Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Факультет іноземних мов

(повна назва інституту/факультету)

Кафедра комунікативної лінгвістики та перекладу

(повна назва кафедри)

Курсова робота
з основної іноземної мови
(назва дисципліни)

на тему: ПРИНЦИПИ СМИСЛОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ

ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ АНАЛІЗУ
ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ ВЕРСІЇ РОМАНУ
„ЕНН ІЗ ЗЕЛЕНИХ ДАХІВ”)
Студента/ки 4 курсу 441 групи
Спеціальності 035 Філологія
Спеціалізації 035.041 Германські мови та
літератури (переклад включно), перша –
англійська
Бондарчук А. В.
(прізвище та ініціали)
Керівник доцент кафедри комунікативної
лінгвістики та перекладу, кандидат
філологічних наук, доцент Заслонкіна А. В.
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ Головащенко Ю. С.

(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ Заслонкіна А. В.
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ Косенко А. В.
(підпис) (прізвище та ініціали)

Чернівці–2022
 2

Анотація
Курсова робота присвячена вивченню принципів смислового
моделювання художнього перекладу на матеріалі аналізу перекладацьких
трансформацій. Предметом дослідження є перекладацькі прийоми, застосовані
А. Вовченко при перекладі роману Л. М. Монтгомері "Енн із Зелених Дахів" на
українську мову. Матеріалом дослідження слугували 1515 перекладацьких
трансформацій. Для досягнення поставленої мети у роботі проаналізовано
основні прийоми смислового моделювання у перекладі роману та здійснено
порівняльний аналіз випадків застосування перекладацьких трансформацій.

Summary
The term-paper is devoted to the research of the semantic modeling principles
in fiction translation. The subject matter of the research is translation transformations
that A. Vovchenko used in translation of the book “Anne of Green Gables”, which
was written by L. M. Montgomery. 1515 translation transformations were gathered as
a material for the research. The aim of the research is achieved by analyzing the main
principles of semantic modeling in the translation of the book and by conducting a
comparative analysis of the cases, in which translation transformations are applied.
 3

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………5
РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ І АДЕКВАТНОСТІ:
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ……………………………………………………………..8
1.1 Еквівалентність і адекватність з лінгвістичних позицій………………...…8
1.2 Денотативний і трансформаційний підходи до реалізації перекладу……15
1.3 Трансформації в художньому перекладі…………………………………...17
1.3.1 Причини застосування трансформацій……………………………….20
1.3.2 Сучасні підходи до класифікації перекладацьких трансформацій…21
Висновки до Розділу І…………………………………………………………...23
РОЗДІЛ ІІ. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА АНАЛІЗ ПРИЙОМІВ СМИСЛОВОГО
МОДЕЛЮВАННЯ У ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ „ЕНН ІЗ ЗЕЛЕНИХ ДАХІВ”….25
2.1 Формальні трансформації…………………………………………………...26
2.1.1 Транскрипція і транслітерація…………………………………...27
2.1.2 Змішане і адаптивне транскодування…………………………...28
2.1.3 Калькування………………………………………………………29
2.2 Лексико-семантичні трансформації………………………………………..30
2.2.1 Конкретизація і узагальнення…………………………………...31
2.2.2 Диференціація…………………………………………………….32
2.1.3 Модуляція………………………………………………………...33
2.3 Лексико-граматичні трансформації………………………………………...35
2.3.1 Описовий переклад………………………………………………36
2.3.2 Антонімічний переклад………………………………………….37
2.3.3 Компресія і декомпресія…………………………………………39
2.3.4 Пермутація………………………………………………………..41
2.3.5 Компенсація………………………………………………………42
2.4 Граматичні трансформації…………………………………………………..44
 4

2.4.1 Транспозиція…………...…………………………………………45
2.4.2 Зміна порядку слів………………………………………………..46
2.4.3 Поділ та інтеграція……………………………………………….47
2.5 Зіставний аналіз випадків застосування перекладацьких трансформацій.49
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………..56
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………...58
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….60
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..65
 5

ВСТУП

В даній роботі вивчаються принципи смислового моделювання

художнього перекладу на матеріалі аналізу перекладацьких трансформацій
відповідно до норм адекватності та еквівалентності.
Вже протягом тривалого періоду дослідження перекладацьких
трансформацій та проблема їх класифікації привертає увагу широких кіл
мовознавців. Праці на дану тематику можна знайти у таких лінгвістів як
В. Н. Коміссаров [15], Т. Р. Кияк [12], Л. В. Базарова [35], Р. К. Міньяр-
Белоручев [20], А. Д. Швейцер [33], Л. К. Латишев [18], О. І. Чередниченко
[32], Л. С. Бархударов [4], А. В. Сітко [39], А. В. Федоров [31], Я. Й. Рецкер
[24], О. О. Селіванова [28], І. М. Думчак [9], О. М. Волченко [7], J. K. Catford
[36] та багатьох інших. Проте необхідно наголосити на тому, що, оскільки
майже кожен з лінгвістів має свою власну точку зору стосовно питання
класифікації перекладацьких трансформацій та особливостей їх застосування
при перекладі художніх творів, дана проблема наразі залишається відкритою.
Саме тому ми вважаємо актуальним розвиток даної галузі в сфері дослідження
особливостей застосування перекладацьких прийомів.
Актуальність поданої теми полягає у висвітленні нових аспектів та
особливостей застосування перекладацьких прийомів на прикладі не
досліджуваного досі на предмет аналізу перекладацьких трансформацій
перекладу роману канадської письменниці Л. М. Монтгомері “Енн із Зелених
Дахів” на українську мову, здійсненого А. Вовченко.
Мета дослідження – визначити та проаналізувати принципи смислового
моделювання художнього перекладу на матеріалі аналізу перекладацьких
трансформацій в українській версії роману “Енн із Зелених Дахів”.
У роботі розв'язано низку завдань, а саме:
 6

 узагальнити та систематизувати теоретичні відомості щодо понять

еквівалентності та адекватності;
 охарактеризувати основні причини застосування перекладацьких
трансформацій та сучасні підходи до їх класифікації;
 виявити та систематизувати перекладацькі трансформації,
застосовані при перекладі роману “Енн із Зелених Дахів” на
українську мову;
 проаналізувати основні прийоми смислового моделювання у
перекладі роману;
 здійснити порівняльний аналіз випадків застосування
перекладацьких трансформацій.
Об'єктом дослідження є роман Л. М. Монтгомері “Енн із Зелених Дахів”
та його переклад, здійснений А. Вовченко.
Предметом дослідження є перекладацькі прийоми, застосовані
А. Вовченко при перекладі роману Л. М. Монтгомері “Енн із Зелених Дахів”.
Матеріалом дослідження послугували 1515 перекладацьких
трансформацій (з них 54 – формальних, 335 – лексико-семантичних, 748 –
лексико-граматичних та 378 – граматичних), застосованих при перекладі
роману на українську мову.
Методи дослідження. Порівняльний аналіз тексту перекладу та тексту
оригіналу здійснено з метою розкриття внутрішніх механізмів перекладу як
одну з процедур зіставного методу. Описовий метод використано для
виділення одиниць аналізу, їхньої сегментації, таксономії та інтерпретації, а
також для того, щоб з’ясувати окремі труднощі перекладу, пов’язані з
проблемними мовними явищами, які мають розбіжності в принципах
оформлення в різних мовах (напр. метафори, гра слів, історичне, соціальне та
територіальне розшарування мови, ситуативні реалії). Метод кількісних
підрахунків застосовано для встановлення частотних характеристик
особливостей застосування перекладацьких трансформацій.
 7

