. 5].
Существуют различные виды перевода. Перевод может быть
устный и письменный. Письменный, в свою очередь, делится на
полный письменный, реферативный и аннотационный. Более подробно
остановимся на полном письменном переводе, т.к. на занятиях по
дисциплине «Перевод технической литературы» на инженерном
факультете мы довольно часто используем данный вид перевода
72
потому, что практически вся научно-техническая информация обраба-

тывается в форме полного письменного перевода.
При письменном переводе, имея печатный текст, переводчик
может относительно продолжительное время работать над переводом,
корректируя варианты. Можно использовать дополнительные
источники информации: словари, справочники, различные базы
данных, обрабатывать и редактировать перевод. Это позволяет
передать исходный текст с большей точностью, достичь более
высокого уровня эквивалентности, чем при устном переводе.
При переводе научно-технических текстов следует учитывать то,
что язык научно-технической литературы хотя и является частью
общенационального языка, использует его лексику и грамматический
строй, но ему, тем не менее, свойственен определенный стиль,
который отвечает целям и задачам содержания научной литературы.
Также ему присущи особенности в области грамматики и
терминологии.
Т. к. дисциплина «Перевод технической литературы» преподается в
нашем вузе для специальности «Технология машиностроения», то
обучение переводу текстов осуществляется в рамках данной
специальности. Студенты знакомятся с лексикой данной области, с
терминами, им даются эквивалентные соответствия к ним, и на базе
этой лексики осваиваются сложные грамматические структуры
письменного текста.
Для работы с переводом технических текстов необходимо
выработать у студентов ряд умений и навыков. Во-первых,
необходимо знать правила создания текстов технической направлен-
ности на языке оригинала и на языке перевода и их особенности.
Закончив перевод, его необходимо отредактировать. Помимо сверки
состава текста, нужно сделать стилистическую правку, то есть
проконтролировать стилистическое единство текста. Для этого необхо-
димо владеть навыком самоконтроля и саморедактирования [4, c. 28].
Чтобы научить студентов правильно переводить технические
тексты, необходимо постоянно работать над ними и совершенствовать
их. Для этого был разработан ряд упражнений для обучения
письменному переводу.
1. Упражнения на перевод технических терминов. Это сопостав-
ление английских и русских технических терминов и дальнейший их
перевод. Данные упражнения помогают выработать навык перевода
терминологии и в дальнейшем быть очень внимательным при их
переводе. Например, задание на нахождение соответствия на русском
языке английским техническим терминам:
73
Circuit breaker – включатель, автомат, load governor – регулятор

мощности, brake gear – тормозное оборудование, changeover switch –
переключатель.
2. Упражнения на перевод топонимов, реалий и сокращений,
которые могут встречаются в технических текстах и требуют
внимания от переводчика. Данная группа упражнений тренирует
перевод имен собственных, газетных изданий, компаний и
организаций, географических названий, учреждений и сокращений.
Например, перевести на русский язык следующие английские имена
собственные, названия компаний и организаций, с учетом правил
транскрипции и транслитерации:
General Motors Corporation, Ford Union, British Petroleum Company,
Crysler Corp., New Jersey, Ulster, Cardiff и др.
3. Особое внимание следует уделить переводу сокращений.
Процесс перевода сокращения выполняется в два этапа, первым из
которых является дешифровка сокращения. На этом этапе студент
должен выявить исходную англоязычную форму. Вторым этапом
является передача исходной формы средствами русского языка, то есть
студент находит эквивалентную форму, которая наиболее точно
передает выявленное содержание. Например, выполняется упражнение
на расшифровку общепринятых сокращений:
Lb = litra (лат.) = pound = фунт
Sq = square = площадь
P = power = мощность
Также студенты переводят предложения, обращая внимание на
перевод сокращений. Например, We know many forms of energy, e.g.
electrical energy, chemical energy, atomic energy, etc.
4. Упражнения на перевод клише и устойчивых выражений. В
большинстве своем они требуют заучивания или переводческой
догадки. Однако упражнения на перевод английских часто
употребляющихся клише, подбор английских и русских фразеоло-
гизмов и их сравнение, перевод предложений, включающих в себя
устойчивые выражения помогут студенту в работе с ними. Например, a
burning question, far-reaching effects, the heart of the matter.
5. Упражнения на перевод заголовков технических статей. Для
заголовков характерна предельно сжатая форма изложения. Перевести
заголовок можно только после ознакомления с текстом статьи. В
технической литературе можно встретить заголовки в виде вопроса,
заявления, восклицательного предложения [3, c.134]. Например,
заголовки вопросительного характера могут переводится повествова-
тельными предложениями: Modernize? – Стоит ли реконструировать.
74
Также для перевода даются небольшие газетные статьи с

заголовками.
6. Упражнения, направленные на перевод технических текстов.
Предлагаемая группа поможет студенту обобщить все его знания,
умения и навыки, потренироваться в переводе технических текстов.
Вначале студенты знакомятся с текстом, внимательно просмотрев
его и уясняют его общее содержание. Затем каждое сложное
предложение необходимо разбить на отдельные предложения,
определить в них группу сказуемого, затем найти группы
подлежащего и дополнения. Перевод предложений начинается с
группы подлежащего, затем переводятся группы сказуемого и других
членов предложения. Если есть незнакомые слова, то используем
словари. Это могут быть как печатные издания, так и электронные.
Затем студенты делают черновой перевод текста, последовательно
работая над логически выделяемыми частями текста и усваивая их
содержание. После этого перевод прочитывается про себя и оконча-
тельно редактируется, проверяется качество, единообразие и логика
перевода и вносятся необходимые поправки.
В конце переводится заголовок. Часто его можно правильно
перевести на первом этапе, но иногда заголовок не несет достаточно
информации для того, чтобы составить ясное представление о
содержании материала.
Это далеко не полный список возможных упражнений,
направленных на формирование и отработку умений и навыков по
переводу технических текстов. Предлагаемый комплекс упражнений
может дополняться и некоторыми другими заданиями.
Все эти упражнения могут выполняться как коллективно, в группах
и парах, так и самостоятельно. Тогда у студентов есть возможность
сравнить свои переводы с переводами других после выполнения
упражнений. Также они могут выполнять упражнения коллективно в
аудитории под руководством преподавателя и анализировать варианты
перевода. Все упражнения развивают готовность студентов
анализировать ситуацию, принимать самостоятельные решения.
Из этого следует, что для правильного полного письменного
перевода технических текстов студентам необходимо иметь опреде-
ленный навык при переводе часто встречающихся терминов,
топонимов, реалий, различных сокращений, клише и устойчивых
выражений.Изучив особенности жанра научных статей на русском и
английском языках, усвоив алгоритм полного письменного перевода и
основы языкового анализа, можно достаточно качественно выполнить
перевод текста научной статьи.
75
1. Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты. М.:
Либроком, 2009. 216 с. 2. Семенова М.Ю. Основы перевода текста.
Ростов-н/Д: Феникс, 2009. 352 с. 3. Пронина Р.Ф. Перевод английской
научно-технической литературы. М.: Высшая школа, 1986. 173 с.
4. Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика. Учеб.
пособие. М.: Союз, 2001. 136 с.
Світлана Лагдан
м. Дніпро, Україна
Особливості перекладу російських термінів галузі залізничного

транспорту українською мовою
Terms are characterized by precision and convenience of creating

derivatives. These characteristics should be kept in their translation. Special
attention should be paid to translation from Russian. It should produce not
calques or russified variants, but terms which are organic for the Ukrainian
language. While translating terms it is necessary to take into account the
semantic correspondence between Ukrainian and Russian affixes. The
author looks at the main tendencies in the translation of terms of the railway
transport, presents variants of Ukrainian affixes in the translation of such
terms – nouns, adjectives, verbs, participles, stresses the need to distinguish
in Ukrainian verbal nouns denoting action and its result, and avoid Russian
suffixes in participial terms.
Keywords: translation of terms, affix, suffix, zero suffix, verbal nouns,
adjectives, active participles, passive participles.
Розбудова національної термінологічної системи є визначальним

чинником у розвитку наукового стилю. Вона відбувається за
загальними законами розвитку мови, проте залежить і від суспільно-
політичних змін, мовної ситуації. Формування термінології –
довготривалий і складний процес, адже терміни не постають відразу, а
зазвичай накопичуються упродовж розвитку тієї чи іншої галузі.
Вироблення української наукової мови – підсистеми у мові
загальнонаціональній – і її головного атрибута – термінології – не
йшло нормальним шляхом через кількастолітню мовну політику.
Тривалий російськомовний вплив, безпідставне вилучення за
радянських часів українських чи вироблених з урахуванням природних
для української мови рис термінів, заміна їх фонетично адаптованими
російськими варіантами негативно позначилися на сучасному стані
національної терміносистеми.
76
Водночас потрібно пам‘ятати, що наука й, відповідно, термінологія

творяться зусиллями не окремої людини й не одного колективу. Це
синтез наукових досягнень дослідників усього світу, обмін думками,
ідеями між якими якраз і стає поштовхом до нових розвідок і
відкриттів. Тому термінологія – відкрита система, а її формування
пов‘язане як із внутрішніми законами, так і зовнішніми, іншомовними,
впливами. Терміни в одній мові часто творять за аналогією до іншої,
шляхом калькування. Унормування національної термінології
відповідно до вимог точності, влучності й зручності творення похідних
дериватів, які ставлять перед термінами, передбачає, окрім інших
заходів, вироблення єдиного пiдxоду до їх перекладання й творення.
Метою статті є виявити російсько-українські афіксальні відповід-
ники у перекладі термінів галузі залізничного транспорту з урахуван-
ням їх частиномовної належності й семантичних відтінків.
У з‘ясуванні варіантів перекладу науково-технічних термінів із
російської мови з урахуванням їх семантики на особливу увагу
заслуговують праці українських дослідників М.Д. Гінзбурга,
М.Г. Зубкова, В. Моргунюка, В. Пілецького, М.О. Вакуленка й ін.
Серед лінгвістичних проблем, пов‘язаних із національно-культурною
специфікою українських термінів, дослідник В. Пілецький виділяє
«опрацювання критеріїв знеросійщення сучасних терміносистем» [1,
с. 48]. Як суперечливі автор подає варіанти перекладу віддієслівних
іменників та окремих прикметників, справедливо зауважуючи, що
«найбільш придатним для називання спеціального поняття може
виявитися не росіянізм чи скалькований термін, а позичена із
загальнолітературної мови або спеціально утворена з українських
морфем лексема, що здатна творити похідники, забезпечуючи мовне
вираження системних понятійних зв‘язків» [1, с. 51].
Як відомо, специфікою спільнокореневих слів у споріднених мовах
є, окрім фонетичної ідентичності, й афіксна, словотвірна. На
словотвірних можливостях української мови наголошує
М.О. Вакуленко: «Українська мова, завдяки великій кількості суфіксів,
має змогу відтворити такі тонкі відтінки значень, які неможливі в
інших мовах – а це важливо насамперед для точних наук, де особливо
вимагається чiткiсть i влучнiсть понять» [2, с. 9]. Автор аналізує
особливості семантики та вживання віддієслівних іменників на -ння,
дієприкметників активного стану. Проте іменниками на -ння не
потрібно зловживати, переконаний С. Ярема, він вважає, що «най-
перспективніші замінники віддієслівних іменників на -ння –
безсуфіксні іменники, які не тільки властиві українській мові, але й
чіткіші та коротші» [3, с. 8].
77
Укладачі посібника М.Д. Гінзбург та ін. [4] за основу розрізнення

семантичних відтінків термінів беруть процесові поняття й
обґрунтовують використання природних для української мови афіксів
на розмежування дії, події, наслідку, об‘єкта й суб‘єкта дії, дійових
властивостей учасників дії. Автори систематизували переклад
російських активних і пасивних дієприкметників, віддієслівних
прикметників на -очный.
Спробуємо виявити основні тенденції у перекладі термінів галузі
залізничного транспорту за лексикографічними джерелами [5-7].
Насамперед звернемося до перекладу термінів-іменників, що
становлять найбільшу частку одиниць терміносистеми. Поширення
іменникових номінацій пов‘язане з їх семантичною можливістю
позначати не лише предмети, а й процеси, дії тощо. «Важливим
завданням науки термінології є чітке й природне розмежування
понять, які виражаються похідними від певного дієслова іменниками,
та встановлення відповідності між формою та змістом таких термінів.
Для правильного вживання термінів, утворених від дієслів,необхідно
чітко їх класифікувати, розрізняючи явище та дії різної тривалості та
повторюваності», – відзначає М.О. Вакуленко [2, с. 18-19].
Російські віддієслівні іменники на -ние, -тие, -ка позначають як
назву дії, так і її результат, тобто об‘єкт, місце або стан, що виникли
внаслідок дії, чи величину, що характеризує цей об‘єкт або стан. Під
час перекладу українською мовою значення дії та її результат
розмежовують. Так, на позначення назви дії в українських віддієслів-
них іменниках використовують суфікси -анн(я), -янн(я), -енн(я), -інн(я),
-тт(я): загорание светофора – загоряння світлофора; закрепление
вагонов от ухода – закріплення вагонів від утікання; маркировка груза
– маркування вантажу; облицовка опор – облицювання опор; прибытие
поезда – прибуття потяга; складирование груза – складування вантажу;
опломбирование вагонов – опломбування вагонів; подштопка шпал –
підштопування шпал; разборка звеньев путевой решетки – розбирання
ланок колійної решітки.
Російські віддієслівні іменники на -ние, -тие, -ка на позначення
результату дії в українській мові мають відповідники з нульовим
суфіксом чи суфіксами -ин(а), -к(а), -ок, -ик, в окремих випадках – із
суфіксами -енн(я), -анн(я), -тт(я). Наприклад: автоблокировка
двухпутная – автоблокування двоколійне; отражение индуцированное
– відображення індуковане; подвеска цепная – підвіска ланцюгова;
пропитка вакуумная – просочення вакуумне; растяжение продольное –
розтяг поздовжній; сжатие поперечное – стиск поперечний; отверстие
вентиляционное – отвір вентиляційний; основание балластного слоя –
78
основа баластного шару; напряжение межфазное – напруга міжфазова;

замок автосцепки – замок автозчепу.
Серед термінів-іменників поширеними є також найменування
властивостей, які в російськіймові мають суфікс -емость. Такі терміни
перекладають українськими із суфіксом -ість: бесперебойность
движения поездов – безпепребійність руху поїздів; взаимозависимость
стрелок и сигналов – взаємозалежність стрілок і сигналів;
грузоподъемность вагона – вантажопідйомність вагона; классность
станции – класність станції; помехоустойчивость автоматизированной
системы – завадостійкість автоматизованої системи; незанятость пути
– незайнятість колії; очередность производства работ – черговість
провадження робіт.
У назвах деталей, пристроїв, речовин тощо російський суфікс -тель
часто перекладають за допомогою українських суфіксів -ач, -ник, -ій:
выключатель аварийный – вимикач аварійний; глушитель – глушник;
держатель (приспособление) – тримач; звукосниматель – звукознімач;
пускатель магнитный – пускач магнітний; толкатель – штовхач;
движитель – рушій; заполнитель – заповнювач; преобразователь –
перетворювач; токопрерыватель – струмопереривач; пылеосадитель –
пилоосаджувач; пылеотсасыватель – пиловідсмоктувач; пылеуловитель
– пиловловлювач.
Російському префіксу сверх- на позначення вищої міри відповідає
український над-: сверхмагистраль – надмагістраль; сверхбыстроходный
– надшвидкохідний; сверхвозбуждение – надзбудження; сверхвысокий –
надвисокий; сверхвысокочастотный – надвисокочастотний; сверх-
давление – надтиск; сверхзвуковой – надзвуковий; сверхизлучение –
надвипромінювання; сверхмощность – надпотужність; сверхнапряжение
– наднапруга; сверхскоростной – надшвидкісний.
Поширеними серед термінів-прикметників російської мови є
утворення на -онный, -ический, -очный, які в українській мові мають
типові відповідники. Зокрема, російським прикметникам на -онный
відповідають українські на -ійний: станционный путь – станційна
колія, эксплуатационное напряжение – експлуатаційна напруга; серти-
фикационные испытания – сертифікаційні випробування; диффузион-
ный аппарат – дифузійний апарат; абсорбционный процесс – абсорб-
ційний процес; изоляционная прокладка – ізоляційна прокладка;
бездиффузионный процесс – бездифузійний процес. Відповідниками
російських прикметників на -ический є українські на -ічний, -ичний:
изотермический вагон – ізотермічний вагон; изохорический процесс –
ізохоричний процес; критическое напряжение – критична напруга;
79
термическая обработка – термічна обробка; оптический процессор –

оптичний процесор.
Російські терміни-прикметники на -очный в українському варіанті
мають суфікси -увальн(ий), -ювальн(ий), -льн(ий), -ов(ий), -н(ий):
балансировочное устройство – балансувальний пристрій; беспере-
садочный рейс – безпересадковий рейс; блокировочный сигнал –
блокувальний сигнал; заготовочный цех – заготівельний цех;
загрузочное отверстие – завантажувальний отвір; загрузочный модуль
– завантажний модуль; изолировочный лак – ізоляційний лак;
обгоночный путь – обгінна колія; механосборочный цех – механо-
складальний цех; передаточный вал – передавальний вал; погрузочно-
разгрузочная станция– вантажно-розвантажувальна станція; промы-
вочная жидкость – промивальна рідина; расточный станок – розточу-
вальний верстат; сборочный цех – складальний цех; сортировочная
станция – сортувальна станція; электросварочный генератор – електро-
зварювальний генератор; штамповочный цех – штампувальний цех.
Терміни-дієслова іншомовного походження із суфіксом -ировать
слід перекладати українською мовою з додаванням суфіксів -увати,
-ювати: аккумулировать энергию – акумулювати енергію; деформи-
ровать – деформувати; изолировать стрелочный участок – ізолювати
стрілочну ділянку; сортировать – сортувати; маркировать – маркувати;
пломбировать – пломбувати.
Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу із суфіксами -
ем(ый), -им(ый) перекладають українськими дієприкметниками із
суфіксами -н(ий), -т(ий), -ован(ий), -уван(ий), -юван(ий), -овуван(ий),
рідше -им(ий), прикметниками із суфіксами -овн(ий), а від префік-
сальних дієслів – із суфіксами -енн(ий), -анн(ий): блокируемая передача
– блоковна передача; водонепроницаемый материал – водонепроникний
матеріал; допускаемое напряжение – допустима напруга; излучаемая
радиопомеха – випромінювана радіозавада; измеримый дефект –
вимірний дефект; напыляемый материал – напилюваний матеріал;
неустранимый дефект – неусувний дефект; отдаваемая мощность
двигателя – віддавана потужність двигуна; потребляемая мощность –
споживана потужність; устранимый дефект – усувний дефект.
Російським активним дієприкметникам теперішнього часу на -ущий,
-ющий, -ащий, -ящий відповідають українські прикметники на -увальний,
-ювальний, -льний, -івний, -ний, -кий і зрідка -учий, -ючий, -ачий, -ячий:
блокирующий конденсатор – блокувальний конденсатор; быстродей-
ствующий выключатель – швидкодійний вимикач; включающая
катушка – вмикальна котушка; возмущающая сила – збуджувальна сила;
восстанавливающая сила – відновлювальна сила; вращающий момент –
80
обертальний момент; гасящий импульс – гасильний імпульс;

герметизирующий слой – герметизувальний шар; заземляющее
устройство – заземлювальний пристрій; изгибающий момент – згиналь-
ний момент; кодирующее устройство – кодувальний пристій; крутящий
момент – крутний момент; намагничивающий аппарат – намагнічуваль-
ний апарат; отсекающий клапан – відсікальний клапан; согласующий
трансформатор – узгоджувальний трансформатор.
Російські дієприкметники на -щийся можна перекладати
українською мовою за допомогою суфіксів -н(ий), -овн(ий), -ов(ий),
-к(ий), -лив(ий), -ист(ий): быстровращающееся колесо – швидкообертове
колесо; восстанавливающееся напряжение – відновна напруга;
колеблющаяся величина – коливна величина; легковоспламеняющееся
топливо – легкозаймисте паливо; неплавящийся электрод – неплавкий
електрод; переключающийся вал – перемикний вал; прерывающийся
сигнал – уривчастий сигнал; притирающийся контакт – притирний
контакт; самоопрокидывающаяся тележка – самоперекидний візок;
саморазгружающийся вагон – саморозвантажний вагон; скоро-
портящийся груз – швидкопсувний вантаж.
Російські активні дієприкметники минулого часу на -вший, -ший в
українському перекладі мають суфікс -л(ий): набухший грунт –
набухлий грунт; оледеневший контакт – заледенілий контакт;
устаревшая технология – застаріла технологія. А дієприкметники на
-вшийся, -шийся перекладають українською мовою за допомогою
суфіксів -н(ий), -т(ий), -л(ий): квазиустановившийся режим работы
электродвигателя – квазіусталений режим роботи електродвигуна;
осложнившийся пожар – ускладнена пожежа; установившаяся темпе-
ратура – усталена температура.
На підставі з‘ясованих російсько-українських відповідників у
термінах залізничного транспорту можемо констатувати, що їх знання, а
також розуміння семантичних відтінків українських афіксів спрощує
фаховий переклад, позбавляє необхідності часто звертатися до словника,
дає можливість краще засвоювати галузеву термінологію. Перспективу
подальших досліджень убачаємо в детальному аналізі лексикографічних
джерел із метою встановлення відповідності перекладу різних частино-
мовних термінів розробленим рекомендаціям і стандартам.
1. Пілецький В. Український термін як національно-культурне явище.
Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2006. Вип. 38,
ч. І. С. 47-56. 2. Вакуленко М.О. Сучасні проблеми термінології та
української наукової термінографії. К., 2009. 69 с. 3. Ярема С. На теми
української наукової мови. Львів: Укр. т-во з механіки руйнування
81
матеріалів, Львів. крайове т-во «Рідна школа», Наук. т-во ім. Шевченка,
2002. 44 с. 4. Українська ділова мова: практичний посібник на щодень.
Укл.: М.Д. Гінзбург, І.О. Требульова, С.Д. Левіна, І.М. Корніловська;
за ред. д-ра техн. наук, проф., акад. УНГА М. Д. Гінзбурга. Х.: Торсінг,
2003. 592 с. 5. Російсько-український словник залізничних термінів.
[укл.: Л.П. Ватуля, В.С. Фоменко; за ред. Ю.В. Соболєва]. 2-ге вид.,
випр. й доп. К.: Транспорт України, 2000. 484 с. 6. Великий російсько-
український політехнічний словник: Близько 160 000 слів та
словосполучень [за ред. О. С. Благовєщенського]. К.: Чумацький Шлях,
2002. 749 с. 7. Новий російсько-український політехнічний словник:
100 000 термінів і термінів-словосполучень [укл. М.Г. Зубков]. Х.: Гриф,
2005. 952 с.
Мария Маркова
г. Хабаровск, Российская Федерация
Основные сложности перевода китайского политического текста

(на материале новогоднего обращения председателя КНР
Си Цзиньпина)
The paper aims at describing the means used in translation from Chinese
into English in intercultural contacts. The author attempts to single out main
difficulties of rendering specific elements of Chinese political language,
names of the most important political phenomena of China. The analysis is
conducted on the transcript of a ritualistic text: New Year address.
Key words: specific Chinese cultural names, Chinese linguoculture,
New Year address.
Настоящая статья посвящена выявлению специфических черт

«новогоднего обращения», одного из важнейших ритуальных жанров
политического дискурса; при этом также выделяются трудности,
которые возникают в процессе перевода подобных текстов. Тема
является актуальной, так как новогоднее обращение главы государства
к народу имеет особое место в политическом дискурсе, причем
практически в любой культуре. Для китайского народа данные речи
очень важны, и они давно стали традиционным атрибутом встречи
Нового года. Материалом для исследования послужили тексты
новогоднего обращения председателя Китайской народной республики,
господина Си Цзиньпина «国家主席习近平发表二〇一八年新年贺词» от
31.12.2017 на языке оригинала и его переводной вариант.
Новогоднее поздравление или, точнее, обращение представляет
собой особый формат политической коммуникации, его можно
82
рассматривать как образец ритуального политического выступления,

который доступен практически каждому благодаря СМИ. С точки
зрения «медийного» события новогоднее обращение является традици-
онным медиа-событием. Это особый вид институционального
дискурса, то есть говорящий выступает как представитель определен-
ного социального института и как носитель определенного социаль-
ного статуса, при этом соблюдены установленные статусно-ролевые и
ситуационно-коммуникативные нормы [1]. Китайский политический
дискурс ограничен ритуальностью, статусностью, и только в Новый
год в китайском политическом дискурсе допускается прямое общение
политика и народа: обращение к нации «без посредников». СМИ в
данном случае являются основным каналом передачи сообщения,
связи, но функции коммуникатора закреплены исключительно за
главой государства.
Новогоднее обращение отличается своей специфичной формой,
особыми языковыми средствами, а также ярко выраженной коммуни-
кативной направленностью. В процессе перевода таких текстов
переводчику приходится решать как чисто языковые, лингвистические
проблемы, обусловленные различиями в семантической структуре и
особенностями использования двух языков в процессе коммуникации,
так и проблемы прагматической, лингвокультурной адаптации текста.
В жанровой системе политических текстов «новогодние обращения
первых лиц государства к народу» выполняют торжественно-
декларативную функцию, реализуются в телевизионном жанре, таком
как «обращение», «публичное выступление». Тексты публицисти-
ческого стиля (стиля масс медиа) 政论语体 zhènglùn yǔtǐ на китайском
языке имеют особые языковые нормы и особенности, которые реализу-
ются как в печатном тексте, так и в цифровом формате. Например,
имена собственные политического характера, повышение идиоматич-
ности; активная персональность; эмоционально-окрашенная лексика,
общественно-политическая и терминологическая лексика; использование
обозначений специфических феноменов китайской лингвокультуры.
В данной статье особое внимание уделяется лексической
специфике текста новогоднего обращения: использованию большого
количества вэньянизмов, под которыми понимаются обозначения /
номинации специфических феноменов китайской лингвокультуры,
китайские лингвокультурные номинации [2, с. 276].
В качестве материала анализа выбрано новогоднее обращение
председателя КНР Си Цзиньпина, перевод которого на английский
язык был размещен в Интернете. Следует отметить, что овладение
китайским языком представляет собой очень длительный процесс,
83
кроме того, как общеизвестно, именно английский язык является

основным средством коммуникации в межкультурном политическом
дискурсе. Успешность политического диалога во многом определяется
адекватностью перевода, особенно перевода номинаций культурно-
специфичных феноменов китайской лингвокультуры [3, с. 157].
Одна из основных сложностей преобразования вэньянизмов
заключается в том, что китайский язык является иероглифическим;
несмотря на то, что современные авторы используют при пере-
кодировке систему пиньинь, сохранить тональность (высоту тона) при
латинизации невозможно [3, с. 158].
Обратимся непосредственно к анализу вэньянизмов, которые
функционируют в англоязычной версии новогоднего обращения
Председателя КНР Си Цзиньпина от 31.12. 2017 (China News Service).
Англоязычный вариант рассматривался в сопоставлении с китайско-
язычной онлайн версией данной газеты.
Наиболее значимые вэньянизмы включают общественно-полити-
ческую терминологию. Рассмотрим, например, номинации всекитай-
ского съезда КПК:
中共十九大Zhōnggòng shíjiǔ dà «XIX Всекитайский съезд КПК»
переведено как ―19th CPC National Congress‖, в тексте перевода
используется калькирование с элементами гиперболизации. «Всекитай-
ский съезд представителей» передан номинацией «конгресс», которая
понятна представителям англоязычного мира.
Рассмотрим, как обозначают должность «председатель КНР»,
статус господина Си Цзиньпина:
国家主席习近平 Guójiā zhǔxí Хíjìnpíng [4] в английском переводе
используется Chinese President Xi Jinping [5]. В данном случае
«председатель КНР» переведен посредством калькирования Chinese
President, доступным обозначением: President практически является
международным термином.
Очень важная формулировка, задача политического и экономи-
ческого развития Китая 全面建成小康社会 Quánmiàn jiànchéng xiǎokāng
shèhuì представляет собой китайскую национальную идею. Данный
китайский термин описывает общество, состоящее из функциональ-
ного среднего класса, дословно в переводе на русский язык он
обозначает «всестороннее построение среднезажиточного общества».
Эта идея сформулирована в политической программе КНР,
выдвинутой господином Си Цзиньпином, так называемом плане
四个全面 Sì gè quánmiàn (буквально «Четыре всесторонних аспекта»).
Данная политическая программа КНР представляет собой стратеги-
ческий план полного построения среднезажиточного общества, что
84
включает и всестороннее углубление реформ, полное обеспечение

законности в госуправлении и полное осуществление строгого внутри-
партийного управления. Средствами английского языка этот термин
передан схожим по значению, но не учитывающим китайскую
специфику словосочетанием moderately prosperous society.
В новогоднем обращении к народу, подводя первые итоги
«программы по избавлению малообеспеченных людей от бедности»
Председатель КНР господин Си Цзиньпин употребляет фразу:
«安得广厦千万间，大庇天下寒士俱欢颜» ān dé guǎng shà qiān wàn jiān, dà bì
tiān xià hán shì jù huān yán «О, если бы такой построить дом под
крышею громадною одной, чтоб миллионы комнат были в нем для
бедняков, обиженных судьбой», которая на англоязычном сайте
передана следующим образом: If only I could get tens of thousands of
mansions! I would house all the poor people who would then beam with
smiles (ancient Chinese poet Du Fu) [5].
В данном примере мы видим, что в конечном, английском варианте
появляется ссылка ―ancient Chinese poet Du Fu‖ (древнекитайский поэт
Ду Фу), которая поясняет представителям английской лингвокультуры
важность данного афоризма, т.е. происходит расширение текста.
Естественно, что китайскому читателю пояснения такого рода не
нужны, так как данная фраза прецедентна в контексте китайской
лингвокультуры.
Особого внимания заслуживают китаизмы-имена собственные
разного рода (географические номинации, названия культурных групп
и пр.). Например, номинация художественного коллектива: 乌兰牧骑
Wūlán mùqí (от древн. монг. 乌兰 wūlán красный цвет) в буквальном
смысле означает «небольшой художественный монгольский коллек-
тив, передвигающийся на лошадях, пропагандирующий «красную»,
революционную культуру». В английском варианте используется
описательный перевод ―Мembers of a mounted cultural troupe in West
Suned Prefecture of Inner Mongolia‖, где точно указана географическая
локация коллектива, но полностью опущены ее культурные маркеры,
что упрощает суть данного художественного коллектива, но при этом
делает номинацию более доступной для понимания представителей
иной лингвокультуры.
Представляет интерес и такая китайская культурная номинация как
棚户区pénghùqū, дословно «трущобы», «поселок из бараков». При
переводе на английский язык переводчик счел необходимым
нейтрализовать негативный оттенок словосочетания и предложил
перевод ―housing units‖. Данная генерализация «скрашивает» образ
85
китайской лингвокультуры, при этом был абсолютно утрачен китай-

ский колорит, поскольку «трущобы» являются неотъемлемой частью и
большой проблемой в современной китайской реальности. В англий-
ском переводе скрыт подтекст «нищеты, бедности», такое «скраши-
вание» в принципе свойственно политическому дискурсу, чтобы
создать позитивное описание современного китайского общества.
Таким образом, можно сделать следующие выводы: невзирая на
разные система письма, передача основных китайских лингво-
культурно специфичных понятий возможна, но при этом во многих
случаях потеря культурного смысла в той или иной степени
неизбежна.
1. Кондратенко Н.В. Новогоднее обращение как ритуальный жанр
политического дискурса: макроструктурные компоненты и средства их
выражения. Труды международной конференции ―Диалог 2007‖. М.,
2007. С. 302-306. 2. Маркова М.А. Специфика перевода текстов
новогодних обращений с китайского языка на русский язык. Ученые
заметки ТОГУ. Хабаровск: Тихоокеанский государственный универ-
ситет, 2017. Том 8. С. 275-281. 3. Юзефович Н.Г., Маркова М.А.
Лингвистические средства репрезентации феноменов политической
лингвокультуры Китая в англоязычных китайских СМИ. Лингвистика
в эпоху глобализации: сб. статей к юбилею Виктора Владимировича
Кабакчи. СПб.: Санкт-Петербургский государственный экономический
университет, 2018. С. 156-161. 4. 国家主席习近平发表二〇一八年新年贺词
2017. http://www.chinanews.com/gn/2017/12-31/8413457.shtml (дата
обращения 25.03.2018). 5. Chinese President Xi Jinping delivers 2018
New Year speech 2017. http://chinaplus.cri.cn/news/china/9/20171231/
72084.html (дата обращения 25.03.2018).
86
Tetiana Semyhinivska
Kyiv, Ukraine
Political Discourse in the Translation
The article focuses on the linguo-cultural and pragmatic peculiarities of

the political discourse, scholars‘ and translators‘ views on the translation
transformations and their role in rendering the source text by employing the
language resources of the target language. Of special interest was an
analysis of the sample sentences and their translations involving the use of
lexical and grammatical transformations; an attempt was made to study the
frequency of such transformations while rendering the samples into the
Ukrainian language.
Key words: political discourse, translation transformations, linguo-
cultural and pragmatic peculiarities, language resources, professional
language.
Despite the fact that professional text and this line research of
terminology is up-and-coming, the first theoretical basis of this
phenomenon appeared only in the 20th century. Professional text in
linguistics was singled out in a separate area of general linguistics, the
object of which is the text.
Professional language as a special language that serves a particular field
or area of knowledge differs from the general one owing to its
terminological system. Many linguists have attempted to classify
professional language, such as A.I. Movchun, L.M. Muharyamova,
O.D. Petrenko but a comprehensive and consistent professional text
classification was developed by R. Gläser [1, p. 33-57].
Political activity has always played a key role in the society. At present
political discourse has become an instrument of various political circles. Its
creation involves huge amounts of money and effort. The growing
importance of issues of cognitive linguistics and discourse analysis, which
provides high-quality coverage of various aspects of oral and textual
communication, as well as the orientation of modern linguistic research into
the study of various types of discourse from the communicative and
pragmatic point of view, determine the relevance of the versatile coverage
of issues of political discourse, one of which is the harmonization of a
single terminology apparatus. Political texts are socially conditioned. A
special language used in the writing of political texts requires constant study
and description, in order to develop a kind of model of political text, a
certain constant.
87
The debates whether the political discourse is the subject of scientific

activity field of political scientists or linguists are still on. By answering this
question, we study political discourse in terms of linguistics and political
science. Political science focuses on the thinking of politicians and their
propensity to manipulate the consciousness of the electorate while
linguistics is interested in linguistic behavior of politicians, mechanisms of
creating political texts of various illusory strategies. As a result, a new
branch of research in this field arose – political linguistics. This concept is
found in the works by L.M. Mukharayamov, L.P. Nahorny and others.
According to the latter, political linguistics is a subdiscipline that explores the
language of politics and linguistic politics. Researchers argue if political-and-
linguistic relations form the subject of political linguistics. It is believed that
linguists are the first ones to distinguish political discourse in the field of
scientific research. It is they who, with the help of a new term, ―a critical
analysis of discourse‖, have made it into a political plane [5, p. 54].
Ways of rendering political discourse are almost indistinguishable from
text translation methods used in literature. Transformations are the main
method of professional text translation. In modern linguistics there is no
single classification of types of translation transformations. In most
classifications there are two groups of transformations, lexical and
grammatical, but V.N. Komissarov [2] provides also lexical and
grammatical (complex) transformations. In the proposed research examples
of such lexical transformations are analyzed: translation transcription and
transliteration, addition, omission, loan translation, lexical-semantic
replacement (concretization and generalization of the word). Let us consider
some examples:
The transformation of addition may be used with the aim of underlying
the importance of the issue or its urgent solution, casting doubt on the
political system of government:
Perceived corruption is increasing now [4, p. 3]. – Рівень корумпо-
ваності збройних сил зростає з кожним днем [3, p. 3].
The translation is done at the sentence level, but some phrases are
translated with the addition of words or even phrases that are relevant in
meaning. It ran about the corruption in the armed forces in this section,
therefore, the word combination збройні сили was added in order to clarify
the area under study. Thus, the translator drew the public‘s attention to the
importance of the issue that has emerged, namely the areas where
corruption is flourishing the most. Now was substituted by з кожним днем.
Such a transformation can be considered as a substitution, concretization or
addition. The translator stressed that the situation worsened not only over
time, but every day, and drew the audience attention to the speed of the
88
deployment of events, forcing them to think about their actions, or vice

versa, inactivity.
But the results collectively achieved so far in the fields of defense
reform, stabilization of conflict-prone regions and the extension of
international corporation bear witness to the promise encapsulated in this
worthy compendium [4, p. 5]. – Проте, досягнуті на сьогоднішній день
спільними зусиллями результати у сферах оборонної реформи,
стабілізації ситуації у регіонах, де існують умови для виникнення
конфліктів, а також розширення міжнародної співпраці свідчать про
великі перспективи та можливості, відображені у цьому дуже
корисному збірнику [3, p. 5].
It is noticeable that the translator responsibly fulfilled his/her job,
finding direct correspondences for some difficult political terms, but the
transformation of adding and descriptive interpretation (explication) were
used at least three times. These transformations were taken in order to
achieve a communicative effect and impact on the reader (pragmatic
aspect), the aim of which was to convince the audience. The phrase results
collectively achieved was translated into Ukrainian by adding the word
combination на сьогоднішній день, however the English version does not
point to a specific time period. Such information was checked, and judging
from the previous context it is clear that the translator did not fabricate the
circumstances of time, specified in Ukrainian translation, but convinced of
the veracity of the information, added to the reader. The transformation of
descriptive translation was also used here, but it refers to the lexical and
grammatical (complex) transformations.
Populist slogans also often indicate corruption [4, p. 6]. – Корупційні
дії можуть ховатися і під завісою популістських гасел [3, p. 6].
The term ―populism‖ and the derived noun ―populist‖ emerged in 1981
in America, because of the establishment of bourgeois Farmers Party. Over
the time, the term began to be used in other countries. Direct
correspondence for this term has never been found; therefore translators
began to use the transformation of transliteration.
Direct costs of corruption (Rossiiskaya Gazeta) [4, p. 34]. – Прямі
втрати від корупції (Російська газета) [3, p. 36].
The name of the newspaper was also transliterated, because it is a well-
known fact that we do not usually translate proper names.
Grammatical transformations are caused by different reasons –
generally, by grammatical and lexical nature, although grammatical factors,
in other words, differences in the structure of the two languages play the
main role here.
Defence is not immune to the scourage of corruption [4, p. 3]. – Не
застрахований від прокляття корупції й військовий сектор [3, p. 3].
89
Translators often use permutation because of differences in the

communication sentence division in Ukrainian and English. It is clear that
English has predominantly direct word order, while a Ukrainian sentence
can start with an object, but it will look and sound just right and
grammatically correct for the Ukrainian readers. There is one more
important thing: ―theme‖ and ―rheme‖. Each translator, especially
professional, knows that in order to draw the reader‘s attention to the main
and important information in the sentence, ―rheme‖ should be put at the
end. Thus, a translator places the subject, in other words ―rheme‖ in the end,
using permutation transformation to emphasize the most important
information.
References
1. Gläser R. Linguistic Features and Genre Profiles of Scientific English.
Frankfurt am Main, Peter Lang. 1995. P. 33-57. 2. Комиссаров В.Н.
Современное переводоведение. М.: Изд-во «ЭТС», 2001. 421 с.
3. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду. «Виховання
доброчесності та боротьбі з корупцією в оборонному секторі».
Женева-Київ, 2010. 383 c. 4. A Compedium of Best Practices. ―Building
Integrity and Reducing Corruption in Defence‖. Geneva, 2010. 331 p.
5. Мухарямов Н.М., Мухарямова Л.М. Политическая лингвистика как
научная дисциплина. Политическая наука. 2002. C. 45-67.
90
Sociocultural and Pragmatic Aspects of Translation / Interpreting
Александр Бушев
г. Тверь, Российская Федерация
Понимание социолектов переводчиком
The functional role of social and professional diversity in the language

is paramount for the capacity of the interpreter. The material under study in
this paper is represented by social varieties of the language. Territorial
varieties, jargons, colloquial style, social stratification are shown in the
language as the signs that need to be detected by the interpreter for proper
rendering.
Key words: interpretation, social varieties of the language, folklore,
colloquial style, slang
Социальная и профессиональная вариативность в языке, их

функциональная роль важны для понимания в родном языке.
Структура социальной дифференциации языка многомерна и включает
как стратификационную дифференциацию, обусловленную разнород-
ностью социальной структуры, так и ситуативную дифференциацию,
обусловленную многообразием социальных ситуаций. Языковые
знаки, связанные с социальной, стратификационной, временной
дифференциацией языков, могут быть введены в текст намеренно,
разными способами (без пояснения, с пояснением в контексте или в
сносках, с выделением различного рода). Являя собой актуализации в
исходном тексте, они требуют особенно сложных переводческих
решений в тексте транслята. Территориальные диалекты, архаизм и
новаторство в речи, социолекты как отражение социальной структуры
и профессионального расслоения, изучение функций языка в разных
ситуациях общения значимы для формирования переводческой
компетенции русской языковой личности [1].
Смотрел я недавно фильм-байопик о Л. Гурченко. Известная
актриса А.И. Степанова представлена в нем как бандерша, сообща-
ющая героине и подельникам о сыне : «Я Сашке купила кооператив на
Маяковке. Теперь не отдам – все равно пропьет. Тебе отдам» Чтобы
так мыслили и говорили известные артисты старого МХАТа!
Налицо явная ошибка. Здесь представляется актуальной проблема
идиостиля – выбор слов, смыслов, концептов, оформление мысли. К
герменевтике коллоквиалистики относится теория субкультур – один
из способов описания культурной дифференциации современного
общества. Для каждой из субкультур характерен набор признаков –
знаковые (общность идеологии, ментальности, символики,
91
культурного кода, картины мира), поведенческие (обычаи, ритуалы,

нормы, модели и стереотипы поведения), социальные (среда,
социальная группа), а также все они вместе. К культурному коду
относятся и субъязык и фольклор. При сборе современного фольклора
исследователи руководствуются классификацией К. Соколова и
Ю. Осокина [4]: половозрастные субкультуры (детская, молодежная,
ЛГБТ, парковые собрания пенсионеров), социально-профессиональные
(рабочие, интеллигенция, профессионально-корпоративные субкуль-
туры: компьютерная, медицинская, археологическая, армейская,
нищенская и криминально-тюремная), досуговые, религиозные и
этнические, территориальные…
Иной пример – герменевтика публичной речи. Недавно я побывал
на Пятидесятом открытом фестивале любительских фильмов «Земля
тверская». Организатор мероприятия – руководитель областного Дома
народного творчества! – говорила клишированными фразами, вот так:
« Наши планы мы строим, исходя из того, что окружает нас. Чтобы
перейти к приятностям, я хотела бы вручить первую награду. Вот
грамоты, чтобы у вас было хорошее настроение. Желаем всем
позитива». Я сразу подумал: где народ научается так говорить?! И
вообще, где и кого учиться говорить?!
Как ярка, хоть и неграмотна, была речь носителей традиционной
народной культуры! И.Н. Горелов [3] проводил показательные психо-
лингвистические эксперименты. В пятидесятых, работая школьным
учителем, он составил словарь 72-летней хозяйки, у которой жил.
Словарь насчитывал 860 единиц, включая пословицы, прибаутки и
многочисленные термины из области шорного дела (хозяйка в детстве
помогала отцу, шорнику). На долю повседневного общения у старой
женщины оставалось не более 500 слов. Горелов прочитал рассказ
«Орел и раковина» (136 слов) бабушке и ее внуку и привел их
пересказы.
Пересказ бабушки.
«Дело так, значит, было. Не помню где, у воды у самой, значит,
была эта ... как сказали, а я забыла (подсказка) раковина, да. Тута был
и коршун (произвольная замена «орла»)…. Чи как его? Ну, ладно. Ну,
как он живет? Ест, значит, живность, рыбу, чи еще что. Рыбы в
тот раз не было, а была эта самая, я все забываю… Ну да, она.
Увидал ее, значит, коршун – и к ей. Ага… Было у нее такое (жест
ладонями «открыть-закрыть») – хотит раскроется, хотит – нет.
Могит и зачинить (захлопнуть, закрыть – И.Г.) Коршун, значит,
туда (жест), а она его – (жест). Ни туда, ни сюда тому коршуну. Не
мог он, значит, себя ослобонить. А тута вода поднялась (в тексте
92
«прилив» – И.Г.). Коршун в воде не жилец. Издохнул он в воде. А она

себе живет».
Пересказ внука.
Большая ракушка сидела на песочке. Большая ракушка раскрыла
эти свои…эти..(подсказка) Да, створки. Она сидела и смотрела на
море. А какие глазки у ракушки? Нет глазок? А как же она тогда
смотрела? Просто лежала? Ладно, пусть лежит…Лежит она и
лежит. А на большой горе было гнездо. В гнезде жил орел с детками.
Орел-царь птицов. Он самый сильный и храбрый. Он всех птицов
может победить…А царь птицов может победить царя зверей –
тоже? Нет? Почему? Ну ладно.. Орел захотел съесть большую
ракушку… А ее едят разве? Она вкусная? А вы ели? Ладно, буду
дальше рассказывать. А я дальше забыл…(подсказка) Орел увидел
большую ракушку и говорит: «Сейчас я тебя съем!» А большая
ракушка говорит: «Нет, не съешь, я тебя за лапы схвачу!» А орел
говорит: «Я тебя не боюсь, я – царь всех птицов!» Как бросился он на
ракушку, как схватил, как съел ее всю.!.. Нет, он не поел… Она ему
лапы прищемила. Тогда он вырвался и улетел.
Рассказ бабушки беднее, изобилует ошибками, но…он вернее и
красивее. Мы выходим к пониманию красоты по Канту. Кантовская
известная формула эстетики гласит: «Прекрасно то, что нравится
независимо от смысла. Schoen ist, was ohne Begriff gefaellt‖. Отсюда
важность категории «эстетическое», актуальная для создания и
понимания речевого произведения.
Обращая свое внимание на отдельные элементы текста («как
сделан текст»), обучаемый должен ставить перед собой вопрос: «Что я
вижу и почему? Что заставляет меня понимать это вот так, а не по-
иному? Насколько вероятны другие интерпретации? Каково место
данного феномена в ряду других?»
Интересно и то, как говорят литературные персонажи, их словотвор-
чество, сленг. Да что уж там, как утверждает Н. Коржавин, персонажи
пишут. Например, герой Минаева фольклорен. Приведем примеры
сленга – «языка, который засучивает рукава и принимается за работу».
Вау, клево, класс, супер, бред какой-то, не грузись. Старперские
темы, ксива, менты. Идея с заменой паспорта не канает. Не
прикололо. Мандежник, мутные перцы, затусить. Мне нужно с этими
упырями встречаться. Тут голяк. Пустые понты, лошня. Колхозница,
не зарубайся. У меня на эту пургу нет времени. Гоню, понтуюсь,
прогоняю левые телеги. Сколько раз говорю: давайте перестанем
бухать, торчать и отжигать до утра, если на следующий день
репетиция. Попустись, брателло. Засылает косарь в месяц. Вы все
93
еще трете за любовь? Без мазы. Беспонтово, жесть. Стебануться.

Головняки, стремные политические акции, попадосы с мелким
бизнесом, лажовые правила. Ну что, падла, сразу тебя кончить, или
ты сначала нам отпишешь свою с***ную хату в Бескудникове?
В этом и заключается художественная находка Минаева.
Проблематика художественности в текстах фикшн сводится, впрочем,
не только к фольклорности, к применению художественных приемов, а
к обилию художественных идей. С этим у Минаева хуже.
Лексический пласт социальной среды важен, но не только он.
Обратимся к тексту книги И. Васильева «В гору под гору» и
посмотрим на его рецепцию глазами современного читателя.
Событиям, прошедшим в романе, 100 лет, событию написания романа
почти 90 лет. Читать его глазами тех читателей, которым он пред-
назначался, и тем более глазами представителей той среды, которая
описывается в романе, мы не можем, да и не должны. Ушел в историю
двадцатый век.
В тексте как художественный прием обращает на себя внимание
пласт диалектизмов, стилизации народного неграмотного говора и т.д.
– учителя и другие разные делигенты, поослобоните, хоцца, булыка-
тить, матка, не человек ты, а гмыра, официяльный корреспондент,
ансунуации, пролетарьят, шпиены, мильен, исером стал, ее каргу за
монархизму упечь следует, ринягат, не могешь приказывать,опортышей-
то на селе подмели, алырничала, поснывалка.
Это диалектизмы-синонимы (имеют синонимы в литературном
языке) и диалектизмы этнографические (обозначают понятия социаль-
ной среды).
При этом ряд понятий и слов сегодня уже не совсем ясны:
Вон Иван Авдеев ступает понуро за межником.
Он увлекся пахотой и любовно следил за работой палицы.
Для исправных жихарей он был бельмом на глазу.
мрачный, что узнал свою занавоженную зеленую чоложень.
Ушли в историю сами сельские профессии: шинкарка, бондарь,
овчинник, вальщик, шорник
Но текст произведения ценен для нас не этим.
При сегодняшней рецепции ощущаются интертекстуальные
переклички – прежде всего Шолохов, Островский, Лавренев, Тренев,
Гайдар, Неверов и .т.д., в какой-то мере Есенин, Клюев, все крестьян-
ские поэты и писатели, авторы эпопей о жизни деревни в после-
октябрьский период А. Иванов, Г.Марков, П. Проскурин, С. Залыгин
(«единый текст сибирской эпопеи», экранизированный, написанный
литературными генералами), произведения писателей-деревенщиков
94
(В. Белов и др.) Большинство этих работ появились уже после жизни
самого автора.
Обратимся к показательным примерам из высокохудожественных
текстов. Оценим, скажем, стиль мемуаров Вознесенского (оба ниже-
следующих примера заимствованы из книги [2]).
Отпевали Рихтера в небесном его жилище на 16-м этаже на
Бронной. Он лежал головой к двум роялям с нотами Шуберта, и на
них, как на живых, были надеты серебряные цепочки и образки. Его
похудевшее, помолодевшее лицо обретало отсвет гипса, на сером
галстуке горели радужные прожилки в стиле раннего Кандинского.
Лежали смуглые руки с золотым отливом. Когда он играл, он
закидывал голову вверх, подобно породистому догу, прикрывал глаза,
будто вдыхал звуки. Теперь он смежил веки, не играя. И молодой
рыжий портрет глядел со стены.
Помню его еще на пастернаковских застольях. Сквозь
атлетического юношу уже просвечивала мраморная статуарность.
Но не античная, а Родена. Он был младше других великих застольцев –
и хозяина, и Нейгауза, и Асмуса, но тогда уже было ясно, что он
гений…. Когда Пастернак предложил мне проводить Анну Андреевну
Ахматову, я, сделав вид, что замешкался, уступил эту честь Славе.
Сейчас они там встретятся.
Отпевавший его батюшка, в миру скрипач Ведерников, сказал
точно и тонко: «Он был над нами». Вечерело. В открытые балконные
двери были видны кремлевские соборы и Никитский бульвар. Он парил
над ними. «Господи, – пела пятерка певчих канонические слова заупо-
койной службы, – Тебе Славу воссылаем…» Впервые эти слова звучали
буквально.
Речь идет о том, что от поразительных сравнений, от авторских
неологизмов, от метафор, концептов, от выбора лексики, от тем, ноэм,
особенностей синтаксиса, наконец, от стилистического приема
каламбура, парадоксально уместного в данном тексте – читатель
должен выйти к пониманию авторского отношения к описываемому,
значимости Рихтера и т.д. Как транслируется культура? Как школь-
нику добиться того, чтобы мыслить так же? Стоит ли иметь эти
ценности, полагать такой же художественный взгляд на мир?!
Или вот возьмем его отрывок, посвященный Крученыху:
Тут в моей рукописи запахло мышами. Острый носик, дернувшись,
заглядывает в мою рукопись. Пастернак остерегал от знакомства с
ним. Он появился сразу же после первой моей газетной публикации. Он
был старьевщиком литературы. Звали его Лексей Елисеич, Кручка, но
больше подошло бы ему – Курчонок.
95
Кожа его щек была детская, в пупырышках, всегда поросшая

седой щетинкой, растущей запушенными клочьями, как у плохо
опаленного цыплака. Росточка он был дрянного. Одевался в отрепья.
Плюшкин бы рядом с ним выглядел завсегдатаем модных салонов.
Носик его вечно что-то вынюхивал, вышныривал – ну не рукописью,
так фотографией какой разжиться. Казалось, он существовал всегда
– даже не пузырь земли, нет, плесень времени, оборотень коммуналь-
ных свар, упыриных шорохов, паутинных углов. Вы думали – это слой
пыли, а он , оказывается, уже час сидит в углу.
Жил он на Кировском в маленькой кладовке. Пахло мышью. Света
не было. Единственное окно было до потолка завалено, загажено –
рухлядью, тюками, недоеденными консервными банками, вековой
пылью, куда он, как белка грибы и ягоды, прятал свои сокровища –
книжный антиквариат и списки….Он таскал книги. Его приход
считался дурной приметой.
Обратим внимание на особенности разговорного, коллоквиального
стиля, на особенности создания образа словом – и выйдем к образу
героя русского футуризма. Каково отношение автора к описываемому
герою, почему он ценен?! Я думаю, что не каждый сегодняшний
читатель сможет на этот вопрос ответить.
Как написаны эти тексты, что заставляет нас трактовать их как
художественные? С того времени, как функции риторики берет на себя
поэтика художественной литературы, исследователей с особой силой
занимает вопрос о причинах воздейственности текста. Объяснения им
видятся в такой расплывчатой, ненаучной категории, как
«художественность» [1].
Вслушаемся в текст элитарной русской культуры:
«Новгород – единственный город в Европе, в котором до сих пор
существует земляной вал, по которому когда-то шли деревянные
укрепления с каменными башнями. И какой вид открывается с этого
вала! На некотором расстоянии от Новгорода шло кольцо церквей,
частично сохранившихся до сих пор. Позади Красного (т.е. «краси-
вого») поля было видно шествие белых строений: Рюриково городище,
Нередица, Кириллов монастырь, Андрей на Ситке, Ковалево, Волотово,
Хутынь. Именно «шествие», обращенное алтарями на восток, они как
бы двигались навстречу солнцу».
Так образно писал Д.С. Лихачев. Какое понимание города, какой
замечательный язык, исполненный мысли! Будем же достойны этого
наследия, будем же говорить о высоком высоким языком – это
позволит нам сформулировать помыслы, достойные величия!
96
Приведем еще один пример. В наше время в России изданы

воспоминания изгнанника – кн. Сергея Щербатова – представителя
московской знати, художника, владельца галереи в знаменитом доме
на Новинском бульваре, удивляющем москвичей и поныне сходством
с палаццо Виченцы [5]. Прекрасный стиль и язык. Описывая мебель,
созданную Бакстом, в своих воспоминаниях «Художник в ушедшей
России» Щербатов пишет: Великая княгиня Мария Павловна
(старшая), супруга великого князя Владимира Александровича,
довольно полная, уселась в бакстовское кресло, а когда поднялась,
унесла его «на себе», настолько оно было легкое и узкое. Бакст
побежал «снимать» с нее кресло. Веселая и забавная, великая княгиня
страшно рассмеялась, но все же укоризненно погрозила бывшему у нее
в большом фаворе Баксту пальцем: «Извольте, cher maitre, написать
при входе в ваш adorable boudoir: «Садиться запрещено таким, как я –
только для сильфид». К ним, как видите, не принадлежу».
Это образец разговорного стиля эпохи Серебряного века.
Заканчивает мемуары римский изгнанник так:
Золотая рыбка уплыла на дно морское, и ныне, как старик в
пушкинской сказке, я сижу на берегу и могу звать только ее – вернись.
Но тщетно! – я знаю, она не вернется. По ту строну – вся моя
бывшая жизнь, столь иная, когда-то солнечная, озаренная светлой
надеждой на будущее.
Щербатов пишет сложно. Велеречиво, позволяет себе обстоя-
тельные отступления. Встречаются в них и отвлеченные пассажи,
вызывающие в памяти произведения дидактического жанра. Сам
Щербатов на свою задачу мемуариста смотрел с некоторой торжест-
венностью, и это важно для понимания его авторского замысла. К
созданию мемуаров его побудила не сколько внутренняя потребность
писать, сколько чувство патриотического долга перед русской
культурой. Так считает комментирующая мемуары Татьяна Дубина.
Всему этому есть детальные подтверждения в тексте. Выйти от детали
к целому и от целого к детали, правильно интерпретировать деталь –
дидактическая задача.
Приведенные примеры убеждают в одном: велика роль детали в
понимании стиля, менталитета, социолекта. Чтобы соотносить тот или
иной текст с его стилем, надо тренироваться в постижении частности.
Частность, выводящая к целому – это и есть техника герменев-
тического круга. Техника герменевтического круга может выводить к
предвосхищению как оценке всего текста.
97
1. Богин Г.И. Обретение способности понимать. Тверь, 2001.
http://www.fondgp.ru/gp/personalia/1970/6 (дата обращения 29.02.2018).
2. Вознесенский А.. На виртуальном ветру. М.: Вагриус, 1998. 477 с.
3. Горелов И.Н. Разговор с компьютером: психолингвистический
аспект проблемы. М.: Наука, 1987. 265 с. 4. Современный городской
фольклор. Отв. ред. серии С.Ю. Неклюдов. Москва: РГГУ, 2003. 736 с.
5. Щербатов С. Художник в ушедшей России. М., 2000.
Дарья Гинтер
Культурологические, технические и лингвистические аспекты

локализации русских веб-сайтов высших учебных заведений для
китайской аудитории
Nowadays, when people from different language and cultural groups are
getting closer because of the Internet, and when the computer has become
an integral part of our lives, there is a need to process certain information in
different languages and a need for multilingual support for software and
websites. The creation of the Internet, as well as the phenomenon of
«globalization», generated a new concept of ―localization‖ in the translation
studies. This article is dedicated to the specificities of localization and
translation of web-sites from Russian into Chinese.
Key words: Chinese language, Russian language, linguoculturology,
localization, translation, web-sites of higher education institutions
В настоящее время в условиях научно-технического прогресса

доступ к всемирной сети Интернет есть почти у каждого человека.
Это, в свою очередь, позволило каждой организации и компании иметь
свой веб-сайт или страницу в социальной сети, которые стали
наиболее удобным и целесообразным средством информирования
людей. Эпоха глобализации и интернационализации создала необхо-
димость в создании версий веб-сайтов на других языках. Но, для того,
чтобы представителям других стран было удобно пользоваться
иноязычной версией веб-сайта, просто перевода текста сайта
недостаточно. Для привлечения иностранных пользователей создают
новую версию сайта на их родном языке с учетом национально-
специфических особенностей целевой аудитории. Этот процесс в
теории перевода принято называть локализацией.
Данная статья посвящена культурологическим, техническим и
лингвистическим вопросам и особенностям локализации и перевода
98
веб-сайтов высших учебных заведений с русского на китайский язык.

Актуальность данной темы обусловлена тем, что в настоящее время
имеется большое количество студентов из КНР, которые выбирают для
обучения российские вузы. Кроме того, в связи с увеличением
количества студентов, уезжающих учиться за рубеж, и увеличением
программ по обмену студентов, процесс локализации веб-сайтов стал
очень важен для высших учебных заведений, ведь именно от качества
перевода и локализации веб-сайта будет зависеть дальнейший выбор
высшего учебного заведения абитуриентами, студентами по обмену,
спонсорами и профессорами.
Явление «локализация» появилось относительно недавно, оно
стало часто описываться в работах филологов и лингвистов конца XX
века. Сам же термин «локализация» стал широко употребляться только
в XXI веке.
В монографии нидерландского ученого Б. Есселинка понятие
«локализация» интерпретируется с технической точки зрения, как
процесс перевода и адаптации программного обеспечения или веб-
продукта, к которому помимо переводческих видов деятельности, таких
как сам перевод, исследование терминологии, редактирование, компо-
новка страниц, добавляются еще технические виды деятельности, как
многоязычное управление проектами, разработка и тестирование
программного обеспечения, преобразование переведенной докумен-
тации в другие форматы, разработка памяти перевода, многоязычная
поддержка продукта и стратегический консалтинг перевода [1].
В статье отечественного филолога О.С.Непомнящей «локализация»
рассматривается с лингвокультурной стороны, согласно которой
локализация представляет собой перевод и культурную адаптацию
продукта к особенностям определенной страны, региона или группы
населения, при этом отмечается, что локализация предполагает
всестороннее изучение целевой культуры, которое необходимо для
правильной адаптации продукта к потребностям отдельных рынков
[2]. В своей работе другой отечественный лингвист С.Е. Мерлян
подчеркивает, что цель процесса локализации – это не только
языковая, но и главным образом, культурная адаптация продукта к
территории его распространения посредством различных компью-
терных программ [3].
Филолог Чжу Пиньфань в своей работе «Лингвистические
проблемы веб-локализации» пишет, что веб-локализация – процесс
создания всех видов информации, представленных на веб-сайте,
которые культурно, лингвистически, графически и технологически
адаптированы к потребностям пользователей целевой страны. Также в
99
этой статье отмечается, что локализация веб-сайта является важным

средством, с помощью которого организация завоевывает междуна-
родный рынок для своих продуктов или услуг, так как Интернет имеет
миллиарды пользователей и всемирный доступ [4].
Рассмотрев разные определения различных ученых, можно
выделить две общие черты веб-локализации: во-первых, данный
процесс включает в себя перевод, во-вторых, при локализации веб-
сайтов происходит какое-либо видоизменение этого сайта для реалий
представителей других культур. Таким образом, опираясь на труды
предшественников, можно сказать, что локализация – это уже отдель-
ная отрасль переводоведения, целью которой является не просто
перевод веб-сайта, а также адаптирование его под условия какой-либо
конкретной культуры, чтобы сделать сайт удобным для пользователей
из других стран.
Многие российские высшие учебные заведения в последнее время
стали создавать китайские версии сайтов своих университетов. Ввиду
географической близости России и Китая, российские университеты
очень заинтересованы в привлечении китайских абитуриентов, особен-
но это актуально для университетов сибирского региона. Помимо
географического преимущества, вузы Сибири могут предложить
абитуриентам из Китая низкие цены (по сравнению с университетами
Европы и Америки) на качественное образование по востребованным в
их стране специальностям [5].
Согласно статье О.В. Шурлиной при создании иноязычной версии
веб-сайта переводчик-локализатор встречает на своем пути ряд
проблем и трудностей культурологического, лингвистического и
технического характера [6]. Теперь рассмотрим все данные аспекты
локализации и перевода веб-сайта с русского на китайский язык на
примерах веб-сайтов высших учебных заведений.
Культурологический аспект. К культурологическим проблемам
относятся несоответствия культурных реалий в разных странах.
Согласно испанскому лингвисту М.А. Хименесу-Креспу, первона-
чально акцент культурных адаптаций делался на основных вещах,
таких как цвета, иконки и графики, восприятие, форматы дат, чисел и
измерений [7, с. 31].
Одним из культурологических различий является различие в
формате обозначения даты. Например, в России формат даты пишется
по образцу «день – месяц – год», а в Китае даты записываются
наоборот: «год – месяц – день». Ниже приведены два примера, как
отображены даты новостей на сайте китайского и русского
университетов.
100
Рис. 1. Фрагмент с сайта Столичного Рис. 2. Фрагмент с сайта

Педагогического Университета МГУ им. М.В. Ломоносова
(首都师范大学)
Если не следовать формату дат, заданному в конкретной

территории, то может возникнуть путаница в понимании даты. Как вы
можете видеть на Рис. 2, дата на сайте русского университета написана
по модели «число/месяц» (08/01), но студенты из Китая, которые
пишут дату по модели «месяц/число», могут интерпретировать эту
запись как «1-е августа», вместо «8-е января». Неправильная интер-
претация дат, в свою очередь, может привести к некоторым проблемам
у студентов, например, неправильное толкование дат в объявлениях,
расположенных на веб-сайтах, может привести к пропуску сдачи
важных работ до установленного срока или пропуску важных событий
или мероприятий.
Также, к культурологическим различиям относят различия в
формате написания адреса. В России, как правило, адреса пишутся по
следующему образцу: «улица, номер дома, корпус, строение, номер
квартиры/офиса, город, район, область/республика/край и т.п.,
почтовый индекс, страна». В Китае данный образец будет выглядеть
следующим образом: «страна, провинция, городской округ, город,
улица, номер дома, номер квартиры или офиса, индекс». Конечно, при
написании адреса здания института и его филиалов (например,
библиотеки, спортзала) на сайте, некоторые пункты могут не
указываться. Все же очень важно при переводе и локализации веб-
сайтов следовать установленным образцам записи адресов, в
противном случае, как минимум иностранным студентам запись
101
адреса будет непривычной и неудобной, как максимум, они могут

неправильно интерпретировать составляющие адреса, например
перепутать район и улицу, номер дома и номер офиса.
Кроме того, к культурологическим особенностям относятся цвета,
так как многие цвета имеют свое значение в каждой культуре. Если
при разработке сайта используется цвет, его значение должно быть
учтено при локализации для других культур. Несмотря на то, что
красный цвет в Китае рассматривается как цвет счастья, рекомендуется
не использовать его для написания имен, так как это считается плохим
знаком в китайской культуре. На сайте Института Архитектуры и
Дизайна Сибирского Федерального Университета имена студентов
записаны красным цветом, в данном случае при локализации данного
веб-сайта лучше заменить красный цвет гиперссылок на другой, более
нейтральный, например на черный или синий.
Валюта тоже будет относиться к культурным различиям, но в
отличие от других культурологических отличий данный аспект
предпочитают не локализировать, а оставлять изначальным, это
обусловлено тем, что курс валют нестабилен. Например, при
локализации веб-сайта российского высшего учебного заведения с
русского на китайский язык цена на обучение или стоимость
общежития лучше оставлять в рублях, а не переводить в юани.
Для создания высоколокализированного сайта следует поменять
дизайн китайской версии веб-сайта согласно китайским традициям
оформления данных сайтов.
Что касается китайских культурных символов, то дизайнеры сайта
должны помнить, что китайская культура основана на конфуцианских
ценностях баланса и гармонии, Инь и Янь [8, с. 41]. Из этого следует,
что при локализации российского сайта университета для привлечения
большего внимания студентов из КНР переводчик-локализатор может
разместить на китайской версии веб-сайта прецедентные русские
(переведенные на китайский язык) или китайские тексты
философского характера. К китайским прецендентным текстам будет
относиться «Лунь Юй» («Беседы и суждения») Конфуция, «Дао дэ
цзин» и многие другие. Также привлекать внимание китайских
студентов будут слоганы, которые могут отражать девиз и дух
университета. Такие слоганы можно увидеть на многих сайтах высших
учебных заведений Китая, например, на веб-сайте университета Сунь
Ятсена имеется слоган «篤行，明辨，慎思，審問，博學» дусин, минбянь,
шэньсы, шэньвэнь, босюэ, который можно перевести как «старательное
действие, ясное понимание, тщательное обдумывание, исследование,
эрудиция». Кроме того, записан этот слоган при помощи
102
традиционных иероглифов, что можно интерпретировать как уважение

к древним традициям и стремление их сохранить. Размещение цитат и
слоганов повысит рейтинг университета в глазах китайских студентов.
Характерной чертой китайцев согласно параметрической модели
Г. Хофстеде является высокая дистанция власти, которая характери-
зуется наличием иерархии и неравенства. В отношении репрезентации
высших учебных заведений исследователи выяснили, что в странах с
высокой дистанцией власти на веб-сайтах используются фотографии
лидеров [9]. Это тоже можно использовать при локализации и
переводе сайта с русского на китайский язык.
Технический аспект. К техническим трудностям относятся
несовпадение длины текстов на языке оригинала и перевода. Известно,
что при переводе с одного языка на другой объем слов и предложений
не соотносится как один к одному, так как количество символов,
необходимых для выражения одной и той же мысли на разных языках,
различается и порой весьма существенно. Например, при переводе с
русского языка на китайский объем текста сократится в несколько раз.
Может различаться и навигационная структура сайта. Следует
отметить, что содержание аналогичных разделов параллельных
языковых версий сайтов во многих случаях не совпадает [10].
Ниже представлены навигационные структуры веб-сайтов русского
Института Филологии и Языковой Коммуникации СФУ и китайского
Пекинского Университета (Рис. 3 и 4).
На самом верху страницы в левом углу у обоих сайтов находятся
эмблема и название университета, затем располагаются кнопки перехода
на главные разделы сайта, далее большое пространство занимают самые
главные и актуальные новости, которые сменяют друг друга. Проанали-
зировав множество русских и китайских веб-сайтов университетов, мы
пришли к выводу, что при локализации веб-сайтов высших учебных
заведений с русского на китайский язык проблем с навигационной
структурой возникнуть не должно, так как они очень схожи.
Что касается разделов веб-сайтов, то различия аналогичных
разделов, представленных на Рис. 3 и 4, заключается в следующем: на
сайте Пекинского университета в разделе «北大概况» (общие положе-
ния об Пекинском университете) студент сможет найти общую инфор-
мацию об институте, информацию о структуре, руководстве универ-
ситета, а также о известных выпускниках; в то время как в
аналогичном разделе «об институте» сайта ИФиЯК студент также
сможет найти информацию о партнерах и контакты университета.
103
Рис. 3. Фрагмент с сайта Пекинского университета (北京大学)
Рис. 4. Фрагмент с сайта ИФиЯК СФУ
104
Кроме того, на сайте ИФиЯКа разделены разделы «студенту»,

«абитуриенту» и «наука» (где можно найти информацию о конферен-
циях, аспирантуре, научных сообществах), то есть информация
распределена по принципу, на кого она ориентирована. На китайском
сайте разделение идет по другому принципу: здесь представлены
разделы «学部与院系» (сюэбу юй юаньси) («отделения и факуль-
теты»), «教育教学» (цзяоюй цзяосюэ) («обучение и преподавание»).
Также, на сайте Пекинского университета есть раздел «学校生活»
(сюэсяо шэнхо) («студенческая жизнь»), когда на сайте ИФиЯКа
данная информация отражается в новостях.
Также на сайтах китайских высших учебных заведений всегда есть
раздел, посвященный кампусу университета, на котором расположены
фотографии окружающей природы. Это отражает такую черту китай-
ского народа, как гармония с природой. При локализации сайта
российского университета можно не добавлять данный раздел, но
размещение фотографий природы, окружающей университет, будет
повышать облик учебного заведения в глазах китайских студентов,
партнеров.
На стыке культурного и технического аспекта стоит проблема
размещения информации на страницах веб-сайта. На примере личных
страниц сотрудников можно узнать, что является главным для
студентов из России и Китая. Проанализировав несколько китайских и
русских сайтов, можно сделать вывод, что личная информация о
сотрудниках университета на русских сайтах более структури-
рованная. Это выражается в том, что, если зайти на личную страницу
преподавателя российского университета (например, сайт ИФиЯКа),
можно узнать следующую информацию, которая распределена по
разделам: занимаемая должность, контакты, преподаваемые дисцип-
лины, участие в конференциях, данные о повышении квалификации,
научные интересы и публикации. В то время как на сайтах китайских
высших учебных заведений личная информация представлена в виде
мини-биографии, которая включает в себя год и место рождения, год
вхождения в коммунистическую партию, а далее идет информация о
научных достижениях, публикациях и занимаемые должности (не
только должность, занимаемая на настоящий момент, но и предыду-
щие должности).
Лингвистический аспект. Среди основных лингвистических
трудностей, которые возникают в процессе локализации, выделяют
отсутствие контекста, использование безэквивалентной лексики и
терминологии.
105
В процессе локализации переводчикам приходится решать задачу

перевода терминов, которые еще не имеют эквивалентов в языке
перевода. В этом случае переводчик обычно использует прием транс-
крибирования или транслитерации и таким образом вводит новый
термин в язык перевода. В том числе метод транслитерации
используют при переводе имен собственных (например, на сайтах
высших учебных заведений фамилии, имена и отчества препода-
вателей и других сотрудников университетов).
К лингвистическим трудностям перевода текста с веб-сайтов
русских высших учебных заведений будет относиться проблема
соотношения русских и китайских ученых и академических степеней и
званий. Для ускорения процесса получения языкового материала
современная лингвистика все чаще обращается к помощи методов
компьютерной лингвистики [11]. Далее в таблице представлен возмож-
ный вариант сопоставления терминов для обозначения различных
степеней и званий, которые могут встретиться при переводе веб-сайта
университета:
Ученые и академические степени Ученые и академические степени
и звания в России и звания в КНР
бакалавр 学士 (сюэши)
специалист
硕士 (шоши)
магистр
аспирант 研究生 (яньцзюшэн)
кандидат наук
博士 (боши)
доктор наук
преподаватель 教师 (цзяоши) или 老师 (лаоши)
старший преподаватель 讲师 (цзянши) – может
переводиться как «лектор»
доцент 副教授 (фуцзяошоу)
профессор 教授 (цзяошоу)
Таким образом, можно сделать вывод о том, что от качества
проведенной локализации во многом зависит успешность продви-
жения веб-сайта в сети Интернет. Для адаптирования сайта для другой
страны, региона или культуры одного перевода информации на сайте
не достаточно. Помимо традиционного перевода всех исходных
материалов необходимо обеспечить корректность работы всей локали-
зованной системы с новым интерфейсом в новой языковой среде.
В данной статье были выделены и проанализированы ряд
трудностей при локализации и переводе веб-сайтов, среди которых
106
имеются трудности культурологического, технического и лингвисти-

ческого характера. Описание данных проблем показывает, что
локализация веб-сайтов – это трудоемкая работа, которая требует от
переводчика-локализатора не только знания родного и иностранного
языка, но и знания технического и культурологического планов.
Переводчик-локализатор должен решить ряд следующих задач:
перевод текстовых файлов; адаптацию информации с учетом
специфики рынка и национального менталитета; адаптацию графичес-
кого интерфейса и кода сайта – меню, кнопок, элементов кода,
предназначенных для поисковых машин. Кроме того, в данной статье
представлен ряд решений некоторых проблем, с которыми может
столкнуться переводчик при локализации и переводе веб-сайта
высшего учебного заведения с русского на китайский язык.
1. Esselink B. A practical guide to localization. John Benjamins Publishing,
2000. 498 p. 2. Непомнящая О.С. Особенности раздела «Поступление»
при локализации сайта (на примере раздела «Поступление» сайта
ДВФУ). Постулат. №2. 2018. 3. Мерлян С.Е. Локализация как разно-
видность переводческой деятельности. Коммуникативные аспекты
языка и культуры. Томск: Изд-во ТПУ, 2014. С. 241-247. 4. Zhu P.
Language Problems to Be Coped with in Web Localization. Technical
writing and communication. 2009. Vol.39 (1). P. 57-78. 5. Гужова И.В.,
Шунькина А.А. Китайская социальная сеть SinaWeibo как площадка
продвижения университетских образовательных услуг среди абитури-
ентов из Китая (на примере Томского государственного университета).
Альманах современной науки и образования. 2014. № 9 (87). С. 40-42.
6. Шурлина О.В. Трудности «локализации» как лингвокультурной
адаптации текстов программного обеспечения. Вестник ВГУ. Серия:
Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2014. № 1. С. 83-87.
7. Jimenez-Crespo M.A. Translation and Web Localization. Oxon:
Routledge, 2013. 233 p. 8. Chao M.C. et al. Web site localization in the
Chinese market. Journal of Electronic Commerce Research. 2012. Vol. 13.
No. 1. P. 33-49. 9. Tang T. Marketing higher education across borders: a
cross-cultural analysis of university websites in the US and China. Chinese
Journal of Communication. 2011. 4(4). P. 417-429. 10. Сухарева Е.Е.,
Шурлина О.В. Локализация сайта как форма межкультурной коммуни-
кации. Вестник ВГУ. Серия: лингвистика и межкультурная коммуни-
кация. 2013. №1. С. 166-169. 11. Бирюлина Е.А. Корпусно-ориентиро-
ванный подход в исследовании китаеязычного дискурса (на примере
статей экологической тематики). Филологические науки. Вопросы
теории и практики. Тамбов: Издательство «Грамота», 2018. № 7(85).
С. 298-303.
107
Елена Гришаева
Влияние экстралингвистических факторов в процессе

перекодирования мысли и передачи смыслов с одного языка
на другой: некоторые теоретические и прикладные аспекты
The phenomenon of the thought recording and conveying meanings has

received increasing attention in recent years, but the consequences of
extralinguistic factors impacting it have received much less research
attention. Building on the theoretical approach to view interdependence
between language and multi-dimensional societal implications as well as
empirically obtained examples of the translational techniques aiming at
attaining adequacy and equivalence in the process of translation, we draw
attention to the attitudes of scholars towards basic features that are revealed
with the help of culturally and cognitively induced factors. We argue that a
translator analyses meanings from the interdisciplinary perspective:
contrastive analysis of similarities and differences among people with
different ethnic mentalities and consciousness leads to the reflection of their
concept picture conveyed via means of the target language.
Key words: translation, meaning recoding, attaining equivalence,
interdisciplinary approach.
Аксиоматично положение о непреходящей роли, которую играет

перевод в цивилизационном процессе, в развитии мировой культуры,
искусства, экономики, литературы и целого ряда языковедческих наук.
В самом широком понимании перевод есть не что иное как декоди-
рование текста или звучащей речи для осуществления коммуникации.
С момента зарождения общественных отношений между людьми,
оформления торгово-экономических путей как каналов связи между
различными народами переводу была уготована почетная миссия
служить средством межкультурного и межъязыкового общения как
своеобразного «диалога культур», т.е. взаимодействия культур,
мировоззрений, стран и отдельных личностей разных возрастов и
социальных статусов, а также их взаимодополнения.
Изменение мироустройства в турбулентном 20 веке, процессы в
политической жизни на мировом уровне, а также развитие культурных
мировых практик и расцвет национальных литератур во всех без
исключения странах вывели перевод на качественно новый уровень
развития и способствовали возникновению к середине прошлого
столетия современной теории перевода как научного направления.
108
Становление переводоведения сопровождалось отбором и

оформлением понятийно-терминологического аппарата теории перевода
наряду с выявлением круга переводческих исследовательских зон и
проблемных вопросов, требующих тщательного изучения.
Приведем одно из классических определений перевода, которое
дал в свое время корифей отечественной науки о языке, А.Д. Швейцер.
«…перевод может быть определен как однонаправленный и
двухфазный процесс межъязыковой и межкультурной коммуникации,
при котором на основе подвергнутого целенаправленному («перевод-
ческому») анализу первичного текста создается вторичный текст
(метатекст), заменяющий первичный в другой языковой и культурной
среде… Процесс, характеризуемый установкой на передачу коммуни-
кативного эффекта первичного текста, частично модифицируемый
различиями между двумя языками, двумя культурами и двумя
коммуникативными ситуациями» [1, с. 75].
Взяв за основу данное определение, отметим, что конечной целью
переводческой деятельности является воссоздание подлинника на
другом языке. В логике данного утверждения находится еще один
основополагающий тезис: пререквизитом качественного перевод-
ческого результата выступает не только высокий уровень владения
переводчиком родным и иностранным языком, но и понимание и
осознание родной и иноязычной культур, умение осмысленно их
интерпретировать, поскольку перевод выступает связующим звеном
между автором исходного текста и автором текста переведенного.
Теоретическая литература по вопросам перевода изобилует
эмоционально заряженным мнением практикующих переводчиков о
том, что им приходится переводить культурные смыслы. Иными
словами, переводчик сталкивается с необходимостью сохранить при
переводе самобытные культуры и показать самоопределение
носителей наряду с открытостью и сложнейшими взаимопереходами
соответствующих лингвокультур, поскольку в основе модифици-
рованного лингвокультурного кода лежит целостная структура,
представленная единством фоновых знаний, нормами и ценностями,
которые выражены культурноязыковыми средствами.
Таким образом, для переводчика актуальным является проводить
анализ ценностных смыслов, рассматриваемых им, в первую очередь, с
позиции междисциплинарных подходов. Перевод как интерлингвальная
и межкультурная деятельность не может быть понят без привлечения
данных и методов широкого спектра дисциплинарных областей знания,
как-то лингвистики, психологии, социологии, литературоведения,
семиотики, культурной антропологии, теории коммуникации,
109
информатики и эстетики [2, p. 18].В данном контексте представляется

справедливым отметить, что без сопоставительного анализа ментальных
сходств и различий, отмечаемых у разных носителей этносознания,
практически невозможно отразить концептосферу языка, передаваемого
языковыми средствами переводящего языка.
Ассиметричное членение действительности разными языками,
выраженное в различном описании однопорядковых явлений и
предметов, свидетельствует о внимании переводчика к различным
признакам этих предметов и явлений. Иными словами, видение мира
носителей разных языков отражено в семантике слов соответствующих
языков. Подобная неэквивалентность представлений о мире, об общих
явлениях природы и культурном опыте народов формирует разные
ассоциации и, следовательно, разное отношение со стороны читающего
или слушающего коммуниканта. Таким образом, напрашивается вывод:
национально-культурный контекст лежит в основе мотивированности
эмоциональной, оценочной и стилистической коннотаций.
В качестве иллюстративных примеров, подтверждающих наши
положения, могут служить интерпретации концепта the Bush,
занимающего одно из центральных мест в концептосфере австралий-
ского варианта полицентричного английского языка. Так, для
современного австралийского общества характерно сложившееся с
годами следующее стереотипное восприятие буша (внутренней части
континента – Outback): там трудно жить и работать, стричь овец и
заниматься деятельностью, которая описана в поэзии, произведениях
искусства и поп культуре. Буш показан как трудное для жизни место,
довольно опасное, где могут случиться неприятные и непредвиденные
ситуации, вызванные отнюдь не человеком, а, скорее, природными
катаклизмами: засухой, пожарами, суровыми климатическими
условиями или укусами змей. Все эти обстоятельства заставляют
жителей отдаленных районов копить ресурсы и учиться справляться с
подобными проблемами. Многие из коннотаций, имеющих отношение
к бушу, обусловлены такими свойствами его обитателя, истинного
баттлера, как упорство, физическая сила, моральная стойкость,
товарищество и братская солидарность в кризисных условиях [3, с. 37].
Размышляя об «образе языка» в науке, обобщая эволюцию
взглядов на язык, Ю.С. Степанов конкретизировал тезис выдающегося
философа 20 в. М. Хайдеггера и определил язык как «дом бытия духа».
Другой разновидностью того же определения является характеристика
языка как «пространства мысли». Она соотносится с достижениями
современной когнитологии – науки о мыслительных операциях,
связанных с обработкой знаний. Так, «образ языка» постепенно
110
приобретает черты «образа пространства», во всех смыслах –

пространства реального, видимого, духовного, ментального; это одна
из самых характерных примет лингвофилософских размышлений над
языком в наши дни» [4, с. 33]. Развивая данный тезис, можно
заключить, что вдумчивая работа переводчика австралийских литера-
турных произведений будет способствовать точной передаче нюансов
языка и культуры австралийских бушменов.
Именно труд простых людей по крупице создавал австралийскую
национальную идентичность; «австралийский дух» тесно связан с
бушем… [5, p. 1]. Фраза ―battling bush people‖ означает борющихся за
существование и работающих в буше людей. Следует заметить, что
слово battler имеет позитивную коннотацию в австралийском варианте
английского языка. Им обычно называют человека, который много и
тяжело работает, живет в сложных условиях. Изначально этим словом
называли свэгмена, который жил и работал в буше. Несмотря на то,
что лексема battler может быть применима для обозначения
представителя рабочего класса австралийских городов, она все же
имеет больше ассоциаций с жителями буша. Более того, типичное
референтное значение данной единицы связано с англо-кельтскими
потомками. Разумеется, переселенцы и иммигранты неанглийского
происхождения также тяжело и много работали, приспосабливаясь к
новым природно-географическим и экономическим условиям, но их
никогда не называли баттлерами.
В качестве одной из австралийских ценностей выступает bush
character – характер жителя буша, тяготеющий к равноправию и
находящийся всегда в оппозиции к классовому неравенству. Примером
может служить фрагмент из критического обзора к фильму ―Dad and
Dave‖ о жизни борющейся за существование семьи и ее зажиточных
соседях: ―…affectionate retelling of the Aussie bush legends created by
Steel Rudd. It‘s the bush battler against the Establishment figure…‖
(…Стил Радд создал задушевный рассказ об австралийских легендах о
буше. Это рассказ о человеке, который много и тяжело работает в
противоположность властвующей элите…).
В своей книге ―The Australian Legend‖ R.B. Ward представлял
бушмена типичным австралийцем: ―…a practical man, rough and ready
in his manners, and quick to decry affectation…He is a great improviser
…willing to ―have a go‖ at anything, but …content with a task done in a
way which is ―near enough‖. Though capable of great exertion in an
emergency, he normally feels no impulse to work hard…He swears hard
and consistently, gambles heavily and often, and drinks deeply on
occasion…‖[5, p. 1-2]. (…человек-трудяга, грубый, с готовностью
111
осуждающий притворство… Большой импровизатор … всегда готов

действовать … но довольный тем, что он практически уже закончил
свою работу. Несмотря на то, что он готов приложить определенные
усилия в случае крайней необходимости, все же, не отличается
постоянным трудолюбием… Он страшно сквернословит, постоянно
занят азартными играми, много пьет, когда выдается случай…).
Слово bush часто выступает как определитель в значении
«сельский, грубый, топорный или простецкий». Оно входит в состав
многосложных слов, например, bushlawyer (сельский юрист)
bushcarpenter (плотник, работающий в буше). Последнее выражение
может означать также плотника, который выполняет элементарную
плотницкую работу, не имея квалификации.
―…the knockabout bushcarpenter who loved a punt on the horses and
brewing his own beer…‖ (плотник, перебивающийся случайными заработ-
ками, любящий ставить ставки на скачках и варить домашнее пиво…).
Выражения bush balladeer (исполнитель песен буша), bush ballad
(баллада), bush poetry (поэзия буша) также помогают переводчику
раскрыть, а инокультурному читателю адекватно понять значение
буша для австралийца.
―It wouldn‘t be Australia Day without some bush poetry so, of course,
there is plenty of that‖ (Не может быть празднования дня Австралии без
стихов буша. Разумеется, в этот день звучит поэзия).
Поэзия буша – это своеобразная арт-форма, основанная на устном
исполнении. Стихи рассказывают о жизни австралийцев в буше, на
земле. В стихах с присущей долей романтизации тяжелого физического
труда прославлялись жители буша. Произведения полны юмора, в них
много просторечных слов и выражений. Они рассказывают о лесных
бродягах, погонщиках и продавцах скота, мужской дружбе и
солидарности и о трудностях, которые необходимо было преодолеть,
живя на малознакомой, засушливой земле. В какой-то мере поэзия
метафоризирует своеобразный материальный натюрморт национального
сознания. Наиболее известной и любимой балладой является ―Waltzing
Matilda‖ (Танцующая Матильда) А.Б. «Банджо» Патерсона. Произве-
дение было написано в 1895 г. и с тех пор считается неофициальным
гимном Австралии. Это трагическая история свэгмена, человека,
скитавшегося по стране, перебивавшегося случайными заработками, все
пожитки которого умещались в скатанном одеяле, который, не желая
сдаться полиции, предпочел утопиться.
С легкой руки писателей-реалистов национальной эпохи в картине
мира самих австралийцев и в стереотипном восприятии австралийской
нации представителями других культур закрепилась концептуальная
112
пара ―Mate-Mateship‖, также требующая особого профессионального

внимания переводчиков. Всякий раз, когда хотят подчеркнуть такие
качества австралийцев, как «надежность», «сила духа»,
«выносливость», «смелость» и «взаимовыручка», невольно
обращаются к данным концептам. Идет ли речь о спасателях-серферах
или о военнослужащих в горячих точках, австралийцы неизменно
протягивают руку помощи в кризисных ситуациях. Как уже
отмечалось выше, в их естественном желании помочь нет ничего
героического. Оно уходит корнями в прошлое, в эгалитаристские
идеалы британского рабочего класса и лишения, через которые
прошли первые австралийские поселенцы из числа ирландских
заключенных и их потомков. ―Mateship‖ для австралийца – это
неизменно равенство, лояльность, мужская дружба и взаимовыручка.
Экс-премьер министр Австралии Джулия Гиллард в речи по случаю
Дня Австралии в 2011 г. отметила: «Этот концепт определяет дух
Австралии. Это основное понятие, определяющее австралийскую
идентичность. Референдуму 1999 г. предшествовали дебаты о включе-
нии идентификационного признака ―Mateship‖ в преамбулу австра-
лийской конституции» [6, с. 62].
Историк Глен Дэвис писал: «Будучи австралийцами, мы признаем,
что индивидуальные достижения вряд ли возможны без помощи
других людей. Для нас особый смысл имеет понимание независимости
в социальном контексте. Несмотря на различия, мы все знаем, что если
наступит момент, будь то пожар, наводнение или международный
конфликт, австралийцы всегда придут на помощь друг другу, как это
бывало во времена первопроходцев. Это естественная черта
национального характера. Из взаимопомощи и взаимовыручки состоит
первооснова австралийского духа» [7].
Именно в этих максимах находит преломление соссюрианское
различие между языком, речью и речевой деятельностью [8]. Речевая
деятельность, будучи одновременно физической, физиологической и
психической … помимо того, относится и к сфере индивидуального и
социального» [9, с. 48].
Таким образом, продолжается заочный научный спор между
представителями разных лингвистических направлений и школ.
Современные научные интерпретации теории Ф. де Соссюра
применительно к теории перевода заключаются в том, что перевод
может существовать по определению как минимум в двух
гетерогенных языковых реальностях. Как утверждают B. Buden and
S. Nowothy со ссылкой на структуралиста Р. Якобсона, языки
«существенным образом отличаются друг от друга в части того, что
113
они должны передавать, а не то, что они могут передать», поскольку

языки функционируют исключительно в строгом соответствии с теми
нормами, которые приняты в родной среде, т.е., как носители данных
языков используют их в своей речи, и что является «обязательным в
языковом коде носителей»[10, p. 201]. Иными словами, переводческая
концепция Р. Якобсона основывается на когнитивной функции языка.
Именно на этой основе осуществляется функционирование речи в
качестве актов общения (металингвистические механизмы процессов
говорения и понимания протекают в человеческой среде и вызваны
потребностями обмениваться мыслями, чувствами, передавать
сообщения от одного человека к другому, т.е. базируются на
социальной основе). Вопрос о переводимости с одного языка на
другой лежит в плоскости перекодирования мысли. Поскольку речь
всегда «целенаправлена и ситуативно привязана» [11], она
обусловлена экстралингвистической ситуацией и внешними по
отношению к языку факторами. Множественные связи между
единицами языка допускают их практически бесконечное
комбинирование, что делает возможным как передачу одной и той же
мысли в речи разными способами, так и гибкое приспособление языка
к меняющейся действительности под влиянием экстралингвистических
факторов.
Обращает на себя внимание мнение японского исследователя Naoki
Sakai, считающего, что переводческая пара языков – ничто иное как
автономные и закрытые сущности, представленные в процессе
перевода [12, p. 2]. В своих рассуждениях Sakai задает один основной
вопрос: «Что представляет собой перевод с социальной точки зрения?»
[ibid., p. 3]. Основная задача переводчика состоит в «передаче»
смысла, выраженного средствами исходного языка, и передаваемыми
языковыми средствами другого языка.
Поскольку при переводческом процессе всегда существует
опасность не достигнуть конечной цели коммуникации, Sakai
предлагает начать с предпереводческого анализа множественных
гетерогенных факторов, характерных для двух языков. Такой подход
обусловлен вниманием к ряду экстралингвистических (политических и
социально-обусловленных) импликаций, существующих между двумя
языками и носителями этих языков как на индивидуальном, так и на
групповом уровнях.
Процесс перевода с языка на язык может неминуемо усложняться в
силу существования различных идиолектов и социолектов в рамках
пары языков, своеобразных гибридных вариантов и «испорченных»
языков. Другими словами, в фокус профессионального интереса
114
переводчика попадают не только языковые стандарты и литературные

языки, присущие национальной элите, но и все без исключения
разновидности языков.
Западная историография по проблемам перевода изобилует
обращениями к теоретическому наследию М.М. Бахтина, считавшего,
с одной стороны, что «Всякая система знаков (то есть всякий язык), на
какой узкий коллектив ни опиралась бы ее условность, принципиально
всегда может быть расшифрована, то есть переведена на другие
знаковые системы (другие языки); следовательно, есть общая логика
знаковых систем, потенциальный единый язык языков (который,
конечно, никогда не может быть конкретным единичным языком,
одним из языков)…», а с другой стороны, полагавшего, что «… но
текст (в отличие от языка как системы средств) никогда не может быть
переведен до конца, ибо нет потенциального единого текста текстов.
Событие жизни текстов, то есть его подлинная сущность, всегда
развивается на рубеже двух сознаний, двух субъектов» [13].
Иными словами, философия языка М.М. Бахтина развивает его
основную концептуальную идею «неразделенности и неслиянности»,
позднее трансформировавшуюся в категорию «двуголосого слова»,
под которым понималась синтаксическая конструкция, формально
принадлежащая одному говорящему, но реально содержащая два
находящихся в диалогических отношениях «голоса» [14].
В заключение хочется еще раз подтвердить глубокое научное
провидение мыслителя М.М. Бахтина, что «слово должно изучаться в
лингвистике с опорой на общую эстетическую теорию, гносеологию и
другие философские дисциплины», и что «всякий истинно творческий
текст всегда есть в какой-то мере свободное и непредопределенное
эмпирической необходимостью откровение личности» [15].
Продолжим, пусть и личности переводчика.
1. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. М.,
1988. 2. Yang, Z. 2015. ―Subjectivity in translation as interlingual re-
instantiation‖. Journal of World Languages, Vol. 2, № 1, P. 18-31.
http://dx.doi.org/10.1080/21698252.2015.1010249. 3. Гришаева Е.Б.
Культурно-специфические характеристики концепта ―The Bush‖ в
языке, сознании и коммуникативном поведении австралийцев.
Сборник статей VI Международной научной конференции «Концепт и
культура: Диалоговое пространство культуры: Языковая личность.
Текст. Дискурс». Кемерово–Ялта, 25-27 сентября 2016 г. Кемерово–
Ялта, 2016. С. 32-37. 4. Степанов Ю.С. Константы. Словарь русской
культуры. М., 1997. 5. Ward, R.B. 1974 [1958]. The Australian Legend.
Melbourne: Oxford University Press. 6. Гришаева Е.Б. Гражданское
115
направление в литературе национальной эпохи как источник

формирования нравственных ценностей австралийцев. «Сибирский
филологический форум» / Siberian Philological Forum. Изд-во КГПУ
им. В.П. Астафьева. 2018. № 1 (1). С. 55-64. 87 с. 7. The American
Individual and the Australian Mate, In Cosette on June 25, 2012.
8. Saussure Ferdinand de. 1916/1995. Cours de linguistique générale. Paris:
Payot. 9. Соссюр Ф. Труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1977. 696 с.
10. Buden B. & S. Nowothy (2009). Translation Studies Forum: Cultural
translation. In: Translation Studies, Vol. 2, № 2. Routledge: Taylor &
Francis Group. P. 196-219. 11. Звягинцев В.А. Язык и лингвистическая
теория. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. 248 с. 12. Sakai, Naoki. 1997.
Translation and Subjectivity. On ―Japan‖ and cultural nationalism.
Minneapolis: University of Minnesota Press. 13. http://www.gumer.info/
bibliotek_Buks/Literat/baht_form/index.php. (дата обращения: 25.01.
2019). 14. https://iphlib.ru/greenstone3/library/collection/newphilenc/
document/HASH2f2b9cce78adb929ef7e2f (дата обращения: 26.01. 2019).
15. https://ru.wikipedia.org/wiki/(дата обращения: 25.01. 2019).
Rusudan Zekalashvili
Tbilisi, Georgia
Georgian Speech Etiquette and Translation Problems
The article considers some specific features of the Georgian speech

etiquette: official and familiar addressing, politeness (courtesy) forms of
verbs, verbs alternating in person, some units of phatic speech. Special
attention is paid to the problems occurring in the process of translation of
the units of speech etiquette in fiction. As reference material a small
abstract from the Georgian ancient poem ―Vepkhistqaosani‖ (―The Knight
in the Panther‘s Skin‖) is discussed using the examples from its Russian,
English and German translations; necessity of knowing and considering the
specific character of the politeness system for translation is underlined.
Key words: Georgian language, speech etiquette, phatic communication,
addressing, translation problems.
Introduction
Communication is the main function of a language as it serves for
information exchanging but it is accompanied with a number of other
functions such as phatic one, i.e. making contact (expressing attention and
respect to the addressee, signing that they are noted and appreciated) and
conative or expressing orientation on the addressee [1, p. 350-377]. These
functions are most important for daily communications among people.
116
Etiquette is a complex of several forms of interrelations, historically

established, and speech etiquette is one of the most important among these
forms. As a linguistic component of the human interrelations and inherent
part of the national culture, it is studied by the several branches of science:
culturology, communication theory, stylistics, speech culture, socio-
linguistics, linguistic pragmatics, ethnolinguistics and linguistic philosophy.
Consideration of speech etiquette is very important in the translation as
well, especially when translating dialogues in fiction or in films as this
helps to translate them appropriately showing the social status of the
characters, their linguistic picture, attitudes and relations with other
characters.
Speech etiquette is not the same in every language. It has its
peculiarities, sometimes very different from others. Those peculiarities have
been established during the whole history of any separate language. The
etiquette is closely related to the national cultural features, traditions,
rituals, system of values and certainly, to the language system.
The translator should be very attentive towards adequacy of the verbal
units of the speech etiquette. They should choose the right one among the
synonyms existing in a language which will best suit in the given
communication situation.
Rich verbal instruments create several registers of the Georgian speech
etiquette. Choice about those registers depends on the extra-linguistic
factors, the most decisive of which is the social status, role of the addressee,
interrelations between the communicants, environment in which the
dialogue goes on (formal, informal) and so on [2, p. 202-203]. Appropriate
translation of the original text aids to right interpretation of the original
literary text and the linguistic characteristic of the personages.
It is possible to express one and the same meaning by several means in
any language, but usually there are important differences between them. It
is synonymy that conditions flexibility of a language and such phenomenon
as speech etiquette could not exist without diversity of the synonyms.
I. Speech Etiquette and Politeness System in Georgian
Throughout its long development Georgian language developed the
means of the speech etiquette and the politeness (courtesy) system, which
involves the grammatical forms, lexical units and syntactic means: two
different forms of addressing: lexical (two variations of the personal pronoun,
second person: šen/tkven ‗you‘; and of the possessive pronoun šeni/tkveni
‗your‘; also some grammatical means such as plural forms of verbs implying
the courteous address can be included there. The specifics of the addressing
and assessing forms should be denoted: either familiarity (using hypocorism −
addressing with pet names, caressing names) or official style
117
baṭono/kalbaṭono ‗sir, madam‘. Certain group of verbs should also be

considered as part of the lexical-grammatical means, so called alternating
verbs: mobrӡandit, dabrӡandit ‗please, come here, sit down here‘; miirtvit
‗please, help yourself‘; inebet ‗here you are, this is for you‘ and so on. With
the exception of some few examples, in the verbs of such type the same root
―brdӡan‖ is used and with the help of verb prefixes they obtain the different
meaning [3, p. 513-515; 4, p. 76-77; 5, p. 47-50; 6, p. 162-186].
Etiquette formulas most of which have lost their original meaning
(formulas of greeting, saying good-bye, sending regards, saying good-bye,
blessings…) play an important role in performing the phatic function of
speech. The situations they are used in, additionally to the above mentioned,
are as follows: expressing gratitude, apologizing, sending regards,
congratulating, inviting, and saying compliments, expressing empathy,
traditional Georgian toasts and others.
The specific phrases as the units of the phatic communication represent
difficulties for translators. For example, in Georgian it is not usual to use
the word getaq'va which is usual in the European languages (Engl. please,
Russ. пожалуйста, Germ. bitte). Instead of this we have some phrases in
Georgian, e.g. Gtxovt, tu ar šec'uxdebit ‗Be so kind, if this does not disturb
you‘ – as pleading; and as an answer to thanks we have: arapris, ras
brӡanebt ‗Not at all, it‘s my pleasure‘.
In order to maintain naturalness it is necessary for the translator of the
literary text to use the lexical units which are original, natural for the
language, to deliver the communicating situation and environment in proper
way, show how the verbal means of the speech etiquette are marked.
First, the words of addressing should be marked out. Their choice
conditions the choice of the communication register or tonality of the
speech. In Modern Georgian the words of addressing šen/tkven ‗you‘
(expressing the distance, i.e. how close or how distant the addressee is for
the speaker), have been formed at the certain stage of the language
development [7, p. 35-37]. It is supposed to have happened when special
attention was paid to social differentiation and necessity of its pointing out
during the communication process. The plural form of the personal
pronoun, second person, tkven ‗you‘ was first evidenced in the 8th century
literary work by Ioane Sabanisdze ―Abo Tbilelis c'ameba‖ ‗Martyrdom of
St. Abo‘. The verb form in the plural was not then used as a politeness form.
It is difficult to say exactly when the plural form of the verb, with the
plural marker t (so called ‗taniani mravlobiti‘ – plural form of the verb with
the t marker) was first introduced as means of politeness form. It is difficult
to acknowledge the data through the written sources. This can be due to the
narrative character of the texts, there are no dialogues there and
118
consequently, there are not many vivid examples of the addressing forms
expected among them.
In the famous literary poem of the medieval age ―Vepkhistqaosani‖ the
system of the speech etiquette is already represented as an established
system which is seen not only in the pronouns and separate verbs but in the
special verbs expressing politeness (courtesy). The viziers and other
subordinates appeal to them with emphasized respect. They use several
special expressions and special verbs, but in the texts of the most translated
variations those means are lost. This problem is well observed in the work
by Z. Kikvidze considering the written literary works of the medium
Georgian literary works [5, p. 37-39].
The addressing system with the singular/plural pronouns šen/tkven ‗you‘
in the Modern Georgian is the same as in Russian. The rule for choice of the
plural form is also the same. Of course, there are some differences too (for
example, in Georgian reality between the spouses the plural forms of verbs
are never used while in the modern Russian such examples are evidenced).
Modern English language does not distinguish politeness forms and colloquial
forms in the second person. In the German language the plural form in the
second person is by its origin the plural form of the third person. The
scientists think that this related to to the etiquette rules of the king‘s court.
When translating Georgian texts in other languages, these details can be lost.
Endearment forms should also be taken into consideration as their literal
translation causes misunderstanding. Appealing to a person by their name
plus father‘s name which is natural when communicating in Russian, can
sometimes be met in Georgian speech too, but only as a way of stilyzation,
a way to characterise a personage; for example: in the Soviet period, a
subordinate person used to appeal to their superior in rank or to elder person
only by mentioning their father‘s name, like that: Ivanič, Zazaevič,
Ivanovna and so on.
Nowadays, in official situations appealing to a person is done by the
words baṭono/kalbaṭono ‗mister/missis‘ + name: bat'ono Giorgi, bat'ono
Vakhtang, kalbat'ono Natela... In European languages, after appealing with
the words mister, missis, they usually appeal to a person by surname (it is
the same when professors and students are communicating). In Georgian
appealing to a person by their surname is not natural in the official
circumstances.
The linguists noticed that in Georgian everyday reality the so called
reflexive appealing is usual, i.e. when a person calls the addressee by
naming their own status, e.g. mothers and fathers call their children using
the words: mama/mami/ma ‗dad‘, deda/dedi/de ‗mom‘; bebi, bebik'o
‗grandmother‘, and so on [8, p. 11-20; 7, p. 33-34].
119
It is also characteristic for Georgian to use a wide range of the caressing

words, endearments such as: šeni č'irime, šen genacvale, šen šemogevle. It
is impossible to translate such words so the translator should always seek
for corresponding similar words or expressions.
II. Specifics of translation of Georgian speech etiquette
Difficulties of translating such specifics as Georgian addressing forms
and verbs expressing respect can be better seen by the example of one
strophe from the epic poem ―Vepkhistqaosani‖. In the first chapter of the
poem the subordinates appeal to Rostevan, the king of Arabeti, using the
plural form of the personal pronoun tkve ‗you‘; before this episode the
author uses the verb hk'adres ‗dared to say‘ which is always used in this
poem when appealing to a person of the higher social status, i.e. to the King
or Queen, to a patron:
(1) vazirta hk'adres: "mepeo, rad hbrӡanet tkveni beroba?
vardi tu gaxmes, egreca gvmartebs misive ǯeroba:
misive hmet'obs q'ovelsa suli da t'urpa peroba.
mtvaresa mcxralsa varsk'vlavman vitamca hk'adra mt'eroba?!
"magas nu hbrӡanebt, mepeo, ǯert vardi ar dagč'nobia,
tkveni tatbiri avica sxvisa k'argisa mǯobia;
xmda ganaγamca sakmnelad, raca tkven gulsa glmobia"
[9, p. 15, strophes: 37-38].
It is notable that in this verse the plural pronoun tkven ‗you‘ (II person,
pl.) and polite (honorific) forms of verbs are used such as hbrӡanet ‗please,
say‘ or hbrӡanebt ‗as you will say‘, instead of tkvit or ambobt ‗as you say‘.
Let us compare Russian, English and German translations of this
abstract in which this specially underlined courtesy and respect is lost.
In the Russian translation by N. Zabolotski, in the addressing, the
singular pronoun of the second person is used:
(2) Но вазиры отвечали: "Царь, с ущербною луной,
Как бы звезды ни сияли, не сравниться ни одной…
Что ж ты сетуешь на старость и зовешь ее бедой?
Нет, не вянет наша роза, не тверди нам, царь, об этом!
Но совет твой, даже худший, не чета другим советам.
Делай так, как ты задумал, коль другой исход неведом. [10].
The same is in the translation version by P. Petrenko:
(3) Изpeкли цapю визиpи: "He тepзaй ceбя тocкoй!
Ecли poзa oтцвeтaeт, тo вeнeц ee cyxoй,
И тoгдa, блaгoyxaя, вce цвeты зaтмит кpacoй.
Цapь, твoя нe гacнeт poзa, мнoгo лeт нe вянyть eй!
Tвoй пpикaз, нeдoбpый дaжe, дoбpoты дpyгиx дoбpeй. [11].
120
Among all the translations of the poem from Georgian to Russian, only
in the translation by Shalva Nutsubidze the politeness form expressed by the
pronoun tkven (pl.) is maintained:
(4) Отвечал совет: «Про старость, царь, напрасен разговор…
«Царь, еще не свяла роза! Так судить вам для чего же!
«Ваш совет, пусть даже строгий, лучших, но чужих, дороже. [12].
In the prose translation of the poem by Marjory Scott Wardrop certainly
due to the language specifics, the plural form tkven (pl.) is used; though the
variations of the of the verb tkma ‗to say‘ are not evidenced:
(5) The viziers said: "O king, why do you speak of your age?
Even when the rose fades we must needs give it its due...
"Speak not then thus, O king. Your rose is not yet faded.
Even bad counsel from you is better than good counsel from another
[13, p. 7].
The same is in the translation version by Venera Urushadze:
(6) The viziers answered: "O King! Speak not of age and of darkness!
You are still mighty and wise, your subjects still adore you!..
"Speak not of death, O King! Your blossom retains its perfume.
One bad counsel from you is better than a hundred good counsels from others.
You have done well to unload your heart of its onerous burden.
[14, p. 19-20].
In the German translation by Arthur Leist the appealing pronoun šen
‗you‘ (sing.) is marked graphically (with a capital letter) so respectfulness is
expressed. It is also interesting that the form utxres ‗they said to him‘ is
replaced by more pathetic p'asuxad miuges ‗they gave the answer so‘:
(7) Zur Antwort ihm nun die Wesire geben:
Warum sprichst Du von Deinem Alter, Herr?
Mag auch die Rose welke Blätter haben,
Bleibt sie der Blumen schönste doch und leer [15, p. 2].
As it is seen from the above mentioned, out of the several foreign
translated versions of the poem only the Russian translation by Shalva
Nutsubidze retained the peculiarities of the speech etiquette. As for the
other translations it is unwillingly lost. One more detail is notable: this is
despite the fact that the languages such as Russian or German have always
had the linguistic means to express it. Thus the text lost its one very
interesting feature showing how the subordinates appealed to the king, with
respect, with veneration and courtesy, but this is seen not only from the
subordinates but the author‘s side as well. It becomes obvious that in any
translation, no matter how perfect it can be, the nuances however are
difficult to maintain.
121
Conclusion
Finally it should be underlined that when translating a piece of a literary
work, the translator should take into consideration not only the content of
lexical units and phrases, but the specifics of the speech etiquette of the
language in which the literary piece is written. When delivering the
dialogues of the characters it is necessary to use the units of the speech
etiquette properly, to merge the different registers of communication, which
will aid in preserving the style of the literary piece and will help in better
understanding of the author‘s aims.
Though many of the interesting details of the original version are
usually lost in the process of translation, it is desirable to pay special
attention to translation of the speech etiquette units using the means which
are natural for the language into which this text is translated.
References
1. Jakobson R. Linguistics and Poetics. In T. Sebeok (Ed.), Style in
Language. Cambridge: Massachusetts Institute of Technology Press, 1960.
Pp. 350-377. 2. Zekalashvili R. Kartuli dialoguri met'q'veleba [Georgian
Dialogic Speech]. Tbilisi, Universali, 2012. 236 p. [in Georgian].
3. Shanidze A. Kartuli enis gramat'ik'is sapuӡvlebi, I, morpologia [Foundations
of the Grammar of the Georgian Language, I, Morphology], ӡveli kartuli
enis k'atedris šromebi 15 [Works of the Chair of the Old Georgian
Language 15]. Tbilisi: Publishing-House of TSU, 1973. 660 p. [in
Georgian]. 4. Jorbenadze B. Ena da k'ult'ura [Language and Culture],
Tbilisi, 1997. 203 p. [in Georgian]. 5. Kikvidze Z. Tavazianobis gamoxat'vis
gramat'ik'uli sašualebebi (sociolingvst'uri asp'ekt'i) [Grammatical Means
Expressing Politeness (Sociolinguistic Approach)]. Tbilisi: Kartuli ena,
1999. 101p. [in Georgian]. 6. Zekalashvili R. Tavazianoba, rogorc erovnul
paseulobata sisṭemis asaxva da misi enobrivi mark'erebi kartulši [Politeness
as Reflection of National Values System and its Language Expressing in
Georgian]: k'avk'asiologiuri ӡiebani [Caucasiologic Papers], Vol. 2,
Proceedings of II International Congress of Caucasiologists. 2010. N 2.
Pp.162-186 [in Georgian]. 7. Apridonidze Sh. Mimartvis pormata st'rukt'ura
da punkcionireba axal kartulši [Structure and Function of Forms of Address
in the Modern Georgian Language], Synopsis of the PhD Thesis, Tbilisi,
2003. 77p. [in Georgian]. 8. Boeder W. Über einige Anredeformen im
Kaukasus. In Georgica 11. 1988. Pp. 11-20. 9. Rustaveli Shota.
Vepkhistqaosani [The Knight in in the Panther's Skin]: ed. by I. Abashidze,
Al. Baramidze, P. Ingorokva, A. Shanidze, G. Tsereteli. Tbilisi: Sabchota
Sakartvelo, 1966. 328 p. [in Georgian]. 10. Руставели Шота. Витязь в
тигровой шкуре (пер. Н. Заболоцкий). http://www.serann.ru/text/vityaz-
v-tigrovoi-shkure-9379 (Last access: 14.02.2019). 11. Руставели Шота.
Витязь в тигровой шкуре (перевод с грузинского П. А. Петренко).
http://www.russianplanet.ru/filolog/epos/vityaz/text.htm (Last access:
14.02.2019) 12. Руставели Шота. Витязь в тигровой шкуре (Перевод с
122
грузинского Ш. Нуцубидзе), Тбилиси: Сахелгами, 1957. 370 с.

http://mifolog.ru/books/item/f00/s00/z0000032/index.shtml (Last access:
14.02.2019). 13. The Man in the panther's skin: A romantic epic by Shot'ha
Rust'haveli: A close rendering from the Georgian attempted by Marjory
Scott Wardrop. London: Published by the Royal Asiatic Society, 1912. 273 p.
http://corpora.iliauni.edu.ge/?q=ka/node/11 (Last access: 14.02.2019).
14. Rustaveli Shota. The Knight in Panther‘s Skin (transl. from the Georg.
by Venera Urushadze; ed. Niko Kiasashvili). Tbilisi: Sabchota Sakartvelo,
1979. 211 p. http://corpora.iliauni.edu.ge/?q=ka/node/11 (Last access:
14.02.2019). 15. Rustaweli Schota. Der Mann im Tigerfelle (Aus dem
Georgischen übersetzt von Arthur Leist). Pierson, Dresden/Leipzig, 1889.
289 p.: https://archive.org/details/RustaweliSchotaDerMannImTigerfelle
bersVArthurLeist1889 (Last access: 14.02.2019).
Natalia Kameneva
Moscow, Russian Federation
Ethnocultural Semantic Components in Forming Commercial Naming
It is a well-known fact that commercial names play a dramatic role in

attracting new audience. The article investigates two trends in contemporary
Russian naming: using lexis with ethnocultural semantic components (e.g.
exotic vocabulary, precedent phenomena, and national onomastic elements)
and applying creative linguistic techniques. The sphere of commercial
naming is characterized by increased linguistic creativity determined by
pragmatic reasons. Commercial names appear as a result of this
extraordinary linguistic creativity.
Key words: commercial name, urbanonym, ethnocultural semantic
components, linguistic creativity, toponyms.
Nowadays Russian linguistics is focused on the spheres in which

solving theoretical problems is of practical use. Onomastics and especially
its new subdiscipline named urbonimics are among one of them.
The scientific interest in urban naming increased in the late 20th century,
when political realities and сhanging of forms of ownership had led to the
active development of commercial names. This onomastic group was
principally new, and the term artificial onomastic naming was suggested by
M. Golomidova. According to the scientist, it is defined as ―an act of
naming, which belongs to the field of functional communication and aims at
creating a name‖ [1, c. 14].
Thus, urbanonyms have been studied in the aspect of artificial naming,
as advertising names, elements of the urban onomastic landscape [6, c. 137].
123
However, a multidimensional description of urban names as a linguistic

phenomenon has not yet been implemented.
Moreover, the terminological system of the sphere is not well-
established either. For example, the complex of urbanonyms, being very
flexible, is growing constantly. As a result, there is still no full detailed
classification of these language objects. The term urbanonym and the phrase
commercial name are often used in the papers and mass media.
Any commercial name plays an important role in business development,
in communication and advertising strategies building. An ideal name
attracts potential customers‘ attention, differentiates the place from other
competitors, informs a customer about the local cuisine, and forms its
unique image. This is especially true for large cities because megalopolises
are developing dynamically in their multicultural characters. This explains
the fact that an owner needs to attract as many customers as possible,
including residents and foreigners. As a result, one of the major problems in
naming process is finding a balance between national (i.e., related to a given
culture) and universal (international) semantic components of a word used
as a commercial name.
This article considers two trends in contemporary Russian naming: using
lexis with ethnocultural semantic components and applying creative linguistic
techniques. The analysis of commercial names in two Russian megalopolises,
Moscow and Saint Petersburg, demonstrates the functioning trends.
First of all, it is important to say that exploiting lexis with ethnocultural
components or precedent phenomena is a successful naming method,
because these words belong to a particular culture but go beyond it, as it is
well known. Such names immediately inform customers about the specific
character of the place. Ethnocultural components can be actualized in
naming by different ways due to a nominator's communicative goals.
The second trend, which is especially typical of megalopolises, is using
creative linguistic techniques. In modern science, the term linguistic
creativity is used as a definition of a speaker‘s ability to create linguistic
innovations at all language levels and use them in communication process
[3, c. 27]. Today the sphere of linguistic creativity is very wide and includes
media texts, communication in the Internet, and naming [3 c. 28; 5, c. 84].
It should be pointed out that the creative function of the language in
these texts is used primarily to reach specific communicative goals.
Therefore, the main trends in commercial naming are the following:
a) actualizing an enthnocultural component;
b) actualizing an international or universal component;
c) actualizing a creative linguistic component.
124
These principles are rather often combined within the same commercial
urbanonym.
Generally, the commercial names from the first group are mainly based
on toponyms: Russian cafe Камчатка (Kamchatka), Italian restaurant
Тоскана (Tuscany), Lebanese cafe Бейрут (Beirut), American steakhouse
Chicago Prime. It should be pointed out that using toponyms is the most
obvious way to identify a specialization of places. These names do not often
actualize connotative semantic meanings but only create a certain ―national
aura‖. Despite this, cultural and historical components of a proper name can
be displayed in the interior design or in the menu.
On the other hand, there is a phenomenon of the so-called ―false
toponymic naming‖. This means that nominators use words connected to a
specific culture but not to the menu. For example, there are Russian cafes
with a typical menu (which usually includes a standard set of dishes from
different cuisines) called Авиньон (Avignon), Стокгольм (Stockholm), and
Амстердам (Amsterdam). These places are usually located in uptown, and
a nominator‘s motivation is determined by their desire to find a beautiful
and unusual name. In this case the most popular communication strategy of
status raising is used.
Exotic vocabulary is also actively used in naming restaurants. These
commercial names are primarily based on the names of traditional dishes:
American cafe True Burgers, Russian restaurant Борщ (Borsch), Japanese
cafe Рис (Rice), Italian cafe Песто (Pesto), etc. The associations or
metonymies in the urbanonyms are rather obvious, which helps a potential
customer to draw an analogy between a place name and its menu.
Words meaning different types of commercial establishments are also
very popular in naming. It is especially important if a restaurant specializes
in a particular cuisine. These words can be either commercial names
themselves (Trattoria, Чайхона/Chaykhona) or just a part of a commercial
name: Таверна «Тарас Бульба» (Taras Bulba Tavern ‒ Ukrainian cuisine),
Starlite Diner (American cuisine), Osteria Montiroli (Italian cuisine),
Brasserie МОСТ (Brasserie MOST ‒ French cuisine).
It is interesting to note that the last example demonstrates an unusual
actualizing of ethnocultural semantic components. Brasserie in French used
to denote a brewery, but in the late 19th century the word began to denote
cafes where bohemians used to gather. Brasserie МОСТ, where мост
‗bridge‘ indicates the location of the place (Kuznetsky most street), is an
expensive French restaurant with exquisite interior. Thus, we observe
actualizing both national and cultural semantic components in the
urbanonym. In the meantime, the cultural component is transformed: a
bohemian French brasserie becomes an elite Russian one. The other group
125
of commercial names are those which exploit the Soviet period vocabulary:
Советская чебуречная (The Soviet Cheburechnaya), Рюмочная
(Rumochnaya), Столовая №1 (Canteen №1). The urbanonyms of this kind
are designed to touch the target audience‘s nostalgic feelings, and it makes
the naming method successful in the communicative aspect.
One of the most original examples of nostalgic naming is Страна,
которой нет (The country which doesn‘t exist). First of all, from the
structural point of view, the urbanonym is not a word but a nominative
sentence. Secondly, it is metaphorical: ―the country which does not exist‖
obviously means the Soviet Union. The easily decoded association is
supported by the restaurant location (at the historical centre), its cuisine
(Russian, Georgian, Uzbek etc.) and logo. Therefore, all the potential
customers perceive a particular communication message rather easily.
National or personal names also actualize ethnical semantic
components: German pub Ганс и Марта (Hans and Martha), Georgian
restaurant У дедушки Вано (At grandfather Vano's). Traditional for a
particular culture names are used for forming a clear parallel between the
urbanonym and the place specialization. Besides, kinship terms such as
uncle, baba [grandmother], grandfather, etc. are often used in this kind of
naming, which creates a cozy atmosphere. Thus, it is obvious that the
commercial names of the first type are based on well-known ethnocultural
components, clichés understandable to any customer. However, there are
urbanonyms actualizing cultural connotations with the help of, first and
foremost, precedent phenomena: Italian restaurant and karaoke bar
Джельсомино (Gelsomino), French restaurant Жан-Жак Руссо (Jean-
Jacques Rousseau), Russian restaurant Пушкин (Pushkin), etc. The names
of this type are focused on a well-educated audience with deep knowledge
of literature, art, and history.
A precedent name is often explained in a slogan and online advertising
texts. This may be explained by the fact that a name is not very well known
to a mass consumer, or it is just a part of a communication and image
strategy. For example, Denis Davydov restaurant is named after a Russian
poet, a hero of the Patriotic War of 1812. Its slogan is, ―A restaurant with
Russian character‖, the ―Menu‖ section is subtitled as ―Traditional Russian
and gourmet trophy French cuisines‖. The website also contains
biographical information about Denis Davydov.
Probably, a nominator may not want a customer to ―recognise‖
precedence. In this case cultural components indicate the nominator's high
cultural level, while precedent names remain only a kind of ethnical
indicators. For example, Жан-Жак Руссо (Jean-Jacques Rousseau) is
positioning as inexpensive, funny, and noisy bistro with Parisian
126
atmosphere. As it is obvious, the precedent name is not explained at all.

Moreover, customers usually call the place just as Jean-Jacques.
There are some other lexical groups used in commercial naming to
identify the restaurant‘s ―nationality‖. They are various colloquialisms
Ёлки-палки (Elki-palki); precedent phenomena from the sphere of Soviet
cinema Жестокий романс (A Cruel Romance) or music Подмосковные
вечера (Moscow-region nights).
It must be pointed out that the lexis selection is quite often accompanied
by other means of influence, particularly graphic. Thus, there is an obvious
trend towards using Roman letters in contemporary Russian naming. It is
especially true of restaurants focused primarily on foreign visitors (most of
them are located at big hotels or in the central streets of the city): Siberia
Moscow (a mansion in Moscow downtown), Café Russe (Ritz-Carlton
hotel), etc. Thus, Roman letters are used as a means of communication with
the target audience.
It is a well-known fact that in the early 2000s many Moscow residents
had a negative attitude to the abundance of Roman letters. Using foreign
languages in naming and advertising was perceived as only an attribute to
fashion. This point of view is valid only partially. The active
―romanization‖ of the linguistic environment is determined by Russians‘
special perception of everything foreign, which is understood as better
quality, fashionable and attractive. Using Roman letters becomes an
argumentation technique, thereby actualizing the status rising strategy that
we have mentioned before.
Foreign elements also fulfill an informative function (e.g. French in
Cheval Blanc informs customers of the restaurant cuisine) as well as
communicative. There are a number of creative linguistic techniques
including graphic and words hybridization, which helps owners to
communicate with potential customers.
Thus, the English definite article in The Веранда [The Patio] may
indicate the unique character of the place: there are many patios, but this is
the one. We cannot be sure that the creative name demonstrates a
nominator's linguistic competency. However, the commercial name itself is
obviously successful.
Graphic hybridization as a creative linguistic trend allows using creative
possibilities of the language. For example, mixing Roman and Cyrillic
letters in MaриVanna (Marie Vanna) produces an original language game
with homophones: МариVanna – Марь Иванна [Mar‘ Ivanna], the
character of popular Russian jokes. This folklore reference should amuse
customers and at the same time inform them about the place cuisine (it is a
traditional Russian restaurant). Supposedly, the Roman elements also
127
demonstrate that МариVanna is an international network: there are also

several Mari Vanna restaurants in the UK and the USA. However, Cyrillic
is missing in these names, which proves the unique character of graphic
hybridization in Russian naming.
Graphic hybridization in Russian onomastic landscape is understood in
another aspect, as mixing old and contemporary Cyrillic letters. For
example, Пушкинъ (Pushkin) is written according to the rules of Russian
pre-revolutionary spelling, with a final ъ (yer) letter. It used to be written in
the final position to mark grammatical masculine gender after consonants
and did not have its own phonetic value. The letter was eliminated in 1918,
and it is used in contemporary naming as a reference to the tradition, and
therefore, to the high quality.
Thus, ethnocultural semantic components which are actualized by using
adequate lexis (exotic vocabulary, precedent phenomena) and creative
linguistic techniques (language games), first of all, inform the potential
customers about the specific character of the place, its cuisine and concept.
Besides, they can influence the target audience, especially, if additional
communication means such as graphic hybridization are used. As a result, the
lexis actualizes cultural semantic components, which allows identifying the
target audience ‒ Russians or foreigners. This trend is common to all
commercial establishments. So, actualizing cultural context is often observed
in different names, which results in creating new cultural space of the city.
References
1. Golomidova M. Artificial naming in onomastics: Ph.D. thesis.
Ekaterinburg, 1998. 2. Gridina T. Language game as a linguocreative
activity. Language. System. Personality. Language game as a linguo-
creative activity. A personality forming in ontogenesis. Ekaterinburg, 2002.
P. 26-27. 3. Gridina T. (ed.). Linguistics of creativity. Ekaterinburg, 2012.
4. Remchukova E. The creative potential of Russian grammar. Moscow,
2010. 5. Remchukova E. Widespread linguistic creativity: standards
breaking. PFUR Bulletin. Series ―Theory of Language. Semiotics.
Semantics‖, 2013. No 2. P. 83-90. 6. Shmeleva T. Great Novgorod
onomastic landscape. Novgorodica-2006: Proceedings of the International
scientific conference. Sept. 20-22, 2006. Great Novgorod, 2007. No 1. P.
132-140. 7. Online Dictionary ABBYY Lingvo Live https://www.lingvolive.
com/ru-ru (Accessed 15.12.2018).
128
Ірина Лепетюк
Теорія мовленнєвих жанрів М.М. Бахтіна як один з текстуально-

дискурсивних підходів до проблем перекладу
The article deals with the main ideas of M.M. Bakhtin‘s theory of
speech genres. In concrete examples, the application of this theory to
translation is analyzed. Particular attention is paid to the pragmatic
orientation and taking into account the characteristics of the addressee. In
this context, some approaches to automatic translation are considered.
Key words: speech genres, discursive approach, pragmatics, addressee,
automatic translation
Теорія мовленнєвих жанрів М.М.Бахтіна, основні положення якої

були викладені в його праці «Проблеми мовленнєвих жанрів»,
останнім часом привертає увагу багатьох дослідників в галузі
лінгвістики. Зокрема робляться спроби переглянути вже існуючі
класичні теорії з огляду на основні положення та підходи, розроблені
М.М. Бахтіним. Мета даної статті – викласти основні положення теорії
мовленнєвих жанрів М.М. Бахтіна і на конкретних прикладах
показати, як це застосовується при перекладі з різних мов.
Текстуальний або дискурсивний підхід до перекладу не є новим.
Так французький дослідник М. Гідер вважає, що текстульний підхід
має враховувати такі фактори як прагматику комунікації, контекст,
комунікантів. Він зазначає, що «дискурсивний аналіз встановлює
більш чіткі рамки для вивчення проблем перекладу. З точки зору
лінгвістики, термін «дискурс» охоплює не лише структуру и органі-
зацію висловлювання, але й певне співвідношення його складових,
вірну інтерпретацію цих складових, визначає соціальний характер
мовленнєвої взаємодії» [1, с. 55].
1. Поняття мовленнєвого жанру
Пов‘язуючи мовленнєву діяльність людини безпосередньо з її
предметною діяльністю та виходячи з того, що мовою опосередковано
різноманітні сфери людської діяльності, а використання мови в кожній
з цих сфер має свої специфічні умови і цілі, відзначається своїм
змістом, мовним стилем, набором словникових, фразеологічних і
граматичних засобів і, передусім, своєю композиційною будовою,
М.М. Бахтін визначає мовленнєві жанри як стійкі типи висловлень,
вироблені певною сферою мовної діяльності [2, с. 250-251].
Мовленнєва комунікація реалізується через різноманітні жанри
мовлення, зумовлені специфікою предметної діяльності і оволодіння
129
навиками мовлення передбачає оволодіння різноманітним

репертуаром жанрів мовлення. М.М. Бахтін зазначав, що «ми вчимося
відливати наше мовлення в жанрові форми і, сприймаючи чуже
мовлення, ми вже з перших слів впізнаємо його жанр, передбачаємо
певний об‘єм, певну композиційну побудову, передбачаємо кінець,
тобто з самого початку ми маємо відчуття мовленнєвого цілого, яке
потім тільки диференціюється у процесі мовлення. Якби мовленнєві
жанри не існували і ми не володіли б ними, то нам треба було б
створювати їх вперше в процесі мовлення, вільно і вперше будувати
кожне висловлення, мовленнєве спілкування було б майже немож-
ливим» [2, с. 271-272]. Велика кількість мовленнєвих жанрів (МЖ)
зумовлена розмаїттям типів людської діяльності. Кожна сфера оперує
своїм ансамблем МЖ, який розширюється і збагачується разом з її
розвитком. Побутова розмова, ділова розмова, наукова стаття,
телефонна розмова, приватний лист, телеграма, рекламне оголошення,
радіопередача тощо представляють собою численні МЖ письмові та
усні, що формують різні типи мовленнєвого спілкування.
2. Висловлювання як одиниця мовлення
Розглядаючи висловлювання як одиницю мовлення, М. Бахтін
підкреслював відмінність між цим поняттям і поняттям речення, яке є
мовною одиницею. Що ж відрізняє висловлювання від речення? Які
відмінні риси перетворюють речення (або й слово чи навіть вигук) на
висловлювання? Ці запитання поставлені у праці М.Бахтіна «Проблема
мовленнєвих жанрів» [2, с. 250-296].
Явище висловлювання характеризується багатоманітністю форм:
воно може складатися з одного слова, а може охоплювати такий
специфічний тип як роман. Але в усіх видах висловлювань наявні
спільні риси. Характерною ознакою висловлювання як змістової єдності
виступає його завершеність. Ознаками завершеності висловлювання
виступає як фізична його визначеність (обсяг має чіткі межі), так і
семантична та прагматична цілісність.
За спостереженням М. Бахтіна, кожне висловлювання має свій
початок і кінець. Дослідник чітко визначає межі, котрі визначають
його наочний обсяг. Він зауважує: «кордони кожного конкретного
висловлювання як одиниці мовленнєвого спілкування визначаються
зміной мовленнєвих суб‘єктів то тобто зміной говорючих» [2: с. 263].
Такі зміни відбуваються шляхом передання мови Іншому, що
проявляється з найбільшою наочністю у вербальному діалозі.
Передання мови Іншому невід'ємне від іншої важливої
характеристики висловлювання: його специфічної завершеності, що
виступає іншим (семантичним) аспектом цілісного бачення цього
130
явища. Згідно із зауваженням М. Бахітна, «завершеність висловлю-

вання – це начебто внутрішня сторона зміни мовленнєвих суб‘єктів:
ця зміна може відбутися завдяки тому, що говорючий сказав (або
написав) все, що він в цей момент чи при даних обставинах хотів
сказати. Слухаючи чи читаючи, ми чітко відчуваєм кінець вислов-
лювання, начебто чуємо заключне ―dixi‖ говорючого» [2, с. 268].
Одним із критеріїв, що постає ознакою завершення висловлювання у
мовному акті, є можливість відповісти. Мовець зупиняє свою мову з
метою надання можливості дати на неї відповідь, і ця відповідь може
проявитись чи то у репліці співрозмовника, чи то у реакції, сповненій
активного мовчазного розуміння, а чи у невербальній дії. Наявність
реакції-відповіді необхідна й пов‘язана з іншим зауваженням науковця:
людське слово завжди спрямоване до когось. Навіть такий вид
висловлювання як щоденник має свого адресата, який у даному разі
збігається із адресантом. Реакція-відповідь може також носити не
моментальний характер, а відбуватись із затримкою у часі. Це ознака,
приміром, художнього твору, висловлювання, відправником якого
постає письменник, а одержувачем – читач. Межі цього виду вислов-
лювання визначаються початком і кінцем (першим і останнім словом)
художнього твору. Реакція-відповідь проявляється у реакції читача у
процесі чи вже після прочитання книжки. Утім, момент написання та
прочитання твору можуть бути істотним чином віддалені один від
одного у часі.
Семіолог зауважує, що «завершена цілісність висловлювання, яка
забезпечує можливість відповіді, визначається трьома моментами (або
факторами), що невід‘ємно пов‘язані в органічному цілому вислов-
лювання: 1) предметно-змістовною вичерпаністю; 2) мовленнєвим
задумом або мовленнєвою волею говорячого; 3) типовими компози-
ційно-жанровими формами завершення» [2, с. 269].
Повнота вербального обміну може бути відносною чи вичерпною.
Цей факт залежить від сфер, у яких відбувається словесна інтеракція і
до яких належить певний вид висловлювання. У сферах, для яких
характерна максимальна стандартизація мовлення (побутова,
професійна, військова сфери життя) і в яких на конкретні запитання
передбачені конкретні відповіді, повнота вербального обміну майже
вичерпна. Натомість у сферах творчого життя (наука, література) вона
постає відносною. Однак в обох випадках повнота висловлювання
залежить у великій мірі від інтенції відправника повідомлення, тобто
від наміру його автора, наступного фактора, який ми розглянемо.
Намір у висловлюванні або його прагматична інтенція – дуже
важливий компонент. Він обумовлює синтаксичну структуру, лексико-
131
граматичні особливості, а також – межі висловлювання. Саме через

намір мовця проявляється суб‘єктивний характер повідомлення та його
орієнтація стосовно до співрозмовника. Завданням останнього ж постає
виявити намір мовця, передбачити можливий обсяг його висловлювання
та обрати адекватну реакцію-відповідь. М. Бахтін неодноразово
підкреслював активну роль одержувача повідомлення, навіть у разі,
коли його комунікативна активність не проявляється вочевидь.
Типові форми завершення висловлювання виступають формаль-
ними маркерами закінчення мовлення. Вони проявляються у
специфічній інтонації або в певних лексичних формах. У письмовому
мовленні, зокрема у листуванні (особливо діловому) існують стерео-
типні формули для завершення повідомлення. В усному ж мовленні
також простежується певний набір слів і фраз, які позначають кінець
висловлення.
3. Важлива роль адресата
Вже згадувалося вище, що М. Бахтін надавав особливого значення
ролі «Іншому», тобто адресатові висловлювання. Дослідник зауважу-
вав, що субстанціальною (засадничою) ознакою висловлювання
виступає той факт, що воно адресоване комусь, направлене на слухача.
Активна роль відправника повідомлення очевидна; водночас його
одержувачеві не приділялось відповідної уваги, йому залишалась
пасивна роль у комунікації. М. Бахтін у своїх працях завжди
заперечував таку концепцію, відзначаючи, що навіть за умови
мовчання з боку адресата він однаково залишається активним
учасником мовленнєвого обміну.
Манера сприйняття адресатом одержувача повідомлення впливає
на обрання форми та стилю висловлювання. Будь-яке висловлювання
передбачає певну реакцію-відповідь. Стратегічне завдання адресанта –
спрогнозувати відповідь співрозмовника і побудувати висловлювання
найбільш ефективним чином, зреалізувавши якомога повніше свій
комунікативний намір. У цьому контексті існують два важливі
фактори: особистісні характеристики одержувача висловлювання та
характер зв‘язків, що існують між співрозмовниками.
Серед особистісних рис адресата, які впливають на структуру
висловлювання М. Бахтін виділяв такі: «наскілки він є обізнаним в
ситуації, чи має він спеціальні знання в даній культурній сфері
спілкування, його погляди і переконання, його упередження, його
симпатії и антипатії» [2: с. 291]. Вік і соціальний статус (звання, ранг,
особистий дохід) також відіграють важливу роль. Значущість цих
факторів може знижуватись і взагалі ігноруватись у разі, якщо
співрозмовники дуже близькі та їхні стосунки мають дружній характер.
132
Рівень близькості учасників комунікації також визначає тон і стиль

висловлювання. Він може бути офіційно-діловим, побутовим чи
особистісним. У побутовому мовленні деякими умовностями, нав‘яза-
ними суспільством, можна знехтувати. На думку М. Бахітна, в особис-
тісному мовленні можна спостерігати майже повне ототожнення
адресата з адресантом.
З іншого боку, для адекватного розуміння повідомлення його
одержувач має вловити дискурсивний задум та намір відправника
висловлювання. Розуміння висловлювання адресатом виступає одним
із етапів процесу знакоутворення певного висловлювання. У ході
комунікації завжди присутній певний момент інтерпретації й оцінки.
Інтерпретуючи висловлювання певним чином, його одержувач може
додати до нього власне концептуальне бачення. На відміну від
речення, значення якого залишається абстрактним, значення вислов-
лювання завжди актуалізується в конкретному контексті.
4. Роль контексту в актуалізації значення висловлювання
М. Бахтін зауважував, що висловлювання завжди постає
конкретним і реалізація його значення відбувається лише в конкрет-
ному контексті: «ситуація інтегрується у висловлювання як невід‘єм-
ний компонент її семантичної структури. Таким чином, побутове
висловлювання розглядається як семантичне ціле, що складається з
двох частин: 1) вербальної актуалізованої складової та 2) частини, яка
мається на увазі» [2, с. 191]. Цю другу складову формування значення
М. Бахтін визначає як «недомовлену складову», яка залежить від
екстра-вербального контексту. Цей контекст, за спостереженнями
філолога, виражається у трьох аспектах: 1) спільний просторовий
горизонт учасників комунікації (основні складові видимого простору:
кімната, вікно т.і.), 2) знання та розуміння ситуації, спільне для учас-
ників комунікації; 3) розвиток ситуації, який вони спільно відтво-
рюють [2, с. 190]. Таким чином, висловлювання постає субстанцією у
становленні: воно народжується й еволюціонує в певному контексті.
Цей еволюційний характер висловлювання здається нам одним із
надзвичайно важливих аспектів теорії Бахтіна.
На відміну від інших лінгвістів, М.Бахтін розглядає поняття
просторового горизонту у найширшому сенсі. За його визначенням,
ідеться не лише про урахування конкретних місця й часу – дане
поняття (а відповідно і пов‘язана з ним кількість учасників
комунікації) поширюється на належність до родини, нації, соціального
класу т.і. [2, с. 192]. Приналежність співрозмовників до певної суспіль-
ної групи має виняткове значення. Цей факт також істотно впливає на
рівень розуміння комунікативної ситуації та вироблення певних
133
спільних комунікативних тактик. Неспростовним є факт існування

певних формальних мовленнєвих структур, певних типових вислов-
лювань, що виконують роль «паролю», який відомий лише тим, хто
належить до певного соціального класу» [2, с. 192]. Висловлювання
завжди містить певну соціальну орієнтацію, що позначається не лише
на доборі певних особливостей у його побудові, зокрема певних
лексичних структур, але й на доборі жестикуляції, котра супроводжує
процес висловлення, а також – відповідної інтонації.
М. Бахтін відзначав, що інтонація постає важливим фактором у
формуванні значення висловлювання, що також обумовлюється
контекстом. Згідно зі спостереженням російського мовознавця, інтона-
ція встановлює зв‘язок між мовленням та невербальним контекстом.
«Інтонація завжди знаходиться на межі вербального і невербального,
висловленого і невисловленого. Через інтонацію мовлення пов‘язане з
життям. Саме через інтонацію говорячий вступає в контакт з
аудиторією» [2, с. 194].
Як відзначав М. Бахтін, однією з характерних ознак висловлювання
є експресивність. Речення позбавлене інтонації. Воно здобуває її лише
у конкретному контексті, водночас перетворюючись на висловлю-
вання. Експресивна інтонація передає емотивно-оціночне ставлення
мовця стосовно до предмета мовлення, а також до свого спів-
розмовника. Саме це ставлення визначає добір певних лексичних,
граматичних і структурно-композиційних засобів висловлювання. Без
інтонації (зауважимо, що йдеться про усне мовлення), значення
висловлювання було б неповним. Те саме слово, те саме речення,
вимовлені з різною інтонацією, матимуть різні значення.
З усіх перерахованих характеристик висловлювання найважливішу
роль для перекладу відіграє прагматична складова та урахування
певних характеристик адресату. Саме спрямованість на адресата часто
зумовлює, що один той самий текст на різних мовах оформлюється в
різних висловлюваннях. Нами був знайдений цікавий випадок, коли
напис на французькому пакеті зі стікерами був по-різному представ-
лений на іспанський та англійській мовах. Так французькою це було:
Je marque le thème de la tête. Je personnalise le courrier, les cadeaux.
Je décore le verre, le plastique, le bois et les habits. Je m‘intègre dans vos
créations et complète vos collections. Je décore la table.
Іспанською: Pegatinas para todos y para pegar in todo, el papel, el
cristal, la madera, la tele, los regalos, las cartas e otros…
Англійською: These stickers are for decorating everything like paper,
parcels, textiles, skin, leather, plastic glass or whatever your creativity tells you.
134
Бачимо, що оскільки цей товар був призначений для французького

покупця, то і сам текст французькою мовою має більш творчий
характер: він написаний від першої особи так, начебто товар сам
«звертається» до свого потенційного власника і заохочує його
придбати. Пропонується також більше ідей до креативного засто-
сування стікерів. Тоді як в текстах іспанською і англійською мовою
вказуються лише матеріали, до яких можна клеїти ці стікери.
Врахуванням прагматичної спрямованості перекладу тексту та
врахуванням особливостей його жанрових характеристик був відзна-
чений переклад рекламного проспекту з французької на українську,
який був виконаний студенткою четвертого курсу під час її роботи
перекладачем на фірмі, що імпортувала косметичну продукцію. При
аналізі цього прикладу на практичних заняттях з теорії і практики
перекладу вона зазначила, що передусім намагалася зберегти
специфіку рекламного повідомлення, його метафоричну забарвленість
и прагматичну мету. Для українського споживача вона робила наголос
саме на екологічних складових продукту.
Специфіку жанрових особливостей не можна не враховувати і при
перекладі листів. Так, закінчення листа, що, як правило, в українській
мові передається як «З повагою …», у французькій мові має багато
формулювань, які відображають перед усім ступінь знайомства
кореспондентів та стосунків начальник/підлеглий, старший/молодший.
Так при рівному спілкуванні використовується висловлювання:
Recevez, Monsieur, l‘assurance de mes sentiments distingués. Якщо при
цьому з часом поступово формуються дружні стосунки то формула
змінюється на: Recevez, Monsieur, l‘assurance de mes sentiments très
cordiaux або très affectueux або de cordiale sympathie або просто de mes
sentiments les meilleurs. Якщо лист адресований підлеглому – l‘assurance
de mes meilleurs sentiments. А у випадку, коли лист адресовано від
підлеглого до начальника то – Je vous prie d‘agréer, Monsieur,
l‘expression de mon respectueux dévouеment або Veuillez agréer, Monsieur,
l‘expression de ma sympathie très respectueuse [3, с. 14-15].
Жанровою специфікою відрізняється і переклад інструкцій до ліків.
Так дослідник Р.В. Поворознюк в своїй статті «Переклад англомовних
інструкцій до застосування медичних препаратів українською мовою»
зазначає, що певні фрагменти «демонструють розбіжності перекладів.
Наприклад, у першому реченні англомовного тексту є пояснювальний
підрядний зворот ―because it contains important information for you‖, що
виконує роль ампліфікатіва. Він був вилучений перекладачем,
ймовірно з огляду на очевидність даного ствердження («вкладиш
містить важливу для вас інформацію») для пацієнта.(…) В останньому
135
абзаці україномовного фрагмента спостерігаємо тенденцію до

інтенсифікації комунікативного ефекту («побічні ефекти набувають
серйозного характеру») в порівнянні з оригіналом (―if you get any side
effects‖). Потенційно ця можливість може призвести до того, що
пацієнти звертатимуться до лікаря лише у випадку серйозних
порушень, у той час як автори англомовного тексту наголошують на
засобах профілактичного характеру (недугу легше попередити ніж
лікувати). Нормативні документи, присвячені юридичним аспектам
фармацевтичного маркування (зокрема, шляхам уникнення позовів з
боку споживачів) на міжнародному рівні у цьому випадку обстоюють
буквальний переклад» [4, с. 296]. Хотілося б підкреслити саме
юридичну складову, яка відіграє не останню роль в якості перекладів
певних мовленнєвих жанрів,
Теорія мовленнєвих жанрів М.М. Бахтіна спонукає також перегля-
нути підходи до автоматичного перекладу, який з огляду на сучасні
дослідження і застосування принципів штучного інтелекту має
перейти до створення механізмів мовленнєвої діяльності, максимально
наближених до їх природнього функціонування у людини. А саме –
якщо в нашій мовленнєвій діяльності ми «відливаємо» за Бахтіним
наше мовлення у більш менш стійкі мовленнєві моделі, то логічно
було б створити такий штучний репертуар моделей, що складаються з
різних типів висловлювань для автоматичного перекладу. До такого
самого висновку прийшов також відомий французький вчений Мішель
Фуко, який в своїй праці «Археологія знань» передбачив можливість
архівування типових текстів (―formation discursives‖), використовуючи
їх стандартизований характер [5].
Таким чином, в сучасних підходах до перекладу є дуже важливим
використання законів і принципів функціонування мовленнєвої діяль-
ності, описаних в теорії мовленнєвих жанрів М.М. Бахтіна.
1. Guidère M. Introduction à la traductologie. Bruxelles: Groupe de Boeck,
2011. 176 p. 2. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.:
Искусство, 1979. 423 с. 3. Chauffurin L. Le parfait secrétaire. Paris:
Larousse, 1954. 458 p. 4. Поворознюк Р.В. Переклад англомовних
інструкцій для застосування медичних препаратів англійською мовою.
Мовні і концептуальні картини світу. Вип. 35, Київ: КНУ, 2015. С.292-
303. 5. Foucault M. L‘archéologie du savoir. Paris: Gallimard, 1969. 257 p.
136
Наталія Попович
м. Ужгород, Україна
Відтворення авторської концептосфери засобами мови перекладу

(на прикладі перекладу концепту собор роману О. Гончара
«Собор»)
This paper intends to explore the difficulties in translating the author‘s

conceptosphere and studies the translation quality of the verbalized concept
―cathedral‖ used in Oles Honchar novel ―The Cathedral‖. The research is
based on conceptual scheme of D. Davidson, principles of conceptual
models of S. Zhabotynska and other theories relevant to the translation
process as well as to the process of concept analysis. Some examples of
translation inadequacies in rendering the concept ―cathedral‖ are given in table
2. The notion of conceptual seme is introduced in the research.
Key words: O. Honchar, concept ―cathedral‖, conceptosphere, conceptual
seme.
Відображення мовної картини світу (далі МКС) в мові оригінальної

літератури – це відображення відповідного концептуального світо-
бачення та світосприйняття автора. Мова писемного твору є одним із
засобів передачі об‘єктивної історичної реальності та світобачення
конкретного народу чи його частини завдяки художній майстерності
автора. Роман «Собор» О. Гончара є яскравим прикладом втілення
авторської концептосфери, відбитком об‘єктивно-історичної реаль-
ності та світобачення українського народу через призму авторського
ідіостилю: індивідуального та влучного уживання концептів у формі
понять, образів та символів.
Переклад і перекладність художнього твору є перевтіленням МКС
оригіналу засобами мови перекладу у МКС мови перекладу, якщо такі
відповідники мають місце у словнику мови перекладу. Вирішенням
проблеми перекладності виражальних засобів мови оригіналу на рівні
МКС та концептів є розуміння культурно-концептуальної дійсності,
вираженої засобами мови оригіналу та мови перекладу. Досліджувана
проблематика – відтворення концептів є однією з головних труднощів
перекладу художнього твору. Це дослідження загострює питання
адекватності перекладу концептів, які інтегровані у цілісну, ієрархічно
структуровану систему – концептосферу автора. Остання складається з
великої кількості взаємопов‘язаних концептуальних схем [3] та
доносить до читача етноспецифічне та національне забарвлення
понять завдяки вмілому використанню художнього слова.
Концептосфера автора є головним виражальним засобом його
137
ідіостилю через концепти, вербалізовані у творі в поняттях, образах та

симоволах. Читач через «почуття, асоціації, уявлення та образи» [11],
які викликають у нього вербалізовані концепти, має змогу відтворити
перцептивно-образний абстрат та наочно-чуттєві уявлення про
предмети та образи позамовної дійсності, про яку говорить у своєму
романі автор [11, с. 23].
Теоретичну основу цієї розвідки складають концептуальна схема
Д. Девідсона, фреймові сітки та концептуальний аналіз С.А. Жаботин-
скої, семантична схема Ч. Огдена і А. Річардса, динамічна / функціо-
нальна еквівалентність Ю. Найди, родовий поділ інформації худож-
нього тексту Т. Некряч і Ю. Чалої, мовознавчий досвід застосування
компонентного аналізу (В. Потьє та А. Греймас, Р. Якобсон, М. Кочерган,
А. Кузнецов, И. Кобозева), концептуальна еквівалентність як засіб
оцінювання якості перекладу (Н. Попович) та тлумачення термінів
«концепт» та «концептосфера» А. Приходько.
Матеріалом дослідження слугували оригінал та переклад англійсь-
кою мовою роману «Собор» О. Гончара.
Виокремити основні труднощі відтворення концептів, які
складають систему авторської концептосфери, є метою цієї розвідки.
Для досягнення поставленої мети потрібно здійснити зіставний
аналіз на рівні вербалізованого вживання концепту собор в тексті
оригіналу та в тексті перекладу, виявити основні труднощі відтворення
цього концепту із застосуванням концептуальної еквівалентності як
ймовірного критерію оцінювання якості перекладу концептів.
«Концепт є одиницею концептосфери – впорядкованої сукупності
одиниць мислення, які включають усі ментальні ознаки того чи іншого
явища, відображеного в свідомості» [11, с. 23]. Концептосфера (далі
КСф) тлумачиться ученими як «упорядкована сукупність концептів,
які існують як узагальнені уявлення, картинки мислення, схеми,
поняття, фрейми, сценарії, гештальти, що узагальнюють різноманітні
ознаки зовнішнього світу» або ж як «окрема сукупність психо-
ментальних уявлень етносу, незримі ореоли, огортаючі його мову
(етносу)» [11]. У такому ракурсі КСф можна розглядати як систему
систем, як «концептуарій культури», як «інформаційну базу мислення»,
як своєрідний вміст, банк, депозитарій концептоодиниць окремих
мовних соціумів (етносфер).
Концептосфера окремого автора за аналогією – це «упорядкована
сукупність концептів, які існують як узагальнені уявлення, картинки
мислення, схеми, поняття, фрейми, сценарії, гештальти, що узагаль-
нюють різноманітні ознаки зовнішнього світу» окремого автора.
138
А.Н. Приходько розрізняє два існуючі підходи до опису концепту:

концепт у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні
концепт виникає як феномен життєвої філософії, як буденний (звичний)
аналог світоглядних понять, закріплених у лексиці природних мов та
таких, що забезпечують стабільність та наслідування духовної культури
етносу, тобто як важлива культурно значима категорія внутрішнього
світу людини. Ще у більш вузькому розумінні під концептами слід
розуміти семантичні утворення, які має слово, не маючи однослівних
еквівалентів при перекладі іншими мовами [11, с. 20].
Учений каже, що «в широкому розумінні концепт інтерпретують як
нашарування ціннісних конотацій на значенні слова, тобто як будь-який
вербалізований зміст, маркований етнічною специфікою» та виділяє
понятійне, образно-перцептивне та ціннісне нашарування [11, с. 20].
Вербалізовані концепти у перекладі є саме тими складними
мовними одиницями, які, за ймовірною можливістю зберегти
понятійне нашарування, можуть втратити образно-перцептивне та
ціннісне нашарування у тексті перекладу. Донести до читача тексту
перекладу максимально повну смислову наповнюваність вербалізо-
ваного концепту тексту оригіналу з усіма його нашаруваннями і є
головною метою перекладу. Концепт, існуючи у мові конкретної
соціальної групи, народу чи народів, та маючи свою писемну
реалізацію у формі вербалізованих концептів у художній літературі
мови оригіналу, часто не знаходить корелят у мові перекладу.
При типологізації перекладу пропонуємо виходити з положення
поділу інформації (за аналогією поділу інформації тексту на два роди
Некряч-Чалої) [4, с. 9], яка міститься в текстах художнього стилю, на
три роди (або види): 1. інформацію першого роду – концептуальну,
внутрішню форму, смисл якої не може бути змінено чи видозмінено
залежно до вимог сучасного суспільства та науково-технічного
прогресу і яку слід сприймати як незмінну культурну, релігійну чи
етнічну константу у мові нації, народу, соціальної групи тощо; [9]
2. інформацію другого роду – предметно-логічну, об‘єктивну інформа-
цію, тобто думки автора про оточуючий світ; 3. інформацію третього
роду – суб‘єктивну інформацію: оцінну, емоційну інформацію, тобто
суб‘єктивну оцінку, почуття, емоції, настрій автора» [8, с. 9].
Вербалізований концепт собор належить до першого та частково до
другого роду інформації. Найважливішим рівнем інформації текстів
художньої літератури оригіналу є смислове наповнення вербалізо-
ваних концептів у формі понять, образів та символів. Для оцінки якості
відтворення авторської концептосфери застосовуємо концептуальну
еквівалентність як один із засобів оцінювання якості художнього
139
перекладу загалом та концептів зокрема. Концептуальна еквівалент-

ність – це відповідність мовної одиниці оригіналу мовній одиниці
перекладу на рівні їхнього смислового наповнення через наявність у
них концептуальних сем – змістових елементів семеми [9].
Важливим чинником для досягнення концептуальної еквівалент-
ності в перекладі є розуміння та урахування різного рівня віддаленості
чи близькості (1) культур, (2) реалій, (3) концептів, (4) мовних картин
світу, (5) мов (близкоспоріднених та далекоспоріднених мов). Культура,
реалії та концепти знаходяться на домовному, логіко-концептуальному
рівнях людини і відображені у мовній картині світу у формі
концептуалізованих лексем.
«Собор» як концепт є не тільки поняттям, інтегрованим у
зачіплянське життя. Він має те, необхідне концепту понятійне,
образно-чуттєве та ціннісне нашарування і належить не тільки до
концептосфери як до цілісної авторської системи О. Гончара, але є і
культурно-релігійним національним надбанням цілого українського
народу. Складність відтворення таких концептів лексико-граматич-
ними засобами англійської мови підсилено екстра-лінгвістичним
контекстом – історико-політичними реаліями, типовими для України
радянських часів після Другої світової війни.
Роман «Собор» у перекладі Ю. Ткача та Л. Рудницького англійсь-
кою мовою доносить основну ідею автора, його концептосферу у
перекладі образів, понять та символів на тому рівні адекватності,
наскільки це дозволяють мовні засоби англійської мови. Та все ж,
вербалізовані концепти собор та cathedral належать до різних
концептуальних схем відповідно до теорії Д. Девідсона про концепту-
альні схему у мові [7, c. 6] і не корелюють на рівні вербалізованих
концептуальних сем.
До ядра концепту собор належать лексеми або лексико-семантичні
варіанти (далі ЛСВ) «життя», «душа», «Україна», «собори»,
«український», «соборний». Кількісні підрахунки ілюструють, що ці ж
ЛСВ, уживані з вербалізованим концептом собор безпосередньо або ж
замість нього, складають його смислове наповнення та відображають
його понятійне, образно-перцептивне та ціннісне нашарування.
На жаль, це дослідження не може охопити розгляд інших
концептів, ужитих у романі, а також вмістити усі кількісні підрахунки
та аналіз, виконаний у вигляді таблиць та схем.
Таблиця 1 вказує на умовний поділ виражальних засобів концепту
собор на ядро, периферію та інтерпретативну зону.
140
Таблиця 1.
ядро периферія інтерпретативна
зона
життя мовчання біла ніч
собор недоторканність мякий силует собору
собори надійність владолюбство
соборний історія (собору) цінності людей
(важливіші ніж
особисте життя)
Україна доля собору cхоронність
український видимість (собору) ті, що без соборів у
душі
душа незрушність (незрушний чорним соборам
козацький собор) життя
собори душ соборний майдан
(собори душ
бережіть)
єдність собору дуби коренасті – земні
та Миколи собори
Баглая
лісові собори
носій чародійницьких таїн
сива скеля віків
Концепт собор О.Гочара – це життя і душа України та усього
українського народу у соборах і соборності. У кількісному співвідно-
шенні іменник «життя» ужито 205 разів, «душа» – 177, «Україна» – 14,
«собори» – 15, прикметник «український» – 10 і «соборний» – 5.
Загальна кількість уживання словоформі «собор» відповідає 288
уживанням [1].
Автор у ролі мовця і на рівні «ономасіологічного руху від значення
до форми» [10, с. 107] закодовує концепт собор у ряд знаків і додає до
словникового значення слова собор (головна чи велика церква міста
(СУМ, т. 9, с. 433)) свої авторські визначення, які відповідають його
КСф та МКС. Перекладач «з перспективи декодувальної активності
адресата сприймає цей процес презентацією концепту знаками
(семасіологічний рух від форми до значення) [10, с. 107]. Відкритим
залишається питання щодо розуміння концепту собор у перекладі
цільовою аудиторією і чи є life, soul, Ukraine, cathedrals, Ukrainian
презентацією концепту cathedral.
141
Окремі приклади неадекватностей перекладу вербалізованого

концепту собор наведено у Таблиці 2.
Таблиця 2.
Першотвір Переклад
1. мовчання собору
1.1. «…зупиниться на майдані і за ―…he stops in the square, tilts
звичкою послухає собор, його his head and listens as usual to
мовчання,…» [1, c. 6] the cathedral, to its silence,…‖
[14, p. 2]
1.2. «…собор стоїть над селищами ―the cathedral looms over the
в задумі один серед тиші... » villages, deep in thought, alone
[1, c. 5] in the silence …‖ [14, p. 2]
2. музика собору
2.1. «…послухає оту не кожному ―listens…to that ―music of the
доступну «музику сфер…» spheres‖ not accessible to
[1, c. 6] everyone…‖ [14, p. 2]
2.2. «собор ще повен далекою ―the cathedral still brims with
музикою…» [1, c. 6] distant music…‖ [14, p. 2]
2.3. «Німотна музика собору, ―The cathedral's silent music –
музика отих гармонійно the music of those cupolas
піднятих у небо бань-куполів – rising harmoniously into the sky
вона для тебе реально існує, ти – it really does exist. You can
здатен її чути, хоча інші, hear it, though others seem deaf
здається, до неї глухі. Не to its sounds. Zachiplianka is
злопам‘ятна Зачіплянка, та все not spiteful, yet it seems unable
ж, мабуть, важко забути, чим to forget what this cathedral,
був колись цей собор, once the largest and most
найбільший, найпишніший в magnificent in the eparchy,
єпархії» [1, c. 16]. stood for‖ [14, p. 9].
3. старовинність, незрушність,величавість, вічність собору
3.1. «…облуплений собор біліє…» ―…a dilapidated cathedral
[1, c. 5] shimmers white…‖
[14, p. 2].
3.2. «… старовинний, козацький ―… ancient Cossack
[собор]… » [1 , c. 5] cathedral…‖[14, p. 2].
3.3. «…Вночі собор ніби ще ―At night the cathedral seems
величавіший, ніж удень. І even more majestic than in the
ніколи не набридає студентові daytime. The student Mykola
на нього дивитись. Один із тих never tires of looking at it. It is
велетів тисячолітніх, що one of those millennial giants
142
розкидані по всій планеті, — то strewn about the planet which

мов похмурі цитаделі стоять з stand like sullen citadels with
щілинами вікон-бійниць, то gaping apertures, or scrape the
стрілчастими шпилями десь clouds with their arrowy
черкаються хмар, то в розлогих steeples, or recast the outlines of
опуклостях бань відтворюють the sky in the ample bulges of
образ неба… Серед людських their cupolas... In the sea of
поколінь, серед текучих віків human generations, in the flow
височать незрушно, оклечавши of ages, they tower immovable.
себе символами-оздобами, Vested in symbol and allegory,
кам‘яними химерами, stone chimera, they have the
вкарбувавши в собі пристрасті passions of the ages carved into
епох. І коли ті, далекі, them. And when those distant
прийдущі, виринувши з глибин travelers emerge from the
всесвіту, наблизяться колись depths of the universe one day
до нашої планети, перше, що їх and approach our planet, the
здивує, безсумнівно, будуть… first thing to amaze them will be
собори! І вони; інозоряні, теж ... the cathedrals! And they,
стануть дошукуватись тайни those galactic travelers, will
пропорцій, ідеального also search for the secret
суголосся думки й матеріалу, proportions, and ideal harmony
шукатимуть ніким досі не of mind and matter, seeking the
розгадані формули вічної unsolved formulas of eternal
краси!» [1, c. 6] beauty!‖[14, p. 2-3]
1. Гончар О. Собор. К.: Видавництво художньої літератури «Дніпро»,
1989. 270 с. 2. Дэвидсон Д. Об идее концептуальной схемы. Аналитическая
философия. Избранные тексты [Сост. А.Ф.Грязнов]. М.: Изд-во МГУ,
1986. С. 144-159. 3. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ языка:
фреймовые сети. Мова. Науково-теоретичний часопис з мовознавства.
№ 9: Проблеми прикладної лінгвістики. Одеса: Астропринт, 2004.
С. 81-92. 4. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. Учебное
пособие. М.: ЭТС, 2002. 424 с. 5. Коптілов В. Теорія і практика
перекладу: навч. пос. К.: Юніверс, 2003. 280 с. 6. Корунець І. Порів-
няльна типологія англійської та української мов: Навч. посібник.
Вінниця: Нова Книга, 2003. 459 с. 7. Левицький A.Е., Боровинський І.М.
Oсобливості відтворення концептів cон, мрія та dream засобами
української й англійської мов. Studia linguistica: Збірник наукових
праць. Випуск 1. Київський національний університет імені Тараса
Шевченка: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет»,
2008. C. 74-86. 8. Некряч Т.Є. Через терни до зірок: труднощі
перекладу художніх творів. Вінниця: Нова Книга, 2010. 195 с.
9. Попович Н.М. Відтворення давньогрецької тринітарної термінології
143
в українській християнській богословській терміносистемі (на

матеріалі перекладів догматичної християнської літератури 351-362
років): автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16. / Наталія Мафтеївна
Попович; Державний заклад «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». Одеса, 2015. 20 с.
10. Приходько А.М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискур-
сивній парадигмі лінгвістики. Запоріжжя: Прем'єр, 2008. 332 с.
11. Приходько А.Н. Концепты и концептосистемы. Днепропетровск:
Издатель Белая Е.А., 2013. 307 c. 12. Davidson D. On the Very Idea of a
Conceptual Scheme. Proceedings and Addresses of the American
Philosophical Association, Vol. 47 (1973-1974). American Philosophical
Association, 1973. P. 5-20. 13. Jackendoff R. On conceptual semantics.
Intercultural Pragmatics 2006 / 01 Vol. 3; Iss. 3.: Walter de Gruyter GmbH
& Co. KG. P. 353-358. 14. Honchar O. The Cathedral [translated by Tkach Y.
and Rudnytzky L.]. Philadelphia: The St. Sophia Religious Association of
Ukrainian Catholics,1989. 308 p. 15. Nida E.A. Towards a science of
translating. With special reference to principles and procedures involved in
Bible translating. Leiden: Brill, 1964. 331 p.
Раїса Стеванович, Андрій Мац

м. Миколаїв, Україна
Проблема гумору в політичному дискурсі
The article is devoted to the consideration of the place and role of

humor in such political genres as public speaking, political interview, and
political joke. The statements of well-known British and American political
figures and the importance of using irony and humor to achieve successful
influence on the audience are analyzed. The article offers an analysis of the
quotations of UK Prime Ministers Arthur Wellesley and Winston Churchill
and US presidents Ronald Reagan and George Walker Bush. The results
obtained can be used as part of the study of political discourse and its
translation, for the development of the theory and practice of intercultural
communication.
Key words: sarcasm, irony, humor, political discourse, functions,
mechanisms of irony.
Кінець XX – початок ХХІ століть демонструють підвищення інтересу

широкого загалу різних лінгвокультурних спільнот до політичного
життя країн. Це обумовлено, як правило, соціальними та психологіч-
ними факторами. Соціоекономічна і політична ситуація в державі
створює певні умови для успішного перебігу політичної комунікації.
Проте, політичний дискурс накладає відбиток на соціально-економічне
144
і політичне життя держави. Світова політична ситуація XIX-XXI

століть характеризується загостренням форм боротьби за владу,
піднімає проблему взаємодії дискурсу і влади. Сучасна лінгвістика
намагається відповісти на питання про роль мови в постійній боротьбі
людей за владу і вплив і про відображення цієї боротьби в мові, якою
вони при цьому користуються.
Успішність проведеної політики часто залежить від майстерно
побудованої політичної комунікації. Як свідчить історія, чим краще
проведено політичний діалог, тим вище рівень демократизації
суспільства. Отже, без політичного дискурсу неможливе існування
сучасної політики як діяльності громадських груп, яка визначається
їхніми інтересами, що виражає соціально-економічну природу даного
суспільства і відносини всередині держави або між державами.
Мета полягає у виявленні особливостей реалізації гумору в
українських перекладах політичного дискурсу з урахуванням лінгво-
культурної специфіки (англійської та американської).
Поширеним різновидом політичного гумору незважаючи на появу
вечірніх телепередач, у яких обговорюють найважливіші події суспіль-
ного та політичного характеру є цитати самих політичних діячів під
час промов. Для проведення дослідження були обрані наступні
політики: Артур Велслі, Джордж Буш, Рональд Рейган та Вінстон
Черчилль. Вони широко використовували гумор. Враховуючи, що ЗМІ,
починаючи з ХІХ ст., завжди відбивали політичне життя, елементи
комічного в політичному дискурсі дійшли і до наших днів. Гумор
скрасив нудні політичні дискусії та полегшив їх сприйняття [1].
У теоретичному плані було використано матеріли відомих вчених,
які досліджували гумор, а також гумор в політичному дискурсі. Серед
них ми виділили таких вчених, як А. Бергсон, С. Кьркегор, В. Пропп,
М. Бахтін, З. Фрейд, А. Дмитрієв, М.Дж. Соренсен, І. Бутенко,
М. Маклюен та ін.
Матеріалом дослідження було обрано книги Р. Кривоноса,
С. Маковського та Т. Грищенко та зібрання цитат, зроблених журна-
лістами служб новин телеканалів ICTV та 112.
Після уважного перегляду та аналізу цитат з елементами гумору
було виявлено велику кількість елементів комічного. Гумористичний
ефект досягається за допомогою стилістичних засобів. Було також
виявлено велику кількість лексики, вживання якої має на меті
збільшення експресивності, передачі емоційного стану, вираження
обурення або відвертого глузування.
Серед видів гумору комічного найуживанішим виявилась іронія. У
політичному дискурсі, де цифри та факти мають важливе значення,
145
спекуляція даними неприпустима. Така умова заперечує можливість

використання іронії, проте політичний гумор не піддається
регламентації та упорядкуванню. Саме несподівані висновки в якості
когнітивного процесу викликають сміх [2].
Деякі політики створили свій власний вид політичного гумору.
Яскравим прикладом цього є Джордж Буш, 43 президент США.
Гумор Джоржа Буша-молодшого полягає у великій кількості
неологізмів, обмовок, для яких американські лінгвісти навіть
придумали термін – «бушизм».
Найбільш характерними рисами стилю Буша є тавтологія,
малапропізми (помилкове використання співзвучного слова із зовсім
іншим значенням), ляпаліссіади, спунеризм, окказіоналізми і грама-
тично некоректне узгодження підмета і присудка.
When I was young and irresponsible, I was young and irresponsible.
Коли, я був молодим і безвідповідальним, я був молодим і без-
відповідальним.
Чи, наприклад, самий відомий із виразів:
Our enemies are innovative and resourceful, and so are we. They never
stop thinking about new ways to harm our country and our people, and
neither do we (5 серпня 2004 р.) [3].
Наші вороги винахідливі, але і ми теж. Вони безперервно думають
про нові способи завдати шкоди нашій країні і нашому народу, і ми –
теж [4].
Якщо спочатку поняття «бушизм» з‘являлося лише в книгах і
статтях американських авторів про Дж. Буша, що містять цитати
промов, то тепер все частіше воно використовується і іноземними
авторами, а також українськими авторами, особливо в статтях, що
містять критику американського президента і його доктрин.
Більшість бушизмів маловідомі масам, але деякі поширились за
межі політичного дискурсу і стали інтернет-мемами. Наприклад
«інтернети» − в двох промовах Буш вжив слово Інтернет у множині:
We can have filters on Internets where public money is spent [3].
Переклади «бушизмів» були передані дослівно з усіма обмовками
та граматичними помилками, зробленими президентом Бушем-
молодшим під час промов. Лише третина з них мають редакторські
ремарки про помилки, що їх припустився президент. Найбільш
розповсюдженими помилками були спунеризми, граматичні неузгод-
ження частин речення і тавтологія, які було майстерно передано
вітчизняними перекладачами, як з лінгвокультурологічної так і лінгво-
прагматичної точки зору.
146
Англійський гумор найбільше пов'язаний з феноменом слова.

Основні культурологічні відмінності англійського і американського
гумору відбивають загальний культурний і психологічний портрет
нації. Англійський гумор є більш раціональним, тонким, прихованим,
іронічним, самокритичним, стриманим та розрахований на
підготовлену аудиторію. Американський гумор є емоційним,
бурхливим, пародійним, відкритим. Цей гумор націлений на широкий
загал. У ньому більше перебільшень і крикливості. Загалом,
спрямованість жартів американців, як у всіх: національні особливості;
політика; знаменитості; історичні персонажі і т.д.
Характеристика історичних англійських і американських персоналій
дозволили окреслити проекцію гумору на політичний дискурс.
Аналіз перекладів показав, що гумор Артура Уелслі має іронічні
окраси.
I don't know what effect these men will have on the enemy, but by God,
they terrify me.
Не знаю, як ворогів, але мене вони лякають [5].
Наведений приклад є жартом, що вказує на надмірну жагу до бою
своїх підлеглих офіцерів, які своїм запалом можуть зробити гірше
союзникам, ніж супротивникам. Під час перекладу автор випустив
слова ―what effect‖, ―by God‖. Це додало перекладу стислості і лаконіч-
ності, забравши емоційне обрамлення цього виразу, яке не несло
жодної важливої інформації.
Специфіка політичного гумору Вінстона Черчилля – це жорстке та
пряме висміювання та висловлення своєї політичної позиції.
Прикладом є вираз Вінстона Черчилля, адресований тодішньому
лідеру лейбористів Клементу Еттлі у 1943 р. під час дебатів. Мало
місце перефразування відомого прислів‘я: ―Wolf in sheep‘s clothing‖
(«Вовк в овечій шкурі») на ―A sheep in sheep's clothing‖ («Вівця в
овечій шкурі») [6].
Переробивши відоме класичне прислів‘я, Вінстон Черчилль
«оголив» м‘якість лейбористів у соціальній сфері. Перекладач передав
смисл фрази Черчилля відповідно до оригіналу. Точний переклад
метафори політика дозволяє усвідомити політичну ситуацію та позиції
протидіючих сторін того історичного моменту.
Аналіз українських перекладів промов Рональда Рейгана засвідчив,
що його гумор (в основному у форматі анекдоту) націлений на
висміювання політичних та економічних реалій того часу на тлі
спротиву двох наддержав та економічного занепаду, а також незвичної
для американців самоіронії.
147
Just to show you how youthful I am, I intend to campaign in all 13

states.
Можу сказати, що коли я був молодий, виборча кампанія прово-
дилась лише в 13 штатах [7].
Це − іронічний вислів, коли Рейган вирішив трохи посміятись над
собою через свій вік. Самоіронія полягає у тім, що до 1822 р. у США
було лише 13 штатів. Видається, що Рейган був молодим ще на
початку ХІХ ст. У такий спосіб президент навмисно гіперболізує тезу
відносно свого віку, він не боїться свого віку, не хвилюється перед
значно молодшим опонентом, проявляючи самоіронію, і у такий спосіб
демонструє уміння володіти ситуацією, почуття гумору, гострий
розум. Перекладач використав граматичну трансформацію, зробивши
у другій частині складеного речення підметом слово «виборча
кампанія», замість «я» в оригіналі. Це допомогло уникнути повтору і
зберегти самоіронічний характер гумору.
Проаналізувавши значний обсяг матеріалу перекладів текстів,
промов, виступів, визначено, що більшою мірою гумор за смислом
текстів та ситуацій створюється за допомогою іронії та сарказму і
меншою мірою − каламбуру. Перекладачі за допомогою дослівного
перекладу, використовуючи іноді граматичні трансформації, змогли
майстерно передати комічність смислу ситуації, тексту через прояви
розглянутих вище видів гумору.
Перекладачі гарно переклали іронічні зауваження, що добре
демонструє їх професіоналізм у галузі політичного дискурсу,
розуміння контексту та знання культурних реалій Великобританії та
Сполучних Штатів Америки. Сарказм та каламбур були добре передані
дослівно, та навіть за допомогою авторських ремарок (переклад цитат
Дж. Буша-молодшого), було пояснено контекст та використання.
Перекладачі зберегли сарказм, використаний для жорсткої критики, в
світлі якої непривабливість особистих людських якостей або
аморальність життєвих позицій набувають карикатурної форми.
Політичний гумор було розділено за предметами та об‘єктами, ми
виділили три найбільш розповсюджені види гумору і розглянули та
проаналізували гумор Джорджа Буша-молодшого як окремий вид. А
також ми розглянули, як вітчизняні перекладачі передали гумор
чотирьох окреслених діячів (Артур Уелслі, Вінстон Черчилль, Рональд
Рейган і Джордж Буш-молодший) в політичному дискурсі.
Встановлено статус гумору в семантиці слова і дискурсу. Виділено
особливості відбиття політичного гумору в українських перекладах
промов з прив‘язкою до історичних подій, моментів біографії,
специфіки політичного життя, національного менталітету, соціальних
148
рухів та упереджень. У лінгвокультурологічному аспекті гумору

політичного дискурсу було виявлено перевагу особистого над
загальним. Частіше за все об‘єктом гумористичних «атак» є окремі
персоналії, далі є форми правління або соціальні рухи і іноді об‘єктом
гумору є окрема країна.
Загалом, перекладачі використовують дослівний переклад. Дуже
рідко використовувались перекладацькі трансформації (за винятком
поодиноких випадків граматичної та лексичної) і лише для того, щоб
підкреслити стиль автора цитати. Так, для передачі лаконічного і
жорсткого стилю Вінстона Черчилля іноді опускались займенники та
сполучники, щоб уникнути повторів і зробити саркастичний або
іронічний жарт влучнішим. Перекладачі мало вносили свого під час
передачі оригіналу, а якщо і змінювали, то тільки для наслідування
політичного портрету діяча, сформованого вітчизняними істориками
та політологами. Крім дослівного перекладу, також були виявлені
поодинокі випадки послівного та реферативного перекладу.
1. Нагорна Л.П. Політична мова і мовна політика: діапазон можли-
востей політичної лінгвістики. К.: Світогляд, 2005. 315 с. 2. Hudson K.
The Language of Modern Politics. London; Basingstoke: Macmillan, 1978.
167 p. 3. Повне зібрання Бушизмів [Електронний ресурс]. http://www.
slate.com/articles/news_and_politics/bushisms/2000/03/the_complete_bushi
sms.html. 4. Грищенко Т.А. Буш Джордж Вокер. Українська диплома-
тична енциклопедія: У 2-х т. Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін.
К: Знання України, 2004. Т.1 760 с. 5. Wellington quotes. [Електронний
ресурс]. https://www.brainyquote.com/authors/duke_of_wellington. 6. Dyer G.
British Satire and the Politics of Style: 1789-1832. Cambridge: Cambridge
University Press, 1997. 7. Повне зібрання Бушизмів [Електронний
ресурс]. http://www.slate.com/articles/news_and_politics/bushisms/2000/
03/the_complete_bushisms.html.
Юрій Стежко
Лінгвофілософський аналіз прагматизації теорії референції

у перекладах
The article embodies the linguistic and philosophical essence of

translation as an achievement of the equality in reference. The comparative
analysis of the practical application of the reference theory in the artistic and
scientific translations is carried out. An extra attеntion is paid to the cases of
the self-reference of transcendental concepts in scientific translations.
Key words: translation, referent, reference, transcendence.
149
Проблема перекладу завжди була у полі зору наукової спільноти та

із євроінтеграційними процесами лише загострилася. Українська
європейськість відбилася міжнародним обміном культурними, інфор-
маційними, науковими здобутками. Але задля порозуміння представ-
ники різних мов мають бути однодумцями щодо змісту уживаних
понять та референтів, які вони позначають. Зазначене актуалізує тему
прагматизації теорії референції у перекладах.
Говорити, що проблема перекладу наразі позбавлена уваги,
означало б кривити душею. На тлі доволі чисельних досліджень
особливим чином проявляються доробки з проблем референції таких
науковців як Л.Р. Безугла, Н.Б. Вяткіна, Н.П. Козаченко, О.Я. Кохан,
М.О. Кузнєцова, Л.Б. Макєєва, І.М. Панченко, А.С. Синиця,
А.В. Уманець, а також низки зарубіжних лінгвістів, філософів.
Проте аналіз публікацій дає нам підстави говорити про певні
прогалини у вивченні практичного застосування референції -
сполучення поняття, мислення та референта у різних мовах та
перекладацьких культурах. Наразі маємо на меті розширити лінгво-
філософські уявлення про референтність, способи досягнення референ-
ційної еквівалентності в особливих випадках наукового та художнього
перекладів, спираючись на теоретичні положення видатних лінгвістів,
філософів, таких як Д. Девідсон, У. Еко, О. Потебня, Ф. де Соссюр,
Г. Фреге.
Дослідження з теорії референції дають знання про характер
стосунків мови, мислення та позамовних об‘єктів, тобто знання щодо
ідентифікації референтів. «Проблема референции затрагивает важней-
шую проблему логики, языкознания и философии - соотнесенность
языка с реальностью и группу не менее важных проблем относительно
механизма референции» [4, с. 109]. Наразі щодо «механизма референ-
ции», то в окремих випадках, таких як трансцендентність, маємо
істотні прогалини в дослідженнях, так само маємо обмаль звернень до
прагматизації теорії референції в перекладах та адекватного осмис-
лення референтів у різних мовах, культурах. Зазначені прогалини у
вивченні феномену референції крізь призму практики перекладу
обумовлені дещо стриманою оцінкою вітчизняними науковцями
практичної вагомості сутнісного розуміння перекладу, що й актуалізує
обрану нами тему розвідки.
Наразі своєчасно буде задатися питанням - а що, власне, являє
собою переклад? У літературі відповіді самі різноманітні: переклад –
це діалог культур, відтворення оригіналу засобами іншої мови,
розширення колективної пам'яті людства, міжнаціональний обмін
культурними здобутками, дієвий засіб міжнаціональної комунікації,
150
засіб обміну науковими ідеями, знаннями і т.і. Наведена підбірка

визначeнь говорить, що назагал переклад розглядається на рівні явища,
суспільної функції, і мало хто згадує переклад у його сутнісному
(читай філософському) розумінні, що визначається самою діалектикою
мислення, поняття та референта як чуттєвої основи. Згадаймо
семіотичну модель трикутника Ч. Огдена та А.А. Річардса, яка дає нам
підстави говорити про сутність перекладу як відтворення референції
шляхом пошуку такого поняття (лінгвістичного елементу) у мові
перекладу, яке б асоціативно відсилало читача думкою до того ж
референту (позамовного об‘єкта дійсності), який позначений і в
оригінальному тексті. Доречно буде нагадати загальновизнане тлума-
чення терміну «референція» у зв‘язку з референтом Н.Д. Арутюнової.
«Референция, - зазначає вона, - отношение актуализованного,
включенного в речь имени или именного выражения (именной
группы) к объектам действительности» [1, c. 6] - тобто референтам.
В контексті нашого дослідження нам імпонує уточнення
функціональності референції за Н.П. Козаченко: «… Референция
может рассматриваться как идентификация, … целью которой есть
отсылка к конкретному объекту или как выполнение условий
истинности…» [4, с. 110]. Слушно, проте теза «референция… как
выполнение условий истинности» потребує свого уточнення. Під
конкретним об‘єктом мається на увазі референт - позамовний об‘єкт
дійсності, який мислиться комунікантом, застосовуючи певний мовний
елемент – поняття, тобто є об‘єкт, котрий позначається поняттям.
Відповідно вдатися до референції означає перенестися думкою на
певний позамовний об‘єкт. «Слово, предполагаемое известными
степенями развития мысли, в свою очередь, предполагает чувственное
восприятие…» [5, с. 58], - пише О.А. Потебня, а референція є тією
ланкою, яка пов‘язує думку із чуттєвістю. У заломленні на теорію
відображення референція - це спрямованість знань, мислення,
закладених у другу сигнальну систему - мову, яка, у свою чергу,
обумовлена первинною сигнальною системою – чуттєвістю, впливом
референта як позамовного об‘єкту. Тож перекласти означає відтворити
у свідомості реципієнта об‘єкт «чувственного восприятия» - референта
- в авторській картині світу засобами іншої мови. Ми вдалися до
такого розлогого висвітлення самої філософії перекладу не для того,
щоб окреслити широко відомі та доступні способи досягнення
референційної еквівалентності в перекладах, а щоб виділити особливі
випадки референції – референції за умов трансцендентності понять.
У чисельних працях з теорії перекладу розлого висвітлені основні
прийоми перекладу, тож на перший погляд не існує якихось
151
надзвичайних перепон для відтворення як художньої цінності твору,

так і гносеологічного значення наукових термінів. І це так, але лише у
тих випадках, коли слово чи термін забезпечує чітке осмислення
об‘єктивно існуючого референту (в окремих випадках денотату) як
чуттєвої основи. Проте усе значно складніше, коли йдеться про
переклад релігійних, філософських, соціально-гуманітарних та їм
подібних текстів, насичених незбагненними ідеями. У спробах
осягнення дійсності ми неминуче стикаємося з поняттями, катего-
ріями, які не піддаються редукції досвідом суб‘єкта - а саме транс-
цендентними поняттями, що охоплюються думкою лише завдяки
саморефлексії. Наприклад, філософські категорії «час», «простір»,
«добро», «зло», поняття «туга», «душа», «віра», «доля», «воля» тощо
існують у мисленні як субстанції-сутності самі в собі, поза зв‘язком із
референтом. Маємо випадок, коли притаманна людині природна
раціональність мислення в намаганнях осягнення безмежності проявів
дійсності виявляє свою безпорадність - як своєрідно зазначає
О.А. Потебня: «ум наш слаб, а пучина премудрости Божей бездонна»
[там само]. Якщо «референция рассматривается как ссылка языкового
выражения на некоторый объект внеязыковой действительности, т. е.
референция - это связь именующего выражения и реальности, референт
- объект реальности, на который указывает слово или выражение,
осуществлять референцию - значит ссылаться на некий внеязыковой
объект» [4, с. 110], то постає питання, до якого позамовного об‘єкту
відсилають нас думкою трансцендентні поняття, та й чи мають вони
іншомовні референційні еквіваленти? Здавалося б, не мають, але ж нам
відомі і релігійні, і філософські, і інші переклади текстів з транс-
цендентним наповненням. Тож яким чином відтворюється референт-
ність? Задля відповіді звернемося до слів О.А. Потебні: «Понятие, как
и многое другое в личной и народной жизни, - пише він, - навсегда
останется для нас величиною, произведенною, так сказать, умноже-
нием известных нам условий на неизвестные нам и, вероятно,
неисследимые силы» [5, с. 58]. Однак, «неисследимость сил» не
означає безперспективності пошуку референта, а «умножение» на них
бачиться як прагматичне конструювання референта. Настанову та
орієнтир у конструюванні дають слова Т.Х. Керимова: «понятие - это
открытая множественность» [3, с. 16]. Кожне з трансцендентних
понять відсилає людину думкою до інших понять, категорій. Йдеться
про так звану самореферентність, за якої «референтом понятия
являются сами эти понятия…» [3, с. 17]. Тож постає питання - яким
чином забезпечити адекватність осмислення слів, позначень у
перекладах та й взагалі комунікативному акті у випадку, коли не може
152
бути й мови про референтність у звичному для лінгвістів розумінні - як

об‘єктивної «предметной соотнесенности слова из денотатом», а відтак
і ідентифікації референта. Зауважимо, що в літературі досить часто не
розрізняють терміни «референт» та «денотат». Але і в колі тих
лінгвістів, які розмежовують зазначені поняття, немає згоди. Ми
дотримуємося позиції, що поняття «референт» є більш загальним
поняттям, позаяк на відміну від «денотата» позначає весь клас
споріднених предметів, як про це говорить Л.С. Бардухаров. «В речи, в
конкретном тексте, - зазначає він, - знаки языка могут обозначать и
чаще всего действительно обозначают не весь класс («референт») в
целом, а лишь один какой-нибудь конкретный предмет (или процесс,
явление и пр.), который мы назвали денотатом» [2, с. 104].
У художніх перекладах перекладач не є настільки залежним від
авторських інтенцій як у наукових. У художніх перекладах, де - на
відміну від наукових - знімається імперативність однозначності,
достовірності в посиланні думкою до позамовного об‘єкту, де
перекладач має паритет з автором у творенні референції, припуска-
ється глибока інтерпретація авторських інтенцій. У постмодер-
ністській лінгвокультурі смисл творить сам читач, а перекладач
передусім читач, який, як правило, суб‘єктивно, на власний розсуд
конкретизує (читай, конструює) референційну еквівалентність,
можливо навіть оказіонально.
Основною перепоною досягнення адекватності у художніх пере-
кладах є лексична безеквівалентність трансцендентних понять.
Скажімо, українське слово «воля» не має адекватної смислової,
емотивної «множественности» в інших мовах. Ні запозичене з латини
―liberty‖, ні суто англійське ―freedom‖, ні польське ―wolnosc‖, ні
російське «свобода» не забезпечують повною мірою референційну
еквівалентність, не відтворюють увесь колорит, усю екзистенційність
українського концепту «воля», але в певних контекстах кожне з них на
розсуд суб‘єкта може становити еквівалент. Наразі перекладацька
творчість зводиться до диференціації розмаїття проявів поняття
шляхом звернення до іншого поняття, яке контекстуально відповідає
оригінальному. На практиці це може бути звернення до позначення
цілком предметного денотата. Мірилом референційної еквівалентності
у такому разі стає досвід перекладача «создавать тексты на основе
индивидуальных знаний о мире, зафиксированных в значениях слов и
их ассоциативных комплексах, в соответствии с национально-
психическим складом ума и личной заинтересованностью в интер-
претации обозначаемых (или воспринимаемых) фактов» [6, с. 41].
Методологічно штучно призначена референтність ґрунтується на
153
прагматизмі – вірно те, що ситуативно задовольняє суб‘єктивні

потреби практики перекладу. Отже, прагматика являє собою
суб‘єктивний вираз дійсності, як правило, не займаний семантичним
аналізом ключових концептів, а обумовлений «удобопонятностью»
(У. Еко), прагненням метафізично «свести мысль к одному единст-
венному измерению, однозначному пониманию, исключающему
двусмысленность, оставляющему в тени то, что еще не сказано…», а
назагал «оставляющему в тени» те, що не відповідає практичним
запитам суб‘єкта [7, с. 412].
У наукових текстах, обтяжених імперативами однозначності та
достовірності «предметной соотнесенности» поняття з референтом –
його онтологічним засновником, - референційна еквівалентність з
об‘єктивною неминучістю є продуктом міжмовної конвенції – надання
поняттю (слову) певного загальноузгодженого смислу на підставі
узагальнення множини суб‘єктивних уявлень про референта. Згадаймо,
що, за Г. Фреге, зв‘язок між словами та референтами опосередко-
вується смислами. Тобто суб‘єктивність, якщо не суб‘єктивізм, які
панують у художніх перекладах трансцендентних понять, у наукових
замінюється відносною об‘єктивністю, яка випливає із сукупності
суб‘єктивних оцінок, думок. Прийом конвенції можна виправдати
словами Т.Х. Керімова: «Невозможность и недостижимость референта
означают неизбежность его открытия, неизбежность его конструи-
рования‖ [3, с. 17]. Одного разу ситуативно присвоєна (сконстру-
йована) референція не має змінюватися упродовж перекладу усього
тексту, а то й передаватися від тексту до тексту. За усієї вразливості
для критики конвенційно призначена референтність (читай квазі-
референтність) в особливих випадках трансцендентності понять є чи
не єдиним способом забезпечення перекладу в ситуації «невозмож-
ности и непостижимости референта». Але у такому випадку задекла-
рована Н.П. Козаченко теза: «референция… как выполнение условий
истинности» потребує своєї корекції в бік конкретизації умов, за яких
вона відповідає істині.
У підсумку - конструювання референта як спосіб забезпечення
референції на практиці перекладів текстів за умов трансцендентності
понять надає прагматики теорії референції.
1. Арутюнова Н.Д. Лингвистические проблемы референции. Новое в
зарубежной лингвистике. Выпуск ХІІІ. М.: «Радуга», 1982. 432 с.
2. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории
перевода). М.: «Междунар. отношения», 1975. 240 с. 3. Керимов Т.Х.
Язык философии. Философия. Под общ. ред. Т.Х. Керимова.
154
Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2013. С.12-17. 4. Козаченко Н.П.