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше досліджено

особливості використання перекладацьких трансформацій за матеріалом
роману “Енн із Зелених Дахів”.
Висновки й результати проведеного дослідження мають теоретичне
значення для таких галузей мовознавства, як комунікативна лінгвістика та
транслатологія. Проведене дослідження має значення для удосконалення
методів та підходів до аналізу застосованих перекладацьких прийомів при
перекладі художніх творів.
Практичне значення одержаних результатів. Дана робота може бути
використана як матеріал для вивчення особливостей застосування
перекладацьких трансформацій при перекладі художніх творів на українську
мову.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів з
висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних
джерел та додатків.
 8

РОЗДІЛ І.
ПРОБЛЕМА ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ І АДЕКВАТНОСТІ:
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

1.1 Еквівалентність і адекватність з лінгвістичних позицій

Художній переклад небезпідставно можна вважати одним із

найскладніших видів перекладу. Він передбачає дотримання перекладачем
низки вимог, без яких переклад неможливо розцінювати як вартий уваги.
Одним із найголовніших завдань для перекладача є дотримання критеріїв
адекватності та еквівалентності перекладу.
Доцільно було б насамперед зосередитись власне на термінологічному
визначенні перекладу. А. В. Федоров, що був філологом, перекладачем та
одним із засновників радянської теорії перекладу, вважав, що хоча слово
“переклад” і належить до загальновідомих слів, які є зрозумілими для кожного,
воно все ж потребує уточнення, оскільки використовується на позначення не
лише окремого виду людської діяльності, але й її результату. Згідно з
визначенням вченого, переклад – це “1) процес, що має форму психічного акту
та полягає у відтворенні іншою мовою (мовою перекладу) мовного твору
(тексту або усного висловлювання), що його початково було складено однією
мовою (мовою оригіналу); 2) результат даного процесу, тобто новий мовний
твір (текст або усне висловлювання) мовою перекладу” [31, с. 13].
В. В. Балахтар розуміє сам процес перекладу як “відтворення оригіналу
засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми, яка досягається
цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього
стилістичній своєрідності на іншій мовній основі” [3]. Такої єдності неможливо
досягнути лише шляхом встановлення формальних відповідників.
Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише
 9

шляхом співставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Отже, можна
зробити висновок, що точність перекладу полягає у функціональній, а не
формальній відповідності оригіналу.
Радянський лінгвіст та спеціаліст з теорії перекладу Л. С. Бархударов
описує процес перекладу як “міжмовну трансформацію, а тобто перебудову
тексту однією мовою в еквівалентний йому текст іншою мовою” [4, с. 3].
Причому даний процес є неможливим за відсутності знання культурного
середовища реципієнта. О. В. Іванова у своїй статті про способи досягнення
перекладацької еквівалентності вказує на те, що “перекладач повинен
здійснювати комунікацію між окремими людьми на основі знань і розуміння
мов і культур” [10, с. 279].
О. О. Селіванова зазначає, що “здійснюючи переклад, перекладач свідомо
чи несвідомо залучає до тексту власне розуміння оригіналу й установлює
баланс співвідношення двох мов, культур, онтологій” [27, с. 674].
Проаналізувавши дане висловлювання, можна беззаперечно дійти до висновку,
що на перекладача в процесі перекладу покладається задача неабиякої
складності, адже від його розуміння текстів оригіналу залежить те, як зрозуміє
дані тексти реципієнт. Доповненням цьому може слугувати твердження
М. Д. Альошиної про те, що “будь-який переклад несе в собі відбиток
індивідуальності перекладача, на який впливають літературні традиції і течії,
що сформувалися протягом поколінь” [2].
Влучним є висловлювання А. В. Федорова щодо головної мети перекладу,
яка, на думку вченого, полягає в тому, щоб “якомога ближче познайомити
читача (або слухача), що не розуміє мови оригіналу, з конкретним текстом (або
змістом усього висловлювання)” [31, с. 14]. На основі даного твердження
учений формулює наступне: “перекласти – означає точно та повноцінно
виразити за допомогою засобів однієї мови те, що вже було виражено раніше
засобами іншої мови” [31, с. 15]. Можна зробити висновок про абсолютну
необхідність передачі ідеї оригіналу мовою перекладу таким чином, щоб читач
 10

розумів її в усій повноті та виразності, тобто саме так, як притаманно її

висловленню та розумінню в оригіналі. Отож, переклад повинен відповідати
нормам тієї мови, на яку він здійснюється, – це можна вважати головним
критерієм ясності перекладу, його доступності для читача. Ймовірно, слова
“повноцінно” та “точно”, які є частиною вищенаведеної цитати, є
рівнозначними поняттям еквівалентності та адекватності.
Що стосується власне термінів еквівалентності та адекватності, вони є
доволі схожими, хоча й мають відмінні риси. М. А. Сайко стверджує, що поява
даних термінів “стала підґрунтям онауковлення в перекладознавстві” [26,
с. 166]. На думку В. В. Балахтар, “еквівалентність виступає в якості основи
комунікативної рівноцінності, наявність якої і робить текст перекладом” [3].
Дотримання норм еквівалентності вимагає від перекладача максимальної
орієнтованості на оригінал та, як зазначає у своїх працях В. С. Виноградов,
збереження відносної рівності змістової, семантичної, стилістичної та
функціонально-комунікативної інформації, що міститься в оригіналі та
перекладі [6, с. 18]. Підсумувавши вищенаведені твердження, можна зробити
висновок, що еквівалентність полягає в максимально повній передачі змісту
оригіналу (причому фактична спільність змісту оригіналу та перекладу є дуже
значною), а її дотримання – одним із головних завдань перекладача. Згідно з
думкою, висловленою у статті Т. Б. Козак, успіх перекладу (міжмовної
комунікації) залежить від рівня близькості текстів перекладу та оригіналу, а
еквівалентність є однією з основних передумов для якісного перекладу тексту
[13, с. 57].
Дж. К. Кетфорд у своїй праці “A Linguistic Theory of Translation” запевняє
у тому, що “the SL and TL items rarely have the same meaning in the linguistic
sense; but they can function in the same situation” [36, с. 49]. Л.С. Бархударов був
переконаний у тому, що про збереження змісту оригіналу незмінним можна
згадувати лише у відносному, але ні в якому разі не в абсолютному сенсі. Він
вважав, що при перекладі неможливо обійтися без своєрідних втрат, тобто
 11