Некоторые проблемы теории референции. Актуальні проблеми духов-
ності. №12, 2011. С.108-129. 5. Потебня А.А. Мысль и язык. М.:
Лабиринт, 1999. 300 с. 6. Телия В.Н. Метафора как модель смысло-
производства и ее экспрессивно-оценочная функция. Метафора в
языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 26-51. 7. Эко У. Отсутствующая
структура. Введение в семиологию. СПб.: ТОО ТК «Петрополис»,
1998. 432 с.
Татьяна Тарасенко
Культурные ценности Китая в рекламном тексте
The paper considers the main cultural values which are reflected in
advertising texts. The corpus of advertising messages (printed, TV and radio
texts) of a two-year period is the material of the observation. Cultural values
are the foundation of a successful advertising message and an advertising text
itself acts as a translator and popularizer of these values. The analysis has
revealed the conservatism of advertising in the relation to traditional values
and norms in the Chinese society: harmony with nature, traditions, authority
of elders, frugality, collectivism and the emerging of a relatively new
phenomenon in the Chinese society‘s social practice – the cult of a child.
Key words: advertising message, cultural values, China.
В данной работе мы хотели рассмотреть, какие основные

культурные ценности китайской культуры отражает рекламный текст.
Материалом наблюдений является корпус рекламных сообщений
(печатные тексты, телевизионные и радио), который собирался в
течение двух лет.
На необходимость ориентироваться на культурные ценности
адресата при производстве рекламы обращали внимание многие
исследователи [1; 3; 4; 5; 7]. Культурные ценности являются фунда-
ментом успешного рекламного сообщения, а сам рекламный текст
выступает в качестве транслятора и популяризатора этих ценностей [6].
Среди культурных ценностей Китая, на которые опираются
создатели успешного и эффективного рекламного послания, можно
выделить основные.
ГАРМОНИЯ С ПРИРОДОЙ. Природа, ее изображение, красота и
величественность пейзажей, уникальность природных ландшафтов,
водоемы с чистой водой и т.п. вызывают у китайского потребителя
положительные эмоции. Гармония отношений человека и природы,
155
разумное использование природных ресурсов, охрана окружающей

среды – все это транслируется в подобных рекламных сообщениях.
Например, реклама продуктов питания (овощи, фрукты, молочные
товары) под маркой Lu se shi ping (Lu se – зеленый, shi ping – продукт)
сообщает покупателю об отсутствии в них каких-либо ненатуральных
добавок; акцентируя внимание на единстве и гармонии с природой при
их выращивании или производстве. Так в видеоряде рекламы молока
марки Lu se shi ping зрителю транслируется идиллический пейзаж:
голубое небо, белоснежные облака, поле с изумрудно-зеленой травой,
корова, пасущаяся на нем; рекламный слоган гласит: Облака белые,
трава зеленая, молоко «И ли» – натуральное.
ТРАДИЦИИ. Все, что связано с историей, традициями, что имеет
отсылки к старинным обычаям, многолетнему опыту, китайской
мудрости, у большинства китайцев вызывает положительные
ассоциации. В рекламном тексте часто используются выражения:
столетняя история, многолетний опыт, вековые традиции, опыт
прошлых поколений, следование тысячелетним традициям и т.д.
Особенно широко используют тактику обращения к истории и
традициям производители спиртных напитков, в рекламе которых
можно встретить изображения дворцов, Великой китайской стены,
императоров, традиционных глиняных сосудов для вина и т.п.;
сочетаний с иероглифическими знаками, в семантике которых есть
значение старый, древний, традиционный, например, один из
рекламных слоганов: Только старое (зрелое) вино может считаться
хорошим вином.
ЭКОНОМИЯ. БЕРЕЖЛИВОСТЬ. Эталоном бережливости и
экономии в Китае считается Лей Фен, народный герой, тративший
деньги только на самое необходимое, отказывая себе во всем. Одно из
преданий гласит, что Лей Фен девять лет не покупал себе новые носки,
а сэкономленные средства тратил на бездомных детей, друзей,
попавших в трудную ситуацию. Рассказы о Лей Фене включены в
обязательную школьную программу, детям с детства прививают
навыки экономии и бережливости. Поэтому рекламный текст сообщает
покупателю о том, что позволяет сэкономить, стоит «дешевле, чем
раньше», «прослужит дольше», «стоит меньше – работает дольше». В
нем содержатся выражения типа Заплати меньше – получи больше;
Каждый месяц экономия 30 юаней; Скидка 20%. Сбереги 50 юаней.
УЧТИВОСТЬ. ВЕЖЛИВОСТЬ. Исследователи рекламы не раз
отмечали специфику китайского рынка рекламы и его потребителей,
которые ценят вежливость, учтивость и честность в рекламе [4].
156
Поэтому советуют производителям избегать сленговых выражений,

фамильярных обращений, неучтивого отношения к адресату [7].
СТАРШЕЕ ПОКОЛЕНИЕ И ЕГО АВТОРИТЕТ. Китай – страна,
где существует культ старшего поколения, которое ассоциируется со
зрелостью, мудростью, богатым жизненным опытом. «Почитание
старших – основа традиционного образа жизни в Китае, незыблемая на
протяжении тысячелетий. Если уйдет неоспариваемое и никогда не
становившееся под сомнение уважение к старшим, родителям и
начальникам, Китай утратит свои корни. Почтительность к родителям
и забота о них считалась началом всех добродетелей» [2].
Поэтому в рекламе часто тот или иной продукт «продвигает»
пожилой человек, например, витаминный комплекс для беременных
женщин: пожилая мама предлагает своей дочери покупать витамины
именно в голубой бутылочке.
С другой стороны, пожилые люди выступают адресатами реклами-
руемого продукта, чаще всего витаминов или пищевых добавок. В
одном из рекламных роликов показан бодрый старичок, каждый день
употребляющий пищевую добавку, одним из элементов которой
является кальций, что позволяет ему без особых усилий подниматься
на пятый этаж. В другом ролике, рекламирующем подобный продукт,
группа пожилых людей занимается традиционной гимнастикой тайц-
зичуань, танцами и играет в китайские шахматы. Такая реклама еще
раз «напоминает» китайскому потребителю о его священной обязан-
ности – заботиться о родителях, бабушках и дедушках.
КОЛЛЕКТИВИЗМ. Для китайцев коллективизм – ощущение
принадлежности как ко всему народу в целом, так к семье в частности.
Поэтому часто в рекламном сообщении транслируются такие социаль-
ные маркеры этой общности: дружба, взаимозависимость, солидар-
ность, согласие, забота о детях и пожилых и т.д. Рекламный слоган
прохладительного напитка местного производства гласит: Фейчан-
кола – наша собственная, китайская кола. В тексте подчеркивается,
что напиток создан китайцами для китайцев, способен вызвать чувство
единения со всем китайским народом, что сопровождается информа-
цией об участии компании-производителя Фейчан-кола в спонсорской
помощи национальной сборной Китая.
ДЕТИ. В силу проводимой ранее в Китае демографической
политики «Одна семья – один ребенок», по нашему мнению,
сформировался культ ребенка. Ребенок – центр внимания, обожания,
воспитания не только родителей, но и многочисленной родни. Игру на
родительских чувствах в качестве аргумента часто используют
производители рекламы. В тексте радиорекламы автомобилей
157
китайского бренда Cherry слушателю напоминают, что скоро зима,

погода становится холоднее и холоднее, вследствие чего ребенок по
дороге в школу будет мерзнуть и болеть, поэтому всем, у кого дети
ходят в школу, пора приобрести автомобиль Cherry и лишить свое
чадо таких страданий.
Таким образом, наши наблюдения показывают консервативность
рекламы в отношении традиционных ценностей и норм в китайском
обществе.
Ярким примером конфликта, причиной которого является разное
понимание культурных ценностей рекламодателем (представитель
европейской культуры) и потребителем (представитель китайской
культуры) являются два примера, главным героем которых стал
итальянский модный дом Dolce & Gabbana и его реклама в Китае.
Первая история произошла весной 2017 года. Итальянский модный
дом выпустил рекламу ―DG Loves China‖, снятую на улицах Пекина,
которая была частью мировой серии: до этого фотосессии прошли на
улицах Токио, Гонконга и Бразилии. На фотографиях из Пекина
(Великая китайская стена, площадь Тяньаньмэнь) вместе с моделями в
нарядах Dolce & Gabbana были обычные жители города, чаще всего
одетые скромно. Пользователи крупнейшего сервиса микроблогов
Китая Weibo заявили, что модный дом показал Пекин бедным и плохо
развитым городом, вследствие чего Dolce & Gabbana удалили снимки с
Weibo (http://www.timeoutbeijing.com/features/Blogs-Beijing_News/158172/
DG-delete-controversial-pictures-after-internet-furore.html).
В ноябре 2018 года модный дом разместил в соцсетях три
видеоролика на китайском языке, в которых модель азиатской внеш-
ности ест традиционные итальянские блюда (пиццу, пасту и канолли)
китайскими палочками, закадровый голос дает ей советы – например,
не пытаться «использовать палочки как ножи». «Dolce & Gabbana –
расисты, которые даже не потрудились выучить базовые вещи о
китайских клиентах. Эта реклама оскорбляет мою культуру», – писали
пользователи Weibo в комментариях». (https://lenta.ru/news/2018/
11/20/dgad/). Среди тех, кто раскритиковал модный дом, была актриса
Чжан Цзыи, сыгравшая в фильме «Мемуары гейши». Ряд актеров,
музыкантов и моделей, приглашенных на показ Dolce & Gabbana в
Шанхае 21 ноября, отказались на него идти. Бренд удалил ролики с
Weibo, хотя оставил их в своем официальном инстаграм-аккаунте.
Скандал усугубили высказывания, которые появились в открытом
доступе. Как предполагается, сооснователь Dolce & Gabbana Стефано
Габбана в переписке с одной из пользовательниц инстаграма на
критику ответил, что считает ролики «данью уважения» Китаю и не
158
согласен с решением удалить их с Weibo. Он заметил, что китайцев

можно считать расистами, потому что они едят собак, назвал Китай
«невежественной, грязной и вонючей мафией». Официальный
инстаграм-аккаунт Dolce & Gabbana заявил, что аккаунты модного
дома и Стефано Габбаны взломаны. Компания принесла извинения за
«несанкционированные посты», заверив, что «не испытывает ничего,
кроме уважения, к Китаю и китайскому народу». Габбана не
подтвердил подлинность приписываемых ему высказываний, приз-
нался в любви к китайской культуре, но показ в Шанхае был отменен
(https://meduza.io/feature/2018/11/21/dolce-gabbana-otmenil-pokaz-v-
shanhae-iz-za-obvineniy-v-rasizme-prichinoy-stala-reklama-v-kotoroy-
model-est-palochkami-pitstsu-i-pastu).
Завершить наблюдения в области рекламного текста можно
словами И. Ланга: «Понимание культуры в целом, а также культурных
особенностей каждой страны делает очевидным невозможность созда-
ния универсального рекламного сообщения для всех стран, неважно
какие методы использованы при передаче сообщения. Не существует
неких универсальных или глобальных культурных ценностей, даже в
пределах одной страны культурные ценности будут варьироваться, в
зависимости от социальной группы. Разница типов мышления влияет
на то, как люди воспринимают и интерпретируют информацию, а,
следовательно, и на то, как они читают рекламные послания. У
потребителей в разных странах различные взгляды на ценности, они
по-разному относятся к таким вещам, как деньги, власть, риск,
отношения друг с другом, роль полов в обществе. Пренебрежение
особенностями культуры или их неправильная трактовка довольно
часто встречается в рекламных стратегиях корпораций, решивших
расширить свой рынок сбыта и представить свою продукцию за
рубежом. Зачастую это ведет к провалу рекламной кампании» [5].
1. Огилви Д. О рекламе. Пер. с англ. А. Гостева и Т. Новиковой. 5-е
изд. М.: Манн, Иванов и Фербер, 2018. 304 с. 2. Плескачевская И.Н.
Поднебесная страна: очерки о современном и традиционном Китае.
М.: Шанс, 2018. 311 с. 3. Хоффман Э. Реклама в лабиринте ценностей.
Еда по-русски в зеркале языка. М.: РГГУ, РАН. Ин-т русского языка
им. В.В. Виноградова. 2013. С.177-266. 4. Belk R., Bryce W. Materialism
and Individualism in U.S. and Japanese Print and Television Advertising.
Advances in Consumer Research, 1986. № 13. Р. 568-572. 5. Lang Y.
Marketing Communications, Culture and Localization. VP Sales and
Marketing, 2003. № 5. 6. Pollay R., Gallagher K. Advertising and cultural
values: Reflections in the distorted mirror. International Journal of
Advertising, 1990. № 4. Р. 359-372. 7. Zhang Y., Gelb B. D. Matching
Advertising appeals to culture: The influence of products use conditions.
Journal of Advertising. 1996. № 25. Р. 29-46.
159
Дмитрий Шлепнев
г. Нижний Новгород, Российская Федерация
Подмена культур: несколько примеров
The paper deals with what is called here substitution or

misrepresentation of cultures, i.e. the cases in which one culture is
misrepresented in translation through the distorting prism of another culture
(not necessarily the target one) on untenable grounds, which leads to quite
unacceptable results. The many examples cited in the text are meant to
illustrate this phenomenon, its consequences and its danger.
Key words: cross-culture communication, translation studies, mis-
representation of cultures, substitution of cultures, cultural mistranslation,
poor translation solutions
В мировом переводоведении широко известна дихотомия «одомаш-

нивающий перевод – отчуждающий перевод» и споры вокруг нее. В
российском переводоведении хорошо известно положение, согласно
которому естественность речи не должна означать и «недопустимую
национально-культурную ассимиляцию» [1, с. 11]. Этот принцип, в
сущности, общеизвестен; в нем могут наблюдаться некоторые
национально-культурные вариации (ср. например допустимость в
использовании диалекта ПЯ для передачи диалекта ИЯ) и вариации,
вероятно, более индивидуального характера, которые при этом можно
свести к двум связанным между собой дилеммам: а) одомашнивания и
отчуждения и б) стандартизации (усреднения) и отображения индиви-
дуальности (как культурной, так и авторской).
В настоящей работе хотелось бы сосредоточиться отнюдь не на
защите и прославлении одомашнивания или же отчуждения как
предпочтительных (якобы по умолчанию) стратегиях, а исключи-
тельно на одном конкретном вопросе, который бы я предпочел
обозначить как «подмена культур» в переводе.
Стоит пояснить предлагаемое словоупотребление. Под подменой
культур имеются в виду случаи, когда одна культура подается в
переводе через искажающую призму иной культуры (причем, как мы
увидим, даже не обязательно принимающей) на несостоятельных
основаниях, что приводит к недопустимым последствиям (резуль-
татам) – как бы к неправомерной смене культурной оптики. Здесь
очень важна идея несостоятельности мотивов и неправомерности
подмены: ведь перевод, как известно, может ориентироваться и на
принимающую, и исходную, и даже на некую третью культуру на
160
вполне рациональных основаниях или же в силу действующих в

данном сообществе норм.
Полагаю, что сегодня правильнее было бы вести речь не об
ассимиляции или не просто об ассимиляции, а гораздо шире: о
недопустимой подмене культур в переводе как негативном явлении.
Чрезмерная ассимиляция – лишь частный случай такой подмены. И, как
было отмечено, подмена культур отнюдь не сводится, в отличие от
чрезмерной ассимиляции, к одомашниванию. Кстати, как будет видно,
подмена не обязательно является следствием какой-либо осмысленной
стратегии.
(Замечу также попутно, что ассимиляция сама по себе может быть,
например, полной или нет, и при этом не обязательно чрезмерной или
неадекватной; может быть целенаправленной и вполне отвечающей
действующим в данной культуре на данном этапе нормам; может
расходиться с нормой, но обслуживать поставленные цели – а тут
можно при желании спорить о правомерности таких целей или об их
достижении. Примерно то же самое можно сказать и об отчуждении.
Существуют не только крайние точки отчуждения и одомашнивания,
возможны различные их градации и различные варианты исполнения.
В подобных случаях необходимо анализировать конкретику, смотреть,
что именно и как сделано, как соотносятся декларации (цели) и
реальные результаты, спорить, если есть основания, о целях или их
правомерности и т.д.)
Феномен межкультурного барьера – не статичен, а динамичен, о
чем почему-то не всегда вспоминают, говоря о переводе.
Межкультурный барьер в разное время и в разных местах имеет
разную степень толщины и проницаемости.
С одной стороны, былые пропасти могут сглаживаться. Но в то же
время появляются новые проблемы и даже новые барьеры: то, что
было известно когда-то, может по-иному восприниматься сейчас.
Подмена (недоброкачественное явление) может производиться вместо
разумной или необходимой (и аккуратной) адаптации – а грань здесь
бывает очень тонка. Сегодня добавилась и новая специфика – в
частности, связанная с процессом глобализации, конвергенцией
культур, доступностью информации и с доминирующим положением
англоязычной (точнее, американской) культуры.
Возросшая мобильность людей и доступность информации
помогают преодолевать межкультурный барьер и одновременно
распространять вширь культуру различных сообществ – и нацио-
нальных, и всевозможных иных. И, конечно, здесь прослеживается
дисбаланс. Американская культура знакома на порядок лучше, чем
161
культура любой другой страны. И этот фактор силового соотношения

тоже необходимо учитывать. Появляются новые термины; вытесня-
ются старые; новые и старые дифференцируются, хотя на иностранные
языки они могут переводиться одинаково… Участились случаи
(например, в СМИ или в частных сообщениях интернет-пользова-
телей), когда на какую-либо иностранную культуру смотрят через
призму английского языка и американской культуры. Иностранные
имена не англоязычного происхождения произносятся / пишутся
(транскрибируются) по-русски на английский манер, а действительность
описывается так, будто дело происходит в США (см. пример ниже).
Далее мы разберем несколько примеров подмены культур,
позволяющих рассмотреть явление с разных сторон.
Говоря о чрезмерной ассимиляции, анализируют обычно художест-
венные (или публицистические) тексты. Но нельзя обходить внима-
нием специальные тексты. Самоочевидный для меня пример – юриди-
ческий перевод, где проблема межкультурного барьера достигает
пиковых величин. Норма о недопущении подмены культур (здесь –
правовых) проявляет себя куда с большей силой, но при этом
специфически. В праве такая подмена культур может не просто резать
слух или вызывать когнитивный диссонанс, а вести к принципиальным
искажениям смысла и, в результате, к крайне неблагоприятным
последствиям.
Уже само описание принципиально иных процессуальных
действий будет восприниматься отчужденно и «странно» не просто из-
за их чужеродности и непривычности. Поскольку переводчику
придется точно описывать предметные ситуации, не существующие
или выглядящие по-иному в принимающей культуре, может нару-
шиться привычная, ожидаемая сочетаемость (узус): так, у нас дело
возбуждает суд, а у французов – не суд, а стороны. Сам суд у
французов возбуждает дело лишь в отдельных, строго определенных
случаях (ст. 1 ГПК Франции). А это существенная разница.
Достаточно при переводе, например, юридических документов или
первой же статьи французского Гражданского процессуального
кодекса сказать, что дело возбуждается судом, а не сторонами – на
том ложном в данном случае основании, что «у нас так говорят», – как
мы тут же исказим процессуальные тонкости, разрушим всю
терминосистему, а чужую систему права подменим отечественной.
Достаточно назвать французского следственного судью (juge d‘instruction)
следователем, как мы тут же произведем подмену.
Если перевод не имеет юридической силы, т.е. призван лишь
информировать, но не способен порождать юридические последствия
162
(например, перевод законодательства для изучения зарубежного

опыта), то мы предъявляем получателю ложную картину, грубо его
обманываем. Если же перевод имеет юридическую силу, то по
последствиям это еще опаснее.
Правовые системы разные. Поэтому чуть ли не все сопоставимые
термины будут отличаться, как минимум, по каким-то нюансам. И
здесь очень важно увидеть, где та грань, за которой начнется
недопустимое культурологическое искажение. Где та ситуация и тот
контекст, когда возникает эта опасность.
Почему, например, cour d‘assises – это все-таки суд присяжных,
несмотря на процессуальные различия (для юриста одно различие там
весьма интересное и существенное). А вот juge d‘instruction –
следственный судья, но никак не следователь. Российский генеральный
прокурор и французский procureur général не одно и то же. У нас это –
«самый главный прокурор», глава всех прокуроров. А во Франции
генеральных прокуроров несколько – по количеству апелляционных
судов плюс генеральный прокурор при Кассационном суде. И они не
образуют иерархию. Генеральный прокурор при Кассационном суде –
как бы «самый крутой». Но он не начальник прочих прокуроров,
работающих в других судах. Но при этом мы на разумных основаниях
используем генеральный прокурор и procureur général как эквиваленты.
Всѐ потому, что в данном случае мы исходим из той очевидной
предпосылки, что термины эти надлежит воспринимать полностью в
контексте исходной культуры, а не принимающей. И, таким образом,
подмены культур не происходит. С судом присяжных – то же самое.
А вот следователь производит опасную подмену: вместо одной
правовой культуры – другая. Дело в том, что такой перевод
нивелирует статус лица. Во Франции предварительное следствие ведет
лицо, обладающее статусом судьи. Это крайне существенно. Кто
возбуждает дело – суд или стороны – тоже принципиальное различие.
Следующий пример – весьма тонкий, а для кого-то неожиданный:
небольшой фрагмент из фильма Жака Одиара (Jacques Audiard)
«Пророк» (―Un Prophète‖) о становлении юного преступника. Фильм
претендует на достоверность в изображении преступного мира
Франции. Серьезность и реализм в данном случае особенно важны.
Действие происходит в тюрьме. Язык героев соответствующий. К
переводу (точнее, его обработке) был привлечен знаток русского
блатного языка. Была проделана большая работа. Пример, который мы
здесь рассмотрим, – буквально на уровне нюансов. Но нюансов, как
мне представляется, важных (вообще же анализ перевода этой картины
представляет собой весьма интересную задачу).
163
Когда юный герой поступает в тюрьму, ему рутинно задает

несколько вопросов дежурный офицер. У героя, в частности,
спрашивают, есть ли у него какие-то ограничения в меню по религи-
озным соображениям (герой – араб, т.е. предположительно мусуль-
манин, следовательно, он может, например, потребовать исключения
из меню свинины). В оригинале офицер обращается к 19-летнему
герою на вы. В переводе офицер тоже вполне безучастен и нейтрален,
но герою он тыкает.
На мой взгляд, здесь происходит недопустимая подмена культур.
Французский язык, как и русский, дифференцирует «вы» и «ты»1. В
кадре официальная обстановка. Тут не погоня бравого комиссара за
бандитом и не схватка, где куртуазность неуместна. Офицер обязан
придерживаться регламента. «Вы» здесь – маркер скучной официаль-
ности, формальности. Да и вообще, не последует ли жалоба, если
вдруг офицер начнет тыкать заключенным? Здесь особенно уместно
напомнить: фильм претендует на реализм и достоверность.
В русском и французском текстах оказываются принципиально
различные коммуникативные дистанции, различная степень формаль-
ности. Но в фильме не наша тюрьма и не наш тюремщик! Такого рода
«адаптация» попросту неуместна.
Знаток блатного языка – прекрасно. С переводческой точки зрения
это любопытнейшая проблема. И без такого специалиста перевод мог
бы получиться неубедительным (в т.ч. и из-за реализма картины). Но
специалист ли он по переводу? Понимает ли он, что тут описывается
иная культура, которая чем-то да отличается от нашей? Что грань
тонка? Понимали ли это прокатчики?
Надо признать, пример этот с «вы-ты» довольно неожиданный –
именно из-за того, что перевод производился с французского на
русский. Проблему с отображением коммуникативной дистанции и
«вы-ты» чаще анализируют в такой паре языков, как, например,
«русский-английский» или «английский-французский». Ведь англий-
ский язык располагает иными средствами.
Пример из публицистики. Мне попадались статьи о Франции, в
которых использовалось прилагательное «федеральный» – то ли
применительно к властям, то ли к СМИ – явно как попытка передать
national или à l‘échelle (или à vocation) nationale. Увы, про Францию
всерьез так сказать невозможно: это не федерация, а унитарное
государство. Интересно, что в данной ситуации возможны два
1
Это, кстати, отдельная тема в плане сравнений и между разными
франкоязычными культурами (например, Франция / Квебек), и между русским
и французским языками: характер и распространенность перехода на «ты».
164
объяснения: а) горе-журналист / горе-переводчик мыслил российскими

категориями; б) американскими, что, замечу, сегодня весьма возможно
и при этом еще безнадежнее. Так мы переходим к следующей порции
мини-примеров.
Действительно, в сочетании с невежеством и лингвистической
неискушенностью граждан (откуда происходит очаровательная наив-
ная убежденность, что все языки мира происходят от английского и
читаются на его манер) дисбаланс в доступности культур и их влиянии
способен приносить дичайшие плоды.
Так, диктор по телевизору говорит об аэропорте Чарлза де Голля.
Удивительно, кстати, что он не слышит какофонию. Диджей по радио,
старательно, но неубедительно изображая то, что он считает американ-
ским прононсом, коверкает название французской группы Les
Négresses Vertes: Лес Нигрессиз Вѐртс. Интересно, что для него значит
«Лес»? Американское имя? Дело не в том, что он не знает правил
французского произношения, что ж тут постыдного для неспециалиста.
Прискорбно то, что он искренне полагает что название «культовой
французской (!) группы» должно произноситься на аглицкий манер.
Схожая ситуация, когда вовсю используют заимствование коп,
даже переводя не с английского языка. Более того, сегодня это
встречается даже вне переводов – например, в статьях о Франции.
Французские копы – даже не передать, как это ранит слух… Отчего же
не «американские флики»? Впрочем, теперь в отечественных (не
переводных) текстах попадаются и «российские копы».
Меня всегда страшно веселили всевозможные мистеры и сэры в
переводах японских фильмов. Отчего же не «мосье» и не «герр»?
Понятно, что переводили через английский язык, но ведь даже не
задумывались о том, что дело происходит в Японии.
А уж частота использования слова лорд нынче зашкаливает. Как
хороши, как свежи были «лорды» в переводах фильмов опять-таки
восточного производства или повествующих о Востоке. Особенно тех,
где речь идет о делах давно минувших дней. Ну, конечно: самураи,
ронины и с ними рядышком лорды, прямиком из британского
парламента. Так, глядишь, если бы сегодня такие переводчики взялись
за Толкина, то появился бы «Лорд колец»; да, впрочем, и бог в
переводе с английского превратился бы в члена парламента.
И совсем уж не буду останавливаться на мутировавшей транс-
крипции японских слов, которые сегодня нередко передаются на
русском языке через английскую транскрипцию.
Режиссер Роман Полянский (или даже Поляньский) был и остался
поляком. Однако фамилия его нынче почти повсеместно передается
165
так, будто он гордый брит или американец: Полански. И это при том,
что параллельно – буквально рядом, здесь же – в текстах на русском
продолжают существовать Квасьневский, Качиньский и т.д. Налицо
раздвоение сознания и поразительная невнимательность вкупе с отсут-
ствием логики.
В заключение рассмотрим еще один пример, охватывающий сразу
проблемы естественности речи, буквализма, подмены культур, сбли-
жения культур, искажения стиля и смысла. Интервью в журнале
«Афиша» с актером из фильма «Мстители» (далее курсив мой): «они
[режиссеры] настоящие киноманы, они постоянно обмениваются
идеями, пробираясь через семантический туман, постоянно делая те
или иные референсы на фильмы»; «Когда я смотрю на колл-шиты, я
постоянно задаюсь вопросом, кому это приходится организовывать» [2].
Из процитированного текста хорошо видно, что актер говорит на
вполне обычном английском и не пытается никого из себя не строить.
В переводе же он предстает эдаким отечественным хипстером,
влекомым псевдоинтеллектуальной модой, нахватавшимся ученых
слов и калек с английского и озабоченным тем, чтобы теперь
употребить их как можно больше в единицу времени. Видимо, по
образу типичного редактора «Афиши»? Интересно, что переводную
реплику с этой точки зрения нельзя назвать неестественной «вообще»:
ведь «так говорят». Мы и правда обнаруживаем сегодня несусветный
наплыв англицизмов. Но зададимся вопросом: так говорит кто и где. И
если мы сопоставим все, а не отдельные, данные, то увидим, что в ПТ
совершено надругательство над языком, был искажен стиль
говорящего, подменен его речевой, социальный и интеллектуальный
портрет (причем, что интересно, не в его пользу), на ровном месте
совершена подмена культур: нет, он не российский хипстер, он
американец, причем находящийся в ладах с родным языком.
Разумеется, примеры можно множить еще очень долго. Несложно
увидеть, что в случае подмены культур не обязательно происходит
национальная ассимиляция как таковая (одомашнивание). Полагаю,
что неправомерная подмена культур есть действительно одна из
серьезных опасностей перевода. В основе подмены обнаруживаются –
в самом общем виде – два механизма: собственно переводческий
(несостоятельные мотивы, недостаточный анализ, неудачный или
отсутствующий прогноз восприятия текста); экстрапереводческий, а
именно невежество, причем, похоже, возрастающее (?). Необходимы
не только анализ этого феномена и качественное обучение перевод-
чиков (переводчик должен понимать, что он делает, почему, к чему это
ведет и т.д.), но и серьезные усилия в просвещении широкой публики –
сегодня такие усилия актуальны как никогда.
166
1. Латышев Л.К. Перевод: проблемы теории, практики и методики
преподавания: Кн. для учителя шк. с углубл. изуч. нем. яз. М.:
Просвещение, 1988. 160 с. 2. Присяжная Ж. «Мстители: Война
бесконечности»: интервью с Крисом Эвансом и Доном Чидлом
[электронный ресурс]. Афиша Daily. https://daily.afisha.ru/cinema/8408-
mstiteli-voyna-beskonechnosti-intervyu-s-krisom-evansom-i-donom-
chidlom/.
167
Lexical, Grammatical and Stylistic Aspects of Translation / Interpreting
Серви Амандурдыева
г. Дашогуз, Туркменистан
Зооним «верблюд» в языковой картине мира славянских

и тюркских народов
The article is devoted to the study of the zoonym ―camel‖ in the Slavic
and Turkic pictures of the world. Particular attention is given to the
concepts ―picture of the world‖ and ―camel‖ reflected in Russian and
Turkmen proverbs.
Key words: picture of the world, concept, zoonym ―camel‖, proverb.
Современное понимание соотношения языка, мышления и

культуры базируется на условном разделении окружающей человека
действительности на реальную картину мира, культурную (понятий-
ную или концептуальную) картину мира и языковую картину мира.
Реальная картина мира – это объективная внечеловеческая данность,
это мир, окружающий человека. Концептуальная картина мира – это
глобальный образ мира, существующий в сознании человека, т.е.
«отражение реальной картины мира через призму понятий
(концептов), сформированных на основе представлений человека,
полученных с помощью органов чувств и прошедших через его
сознание, как коллективное, так и индивидуальное» [1, c. 324].
Языковая картина мира – это «исторически сложившаяся в обыденном
сознании данного языкового коллектива и отраженная в языке
совокупность представлений о мире, определѐнный способ концепту-
ализации действительности» [2, c. 865].
Своеобразие национального опыта определяет особенности
картины мира различных народов. В силу специфики языка, в свою
очередь, формируется определенная языковая картина мира, сквозь
призму которой человек воспринимает окружающую действи-
тельность. Таким образом, каждый язык имеет собственную языковую
картину мира, в соответствии с которой носитель языка организует
содержание высказывания. Именно так проявляется специфически
человеческое восприятие мира, зафиксированное в языке.
Согласно данным этимологических словарей русское название
верблюд – это одно из древнейших заимствований из готского языка.
Кроме русского языка, оно функционирует также в украинском, в
польском и чешском, что свидетельствует о том, что в славянском
мире это название появилось ещѐ в доисторическую эпоху [3, с. 21].
168
При этом готское название ulbandus связано с понятием «слон». Связь

таких животных, как слон и верблюд, в сознании европейских народов
может быть объяснена тем, что общим ярким признаком таких
малоизвестных европейцам животных был их немалый размер. Отсюда
путаница. Указанное готское слово претерпело в славянских диалектах
некоторые фонетические изменения. Считается, что эти изменения
произошли под влиянием слова великий, что является логичным в связи
с упомянутой выше этимологией [3, с. 53]. Народная этимология
объясняет происхождение названия данного животного из древнерус-
ского словосочетания «вельми блудящий», то есть «много ходящий».
Таким образом, можно уверенно говорить о том, что, хотя живот-
ное под названием верблюд нехарактерно для географической зоны
расселения славян, оно было известно европейцам с древнейших времѐн
и его название входило в состав тезауруса древнерусского языка.
История материальной культуры и быта русского народа свиде-
тельствует о том, что верблюд так и не стал частью этой культуры.
Однако в результате глобализации современного мира и интенси-
фикации коммуникаций данный представитель животного мира
хорошо известен всему цивилизованному населению нашей планеты, в
том числе и носителям русского языка.
Источником знаний о рассматриваемом виде животных, кроме
всего прочего, могут служить и толковые словари русского языка. В
словарных статьях содержится информация не только сугубо научного
характера. Например, о том, что верблюд – это жвачное животное. В
словарных определениях указывается на то, что верблюд – это
«вьючное животное» и что это «чрезвычайно выносливое животное»
[4, т. 2, c. 168]. Выносливость верблюда нашла отражение в русской
пословице «Верблюд ложится под ношей, когда уже встать не может»
[5, т. 1, c. 178]. Интересно, что верблюд, как утверждают исследо-
ватели, – это единственное животное, которое загружают поклажей в
сидячем положении; единственное животное, которое может
подняться вместе с грузом. И это является мерилом его возможностей.
Если уж верблюд не может подняться, то это, действительно, перебор.
Эти особенности поведения верблюда позволили последователям
христианской веры воспринимать данное животное как символ
тяжелого труда, готовности подставить спину для любой ноши, даже
самой тяжелой, как символ покорности Божьей воле. Когда верблюда
навьючивают, он опускается на колени, и поэтому в христианской
традиции, а значит, и в сознании верующих носителей русского языка,
он почитается как существо, поклоняющееся Богу, и символизирует
смирение, покорность, терпеливость.
169
Верблюд – это крупное животное (масса взрослого верблюда

составляет 500-800 кг). Указанная объективная характеристика
верблюда (т.е. его большое тело) становится частью буквального
смысла фразы, сказанной Иисусом Христом, когда он пытался
объяснить, насколько трудно богатому человеку вести праведную
жизнь и заслужить своими делами и помыслами место в раю. Иисус
сказал: «Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому
попасть в Царствие Божье». Аналогия построена на сравнении
верблюда, символизирующего нечто очень большое, и маленькой
тонкой прорези в игле. В дальнейшем в результате отсечения второй
части фразы, которая конкретизировала ситуацию, изречение «Легче
верблюду пройти сквозь игольное ушко» превратилось во фразеологизм,
передающий более общую идею невозможности осуществления какого-
либо действия вообще в силу объективных причин. Этот фразеологизм
известен многим народам, исповедующим христианство.
Несмотря на свои крупные размеры, верблюд в представлении
людей является образцом покорности. Он подчиняется человеку,
послушен и легко поддаѐтся дрессировке, что позволяет использовать
его как надѐжного помощника, особенно при транспортировке грузов.
Эти качества отражены в русской пословице «Велик верблюд, да на
нѐм воду возят; мал сокол, да его на голове носят» [5, т. 1, c. 178].
Такая оценка поведения верблюда в мировоззрении русско-
говорящих людей созвучна и представлению арабов, которые о
невиданной покорности верблюда говорят так: «Если мышь потянет
уздечку верблюда за собой, то он пойдѐт за ней».
Естественным следствием такой значимости верблюда в жизни
народов, проживающих в соответствующем регионе земного шара,
является то, что у этих народов верблюдов не только используют, но и
почитают, о них заботятся. У них есть даже небесные покровители. У
туркменов это Вейселькара // Веис-баба. В мусульманской религии
верблюдица – священное животное Аллаха.
Особое, позитивное отношение к верблюду со стороны народов,
которым он верно служит в повседневной жизни, проявляется и в
оценке внешнего вида данного животного: посадка головы на длинной
шее, даже выражение физиономии воспринимается туркменами,
арабами и другими народами как горделивое. Отсюда и самого
верблюда они считают эталоном царственного величия.
В то же время, для европейцев, которые знают о полезности
верблюдов только теоретически, верблюд остаѐтся чужеземным
животным, громогласно ревущим и метко плюющимся. С этой
позиции указанные выше внешние характеристики верблюда
170
детерминируются европейцами как признак надменности, высоко-

мерия и своенравности.
Ещѐ одна характерная черта поведения верблюдов – медли-
тельность их движений. Русским менталитетом это ошибочно воспри-
нимается как леность. На самом деле к видимой неторопливости
вынуждают условия передвижения в пустыне. Если в тех условиях
медлительность является разумным способ осуществления каких-либо
действий, то в оценке человека, проживающего в других условиях,
медлительность выглядит как недостаток. Отсюда метафорическое
использование слова верблюд в жаргонной речи автомобилистов. В
этой среде верблюдом называют «медленно едущее и сильно
плюющееся техническое средство» [6].
Учитывая всѐ выше сказанное о роли и значении верблюда в
жизнедеятельности азиатских народов, можно сделать вывод о том,
что всѐ это не могло не отразиться и в языковой картине мира
туркменов и других народов, для которых верблюды являются частью
их жизни. В этом смысле показательным является уже тот факт, что в
туркменском языке и в языках других народов Средней Азии и
Ближнего Востока существует большое количество названий данного
животного. Например: одногорбого верблюда туркмены называют
арвана, помесь двугорбого верблюда с арваной – миджи, самца
двугорбого верблюда – бугра. Для обозначения самого главного
животного своих стад у бедуинов существуют десятки наименований.
Его называют по-разному в зависимости от пола, происхождения,
возраста, телосложения, цвета и, разумеется, от той пользы, которую
он приносит. Можно привести обширный перечень различных
названий: нака – самка верблюда; джамаль – самец; фахал – верблюд-
производитель; мирад – верблюдица, идущая на водопой; аджрафия –
шаловливая, резвая верблюдица, которая при езде сбивается с
правильного пути; мисбах – животное, которое начинает пастись,
когда уже совсем светло; хурр – быстрый, стройный верховой
верблюд; рахуль – сильный, но неуклюжий верблюд, годный лишь для
перевозки тяжестей, и т.д. Название этого животного в арабском языке
имеет свыше ста синонимов, поскольку для араба это очень важно.
Для номинирования указанного животного в русском языке
существует лишь одно слово: верблюд. Разновидности этого живот-
ного обозначаются посредством дериватов от этого же названия либо
определения-адъектива. Так, названия верблюдица – «самка верблюда» и
верблюжонок – «детѐныш верблюда» – являются производными от слова
верблюд, то есть генетически зависимыми от него [4, т. 2, c. 150].
Биологические виды верблюда обозначаются, как уже указывалось выше,
при помощи словосочетаний одногорбый верблюд, двугорбый верблюд.
171
Обилие названий данного животного в туркменском языке и

языках других азиатских народов и скудость русских названий не
является признаком богатства или бедности языка. Эта ситуация
является отражением разной степени значимости и актуальности
определѐнных объектов в жизни того или иного народа.
Показательной является и этимология рассматриваемого названия.
На наш взгляд, арабское название верблюда непосредственно связано с
понятием «красивый» (ср. личное мужское имя Джамиль) [7].
Впрочем, такой взгляд оспаривается Г. Тележко, который связывает
общесемитский корень *gamal со значением «нагружать на себя,
нести», что тоже вполне правдоподобно [8]. Обычно именно славян-
ские авторы не усматривают семантической связи между красотой и
верблюдом в арабском языке, поскольку у славян верблюд считается
уродливым. Известно также, что этимологически арабское слово
джамаль «верблюд» значит «быть всхолмленным», то есть «иметь
холмообразный нарост, горб». Считается, что именно к этому слову
через общесемитское гамаль, и греческое κάμηλος восходит латинское
название сamelus.
Слово «верблюд» является членом ассоциативного ряда: пустыня,
саксаул, караван, верблюд, погонщик, оазис. Название данного
животного является вербальным сигналом, вызывающим в сознании
представителей не только русского народа, но и других славянских
народов, такую картину: бескрайняя пустыня, волнистые барханы, и
по этим барханам от оазиса к оазису неспешно друг за другом идут
верблюды. Отсюда и русский перифраз корабль пустыни, не
потерявший свою яркую образную внутреннюю форму, который часто
используется для номинации верблюда.
Зафиксирован в русском языке также и современный перифраз,
созданный на базе реалий нашего времени. Речь идѐт о выражении
пустынный дальнобойщик. В свою очередь, слово верблюд также
используется в перифрастических оборотах. Так, в современном автомо-
бильном сленге мотоцикл иногда называют стальным верблюдом.
Это позволяет сделать выводы о том, что, по сравнению с языками
тюркских народов, в русском языке развились значения, которые были
невозможны у народов, исповедующих ислам. Такие значения наблю-
даются и в языках других христианских народов, поскольку своим
источником имеют Библию. Такие тексты очень трудно переводить,
поскольку они нуждаются в специальных знаниях и комментариях.
Вместе с тем, на развитие новых значений оказывает влияние и
глобализация. Тексты, где встречаются подобные значения, чаще всего
понятны всем носителям русского языка. Однако при составлении
172
словарей желательно учитывать эти значения, употребления и

стилистическую окраску в соответствующих пометах. В продолжение
данной темы любопытно сравнить полученные выводы с развитием
новых значений у слова, называющего понятие «свинья» у тюркских
народов, что влияет на формирование нового концепта и, соответ-
ственно, создание специфической картины мира народов ислама,
связанной с христианским миром.
1. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова.
Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977.
324 с. 2. Большой энциклопедический словарь русского языка. В 2-х
томах. М.: Советская энциклопедия, 1991. 865 c. 3. Цыганенко Г.П.
Этимологический словарь русского языка. К.: Радянська школа, 1989.
4. Словарь современного русского литературного языка: В 17-ти т. М.–
Л.: Издательство АН СССР, 1948. 1965. т. 2. 168 c. 5. Даль В.И.
Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х тт. М.: Русский
язык, 1981. 6. Словарь автомобильного жаргона. https://slovar.cc/sleng/avto/
2493712.html. 7. Общесемитский корневой словарь. http://slovar-axaz.
org/statiy/110-gamal.html. 8. Тележко Георгий. Кто называл африкан-
ских зверей. https://www.proza.ru/2014/01/25/1351.
Alexei Vdovichev, Yelena Karapetova

Minsk, Republic of Belarus
Language Deviations and Translation
The article provides linguistic information about the language norm and
the definition of ‗language deviation‘. Translators and interpreters have to
deal with language deviations expressed in public speeches by prominent
policy-makers and public figures, and they have to know how to avoid (if
necessary) and how to render these deviations in the target text. Generalized
ideas are presented of how to translate the parasite-words into Russian.
Key words: language norm, language deviation, parasite-word,
extraneous word, filler word, violation of norms, neutralization.
Language norm is one of the fundamental linguistic and sociolinguistic

notions. A norm is a set of rules of word choice and word use in this or that
community and in this or that period of time. The notion of a norm is
closely connected with literary language, sometimes called standard
language, although currently we face a lot of challenges in defining what a
standard is. The norm ensures integrity and comprehensibility of the literary
173
language of any nation. They can change during some historic period, but
the change takes place very slowly and that‘s why we can state that the
norm is a very conservative language notion.
Some linguists find that a significant social and cultural role is played
by norms. All public life sectors of any society utilize the language based on
norms and rules of usage in various dimensions. It is a kind of filter that
eliminates all misused and accidental words in our speech.
Any well-developed national language has a great capacity not only for
implementing system regularities, but also for developing various
deviations from norms and rules, thus enriching the creative and adaptive
capacity of the language. Yu.D. Apresyan pointed out that ―these language
abnormalities function as growth cites for new language phenomena‖ [1,
p. 64]. Language abnormalities (which we call in this article ‗deviations‘)
make up a significant layer in any national language, and can be used in
works of literature, including speech mistakes, slips of the tongue, slips of
the pen, etc.
The typological characteristics of a norm proposed by N.D. Arutyunova
prove availability scope for deviations. These characteristics include the
following: possibility/impossibility of deviation; social/natural character of
a norm, positive/negative character, variability/standard character,
diachronic/synchronous nature. With taking into account these specific
features of norms we can easily see that there will be deviations, because
norms are relative (possibility of deviations), social (made up by users),
positive (i.e. recommended but not restrictive), variable (average user
focus), diachronic (i.e. are developing and fine-tuning the language). It
means that any language can have abnormalities that are used and
widespread among the population speaking this or that language [2].
Abnormality in language can be sometimes well-grounded, because it is
sometimes motivated, communicatively adequate, semantically reasoned
and pragmatically successful.
In general terms, a language abnormality (deviation) is a violation of
rules of using a language or text unit in some context. ―Parasite‖-words
represent a linguistic phenomenon of using extra and meaningless words in
the context, usually in spontaneous and low-controlled speech. Mostly these
words are represented by interjections and parentheses. Any word is a
nominative language unit functioning as a ‗brick‘ in building up a sentence.
Each element of the sentence takes part in formation of its general meaning,
and according to language rules there should not be any word in the
sentence, which does not take part in expressing its meaning. If such words
occur, it means that we observe deviation from language norms and
violation of the principle of saving speech efforts. The words having no
174
semantic meaning are usually called parasites (or extraneous words).

Actually we realize that these words are not extraneous, because the
language does not contain meaningless or needless words, but if a speaker
has some difficulties in expressing his/her ideas and has to break his/her
speech with lots of pauses, usually s/he prefers to fill them in with
semantically empty lexical units. It is said that parasite-words are the enemy
of the language purity. People use them for making their ‗uninteresting‘
speech more emotional, colloquial and then they do not pay attention to
these words. Every person has his/her own stock of such extraneous words.
But if we take a look at our present-day journalists and reporters, characters
of modern books, policy-makers and public figures, we will see that not all
words can be classified as parasites. Some of them are clichés, linking
words, which are sometimes even taught in the courses of foreign languages
as communicative units showing interest/disinterest, surprise, etc.
Parasite-words mark redundancy and diffusion of the speaker‘s
statements. Some remarks, as a result, are full of word fillers, lack logic and
accuracy. And, certainly, translators and interpreters try to avoid these
misconceptions when working on a public statement of a policy-maker or a
public figure, thus ―improving‖ the authentic (source) text.
However, we should mention that sometimes these extraneous words
serve a specific feature of the speaker. They are still filler and empty words,
but they are used for some purpose describing particular verbal inclinations
expressed by the speaker, who is deprived of a possibility to be very
emotional. Parasite words sometimes become linking words, which are
usually used in colloquial speech as a habit. The speaker does not feel these
words and does not make notice of them. The listener (the receiver of
information) is tired of it, and notices each and every parasite word.
It is found that a person expresses about 90% of what he/she is thinking
about. All the rest is expressed in non-verbal communication, i.e. gestures,
posture, facial expressions and parasite words. Pay attention to the fact that
we put parasite words in this category of non-verbal communication. In some
communication theories it would be noted as paraverbal communication.
Some linguists say that parasite words appear as a result of some
‗fashion‘ in public speaking. Just try to remember several public speeches
you have heard recently. We are sure that they will be full of filler words,
because now it is becoming a standard, we have to provide information in
the simplest possible way but with the view of regularities in the language
we speak. That is why people, who actually do not have any problems with
―speech purity‖, use these words just ―to be in trend‖.
Sometimes, and it is a regular technique for interpreters, parasite words
are used to ‗win some time‘, e.g. to think over the possible version of
175
interpretation, to recollect some vocabulary items, etc. But in some cases

people use parasite-words as tactical means in their public speaking. If a
person does not want to answer a question, but still he/she has to do it,
he/she plays for time, and when mentioning such phrases as ―you see‖
(«видите ли»), ―you understand that…‖ («понимаете, какое дело…»)
actually at this very moment he/she is shaping the idea to express.
Plain English Campaign, a commercial editing and training firm based
in the United Kingdom, founded in 1979 by Chrissie Maher, is a world
leader in plain-language advocacy, working to persuade organizations in the
UK and abroad to communicate with the public in plain language. 5,000
respondents had to identify the most irritating words in modern English.
The findings were the following:
Rank 1 – ‗at the end of the day‘ («в конечном счете»).
Rank 2 – ‗at this moment in time‖ («в данный момент времени») и
‗like‘ («как бы»);
Rank 3 – ‗sort of‘, ‗kind of‘ («типа»).
Rank 4 – ‗with all due respect‘ («при всем должном уважении»).
Rank 5 – ‗jigamy‘ («эт самое», «ну это, как его там…»);
Rank 6 – ‗that‘s the mess we are in‘; ‗that‘s the way the cookie crumbles‘
(«вот такие пироги», «вот такие дела», «как-то вот так вот»).
Rank 7 – ‗I was like‘ («я такой (-ая) ему»– чтобы заменить ―I‘ve
said‖ / ―I say‖). Например:
It was like, amazing, I mean Это было типа изумительно, я
they were just, like, so gorgeous, имею в виду, они были просто, ну,
and like, I dunno, everyone was такими восхитительными и типа,
like, just really excited, and like, я не знаю, все были, ну, просто
screaming and yelling… действительно на пределе и типа
кричали и вопили…
Rank 8 – ‗basically‘ («вообще-то»).
Rank 9 – ‗well‘ (можно предложить много эквивалентов).
Well, um, I kind of fell over and Ну, м-м, я вроде как спот-
sort of landed on this jagged rock кнулся и как бы упал на этот
which, er, was what basically caused острый камень, который, э-э-э, и
the injury. был в основном тем, из-за чего я
поранился.
But the first and foremost parasite is still ‗you know‘.
Among other words and word expressions that irritate English-speakers
are the following: ‗absolutely‘ – «абсолютно», ‗the matter of the fact is‘ –
«суть состоит в том…» и ‗to tell the truth‘ – «честно говоря».
176
Самые распространенные слова-паразиты в английском языке:

‗um‘, ‗ah‘, ‗like‘, ‗you know‘, ‗I mean‘, ‗OK‘, ‗so‘, ‗actually‘, ‗in fact‘, ‗I
don't know‘, ‗well‘.
Colloquial English speech is quite different from the written ―standard‖
language, because in conversations various slang and colloquial expressions
are used. Though we should mention that sometimes colloquialisms are quite
appropriate, e.g. using don‘t instead of ―do not‖ is quite proper in speech, and
‗dunno‘ instead of ‗do not know‘ is also quite appropriate in youth slang. So,
the major point to take into account by an interpreter or a translator is the
communicative situation and communicative intention of speakers.
It is easy to demonstrate by analysis of the remarks (public speeches and
briefings) by Donald Trump, the President of the United States of America.
We can identify lexical markers of language deviations in his speeches
within the official public speaking context. They are as follows: 1) use of
interjections; 2) use of colloquial expressions (usually not used in rhetoric).
In translation translators and interpreters are proposed to use lexical
means of finding adequate equivalents, neutralization, word-for-word
translation, etc.
Some examples are provided below (from ―Donald Trump‘s Speech
Attacking His Accusers‖ [3]):
Английский текст Русский перевод
But I'm standing at my podium and Но я стою на подиуме, а она идет
she walks in front of me, right? She передо мной, верно? Она идет
walks in front of me, you know? передо мной, понимаете?
<…> <…>
Sometimes they do it for fame, Они делают это ради славы,
maybe they get money, who knows? может, ради денег, как знать?

The other day at the debate, where На днях, во время дебатов я
by the way, I absolutely destroyed полностью уничтожил ее, верно?
her, OK?

Now, just so you understand. That‘s Просто, чтобы вы поняли. Это
a big story. If I did. She wrote the большая история. Как я понимаю.
most beautiful story, honestly the Она написала длинную, красивую
most beautiful story, 100 percent историю. Честно, самую краси-
story, like beautiful. вую историю. На 100% просто
красивую историю.
177
Quite often interpreters say that they render the idea of the message
delivered by the speaker. But often they are blamed for making these ideas
quite colorful and righteous in comparison to what really sounded in the
floor. Actually, all translators and interpreters have linguistic (philological)
education, which means that they have to use standard (literary) language,
except for the cases of ethnic and national deviations depiction in works of
literature (e.g. specific accents, specific vocabulary based on mix of
languages – ―trasynaka‖, ―surzhyk‖).
The main task for translators and interpreters is to get to know the
norms of the languages he/she works with (native tongues and foreign
languages). Then the translator/ interpreter has to take into account stylistics
of the text he/she translates/interprets. Only in this case the adequacy of
translation will be achieved.
References
1. Апресян Ю.Д. Языковые аномалии: типы и функции. ResPhilologica:
Филологические исследования. Памяти академика Георгия Владими-
ровича Степанова (1919-1986)./ Под ред. Д.С.Лихачева. М.; Л.: Наука,
1990. С. 50-71. 2. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: «Языки
русской культуры», 1999. 896 с. 3. Donald Trump‘s Speech Attacking His
Accusers [Электронный ресурс]. http://time.com/4532181/ donald-trump-
north-carolina-accusers-speech-transcript/.
Alla Golovnia
Kyiv, Ukraine
Graphon as a Linguistic Means of Representing a Character‟s

Psychological State
The article dwells on graphon as a linguistic means of representing a

character‘s psychological state based on the story by Daniel Keyes ―Flowers
for Algernon‖. Particular attention is paid to graphon as a type of linguistic
innovation aimed at rendering characteristic features of the psychological
state of the character, his or her mental visualization of the world, progress
and regress of their development. It is characterized by peculiar structural,
semantic and pragmatic aspects.
Key words: graphon, graphic form, pronunciation, accent, psychological state.
―Flowers for Algernon‖ is a science fiction story by American writer

Daniel Keyes. In the center of the story is Charlie Gordon, a 32-year-old
man with mental disabilities who works as a cleaner at a factory, volunteers
to participate in an experiment to improve intelligence, the essence of which
178
is to take various tests daily. Every time after another test Charley describes
his own successes and defeats in his so-called ―progress reports‖.
The portrait of Charlie is a portrait-fate, according to the classification
of V.S. Barakhov [1, p. 24]. Daniel Keyes showed the fate of a mentally
retarded man who, with the help of science, became a genius, both happy
and unhappy, and then again returned to a low stage of development, but at
the same time he was happy since he knew the taste of true love for women
and life. The author of the novel reflected through the stylistic reception of
the graphon the stages of mental growth, genius, and mental regression of
Charlie. So the majority of the text contains spelling mistakes. With the help
of the graph Daniel Keyes renders the authentic language of Charlie, who at
the beginning of the novel spells words incorrectly, does not know grammar
at all, his first reports have no punctuation. In Charlie's latest report, there is
a tendency to simplify spellings, although, basically, the spelling is correct.
The main aim of introducing the graphon into the text is rendering the
intellectual ability of the protagonist [3, p. 254]. The words Charlie does not
know but he tries to write also testify of his personality. For example,
Charlie's unusual word, motor-vation, testifies not only of neglecting the
language norms, but also of his desire to study, to correspond authoritative
for him people. The desire to learn and correspond most of the society is
one of Charlie's personality traits which served as an impetus for the
development of history as a whole, and which the author portrays
throughout the novel explicitly, as well as implicitly using the graph. For
example, replacing letters with special characters:
―But most people of his low ment ** are host ** and uncoop ** they are
usally dull and apathet ** and hard to reach‖ [4, p. 1].
Indicative regarding the use of the graphon (mainly interior, although
there are also contact ones) as a defining stylistic means is the text of the
first report in Charlie‘s diary:
―Progris riport 1 martch 3. Dr Strauss says I shoud rite down what I
think and remembir and evrey thing that happins to me from now on. I dont
no why but he says its importint so they will see if they can use me. I hope
they use me becaus Miss Kinnian says mabye they can make me smart. I
want to be smart. My name is Charlie Gordon I werk in Donners bakery
where Mr Donner gives me 11 dollers a week and bred or cake if I want. I
am 32 yeres old and next munth is my brithday. Dr. Strauss says to rite a
lot evrything I think and evrything that happins to me but I cant think
anymor because I have nothing to rite so I will close for today… yrs truly
Charlie Gordon‖ [4, p. 1].
Ignorant of the correct words spelling, Charlie uses a phonetic principle
to make his records in the diary. Therefore, in particular, the author drops
179
the so-called mute letters in the spelling of words, and in cases where two
letters transmit one sound, they use one. For example: shud (should); rite
(write); faled (falled); skared (scared); pockit (pocket); happind
(happened); acheve (archieve); intelek (intelect); operashun (operation);
nuthing (nothing); pepul (pupil); dint (didn‘t); becaus (because); laffed
(laughed); practis (practice); lerned (learned); memary (memory); bandijis
(bandages); rekemmended (recommended); perminint (permanent) [4].
Daniel Keyes was a psychologist and had a great experience working
with mentally retarded people, so the novel is based on reliable facts about
the characteristics of people with mental retardation. For Charlie it is
difficult to form a coherent story, describe the pictures, think and speak
figuratively, retell the heard text and describe the events that happened to
him. In addition, given the fact that doctors gave the man the task to write in
the same way as he speaks, one can make assumptions about the
disadvantages of articulation and pronunciation, since mentally retarded
people often simply drop the sounds and sound combinations that are
difficult to pronounce.
An urgent problem is the difficulty in communicating of the mentally
retarded with average people. First of all, mentally retarded people are
difficult at contact, do not like to communicate a lot, as a result they have
little practice in expressing their thoughts and needs, both verbally and in
writing [2, p. 12]. Typically, communicative acts of such people are reduced
to simple household things, provided they are critical, often with the same,
learned phrases and questions. Although their passive vocabulary bulk can
be relatively small, active, all the same, remains very limited. In general,
people with mental retardation use simple words in their basic lexical
meaning, to denote objects of surrounding reality and actions that are part of
their daily routine. Reasonably retarded people cannot talk about what they
have not experienced or have not seen, they have no abstract thinking.
Speech problems exist at the semantic level. A bright example is the
episode from the novel ―Flowers for Algernon‖ where during the
psychotherapy session Charlie was given the task to describe the images he
sees in ink stains on sheets of paper, to which he reacted as follows: ―I tryed
hard but I still coudnt find the picturs I only saw the ink‖ [4, p. 24]. There
was a communication failure, since Charlie could describe just something
real, only what he really saw.
It should be noted that the first part of the reports written by Charlie is
limited to a simple description of a series of events that have occurred, but
there is no analysis of these events or reflections on abstract topics. Here we
can conclude that the development of semantic speech is hindered:
180
―She rote the name down on a paper and Frank laffed and said dont go
getting so eddicated that you wont talk to your old frends. I said dont worry
I will always keep my old frends even if I can read and rite. He was laffing
and Joe Carp was laffing but Gimpy came in and told them to get back to
making rolls. They are all good frends to me‖ [4, p. 39].
By the example of Charlie the author explains the main reasons why
intellectually retarded people find it so hard to study. First of all, it was
extremely difficult for the man to remember information, since almost
immediately after schooling for mentally disabled adults he forgot what was
explained. Typically, reading instruction may take several years, provided
that the student is sufficiently motivated for hard work, namely the infinite
repetition of the same material. The second reason is that the analytical
mind is not developed, so Charlie could not learn to read and write by
means of understanding rules.
Underdevelopment of the character‘s speech can be traced from all its
aspects: semantic, grammatical, phonetic, lexical. The sentences are mostly
simple and short, not complicated. Nouns, pronouns and verbs connected
with the daily life of the man are most often used, since he knows only well-
learned words to refer to those phenomena and actions that he often sees
and experiences himself.
After the surgery Charlie's reports started to improve gradually. As the
volume of his memory improved, and the amount of information that the
brain can perceive increased, the man began to perceive, understand and
memorize more complex information and the process of learning for him
was easier. He could start learning correct spelling of words using the
dictionary, go deep into the grammar principles and rules using the
textbooks on grammar, and thanks to the development of the analytical
composition of the mind, he was able to draw parallels and independently
deduce the rules and regularities during the study. Also Charlie began to
read complex literary works instead of simple texts which also contributed
to raising his level of literacy.
After the surgery the first time Charlie begins to describe not only the
events, but also his attitude to them, talk about his feelings and think about
abstract things. For example, when he first listens to the talk about God, he
is scared and anxious. Instead of the previous ―I feel happy‖ the man writes
―I felt the excitement bubble up inside me‖ [4, p. 24]. Charlie begins to think
analytically, to accept abstract things, and his vocabulary becomes
considerably richer. The character uses lexical units of various shades,
complex phrases. So, for example, ―I am learning‖ changes for ―I am
soaking up what I can from books‖, ―He said…‖ for ―He boomed out…‖, ―I
looked‘ for ―I couldn‘t take my eyes off him‖, ―Writing it…‖ for ―Pouring
181
this all out on paper…‖. Metaphoric character of his speech appears:

feeding hunger that can‘t be satisfied (about books). The description of
emotions becomes indirect against the direct, for example, simple ―I was
angry‖ changes for ―I wanted to go behind the counter and smash his face
in‖. Charlie's emotions become more vivid and clear, and he already knows
how to express them in the sentences.
At the peak of his intellectual development, the ways of expressing
mentally retarded Charlie and Charlie-genius are totally different. If in the
state of mental retardation he could use up to ten words in a sentence, then
in the following example they become more than fifty. Charlie could not
understand the essence of such a sentence before the surgery, and after the
surgery Charlie could independently, without much difficulty formulate it.
Charlie uses complex exquisite phrases, not just adjectives but epithets
which is not typical of a mentally retarded person:
―Incredible that anything could happen to take away this bubbling
energy, the zest that fills everything I do. It's as if all the knowledge I've
soaked in during the past months has coalesced and lifted me to a peak of
light and understanding. This is beauty, love, and truth all rolled into one.
This is joy. And now that I've found it, how can I give it up? Life and work
are the most wonderful things a man can have. I am in love with what I am
doing, because the answer to this problem is right here in my mind, and
soon – very soon – it will burst into consciousness. Let me solve this one
problem. I pray God it is the answer I want, but if not I will accept any
answer at all and try to be grateful for what I had‖ [4, p. 283].
The main character of the story spent more and more time in the library,
getting acquainted not with fiction but with scientific works. His vocabulary
gets enriched with terms. During discussions with college professors he
surpasses experts from completely different fields with his knowledge:
―The same thing happened when I tried to discuss Chaucer with an
American literature specialist, questioned an Orientalist about the
Trobriand Islanders, and tried to focus on the problems of automation-
caused unemployment with a social psychologist who specialized in public
opinion polls on adolescent behavior. They would always find excuses to
slip away, afraid to reveal the narrowness of their knowledge‖ [4, p. 201].
Such significant changes are due to the fact that after the surgery Charlie
learned not only to perceive and reproduce the information, but also to
analyze it, to question it, to shape his own attitude towards it, to find
patterns, to think abstractly, to produce ideas on his own and express them
with the help of the masterful oral and written speech:
―I find no pleasure in discussing ideas any more on such an
elementary level. People resent being shown that they don't approach the
182
complexities of the problem – they don't know what exists beyond the
surface ripples. It's just as bad on a higher level, and I've given up any
attempt to discuss these things with the professors at Beekman‖ [4, p. 279].
Charlie's thinking, as well as the form of expressing his thoughts in
writing, becomes abstract, a kind of literary style, different from simple
descriptions, appears in his reports. Charlie uses such a stylistic tool as a
metaphor for describing inner experiences:
―Shadows out of the past clutch at my legs and drag me down. I open
my mouth to scream, but I am voiceless. My hands are trembling, I feel
cold, and there is a distant humming in my ears‖ [4, p. 270].
Words cease to have exclusively denotative meaning, allowing
figurative connotations. The language is elevated, sometimes dramatic.
There are no grammatical, punctuation, spelling, lexical errors in the reports
of the character. Instead, the impression is that they are written by an
extremely educated person who knows science and is able to frame his
thoughts in precise, intelligent, refined text.
Thus Daniel Keyes describes a psychological portrait of Charlie
throughout the novel. The author does not describe the appearance of his
character, only his thoughts and deeds. Also the author provides the indirect
description of Charley through the language of other characters in the story.
The writer, using the stylistic device of the graphon, reveals the image of
the character who knew the sense of life and derived the formula of
happiness, subjugating himself to a deadly experiment.
In the text of the novel, the author uses such types of graphon as
italicizing (with the help of which the author renders the tone, puts
emphasis on the word or phrase), capitalization, optional inverted commas
(to indicate an additional semantic load on the fact that it is not used in the
literal sense), as well as the reduplication of the letters within the word
(which most often creates the effect of a cry, or a stream of consciousness,
giving the feeling of length).
The translator tries to convey the original text graphons using similar to
the applied in the novel techniques, namely the deviation from the spelling
and grammar rules that were extensively applied by the novel author. In
order to render the Ukrainian-language graphon correspondences of those
in the original novel, the translator uses a number of means among which
most commonly used are: rendering of correspondences based on violations
of the spelling rules; application of Russicisms; artificially deformed units;
use of vernacular lexical units; deviations from the grammatical norms.
Having analyzed the translation of graphons from English into Ukrainian,
we can conclude that the translator generally tried to render the graphons in
the translation text by means of deviation from the spelling rules. The share
183
of untranslated graphons in the text of the translation and cases of

compensation is quite significant. The translator resorted to compensation
mainly in cases of conformity with grammatical deviations from the norm.
References
1. Барахов В.С. Литературный портрет. Ленинград, 1985. 312 с.
2. Білецька О.В. Графон як засіб вираження вимовних типів у пост-
модерністському художньому тексті. Науковий вісник ДДПУ імені
І. Франка. Серія «Філологічні науки». Мовознавство. 2014. № 2, С. 10-
17. 3. Борисенко А.Л. Нестандартный язык: Проблемы художест-
венного перевода. Ментальность. Коммуникация. Перевод: сб. статей
памяти Федора Михайловича Березина (1931-2003). Москва, 2008.
C. 250-266. 4. Keyes D. Flowers for Algernon. New York, 2004. 322 p.
Ірина Дольник
Відтворення категорії експресивності в політичному дискурсі

(на прикладі інавгураційних промов американських президентів)
The article studies the expressive means, contained in the inaugural

addresses by the American presidents Barack Obama and Donald Trump, at
the lexical and stylistic levels. Particular attention is paid to the ways of
their translation into the Ukrainian language. The translator does not simply
convey a language medium with the help of another language medium, in
fact, they convey the function of the original language unit by choosing the
equivalent that performs a similar function in the language of translation.
Key words: translation, anaphor, metaphor, expressive syntax, political
discourse
Мовні особливості політичних промов вже давно знаходяться в

центрі уваги дослідників, що займаються теорією комунікації.
Оскільки комунікацію розглядають як передачу інформації за
допомогою мови та інших знакових систем, політичні промови також
досліджуються з точки зору їх лінгвістичних особливостей, які, в свою
чергу, формують політичний дискурс. Важливе завдання політичного
дискурсу – впливати на індивідуальну та масову свідомість за допомо-
гою різноманітних мовних засобів. Там, де мова йде про мовні засоби,
на перший план виходить особливий напрямок в мовознавстві –
лінгвостилістика, в рамках якої аналізуються експресивні, емоціо-
нальні, оціночні властивості мовних одиниць як в парадигматичному,
так і в синтагматичному плані. Саме вони і виконують функцію впливу
184
[1, с. 350]. Такі засоби експресивності виявлені нами в інавгураційних

промовах Барака Обами та Дональда Трампа.
Завдяки активному розвитку міжкультурної комунікації протягом
останніх десятиліть спостерігається пожвавлення інтересу щодо
знаходження адекватних методів аналізу та способів і прийомів
перекладу політичного дискурсу. Переклад як засіб міжкультурної
комунікації – це завжди мовна дія, але діяльнісний інтерпретативний
підхід до розуміння процесу перекладу, як зазначає професор
І.С. Шевченко, може передбачати певною мірою реконструкцію
перекладачем тексту оригіналу [2, с. 7].
Розглянемо спочатку переклад засобів експресивного синтаксису,
який є важливим елементом лінгвостилістики і відіграє вагому роль у
риториці.
Інавгураційним промовам обох американських лідерів притаманні
парцеляція, синтаксичні повтори та паралелізм. Я.Й. Рецкер стверджує,
що завдання перекладача – передати зміст оригіналу засобами іншої
мови цілісно і точно, зберігши його стилістичні та експресивні
особливості. Цілісним (повноцінним або адекватним) можна визнати
лише такий переклад, який передає інформацію рівноцінними
засобами. Інакше кажучи, на відміну від переказу, переклад повинен
передавати не тільки те, що виражено оригіналом, але й так, як це
виражено в ньому [3, c. 7]. Тому нехтування засобами експресивного
синтаксису, об‘єднання реплік, призводить до деформаціїї авторської
інтенціональності, оскільки в їх основі – емоційний стан мовця.
У більшості випадків перекладачі дотримуються цього принципу і
зберігають анафоричні повтори, наприклад, we will у Дональда Трампа
та we, people у Барака Обами, та усі інші паралельні конструкції без
змін, але варто звернути увагу на декілька випадків. Так, Дональд
Трамп наприкінці своєї промови каже: Together, we will make America
strong again. We will make America wealthy again. We will make America
proud again. We will make America safe again. And yes, together, we will
make America great again [4]. Перекладач відтворює це всього двома
реченнями, що ми вважаємо недоречним, оскільки переклад втрачає
експресивну виразність та прагматику тексту оригіналу: Разом ми
знову зробимо нашу країну сильною, багатою, гордою, безпечною. І,
так, разом ми знову зробимо Америку великою [5].
А от з наступною синтаксичною зміною можна погодитись:
Together we will determine the course of America, and the world, for many,
many years to come. We will face challenges. We will confront hardships,
but we will get the job done [4]. – Разом ми будемо визначати курс
Америки і світу на багато-багато років вперед. Безсумнівно, ми
185
будемо стикатися з випробуваннями та будемо змушені проти-

стояти труднощам і проблемам. Але ми виконаємо поставлені перед
нами завдання [5]. Перекладач залишає перше речення без змін, а друге
сполучає з третім, відокремлюючи сурядну частину третього. Таким
чином, позитивна конотація останньої частини підсилюється ще більше.
Культурологічна маркованість мовлення Барака Обами виражає
той інтертекстуальний фактор, який у нього заклав політик. Його
свідома авторська інтенція бути сприйнятим аудиторією відображена в
організації промови, про що свідчить використання президентом
значної кількості топонімів, які мають велике значення в історії США.
Наприклад: 1) For us, they fought and died in places Concord and
Gettysburg; Normandy and Khe Sanh. Заради нас вони билися й гинули
на полях Конкорда і Ґеттісбурга; на берегах Нормандії та в горах
Кхесані* (*Конкорд і Ґеттісберг (США), Нормандія (Франція),
Кхесань (В‘єтнам) – місця боїв, де американці воювали у Війні за
незалежність, Громадянській, Другій світовій та В‘єтнамській війнах
відповідно). 2) As we consider the road that unfolds before us, we
remember with humble gratitude those brave Americans who, at this very
hour, patrol far-off deserts and distant mountains. They have something to
tell us, just as the fallen heroes who lie in Arlington whisper through the
ages. Думаючи про дорогу попереду, ми пам‘ятаємо із сумирною
вдячністю тих хоробрих американців, які в цю хвилину охороняють
заокеанські пустелі й далекі гори. Їм є що розповісти нам, як і тим
полеглим героям, що спочили серед вікового шелесту Арлінґтона**
(**Арлінґтонський національний цвинтар у Вірджинії) [8, c. 245].
У своїй другій інавгураційній промові Обама знову звернувся до
цього прийому і знову використав алітерацію: We, the people, declare
today that the most evident of truths – that all of us are created equal – is
the star that guides us still; just as it guided our forebears through Seneca
Falls, and Selma, and Stonewall… Сьогодні ми, народ, заявляємо, що
нашою дороговказною зіркою залишається найбільш очевидна істина:
«Всі люди створені рівними». Цією істиною керувались наші предки,
виступаючи за права жінок у м. Сенека-Фоллз, вирушаючи в марш з
м. Сельма за права афроамериканців і піднімаючи Стоунволлські
бунти на захист прав меншин.
У двох вищезгаданих прикладах йдеться про топоніми, добре
відомі американському народу, але, можливо, невідомі українцям.
Саме тому перекладач поєднує використання транскрипції з методом
описового перекладу (або комбінованої реномінації), даючи в обох
випадках примітки наприкінці промови, а в першому прикладі ще й
застосовуючи прийом конкретизації. На думку дослідниці Б. Колодій,
186
ці перекладацькі прийоми допомагають інтерпретувати та адекватно

відтворити у перекладі етнокультурну специфіку ідіостилю Барака
Обами [8, с. 246].
Багаточисленні повтори та паралельні конструкції створюють
особливий ритм мовлення, а також надають йому цілісність та високу
емоційність.
Лексичні засоби експресивності вживаються американськими
президентами в не меншій кількості, ніж синтаксичні. Вони використо-
вуються як для вербалізації ключових цінностей, так і для надання
мові додаткової яскравості і виразності.
При перекладі експресивних епітетів перекладач добирає доцільні
синоніми. Так, найулюбленіший епітет Трампа great кожного разу має
інший переклад: the great men and women– видатні чоловіки і жінки,
great schools – хороші школи, great American flag – величний
американський прапор, we will make America great again – ми знову
зробимо Америку великою [4, 5]. Епітети, які вживаються для характе-
ристики населення Сполучених Штатів в одному словосполученні, теж
отримали різний переклад: righteous people and a righteous public [4] –
законослухняні люди та доброчесне суспільство [5].
І Трамп, і Обама активно використовують метафори, метафоричні
порівняння і персоніфікації при описі проблем минулого.
Метафорична одиниця у політичній комунікації становить
проблему для перекладача саме через її багатогранність та наявність не
лише певного концепту, що лежить в її основі, але й прагматичної
складової. Усі вищезазначені специфічні риси політичної метафори
повинні бути якнайповніше відтворені мовою перекладу. Їхня втрата
становитиме загрозу не лише цілісності тексту, але й його комуніка-
тивній настанові: повідомлення мовою перекладу вже не зможе
справити необхідне враження на реципієнта, що, в свою чергу,
призведе до втрати його прагматичної складової [9, c. 35].
Так, ми бачимо повний переклад, який застосовується для
метафоричних одиниць у тому випадку, якщо у мові оригіналу та мові
перекладу збігаються як правила сполучності, так і традиції вираження
емоційно-оціночної інформації, що несе в собі дана метафора:
Washington flourished, but the people did not share in its wealth.
Politicians prospered, but the jobs left and the factories closed. [4] –
Вашингтон розквітав, але не ділився з народом своїми багатствами.
Процвітали політики, але робочі місця скорочувалися, а заводи
закривалися [5]; ...the wealth, strength and confidence of our country has
dissipated over the horizon [4] – заможність, сила і впевненість нашої
держави зникали за обрієм [5]; ...factories scattered like tombstones
187
across the landscape of our nation... [4] – …заводи розкидані по всій

країні немов могильні камені… [5].
Проте повний переклад не завжди є доцільним: For we know that our
patchwork heritage is a strength, not a weakness‖ [6]. – ―Бо ми знаємо, що
наша мозаїчна спадщина – це сила, а не слабкість‖ [8, c. 246].
Вищезгадане словосполучення позначає мульти-расовість, мульти-
етнічність, мульти-культурність, мульти-релігійність і т.ін. американ-
ського народу; кожна з ознак якого разом складають повну картину
Дійсно, одним із варіантів перекладу лексеми patchwork є мозаїка.
Однак, на думку дослідників, для українського реципієнта така
культурема не є зрозумілою, адже переважно вона використовується у
контексті описів архітектурних споруд, тому доцільнішим вважається
варіант «розмаїта спадщина», оскільки лексема «розмаїтий» має
значення «неоднаковий, несхожий з іншим; різноманітний (який
складається з несхожих, неоднакових між собою предметів, осіб
тощо)» [8, c. 246].
У більшості випадків перекладач все ж таки звертається до
прийомів заміни: ...mothers and children trapped in poverty in our inner
cities... [4] – Матері і діти ледь животіють у злиднях [5]; The wealth
of our middle class has been ripped from their homes ... [4] – Наш
середній клас розорили, відібравши його багатство [5]; ...and the crime
and the gangs and the drugs that have stolen too many lives [4] –
злочинність, банди і наркотики зіпсували стільки життів [5].
Емоційний контраст в ставленні до минулого і сучасного
вербалізується за допомогою вживання ідіом. І якщо деякі з них мають
еквівалент в українській мові: For too long, a small group in our nation‘s
capital has reaped the rewards of government while the people have borne
the cost [4] – Занадто довго невелика група людей у столиці керувала
країною і пожинала плоди правління, тоді як народ ніс на собі весь
тягар [5] (також було використано перекладацьку трансформацію
лексичного додавання), то ідіома ...an education system flush with cash
... [4] була перекладена з втратою експресивності, закладеної у неї:
…система освіти переповнена коштами [5].
Таким чином, в інавгураційних промовах американських президентів
використовуються такі синтаксичні засоби виразності, як різні види
повторів і синтаксичний паралелізм, які додають мовленню ритм, емоці-
йність і зв‘язність, і які мають найбільшу силу впливу при вербалізації
поняття патріотизму та інших традиційних американських цінностей.
Серед лексичних засобів виразності найбільшою частотою
вживання відрізняються метафори, що слугують для формування
188
негативного ставлення до політичного курсу минулого і позитивного

ставлення до курсу сьогодення і майбутнього.
Експресивні засоби є досить складним явищем не тільки для
дослідження, але й для перекладу. Щоб повною мірою зберегти
експресивність у політичному дискурсі, зокрема, у політичних промо-
вах, перед перекладачами виникає низка проблем, для рішення яких
необхідно задіяти не лише знання з області перекладознавства, а й
фонові знання.
1. Корецкая О.В. Лингвостилистические особенности политической
риторики Дональда Трампа. Преподаватель XXI век. № 2, часть 2.
Москва, 2017. С. 349-355. 2. Шевченко И.С. Герменевтический аспект
перевода как вторичной метакоммуникации. Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна.
Вип. 609. Харків : Константа, 2003. С. 7-11. 3. Рецкер Я.И. Теория
перевода и переводческая практика. Москва: Международные отноше-
ния, 1974. 180 с. 4. Donald Trump's Inaugural Address [Електронний
ресурс]. https://en.wikisource.org/wiki/Donald_Trump%27s_Inaugural_
Address. 5. Інавгураційна промова Дональда Трампа (переклад україн-
ською мовою) [Електронний ресурс]. https://uk.wikisource.org/wiki/
Інавгураційна_промова_Дональда_Трампа. 6. Barack Obama‘s First
Inaugural Address [Електронний ресурс]. https://en.wikisource.org/wiki/
Barack_Obama%27s_First_Inaugural_Address. 7. Inaugural Address by
President Barack Obama 2013 [Електронний ресурс]. https://
obamawhitehouse.archives.gov/the-press-office/2013/01/21/inaugural-
address-president-barack-obama. 8. Колодій Б.М. Відтворення лінгво-
культурних особливостей англомовного політичного дискурсу у пере-
кладі українською мовою (на матеріалі перекладу інавгураційної
промови президента США Барака Обами 20.01.2009 року). Науковий
вісник Херсонського державного університету. Лінгвістика. Т. 20.
Херсон, 2013. С. 244-248. 9. Парахневич А.О. Відтворення метафорич-
них одиниць у англомовному політичному дискурсі українською мовою.
Актуальные достижения европейской науки. Материалы конферен-
ции. Т.6. Софія, 2017. С. 34-36.
189
Людмила Зенина, Минигуль Иксанова

г. Москва, Российская Федерация
Роль лексико-грамматических упражнений в обучении устному

переводу англоязычных текстов в неязыковом вузе
The article is devoted to the difficulties connected with the

interpretation of written texts at non-linguistic educational institutions.
Special attention is paid to the set of vocabulary and grammar exercises
used to overcome linguistic and discourse difficulties and prevent
misunderstanding when interpreting English texts.
Key words: vocabulary and grammar exercises, methodological
recommendations, non-linguistic educational institutions, interpretation of
written text.
Необходимость включения элементов перевода с листа в

программу подготовки студентов неязыковых вузов в современных
социально-экономических условиях не вызывает сомнений. В этой
связи возникает необходимость разработки методического подхода к
обучению переводу с листа, так как его место и статус в ряде рабочих
программ дисциплины «Иностранный язык» для высшей школы не
являются однозначными и подлежат уточнению.
Практика перевода в целом определяется учеными как
когнитивные действия переводчика в процессе его систематической
устной и/или письменной переводческой деятельности. По мнению
Н.А. Дьяконовой, переводчик проделывает аналитико-синтетическую
работу по созданию текста на языке перевода, эквивалентного тексту
на языке оригинала, используя стратегию перевода, которую исследо-
ватель понимает как «когнитивный субстрат, определяющий действия
переводчика по решению конкретной переводческой проблемы в
рамках конкретной переводческой задачи» [1, с. 74].
В процессе обучения студентов неязыковых вузов переводу англо-
язычных текстов преподаватели сталкиваются с проблемами различ-
ного характера. Как известно, к началу обучения иностранному языку
в вузе студенты уже владеют определенным лексическим и граммати-
ческим минимумом. Однако при устном переводе незнакомого текста
обучающиеся испытывают следующие виды трудностей:
- проблемы, связанные с прогнозированием содержания, в основе
которых лежат как лексические, так и грамматические особенности
английского языка;
- проблемы определения контекстуального значения слова;
190
- проблемы, связанные с умением восполнять информационные

пробелы путем применения контекстного либо морфологического
анализа, который подразумевает выделение словоформ из текста,
распознавание словосочетаний, нормализацию словоформ, распозна-
вание грамматических признаков словоформ;
- проблемы использования словарей различных видов и назначений.
Таким образом, можно утверждать, что в процессе устного
перевода у студентов неязыковых вузов возникает спектр проблем,
обусловленный особенностями англоязычного дискурса. С методи-
ческой точки зрения вышеобозначенные проблемы можно разделить
на объективные, которые в свою очередь делятся на лингво-
дискурсивные и дидактические, и субъективные, которые чаще всего
подразумевают отсутствие мотивации к изучению иностранного языка,
а также трудности, связанные с запоминанием нового материала.
Данная методическая классификация трудностей устного перевода
с листа может способствовать построению оптимального комплекса
упражнений, направленных на обучение студентов неязыковых вузов
стратегиям устного перевода англоязычного текста. Не последнее
место в этой системе должны занимать лексико-грамматические
упражнения, направленные на формирование умений предперевод-
ческого анализа, в рамках которого студенту приходится соотносить
значение слова с контекстом, опознавать и дифференцировать
грамматические явления, прогнозировать содержание текста, а также
на способность принятия верного переводческого решения. Данные
виды деятельности подразумевают совершение таких мыслительных
операций, как анализ и синтез, классификация и обобщение, сопостав-
ление и конкретизация, а также ряд одноязычных и двуязычных
языковых умений. Последние включают в себя распознавание безэкви-
валентной лексики и работу с лингвострановедческой информацией.
Психофизиологическое умение быстрого поиска лексических и
грамматических соответствий, иными словами умение порождать
связные, логически выстроенные емкие высказывания в соответствии с
задачей и в условиях ограниченного времени, является наиболее
релевантным в отношении перевода с листа. Данное умение считается
фундаментальным для устного перевода вообще.
Далее представлены примеры заданий, входящих в дополни-
тельный блок упражнений на скорость выбора лексических и
грамматических соответствий, разработанный нами в процессе работы
со студентами первого курса неязыковых специальностей на базе УМК
Cambridge English Empower (уровень В2, Upper Intermediate).
Упражнения относятся к следующим лексическим темам: ―Travel and
191
tourism‖, ―Describing life in cities‖, ―Health‖, ―Crime‖. Грамматический

раздел включает такие темы, как ―First, second and third conditionals‖,
―Reported speech‖, ―Wishes and regrets‖.
1.Choose the correct word from A, B, C or D to fill each gap.
Example: Factories are the major cause of air pollution.
A fault B condition C cause D reason
1. It is hard to drive into the city in the mornings because of the _____
congestion.
A parking B traffic C vehicle D car
2. Many London flats are in the _____, so they are below street level and
are quite dark.
A attic B basement C cottage D terrace
3. Two houses in my street were _____ last week and a lot of cash was
stolen.
A shoplifted B arrested C stolen D burgled
2. Match the words with their definitions.
0. Basement 0. a room below the ground
1. Afloat 1. not sinking, on top of water
2. Craft 2. a boat or plane
3. Spot 3. a measure of speed for ships or aircraft
4. Knot 4. to see or notice
3. Paraphrase the sentences using the verb wish.
Example: I didn‘t go to university. I wish I‘d gone to university.
1. I didn‘t get any career advice when I was younger.
2. I made you upset by telling that news.
4. Complete the reported speech sentences.
Example: I work at my English hard. He said he worked at his English hard.
1. I have received an interesting offer from my company. He said _______.
2. I spoke to Mr. Brown this morning. He said ______________________.
3. I am going to leave St. Petersburg tomorrow. He said _______________.
5. Complete the sentences with the correct form of the verb from A, B, C or D.
Example: Let me know if you are interested in it.
A are interesting B are interested C will be interesting D interested
David is a musician. A few years ago, he wrote some particularly
beautiful music. He played it to all his friends, but that was a big mistake!
Some time later, to his surprise, his music was played on TV. If David (1)
............ TV that evening, he would have missed it. Then one of his friends'
names appeared on the screen, as the writer of the music!
David called his cousin, who said, 'If I (2) ............ you, I'd tell the
police. If (3) ............ a witness, I'll give evidence in court. After all, if your
192
friend (4) ............ a bank, everyone would say he's a thief. Stealing music is
also a crime.
(1) A had been watching B had watched C didn't watch D hadn't been
watching
(2) A will be B were C would be D am
(3) A you might need B you had needed C you need D you could need
(4) A had robbed B should have robbed C would have robbed D wasn't
robbing
6. Complete the sentences with one of the words in the box.
Example: He had the skill to cope with a difficult job.
with down with out out of
1. I‘m sorry I can‘t make it to your party, but I‘ve come ______ a bad cold.
2. You have to do things exceptionally well to stand _________ in a crowd.
3. I've run ___________coffee.
Все представленные выше упражнения носят подготовительный
характер и входят в состав более крупного блока заданий, направ-
ленных на формирование навыков устного перевода письменных
текстов. На начальном этапе для выполнения перевода с листа
рекомендуется подбирать небольшие тексты информационного
характера соответствующей изучаемому уроку тематики длиной не
более 250 слов. На выполнение подобных заданий рекомендуется
тратить не более семи-десяти минут. Каждый выполненный перевод
необходимо анализировать в соответствии со специально разработан-
ными критериями, включенными в рабочую программу учебной
дисциплины.
1. Дьяконова Н.А. Функциональные доминанты текста как фактор
выбора стратегии перевода: дис. … канд. филол. наук. М., 2004. 185 с.
2. Doff Adrian, Thaine Craig, Puchta Herbert, Stranks Jeff, Lewis-Jones
Peter, Empower Upper Intermediate: Student's Book. Cambridge University
Press,2015. 176 p. 3. Wayne Rimmer, Empower Upper Intermediate:
Workbook. Cambridge University Press, 2016. 78 p.
193
Анна Козачина, Георгий Самаркин

Проблемы перевода сленга школьников в японском языке

(на материале школьных интернет-блогов)
The paper is devoted to the approach to understanding common features

represented in both interpreting and translating Japanese slang. The
relevance of the paper is due to the growing interest not only in
interpretation of the units of youth slang and the featured options
represented in media, but also in researching in the realms of culture-
oriented linguistics, intracultural communication and practical translation.
The object is the field of problems relating to the process of translating
Japanese slang. Using the methods of theoretical and empirical perception,
an attempt to highlight the main characteristics observed during the process
of translation was made.
Key words: translation studies, virtual discourse, the Japanese language,
Japanese education, oriental studies, slang, stylistics.
Введение. Интерес к изучению молодежной речи, или сленга,

объясняется постоянными изменениями, происходящими в языке. И
речь подрастающего поколения является наиболее ярким примером,
отражающим эти изменения, а потому требует более пристального
изучения и последующей интерпретации. На сегодняшний день в свете
распространения сети Интернет стало актуальным изучение и решение
проблемы фиксации этих изменений, реализуемых в рамках виртуаль-
ного дискурса, и, как следствие, их перевода.
Целью настоящего исследования является изучение существующих
проблем перевода молодежного сленга, а также способов их решения,
определенных как национальными тенденциями, так и глобальными.
Предметом – проблематика перевода речи молодежи. Материалом
послужили блоги школьников социальной сети Twitter (yuki_vgm6,
tubasayasumete, menghua_101, pola_star, konishihiroyuki, funachi_poke,
scicafeshizuoka, myu_wakame, zchemistryclub, simlacrum8, stylo331,
yuuzukikana, kamiyochi_ch, banigurumi, mkmkchachacha, daigorou_725,
natsugu72, nisijun624 и др.) и локальной японской платформы ブログ村
/бурогу мура/ (jkkwf703, marukurosuke, masato19851011 и др.), в ходе
изучения которых были выделены основные тенденции формирования
сленга и подходы к его переводу.
Актуальность исследования перевода молодежной речи обуслов-
лена растущим интересом к интерпретации молодежного сленга и
характерных этому языковому пласту единиц, репрезентируемых в
194
различного рода сериалах, песнях, печатной продукции (манга,

додзинси и т.д) и иных медиа, которые в ходе процесса глобализации
набирают все большую популярность в мире. Более того, знание
специфики перевода с японского языка позволяет применить знания
при описании речевого портрета и поведения представителей разных
социальных слоев. Исследование проводилось методами теорети-
ческого (отображение знаний в знакосимвольном содержании) и
эмпирического познаний (анализ, сравнение, интерпретация).
Теоретический базис исследования. Речь молодежи благодаря
своим особенностям и функциям неоспоримо является отличительной
характеристикой целого социального пласта. По мнению О.Е. Морозовой,
она выполняет роль так называемого зеркала, в котором отражаются
нестабильное культурное состояние социума, находящегося на грани
жаргона и литературного языка [1, с. 478]. Именно молодежь, являясь
носителями жаргонизмов, которые, безусловно, являются элементами
их культуры, способствуют его распространению, размывая нормы
языка, но при этом активно реагируя на перемены, происходящие в
языке. Эмоционально-игровое начало – ключевая характеристика сленга,
вследствие чего объективно нарочито искажаются слова, сообщая при
этом скорее негативную коннотацию [2, с. 129; 3, c. 45-67].
Формирование сленга может происходить только в границах разго-
ворного стиля. Это понятно: молодежный язык естественен отнюдь не
для ситуаций вежливого и делового общения. Однако в первую очередь
стоит указать на черты японской разговорной речи [4, с. 36-37]:
1) полифункциональность, распространение в различных
областях общественно-массовой коммуникации;
2) использование разговорных фразеологизмов;
3) включение в свой состав элементов иных стилей;
4) наличие в своем фонде большого количества коллоквиализмов;
5) стандартный синтаксический строй может заменяться инвер-
сией для указания смыслового акцента;
6) формирование различных разговорных стяжек, служащих у реци-
пиента средством ускоренного доступа к передаваемой информации;
7) полисемия и расширение вариантов импликатуры.
Применительно к японскому сленгу, стоит учитывать формиро-
вание указанных лексических единиц. Обычно выделяют следующие
типы [5, с. 232]:
1) 新俗語 /синдзокуго/ («новый сленг»), образующийся
следующими способами: а) написание заимствованных слов каной:
マクる /макуру/ («питаться в Макдоналдсе»), б) соединение корней по
типу «ютоѐми» (соединение корней японской и китайской лексики):
195
痛車 /итася/ («автомобиль с аэрографией в стиле аниме»), в) замена

соответствующими на раскладке клавиатуры слогами латиницы:
もせあ /мосэа/ («mp3»), г) написание заимствований иероглифами
(атэдзи): 垢 /ака/ («аккаунт»);
2) 略字/рякудзи/ («условные сокращения»), т.е. сокращение слов
или выражений: 今晩 /комбан/ («Добрый вечер!);
3) 顔文字/каомодзи/ («эмотиконы»), т.е. эмодзи, составленные из
символов: orz («разочарование»).
В аспекте перевода молодежной речи определяется подбор
языковых средств, которые следует применить для наиболее точной
передачи не только эксплицитного содержания, но и имплицитного.
Так, применительно к настоящему исследованию, следует отметить,
что в сфере японского бытового дискурса, в рамках которого
представлен сленг, может наблюдаться не только единообразие
языкового кода, но и смешение с субкодом, что следует понимать как
смену одних языковых средств на другие. Например, в зависимости от
ситуации адресант может прибегнуть к использованию другого языка
(полностью переключаясь на язык или же частично). Включение же в
свою речь актуальных жаргонизмов и сленгизмов в рамках конкрет-
ного языка есть смена субкода. Естественно, в контексте интерпре-
тируемого материала это влияет на степень сложности перевода.
Также имеются случаи осложнения переводческого процесса
включенными в текст лакунами, идионимами и ксенонимами, которые
чаще всего приходится описывать или транслитерировать,
необходимостью эксплицировать или же продемонстрировать свою
мысль не столько в русле эквивалентности стиля , сколько в
подходящих для указанной сферы правил , диктуемым дискурсом, и
сохранения своеобразия идиолекта. Стоит учесть, что чем нефор-
мальнее стиль сообщения, тем чаще писатель прибегает не только к
идеограммам (эмодзи), но и к оригинальному использованию идеогра-
фических знаков и каны, т.е. слоговой азбуки, функционал в данном
семантически цельном предложении сравним с ономатопеей.
Поэтому процесс перевода может включать в себя механическое
разнообразие кодов , а именно переводческие трансформации , как
адаптированных под собственный (калька, транскрипция, транс-
литерация), так и включенных непосредственно (языковая транс-
плантация). Этим объясняется подход к адекватному отображению
языковой вариативности, не являющейся свободной, а определяемой
социальным и стилистическим контекстом [6, с. 28-34]. К этому стоит
добавить необходимость учета контекста, так как при переводе
существует вероятность апелляции к информации всего текста, а не к
196
одной лексической единице, а в некоторых случаях значима роль

пресуппозиции, так как благодаря именно фоновым знаниям
позволительно восстановление пробелов или даже дополнение указан-
ной информации.
Анализ и результаты. При изучении материала нами выделены
следующие тенденции при переводе:
1) сочетание слова и идеограммы (эмодзикон), чаще всего
придающее высказыванию положительную коннотацию, передается
при переводе синтетическими или аналитическими средствами:
それにしても天使 (●´ω`●)/сорэниситэмо тэнси/ («В любом случае
ангелочек»),ないなら稼ご？(*^^*)/наинара касэго/ («Ну, раз уж нет
денег, может, заработать?»);
2) поскольку инверсия в японском языке все-таки подчинена
правилам построения, в переводе данная специфика может и не
ощущаться вовсе, что обосновано применением дословного перевода
или модуляцией: 脚のオブジェがあるなんてセンス良いなこのホテル
/асино обудзэга ару нантэ сэнсу йоина коно хотэру/ («У отеля этого
хорошее чувство прекрасного, скажем, ног»);
3) нарочитые ошибки, обоснованные стилем текста, не могут
быть переданы русским языком в виду полного отсутствия
эквивалентности на уровне графических знаков: コーヒー牛乳味うままっ
/ко:хи: гю:ню: адзи умама(т)/ («Вкус кофе с молоком – объеденье»);
4) нередко в аутентичном тексте можно обнаружить лакуны,
которые перевести довольно сложно. В таком случае применяется как
экспликация, и, как следствие, генерализация, так и калькирование:
つまり、もののあはれを知るには、まず「漢心」を取り去ることが必要な
のです /цумари мононо оварэо сирунива мадзу карагокороо торисару
котога хицуѐ:на но дэс/ («Иными словами, познание эстетического
принципа ―Моно-но аварэ‖, осознания непостоянства всего сущего,
лежит прежде всего в избавлении от китайского мышления»);
昨夜、夜勤前に飯テロ攻撃を受けてラーメン食べたくて仕方なかった！！ /кино:
якинмаэни мэситэро ко:гэкио укэтэ ра:мэн табэтакутэ сикатанакатта/
(«Эх, ничего не поделаешь! Вчера вечером, перед ночной сменой,
насмотрелся фотографий еды, и как рамен-то захотелось»);
5) повторяющиеся иероглифы образуют семантическое целое,
при переводе отображаемое целой ономатопеей или экспликацией:
笑笑笑/сѐ:сѐ:сѐ:/ («Ха-ха-ха»), 怒怒怒 /окори окори окори/ («Сильно
злюсь, что нет мочи»);
6) включенные в предложение фразеологические обороты или
паремии для сохранения смысла при переводе заменяются адекватными
197
эквивалентами или же описываются: 市進グループ塾にずっと

いて、「井の中の蛙大海を知らず」にならないように、娘も参戦させようと思ってい
ます /итисин гуру:пу дзюкуни дзутто итэ ино накано кавадзу таикаио
сирадзуни наранаи ио:ни мусумэмо сансэнсасэйо:то омоттэ имасу/ («Я
думаю, моя дочь будет участвовать в военных действиях, дабы, пока
посещает частную школу Итисин, не начала считать себя лучшей»),
俺のセンスと才能の奴、自分を売り込まずに油売ってやがる！/орэ но сэнсу то
саино: но яцу дзибун о урикомадзу ни абурауттэ ягару/ («Особы моего
склада ума и гения, никак не проявляя себя, только и делают, что
бездельничают!»);
7) если в тексте присутствует кэйго или историзмы, адекватная
эквивалентность достигается или подбором книжной лексики, или
стандартной: 拙者、機体が特殊機能や特殊パワーで赤く変色するロボットア
ニメの展開大好き侍 /сэсся китаига токусюкино: я токусю:пава:дэ акаку
хэнсѐкусуру роботтоанимэно хэнкаидасуки самураи/ («Мне очень
нравятся усовершенствованные боевые аниме-роботы, особые силы и
способности которых позволяют менять цвет корпуса на красный»),
持ち主を失ったカンテラの悲しい光 /мотинусио усинатта кантэрано
каносии хикари/ («Печальный свет оставленной своим владельцем
масляной лампы»).
Поскольку сленг есть выражение, созданное оригинальным
подбором языковых средств, возникает вопрос: а как интерпре-
тировать ту или иную мысль, передаваемую единицами молодежной
речи средствами иного языка? В виду специфики образования
японского сленга, были зафиксированы проблемы трактовки, так как
не всем лексико-фразеологическим единицам японского языка
возможно найти эквиваленты в фонде языка, на который переводят.
Более того, сам материал жанра «интернет-блога» подразумевает
ограниченное использование формального стиля и сдвиг в пользу
разговорного, что также определяется культурно-языковыми тенден-
циями в рамках конкретного социума. Интернет, очевидно, не может
существовать вне дискурса, который детерминируется не только
жанрами, но и индивидуальными характеристиками авторов. Однако,
применимо к переводу с японского стал очевиден факт, что разго-
ворный, вежливый и почтительный стили, в которые помещаются
элементы сленга, в виду отсутствия формата, не могут быть переданы
в полной мере.
Таким образом, отмечается особая проблема точной передачи
содержания переводимого сленга меньшим количеством лексических
единиц. Адекватность обуславливается только при условии экспликации
198
значения. Также сохраняется вопрос включения культурного компо-