надто часто доводиться натрапляти на передачу значень, що виражені текстом

оригіналу, в неповній мірі. Отже, “текст перекладу ніколи не може бути повним
і абсолютним еквівалентом тексту оригіналу, а задача перекладача полягає в
тому, щоб зробити цю еквівалентність якомога більш повною, тобто прагнути
мінімізувати кількість втрат; причому досягнення стовідсоткового збігу
значень, що виражені в тексті оригіналу та тексті перекладу, є абсолютно
нереальним” [4, с. 6-7].
Відомий американський перекладач та теоретик перекладу Ю. Найда у
своїх працях запропонував розрізняти формальну і динамічну еквівалентність
[38, с.159]. В. В. Балахтар пояснює різницю між цими двома видами
еквівалентності наступним чином. Формальна еквівалентність полягає в
намаганні перекладача відтворити текст мовою перекладу якомога ближче до
форми й змісту оригіналу, передаючи максимально точно його загальну
структуру та окремі її складові елементи. Що ж стосується динамічної
еквівалентності, то у даному випадку головною метою перекладача є створення
між перекладеним текстом та його читачем такого самого зв’язку, який існував
між оригінальним текстом і його читачем – носієм мови. У такому типі
перекладу особливо цінується повна потужність засобів вираження, які часом
підбираються так, щоб, сприймаючи текст, читач взагалі не виходив за межі
власного культурного контексту, що, в свою чергу, надає другорядного
значення відтворенню структурно-формального аспекту оригіналу [3].
В. Н. Коміссаров, в свою чергу, пропонує теорію, яка говорить про
існування п’яти рівнів еквівалентності. Її основою є переконання вченого про
існування потенційно досяжної еквівалентності, що уособлює максимальну
наближеність тексту оригіналу до тексту перекладу. Порівнюючи потенційно
досяжну еквівалентність та перекладацьку еквівалентність, яка є реальною
змістовою відповідністю між тестом оригіналу та текстом перекладу, що її
досягає перекладач в процесі перекладу, автор і формує своє уявлення про рівні
еквівалентності [15, с. 51].
 12

Рис.1.1
Модель рівнів еквівалентності В. Н. Коміссарова
А Ц ІЇ
У Н ІК
КОМ

1
Ю
Й
ЦАІЛ Ц ІЕ
СН ИЬ ТУ

2
ЦАІЇ
РАНІВ Е
СІВИКТИУ
ВК СУ АЗ
ОННПЯЬИ

3
У
РЛІВЕ НЕ
Л ТОІБВ
С О
С
НВПОО
И С

4
ОНВИЬІД
КВРТІД ЕР
ІВУ П
С ТОРЇ У

5
ИНЧЬН
Н ТЕ
РА ІВ
СЕМ
ИКО-
ЛЕКС
НЬ
Р ІВ Е

За В. Н. Коміссаровим “еквівалентність перекладу першого типу полягає

в збереженні лише тієї частини змісту оригіналу, що є метою комунікації” [15,
с. 52]. Переклади на такому рівні еквівалентності здійснюються в тих випадках,
коли неможливо більш детально відтворити зміст оригіналу мовою перекладу,
або ж тоді, коли детальне відтворення змусить реципієнта перекладу
неправильно витлумачити прочитане чи почуте, викличе у нього абсолютно
інакші асоціації, ніж у реципієнта оригіналу, що завадить йому правильно
сприйняти мету комунікації.
“В другому типі еквівалентності спільна частина змісту оригіналу та
перекладу не лише передає однакову мету комунікації, але й відображає одну й
ту ж ситуацію” [15, с. 53]. Переклад на цьому рівні є найпоширенішим у
перекладацькій практиці; це пояснюється тим, що у кожній мові існують свої
способи опису конкретних ситуацій, які можуть здаватися неприйнятними для
представників інших мовних колективів.
Третій тип еквівалентності виявляє наступні свої особливості:
 13

1) відсутність паралелізму лексичного складу та синтаксичної структури;

2) відсутність можливості пов’язати структури оригіналу й перекладу
відношеннями синтаксичної трансформації;
3) збереження в перекладі мети комунікації й ідентифікації тієї ж ситуації,
що є в оригіналі;
4) збереження в перекладі спільних понять, за допомогою яких
здійснюється опис ситуації в тексті оригіналу [15, с. 62].
Даному типу еквівалентності притаманні наступні варіації:
 ступінь деталізації опису;
 зміна способу об’єднання ознак ситуації при перекладі;
 зміна напрямку відношення між ознаками ситуації.

У четвертому типі еквівалентності, окрім усіх характеристик, що

притаманні третьому типу, з’являється ще одна: при перекладі передається
більшість значень синтаксичних структур оригіналу [15, с. 70]. Даний рівень
еквівалентності використовується найчастіше для передачі авторського стилю
тексту оригіналу або ж під час перекладу інформативних текстів (законодавчих,
дипломатичних документів тощо). В останньому випадку збереження
синтаксичних форм при перекладі дає змогу легко встановлювати відповідність
між текстом оригіналу та текстом перекладу при потребі.
“В п’ятому та останньому типі еквівалентності досягається максимальна
ступінь відповідності змісту оригіналу та перекладу, яка лише може існувати
між текстами, що написані різними мовами” [15, 78].
Цьому рівню притаманні:
 високий ступінь паралелізму в структурній організації тексту;
 максимальна відповідність лексичного складу;
 збереження всіх основних частин оригіналу [15, с. 79].
 14

Еквівалентність цього рівня передбачає збереження стилістичної

характеристики оригіналу.
Як вже було згадано вище, терміни еквівалентності та адекватності дещо
відрізняються один від одного. У своїй праці Т. Т. Врабель зазначає: “The notion
of “adequacy” often substituted “equivalence” and they became synonymous.
However, the categories of equivalence and adequacy do not denote the same” [40,
с. 29]. Ось як розрізняє ці поняття в свої статті Н. О. Рябокінь: “Еквівалентний
переклад – відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови.
Адекватний переклад враховує і змістову, і прагматичну еквівалентність, не
порушуючи при цьому ніяких норм, є точним і без усіляких неприпустимих
перекручень” [25, с. 97]. О. І. Чередниченко розмежовує поняття адекватності
та еквівалентності наступним чином: “Адекватність – це функціональна
тотожність оригіналові, тоді як еквівалентність розуміється як більш-менш
точне відтворення його змісту” [32, с. 153].
В. І. Карабан вважає, що “переклад тексту можна вважати адекватним,
якщо хоча б одна з двох умов збережена: правильно перекладені усі терміни та
їх сполучення; переклад є зрозумілим для спеціаліста і в нього немає до
перекладача ніяких питань і зауважень” [11, с. 10]. За теорією Н. В.
Складчикової існує чотири параметри адекватності перекладу, а саме передача
семантичної інформації, емоційно-оціночної інформації, експресивної
інформації та естетичної інформації [29].
Т. Р. Кияк вирізняє наступні методи досягнення адекватності:
конкретизація; генералізація; смисловий розвиток; антонімічний переклад;
синтаксичні трансформації; перерозподіл змісту, тобто неспівпадання як у
плані лексики, так і в плані граматики [12, с. 72]. На думку Л. В. Базарової, для
того, щоб мати змогу досягнути адекватності перекладу, необхідно вдаватися
до використання перекладацьких трансформацій: “The translator resorts to a
number of translation transformations to achieve the goal of an adequate translation
of the original” [35, с. 7].
 15

Сутність викладеного дає підстави стверджувати, що, незважаючи на

значну міру схожості проаналізованих вище понять еквівалентності й
адекватності та їх ототожнення деякими науковцями-лінгвістами, все ж варто
розрізняти їхню сутність. Адекватність як властивість перекладу в більшій мірі
орієнтована на одержувача перекладу. Зважаючи на розмежування термінів
адекватність й еквівалентність, виокремлюють адекватний та еквівалентний
переклад: адекватний відповідає поставленій меті, еквівалентний – ґрунтується
на функціональній відповідності оригіналу та перекладу.