нента различного рода фразеологизмов и историзмов. Авторская
«деформация» не может быть передана, так как языки могут описы-
ваться графическими знаками разных характеров и структур. В качестве
возможного решения целесообразно отклонение от четко структури-
рованной передачи в пользу генерализации и объяснения мысли.
Выводы. Речь школьников представляется неким социо-
культурным синтезом, свидетельствующим о многомерности и много-
плановости использования своего языка, что, очевидно, конкрети-
зируется вовлеченностью ребенка отнюдь не исключительно в
образовательный процесс. Перевод японского сленга предполагает не
только трансформацию языкового кода как такового, но и адекватную
передачу смысла сообщения, в котором прослеживаются культура и
мышление. Пропозиция семантического целого в японском тексте
пластична в контексте выборки переменных языкового фонда,
служащих для передачи специфики синтаксиса, равно как и
стилистически обоснованных лексико-фразеологических единиц.
Однако сложность так называемой перекодировки обуславливается
лакунарностью и оригинальностью, из-за чего перевод неминуемо
изобилует теми или иными вариантами трансформаций, которые
следует применять правильно, не искажая при этом смысл.
1. Морозова О.Е. Концептосфера молодежного сленга. Вестник
Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. Вып. 2. Нижний
Новгород: ННГУ 2015. С. 478-482. 2. Краснопольская М.П. Молодеж-
ная речь: социолингвистические аспекты. Наука. Мысль: электронный
периодический журнал. Нижний Новгород: НИУ ВШЭ, 2017. № 2.
С. 128-132. 3. Федорова Л.Л. Современная молодежная речь: норма
или антинорма. Русский язык. Вып. 4. М.: 2000. С.45-67. 4. Тумаркин П.С.
К характеристике японской разговорной лексики. Япония. Язык и
культура. М.: Восток-Запад, 2002. С. 16-37. 5. Денисенко К.А. Особен-
ности общения японской молодежи по интернету. Сборник IV конфе-
ренции молодых японоведов: сб. научн. тр. М.: Наталис, 2013. 352 с.
6. Хомутова Т.Н. Теория языковой вариативности: социолингвисти-
ческий аспект . Вестник ЮурГУ. Вып. 11. Челябинск: ЮурГУ, 2005.
С. 28-34.
199
Наталья Козлова
г. Чита, Российская Федерация
Ассиметричные диалексемы («ложные друзья переводчика»)

в английском языке
The article deals with the translator‘s false friends in the English
language. The author describes the classification of such lexical units. The
peculiarities and special characteristics of the homonymous interlanguage
correspondences are given. The ways of translating the misleading words of
foreign origin are analysed.
Key words: translator‘s false friends, homonymous interlanguage
correspondences, cross-lingual parallelism, the ways of translation,
classification, lexical units.
Впервые французские лингвисты М. Кесслер и Ж. Дероккиньи

ввели термин «ложные друзья переводчика» в 1928 году и определили
его слудующим образом: это «слова, идентичные по внешнему офор-
млению в двух или нескольких языках, но имеющие разное значение»
[1, с. 235]. Данное лингвистическое понятие А.В. Федоров характе-
ризует следующим образом: «Слово, полностью или частично совпада-
ющее (или близкое к нему) по звуковой или графической форме с
иноязычным словом при наличии полной этимологической общности
между ними, но имеющее другое значение (или другие значения) при
известной смысловой близости (отнесенности к одной общей сфере
применения). Последнее обстоятельство как раз и обусловливает
частую возможность ошибок» [2, с. 191]. Определение К.Г. Готлиба
звучит следующим образом: «.. слова двух или более языков, которые
ввиду сходства их формы и содержания могут вызвать ложные
ассоциации», что впоследствии приводит к ошибочному восприятию
информации на иностранном языке, а также при переводе – искажает
смысл, нарушает лексическую сочетаемость, неточно передает
стилистическую окраску, приводит к неверному употреблению слова»
[3, с.91]. В английском языке такие слова носят название, заимство-
ванное из французского языка ―faux amis‖. Во французском языко-
знании они получили название ―faux amis du traducteur‖; в английской
лингвистической терминологии для обозначения этих слов существует
описательный оборот – ―misleading words of foreign origin‖, ―deceptive
cognates‖, ―translator‘s false friends‖.
В лингвистических науках, таких как теория перевода, переводо-
ведение, практика перевода, существует несколько названий «ложных
друзей переводчика», а именно: «ассиметричные диалексемы»,
200
«межъязыковые мнимые ассоциаты», «ложные эквиваленты»,

«псевдоинтернационализмы», «межъязыковые параллели»,
«межъязыковые омонимы», «межъязыковые паронимы»,
«межъязыковые аналогизмы», «интерлексемы», «ложные аналоги»,
«квазиэквиваленты» и другие.
Этой интересной и сложной проблемой занимались как
отечественные, так и зарубежные исследователи. Среди них И. Арнольд,
С. Влахов, Я. Рецкер, В. Акуленко, Р. Погорелова, А. Аникин,
Е. Вартумян, С. Флорин, Л. Бархударов, И. Гальперин, И. Корунец,
Л. Дайненко, В. Комиссаров, К. Готлиб, И. Хореа, М. Кисс, Р. Хилл и др.
Если сопоставить два языка – английский и русский – данный
языковой феномен предполагает несколько групп.
В первую входят те слова, которые имеют сходное написание и
произношение, но совершенно иное значение. Например, accurate –
точный, а не аккуратный; actual – действительный, а не актуальный;
advocate – сторонник, защитник, а не адвокат; aspirant – претендент, а
не аспирант; bullion – слиток (золота или серебра), а не бульон; clay –
глина, а не клей; complexion – цвет лица, а не комплекция; compositor –
наборщик, а не композитор; corpse – труп, а не корпус; data – данные, а
не дата; decade – десятилетие, а не декада; decoration – знак отличия,
украшение, а не декорация и др. [4, с. 15].
Ко второй группе ассиметричных диалексем относятся наиболее
сложные случаи, когда совпадают слова в одном или двух значениях с
русскими эквивалентами, но различаются в других значениях.
Приведем примеры: authority – власть (реже –авторитет); activity –
деятельность, (реже – активность); aggressive – энергичный, настой-
чивый, а не только агрессивный; balance – сальдо, остаток, а не только
баланс; cabinet – мебельная секция, а если и кабинет, то министров, т.е.
правительство; camera – фотоаппарат (реже – камера); character –
персонаж, а не только характер; champion – борец, поборник, а не
только чемпион; collect – взимать, а не только собирать или
коллекционировать; concrete – бетон, а не только конкретный;
conductor – проводник, дирижер, а не только кондуктор; conference –
встреча, а не только конференция; contribution – вклад (реже –
контрибуция); control – управлять, а не только контролировать;
convention –съезд, а не только конвенция; copy – экземпляр, а не
только копия; correspondence – соответствие, заметка в газете, а не
только корреспонденция и переписка; credit – заслуга, а не только
кредит; critical – очень важный, а не только критический; department –
управление, факультет (США), министерство (США), а не только
департамент; dramatic – решающий, а не только драматический/
201
драматичный; element – стихия, а не только элемент; figure рисунок,

цифра, а не только фигура; intelligence – разведка, а не только
интеллект и ум; interest – процент (в банке), а не только интерес;
international – международный, иностранный (студент в США), а не
только интернациональный и др.
В особую группу входят такие слова, которые близкие, но не
идентичные по написанию и звучанию и соответственно имеющие
разные значения. Например, accept (v) – принимать, except (conj) –
кроме (за исключением); access (n) – доступ (к чему-либо), accession
(n) – повышение (по службе), вступление (в организацию); adapt (v) –
приспособить, adopt (v) – принимать, усыновлять; addition (n) – добав-
ление, edition (n) – издание; affect (v) – воздействовать, влиять, effect
(v) (n) – производить, выполнять; эффект; allusion (n) – ссылка на что-
либо, illusion (n) – иллюзия, самообман, elusion (n) – уклонение; ante-
(prefix) – до (ранее) и перед: antechamber; anti – (prefix) – анти, против:
anti-war; avoid (v) – избегать, evade (v) – уклоняться (от уплаты
налогов, human (a) – человеческий (антрополог.), humane (a) – человеч-
ный, гуманный; ingenious (a) – изобретательный, искусный, ingenuous
(a) – искренний, прямой, простой; later (adv) – позже, latter (a) –
последний из перечисленных, letter (n) – буква, письмо; lose (v) –
терять, loose (v) – свободный, без ограничений и др. [4, с. 19-22].
Интерес к этой категории лексики повышается по причине
допущения множества неточностей в переводе и ошибочных решений
переводчиков. Трудность перевода заключается в том, что, особенно
начинающий, переводчик допускает в переводе буквализмы, опираясь
на знакомую графическую и фонетическую форму слова, а также
нарушает нормы языка перевода, особенно в области сочетаемости слов.
При изучении иностранного языка мышление на родном языке
автоматически переносится на изучаемый язык, вследствие этого
подсознательного процесса переноса языковых привычек на использо-
вание иностранного возникают ложные аналогии из-за сходства и
идентичности материала двух языков по звучанию и функции. Для
того, чтобы избежать ошибок при переводе, необходимо обращать
внимание на различные значения слов, выбирать одно из множества,
наиболее подходящее. Выбирая, нужно учитывать общее содержание
предложения, контекста, жанра, стиля, идеи текста языка источника.
Приведем несколько примеров перевода подобной лексики на
английский язык.
202
«Ложные друзья Буквальный перевод Адекватный перевод

переводчика» (первый
напрашивающийся
вариант)
официальное лицо official person public officer; official
финальная игра final game for the cup cup final
на кубок
гениальное invention of genuis great invention
изобретение
контингент contingent of voters the electorate
избирателей
ходячая walking encyclopedia walking library
энциклопедия
романист romanist novelist
сотрудник по outside contact public relations officer
внешним контактам employee
(с др. лицами
и организациями)
формальная истина formal truth apparent truth
Проанализировав примеры, можно сделать вывод о том, что
полного совпадения значений и сочетаемости нет.
Нужно отметить особые случаи перевода «ложных друзей перевод-
чика» с родного языка на иностранный. Приведем пример перевода
следующего предложения на английский язык: «По мере своего роста
Нью-Йоркскому университету, подобно многим другим городским
учреждениям, долгое время приходилось мириться с плохо оборудован-
ными классами, библиотеками, лабораториями и ощущать недостаток в
жилой площади для преподавательского состава и студентов».
В качестве типичного перевода обычно делается следующий: ―With
the growth N.Y.U. like many other city establishments (enterprises) had for
a long time (long period) to put up with poorly equipped classes, libraries,
laboratories and feel a shortage of dwelling space for both the teaching staff
and students‖. Между тем, адекватным переводом на английский язык
может служить, например, следующий вариант: ―As it grew over the
years, N.Y.U. like many other urban institutions, had; for a long period, to
contend with inadequate classrooms, libraries and laboratories and
experience a lack of housing for both the faculty and students‖.
Из «типичного» перевода на английский язык следует, что слово
учреждение обычно переводится establishments, классы – classes,
преподавательский состав – teaching staff. В целом данный перевод
можно признать правильным, но в приведенном выше варианте
203
имеется ряд стилистических нарушений. Причиной подобных стили-

стических сдвигов являются «ложные друзья переводчика», хотя
проявляются они здесь особенно. Дело не в том, что некоторые
лексические единицы употреблены неправильно, а в том, что наиболее
употребительные английские эквиваленты не были использованы в
данном переводе, так как в сознании переводящих, для которых
родным языком является русский, с ними ассоциируются другие (более
прочные) ассоциации. Очевидно, изучающими английский язык усваи-
вается, что класс по-английски class, учреждение – establishment
(enterprise), преподавательский состав – teaching staff и др. [5, с. 41-44].
Еще одной причиной, которая ведет к неадекватному переводу с
русского языка на английский, является несовершенство (особенно в
плане полноты раскрытия значений) существующих русско-английских
словарей. Например, в большом русско-английском словаре А.И. Смирниц-
кого слово благополучие рекомендуется переводить prosperity, well-
being, в словаре В.К. Мюллера – well-being, security, happiness, felicity.
В то же время в этом значении употребляется слово health, но, к
сожалению, словари это значение не регистрируют. Между тем по-
английски часто говорят: the health of the city благополучие города,
menace to the economic health of the country угроза экономическому
благополучию (процветанию) страны. Слово аспирантура в выше-
упомянутом словаре А.И. Смирницкого предлагается переводить на
английский язык post graduate studentship, research studentship, post
graduate course of study. Это довольно длинный синонимический ряд. И
в нем отсутствует часто употребляемый американский термин –
graduate school. Например, А.Д. Швейцер в «Переводе и лингвистике»
дает следующую дефиницию этому термину: ―Graduate school – a
school, usually a division of a college or university, offering courses leading
to degrees more advanced than the bachelor‘s degree [6, с. 183-184].
Отсюда следует, что при переводе текстов с русского языка на
английский не всегда можно положиться на русско-английские
словари. Для переводчиков, стремящихся добиться мастерства в этой
области, необходимы англо-английские словари и справочники.
Таким образом, «ложные друзья переводчика» в английском языке
многочисленны, представляют собой достаточные трудности при
переводе. Необходимо, в данном случае, обращать внимание на
многозначность, а не только на сходство звучания или формы.
Несмотря на то, что в последнее время заметнее становится
тенденция к постепенному стиранию разногласий относительно
семантики международных терминов, вопрос перевода «ложных
друзей переводчика» остается актуальным и нуждается во всесторон-
нем и систематическом исследовании.
204
1. Коessler M. Les faux amis ou les trahisons du vocabulaire anglais (conseils
aux traducteurs). P.: Librairie Vuibert, 1928. 387 р. 2.Федоров А.В. Основы
общей теории перевода (лингвистические проблемы): Для ин-тов и
фак-тов иностр. языков. Учеб. пособие. 5-е изд. СПб.: Филологический
факультет СПбГУ; М.: ООО «Издательский Дом «ФИЛОЛОГИЯ ТРИ»,
2002. 416 с. (Студенческая библиотека). 3. Апетян М.К. Ложные
друзья переводчика в английском языке. Молодой ученый. 2014. № 14.
С. 91-93. https://moluch.ru/archive/73/12468/. 4. Слепович В.С. Курс
перевода (английский – русский язык). Translation Course (English –
Russian). 4-е изд., перераб. и доп. Мн.: «ТетраСистемс». 2004. 320 с.
5. Крупнов В.Н. Английский язык: общественно-политическая лексика.
Под ред. Проф. Л.С. Бархударова. М.: Междунар. Отношения, 1979.
232 с. 6. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика. М.: Воениздат, 1973. 7.
Акуленко В.В. Англо-русский и русско-английский словарь «ложных
друзей переводчика». М.: Издательство «Советская энциклопедия»,
1969. 364 с.
Ольга Косович
м. Тернопіль, Україна
Мовна лакунарність як перекладацька проблема

(спроби класифікації лакун)
The article discusses the existence of lacunas in the language as a

translation problem and possible solutions to reach the translation
equivalence. The author emphasizes that the study of language lacunas
remains one of the most promising areas in comparative linguistics. Several
types of lacunas are differentiated. An important result of this study is the
vocabulary of lacunas (over 400 units), which contains translations of the
culture-specific names that are not included in ―Phraseological dictionary of
the Ukrainian language‖.
Key words: language, translation problem, lacuna, culture-specific
vocabulary, classification of lacunas.
Відомо, що у процесах співставлення лексики двох мов можна
виявити лакуни, «білі плями» на семантичній карті однієї з мов. У
розумінні більшості лінгвістів ці прогалини з‘являються в результаті
відсутності еквівалента у вигляді слова слову іншої мови. Так, за
визначенням Ж.-П. Віне і Ж. Дарбельне: ―Il y a lacune chaque fois qu‘un
signifié de L.D. (langue de départ) ne trouve pas de sygnifiant habituel dans
L. A. (langue d‘arrivée), p. ex., l‘absence d‘un seul mot pour rendre
―shallow‖ (peu profond)‖ [12, c. 10].
205
В. Гак подає таке визначення: «Лакуни – пропуски в лексичній

системі мови, відсутність слів, які, здавалось би, повинні були б
існувати у мові, якщо виходити з її відображальної функції (тобто, її
завдання позначати явища об‘єктивної дійсності) та з лексичної
системи даної мови» [2, c. 245]. В.Гак виокремлює два типи лакун, які,
слідуючи нашій термінології, відповідають лінгвістичним лакунам.
Поряд з поняттям «лакуна» існують й інші терміни: «безеквівалентна
лексика», «реалія», «культуроспецифічне слово».
Достатньо широко вживається термін «реалія», під яким
«розуміють слова, словосполучення, які слугують для позначення
явищ і предметів, специфічних для даної країни» [4, c. 9], що не
існують в практичному досвіді людей, які розмовляють іншою мовою.
Сюди відносимо слова, що позначають різного виду предмети
матеріальної та духовної культури, які є властивими тільки даному
народу, наприклад, назви страв національної кухні (укр. холодець,
кров‘янка, кутя, капусняк), видів народного одягу (вишиванка, кептар,
постоли), народних танців (аркан, гопак), а також сталі слово-
сполучення, «які позначають характерні тільки для даної країни
політичні установи і суспільні явища» [1, c. 92]. Характерною особли-
вістю реалій є їх широке входження до загальнонародної мови. В
реаліях найбільш наочно проявляється зв‘язок між мовою і
суспільством, мовою і культурою: поява нових явищ і понять в
матеріальному і духовному житті суспільства призводить до виник-
нення реалій у мові. Проте деякі дослідники вважають даний термін
недостатнім, «оскільки ним позначається і явище позамовної дійсності
(предмет) та його культурний еквівалент (концепт) і засіб номінації
цього концепта у мові» [8, c. 17]. Ми вважаємо, що вивчення реалій,
лакунарності мови залишається одним з перспективних напрямків у
зіставній лінгвістиці. Ми будемо використовувати усі терміни (лакуни,
безеквівалентна лексика та інш.) в однаковій мірі. Зазвичай
розрізняють декілька видів лакун:
1. Лінгвістичні, які з‘являються як в результаті відсутності
еквівалента у вигляді слова у мові А слову у мові Б, так і за відсутності
еквівалента у формі сталого словосполучення слову (фразеологізму)
іншої мови. Наприклад, укр. заспівувач може бути визнаний лінгві-
стичною лакуною, оскільки, незважаючи на те, що «заспівувачі»
існують у французьких хорових колективах, його відповідний еквіва-
лент у французькій мові не може бути переданим за допомогою одного
слова, але лише за допомогою вільного словосполучення ―premier
chanteur de choeur‖ [9].
206
2. Етнографічні (ЕЛ). Їх виокремлення грунтується на тому факті,

що дійсність двох народів не буває повністю ідентичною. ―Ce n`est pas
un mystère si une langue a des mots spécifiques pour désigner les réalités
non-linguistiques qui constituent sa civilisation et sa culture, et si une autre
langue qui ne partage pas celles-ci ne dispose pas de mots spécifiques
équivalents‖ [11, c. 73]. Це – прогалини в лексиці мови, які можна
пояснити соціально-культурними причинами – предмета або явища не
існує в іншій культурі, тому немає і слів, що їх позначають. Наприклад,
«чоловічі штани, які були обов‘язковим елементом одягу українського
запорозького козацтва» – шаровари – ЕЛ, оскільки цей одяг не викори-
стовується жителями Франції, відповідно і немає слова, яке би
позначало цей предмет. Але, відповідно до словника ABBYY Lingvo x5,
може бути використано описове словосполучення pantalon large.
3. Історико-етнографічні (термін В. Муравйова та Е. Ніколаєвої)
є одним з видів ЕЛ. Вони позначають предмети та явища, які існували
в певну епоху в тій чи іншій цивілізації, але зникли з сучасного вжитку
і стали з часом архаїзмами. Так, відомо, що декілька десятиліть назад
існував райком– районний комітет. Сьогодні в Україні такої установи
немає і ніколи не існувало у Франції. Але це не означає, що це слово
не перекладається – словник ABBYY Lingvo x5 пропонує приблизний
переклад comité d‘arrondissement.
Сюди ж відносяться «совєтизми» – тобто реалії радянської
дійсності, які за своїм походженням «є власне українськими словами
(суботник, трудодень, п‘ятирічка), або словами іноземного поход-
ження (соціалізм, комунізм). Велика кількість реалій для позначення
нових, що не існували до цього в жодній країні, предметів, явищ і
понять з‘явилося у мові після Жовтневої революції» [4, c. 9]. Вони
відбивали особливу ідеологію і стали об‘єднуватися в одну тематичну
групу. Але час не стоїть на місці, і всі «совєтизми» перейшли до
розряду історизмів.
4. Імпліцитні (термін В. Муравйова) (далі ІЛ), тобто приховані
лакуни, «слова, семантична своєрідність яких є ще недостатньо
сильною, щоб вважатися абсолютною лакуною (тобто прогалиною у
лексиці іншої мови), але одночасно їх важко вважати абсолютно
адекватними. Вони зазвичай вільно перекладаються іноземними
мовами, хоча насправді приховують чисто національну реальність.
Справа в тому, що часто всупереч двомовним словникам, пари слів
володіють різними конотаціями» [6]. Наприклад, такий звичний для
українців предмет, як кватирка, у Франції виглядає дещо по-іншому.
По-перше, французьке вікно, як правило, не має кватирки. По-друге,
даний предмет (vasistas, m, petit carreau, m) зовсім не подібний на наш –
207
кватирка відчиняється знизу до верху і часто буває в скляних дверях.

Цей факт дозволяє нам віднести цю ЛО до розряду ІЛ. Іноді двомовні
словники дають не зовсім точні визначення. Так, укр. дача – datcha,
згідно словника ―Larousse‖ завжди знаходиться поряд з великим
містом; а villa, maison de campagne, maison de plaisance є дуже
віддаленими еквівалентами через їх якісно інше застосування.
5. Стилістичні, які «виокремлюються на основі відсутності в
одній з мов слова (фразеологізму), що має таке саме стилістичне
забарвлення, як і слово з ідентичним значенням іншої мови» [5, c. 22].
В.Г. Гак відзначає, що, наприклад, «в російській мові існує особливий
лексичний пласт – поетизми, які не мають такого широкого розвитку у
французькій мові» [2, c. 252]. Тому одному французькому слову,
наприклад, в українській мові може відповідати два слова:
нейтральний термін і слово, що відноситься до книжно-поетичного чи
народно-поетичного мовлення; наприклад: invisible – невидимий і
незримий; le bleu – синизна, синь; écouter – слухати і прислухатися.
У французькій мові набагато менше слів, які виступають як
особливі поетизми. Так, в електронному виданні «Сучасні словники
української мови» (ТСРЯ) ЛО осяйний стоїть з поміткою «високе,
поетичне» і означає «який блищить, відбиваючи світло», а в перекладі
французькою мовою йому відповідає нейтральне слово brillant, -е.
6. Аllusion prestigieuse (АР), або implicites culturels (IC), особливий
вид лакун, які ―puisent tout naturellement dans un fonds national, et se
prêtent mal à la transposition dans une autre culture‖ [12, c. 244].
Прикладами АР у двох мовах можуть бути:
у французькій: аллюзії на 14 липня (День взяття Бастилії –
національне свято Франції), l‘homme du 18 juin (Шарль де Голь), La
ville Lumière (Париж), le Quai d‘Orsay (Міністерство закордонних
справ Франції);
в українській: Котигорошко, Лисичка-сестричка, Кожум‘яка;
Майдан, 24 серпня, 1 вересня.
При передачі цих лакун перекладач демонструє свій тезаурус,
знання культури народу і дає нам багатий матеріал для аналізу
способів перекладу.
Слід зазначити, що між зазначеними видами лакун немає
абсолютно чітких меж, тому часто деякі ЛО можуть бути віднесені і до
ІЛ, і до ЕЛ (хоча не слід забувати, що приховані історико-етнографічні
лакуни – різновиди етнографічних). Як приклад проаналізуємо укр.
камізелька. З одного боку, це слово може бути абсолютною ЕЛ, якщо
ми констатуємо відсутність даної речі у побуті французів. І це буде
вірним, оскільки навіть у гірських областях Франції рідко бувають
208
характерні для нашої України умови, які змушують нас одягати таке
вбрання, як в Карпатах, скажімо. Відповідно, ми можемо зробити
висновок, що камізелька (вид чоловічого, жіночого верхнього одягу
без коміра та рукавів) в нашому розумінні навряд чи є відомим для
французів. З другого боку, це слово може бути віднесеним до розряду
ІЛ (за принципом порівняльного розповсюдження даної речі у побуті),
і це теж буде правильним.
Кількість лакун на прикладі пари мов ще ніхто не підраховував. Це
можна зробити приблизно, непрямим чином, взявши будь-яку сторінку
«Словника сучасної української мови», і підрахувавши, з багатьма
застереженнями, лакуни. Отже, якщо українське слово перекладено
французькою мовою не одним словом, а перекручуванням або
«екзотизмом» (ксенізмом), то його можна вважати лакуною. Так, з 48
словникових статей однієї сторінки «Словника сучасної української
мови» 15 є різного роду лакунами, що складає 34% від загальної
кількості слів словника. Значить, приблизно словник містить 11500
лакун, перекладених різними способами французькою мовою. Якщо
продовжити дослідження цієї словникової сторінки, то можна
побачити, що найбільш часто зустрічаються чисто лінгвістичні лакуни,
що представляють для нас особливе зацікавлення, етнографічні лакуни
є нечисленними (7 ЕЛ – лінгвістичні лакуни (40%) – гірничорудний,
горотворення та ін.; 4 ЕЛ – історико-етнографічні лакуни (22%) –
городничий, міськвно; 2 ЕЛ (10%) – містечка, містечковий; 2 ЕЛ –
стилістичні лакуни – горнило). Хоча ЕЛ є нечисленними, саме вони
представляють особливе зацікавлення для перекладача через труднощі
їх передачі іншою мовою, оскільки в даному випадку ―pour traduire, il ne
suffit pas de connaître les mots, il faut connaître les choses dont on parle dans
le texte à traduire‖ [11, c. 44]. Особливе зацікавлення для нас
представляють історико-етнографічні лакуни і способи їх перекладу.
Таким чином, перед перекладачем стоїть дуже складне завдання:
передати іншомовному читачеві всі фонові значення, що відносяться до
слова, яке перекладається, іншими словами, текст, що є далеким від
французів і багато в чому чужої їм культури, потрібно зробити доступ-
ним для їх сприйняття» [3, c. 277]. «Вимоги до тезаурусу перекладача є
значно вищими, ніж до об‘єму потенційного читача» [5, c. 93].
Актуальність нашого дослідження для цілей перекладу є
незаперечною, в тому числі і в тому, що лакуни є раз і назавжди
усталеною категорією і еволюціонують разом з розвитком лексики
мови та її побутових понять. Часто трапляється, що за певний
історичний період лакуни «заповнюються», що зазвичай відбувається в
результаті процесу запозичення або утворення нових слів власними
209
засобами мови. Мова, як і лексика мови, змінюється, і ті лакуни, які

були чисто етнографічними, можуть стати історико-етнографічними.
Наприклад, перебудова, ще недавно була політичним неологізмом, вже
практично не вживається в мові преси і позначається у французьких
словниках як ―hist.‖ (історизм).
Виявлення ЕЛ вимагає постійного знайомства з життям двох
народів і найменшою зміною їх культури і побуту. Це постійний
процес, він впливає на лексику мови. У французькій кухні з‘являються
нові страви: bortch, varenikis – все це, безсумнівно, під впливом
української кулінарії. Раніше не існувало в нашій країні такого явища,
як «служба знайомств» – приблизного еквівалента французької bureau
de mariage, тепер же немає нестачі «шлюбних агентств», тобто лакуна
заповнилася. Для позначення багатьох українських реалій застосо-
вуються аналоги, зрозумілі для французів, наприклад: холодець –
galantine; торба – musette.
Ми розглянули декілька способів перекладу лакун французькою
мовою і зробили висновок, що найбільш вживаним є приблизний
(53%), який призводить до повної втрати національної специфіки і
збіднення речового сенсу, якщо є домінуючим. Так, пара слів
буржуйка – poêle може служити підтвердженням висловлювання
теоретика. Рідше вживається перифраза (29% випадків), що поясню-
ється небажанням розширювати текст. Дійсно, еквівалент укр. витве-
резник, хоча і є вдалим (у порівнянні із запропонованим французьким
варіантом poste de dégrisement), неминуче веде до збільшення обсягу
тексту: être au commissariat dans la cellule spéciale.
У процесі нашої роботи ми виділили спосіб, який назвали
«змішаним» (6% прикладів), він складається з синтезу двох способів:
транслітерація + пояснення, перифраза + пояснення, перифраза +
транслітерація, приблизний спосіб + транслітерація. Автори вважають,
що таким чином досягається найбільший ефект. Наприклад, укр.
куркуль К. Ліні перекладає як koulak, потім paysan aisé, а далі пояснює:
―A la fin de 1930 Staline avait annoncé la liquidation des koulaks (paysans
aisés) en tant que classe. Compris au sens large, le terme était devenu injure‖.
Важливим результатом нашої роботи є вияв достатньо великої
кількості (38%) еквівалентів, не зафіксованих у «Фразеологічному
словнику української мови» (напр., випити з ким-н. на брудершафт –
trinquer avec qn; самокрутка – cigarette roulée par ses soins; чебурек –
tchéboureki, sorte de crêpes fourrées à la viande та інш.). Ми також
виявили додаткові еквіваленти слів, які є присутніми у «Фразеоло-
гічному словнику української мови», але які є точнішими (напр.,
210
батон – не тільки pain long, але і baguette de pain, плацкарт – wagon à

banquettes de bois (non rembourrées) і wagon de troisième.
Важливим результатом проведеного нашого дослідження став
словник лакун (понад 400 одиниць), в якому містяться переклади назв
реалій, які відсутні у «Фразеологічному словнику української мови»,
він може бути використаний як його доповнення, а також на
практичних заняттях з лексики французької мови.
1. Бархударов А.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории
перевода). М., «Междунар. отношения», 1975. 240 с. 2. Гак В.Г.
Сравнительная типология русского и французского языков. М.:
Просвещение, 1983. 286 с. 3. Гуревич А.Я. Средневековая литература и
ее современное восприятие: «Текст далекой от нас и во многом
чуждой нам культуры нужно сделать доступным нашему воспри-
ятию». В кн. «Из истории культуры средних веков и Возрождения»,
М.: «Наука», 1976. С. 276-314. 4. Кузнецов В.Г. Реалии советской
действительности и способы их перевода на французский язык. ИЯШ.
№ 1. 1982. С. 9-13. 5. Муравьев В.Л. Проблемы возникновения этно-
графических лакун. Влад.: ВГПИ, 1980. 106 с. 6. Муравьев В.Л.
Имплицитные лакуны во французском языке: опыт лингвострано-
ведческого словаря для студентов старших курсов (методическая
разработка). Влад.: ВГПИ, 1999. 104 с. 7. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю.
Толковый словарь русского языка. М.: Азъ Ltd., 1992. 944 с.
8. Фененко Н.А. Язык реалий и реалии языка. Воронеж, 2001. 139 с.
9. Щерба Л.В., Матусевич М.И. Русско-французский словарь. М.:
Рус.яз., 1993. 788 с. 10. Houssa C. Les implicites culturels. Echos N
67/1992. P. 101-118. 11. Mounin G. Linguistique et traduction. Bruxelles,
1976. 175 p. 12. Vinay J.P., Darbelnet J. Stylistique comparée du français et
de l‘anglais. Didier, 1977. 331 p.
Тетяна Крилова, Ольга Зіненко

Відтворення емотивної лексики у перекладі роману Ш. Бронте

«Джейн Ейр»
The article focuses on the problems of literary translation, specifically

on translating emotive lexical elements in the novel ―Jane Eyre‖ by
Ch. Bronte. Pragmatic adaptation has been determined as a mandatory tool
for translation of emotive elements in fiction literature, and translation
strategies used for rendering the emotive elements are analyzed. The article
carries out the comparison of two translators‘ tactics for rendering the
211
emotive elements in the novel with account for their expressivity and
figurativeness.
Key words: emotions, emotivity, lexical emotive means,
transformations, national and cultural peculiarities of emotivity, literary
translation, pragmatic adaptation
На сьогодні важливим моментом у теорії перекладу є перехід від

мікролінгвістичних концепцій, згідно яких перекладацька еквіва-
лентність досягається структурно-формальними та національними
відповідностями між текстом-оригіналом та текстом-перекладом, до
макролінгвістичних, які враховують взаємодію мовних і позамовних
факторів у процесі перекладу, зокрема лінгво-етнокультурних та
комунікативно-прагматичних аспектів цього виду діяльності. Чи не
найскладнішим у роботі перекладача постає переклад саме художнього
тексту, коли комунікативний процес «автор – перекладач – адресат»
нашаровується такими компонентами, як осягнення внутрішнього,
прихованого смислу, позначеного до того ж ще й національно-
культурними рисами [1, с. 118]. Будь-який художній переклад обов‘яз-
ково несе у собі відбиток індивідуальності перекладача, яка зумовлю-
ється такими чинниками як національний менталітет та картина світу,
а також позамовними чинниками, такими як творчий потенціал,
готовність до експерименту, художня інтуїція. Рецептор оригінального
тексту і рецептор перекладу мають, як правило, відмінний мовний
досвід, різну етнічну ментальність та різні фонові знання. Тому,
досягнення комунікативної мети в перекладі вимагає так званої
«прагматичної адаптації» з урахуванням особливостей мови, менталь-
ності і фонових знань рецептора перекладу. Крім того, на переклад
також впливають певні об‘єктивні чинники, до яких можна віднести
панування літературних, у тому числі і фольклорних взірців, масові
споживацькі настрої, літературні традиції, які формувалися протягом
поколінь. Тому переклади одного й того самого твору різними
перекладачами демонструють істотні відмінності у застосуванні
адаптивних стратегій і тактик перекладу, різні підходи до визначення
домінантних рис індивідуального стилю автора, а також суб‘єктивне
розуміння специфіки цільової аудиторії.
Метою статті є показати, наскільки важливим є урахування саме
культурологічного і комунікативно-прагматичного аспектів при пере-
кладі художніх текстів. Для ілюстрації скористаємося перекладом
емотивної лексики в романі Ш. Бронте «Джейн Ейр». Матеріалами для
дослідження слугували два переклади даного роману українською
212
мовою – переклад Петра Соколовського, виданий у 1971 році, та

переклад Олени Ломакіної, виданий у 2018 році.
Емоційна сфера людини, що є однією з пріоритетних проблем
антропології, є об‘єктом вивчення багатьох наук, зокрема лінгвістики.
Це зумовлено антропологічною спрямованістю мовознавчих студій і
прийняттям того факту, що емоції активно впливають на процес
функціонування особистості. Проблема адекватного відтворення
емотивного змісту тексту в перекладі знаходить своє відображення у
працях таких видатних перекладознавців як В.Н. Комісаров, Я.Й. Рецкер,
В.І. Шаховський. Зростаючий інтерес сучасної лінгвістичної науки до
вивчення концептуальних мовних явищ, виявлення та систематизації
засобів мовної репрезентації емоційних концептів зумовлює актуаль-
ність теми. До того ж проблема національно-культурної специфіки
вираження емотивності ще недостатньо висвітлена в українському
перекладознавстві. У тексті емоційність трансформується в лінгві-
стичну категорію емотивності. Емотивність – це емоційність у
мовному значенні, тобто чуттєва оцінка об‘єкту, вираження мовними
або мовленнєвими засобами відчуттів або переживань людини. В
емоційній комунікації на перший план виходить вираження емоційних
станів співрозмовників, а в емотивній комунікації, навпаки, саме за
рахунок мовних засобів викликається певний емоційний стан у
слухачів [2, с. 294]. Емотивність має категоріальний статус на різних
рівнях мовної системи та в мовленні: на фонологічному – проявляється
в інтонації (одне й те саме слово можна вимовити із вираженням
любові, погрози, гніву, тощо); лексичному – проявляється в існуванні
лексем, назв емоцій, специфічної експресивної лексики та лексики, що
описує емоції; на рівні речення – проявляється в існуванні емотивних
(експресивних) структур, на рівні тексту – проявляється в структурно-
семантичній організації висловлень, існуванні специфічних емотивних
одиниць тексту, лінгвостилістичної виразності [3, с. 280]. Існує багато
джерел емотивності тексту, які трактуються вченими по-різному.
З одного боку, основним джерелом емотивності тексту є емотивні
мовні засоби, з іншого – його зміст [4, с. 277]. За В.І. Шаховським,
емотивність визначається як лексична категорія, він класифікує
лексичні емотивні одиниці на такі, що описують, називають і
виражають емоції. Тобто від першої групи слів, що вже самі по собі у
своїй семантиці крім понятійно-предметної співвіднесеності несуть
експресивно-емоційний заряд (to explode, charming, desperately) треба
відрізняти слова-номінації емоцій (fright, anger, surprise), і слова, що
безпосередньо виражають самі емоції і вольові спонукання (вигуки).
[5, с. 258]. В.І. Шаховський називає лексичну одиницю, головна
213
функція якої полягає у вираженні емоції мовця, емотивом. У своїй

семантичній структурі емотиви обов‘язково містять емоційний
компонент. В залежності від типу емотивної семантики, вони
поділяються на афективи, в яких емотивна семантика складає єдиний
зміст семантики слова (Ah! Gee! Why!), та конотативи, в яких емотивні
семи супроводжують основне логіко-предметне значення: (rascal,
rogue, scamp). Ці обидві групи лексики є емотивними як у мові, так і у
мовленні [6, с. 182]. Науковець також виділяє три типи емотивності
слова (власне емотивність, емотивність як одна з реалізації семантики
слова і контекстуальна емотивність). Вони співпадають з рівнями
емотивності, зокрема перший рівень – емотивне значення, яке
виступає основним, ядерним компонентом семантики, другий –
виражається конотацією як компонентом значення слова, третій –
рівень потенціалу, який не вносить змін в семантику слова, але під час
реалізації в тексті виявляє приховану конотацію слова [7, с. 27].
Емотивно маркована лексика у художніх текстах має на меті викли-
кати певний перлокутивний ефект у адресата. Такі емоційно марковані
або емотивні засоби відіграють значну роль, оскільки забезпечують
розуміння читачем внутрішнього світу персонажів, тобто сприяють
розкриттю творчого задуму автора .
Емоції універсальні. У зв'язку з цим виділяються універсальні
емотивні смисли в лексичній семантиці. Разом з тим структура
емотивної лексики не збігається в різних мовах, має національну
специфіку. В. Гумбольдт стверджує, що лексика емоцій у різних культу-
рах має свої типологічні характеристики: емоції соціально та культурно
детерміновані, оскільки мова є засобом відображення почуттів та думок
народу, який розмовляє цією мовою. Форма кожної мови тісно пов‘язана
з духовними задатками народу, який нею розмовляє, і є неповторним
індивідуальним утворенням [9, с. 55]. Порівняльний аналіз концепто-
сфер різних етносів свідчить про особливості національно-специфічної
свідомості людини, відбиті на вербальному рівні подібності та
відмінності мисленнєвої діяльності народу, специфіку його ментального
світу, національного характеру [10, с. 244].
Особливості психічного феномену емоцій, а також специфіка
їхнього вираження в контексті конкретної культури створюють
труднощі під час перекладу. Перед перекладачем постає проблема, як
зберегти національно-культурну специфіку позначення емоцій у мові
оригіналу та водночас бути зрозумілим для реципієнтів – носіїв
культури мови перекладу [11]. Перекладач як професіонал має не
просто донести до іншомовного реципієнта певну фактологічну
інформацію, а викликати у нього емоції, максимально наближені до
214
тих, які оригінал даного висловлювання або текстового уривку

викликає у носія вихідного мови. Таким чином, для адекватності
перекладу художніх текстів з англійської мови на українську
необхідно правильно зрозуміти та трактувати комунікативний намір
автора і відтворити оригінал, знайшовши в мові перекладу такі мовні
засоби, що матимуть той самий ефект, що і в джерельній мові, тобто
викликати таку ж реакцію в українського реципієнта, яку англійський
текст викликає в англомовного читача. В такому разі прагматична
адаптація перекладу є необхідною умовою для відтворення комуніка-
тивної мети і досягнення очікуваного впливу на читача. Якщо цього не
зробити, то текст буде сприйматися як чужорідний і комунікативна
мета не буде досягнута. У художньому творі емоційно-експресивна
лексика використовується як потужний інструмент маніпулювання
увагою та/або емоціями читача, отже її адекватна передача є складним
завданням. Основною невідповідністю, яка може виявитися при аналізі
відтворення такої лексики у тексті перекладу, є заниження або
завищення ступеня експресивності лексичних одиниць та, як наслідок,
заниження або завищення загального емоційного фону твору.
Говорячи про переклад художнього тексту, В.Н. Коміссаров пропонує
чотири види прагматичної адаптації: 1) введення додаткової уточню-
ючої інформації; 2) опущення відомої реципієнту інформації; 3) відхи-
лення від оригіналу тексту (переклад не того, що було сказано, а наміри
чи результат); 4) рішення «екстраперекладного надзавдання» – порушення
та повна зміна оригінального тексту. [12, с. 134-135]. Деякі випадки
зазначених адаптацій зустрічаємо в аналізованому романі Ш. Бронте.
У нашому дослідженні характерною є завищення ступеня експре-
сивності лексичних одиниць та, як наслідок, завищення загального
емоційного фону твору у перекладі, яке пояснюється різними моделями
поведінки українців та англійців, що ґрунтується на національно-
культурних особливостях. У дослідженому тексті оригіналу зустріча-
ємо більшість прикладів стриманості, самовладання, що є вагомими
достоїнствами жителів Англії, тоді як представники українського
етносу схильні до більш емоційного вираження своїх думок. Як
свідчать більшість прикладів вибірки, перекладачі П. Соколовський та
О. Ломакіна добирають відповідники для посилення експресивності.
Так, наприклад, у оригіналі тексту художнього твору автор
використовує слово terrible, що є досить стриманим за своїм значен-
ням, в той час як трансформовані при перекладі засоби вмерла б з
жаху та смертельний жах набувають значно більшої інтенсивності:
This idea, consolatory in theory, I felt would be terrible if realized [14,
с. 16]. – Я вмерла б з жаху, якби почула слова розради від духа [12, с.
215
30]. – Така перспектива могла здаватися втішною, але сама ідея її

втілення наганяла на мене смертельний жах [13, с. 19].
Оскільки головна героїня роману «Джейн Ейр» є одночасно і
діючою особою і оповідачем, та розповідає про те, за чим спостерігає,
що переживає сама, є фігурою світу, який зображений в творі, харак-
терною рисою репрезентації її емоційного стану в романі є
домінуючий дескриптивний компонент. Джейн Ейр описує свої
почуття «з середини», сама називає їх. Таким чином, зрозуміло, що
лексика емоцій є важливим засобом внутрішнього мовлення, яке
передає емоційний стан героїні.
Іншим прикладом посилення експресивності, характерної для
українського перекладу, є наступне речення, в якому Джейн дає волю
емоціям і говорить пані Рід все, що про неї думає. П. Соколовський за
допомогою конкретизації надає фразі I have no feelings більшого
емоційного навантаження, тоді як О. Ломакіна використовує більш
подібний до оригіналу відповідник, але додаючи для підсилення
частку хоч:
You think I have no feelings, and that I can do without one bit of love or
kindness [14, с. 39]. – Гадаєте, я черства, запекла і можу жити без
любові та ласки [12, с. 50]? – Ви думаєте те, що я не маю почуттів і
що мені не потрібна хоч крихітка любові і теплоти [13, с. 42]?
Ми можемо спостерігати, що перекладачі користуються такими
метафоричними виразами, які з-за частого вживання стали звичайним
набором виразних засобів у загальній скарбниці української мови:
Miss Abbot turned to divest a stout leg of the necessary ligature. This
preparation for bonds, and the additional ignominy it inferred, took a little of
the excitement out of me [14, с. 11]. – Міс Еббот почала стягати
підв‘язку з товстої ноги. Ці приготування до ще одної принизливої
покари привели мене до тями [12, с. 26]. – Міс Ебот відвернулася, щоб
зняти пов‘язку з дебелої ноги. Це приготування й нове приниження, що
очікувало б на мене потім, дещо остудили мій запал [13, с. 14].
У англійському тексті емоції часто передаються прикметниками у
складі складного іменного присудку, які є досить неекспресивним
способом вираження емоцій. В перекладі з метою посилення
експресивності вони зазвичай трансфомуються в дієслова, дуже часто
у складі метофоричних виразів, як наприклад у нижченаведеному
реченні, лексема jealous відтворюється в двох перекладах з різним
емотивним значенням. У перекладі П. Соколовського спостерігаємо
нейтральний відповідник ревнувати, проте О. Ломакіна обрала
метафотичну фразу гризли ревнощі, що має значно більше емоційне
216
навантаження. Тобто перекладач використала прийоми заміни та

додавання, аби підсилити вплив на реципієнта:
But I was not jealous: or very rarely [14, с. 214]. – Проте я не
ревнувала [12, с. 195]. – Проте мене не гризли ревнощі – принаймі
дуже рідко [13, с. 209].
When I heard this, I was beginning to feel a strange chill and failing at
the heart 14, с. 188]. – Коли я це чула, мене обсипало морозом, і серце
завмирало в грудях [12, с. 173]. – Почувши це, я відчула, як у мене
дивно холоне й ниє серце [13, с. 182].
Поява додаткових лексем пов‘язується тут з мовленнєвими
нормами мови перекладу. Це зумовлено головним чином розбіж-
ностями в лексико-граматичних системах двох мов, відмінностями
їхніх стилістичних норм, правил синтагматичної сполучуваності
лексем. У тому чи іншому контексті лексема може актуалізувати
імпліцитні смисли, пов‘язані з національно-культурними конотаціями.
Крім того, для підсилення перлокутивного ефекту, і одночасно з
метою дотримання мовленнєвих і мовних норм, що існують у культурі
мови перекладу, перекладачі іноді вдаються до граматичної
трансформації перестановки, коли емотивний компонент в українсь-
кому реченні переміщається у другу частину речення:
I felt glad as the road shortened before me [14, с. 285]. – З кожним
кроком уперед мені ставало радісніше на душі [12, с. 251]. – У міру
того як мій шлях до Торнфілда скорочувався, я відчувала все більшу
радість [13, с. 273].
Оскільки переклад емотивної лексики становить особливу задачу,
то часто перекладачеві для посилення експресивності доводиться
використовувати прийом експресивної конкретизації. У наступному
прикладі бачимо, що для адекватної передачі авторської оцінки
О. Ломакіна застосувала вищезазначений прийом разом з додаванням і
переклала лексему sorrow, використовуючи фразу гнітюча печаль,
надаючи висловлюванню вищого рівня експресивної забарвленості.
П. Соколовський обрав переклад за допомогою прямого відповідника
смуток:
They both tried to appear as usual; but the sorrow they had to struggle
against was one that could not be entirely conquered or concealed [14, с.
420]. – Вони силкувалися приховати свій смуток, однак його не можна
було ані приховати, ані подолати [12, с. 364]. – Вони намагалися
вдавати, що все як зазвичай, проте ніщо не могло ані до пуття
побороти, ані приховати їхню гнітючу печаль [13, с. 401].
Такі відхилення з боку перекладача можуть бути як свідомими,
продиктованими бажанням перекладача допомогти читачу точніше
217
зрозуміти ситуацію, стан або характер персонажа, так і несвідомими,

внаслідок суб‘єктивного характеру сприйняття оригінального тексту.
Переклади наступного речення також відрізняються рівнем
експресивності, оскільки П. Соколовський інтерпретує метафори to cut
a feeling, sting a passion за допомогою відповідників з меншим
емотивним навантаженням, передаючи зміст нейтрально і конкретизуючи
зміст поняття, а О. Ломакіна при перекладі підсилює експресивність
висловлюваннями зачепити за живе, спалахнути гнівом, вдаючись до
прийому смислового розвитку:
Nothing to cut a feeling or sting a passion [14, с. 351]? – Нічого
такого, що б мене образило або розгнівало [12, с. 305]? – Нічого б, що
зачепило мене за живе чи змусило спалахнути гнівом [13, с. 335]?
Отже, переклад емотивно-забарвленої лексики вимагає підбору
еквівалентів, здатних досягнути певного прагматичного ефекту та
передати повну палітру емоцій, зважаючи на особливості психічного
феномену емоцій, а також специфіку їхнього вираження в контексті
конкретної культури. Аналіз перекладів свідчить про наявність в них
відхилень від тексту оригіналу, які зумовлюються вимогами прагма-
тичної адаптації при її здатності зберегти авторську комунікативну
інтенцію.
1. Мирошниченко В.В. Художній переклад – вічний двигун міжкуль-
турної комунікації. Вісник Сумського державного університету. Серія
Філологічні науки. Суми: Видавництво СумДУ, 2001. № 5 (26). С. 117-
121. 2. Шидловська В.О. Поняття емоції, емоційності та емотивності у
сучасній лінгвістиці. http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/16477. 3. Чайковська Є.Ю.
Поняття «емотивність» та «експресивність» у мові науки. Лінгвістика
ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. Київ, 2010. С. 279-287.
4. Свідер І.А. Основні особливості емотивного тексту. Наукові праці
Кам‘янець-Подільського національного університету імені Івана
Огієнка. Філологічні науки. 2013. Вип. 33. С. 275-278. 5. Степанюк М.П.
Лексичні та лексико-стилістичні засоби вираження емоцій у романах
Ш. Бронте та Е. Бронте. Науковий вісник Чернівецького університету.
Германська філологія. 2014. Вип. 692-693. С. 258-260. 6. Мац І.І.
Різновиди емоцій та способи їх вербалізації (на матеріалі англійської
мови). Вісник Житомирського педагогічного університету. Житомир:
Вид-во ЖДПУ ім. І. Франка, 2003. Вип. 11. С. 181-183. 7. Водяха А.А.
Эмоциональная картина мира: реализация эмоционального кода. Acta
Linguistica. 2007. № 2. С. 25-33. 8. Шахновська І.І., Кондратьєва О.В.
Відтворення англійської емоційно маркованої лексики українською
мовою (на матеріалі українських перекладів англомовної драми).
Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика: зб.
наук. праць. Київ: Аграр Медіа Груп, 2015. С. 330-334. 9. Цинтар Н.В.
218
Аналіз культурної специфіки емотивності в міждисциплінарній

парадигмі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного універси-
тету. Сер.: Філологія. 2018. № 34. Т. 2. С. 55-58. 10. Чернова А.А.
Лексичні засоби вираження емоційних концептів у сучасному іспансь-
кому художньому дискурсі. Проблема семантики слова, речення та
тексту. 2014. Вип. 33. С. 241-251. 11. Комиссаров В.Н. Теория
перевода (лингвистические аспекты): учеб. [для ин-тов и фак. иностр.
яз.] М.: Высш. шк., 1990. 253 с. 12. Бронте Ш. Джейн Ейр. Пер. з англ.
П. Соколовський; передмова Т. Денисова. Київ: Дніпро, 1971. 461 с.
13. Бронте Ш. Джейн Ейр. Пер. з англ. Олени Ломакіної. Київ: Знання,
2018. 511 с. 14. Bronte Ch. Jane Eyre. Penguin Books, 1994. 447 p.
Жанна Манкевич, Виктория Дроздик

Опора на внутреннюю форму артикля при определении значения

существительного (на материале английского языка)
The article reveals the author‘s vision of how to teach English grammar.
The main idea is that, firstly, students should be taught the essence of a
grammar phenomenon; they are supposed to understand the inner form of it.
This methodological idea is considered on the basis of the grammatical
theme ―The Article‖. It is illustrated how students learn the meaning of
articles with the help of an educational dialogue and problem tables, then
build microgrammar rules and use them in practice. The teacher only directs
their activity. This approach helps students to guess the meaning of
countable and uncountable nouns and consequently be a success in oral
speech and translation.
Key words: a foreign language, grammar, article, inner form,
educational dialogue, problem tables, translation.
Продуктом профессиональной деятельности переводчика, как

ожидается, является текст, грамотно оформленный с точки зрения
норм определенного языка и точности содержания. Неверная
интерпретация аудиально или визуально воспринятой информации
может стать причиной конфликта, и не только личного характера.
Ошибка переводчика вполне способна вызвать недоразумения в
экономической, политической и других сферах отношений между
людьми. История знала, знает и, к сожалению, еще узнает немало
подобных примеров. Такой своеобразный antistatus quo никогда не
устраивал ни теоретиков, ни практиков межкультурной коммуни-
кации, стимулируя поиск приемов оптимизации процесса обучения
219
переводу и подготовки специалистов в обозначенной области.

В центре нашего научного интереса находятся психологические
принципы построения иноязычной картины мира у поздних билингвов.
В ходе исследования высказывается предположение, что выявление
таких принципов с последующим внедрением их в учебный процесс
должно способствовать повышению качества обучения иностранным
языкам в целом и переводу как составляющей данного процесса.
Несмотря на достаточно большое количество исследований в
области билингвизма, на сегодняшний день среди ученых нет полного
единодушия по многим вопросам, начиная с простейшего – классифи-
кации [1]. Выделяют от двух до тридцати [2] видов билингвизма, но их
объединяет одно: поздний билингв – это человек со сформировав-
шейся в большей или меньшей степени (в зависимости от возраста)
системой родного языка (РЯ), без которого он не может обойтись при
овладении лексической, грамматической и фонетической сторонами
иностранного языка (ИЯ). Призыв к прямому методу обучения ИЯ
звучит красиво, но как показывает практика, он малоэффективен вне
среды изучаемого языка. Мы предлагаем рассмотреть несколько иной
способ использования РЯ в качестве помощника, а именно, обратить
внимание на усвоение внутренней формы (сущности) изучаемых
иноязычных явлений посредством их разъяснения на РЯ, при
необходимости привлекая сведения из области культуры стран
изучаемого языка. В данном случае задействуется образное мышление
обучаемых; упор делается не на механическое запоминание языкового
явления, а на его понимание. Следует отметить, что при этом
активизируются оба полушария головного мозга человека и, как
результат – более высокое качество полученного знания.
Рассмотрим возможность практической реализации предлагаемого
подхода на примере работы с неопределенным артиклем в английском
языке.
Носители языков, не имеющих в своей системе артикля,
испытывают большие затруднения при грамматическом оформлении
письменной и устной речи на английском языке, более того, с самого
начала знакомства с данной частью речи у многих возникает чувство
полного отрицания необходимости использования артиклей. Главный
аргумент подобной позиции − весь мир говорит на английском языке:
от каирского таксиста до берлинского профессора; все друг друга
понимают, хотя в речи первого присутствует, скорее всего, большое
количество ошибок. Однако разведем понятия «иноязычная разго-
ворная речь» и «профессиональное владение ИЯ», например, если речь
идет о преподавателе или переводчике. Профессионал подобных
вольностей допускать не в праве.
220
Отметим также, что механическое заучивание случаев употре-

бления артиклей в английском языке требует достаточно больших
временных затрат и не всегда дает высокий коэффициент успешности,
поскольку объем памяти современных студентов стремительно падает.
Мы не будем рассматривать причины столь негативной тенденции, а
сосредоточим свое внимание на поиске более эффективных способов
работы с конкретной учебной аудиторией.
Таким образом, при работе с неопределенным артиклем видится
целесообразным изучать его не изолированно, а в сравнении с
определенным и нулевым артиклями (данный подход также
зарекомендовал свою эффективность при повторительном курсе). Для
этого нами разработана система проблемных таблиц, работе с которой
студент специально обучается. Ключевая идея предлагаемого подхода
− необходимость понять и принять сущность, внутреннее значение
артикля и его роль при изменении значения слова или высказывания.
Обязательным принципом предлагаемой системы обучения
употреблению артикля является учебный диалог, благодаря которому
преподаватель имеет возможность отследить (при необходимости
корректировать) ход мыслей обучаемого. Образец рассуждений
студент получает заранее. Таким образом, обучаемый шаг за шагом
заполняет пустующие ячейки проблемной таблицы, постепенно
формулируя правило и иллюстрируя его англоязычными примерами.
Немаловажным для акцентуализации внимания и улучшения запоми-
нания материала является использование техники выделения цветом и
закрепление логических выводов (цепочек) посредством их визуали-
зации при помощи простого карандаша.
И все же, первая ступень – это восприятие и принятие внутренней
формы артикля, его «души». Студенту сообщается, что артикль a
произошел от древнеанглийского 1, и соответственно, может употре-
бляться только с исчисляемыми существительными в единственном
числе; его внутреннее значение: один, какой-то неопределенный,
любой. На рисунке 1 приведен образец первого фрагмента проблемной
таблицы. В местах многоточия информация выводится и добавляется
студентом.
№ Неопределенный Определенный Нулевой артикль
артикль артикль
1 a (an) = 1 The = this = these = а) Исчисляемые и
т.е. употребляется those б) неисчисляемые
только в ед. числе употребляется в ед. существительные.
только с и мн. числе с
исчисляемыми исчисляемыми и
неисчисляемыми
существительными. существительными
221
Внутреннее Внутреннее Внутреннее

значение: один, значение: этот,значение: а) какие-
какой-то тот, те, эти, данный,
либо, любые,
неопределенный, конкретный. …………….;
любой б)……………………
………….
Рис. 1. Первый сектор проблемной таблицы
Во втором секторе проблемной таблицы внутреннее содержание
артикля иллюстрируется примерами, не предполагающими дополни-
тельных затруднений лексического характера. Материал второго
сектора имеет целью постепенное подведение студента (при помощи
учебного диалога) к собственным умозаключениям. Выводы фиксиру-
ются в таблице, дополняя правило (рис. 2).
№ Неопределенный Определенный Нулевой артикль
артикль артикль
2 Исчисляемое Исчисляемое Исчисляемое

существительное существительное существительное во
употребляется в употребляется в мн. ч.
речи в 1-й раз. речи 2-й, 3-й и т.д. употребляется в
раз речи в 1-й раз.
еg. This is a pen. The pen is mine. These are _ pens.

I can see a boy. The boy is playing in I can see _ boys.
There is a woman in the street. There are women in
the street. The woman is very the street.
young.
Неисчисляемое Неисчисляемое
существительное существительное
употребляется в употребляется в
речи ………………. речи 1-й раз.
еg. …………....? еg. This is _ water.
Рис. 2. Второй сектор проблемной таблицы
В конце заполнения второго сектора проблемной таблицы
обучаемых необходимо подвести к выводу о «внутренней идентич-
ности» неопределенного и нулевого артиклей с функциональной точки
зрения, а именно, необходимо понять, что в обоих случаях это
«неизвестное, какое-то» употребляется в речи впервые, а разница
заключается лишь в численности предметов: неопределенный артикль
а – в единственном числе, а нулевой артикль в подобной ситуации, но
222
во множественном числе. Идентичные мысли (примеры) соединяются

в ходе рассуждений простым карандашом в самой таблице.
В рамках статьи мы не ставим задачу подробного описания
методики работы с проблемной таблицей по теме ―The Article‖; а
акцентируем внимание на весьма интересном этапе понимания
сущности артикля, который назвали «можно все». Речь идет о
внезапном открытии, которое совершает студент: оказывается, что
практически любое существительное может (по крайней мере,
теоретически) употребляться с любым артиклем, но при этом либо
меняется его значение, либо стилистическая окраска высказывания
(т.е. это стилистический прием автора). Когда студент приходит к
данному выводу сам, он перестает «сопротивляться» артиклю, а
прилагает все усилия, чтобы правильно его «пристроить и оправдать».
Процесс обучения при этом приобретает некий соревнованческий
характер: каждый студент старается выдвинуть свою гипотезу о
значении образовавшегося при помощи артикля нового слова и при
этом объяснить свою точку зрения. Возникает чувство, что английский
перестает быть чужим языком.
Рассмотрим на некоторых примерах суть предлагаемого подхода в
действии. Простейшее и известное со школьных времен: a glass –
стакан, glass – стекло (вещество, неисч.). Далее совместно с учебной
аудиторией делаем логическое заключение: нет артикля, значит –
вещество; есть неопределенный артикль, значит – предмет, сделанный
из этого вещества (употребляемый в речи впервые). Закрепляем вывод
в упражнениях, где, например, нужно вывести значение предметности,
когда известно вещество, или наоборот (Табл.).
Таблица. Образец упражнений по построению иноязычной языковой
картины мира.
Вещество, Предмет Предмет Вещество,
абстрактное абстрактное
понятие понятие
Glass− стекло А glass− … An oak – предмет oak −…
Wood − дерево А wood −… мебели из дуба ice-cream –…
Silk − шелк А silk−… An ice-cream – beauty – …
Tea − чай А tea −… порция мороженого milk −…
Paper − бумага А paper −… A beauty – iron −…
красавица
A milk – стакан
молока
An iron − утюг
223
В ходе выполнения подобных упражнений студент «заставляет»

самого себя усвоить два основных значения неопределенного артикля
– единичность и предметность. Далее следует серия упражнений,
направленных на понимание составляющей «какой-то, неопреде-
ленный» предмет, упоминаемый в речи впервые. Безусловно, в разрабо-
танной системе упражнений немаловажное значение отводится разви-
тию переводческих умений обучаемых.
Студенты, проходившие обучение по предлагаемой системе,
показали более высокие результаты при выполнении контрольных работ
по теме ―The Article‖, нежели участники контрольной группы. Студенты
экспериментальной группы также указывали на снижение уровня
тревожности в ходе выполнения заданий, поскольку уверенность в
собственных силах была сформирована в ходе экспериментального
обучения, а именно, имелась база для рассуждений и выводов, не было
страха перед словом «забыл»; появилась возможность самостоятельно
подобрать артикль и самостоятельно вывести значение слова в новом
контексте, отталкиваясь от внутренней формы артикля.
В заключение отметим, что опыт обучения артиклю с опорой на
принцип построения иноязычной картины мира видится целесо-
образным использовать при работе с другими грамматическими
темами, например, видо-временной системой английского глагола,
предлогом и т.п.
1. Ширин А.Г. Билингвизм: поиск подходов к исследованию в отечест-
венной и зарубежной науке. Вестник Новгородского государственного
университета. 2006. № 36. С. 63-67. 2. Baetens-Beardsmore H.
Bilingualism: Basic Principles. Clevedon: Tieto LTD. 1982. 170 p.
Зоя Медюк
м. Київ,Україна
Особливості відтворення семантики й номінації кохання

в метафоричних словосполученнях
(на матеріалі українських перекладів поезій Рубена Даріо)
The article deals with the peculiarities of reproducing semantics and

nomination of love in Ukrainian translations of Ruben Dario's poems. The
author looks at the ways of translation applied in rendering aesthetic
functions of love semantics and nomination, emphasizes the importance of
calque and interpretation in reproduction of microimages in a poetic text, as
well as importance of implication and explication in literary translation.
Key words: phrase, metaphor, microimage, literal translation.
224
Кожен художній текст становить собою окремий мікрокосм,

Всесвіт, планети в якому рухаються за унікальними й неповторними
законами. Отже, не можемо відкидати той факт, що кожна лексема не
може існувати й функціонувати, не перебуваючи в тісній взаємодії з
іншими компонентами речення, твору, дискурсу, спричиняючи тим
самим появу специфічних одиниць, що несуть у собі різного роду
смисли. Зокрема, відомо, що словосполучення, а надто такі, що мають
переносний сенс, є колоритним стилістичним ресурсом. У філології
подібний феномен окреслюється такими поняттями як слово-
сполучення, багатослівна конструкція, а також фразеологізм.
Семантичне розмаїття подібних конструкцій у різнорідних мовах та їх
висока релевантність для теорії і практики перекладу й невелика
кількість досліджень подібної тематики є чинниками актуальності
дослідження, темою якого є специфіка відтворення семантики і
номінації кохання в метафоричних словосполученнях у поезії
нікарагуанського поета Рубена Даріо.
Як відомо, вербальне вираження понять емоційно-чуттєвої сфери є
одним із найбільш складних і маловивчених явищ лінгвістики й
перекладознавства. Зокрема, особливої уваги, на нашу думку,
заслуговує питання диференціації словосполучень, що слугують для
приямої й непрямої номінації кохання. Наявність у дослідженні
розподілу цих двох видів словосполучень забезпечує його новизну.
Порівняно мала кількість відомих українських перекладів поезій
Р. Даріо та їхня розпорошеність по численних паперових й електрон-
них джерелах є причиною вибору матеріалу дослідження. Наразі емпі-
ричний корпус розвідки складає 5 поезій Р.Даріо і 7 перекладів О. Здір,
І. Качуровського, О. Криштальської й М. Литвинця.
З огляду на специфіку індивідуального авторського стилю поета
зазначимо, що об'єктом нашого дослідження є метафоричні слово-
сполучення на позначення кохання у поезіях Р. Даріо, а предметом є
специфіка перекладацьких труднощів при відтворенні таких тропів. Отже,
метою дослідження є аналіз способів перекладу, використаних при відтво-
ренні художніх функцій метафоричних словосполучень з семантикою і
номінацією кохання в українських перекладах поезій Р.Даріо.
На тлі вельми значного інтересу до вищезгаданого явища як з боку
вітчизняних так і закордонних класиків лінгвістичної і перекладо-
знавчої думки (А. Вежбицької, В.В. Виноградова, М.П. Кочергана,
О.О. Потебні) вважаємо за потрібне зазначити, що, за визначенням
О.С. Ахманової, метафора являє собою слово або словосполучення,
вжите в переносному значенні на основі схожості, аналогії [1, с. 346].
Багатий за своєю семантикою і функціями, цей троп неодноразово
225
привертав увагу дослідників: О.В. Ребрій називає метафору однією з

важливих складових мегаобразу тексту [11, с. 6]; О.О. Потебня,
М.П. Кочерган та О.І. Чередниченко зосереджують увагу на метафорі
як частині лінгвокультури та поетики мови. [3, с. 145; 8; 13, с. 147].
Суголосною є і думка А.В. Федорова про те, що відтворення сполучу-
ваності слів є передумовою для відтворення образу [12, с. 272].
Відтворення семантики метафоричного словосполучення на позна-
чення почуття кохання неодноразово привертало особливу увагу
дослідників художнього перекладу. Так, Л.О. Омельченко наголошує
на збереженні в перекладі абстрактно-чуттєвої структури метафори, а
також використанні лексичного додавання з метою спрощення
візуалізації образу [10, с. 12]. З огляду на стилістичне багатство
творчої спадщини Рубена Даріо, наведемо приклад метафори з
семантикою кохання, узятий з поезії ―Amo, amas‖:
Amar la inmensidad que es de amor encendida [14]
Не можемо не відзначити високу образність авторської мови
Р. Даріо, відображену, зокрема, у наявному складному слово-
сполученні ―la inmensidad<…>de amorencendida‖. Вважаємо, що для
полегшення аналізу вибране складне словосполучення доцільно
розкласти на два простих, а саме, ―la inmensidad encendida‖ та ―de amor
encendida‖. Відтак, вважаємо, що словосполучення ―la inmensidad
encendida‖ може розглядатися як приклад метафори зі сполученням
абстрактної за семантикою лексеми ―inmensidad‖ та багатогранного за
своєю семантикою прикметника-епітета ―encendido‖.
Про неабияке значення метафоричного словосполучення для
створення оригінального образу в перекладі свідчить такий переклад:
любім безмежний світ, коханням осіянний, [4, с. 39]. У процесі
відтворення процитованого метафоричного словосполучення перекла-
дач удався до семантичного розвитку мікрообразу. Отже, вважаємо,
що процитований уривок доречно потрактовувати як взірець неорди-
нарного творчого рішення з боку перекладача, адже при відтворенні
наявного мікрообразу було застосовано низку лексичних трансфор-
мацій, що призвело до конкретизації мікрообразу та спрощення його
візуалізації.
На нашу думку, переконливим прикладом перекладацької інтер-
претації є переклад О. Здір: Кохатись у неосяжності любові живо-
червоної [5] У даному випадку переосмислення авторського образу
відбулося за рахунок застосування транспозиції, а саме заміни в тексті
перекладу іменника ―inmensidad‖, що виконує в тексті оригіналу
функцію додатка, на синтагму ―у неосяжності‖ з функцією обставини.
Проте, вважаємо, що попри наявність таких трансформацій у
226
цільовому тексті, наявний переклад доречно вважати адекватним на

образно-асоціативному та стилістичному рівні, адже застосування
зазначених синтаксичних трансформацій не призвело до перекручення
ані структури, ані змісту оригіналу.
Також зазначимо, що важливим чинником множинності потрак-
тувань наявного мікрообразу в перекладі є полісемія дієслова ―amar‖, а
також наявність в українській мові синонімії на позначення почуття
кохання, вираженої синонімами «кохати/кохатись», і «любити». За
даними Академічного словника української мови І.К. Білодіда, при
поєднанні дієслова «кохатись» з прийменником «y» ця лексема
набуває значення, пов‘язаного з висловленням захоплення, замилу-
вання чимось, у той час як значення лексеми «любити» асоціюється
переважно з відчуттям відданості та прив‘язаності до когось або
чогось [2]. Позаяк основною ідеєю поезії є кохання та пристрасть між
людьми, в даному випадку можемо вважати переклад О. Здір
еквівалентним на рівні мікрообразу, а також стилістично адекватним.
На нашу думку, переклад словосполучення ―de amor encendida‖
можливо характеризувати як еквівалентний у смисловому та
структурному відношеннях, позаяк, спостерігаємо відповідність мікро-
образу, змальованого в цільовому тексті, аналогічному мікрообразу,
присутньому в тексті оригіналу. Також можемо визнати такий пере-
клад стилістично адекватним, оскільки при перекладі М. Литвинець
відтворив художню функцію метафоричного словосполучення, а саме,
властиве для фрази імпліцитне порівняння світлого почуття з сяючим
сонцем. Отже, вважаємо, що збереження цього мікрообразу є важли-
вим чинником відтворення авторського дискурсу поета.
Дещо відмінною є техніка відтворення вищезгаданого метафо-
ричного словосполучення в перекладі О. Здір: кохатись у неосяж-
ності любові живо-червоної [5]. На відміну від методу перекладу, що
його застосував у процесі відтворення метафори М. Литвинець, О. Здір
застосувала творчий метод, що загалом є характерним і для інших
перекладів поезій Р. Даріо авторства перекладачки. Своєрідність
техніки відтворення даного метафоричного словосполучення виявля-
ється за рахунок додавання колористичного епітета з гами червоного
кольору. Окрім цього,зазначимо, що даний епітет належить до
авторських неологізмів. На нашу думку, такий підхід до відтворення є
цілком закономірним для творчого методу перекладачки і для техніки
відтворення ідіостилю поета. Окрім цього, за нашими підрахунками, у
базі даних Корпусу української мови на сайті korpus.org.ua не
зафіксовано жодного випадку використання аналогічної сполучу-
ваності лексем [7]. Вважаємо, що це може свідчити не лише про
227
бажання перекладача відтворити образність мови творця оригіналу,

але і про прагнення наділити текст перекладу неповторним звучанням.
Релевантність метафори з позначенням почуттів для поетичної
спадщини Рубена Даріо важко переоцінити, позаяк за кожним метафо-
ричним словосполученням постає неповторний за своєю чуттєвою,
експресивною сил мікрообраз, що є частиною індивідуального
авторського стилю поета, а також його світогляду. На нашу думку,
досить переконливим прикладом метафоричного словосполучення з
імпліцитною номінацією кохання може виступити фрагмент із поезії
―Versos de otoño en primavera‖:
Otra juzgó que era mi boca
el estuche de su pasión;
y que me roería, loca,
con sus dientes el corazón[14].
Як видно з процитованого уривка, специфіка авторської метафори з
позначенням почуттів у поезії Р. Даріо типово полягає у поєднанні
непоєднуваних лексем, що за своєю семантикою можуть належати як
до абстрактних понять, так і до конкретних предметів. На нашу думку,
доречно зазначити й те, що специфічність наявних мікрообразів стала
важливим чинником калькування першого з наявних словосполучень
та збереження оригінального мікрообразу, про що свідчить такий
переклад:
А та мої вуста вважала
За скриньку для своїх хотінь [6, с. 225].
Вважаємо за доречне відзначити, що при відтворенні, власне,
компоненту на позначення почуття було здійснено незначну в
масштабі цілого тексту, але від того не менш прикметну трансфор-
мацію, а саме, заміну широкої за своєю семантикою лексеми ―pasión‖
на значно вужчу лексему «хотіння», лексичне значення якої, за даними
Академічного словника української мови, обмежене одним лексико-
семантичним варіантом, пов‘язаним із бажанням людини, прагненням
до чогось [2]. Отже, вважаємо, що в даному випадку застосовано
спосіб семантичного розвитку. Тому даний переклад можна лише
частково розцінювати як адекватний.
Діру зубами прогризала
Крізь мого серця глибочінь [6, с. 226].
На нашу думку, даний зразок доречно розглядати як один із взірців
творчого осмислення дійсності при змалюванні проявів пристрасті –
однієї з найпотужніших сил, що керує художнім світом поезії Рубена
Даріо. Отже, неабияка творча сила знаходить своє відображення і в
перекладі наявного уривка, позаяк, у даному випадку спостерігаємо
228
збереження оригінальної авторської метафори на позначення кохання

шляхом її калькування. Також відзначимо, що при відтворенні наявного
мікрообразу було застосовано додавання лексеми «глибочінь».
Вважаємо такий переклад еквівалентним і стилістично адекватним,
позаяк було збережено структуру оригінального мікрообразу. Проте,
не можемо оминути нашою увагою і застосування такої лексичної
трансформації як додавання лексеми «діра», що певним чином
згладжує нетиповий лексичний зв‘язок, наявний у словосполученні.
Таким чином, вважаємо доречним говорити про часткову адекватність
та функціональну еквівалентність даного перекладу, а також конкре-
тизацію мікрообразу, наявного в оригінальному тексті.
Як уже згадувалося, кохання та інтимні переживання ліричного
героя є однією з найголовніших тем лірики Р. Даріо, про що свідчить
наступний приклад:
Olímpico pájaro herido de amor [14]
На нашу думку, така метафора є типовою для лірики Р. Даріо, адже
чуттєвий образ у даному фрагменті створено за рахунок поєднання
конкретної сутності з сутністю абстрактною. Не можемо не звернути
нашу увагу й на те, що за своєю специфікою наявне словосполучення
доречно розглядати як яскравий зразок непрямої номінації. Адже з
контексту твору стає зрозуміло, що мікрообраз ―herida de amor‖ слугує
на позначення чуттєвих страждань ліричного героя, згадка про які є
імпліцитною.
Також одним зі способів відтворення метафор на позначення
кохання є калькування словосполучення та збереження оригінального
мікрообразу: Такий він є, поранений коханням… [4, с. 37].
При перекладі М. Литвинець застосував техніку збереження
оригінального образу, змальованого за допомогою субстантивної
метафори з позначенням кохання, застосувавши лише заміну слово-
сполучення з прийменником на безприйменникову конструкцію.
Збереження авторської метафори в цільовому тексті дозволяє нам
вважати процитований переклад стилістично адекватним та еквіва-
лентним на образному, функціональному і конотативному рівнях.
Окрім цього, вважаємо за необхідне звернути нашу увагу на те, що
застосування метафори з позначенням кохання є невід‘ємною
частиною лірики Р.Даріо. Тому вважаємо, що процитований переклад
можна вважати не лише прикладом адекватного відтворення метафо-
ричного словосполучення, але і взірцем відтворення авторського
дискурсу поета.
І птах олімпійський, розкинувши крила… [6, с. 227]
229
При перекладі було застосовано такий засіб як семантичний

розвиток у поєднанні з нейтралізацією авторського метафоричного
словосполучення.
Вербалізація поняття кохання є неабияким джерелом художньої
реальності у творах Рубена Даріо. Ще одним підтвердженням цієї
думки є приклад з поезії ―Canción de otoño en primavera‖:
Plural ha sido la celeste
historia de mi corazón [14].
Аналогічно до вищезазначених прикладів, у даному фрагменті має
місце бути абстрактно-чуттєвий мікрообраз, утілений за допомогою
складного словосполучення, утвореного з двох простих – ―la celeste
historia‖ й ―historia de mi corazón‖. Як показує аналіз мікрообразів,
наявних у тексті, лексема ―corazón‖ у поєднанні з іншими компо-
нентами виконує функцію непрямої, метонімічної номінації кохання.
Як показує проаналізований приклад, наявність подібних складних у
змістовому і стилістичному плані образів, специфіку яких утілено за
рахунок складного авторського епітета «небесно-розмаїті» свідчить не
лише про особливість творчої манери автора оригіналу, але й про
наявність творчих рішень у творця перекладу.
Вони небесно-розмаїті,
Історії моїх кохань [6, c. 228].
Випало душі моїй розкішне
і багате на любов життя [9, c. 36].
Як видно з наведених уривків, типовим є і спосіб імплікації
почуття кохання в перекладі.
З огляду на специфіку дослідження, відзначимо, що емоційність,
чуттєвість є невід‘ємною складовою не лише поетичного доробку
Р. Даріо, але і його індивідуальної картини світу. За нашими
спостереженнями, існують такі методи вербалізації концепту кохання в
ліриці поета та її українських перекладах: 1) використання нетипової
сполучуваності й незвичних образів; 2) використання прямої і непрямої
номінації.
У підсумку виділяємо наступні способи відтворення семантики й
номінації почуття кохання в поезії Р. Даріо, запропоновані такими
перекладачами як М. Литвинець, І. Качуровський, О. Криштальська та
О. Здір: збереження оригінального образу з використанням граматич-
них трансформацій, пов‘язаних з наближенням тексту перекладу до
норм цільової мови, заміни одного тропа іншим, застосування семан-
тичного розвитку та інтерпретації оригінального образу за допомогою
додавання, вилучення та заміни, зокрема, метонімічні, що допома-
гають розкрити в тексті перекладу інший бік мікрообразу.
230
Відзначимо, що наявність у оригінальному тексті такого релевант-

ного для поезії тропа як метафора з семантикою й номінацією кохання
відкриває перед перекладачем великі творчі можливості.
1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: «Советская
энциклопедия», 1966. 570 с. 2. Словник української мови за ред..
І.К. Білодіда. http://http://sum.in.ua/. 3.Виноградов В.В. Об основных
типах фразеологических единиц в русском языке. Избранные труды.
Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С. 140-161. 4.Даріо Р.
Вибране. Пер. з ісп. М. Литвинця. К.: Дніпро, 1968. 108 с. 5.Здір О.Г.
Образи смутку і радості. http://olga-zdir.blogspot.com/p/blog-page_23.html.
6. Качуровський І.В. Круг понадземний: світова поезія від VI по XX ст.
Переклади. К.: Києво-Могилянська академія, 2007. 526 с. 7. Корпус
української мови. http://korpus.org.ua. 8. Кочерган М.П. Увага – лексична
сполучуваність. http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine14-17.pdf.
9. Криштальська О.В. Хліб і камінь. Луцьк: Надстир'я, 1993. 96 с.
10.Омельченко Л.О. Відтворення образів іспаномовних сонетів ХІХ-
ХХ століть в українських перекладах: автореф. дис. …канд. філол.
наук: 10.02.16 / Л.О. Омельченко. Київ, 2018. 22 с. 11. Ребрій О.В.
Теорія перекладацької творчості у мовному, текстуальному та діяль-
нісному вимірах: автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.16 / Ребрій
Олександр Володимирович; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ,
2014. 36 c. 12. Фѐдоров А.В. Введение в теорию перевода. М.:
Издательство литературы на иностранных языках, 1953. 335 с.
13. Чередниченко О.І. Про мову і переклад. К.: Либідь, 2007. 248 с.
14.Darío Rubén. Poemas. http://ciudadseva.com/autor/rubendario/ poemas/.
Тетяна Мітіна
м. Канів, Україна
Лексичні, граматичні та стилістичні аспекти перекладу творів

Тараса Шевченка, які містяться у фондовій колекції
Шевченківського національного заповідника
The article explores the problem of correspondence between Taras

Shevchenko‘s original texts and their translations from the point of view of
translation and literature theory, in view of their historical, linguistic and
social significance.
Key words: translations, Taras Shevchenko, poet, stylistics, content,
Eugene Guillevic, «Testament», «Catherine».
Тарас Шевченко відомий у всьому світі і як художник, і як

талановитий поет. Його твори перекладені багатьма мовами світу.
231
Твори Кобзаря перекладені всіма слов‘янськими мовами, а також

грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою,
англійською, французькою, датською, новогрецькою, іспанською,
хінді, японською, в‘єтнамською, корейською, румунською,
італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма
іншими мовами. У цій статті ми розглянемо переклади творів Тараса
Шевченка французькою мовою, які містяться у фондах Шевчен-
ківського національного заповідника. Видання французькою мовою,
які зберігаються у фондах Шевченківського національного заповід-
ника, раніше досліджені не були, тому ця тема є актуальною.
Тарас Григорович любив французьку мову і був добре обізнаний з
французькою культурою. У французькій пресі перші статті про Тараса
Шевченка з‘явилися у 1847 році в журналі «Незалежний огляд», що
видавали П‘єр Леру і Жорж Санд. Дещо пізніше, 1868 року в журналі
―Des nationalités. Revue éthnographique‖ знову написали про українсь-
кого поета Тараса Шевченка. В 1873 році знову з‘являються відомості
про українського поета у книзі Леруа Больє «Імперія царів та росіяни»,
яка друкується у журналі «Ревю де Де Монд». Цікавим є факт, що Луї
Леже, професор слов'янських мов і літератур, навіть читав про
творчість Тараса Шевченка лекції у Колеж де Франс.
Переклади Ежена Гійєвіка стали першими книжковими виданнями
творів Тараса Шевченка у Франції. Ще 1964 року в перекладі Гійєвіка
та Ежена Лафона було опубліковано повість Тараса Шевченка
«Художник» та уривки з його щоденника.
У 1964 році в Парижі в перекладі Ежена Гійєвіка (Eugene Guillevic,
1907-1997 рр.) з‘явилася ще й збірка поезій Тараса Шевченка, до якої
ввійшли 34 твори. У фондах Шевченківського національного заповід-
ника зберігається ця книжка. Передмову про життя і творчість
Шевченка написали Максим Рильський і Олександр Дейч. Книга була
подарована пошановувачкою Тараса Шевченка зі Швейцарії на ім‘я
Е. Корпатто 9 липня 1972 року. Ця збірка розпочинається одним з
найвідоміших творів Тараса Шевченка «Заповіт». Саме він часто
обирався перекладачами для опрацювання і був перекладений 147
мовами світу (було зроблено понад 500 перекладів цієї поезії).
У грудні 1845 року Шевченко гостював на Переяславщині у
поміщика- декабриста С.Н Самойлова. Тут він застудившись, захворів
на запалення легенів. На той час ця хвороба не лікувалася. 25 грудня
на папір лягли рядки «Заповіту».
«Заповіт» за змістом чітко ділиться на три частини (по дві чотири-
рядкові строфи), кожна з яких має свою провідну думку. У першій
частині автор заповідає поховати його в рідному краї. У другій частині
232
«Заповіту» Тарас Шевченко спонукає співвітчизників скинути із себе

кайдани й боротися за волю. А в заключній частині поет закликає після
знищення гнобителів побудувати нову вільну сім‘ю. Тарас Шевченко в
поезії «Заповіт» висловив палку любов до України, рідної землі, віру в
краще майбутнє.
Будь-який порівняльний аналіз, в тому числі перекладознавчий
розгляд поетичного тексту, повинен мати чіткі критерії зіставлення
оригіналу і перекладу. Для пропонованого дослідження було обрано
традиційні для перекладознавства критерії оцінки якості перекладу:
категорії адекватності та еквівалентності. Слід зауважити, що поняття
адекватності та еквівалентності по-різному інтерпретуються вченими-
перекладознавцями. Для даного аналізу за основу взято дефініції,
запропоновані В. Комісаровим. Слідом за В. Комісаровим, еквівалент-
ністю ми вважаємо максимально можливу лінгвістичну близькість
тексту перекладу до тексту оригіналу [2 , с. 152]
Початкові рядки вірша побудовані за принципом поетичної градації.
У цій поезії Шевченко веде читача від часткового до цілого. У
перекладах поетичних творів завжди акцентується увага на втратах і
відхиленнях від оригіналу у звуковій організації твору, тобто у схемі
римування, звукопису та метриці вірша. Як зазначає Гійєвік, Шевченко
часто розриває ритм та розмір. Через те перекладач обрав білий вірш
різної кількості складів у стопі, щоб краще відтворити перепади ритму,
оскільки Шевченко часто переходить від короткого вірша до довгого і
навпаки. «Перекладачеві у «Заповіті», як і в багатьох інших Шевчен-
кових віршах, вдалося відтворити такий такий поширений у Шевченка
стилістичний прийом як «анжамбеман» (фр. enjambement), коли
поетична думка не закінчується з кінцем рядка, а переноситься у
наступний, що створює ефект емоційного напруження» [1, c. 288].
Quand je serai mort, mettez-moi Як умру, то поховайте (8 складів)
(8 складів) Мене на могилі (6)
Dans le tertre qui sert de tombe (7) Серед степу широкого (8)
Dans mon Ukraine bien-aimeé, (7) На Вкраїні милій
Pour que je voie les champs sans fin (6) Щоб лани широкополі, (8)
Au milieu de la plaine immense, (8) І Дніпро, і кручі (6)
Le Dniepr et ses rives abruptes,(7) Було видно, було чути (8)
Et que je l‘entendre mugir. (7) Як реве ревучий. (6) [7, c. 330]
[5 , c. 69]
Перекладач обрав білий вірш різного розміру, у якому рима,
зазвичай, відсутня, але може з‘являтися оказіонально для того, щоб
бути якомога ближче до перепадів ритму, оскільки Шевченко часто
233
переходить від короткого вірша до довгого. Кожен, хто перекладає

поезію, зтикається з різними труднощами. І одна з найскладніших –
відтворення ритмомелодики та поетичної інтонації оригіналу.
Недоліком перекладів Гійєвіка є певна лексична надлишковість, зайві
повтори слів (що і видно у наведеному уривку), що призводить до
збільшення кількості рядків і до деконцентрації поетичного змісту. У
даному перекладі поезії римування не зовсім точно співпадає з
українським варіантом, тобто кількість складів різна. Але сама
французька система віршування відрізняється від української.
Французька система віршування – силабічна (всі склади крім остан-
нього, сумірні), на відміну від української, тому не можна сказати, що
перекладач не дотримується потрібного римування, але чітко і не
передає мелодику українського вірша. Слід зазначити, що збірка
перекладів Гійєвіка близька духові оригіналу та має доволі високий
ступінь стилістичної адекватності.
Зробивши лінгвістичний аналіз твору, можна сказати, що автор
досягає адекватності перекладу шляхом правильного підбору відповід-
них виразів та зворотів, які відображають зміст українських, але не
завжди з ними співзвучні за звучанням та кількістю складів.
Наприклад, вираз ―dans le tertre qui sert de tombe‖ можна дослівно
перекласти «на пагорбі, який і буде могилою», ―Dans mon Ukraine bien-
aimeé‖ дослівно «у моїй любій Україні», хоча саме такого виразу сам
автор не застосовує, а обирає дещо інші звороти. В цілому перекладач
майстерно перекладає поезію, не порушуючи зміст авторського твору,
тому його переклад є адекватним та правильним.
Лінгвостилістичний підхід передбачає зіставлення першотвору з
одним чи кількома перекладами; аналіз відтворення мовних засобів
оригіналу в новотворі, зокрема стилістичних елементів образності й
наочності, лексичних, граматичних, композиційних особливостей
вихідного тексту.
Розглянемо ще один відомий твір Тараса Шевченка «Катерина».
Кохайтеся, чорнобриві, aimez, filles aux sourcils noirs ,
Та не з москалями, mais pas les hommes d‘armes,
Бо москалі – чужі люде, car les soldats – ces etrangeres
Роблять лихо з вами. Feront couleur vos larmes.
Москаль любить жартуючи, Le soldat aime en badinant,
Жартуючи кине; Badinant s‘en ira,
Піде в свою Московщину, Retournera en son pays,
А дівчина гине [7 , c. 92]. La fille en perira [4 , c. 7].
234
З наведеного прикладу видно, що фонетично яскравої експресив-

ності Шевченковій поемі «Катерина» надають такі синтаксичні фігури
як словесні повтори. У цих конструкціях повторення слів викликає
послідовне чергування одних і тих же складів та звуків, концентрує їх
у яскраві співзвучності. У поемі «Катерина» Казиміру Шиманському
при перекладі поеми вдалося досягти чергування повторюваного
акцентованого асонансу з явищами консонактивації. Перекладаючи
той чи інший художній твір, перекладач повинен не лише точно
передати зміст оригіналу, тобто вихідного твору, але і відчути
специфіку його мови, культурні особливості, духовну та жанрову
своєрідність. Дослідивши поему «Катерина», можна зробити висновок,
що Шиманському вдалося точно передати зміст вірша, шляхом
контекстуальних замін, вдало підібраних синонімів, не порушуючи
культурних традицій та жанру твору. За перекладу Шиманського вірш
не втратив своєї милозвучності та своєрідного колориту, що має
неабияке значення при перекладі твору з однієї мови на іншу.
«Заповіт» Анрі Абріля вважається найвдалішим перекладом
«Заповіту» Тараса Шевченка французькою мовою. Індивідуальний
стиль цього перекладача підходить до стилю Шевченка і дуже влучно
передає не лише зміст поезії, а й ритм та звучання, що дуже важливо і
вдається досягти не кожному перекладачеві. Переклад Абріля
відтворює регулярність і структуру Шевченкових віршів.
Перекласти – означає знайти якомога ближчий до оригіналу
еквівалент. Треба якомога менше втрачати, але існує фатальна
неможливість зберегти усе. У перекладі Абріля немає зайвих повторів
слів, а відтак дотримано принципу еквілінеарності.
Quand je mourrai, enterrez-moi Як умру, то поховайте
Au milieu de nos plaines, Мене на могилі
Sur un tertre au milieu des steppes Серед степу широкого
De ma si douce Ukraine, На Вкраїні милій
Pour que je voie les champs immenses, Щоб лани широкополі,
Les rives escarpees, І Дніпро, і кручі
Que je puisse entendre le Dniepr Було видно, було чути
Mugir a mon cote [6, c. 69 ]. Як реве ревучий [7, c. 330].
Ежен Гійєвік перекладає «як умру» як quand je serai mort (більшою
кількістю слів), дослівно «коли я буду мертвим», у той час як Анрі
Абріль використовує просту форму майбутнього часу quand je mourrai,
уникаючи зайвої кількості складів та більш наближається до ритму
оригіналу.
235
1. Шевченко в сучасному світі: монографія. За ред. І.П. Бондаренко,
Л.В. Коломієць. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський
університет», 2014. 463 с. 2. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода.
М.: Междунар. отношения, 1980. 167 с. 3. Корунець І.В. Вступ до
перекладознавства: Підручник. Вінниця: Нова книга, 2008. 512 с.
4. Poeme de Tarass Chevtchenko. Traduit de l‘ukrainien par C. Szymanski.
Катерина: Поема. Пер. К. Шиманського; ред. К.Ю. Квітницька-Рижова.
Київ: Дніпро, 1973. 64 с. 5. Taras Chevtchenko. Poetes d‘aujourdh‘ui.
[Pierre Seghers; Presente par Guillevic; preface de M. Rilsky et A. Deїtch].
Paris, 1964. 180 p. 6. Т. Шевченко. «Заповіт» мовами народів світу.
Тарас Шевченко. Упоряд. Б.В.Хоменко. Київ: Наукова думка, 1989.
248 с. 7. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: у 12 т. Редкол:
М.Г. Жулинський (голова) та ін. Т. 1: Поезія 1837-1847. Київ: Наукова
думка, 2003. 784 с.
Владимир Овсянников, Даниил Духмин

г. Запорожье, Украина
Стилистический выбор переводчика
The article considers the stylistic choice that takes the translator either
to the stylistic norms of the original or those of the receptor. This choice is
worthwhile taking into a wider framework of the dichotomy of the rhetoric
of clearness and the rhetoric of ambivalence. Though universal in
displaying clear and obscure word sequences in the natural flow of speech,
the rhetoric of clearness is sometimes mistakenly associated with verbal
excellence and the rhetoric of ambivalence – with verbal carelessness. The
relationship between them is much more complex and has a great deal to do
with the modern idiosyncrasies of communication.
Key words: clearness, rhetoric, the principle of economy, ambivalence,
translation, narrative, background knowledge, implication, discourse,
ideologeme.
Цель статьи – представить риторику ясности и риторику амбива-

лентности как дихотомию, определяющую особенность человеческой
коммуникации.
Введение
Требование ясности к тексту всегда присутствовало в риторике в
качестве ответа на понятное желание реципиента быстро и однозначно
понять информацию, заложенную в тексте. Присутствие в тексте
противоположного качества – амбивалентности – является, с позиций
риторики, нежелательным. Вместе с тем, во многих коммуникативных
236
ситуациях амбивалентность поощряется. В «Портрете Дориана Грея»

противостояние риторики ясности и риторики амбивалентности
получило неоднократно цитируемую форму каламбура: «Человека,
называющего лопату лопатой, следовало бы заставить работать ею –
только на это он и годен» (Оскар Уайльд «Портрет Дориана Грея»).
Основная идея статьи: требование ясности к стилю всегда
соседствовало с востребованностью в мире коммуникации, контроли-
руемой homosapiens, амбивалентных языковых единиц и амбивалент-
ных текстов.
Актуальность предложенной темы обусловлена результатами
последних исследований в данной области, в частности, монографий
Генри Хитчингса, Андреаса Гаука, Дэвида Беллоса и некоторых других.
Оригинальность статьи состоит в том, что она представляет
амбивалентность в качестве категории, объединяющей разные направ-
ления лингвистических и переводческих исследований.
Актуальные мысли
Для обоснования логики такого подхода к естественной человечес-
кой коммуникации важны следующие теоретические наблюдения:
1. Чередование в текстах более и менее ясных сегментов речи,
причины чего разнообразны и далеко не в полной мере изучены,
является закономерным свойством нашей коммуникации [2, с. 102-116].
2. Ясность – главное требование риторики к хорошему стилю: ―The
first and indispensible quality of a good style is Clearness‖ [3, с. 19].
3. Принцип экономии мыслительных усилий реципиента разъяс-
няет закономерность риторического требования ясности: ―… the more
time and attention it takes to receive and understand each sentence, the less
time and attention can be given to the contained idea; and the less vividly
will that idea be conceived‖ [7, с. 3].
4. Присутствие амбивалентности в сообщении может быть причиной
утраты интереса к нему со стороны реципиента: ―Skilful handling of
language will tend to reduce the amount of cognitive effort one‘s audience
has to expend in getting at one‘s meaning. If my expression is confused and
ambiguous, I risk losing your attention‖ [4, с. 17].
5. Писатели должны заботиться о читателях и излагать свои мысли
ясно: ―The initial requirement in all writing is that you should say what you
mean with clearness and accuracy‖.
―The perspicuous writer frees us from all fatigue of searching for his
meaning‖ [4, с. 125].
В наше время преобладание риторики ясности над риторикой
амбивалентности наблюдается особенно отчѐтливо в необходимости
учѐта переводчиком стилистических норм принимающей культуры.
237
Хотя теоретически стилистический выбор переводчика может быть