1.2 Денотативний і трансформаційний підходи до реалізації

перекладу

Одним із першочергових завдань сучасної лінгвістичної теорії перекладу

є опис власне самого процесу перекладу, тобто тих дій, які виконує перекладач
у процесі аналізу тексту оригіналу і створення результативного тексту.
Г. М. Кузенко у своїй праці поділяє процес перекладу “щонайменше на
два етапи: з’ясування перекладачем змісту оригіналу й вибір варіанта
перекладу” [17, с.17]. Результатом проходження даних етапів є здійснення
переходу від тексту оригіналу до тексту перекладу. Як додає Г. М. Кузенко,
“теорія перекладу прагне з’ясувати, як відбувається перехід від оригіналу до
тексту перекладу, які закономірності лежать в основі дій перекладача” [17,
с. 17]. Внаслідок подібних досліджень і виникли так звані підходи до реалізації
перекладу. На даний час серед найбільш поширених моделей перекладу є
денотативна та трансформаційна.
Денотативна (або ситуативна) модель перекладу є найпоширенішою.
Згідно з визначенням, що пропонує В. С. Виноградов, вона базується на
беззаперечності твердження про те, що незмінною (інваріативною) основою
мовних одиниць оригіналу та перекладу є співвіднесеність даних одиниць з
певними предметами та явищами реальної дійсності [6, с. 26]. Іншими словами,
 16

зміст усіх мовних знаків відображає якісь предмети, явища та співвідношення

реальної дійсності. Згідно з цією моделлю елементи реальної дійсності, що є
втіленими у мовних знаках, називаються денотатами або референтами, які є
незмінними для будь-якої людини у будь-якій мові. Оскільки ситуація в
реальній дійсності є єднанням денотатів та взаємозв’язків між ними,
А. В. Федоров стверджує, що будь-яка ситуація може бути описана засобами
будь-якої мови. Цьому сприяє той факт, що незалежно від мовної належності
людей, усіх нас оточує та ж сама дійсність [30, с. 13]. Дана модель характеризує
процес перекладу наступним чином. Сприймаючи текст оригіналу, перекладач
аналізує значення мовних знаків та взаємозв’язки між ними та внаслідок свого
аналізу з’ясовує, з якою ситуацією реальної дійсності співвідноситься оригінал.
Після того, як перекладач отримав повне та чітке уявлення про ситуацію, що її
описано в оригіналі, він описує дану ситуацію за допомогою засобів іншої
мови. Іншими словами, перекладач сприймає ситуацію в одній матеріальній
формі та відтворює її в іншій, при цьому денотати залишаються незмінними.
На думку, А. В. Федорова, “перевагою ситуативно-денотативної моделі
перекладу є те, що вона дає змогу пояснити ті особливості процесу перекладу,
що є пов’язаними зі зверненням перекладача до реальної дійсності” [30, с. 13].
Однак, на думку В. Н. Коміссарова, вона є досить недосконалою, оскільки, як
підкреслює В. С. Виноградов, у тих випадках, коли серед спільноти реципієнтів
перекладу відсутній певний денотат, перекладач вимушений користуватися
різними компенсаційними перекладацькими прийомами, щоб передати зміст
тексту оригіналу та описати відтворювану ситуацію правильним чином [6,
с. 26]. Крім того, ситуативно-денотативний підхід до здійснення реалізації
перекладу забезпечує вирішення проблеми еквівалентності під час перекладу
лише частково.
Трансформаційна теорія перекладу основана на засадах трансформаційної
граматики Н. Хомського [37], що розглядає правила утворення синтаксичних
структур, кількість яких можна звести до елементарних ядерних структур, із
 17

яких виводяться поверхневі структури. Кінцеві, вихідні, поверхневі структури

називаються трансформами. Ядерні й отримані за допомогою трансформацій
синтаксичні структури, трансформи, мають спільний елемент – план змісту.
Трансформаційний процес відбувається у наступні три етапи: “1) аналіз
структури оригіналу та її перебудова в ядерні структури мови оригіналу; 2)
заміна ядерної структури мовою оригіналу на ядерну структуру мови
перекладу, що є її еквівалентом; 3) синтез та реконструювання – ядерні
структури мовою перекладу перетворюються в кінцеві структури тексту
перекладу” [30, с. 13].
Серед переваг трансформаційного підходу до реалізації перекладу можна
перелічити наступні:
 він “дає змогу створити та описати теоретичну основу для
виявлення перекладацьких співвідносних структур і взаємодіючих
одиниць у процесі перекладу різних мов” [17, с. 19];
 дозволяє перекладати найскладніші конструкції шляхом
використання перекладацьких трансформацій.
Проте трансформаційна модель перекладу також має певні недоліки. А.
В. Федоров зазначає, що вона не дає пояснення способу, за допомогою якого
під час третього етапу здійснюється вибір з певної кількості можливих
трансформ [30, с. 14].
Проаналізувавши обидва підходи до реалізації перекладу, денотативний і
трансформаційний, можна стверджувати, що кожен із них, хоча у певній мірі не
є досконалим, проте має свої суттєві переваги. Денотативна модель перекладу
дає змогу успішно пояснювати ті особливості процесу перекладу, що є
пов’язаними зі зверненням перекладача до реальної дійсності, у той час як
трансформаційна модель перекладу дозволяє перекладати навіть найскладніші
конструкції шляхом використання перекладацьких трансформацій.

1.3 Трансформації в художньому перекладі

 18

Український мовознавець, перекладач та теоретик перекладу

В. В. Коптілов вважає, що найбільш розвиненою, дослідженою галуззю в теорії
перекладознавства є саме теорія художнього перекладу, але її розбудові заважає
одвічна боротьба між лінгвістами і літературознавцями за першість “зведення
чергового поверху” [16, с. 148]. Необхідно усвідомлювати, що, читаючи
літературний твір, реципієнт сприймає написане автором через призму бачення
перекладача. С. К. Ревуцька зосереджує увагу на складності художнього
процесу, у якому беруть участь щонайменше три особи – письменник –
перекладач – читач, причому кожна особа виконує свою унікальну роль.
“Процес перекладу прози чи поезії – це справжня творчість, мистецтво, на
шляху продукування якого перекладач стикається зі значною кількістю
перекладацьких проблем, що вимагають його найвіртуознішої майстерності для
їх вирішення” [21, с. 4]. Саме тому для продукування якісного перекладу
необхідно не лише достеменно розуміти усе, що мав на увазі автор,
використовуючи ті або інші мовні засоби чи надаючи певного стилістичного
забарвлення написаному матеріалу, але й володіти достатньою уявою та
знаннями усіх можливих перекладацьких трансформацій, з допомогою яких
можна якнайточніше передати читачеві усю атмосферу оригінального твору. Як
зазначає В. В. Демецька, вдалий переклад – це такий переклад, який виглядає
або звучить, немов оригінал, але з одним уточненням – текст перекладу
повинен бути стилістично рівнозначним оригіналу [8, с. 33]. Таким чином,
художній переклад можна розцінювати як творчий процес неабиякої
складності, що вимагає максимальної зосередженості на передачі змісту тексту
оригіналу мовою перекладу.
Відомому перекладачеві Р. К. Міньяр-Белоручеву належить наступний
вислів: “Трансформації – суть професії перекладача” [20, с. 58]. Така думка
дійсно є істинною з огляду на те, що процес перекладу можна охарактеризувати
як перебудову тексту однією мовою, тобто мовою оригіналу, на текст іншою
 19