противоположным и подчиняться требованию верности стилистическим
нормам оригинала, на деле у переводчика нет выбора: рынок властно
диктует необходимость адаптировать текст перевода [1].
Вместе с тем, риторика амбивалентности не стала реликтом
прошлого. Напротив, все люди под воздействием таких информа-
ционных средств, как телевидение, интернет и возникших в его поле
блогов, подкастов, сайтов, твитов, социальных сетхей и т. д. – стали
участниками коммуникативных игр, в которых амбивалентность
играет ключевую роль. СМИ редко информируют потребителя об
особенностях дискурса или нарратива, хотя некоторые авторы, отдавая
себе отчѐт в недостаточной подготовленности аудитории, считают
необходимым облегчить декодирование:
Far too many Western (especially American) analyses explicitly or
implicitly act as though the United States and its NATO allies worked
assiduously to establish cordial relations with Russia but were compelled to
adopt hardline policies solely because of Russia‘s perversely aggressive
conduct. That is a distorted, self-serving portrayal on the part of NATO
partisans. It falsely portrays the West as purely a reactive player – that
NATO initiatives were never insensitive, provocative, or aggressive.
Nothing could be further from the truth. Indeed, the opposite is closer to
the mark; Russia’s actions, both in terms of timing and virulence, tended
to be responses to aggressive Western initiatives. Unfortunately, avid
NATO supporters seem determined to double down, insisting that the Trump
administration adopt even more uncompromising policies.
(https://www.theamericanconservative.com/articles/how-nato-partisans-
started-a-new-cold-war-with-russia/)
Выделенный сегмент текста представляет собой нарратив, который
характеризует идеологемы русскоязычного дискурса. Так автор
привлекает внимание читателя к тому, что читатель принимает участие
в коммуникативной игре, в которой доминируют идеологемы англо-
язычного дискурса, а не вращается в мире рафинированных «фактов».
Если логика риторического требования ясности исчерпывается
единственным соображением (экономией мыслительных усилий
реципиента), то мотивы, поощряющие амбивалентность, обнаруживают
разнообразие. Вместе с тем, есть универсальный стимул, заставляющий
отправителя сообщения маскировать его смысл амбивалентной
организацией: претензия на авторитетный статус и власть.
Именно так – утончѐнностью речевого этикета – представители
правящих классов в Англии заявляли о своих претензиях на соответ-
ствующий социальный статус. Героиня Джейн Остин, считая свойственную
238
ей прямоту выражения мысли недостатком культуры, говорит: ―I cannot

speak well enough to be unintelligible‖ (Jane Austen. Northanger Abbey).
Произведение было написано в то время, когда условности речевого
этикета прямоту в изложении мысли соотносили с «вульгарным»
поведением простых людей. Уклончивое выражение мысли наталки-
валось на сопротивление тех, кто требовали «называть лопату лопатой».
Одним из самых ярких защитников «лопаты» был Джонатан
Свифт. Но выражение вошло в обиход задолго до великого писателя.
Оно было зафиксировано в переводе на английский произведения
Эразма Роттердамского в 1542 году. Эразм Роттердамский изменил
первоначальную метафору Плутарха «называть корыто корытом».
Английское выражение to call a spade a spade является словесной
верхушкой айсберга нескончаемой полемики между защитниками и
противниками ясного стиля. К этому выражению обращались многие
известные писатели: Диккенс, Уайльд, Моэм и др. Пожалуй, чаще
всего исследователи полемики между двумя школами обращаются к
остроумному каламбуру Оскара Уайльда: ―The man who could call a
spade a spade should be compelled to use one. It is the only thing he is fit
for‖ (Oscar Wilde. The Picture of Dorian Gray).
Выразительным доказательством актуальности полемики по
поводу данного выражения to call a spade a spade является вербали-
зация его в других языках. Во французский рассматриваемый
когнитивный сценарий вошѐл идиомой appeler un chat un chat, в
испанский – идиомой llamar al pan, pan y al vino, vino. и т. д.
Когнитивный сценарий ситуации «называть вещи своими
именами» совершенно ясно обозначает суть двух противоположных
требований к стилю, в котором в одном случае господствует ясность, в
другом – еѐ антипод: амбивалентность:
―Class I novelist is one in whose work language is a zero quality,
transparent, unseductive, the overtones of connotation and ambiguity totally
damped. The Class 2 novelist is one for whom ambiguities, puns and
centrifugal connotations are to be enjoyed rather than regretted, and whose
books, made out of words as much as characters and incidents, lose a great
deal when adapted to a visual medium‖ [6, с. 27].
Как метко подметил Андреас Хок, программы по литературе в
Германии составлялись с имплицитным преклонением перед авторами,
отличающимися непрозрачностью стиля:
Es lag der Verdacht nahe, dass manche Literatur aus den Schulen
regelrecht ausgesperrt wurde, nur weil sie erfolgreich war. Was von
Millionen Menschen gelesen wurde, konnte intellektuell nicht
anspruchsvoll sein [5, с. 26] (выделено нами – В. О. и Д. Д.).
239
За этим рассуждением стоит древнейшая традиция, которая стала

путеводной звездой развития академического, политического,
юридического и некоторых других видов дискурса. Очень редко
полемика о риторической дихотомии «ясность – амбивалентность»
выходит за границы учѐной аудитории и приобретает широкий
общественный резонанс. Показательным примером может служить
дело Гастона Доминичи.
В ноябре 1954 был начат процесс Гастона Доминичи, собравший
огромную толпу у суда. Виновность Гастона была очень сомнительна.
Однако присяжные признают его виновным, Гастона приговаривают к
смертной казни 28 ноября. На материалах истории Гастона Доминичи
Ролан Барт пишет пронзительную статью «Доминичи, или торжество
литературы», в которой убедительно показывает, насколько законы
литературного дискурса неприменимы к интерпретации информаци-
онного обмена между участниками судебного процесса:
«Сама Литература, оставив чудные эмпиреи буржуазных романов и
эссенциалистской психологии, отправляет человека на эшафот.Чтобы
перенестись в мир обвиняемого, Юстиция пользуется особым опосре-
дующим мифом, имеющим широкое хождение в официальном
обиходе, будь то в суде присяжных или в писательских выступлениях,
– мифом о прозрачности и всеобщности языка» (http://rumagic.com/
ru_zar/sci_philosophy/bart/2/j18.html).
Выводы
1. Риторику ясности принято рассматривать как достоинство стиля,
риторику амбивалентности – как его недостаток. На самом деле
отношения между этими антиподами являются более сложными.
2. Монография Генри Хитчингса предлагает современный взгляд
на дихотомию ясности и амбивалентности, в соответствии с которым
они являются двумя сторонами естественной коммуникации человека.
В таком понимании любой акт словесного обмена предполагает
интерпретацию сообщения, целью которой является разъяснение
амбивалентных сигналов.
3. Переводчик принадлежит цеху профессиональных толкователей
наряду с журналистами, политиками, дипломатами, журналистами,
лингвистами и литературными критиками. В отличие от времѐн
святого Иеронима, переводчик не имеет права скрыться за дословным
переводом, так как от него ждут ясного перевода, что обрекает
переводчика на неизбежные ошибки.
4. Риторика амбивалентности не стала реликтом прошлого.
Напротив, все люди под воздействием таких информационных
средств, как телевидение, интернет и возникших в его поле блогов,
240
подкастов, сайтов, твитов, социальных сетей и т. д. – стали

участниками коммуникативных игр, в которых амбивалентность
играет ключевую роль.
5. Добиться при этом полной прозрачности переводчику не удаѐтся,
в частности, из-за краткосрочного выдвижения слов, ситуативно
маркированных новостным жанром, а также незримо присутствующих в
каждом сообщении смысловых фильтров дискурса и нарратива.
1. Bassnett Susan and Lefevere Andre. Constructing Cultures: Essayson
Literary Translation. Clevedon, Philadelphia, Toronto, Sydney, Johannes-
burg: Multilingual Matters LTD, 1998. 143 p. 2. Bellos David. Is That a
Fish in Your Ear?: Translation and the Meaning of Everything. Particular
books, 2011. 400 p. 3. Genung John F. The Practical Elements of Rhetoric.
Boston: Ginn and Company, 1902. 483 p. 4. Hitchings Henry. The
Language Wars: A History of Proper English. New-York: Picador, 2012.
408 p. 5. Hock Andreas. Bin ich den der Einzigste hier, wo Deutsch kann?
München: Riva Verlag, 2017. 186 S. 6. Leech Geoffrey N. and Short
Michael H. Style in Fiction. London and New York: Longman, 1985. 402 p.
[Leech, P. 27]. 7. Spencer Herbert. The Philosophy of Style. Boston: Allyn
and Bacon, 1892. 72 p.
Salome Omiadze
Tbilisi, Georgia
Two Types of Problems Regarding the Translation of Gluttonic

Vocabulary
Gluttonic discourse is a type of communicative practice in which the

interrelation between language and culture is intense and vivid. Cultural
information is preserved both in the denotational and connotational aspects
of gluttonic semantics. This causes two types of problems in the process of
translation.
In every language, there are gluttonyms denoting things and phenomena
peculiar to a given culture. This is the reason for the absence of equivalents.
Lexemes without equivalents represent the first type of problem in the
process of translation.
Every nation has its peculiar artistic-associative mechanisms which
change the initial meanings and yield secondary nominations. This causes
the problem of the second type with regard to translation.
Although the linguistic images vary between the representatives of
different linguocultural communities, in the process of translation it is
possible to find the units representing universal human vision.
241
Key words: gluttonic vocabulary, Georgian gluttonyms, culinary,

gastronomy, translation, lexemes without equivalents.
The interest of representatives of diverse fields towards gluttony
increases on daily basis. Hence, the translation of gluttonic vocabulary
becomes more and more topical. Gluttonyms are frequently found in recipes
and menus, the translation of which is inevitable in conditions of the
developing worldwide tourism.
Georgian cuisine earned fame back in the Soviet period and is still
popular in the post-Soviet countries. Currently it has aroused worldwide
intertest. The portion of gluttonic vocabulary is significant in the Georgian
fiction literature. Therefore, it is a pressing task to collect and describe the
vocabulary of the given linguocultural field.
Gluttonic discourse is a type of communicative practice in which the
interrelation between language and culture is intense and vivid. Cultural
information is preserved both in the denotational and connotational aspects
of gluttonic semantics. This causes two types of problems in the process of
translation.
In every language, there are gluttonyms denoting things and phenomena
peculiar to a given culture. This is the reason for the absence of equivalents.
Naturally, the absence of equivalents does not mean that a language unit
cannot be translated. However, it is impossible to find the translation in a
dictionary, unless the dictionary belongs to a particular field of cooking. In
such cases, there are several options: one of them is transliteration-
transcription, i.e. transfer of names of meals from one language into
another. However, this does not always yield the best results. For instance,
Georgian Khachapuri (baked pastry which has a filling made of cheese or
curds), or Churchkhela (wallnuts or hazelnuts fixed onto a piece of thread
and dipped into sweet porridge made of grape juice (―tatara‖) are so familiar
and popular among post-Soviet nations that they unmistakingly see the
corresponding realia behind the transcribed-transliterated names of the
above-mentioned types of food. However, when a name of a totally
unknown food item is transcribed or transliterated, it remains
incomprehensible for the speakers of the language of translation, as the
copying of the sounds or letters does not explain the meaning of the unit.
The only way out, in such situation, is descriptive-explanatory translation.
Even though the above-mentioned way is uneconomical, it is still the most
adequate. Texts of menus and recipes may contain a combination of
transliteration and definition – transliterated gluttonyms may be followed by
description in brackets. As for literary texts, it depends on the translator
whether he/she will explain a foreign unit in the footnotes or add
explanatory comments to the text.
242
The situation is different in case the language of the original text has an
international status or is genetically related to the language of the translation.
In this regard, mention should be made of an article by V. Sidorenko
and A. Goncharenko, which analyzes the translations between related
languages Russian and Ukrainian. The authors have studied the lexemes
denoting clothing in the translations of literary texts. The article focuses on
the ways of transfer of these lexems as language units which have no
equivalents. At the end of the article, the authors underline that the method
of transcription-transliteration is most widespread. The authors note that
lexemes without equivalents help retain the original colouring of the literary
text [1, p. 37]. Certainly, we share this opinion. Transliteration or
transcription of Georgian gluttonyms will add certain exotic flavor, yet, it
will not preserve the original colouring unless supported by description.
What we have mentioned above regarding Khachapuri and Churchkhela is
an exception and depends on the extralinguistic factors, namely, coexistence
of 15 republics (including Georgia) on the territory of the former Soviet
Union and shared knowledge of one another‘s culture. In most cases,
Georgian gluttonic vocabulary has no equivalents in other languages.
Translation of the gluttonic discourse of Georgian literary texts is
related to difficulties, as the gluttonyms are used in literature not only in
their cognitive but also in their connotational meaning. Every nation has its
peculiar artistic-associative mechanisms which change the initial meanings
and yield secondary nominations. This causes the problem of the second
type with regard to translation.
In the above situations, the translator has to be creative in order to fill
the lexical gaps on the ―semantic map‖ of the native language [2, p. 126].
Although the linguistic images vary between the representatives of
different linguocultural communities, in the process of translation it is
possible to find the units representing universal human vision.
„As a rule, connotation is based on associations derived from the word.
Yet, in some cases, it is motivated by the features of the realia― [3, p. 56].
The following units serve as good examples of the above-mentioned:
Ajapsandali and Domkhali are the names of dishes in Georgian. The
denotational meaning of each is the name of a concrete dish, whereas the
connotation of both is ―disorder, mess‖, due to the realia denoted by the
given words – Ajapsandali is a dish which consists of tomatoes, eggplant,
potatoes, onions, garlic and different herbs, whereas Domkhali consists of
sour liquid left after removing the fat from blended cream and mixed herbs.
A skilled translator will be able to find a similar language unit in the second
language. For instance, a Georgian phrase ―There is domkhali in my head!‖
or ―There is ajapsandali in my head!‖ should be translated into Russian as
243
―There is vinegret in my head!― (vinegret is a popular salad in Russia and

other post-Soviet countries. It is made of different vegetables, vinegar, oil
etc.). The English translation of this phrase could be ―There is a mishmash
in my head‖, ―There is hotchpotch in my head‖ or ―There is hodge-podge in
my head‖. These phrases will make the same impression on the reader of
the translation as the original text impresses the native reader.
Lastly, I would like to explain why I have chosen the term gluttony and
not culinary or gastronomy. The following terms are used in modern
linguocultural or general cultural research dealing with the field of food:
gastronomic // culinary // culinary-gastronomic // restaurant and gluttony
field / lexis / discourse etc.
According to various dictionaries, the difnition of gastronomy is as
follows: 1. It is referred to the art or science of good eating; 2. It denotes
valuable, high quality products; and 3. It refers to the skill of appreciating
the refined taste of food.
Culinary is defined as the process of making food, the things used in the
process of cooking, the rules given in the recipes and instructions.
The Explanatory Dictionary of the Georgian Language uses the word
―culinary‖ to define the word ―gastronomy‖: ―Gastronomy [from French
gastronomie] 1. The knowledge of delicious food and culinary rules.
2. General name for food products, mainly meat and dairy products― [4,
p. 1186]; ―Culinary [from Latin culina – kitchen. The word has come to
Georgian via Russian] the art of cooking― [5, p. 1415].
As for gluttony and its derivative gluttonym, the terms have been
introduced by A. Olianich [6]. The Latin word gluttire, from which the
above-mentioned terms are derived, denotes eating. It also has the semantics
of ―excessive eating‖, ―guzzling‖. Thus, the concepts of gastronomy,
culinary and gluttony do not overlap one another. I prefer to use the term
―gluttony‖ due to its semantics of excessive eating [7, p. 83]. Georgian
orthodox population considers gluttony as a sin which forms basis for other
sins and alienates Man from God. This negative attitude to gluttony is
proved by a great number of Georgian lexemes. Yet, abundant table and
long feasting are peculiar features of Georgian culture.
References
1. Sidorenko V., Goncharenko A. Words Without Equivalents and Literary
Text. Scientific Papers of Nikolai Gogol State University of Nijin. Series of
Philological Sciences. 2012. Volume 2. Pages 34-38. http://nbuv.gov.ua/
UJRN/Nzfn_2012_2_10. 2. Stepanov Y. The Stylistics of the French
Language (in Comparison with Russian). Moscow: Librocom. 2013. 362 p.
3. Maslova V. Linguoculturology. Moscow: Academy Publishing Center.
2004. 208 p. 4. The Explanatory Dictionary of the Georgian Language, New
244
Edition. Volume II. Tbilisi: ―Meridiani‖ Publishing House. 2010. 5. The

Explanatory Dictionary of the Georgian Language, in eight volumes, edited
by Arnold Chikobava. volume IV. Tbilisi. 1960. 6. Olianich A.
Presentational Theory of Discourse. Moscow: Gnosis. 2007. 407 p.
7. Omiadze S. On the Connotational Aspect of Gluttonyms in Georgian
Linguoculture. Issues of the Georgian Speech Culture. Book XVIII. Tbilisi:
TSU Publishing House. 2018. 185 p.
Людмила Павлова
г. Минск, Республика Беларусь
Метафорическое представление брексита и способы перевода

метафоры с английского языка на русский язык
(на материале статьи К. Мэлика “What to Get Theresa May
for Christmas?”)
The research is devoted to the methods of translating metaphors, widely

presented in K. Malik's journalistic article ―What to Get Theresa May for
Christmas?‖. The metaphoric models that express an emotional assessment
of Britain‘s exit from the European Union (―Brexit‖) are analyzed in the
research. This event is represented with the help of theatrical metaphors, as
well as with the help of the metaphorical model ―Brexit – divorce‖. It is
concluded that metaphors should be translated preserving the emotional
coloring of the translated text, for which purpose the tracing method,
transliteration and descriptive translation are used.
Key words: translation methods, metaphor, Brexit, metaphorical model
―Brexit – divorce‖, translation from English into Russian.
Актуальность темы данного исследования обусловлена следующими

факторами. О выходе Великобритании из Европейского Союза стали
говорить во всем мире после того, как 23 июня 2016 года в
Великобритании состоялся референдум о выходе страны из Евро-
союза. Большинство граждан предпочли автономию. Для обозначения
выхода Великобритании из Евросоюза используется слово Brexit,
являющееся неологизмом в английском языке. Слово Brexit является
сокращением от Britain (первые две буквы слова Британия) и exit – в
переводе с английского языка выход.
С целью проведения анализа метафорического представления
брексита в публицистической литературе и способов перевода
метафоры с английского языка на русский в качестве материала
исследования выбрана статья К. Мэлика ―What to Get Theresa May for
Christmas?‖[1].
245
Уже сам заголовок статьи «Что подарить Терезе Мэй на

рождество?» содержит метафорическое представление брексита. С
целью привлечь и заинтересовать читателя осуществляется
воздействие на его эмоциональную сферу с помощью экспрессивных
средств, элементов образности. Одним из таких элементов и является
метафора, которая представляет собой краткое сравнение.
Тереза Мэй – человек, известный в политических кругах.
Естественно, читателю сразу понятно, что автор не собирается
рассуждать о предстоящем празднике – Рождестве, тем более, он не
собирается делать какие-либо предложения относительно того, какой
подарок на Рождество (в буквальном смысле) выбрать для премьер-
министра Великобритании Терезы Мэй. В связи с тем, что имя Тереза
Мэй в последнее время (и особенно в те предпраздничные дни 2017
года) непосредственно ассоциируется с брекситом, читателю стано-
вится понятным, что именно о Брексите и пойдет речь в данной статье.
В публицистической литературе широко представлены метафори-
ческие модели, которые выражают эмоциональную оценку этого
события. В статье ―What to Get Theresa May for Christmas?‖ процесс
выхода Великобритании из Евросоюза репрезентируется при помощи
театральных метафор, а также с помощью высокодоминантной и
высокочастотной метафорической модели «Brexit – развод»:
The European Union insisted at the beginning that the negotiations be
split into two parts. Only when ―sufficient progress‖ had been made on the
―divorce‖ could talks on future relations begin. Britain‘s real interest is in
signing a post-Brexit trade deal. London‘s desperation to move on, Brussels
knew, would lead it to capitulate on the terms of divorce. And that is exactly
what happened. With much bluster but little resistance, Britain accepted not
only the two-part process, but also most of the European Union‘s demands
in the first phase.
Вначале Европейский союз настаивал на том, чтобы переговоры
разделились на две части. Только когда «достаточный прогресс» был
достигнут в отношении «развода», могут начаться переговоры о
дальнейших отношениях. Основной интерес Британии заключается в
подписании торговой сделки по окончанию брексита. Брюссель знал,
что отчаянное движение Лондона дальше приведет его к капиту-
ляции на условиях развода. И это именно то, что произошло. С
большим шумом, но небольшим сопротивлением Великобритания
приняла не только двухчастный процесс, но и большинство
требований ЕС на первом этапе.
Развод – это юридическое прекращение (расторжение) брака при
жизни супругов. Развод является кризисом семьи, характеризующимся
246
состоянием дисгармонии, требующим реорганизации семьи, изменения

ее статуса, состояния, нарушения стабильности семейного положения
супругов. Использование метафорической модели «Brexit – развод»
подчѐркивает особенно тесную связь Великобритании и Евросоюза, а
также тесную связь с другими странами – участницами Европейского
Союза, прежде всего с теми, которые играют ведущую роль в Евро-
союзе. Данная метафорическая модель передаѐт состояние кризиса и
болезненное переживание от происходящих в Европейском Союзе
процессов.
Метафорическая модель «Brexit – развод» эксплицирована
большим количеством метафорических выражений, репрезенти-
рующих этапы, условия, особенности и последствия процедуры
«развода» Евросоюза с Великобританией:
The money being paid by Britain for the divorce is less than what some
politicians on the Continent were hoping for, but about double what was
first offered.
Алименты», выплачиваемые Великобританией за развод,
меньше того, на что надеялись некоторые политики на континенте,
но вдвое больше того, что было предложено изначально.
Использование метафорической модели «Brexit – развод» при
описании историко-политического события Brexit передаѐт повышен-
ную экспрессивность с негативной коннотацией – внушает читателям
чувство тревоги и страха перед происходящими событиями.
Эмоциональный фон имеет и использование следующей метафоры,
представляющей собой краткое сравнение:
The issue is not simply European Union intransigence. It is also that of
British incompetence. Mr. Davis, the Brexit secretary, recently admitted
that he had not commissioned a single study of Brexit‘s impact on the
economy. Only on Monday did the cabinet finally formally discuss what
exactly it wants out of Brexit negotiations. To negotiate with neither
detailed information nor a firm vision of the endpoint is akin to playing
poker blindfolded.
Проблема не только в непримиримости Европейского союза. Это
также касается и некомпетентности Британии. Дэвис, секретарь
брексита, недавно признал, что он не запросил ни одного исследования
о влиянии брексита на экономику. Только в понедельник кабинет
окончательно официально обсудил, что именно он хочет от
переговоров в брексите. Вести переговоры, не имея ни подробной
информации, ни чѐткого видения конечной точки, сродни игре в покер
с завязанными глазами.
247
Данный отрывок из статьи К. Мэлика ―What to Get Theresa May for

Christmas?‖ повествует о некомпетентности Британии в вопросах,
касающихся переговоров относительно брексита: не проведено ни
одного исследования о возможном влиянии брексита на экономику
Великобритании; не известно, к каким результатам придѐт страна
после брексита. В связи с этим, автор сравнивает переговоры при
отсутствии конкретной информации и поставленной четкой конечной
цели с игрой в покер, причем с завязанными глазами. Такая метафора
сильнее воздействует на чувства читателя, чем простое негативное
отношение к предстоящим переговорам. Она наглядно показывает,
почему именно такие переговоры носят негативный и в какой-то мере
абсурдный характер.
Особо следует остановиться на самом ярком и самом главном
метафорическом сравнении, занимающем центральное место в статье.
Это тот самый подарок для Терезы Мэй, о котором сказано в заголовке
статьи. Автор предлагает в качестве рождественского подарка для
Терезы Мэй и ее главного переговорщика по проблемам брексита
Дэвида Дэвиса использовать книгу «Взрослые в комнате» Яниса
Варуфакиса.
Почему именно эту книгу? Это становится понятным, если мы
обратимся к ее содержанию. Автор напоминает нам, о чем эта книга:
об истории переговоров 2015 года между правительством Греции и ее
кредиторами. Переговоры 2015 года и переговоры между Велико-
британией и Евросоюзом похожи тем, что и те, и другие носят
затяжной характер. Автор подчеркивает, что на протяжении девяти
месяцев переговоров на удивление было мало сделано.
Кроме того, результаты переговоров Великобритании сходны с
теми, которые в свое время предсказывал Варуфакис, бывший министр
финансов Греции. Страна, которая голосовала за брексит как способ
«вернуть контроль», будет еще сильнее контролироваться
Европейским Союзом.
В книге описывается применение ряда тактик так называемой
«тройкой» (Европейской комиссией, Европейским Центральным
Банком и Международным Валютным Фондом, в совокупности
известными как «тройка»), ключевой маневр при этом заключался в
настоянии о разделении переговоров на две части: сначала Греция
должна была «взять на себя запрашиваемые компромиссы, а затем,
гораздо позже, можно было бы начать переговоры об облегчении
бремени задолженности».
248
Похожая история происходит с брекситскими переговорами.

Британия имеет дело не с тройкой, а напрямую с Европейским союзом.
Тем не менее, бойцовские тактики переговоров практически такие же.
Г-н Варуфакис пытался предупредить г-жу Мэй. По его мнению,
для успешного установления хода ведения переговоров с европейским
истеблишментом, необходимо иметь отступную позицию, которую
никто не хочет, но которую нужно принять, если переговоры потерпят
крах. В случае с брекситом отступная позиция Великобритании
заключается в том, чтобы покинуть Европейский Союз без
переговоров. Это было бы так же хаотично, как грексит. Но, как и в
случае с Грецией, это угроза без причины.
Таким образом, книга «Взрослые в комнате» может оказаться
очень полезной для премьер-министра Великобритании Терезы Мэй,
поскольку она описывает сходные события и сходные отношения к
ним, а также результаты предпринятых и непредпринятых действий
руководящих лиц. Книга – предупреждение о возможных и для
Великобритании последствий брексита, если она последует в том же
направлении, в каком действовала в свое время Греция. Исходя из
всего сказанного, автор называет книгу «Взрослые в комнате»
необходимым чтивом для команды брексита.
Перевод рассматриваемой статьи на русский язык потребовал от нас
особого внимания к метафорам, которыми насыщена данная статья.
Существует множество способов перевода метафор, которые
предложены разными теоретиками, филологами, лингвистами и
другими учеными, но далеко не все из них могут полностью обеспечить
правильный перевод. Вместе с тем от точности перевода метафоры
зависит сила воздействия как заголовка, так и статьи в целом.
Говоря о точности перевода, мы обратились к понятиям эквива-
лентности и адекватности, рассмотрели классификацию уровней
эквивалентности В.Н. Комисарова [2]. Учитывая все вышесказанное,
при переводе метафорических выражений максимальная точность
достигается путем использования приемов калькирования, транс-
литерации, подходящего по смыслу образа и экспликации, то есть
участвуют все пять уровней эквивалентности перевода.
Метафорические выражения необходимо переводить, сохраняя
эмоциональную окраску переводимого текста и перенося ее в текст
перевода, для чего используются методы калькирования, транс-
литерации, описательного перевода.
Адекватный перевод любого публицистического текста, а следо-
вательно и его составляющих (в частности стилистических приемов),
подразумевает верную передачу средствами другого языка не только
249
физического и сугубо информативного содержания текста, но и его

коммуникативной / функциональной направленности [3, с. 35].
При переводе, в частности переводе метафор, в первую очередь
необходимо учитывать эквивалентность [4, с. 77].
Среди лексических трансформаций выделяются дифференциация и
конкретизация; генерализация значений; смысловое (или логическое)
развитие; целостное преобразование; компенсация (передача смысло-
вого значения или стилистического оттенка не там, где он выражен в
оригинале, или не теми средствами, которые используются в
оригинале).
В метафорической модели «Brexit – развод», представляющей
выход Великобритании из Евросоюза, метафорическое выражение The
money being paid by Britain for the divorce («Алименты», выплачи-
ваемые Великобританией за развод), содержит слово money (деньги),
которое переведено словом «алименты».
Полагаем, что такая замена одного слова на другое произведена с
целью подчеркнуть метафорическое сравнение ситуации выхода
Великобритании из Евросоюза с ситуацией развода, к которой
«алименты» имеют непосредственное отношение, более близкое, чем
просто деньги, выплаченные по определенному поводу (в данном
случае за выход из Европейского союза).
Традиционным является употребление также при переводе метафо-
рических слов и выражений, заимствованных исходным и переводя-
щим языком из общего источника.
В выражении the only way to get the troika to negotiate seriously was
to show that the threat was not a bluff присутствует необычное слово
troika – отнюдь не английского происхождения. Вероятно, это слово
употреблено с целью подчеркнуть интернациональный характер
совокупности всемирно известных организаций – Европейской комис-
сии, Европейского Центрального Банка и Международного Валютного
Фонда, вместе составляющих «тройку» – метафорически сравнимую с
тремя лошадьми в одной упряжке.
Нередко используется перестановка элементов исходной метафоры
или добавление/опущение. Например, возьмем предложение In the nine
months of negotiations so far, there has been remarkably little give and
take. – На протяжении девяти месяцев переговоров до сих пор было
сделано удивительно мало. Словом «сделано» переведены два слова:
give and take. Дословно эти слова переводятся как «давать» и «брать».
Применение слова «сделано» здесь достаточно точно передает
заложенный во фразе смысл высказывания, не меняя замысел автора.
250
Буквальный перевод «дано» и «взято» звучал бы слишком грубо и

некорректно. Такой перевод нельзя было бы назвать адекватным.
Предложение In return, the troika insisted on an eye-watering austerity
program, slashing jobs, welfare payments and pensions переведено
следующим образом: В свою очередь, «тройка» настояла на
масштабной политике жѐсткой экономии, сокращая рабочие места,
социальные выплаты и пенсии.
Однако выражение on an eye-watering austerity program буквально
переводится как на программе жесткой экономии. Замена слова
программа словами масштабная политика была произведена с целью
подчеркнуть размеры этого направления деятельности правительства,
производимых сокращений и их масштабность.
Ту же ситуацию мы наблюдаем и в предложении:
Even when a referendum in 2015 decisively rejected a new austerity
program, the Syriza government feared the chaos of Grexit more than it did
the pain of austerity.
Даже когда референдум в 2015 году решительно отверг новую
политику жесткой экономии, правительство Сиризы больше
боялось хаоса Грексита, чем мер жесткой экономии.
Здесь переведено: новую политику жесткой экономии вместо
новую программу жесткой экономии (замена произведена по тем же
самым причинам, что и в приведенном выше предложении).
Обращает на себя внимание и выражение в конце рассматри-
ваемого предложения the pain of austerity – «боль жесткой экономии»,
которое в переводе было заменено на «меры жесткой экономии».
Естественно, политика жесткой экономии с увольнениями в связи с
сокращением трудовых единиц, сокращением социальных выплат и
пенсий причиняет трудящимся боль, однако в указанном предложении
слово «боль» прозвучало бы не совсем уместно и резало бы слух.
Сопоставительный анализ оригинального текста и перевода
свидетельствует о том, что при переводе производится стилистическая
и лексическая адаптация переводимого текста; опускаются
эмоционально-стилистические элементы оригинала, которые, на наш
взгляд, являются неуместными в изложении политического характера.
Таким образом, статья ―What to Get Theresa May for Christmas?‖ –
«Что подарить Терезе Мэй на рождество?» и по содержанию, и по
форме является метафорическим представлением брексита.
В результате проведѐнного исследования были выделены метафо-
рические модели, репрезентирующие историко-политическое событие
Brexit, в частности метафорическая модель концептуализации кризиса:
«брексит – это развод». Метафорические модели рассматриваются
251
нами как типовые схемы связи между понятийными сферами, которые

отражают специфику национальной ментальности на определѐнном
этапе общественного развития. Наиболее высокочастотными и высоко-
доминантными метафорическими моделями в рассматриваемой статье,
вербализирующими историко-политическое событие Brexit, являются
социоморфные метафоры (характеризующие явления социальной
жизни – развод).
1. Opinion: What to Get Theresa May for Christmas? By Kenan Malik. The
New York Times. Dec. 20, 2017. https://www.nytimes.com/2017/12/20/opinion/
theresa-may-brexit-eu.html. 2. Комиссаров В.Н. Современное переводо-
ведение. Курс лекций. М.: ЭТС, 1999. 192 с. 3. Микоян А.С. Проблемы
перевода текстов СМИ. Язык СМИ как объект междисциплинарного
исследования. Под ред. д-ра филол. наук, проф. М.Н. Володиной. М.:
Изд-во МГУ, 2003. 16 с. 4. Комиссаров В.Н. Практикум по переводу с
английского языка на русский. М.: Высш. шк., 1990. 127 с.
Марина Пащенко
г. Чита, Российская Федерация
К вопросу о смысловых и структурных особенностях библеизмов

в аспекте перевода
The article is devoted to phraseological units of biblical origin in the

Russian, French and English languages. This type of phraseological phrases
used in secular texts is analyzed in the article from the point of view of their
semantic and structural features. Some ways of their translation are also
considered by the author.
Key words: phraseological units, biblical origin, context, equivalent,
non-equivalent, calque.
Библеизмы, как разновидность фразеологизмов, достаточно широко

распространены в устной и письменной речи. Употреблению библе-
измов в различных типах текстов и дискурса посвящены работы
многих исследователей. Данный тип лексики рассмотрен в различных
аспектах – лингвокультурном, стилистическом, лексикографическом,
переводческом и др. Изучая библеизмы в аспекте перевода,
исследователи выявили ряд особенностей, таких, как безэквива-
лентность некоторых библеизмов, различные смыслы, придаваемые
одному и тому же библейскому выражению в разных лингвокультурах,
различие в грамматическом и морфологическом оформлении
252
библеизмов. В данной статье мы проанализировали примеры

употребления библеизмов в светских текстах, с точки зрения
возникновения необходимости их перевода.
При анализе употребления отдельных слов нами отмечена
следующая особенность – замена слова его синонимом, более употре-
бительным в языке перевода, хотя в нем имеется и переводимое слово
с тем же значением и набором смыслов. Например: diabolisation (фр.)
– демонизация (рус.) – demonizing (англ.)
(1) La technique est connue : diabolisation! Ménard au FN? Forcement
un sale type! Je n'ai jamais voté pour le FN mais je crois en la démocratie
et la diabolisation est anti-démocratique. [16]. (2) Не стоит
демонизировать государственную машину. Это всего лишь машина,
механизм осуществления власти и регулирования общественных
отношений [3]. (3) Most people can drink alcohol in moderation and are
not alcoholics. Demonizing alcohol too much, when tobacco is still
advertised and sold almost everywhere is sadly not proportionate and
actually it deflects the debate from the really urgent issues! [27]
В русскоязычных и англоязычных источниках нами зафиксированы
производные исключительно от лексемы «демон»/―demon‖ в значении
придания объекту/субъекту демонических качеств и в обозначении
процесса их приобретения: «демонизировать», «демонизация», ―to
demonise‖, ―demonising‖. Во франкоязычных источниках, в сходных
контекстах, всегда (нами не зафиксировано других вариантов)
избираются производные от слова «дьявол»: ―diaboliser‖, ―diabolisation‖.
Поэтому можно предположить, что при переводе текста, содержащего
описание указанных выше явлений, лексема «демон» может
заменяться на «дьявол» и, наоборот, с учетом установившегося слово-
употребления в языке перевода.
Фразеологизмы библейского происхождения имеют следующие
особенности:
а) Полное совпадение значения и смысла в разных языках.
Например: S‘en laver les mains (фр.) – умывать руки (рус.) – To wash
one‘s hands of smb./smth (англ.);
(4) Mépris de classe ? Hollande s’en lave les mains, comme Ponce-
Pilate [25]. (5) Вообще, финансирование фундаментальной и приклад-
ной науки – прямая задача государства. Уклоняясь от этой функции
путем приватизации ―Роснано‖, руководители страны плюют на
здравый смысл. Российский бизнес не способен всерьез вложиться в
нанотех, поскольку слишком завязан на Его Величество Трубу, а
государство молча умывает руки [7]. (6) ―For me, liberating myself
253
from this Palme d‘Or is a way of washing my hands of this sorry affair‖
(The Hollywood Reporter) [17].
В рассматриваемых контекстах смысл данного фразеологизма
идентичен в трех языках, поэтому уместным способом его перевода
является калькирование.
б) Полное совпадение значения и смысла фразеологизма с разли-
чием способов словообразования. Например: La pierre angulaire (фр.) –
краеугольный камень (рус.) – cornerstone (англ.)
(7) L‘équation est parfaite: les commissaires étant des incontinents
rhétoriques, ils éprouvent un besoin viscéral de produire les textes les plus
invraisemblables. La pierre angulaire de cette opération étant que l‘œuvre
d‘art contemporain le permet en n‘étant pour ainsi dire rien…[19].
(8) Через 11 с половиной лет в Москву прилетел «ястреб» холодной
войны Джон Болтон, чтобы разрушить краеугольный камень страте-
гической стабильности (теперь так в Москве уважительно величают
договор РСМД) [8]. (9) It is necessary to understand that a successful
capital campaign is the cornerstone to a successful overall fundraising
program… [18]
В приведенных примерах в русскоязычных и франкоязычных
источниках данный библеизм представлен словосочетанием, тогда как
в англоязычном варианте он преобразовался в сложное слово.
в) Существование различий в значении одного из элементов
фразеологизма и способах словообразования. Например: Le bouc
emissaire (фр.) – козел отпущения (рус.) – scapegoat (англ.)
(10) Hollande est de toutes façons grillé, il est devenu le bouc émissaire
de la nation, sa grande erreur est de mon avis plus sur la forme que sur le
fond, mais c'est trop tard maintenant pour changer la vision des Français!
[24] (11) 61% считающих Путина ответственным за проблемы
страны – это еще не политика. <…>В политику это может превра-
титься, когда в обществе начнутся поиски козла отпущения. [11].
(12) The only logical conclusion that can be reached is that the Tories don‘t
really want their bill to pass and are trying to set the Lib Dems up as the
scapegoats [22].
Emissaire (фр.) – посланец, т.е. животное, отсылаемое (изгоняемое)
с определенной целью; (e)scape (англ.) – бегство; т.е. животное,
спасающееся бегством. В русскоязычном варианте – это животное,
используемое для перекладывания на него грехов с последующим
изгнанием (отпущением). Английский язык представляет данное
выражение сложным словом, тогда как французский и русский
формируют фразеологический оборот (словосочетание). В контекстах
примеров (характеристики политиков) фразеологизм употребляется в
254
трех языках в одном и том же смысле. Отметим, что речь идет именно
о переводе «библеизма библеизмом», т.к. в языках существуют и
фразеологизмы иного происхождения, близкие по смыслу библейским,
например, английский оборот whipping boy, заимствованный, также,
русской фразеологией – «мальчик для битья» [10].
г) Замена лексического состава фразеологизма без изменения
смысла. Например: Donner de la confiture aux cochons (pourceaux) /jeter
(donner) des perles aux pourceaux (cochons) (фр.) – метать бисер перед
свиньями (рус.) – to cast pearls before swine (англ.);
(13) Eglon – Tout de même, donner des bijoux à des négros c'est comme
donner de la confiture à des cochons ! [28] (14) Il était clair que ces
propos n'intéressaient Severing que médiocrement [...] Il suffisait de
regarder Severing pour comprendre que Horn jetait des perles à un
pourceau. (P. Courtade, Elseneur.) [10] (15) Но, что можно сказать
людям, одеревеневшим в своей ненависти к украинцам, которые не
приходили к ним в дом с автоматом, не сбрасывали и не топтали
российский флаг, а просто захотели остаться украинцами? Да
ничего! Кроме того, что уже давно сказано в Библии: «не нужно
метать бисер перед свиньями»!!! [6] (16) ―The hardest part of ministry
is when you are casting your pearls before swine,‖ Reiss said Wednesday.
(The Detroit News) [17].
Во франкоязычных текстах существуют два варианта данного
фразеологизма, один из которых более позднего происхождения, и,
согласно результатам опроса газеты Le Point за 2014 г., более
популярный (с элементом confiture – варенье, появившемся во
французском языке около 13 в. [26; 23, с. 504]), в другом варианте
употребляется лексема perle – жемчуг. То же слово – pearl (жемчуг)
представлено и в англоязычных текстах. Русскоязычный вариант
данного библеизма избрал слово бисер. В русском и английском
языках данный библеизм существует в одной форме, как точный
перевод евангельского стиха.
д) Библеизм переведен посредством калькирования, но значение
его отличается в разных языках. Например, бить себя в грудь имеет в
русском языке значение «доказывать свою правоту, искренность», а во
французском языке se frapper la poitrine и в английском beat breast
означает «раскаиваться» [2; 10]. С данным фразеологизмом связано
другое выражение, mea culpa, не имеющее эквивалента в русском
языке. Оба фразеологизма восходят к стиху Евангелия о мытаре [1, Лк.
18, 10-14.; 2], который, в свою очередь, лег в основу католического
обряда покаяния.
255
Некоторые фразеологизмы, употребляющиеся во французском и в

английском языках, сохранились на латыни, такие как: mea culpa, Dies
Irae, Credo. В русском языке они не распространены, в связи с
различием традиций богослужения и исходным латинским текстом
Библии в большинстве стран Европы.
Выражение mea culpa проиcходит от обряда покаяния во время
католического богослужения на латыни и произносится, сопровож-
даясь троекратным ударением себя в грудь. Утвердившаяся практика
служения мессы на национальных языках создала переводной
эквивалент данного выражения в русском языке – «моя вина», но при
переводе, в контекстах светских источников, данный фразеологизм
можно перевести как «покаянные слова», «слова покаяния»,
«раскаяние», «сожаление» и т.д., например: (17) Livre de Sarkozy :
beaucoup de mea culpa et la posture de l'homme providentiel (заголовок
статьи, посвященной книге Николя Саркози). Beaucoup de "mea
culpa", plus encore qu'on ne l'imaginait, notamment à propos du fameux
"Casse toi pauv'con", de la croisière sur le yacht de son ami Vincent Bolloré
ou de sa gouvernance <…>[13]. В русскоязычной аннотации книги
латинское выражение заменено перифразой: (18) «Саркози весьма
откровенно делится с читателями своими размышлениями и не
стесняется признать, что за время своего нахождения в Елисейском
дворце нередко совершал ошибки, о которых сожалеет» [12]. (19) Do
you think that was meant to be some kind of coded mea culpa? (Может так
он просит прощения?)[15]
Примеры показывают, что данное выражение не имеет устойчивой
формы в русском языке и переводится перифразами, в зависимости от
контекста.
Выражение Dies Irae имеет эквивалент на французском языке Jour
de colère (калькированный перевод на русский «День гнева»). В
русском языке не распространен, за исключением редкого употреб-
ления в художественной литературе (например, в стихотворении
А.С. Пушкина «Анчар»). Приведем пример употребления данного
библеизма сразу в двух видах в одном и том же тексте: (20) La
manifestation Jour de colère était annoncée depuis quelques semaines sur
les réseaux sociaux. Sur sa page Facebook, plus de 25.000 personnes
étaient inscrites pour y participer. Elle devait "coaguler" tous ceux qui sont
mécontents de la politique menée par François Hollande et son
gouvernement : " <…> Nous cristalliserons l‘ensemble de ces déceptions,
de ces peurs, de ces frustrations en un jour de colère, Dies Irae
contemporain, qui devra sonner le glas définitif de cette politique héritée
des précédentes" [20].
256
Особенность латинского библеизма credo, существующего во

французском и в английском языках в латинской форме, состоит в том,
что иногда он не переводится на русский язык, а употребляется в виде
варваризма, но при этом у него есть и переводной эквивалент в
церковнославянском языке («верую») и церковный термин «Символ
веры», употребляющиеся в том же значении, в том числе, и как
стилистический прием в светских текстах, что видно из примеров их
употребления во французском, английском и русском языках. Следует
отметить, что данный латинский библеизм имеет эквиваленты и во
французском и в английском языках: foi (франц.), belief (англ.)[10].
(21) Leur credo : "Vivre mieux, aider souvent, s‘émerveiller plus."
Ironie du sort, alors qu‘ils s‘attendaient à des critiques venues des
fondamentalistes, c‘est du côté des athées militants que sont arrivées les
attaques : trop proches des rituels et de la philosophie chrétienne, ils font
figure de traîtres à la cause de l‘athéisme [21]. (22) Yes, it sounds like a
political credo, but it does reflect an attitude, a pragmatic motive for
diversification [14]. (23) «А он идет по поселку, видит самый высокий
забор. И ворует содержимое самого высокого забора. Люди думают,
что спасутся за самый высоким забором, но это не так». Про кредо
одного вора, сериал [5]. (24) Так и скажите: «Верую в Добродеева-
Кулистикова-Эрнста и распятого мальчика!.. А всех других предаю
анафеме» [9].
Трудность при переводе на французский и английский языки
представляют и фразеологизмы, существующие в русском языке в
форме церковнославянизмов и не имеющие, по примеру выше-
приведенного библеизма, устойчивого эквивалента на латыни.
Например: Ничтоже сумняшеся [1, ап. Иак., гл.1, ст.6] на французский
язык переводится sans aucune doute, а на английский – without a
moment‘s hesitation/doubt; without the slightest doubt [10; 4]. В данном
случае при переводе приходится прибегать к калькированию, но в
таком случае библеизм утрачивает стилистическую окраску, которую
придает выражению его архаичная форма.
Таким образом, при необходимости перевода библеизмов следует
учитывать их возможную структурную, лексическую и смысловую
вариативность в разных языках, их стилистическую функцию и
адекватность замены фразеологизмом иного происхождения.
1. Евангелие. http://www.my-bible.info/biblio/biblija.html. 2. Жуковская Н.Е.
К вопросу о создании французско-русского словаря библеизмов. https://
cyberleninka.ru/article/n/k-voprosu-o-sozdanii-frantsuzsko-russkogo-slovarya-
bibleizmov. 3. Зеличѐнок А. Правила сожительства с Левиафаном.
257
http://echo.msk.ru/blog/gengar/1541830-echo/. 4.Клюкина Т.П. Особенности

употребления и перевода английских и русских библеизмов.
http://samlib.ru/w/wagapow_a_s/klyuk-bible-phrases.shtml. 5. Минкин А.
Бесстыдство в законе. https://echo.msk.ru/blog/minkin/2004606-echo/.
6. Миронова А. Да арестуйте уже всех фотокорров на Украине,
отличитесь! http://echo.msk.ru/blog/cincinna_c/1377684-echo/. 7. Песоцкий А.
Вторая волна приватизации. http://www.echomsk.spb.ru/blogs/pesotsky/
17290.php. 8. Пионтковский А. Кремлевский сепаратист. https://echo.msk.ru/
blog/ piontkovsky_a/2364013-echo/. 9.Симоньян М. Ностальгичное. http://
www.echo.msk.ru/blog/shenderovich/1364732-echo/. 10. Словари и энцикло-
педии на Академике. https://translate.academic.ru/. 11.Соловей В. Когда
в обществе начнутся поиски козла отпущения… https://echo.msk.ru/blog/
vsolovej/2320060-echo/. 12. Щербаков С. Николя Саркози написал книгу, в
которой признался в совершенных ошибках. https://tass.ru/
mezhdunarodnaya-panorama/2609851. 13. Barjon C. Livre de Sarkozy:
beaucoup de mea culpa et la posture de l'homme providentiel.
http://tempsreel.nouvelobs.com/politique/20160121.OBS3177/livre -de-
sarkozy-quelques-mea-culpa-et-la-posture-de-l-homme-providentiel.html.
14. Сambridge Dictionary. https://dictionary.cambridge.org/ru/D0%B9/
credo. 15. Contextual Dictionary. http://ru.contdict.com/%B9/mea+culpa.
16. Crozat Dominique. Robert Ménard en tête à Béziers: il prospère sur la
misère sociale de la ville. Le Nouvel Observateur. http://leplus.nouvelobs.
com/contribution/1163353-robert-menard-en-tete-a-beziers-il-prospere-sur-
la-misere-sociale-de-la-ville.html. 17. Grammarist. https://grammarist.com/
phrase/cast-pearls-before-swine/; https://grammarist. com/ idiom/wash-ones-
hands-of/. 18. Your dictionary. https://sentence.yourdictionary.com/ cornerstone.
19. Le Nouvel Observateur. Le non-art contemporain en 6 dogmes.
http://bibliobs.nouvelobs.com/en-partenariat-avec-books/20130906.OBS5922/ le-
non-art-contemporain-en-6-dogmes.html. 20. Le Nouvel Observateur. "Jour
de colère" à Paris: ce fut un fiasco...et c'est tant mieux!
http://leplus.nouvelobs.com/contribution/1136165-jour-de-colere-ouvert-a-
tous-mais-etrangers-et-homo-n-y-sont-pas-les-bienvenus.html. 21. Le Nouvel
Observateur. Sunday Assembly: l‘église des athées débarque à Paris.
http://tempsreel.nouvelobs.com/societe/20140930.OBS0671/sunday-assembly-
l-eglise-des-athees-debarque-a-paris.html. 22. Mason R. David Cameron
attacked at PMQs for callous and incompetent immigration policy: Politics
Live. http://www.theguardian.com/politics/live/2014/oct/29/asylum-chaos-
puts-david-cameron-under-pressure-ahead-of-pmqs-politics-live. 23. Petit Robert.
Dictionnaire de la langue Française, Paris.2007. 2838 p. 24. Ranc A.
Macron, chômage, impôts... Ce qu'il faut retenir de l'interview de François
Hollande. http://tempsreel.nouvelobs.com/politique/20160517.OBS0630/
macron-chomage-impots-ce-qu-il-faut-retenir-de-l-interview-de-francois-
hollande.html. 25. Riché P. «Sans-dents»: le mot qui mord l‘image de
François Hollande. Le Nouvel Observateur. http://blogs.rue89.nouvelobs.com/
les-mots-demons/2014/09/04/sans-dents-le-mot-qui-mord-limage-de-francois-
hollande-233422. 26. Saint-Médar J. "Les expressions préférées des
Français". Le Point. https://www.lepoint.fr/culture/. 27.Taylor M. Health
warnings on alcohol bottles should be compulsory. MPs. The Guardian.
258
http://www.theguardian.com/society/2014/aug/11/alcohol-abuse-health-
warnings-labels. 28. Wiktionary. Jean-Patrick Mallinger, Complot à Khéo.
https://fr.wiktionary.org/wiki/donner_de_la_confiture_%C3%A0_des_cochons.
Юлія Плетенецька, Марія Бабченко

Інтерсеміотична та мовленнєва когезія в субтитрованому

перекладі українського фільму
The article considers intersemiotic and speech cohesion in the English

subtitled translation of the Ukrainian film ―The Stronghold‖. The paper
analyses the means of intersemiotic cohesion on the textual, interpersonal
and ideational levels. The conducted research allows us to conclude that
intersemiotic cohesion in subtitles on the text level occurs due to nonverbal
instruments, namely: frame structure, graphic and punctuation marks as
well as some verbal instruments (indicative pronouns, adverbs of place,
articles). Intersemiotic cohesion on the interpersonal level is achieved
through visual means of the film. The ideational level is characterized by
logical links achieved by synonymy, antonymy, reference, substitution,
ellipsis, and omission. Speech cohesion occurs due to the repetitions of
language units of the same thematic group.
Key words: intersemiotic cohesion, speech cohesion, subtitled
translation.
Детально розглядати лінгвістичні та паралінгвістичні аспекти

субтитрованого тексту неможливо без аналізу зв‘язності вербального
та знакового компоненту в кінодискурсі на змістовному рівні, яка
забезпечується ситуацією, що складається в аудіовізуальному продукті
на момент вимовляння репліки. Зважаючи на неможливість повно-
цінного існування субтитра поза співвідношенням із знаковим компо-
нентом, логічним видається висновок про реалізацію в субтитрах
інтерсеміотичної когезії. Метою статті є розглянути засоби інтер-
семіотичної та мовленнєвої когезії на прикладі англомовного
субтитрованого перекладу українського фільму «Сторожова застава».
Загалом когезія − це фундаментальна категорія тексту, що є
сукупністю прихованих і явних видів текстової зв'язності та виражає
взаємозалежність і взаємозумовленість елементів текстового продукту
від авторської інтенції [1, с. 153]. Дослідники Х. Діаз-Сінтас і
А. Ремейл визначають інтерсеміотичну когезію як: «зв'язок між
259
субтитрами, саундтреком і відеорядом, який забезпечує створення та

функціонування лінгвістично-візуального цілого» [2, с. 122].
Проаналізуємо засоби інтерсеміотичної зв'язності на текстовому,
міжособистісному та ідеаціональному рівні відповідно до класифікації
Т.В. Духовної [1, с. 154]. До інструментів інтерсеміотичної когезії, що
застосовуються у субтитрах на текстовому рівні, ми відносимо цифрові
знаки, що можуть позначати кількість об'єктів, предметів у кадрі в
залежності від контексту тощо. Так, у нижчезазначеному прикладі
1120 рік слугує референцією на відеоряд, в якому ми прослідковуємо
велике здивування Віті, коли той почув, у якому році він опинився:
«1120 …» [3]. − ―1120 …‖ [4].
У наступному прикладі простежується використання відразу
кількох цифр під час перелічення богатирями своїх здоланих ворогів:
«Один, три, сім…сімнадцять…вісімнадцять» [3]. − ―1,3,7…17…18‖ [4].
Інтерсеміотичний характер також прослідковується між специфіч-
ними мовними засобами у формі вказівних займенників, прислівників
місця, артиклів та об'єктів на екрані. Наведемо приклади:
«Це тобі» [3]. − ―This is for you‖ [4].
Вказівний займенник «це» (this) у цьому прикладі вказує на
паперову пташку, котру Вітя подарував Оленці.
У наступному субтитрі вказівний займенник «той» (that)
посилається на половця, якого жінки вилами скинули додолу:
«О, той гарно вилетів» [3]. − ―Oh, that one flew out alright‖ [4].
«Знаєш, я відчуваю, що він і досі поруч» [3]. − ―You know, I feel
he‘s still here‖ [4].
У цьому прикладі ми прослідковуємо використання в українських
репліках та англійських субтитрах обставинного прислівника місця
«поруч» (here).
Отже, робимо висновок, що інтерсеміотична зв‘язність на
текстовому рівні у субтитрах здійснюється за допомогою невербаль-
них інструментів, а саме: рамкової структури, графічних і пунктуа-
ційних знаків, а також деяких вербальних інструментів (вказівних
займенників, прислівників місця, артиклів). Тож набуття знаками всіх
вищезазначених характеристик досягається лише за їх взаємодії з
елементами інших семіотичних систем і їх функціями у тексті
субтитрів. Таким чином, ми визначили, що графічні та пунктуаційні
знаки відіграють важливу роль не лише у процесі створення тексту
субтитрів, але й зв'язності субтитрів з елементами інших семіотичних
систем кінодискурсу.
Як відомо, на міжособистісному рівні адресованість реплік
встановлюється за допомогою візуальних засобів кінопродукту
260
(великим планом, напрямом погляду персонажа, кількістю зайнятого

персонажами часу у кадрі) [1, с. 157]. Тож враховуючи взаємодію
текстових елементів із зображенням, ми цей рівень не досліджували.
Інтерсеміотична взаємодоповнюваність на ідеаціональному рівні
здійснюється за допомогою наступних інтерсеміотичних смислових
зв‘язків:
• Синонімія. У кадрі ми бачимо жителів селища Лелече, котрі
посміхаються, граються із дітьми та ловлять рибу:
«Тутешні люди добрі і трошки дивні» [3]. − ―People here are kind
and a bit weird‖ [4].
З огляду на цей приклад прослідковується зображувальна та
словесна відповідність відеоряду і субтитрів, що свідчить про
синонімічний смисловий зв‘язок.
• Антонімія.
А: «Віддай і я відпущу тебе. Давай.
Б: Лови!» [3].
A: ―Give it back and I‘ll let you go. Come on.
B: Fetch!‖ [4].
Цей приклад яскраво відображає антонімічний смисловий зв'язок за
допомогою виникнення конфліктної ситуації між Вітьком та ханом
Андаком, що відбувалася на вершині скелі. Андак хотів забрати
Камінь Перуна у хлопця, а той жбурнув його у воду, відповідаючи:
«Лови!». Така суперечливість між словами та діями героя безумовно
викликає ще більшу зацікавленість у реципієнта стосовно подальшого
розвитку сюжетної лінії.
У наступному фрагменті зображується напад половців на заставу.
В цей самий момент Олешко разом із Росанкою знаходить укриття для
жінок, дітей та людей похилого віку:
«Всі у дідове підпілля! Так… Давайте, дівчатка, давайте, хороші.
Всі туди …» [3]. − ―Everyone to grandfathers‘ cellar! Here… Come on,
girls, come on, ladies. Everyone there …‖ [4].
З огляду на зазначену українську репліку, англійський субтитр, а
також супровідну візуальну інформацію ми прослідковуємо відмін-
ність між відеорядом та текстом, оскільки у кадрі замість «дівчаток»
зображуються «жінки похилого віку». Такий дисонанс між звуко- та
відеорядом також викликає певну зацікавленість у реципієнта та
створює гумористичний ефект.
• Референція. Наведемо приклад, у якому ми прослідковуємо
заміну перекладачем-субтитрувальником іменника «Велес» на
займенник «він»: «Якщо Велес живим відпустив, значить, наш
хлопець» [3]. − ―If he has let you go alive, you‘re one of us‖ [4].
261
• Субституція. Зважаючи на той факт, що наразі немає

англійського дубльованого та українського субтитрованого перекладу
фільму «Сторожова застава» ми це явище не досліджували.
• Еліпсис.
А: «Олешко, ти не повіриш: у нашому світі про вас усі знають. Про
вас казки дітям розказують.
Б: То я у вашому світі відомий?
А: Ще й який. Ти богатир із казки!» [3].
A: ―Oleshko, you won‘t believe it: everybody knows about you in our
world! They tell fairy tales about you to children.
B: So am I known?
A: You are. You are a knight from a fairy tale!‖ [4].
• Опущення іменника або дієслова.
«Я казковий богатир!» [3]. − ―A fairytale knight‖ [4].
Варто підкреслити, що з одного боку субтитри репрезентують
неформальну розмовну мову і таке явище як еліпсис вживається в
усному мовленні досить часто. Тож можна сказати, що його викорис-
тання у субтитрованому перекладі є доречним. А з іншого – мовні
елементи у субтитрах можуть опускатися навмисно для економії
мовних засобів у зв‘язку з тим, що перекладачеві-укладачеві субтитрів
потрібно вкластися у необхідний тайм-код.
Мовленнєва когезія у субтитрах відбувається за рахунок повторів
мовних одиниць, що становлять одну тематичну групу. Тож для
проведення детального аналізу мовленнєвої когезії розглянемо наступні
засоби зв'язності на основі класифікації І. Гальперіна [5, с. 189].
1. Анадиплозис. Наведемо приклад зі сцени, де Олешко натхненно
розповідав старшим богатирям про те, які квіти він знайшов, коли
вийшов із застави:
А: «Дивлюся, а там такі квіти!
Б: Угу. Квіти…
А: Квіти! І половці їх топчуть» [3].
A: ―Then I looked around and saw such great flowers!
B: Uh-huh. Flowers…
A: Flowers! And the cumans were trampling them ‖ [4].
2. Анафора.
«Зомбі паті! Зомбі Вовчик!» [3]. – ―Zombie party! Zombie Vovchyk!‖ [4].
3. Епіфора.
«Вітько! Прийом! База викликає, прийом!» [3]. − ―Vit‘ko! Roger!
Base calling, roger!‖ [4].
4. Рамкова конструкція.
«Руку! Дай руку!» [3]. − ―Your hand! Give me your hand!‖ [4].
262
«Вовчик? Не Вовчик» [3]. − ―Vovchyk? Not Vovchyk‖ [4].

«Гей, гей… гей… Куди ви мене тягнете? Гей!» [3]. − ―Hey, hey…
heyyy… Where are you dragging me to? Hey!‖ [4].
«Торбина. Мені потрібна моя торбина» [3]. − ―Bag. I need my bag‖ [4].
5. Хіазм. У наступному прикладі був використаний простий хіазм,
де слова дзеркально-симетрично розташовані:
«Вітько, нора! Нора, Вітько!» [3]. − ―Vit‘ko, the hole! The hole,
Vit‘ko!‖ [4].
6. Використання сполучників.
Загалом виділяють 8 типів підрядних сполучників: з‘ясувальні,
часові, причинові, умовні, допустові, наслідкові, способу дії та мети.
Далі проілюструємо приклади з використанням підрядних сполучників
у субтитрах у відповідності до їх типу:
З‘ясувальні сполучники використовуються у підрядному реченні
для пояснення та розширення змісту головного речення. До цього типу
відносять сполучники: ―that‖ (що), ―if‖ (якщо). Наприклад: «Волхвів
цих ще спробуй знайти, а як знайдеш, то таку перевірку влаштують»
[3]. − ―It‘s hard to find these magi, and if you do, they‘ll check you in and
out‖ [4].
Часові сполучники поєднують головне речення з підрядним, де
йдеться про час, у якому виконується дія. До них відносять
сполучники ―as sоon as‖ (як тільки, так), ―as long as‖ (до тих пір, поки),
―as‖ (як тільки), ―till‖ (до), ―until‖ (до того, як), ―before‖ (перед тим, як),
―after‖ (після того, як), ―when‖ (коли), ―sinсе‖ (з тих пір, як), ―while‖ (в
то же час, як). Наведемо кілька прикладів:
«А побачиш його, коли вітер загнуздаєш» [3]. − ―And you‘ll see it
when I straggle the wind‖ [4].
«От сонце погасне і все, капець!» [3]. − ―When the sun hides, that
will be it!‖ [4].
Причинові сполучники вказують на причину в головному реченні.
До них відносять: ―as‖ (оскільки), ―because‖ (тому що), ―because of‖
(через те, що), ―since‖ (оскільки), ―seeing‖ (з огляду на те, що), ―so …
that‖ (так … що), ―lest‖ (щоб, як би), ―considering‖ (враховуючи що).
Наприклад:
«Зараз від Римова не можна відходити, бо половців повен степ» [3].
− ―Now you can‘t leave Rymiv, because the steppe is full of cumans‖ [4].
«З нами Бог, бо ми на своїй землі! Вистоїмо!» [3]. − ―God is with us,
because we‘re on our land! We‘ll stand!‖ [4].
Сполучники мети у підрядних реченнях використовуються аби
вказати на ціль. До таких сполучників відносять: ―that‖ (щоб), ―in order
to‖ (для того аби, щоб), ―so that‖ (щоб), ―lest‖ (щоб). Наприклад:
263
«Залишилось пофарбувати в чорний, щоб поночі не було видно» [3]. −

―We only have to paint in black, so that it‘s not visible by night‖ [4].
Умовні сполучники використовуються у підрядних реченнях з
метою введення чи пояснення певних умов. До сполучників такого
типу відносять: ―if‖ (якщо), ―unless‖ (якщо тільки … не), ―provided
(that)‖ (враховуючи, що), ―supposing (that)‖ (припускаючи, що), ―once‖
(як тільки). Тож наведемо приклади:
«Якщо допоможеш з навчанням, мегафон твій» [3]. − ―If you help
me with lessons, the megaphone is yours‖ [4].
«Якщо розповіси не те, в моєму світі залишишся навіки» [3] − ―If
you tell me the wrong thing, you‘ll stay in my world forever‖ [4].
Допустові сполучники вводяться для позначення дії, без враху-
вання тієї, що відбулася в головному реченні. До цього типу належать
наступні сполучники: ―although‖ (хоча), ―though‖ (хоча, одначе).
«Ну… Хто знає, хоча я вірю, що воно є» [3]. − ―Well… Nobody
knows, thought I believe that exists‖ [4].
Сполучники способу дії показують як або яким чином було
зроблено дію або порівнюють її з іншою дією. До цього типу
сполучників відносимо наступні: ―as‖ (як), ―as if‖ (наче), ―as though‖
(неначе), ―the way‖ (таким же чином), ―than‖ (ніж), ―as … as‖ (як … як).
«Хотів, щоб ось так як хоп!» [3]. − ―I wanted to do it as this hop!‖ [4].
Наслідкові сполучники вводяться у підрядні речення для вказу-
вання на певний наслідок дії у головному реченні. До цього типу
відносимо такі сполучники: ―that‖ (що), ―so that‖ (таким чином).
«Круто! Треба Росанці розказати, щоб знала з ким має справу» [3]. −
―Cool! I should tell it to Rosanka, so that she knows who she‘s dealing with‖ [4].
«Я хочу зробити крила, щоб наші хлопці на половецькі голови
шуліками падали» [3]. − ―I want to make wings so that our guys drop like
vultures on cumans‘ heads‖ [4].
Варто підкреслити, що сурядні і підрядні сполучники відносяться
до класу дискурсивних маркерів. Тож згідно з Д. Шифрін до класу
дискурсивних маркерів входять наступні одиниці англійської мови:
―oh‖, ―well‖, ―and‖, ―or‖, ―so‖, ―because‖, ―now‖, ―then‖, ―I mean‖, ―you
know‖, ―you see‖, ―look‖, ―listen‖, ―gosh‖, ―what I mean is‖ тощо [6,
с. 158]. Розглянемо дискурсивні маркери, що зустрічалися у фільмі
«Сторожова застава» та проаналізуємо їх відтворення у англійському
субтитрованому перекладі.
Маркер ―well‖ часто використовується на початку нової репліки
персонажа для залучення уваги співрозмовника до обговорюваної
теми. До того ж він вживається у випадках, коли: 1) персонаж
намагається підібрати влучне слово, що свідчить про розгубленість,
264
невпевненість, спонукання мовця; 2) персонаж вживає цей маркер для

підкреслення значення того чи іншого слова. Наприклад:
«А! Ну виїхав я і ненароком заїхав аж до Похмурої скелі …» [3]. –
―Ah! Well, I rode out and went up to the Gloomy Rock, just by chance …‖ [4].
«Ну, цей хан половецький» [3]. – ―Well, this cuman‘s khan‖ [4].
«Ну що, жевжики, втомилися?» [3]. – ―Well, misfits, are you tired?‖ [4].
«Ну, бувай!» [3]. – ―Well, take care!‖ [4].
Дискурсивні маркери ―look‖, ―listen‖, ―see‖ виступають як міжфра-
зовий сполучний елемент, що зазвичай зазначається на початку
репліки для акцентування уваги іншого персонажа:
«Я ось…Дивись! Та зачекай!» [3]. – ―I am…Look! Wait!‖ [4].
«Слухай, там Ґолем твій розсипався!» [3]. – ―Listen, your Golem
went all to pieces there!‖ [4].
Частка ―oh‖, іноді ―o‖, включається у репліку з метою відобра-
ження певного емоційного відтінку, що, як правило, зберігається в
субтитрах, зокрема в стійких сполученнях, наприклад, зі словом
―God‖. Наведемо приклади із досліджуваного фільму:
«О! Це Вовчик» [3]. – ―Oh! That‘s Vovchyk‖ [4].
«О, древні духи!» [3]. – ―O, Ancient Spirits!‖ [4].
«Ой, лишенько, дивіться!» [3]. – ―Oh my God, look!‖ [4].
У ході проведеного дослідження ми детально проаналізували
засоби відтворення інтерсеміотичної та мовленнєвої когезії. Так,
інтерсеміотична когезія здебільшого відтворюється за допомогою
цифр, пунктуаційних знаків, візуальних засобів фільму та інтерсеміо-
тичних смислових зв‘язків. Зі свого боку мовленнєва когезія реалізу-
ється завдяки введенню різноманітних повторів мовних одиниць. З
огляду на два зазначених види когезії ми прийшли до висновку, що
перекладач досліджуваного фільму вдало впорався зі своїм завданням
та зумів відтворити засоби зв‘язності в англійських субтитрах, що в
цілому позитивно вплинуло на загальне враження від фільму.
1. Духовная Т.В. Субтитры как элемент кинодискурса: лингвисти-
ческий и паралингвистический аспекты: дисс. … канд. филол. наук:
10.02.19. Краснодар, 2018. 215 с. 2. Diaz Cintas J., Remael A. Audio-
visual Translation: Subtitling [Text]. Manchester: St. Jerome, 2007. 200 p.
3. Фільм «Сторожова застава». Фільми українською. Пригоди. https://
film-ua.com/6684-storozhova-zastava.html. 4. The Stronghold subtitles.
Movies subtitles. English-subtitles. https://english-subtitles.org/70930-the-
stronghold.html. 5. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского
языка. М., 1958. 462 c. 6. Schiffrin D. Discourse Markers. Cambridge,
1987. 318 p.
265
Юлія Плетенецька, Ірина Бойко

Комунікативні функції умовних речень англійського класичного

та сучасного роману: порівняльний аспект
The article considers the category of condition by means of studying the

peculiarities of conditional sentences functioning through time continuum.
The research outlines the communicative functions of conditional sentences
of the novels ―Pride and Prejudice‖ by Jane Austen and ―Me Before You‖
by Jojo Moyes as representatives of English classical and modern literature
and their Ukrainian translations made by Hanna Leliv and Nadiia Khaietska
in the comparative aspect. In this regard conditional sentences act as means
of information exchange that perform certain functions. In the paper it is
proposed to distinguish the following communicative functions of
conditional sentences of the novels: warning, threat, causality, thought-
forming, apology, assumption, instruction demand, and promise.
Key words: conditional sentences, communicative functions, classical
novel, modern novel.
У мовознавстві здійснюється різноплановий аналіз умовних речень

як засобів вербалізації категорії умовності. Багатогранність умовного
значення, його відносна подібність до значення причини становить
проблему для правильного трактування умовних структур, що в свою
чергу викликає розбіжності в поглядах на класифікацію умовних
конструкцій, в тому числі і за комунікативними функціями. Метою
розвідки є дослідити комунікативні функції умовних речень романів
«Гордість та упередження» Джейн Остін та «До зустрічі з тобою»
Джоджо Мойєс та їх перекладів, виконаних Ганною Лелів та Надією
Хаєцькою відповідно, у порівняльному аспекті. Робота присвячена
перш за все розгляду категорії умовності, дослідженню особливостей
функціонування умовних речень, їх семантичних особливостей,
з‘ясуванню розбіжностей умовних речень у часовому континуумі.
У ході наукової розвідки, розглядаючи умовні речення як засоби
обміну інформацією, що реалізують певну функцію, ми з‘ясували
комунікативні функції умовних речень, виокремлених у класичному
англійському романі Джейн Остін «Гордість і упередження» та
сучасному романі Джоджо Мойєс «До зустрічі з тобою». Розрізнення
умовних речень за їх комунікативною функцією ми зосередили на
дослідженні умовного підрядного зв‘язку в англійській мові, проведе-
ного лінгвістом О.І. Кхеліл, яка систематизувала класифікації різних
266
науковців, таким чином виокремивши певні комунікативні функції

умовних речень [1, с. 223].
Під час дослідження комунікативних особливостей умовних речень
романів «Гордість та упередження» та «До зустрічі з тобою», було
виокремлено такі комунікативні функції, як: функції попередження,
погрози, казуальності, мислеоформлення, вибачення, припущення,
інструкції, вимоги та обіцянки.
Серед умовних речень класичного англійського роману «Гордість
та упередження» наявно багато речень, що мають комунікативну
функцію попередження або застороги. Прикладом може слугувати
речення: …he may never do more than like her, if she does not help him on
[4, p. 21]. – …якщо вона не спонукатиме його, то він може так і не
зробити наступного кроку [5, c. 21]. Конструкції з дещо більшим
прагматичним впливом можуть мати комунікативну функцію погрози.
Наприклад, …if he does it any more I shall certainly let him know…[4,
p. 23]. – Якщо він ще раз так зробить, я дам йому зрозуміти…[5, c. 23].
Сучасний роман «До зустрічі з тобою» теж містить значну
кількість конструкцій, що мають комунікативну функцію поперед-
ження або застороги. Наприклад, у реченні If you do that it's going to go
everywhere [2, p. 229]. – Якщо ви зробите так, то шампанське буде
скрізь [3, с. 185] головний герой Вілл застерігає одного з гостей від
неправильних дій, що можуть привести до небажаних наслідків.
Комунікативну функцію іронічної погрози відтворено в реченні If you
do the Christy Brown I will drive home and leave you stuck here with the
pointy-heads [2, p. 335]. – Якщо ти будеш удавати Кристі Брауна, я
покину тебе з цими розумниками й поїду додому [3, с. 268]. Оскільки
цей любовний роман сповнений іронічних та сатиричних зауважень,
майже всі речення з комунікативною функцією погрози мають відтінок
іронії або сарказму відповідно. Єдиним прикладом умовного речення,
де комунікативна функція погрози несе серйозний характер, є таке
речення If you go, Louisa, you needn't come back [2, p. 461]. – Якщо ти
поїдеш, Луїзо, можеш не повертатися [3, с. 363].
Роман Джейн Остін «Гордість та упередження» налічує також
багато речень, що реалізують комунікативну функцію вибачення. З
огляду на те, що цей твір є класичним англійським романом, усім
вибаченням автор надає ввічливості. Наприклад, …if my manner has
been at all reprehensible, I here beg leave to apologise [4, p. 115]. –
…якщо моя поведінка гідна осуду, то прошу вас мені вибачити [5,
c. 115] або … if I could feel gratitude, I would now thank you [4, p. 197]. –
Прошу вибачити мені, якщо я завдала комусь болю [5, c. 197].
267
Оскільки в сучасному романі спілкування героїв між собою є

досить простим, розмовним, ввічливі форми вибачення не вводяться за
допомогою складних умовних конструкцій. З цього випливає, що
серед умовного складу роману Джоджо Мойєс «До зустрічі з тобою»
відсутні умовні конструкції з комунікативною функцією вибачення.
Деякі речення роману «Гордість та упередження» виконують
комунікативну функцію казуальності. Наприклад, When a woman has
five grown-up daughters, she ought to give over thinking of her own beauty
[4, p. 4]. – Коли жінка має п‘ятьох дорослих доньок, то їй вже не
варто перейматися власною красою [5, c. 4]. Прикладом також може
слугувати речення …if your nephew does not object to them, they can be
nothing to you [4, p. 347]. – …якщо ваш племінник не проти, то вас це
тим паче не має хвилювати [5, c. 347], у якому надається роз‘яснення
ситуації, що склалася.
У романі «До зустрічі з тобою» теж зустрічаються речення з
комунікативною функцією казуальності. Наприклад, в умовному
реченні I'll tell Will you have a family commitment if you really just need
some time [2, p. 156]. – Я скажу Віллові, що у вас родинне свято, якщо
вам справді потрібен час [3, с. 130] головна та підрядна частина
перебувають у причинному зв‘язку. Це справджується і для речення If
you position it near his hand, he can usually manipulate it himself [2, p. 39]. –
Якщо покласти її поруч із його рукою, він, зазвичай, керує нею [3, с. 38].
Кожен з романів містить багато філософських роздумів, які також
втілюються за допомогою умовних речень. Прикладом з роману
Джейн Остін «Гордість та упередження» може слугувати речення …for
what becomes of the moral, if our comfort springs from a breach of
promise? [4, p. 373] – …що ж трапиться з нашими моральними
цінностями, якщо заради власних гараздів ми охоче зраджуємо чужу
таємницю? [5, c. 373], а з роману Джоджо Мойєс «До зустрічі з
тобою» – When you spend all day in really close proximity to someone,
there is no escape from their moods [2, p. 301]. – Якщо ви проводите весь
день у безпосередній близькості до когось іще, то від їхнього поганого
настрою не втечеш [3, с. 241] або But surely if you loved someone it was
your job to stick with them? [2, p. 70] – Утім, природно, як когось
кохаєш, твоє місце поруч з ним, хіба ні? [3, с. 62], з якими погодиться
майже кожен читач. Подібні речення мають комунікативну функцію
мислеоформлення.
Умовні речення класичного англійського роману «Гордість та
упередження» та сучасного роману «До зустрічі з тобою» реалізують
також комунікативну функцію припущення. Яскравим прикладом з
роману Джейн Остін може слугувати речення Perhaps he must, if he
268
sees enough of her [4, p. 21]. – Може й так, якщо він досить часто її
бачить [5, c. 21], а прикладом з роману Джоджо Мойєс – конструкція
If I lose my job, maybe I'll come over… [2, p. 237] – Якщо я втрачу
роботу, може, прийду в гості… [3, с. 191]. В обох зразках додані до
словникового складу вставні слова perhaps та maybe, що вказують на
невпевненість, посилюють реалізовану мовцями комунікативну
функцію припущення, закладену в цих умовних реченнях.
Зміст сучасного англійського роману «До зустрічі з тобою»
зумовлює наявність у творі речень, у яких подано чіткі інструкції, що
справджується також і для умовних речень. З цього випливає, що
роман містить умовні речення з комунікативною функцією інструкцій.
Наприклад, If something unavoidable comes up either ring the intercom or
call my mobile number [2, p. 38]. – Якщо з‘явилась якась нагальна
справа, то або подзвоніть по внутрішньому телефону, або зателефо-
нуйте мені на мобільник [3, с. 38]. У класичному англійському романі
«Гордість та упередження» відсутні умовні речення з комунікативною
функцією інструкції.
В умовних реченнях класичного англійського роману реалізується
також комунікативна функція вимоги, яка залежно від інтенцій мовця
може мати більш або менш суворий характер. Прикладом з роману
«Гордість та упередження» слугує конструкція …if you can compass it,
do cure the younger girls of running after officers [4, p. 52]. – …а молодих
панночок, якщо це вам під силу, переконаєте не бігати за офіцерами
[5, c. 52]. Прикладом речення з комунікативною функцією більш
суворої вимоги є конструкція Indeed you must go, it will be impossible for
us to visit him if you do not. [4, p. 4-5] – Ви мусите піти, інакше ми ніяк не
зможемо відвідати його, якщо спершу там не побуваєте ви [5, c. 4].
Дошкульне зауваження So I would really appreciate it if you didn't
make my life as unpleasant as you do everyone else's [2, p. 74]. – Тому
була б дуже вдячна, якби ви не псували мені життя, як робите це
іншим [3, с. 66] в романі Джоджо Мойєс «До зустрічі з тобою», на
перший погляд, має комунікативну функцію прохання, але насправді
реалізує функцію вимоги.
Ще однією комунікативною функцією, яку можуть реалізовувати
умовні речення, є функція обіцянки. Це підтверджує значна кількість
речень, як класичного англійського, так і сучасного романів.
Яскравим прикладом з роману «Гордість та упередження» можуть
слугувати речення: …if a smart young colonel … should want one of my
girls I shall not say nay to him…[2, p. 29] – …якщо розумний молодий
полковник … захоче побратися з моєю донькою, я йому не
відмовлю…[5, c. 29]. Іронічну обіцянку дає батько одній із своїх дочок:
269
If you are a good girl for the next ten years, I will take you to a review at
the end of them [4, p. 290]. – Якщо наступні десять років ти будеш
чемною дівчинкою, то по закінченні цього терміну я візьму тебе з
собою до театру [5, c. 290].
У романі «До зустрічі з тобою» комунікативна функція обіцянки
реалізується в реченнях I'll go if you come with me [2, p. 206]. – Я піду,
якщо ти підеш зі мною [3, с. 168] та I'll do it if Will tells me what to do
[2, p. 207]. – Я це зроблю, якщо Вілл скаже мені, що робити [3, с. 169].
Оскільки речення, що втілюють таку функцію, стосуються майбут-
нього, граматично вони завжди оформлюються за зразком умовних
речень І типу.
Отже, відповідно до інтенції мовця умовні речення можуть
виконувати низку різноманітних комунікативних функцій. Умовні
речення класичного англійського роману Джейн Остін «Гордість та
упередження» мають такі комунікативні функції, як: попередження,
погрози, мислеоформлення, казуальності, суворої вимоги, вибачення,
припущення та обіцянки. У свою чергу умовні речення сучасного
англійського роману Джоджо Мойєс «До зустрічі з тобою» реалізують
комунікативні функції попередження, погрози, вимоги, обіцянки,
інструкції, припущення, мислеоформлення та казуальності.
1. Кхеліл О.І. Комунікативні функції англійських умовних речень в
історичній перспективі. Вісник Житомирського державного універси-
тету імені Івана Франка. 2012. № 63. C. 223-227. 2. Moyes J. Me before
you. London, 2012. 504 p. 3. Мойєс Дж. До зустрічі з тобою /пер. з англ.
Н. Хаєцької. Харків, 2017. 384 с. 4. Austen Jane. Pride and Prejudice.
Kyiv, 2015. 382 p. 5. Остін Д. Гордість і упередження /пер. з англ.
Г. Лелів. Київ, 2015. 382 с.
Дар’я Прокопчук, Ольга Линтвар

Кінематографічність риторичних питань у творах Е. Гемінґвея та

їх український переклад
The article carries out linguistic and translation analysis of rhetoric

questions and explores their cinematographic nature in the works of the
classical American writer E. Hemingway and their Ukrainian translations. It
is emphasized that the pragmatic influence of rhetoric questions is provoked
by E. Hemingway‘s cinematic language, which creates a specific emotional
and sensual context.
Key words: cinematography, rhetoric questions, stylistic internal form,
pragmatic influence, cinematic language.
270
Кіномова в художній літературі постає перед нами як узагальнена

система змістово-формальних трансформацій і комплекс зображально-
виражальних засобів, що тематично, жанрово та за характером
творення образу і вираження ідеї співвідносні з принципами й особли-
востями кіномистецтва. Таким чином, кінематографічність літератури
визначаємо залученням засобів і прийомів кіномистецтва до літератур-
ного полотна, що створює ефект візуалізації описуваних подій.
Під риторичним питанням, слідом за сучасними науковцями, ми
розуміємо фігуру мовлення, що опирається на питальну форму
твердження або заперечення з метою створення стилістичного ефекту,
підвищення емоційного тону висловлювання, акцентування уваги
читача і, як наслідок, призводить до кращого взаєморозуміння між
автором і читачем.
Найпростішу типологію риторичних запитань можна здійснити на
основі типів питальних речень у англійській мові. Усі вони – загальні,
спеціальні, альтернативні та розділові – можуть бути формами рито-
ричного запитання. Іноді риторичні запитання мають також форму
еліптичних речень. Стверджувальні риторичні запитання реалізують
негативний констатив, тоді як заперечувальні риторичні запитання є
формою реалізації стверджувального констативу [1, с. 143].
Риторичне питання для створення кінематографічного ефекту
посідає в творчості Е. Гемінґвея важливе місце. Якщо говорити про
риторичні питання, то необхідність у виконанні цими реченнями своєї
основної функції відпадає, і постає проблема комунікативності таких
мовних конструкцій, тобто варто з‘ясувати, чи є риторичні запитання
носіями комунікативної функції, якщо, на думку багатьох, вони не
несуть нової інформації. Але такі питання, по-перше, повідомляють
слухачеві інформацію про зацікавленість мовця у певному об‘єкті,
наприклад, у людині чи предметі, діях чи властивості, певних подіях, у
їхньому часі та місці; по-друге, про рівень знання предмета мови
особою, що говорить. Тому запитання, нехай і риторичне, є
інформативним навіть для слухача, тобто функція комунікації в ньому
все ж реалізується. Подвійний характер спілкування шляхом поста-
новки запитань дозволяє говорити про особливу питальну функцію,
що є вторинною, але не менш важливою [2, с. 232]. Основою для
дослідження комунікативної функції і стилістичного навантаження
риторичних питань стали такі твори Гемінґвея як «Старий і море»,
«Недовге щастя Френсіса Мекомбера», «По кому подзвін» та
«Прощавай, зброє!»
Наприклад, на початку роману «Прощавай, зброє!» головний герой
впевнений у правильності війни, що відображається у його мовленні
271
мовчанням, небажанням обговорювати з оточуючими свою позицію.