мовою – мовою перекладу. Проте не варто сприймати буквально поняття

“перебудова”, оскільки текст оригіналу при даному процесі не зазнає жодних
змін, на його основі лише створюється текст перекладу.
Як вже було зазначено, надзвичайно важливим в процесі перекладу є
збереження початкового змісту оригіналу. Саме для того, щоб забезпечити
адекватність перекладу, перекладачі вдаються до використання різноманітних
стратегій та прийомів, в тому числі й до застосування перекладацьких
трансформацій.
На даний час вчені по-різному дають визначення поняттю “перекладацька
трансформація”. До прикладу, згідно з думкою Л. С. Бархударова,
перекладацькі трансформації – це багаточисленні та якісно різноманітні
міжмовні перебудови. Перекладач беззаперечно зобов’язаний уміти правильно
їх використовувати для того, щоб у тексті перекладу максимально точно
передати всю інформацію, що міститься в тексті оригіналу, при цьому
дотримуючись норм мови перекладу [4, с. 190].
А. Д. Швейцер, в свою чергу, вважав, що дане поняття слід
використовувати у таких випадках, коли мова йде про взаємозв’язок між
мовними виразами мовою оригіналу та мовою перекладу, про заміну однієї
форми виразу іншою в процесі перекладу [33, с. 118].
Л. К. Латишев сприймає перекладацькі трансформації як “відхилення від
структурного та семантичного паралелізму між текстом оригіналу та текстом
перекладу на користь їх рівноцінності, що стосується впливу” [18, с. 96].
На думку російського вченого-лінгвіста В. Н. Коміссарова, перекладацькі
трансформації використовуються з метою здійснення переходу від мовних
одиниць тексту оригіналу до мовних одиниць тексту перекладу у тих випадках,
коли у мові перекладу відсутній еквівалентний відповідник або коли його не
можна застосувати через контекст. [15, с. 172]
Проаналізувавши вищеперераховані визначення та підсумувавши все,
можна зробити висновок, що перекладацькі трансформації – це своєрідні
 20

міжмовні операції, метою яких є вираження змісту тексту оригіналу мовою

перекладу; застосовуючи їх необхідно зосередитись на досягненні
перекладацької еквівалентності.
1.3.1 Причини застосування трансформацій
Задачею перекладача є цілковите та точне відтворення тексту оригіналу
засобами іншої мови. При цьому необхідно зберегти його стилістичні
особливості. А. В. Федоров наголошує на тому, що “переклад, на відміну від
переказу, повинен передавати не просто те, що виражено у тексті оригіналу, але
й саме так, як це виражено у ньому” [30, с. 20]. Для успішного досягнення
цілей, що описані вище, необхідно використовувати різні прийоми перекладу.
Власне будь-яку перекладацьку операцію, що спрямована на розв’язання певної
проблеми, а також передбачає типовий набір дій, що до них вдається
перекладач, можна назвати прийомом перекладу. Розмірковуючи про причини
та передумови використання перекладацьких трансформацій, А. В. Федоров
описує ситуацію, де неможливо встановити однозначні співвідношення між
різномовними одиницями. Такого типу передумови зазвичай диктують
перекладачеві необхідність трансформування тексту оригіналу з метою
збереження специфіки вираженого нею значення та отримання її повноцінного
еквіваленту мовою перекладу [30, с. 21]. Саме для цього перекладачеві
потрібно використовувати такі прийоми перекладу, що називаються
перекладацькими трансформаціями.
Учений згадує ще й інші ймовірні причини використання трансформацій,
що є досить різноманітними. Серед них є: відмінності в семантичному обсязі
слів; розбіжності в граматичній структурі мов, що виявляються в відмінній
організації матеріалу; специфіка використання тієї чи іншої мовної одиниці і
т.д. [30, с. 21]. А. В. Сітко у своїй статті переконує у тому, що “the problem of
transformations is one of the most urgent in modern translation. In order to render the
content of the source text into the target one properly the translators should use
 21

various transformations that may change the structure of the original sentence
completely or partially” [39, с. 45].
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок про те, що серед
усіх можливих причин та підстав для використання перекладацьких
трансформацій найголовнішою та найпопулярнішою причиною є прагнення
досягнути максимальної еквівалентності та адекватності при перекладі.
1.3.2 Сучасні підходи до класифікації перекладацьких
трансформацій
В сучасній теорії перекладу проблема класифікації перекладацьких
трансформацій досі залишається відкритою. Однією з причин цього є
відсутність універсальних критеріїв, на основі яких повинна базуватися
класифікація. Наступною причиною можна вважати відсутність єдиної точки
зору з приводу того, на скільки типів необхідно поділяти перекладацькі
трансформації. Деякі теоретики перекладознавства, зокрема Я. Й. Рецкер,
виділяють два типи трансформацій: лексичні та граматичні [24, с. 11].
Більшість лінгвістів поділяють думку про необхідність розрізнення трьох
видів трансформацій, проте вони по-різному називають їх. До прикладу,
класифікація В. Н. Коміссарова розрізняє такі види трансформацій як лексична,
граматична та комплексна, тобто лексико-граматична [15, с. 172]. Р. К. Міньяр-
Белоручев також поділяє перекладацькі трансформації на три види, проте їх
назви дещо відрізняються від запропонованих В. Н. Комісаровим – стилістичні,
лексичні та граматичні [20, с. 201]. Подібним чином розмірковує і
А. В. Федоров. Згідно з класифікацію вченого, до лексичних трансформацій
належать конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, модуляція та
компенсація, а до граматичних – зміна порядку слів, вилучення та додавання, а
також поділ та інтеграція. В основі стилістичних трансформацій полягають ті ж
фактори лексичного та граматичного порядку, про які йшлося вище, проте вони
спрямовані на збереження стилістичної структури тексту оригіналу [30, с. 21].
 22

Л. С. Бархударов обмежувався чотирма елементарними типами трансформацій

(перестановки, заміни, додавання, вилучення) [4, с. 190].
Таким чином, кожен з вчених-лінгвістів має свою власну точку зору
стосовно проблеми з’ясування поняття та класифікації перекладацьких
трансформацій. Основними причинами того, що досі не існує єдиної
класифікації перекладацьких трансформацій, є відсутність універсального
критерія, що мав би стати основою класифікації, а також розбіжності у
судженнях теоретиків перекладу щодо кількості типів перекладацьких
трансформацій та їх класифікації. Проте наразі найпопулярнішою
класифікацією перекладацьких трансформацій є запропонована російським
лінгвістом В. Н. Коміссаровим.
 23

Висновки до Розділу І

1. Наразі існує чимало праць, присвячених дослідженню понять

еквівалентності та адекватності. Деякі вчені-лінгвісти ототожнюють дані
поняття, проте теорія про їх розмежування користується значно більшою
популярністю. На даний час більшість науковців вважають адекватність
функціональною тотожністю оригіналу, тоді як еквівалентність розцінюють
як більш-менш точне відтворення його змісту.
2. Існує декілька підходів до реалізації перекладу. Серед них ми виділили та
розглянули денотативний та трансформаційний. На основі аналізу даних
двох моделей перекладу, можна стверджувати, що кожна із них, хоча у
певній мірі не є досконалою, проте має свої суттєві переваги. До прикладу,
денотативна модель перекладу дає змогу успішно пояснювати ті
особливості процесу перекладу, що є пов’язаними зі зверненням
перекладача до реальної дійсності, у той час як трансформаційна модель
перекладу дозволяє перекладати навіть найскладніші конструкції шляхом
використання перекладацьких трансформацій.
3. У процесі перекладу надзвичайно важливим є збереження та відтворення
початкового змісту тексту оригіналу. Для досягнення даної мети
перекладачеві необхідно послуговуватися перекладацькими
трансформаціями – багаточисленними та різноманітними міжмовними
перебудовами. На думку Л. С. Бархударова, перекладач зобов’язаний уміти
правильно їх використовувати для того, щоб у тексті перекладу
максимально точно передати всю інформацію, що міститься в тексті
оригіналу, при цьому дотримуючись норм мови перекладу.
4. Серед усіх можливих причин та підстав для використання перекладацьких
трансформацій найголовнішою та найпопулярнішою причиною є прагнення
досягнути максимальної еквівалентності та адекватності при перекладі та
цілковито й точно відтворити зміст тексту оригіналу засобами іншої мови.
 24