Однак з часом він знаходить сенс життя в любові та переконується в
абсурдності війни, що також відбивається і на мовленні головного
героя, центральну позицію при цьому займають риторичні питання, які
виражають різні емоції: подив, замішання тощо [3, с. 29].
Риторичні питання лунають не тільки з вуст головного героя, а й
інших персонажів:
Never.We do not like the English. – Not like the English? [4, c. 24] –
Ніколи не стане. Нам не подобаються англійці. – Не подобаються
англійці? [5, c. 24]; Oh, darling, – she said. – You will be good to me,
won’t you? [5, c. 257] – Любий! – сказала вона. – Ви завжди будете
так люб’язні зі мною, правда ж? [5, c. 264]; You wouldn’t want to go
in the line all the time, would you? – he asked [4, c. 80]. – Хотіли б увесь
час стирчати на передовій? – запитав він [5, c. 82]; Maybe the war
will be over. It can’t always go on [4, c. 351]. – Можливо, війна
закінчиться. Не може ж вона тривати вічно? [5, c. 385].
Варто зауважити, що перекладач роману Віктор Морозов в
останньому прикладі трансформував риторичне ствердження у рито-
ричне запитання, підкреслюючи емоційний стан героїні Кетрін – вона
хотіла підтримати коханого чоловіка. Риторичне ствердження – це
фігура, яка підкреслює незаперечність сказаного автором. Гемінґвей у
цьому випадку використав її, а не риторичне запитання, оскільки
Кетрін виражала категоричність стосовно цього питання, а перекладач
надав її репліці відтінку сумніву. Але випадків, коли переклад
риторичних питань в романі не збігається з оригіналом, дуже мало – в
основному Віктор Морозов зберігає ці фігури для повного відтворення
емоцій персонажів. Адже твір «Прощавай, зброє!» розповідає не лише
про воєнні події, але й про безмежне кохання, емоційний спектр якого
теж відображається в риторичних питаннях:
I know I‘ve made trouble now. But haven’t I been a good girl until
now? [4, c. 289] – Я знаю, що я тебе потурбувала. Але я ж була до
цього розумницею, правда? [5, c. 302].
Риторичні питання в романі «Прощавай, зброє!» доповнюють
атмосферу твору, відображають кінематографічність, адже в реаль-
ному спілкуванні, живому, як у кінематографі, людина часто вдається
до риторичних запитань, щоб наштовхнути себе на певну думку,
показати свої емоції, почуття. Автор за допомогою риторичних питань
звертає увагу на те, що кохання – дуже важливе, навіть необхідне
почуття для людини.
Такий синтаксичний засіб як риторичне питання наявний і у творі
«Старий і море». Сюжет повісті надто життєвий. Основний
272
філософський зміст твору прихований, «під водою». Мова в повісті

йде не тільки про старого чи хлопчика, але й про людину та людство.
Те, що відбувається з рибалкою, виявляється важливим для людей
загалом, незалежно від роду занять. Сама убогість «реквізиту» ніби
підкреслює загальнолюдське значення повісті, що розкриває основи
людського існування. Саме тому кожне слово тут важливе, насичене
значенням. Письменник стежить за кожним порухом свого героя, за
плином кожної думки в його свідомості. Старий утілює долю людини
серед стихії. Сантьяго оточують море, риби, зірки, небо. Усе
наповнене символами. Море для нього – жінка, а зорі – сестри. Та й
риба – не просто реальна риба, у ній прихована сила, що пронизує
увесь світ. В образі Сантьяго символічно зливаються людина і світ.
Повість-притча вимагала особливого художнього втілення. Тому її
уривчастий, лаконічний ритм змінюється повільними, розгорнутими
пейзажними картинами, як, наприклад, описи нічного і вранішнього
моря [6]. Риторичні питання також виступають у цьому творі
елементами, які доповнюють цілісну картину єдності людини з
природою, а також людини з самою людиною:
Can I offer you a beer on the Terrace and then we‘ll take the stuff home
– Why not? [7, c. 13] – А що, як я почастую тебе пивом на «Терасі», а
тоді вже віднесем додому снасть? – Чому ж ні? [8, c. 13].
Риторичні питання підсилюють кінематографічний ефект,
спрощуючи текст, але водночас пожвавлюючи ситуацію на екрані.
Юнак дуже любив старого Сантьяго, переймався його станом
здоров‘я та умовами, в яких той мешкав. Риторичні питання акценту-
ють на цьому увагу читача:
Where did you wash? – the boy thought [7, c. 17]. – Де ж би ти
вмився? – подумав хлопець [8, c. 17]; Why am I so thoughtless? I must
get him another shirt and a jacket for the winter and some sort of shoes and
another blanket [7, c. 17]. – Чому я такий нетямкий? Треба дістати
йому нову сорочку, теплу куртку на зиму, якесь взуття і ще одну
ковдру [8, c. 17].
У перекладі спостерігаємо відтворення конструктивних особли-
востей риторичних питань, при цьому зберігається їх стилістичне
наповнення.
Риторичні питання в повісті також виражають стан душі старого
рибалки Сантьяго:
Only I have no luck any more. But who knows? Maybe today [7, c. 57].
– Тільки я такий невдаха. Але хто знає? Можливо сьогодні [8, c. 57];
If the others heard me talking out loud they would think that I am crazy,– he
said aloud. – But since I am not crazy, I do not care [7, c. 87]. – Якби
273
хто-небудь послухав, як я розмовляю сам із собою, він вирішив би, що я

з‘їхав з глузду, – сказав старий. – Але як я не збожеволів, кому є
різниця? [8, c. 88].
В останньому прикладі переклад не збігається з оригіналом –
переклад містить риторичне питання, а оригінал – риторичне стверд-
ження. Знову ж таки, схиляємося до думки, що Гемінґвей хотів
показати категоричність Сантьяго, деяку байдужість до зовнішніх
обставин, причому самотність його не обтяжує і життя без людей
влаштовує старого рибалку. Риторичним питанням перекладач
Володимир Митрофанов показує читачеві іншу емоцію – сум,
розчарування у людях, самотність, яка заподіює старому біль. В інших
випадках перекладач відтворює риторичне питання в такому вигляді,
яким воно є в оригіналі. Сюжет повісті розроблений у реалістичному
ключі. Тут немає жодних ознак дивовижного, фантастичного,
надприродного, немає жодних порушень меж реалістичного світу.
Реалістично виписані і характери персонажів, і пейзажі, і побутовий
колорит, і деталі рибальської справи. На реалістичності зображеного у
повісті наголошував і сам письменник. Через таке прагнення
письменника досягти реалістичності твору і виникають різні лінгвіс-
тичні прийоми, зокрема, такими є риторичні питання. Вони
допомогли Гемінґвею створити реалістичну атмосферу, відтворити
емоції та переживання персонажів. Кінематографічність риторичних
питань в перекладі характеризується високим ступенем наближення до
реальності, монтажністю, динамічністю поглядів.
У романі «По кому подзвін» риторичні питання використовуються
автором задля вираження емоцій персонажів. Трапляються випадки, як
і у вищезгаданих творах, коли оригінал містить риторичне стверд-
ження, а переклад – риторичне питання:
I wonder what could make me feel the way those horses make Pablo feel
[9, c. 167]. – Цікаво, що могло б зробити мене таким, як ці коні
зробили Пабло? [10, c. 175].
Є випадки, коли риторичні питання є в тексті оригіналу і в перекладі:
Hey, – the gypsy said to Anselmo. – Move those two sacks to where they
will be safe, will you? They‘re valuable [9, c. 95]. – Гей! – закричав циган
до Ансельмо. – Постав мішки в надійне місце. Чуєш? Це цінна річ [10,
c. 101]; Maria. And thee? – Roberto. Have you been long in the mountains?
– Three months. – Three months? [9, c. 60] – Марія. А тебе? – Роберто.
Ти давно в горах? – Три місяці. – Три місяці? [10, c. 63]; Why should
there be? – the gypsy asked. – Who wants to be in an army? Do we make
the revolution to be in an army? [9, c. 119] – А за що її любити? –
запитав циган. – Кому кортить до армії? Для того ми робили
революцію, щоб служити в армії? [10, c. 127].
274
Перекладач Андрій Савинець зберігає кінематографічні риси,

точно відтворюючи риторичні питання.
У творі «Недовге щастя Френсіса Мекомбера» риторичні питання
показують риси характеру персонажів, їхнє відношення до ситуації,
емоційний стан:
He is a good lion, isn’t he? Macomber said [11, c. 7]. – А добрячий
лев, правда ж? – сказав Мекомбер [12, c. 8].
На нашу думку, у цьому прикладі Мекомбер ставить риторичне
питання перед своїми співрозмовниками, щоб переконатися в тому, що
ніхто не дорікає його в боягузтві. Перекладач Володимир Митрофанов
дає чітке уявлення читачеві про емоційний стан героя, зберігаючи
риторичне питання в цьому випадку.
It‘s been a very strange day, – she said. – Hadn’t you ought to put your
hat on even under the canvas at noon? You told me that, you know [11,
c. 8]. – Дивний сьогодні день, – сказала вона. – Чи не краще вам
надіти капелюх? Полудень є полудень, хоч ми й під тентом. Ви ж
самі мені казали... [12, c. 9].
Дружина Мекомбера звертається до нього риторичним питанням,
піклуючись про чоловіка.
Not strange, really, – Wilson said. Which would you rather do? Take a
good birching or lose your pay?[11, c. 12] – Зовсім не дивна, – сказав
Вілсон.— А ви б що вибрали? Дістати в шкуру чи потерпіти на
платні? Цікаво! [12, c. 13].
У цьому випадку для Вілсона відповідь Мекомбера була не
важливою, він поставив це питання для того, щоб принизити думку
свого співрозмовника, адже з самого початку твору письменник
акцентує увагу читача на тому, що Вілсон відчуває перевагу перед
Мекомбером через свою сміливість, вміння швидко вирішувати
проблеми. За допомогою риторичних питань письменник у цьому
випадку передає зверхність полювальника до головного героя.
Кінематографічність риторичних питань в цьому творі виражається
жвавістю діалогічного мовлення, за допомогою риторичних питань
персонажі висловлюють свої думки, перепитують одне одного,
виражають емоції. Читач спостерігає за цим наче з екрану,
переймаючись за кожного з героїв. Перекладач Володимир
Митрофанов у цьому творі зберігає риторичні питання, які є в
оригіналі, адже діалоги саме в цьому оповіданні грають дуже важливу
роль – через них розкривається драма головного героя Френсіса
Мекомбера, зрада дружини, ненависть до Вілсона та жага помсти.
Лінгвістичний і перекладацький аналіз риторичних питань у
творчості американського літературного митця дає можливість
275
стверджувати про наявність включення засобів кіномови до

зовнішньої структури і внутрішньої форми літературних творів з
метою увиразнення почуттів героїв, їх емоцій і переживань. У
переважній більшості випадків риторичні питання повністю відтворю-
ються в українських перекладах, що засвідчує необхідність здійснити
однаковий прагматичний вплив на читачів, зберігаючи як синтаксичну
структуру риторичного питання, так і його стилістичний колорит.
1. Палійчук А.Л. Риторичні питання і риторичні твердження як
елементи наративного коду інтимізації у художньому тексті. Вісник
«Нова філологія». 2010. Вип. 39. С. 142-148. 2. Сітко А.В., Струк І.В.
Комунікативне навантаження риторичних запитань (на матеріалі
англомовної художньої прози). Одеський лінгвістичний вісник. 2017.
№ 9. С. 231-235. 3. Ильина И.В. Концепт «потерянного поколения» как
лейтмотив творчества Эрнеста Хемингуэя на материале произведений
«По ком звонит колокол» и «Прощай, оружие!». Санкт-Петербург,
2017. 65 с. 4. Hemingway Ernest. A Farewell To Arms. Scribner, 1995. 332 p.
5. Гемінґвей Ернест Міллер. Прощавай, зброє! Львів, 2018. 424 с.
6. Довідник цікавих фактів та корисних знань. https://dovidka.biz.ua/
stariy-i-more-analiz. 7. Hemingway Ernest. The Old Man and The Sea.
Scribner; Reissue edition, 1995. 128 p. 8. Гемінґвей Ернест Міллер.
Старий і море. Львів, 2017. 104 с. 9. Hemingway Ernest. For Whom The
Bell Tolls. Scribner, 1995. 480 p. 10. Гемінґвей Ернест Міллер. По кому
подзвін. Львів, 2018. 608 с. 11. Hemingway Ernest. The Short Happy Life
of Francis Macomber. Klett, 1999. 29 p. 12. Гемінґвей Ернест Міллер.
Недовге щастя Френсіса Мекомбера. Львів, 2016. 32 с.
Sergiy Sydorenko, Artur Gudmanian

Kyiv, Ukraine
The Proof of the Pudding Is in the Eating
or Pudding as a Translation Problem
The paper draws attention to the translation problems caused by a wide

range of semantic reference of the English word ‗pudding‘, which is an
important element of the British gastronomic discourse. The authors look
into the history of the word to understand its original reference, make a list
of the most common names of puddings, grouping them into categories
according to the mode of preparation, provide their available Ukrainian
translations and, in case there is no translation available or the existing one
is not adequate, offer their translations.
Key words: pudding, translation, semantic ambiguity, cultural memory,
gastronomic discourse.
276
What image pops up in the mind of Ukrainians when they see or hear
the word pudding? In most cases, something like the images we get in
Google when we type in this word – a dessert of a soft, spongy, or thick
creamy consistency, a common feature of today‘s dessert menus. Do the
British people have the same idea of a pudding as the Ukrainians? Hardly,
as with the British people, the range of images will be much wider – this is
easily proved by the example sentences illustrating the use of the word
pudding in English-to-English dictionaries. En.oxforddictionaries.com, for
instance, may confuse learners of English with such examples as: What‘s
for pudding? or: And by the time we reached pudding – some rapidly
melting ice cream – even the weather seemed to be improving. or: I'd love to
wash out the intestines and use them to make puddings and things like that.
Reading sentences like this, a smart student of English will realize that
pudding is something more than a pastry or cake or custard and, as a first
step, might want to check the translation of this word. English-Ukrainian
paper and online dictionaries will mostly offer two translations, пудинг and
запіканка. Surely, the transcoded пудинг is the easiest way to get rid of the
curious student, but does it really help to understand what the British
pudding is? Our smart student may take a step further and check the
meaning of the Ukrainian match пудинг in a Ukrainian explanatory
dictionary. The Academic Explanatory Dictionary of the Ukrainian
Language in 11 volumes, which is now available online (sum.in.ua) gives
the following definition of пудинг: «запіканка з сиру, м'яса, крупи і т. ін.
з доданням яєць, молока, прянощів». At this stage, the inquisitive
Ukrainian student will certainly understand that there is still much to learn
about puddings and will probably start a real research on the net, only to get
more baffled in the end than before– on the Internet we are confronted with
dozens of various kinds of puddings and recipes for them. Another ―eye-
opener‖ about puddings is that many of them are not really baked, which
makes Ukrainian translation «запіканка» too blunt. At this point we have
enough ground to say that the English word pudding is a translation
problem, caused by its semantic ambiguity rooted in the rich history of this
culinary phenomenon in the British culture. The British themselves have
always succeeded in busting pudding stereotypes, taking joy in inventing
new kinds of puddings. A bright example can be found in Lewis Carroll‘s
―Through the Looking-Glass‖, where the Knight is telling Alice about the
pudding he invented (Chapter 8):
‗And yet it was a very clever pudding to invent.‘
‗What did you mean it to be made of?‘ Alice asked, hoping to cheer
him up, for the poor Knight seemed quite low-spirited about it.
‗It began with blotting paper,‘ the Knight answered with a groan.
277
‗That wouldn‘t be very nice, I‘m afraid – ‘

‗Not very nice alone,‘ he interrupted, quite eagerly: ‗but you‘ve no idea
what a difference it makes mixing it with other things – such as gunpowder
and sealing-wax.‘
The deeper we plunge into the history of the British pudding the less
absurd this dialogue begins to look. Obviously, the British knew what they
were talking about when they coined the proverb ―The proof of the pudding
is in the eating‖.
In this paper we aim to address the translation problem of the British
pudding by solving the following tasks: firstly, we will look into the history of
the British pudding to understand the original reference of the word, secondly,
we will make a list of the most common names of puddings and analyze their
referential meaning (making a complete list, however, seems to be a
problematic undertaking in view of the endless varieties and brands of
puddings circulating the globe today), finally, we will provide the available
Ukrainian translations and, in case there is no translation available or the
existing one looks unsatisfactory in view of the original reference or for
purely linguistic reasons, we will offer our translations. The availability of
Ukrainian translations was checked in two Ukrainian-English dictionaries
compiled under the general supervision of Ye. Gorot‘ [1; 2] and two generally
used online translation tools – ABBYY Lingvo Live and Google Translator.
The theoretical background of this research centers around the postulate
of general linguistics about the direct connection between words and
cultural and historical experience of the language speakers [3, p. 445] and
the concept of the cultural memory of a language unit understood as a set of
associations evoked by a language unit in its current meaning, which have
roots in its earlier use [4, p. 208]. V. Kulykova and M. Kovalchuk, who
researched menus as a type of gastronomic discourse, point out that to
understand the full gastronomic picture of another people, it is often not
sufficient to translate a culinary name. Translators have to resort to various
transformations, commentaries and adaptations to deliver the true meaning
of the original. They also argue that in many cases transcription as a method
of translating a name is used unreasonably, as the transcribed name of a dish
can be well known in the target culture under a different name or may have
its analog in the target language [5, p. 176-177].
In the case of pudding, it is tempting to ―let the sleeping dogs lie‖ and
make do with the well established transcoded пудинг. But, as we have
already shown, this is often not possible in specific contexts, and a
conscientious translator has no choice but to ―wake up the dogs‖ from time
to time to deliver what is expected of the translator – the adequate
understanding [6, p. 195].
278
Following Andriy Bogachov‘s advice [7, p. 313], let us, as the first step,
make sure that we correctly understand the phenomenon under study in the
environment of the English culture. For this purpose, we have to go back to
the origins of the word pudding in English.
A New Oxford Dictionary on Historical Principles dates the earliest
written registration of the word pudding back to the beginning of the 14th
century, when the word referred to ―the stomach or one of the entrails of a
pig, sheep, or other animal, stuffed with a mixture of minced meat, suet,
oatmeal, seasoning, etc., boiled and kept till needed; a kind of sausage‖ [8,
p. 1564]. The second basic meaning, ―a preparation of food of a soft or
moderately firm consistency, in which the ingredients, animal or vegetable,
are either mingled in a farinaceous basis (chiefly of flour), or are enclosed
in a farinaceous ‗crust‘, and cooked by boiling or steaming‖ [8, p. 1565],
was registered much later, in the 16th century, with the dictionary entry
adding that ―preparations of batter, milk and eggs, rice, sago, tapioca, and
other farinaceous substances, suitably seasoned, and cooked by baking, are
now also called puddings‖ [8, p. 1565]. The dictionary further comments:
―The earliest use ... apparently implied the boiling of the composition in a
bag or cloth (pudding-bag or -cloth) ... but the term has been extended to
similar preparation otherwise boiled or steamed, and finally, to things
baked, so that its meaning and application are now rather indefinite‖ [8,
p. 1565]. From the present-day perspective we can add that the semantic
indefiniteness of pudding has been taken to extremes in British English,
where the word can refer to any ―sweet dish served at the end of a meal‖ [9,
p. 1325] – hence, ―What do we have for pudding?‖
The analysis of dictionary definitions points to three basic types of
pudding as a specific dish (we leave aside the use of this word as a general
synonym to dessert): 1) the oldest one, a kind of meat sausage; 2) a dish
made of mixture of flour, fat, etc., with meat and/or vegetables inside; 3) a
sweet dish.
Now that we better understand the reference of the word as a kind of
food, let us look at the most common names of pudding and their
translations into Ukrainian.
1. Pudding as a kind of meat sausage
There are three venerable kinds of British pudding in this category,
black pudding, hog‘s pudding and white pudding.
Black pudding, also called blood sausage, is ―a type of sausage, usually
very dark in colour, that is made from pig's blood, fat, and grain‖ [10].
Hog‘s pudding refers to ―the entrail of a hog, variously stuffed,
according to locality, with a mixture of oatmeal, suet, tripe, etc., or of flour,
currants, and spice‖ [11, p. 328].
279
White pudding is ―any of several light-colored sausages: such as a) a

mixture of meat (as heart, lungs, liver, or muscle) ground with beef suet or
pork fat, mixed with bread crumbs, herbs, onion, and spices, stuffed into
sausage casings, and fried or broiled fresh, b) a mixture of chopped pork fat
and oatmeal seasoned with onion, salt, and pepper, stuffed into sausage
casings, and cooked fresh‖ [12].
The Ukrainian matches for these three kinds of pudding are given in
Table 1.
Table 1
English Gorot‟ ABBYY Google Our
name Lingvo Live Translator translation
black кров‘янка кров‘яна чорний кров‘янка,
pudding ковбаса пудинг кров‘яна
ковбаса
hog‘s - свинячий свинячий свиняча
pudding пудинг пудинг ковбаса
(ковбасний
виріб)
white - - білий вівсяна
pudding пудинг ковбаса,
круп‘яна
ковбаса
As seen from Table 1, only black pudding has a well-established
Ukrainian counterpart, кров‘янка, a blood sausage still loved by many
Ukrainians, especially the older generation. The other two kinds of pudding
are translated by ABBYY Lingvo and Google as пудинг, whereas it is
obviously more adequate to translate them as ковбаса.
2. Pudding as a dish made of mixture of flour, fat, etc., with meat
and/or vegetables inside
In this category, the most well-known types of pudding are Yorkshire
pudding, Sussex pudding, steak (or steak and kidney) pudding, fish
pudding, under-roast pudding, dripping pudding, potato pudding, pease
pudding and curate‘s pudding.
Yorkshire pudding is ―puffy bread dish made from a batter of eggs,
flour, and milk that is baked in meat drippings‖ [12].
Sussex pudding, known since the early 19 th century, is ―plain flour-and-
water dough, boiled. An accompaniment for roast meats‖ [13].
Steak pudding is ―a double-crust suet pastry case filled with beef mince
or chunks in gravy, steamed. Earlier versions use steak pieces‖ [13]. Steak
and kidney pudding, besides beef, includes pieces of kidney.
280
Fish pudding is a historical dish, which in the past was cooked by

boiling fish chunks, with seasoning and onions, in paste [13].
Under-roast pudding is also now a thing of the past, mainly because of the
technology of its cooking. It used to be ―a simple flour batter – occasionally
with spices – cooked in front of the roasting-fire, under the meat, so that it
collects drips of meat fat and juices as it cooks‖ [13]. Similarly to Yorkshire
and Sussex puddings, under-roast pudding was served as an accompaniment
to the meat it was cooked under. In fact, under-roast pudding is considered to
be the precursor of modern Yorkshire pudding.
Dripping pudding, also a historical food artifact, was ―batter of eggs,
dripping, sugar, cream, flour and dried fruit, baked in cups‖ [13]. This
pudding was made with melted fat that drips from roasting meat. Though
having much in common with the under-roast pudding, the dripping
pudding was made from the reserved fat and meat juices, and did not
require meat roasted above it.
Potato pudding, also historical, was actually mashed potato (probably
sweet potato in earlier recipes) with sugar, spices, etc., baked and served
either as a separate dish or as accompaniment to meats [13].
Pease pudding refers to ―a near-solid cooked mix of boiled split peas,
usually including yellow or Carlin peas, water, salt and spices, often cooked
with a bacon or ham joint. Sometimes bound with egg or mashed potato‖ [13].
Curate‘s pudding is a kind of potato pudding, ―any of several forms of
easily-made pudding, most notably a baked sweetened potato confection,
presumably named as being suitable for impoverished and inexperienced
bachelors such as curates‖ [13].
With the exception of the reputable Yorkshire pudding, Ukrainian
translations of the names of puddings in this category are difficult to find.
The available translations alongside our suggestions are given in Table 2.
Table 2
name Lingvo Live Translator translation
Yorkshire пиріг із йоркшир- йоркшир- йоркшир-
pudding збитого ський пудинг ський ський
тіста (пиріг з пудинг пудинг
(з куском бездріжд- (пиріг, що
смаженого жового тіста, випікається
м‘яса*) запечений в із кляру, і,
соку м‘яса, як правило,
що подається
смажиться до м‘ясного
над ним*) блюда)
281
Sussex - - - сусекський пудинг

pudding (виріб з прісного
тіста, що вариться
або готується на
пару і, як правило,
подається до
м‘ясних блюд)
steak (or steak - - - м‘ясний пиріг
and kidney)
pudding
fish pudding - - рибний рибний пудинг
пудинг
under-roast - - під- м‘ясний хлібець
pudding смажений (виріб з рідкого
пудинг* тіста, що в
давнину випікався
під м‘ясом, що
смажилось на
відкритому вогні,
попередник
йоркширського
пудингу)
dripping - - - сочистий пудинг
pudding (містить
розтоплений
м‘ясний жир)
pease pudding - гороховий пудинговий горохова каша,
пудинг пудинг* горохове пюре
potato - - картоп- картопляний
pudding ляний пудинг
пудинг
curate‘s - - пудинг пустий
pudding куратів* картопляний
пудинг, бідний
картопляний
пудинг
Translations and translation commentaries marked with an asterisk in
Table 2, in view of the definitions above, fail to adequately deliver the
original reference, or, in case of Google Translator, do not make much sense.
282
3. Pudding as a dessert
Though pudding originated as a kind of sausage, today it is above all a
popular dessert, appearing in a multitude of forms and tastes. The most
celebrated kind is Christmas pudding, also known as plum pudding, an
essential element of Christmas festivities. There are a couple of things about
Christmas pudding that can surprise foreigners not familiar with the dessert,
one being that the pudding is flamed before serving, another that, though
called plum pudding, it does not contain any actual plums, as in the old days
the word plum was used to refer to ―a dried grape or raisin as used for
puddings, cakes, etc.‖ [8, p. 1014], and one more that, though Christmas
pudding is considered to be ―a must‖ for Christmas, many British people
actually find it not very palatable.
The popular English Christmas carol ―We Wish You a Merry
Christmas‖ contains an enigmatic line ―Oh, bring us some figgy pudding‖,
which makes us today wonder whether figs used to be so common as a
filling for Christmas pudding in the old days – this is another trap for a
translator, as the word figgy only meant that the pudding was made with
raisins [14, p. 200-201].
Sweet puddings are so many that it is impossible within this paper to
provide a description of each particular member of this family. Most of
them can be grouped either by the major ingredient (bread pudding, lemon
pudding, orange pudding, marrow pudding, rice pudding, sago pudding,
semolina pudding, cheese pudding, chocolate fudge pudding, treacle
pudding, bread-and-butter pudding, beastings pudding, macaroni pudding,
etc.) or the name of the locality (Chester pudding, Chichester pudding,
Deptford pudding, Glastonbury pudding, Isle of Wight pudding, Manchester
pudding, Newcastle pudding, Northumberland pudding, Rochester pudding,
etc.) or both (Lincolnshire apple pudding). Some have fancy names like
Baroness pudding or Her Majesty‘s pudding, some quite unimaginative
names like Monday pudding. There is even a pudding called Spotted Dick,
which is a ―steamed sponge pudding speckled with dark dried fruit‖ [13].
The word dick in its name, which causes a lot of jokes, is believed to be just
an old dialectal pronunciation of dough.
When dealing with these names, a translator often has to be on the alert
– if names like Manchester (or any other geographical) pudding can be
rendered in Ukrainian offhand, others, like Spotted Dick or Monday
pudding (which is ―slices of left-over pudding cooked with custard‖ [13]) or
historical beastings pudding (―a custard made with beasting, or beesting –
the first milk drawn from a cow after she gives birth‖ [13]) require a little
research – reading recipes, looking at the pictures, etc. Some of the
puddings, like rice pudding, semolina pudding, macaroni pudding appear to
283
have very close relatives in Ukrainian cuisine, so the translator, instead of

calling them пудинг, should rather fetch a lexical analog. English-Ukrainian
dictionaries can offer little help with sweet puddings. Google, of course,
conscientiously gives translations (mostly literal), some of which naturally
require editing.
Table 3 summarizes translations of some of the above-mentioned kinds
of sweet puddings. It does not include ―toponymic‖ puddings.
Table 3
name Lingvo Translator translation
Live
Baroness - - баронесовий пудинг
pudding пудинг баронеси
beastings - - пудинг молозивний
pudding пудинг
bread - - хлібний хлібний
pudding пудинг пиріг,
хлібний
пудинг
bread-and- - - хліб та масло хлібний
butter пудинг пудинг
pudding
cheese - - сирний сирний
pudding пудинг пудинг,
сирне суфле
chocolate - - шоколадний шоколадний
fudge пудинг пудинг
pudding
Christmas різдвяний - різдвяний різдвяний
pudding пудинг пудинг пудинг
Her - - пудинг її пудинг Її
Majesty‘s величності Величності
pudding (ванільний
пудинг з
фруктами)
macaroni - - макаронний макаронник,
pudding пудинг макаронна
запіканка
marrow - - пудинг пудинг з
pudding кісткового кістковим
мозку мозком
284
Monday - - понеділок- вчорашній

pudding ний пудинг пудинг,
понеділ-
ковий
пудинг
orange - - помаран- апельси-
pudding чевий новий
пудинг пудинг
plum сливовий плампудинг, сливовий різдвяний
pudding пудинг ізюмний пудинг пудинг
сливовий пудинг
пиріг (традиційна
різдвяна
страва)
rice pudding рисовий рисовий рисовий (молочна)
пудинг пудинг пудинг рисова
каша
sago - - пудинг саго саговий
pudding пудинг
semolina - - пудинг манна каша
pudding манної
крупи
Spotted Dick - «далматець», плямистий пудинг
варений Дік «Плямистий
пудинг з Дік»,
родзинками «Далматин»
treacle - - пудинг пудинг з
pudding патокою
Summing up, we can say that the English proverb featured in the title of
this paper can indeed serve a good metaphor, advising translators who come
face to face with the British pudding and feel responsibility for adequate
representation of this multifaceted culinary phenomenon to a reader from
another culture, to ―dig into it‖ first.
References
1. Гороть Є.І., Коцюк Л.М., Малімон Л.К., Павлюк А.Б. під заг.
керівництвом Є.І. Гороть. Англо-український словник. Вінниця: Нова
книга, 2006. 1700 с. 2. English-Ukrainian Reference Dictionary for
Foreigners. Уклад.: Є.І. Гороть, Н.О. Данилюк, І.М. Калиновська [та
ін.]; під керівництвом та за заг. ред. проф. Є.І. Гороть. Луцьк: Вежа-
Друк, 2016. 500 с. 3. Общее языкознание. Внутренняя структура языка.
Отв. редактор Б.А. Серебренников. М.: Изд-во «Наука», 1972. 445 с.
4. Маслова В.А. Лингвокультурология. М.: Академия, 2001. 208 с.
285
5. Куликова В.Г., Ковальчук М.В. Меню як різновид гастрономічного

дискурсу: перекладацький аспект. Науковий вісник ДДПУ імені І. Франка.
Серія «Філологічні науки». Мовознавство. Том 1, № 5. 2016. С. 176-
179. 6. Сидоренко С.И. К вопросу о статусе и типологии внутри-
языкового перевода. Язык и культура в эпоху глобализации: сборник
научных трудов по материалам первой международной научной
конференции «Язык и культура в эпоху глобализации». Выпуск 1. В 2-х
томах. Т. 2. СПб.: Изд-во СПбГЭУ, 2013. С. 194-203. 7. Богачов А.Л.
Досвід і сенс. Монографія. К.: Дух і літера, 2011. 336 с. 8. A New
English Dictionary on Historical Principles. Edited by James A.H. Murray
et al. Volume VII. Oxford: At the Clarendon Press, 1909. 1700 p.
9. Longman Dictionary of Contemporary English. Pearson Education
Limited, 2003. 1950 p. 10. Cambridge Dictionary. English Dictionary.
[Electronic resource]. https://dictionary.cambridge.org/dictionary/. 11. A New
English Dictionary on Historical Principles. Edited by James A.H. Murray
et al. Volume V1. Oxford: At the Clarendon Press, 1901. 532 p.
12. Merriam-Webster Dictionary. https://www.merriam-webster.com/.
13. The Foods of England Project. [Electronic resource]. http://www.
foodsofengland.co.uk. 14. A New English Dictionary on Historical
Principles. Edited by James A.H. Murray et al. Volume IV. Oxford: At the
Clarendon Press, 1901. 535 p.
Алла Сітко, Юлія Данилюк

Фактори, що зумовлюють комунікативну варіативність під час

перекладу
The article deals with the investigation of communicative variation in

the process of translation. The factors which cause communicative variation
in fiction translation are singled out, namely, the communicative situation,
social status of the speaker, pragmatic impact of the utterance and amount
of emotional load.
Key words: communicative variation, fiction translation, utterance,
communicative situation.
Історія розвитку мовознавства налічує численні спроби дослідити

речення в комунікативному аспекті як інтенційний засіб мовленнєвого
спілкування. Проблема варіювання/варіативності у мові вже давно
привертає увагу лінгвістів. Так, вона була однією з центральних у
роботах Празького лінгвістичного гуртка, власне, при розробці
фонології, у працях дескриптивістів, та інших лінгвістів. Варіювання
розглядається у найрізноманітніших його проявах.
286
Комунікативна варіативність – мовне явище, яке у спілкуванні,

усному чи письмовому, а також у перекладі, особливо художніх
творів, так чи так зумовлене певними факторами. В процесі дослід-
ження (матеріалом обрано роман Дж.Р. Толкіна «Володар Перстнів» та
його переклад у виконанні О. Фешовець) було здійснено класифікацію
висловлювань за функціональними і семантичними ознаками, які в
залежності від певних характеристик могли підлягати тим чи тим
варіаціям у перекладі.
1. За ситуацією спілкування висловлювання поділяються на
формальні (ділове або урочисте мовлення) та неформальні (побутова
сфера спілкування).
2. За соціальним статусом мовця висловлення класифіковано на
три групи залежно від соціального статусу щодо статусу мовців:
вищого, рівного, нижчого.
3. За прагматичною спрямованістю висловлювання (досліджу-
валися власне питальні висловлювання) поділяються на: інформативні
або неінформативні, серед яких виокремлюють перепити, риторичні
питальні речення, питання-стимули, питання-реакції та ін.
4. За ступенем емоційної насиченості висловлювання класифі-
ковано як: емоційно-експресивні, в яких ступінь прояву домінуючих
почуттів – зацікавленості, здивування тощо – є найвищим; емоційно-
забарвлені, в яких емоції виражені без особливої емфази; емоційно-
нейтральні, в яких неможливо виокремити будь-які певні емоції чи
ставлення мовця [1, c. 75].
Наведена вище класифікація була складена на основі загальної
характеристики комунікативної варіативності як мовного явища, з
урахуванням особливостей матеріалу дослідження. На основі цієї
класифікації можна зробити висновок, що ознаки висловлювань, які
підлягають комунікативній варіативності, головним чином залежать не
стільки від синтаксичних характеристик речення, як від стилю і
контексту, в якому перебуває речення. Без контексту надзвичайно
важко судити, який саме тип комунікативної варіативності необхідний
в перекладі, і наскільки переклад адекватний з огляду на ситуацію.
Процес варіювання може бути обумовлений як лінгвістичними
(структурно-семантичними особливостями самих лексичних одиниць,
їх взаємодією в мові і мовленні, процесами запозичення), так і
екстралінгвістичними факторами (умовами життя мовця, ситуацією,
стилем мовлення тощо).
Серед факторів лінгвістичної варіативності найчастіше називають такі:
1) соціолінгвістична варіативність (вплив соціальних змін та
соціальної мобільності на розвиток мови, включаючи рівень соціаль-
них відносин, рівень офіційності і т.д.);
287
2) текстуальна варіативність (взаємодія жанру і теми тексту, його

лінгвістичної експресії, що враховує ситуацію дискурсу і спосіб
передачі інформації);
3) регіональна варіативність (подібність і відмінність регіональних
різновидів мови, включаючи явища мовного контакту);
4) індивідуальна варіативність. Основним фактором, що зумовлює
ту чи ту варіативність у мовленні, а також у перекладі, є фактор
адресата, тобто особливості цільової аудиторії або реципієнта [2,
с. 15]. Фактор адресата зумовлює варіативність як вербального, так і
невербального спілкування.
Суб‘єктивний фактор, або фактор мовця, зумовлює певну
варіантність у стилі висловлювань та у невербальних сигналах – в
залежності від обставин та ситуації. Соціокультурний фактор –
соціокультурний контекст комунікації має великий вплив на вибір
серед варіантів перекладу.
Культуроспецифічний фактор відіграє важливу роль при виборі
означення певного об‘єкту позамовної реальності при перекладі
(наприклад, у Швеції дуже важливим є час «між цвітінням черемшини
та бузку». У німецькій мові, задля уникнення невдалого перекладу та
неефективної комунікації, слід вживати лексему Pfingstzeit, що
українською означає свято Трійці [3, с. 73]. У матеріалі дослідження
зустрічаємо наступний приклад: у хобітів музеї називались «будин-
ками метомів», а «метом» у їхньому розумінні – це зазвичай
подарунок, сувенір абощо, який передається з рук в руки і, врешті-
решт, потрапляє до такого музею. Без детального пояснення читач
просто не матиме змоги зрозуміти призначення речей, названих
«метомами», тому перекладач, як власне і сам автор, надав таке
пояснення [4, c. 18].
Під час дослідження було застосовано антропоцентричний підхід, у
межах якого здійснювалось розрізнення двох факторів – зовнішнього і
внутрішнього. Внутрішній людський фактор – це врахування особли-
востей характеру, поведінки, психології, менталітету діючих осіб
твору з метою адекватного аналізу їх стосунків, відношень, соціаль-
ного статусу, індивідуальної варіативності мовлення, інтенцій, харак-
теру тощо. Зовнішній людський фактор – орієнтація на читача, аналіз
адекватності перекладу твору з огляду на відтворення тексту цільовою
мовою, використані засоби, прийоми і конструкції, і відповідно аналіз
компетентності перекладача.
Відтак, можна констатувати наявність великої кількості факторів,
які впливають на комунікативно-прагматичну варіативність мовлення
взагалі та питальних речень зокрема, причому в кожному окремому
288
тексті вони можуть бути різні, і це також залежить від цілого ряду
причин – наприклад, характеру твору, мети автора, мети перекладача,
певних соціолінгвістичних обставин тощо. Тому для того, щоб
адекватно відтворити будь-який текст, слід якомога детальніше
проаналізувати всі можливі варіанти перекладу, фактори і ознаки
варіативності, супутні лінгвістичні та інші явища.
Варіативність як лінгвістичне явище можна поділити на кілька
типів і охарактеризувати в залежності від мовної ситуації, проте
найголовнішою функцією комунікативної варіативності при перекладі
художніх текстів є стилістична функція. Інваріантність перекладу того
чи того висловлювання в розмовній мові, особливо коли оригінал
звучить відносно нейтрально, залежить не тільки від вищезазначених
факторів та обставин, але й від функціонального стилю тексту.
Інваріанти в перекладі надають певного колориту, більш яскраво
передають висловлювання, передають додаткову емоційну, почуттєву
інформацію, інформацію про мовця і слухача, інформацію про
загальну атмосферу тощо. Окрім цього, вживання варіативності при
перекладі допомагає урізноманітнити статичність оповідання
(наприклад, уживання слів said, look, go, take, тощо, які часто
зустрічають у класичній художній літературі). Варто зазначити, що під
час перекладу власне з англійської мови українською варіативність
вживається для пожвавлення вираження таких нейтральних англійсь-
ких конструкцій як ―yes, I did‖, ―No, I didn‘t‖, знову ж таки, ―he said‖,
―they went quickly \ slowly \ hastily‖, і т.п., оскільки українська мова
сама по собі багата на найрізноманітніші вислови та синоніми для
вираження різноманітних емоційних станів в межах літературної мови,
у той час як англійська літературна мова (особливо, вживана у творах
класичної художньої літератури) обмежена рамками вживання не лише
синтаксичних конструкцій, але й унормованим використанням
лексичних одиниць.
Усі досліджувані висловлення було умовно поділено на дві
стилістичні групи: формальні та неформальні, в межах яких описувались
особливості інтонаційної організації кожного з прагматичних видів
висловлень з урахуванням ступеня емоційної насиченості й соціального
статусу мовця відносно соціального статусу слухача.
Аналіз процесів, що диктуються жанровими законами, тематикою
тексту та авторською індивідуальністю, ґрунтується на теорії типоло-
гічної класифікації текстів з урахуванням текстових та змістових
особливостей. Емоційно-експресивний компонент тексту, який прояв-
ляється на усіх рівнях мовної системи, спирається на семантичний
потенціал фонетичних, лексичних і граматичних засобів.
289
Неоднорідність мовного соціуму, зумовлена історичними та соціо-

культурними факторами, визначає існування різних мовних форм, що
в межах єдиного мовного континууму мають певні лексичні,
фонетичні та граматичні відмінності [5, с. 231].
Отже, виявлено сюжетно-тематичні, фонетичні, лексичні,
синтаксичні, лінгвостилістичні ознаки, які є типологічними стильо-
вими ознаками тексту, тобто інваріантними для творів цього жанру, і
які слід відрізняти від тих особливостей художньої форми, що
визначаються художнім методом, нормами літературної мови епохи та
індивідуальним стилем автора.
Слово, трапляючи в ту чи ту мовну ситуацію, набуває нових
значень і смислових обертонів. В.О. Виноградов підкреслював, що усе
різноманіття значень, функцій і смислових нюансів слова зосеред-
жується в його стилістичній характеристиці. Стилістична сутність
слова визначається його індивідуальним положенням в семантичній
системі мови, в колі його функціональних і жанрових різновидів
(письмова мова, усна мова, їх типологія, мова художньої літератури
тощо) [6, c. 14]. Відомо, що через загальну багатоаспектність мови
мовленнєва комунікація містить багато аспектів, в яких виражаються
досить різні сторони когнітивно-духовного життя людини [5, с. 231].
Саме семантико-стилістична характеристика слова слугує основою
реалізації ним прагматичних функцій, що, як результат, призводить до
генерування лексичною одиницею прагматичних конотативних,
сугестивних, колокаційних, афективних, суб‘єктивних значень [7, c. 31].
З цього можемо висновувати, що вживання тих чи тих слів,
словосполучень, зворотів безсумнівно впливатиме на семантику
речення (під час дослідження було виявлено, що вживання пере-
кладачем певних зворотів та словосполучень впливає на принципи
побудови синтаксичних конструкцій, а отже, на текст в цілому).
Відтак, неоднорідність мовлення стосовно функціонально-
стилістичних характеристик, що виділяються для певного типу ситуацій
спілкування, безпосереднім чином впливає на реалізацію семантики
багатозначних слів. Контекст і тип мовного повідомлення не тільки
дозволяють встановити, в якому значенні вжитий полісемант, але і є
показником можливостей реалізації семантичного потенціалу слова.
Так, у художньому тексті, що ґрунтується на функції впливу, слово
виходить за рамки свого стереотипного вживання і втілюється в
образних, похідних, динамічних значеннях, які потребують особливої
інтерпретації в контексті, і це, безумовно, впливає на засоби та
синтаксичні конструкції, використані перекладачем [16, c. 24].
290
Отже, комунікативна варіативність – це не лише явище фонології.

Комунікативна варіативність вважається природною і фундамен-
тальною властивістю будь-якої мови, вона є необхідним етапом
перебудови елементів мовної системи в процесі оновлення та
вдосконалення її засобів. Комунікативна варіативність на синтаксич-
ному рівні спричинена наступними факторами: соціолінгвістичним,
текстуальним, регіональним, індивідуальним, культуроспецифічним, а
також ситуативними факторами і факторами інтенцій адресанта. Слід
зазначити, що зазначені вище фактори не завжди враховуються
перекладачем та інколи призводять до грубих стилістичних помилок в
тексті перекладу.
1. Алексенко С.Ф. Соціолінгвістичні, функціональні та комунікативно-
прагматичні ознаки висловлювань-вибачень (на матеріалі англійського
діалогічного мовлення). ―Наукові записки‖ Тернопільського державного
педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. 2001. № 2.
С. 73-79. 2. Вишневская Г.М. Билингвизм и его аспекты: Учеб.
пособие. Иваново: ИвГУ. 1997. 97 с. 3. Трошина Н.Н. Лингвисти-
ческий аспект межкультурной коммуникации. Лингвистические иссле-
дования в конце двадцатого века. М.: МГУ, 2000. С. 56-80. 4. Толкин Дж.Р.Р.
Властелин Колец. Екатеринбург: У-Фактория, 2003. 1020 с. 5. Сітко А.В.,
Струк І.В. Комунікативне навантаження риторичних запитань (на
матеріалі англомовної художньої прози). Одеський лінгвістичний
вісник, 2017. № 9, том 1. С. 231-235. 6. Виноградов В.А. Лингвисти-
ческие аспекты обучения языку. К проблеме иноязычного акцента в
фонетике. Вып. № 2. М.: МГУ, 1976. 64 с. 7. Серебренников Б.А.,
Кубрякова Е.С., Постовалова В.И. и др. Роль человеческого фактора в
языке: Язык и картина мира. М.: Наука, 1988. 216 с.
Tania Triberio
Verona, Italy
Different Semantic and Grammatical Interpretations of Russian

„Predicatives‟ Within the So-Called „Transition Zone‟
(переходная зона)
The article will briefly outline the outcomes of some authors, in

particular V.V. Babajceva and I.P. Matchanova, who assume that some
particular Russian forms ending in –o, as холодно, with respects to their
semantics, may or may not belong to the so called ‗category of condition‘
according to the different communicative aims and contexts. There will be
shown differences and similarities as far as semantics and grammatical
291
structures are concerned in the process of translating from a source

language (SL) to a target language (TL).
Key words: predicative, semantic interpretation, grammatical
interpretation, transition zone, Russian language.
The grammatical status of the so-called ‗predicates‘ has always been a

matter of discussion among linguists. Some consider words as жарко (it‘s
too hot), душно (it‘s muggy) direct derivates from relevant adverbs and
adjectives, to be included in the traditional parts of speech [1]; others
assume that, for their particular ‗verbal function‘, used above all in
impersonal contexts, they should be considered sort of ‗impersonal
predicates‘, to be included in a special ‗category of condition‘ (категория
состояния = КС):
к безличным глаголам, требующим вспомогательных есть, было,
будет, относятся слова велено, сказано, можно, должно, весело,
скучно. Льзя, жаль, лень считаются безличными глаголами с особен-
ными окончаниями (to impersonal verbs requiring auxiliary verbs есть,
было, будет, refer words as велено [it is ordered], сказано [it is told],
можно [it is possible], должно [it is necessary], весело [it is happy],
скучно [it is boring]. Льзя [it is legal/possible], жаль [it is a pity], лень [it
is lazy] are considered impersonal verbs with particular endings) [2, p. 204].
On the other hand it happens to be really complex to consider the
existence of an independent morpho-grammatical category, where to
include these words ending in -o, referring neither to the verb or the
adjective, not to the adverb, used simply with predicative functions (also
with a copula) within impersonal contexts [3, p. 75].
В то же время их с трудом можно отнести только к наречиям,
поскольку при ближайшем рассмотрении оказывается, что указанные
слова не подводятся под категорию наречий, так как не относятся ни к
глаголу, ни к прилагательному, ни к другому наречию (At the same
time it would be difficult to connect these words only to adverbs, as,
looking at them more carefully, it becomes clear that these words are
neither to be included in the adverbial category, nor do they refer to the
verb, or to the adjective or to any other adverb) [4, p. 74].
The so-called ‗transition zone‘ (‗переходная зона‘) tries to reconcile
these two opposite positions. Rather than opting for one or the other
position, some linguists assume the existence of different interpretative
possibilities that can be associated with these expressions. And these
different interpretative possibilities depend on the predominance of
prerogatives due either to evaluative connotations (typical of the adjective)
292
or to state/condition, which may lead to different lexical combinations

and/or grammatical outcomes in the process of translating from a SL
(source language) to a TL (target language). In her article Классификация
частей речи с учѐтом переходных явлений (Parts of speech classification,
taking into account the ‗transition zone‘ events), V.V. Babajceva shows well
how, besides a ‗nuclear zone‘ (‗ядерная зона‘) these expressions have,
there exists a ‗transition zone‘ (‗переходная зона‘), where it is possible to
individuate a syncretic scale of values. In a semantic scale going from A
(adjective) to Б (expression of state/condition), through hybrid contexts that
may be defined, indeed, ‗transitory ones‘ (Аб and аБ), the context in АБ
represents the neutral contact point between the two extremes:
(SL) А – О! как хорошо ваше время! – Продолжала Анна
(Л. Толстой)
(TL) (O! How good is your time! – said Anna) (L. Tolstoj)
(SL) Аб – Всѐ было хорошо […](Л. Волынский)
(TL) (Everything was good (ok) […]) (L. Volynskij)
(SL) АБ – Всѐ хорошо под сиянием лунным... (Н. Некрасов)
(TL) (Everything is good under the moonlight) (N. Nekrasov)
(SL) аБ – Хорошо, сказал он. Ух, хорошо! И засмеялся
(И. Герасимов)
(TL) (It‘s) good, he said. Oh, (it‘s) good! And he laughed
(I. Gerasimov)
(SL) Б – Мне здесь хорошо... А вы будете скучать (В. Каверин)
(TL) I feel good here ... While you‘ll be bored (V. Kaverin)
[5, p. 309]
As from A you get closer to Б, the possibility that the expression
хорошо refers to a ‗canonical‘ subject, in the nominative case, becomes
weaker and weaker. The logical subject in the dative case мне, when
referring to the form in -o, identifies an impersonal context:
А. ваше время -> Аб. всѐ было -> АБ. всѐ -> аБ. Ø -> Б. мне
In a semantic scale that from the adjective goes to the so-called
‗predicative‘ (expression of condition), through different ‗evaluative‘
nuances, according to the communicative intent, there is a certain
grammatical asymmetry in the translation process. While, in the SL, to
semantic differences correspond different lexical contours and grammatical
structures (alternatively adjective or predicative form), in the TL there‘s no
evidence of this kind of differentiation and the adjective ‗good‘ is to be
found throughout the whole semantic scale.
The same author, in her work dated 1988 Явления переходности в
грамматическом строе русского языка и методика их изучения
293
(Transition events in the grammatical order of Russian language and

methods for their teaching) links the growth of the KC to the phenomenon
of the ‗transposition‘ (‗транспозиция‘) [6, p. 3-13]. The examples in (1)
show a sort of ‗functional homonymy‘ between the short form adjective
(1a), the adverb (1b) and the predicative (1c) [6, p. 3-13]:
(1)
a. Лицо.NOM ее. GEN грустно. N [SHORT ADJ]
Face.NOM her[PRON] sad[ADJ]
(Her face is sad)
b. Она.NOM грустно[ADV] посмотрела[v] на меня. ACC

She.NOM sad[ADJ.]-sadly[ADV] looked[v] at me. ACC
(She looked at me with sad eyes/sadly)
c. Мне. DAT грустно[PRED] потому, что весело[PRED] тебе. DAT

I (am).NOM sad[ADJ] because happy [ADJ] you.NOM
(I‘m sad because you are happy)
The grammatical outcomes from the SL respectively of 1a. грустно
[SHORT ADJ], of 1b. грустно [ADV]) and of 1c. грустно [PRED] are all
adjectives in the TL (sad [ADJ]). The example in 1b. (грустно [ADJ]) also
allows for the adverbial outcome in the TL (sadly[ADV]). It is interesting to
note that, regardless of the value of грустно, evaluative in 1a., modal adverb
in 1b., referring to a state in 1c., the grammatical outcomes in the TL do not
necessarily vary, while they definitively differ in the SL. It is worth mentioning
that this kind of words has also been studied by the linguist E.I. Voinova, who
gives a differentiation from the construction point of view, distinguishing
the semantics and the different functions of the words of condition from the
evaluating ones and showing that, for the latter, the dative subject is not
characterizing [7]. The lexical contour associated to these words in the SL,
indeed, differs: subject is canonical, at the nominative case, in 1a./1b., while
the non canonical subject ‗Мне‘ is characterizing only in 1c., transferring
the state in question from the physical-external level to emotional one
(person experiencing it).
G.A. Zolotova considers the possibility to increase the quantity of the
parts of the discourse by identifying for the words expressing ‗evaluation‘
(‗оценка‘) a category in its own right, as: особого лексико-грамма-
тического класса слов (of a particular lexical-grammatical class of words)
[8, p. 279-281]. When comparing the examples in (2), words in –o as
холодно/ важно/ логично have, respectively, connotations going from
state/condition (a), to evaluation (b, c):
294
(2)
a. мне холодно [PRED]
to me. DAT cold [ADJ]
(I‘m cold)
b. мне важно [PRED]
to me. DAT important [ADJ]
(It‘s important for me)
c. * мне логично [PRED]
*to me. DAT logical [ADJ]
(It‘s logical *for me)
While 2a. refers to the physical condition of the experiencer, expressed
through the dative logical subject мне, that is selected by the same
predicative холодно, важно in 2b. is evaluative and does not select the
dative мне; логично in 2c. with its ‗absolute meaning‘ (if something is
logical, it must be for everyone) is never accompanied by a dative non-
canonical subject.
The study of I.P. Маtchanova proves to be very interesting for the
purposes of the present discussion. The basic components of these words,
the so-called ‗semantic values‘ (‗семи‘) are closely linked to the same
syntactic structure of the sentence and share the property of ‗invariability‘
(‗инвариантность‘) [9]. Some of them can be determined lexically, others
are suggested by the context [8]. If we consider, for example, the word
холодно in the examples in (3), we notice how its syntactic-combinatory
properties vary in relation to the context (also lexical) and how,
consequently, different semantic interpretations can exist:
(3)
a. холодно ногам / рукам
cold[PRED] feet / hands.DAT
(my feet/hands are cold → physical condition )
b. холодно на душе
cold[PRED] in[PR] soul[LOC]
(I‘m cold in my heart / my heart is cold → emotional condition)
c. холодно на улице
cold[PRED] in[PR] street[LOC]
(It‘s cold outside → condition of the environment)
All the three above showed cases express a state/condition, but,
according to the chosen ‗lexical contour‘, the semantic meaning of each one
acquires different nuances with respect to the more general one of condition
they all share. The combinatory properties these words have in some way
295
enhance or neutralize their invariable semantic values of staticity, subject

inactivity, perception, duration and condition oriented towards the subject.
We conclude this section dedicated to the so-called ‗transition zone‘ and
its innumerable possibilities of interpretation with the following consideration
of E.S. Pataškova:
В современном русском языке наблюдается тенденция трансфор-
мации качественных по значению лексем в статальные: Мне фиоле-
тово (жарг.); Было коричнево; Пахло корицей (У. Гамаюн). Поэтому в
языке постоянно происходят случаи транспозиции слов из одной части
речи в другую, наблюдается утрата старых и приобретение новых
качеств, что, несомненно, связано с глубокими внутренними
преобразованиями лексико-грамматической характеристики слова, с
изменениями категориального статуса слова, его структурно-семанти-
ческой характеристики при сохранении внешнего облика слова (In the
contemporary Russian language there is a tendency to transform the
meaning of words from qualitative/evaluative to stative: I feel purple
(slang); It was brown; There was the scent of cinnamon (U. Gamajun).
Therefore in the language constantly occur cases of transformation of
words, which imply the passage from one part of speech to another, we
notice a loss of old qualities to acquire new ones, which, undoubtedly, is
linked to deep internal reorganization of the lexico-grammatical characteristics
of the word, to the change of the categorial status of the word, of its structural-
semantic characteristics despite tha fact that the morphology of the word
remains unchanged) [10, p. 194-202].
Grammatical abbreviations:
ACC = ACCUSATIVE (CASE)
ADJ = ADJECTIVE
ADV = ADVERB
DAT = DATIVE (CASE)
GEN = GENITIVE (CASE)
LOC = LOCATIVE
N = NEUTER
NOM = NOMINATIVE (CASE)
PR = PREPOSITION
PRON = PRONOUN
PRED = PREDICATIVE (FORM)
V = VERB
References
1. Милетова Е.В. О проблеме определения лингвистического статуса
слов категории состояния в отечественной и зарубежной литературе
(нa примере русского и английского языков). Известия Российского
государственного педагогического университета имени А.И.Герцена.
№ 69. Санкт-Петербург, 2008. С.177-181. 2. Востоков A.Х. Русская грам-
матика. Санкт-Петербург:Типография И.Глазунова, 1831. 3. E.M. Галкина-
296
Федорук. Наречие в современном русском языке. Москва: Mосковский

государственный институт истории, философии и литературы, 1939.
4. Щерба Л.В. Избранные работы по русскому языку. О частях речи в
русском языке. Москва: АН СССР, 1957. 5. Бабайцева В.В. Классифи-
кация частей речи с учѐтом переходных явлений. Явления переход-
ности в грамматике русского языка. Москва: Дрофа, 2000. 6. Бабайцева В.В.
Явления переходности в грамматическом строе русского языка и
методика их изучения. Межвузовский сборник научных трудов.
Москва: МГПИ им. В. И. Ленина, 1988. С. 3-13. 7. Воинова Е.И.
Дательный падеж при инфинитиве и предикативных словах на о.
Вестник ЛГУ: Серия истории яз. и лит. N. 2, Вып. 1. Ленинград: 1965.
С. 151-159. 8. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского син-
таксиса. Москва: УРСС, 1982. 9. Матханова И.П. Выражение значения
состояния в высказываниях с формами несовершенного вида в совре-
менном русском языке. Функциональный анализ грамматических
форм и конструкций, Дис. канд. филол. наук. Ленинград, 1988.
10. Паташкова Е.С. К вопросу о функционально-грамматическом статусе
слов категории состояния в русском языке. Вестник ЧГПУ. № 12.
Челябинск, 2012. С. 194-202.
Катерина Тулякова
Збереження специфіки украінської мови при перекладах

поетичних творів англійською мовою
The article looks at the specific features of the Ukrainian poetic

language that constitute a challenge for a translator. The author analyses
some of Lesia Ukrainka‘s poems and their English translations. It is
emphasized that the effectiveness of translations depends on the adequate
rendering of some key language units.
Key words: translation, transformation, interpretation, linguistic analysis,
comparative method.
Неоцінима роль перекладу в розвитку людської цивілізації загально-

відома. Не меншу роль відіграє переклад і в сучасному світі. Тому не
викликає подиву той пильний інтерес, який виявляють по відношенню
до нього вчені, письменники, критики, практики перекладу. Особлива
увага приділяється найбільш складним для перекладу творам худож-
ньої літератури як засобу встановлення міжнародних культурних
зв‘язків. Прикладом може бути представлення творчості Лесі Українки
англомовному читачеві. Насамперед тому, що творчість письменниці –
це світова слава української літератури. Великий новатор – вона з
297
рідкісною витонченістю поєднувала у своїй творчості найхарактерніші

риси української національної свідомості з різними ремінісценціями і
мотивами світової культури. Своєю поезією Леся Українка навстіж
розчинила двері в людський світ, значно розширивши жанрово-
тематичні обрії рідного письменства. Разом з Іваном Франком вона –
другий титан слова в планетарній поезії. Герої її творів ведуть боротьбу
за волю, за право на щастя, за можливість побудови нормального
суспільства, де людська гідність була б найвищою вартістю.
Мета статті – з‘ясувати особливості процесу перекладу поетичних
творів та прослідкувати адекватність інтерпретації англійською мовою
певних україномовних рис на прикладі поетичних творів Лесі Українки.
До творів Лесі Українки – з метою їх аналізу – зверталися англо-
мовні реципієнти: М. Тарнавська, Е. Рев‘юк, Й. Кіркконела, П. Канді,
К. Меннінг, Е. Сіммонс. Вони зосереджували свою увагу на ідеоло-
гічних аспектах її творів, відзначали жанрове та тематичне новатор-
ство письменниці.
Рецепція творчості Лесі Українки англомовними літераторами
явлена як перекладами поезій, так і монографіями, дослідженнями,
нарисами, розвідками, статтями, опублікованими у різних періодичних
виданнях США, Канади, Великобританії, зокрема, це – ― The Ukrainian
Quarterly‖, ―The Ukrainian Review‖, ―Journal of Ukrainian Studies‖,
―Comparative Literature‖ та ін. Заслуговує на увагу двотомний збірник
―Ukrainian literature in English‖ Марти Тарнавської, що містив бібліо-
графію англомовних перекладів та критичних відгуків про українських
письменників з 1840 по 1965 рік [1].
Помітну роль у відкриванні світові України відіграла монографія К.
Меннінга ―Twentieth-Century Ukraine‖ – це своєрідний історико-культур-
ний нарис про нашу державу. К. Меннінг на цьому не завершив своє
дослідження. У 1950 році в журналі ―Comparative Literature‖, що
видається при Орегонському університеті, США, була опублікована
його стаття ―New England in Lesya Ukrainka‘s ―In the Wilderness‖, де
автор високо оцінив драматичну поему «У пущі» Лесі Українки [2].
Наша стаття передбачає детальний аналіз поетичних творів. Ми
простежимо за трансформацією тих мовних одиниць, що відтворюють
специфіку української мови, віддзеркалюють менталітет нації. Для
прикладу пропонуємо зразки перекладів Г. Еванс.
Порівняльний аналіз містить наступі пункти:
1) мета висловлювання;
2) ситуативність;
3) спосіб вираження ситуації;
4) еквілінеарність;
298
5) еквіритмічність та еквірозмірність.
Базовим поняттям перекладацької теорії виступає поняття еквіва-
лентності. Саме тому ступінь еквівалентності дозволяє говорити про
якість та адекватність тексту перекладу тексту оригіналу. Різновидами
еквівалентності є: еквілінеарність, еквіритмічність та еквірозмірність,
які ми використовуємо для порівняльного аналізу. Вибір даного зразку
поетичної спадщини не випадковий. По-перше, англомовна версія
детально не досліджена. По-друге, дбаючи про збереження специфіки
української мови при перекладах, ми тим самим дбали про
утвердження нації з її менталітетом, що репрезентував себе у мові
художніх творів.
Художнє мовлення – це вища, найбільша форма реалізації
можливостей мови. Лексика художнього мовлення дещо відрізняється
від лексики нормативної, тому складно відтворювати художні
(особливо поетичні) твори іншою мовою, але можливо. Проблема в
іншому – в ступені якості, еквівалентності перекладу.
Розглянемо порівняльний аналіз поетичного твору Лесі Українки
―Contra spem spero!‖ («Без надії сподіваюсь»). Даний вірш – своє-
рідний гімн людській волі, яскраве свідчення титанічного духу
поетеси. Отже, 1. за метою висловлювання:
4-а строфа оригіналу: І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.
4-а строфа перекладу: Scalding tears that will melt armour
Of the ice that has long on earth lain,
Maybe flowers will bloom and a springtime,
Bearing joy for me too, come again.
У перекладі основна думка збережена. Лейтмотив віршу
виражений у 3-му рядку 2-ї строфи та повторюється у 3-му рядку 7-ї
строфи – у перекладі зберігається: [3]
3-й рядок 2-ї строфи – always I, against hope, keep on hoping;
3-й рядок 7-ї строфи – ever I, against hope, keep on hoping.
2. Ситуативність
Назва твору оригіналу й перекладу залишилася однаковою (латин-
ською мовою), що посилює тяжіння до наскрізної думки, яка збере-
жена в перекладі.
3. За способом вираження ситуації
Слід звернути увагу на символіку твору, на контрастні символічні
образи «квітки на морозі», «серед лиха співати пісні», «ясна владарко
темних ночей», що відтворюють неволю народу і його світлі
299
сподівання на визволення. У перекладі відповідно – ―flowers of cheer‖,

―sing a song when grief is my lot‖, ―lodestar, precursor of dawn‖.
Характерна україномовна символіка дещо видозмінилася, однак збере-
глася семантична цілісність [3].
Улюбленими образами поетеси є «весела весна» (4-та строфа) –
―springtime‖; «зірка провідна» (6-та строфа) – ―the bright queen‖.
Простежимо перехід стилістичних прийомів оригіналу в перекладі. В
українському варіанті градація, анафора, риторичні звертання та
вигуки, які вказують на повторюваність, наростання дії і почуття.
Відбувається і градація оригіналу, і риторика питань у перекладі:
2-а строфа оригіналу 2-а строфа перекладу
Жити хочу! Геть думи сумні! I would live! Away gloomy thought
3-я строфа оригіналу 3-я строфа перекладу
Буду сіять барвисті квітки, I shall plant my lowers of cheer,
Буду сіять квітки на морозі I shall plant in the frost vivid flower
Важливою є наказова інтонація останньої строфи, яка завершує
розвиток переживань ліричного героя, відображає незламну волю до
боротьби, формує його ідею.
Оригінал:
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Переклад:
Yes! Through my tears I would burst out laughing,
Sing a song when grief is my lot.
Ever I, against hope, keep on hoping –
I will live! Away, gloomy thought!
Наказова інтонація є завершальною і в перекладі, не порушуючи
ритмомелодики.
Простежимо збереження візуально-чуттєвої алітерації.
2-а строфа оригіналу:
З–с–з–с–с (…крізь сльози сміятись,
С –с – с серед лиха співати пісні…)
2- а строфа перекладу:
Th – s – s (…through tears I would burst
S–s–s sing a song…is…)
Наближене звучання створює подібну атмосферу сприйняття як
оригіналу, так і перекладу, створюючи на підсвідомому рівні семан-
тико-стилістичну єдність творів.
300
4. Еквілінеарність.
Кількість рядків у перекладі збігається з кількістю рядків в оригі-
налі; збережена інтонаційна єдність твору та розташування абзаців.
5. Еквіритмічність та еквірозмірність.
У перекладі 3-стопний анапест оригіналу збережено.
Зробивши порівняльний аналіз перекладу, проаналізувавши
доцільність вживання певних мовних одиниць, можемо зробити
висновок, що Г. Еванс вдалося наблизити англомовні відповідники до
текстів оригіналу. Краса і велич слів української поетеси, обрії ії
світосприйняття, переступивши бар‘єри часу, вдало подолали і мовні
бар‘єри завдяки майстерності перекладачів. Перекласти – означає
виразити точно засобами однієї мови те, що вже виражено засобами
іншої мови в нерозривній єдності змісту і форми. Не менш важливим є
передача римування та розміру твору оригіналу. Ступінь вірності
оригіналу є тим критерієм, який визначає рівень професійної кваліфі-
кації перекладача та оцінку якості перекладу.
1. Ukrainian Literature in English. Selected articles in journals and
collections publ. since 2000. Compl. by M. Tarnawsky. Ukrainian
Quarterly. 2010. Spring-Summer. 2. Зорівчак Р. Лесине слово в англійсь-
кій одежі. Всесвіт. 1971. № 2. С. 30-33. 3. Леся Українка. Зібрання
творів у 12 тт. К:Наукова думка, 1975. Т.1.
Сергій Фокін
Критерії деталізації статті у двомовному перекладному словнику
Polysemy‘s degree constitutes a challenging lexicographic problem both

in theory and practice of translation. While an extremely detailed
lexicographic entry turns out to be useful for scientific and technical purposes,
in bilingual dictionaries, where the meanings correlate with target language
lexemes, a wider specification should concern those senses which are
rendered in different ways, particularly, the cases of a high risk of derivative
interference. Meanings separation in bilingual dictionaries must be founded
on the practice of translation rather than etymological features and might
depend on directionality of translation. Translators might also need different
connotatively marked translations in an entry within the same meaning.
Key words: bilingual lexicography, polysemy, semantics, derivative
interference, translation.
301
Людській комунікації властиве нашарування часом багатьох сенсів,

виникнення додаткових смислів, додавання підтексту тощо. У цих
процесах лексеми набувають нових значень, прочитань і забарвлень;
деякі з них стають настільки регулярними, що згодом фіксуються у
словниках. Істотну частину цих значень (а точніше – лексико-семан-
тичних варіантів, далі – ЛСВ) можна пов‘язувати відношенням еквіва-
лентності зі значеннями лексем інших мов і в такий спосіб укладати
двомовні перекладні словники. У той самий час практика перекладу
свідчить, що двомовні словники не так вже й часто можуть прислужи-
тися перекладачам: то немає певного слова, сталого виразу, то
запропоновані переклади не вписуються у смисл і логіку тексту, то за
стилістично-конотативними критеріями переклад не відповідає
вихідній лексичній одиниці. Це й не дивно: навіть в одномовних
тлумачних словниках вдається знайти не всі можливі інтерпретації
лексичних одиниць.
Неповнота словників пов‘язана не лише з тим, що мова
надзвичайно динамічна і характеризується постійним жвавим розвит-
ком, особливо ж на лексичному рівні, а й також із тим, що
методологічне питання розрізнення між релевантними і нерелевант-
ними семантичними відмінностями, фіксованим і оказіональним
значенням залишається відкритим. Приміром, англійський іменник
―door‖ в Кембриджському, Оксфордському словниках англійської
мови та у словнику СУМ української мови тлумачиться з різним
набором значень:
Door: a flat object that is used to close the entrance of something such
as a room or building, or the entrance itself [1].
Door: a hinged, sliding, or revolving barrier at the entrance to a
building, room, or vehicle, or in the framework of a cupboard [...]. 1.1 A
doorway [...]. 1.2 Used to refer to the distance from one building in a row to
another [...] [2].
ДВEРІ, ей, Отвір у стіні для входу і виходу [...]; Стулка, що
закриває отвір – вхід і вихід [3].
Чи можна сказати, що Оксфордський словник вичерпно характе-
ризує лексему ―door‖, оскільки він найдетальніший з-поміж згаданих?
Напевно, меж вичерпності немає. Прикладами, в яких зазначений
іменник фігурує як образне позначення відкритого шляху до чогось,
відсутність перешкод, рясніють як романо-германські, так і слов‘ян-
ські мови, однак як окремий лексико-семантичний варіант цей зміст не
зафіксований у жодному зі згаданих словників. Постає логічне
питання, чи є це окремим лексико-семантичним варіантом чи лише
оказіональним явищем? У цьому значенні лексема вживається
302
регулярно і не перше десятиліття, але з погляду тлумачного словника,

очевидно, виокремлення такого значення не дуже релевантно, адже
зрозуміти метафору в контексті не так вже й важко. Для перекладачів з
романо-германських мов на слов‘янські це не становить особливих
труднощів, адже еквівалентні лексеми корелюють з ідентичним
денотатом як у прямому, так і переносному значеннях. При цьому
ніхто не може бути в упевненим, що таке саме метафоричне значення
зберігатиметься і в усіх інших мовах, і з погляду перекладного
словника виокремлення цього значення може стати релевантним.
Чи варто виокремлювати в іменнику ―door‖ значення «двері
транспортного засобу»? Для носіїв англійської мови, напевно, такий
нюанс не є релевантним, однак для носіїв романських мов – так, адже в
іспанській мові існує іменник ―portezuela‖, в італійській – ―sportella‖.
Виходить, що в процесі еволюції мов у різних спільнот узагальнення
денотативних значень до сигніфікативного відбуваються по-різному, з
урахуванням різних відтінків. Філологи можуть сперечатися щодо
міри релевантності або нерелевантності подібних відтінків значення,
однак вказаний приклад щодо різних номінацій дверей свідчить про
необхідність врахування цієї розбіжності при перекладі з української
на іспанську та/або італійську (меншою мірою у зворотному
перекладі). До прикладу, Х. Касарес, всесвітньо відомий іспанський
лексикограф, який присвятив окремий підрозділ своєї праці «Вступ до
сучасної лексикографії» проблемі розрізнення лексико-семантичних
варіантів лексеми, вважає, що переносні значення в словниках не
повинні виокремлюватися [4, c. 64]. Аналогічної позиції тримається і
П.Ф. Сток [5, c. 156-158]. Однак поки лексикографи дискутують,
перекладачі зіштовхуються з реальними практичними проблемами:
переносні значення, метонімічні номінації в еквівалентних лексем не
збігаються. Тому під час перекладу існує ризик мимовільного
перенесення такого значення на іноземну мову. Це помітно, зокрема, у
назвах ігор, коли в різних мовах на позначення ролей та уявних
предметів використовуються різні образи у складі номінацій, зокрема,
в дитячих іграх: «зіпсований телефон» – ―Chinese whispers‖ (англ.),
―teléfono descompuesto, teléfono escarchado‖ (ісп.), ―téléphone arabe‖
(фр.); «грати у дочки-матері» – ―jugar a las familias‖ (ісп.), ―giocare alla
famiglia felice‖ (іт.); «у сищиків-розбійників» – ―to play cops and
robbers‖ (англ.), ―jugar a policías y ladrones‖ (ісп.), ―jouer aux gendarms et
aux voleurs‖ (фр.).
Розглянемо ще один приклад. У романських мовах іменник на
позначення заліза може метонімічно позначати і будь-який предмет з
заліза. Прикметно й те, що цей лексико-семантичний варіант не
303
фігурує у тлумачних академічних словниках іспанської та французької

мов, що свідчить про живу метонімію. Втім, цей відтінок значення
важливий з погляду перекладу на українську, адже для нас іменник
«залізо» позначає речовину, а не предмет з заліза, у той час як існує
розмовний іменник «залізяка». Аналогічно важливою виявляється
розрізнення сем «предмет» / «вміст предмета» для іменника «ложка»,
що залежно від наявності першого чи другого семантичного
компонента, в англійській, іспанській, французькій мовах позначати-
меться термінами ―spoon/spoonful‖, ―cuchara/cucharada‖, ―spoonful /
cuillerée‖ відповідно, і при перекладі на іспанську і французьку цей
ЛСВ слід враховувати. Приклади свідчать, що розрізнення ЛСВ,
несуттєве для носіїв мови, може мати вирішальне значення під час
вибору варіанта перекладу.
Кількість ЛСВ, потенційно важливих для перекладу, невичерпна,
тому для виокремлення значень слова потрібен певний спільний
знаменник та розумна межа, і мета розвідки – окреслити критерії, за
якими можливо виділяти необхідні для перекладного словника
лексико-семантичні варіанти.
Іспанський учений, лексикограф світової величини Х. Касарес
зазначає: «розподіл на галузі, підгалузі і гілочки, доведений до
крайнощів, серйозно погіршує загальну картину, хоча, з іншого боку,
ліпше висвітлює генеалогію кожного лексико-семантичного варіанта.
Натомість, недоліком надмірного узагальнення, зокрема, є те, що [...]
втрачається можливість спостерігати нещодавні процеси виокрем-
лення нових значень слова. Тому недоречно встановлювати якісь
правила на більшість можливих випадків, і маємо задовольнятися хіба
що деякими емпіричними принципами, що слугуватимуть загальним
орієнтиром» [4, c. 57-58]. Серед цих орієнтирів лексикограф виокрем-
лює такі умови: «1) коли в вихідній мові, з якої потрапило слово, було
декілька значень, і ці значення більш-менш закріпилися в іншій мові;
2) коли поняття, що має широкі логічні рамки, може бути розтлу-
мачено в вужчих рамках; 3) коли окказіональне вживання стає
регулярним; 4) переносні значення не слід розглядати як окремі
лексико-семантичні варіанти; 5) коли означення починає використо-
вуватися без означуваного, необхідно переконатися, що цей семантич-
ний процес завершено [4, c. 64]. П.Ф. Сток зазначає, що з-поміж
лексико-семантичних варіантів слід розрізняти чітко виокремлювані та
нечітко виокремлювані значення. До чітко виокремлюваних дослід-
ниця відносить ті, різниця між якими проявляється у відмінних
синтаксичних властивостях, колокаціях, а також у прикладах вживан-
ня, в яких однозначно прочитується задане значення [5, c. 156-157]; до
304
нечітко виокремлюваних значень слід віднести переносні вживання, а

також випадки, в яких можливе вживання слова на межі різних
значень [5, c. 158-159]. Авторка підкреслює, що у класичних тлумач-
них словниках зазвичай розрізнення значень слова велося за історич-
ним принципом, і це не виключається як можливий метод. Однак з
появою словників, що представляють лексику у синхронії, поняття
лексико-семантичного варіанта вже можна вводити незалежно від
діахронічних зв‘язків, а ґрунтуватися необхідно на колокації,
синтаксичних зв‘язках та колігації [5, c. 160]. Отже, опис значення
слова не може обмежуватися рухом виключно вглиб парадигми: він
неминуче має виходити на синтагматичний рівень.
Отже, зрозуміло, що розрізнення значень у тлумачному і в
перекладному словниках конкретної мовної пари – два окремих
питання. Якщо проблема розрізнення полісемії в тлумачному словнику
має одні цілі, у перекладного словника мета інша. Детальні одномовні
словники дуже корисні для розробок словників, а надто в галузі
комп‘ютерної лексикографії, і значний поступ простежується вже в
тому, що теоретичні розробки лексикографів та здобутки інноваційних
технологій органічно поєднуються і спричиняються до появи якісно
нового продукту шляхом лінгвістичного конструювання. З метою
створення детального словника для комп‘ютера, штучного інтелекту,
електронної комунікації справді потрібен ретельний аналіз великих
корпусів текстів, підтверджений статистикою. Чітко розписані
лексико-семантичні варіанти можна використовувати з метою
семантичної розмітки текстів (автоматичної, напівавтоматичної,
ручної), електронних корпусів. Приміром, шляхом перебору варіантів
машина може з високим ступенем імовірності виводити, який саме
лексико-семантичний варіант реалізується в тому чи іншому вузькому
контексті, тобто, дозволяє знімати неоднозначність. Цей метод,
розроблений італійськими дослідниками Р. Навільї і П. Веларді,
називається структурно-семантичним співвіднесенням (―structural
semantic interconnection‖, англ.). Однак для здійснення такого аналізу
набір лексико-семантичних варіантів має бути заданий заздалегідь;
проблемою цього методу є те, що у різних словниках кількість лексико-
семантичних варіантів не збігається [6, с. 1175-1186]. Зазначені
проблеми ще раз підкреслюють актуальність уніфікації критеріїв
виокремлення лексико-семантичних варіантів в одномовних словниках.
У перекладних словниках деталізація словникової статті
ґрунтується не лише на семантичних критеріях: важливо враховувати
можливі варіанти перекладу в рамках одного значення, які можуть
бути різними з огляду на вплив позамовних чинників. При цьому
305
широка деталізація, заснована на ретельному семантичному аналізі і

статистичних обґрунтуваннях, може виявитися часом зайвою і
обтяжливою: якщо велика кількість значень у лексем вихідної і
цільової мов збігатиметься, увага перекладача розпорошуватиметься
на зайві деталі. В.Г. Гак підкреслює, що словники для перекладачів
принципово відрізняються за структурою і за змістом від словників
загального користування [7, с. 76-78]. Утім, у сучасних словниках
підхід змішаний: вони призначені і для пересічних користувачів, і для
перекладачів водночас. У тих випадках, коли перекладачеві достатньо
незначного натяку, щоб самостійно підібрати оптимальний варіант
перекладу, користувачеві без філологічної освіти потрібно чимало
нюансів. Адже перекладач проходить ґрунтовну філологічну підготовку,
знає основи лексикології, стилістики, термінології, а також, завдяки
досвіду, начитаності, багатої практики має й розвинену філологічну
інтуїцію, цілком достатню, щоб прогнозувати нове значення лексеми на
основі відомих зі своїх спостережень механізмів творення значень слів.
Навички розуміння нових, щойно створених значень лексем, таким
чином, перекладачеві дуже потрібні, однак вони цілком можуть
спрацювати й під час розуміння значення лексем, які вже давно існують
і закріпилися в мові, які перекладач не знає і пізнає під час виконання
перекладу: у такий спосіб значно заощаджується час на пошук. Тому,
приміром, у словнику для перекладачів включення віддієслівних
іменників і прикметників часто не несе нових відомостей.
З іншого боку, інтуїтивне розуміння лексичної одиниці може
схибити, тому й трапляються помилки, пов‘язані з різного роду
інтерференцією навичок. Інтерференції поділяються на різні типи,
однак, оскільки у статті йдеться саме про значення слова, зупинимось
на проблемах словотвірної інтерференції. З-поміж можливих видів
словотвірної інтерференції слід розрізняти, по-перше, проблеми
дериваційного словотвору в цільовій мові за моделлю вихідної мови
та, по-друге, семантичний словотвір. Перший стосується випадків
самовпевненості перекладача, коли знання системи мови дозволяють
йому наважуватися творити нові слова за знайомими моделями і не
перевіряти їх у словниках, отже це не є предметом нашої уваги в
рамках поставленої мети. Другий випадок стосується саме семан-
тичних зсувів значення лексеми, що призводять до менш помітних
помилок, коли перекладач на свій розсуд наділяє лексему лексико-
семантичним варіантом, не відомим, отже, незрозумілим для носіїв
цільової мови. В окремому дослідженні доречно перевірити, наскільки
словотвірна інтерференція може стосуватися різних видів творення
лексичних значень (докладніше про механізми творення значень див. у
306
праці І.В. Смущинської ―Lexicologie française‖ [8, c. 173]), однак тут

обмежимось ілюстраціями оказіоналізмів на основі епонімії.
В українській мові використовується епонім «шумахер» на
позначення водія, що непомірно, часто з ризиком для життя, збільшує
швидкість руху; епонім «сусанін» може в іронічному сенсі позначати
людину, яка супроводжує інших до пункту призначення хибним
шляхом. Якщо постать Сусаніна, цілком логічно, краще відома в
Україні, ніж в романо-германьскому мовному ареалі, то Міхаель
Шумахер – німецький гонщик, і цілком можна очікувати, що
оказіональне творення такого епоніма в романо-германьских мовах
було б зрозумілим. Тим не менш, в іспаномовній традиції з еквіва-
лентним значенням використовується епонім ―Fittipaldi‖. Епонімічні
значення не зафіксовано в одномовних тлумачних словниках; у
перекладних – і поготів.
Отже, словник для перекладачів має бути спрямований у першу
чергу не на ретельність виокремлення лексико-семантичних варіантів
слова, а на виокремлення труднощів перекладу. Джерелом його
поповнення має бути не лише практика перекладів, а надто помил-
кових, аналіз корпусів текстів перекладу.
У теоретичній лексикографії та комп‘ютерній лінгвістиці приділя-
ється мало уваги конотативному значенню. Справді, показані вище
семантичні дебрі настільки глибокі, що наразі упорядникам словників
заледве вдається впоратися з денотативним компонентом значення.
Однак перекладачі з досвіду добре знають, як довго часом доводиться
підбирати влучне колоритне слово, здатне милувати, дивувати, ятрити
почуття. Яскравим прикладом міг би стати ще один епонім: іменник
―séneca‖ в іспанській мові є не лише власною назвою, іменем
давньоримського філософа, а є загальною назвою зі значенням «мудра
людина». Однак ця лексема в іспанській мові має виражене конота-
тивне забарвлення, і при його перекладі перекладачеві стануть у
пригоді конотативно марковані варіанти перекладу, такі як «філозоф»,
«мудраґель», «мудрій» тощо. Подібні труднощі виникають при
перекладі евфемізмів, дисфемізмів та інших стилістично маркованих
одиниць мовлення. Хоча в цілому на матеріалі художнього перекладу
показано, що конотація в перекладі передається переважно на макро-
рівні [9, с. 464], пропозиція прямих денотативно і конотативно еквіва-
лентних перекладів на рівні лексичних відповідників теж для
перекладачів надзвичайно корисна.
У підсумку зазначимо, що виокремлення значень залишається
актуальною проблемою двомовної перекладної лексикографії. Мета
розрізнення лексико-семантичних варіантів в одномовних і двомовних
307
словниках різна. Набір значень слова може бути ширшим і вужчим, і

міра деталізації залежить від ступеня спорідненості вихідної й цільової
лінгвокультур, від напрямку перекладу; підвищення деталізації може
відбуватися як у парадигматичному, так і синтагматичному напрямку,
причому останній для перекладних словників додає більшої практич-
ної цінності; набір варіантів перекладу у перекладному словнику лише
в загальних рисах відбиває значення вихідного слова, однак не є його
точним віддзеркаленням: нерелевантні значення у двомовному пере-
кладному словнику можуть ігноруватися, а релевантні значення
можуть бути представлені не повною мірою. Натомість однозначно
важливо включати окремою позицією до статей двомовних словників
випадки потенційної словотвірної інтерференції; корисним для
перекладачів може бути розмаїття варіантів перекладу навіть у рамках
одного й того самого значення (наприклад, включення конотативних
варіантів навіть при ідентичному денотативному значенні).
Розрізнення і деталізація значень має ґрунтуватися не на тлумачних
словниках вихідної мови, а на практиці перекладу, першочергово – на
аналізі помилок перекладів. Словники для перекладачів мають бути
спрямовані в тому числі на подолання словотвірної інтерференції,
імовірність якої зростає саме в разі свіжих, оказіональних значень.
Ступінь деталізації лексико-семантичних варіантів залежатиме від
спорідненості вихідної і цільової лінгвокультур – напрямку перекладу.
З огляду на регулярне творення оказіональних значень не можна
розраховувати на вичерпність двомовних словників.
1. Cambridge English Dictionary. https://dictionary.cambridge.org/
dictionary/english. 2. Oxford English Dictionary. http://www.oed.com/.
3. Словник української мови (СУМ). Академічний тлумачний словник.
http://sum.in.ua/. 4. Casares J. Introducción a la lexicografía moderna.
Madrid: Consejo Superior de Investigaciones Científicas, 1950. 354 p.
5. Stock P.F. Polysemy. Practical Lexicography. A Reader. Oxford University
Press. 2008. P. 153-160. 6. Navigli R., Velardi P. Structural Semantic
Interconnections: a Knowledge-Based Approach to Word Sense Dis-
ambiguation. IEEE Transactions on Pattern Analysis and Machine Intelligence
(PAMI). 2005. n 27(7). P. 1075-1086. 7. Гак В.Г. О разных типах двуязыч-
ных словарей. Тетради переводчика. М., 1964. Вып. 2. С. 71-78.
8. Smouchtchynska I. Lexicologie française. К.: Видавничий дім Дмитра
Бураго, 2015. 600 с. 9. Фокін С.Б. Дисфемізми в художньому пере-
кладі: еквівалентність у мікро- та макроконтексті. Мовні і концепту-
альні картини світу. К.: ВПЦ «Київський університет», 2014. Вип. 47.
Ч. 2. С. 473-484.
308
Анна Чалик, Ірина Шахновська

Збереження ідіостилю Ф.С. Фіцджеральда в перекладі
The article is dedicated to special features of unique writing manner of

Fransis Scott Fitzgerald and ways of rendering these peculiarities in
translation. The research is based on the novel ―The Great Gatsby‖ by
F. Scott Fitzgerald and its translation by Mar Pinchevsky.
Key words: idiostyle, idiolect, individual language, metaphor, simile,
writing manner.
Категорія стилю мовлення несе в собі не лише виражальне, але й

змістове навантаження. Сучана мовознавча наука досі не має остаточ-
ного й однозначного визначення цього поняття, однак різним аспектам
дослідження категорії стилю присвячували праці В.В. Виноградов,
Г.О. Винокур, Р.К. Мін‘яр-Білоручєв, В.А. Кухаренко, О.В. Ребрій.
Особливим фокусом їх досліджень був і залишається вплив особистих
поглядів, думок і переконань письменника на зміст і форму його твору,
залежність кількісної переваги тих чи інших мовленнєвих зворотів від
особливостей мислення та сприйняття світу автором твору.
Деякі дослідники не визнають різниці між термінами «ідіолект» та
«ідіостиль». Так, у «Лінгвістичному словнику» О.С. Ахманової термін
«ідіостиль» визначення не має. А енциклопедія «Українська мова»
подає два поняття «індивідуальний стиль» та «ідіолект» як абсолютні
синоніми: «стиль індивідуальний, ідіолект – сукупність мовно-
виражальних засобів, які виконують естетичну функцію і вирізняють
мову окремого письменника з-поміж інших; своєрідність мови
окремого індивіда. Це поняття насамперед стосується стилю майстра
слова, письменника. Стиль індивідуальний залежить від творчої
індивідуальності автора, його світосприймання та світовідчуття,
ставлення до явищ навколишньої дійсності та оцінки їх» [1, с. 676].
Пізніше, в «Короткому тлумачному словнику лінгвістичних термінів»
ці поняття формулюються наступним чином: ««ідіолект» – мовна
практика окремого носія мови; сукупність формальних і стилістичних
ознак, що вирізняють індивідуальну мову; «ідіостиль» – індивіду-
альний стиль, в якому виражальні, марковані засоби мови утворюють
певну систему. «Ідіостиль» часто ототожнюють з ідіолектом» [2, с. 67].
Протягом довгого часу поступове уточнення поняття ідіостилю
розмежувало ці два терміни. Так, радянський і російський філолог
В.П. Григор‘єв визначає ідіостиль як відображення «інтенцій» і
309
«образу світу» поета» [3, с. 19]. При цьому ідіолект для дослідника –
це сукупність мовних форм «індивідуального мовлення» [3, с. 20]. У
своїх роздумах Г.О. Винокур доходить висновку, що «... ми таким
чином ступаємо уже на міст, що веде від мови як чогось позаособис-
тісного, загального, надіндивідуального до самої особистості того, хто
пише. Тут перший пункт, у якому в ході наших міркувань ми зустрі-
чаємося з поняттям індивідуальної мови, особистого стилю» [4, с. 42].
Зараз термін «індивідуальний стиль» насамперед застосовують до
творчості окремого письменника, адже, розвиваючи свій талант, він
виробляє «власну мову», стиль, обирає характерні вислови, звороти,
будову фраз, улюблені слова. В.В. Виноградов відзначав, що ідіостиль
реалізується в індивідуальному використанні різноманітних мовних
засобів в нових функціях, в залежності від лінгвістичного смаку
письменника та через своєрідний відбір цих засобів, індивідуальний
синтез форм мовного вираження і плану змісту [5, с. 106]. Сучасні
мовознавці визначають ідіостиль як явище комплексне, таке, що
відображає наміри, світогляд, епоху життя та творчості й особистість
автора індивідуальними засобами мовлення, письма, структуризації
тексту та його лексичного наповнення.
Ф.С. Фіцджеральд був і залишається найвизначнішим літописцем
згубної сили багатства і слави. До його творчого спадку належать
літературні шедеври, що стали класикою ще за життя автора. Жодному
з його попередників не вдавалося зазирнути в глибини американської
психіки, її потаємні закутки і настільки повно їх зобразити.
Ф.С. Фіцджеральд вважається одним із найвизначніших американ-
ських письменників початку ХХ ст. Не дивлячись на те, що американ-
ська культура розвивалась дещо ізольовано від Старого світу, вона
розквіла на грунті творчості європейських письменників та багато
звідти почерпнула. Ф.С. Фіцджеральд – представник епохи модер-
нізму, однак уже сам літературний напрям цього періоду витікав із
англійського романтизму, тому письменник став не лише дзеркалом
своєї епохи, але й прославленим романтиком [6].
Романтична манера письма часто зверталась до так званої
концепції двох світів – паралельного відображення двох різних
поглядів на світ: ідеалістичного та реального; на одні й ті самі події,
їхні протиріччя, взаємодії, тощо. Цей самий прийом став «візитівкою»
творчості Ф.С. Фіцджеральда, адже в його романах можна чітко
прослідкувати двояке, дещо неоднозначне ставлення автора до власних
героїв та сюжетів, письменник власноруч приваблює читача до
зображуваних подій та дає йому зрозуміти їх очевидні наслідки [6].
310
Саме за допомогою метафор Ф.С. Фіцджеральд надає своїй

«скупій», дещо сухій, манері письма чарівності та привабливості для
читача, ніби пом‘якшує враження від строгих та різких реалій своїх
романів. Твори письменника подекуди автобіографічні, а тому
реалістичні, однак завдяки своєму антропоцентризму, зосередженому
на головних героях, роботи Ф.С. Фіцджеральда чуттєві та неодно-
значні, вони спонукають читацьку аудиторію до роздумів та аналізу
прочитаного.
Існує декілька різних класифікацій метафор. У нашій статті, слідом
за О.В. Борисовою, ми розглядаємо такі види метафор:
1) традиційна метафора – загальноприйнята в будь-який період та в
будь-якому літературному напрямку метафора;
2) стерта метафора – це загальноприйнята метафора, яка втратила
свій фігуральний характер;
3) авторська метафора – це метафора, яка відображає бачення
оточуючих предметів автором;
4) розгорнута метафора – метафора, яка послідовно проявляється у
великому фрагменті повідомлення [4].
Саме цієї класифікації ми дотримувались у ході дослідження
роману Ф.С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі» та його перекладу,
виконаного М. Пінчевським.
Ще з самого початку своєї роботи над романом автор задумав його
як глобальну метафору на американську реальність. Так, сам герой
Джей Гетсбі уособлював примарну «американську мрію», а оповідач
Нік Каррауей показував точку зору письменника. Протягом усього
твору Ф.С. Фіцджеральд здебільшого використовує метафори для
передачі настрою, почуттів героїв, особисте ставлення автора до
зображуваних подій та людей; із розвитком сюжету читач може
прослідкувати еволюцію цих елементів.
Ф.С. Фіцджеральд відомий саме своїми складними авторськими
метафорами, які зберігаються в перекладі. Авторська метафора
відрізняється своєю сміливістю, оригінальністю та новизною. Часом
автор проводить такі паралелі, які, здається, зовсім не мають ніякого
спільного концепту [7, с. 87]. Під час перекладу авторської метафори
більшість перекладачів намагаються зберегти авторській текст, але, за
мовної або художньої потреби, визнають можливість застосування
трансформацій. Саме індивідуальний підхід до тексту оригіналу
дозволяє перекладачу побачити твір очима автора та передати
побачене правильно підібраними засобами мови перекладу.
Для перекладу авторських метафор використовують майже усі
види перекладу, але найчастіше використовується описовий переклад,
311
наприклад: Her voice is full of money…That was it. I‘d never understood
before. It was full of money – that was the inexhaustible charm that rose and
felt in it, the jingle of it, the cymbals’ song of it [8]. – У її голосі відчувається
дзвенкіт грошей... І так воно й було. Тільки тепер я зрозумів це. В її
голосі дзвенькали гроші – ось що безнастанно вабило в його чарівних
переливах, дзвенькіт металу, переможна сила кимвалів [9]
Часто такий тип метафор передається прямим перекладом:
He knew that when he kissed this girl, and forever wed his unutterable
visions to her perishable breath, his mind would never romp again like the
mind of God [8]. – Він знав: коли він поцілує цю дівчину, коли з'єднає
назавжди свої несказанні мрії з її минущим диханням, уява його
назавжди втратить божественну свободу [9].
Лише завдяки контексту твору читач може зрозуміти, що дана
метафора прирівнює примарні мрії до чогось, здавалося б, матеріаль-
ного, однак неосяжного, як повітря, а тому цей приклад є яскравою
авторською метафорою. Алегоричне значення цього звороту доволі
просте, а тому зберігається перекладачем при прямому перекладі.
Цікавими є і випадки використання стертих метафор в романі.
Наприклад: The one on my right was a colossal affair by any standard – it
was a factual imitation of some Hotel de Ville in Normandy, with a tower on
one side, spanking new under a thin beard of raw ivy, and a marble
swimming pool, and more than 40 acres of lawn and garden [8].
Це – стерта або мертва метафора, оскільки значення її чітко
зрозуміле, а характерний відтінок зник; вона відповідає семантичній
системі. Метафора проста і легка для передачі, тому в перекладі
застосовується дослівний переклад, що дозволяє зберегти її образність
та зміст.
The Buchanan’s house floated suddenly toward us [8]. – Особняк
Б’юкененів раптом виплив нам назустріч [9].
Тут перекладач застосовує прийом калькування і зберігає метафо-
ричність оригіналу. Цей уривок цікавий також тим, що передає
нехарактерну для української мови, але звичну для англійської,
структуру речення, де активну дію виконує нежива істота. Така
методика дозволила зберегти тон розповіді Фіцджеральда.
Традиційні метафори містять в собі чітко виражений культурний
відтінок. Вживання багатьох з них зумовлено мовною традицією. В
романі «Великий Гетсбі» вони виступають елементами розмовного
стилю та передають здебільшого зневажливий тон у діалогах героїв.
Так, у своїй квартирі у Нью Йорку Міртл Вілсон визнає свій шлюб
помилкою юності, наслідком відсутності досвіду та розуміння життя: I
thought he knew something about breeding, but he wasn't fit to lick my shoe [8].
312
Для перекладу традиційних метафор використовують, як правило,

контекстуальну заміну, тому що, зазвичай, образ метафори, що є
традиційною для мови оригіналу, не завжди має буквальний відповід-
ник в мові перекладу. Перекладач вдається до контекстуальної заміни,
але в українській мові образ значно відрізняється, а отже метафорич-
ність виразу при цьому дещо втрачається: Я вважала, що він людина
вихована, а виявилося, що він і нігтя мого не вартий [9].
Наступний приклад це також ілюструє: They meet all kinds of crazy
fish [8]. – Вони водяться хтозна з ким [9].
Тут втрата метафоричності прослідковується яскравіше, однак
калькування або інші прийоми не змогли б передати її краще. Таким
чином, можемо відзначити, що для перекладу традиційних метафор
стратегія контекстуальної заміни є найбільш вигідною, оскільки
дозволяє найповніше зберегти значення виразів та передати його у
зрозумілій для читача формі.
Розгорнута, або розширена, метафора складається з декількох слів,
які вживаються метафорично та створюють єдиний образ, доповнюють
одне одного для підсилення образності. Такі метафори, як правило,
розкриваються протягом великого відрізку тексту.
Наприклад: This is a valley of ashes – a fantastic farm where ashes grow
like wheat into ridges and hills and grotesque gardens; where ashes take the
forms of houses and chimneys and rising smoke and, finally, with a
transcendent effort, of ash-grey men, who move dimly and already crumbling
through the powdery air. Occasionally a line of grey cars crawls along an
invisible track, gives out a ghastly creak, and comes to rest, and immediately
the ash-grey men swarm up with leaden spades and stir up an impenetrable
cloud, which screens their obscure operations from your sight [8].
Опис долини жужелиці доволі об‘ємний, і можна сказати, що він
метафорично описує міста, які почали активно розростатись у 20-ті
роки. Однак, на відміну від працівників долини, там люди губилися у
власних думках, метушні, наповпах, чергах, пилюці від машин та диму
фабрик. Це похмуре місце спонукає читача переглянути власне
оточення. Перекладач зображує цей уривок за допомогою прямого
перекладу або калькування із притаманною автору гостротою:
Це долина жужелиці – примарні лани, де жужелиця сходить, мов
збіжжя, утворюючи кучугури, пагорби, химерні сади; де жужелиця
набуває обрисів будинків з коминами й димом, що клубочиться вгору, й
де навіть, якщо дуже пильно придивитися, можна побачити
жужеличних чоловічків, які то виникають, то розчиняються в
імлистому, попільному тумані. Час від часу валка сірих вагонеток
виповзає невидимими рейками, зупиняється із страхітливим
313
брязкотом, і відразу ж попелясто-сірі чоловічки роєм накидаються на

них з важкими лопатами й здіймають таку густу хмару, що крізь неї
вже не видно, яким таємничим ділом вони зайняті [9].
Цікаво, що в романі сам оповідач розуміє своє особливе положення
поміж двох світів – реальності твору та читача:
I wanted to get out and walk eastward toward the Park, through the soft
twilight, but each time I tried to go I became entangled in some wild strident
argument which pulled me back as if with ropes, into my chair. Yet high over
the city our line of yellow windows must have contributed their share of
human secrecy to the casual watcher in the darkening streets, and I was him
too, looking up and wondering. I was within and without simultaneously
enchanted and repelled by the inexhaustible variety of life [8].
В перекладі цей прийом передається калькуванням:
Я знову і знову поривався піти — мені хотілося пішки пройтися в
лагідних сутінках до Центрального парку, але щоразу, коли я намагався
підвестись, мене втягували в якусь безладну, галасливу суперечку, що
мов мотузкою прив'язувала мене до крісла. А тим часом, можливо,
якийсь випадковий перехожий дивився з огорнутої присмерком вулиці
вгору, на наші освітлені вікна, й міркував, які таємниці людського
існування ховаються за ними, і подумки я опинявся на місці того
перехожого, й дивився вгору його очима, й відчував ту саму цікавість. Я
був водночас і тут, і там, охоплений і захватом, і страхом перед
нескінченною різноманітністю життя [9].
Іще одним поширеним прийомом перекладу розгорнутих метафор є
смисловий розвиток:
He felt their presence all about the house, pervading the air with the
shades and echoes of still vibrant emotions [8]. – Скрізь у будинку він
відчував їхню присутність – йому здавалося, що у повітрі бринять
відлуння освідчень [9].
Перекладач вживає вираз «йому здавалось», не зважаючи на те, що
цей зворот відсутній в тексті оригіналу, але він є логічним та
доцільним розвитком перекладу.
Із наведених вище прикладів бачимо, що прямий переклад,
калькування – поширений прийом передачі розгорнутих метафор, хоча
і не єдиний. Часто складні за своєю структурою, однак зрозумілі за
змістом, такі метафори практично не вимагають значних відхилень від
оригіналу, а смисловий розвиток і елементи антонімічного перекладу
за необхідності роблять мову автора більш звичною для іноземного
читача, однак під час роботи варто пам‘ятати про характерні риси і тон
авторського письма.
314
Отже, свою стриману манеру письма Ф.С. Фіцджеральд наповнює

складними метафоричними зворотами, які надають оповіді водночас
простоту та витонченість. Характерним прийомом Ф.С. Фіцджеральда
є часта ретроспекція та рефлексія як героїв, так і автора. Крім того,
особливою рисою робіт письменника стала концепція двох світів,
різних поглядів на світ: ідеалістичного та реального. Письменник
привертає увагу читача до зображуваних подій та дає йому зрозуміти
їх очевидні наслідки. В описах людської взаємодії простежуються
риси імпресіонізму, жива і натуральна мова має емотивне забарвлення.
Дослідження показали, що у своєму перекладі роману
Ф.С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі» М. Пінчевський вдало передав
метафоричні образи автора, а також, що описовий переклад, як
правило, може використовуватися в процесі відтворення всіх видів
метафор і, таким чином, є універсальним, але не завжди бажаним. У
ході своєї роботи перекладач має докласти зусиль, щоб не позбавити
текст його яскравості, образності та індивідуальних особливостей
стилю автора, звертати увагу на походження та зміст метафор.
1. Українська мова: енциклопедія. Редкол.: В.М. Русанівський [та ін.].
Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. 820 с.
2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. Москва:
Советская Энциклопедия, 1966. 608 с. 3. Григорьев В.П. Грамматика
идиостиля: В. Хлебников. Москва: Наука, 1993. 225 с. 4. Винокур Г.О.
О языке художественной литературы. Москва: Высшая школа, 1991.
448 с. 5. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. Москва:
Высшая школа, 1981. 320 с. 6. Борисова Е.Б. Метафора как лингво-
поэтический приѐм создания образа персонажа и реализации романти-
ческой концепции двоемирия (на материале романа Ф.С. Фитц-
джеральда «Великий Гэтсби»). https://goo.gl/Tmf2XG. 7. Гак В.Г.,
Телия В.Н., Вольф Е.М. и др. Метафора в языке и тексте. Москва:
Наука, 1988. 176 с. 8. Fitzgerald F.S. The Great Gatsby. http://gutenberg.
net.au/ebooks02/0200041h.html. 9. Фіцджеральд Ф.С. Великий Гетсбі;
Ніч лагідна: Романи. Перекл. з англ. М. Пінчевського. К.: Дніпро, 1982.
472 с.
315
Оксана Шванова
Способи перекладу інфінітиву у функції означення

на матеріалі перекладу стандарту “International standard ISO/FDIS
50002. Energy audits – Requirements with guidance for use”
на українську мову
Analysing the ways of translating the infinitive in the grammatical

function of attribute on the basis of ―International standard ISO/FDIS
50002. Energy audits – Requirements with guidance for use‖ and its
Ukrainian translation, the third-year students identified those ways of
translation and the frequency of their application. This type of work helps
students to understand and master the main patterns of translating the
infinitive in the function of attribute, and to apply the obtained knowledge
in practice. The conducted analysis has shown that the translation by a
modal verbal predicate and a verbal noun is the most common and effective
way of translating the infinitive in the function of attribute.
Key words: translation of infinitive, infinitive in the function of
attribute, translation of international standards.
Чітке розпізнання граматичних структур у реченнях галузевих

текстів впливає значною мірою на правильне розуміння тексту
оригіналу і відповідно на точність, повноту і правильність його
перекладу. Саме тому, для майбутніх фахівців з перекладу важливо
тренувати вміння виділяти певні граматичні явища в реченнях
оригінального тексту, аналізувати структуру речень та знати основні
способи та прийоми відтворення цих граматичних структур цільовою
мовою.
На третьому курсі студенти факультету лінгвістики та соціальних
комунікацій НАУ, майбутні перекладачі, вивчають практичний курс
«Практика перекладу галузевої літератури», основними завданнями
якого є розвивати та вдосконалювати вміння, що формують
професійну компетенцію перекладача, в тому числі ознайомлення з
перекладацькими стратегіями та основними моделями перекладу
певних граматичних структур і подальше застосування набутих знань
на практиці.
Згідно навчальної програми навчальної дисципліни «Практика
перекладу галузевої літератури» студенти філологи-перекладачі у
рамках другого модуля вивчають види означення та способи його
перекладу у технічних текстах із галузевої літератури. У нашій роботі
розглянемо основні способи перекладу інфінітиву та інфінітивних
316
конструкцій у функції означення, що на нашу думку, належить до

актуальних питань з перекладу граматичних явищ. Об‘єктами
дослідження виступають оригінальний текст стандарту ―International
standard ISO/FDIS 50002. Energy audits – Requirements with guidance for
use‖ та його офіційний переклад «ДСТУ ISO 50002:2016 (ISO
50002:2014, IDT) Енергетичні аудити. Вимоги та настанова щодо їх
проведення» [1; 2]. Переклад та науково-технічне редагування
документу здійснено під керівництвом д-ра техн. наук В. Розена, який
є науковим керівником перекладу, та колективом перекладачів,
С. Вятчаніною, Є. Іншековим, В. Мамалигою, О. Овдієнком, П. Розеном,
І. Соколовською, І. Стояновою, А. Чернявським. Із оригінальним
текстом документу та його перекладом можна ознайомитись на
електронних ресурсах, що знаходяться у вільному доступі.
На практичному занятті із дисципліни «Практика перекладу
галузевої літератури» студенти мали можливість проаналізувати
оригінал документу та його переклад українською мовою. Такий вид
роботи допоможе вирішити декілька задач одночасно, а саме: студенти
можуть розширити свої знання та опанувати спеціальну терміно-
логічну лексику із теми «Будівництво», що є визначеною програмою
навчальної дисципліни, а також наочно побачити, які способи і прийоми
перекладу інфінітиву у функції означення застосовують перекладачі і,
що важливо, чи вони є ефективними задля досягнення еквівалентності і
адекватності перекладу із текстом оригіналу документу.
Про особливості перекладу безособових форм дієслова, зокрема
інфінітива та інфінітивних конструкцій, знаходимо у перекладо-
знавчих дослідженнях вітчизняних та зарубіжних лінгвістів
Л.М. Беляєвої, Д.І Єрмолович, Т.А. Зражевської, В.І. Карабана,
І.В. Корунця, Я.І. Рецкера, В.С. Слєпович [3; 4; 5; 6].
Загальновідомо, що інфінітив у реченні є багатофункціональним,
адже може виступати як підмет, бути частиною складного дієслівного
присудка, або частиною складного іменного присудка, вживатись у
ролі додатка до головного дієслова, означення чи обставини.
Звернувшись до оригіналу тексту стандарту ―International standard
ISO/FDIS 50002. Energy audits – Requirements with guidance for use‖ [1],
доходимо висновку, що у функції означення інфінітив вживається
значно частіше, аніж у інших зазначених граматичних функціях, про
що також свідчать проілюстровані приклади. Слід зауважити, що у
функції означення інфінітив має достатньо чітку, незмінну, фіксовану
позицію і зазвичай стоїть відразу після означуваного слова, хоча може
відокремлюватись від нього прислівником. Важливу роль у виборі способу
перекладу інфінітиву у функції означення грає його стан і часова форма.
317
Способи перекладу інфінітиву у функції означення в активному та