5. В сучасній теорії перекладу проблема класифікації перекладацьких

трансформацій наразі залишається відкритою. Кожен з вчених-лінгвістів
має свою власну точку зору стосовно даного питання. Основними
причинами того, що досі не існує єдиної класифікації перекладацьких
трансформацій, є відсутність універсального критерія, що мав би стати
основою класифікації, а також розбіжності у судженнях теоретиків
перекладу щодо кількості типів перекладацьких трансформацій та їх
класифікації. На даний час найпопулярнішою класифікацією
перекладацьких трансформацій вважається запропонована В. Н.
Коміссаровим.
 25

РОЗДІЛ ІІ.
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА АНАЛІЗ ПРИЙОМІВ СМИСЛОВОГО
МОДЕЛЮВАННЯ У ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ „ЕНН ІЗ ЗЕЛЕНИХ ДАХІВ”

Як вже було з’ясовано у першому розділі даного дослідження, доцільно

поділяти перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні та лексико-
граматичні. Саме так класифікував перекладацькі трансформації В. Н.
Коміссаров [15]. Лексичні трансформації, в свою чергу, поділяються на
формальні та лексико-семантичні. Дану класифікацію проілюстровано в
таблиці 2.1.
Табл.2.1
Класифікація перекладацьких трансформацій

Лексичні трансформації Лексико- Граматичні

граматичні трансформації
Лексико-
трансформації
Формальні семантичні
транскрипція конкретизація описовий транспозиція
переклад
транслітерація узагальнення антонімічний зміна порядку
переклад слів
змішане диференціація компресія поділ
транскодування
адаптивне модуляція декомпресія інтеграція
транскодування
калькування пермутація
компенсація
 26

У наступних підрозділах ми розглянемо почергово на прикладі перекладу

роману “Енн із Зелених Дахів” усі види перекладацьких трансформацій,
зазначених у таблиці 2.1.

2.1 Формальні трансформації

Як можна з’ясувати з табл.2.1, лексичні трансформації поділяються на

формальні та лексико-граматичні. Найперше варто було б зосередити увагу
саме на формальних трансформаціях. Даний вид трансформацій відбувається на
графічному та фонетичному рівнях. Як показано схематично на рис.2.1,
формальні трансформації поділяються на такі підпункти як транскрипція,
транслітерація, змішане й адаптивне транскодування та калькування.
Рис.2.1
Формальні трансформації

Змішане
транскодування

Адаптивне
Транслітерація
транскодування

Транскрипція Калькування
Формальні
трансформації
 27

Як стверджує О. О. Селіванова, формальні трансформації передбачають

зміну форми в перекладі за умови збереження змісту оригіналу [28, c. 203]. На
фонетичному рівні дані трансформації представлені:
1) використанням транскрипції здебільшого власних назв як
“формального пофонемного перетворення вихідної лексичної одиниці за
допомогою фонем мови перекладу” і за правилами перекладу однієї мови
іншою;
2) використанням транслітерації власних назв як “формального
перетворення за порядком букв вихідної лексичної одиниці за допомогою
абетки мови перекладу” [1, с. 34].
2.1.1 Транскрипція і транслітерація
На перший погляд такі формальні трансформації, як транскрипція та
транслітерація, можуть здатися схожими, проте варто вміти їх розрізняти,
оскільки є між ними суттєві відмінності.
Транскрипція є пофонемним перетворенням лексичної одиниці мовою
оригіналу за допомогою фонем мови перекладу. Як зазначають у своїй статті
А. І. Погоріла та О. Т. Тимчук, транскрипція базується на фонетичному
принципі, тобто на передачі літерами мови перекладу звуків найменувань
мовою оригіналу [23, с. 144]. Виконуючи дане дослідження ми проаналізували
30 випадків використання даної трансформації, що становлять 2% від загальної
кількості досліджених нами трансформацій.
Наприклад:
Mrs. Spencer will drop him off there. Of course she goes on to White Sands
station herself [42] – Пані Спенсер висадить малого, а сама поїде собі, звісна
річ, до Вайт Сендз [41].
Thomas Lynde – a meek little man whom Avonlea people called “Rachel
Lynde’s husband” – was sowing his late turnip seed on the hill field beyond the barn;
and Matthew Cuthbert ought to have been sowing his on the big red brook field away
over by Green Gables [42] – Томас Лінд, тихий лагідний чоловічок, якого в
 28

Ейвонлі знали виключно як “мужа пані Рейчел”, сіяв ріпу в полі за клунею –
певно, як і Метью Катберт побіля Зелених Дахів [41].
З вищенаведених прикладів ми можемо зробити висновок про те, що для
перекладу імен, назв місцевостей та інших власних назв найчастіше було
застосовано транскрипцію. Проте, неможливо не зауважити, що при перекладі
назви населеного пункту White Sands за допомогою транскрипції, частково
втрачається автентичність звучання назви, оскільки сприйняття реципієнтом
тексту перекладу та сприйняття реципієнтом-носієм мови оригіналу тексту
оригіналу відрізнятиметься. Тому ми припускаємося думки, що, можливо, за
краще було б перекласти назву містечка за допомогою калькування – Білі
Піски.
Така трансформація, під час якої слово або словосполучення мовою
оригіналу відтворюється побуквенно мовою перекладу, має назву
транслітерація. Транслітерація, в свою чергу, базується на передачі графічного
зображення, а саме на передачі букв, та використовується найчастіше для
передачі власних назв [23, с. 144]. Серед укладеної нами репрезентативної
вибірки нами виявлено 13 випадків застосування даної трансформації, що
становлять 0.9 % від загальної кількості. Як і трансформація транскрипції,
транслітерація застосовується при перекладі власних назв. Наприклад:
But reflecting that it would be a good two hours at least before his arrival she
concluded to go up the road to Robert Bell’s and tell the news [42] – Та
поміркувавши, що чекати доведеться години зо дві, вирішила пройтися до
будинку Роберта Белла й повідомити новину його сім’ї [41].
Тут ми бачимо, що перекладаючи ім’я персонажа, перекладач вдається до
трансформації транслітерації, тобто відтворює його побуквенно мовою
перекладу.
2.1.2 Змішане і адаптивне транскодування
Як відомо, транскодування може бути змішаним та адаптивним. Різниця
між ними полягає в тому, що змішане транскодування є власне транскрипцією з
 29

деякими елементами транслітерації, у той час як адаптивне транскодування є

адаптацією слова мовою оригіналу до фонетичних та граматичних норм мови
перекладу. Загалом ми дослідили 2 випадки застосування змішаного
транскодування та 6 випадків застосування адаптивного транскодування, що
становлять відповідно 0.1% та 0.4% від загальної кількості.
Наприклад:
But I’ll feel easier in my mind and sleep sounder at nights if we get a born
Canadian [42] – Але мені дихатиметься легше й спатиметься спокійніше, якщо
то буде канадець [41].
В даному прикладі проілюстровано застосування трансформації
адаптивного транскодування при перекладі національності.
2.1.3 Калькування
Калькування – перекладацька трансформація, що проявляється під час
перекладу іноземних слів, словосполучень, виразів шляхом буквального
покомпонентного відтворення відповідної мовної одиниці засобами цільової
мови. Тобто переклад за допомогою калькування полягає в заміні мовних
одиниць оригіналу їхніми лексичними відповідниками мовою перекладу,
причому внутрішня форма лексичної одиниці зберігається незмінною. В
укладеній нами репрезентативній вибірці обсягом 1515 перекладацьких
трансформацій калькування зустрічається 3 рази (0.2% від загальної кількості).
Наприклад:
She was a notable housewife; her work was always done and well done; she
“ran” the Sewing Circle, helped run the Sunday-school, and was the strongest prop
of the Church Aid Society and Foreign Missions Auxiliary [42] – Вправна
господиня, собі вона давала раду якнайліпше, та ще й керувала швацьким
гуртком для дівчат, помагала порядкувати в недільній школі, - а церковні
Спільнота милосердя й Товариство підтримки місіонерських служінь без неї
навряд чи й могли б існувати [41].
 30

Доцільність використання калькування у цьому випадку зумовлена тим,

що в мові оригіналу та мові перекладу на позначення даного явища існують
паралельні лексичні структури.

2.2 Лексико-семантичні трансформації

Наразі було б доцільно розглянути інший підвид лексичних

трансформацій, а саме лексико-семантичні трансформації. Згідно з
класифікацією, вони поділяються на конкретизацію, узагальнення,
диференціацію та модуляцію, що є схематично зображено на рис.2.2.
Рис.2.2
Лексико-семантичні трансформації

Узагальнення Диференціація

Конкретизація Модуляція

Лексико-семантичні
трансформації
 31

2.2.1 Конкретизація і узагальнення

Конкретизація та узагальнення є термінами, що протилежні за значенням.
Конкретизацією називається перекладацька трансформація, здійснюючи яку,
перекладач у тексті перекладу використовує слово з вужчим семантичним
значенням (гіпонім) на заміну слову з ширшим семантичним значенням
(гіпероніму), яке було вжите в тексті оригіналу. Іншими словами, суть
конкретизації полягає в заміні слова, яке у вихідній мові має досить розлоге
значення, словом з більш конкретним значенням [9, с. 41]. Ми дослідили 58
випадків застосування даної трансформації, що становить 4% від загальної
кількості проаналізованих нами перекладацьких трансформацій.
Розглянемо наступні приклади:
The child put out her hand and broke off a branch of wild plum that brushed
against the side of the buggy [42] – Дівчинка простягла руку й відламала гілочку
дикої сливи, що ковзала по боці брички [41].
В даному випадку слово child, що означає дитина, було при перекладі
замінене на дівчинка. Використаний перекладачем гіпонім вказує читачеві на
стать дитини.
Mrs. Spencer said your place was named Green Gables [42] – А ще пані
Спенсер каже, що ваша ферма зветься Зелені Дахи [41].
Тут ми маємо змогу спостерігати заміну слова із ширшим семантичним
значенням мовою оригіналу на слово мовою перекладу, що має вужче
семантичне значення. Необхідність застосування конкретизації зумовлена тим,
що в цьому випадку дану морфологічну одиницю неможливо перекласти за
допомогою еквівалентного відповідника мови перекладу, оскільки в такому разі
перекладене речення буде важким для сприйняття.
Проаналізувавши дані приклади, можемо зробити висновок, що
трансформація конкретизації застосовується у випадках, де певні слова
потребують уточнення для кращого сприйняття їх реципієнтом, тобто читачем.
 32

Оскільки узагальнення є трансформацією, що за своїм визначенням

протилежна трансформації конкретизації, можна дійти висновку, що внаслідок
використання даного прийому слово з вужчим значенням, що потребує
перекладу, замінюється на слово із ширшим значенням. Загалом нами
досліджено 20 випадків використання узагальнення, які становлять 1.5% від
загальної кількості. Наприклад:
Mrs. Rachel would have liked to stay until Matthew came home with his
imported orphan [42] – Пані Рейчел кортіло лишитися, аж доки Метью привезе
хлопця [41].
В даному випадку задля уникнення повторень було застосовано
трансформацію узагальнення, й гіпонім orphan було замінено на гіперонім
хлопець.
A merchant in Hopeton last winter donated three hundred yards of wincey to the
asylum [42] – Це ще торік узимку один торговець із Гоуптона пожертвував
сиротинцю триста ярдів тканини [41].
Аналізуючи цей приклад, ми бачимо аналогічну ситуацію: оскільки в
попередніх реченнях тексту було згадано про дану тканину, рішенням
перекладача стало узагальнити слово wincey, замінивши його відповідником із
ширшим семантичним значенням.
2.2.2 Диференціація
Варто розглянути детальніше наступний вид лексичних трансформацій –
диференціацію. На думку І. М. Думчак, “потреба у диференціації часто
викликана дуже абстрактним характером багатьох англійських слів, які не
мають адекватних відповідників українською мовою, і їх слід передати шляхом
більш конкретного перейменування” [9, c. 42]. Ми проаналізували 126 випадків
застосування даної трансформації, що становлять 8% від загальної кількості.
Розглянемо наступні приклади:
You’re bringing a strange child into your house and home and you don’t know a
single thing about him nor what his disposition is like nor what sort of parents he had
 33

nor how he’s likely to turn out [42] – Берете в дім чужу дитину, нічого про неї не
знаючи – ні яка в неї вдача, ні хто були її батьки, ні що з неї може вирости
[41].
Для того, щоб перекласти полісемантичне слово strange, варто насамперед,
з’ясувати його значення. Серед відповідників в українській мові є наступні:
дивний, дивакуватий, незвичний, чужий. Оскільки перші три не відповідають
контексту, перекладач обрала останній варіант – слово чужий.
Matthew, barely noting that it was a girl, sidled past her as quickly as possible
without looking at her. Had he looked he could hardly have failed to notice the tense
rigidity and expectation of her attitude and expression [42] – Метью, відзначивши
хіба, що це дівчинка, прослизнув повз неї якомога швидше, намагаючись не
дивитися в її бік – інакше він би неодмінно помітив напружену скутість і
очікування у виразі її обличчя та позі [41].
Серед найпоширеніших відповідників слова attitude в українській мові є
ставлення та поза. Оскільки ці два слова мають абсолютно різні значення,
важливо не помилитися при виборі еквівалента.
It always kind of gives me a thrill to see them ugly white grubs that spade up in
the cucumber beds [42] – Мене аж трусить, коли бачу отих білих бридких
личинок, і як вони порпаються в землі на грядках з огірками [41].
Полісемантичне англійське слово bed може означати як ліжко (що є
найбільш поширеним його значенням), так і грядка, клумба. Як бачимо, в
даному випадку мова в реченні йде саме про грядки.
Диференціація значень є дуже важливим аспектом у перекладі, оскільки
надзвичайно часто при перекладі текстів або фрагментів тексту трапляються
слова, значення яких не відповідають словнику, і головне завдання перекладача
при цьому – розмежувати значення конкретного слова та знайти найбільш
придатне, яке відповідатиме контексту.
2.1.3 Модуляція
 34