пасивному станах є відмінними. Тому, аналізуючи переклад оригіналу
стандарту ―International standard ISO/FDIS 50002. Energy audits –
Requirements with guidance for use‖ [1], звертаємо увагу на ці
особливості та відмінності. Зазначимо, що в документі стандарту
інфінітив у функції означення у активному стані вживається рідше
аніж у пасивній формі, що відносимо до жанрово-стилістичної
особливості стандарту як документу. Розглядаючи моделі перекладу
інфінітиву у функції означення в активному стані загалом, студенти на
заняттях із «Практики перекладу галузевої літератури» звертаються до
тих способів, які виокремлює В.І. Карабан. Отже, інфінітив у функції
означення в активному стані може перекладатись неозначеною
формою дієслова, віддієслівним іменником, особовою формою
дієслова у складі підрядного означального речення, формою теперіш-
нього або майбутнього часу дієслова-присудка у складі підрядного
означального речення, відповідно до контексту часовою формою
дієслова-присудка, а також формою умовного способу дієслова-
присудка у складі підрядного означального речення [7, c. 186]. Проте,
як показують перераховані приклади, найчастіше перекладачі
вдаються до перекладу віддієслівним іменником, нерідко з додаванням
лексичних одиниць для збереження змісту оригіналу, а також формою
дієслова присудка у складі підрядного означального речення.
1) Organization – company, corporation, firm, enterprise, authority or
institution, or part or combination thereof, whether incorporated or not,
public or private, that has its own functions and administration and that has
the authority to control its energy use and consumption [1].
Організація – компанія, корпорація, фірма, підприємство, орган
влади чи установа, або їх частина чи поєднання окремих частин,
офіційно зареєстрована або ні, державної або приватної форми
власності, яка має свої власні функції та адміністрацію і в обов‘язки
яких входить забезпечення контролю та керування енерго-
використанням та енергоспоживанням [2].
2)…(for a team member designated as lead energy auditor) having the
skills to manage and provide leadership to the energy audit team: a lead
auditor should have managerial, professional and leadership skills in order
to manage a team [1].
Наявність (для члена команди, якого призначеного провідним
енергоаудитором) навичок з управління та керування командою з
енергоаудиту: щоб управляти командою, провідному аудитору
потрібно мати управлінські, професійні та лідерські навички [2].
318
3) The energy auditor and the organization shall agree on the time
period to complete the energy audit [1].
Енергетичний аудитор та організація мають домовитись про
часові межі енергоаудиту [2].
4) The energy auditor and the organization shall agree on needs and
expectations to achieve the audit objectives [1].
Енергетичний аудитор та організація мають домовитись про
потреби та очікування для досягнення цілей аудиту [2].
Наступний приклад демонструє метод перекладу інфінітиву у
функції означення формою дієслова присудка у складі підрядного
означального речення.
These individuals shall have the necessary competences and authority to
request or carry out direct operations on processes and equipment,
support the defined energy audit scope and objectives [1].
Ці особи повинні бути компетентними і мати повноваження, щоб
вимагати або здійснювати безпосередні операції над процесами й
обладнанням, дотримуватися визначених характеру та обсягу робіт
і цілей енергоаудиту [2].
За визначенням В.І. Карабана інфінітив у функції означення у
пасивному стані звичайно перекладається модальним дієслівним
присудком, що складається із сполучення слів «слід», «необхідно»,
«можна» та неозначеної форми дієслова, або формою майбутнього часу
дієслова-присудка у складі підрядного означального речення [7, c. 187].
Серед наведених прикладів і варіантів перекладу інфінітиву у
функції означення у пасивному стані знаходимо, що відтворення
формою модального дієслівного присудка є найчастішим способом,
який використовують перекладачі. Це можемо простежити у
наступних прикладах:
1) Energy audit scope – extent of energy uses and related activities to be
included in the energy audit, as defined by the organization in consultation
with the energy auditor, which can include several boundaries [1].
Характер та обсяг робіт з енергетичного аудиту – обсяг
використання енергії і пов‘язаних із ним дій, які мають бути охоплені
енерго-аудитом, як це визначено організацією за походженням з
енергетичним аудитом, що можуть охоплювати окремі межі [2].
2) The energy auditor shall agree with the organization on procedures
to be followed for installation of measuring equipment, if needed [1].
Енергетичний аудитор повинен погодити з організацією проце-
дури, яких необхідно дотримуватися для встановлення вимірю-
вального обладнання, якщо це необхідно [2].
319
3) Energy data and information to be analysed in the audit could

include detailed data on processes and equipment [1].
Енергетичні дані та інформація, які мають бути проаналізовані
в ході аудиторської перевірки, можуть охоплювати докладні дані про
процеси і обладнання [2].
4) The energy auditor and the organization shall agree on relevant data
to be made available prior to the start of the energy audit [1].
Відповідні дані мають бути доступними до початку енергетич-
ного аудиту[2].
5) The energy auditor shall inform the organization of facilities, equipment
and services required to enable the energy audit to be carried out [1].
Енергетичний аудитор повинен проінформувати організацію про
засоби, обладнання та послуги, необхідні для проведення енергетич-
ного аудиту [2].
Переклад віддієслівним іменником також відносимо до частих
способів, які застосовують перекладачі для передачі інфінітива у
функції означення у пасивному стані, проте такий метод не згадується
у класифікації В.І. Карабана.
1) Organizations should provide resources for post-audit evaluation of
audit recommendations to enable decisions to be made on whether to
implement the recommended energy performance improvement
opportunities [1]
Організації повинні надати ресурси для оцінювання аудиторських
рекомендацій у післяперевірковий період для прийняття рішень про
те, чи є необхідність здійснювати рекомендовані можливості з
підвищення рівня досяжної енергетичної ефективності [2]…
2) While ISO 50001 does not require energy audits to be carried out in
accordance with this International Standard, if an organization does so,
this can help it to undertake comparable audits between different sites [1]…
Разом з тим ISO 50001 не вимагає проведення енергоаудиту
відповідно до цього стандарту, але якщо організація робить саме
так, то це може допомогти їй провести порівнювальні аудиторські
перевірки на різних об‘єктах [2]…
Як уже було зазначено, інфінітив у функції означення у пасивному
стані можна перекладати формою майбутнього часу дієслова-присудка
у складі підрядного означального речення, що і демонструють
наступні приклади:
1) Current energy rate schedules or tarrifs or a reference rate (or tariff)
to be used for financial analysis [1].
320
Поточні тарифні ставки (чи тарифи) на енергоресурси або

базисна ставка (чи тариф), що будуть використані для фінансового
аналізу [2].
2) Energy data and information to be collected in the audit could
include detailed data on energy consuming systems [1]…
Енергетичні дані та інформація, що будуть отримані під час
аудиту, можуть охоплювати докладні дані про енергоємні системи [2]
Отже, аналізуючи переклад стандарту ―International standard
ISO/FDIS 50002. Energy audits – Requirements with guidance for use‖,
зокрема, переклад інфінітиву у функції означення, студенти мали
можливість наочно побачити усі способи перекладу цієї граматичної
форми, а також визначити частотність застосування цих способів.
Такий вид роботи допоможе студентам краще засвоїти основні моделі
перекладу інфінітиву у функції означення, і, згодом, використовувати
набуті теоретичні знання на практиці. Проведений аналіз показав, що
серед найчастіших способів передачі інфінітиву у функції означення є
відтворення формою модального дієслівного присудка, а також від-
дієслівним іменником у залежності від пасивної чи активної форми
інфінітиву. Проте, вибір перекладача відповідника для інфінітиву у
функції означення цільовою мовою не завжди співпадає із загально-
відомими перерахованими способами перекладу інфінітиву у функції
означення. Іноді перекладач, зваживши доцільність того чи іншого
прийому, покладається виключно на внутрішню інтуїцію, прагматичну
компетенцію та професійний досвід.
1. ISO 50002:2014 (en). Online Browsing Platform. https://www.iso.org/
obp/ui/#iso:std:60088:en. 2. Будстандарт. Сервіс документів online.
https://www.online.budstandart.com. 3. Зражевская Т.А., Беляева Л.М.
Трудности перевода с английского на русский язык (на материале
газетных статей). М: Междунар. отношения, 1972. 135 с. 4. Карабан В.І.
Граматичні труднощі. Київ: TEMPUS, 1997. 318 c. 5. Корунець І.В.
Теорія і практика перекладу. Вінниця: Нова книга, 2001. 448 с.
6. Рецкер Я.И. Учебное пособие по переводу с английского языка на
русский. М.: Высшая школа, 1981. 160 с. 7. Карабан В.І. Переклад
англійської наукової і технічної літератури. Вінниця: Нова книга, 2018.
654 с.
321
Professional Training of Translators / Interpreters
Ирина Бартошевич
Переход от тестового к процессуальному оцениванию учебной

деятельности студентов
The article compares the essence of test and performance assessment,

shows the potential of performance assessment in higher education. The
object of performance assessment, performance task, forms of performance
assessment and rubric as a tool of performance assessment are presented in
the article.
Key words: test assessment, performance assessment, performance task, rubric.
Оценочно-результативный компонент является неотъемлемым

элементом дидактической системы учреждения высшего образования,
включающим контроль и оценивание учебной деятельности студентов.
Для достижения поставленной цели, обеспечения желаемого резуль-
тата изменения, происходящие в дидактической системе (переход от
традиционной системы обучения к инновационной), должны сопро-
вождаться изменениями специфики контроля и оценивания учебной
деятельности студентов.
На современном этапе высшее образование в Республике Беларусь
направлено на «развитие личности студента, его интеллектуальных и
творческих способностей, готовности вести поиск решения новых
задач, получение им специальной теоретической и практической
подготовки» [1, с. 230]. Образовательным стандартом высшего образо-
вания первой ступени по специальности 1-02 03 06 «Иностранные языки
(с указанием языков)» предусматривается оценочными средствами
«оценка способности обучающихся к творческой деятельности, их
готовность вести поиск решения новых задач, связанных с недоста-
точностью конкретных специальных знаний и отсутствием обще-
принятых алгоритмов» [2, с. 36]. Соответственно, для достижения дан-
ной цели необходимо внесение корректив в организацию и проведение
контрольно-оценочной деятельности.
Однако, несмотря на новые требования общества, традиционное
оценивание в форме теста по-прежнему рассматривается препода-
вателями как наиболее доступная форма оценки учебной деятельности
студентов. В образовательном процессе широко применяются тесто-
вые задания одиночного / множественного выбора, задания на устано-
вление порядка следования / соответствия, задания на указание истин-
ности или ложности, ручной ввод числа / текста, перестановка букв,
322
заполнение пропусков. Использование тестового оценивания учебной

деятельности объясняется легкостью в применении, быстротой в прове-
дении, объективностью в оценивании результатов учебной деятельности
студентов. Тестовое оценивание с педагогической точки зрения не
способно выявить реальное владение студентами навыками и умениями
применения усвоенных знаний на практике, с психологической -
оказывает стресс на обучающихся, снижая вовлеченность в образо-
вательный процесс, с воспитательной - снижает мотивацию к учению.
На современном этапе приобретает популярность процессуальное
оценивание учебной деятельности студентов. В отличие от тести-
рования процессуальное оценивание направлено на выявление не
декларативных (знать что) и процедурных (знать как) знаний, а схема-
тических (знать почему) и стратегических (знать когда, где и как приме-
нять знания). В таблице 1.1 представлен сравнительный анализ тесто-
вого и процессуального оценивания учебной деятельности студентов.
Табл. 1.1. Сравнительный анализ тестового и процессуального
оценивания
Критерий Тестовое оценивание Процессуальное
оценивание
Цель уровень теоретической уровень практической
подготовки подготовки
Объект декларативные и схематические и
оценивания процедурные знания стратегические знания
Когнитивные память, внимание, воображение,
процессы конвергентное дивергентное
мышление мышление, речь
Роль студента объект субъект
образовательного образовательного
процесса процесса
Роль контролер, фасилитатор,
преподавателя осуществляющий поощряющий
внешний контроль самооценку и
взаимооценку
Ведущая форма тест процессуальное задание
Инструмент ключ рубрика
оценивания
Предпосылками появления процессуального оценивания высту-
пают процессуальные тесты. В середине XX века данные тесты
применялись в профессиональном образовании для выявления умений
и навыков в сфере машиностроения, музыкальном образовании и др.
Также процессуальные тесты применялись в психологии, представляя
323
собой невербальные тесты, выявляющие способности людей с

языковыми отклонениями. С 1980-х годов XX века область приме-
нения и понимания сущности и значимости процессуальных тестов
расширилась. Американские ученые рассматривали возможности
применения процессуального оценивания для выявления уровня не
только практической, но и теоретической подготовки. Возрастающий
интерес к процессуальному оцениванию во многом был связан с
недовольством участников образовательного процесса тестами
закрытой формы.
Предпосылкой внедрения процессуального оценивания в языковое
образование на нормативном уровне послужили Proficiency Guidelines
и Oral Proficiency Interview (1995), Standards for Foreign Language
Learning: Preparing for the XXI century (1996). Данные документы
определяют содержание и уровни владения речевой деятельностью. На
научном уровне значительный вклад в разработку идей процессу-
ального оценивания внес G. Wiggins ―Educative Assessment: Designing
Assessments to Inform and Improve Student Performance‖ (1989). Анализ
различных подходов к пониманию процессуального оценивания (Kunnan
1998; Nitko 2001 и др.) позволил выявить его сущность: определение
уровня сформированности умений, навыков и способностей студентов в
ситуациях, максимально приближенных к реальной жизни.
Объектом процессуального оценивания выступает продукт
деятельности студентов, деятельность обучающихся на основе
созданного продукта, а также процесс применения знаний, умений и
навыков в учебной деятельности. Процессуальное оценивание ориен-
тировано на создание социально значимого продукта деятельности
студентов, его презентацию, возможность взаимооценки и самооценки.
Самооценка и взаимооценка могут осуществляться на основе рефлек-
сивного дневника (learning log), листов самооценки, листов взаимо-
оценки, K-W-L charts (что я «знаю»/что я «хочу» знать/то, что я
«узнал»), портфолио и др.
Выявление объекта процессуального оценивания осуществляется
на основе процессуальных заданий. Процессуальное задание в отличие
от тестового не предполагает единственно правильного ответа.
Основываясь на предыдущем опыте обучающихся, процессуальное
задание стимулирует их дивергентное мышление, развивает твор-
ческие способности. Процессуальное задание включает ситуацию,
стимул (информация, являющаяся основой для активной деятельности)
и инструкцию. В качестве примера ситуации процессуального задания
приведем следующую: ―A trolley company has hired you to write a script
to accompany a tour of several of the city‘s most important sites. Choose
324
several sites and write a script that explains the historical, symbolic, or other
significance of the sites‖. Стимулом для решения данной ситуации
выступают печатные тексты, ссылки на электронные ресурсы.
Инструкция позволяет направить деятельность студентов на выпол-
нение процессуального задания.
Процессуальные задания могут быть представлены различными
формами: устные доклады, инсценировки, ролевые игры, дебаты,
брошюры, эссе и др. Данные формы призваны обеспечить комплек-
сное оценивание учебной деятельности студентов. На примере
иностранного языка под комплексным оцениванием понимается
взаимосвязь видов речевой деятельности. В нашем примере формой
процессуального оценивания выступает продукт деятельности
студентов, написание скрипта. При выполнении процессуального
задания задействованы следующие виды речевой деятельности:
чтение, аудирование, письменная речь.
Четкие критерии и уровни оценивания, представленные в форме
рубрики, являются важной составляющей процессуального
оценивания. В отличие от традиционной отметки, в которой все
аспекты учебной деятельности студентов суммируются в одной цифре
или слове, рубрика содержит информацию о достижениях обучаю-
щихся по каждому из критериев. Ознакомление с рубрикой до начала
выполнения задания позволяет студентам легче усвоить критерии,
понять, как будет оцениваться их учебная деятельность. В идеале,
преподаватель разрабатывает рубрику совместно со студентами,
позволяя избежать со стороны студентов жалоб, обвинения в
несправедливости. Для примера рублики, приведем критерии
оценивания высокого (advanced) уровня выполнения процессуального
задания, описанного выше:
− ideas are well organized and elaborated;
− author's personality is appropriately imprinted on the task;
− word choice is effective; vocabulary is enriched;
− minimal errors in punctuation, grammar, usage, and spelling do not
interfere with comprehension.
Рубрика повышает достоверность, надежность и справедливость
оценивания учебной деятельности студентов, обеспечивая более
объективное и последовательное оценивание. Разработанные критерии
и уровни позволяют эффективно оценить как простое задание, так и
сложный проект, четко обосновать оценку.
Таким образом, процессуальное оценивание представляет собой
прямое, систематическое наблюдение за учебной деятельностью
325
обучающихся и ее оценивание в соответствии с заранее разрабо-

танными критериями, представленными в рубрике.
Анализ сущностных характеристик тестового и процессуального
оценивания с учетом требований образования на современном этапе
развития общества позволяет выделить ряд преимуществ процес-
суального оценивания. Процессуальное оценивание позволяет обеспе-
чить качественный мониторинг процесса учения студентов; выступает
средством обратной связи с преподавателем, позволяя улучшить
процесс обучения; повышает мотивацию студентов и их самооценку;
оказывает помощь обучающимся в развитии дивергентного мышления,
творческих способностей и осознании их значения в развитии
личности. Все студенты имеют потенциал быть творческими, если они
обеспечены инновационным обучением и оцениванием на основе
заданий открытой формы. Студенты более мотивированы и вовлечены,
при наличии доступа к творческим возможностям оценивания.
1. Кодекс Республики Беларусь об образовании [Электронный ресурс]:
13 января 2011 г., № 243-З : принят Палатой представителей 2 декабря
2010 г.: одобр. Советом Респ. 22 декабря 2010 г.: в ред. Закона Респ.
Беларусь от 04.01.2014 г.//КонсультантПлюс. Беларусь / ООО «ЮрСпектр»,
Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. Минск, 2014. 2. Образова-
тельный стандарт высшего образования: ОСВО 1-02 03 06-2013. –
Взамен ОС РБ 1-02 03 06-2008; Введ. РБ 30.08.2013. Минск: М-во
образования Респ. Беларусь, 2013. 38 с. 3. Wiggins G. Educative Assess-
ment: Designing Assessments to Inform and Improve Student Performance.
San Francisco, Calif.: Jossey-Bass, 1989. 388 p.
Alexei Vdovichev
New Interpretation Assignments and the Ways to Train Interpreter

Students
The article deals with different types of translation which are quite often
not trained within the course of interpretation but required in the modern
linguistic services market. There is a brief description of sight, consecutive,
simultaneous, audiovisual, court and community interpretation with the
points to take into account when training interpreters.
Key words: interpreting, interpretation technique, sight interpreting,
consecutive interpreting, simultaneous interpreting, court interpreting,
community/public work interpreting, telephone interpreting.
326
Currently we face a lot of new challenges in the linguistic professional

field, which are related to various levels of native and foreign languages.
That is why, actually, the problem of ‗lost in translation‘ is relevant, and we
are improving the ways of translating texts of different styles and genres.
But at the same time the typology of interpretation as an individual area of
translation studies is maintained in the same terms as it was several decades
ago, proposing us the classification into unilateral-bilateral, consecutive and
simultaneous interpretation.
Within the courses of professional development for teachers of higher
education institutions we usually mention that it is impossible to train
consecutive and simultaneous interpreters with the academic hours assigned
for these types of oral translation. In linguistic universities (philological
faculties) undergraduate and graduate students have some possibilities to
improve their skills of interpretation but usually it is done by sight
interpreting tasks (the term ‗sight translation‘ is also widely used) or by
some tasks with consecutive interpreting of audio- and video recordings.
We have to express gratitude to those teachers, who introduce these tasks
during their classes, because with reduction of academic hours for foreign
languages teaching and understanding knowledge of a foreign language as
‗a must‘ for contemporary citizens, we have to admit that something is
lacking in training and education, in general, especially when we speak
about foreign languages and the way they are taught.
Different profiles and specializations require different sets of
competences, but still they are the same in educational standards and
program documentation ensuring compliance with the European Higher
Education Area principles. However, we should admit the fact that learning
of foreign languages in Eastern Europe was not a priority of education
systems, where it was most important to maintain fundamental sciences
with practical focus. Nowadays it is evident that we can develop through
interaction and cooperation, and for this purpose we need a lingua franca,
which is, a priori, English, even after the Brexit procedures.
When training translators and interpreters, we suppose that translation
teaching is a priority because translators, who work in specific fields, get to
know the characteristics of the source and target language, text stylistics,
peculiarities of the vocabulary, including knowledge of terms and termino-
logical units. While developing their competences, they get to know
terminology concordance information resources helping them get access to
linguistic services labor market at par level with native speakers. As for
interpretation services, we really stick to the point of several types of
interpreting, and we try to develop skills and facilitate excellence in
consecutive and simultaneous interpreting, although we understand quite
327
well that this market is quite accountable and does not admit all graduates
from all universities (even the best ones). It is related to different reasons,
including lack of work experience, use of non-‗universal‘ languages (i.e. not
official languages of the United Nations), etc.
However, we have to mention that the labor market requirements differ
from those enlisted in educational standards and curricula.
For this purpose, we would like to offer a classification of interpretation
courses which are most often proposed in various education institutions
(master degree courses):
 consecutive interpreting;
 simultaneous interpreting;
 community (US)/public service (UK) interpreting;
 telephone interpreting;
 court interpreting;
 audiovisual interpreting; etc.
As we see, these types of interpreting are interrelated and usually
interpreters are invited to perform their services without pointing out if it is
a consecutive or a simultaneous interpretation – the outcome will be noted
down in the contract depending on the service provided. But if we take into
account that mostly students of higher education institutions are involved in
sight interpreting and sometimes (due to diligence and efforts of teachers) in
consecutive interpreting of audio- and video files, we can clearly see the
situation of gaps in interpreter training.
Many specialists in audiovisual interpretation, which has become a
popular type in the language service market, point out that universities do
not train interpreters for their market segment. It is quite fair to say that
when proposing students to interpret audio- or video file we train audio-
visual interpreting skills, but we often do not take into account that these
materials can be of different genres (not only news and information
programs), we do not take into consideration that qualified audiovisual
interpreters should have some additional skills, which simultaneous or
consecutive interpreter do not need at all, e.g. dubbing, subtitling, etc.
Community interpreting (as it is called in the United States and Canada)
or public service interpreting (as it is called in the UK and the European
Union) is now of high priority. Just think of the flows of refugees and
migrants coming to the EU member-states and neighborhood countries.
They need language support in police, migration offices, health care
institutions, etc. Thus, community interpreting is becoming one of the most
urgent needs of interpreter training, but we can see only several higher
education institutions in Europe having this course. Such countries as
Ukraine, Belarus, Moldova are also in the focus of the problem – first,
328
because they provide labor migrants, second – they receive refugees from
Central Asia and Middle East countries, which suffer political, war and
economic crises. We are sure that it is necessary not only to train volunteers
for music and sports festivals (like Eurovision song contest and Euro Cup
Final or Ice Hockey Championship), but professional interpreters should be
trained in education institutions of different level with different competences
to ensure interpretation of various events, accidents, situations, etc.
Court interpreting is not widely introduced in the countries of the
Commonwealth of Independent States because Russian is approved as a
lingua franca ad everyone has to communicate in Russian fluently, but at
the same time, taking into account various international conventions related
to court procedures, we can vividly see that the language option is often
ignored, i.e. the court procedures are held in some international language
(English has a priority), which does not necessarily mean that all
participants of the procedure understand each other to extent required for
giving a verdict. In the European Union there are best practices of court
interpreting based on the major tribunal institutions, but they are not used in
the CIS countries, unfortunately. In the process of interpreter training it is
necessary to pay attention to the legal framework of interpreter‘s activities
in court and the excellence of court interpreters, because it is relevant and
urgent and highly demanded in different countries of the world.
Telephone interpreting was mentioned as one of the types of
interpretation, because currently it can combine audiovisual and consecutive/
simultaneous interpreting via Skype, for example. Various webinars,
workshops and international symposia with participation of international
experts are organized with the help of Skype or any other virtual
communication software, and it requires special preparation for working at
these events as well as specialized training for interpreters, who will have to
apply stalling technique in case of equipment failures, probability prediction
technique in case of failure to hear the speaker, etc.
To sum it up, we have to say that in training of translators and
interpreters we should state clearly what types of interpreting our graduates
are trained for to feel competent in the labor market and not to overload
themselves with assignments they actually cannot carry out.
329
Марина Возна
До питання про викладання фахових мов на філологічних та

перекладацьких відділеннях університетів
The article discusses the issues related to teaching English for Special
Purposes, which is often called Professional English, at linguistics and
translation departments of Ukrainian universities. This is a relatively new
discipline and should be different from teaching professional English at
non-linguistic departments. The article looks into the notion of
―Professional English‖ and the history of its development, as well as into
the history of teaching this subject in Western countries and in Ukraine.
This helps to determine the objectives which must be set for teaching this
discipline and the methodology behind it. The article gives tentative
answers to the questions of what language material should be used, what
styles and genres of Professional English should be focused on, and what
professional linguistic skills should be formed in this respect. The article
also dwells on the importance of terminological systems and analysis of
professional texts for tuition purposes. The line is also drawn between this
discipline and some other related disciplines, such as English for Academic
Purposes and Terminology.
Key words: Professional English, professional texts, teaching
methodology, terminological systems, styles and genres of Professional
English, language material.
Швидкий розвиток науки та техніки, розширення обсягів

професійного спілкування між представниками різних націй та
культур в 20-му і, особливо, на початку 21-го століття призвело до
необхідності визначення поняття «фахова мова», відмежування цього
поняття від термінології, поліаспектного дослідження фахових мов, а
згодом і розробки методологічних та методичних засад для викладання
цих мов перед різними аудиторіями. Викладання фахової англійської
мови різних дисциплін або сфер професійної комунікації для
майбутніх фахівців в цих галузях, для яких англійська є нерідною
мовою, а мовою міжнародного спілкування і засобом обміну професій-
ними знаннями і досвідом, вже має доволі довгу історію і сталі
традиції як за кордоном, так і в Україні. Тобто в даному разі мова йде
про викладання фахових мов, насамперед англійської, на неспеціаль-
них факультетах інститутів та університетів. Наразі ж постає питання
про те, що з огляду на ті самі міркування значного збільшення обсягів
інформаційного обміну в усіх галузях професійної комунікації фахова
330
англійська мова повинна стати окремим предметом вивчення не тільки

для майбутніх математиків, фізиків, хіміків, правників, економістів,
мистецтвознавців та інших спеціалістів, але й для майбутніх лінгвістів
і, зокрема, перекладачів, які безпосередньо залучені до вивчення,
розвитку та викладання фахових мов, а також перекладу з них. Тож
дисципліна під назвою «фахова англійська мова», як правило, з
уточненням галузей вживання, вже не один рік входить до навчальних
програм вишів на філологічних та перекладацьких відділеннях. Якої
самої фахової мови треба вчити майбутніх лінгвістів та перекладачів?
Адже їхні предметні знання, скажімо, в галузі фінансів, права,
економіки, обмежені. На якому стилі треба наголошувати: науковому,
науково-популярному, неформального професійного спілкування,
професійному жаргоні? Які жанри треба обрати для вивчення фахової
мови певної дисципліни? І які саме дисципліни обрати для навчання
фахових мов? Який зв‘язок ця дисципліна повинна мати з терміно-
знавством і академічним мовленням? І яка мета та цілі повинні бути
закладені у дисципліну «фахова англійська мова» для студентів філо-
логічних та перекладацьких відділень?
В даній статті ми спробуємо коротко розглянути базові поняття
фахових мов та історії їх викладання за кордоном і в Україні для того,
щоб намітити можливі підходи до викладання названої дисципліни для
майбутніх лінгвістів, більшість з яких у своїй професійній діяльності,
безумовно, матиме справу з різними фаховими або спеціальними
мовами.
В англомовній лінгвістиці фахові мови здебільшого називаються
«мовами для спеціальних цілей або мовами спеціального вжитку»
(English for Special/Specialised Purposes), але вживаються і інші назви:
технічна англійська (technical English), наукова англійська (scientific
English), професійна англійська (Professional English), академічна
англійська (Academic English), тощо [1, c. 262]. Така різноманітність
назв, з одного боку, відображає еволюцію розвитку цього поняття від
мови суто наукових і технічних текстів, що існують в письмовій
формі, до більш широкого тлумачення цього терміна, який включає і
усну форму комунікації з характерними для неї жанрами та
структурно-граматичними та лексичними особливостями, відмінними
від писемної форми, а з іншого боку, відсутність в англомовній
лінгвістиці єдиного підходу до тлумачення поняття фахової мови.
Цікавим є те, що інтерес до фахових мов в англомовній лінгвістиці
виник із суто практичних потреб викладання англійської мови для
професіоналів, для яких англійська мова є нерідною, перш за все для
таких дисциплін як бізнес та економіка. Еволюція викладання
331
англійської мови для спеціаьних цілей пройшла принаймні чотири

етапи, починаючи з 60-х років минулого століття. Короткий огляд цих
етапів для розуміння дидактичного аспекту фахової мови є необхідним
для визначення методологічних та методичних засад викладання
фахової мови на сучасному етапі.
На першому етапі увага зосереджувалася на лексичних та
граматичних особливостях речень в письмових текстах в певних
галузях, наприклад, бізнесу, права чи економіки. На другому етапі,
який припадає на 70-80 роки минулого століття, фокус зміщується в
бік риторичних функцій, де питання ставиться перед студентами про
те, чого саме хоче досягти автор тексту вживанням тих чи інших
граматичних конструкцій. На третьому етапі з середини 80-х років
акцент зміщується на цільові установки учасників комунікативного
акту з наголосом на усному професійному спілкуванні. На цьому етапі
відбувається докорінна перебудова підручників з фахових мов. Якщо
на першому та другому етапах структурування підручників відбува-
лося за граматичними категоріями, наприклад, вживання пасивної
форми дієслів, та риторичними функціями письмового дискурсу, як-от
вступ до академічної статті або лист з бізнес-пропозицією, то на
третьому етапі підручники будуються відповідно до комунікативної
мети або функції промовця, як-то висловлення подяки чи комплі-
ментів, і містять зразки ситуацій усного спілкування в професійних
галузях, в яких така мета успішно досягнута. Четвертий етап, який
розпочинається в кінці 80-х років минулого століття з відомої роботи
Т. Гатчинсона та А. Вотерса [2], враховує досягнення психо-
лінгвістики, яка ставить питання про необхідність аналізу потреб
студентів та їх рівня володіння мовою в процесі створення навчальних
матеріалів та побудови процеса навчання, їх їнтереса до того
фактичного матеріала, який їм пропонується, їх активного залучення
до складання навчальних планів, що все разом значно підвищує
мотивацію до навчання.
З пропонованих психолінгвіcтикою підходів постає новий
напрямок у викладанні англійської для спеціальних цілей, який
отримав назву одночасного навчання дисципліні/змісту та мові
(Content and Language Integrated Learning). Цей підхід використо-
вується у навчанні спеціальним нелінгвістичним предметам для тих
студентів, для яких англійська мова є додатковою, нерідною мовою.
Цей підхід практикується і в Україні, зокрема, в КНУ імені Тараса
Шевченка, де викладачі нелінгвістичних дисциплін викладають свої
предмети англійською мовою. Проте треба відмітити, що акцент в
цьому випадку робиться на викладанні саме змісту дисципліни. Треба
332
відразу зазначити, що цей підхід є малопридатним для викладання

фахових мов на лінгвістичних факультетах, де викладачі фахових мов
є насамперед лінгвістами і не володіють спеціальними знаннями в
нелінгвістичних галузях тією ж самою мірою, що ними володіють
вузькі фахівці. В той же час зі зрозумілих причин фахівці не-лінгвісти
зі знанням англійської мови, насамперед, зацікавлені у донесенні
змісту своєї дисципліни і можуть зовсім не цікавитися навчанням мові
в цьому процесі, де англійська для них є лише інструментом навчання,
а не його метою.
Ця практика є доволі новим явищем в українському освітньому
проcторі, в той час як викладання англійської мови в цілому, і фахової
англійської мови, зокрема, на нелінгвістичних факультетах викла-
дачами-лінгвістами має давню та сталу традицію і розвивається в руслі
світових процесів, адже за кордоном навчання фаховим мовам
здійснюється саме лінгвістами, які працюють на певних факультетах
та спеціалізуються у викладанні фахових мов конкретних дисциплін чи
галузей знань. Їхні методичні підходи є, безумовно, ближчими для
викладання фахових мов для студентів-лінгвістів з тією різницею, що
вони краще знаються на предметі і таким чином мають переваги в
плані відбору мовного матеріалу для навчальних цілей з точки зору
його сучасного змісту, найбільш вживаних жанрів та стилів
комунікації в конкретному професійному середовищі.
Тому не дивно, що на початку 21-го століття лінгвісти переносять
увагу з дидактичних аспектів фахових мов на те, як власне повинна
виглядати сама фахова мова з урахуванням двох основних тенденцій,
що спостерігаються у професійному середовищі на поточному етапі, а
саме глобалізації та вузької спеціалізації, зокрема, того, який саме
мовний матеріал повинен відбиратися для навчання, який віддзеркалив
би сучасний стан розвитку певної галузі і таким чином становив би
професійний інтерес для тих, хто навчається.
З цієї точки зору важливим видається коментар щодо сучасного
стану викладання англійської мови для спеціальних цілей Лоренса
Антоні, який зауважує, що викладачі цієї дисципліни, хоча і базують
побудову своїх курсів на потребах студентів та на своїх власних
фахових знаннях в певній галузі, значна частина з них на практиці не
дотримується основних принципів викладання цієї дисципліни [3]. Він
далі пише: «Замість того, щоб консультуватися зі спеціалістами в
певній галузі, аналізувати мову, яка є необхідною в даній професії, або
навіть проводити аналіз потреб студентів, багато з викладачів
англійської для спеціальних цілей перетворилися на рабів вже
опублікованих, доступних підручників, які нездатні оцінити їх
333
придатність, базуючись на власному досвіді, і не прагнуть здійснювати

необхідний аналіз складних спеціальних текстів для перевірки їх
змісту» [ibid.]. З викладеного вище маємо зробити висновок про
необхідність постійного, тісного контакту викладачів-лінгвістів з
фахівцями певних галузей знань на предмет правильного відбору
навчального матеріалу, а саме його сучасного змісту, включно з
елементами терміносистем, а також його типовості в плані жанру та
стилю для певної професійної галузі.
Повертаючись до змістового наповнення самого поняття «фахова
мова», без розуміння якого правильний відбір мовного матеріалу є
неможливим, треба зазначити, що в українській лінгвістиці на
позначення цього поняття закріпилися не відповідні англійські
терміни, а саме термін «фахова мова», який є калькою німецького
лінгвістичного терміна ―Fachsprache‖, що набрав розповсюдження в
60-70 роки ХХ століття в німецькомовних країнах зі значенням «мова
певної галузі, фаху». Найбільш цитованим і прийнятим в українській
та світовій лінгвістиці є розуміння поняття «фахової мови», що його
надає саме німецький лінгвіст Л. Гофман, який розуміє фахову мову як
«сукупність усіх мовних засобів, які використовуються в спеціально
окресленій комунікативній сфері з метою досягнення розуміння між
усіма фахівцями даної галузі» [4, с. 53]. До даного визначення відомий
український термінознавець Т.Р. Кияк, наголошуючи на важливості
терміносистем для фахових мов, додає, що «...функціонування даної
мови забезпечується винятково чітко встановленою термінологією» [5,
c. 28]. Це положення було підтверджене і самою історією розвитку
дослідження фахових мов, яке на перших етапах стосувалося
виключно професійної лексики, і пізніше самим фактом виділення
термінознавства в окрему дисципліну. Звідсіля витікає важливість
поняття «термін», «терміносистема» для вивчення фахових мов і їх
викладання, адже очевидним є те, що майбутні лінгвісти і, зокрема,
перекладачі повинні мати чітку уяву про природу самого терміна,
особливості його функціонування, основні способи термінотворення.
Безумовно корисним для студентів є ознайомлення з класифікацією
лексики фахового тексту, що її наводить Т.Р. Кияк, поділяючи таку
лексику на чотири види:
 терміни даної галузі, які мають власну дефініцію;
 міжгалузеві загальнонаукові термінологічні одиниці (в т.ч.
терміни суміжних наук);
 напівтерміни або професіоналізми, до яких можна віднести і
номенклатури;
334
 професійні жаргонізми, які не претендують на точність та

однозначність, мають великий рівень образності та емоційно
забарвлене значення [5, c. 29].
Виділення різних видів термінів та іншої лексики фахового тексту
повинно братися до уваги під час відбору мовного матеріалу для
дисципліни «фахова мова» та складання завдань для опрацювання
такого матеріалу. Завдання на класифікацію лексики фахових текстів
певних жанрів та галузей допоможуть студентам проаналізувати
відмінності між фаховими текстами різних жанрів та дисциплін на
термінологічному рівні, вирізняти суто наукові, науково-технічні та
науково-популярні тексти. В цьому зв‘язку актуальним в процесі
викладання фахових мов на даному етапі є розгляд активних процесів
проникнення термінів певних галузей у загальновживану мову і навпаки
на тлі більш широкого питання співвіднесенності між фаховою мовою
та загальновживаною мовою. Саме в такому більш широкому,
аналітичному підході, ми вбачаємо умовну межу між дисциплінами
«термінологія» та «фахова мова», адже остання нам дає ширший і більш
комплексний підхід до аналізу термінонасичених текстів, можливості
відслідкувати процеси, що відбуваються з термінами, коли вони, умовно
кажучи, покидають межі своїх терміносистем.
Не менш важливим вбачається і аналіз фахових текстів з
граматичної і власне текстової точек зору, а саме особливостей
синтаксичної будови речень, особливостей вживання маркерів
логічного звязку, особливостей будови текстів в цілому, зокрема,
поділу на параграфи тощо. Студенти повинні вміти розрізняти різні
ступені абстрактності фахового тексту та функціональні стилі, до яких
такі тексти належать. Безумовно корисним буде виділення текстів
науково-теоретичного стилю (мова науки) та професійного практич-
ного стилю (офіційне галузеве спілкування, ділова мова), що вони
вирізняються певними лінгвістами [5, c. 31]. Такі стилі або підстилі як
науково-технічний та розмовне професійне спілкування також повинні
бути представленими в навчальних матеріалах. Не можна не
погодитися з обгрунтуванням необхідності вивчення специфіки текстів
різних жанрів та їх перекладу, що належать названим стилям, які
наводять О. Ящук та О. Цепкало: «Майбутні фахівці, зважаючи на
реалії сучасного життя, мають бути наділеними не лише певними
знаннями у своїй галузі спеціалізації, а й володіти всіма можливими
розумовими ресурсами для обміну, передачі та поширення цих знань
на різних галузевих конференціях, симпозіумах, під час ділових
поїздок та відряджень; розбиратися у виробничій та технічній
докуметації і, якщо треба, вміти її перекладати, отримувати і
335
використовувати інформацію різними мовами в залежності від робочої

ситуації» [6, c. 369]. І хоча наведена цитата стосується навчання не-
лінгвістів, можна з впевненістю стверджувати, що такі самі мовні
навичкі та знання повинні стати частиною професійної компетенції,
скажімо, перекладача, який залучається до різних форм і способів
професійної комунікації в якості посередника.
Зміст дисципліни «фахова мова» повинен відрізнятися не тільки від
дисципліни «термінологія», але й від дисципліни «академічне
англійське мовлення», яка стала частиною наших навчальних планів в
останні роки. Традиційно викладання цієї дисципліни за кордоном для
не-носіів мови орієнтується, перш за все, на граматичні особливості
наукових текстів і на прошарок загальної наукової лексики, яка не є
спеціфічною для конкретної галузі знань. Спеціфічні галузеві тексти
наводяться лише як приклади для опрацювання лексико-граматичних
особливостей наукових текстів. Галузеві терміносистеми як такі зовсім
не розглядаються. Перевага надається науково-теоретичним текстам з
високим ступенем абстракції (науково-теоретичний стиль) та певним
його жанрам, наприклад, наукова стаття, виступ на конференції, захист
дисертації, тощо. Такий підхід обумовлений практичними потребами
викладання цієї дисципліни науковцям, що є представниками різних
мов і культур, які спеціалізуються в різних галузях. Практика
викладання цієї дисципліни в КНУ імені Тараса Шевченка студентам-
лінгвістам показала доцільність об‘єднання зазначених вище світових
тенденцій з вивченням особливостей англомовного професійного
спілкування в галузях професійної орієнтації таких студентів, а саме
мовознавства та перекладознавства, тобто включенням мовного
матеріалу з названих галузей знань. При цьому особливий наголос
робиться на існуючих розбіжностях в терміносистемах англійської та
української мов, включно з «фальшивими друзями перекладача»,
типових для українських студентів граматичних помилках, спів-
ставленні стилістичних особливостей академічного мовлення англійсь-
кою та українською мовами.
Майбутнього перекладача треба також навчити з‘ясовувати, в
якому культурному просторі відбувається комунікація. Адже існують
галузі спеціальних знань, де терміносистеми досягли високого ступеня
гомогенізації, такі як медицина та природознавство, адже поняття, які
вони позначають, є близькими в різних мовах, тому більшість термінів
в них мають свої стійкі однозначні відповідники. З іншого боку,
існують галузі знань, такі, наприклад, як право чи філософія, де обсяги
понять частково чи повністю не співпадають, тож терміни можуть не
мати стійких словникових відповідників, і перекладачеві доведеться
336
більше спиратися на контекст. Таким чином, як слушно зауважує

Т. Галушко, перекладача необхідно навчити «враховувати ступінь
гомогенності фахової галузі і, відповідно, формувати змістове напов-
нення перекладу» [7, c. 49].
У цьому зв‘язку слушно постає питання про поділ дисципліни
«фахова мова» для студентів лінгвістичних факультетів на базі
прийнятої в лінгвістиці фахових мов «горизонтальної» класифікації
принаймні на два предмети: фахова мова гуманітарних наук та фахова
мова природничих наук, які відрізняються між собою ступенем
гомогенності термінологічних систем (фахова мова природничих наук
є більш гомогенною), особливостями будови текстів, різним набором
жанрів усної та письмової професійної комунікації. В останні роки
намітилася також тенденція викладання на лінгвістичних факультетах
фахових мов окремих професійних сфер та перекладу з них,
наприклад, фахова мова економіки та фінансів, науково-технічний
переклад, кінопереклад, медичний переклад, юридичний переклад,
судовий переклад тощо. Проте очевидним є те, що всі предметні галузі
охопити неможливо, адже їх існує значна кількість, і вони в свою
чергу поділяються на вузькі галузі та спеціалізації. Отже викладання
фахових мов для майбутніх лінгвістів повинно охоплювати більш
широкі галузі знань, мова яких характеризується спільними типовими
ознаками і спирається на міжгалузеві загальнонаукові терміносистеми.
Так предмет «фахова мова гуманітарних дисциплін» може включати
суб-мови таких галузей як масова комунакаця, політологія, історія,
мистецтвознавство, лінгвістика та педагогіка, екологія, спорт, тощо.
Таким чином, можна зробити висновок, що викладання фахових
мов на філологічних та перекладацьких відділеннях повинно мати за
мету, по-перше, ознайомлення студентів з особливостями фахових
текстів, які є типовими для певних, широких галузей знань, по-друге, з
їх терміносистемами з наголосом на загальнонаукових та міжгалузевих
термінологічних одиницях. Цілі навчання повинні включати
формування у майбутніх лінгвістів навичок усної та письмової
професійної комунікації в не-лінгвістичних галузях в типових для цих
галузей жанрах, аналізу фахових текстів з точки зору гомогенності їх
терміносистем в різних мовах, процесів проникнення термінів у мову
загального вжитку і навпаки, ступеня абстрактності тексту, його
логічно-формальної будови, цільових установок учасників комуніка-
тивного акту тощо. Викладання фахової мови для майбутніх лінгвістів
доцільно поділити, принаймні на фахові мови гуманітарних та
природничих дисциплін, а за можливості на суб-мови окремих
дисциплін. Дисципліна «фахова мова» повинна розмежовуватися з
337
дисциплінами «академічне мовлення» та «термінологія». Відбір мовного

матеріалу повинен проводитися з автентичних джерел з консульту-
ванням фахівців в певних галузях на предмет репрезентативності
текстів, сучасності їх змісту, визначення типових для даної сфери
професійної комунікації жанрів. Мовний матеріал повинен включати
тексти різних стилей з наголосом на науково-популярному стилі, а
також зразки як усного, так і письмового професійного спілкування.
1. Nagy, Imola Katalin. English for Special Purposes: Specialized
Languages and Problems of Terminology. Acta Universitatis Sapientiae,
Philologica, 6, 2 (2014). P. 261-273. 2. Hutchinson T., Waters A.
Developments in ESP. A Multidisciplinary Approach. Cambridge:
Cambridge University Press, 1987. 183 pp. 3. Laurence, Anthony. English
for specific purposes: What does it mean? Why is it different? https://www.
researchgate.net/publication/267631304. 4. Hoffmann L. Kommunikations-
mittel Fachsprache. Eine Einführung. Tübingen: Gunter Narr Verlag, 1985.
307 s. 5. Кияк Т.Р., Огуй О.Д., Науменко А.М. Теорія та практика пере-
кладу (німецька мова). Вінниця: Нова книга, 2006. 592 с. 6. Ящук О.,
Цепкало О. Стилістичні особливості науково-технічних текстів у
навчанні професійно-орієнтованій англійській мові. Фаховий та
художній переклад: теорія, методологія, практика: матеріали IV
Міжнародної науково-практичної конференції 1-2 квітня 2011 р. К.,
2011. С. 368-372. 7. Галушко Т. Поняття комунікативної еквівалент-
ності у фаховому перекладі. Фаховий та художній переклад: теорія,
методологія, практика: матеріали IV Міжнародної науково-практич-
ної конференції 1-2 квітня 2011 р. К., 2011. С. 45-49.
Наталья Гейко
г. Костанай, Республика Казахстан
Обучение общественно-политическому переводу

(на материале сайта ИноСМИ)
The article is devoted to the teaching of social and political translation

and examines the role of translators in modern society. The study
hypothesized that using target texts of the website InoSMI and its source
texts in teaching translation has a positive effect on translation competence
formation. To illustrate these ideas, some examples were used to show how
articles of InoSMI can be presented in studying and analyzing different
aspects of social and political translation.
Key words: social and political translation, website InoSMI, media
competence, background knowledge, methods of teaching.
338
На современном этапе происходит стремительное развитие

переводческой деятельности, неоднократно подчеркивается роль
переводчика в решении межкультурных проблем, политических и
военных конфликтов, миграционных вопросов. Одной из актуальных
задач методики преподавания перевода в настоящее время является
подготовка переводчика конкурентноспособного на современном
рынке переводческих услуг, обладающего общекультурными, обще-
профессиональными, профессиональными и профессионально-специа-
лизированными компетенциями.
Высшие учебные заведения, готовящие переводчиков и лингвис-
тов, включают в учебные программы курсы «Общественно-полити-
ческая лексика», «Практический курс общественно-политического
перевода», «Общественно-политический перевод», «Перевод общественно-
политических терминов», «Перевод общественно-политических текстов»
наряду с экономическим, юридическим и техническим переводами.
Ежегодно выпускают учебники и учебные пособия по переводу
общественно-политических текстов не только на примере русского и
английского языков, но также на материале французского (В.Г. Гак;
Ю.И. Львин), испанского (Е.А. Савчук), китайского (И.В. Войцехович,
А.Ф. Кондрашевский), хинди (К.У. Дрюкова), амхарского (Е.П. Завадская),
вьетнамского (Е.И. Тюменева), немецкого (О.Д. Гакен, Е.В. Давыдова),
персидского (Е.Л. Гладкова) и других. Среди учебных пособий по
переводу общественно-политический лексики, текстов с участием
русского и английского языков следует выделить работы таких
авторов, как: В.Н. Крупнов «Курс перевода. Английский язык:
общественно-политическая лексика» (1985), Т.И. Гуськова, Г.М. Зибо-
рова «Трудности перевода общественно-политического текста с
английского языка на русский» (2000), В.Н. Трибунская «Учебное
пособие по переводу текстов общественно-политического содержа-
ния» (2007), Е.Е. Осетрова «Английский язык. Учебное пособие по
общественно-политическому переводу» (2005), Е.В. Терехова «Двусто-
ронний перевод общественно-политических текстов (с элементами
скорописи в английском языке)» (2012), В.В. Алимов, Ю.В. Артемьева
«Общественно-политический перевод» (2009), «Общественно-полити-
ческий (общий) перевод: Практический курс перевода» (2015),
Н.П. Беспалова, К.Н. Котлярова, Н.Г. Лазарева и др. «Перевод и
реферирование общественно-политических текстов» (2004). Необходимо
отметить, что большая часть представленных пособий содержит
только практический материал и нацелена на обучение студентов
преодолению лексических и грамматических трудностей, которые
339
могут возникнуть при переводе неадаптированных общественно-

политических текстов.
Вопросы методики обучения общественно-политическому переводу
нашли отражение в работах С.В. Трофимовой (2004), В.М. Нечаевой
(2004), Н.Р. Гейко (2013), Н.В. Раздорской (2016), Л.М. Ежовой (2003),
А.А. Войцехович, М.А. Гулевой (2018), А.Д. Мухтаровой, С.С. Боднар
(2017) и многих других.
С.В. Трофимова в диссертации «Методика обучения общественно-
политическому письменному переводу на языковом факультете»
справедливо отмечает, что «перевод в любой специальности в
значительной мере связан с общественно-политической лексикой»,
которая пронизывает все сферы жизнедеятельности, «а эффективность
коммуникации в общественно-политической сфере обеспечивается
качественной подготовкой специалистов в области общественно-
политического перевода. Следовательно, переводу общественно-полити-
ческих текстов надо учить как самостоятельному виду перевода» [1,
с. 5]. В основе методики обучения, предложенной С.В. Трофимовой,
лежит «коммуникативный подход, обусловливающий комплекс
упражнений, который предполагает комплексное формирование
переводческих навыков и умений общественно-политического
письменного перевода, состоящий из двух основных модулей: модуль
А (тренировочно-подготовительные упражнения), модуль Б (коммуни-
кативные упражнения). [1, с. 7].
В статье М.А. Гулевой и А.А. Войцехович проводится ментальное
соответствие методик в обучении учащихся-инофонов общественно-
политическому переводу (аудирование, новости российского телеви-
дения в видеоформате, чтение и перевод статей общественно-полити-
ческой направленности, дипломатическая переписка, чтение и перевод
электронных и печатных СМИ культурологической тематики) [2, c. 55].
Исследование Л.М. Ежовой показало, что «переводческая компе-
тенция в ходе обучения письменному переводу текстов по общест-
венно-политической тематике развивается на основе разработанной
системы упражнений, направленных на формирование:
- умений эквивалентного перевода тематической лексики, с учѐтом
социолингвистического компонента обоих языков;
- умений преодоления грамматических трудностей перевода,
возникающих у студентов специализированных вузов в связи с
реально существующим несоответствием между объѐмом граммати-
ческих знаний, которыми располагают обучающиеся к началу обучения
письменному переводу, и необходимыми грамматическими знаниями
для осуществления письменного перевода, т.е. формирование
340
компенсаторной компетенции; социокультурной компетенции, без

которой невозможно достижение адекватности и эквивалентности в
переводе;
- умений создания вторичного текста (перевода), максимально
приближенного к оригиналу по стилю и жанру» [3, с. 6].
Э.З. Гилязетдинов указывает на то, что «в обучении переводу
эффективным является дискурсивный подход, который предполагает
обучение особенностям организации речи в рамках того или иного
дискурса. В рамках интегрированного подхода происходит комплек-
сное обучение студентов-переводчиков всем видам речевой деятель-
ности, включая и перевод. В процессе работы над аутентичными
текстами особое внимание уделяется лингвокультурологическим
особенностям общественно-политического дискурса» [4].
Перечисленные исследования вносят определенный вклад в
методику преподавания общественно-политического перевода, однако
по-прежнему актуальной является проблема обучения общественно-
политическому переводу в условиях развития информационного обще-
ства, цифровизации всех сфер человеческой деятельности.
В данной статье рассматриваются возможности использования
газетных и журнальных текстов общественно-политической тематики
сайта ИноСМИ при обучении общественно-политическому переводу.
Данные материалы используются с целью частичного формирования
компетенций (ОК-5, ОПК-3-5, ПК-4, 7-10, 12, 16, 19) в соответствии с
ФГОС ВО по специальности 45.05.01 Перевод и переводоведение
(уровень специалитета), утвержденного приказом Министерства
образования и науки Российской Федерации от 17.10.2016 г. № 1290 [5].
Интернет-портал ИноСМИ.ru (от «Иностранные СМИ») отсле-
живает и переводит на русский язык статьи из зарубежных
(преимущественно, западных) печатных средств массовой коммуни-
кации. Переводы выкладываются ежедневно в реальном времени
(онлайн). Рубрикатор отражает тематический принцип деления
материалов: Политика, Экономика, Наука и Общество, Война и ВПК
(Военное дело).
В каталоге изданий есть возможность выбрать издания, выпуска-
емые в определенной стране (в нашем случае выбор осуществляется из
авторитетных изданий Великобритании, США) и на определенном
языке (английском). Для обучения общественно-политическому пере-
воду привлекаются материалы рубрик «Политика» и «Общество» на
языковой паре английский-русский. На занятиях используются тексты
о реальных событиях, которые выбираются преподавателем исходя из
теоретической и практической направленности. Предполагается, что
341
содержание выбранных текстов способно вызвать обсуждение в

группе. Используется широкий диапазон тем: от политических и
экономических до научных и религиозных. При выборе издания
рекомендуется обращать внимание на такой фактор, как предо-
ставление доступа к зарубежному изданию на платной или без-
возмездной основе. Некоторые издания предоставляют возможность
прочтения только трех статей, за просмотр большего числа статей
необходимо внести плату.
В.В. Алимов к общественно-политическому (общему) переводу
относит:
1. «Перевод газетных текстов с информативной и пропаган-
дистской направленностью по профилю газеты;
2. Перевод публицистических, информационных текстов с социаль-
ной направленностью по профилю журнала;
3. Перевод текстов выступлений и заявлений с информативной,
политической и социальной направленностью» [6, c. 80].
Исходя из того, что все вышеперечисленные тексты обладают
определенными характеристиками и спецификой, в процессе общест-
венно-политического перевода студенты могут столкнуться с рядом
проблем, связанных со всеми языковыми уровнями. Проблемы перевода
решаются в ходе работы с теоретическими материалами, обращения к
словарям, а также при работе с материалами сайта ИноСМИ. Студенты
на реальных примерах могут наблюдать современное состояние
переводческой деятельности, выявлять переводческие трансформации
при сопоставлении изучаемых текстов, видеть различия и сходства
публицистического дискурса на русском и английском языках.
На основе сравнительно-сопоставительного анализа текстов
оригинала и перевода студенты узнают, как переводчики передают
культурно-специфическую лексику, безэквивалентую лексику, реалии,
имена собственные, фразеологизмы, неологизмы, интернациональные
слова, интертекстуализмы; каким изменениям подвергается текст
перевода, чтобы соответствовать определѐнной аудитории.
В качестве примера рассмотрим перевод имен собственных на
материале статьи ―Death of the private self: how fifteen years of Facebook
changed the human condition‖ – «Гибель личного «я»: как 15 лет
существования «Фейсбука» изменили человеческую природу» из
газеты The Guardian, Великобритания, за 2 февраля 2019 г. [7; 8]:
1. The Times‘s Kevin Roose quoted Mohit Joshi, the president of
Infosys, a technology firm that helps other businesses automate their
operations. – Кевин Руз (Kevin Roose) из «Таймс» процитировал
342
Мохита Джоши (Mohit Joshi), президента Infosys, технологической

фирмы, помогающей другим бизнесам автоматизировать их операции.
2. Cozy Bear, Fancy Bear – «Коузи бэар» и «Фэнси бэар» (Cozy
Bear, Fancy Bear).
3. The Age of Surveillance Capitalism – «Эпоха капитализма слежки»
(The Age of Surveillance Capitalism).
4. Thefacebook is an online directory that connects people through
social networks at colleges. – Thefacebook – это онлайн-каталог, который
связывает людей через социальные сети в колледжах.
5. Six years ago, the market research company OnePoll found that a third
of women it surveyed admitted to ―dishonesty‖ on social media. – Шесть лет
назад аналитическая компания OnePoll выяснила, что треть опрошенных
женщин признаются в «нечестности» в социальных сетях.
6. In response, defenders of Facebook might argue that its popularity is
declining among younger users, who now prefer Snapchat and Instagram. – В
ответ на это защитники «Фейсбука» могут заявить, что популярность
этой платформы среди подростков снижается, поскольку молодые люди
сегодня отдают предпочтение «Снэпчат» (Snapchat) и «Инстаграм».
Такие примеры наглядно демонстрируют переводческие преобра-
зования в процессе перевода имен собственных, студенты делают
выводы о том, какие лексические единицы остаются на языке
оригинала в тексте перевода, а какие нуждаются в пояснении при
переводе, сверяют теоретические положения с реальным практическим
применением трансформаций, критикуют, предлагают свои варианты
перевода и т.д.
Мы согласны с мнением А.Д. Мухтаровой и С.С. Боднар о том, что
«переводчик должен обладать достаточными фоновыми знаниями,
чтобы иметь возможность сопоставлять фоновые знания автора и
предполагаемого рецептора перевода и осознанно подходить к
процессу перевода их вербальных репрезентаций» [9, c. 66].
На аутентичном материале, используемом для обучения переводу,
можно показать, что общественно-политические тексты включают
специфические особенности культуры исходного языка, которые
необходимо учитывать при переводе. Приведем пример, в котором
культурно специфическая лексическая единица Whitehall передана с
помощью транскрипции и переводческого комментария, помогающего
реципиенту полностью понять данную реалию: He may as well have been
sauntering down Whitehall. – Он вел себя столь же непринужденно,
словно прогуливался по Уайтхоллу (улица в Вестминстере, чье название
стало нарицательным для британского правительства – прим. перев.).
343
При обучении переводу общественно-политических текстов особое

внимание уделяется эффективному использованию переводческих
инструментов (традиционных и онлайновых): одноязычных и
многоязычных словарей, тезаурусов, переводческих форумов [10; 11],
переводческих сообществ и порталов, поисковых систем (Google) и
т.д. В процессе перевода студент самостоятельно определяет положи-
тельные стороны и ограничительные возможности данных инстру-
ментов, формирует свой инструментарий.
Большим плюсом использования интернет-статей в качестве
материала для практических занятий является наличие гиперссылок в
тексте оригинала, благодаря которым можно восстановить картину
событий, хронологию, контекст. Полезной техникой является возмож-
ность сравнить текст на иностранном языке о конкретном событии с
текстом, написанном на родном языке и освещающем эту же
информацию. Если описываемое событие является значимым в
новостной ленте, то студенту будет легко найти в сети Интернет
похожую статью на родном языке, используя онлайновые газеты и
журналы. Таким образом, можно решить многие проблемы, связанные
с выбором лексики при переводе, а студенты получат дополнительную
информацию о теме, по которой они будут переводить текст.
У студентов есть возможность сравнить свой перевод с опублико-
ванной версией, обнаружить свои ошибки, если таковые имеются, а
также поделиться более удачными переводами, при этом студент
должен аргументированно объяснить свой выбор, обосновать его. В
данном случае происходит осмысление того, что текст оригинала может
иметь множество инвариантов перевода, а переводческий процесс
означает активное участие студента в создании нового текста. Перевод
текста состоит из трех основных этапов: предпереводческого анализа,
непосредственно перевода, редактирования готового перевода. Одним
из этапов переводческого процесса на практических занятиях является
составление переводческого комментария, в котором отражается сам
процесс перевода, стратегии, трудности перевода, проблемы перевода
общественно-политического текста и решения, предлагаемые студен-
тами. Объем такого комментария варьируется и может составлять 0,5-1
страницу печатного текста. Написание таких комментариев способ-
ствует закреплению теоретических знаний по теории перевода и исполь-
зованию переводческой терминологии.
Работа с материалами сайта ИноСМИ помогает овладеть
необходимыми переводческими приемами для передачи содержания
текста подлинника; способствует организации усвоения общественно-
политической лексики; обеспечивает возможность адекватного
344
перевода текстов общественно-политической тематики. Следует

подчеркнуть, что материалы не являются тематически однородными,
так как тематическая однородность задает будущему переводчику
упрощенную модель переводческого поведения и не прививает ему
навык быстрой реакции на неожиданные задачи.
Для адекватного осуществления общественно-политического пере-
вода немаловажным является развитие у студентов информационной
или цифровой компетенции. В перспективе мы видим необходимость
более детального рассмотрения вопросов, связанных с внедрением
модуля (раздела), посвященного медиаобразованию и направленного на
формирование медиакомпетентности (способности использовать, крити-
чески анализировать медиатексты, оценивать и передавать сообщения в
различных формах), в курс общественно-политического перевода.
1. Трофимова С.В. Методика обучения общественно-политическому
письменному переводу на языковом факультете (На материале фран-
цузского языка): Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. Орел, 2004. 156 c.
2. Гулева М.А. Обучение китайских учащихся общественно-полити-
ческому переводу: методики и лингвокульторологические особенности.
Материалы Всероссийской научно-практической конференции с между-
народным участием «Новое и традиционное в практике обучения
русскому языку как родному и иностранному в российских и зарубеж-
ных университетах нефилологического профиля». СПб., 2018. С. 55-61.
3. Ежова Л.М. Совершенствование методики обучения письменному
переводу общественно-политических текстов на среднем этапе обуче-
ния в специализированных вузах: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02.
Москва, 2003. 235 c. 4. Гилязетдинов Э.З. Интегрированный подход к
межкультурному обучению организации общественно-политического
дискурса студентов-переводчиков. https://studwood.ru/1070971/pedagogika/
integrirovannyy_podhod_k_mezhkulturnomu_obucheniyu_organizatsii_obs
chestvenno-politicheskogo_diskursa_studentov-perevodchikov. 5. Приказ
Министерства образования и науки Российской Федерации от
17.10.2016 г. №1290 «Об утверждении федерального государственного
образовательного стандарта высшего образования по специальности
45.05.01 Перевод и переводоведение (уровень специалитета)» http://fgosvo.ru/
uploadfiles/fgosvospec/450501.pdf .6. Алимов В.В. Общественно-поли-
тический перевод и лингвистическая интерференция. Казанский вестник
молодых ученых: Педагогические науки. 2018. Т. 2, № 4 (7). С. 80-82.
7. Хэррис Д. Гибель личного «я»: как 15 лет существования «Фейс-
бука» изменили человеческую природу. ИноСМИ. https://inosmi.ru/
social/20190202/244500850. 8. Harris J. Death of the private self: how
fifteen years of Facebook changed the human condition.
https://www.theguardian.com/technology/2019/jan/31/how-facebook-
robbed-us-of-our-sense-of-self. 9. Мухтарова А.Д. Роль фоновых знаний
345
в обучении переводу общественно-политического текста (на материале

британской и испанской прессы). Новая наука: опыт, традиции,
инновации: международное научное периодическое издание по итогам
Международной научно-практической конференции (Оренбург, 12
апреля 2017). Стерлитамак: АМИ, 2017. №4–3–2. С. 66-68. 10. Online
Community and Workplace for Language Professionals. https://www.proz.
com/. 11. Translation-Blog. http://translation-blog.ru/forumy/.
Тетяна Король
Представленість та роль контролю в сучасних методиках

навчання перекладу
The given article deals with the analysis of contemporary teaching

technologies used for the development of students‘ skills and abilities in
versatile types of translation and interpretation at the university level from
the point of view of the range of assessment procedures involved. The need
in thorough elaboration and implementation of appropriate not only hetero-
but self- and peer-assessment tools and techniques has been substantiated
due to the analysis of assessment role in a prospective philologist‘s
professional development and activity. The discrepancy between the
mentioned above need and lack of such techniques and tools in modern
students‘ university training has been revealed. Some prospective
empirically verified ways and instruments for their accomplishment have
been singled out and reviewed.
Key words: translation and interpretation teaching technologies,
assessment procedures, hetero-assessment, self-assessment, peer-
assessment, assessment tools and instruments.
У сучасному конкурентному світі перекладацьких послуг філолог-

перекладач змушений повсякчас вдаватися до реалізації контролю й
оцінювання: починаючи з критичної оцінки автентичності, корисності
й функціональності інформаційно-довідкових джерел та визначення
перекладацької складності тексту оригіналу, що супроводжується
з‘ясуванням потенційних перекладацьких проблем й альтернативних
шляхів їх подолання у процесі перекладу, закінчуючи адекватною й
неупередженою оцінкою якості власного або наданого будь-ким із
колег тексту перекладу [1]. Це, у свою чергу, вимагає від фахівця
належного рівня сформованості навичок, умінь і стратегій само- й
взаємоконтролю, без якого неможливе досягнення необхідної якості
виконання перекладацької діяльності як такої.
346
З другого боку, у галузі надання професійних перекладацьких

послуг постійно проводиться оцінювання: 1) компетентності власне
перекладача (шляхом проходження сертифікаційних іспитів в різних
професійних спілках та асоціаціях, урядових установах чи навчальних
закладах та у постійній практиці виконання так званих тестових,
здебільшого безкоштовних перекладів, для перспективного замов-
ника); 2) відповідності реалізованої ним перекладацької діяльності
вимогам, закріпленим у професійних стандартах надання перекла-
дацьких послуг; 3) продукту виконання перекладу за кількісними й
якісними показниками відповідно до найрізноманітніших схем аналізу
якості перекладу (SICAL, LISA, SAE J2450, QAT, TAUS) [1; 2, c. 237].
Як наслідок, випускники вітчизняних закладів вищої освіти (ЗВО) за
спеціальністю 035 «Філологія» мають не лише вміти реалізовувати
перекладацьку діяльність та передбачені нею перекладацький аналіз
тексту й редагування та зіставлення отриманого тексту перекладу з
текстом оригіналу, а й бути готовими адекватно реагувати на оцінки й
конструктивну критику як з боку колег, так і з боку замовників і
користувачів перекладацьких послуг.
Це, у свою чергу, свідчить про необхідність у створенні сприят-
ливих умов у навчальному процесі вітчизняних ЗВО для формування у
студентів відповідних навичок, умінь і стратегій само- й взаємо-
контролю та становлення таких важливих особистісних якостей
майбутнього філолога-перекладача як адекватність самооцінки, здат-
ність до самокорекції й самонавчання, готовність відповідно реагувати
на продуктивну критику, тощо [3]. До таких сприятливих умов
зараховуємо ретельно спланований план системної й планомірної
реалізації різних форм контролю в процесі навчання студентів
відповідних видів та аспектів перекладу, покликаної з одного боку
реалізувати повною мірою увесь спектр дидактичних функцій
контролю, а з другого – сприяти формуванню та вдосконаленню вище-
наведених особистісних новоутворень майбутнього філолога.
Саме тому в межах цієї публікації ставимо собі за мету з‘ясувати
можливі способи та засоби реалізації контролю з боку викладача,
само- й взаємоконтролю процесу формування перекладацької компе-
тентності у студентів, проаналізувавши у цьому контексті сучасні
методики навчання різних видів та аспектів перекладу з точки зору
представленості в них елементів контролю взагалі. Доцільність такого
підходу якнайкраще пояснюється ідеєю так званого перехресного
контролю, що передбачає контроль сформованості одного й того ж
складника перекладацької компетентності за допомогою різних форм,
способів і засобів, що дозволяє досягти максимальної об‘єктивності й
347
безперечно забезпечує значний формувальний і розвивальний вплив

контролю [4, c. 125].
У першу чергу, проаналізуємо методики навчання студентів різних
видів письмового перекладу: праці Ю.В. Іванової (2005), Т.Д. Пасічник
(2011), В.Д. Ігнатенко (2017), Я.Г. Фабричної (2015), Д.А. Алферової
(2010). Задекларовані елементи самоконтролю й взаємоконтролю
знаходимо в електронному кейсі для навчання анотаційного й
реферативного перекладу франкомовних науково-технічних текстів,
розробленому В.Д. Ігнатенко на платформі дистанційного навчання
Moodle [5]. Самоконтроль реалізується шляхом виконання студентами
тестових завдань множинного вибору, на встановлення відповідності
та з короткою відповіддю. Взаємоконтроль здійснюється з викори-
станням опції семінар на етапі редагування тексту перекладу, коли
одногрупники мають можливість оцінити переклади один одного на
основі заздалегідь визначеного викладачем переліку якісних критеріїв.
Остаточна оцінка виставляється викладачем, який також має право
встановлювати певні часові рамки на виконання того чи іншого
перекладу, а також відстежувати загальну активність студентів у кейсі.
Останні дві можливості претендують на спробу оцінити й проконт-
ролювати не лише продукт виконання перекладу, а й сам процес, тож
заслуговують додаткової уваги.
Д.А. Алферова, у свою чергу, застосовує елементи взаємо-
контролю, що реалізуються в тестових завданнях з відкритою відпо-
віддю, представлених на електронних носіях, та спонукає студентів до
самооцінки власних письмових перекладів за 5-бальною шкалою у
процесі опанування навичок і вмінь письмового перекладу науково-
технічних текстів в межах розробленої нею методики [6].
Запропонована Я.Г. Фабричною методика навчання письмового
перекладу з використанням мовного портфеля становить неабиякий
інтерес для нашого дослідження, оскільки останній передбачає
реалізацію студентами систематичної рефлексивної самооцінки, як
процесу, так і результатів навчання шляхом заповнення ними конт-
рольних листів самооцінки вмінь, знань і комунікативних здібностей.
Крім того, методика передбачає самостійний вибір студентами власної
траєкторії та режиму опанування навичками й уміннями письмового
перекладу [7]. На наш погляд, мовний портфель має значно потуж-
ніший потенціал у реалізації самоконтролю зокрема й урізноманіт-
ненні засобів навчання саме письмового перекладу взагалі. Наприклад,
його застосування може також передбачати відстеження й оцінку
власного прогресу за певний період шляхом ранжування виконаних
перекладів за певними особистісно значущими критеріями.
348
Проте у переважній більшості проаналізованих методик навчання

письмового перекладу домінує контроль з боку викладача, що виконує
виключно констатувальну й оцінювальну функцію та реалізується за
допомогою тексту для перекладу, оцінка якості якого здебільшого
здійснюється на основі більш-менш усталеного набору критеріїв.
Радує той факт, що поступово схеми оцінювання якості навчальних
перекладів із застосуванням штрафних балів за допущені помилки
поступово вичерпують себе. Однак, у такий спосіб все одно видається
можливим оцінити виключно продукт перекладу, лишаючи поза
увагою перебіг його процесу. У жодній з праць не передбачено бодай
паралельного застосування таких допоміжних засобів реалізації
самоконтролю, як: 1) опитувальники (для визначення володіння
певними перекладацькими знаннями, здатністю визначити перекла-
дацьку проблему й оцінити можливі шляхи її вирішення, спромож-
ністю оцінити як процес, так і результат своєї навчальної й пере-
кладацької діяльності); 2) щоденники-самоспостереження, які здатні
вирішити цілу низку паралельних завдань з формування необхідних
навичок і вмінь для успішного виконання майбутньої професійної
діяльності. Особливого звучання набувають ці засоби у контексті
застосування блог- та вікі-технологій, перетинаючись із можливостями
використання їх для здійснення взаємоконтролю; 3) самозвіти
стосовно виконаних завдань, подоланих перекладацьких труднощів і
вирішених проблем, досягнення поставлених навчальних і профе-
сійних цілей; 4) фіксація процесу виконання письмового перекладу за
допомогою різноманітних програм запису on-screen діяльності [8].
Серед методик навчання усного перекладу розрізняємо праці,
спрямовані на формування: 1) навичок і вмінь усного послідовного
перекладу (Є.В. Тіхонова (2014), А.В. Пушкіна (2015), Є.О. Червінко
(2014), Т.В. Ганічева (2008), А.М. Володько (2018), О.Р. Світлична
(2015), Н.В. Зінукова (2018)); 2) окремих аспектів компетентності в
перекладі з аркуша (І.О. Сімкова (2018), E. Ersozlu (2005), A. Martin
(1993)); 3) компетентності в синхронному перекладі (Ю.В. Гоман (2002),
А.С. Ольховська (2014), Г.В. Чернов (1987), А.Ф. Ширяєв (1979)).
Особливе місце серед перелічених праць належить дослідженню
А.М. Володько, у якому, мало не єдиному з проаналізованих, застосу-
вання спеціальних форм, способів і засобів контролю перекладу з
елементами само- й взаємооцінювання позиціонується як одна із
передумов ефективного перебігу навчання майбутніх філологів усного
послідовного науково-технічного перекладу [9]. У межах розробки цих
засобів укладено структуру й зміст діагностичних таблиць само- й
взаємооцінювання, що передбачають визначення та деталізацію
349
перекладацької проблеми, яка виникла у процесі виконання усного

послідовного перекладу, з‘ясування причин її виникнення й отримання
рекомендацій щодо можливих заходів для її оптимального розв‘язання
або уникнення в майбутньому. Цікавою також видається пропозиція
виконувати само- й взаємооцінку якості виконання перекладу за
перспективами (з позицій різних учасників навчального процесу й
комунікації і, відповідно, за дещо інакшим набором критеріїв).
Організацію та реалізацію самоконтролю в навчанні усного
послідовного перекладу також передбачено в праці А.В. Пушкіної у
вигляді електронного підручника для самостійної роботи з окремим
блоком контрольних позааудиторних інтерактивних занять для
індивідуальної роботи студентів з використанням інтернет-технологій,
у якому містяться он-лайн тестові завдання зі встановленими часовими
обмеженнями на їх виконання (на зіставлення еквівалентних відповід-
ностей, он-лайн переклад візуального /аудіовізуального текстів). Проте
з метою оцінювання виконання перекладів з боку викладача все ще
застосовується підхід нарахування штрафних балів з урахуванням
характеру допущених студентами помилок, що однозначно негативно
позначається на здатності студентів до здійснення оцінювання й
контролю, і, тим більше, є неприйнятним до використання з метою
організації взаємоконтролю й взаємооцінювання.
Отже, отримані результати переконливо свідчать про недостатню
розробленість і представленість форм, способів і засобів реалізації
контролю в навчанні перекладу майбутніх філологів в умовах
вітчизняних ЗВО. Адже текст для перекладу все ще залишається мало
не єдиним засобом контролю сформованості у студентів перекла-
дацької компетентності. При цьому цілком очевидним є той факт, що
сучасні ефективні заходи контролю мають спиратися на різноманіття
засобів, покликаних, з одного боку, максимально об‘єктивно оцінити
прогрес як результат навчальної діяльності, а з другого – сприяти
подальшому формуванню та вдосконаленню відповідних перекла-
дацьких навичок, умінь і здатностей. Більше того, у цій ситуації
майбутній фахівець має зайняти активну позицію, постійно здійсню-
ючи самоконтроль та співпрацюючи з колегами в межах взаємо-
контролю. Саме тому перспективу подальших досліджень вбачаємо у
розробці розгалуженої системи способів і засобів само-, взаємо-
контролю й контролю з боку викладача, які органічно поєднуються та
взаємодоповнюють один одного.
1. Williams M. Translation Quality Assessment: An Argumentation-Centred
Approach. Ottawa, Canada: University of Ottawa Press, 2004. 188 p.
350
2. Colina S. Further Evidence for a Functionalist Approach to Translation

Quality Evaluation. Target. 2009. № 21. P. 235-264. 3. Кочубей О.С.
Психологічні чинники становлення перекладацької компетентності
майбутніх філологів. Дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. н.
Рівне, 2016. 315 с. 4. Mbotake S.G. Assessing Translator Education in the
Light of Competency-Based Approaches: Dashboard Indicators and
Stakeholders‘ Sense-Making. International Journal of English Language &
Translation Studies. 2017. Vol. 05(03). P. 111-128. 5. Ігнатенко В.Д.
Методика навчання майбутніх філологів письмового перекладу
науково-технічних текстів французькою мовою. Автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. пед. н. Київ, 2017. 22 с. 6. Алферова Д.А.
Модульное обучение переводу научно-технических текстов с исполь-
зованием информационных технологий. Дисс. на соискание уч. степени
канд. пед. н. Москва, 2010. 273 с. 7. Фабрична Я.Г. Методика навчання
майбутніх філологів письмового двостороннього перекладу з викори-
станням мовного портфеля (англійська й українська мови). Автореф.
дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. н. Київ, 2015. 22 с. 8. Hurtado
Albir A. The Acquisition of Translation Competence. Competences, Tasks,
and Assessment in Translator Training. Meta. 2015. № 60(2). P. 256-280.
9. Володько А.М. Методика навчання майбутніх перекладачів усного
послідовного науково-технічного перекладу (німецька та українська
мови). Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. н. Київ,
2018. 23 с.
Алла Ляшина
м. Ужгород, Україна
Міжкультурна комунікація та фахова підготовка перекладачів
The article deals with the multicultural approach as one of modern

methods of teaching foreign languages. It has been found out that teaching a
foreign language and foreign culture in terms of multiculturalism develops
students‘ ability to communicate and co-exist with people of different ethnic
groups, which gives students an opportunity to comprehend the values of
global civilization. The article examines the conditions and ways of forming
intercultural competence of a student as an integral personality. Nowadays
tolerance is of great importance for all people. In a democratic society
respect, protection of human rights and freedoms play an important role.
Thus, there is a need for multicultural education of youth, which means
knowledge of national culture and tolerance of other cultures, mastering the
system of communication skills. Special attention should be paid to young
people‘s interaction in terms of multiculturalism.
Key words: multicultural education, multicultural approach, intercultural
competence, intercultural communication, sociocultural space, language
multicultural education.
351
На сучасному етапі глобалізації знання іноземних мов стає життєво

необхідним. Переклад у сучасних умовах є засобом двомовної та
багатомовної комунікації між людьми у різних галузях їхньої
діяльності. Професійний переклад – це складний вид діяльності, який
вимагає особливих навичок, глибоких теоретичних знань та спеці-
альної теоретичної підготовки. Переклад є однією з важливих форм
міжкультурних взаємин. Перекладачі виступають посередниками між
народами, які спілкуються в найрізноманітніших сферах життя. Окрім
посередницької функції, перекладні твори виконують і творчу, продук-
тивну місію, бо завжди були важливим стимулом розвитку націо-
нальних мов, літератур, культур.
Справедливий обмін та діалог між цивілізаціями, культурами і
народами на основі взаємного розуміння та поваги, рівної гідності всіх
культур є необхідною умовою для побудови соціальної згуртованості,
примирення та миру між народами [11, с. 26]. Тому доцільно розгля-
дати переклад з точки зору культурологічного підходу.
Полікультурність є об‘єктом розгляду у працях таких дослідників,
як В. Болгаріна, Л. Горбунова, Г. Дмитрієв, В. Ковтун, І. Лощенова,
О. Мілютіна, А. Солодка. Аналіз останніх досліджень і публікацій
свідчить про те, що як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники у галузі
соціології, культурології, психології, лінгвістики, філософії та освіти
проявляють інтерес до різних аспектів міжкультурної компетентності,
яку було досліджено, як стверджують О.А. Гончарова та А.В. Маслова
[2], у таких напрямах: формування соціокультурної компетентності
(О. Бирюк, І. Закір‘янова, Д. Іщенко, С. Шукліна та ін.); формування
комунікативної компетентності (С. Зенкевич, Л. Мітіна, Ю. Пассов,
Л. Романишина, З. Підручна та ін.); формування професійної компе-
тентності (Л. Зеленська, Л. Карпова, Н. Кузьміна, Н. Лобанова,
А. Маркова та ін.); формування окремих аспектів професійної іншо-
мовної компетентності (Л. Апатова, В. Баркасі, О. Волченко, Н. Гез,
А. Гордєєва, В. Калінін, Б. Ліхобабін, С. Ніколаєва, О. Овчарук,
О. Пінська, Є. Рослякова, В. Ріверс, В. Редько, В. Кейблз, Ф. Вінгард та
ін.); дослідження рівнів готовності до професійної діяльності
(А. Алексюк, В. Борисов, К. Дурай-Новакова, А. Капська, В. Рибалка,
С. Сисоєва та ін.); використання інформаційних технологій у навчаль-
ному процесі (Т. Гуменникова, Н. Єлухіна, Л. Карташова, С. Нальотов,
О. Трофимов та ін.). Серед українських науковців окремі аспекти полі-
культурної освіти досліджували Р. Агадуллін, І. Бех, О. Грива, О. Гуренко,
М. Лещенко, О.Мілютіна, Н.Міропольська, О.Сухомлинська, Н.Якса та ін.
352
Праці Дж. Холмса сприяли, з одного боку, розмежуванню теоре-

тичного, дескриптивного та прикладного перекладознавства, а з
іншого, − їх частковій або повній інтеграції. У 70-80-ті роки теоретики
в галузі перекладознавства знову повертаються до ідей Дж. Холмса. Як
зазначено в А. Честермана, переклад розглядається з позицій:
1) продукту розумової діяльності людини, 2) процесу виробництва
цього продукту та його функціонування [6]. Як стверджує С.П. Денисова,
пошук теоретичних моделей і підходів привів до культурологічного
повороту в перекладознавстві. У зарубіжному перекладознавстві ―the
cultural branch deals with values, ethics, ideologies, traditions, history,
examining the role and influence of translators and interpreters through
history, as agents of cultural evolution‖ [6].
Новий підхід до підготовки перекладачів для ефективної
професійної діяльності у полікультурній комунікації викликаний
потребами суспільства щодо наведення мостів порозуміння у спілку-
ванні між представниками не тільки різних мов, а й різних культур [11,
с. 32]. Згідно з цією концепцією перекладач має справу з двома
культурними планами. З одного боку, в тексті зафіксована «культура в
мові», тобто національно специфічна картина світу в чистому вигляді.
Вона може бути описана термінами концептуальної лінгвістики, що
розглядає когнітивно-семантичні структури людського мислення
(концепти, фрейми) в сукупності із засобами їх мовної об'єктивації. З
іншого боку, в тексті відображена так звана «культура, описувана
мовою», тобто відображення у змісті тексту артефактів культури,
культурних реалій.
Таким чином, у рамках культурологічної концепції перекладу текст
розглядається як складне культурологічне явище, яке характеризується
національною специфікою як на рівні когнітивно-семантичної
структури, так і на рівні мовної об‘єктивації культурних реалій.
Беручи до уваги культурологічну складову перекладознавства, слід
зазначити, що переклад являє собою не тільки перехід від однієї мови
до іншої, а й перехід від однієї культури до іншої. Тобто, переклад – це
акт міжкультурної комунікації за участі посередника-перекладача.
У процесі навчання майбутній перекладач детально вивчає
специфіку іноземної мови. Але в практичній діяльності перекладач
знову і знову буде стикатися з окремими випадками, коли набутих
знань не вистачить для адекватного перекладу. Тому крім постійного
вдосконалення знання іноземної мови необхідно розширювати загаль-
ний тезаурус, отримати знання як про шлях етносу в цілому, так і про
окремі історичні події. Отриманню таких знань сприяє регулярний
перегляд художніх та документальних фільмів в оригіналі, читання
353
художньої літератури та іноземної періодики, живе спілкування з

носіями мови. Лише за наявності розвиненої культурологічної
компетенції переклад буде являти собою процес створення тексту,
тотожного оригіналу в комунікативному, інформативному і культур-
ному аспектах. Для перекладача надзвичайно важливо подолати не
тільки мовний, а й культурний бар'єр. Як пише С.Г. Тер-Минасова,
культурний бар'єр набагато небезпечніший і неприємніший мовного.
Він ніби зроблений з абсолютно прозорого скла і не відчутний до тих
пір, поки не розіб'єш собі лоба об цю невидиму перешкоду.
Небезпечний він ще й тим, що культурні помилки зазвичай сприй-
маються набагато болючіше, ніж помилки мовні. Усі ми знаємо, з якою
добродушністю зазвичай сприймаються помилки в іноземних мовах
його носіями. Культурні ж помилки, як правило, не прощаються так
легко і справляють негативне враження [4, с. 20].
Одним із результатів глобалізації спілкування стає вплив англійсь-
кої мови на інші мови на прагматичному та дискурсному рівнях, що
визнається багатьма лінгвістами [8, с. 251]. У полікультурному
суспільстві перекладач, який вільно володіє англійською мовою,
повинен ще бути обізнаним з комунікативними ознаками багатьох
культур. При вивченні іноземної мови студенти повинні отримати
можливість ознайомитися з аналогічною інформацією про культурне
різноманіття рідної країни за кожним досліджуваним аспектом. Це
дасть їм змогу побачити відмінності між власною культурою і
культурою країни, мова якої вивчається, що сприятиме розширенню
соціокультурного простору.
У процесі дослідження ми з‘ясували, що впровадження діалогу
культур мовними засобами дає ефективний результат для підготовки
перекладачів у полікультурному середовищі. Слід зазначити, що
міжкультурна компетенція є результатом розвитку особистості студента
в процесі навчання і являє собою сукупність спеціальних знань
національно-культурних особливостей та реалій країни, мова якої
вивчається, та низку міжкультурних умінь, що сприятимуть адаптації
особистості в професійному полікультурному просторі. Отже, форму-
вання у перекладача крос-культурної компетенції є сучасною вимогою
щодо ефективного спілкування в полікультурному суспільстві.
1. International Year of Languages. Promotion of International
Communication. Published by the Department for General Assembly and
Conference Management (DGACM), New York, October 2008. 1000 pp.
2. Гончарова О.А., Маслова А.В. Формування міжкультурної компе-
тентності студентів немовних спеціальностей в процесі навчання
354
іноземної мови. Науковий вісник Мелітопольського державного педаго-

гічного університету імені Богдана Хмельницького. Серія: Педагогіка.
2010. С.10-14. 3. Chesterman A. The Name and Nature of Translator
Studies. http://download2.hermes.asb.dk/archive/download/hermes-42-
2- chesterman_net.pdf. 4. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная
коммуникация. М.: Слово, 2000. 624 с. 5. House Julian. Communicative
Styles in English and German. European Journal of English Studies. 2006.
Vol. 10 (3).P. 249-267. 6. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвіс-
тики: Підручник. К.: Видавничий центр «Академія», 2004. 344 c.
7. Денисова С.П. Стан та перспективи перекладознавчих досліджень.
Вісник КНЛУ. Серія Філологія. Том 17. № 1. 2014. С.54-60. 8. Bührig
Kristin, House Juliane and D. ten Thije Jan. Translational Action and
Intercultural Communication. St. Jerome Publishing, 2009. 188 рp.
9. Holmes J.S. The name and Nature of Translation Studies. Papers on
Literary Translation and Translation Studies. Amsterdam: Rodopi, 1972.
P.67-80. 10. House Julian. Communicative Styles in English and German.
European Journal of English Studies. 2006. Vol. 10 (3). P. 249-267.
11. Lusting M.W., Koester J. Intercultural competence. Interpersonal
communication across cultures. Longman, 1999. 401 pp. 12. Pym Anthony.
On Translator Ethics. Principles for mediation between cultures. Benjamins
Translation Library, 2012. 185 pр.
Борис Манаенков
г. Липецк, Российская Федерация
Аспекты формирования социокультурной компетенции будущих

переводчиков
The article deals with the problems of formation of socio-cultural

competence of future translators. Special attention is paid to such issues as
the structure of socio-cultural competence, the stages of its formation, the
role of information technology in the educational process and the theoretical
issues of the competence approach in the works of Russian scientists.
Key words: socio-cultural competence, professional competence,
educational process, future translators, competence approach.
Переводческая деятельность носит особый – коммуникативный

характер, она направлена, главным образом, на достижение взаимо-
понимания между носителями различных языков. В области переводо-
ведения профессиональная компетенция может быть обозначена как
сумма знаний, умений, навыков, необходимых переводчику для
успешного выполнения своих профессиональных функций. При этом,
в процессе профессиональной деятельности переводчик выполняет
355
следующие функции: когнитивно-информационную, проектировочную,

организаторскую, посредническую, гностическую (исследовательскую),
креативную.
Лингвистическое наполнение любого дискурса часто дополнено
информацией из контекста коммуникации и предшествующего опыта из
области страноведческих реалий, культурных особенностей этносов,
специфичных систем ценностей; при этом важная роль в подготовке
будущих переводчиков отводится социокультурной компетенции.
Социокультурная компетенция включает:
1. умение интерпретировать смысл высказываний, текстов, вкупе с
культурными особенностями коммуникантов;
2. умение проецировать на высказывания в тексте оригинала
возможности рецепторов перевода;
3. умение в качестве эксперта анализировать коммуникативные
ситуации заказчика и получателя в рамках соответствующих культур и на
основе такого анализа формулировать условия своей деятельности [5].
В социокультурную компетенцию включают также страновед-
ческий (представление о государственном устройстве страны изуча-
емого языка), культурологический (представление о национальном
менталитете) компоненты, так как полноформатная коммуникация
возможна лишь при условии, что достигнуто взаимопонимание между
носителями разных языков, принадлежащих к различным культурам.
Процесс формирования социокультурной компетенции студентов –
будущих переводчиков – строится зачастую на индуктивной основе, от
частного к общему, путѐм последовательного выполнения ряда особых
профессиональных функций. При этом каждая из этих функций
изучалась изолированно друг от друга, без всякой взаимосвязи.
Поэтому процесс приобретения переводческих навыков, необходимых
для овладения профессиональной техникой, зачастую затягивался.
Ряд авторов предлагают строить учебный процесс на дедуктивной
основе, от общего к частному, чтобы переводческие навыки и умения
строились на базе общепрофессиональных знаний. Преимущественно
на дедуктивном подходе строятся методы информационного обучения,
основанные на использовании компьютерных технологий.
Процесс обучения и воспитания основан на теории поэтапного
формирования умственных действий. В условиях информатизации
учебного процесса и создания рейтинговой системы контроля знаний
эта теория приобретает первостепенное значение.
Информационные технологии обучения позволяют выполнить
разработку экспертно-обучающих систем контроля профессиональных
356
компетенций будущих переводчиков на основе теории поэтапного

формирования умственных действий.
Среди этих действий выделяют следующие:
переход к планированию учебного процесса в соответствии с
формированием переводческих компетенций;
введение в учебный процесс количественного измерителя степени
сформированности социокультурной компетенции;
законченности процесса обучения в виде коэффициента усвоения;
экспертно-обучающая система оценки компетенций должна
создаваться с учѐтом двух вышеназванных принципов.
Создание экспертно-обучающих систем по оценке качества сфор-
мированности профессиональных компетенций студентов (будущих
переводчиков) имеет в виду учѐт основополагающих принципов:
1. изменение роли и функции преподавателя, трансформация его в
консультанта, что добавляет особую обязанность в преподавательской
деятельности;
2. отказ от поточной системы обучения и переход к индиви-
дуальной подготовке специалиста с усилением роли самоподготовки;
3. перенос центра тяжести учебного процесса на самостоятельную
работу студентов;
4. подготовка учебно-методического комплекса на основе учѐта
особенностей компьютерной технологии обучения (каждый студент
должен быть обеспечен пособиями и многовариантными заданиями по
изучаемой дисциплине);
5. отказ от традиционных форм контроля и внедрение индиви-
дуального учебного индекса, в котором значительно возрастает роль
текущего, рубежного и итогового контроля компетенций (а также
знаний, умений, навыков).
Если вышеназванные принципы строго выполняются, то можно
говорить о наличии возможностей разработки и использования в
учебном процессе экспертно-обучающих систем и системы экспертной
оценки сформированности компетенций.
Компетенция (лат. competere – добиваться, соответствовать,
подходить) – это «круг полномочий какого-либо учреждения или лица;
круг вопросов, в которых кто-либо хорошо осведомлѐн» [5]; это
«знания и опыт в той или иной области» [2]; это общая способность,
основанная на знаниях, опыте, ценностях, склонностях, которые
приобретены благодаря обучению; круг полномочий в сфере профес-
сиональной деятельности; совокупность знаний, умений, навыков и
опыта, позволяющих успешно решать профессиональные задачи [4].
357
Профессиональная компетенция студента – будущего переводчика

рассматривается как владение, обладание специалиста – будущего
переводчика комплексом специальных компетенций, включающих его
личностное отношение к ним и предмету профессиональной деятель-
ности и обеспечивающих эффективность [1; 6].
С.Е. Шишов, В.А. Кальней выделяют факторы, обусловливающие
введение в высшее образование компетенций: это экономическая
неопределѐнность, оказывающая влияние на необходимость непрерыв-
ного повышения уровня образования; изменение организационной
структуры производства, ведущее к широкому распространению
антропоцентрической системы производства; широкое внедрение
компьютерных технологий; наличие многих языков и культур, что
даѐт возможность владения 2-3 иностранными языками и высокая
конкуренция на рынке труда [8].
В основе компентностного подхода заложена идея о формировании
личности будущего специалиста как профессионала. Компетент-
ностный подход рассматривается как диалектическая альтернатива
более традиционной для западных вузов кредитной системе оценки
знаний, ориентированной на нормирование содержательных единиц,
аналогичных российским представлениям об образовательном
стандарте. Соответственно, оценка компетенций в отличие от
экзаменационных испытаний, ориентированных на выявление объема
и качества усвоенных знаний, предполагает приоритетное использо-
вание объективных методов диагностики деятельности (наблюдения,
экспертиза продуктов профессиональной деятельности, защита
учебных портфелей и др.) [3].
Компетентность рассматривается как способность к решению задач
и готовность к своей профессиональной роли в той или иной области
деятельности [3]. Соответственно, компетенция предъявляется, в
первую очередь, работодателями и обществом в виде некоторых
специфических ожиданий, связанных с профессиональной деятель-
ностью выпускника. Более того, именно уровень соответствия индиви-
дуальных показателей ожиданиям работодателя и общества и
полагается в качестве основного показателя компетентности.
Ведущим понятием компетентностного подхода является
«образовательный домен», при этом итоговая компетентность пред-
ставляется совокупностью таких доменов, а каждый домен форми-
руется как специфическая функция (аспект) будущей профес-
сиональной деятельности.
Описание компетенций обязательно включает нормативную модель
диагностических процедур, позволяющих практически организовать
358
аттестационные процедуры. В рамках модели определяются статус и

условия применения всех методов контроля, в том числе:
− тестирование;
− написание эссе и представление учебных портфелей;
− экспертиза практической деятельности;
− порядок написания и защиты аттестационных работ.
Наконец, наиболее значимой и примечательной особенностью
компетентностного подхода является авторство соответствующих
моделей: оно принадлежит негосударственным ассоциациям (федера-
циям, комитетам), осуществляющим координацию профессионалов в
соответствующих сферах профессиональной деятельности. Соответ-
ственно, сама проблема компетентностного подхода обретает иное
институциональное выражение: речь идет о системе, позволяющей
достаточно объективно оценить пригодность каждого индивиду-
ального соискателя для будущей деятельности, а также выработать
четкие критерии качества этой деятельности, позволяющие будущим
работникам осуществлять целенаправленную подготовку для получе-
ния необходимого сертификата и получения признания в этой области.
В рамках этой же проблемы компетентностная модель содержит ясные
указания относительно политики ассоциации, а также – требования к
уровню подготовки экспертов для участия в аттестационных проце-
дурах. Компетентностный подход укоренен в неклассических пред-
ставлениях позитивизма и прагматизма, современной теории менедж-
мента, тестологии. Несмотря на кажущуюся абстрактность, приведен-
ное различение оказывает значимое влияние и на структуру
описательных процедур. Так, российское педагогическое сознание в
существенной степени объектоцентрично, т.е. в большинстве исполь-
зуемых концепций основным элементом содержания являются
объекты и знания о них. Соответственно, и компетенция определяется
как способ деятельности в отношении определенных объектов [9].
В заключение имеет смысл подчеркнуть, что актуальность исследо-
вания проблемы формирования социокультурной компетенции
будущих переводчиков определяется тем, что в экономике имеется
потребность в квалифицированных переводчиках, а также существует
необходимость в социокультурном развитии студентов, обучающихся
на переводчиков.
1. Белкин А.С., Нестеров В.В. Педагогическая компетентность.
Екатеринбург: Центр «Учебная книга», 2003. 188 с. 2. Большой толко-
вый словарь русского языка: сост. и гл. ред. С.А. Кузнецов. СПб., 2000.
1536 с. 3. Зимняя И.А. Ключевые компетентности как результативно-
359
целевая основа компетентностного подхода в образовании. Авторская

версия: монография. М.: Исследовательский центр проблем качества
подготовки специалистов, 2004. 40 с. 4. Педагогический энциклопеди-
ческий словарь: справочное пособие. Гл. ред. Б.М. Бим-Бад., ред. кол.:
М.М. Безруких, В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. М.: Большая Россий-
ская энциклопедия, 2002. 528 с. 5. Философский словарь: справочное
пособие. Под ред. И.Т. Фролова. М., 1987. 590 с. 6. Халеева И.И.
Подготовка переводчика как вторичной языковой личности. Тетради
переводчика: научн.-техн. сб. М., 1999. 283 с. 7. Хуторской А.В.
Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной
парадигмы образования. Школьные технологии. 2003. №2. С.58-60.
8. Шишов С.Е., Кальней В.А. Мониторинг качества образования в
школе. Педагогическое общество России. М.: Академия, 1999. 168 с.
9. Ярцева И.К. Педагогические условия формирования социокуль-
турной компетенции студентов отделения переводчиков: Дисс...канд.
пед. наук. Воронеж, 2009. 184 с.
Марина Пилипчук
Сучасний професійний профіль викладача перекладу

в європейському просторі вищої освіти
The suggested exploration is devoted to the urgent and under-researched

issue of drawing up a competence-based profile of a translation teacher. It
briefly reviews which areas of such a profile have been addressed in modern
scientific literature. This paper is based on the European experience and
attempts to link recently developed UK professional standards in higher
education teaching to our field. The theoretical part of this study illustrates
that for translator trainers, as for all other professions, drawing up a
competence-based profile allows for better analysis of the current situation,
and for more appropriate training to be designed. The background ends with
an overview of the professional competences developed by the EMT
Translator Trainer Profile Competences of the trainer in translation.
Key words: competence, professional training, translation teacher,
translation teacher professional profile.
Упродовж останнього десятиліття в науково-освітньому просторі

розвинених держав, серед яких Австрія, Велика Британія, Німеччина,
Франція, Угорщина, Румунія тощо, триває дискусія міжнародного
значення щодо формування комплексу знань, умінь, компетентностей
фахового профілю фахівця, що забезпечило б його гармонійну
взаємодію з динамічним інформаційно-технологічним суспільством.
360
Особливо цінним здобутком для освітньої парадигми України є

усвідомлення світових тенденцій і їхня екстраполяція у площину
вітчизняної професійної освіти.
Проблему підготовки викладачів перекладу та формування їхнього
професійного профілю у країнах Європи, зокрема у Великій Британії,
обґрунтовано такими вченими як Дороті Келлі, Дональд Кіралі, Деніел
Гуадек та затверджено стандартами Академії вищої освіти Великої
Британії (Higher Education Academy – HEA), Асоціації професійного та
освітнього розвитку науково-педагогічних працівників (Staff and
Educational Development Association – SEDA). Крім того, у статті взято
до уваги перелік компетенцій, якими повинен володіти викладач
перекладу, що були розроблені експертною групою проекту Європей-
ський Магістр з Перекладу в рамках партнерства Європейської Комісії
та європейських вишів (The EMT Translator Trainer Profile Competences
of the trainer in translation, 2013) [6].
На сьогодні існує відносно велика кількість літератури з пере-
кладознавства та підготовки перекладачів. Однак, часто в центрі уваги
цих літературних джерел лежать безособові аспекти, як-от процеси,
зміст або види діяльності, а людський фактор при цьому ігнорується.
Проте, для забезпечення ефективності у навчальному процесі має бути
дві групи учасників і обоє мають важливе значення: студенти та
викладачі. З огляду на недостатність досліджень акцент буде зроблено
на підготовці саме викладачів.
Як в Україні, так і у країнах Європи викладачі закладів вищої
освіти, як правило, окрім викладацької діяльності мають цілу низку
інших завдань та зобов‘язань, які безпосередньо не пов‘язані з
навчанням. Вони можуть бути активно залученими до науково-
дослідних проектів, адміністративної діяльності чи участі у
позакласних науково-виховних заходах, тоді як вдосконалення
навичок викладання, як правило, відходить на другий план. Крім того,
в професійному колі викладача перекладу похвальною є тенденція
брати активну участь у професійній перекладацькій діяльності, тобто
бути перекладачем-практиком. Якою б не була система вищої освіти,
неможливо знайти вчителів, які тільки навчають.
Для ілюстрації вищезазначеного візьмемо уривок рекламного
оголошення про вакансію викладача перекладознавчого факультету у
Великій Британії, розміщеного на сайті пошуку вакансії Indeed.com
(переклад та підкреселення мої – М.П.):
Триває прийом заявок на посаду викладача повного робочого дня.
Кандидат повинен володіти викладацькою майстерністю та бути
361
готовим поступово брати на себе додаткові навчально-методичні та

позакласні обов‘язки, як от:
− участь у наукових заходах та комітетах;
− керівництво дипломними проектами студентів;
− залучення до науково-дослідної діяльності;
− виконання обов‘язків координатора дисципліни, що включає:
консультування студентів;
організацію екзаменаційних сесій;
прийом вступних випробувань;
координацію плану розподілу штатних зобов‘язань;
прийняття участі у заходах щодо працевлаштування студентів.
Для успішного проходження співбесіди кандидат має бути досвід-
ченим письмовим перекладачем та/або перекладачем-референтом, який
готовий в першу чергу сфокусуватися на викладанні, залишаючись при
цьому активним у професії перекладача.
(Джерело: www.indeed.com)
Як бачимо із зазначеного оголошення, провідними вимогами до
викладача перекладу на світовому ринку праці є готовність та вміння
виконувати різнопланову роботу, що випливає з навчального процесу,
а також наявність перекладацького досвіду. Професійний досвід пере-
кладача зазвичай розглядається як найважливіша передумова успіш-
ного викладання перекладу. Так провідний американський лінгвіст,
який спеціалізується на навчанні іноземних мов та підготовці пере-
кладачів, зазначає у своїй праці, що викладачі мов без професійного
досвіду перекладу не можуть мати чіткого уявлення про професійного
перекладача і відповідно не можуть навчити інших [5, с. 3].
Деніел Гуадек у своїй книзі «Переклад як професія» (―Translation as
a profession‖) підтверджує цю думку словами [4, c. 163]: «…викладачі
перекладу повинні провести один місяць у всіх трьох наступних
ситуаціях: працюючи в перекладацькій фірмі (як перекладач, редактор
або термінолог); працюючи у штаті перекладацького агентства (на
посадах, зазначених вище); будучи позаштатним працівником (на
посадах, зазначених вище). Для початку цього буде достатньо і це
чітко вплине на їхній підхід до навчання» (переклад мій – М.П.).
Однак, лише професійного досвіду перекладача не достатньо для
того, аби стати професійним викладачем перекладу. Це підтверд-
жується цитатою французької дослідниці Крістіни Дюрьє [3, c. 8], яка
запевняє: «Безперечно, корисним фактором для студентів перекла-
дацьких факультетів є залучення у викладацьку практику професіо-
нальних перекладачів, однак, це не вважається ідеальним варіантом,
оскільки їм бракує спеціальної підготовки» (переклад мій – М.П.).
362
Відповідно до авторської позиції незалежно від інших міркувань, ті

фахівці, котрі присвячують себе викладанню, передусім повинні мати
професійну компетентність викладача, підкріплену досвідом та знан-
нями у відповідній галузі наук, зокрема, у перекладі.
З огляду на складність професійних вимог парадоксальним є те, що
університети багатьох країн традиційно приділяли мало уваги фаховій
підготовці викладачів. У багатьох країнах існує обов‘язкова педаго-
гічна підготовка для вчителів всіх інших рівнів освіти, але в закладах
вищої освіти знати, як правило, означає вміти навчати. Як наслідок,
молоді викладачі без досвіду викладання в університеті зіштовхуються
з проблемами методичного характеру, в той час, як більша увага
приділяється їхній дослідницькій діяльності. На щастя, останнім часом
спостерігається тенденція деяких університетів, зокрема у Великій
Британії, до впровадження програм професійного розвитку, таких як
Сертифікати післядипломної освіти в галузі викладання та навчання
(Postgraduate Certificates in Teaching and Learning). Європейський
простір вищої освіти, впровадження якого називають Болонським
процесом, надає набагато вищий пріоритет і престиж викладанню, ніж
більшість попередніх європейських систем і ставить процес навчання
студентів у центрі [2, c. 102].
Як приклад останніх подій у цій сфері, Академією вищої освіти
Великої Британії (Higher Education Academy– HEA) у 2006 році було
створено Національну рамку професійних стандартів науково-педаго-
гічних працівників вищої освіти (National Professional Standards
Framework for Teaching and Supporting Learning in Higher Education),
що у 2011 році набула суттєвого вдосконалення, зокрема у цілях,
сферах діяльності, основних знаннях і професійних цінностях [7].
Це документ віддзеркалює європейські тенденції, а саме підвищення
якості викладання, навчання та оцінювання результатів навчання, через
те, що у закладах вищої освіти Великої Британії більше уваги надається
науковим дослідженням, і менше – якості викладання та навчання. Крім
того, офіційне визнання розроблених науково-педагогічними праців-
никами нових методів викладання набуває значного сприяння, що
забезпечує підвищення якості навчання [1, с. 287].
Суттєвим є виокремлення у Національній рамці професійних
стандартів науково-педагогічних працівників вищої освіти трьох
основних компонентів: «сфер діяльності», «ключових знань» та
«професійних цінностей» викладачів закладу вищої освіти. Усі ці три
елементи підходять під стандартне визначення поняття «компетенція».
363
Зведена таблиця сфер (видів) діяльності, ключових знань та

професійних цінностей Національних рамок професійних стандартів
науково-педагогічних працівників вищої освіти (2011 р.)
Сфери (види) діяльності
1. Розробка та планування навчальних заходів та / або навчальних
програм.
2. Викладання і / або супровід навчання студентів.
3.Оцінювання результатів навчання студентів та забезпечення
зворотного зв‘язку шляхом надсилання відгуків студентам з обґрун-
туванням результатів оцінювання.
4.Створення ефективного освітнього середовища для навчання,
навчального супроводу та керівництва студентами.
5. Здійснення постійного професійного розвитку предметів / дисциплін
і методики їх викладання, що включає в себе дослідження, стипендії та
оцінювання професійної практики.
Ключові знання
1. Тематичного матеріалу навчальної дисципліни.
2. Відповідних методів викладання, навчання та оцінювання як в
межах навчальної дисципліни, так і на рівні академічної програми.
3. Як навчаються студенти, в рамках навчального предмету / сфери
навчання.
4. Відповідних технології навчання та їх ефективності.
5. Методів оцінювання ефективності викладання.
6. Контексту підвищення якості вищої освіти.
Професійні цінності
1. Повага до кожного студента як окремої особистості, так і різно-
манітних навчальних спільнот.
2. Сприяння доступу до участі у вищій освіті та створення рівних
можливостей для всіх студентів.
3. Використання інформованих підходів і результатів досліджень,
стипендії для продовження професійного розвитку.
4. Підтвердження більш широкого контексту, ніж у якому працює
вища освіта, визнаючи наслідки для професійної практики.
(Джерело: The UK Professional Standards Framework for teaching
and supporting learning in higher education (2011).
Як видно із таблиці, серед сфер діяльності спостерігається
зміщення акценту на здійснення постійного професійного розвитку
предметів / дисциплін і методики їх викладання. Суттєвий акцент
зроблено на знанні методів оцінювання результатів навчання студентів
як в межах навчальної дисципліни, так і на рівні академічної програми.
364
Особлива увага приділена вдосконаленню професійних цінностей

науково-педагогічних працівників, зокрема наголошується на повазі до
різноманітних навчальних спільнот, сприянні доступу до участі у
вищій освіті та створенні рівних можливостей для всіх студентів,
використанні результатів наукових досліджень в освітньому процесі та
продовженні професійного розвитку.
Логіка думки зумовлює до з‘ясування змісту та структури профе-
сійного профілю викладача перекладу з позицій компетентнісного
підходу на основі використання відповідних термінів. Отже, поняття
competence, запозичене із зарубіжного інформаційного простору, у
вітчизняній площині має два відповідники компетенція/компетентність
і трактується з позицій системного, діяльнісного, особистісно зорієнто-
ваного підходів. З‘ясування семантичного значення зумовлене рівнем
розуміння й усвідомлення питань, пов‘язаних зі змістом освіти,
соціальною галуззю суспільства, що передбачає формування у майбут-
ніх викладачів перекладу комплексу навичок, необхідних для успішної
життєдіяльності в цивілізаційному світі.
Базовими принципами, що покладені в основу професійного
профілю фахівця, є принцип орієнтування на компетенції. У цій статті
прагнемо з‘ясувати, які складові утворюють професійну компетент-
ність викладача перекладу.
Досліджуючи це питання, ми звернулись до досвіду європейських
дослідників та їх основних наукових здобутків (The EMT Translator
Trainer Profile Competences of the trainer in translation, 2013) [6].
Відповідно до запропонованого підходу, професійний профіль викладача
перекладу охоплює шість складових компонентів (компетенцій):
− базову (освітню) компетенцію;
− галузеву компетенцію;
− навчальну компетенцію;
− організаційну компетенцію;
− міжособистісну компетенцію;
− компетенцію оцінювання.
Кожна із зазначених компетенцій, у свою чергу, містить низку
навичок і вмінь. Усі компоненти є рівними за значущістю, лише їх
гармонійне поєднання є ознакою професійної майстерності сучасного
викладача перекладу.
Виходячи з узагальненого аналізу позицій зарубіжних дослідників,
ми дійшли такої думки, що у фаховому профілі компетентного
викладача перекладу у країнах Європи головними визнано такі
індивідуально-психологічні якості, як самостійність, дисципліно-
ваність, комунікативність та потяг до саморозвитку. Водночас
365
особливу роль слід відвести професійній компетентності, що охоплює

окремі структурні компоненти, тобто формує скелет професійної
кваліфікації викладача перекладу закладу вищої освіти. Вивчення
зарубіжного досвіду щодо створення і використання професійних
стандартів і професійного профілю викладачів перекладу може
посприяти підвищенню якості їхнього добору, підготовки та
професійного розвитку і, відповідно, підвищенню їхньої конкуренто-
здатності на міжнародному освітньому ринку праці.
1. Скиба Ю. Досвід розроблення професійних стандартів науково-
педагогічних працівників закладів вищої освіти Великої Британії.
Освітологічний дискурс. 2018. № 3-4 (22-23). С. 283-298. 2. Dorothy K.
Training the Trainers: Towards a Description of Translator Trainer
Competence and Training Needs Analysis. TTR: traduction, terminologie,
redaction. 2008. № 21(1). P. 99-125. 3. Durieux Christine. Fondement
didactique de la traduction technique. Paris: Didier Erudition, 1988. P. 8.
4. Gouadec D. Translation as a Profession. Amsterdam and Philadelphia:
John Benjamins Publishing Company, 2007. 396 p. 5. Kiraly D. Pathways
to Translation. Pedagogy and Process. Kent (Ohio): Kent State University
Press, 1995. 192 p. 6. Gambier Y., Pokorn N.K. The EMT Translator
Trainer Profile Competences of the trainer in translation: OPTIMALE
Training session. Tallinn, 2013. http://ec.europa.eu/dgs/translation/programmes/
emt/key_documents/translator_trainer_profile_en.pdf. 7. The UK Professional
Standards Framework for teaching and supporting learning in higher
education. https://www.heacademy.ac.uk/ukpsf.
Вячеслав Плютов
г. Минск, Республика Беларусь
К вопросу о соразмерности текстов исходного и переводящего

языков
The article provides some observation and guidance on how to make the
texts of the source language and the target language commensurate and
proportional in size. This requirement is often neglected in teaching
translation although it contributes largely to the quality and adequacy of
translation. Translated texts may tend to expand and shrink with respect to
the original but the degree of shrinkage and extension must not be arbitrary
or unreasonable.
Key words: source language, target language, equilinearity, commensurate-
ness, proportionality, adequacy.
366
Совершенно очевидно, что письменный перевод не сводится лишь

к передаче слов исходного языка (ИЯ) словами переводящего языка
(ПЯ). В процессе перевода постоянно возникает необходимость поиска
решений семантических, стилистических и культурологических
проблем, при этом последние касаются перевода идиом, пословиц,
фразеологизмов и иных выразительных нюансов, обусловленных
культурными и этническими особенностями того или иного языка.
Вышеназванные проблемы и используемые для их решения
лексические, грамматические, стилистические и другие транс-
формации нашли широкое отражение в переводоведческой литературе,
работах многих авторов и преподавательской практике обучения
письменному переводу.
К сожалению, не достаточно исследованной, на наш взгляд, и
практически часто игнорируемой в процессе обучения письменному
переводу является необходимость определенной пространственной
соразмерности текстов исходного языка (ИЯ) и языка перевода (ПЯ).
Тем не менее, при переводе поэтических текстов принцип так
называемой эквилинеарности [лат. aequus равный + linea строка, букв.
равнострочность], то есть того же числа стихов, что и в подлиннике,
априори соблюдается в большинстве случаев.
Так классик белорусской литературы Янка Купала в своей перевод-
ческой деятельности ориентировался в подавляющем числе случаев на
эквилинеарное воспроизведение иноязычных текстов. В качестве
иллюстрации приведем фрагмент его перевода из поэмы Адама
Мицкевича«Конрад Валенрод» [1, с. 190-191].
Z Maryjenburskiej wieży З Мальборскай вежы званы
zadzwoniono, загудзелі,
Działa zagrzmiały, w bębny Бубны, гарматы у тахт загрымелі:
uderzono; Ў Крыжацкім брацтве дзень
Dzień uroczysty w krzyżowym важны сягоння;
Zakonie; Зусюль камтуры ў сталіцу
Zewsząd komtury do stolicy śpieszą, спяшацца,
Kędy, zebrani w kapituły gronie, Дзе, ў капітульным засеўшы
Wezwawszy Ducha Świętego законе
uradzą, І ўзваўшы духа святога навукі,
Na czyich piersiach wielki krzyż Ўраюць, каму крыж вялікі
zawieszą аддасца,
I w czyje ręce wielki miecz І меч вялікі ў чые зложаць рукі...
oddadzą...
367
Поклонником эквилинеарности был также известный переводчик

на русский язык Михаил Лозинский, в переводе которого
русскоязычный читатель знаком с целой библиотекой мировой
классики: шекспировскими «Гамлетом», «Отелло», «Макбетом»,
«Двенадцатой ночью», «Сном в летнюю ночь», «Тартюфом» Мольера,
«Школой злословия» Шеридана, «Шах-Намэ» Фирдоуси и многими
прозаическими произведениями.
Следует, однако, подчеркнуть, что истинная эквилинеарность – не
просто некое арифметическое действие или формальное уравнение. За
ней стоит стремление передать как можно полнее внутреннюю
ритмику исходного текста, его семантические, образные и стилисти-
ческие особенности, избавиться от излишней просторности речи и
многословия.
Так в относительно недавнем переводе «Фауста» Гѐте, выпол-
ненном Ольгой Тарасовой, переводчице удалось не только с большой
точностью воспроизвести ритмический рисунок немецкого текста, но и
щепетильно в ряде случаев передать его стилистические особенности,
например, аллитерацию в начале слов, к которой часто прибегал Гѐте:
Dem Helfer half der Helfer droben Спасавшего спасал Спаситель.
[2, с. 89]
Ich sag‘s euch Geistern ins Gesicht; Вам, духи, я в лицо скажу:
Den Geistesdespotismus leid ich nicht Я деспотизма духов не сношу!
[2, с. 335]
В отдельных случаях переводчица заполняла лакуны, появляв-
шиеся в русском варианте из-за немецких артиклей и вспомогательных
глаголов, нейтральными или случайными словами, не влияющими на
качество перевода.
Итак, если в поэзии пространственная соразмерность текстов ИЯ и
ПЯ допустима и возможна, почему же при переводе прозы по этому
вопросу зачастую остаются неясности?
В статье «Переводчики, которым хочется сказать «спасибо»,
опубликованной сравнительно недавно в белорусском литературном
журнале «Неман», автор, в частности, отмечает: что «…существует
внешне очень простой и даже несколько примитивный способ оценки
качества перевода, выполненного с английского языка… Вот он! Текст
перевода должен (подчеркнуто нами) по своему объему превышать
текст оригинала на двадцать пять-тридцать процентов» [3, с. 130].
Мы знаем по собственному многолетнему переводческому опыту,
что столь значительное превышение размера текста ПЯ не может
368
свидетельствовать об оптимальной и полной реализации перевод-

ческих навыков и умений – скорее о неопытности переводчика и
недостаточной проработке им материала. К сожалению, во многих
пособиях и учебниках по переводу данная проблема практически не
освещается. Приятным исключением является, в частности, пособие
«Вступ до перекладознавства», где данный постулат переводческого
процесса отчетливо упоминается и рекомендуется использовать:
«довжина перекладу та оригіналу мають майже збігатися» [4, с. 74].
Вышеприведенная рекомендация особенно важна при переводе
текстов административно-правового характера, международных
дипломатических документов, уставов организаций, конвенций,
договоров и соглашений.
Сопоставительный анализ структурных особенностей таких
текстов с позиции эквивалентности в переводе демонстрирует, что в
процессе перевода здесь имеет место устойчивая тенденция к
сохранению семантико-структурного параллелизма.
Тексты перевода узкоспециальных текстов, в частности
медицинских, почти всегда удлиняются, так как свобода действий
переводчика в плане использования в них более компактных предло-
жений весьма ограничена. Кроме того, даже мелкие детали в этих
текстах могут нести важную смысловую нагрузку, что не дает возмож-
ности их сокращать или игнорировать.
Степень расширения или сжатия других текстов ПЯ в сравнении с
оригиналом, в том числе текстов общественно-политической тематики,
художественных текстов можно выразить с помощью нижеследующей
таблицы [5]:
Язык С английского На английский
Русский +15% -5% to -15%
Итальянский +10% to +25% -15%
Немецкий +10% to +35% -20% to +20%
Французский +15% to +20% -10% to -15%
Испанский +15% to +30% -5% to -15%
Польский +20% to +30% -5% to -15%
Корейский -10% to -15% +15% to +20%
Вышеприведенные данные демонстрируют, что, например, при
переводе с английского на русский объем текста ПЯ не может
расширяться до бесконечности – разумный предел составляет 15%.
Пространственная соразмерность текста перевода с исходным текстом
является непреложным условием и важным критерием качества
работы переводчика. Достижение такой соразмерности требует от
369
переводчика кропотливой работы с целью не только сохранения

смысловой информации, но и, по возможности, ее изложения в объеме,
близком к объему оригинала. Для решения такого рода проблемы
переводчик должен в полной мере раскрыть свой творческий
потенциал при трансформировании текста, добиваясь того, чтобы
текст оригинала и текст перевода имели как можно более близкие
пространственные рамки. Это вполне возможно, и это необходимо
акцентировать в преподавательской практике обучения письменному
переводу. В качестве примера можно привести фрагмент перевода,
выполненного студентом и включенного в текст практической главы
дипломной работы:
Оригинал Перевод студента Отредактированный
перевод
Tamil is to be the Тамильский язык В северных и
language of должен стать языком восточных
administration and администрации и провинциях
courts of the northern судов в северных и администрация и
and eastern provinces восточных суды обязаны
with reasonable провинциях с пользоваться
provision made for the разумными тамильским языком,
non-Tamil speakers in условиями для не- но для тех, кто по-
these areas (The тамильских ораторов тамильски не
Bandaranaike formula в этих областях говорит, есть
once again). Tamil (формула разумные
people throughout Бандаранаика еще исключения (вновь
Ceylon should have the раз). Тамилы на всей формулировка
right to be educated in территории Цейлона Бандаранаике). На
Tamil and to sit должны иметь право родном языке тамилы
competitive exams for на получение во всем Цейлоне
recruitment to the образования на вправе учиться и
public service in тамильском языке и сдавать конкурсные
Tamil. And every сдавать конкурсные экзамены для набора
Tamil person should экзамены для набора на госслужбу. В
have the right to на государственную деловых отношениях
transact business with службу на с госорганами у всех
the government in тамильском языке. тамилов также есть
Tamil. И каждый право на
тамильский человек использование
должен иметь право родного языка.
вести бизнес с
правительством на
тамильском языке.
370
Рассматриваемая ситуация довольна типична и отражает

недостаточную проработанность, по разным причинам, выполненных
переводов. Для сокращения объѐма текста перевода и достижения
пропорциональности с текстом оригинала применимы ряд способов:
преобразование структуры и типа предложения, использование более
коротких синонимов, лексические, стилистические, грамматические и
словообразовательные трансформации. Конечно, сделано это должно
быть таким образом, чтобы не было потери информации или она была
несущественной. Посредством таких трансформаций достигается
иллюзия создания текста изначально на языке перевода. Это
усложняет работу переводчика, однако качество перевода при этом,
несомненно, значительно повышается.
Отдельно хотелось бы отметить важность соблюдения соразмер-
ности и пропорциональности текстов ИЯ и ПЯ при переводе драмати-
ческих произведений, предназначенных для постановки в театре. Так,
недавно в одном из театров мы присутствовали на премьере комедии
французского драматурга Клода Манье «Блез» (Блез – фамилия
главного персонажа). Театр по понятным причинам изменил название
пьесы на «Как стать богатым». Продолжительность спектакля на языке
оригинала вместе с антрактом 2 часа. (BLAISE, Comédieen 3 actes de
Claude MAGNIER. – Durée: 2 heures). Продолжительность спектакля на
языке перевода оказалась 2 часа 40 минут, на 33% больше. Налицо
отсутствие временной синхронизации, которая, например, обязательно
имеет место при дубляже художественных фильмов. Рискнем предпо-
ложить, что чрезмерно увеличенная продолжительность спектакля
могла быть вызвана недостаточно проработанным переводом текста
оригинала. Присутствие избыточности и многословности в отдельных
фрагментах перевода принудила актеров воспроизводить их в режиме
безостановочного тараторения и в ущерб четкой дикции, что снизило
уровень восприятия со стороны зрителей.
В заключение хотелось бы еще раз подчеркнуть, что письменный
перевод требует от переводчика больших знаний, опыта и умения в
плане достижения адекватности. Принцип «длина перевода и длина
оригинала должны почти совпадать» играет в этом процессе далеко не
последнюю роль.
1. Купала Я. Поўны збор твораў: у 9 т. Т. 6. Мінск, Маст. літ., 1999. 430 с.
2. Гѐте И.В. Фауст. Трагедия. Ч. І. Пер.с нем. О.Тарасовой. М.: ОАО
Издательство «Радуга», 2003. 384 с. 3. Неман. № 2. 2018. С. 130.
4. Гудманян А.Г., Сітко А.В., Єнчева Г.Г. Вступ до перекладознавства:
навчальний посібник для студентів спеціальності «Переклад». Вінниця:
Нова Книга, 2017. 296 с. 5. http://www.media-lingo.com/gb/faqs/will-the-
translated-version-be-longer-or-shorter-than-the-original-document.
371
Марина Рудіна, Любов Гастинщикова

Формування перекладацької компетентності студентів:

методичний аспект
The article explores theoretical and methodological aspects of the

formation of translation competence of the students of Philology as future
specialists in translation. Special attention is paid to a wide range of
domestic and foreign approaches; current views on the use of modern
information technologies and methods which facilitate students‘ self-
motivation are investigated.
Key words: translation competence; methodological aspect; innovative
educational technologies; standards of translation profession.
Інтеграція науково-теоретичних здобутків у справі формування

перекладацької компетентності студентів та можливостей методичного
характеру, що розвиваються на ґрунті досягнень вітчизняної науки і
світового досвіду, розширюють професійний педагогічний дискурс
викладачів вищої школи стосовно означеної проблеми. Уміння
перекладу в межах професії суттєво підвищує конкурентоздатність
фахівців, зокрема, молодих спеціалістів, що визначає і актуальність, і
практичну значимість інноваційних методик і технологій формування
перекладацької компетентності студентів. Інтенсивність розвитку
світової педагогічної думки в ХХІ ст. також зросла завдяки транс-
формації професійних знань на основі перекладу фахових текстів.
Доступність надбань світової педагогічної спільноти дозволяє
викладачам українських ЗВО орієнтуватися в інноваційних напрямах і
технологіях навчання студентів у різних країнах світу, формувати
перекладацьку компетентність як інтегровану якість і підґрунтя
майбутньої успішної професійної діяльності.
Концептуальні засади розуміння сутності перекладацької компе-
тентності та фундаментальні основи теорії перекладу не втратили
актуальності й сьогодні: теорія закономірних відповідностей Я. Рецкера,
теорія рівнів еквівалентності В. Комісарова, концепція динамічної
еквівалентності Ю. Найди, концепція мовних значень і черговості їх
відтворення в перекладі Л. Бархударова тощо. Перекладацька
компетентність діалогічно пов‘язана з комунікативною компетент-
ністю, їх формування взаємозумовлене, відбувається одночасно в
процесі здобуття вищої освіти за фахом, удосконалюється в процесі
професійної діяльності перекладача. Сучасне розуміння перекладацької
372
компетентності акцентоване на тому, що це – комплексне інтелекту-

ально-психологічне утворення особистості, яке характеризується
здатністю людини до ефективного спілкування в різних сферах
життєдіяльності, наявністю знань мовних і мовленнєвих норм, етикету,
культурних особливостей, соціального досвіду й уміння використо-
вувати ці знання відповідно до ситуації спілкування на основі знання
іноземної мови. Перекладацька компетентність передбачає здатність
сприймати й створювати іншомовні тексти відповідно до поставленої
чи зумовленої комунікативної задачі, яка включає ситуацію
спілкування й комунікативний намір, тобто ґрунтується на чотирьох
складових: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. В її основі –
сформовані мовленнєві вміння в чотирьох видах мовленнєвої
діяльності. Мовна (лінгвістична) складова передбачає знання системи
мови й правил її функціонування при іншомовній комунікації, вона є
інтегративною і включає компетенції: лексичну, граматичну, фоно-
логічну, орфографічну; соціокультурна складова ґрунтується на
країнознавчій та лінгвокраїнознавчій компетенціях. Оскільки компе-
тенція пов‘язується з майстерністю, то перекладацька компетентність
має забезпечувати професійний успіх фахівця-перекладача [2].
Науковці вважають, і ми поділяємо їхню точку зору, що: на часі
виявлення типів перекладацьких стратегій і чинників, які гармоні-
зують перекладацьку компетенцію студента-білінгва (Ж. Горіна);
сучасна методика навчання іноземних мов має звертатися до
вербальних і невербальних засобів комунікації як культурного прояву
поведінки людини; комунікацію, мову та культуру не можна розділяти
в навчальному процесі (В. Коновалова, В. Мирошниченко); інтегра-
тивна сутність поняття перекладацької компетентності зумовлює її
комплексні наукові дослідження: як феномена, як підґрунтя
іншомовного дискурсу, як основи крос-культурної комунікації, як
засобу компаративістики тощо.
Загальновживаним є розуміння перекладу як відтворення тексту
іншою мовою, перекодування його з мови оригіналу на мову того, хто
сприймає. Оскільки в сучасному світі розвиваються науковий,
технічний, діловий, мистецький (художній) та інші види перекладу, які
виконують інформативну, просвітницьку, культурну, естетичну
функції, то усталене й традиційне тлумачення перекладу лише як
мовознавчого терміну в системі досліджень розширюється й транс-
формується відповідно до змісту перекладацької компетентності, а
феномен перекладу стає універсальним засобом творення професій-
ного дискурсу в багатовимірному просторі науки, зокрема й теорії
перекладознавства.
373
Методичний аспект формування перекладацької компетентності

студентів, на нашу думку, ґрунтується на таких тезах: вивчення мови –
як рідної, так і іноземної – це особистісна потреба; успішність
спілкування іноземною мовою забезпечується не лише бажанням
установити контакт, але й умінням реалізувати мовний намір, що
залежить від ступеня володіння одиницями мови й уміння вживати їх у
конкретних ситуаціях; уміння перекладу – підґрунтя ефективної
іншомовної комунікативної компетентності для професійної
діяльності; навчання сучасних студентів має бути сучасним, тобто на
основі інноваційних, у тому числі й цифрових, технологій; педагог у
процесі формування перекладацької компетентності студентів має
враховувати вимоги ринку праці до фахівців-перекладачів; професійна
компетентність самого викладача має активно розвиватися.
Умовний ланцюжок, кожна з ланок якого актуалізує студенту
особистісну потребу вивчення іноземної мови як основного ресурсу
діяльності перекладача, позначимо так: базова іноземна мова (або
декілька мов) – професійна лексика – професійні тексти – професійне
спілкування – професійний дискурс – успіх у професії.
Проте відповідальне особистісне ставлення до формування пере-
кладацької компетентності сучасні студенти іноді сприймають з
певним скептицизмом, адже легкодоступність інформації (і власне
перекладу) на Інтернет-ресурсах дозволяє, на їхню думку, перекладати
будь-якою мовою будь-які тексти без особливих зусиль.
Означене протиріччя зумовлює актуальну методичну проблему:
мотивація студентів. Оскільки мотивація є визначальним компонентом
організації навчання і може бути внутрішньою або зовнішньою щодо
діяльності, але завжди є внутрішньою характеристикою особистості як
суб‘єкта цієї діяльності, то передумовою успіху в ній є сформованість
спонукальної сфери, розвиток якої потребує цілеспрямованого
педагогічного впливу. Ми вважаємо цю тезу важливою в навчанні
студентів, які пов‘язують майбутню професію з перекладацькою
діяльністю. Педагог має мотивувати студентів до навчання, оперуючи
актуальними для молоді аргументами, застосовуючи комплексно
сучасні цікаві методи організації занять.
Які ж аргументи можна вважати переконливими для сучасної
молоді? Дехто з дослідників вважає, що переконливим аргументом є
відповідність навчальних занять з перекладу потребам реальної
практики на ринку праці. Так, D. Kiraly зазначає, що викладання
перекладу має ґрунтуватися на практиці, тобто на тому, чим
займаються професійні перекладачі в реальному житті [3]. До того ж,
на його думку, викладачі мають бути переконані, що заняття, яке вони
374
ведуть зі студентами, дійсно пов‘язане з практикою. На нашу думку,

доцільно скористатися матеріалами й документами Асоціації пере-
кладачів України [1]. Зокрема, тут представлено стандарти професії,
причому окремо для письмового та усного перекладу, визначено
показники якості для кожного з видів. Так, письмовий переклад
вважається якісним, якщо: відповідає вимогам замовника й відповідає
початковому тексту за змістом, смислом, оформленням; не містить
граматичних, орфографічних і пунктуаційних помилок; термінологія
перекладу відповідає галузевій приналежності початкового тексту; у
перекладі дотримується одноманітність термінів, найменувань,
умовних позначень, скорочень, символів. Стандарти професії щодо
усного перекладу передбачають такі показники якості: переклад
повинен відповідати усній промові доповідача за змістом і сенсом; має
бути повним та адекватним; не повинен містити граматичних помилок;
термінологія перекладу повинна відповідати галузевій приналежності
вихідного повідомлення тощо. Чітко визначені й кваліфікаційні
вимоги до перекладача та охарактеризована його компетентність.
Зазначено, що перекладач повинен мати базову або повну вищу освіту
з цієї спеціальності; має бути компетентним у мовах, які він
використовує під час перекладу (повинен професійно володіти мовою
початкового тексту і мовою перекладу); повинен володіти спеціалі-
зацією діяльності замовника, для якого виконує переклад; терміно-
логією тематики мовами, що використовуються для перекладу; бути
обізнаним із галузевими міжнародними і національними стандартами;
знати і застосовувати при виконанні перекладів міжнародні та
національні стандарти в галузі перекладів, що діють на території
України тощо.
Використання таких матеріалів у роботі зі студентами на заняттях з
перекладу є надзвичайно ефективним, адже в них – реальні вимоги
ринку праці до майбутньої професії й аргументація її оплати.
З нашої точки зору, в методичному аспекті важливо враховувати
поширення в освіті таких явищ, як персоналізація навчання – наявність
завдяки комп‘ютеру персонального вікна отримання інформації, яка
відповідає профілю студента; педагогічна інверсія, що полягає в
протиріччі: ті, що вчаться, нерідко перевершують знаннями і вміннями
своїх педагогів, що стосується, зокрема, іноземних мов та інформатики
і вписується в префігуративну культуру, характерну для інформацій-
ного суспільства, коли дорослі вчаться у дітей (Mead). Сучасні
дидактичні моделі відтворюють викладача в новій ролі: не
трансляційного каналу для енциклопедичних знань, а творця
освітнього простору, який виконує багатовимірну роль: тьютор (tutor),
375
коуч (coach), експерт (expert) з навчання, конструктор і творець

освітнього контенту тощо. Освітні навчальні і фахові портали,
тематичні канали на YouTube, послуга VOD, блоги і можливість
експлікації відкритих освітніх ресурсів розширюють і змінюють якість
доступності й здобуття знань, впливають на зміст сучасних методик
навчання студентів як майбутніх фахівців з перекладу.
Отже, методичний аспект формування перекладацької компетент-
ності студентів як майбутніх фахівців глибоко досліджується
вітчизняними і зарубіжними науковцями. Науково-теоретичні основи є
підґрунтям як усталених методичних підходів до формування
перекладацької компетентності студентів як перекладачів, так і нових,
зумовлених вимогами сучасного суспільного життя. Методичний
аспект корегується стрімким розвитком інформаційних технологій,
інноваційними методиками, особистісним фактором і широким
самостійними доступом студентів до знань, потребами замовників
перекладацьких послуг. Розмаїття наукових поглядів на формування
перекладацької компетентності засвідчує актуальність фахових
досліджень щодо обґрунтування, апробації й упровадження ефектив-
них технологій та інноваційних методик у навчальний процес ЗВО,
хоча, безумовно, доцільність і результативність їх може бути доведена
чи спростована лише з часом. Перспективи подальших розвідок щодо
науково-теоретичної аргументації, практичної розробки, реальної
апробації й упровадження в навчальний процес ЗВО сучасних
ефективних методик навчання іноземних мов з метою формування
перекладацької компетентності студентів, на нашу думку, досить
широкі, адже проблема актуальна й затребувана практикою перекладу.
1. Асоціація перекладачів України. http://www.uta.org.ua/translation_
standards. 2. Durieux C. Fondement didactique de la traduction technique.
La maison dudictionnaire, Paris, 2010. 3. Murray R., Caulier-Grice J.,
Mulgan G. The Open Book of Social Innovation. https://www.nesta.org.uk/
sites/default/files/the_open_book_of_social_innovation.
376
Наталья Юзефович
Актуальные проблемы обучения письменному переводу в вузе
The paper aims at specifying the main issues of written translation

which are too often neglected in professional education; the result of such
neglect is lack of linguistic, intercultural, and pragmatic competence. The
author shares her personal ideas on how to teach would-be professional
translators; she quotes most prominent professional translators to stress the
relevance of what is being written. The paper offers some practical advice
on the subject.
Key words: translator, (teaching) professional translation, professional
experience.
Переводческий бум, охвативший с последнего десятилетия многие

вузы самых разных профилей, скорее настораживает, чем радует. Во-
первых, появляются многочисленные пособия по переводу, созданные
по шаблону: перевод герундия, перевод безэквивалентной лексики и
пр. Ни в коей мере не умаляя достоинств данных пособий и необхо-
димости формировать переводческие навыки постепенно, выделяя
специфические лексические, синтаксические, прагматические труд-
ности, необходимо отметить, что профессиональный перевод требует
умения работать с текстом, а не просто со словом или предложением.
Текст может быть выражен одним предложением или словом, но при
этом он функционирует в дискурсе, в определенном регистре.
Очень важно, на мой взгляд, уделять время на занятиях на первом
этапе особенно обсуждению специфики профессии «переводчик»,
опорой могут стать интервью с переводчиками о профессиональной
деятельности, которые доступны в Интернете, осмысление этих
интервью поможет осознать мотивацию студентов, которые нередко
не могут объяснить выбор профессии. Так, на вопросы типа: Почему
Вы выбрали эту профессию? – отвечают: Хочу ездить за границу и
общаться с иностранцами.
Во-вторых, с первого этапа и далее необходимо уделять особое
внимание развитию навыков студентов при работе со словарем, если
так можно сказать, развивать словарную грамотность: язык меняется,
те варианты перевода, которые они, да и мы, преподаватели, узнали
при получении среднего образования, сегодня могут стать устарев-
шими или приобрести новый смысл. При общении с руководителями
переводческих отделов и бюро нередко, к удивлению, узнаешь, что
кандидаты на вакансию переводчика, которым предлагается текст на
377
перевод как тест лингвистической грамотности, далеко не всегда

обращаются к словарю, или используют только первое словарное
значение, не вдумываясь в смысл.
В-третьих, при всем моем уважении к преподавателям иностран-
ного языка, которые не боятся вести занятия по переводу, возникает
вопрос: имеют ли они опыт переводческой деятельности в профес-
сиональной переводческой среде? Следует признать, что отсутствие
профессионального переводческого опыта нередко отражается и на
преподавании перевода: преподаватель учит фактически «учебному
переводу», применяя его для контроля понимания какой-либо
структуры и только.
В-четвертых, настораживает появление переводческих дисциплин,
обозначения которых носят несколько расплывчатый характер.
Например, как определить популярные формулировки «перевод в
профессиональной деятельности» или «специальный перевод»? Или,
например, «межкультурный аспект перевода»: перевод, в принципе,
призван приблизить одну культуру к другой, причем не только на
лексическом уровне, но и по структуре текста, жанровым характе-
ристикам. Так, научная статья на русском языке, выполненная в
традиционном формате, при буквальном переложении на английский
язык вряд ли может стать функционально эквивалентной оригиналу.
В ряде учебных программ выделяется как отдельный модуль
«формирование межкультурной компетенции». На мой взгляд, данная
компетенция должна формироваться в каждом упражнении, на
занятиях по изучению языка; разве можно познать язык, не проникая в
его культуру? Любой этап обучения переводу требует осознания
культурных особенностей текста оригинала и его перевода. Известные
российские переводчики Д.И. Ермолович и П.Р. Палажченко в статье
The Splendour and Misery of Intercultural Communication Teaching
Modules высказали критическую точку зрения на искусственную
изоляцию модуля «межкультурная коммуникация» в обучении пере-
воду, подчеркивая, что перевод по своей сути есть основная форма
международного, т.е. межкультурного общения [1].
В-пятых, к сожалению, далеко не все преподаватели перевода
готовы принять современные требования и осознать важность когни-
тивных оснований перевода. На мой взгляд, прекрасные рекомендации
разработаны коллективом авторов в монографии под общей редакцией
В.А. Митягиной «Подготовка переводчика: коммуникативные и дидакти-
ческие аспекты» [2], где представлены когнитивные механизмы перевод-
ческой деятельности в глобальном коммуникативном пространстве.
378
Мы нередко говорим «передать смысл» и т.п., именно когнити-

вистика позволяет понять, в чем причина ошибок при восприятии даже
простых, казалось бы, понятий. Например, как перевести вопрос
«Сколько у вас комнат?» – How many rooms? Bedrooms? Носители
английского языка недоумевают, как считать комнаты: кухня – это
комната; в принципе сегодня и в России строятся квартиры такого
типа, где кухня и гостиная в традиционном смысле объединены в
общую зону. Кто такой flatmate? В России можно снять просто
комнату, а не квартиру или дом, буквальный перевод в данном случае
покажется странным, если только собеседники не обладают адекват-
ным уровнем фоновых знаний.
В-шестых, мы подчас забываем или игнорируем норму русской
речи: сегодня это ощущается особенно остро: текстовые послания,
компьютерный язык очень лаконичны и обучающимся нередко не
хватает запаса слов. Одна из серьезных проблем нашего времени – это
вербализация, умение адекватно выражать свои мысли. Кроме того,
следует помнить, что при переводе на русский язык проявляется
значительная интерференция английского языка, равно как и с
английского на русский: калькирование, буквальный перевод нередко
нарушают языковые нормы. В данном случае преподавателю необхо-
димо различать интерференцию и ошибку.
В-седьмых, от внимания преподавателя, а, значит, и студента,
ускользает профессиональная переводческая этика. На мой взгляд,
следует выделять время для обсуждения специфики профессиональной
этики, разбирать ситуации ее нарушения, что препятствует эффек-
тивному межкультурному взаимодействию. Например, формат благо-
дарственных писем, правила ведения электронной переписки,
формулы обращения (обязательно обращая внимание на различие
устной и письменной речи). Так, стандартное в письме обращение
Dear, т.е. «уважаемый» в устной речи имеет оттенок фамильярности и
абсолютно недопустимо в официальной ситуации.
В-восьмых, важным представляется координация самостоятельной
работы студентов: работа по формированию фоновых знаний прово-
дится и на занятии, но этого недостаточно: фоновые знания (прагма-
тические, экстралингвистические) являются важнейшим компонентом
профессиональной компетенции переводчика, а также лингвистической
и прагматической компетенции. Одними из лучших способов являются
чтение и письмо, которые при этом способствуют и формированию
лингвистической и межкультурной компетенций. Для улучшения стиля
и закрепления лингвистических навыков рекомендуется давать задания
на написание эссе как на иностранном, так и на родном языке.
379
Интерес представляет опыт обучения переводу ведущих западных

школ. Приведем вкратце рекомендации американских специалистов,
представленные в Руководстве для устных и письменных переводчиков
―Translating and Translators, an International Directory and Guide‖:
наиболее эффективным способом развития лингвистической, межкуль-
турной и пр. компетенций является непосредственно создание текстов
на родном и иностранном языке, чтение художественной (fiction) и
публицистической (non-fiction) литературы, публикаций СМИ. Так,
написание эссе на родном языке способствует улучшению стиля и
закреплению лингвистических навыков [3].
Как отмечается в Программе американской Ассоциации перевод-
чиков, American Translators Association (ATA), переводчик должен
обладать не только лингвистической компетенцией, но и обширными
знаниями разных сфер [4]. Студенты переводческих отделений на
начальном этапе уделяют внимание экстенсивному чтению как
литературы по специальности, так и предполагаемой сферы перевода,
смежных дисциплин, художественной литературы. При этом не менее
70% литературы должны быть публикации в научно-технической,
деловой и коммерческой сфере, сфере журналистики.
В заключение приведем примерный план занятия, апробированный
на практике:
Подготовительный этап 1. Обсуждение профессиональной этики,
качества перевода и пр. (Модуль Профессия – переводчик). 2. Упраж-
нения на лексические, грамматические сложности. 3. Упражнения на
переводческие трансформации. 4. Работа со словарем: формирование
навыков пользоваться словарями разных типов (перевод поли-
семичных слов, фразовых глаголов, идиом) – может быть представ-
лено в виде домашнего задания с последующей проверкой аудиторно.
5. Упражнения на формирование навыков письменного перевода на
кратких фрагментах.
Основной этап 1. Переводческий анализ параллельных текстов.
2. Предпереводческий анализ текста для перевода. 3. Самостоятельный
перевод или совместный перевод на занятии. 4. Переводческий анализ
самостоятельно переведенного текста.
1. Ermolovich D.I., Palazhchenko P.R. The Splendour and Misery of
Intercultural Communication Teaching Modules. English Studies at NBU.
2016. Vol. 2, Issue 1. P. 5-16. 2. Подготовка переводчика: коммуника-
тивные и дидактические аспекты: колл. монография. Авт. колл.
В.А. Митягина и др. под общей ред. В.А. Митягиной. 2-е изд. М.:
Флинта, 2013. 304 с. 3. Translating and Translators, an International Directory
and Guide. N.Y. & L.: R. R. Bowker Co, 1979. Р. 46-48. 4. American
Translators Association. http://www.atanet.org/events/pd.php/.
380
ICT in Translators‘ Work
Елла Андрієвська
Сучасні Інтернет ресурси як допоміжна база для пришвидшення

роботи перекладача
The article contains information about linguistic possibilities of the

Internet, which can be used to solve creative tasks in translation activities in
the French and Ukrainian languages. The author discusses the principles of
the work of a number of electronic lexicographic bases and dictionaries, as
well as some programs of automatic translation. In addition to a functional
description of modern on-line sources, their advantages and disadvantages
are analyzed.
Key words: French-Ukrainian and Ukrainian-French translation, paper
and electronic dictionaries, electronic translator, automatic translation
system.
Сучасний рівень високоосвіченого перекладача вимагає поєднання

його праці з найновішими досягненнями у сфері інформаційних
технологій. Потреба перекладу великих обсягів міжнародної інформації
сприяє появі великої кількості перекладних, тлумачних, енцикло-
педичних словників, які наразі широко представлені в системі он лайн.
Новітні електронні словники надають багато інформації про слово і
мову у цілому. Вони можуть містити наукові нариси, списки слів,
таблиці, що наочно подають семантичні зв‘язки між словами, слово-
творчі моделі мови. Це створює значну допоміжну базу для інтенси-
фікації перекладацької діяльності.
Водночас головною проблемою для українського тлумача є відсут-
ність якісних та об‘ємних електронних перекладних словників он лайн
французько-українського та українсько-французького напрямків.
Фахівці можуть послуговуватись паперовими двомовними
словниками, серед яких провідне місце безсумнівно займає Великий
французько-український, українсько-французький словник (Larousse:
Dictionnaire français-ukrainien, ukrainien-français) В‘ячеслава Бусела
[1]. Наразі словник відзначається наявністю сучасної лексики, що
містить наукову, ділову, комп‘ютерну та спеціальну термінології,
налічуючи до 420 000 одиниць перекладу слів та словосполучень.
Доповнюють працю також тематичні ілюстрації та атласи геогра-
фічних карт франкомовних країн. На жаль, цей об‘ємний словник,
виданий ще у 2011 році, до цього часу не представлений он лайн.
381
Позитивним моментом є поява у вільному Інтернет доступі

фахових словників з військової термінології, розроблених у паперо-
вому форматі і поданих у форматі pdf Військовим інститутом
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серед
них слід назвати Французько-український, українсько-французький
словник основних термінів військово-повітряних сил країн НАТО
І.О. Ольхового, М.Б. Білана (2007) [2]; Українсько-французько-англій-
ський міжвидовий словник з тактики та логістики (Dictionnaire
interamées de termes tactiques et logistiques ukrainien-français-anglais: [в
2-х т.] В.В. Балабіна, Р. Гардер (2007) [3] та Французько-український
словник військової термінології М.Б. Білана, І.О. Ольхового (2012) [4].
Словники стануть у нагоді для перекладу публіцистичних, офіційно-
ділових текстів, що присвячені проблемам війни, тероризму, спів-
робітництва з НАТО.
Ефективність здійснення професійного перекладу забезпечується
водночас умінням використовувати системи автоматичного перекладу.
Для перекладу текстів з французької на українську мову і в зворот-
ньому напрямку існує можливість використання лише двох сучасних
програм Pragma 6х (Trident Software) та Google Translate.
Заснована в 1998 році компанія Trident Software на базі власної
багатомовної технології розробила декілька видів продуктів перекладу
Language Master, L-Master 98 та Pragma, з якнайкращими результатами у
перекладі для української і латиської мов. Сьогодні програма Pragma
6.x включає вісім мов перекладу – англійську, німецьку, французьку,
латиську, українську, польську, російську та казахську. Перекладач
має 56 напрямів перекладу і підтримує близько 50 тематик.
Нещодавно стартував проект під назвою iTranslate4.eu. Це є проект
розробки онлайн-перекладача для усіх європейських мов. Новий сервіс
створюється силами десяти провідних європейських розробників
лінгвістичного програмного забезпечення за підтримки Європейського
союзу. Інвестиції в проект складають € 4 млн. Єдиний український
розробник серед учасників проекту – компанія Trident Software,
представлена своєю латиською філією Trident MT. У розробці також
беруть участь Інститут лінгвістичних досліджень (Угорщина), Morpho-
Logic (Угорщина), SYSTRAN (Франція), Linguatec (Німеччина), pwn.pl
(Польща), SkyCode (Болгарія), Amebis (Словенія), Sunda (Фінляндія) і
PROMT (Німеччина/Росія). Новий сервіс дозволить інтернет-користу-
вачам здійснювати переклад між усіма європейськими мовами.
Одним з найвідоміших перекладачів сьогодні є Google Translate,
що підтримує 57 мов світу. З вересня 2008 року програма підтримує
переклад на українську мову та у зворотньому напрямку. В основі
382
програми Google лежить технологія статистичного перекладу, яка

передбачає статистичне обчислення ймовірності збігу фраз вихідного
тексту з фразами, збереженими в базі системи перекладу [5].
Основним підґрунтям програми є сформований корпус двомовних (так
званих паралельних) текстів загальним обсягом понад мільйони слів,
та два одномовні корпуси, кожен з яких налічує мільярди слів. Ці дані
слугують статистичними моделями для перекладу з різних мов.
Система перекладу Google Translate відбирає еквівалентні, варіантні та
трансформаційні відповідники шляхом використання алгоритмічних
засобів граматичного аналізу, звертаючись до наявних у ньому
двомовних словників, які містять необхідну інформацію морфоло-
гічного, синтаксичного чи семантичного рівнів.
Обидві системи машинного перекладу, як Pragma 6х (Trident
Software), так і Google Translate, дозволяють здійснювати пошук слів у
словниках; розпізнавати терміни; вставляти переклад у текст; створю-
вати паралельні двомовні текстові бази даних; використовувати
«пам‘ять перекладача»; редагувати текст в багатомовному режимі
тощо. Водночас актуальною залишається проблема якості автоматич-
ного перекладу, яка є далекою від досконалості, адже лише в рідкісних
випадках машинний переклад можна вважати цілком адекватним.
Український напрямок перекладу представлений на порталі
перекладного багатомовного он лайн словника Glosbe, заснованого у
Польщі. Словник здійснює переклад українською або французькою
мовами, містить «пам‘ять перекладів», надає варіанти використання
слова в реченні. Пам‘ять перекладів, яка доповнює словник, надходить
в основному з паралельних корпусів, які були зроблені користувачами.
На даний момент словник Glosbe містить 45 908 перекладених фраз,
709 065 перекладених речень. Тут представлено 28 155 французьких
лексичних одиниць. Обсяг українського словника не зазначається,
оскільки не входить у двадцятку найбільших словників [6].
Надзвичайно багатим на інформацію для перекладача є
французький портал Centre National de Ressources Textuelles et
Lexicales (CNTRL) [7], який надає можливість цілеспрямованого
пошуку лінгвістичних даних за такими розділами як лексикографія,
морфологія, етимологія, синонімія, антонімія тощо. Словники, інтегро-
вані до єдиного лексичного порталу, дозволяють робити перехресні
запити та отримувати результати у стандартному форматі. Це
передусім – тезаурус Trésor de la Langue Française informatisé (TLFi),
Dictionnairede l‘Académie française та Словник синонімів CRISCO
Electronics (DES).
383
Електронний тезаурус Trésor de la Langue Française informatisé

(TLFi) є найграндіознішим проектом, що існує в системі оn line, і
найповнішою електронною словниковою базою французької мови.
Поданий опис усього лексико-фразеологічного багатства мови
ґрунтується на комп‘ютеризованих даних паперового словника Trésor
de la Langue Française (1971-1994), праці, що налічує 16 томів з 1
додатком. Текстовий корпус TLFi базується передусім на письмових
джерелах і налічує 100 тисяч слів зі своєю історією, 270 тисяч
визначень. Більшого електронного словника французької мови
сьогодні не існує у світі.
Надзвичайно великий обсяг матеріалу дозволив максимально
представити номенклатуру французької лексики та зміст словникової
статті. Дефініцію слова ілюструють цитати з художніх творів. Подані
перифрази відтворюють семантичне наповнення значення. В
словниковій статті тлумачиться основне, переносне та абсолютне
значення лексеми; подаються синтаксичні сполучення, сталі вирази,
фразеологізми, прислів‘я та приказки. Межі використання слова
окреслюються позначками spéc., fam., péj., au fig., littér. Граматичні
труднощі описуються в ремарках. Детально представлені відомості
щодо історії слова, його етимології, графічних познак та вимови.
Серед словникових ресурсів CNTRL виділяється Dictionnaire de
l‘Académie française, який є носієм нормативної французької мови.
Комп‘ютеризацію академічного словника здійснено в рамках націона-
льного проекту. Національний інститут французької мови INALF
оцифрував і запустив до користування он лайн у 2000 році Перший
том дев‘ятого видання словника. Наразі вийшли друком 1-ий, 2-ий та
3-ій томи. За нашими спостереженнями сьогодні електронний словник
он лайн включає матеріал від літери А до слова QUADRILLER.
Словник має великий лінгвістичний та інформаційний потенціал;
роз‘яснює труднощі французької мови, подає відповідні правила та їх
застосування в мові. Електронним словником можна користуватись,
щоб перевірити орфографію, значення, умови вживання та етимологію
слова. Словник наводить граматичні конструкції та вживання
визначених термінів. Використання його надає можливість ознайо-
митися з тлумаченням нових сучасних термінів, правильно зрозуміти і
перекласти застарілі слова і вирази, знайти відповідники, що належать
до різних стилів мови, ознайомитися з неологізмами, професійним
сленгом – відшукати те, що часто неможливо знайти у перекладних
двомовних словниках.
Електронний ресурс Dictionnaire de l‘Académie française відзнача-
ється наявністю гіпернавігації, яка дозволяє перекладачеві звертатись
384
до бази даних Trésor de la Langue Française, де пропонуються численні

літературні приклади; дає можливість здійснювати пошук синонімів та
антонімів у словниковій базі CRISCO; перевіряти вживання та
сполучуваність слів у текстах бази даних FRANTEXT.
Словник синонімів CRISCO Electronics (DES), якийзнаходиться на
цьому ж порталі, містить 49 443 словникових статей і 204 974
синонімічних рядів. Основою довідника стали сім класичних словників.
Сьогодні на допомогу перекладачеві приходить портал видав-
ництва Larousse, де у вільному доступі поряд з 6-ма двомовними
словниками (français-anglais, français-espagnol, français-allemand,
français-italien, français-chinois et français-arabe) подаються тлумачний
словник та тематичні енциклопедії.
Інтернет мережа дає можливість перекладачеві працювати також з
термінологічними словниками, переважна кількість з яких є
тлумачними. Такими є Інтерактивна термінологічна база для Європи
IATE та Багатомовний тезаурус Європейського союзу Eurovoc, які
подають переклад термінів 23 мовами країн-учасниць. Сподіваємося,
що в недалекому майбутньому там з‘явиться і українська мова. База
даних IATE використовується в установах і органах ЄС з 2004 року. В
системі IATE всі наявні термінологічні бази даних перекладацьких
служб ЄС об'єднані в одну загальну міжвідомчу базу даних, яка
містить приблизно 1,4 млн. багатомовних записів [8].
Подекуди в Інтернет зустрічаються невеликі за обсягом аматорські
словники, що дають можливість перекладу в українському напрямку.
Так, у 2015 році сербською групою INSSIO розроблено безкоштовний
багатомовний словник FREELANGUE, девіз якого є We love your
language. На сайті представлено 202 словники різних мов світу. Тут
зустрічаємо невеличкий французько-український словник (2086 слів),
українсько-французький (2062 слова), автором якого є François Alby. З
2015 року функціонує Інтернет сайт dictionaric.com, де можна здійснити
французько-український та зворотній переклад частотної лексики.
Незамінним інструментом вдосконалення культури українського
мовлення перекладача є лінгвістичні довідники та тлумачні словники
української мови. Уміння вжити відповідне оцінне слово для кожної
мовної ситуації створює ту єдність форми і змісту, яка й робить мову
перекладача красивою, вражаючою, такою, що надовго запам‘ятовується.
В наш час поступово впроваджується технологічний статус
української мови. Серед онлайнових інформаційних систем україн-
ської мови чільне місце займає Інтегрована лексикографічна система
Словники України v. 4.1, створена Українським мовно-інформаційним
фондом (УМІФ) НАН України, відповідно до Указу Президента
385
України від 7 серпня 1999 року «Про розвиток національної

словникової бази». Основу генерального реєстру (близько 258 тис.
слів) системи «Словники України» складає реєстр «Орфографічного
словника української мови», який практично повністю відтворено й
значно розширено.
До складу лексикографічної системи Словники України увійшли
п‘ять словникових підсистем-модулів: словозміна, транскрипція,
фразеологія, синонімія та антонімія. За оцінками фахівців система
«Словники України он-лайн» на даний час представляє найбільший
онлайновий український словниковий ресурс в Інтернеті.
Портал Українського мовно-інформаційного фонду НАНУ пропонує
до уваги також Тлумачний словник української мови у 20-ти томах.
Томи 1-6. А – КВАРТА, 2016 [9].
Для швидкого отримання необхідної інформації з української мови
доступним є лінгвістичний портал Mova.info. Розміщений тут корпус
текстів української мови обсягом у 13 млн. словоформ побудований як
інформаційно-довідкова система для з‘ясування різних питань, пов‘я-
заних з українською мовою.
Найпопулянішим розділом порталу є Академічний тлумачний
словник української мови «Словник української мови в одинадцяти
томах», який містить понад 134 тисячі словникових статей та
становить перший в історії української мови словник тлумачного типу.
На ньому базуються чи не всі сучасні тлумачні словники українські
мови. У словнику представлено активну лексику української літера-
турної мови, терміни, номенклатурні та складноскорочені слова, слова
історичного фонду, що свого часу належали до широковживаних,
найбільш відомі у вжитку слова, пов'язані з релігійними та
філософськими поняттями, найуживаніші архаїзми та лексичні
діалектизми [10].
В пошуковій системі Український правопис – онлайн розділ Тонкощі
перекладу допоможе перекладачеві виявити підводні камені у морі
перекладацької роботи – штампи, кальки, неологізми, омоніми.
Отже, поєднання словників та інтеграція їх до лексикографічних
систем вирішує проблему розсіяння різних відомостей по багатьох
різних джерелах та створює своєрідне середовище, що надає
різноманітні функції для роботи перекладача та розвинені пошукові
можливості.
1. Бусел В. Larousse: Dictionnaire français-ukrainien, ukrainien-français=
Словник французько-український, українсько-французький. К., Ірпінь:
Перун, 2011. 1504 с. 2. Ольховой І.О., Білан М.Б. Французько-
386
український, українсько-французький словник основних термінів

військово-повітряних сил країн НАТО. К: КНУ ім. Тараса Шевченка.
Військовий інститут, 2007. http://www.mil.univ.kiev.ua/files/31_441991138.pdf.
3. Балабін В.В., Гардер Р. Українсько-французько-англійський між-
видовий словник з тактики та логістики. Dictionnaire interamées de
termes tactiques et logistiques ukrainien-français-anglais: [в 2-х т.]. КНУ
ім. Тараса Шевченка, Військовий ін-т, Центр розробки Доктрини
застосування Збройних Сил Французької Республіки. К.: Логос, 2007.
http://www.mil.univ.kiev.ua/files/33_514108802.pdf. 4. Білан М.Б., Ольховой І.О.
Французько-український словник військової термінології. К: КНУ ім.
Тараса Шевченка. Військовий інститут, 2012. http://www.mil.univ.kiev.ua/
files/30_225977233.pdf. 5. GOOGLE TRANSLATE. https://translate.google.
com.ua/?hl=uk&tab=wT. 6. GLOSBE: Багатомовний онлайн словник.
http://uk.glosbe.com/. 7. Centre National de Ressources Textuelles et
Lexicales. http://www.cnrtl.fr/definition/. 8. IATE. La base de données
terminologique multilingue de l'Union européenne. iate.europa.eu/switch
Lang.do?success=mainPage&lang=fr. 9. Тлумачний словник української
мови у 20-ти томах. Томи 1-6. А-КВАРТА, 2016. Український мовно-
інформаційний фонд НАНУ. http://lcorp.ulif.org.ua/LSlist/. 10. Словник
української мови: в 11 тт. (1970-1980). АН УРСР. Інститут мовознав-
ства; за ред. І.К. Білодіда. К.: Наукова думка. http://ukrlit.org/slovnyk/
slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh.
Alexei Vdovichev, Natalia Olovnikova

Multimedia Platform for Improving Language Competence

of University Students
The article describes the role of multimedia platforms used currently in

the teaching process in formation and improvement of (foreign) language
competence. Multimedia platforms are used in organizing not only
classroom activities but also developing the mode of autonomous work of
higher education institution students. Language competence as well as other
competences cited in educational standards of new generation can be
improved by using multimedia platforms, including Internet-based ones.
Key words: multimedia platform, language competence, professional
competence, autonomous work, information and communicative
technologies, assessment tools.
Academic, social and personal as well as professional competences are

represented in all educational standards in all countries of the European
Higher Education Area (further referred to as EHEA), including the
Republic of Belarus, which joined the area in 2015. The new generation
387
educational standards require compliance of professional qualifications with

the above-mentioned competences, although quite often the legal acts in the
field of education do not contain description of control measures and
actions of acquisition of professional qualities and educational competences
cited in educational standards in detail.
Modern higher school is currently transformed with mechanisms
ensuring multicultural and multilingual situation, i.e. knowledge of foreign
languages is a standing requirement for educational standards in the first
and second cycles of higher education. Students in universities have to
obtain a lot of general academic and general professional competences, but
this is not always reflected in curricula: the requirements to competences
are high, but there is no sufficient number of academic hours for acquisition
of those competences, and it actually devaluates the very idea of the
language competence. When mentioning the language competence, we have
to note that we take into account not only foreign languages, but also native
tongue(-s). When we speak about a foreign language competence for
forming autonomous subjects of the educational process, everything is
complicated by determining the level of the foreign language competence,
which has been shaped within the general secondary education framework
(programs and standards provide learning of the full paradigm of the foreign
language at the level of phonetics, vocabulary and grammar, including
reading and writing, listening comprehension, etc.).
For achieving the goals of competence acquisition at the first and
second cycles of higher education many teachers use information and
communicative technologies (further referred to as ICT) during their
classes. In Belarus there is a wide experience of applying ICT in foreign
language classes, including design of students‘ autonomous work.
Multimedia platforms are included.
In modern methods of teaching foreign languages in higher school a
new form of teaching is identified – that is, blended learning, which allows
to combine traditional learning (work with students in classrooms) and
virtual learning of a foreign language based on network courses, e-
resources, including electronic libraries, e-dictionaries, language corpora,
methodological and study toolkits. The face-to-face form of teaching and
learning of the foreign language is implemented in practice. One more form
is practiced alongside: it is a distant form of foreign languages teaching and
learning (‗teacher-student‘, ‗student-student‘, ‗student-teacher‘). Currently
the language (linguistic) competence is considered in various aspects, and it
is, first of all, related to different levels of command of various languages,
including a mother tongue (the official one in the bilingual or multilingual
situation in the country).
388
No doubt, the linguistic competence aims at learning by trainees of new

language means in compliance with the topics, spheres and situations of
communication, which are selected taking into account the profilization
(specialization) of this or that higher education institution. This competence
is demanded by the trainees not only for everyday communication, but also
for learning scientific and professional information, which they can get
from various sources, including the resources on the Internet.
After recognizing the individual approach in education, in general, in
learning foreign languages, in particular, we admit it necessary to place in
the foreground the organizational function of a teacher and to make foreign
languages learning more practice-focused for the student to become an
active subject of the training process, who is able to take an active part in
acquisition of the language competence.
In methodological references it is often said that only active, autonomous
and productive activity of undergraduate, graduate and postgraduate students
is able to ensure acquisition the language and research competences. But it is
only the first pre-requisite to the professional competence.
The second mandatory condition is a solution of the issues related to the
organization of the training process in the first and second cycles of the
educational system of any country in the EHEA, which is impossible
without using ICT allowing to optimize the process of acquisition of the
language and research competences by the trainees, and that means that the
information and communicative technologies help create favorable
conditions in terms of time and workload aimed at achieving the positive
learning outcomes by the students.
Digitalization is currently becoming a general trend in development of
all nations, including the ones in the EHEA, and the steps to digitalize all
areas of public life are provided in various legal acts and international
conventions related to information security as well.
In modern environment it is hard to imagine an undergraduate or a
graduate student coming to classes with a backpack with textbooks and
manuals. More often teachers can hear a request, and sometimes it is a
requirement, to provide students with all materials in the electronic format
because our trainees have laptops, smartphones, tablet computers, etc.
Lectures are recorded on smartphones, students take photos of the
presentations they are provided with during lectures, the texts are noted
down in the Word application. A foreign language teacher can identify the
place and role of each gadget in the structure of the training process
organization, the sequence of their application and use on the multimedia
platform, which provides for using the content of a specific learning
389
module, depending on the speech or language competence to be developed

within the training module.
New multimedia platforms are developed for training specific modules,
test options, etc. We can cite the following most popular educational platforms:
1. Moodle. Currently it is one of the most popular and widespread
systems of e-learning with an open source code (open access). Moodle
allows to use various tools, to track students‘ progress. The system allows to
develop courses adapted for Android platforms.
2. Eliademy. It is designed for teachers and tutors on a free basis. It
provides catalogues of e-learning courses, assessment tools as well as
Android applications for the teachers developing mobile courses and aiming
at those users who prefer ―fast learning‖.
3. Dokeos. This system provides lots of ready-made samples of e-
courses and author‘s tools, which can help you reduce time for development
of your own course.
4. ATutor. This system of distant learning has lots of useful functions
starting from e-mail notifications to file storage options. One of the best
advantages is its client focus and easy-to-use interface making this platform
an ideal tool for the beginners among developers of e-learning courses.
5. OLAT. Assessment tools, social integration and homepage of a
trainee are only some of the advantages of this multimedia platform. This
system helps you design a time-table, send e-mail messages/ notifications,
different options for distant learning and autonomous work of students. This
system allows to add new users and develop new comprehensive courses for
e-learning environment.
It is known that the complex provides accountability of motivation of
trainees, which is ensured by the multimedia support for learning subject
areas and adequate performance in doing training speech exercises. At the
final (controlling) stage interim and final tests on the multimedia platform
are of great importance to avoid subjectivity of the trainees‘ learning
outcomes, to form multi-component tests for checking various aspects of
speech activities (phonetics, vocabulary, reading, writing, listening
comprehension, grammar), to use different forms of control (in-class and e-
learning or distant ones).
When using multimedia framework in acquisition of foreign languages
competence the students in the first and second cycles perceive language
tasks as individually important assignments, which then allow them to
improve the language competence.
Use of multimedia platforms can ensure not only an individual approach
to learning foreign languages, but also to monitor the command of foreign
languages to avoid the situation where a fresh student (in the first or second
390
years of university studies) acquires the foreign language competence, but

as a senior student (in the third-fifth years of university studies) loses it,
though according to the educational standards he/she graduates with
excellent knowledge of foreign language in his/her professional area.
Multimedia support certainly requires further implementation and fine-
tuning at all levels at universities, including professional development of the
teaching staff in the area of using ICT in teaching foreign languages.
Educational Internet-portals play an important role in solving the issue
of multimedia support of acquisition of the (foreign) language competence
meeting the educational and informational needs, for achieving positive
outcomes in learning, research and future professional activities as well as
for having the possibility of the information mining, active interaction with
the training process participants (chats, forums, Skype-communication,
webinars, blogs, etc.). Internet helps teachers not only communicate and
interact with their students, but also develop new tools of ensuring
autonomous work, including information mining tasks, development of
skills required in foreign languages, including translation and interpretation
competences, e.g. by using specialized resources in many languages for
comparative studies and identification of standard translations.
Organization and management tools in the foreign language acquisition
should be presented to students in a comprehensive set for ultimately
successful functioning of the training process, which will ensure dynamics
in learning and research activities of trainees and which is impossible to do
without using information and communicative technologies.
This issue is particularly relevant in the framework of education
globalization and promotion of national education systems on e-learning
platforms with the view of export of educational services and recognition of
national educational certificates according to the Lisbon Convention.
391
Our Authors
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
Андрієвська Елла Миколаївна, кандидат філологічних наук,

доцент, доцент кафедри теорії і практики перекладу з романських мов
імені Миколи Зерова Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, м. Київ, Україна
Амандурдыева Серви Какышовна, магистр филологии, учитель
средней школы № 6 г. Дашогуз, Туркменистан
Бабченко Марія Юріївна, магістрант кафедри англійської філології
і перекладу факультету лінгвістики та соціальних комунікацій
Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна
Баклан Ірина Миколаївна, кандидат філологічних наук, доцент
кафедри теорії, практики та перекладу німецької мови факультету
лінгвістики Національного технічного університету України «Київський
політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м. Київ, Україна
Бартошевич Ирина Александровна, старший преподаватель
кафедры теории и практики германских языков Барановичского
государственного университета, г. Барановичи, Республика Беларусь
Бойко Ірина Володимирівна, магістрант кафедри англійської
філології і перекладу факультету лінгвістики та соціальних комунікацій
Бушев Александр Борисович, доктор филологических наук,
профессор кафедры журналистики, рекламы и связей с общест-
венностью Тверского государственного университета, г. Тверь,
Российская Федерация
Вдовичев Алексей Владимирович, доцент кафедры теории и
практики перевода № 1 Минского государственного лингвистического
университета, г. Минск, Республика Беларусь
Возна Марина Олександрівна, кандидат філологічних наук,
доцент, доцент кафедри теорії та практики перекладу з англійської
мови Інституту філології Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, м. Київ, Україна
Войку Ольга Константиновна, кандидат педагогических наук,
доцент, доцент кафедры романской филологии Санкт-Петербургского
государственного университета, г. Санкт-Петербург, Российская
Федерация
Гастинщикова Любов Олександрівна, старший викладач кафедри
англійської філології і перекладу факультету лінгвістики та соціальних
комунікацій Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна
392
Our Authors
Гейко Наталья Романовна, старший преподаватель кафедры

филологии Костанайского филиала Челябинского государственного
университета, г. Костанай, Казахстан
Гінзбург Михайло Давидович, доктор технічних наук, професор,
академік Української нафтогазової академії, начальник відділу
Інституту транспорту газу, м. Харків, Україна
Гинтер Дарья Сергеевна, студентка кафедры восточных языков
Института филологии и языковой коммуникации Сибирского
федерального университета, г. Красноярск, Российская Федерация
Головня Алла Василівна, кандидат філологічних наук, доцент,
доцент кафедри англійської філології і перекладу факультету
лінгвістики та соціальних комунікацій Національного авіаційного
університету, м. Київ, Україна
Гребень Татьяна Мечеславовна, старший преподаватель
кафедры профессиональной иноязычной подготовки Барановичского
Гришаева Елена Борисовна, доктор филологических наук,
доцент, заведующая кафедрой делового иностранного языка Института
экономики, управления и природопользования Сибирского федераль-
ного университета, г. Красноярск, Российская Федерация
Гудманян Артур Грантович, доктор філологічних наук,
професор, проректор з навчальної роботи Національного авіаційного
Данилюк Юлія Анатоліївна, магістрант кафедри англійської
Дольник Ірина Миколаївна, викладач кафедри англійської
Дроздик Виктория Викторовна, студентка факультета славян-
ских и германских языков Барановичского государственного универ-
ситета, г. Барановичи, Республика Беларусь
Духмін Данило Вячеславович, студент факультету іноземної
філології Запорізького національного університету, м. Запоріжжя, Україна
Zekalashvili Rusudan, Doctor of Philology, Associate Professor,
Department of Georgian Linguistics, Institute of the Georgian Language,
Faculty of the Humanities, Ivane Javakhishvili Tbilisi State University,
Tbilisi, Georgia
Зенина Людмила Владимировна, кандидат педагогических наук,
доцент, доцент кафедры иностранных языков № 2 Российского эконо-
мического университета имени Г.В. Плеханова, г. Москва, Российская
Федерация
393
Our Authors
Зіненко Ольга Анатоліївна, студентка кафедри англійської

Зубрицкая Людмила Степановна, старший преподаватель
кафедры профессиональной иноязычной подготовки Барановичского
Иксанова Минигуль Гайзулловна, старший преподаватель
кафедры английского языка № 6 Московского государственного инсти-
тута международных отношений, г. Москва, Российская Федерация
Каменева Наталия Александровна, кандидат экономических
наук, магистр лингвистики, доцент кафедры иностранных языков
Московского финасово-юридического университета МФЮА, г. Москва,
Камовникова Наталья Евгеньевна, кандидат филологических
наук, доцент кафедри психологии, педагогики и переводоведения
Санкт-Петербургского университета технологий управления и
экономики, г. Санкт-Петербург, Российская Федерация
Карапетова Елена Геннадьевна, кандидат филологических наук,
доцент, зав. кафедрой теории и практики перевода № 1 Минского
государственного лингвистического университета, г. Минск, Республика
Беларусь
Kikvidze Zaal, Doctor of Philological Science, Professor, Department
of General Linguistics, Akaki Tsereteli State University, Kutaisi, Georgia
Козачина Анна Владимировна, старший преподаватель кафедры
восточных языков Института филологии и языковой коммуникации
Сибирского федерального университета, г. Красноярск, Российская
Федерация
Козлова Наталья Николаевна, кандидат филологических наук,
доцент кафедры международного права и международных связей
Забайкальского государственного университета им. Н.Г. Чернышев-
ского, г. Чита, Российская Федерация
Король Тетяна Григорівна, кандидат педагогічних наук, доцент,
докторант кафедри методики викладання іноземних мов й
інформаційно-комунікаційних технологій Київського національного
лінгвістичного університету, м. Київ, Україна
Косович Ольга Василівна, доктор філологічних наук, доцент,
завідувач кафедри романо-германської філології факультету іноземних
мов Тернопільського національного педагогічного університету імені
Володимира Гнатюка, м. Тернопіль, Україна
Крилова Тетяна Василівна, кандидат філологічних наук, доцент,
394
Our Authors
Лагдан Світлана Петрівна, старший викладач кафедри україно-

знавства Дніпропетровського національного університету залізничного
транспорту імені академіка В. Лазаряна, м. Дніпро, Україна
Лепетюк Ірина Григорівна, кандидат філологічних наук, доктор
університету Монпельє ІІІ (Франція), доцент, доцент кафедри
романської філології Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна
Линтвар Ольга Миколаївна, кандидат філологічних наук, доцент
кафедри англійської філології і перекладу факультету лінгвістики та
соціальних комунікацій Національного авіаційного університету,
Ляшина Алла Георгіївна, старший викладач кафедри полікуль-
турної освіти та перекладу факультету історії та міжнародних відносин
Ужгородського національного університету, м. Ужгород, Україна
Маркова Мария Александровна, старший преподаватель кафедры
рекламы и связей с общественностью Тихоокеанского государственного
университета, г. Хабаровск, Российская Федерация
Май Андрій Дмитрович, магістрант кафедри теорії та практики
перекладу з англійської мови Інституту філології Чорноморського
національного університету імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна
Манаенков Борис Сергеевич, кандидат педагогических наук,
преподаватель Липецкого медицинского колледжа, г. Липецк,
Манкевич Жанна Борисовна, кандидат психологических наук,
доцент кафедры теории и практики славянских и германских языков
факультета славянских и германских языков Барановичского государ-
ственного университета, г. Барановичи, Республика Беларусь
Медюк Зоя Юріївна, магістрант кафедри теорії і практики
перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна
Мітіна Тетяна Михайлівна, науковий співробітник Шевчен-
ківського національного заповідника, м. Канів, Україна
Моргун Виктория Геннадиевна, преподаватель кафедры восточных
языков Института филологии и языковой коммуникации Сибирского
Набігуз Аліна Юріївна, магістрант кафедри англійської філології і
перекладу факультету лінгвістики та соціальних комунікацій Національ-
ного авіаційного університету, м. Київ, Україна
Овсянніков Володимир Валентинович, кандидат філологічних
наук, доцент кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови
Запорізького національного університету, м. Запоріжжя, Україна
395
Our Authors
Оловникова Наталья Глебовна, кандидат психологических наук,

доцент, доцент кафедры иностранных языков Белорусского государ-
ственного педагогического университета имени М. Танка, г. Минск,
Республика Беларусь
Omiadze Salome, Doctor of Philological Science, Professor, Scientific
and Research Institute of the Georgian Language, Faculty of Humanities,
Ivane Javakhishvili Tbilisi State University, Tbilisi, Georgia
Павлова Людмила Петровна, кандидат педагогических наук,
доцент, доцент кафедры иностранных языков Частного учреждения
образования «БИП-Институт правоведения», г. Минск, Республика Беларусь
Pachulia Levan, Candidate of Philological Science, Associate
Professor, Department of Georgian Philology, Sukhumi State University,
Georgia
Пащенко Марина Анатольевна, кандидат филологических наук,
преподаватель Читинского медицинского колледжа, г. Чита, Российская
Федерация
Пилипчук Марина Леонідівна, викладач кафедри англійської
Плетенецька Юлія Миколаївна, кандидат філологічних наук,
доцент, доцент кафедри англійської філології і перекладу факультету
Плютов Вячеслав Сергеевич, доцент кафедры теории и практики
перевода № 1 Минского государственного лингвистического универ-
ситета, г. Минск, Республика Беларусь
Попович Наталія Мафтеївна, кандидат філологічних наук,
доцент кафедри полікультурної освіти та перекладу Ужгородського
національного університету, м. Ужгород, Україна
Прокопчук Дар‟я Сергіївна, магістрант кафедри англійської
Разумовская Вероника Адольфовна, кандидат филологических
наук, доцент, профессор кафедры делового иностранного языка
Института экономики, управления и природопользования Сибирского
Рудіна Марина Володимирівна, кандидат педагогічних наук,
доцент, доцент кафедри англійської філології і перекладу факультету
396
Our Authors
Самаркин Георгий Олегович, студент Института филологии и

языковой коммуникации Сибирского федерального университета,
Семигінівська Тетяна Григорівна, кандидат педагогічних наук,
Сидоренко Сергій Іванович, кандидат філологічних наук, доцент,
завідувач кафедри англійської філології і перекладу факультету
Сітко Алла Василівна, кандидат філологічних наук, доцент,
Стеванович Раїса Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент,
доцент кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови
Інституту філології Чорноморського національного університету імені
Петра Могили, м. Миколаїв, Україна
Стежко Юрій Григорович, кандидат педагогічних наук, доцент
кафедри іноземних мов за фахом факультету лінгвістики та соціальних
комунікацій Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна
Тарасенко Татьяна Васильевна, кандидат филологических наук,
доцент, доцент кафедры общественных связей Сибирского государст-
венного университета науки и технологий имени акад. М.Ф. Решетнева,
Triberio Tania, Temporary Professor, Russian-Slavic Languages
Department, University of Verona, Italy
Тулякова Катерина Робертівна, викладач кафедри англійської
мови гуманітарного спрямування № 3 Національного технічного
університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря
Сікорського», м. Київ, Україна
Фокін Сергій Борисович, кандидат філологічних наук, доцент,
доцент кафедри теорії і практики перекладу з романських мов імені
Миколи Зерова Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, м. Київ, Україна
Чалик Анна Вадимівна, студентка кафедри англійської філології і
перекладу факультету лінгвістики та соціальних комунікацій
397
Our Authors
Шахновська Ірина Ігорівна, кандидат філологічних наук, доцент

кафедри англійської філології і перекладу факультету лінгвістики та
соціальних комунікацій Національного авіаційного університету,
Шванова Оксана Володимирівна, викладач кафедри англійської
Шлепнев Дмитрий Николаевич, доцент кафедры теории и
практики французского языка и перевода Нижегородского государ-
ственного лингвистического университета им. Н.А. Добролюбова,
г. Нижний Новгород, Российская Федерация
Юзефович Наталья Григорьевна, доктор филологических наук,
доцент, профессор кафедры английской филологии и межкультурной
коммуникации Тихоокеанского государственного университета,
398
Contents
Татьяна Гребень. Модели процесса перевода: теоретический аспект ... 3

Наталья Камовникова. ОПОЯЗ в истории переводоведения ХХ века ... 9
Zaal Kikvidze, Levan Pachulia. Demetrius Rudolph Peacock and the
Languages of Georgia ................................................................................. 15
Ольга Линтвар. Максим Рильський – теоретик і практик українського
перекладу ................................................................................................... 22
Виктория Моргун. Метафоры перевода в когнитивном переводо-
ведении (на материале китайского и английского языков) .................. 26
Аліна Набігуз, Алла Сітко. Використання комплексного підходу до
художнього перекладу.............................................................................. 33
Вероника Разумовская. «Любовник леди Чаттерлей»: о «судьбе»
оригинала и переводов ............................................................................. 41

Ірина Баклан. Особливості відтворення модальності в текстах
німецько-українських міжнародних угод ............................................... 48
Ольга Войку. Лексические варианты функционирования юридической
терминологии в испаноязычной среде .................................................... 56
Михайло Гінзбург. Технологія перекладання європейських стандартів
на базі ДСТУ EN ISO 17100:2017 і ISO/TS 11669:2012 ........................ 59
Людмила Зубрицкая. Обучение полному письменному переводу
технических текстов ................................................................................. 71
Світлана Лагдан. Особливості перекладу російських термінів галузі
залізничного транспорту українською мовою ....................................... 76
Мария Маркова. Основные сложности перевода китайского полити-
ческого текста (на материале новогоднего обращения председателя
КНР Си Цзиньпина) .................................................................................. 82
Tetiana Semyhinivska. Political Discourse in the Translation .................... 87
399
Contents

Александр Бушев. Понимание социолектов переводчиком ................. 91
Дарья Гинтер. Культурологические, технические и лингвистические
аспекты локализации русских веб-сайтов высших учебных заведений
для китайской аудитории ......................................................................... 98
Елена Гришаева. Влияние экстралингвистических факторов в процессе
перекодирования мысли и передачи смыслов с одного языка на другой:
некоторые теоретические и прикладные аспекты ............................... 108
Rusudan Zekalashvili. Georgian Speech Etiquette and Translation Problems 116
Natalia Kameneva. Ethnocultural Semantic Components in Forming
Commercial Naming ................................................................................. 123
Ірина Лепетюк. Теорія мовленнєвих жанрів М.М. Бахтіна як один з
текстуально-дискурсивних підходів до проблем перекладу............... 129
Наталія Попович. Відтворення авторської концептосфери засобами
мови перекладу (на прикладі перекладу концепту собор роману
О. Гончара «Собор») .............................................................................. 137
Раїса Стеванович, Андрій Мац. Проблема гумору в політичному
дискурсі ................................................................................................... 144
Юрій Стежко. Лінгвофілософський аналіз прагматизації теорії
референції у перекладах ......................................................................... 149
Татьяна Тарасенко.Культурные ценности Китая в рекламном тексте155
Дмитрий Шлепнев. Подмена культур: несколько примеров .............. 160
Lexical, Grammatical and Stylistic Aspects of Translation/Interpreting
Серви Амандурдыева. Зооним «верблюд» в языковой картине мира

славянских и тюркских народов ............................................................ 168
Alexei Vdovichev, Yelena Karapetova. Language Deviations and Translation 173
Alla Golovnia. Graphon as a Linguistic Means of Representing a
Character‘s Psychological State................................................................ 178
Ірина Дольник. Відтворення категорії експресивності в політичному
дискурсі (на прикладі інавгураційних промов американських
президентів)............................................................................................. 184
400
Contents
Людмила Зенина, Минигуль Иксанова. Роль лексико-грамматических

упражнений в обучении устному переводу англоязычных текстов в
неязыковом вузе ...................................................................................... 190
Анна Козачина, Георгий Самаркин. Проблемы перевода сленга школь-
ников в японском языке (на материале школьных интернет-блогов) 194
Наталья Козлова. Ассиметричные диалексемы («ложные друзья
переводчика») в английском языке ....................................................... 200
Ольга Косович. Мовна лакунарність як перекладацька проблема
(спроби класифікації лакун) .................................................................. 205
Тетяна Крилова, Ольга Зіненко. Відтворення емотивної лексики у
перекладі роману Ш. Бронте «Джейн Ейр» ......................................... 211
Жанна Манкевич, Виктория Дроздик. Опора на внутреннюю форму
артикля при определении значения существительного (на материале
английского языка) ................................................................................. 219
Зоя Медюк. Особливості відтворення семантики й номінації кохання
в метафоричних словосполученнях (на матеріалі українських пере-
кладів поезій Рубена Даріо) ................................................................... 224
Тетяна Мітіна. Лексичні, граматичні та стилістичні аспекти перекладу
творів Тараса Шевченка, які містяться у фондовій колекції
Шевченківського національного заповідника ...................................... 231
Владимир Овсянников, Даниил Духмин. Стилистический выбор
переводчика ............................................................................................. 236
Salome Omiadze. Two Types of Problems Regarding the Translation of
Gluttonic Vocabulary................................................................................ 241
Людмила Павлова. Метафорическое представление брексита и
способы перевода метафоры с английского языка на русский язык
(на материале статьи К. Мэлика ―What to Get Theresa May for
Christmas?‖) ............................................................................................. 245
Марина Пащенко. К вопросу о смысловых и структурных особен-
ностях библеизмов в аспекте перевода ................................................ 252
Юлія Плетенецька, Марія Бабченко. Інтерсеміотична та мовленнєва
когезія в субтитрованому перекладі українського фільму ................. 259
Юлія Плетенецька, Ірина Бойко. Комунікативні функції умовних
речень англійського класичного та сучасного роману: порівняльний
аспект ....................................................................................................... 266
401
Contents
Дар‘я Прокопчук, Ольга Линтвар. Кінематографічність риторичних

питань у творах Е. Гемінґвея та їх український переклад................... 270
Sergiy Sydorenko, Artur Gudmanian. The Proof of the Pudding Is in the
Eating or Pudding as a Translation Problem ............................................. 276
Алла Сітко, Юлія Данилюк. Фактори, що зумовлюють комунікативну
варіативність під час перекладу ............................................................ 286
Tania Triberio. Different Semantic and Grammatical Interpretations of
Russian ‗Predicatives‘ Within the So-Called ‗Transition Zone‘ (переходная
зона) ......................................................................................................... 291
Катерина Тулякова. Збереження специфіки украінської мови при
перекладах поетичних творів англійською мовою .............................. 297
Сергій Фокін. Критерії деталізації статті у двомовному перекладному
словнику .................................................................................................. 301
Анна Чалик, Ірина Шахновська. Збереження ідіостилю Ф.С. Фіцдже-
ральда в перекладі .................................................................................. 309
Оксана Шванова. Способи перекладу інфінітиву у функції означення
на матеріалі перекладу стандарту ―International standard ISO/FDIS
50002. Energy audits – Requirements with guidance for use‖ на українську
мову .......................................................................................................... 316

Ирина Бартошевич. Переход от тестового к процессуальному
оцениванию учебной деятельности студентов .................................... 322
Alexei Vdovichev. New Interpretation Assignments and the Ways to Train
Interpreter Students ................................................................................... 326
Марина Возна. До питання про викладання фахових мов на
філологічних та перекладацьких відділеннях університетів .............. 330
Наталья Гейко. Обучение общественно-политическому переводу
(на материале сайта ИноСМИ) .............................................................. 338
Тетяна Король. Представленість та роль контролю в сучасних
методиках навчання перекладу ............................................................. 346
Алла Ляшина. Міжкультурна комунікація та фахова підготовка
перекладачів ............................................................................................ 351
402
Contents
Борис Манаенков. Аспекты формирования социокультурной

компетенции будущих переводчиков ................................................... 355
Марина Пилипчук. Сучасний професійний профіль викладача
перекладу в європейському просторі вищої освіти ............................. 360
Вячеслав Плютов. К вопросу о соразмерности текстов исходного и
переводящего языков ............................................................................. 366
Марина Рудіна, Любов Гастинщикова. Формування перекладацької
компетентності студентів: методичний аспект .................................... 372
Наталья Юзефович. Актуальные проблемы обучения письменному
переводу в вузе........................................................................................ 377
ICT in Translators' Work

Елла Андрієвська. Сучасні Інтернет ресурси як допоміжна база для
пришвидшення роботи перекладача ..................................................... 381
Alexei Vdovichev, Natalia Olovnikova. Multimedia Platform for Improving
Language Competence of University Students ......................................... 387
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ ................................................................. 392
403
Наукове видання
З бір н и к на ук о в и х пр а ц ь
ФАХОВИЙ ТА ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД:

ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА
2019
В авторській редакції

Сборник Конференции НАУ 2019

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Сборник Конференции НАУ 2019

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

NATIONAL AVIATION UNIVERSITY

Department of English Philology and Translation

General and Specialist

Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика: збірник

Модели процесса перевода: теоретический аспект

Одной из основных задач современной лингвистической теории

«целенаправленностью деятельности». Как отмечают исследователи,

перевода. Таким образом, процесс перевода осуществляется от текста

ситуация однозначно определяет выбор варианта перевода; 3) когда

союзов, относительных местоимений или других синтаксических

2) Семантическая модель процесса перевода строится с учетом

Отвлекаясь от абстрактных моделей перевода, отметим, что

ОПОЯЗ в истории переводоведения ХХ века

The article focuses on the findings of the Russian Formalist organization

О переводоведении как самостоятельной науке принято говорить

теоретические изыскания в области перевода, предопределившие

Теоретические изыскания ОПОЯЗа практически незамедлительно

если понять ее частичный, черновой, служебно-подготовительный

пейоративное обозначение чрезмерной увлеченности техническими

Л.В. Успенский, обучавшийся в 1925-1929 гг. на Высших курсах

Demetrius Rudolph Peacock and the Languages of Georgia

The paper is a discussion of D.R. Peacock‘s lexicographic resource

The present paper is based on the 12-page long resource authored by

lexicography concentrating on how the Megrelian data were represented in

ARMAZI project (Caucasian Languages and Cultures: Electronic

(―Lazian‖), Svan (―Swanetian‖), and Abkhazian. It should be noted that not

Having Khopeli Ordi Borti

are essential for Megrelian, specifically, and for Kartvelian languages, at

Максим Рильський – теоретик і практик українського перекладу

Maksym Rylsky as a theorist and expert of Ukrainian translation made

Максим Тадейович Рильський – поет, талановитий перекладач,

контексті. У доробку перекладача – твори всесвітньо відомих

мають бути риси, які є провідними, домінантними, головними у

радянських часів існувала практика перекладати твори українською

1983-1990 роках, не увійшов. Переклади збереглися (якщо збереглися)

Метафоры перевода в когнитивном переводоведении

The purpose of this article is to characterize the cognitive translation

В течение столетий люди занимались переводческой

метафора выступает результатом процесса метафоризации, то есть

Таблица 1. Метафорические сравнения

Перевод- The translator is a musician or Переводчик – это музыкант

Перевод- Scientific translations are Научные переводы –

Аліна Набігуз, Алла Сітко

Використання комплексного підходу до художнього перекладу

The article explores a complex approach to artistic text translation. The

Кожний художній твір, кожний художній напрям, література

розвитку мови є беззаперечною, тому що завдяки перекладу ми

риси є характерними для його творчості. Для виявлення цієї

б бути в голові перекладача перед тим, як він викладе його на папері»

І. Рєвзін та В. Розенцвейг називають перший спосіб інтерпретацією, а

У творчій практиці перекладача ці явища можуть бути

невідповідностей», досить детально описаній Р. Міньяр-Бєлоручєвим.

З‘ясувавши для себе цю структуру, перекладач озброюється

«Любовник леди Чаттерлей»: о «судьбе» оригинала и переводов

Художественные тексты, как и люди, проживают свою жизнь.

опубликован в Италии в 1954 году, а в Великобритании в 1972 году.

романа ―Lady Chatterley‘s Lover‖ фатально связаны с сексуальным

решениями относительно табуированной лексики оригинала, что стало

выпущен на экраны в 1959 году на основе судебного решения

вошедшего по результату опроса издания The Daily Telegraph в список

Особливості відтворення модальності в текстах німецько-

Для здійснення якісного перекладу текстів офіційного дискурсу,

можна вважати лише епістемну модальність, залишаючи поза увагою

умовного способу це дієслово переносить необхідність виконання дії