А. О. Лисенко та О. О. Константінова у своїй статті дають визначення

вищезгаданому перекладацькому терміну наступним чином: “Модуляція, або
смисловий розвиток – це заміна слова або словосполучення мови оригіналу на
слово або словосполучення мовою перекладу, значення яких можна вивести
логічним шляхом з початкового значення” [19]. Найпоширенішими випадками
смислового розвитку за Я. Й. Рецкером є: причина → процес → наслідок.
Відповідно, можуть бути виділені такі його різновиди: 1) заміна процесу його
причиною, 2) заміна процесу його наслідком, 3) заміна причини процесом, 4)
заміна наслідку процесом, 5) заміна наслідку причиною, 6) заміна причини
наслідком [24].
Приклад смислової модуляції, в якому причина була замінена наслідком,
можна простежити у таких реченнях:
I wish there had been a schoolmaster like that around when I was born, then
[42] – Якби ж то, коли я народилася, і мене якийсь учитель теж так гарно
назвав [41].
Якби учитель був десь поруч на момент народження дівчинки (причина),
він, ймовірно, дав би їй якесь гарне ім’я (наслідок).
With this Matthew’s companion stopped talking, partly because she was out of
breath and partly because they had reached the buggy [42] – Тут попутниця
Метью вмовкла – по-перше, тому що засапалася, а, по-друге, треба було уже
сідати до брички [41].
Тут ми можемо спостерігати ситуацію, коли до брички потрібно було
сідати (наслідок) через те, що вони вже до неї прийшли (причина).
В наступних двох реченнях наслідок був замінений причиною:
I hate the look of them [42] – Фе, яка гидота [41].
Тобто через те, що видовище є надто неприємним (причина), мовець не
хоче на це дивитися (наслідок).
 35

Then, holding tightly to the carpet-bag which contained “all her worldly
goods,” she followed him into the house [42] – І міцно схопивши ручку саквояжа,
у якому були «всі її земні пожитки», вона почимчикувала за ним у будинок [41].
Зрозуміло, що наслідку, коли дівчинка міцно тримала ручку саквояжа,
передувала причина – вона її схопила.
Наступний приклад проілюструє заміну процесу наслідком:
Oh, you poor little things! If you were out in a great big woods with other trees
all around you and little mosses and June bells growing over your roots and a brook
not far away and birds singing in you branches, you could grow, couldn’t you? [42]
– Бідолашні, якби ж ви жили у великому лісі, вкупі з іншими деревами, а на
ваших коренях ріс би мох і дзвіночки, і поруч жебонів би струмок, і пташки
співали б на ваших гілках — отоді б ви були високі й міцні, правда? [41]
Тобто, дерева стали б високими та міцними внаслідок процесу зростання.
Як висновок, можемо зазначити, що трансформація модуляції
використовується з метою якнайкраще передати стилістичне забарвлення
тексту при перекладі на українську мову, причому відбувається заміна слів при
перекладі на логічно з ними пов’язані. Серед укладеної нами вибірки ми
виявили 131 випадок застосування модуляції. Це становить 8.5% від загальної
кількості проаналізованих нами перекладацьких трансформацій.

2.3 Лексико-граматичні трансформації

Серед лексико-граматичних трансформацій традиційно виділяють

наступні підвиди: описовий переклад, антонімічний переклад компресія,
декомпресія, пермутація та компенсація. Класифікацію лексико-граматичних
трансформацій схематично зображено на рис.2.3.
 36

Рис.2.3
Лексико-граматичні трансформації

Компресія Декомпресія

Антонімічний
Пермутація
переклад

Описовий
Компенсація
переклад
Лексико-граматичні
трансформації

2.3.1 Описовий переклад

А. О. Колесник та О. Ф. Бєлікова визначають описовий переклад як
прийом перекладу нових лексичних елементів вихідної мови, коли слово,
словосполучення, термін чи фразеологізм замінюється в мові перекладу
словосполученням, яке адекватно передає зміст цього слова або
словосполучення (терміна) [14].
Використовуючи трансформацію описового перекладу необхідно
дотримуватись таких вимог:
1) переклад повинен точно передавати основний зміст слова, що
перекладається;
 37

2) опис не повинен бути надто докладним;

3) синтаксична структура словосполучення не повинна бути складною.
При застосуванні описового перекладу важливо слідкувати за тим, щоб
словосполучення в мові перекладу точно і повно передавало всі основні ознаки
поняття, позначеного словом оригіналу. Аналізуючи на порівнюючи тексти
оригіналу та перекладу ми виявили 4 випадки застосування описового
перекладу, що становлять 0.3% від загальної кількості досліджених нами
трансформацій.
Наприклад:
Mrs. Alexander Spencer was up here one day before Christmas and she said
she was going to get a little girl from the asylum over in Hopeton in the spring [42] –
Пані Спенсер, дружина Александра Спенсера, заїздила до нас напередодні
Різдва й розповіла, що навесні хоче взяти до себе дівчинку із сиротинцю в
Гоуптоні [41].
Аналізуючи даний приклад, ми розуміємо, що в даному випадку
описовий переклад було застосовано, щоб пояснити явище, місця якому немає в
українській культурі. Пересічному українському читачеві навряд чи відомо про
те, що в англомовному просторі серед заміжніх жінок в минулому існувала
традиція не лише брати прізвище чоловіка після одруження, але й
використовувати його ім’я як приставку перед прізвищем. Саме тому
перекладач вважала за необхідне перекласти ім’я Mrs. Alexander Spencer,
використавши описовий переклад – Пані Спенсер, дружина Александра
Спенсера.
2.3.2 Антонімічний переклад
Сутність прийому антонімічного перекладу як ще одного виду лексико-
граматичних трансформацій полягає у використанні в процесі перекладу слова
або словосполучення, що має значення, протилежне значення відповідника,
вжитого в текст оригіналу [4]. Дана трансформація передбачає використання
антонімічних структур, проте варто розуміти, що мова йде саме про зміну
 38

форми слова чи словосполучення, а не про зміну на протилежний його змісту.

В.І. Карабан [11] розрізняє наступні види антонімічного перекладу:
 позитивація – вид, що передбачає трансформацію заперечних
конструкцій мовою оригіналу в стверджувальні конструкції мовою перекладу.
Наприклад:
There’s risks in people’s having children of their own if it comes to that – they
don’t always turn out well [42] – Бо навіть із рідними дітьми теж часом
трапляється, що вони виростають лихими [41].
 негативація – явище, протилежне позитивації, тобто
трансформування стверджувальних конструкцій у заперечні. Наприклад:
Mrs. Rachel, ponder as she might, could make nothing of it and her
afternoon’s enjoyment was spoiled [42] – Нічого не могла збагнути пані Рейчел,
тим-то й пообіднє дозвілля вже геть не видавалося їй приємним [41].
Наступне речення також вдало ілюструє дане явище:
She had been watching him ever since he had passed her and she had her eyes
on him now [42] – Дівча не зводило з нього очей іще відколи він проминув її;
дивилося на Метью й зараз [41].
Як ми бачимо з вищенаведених прикладів, застосування прийомів
антонімічного перекладу дало перекладачеві змогу надати конструкціям тексту
перекладу більшої образності та виразності.
Загалом серед укладеної нами репрезентативної вибірки антонімічний
переклад зустрічається 50 разів. Це становить 3.3% від загальної кількості
проаналізованих нами трансформацій. Як зазначає І. М. Думчак, антонімічний
переклад дозволяє перекладачеві створити більш природну граматичну
структуру в мові перекладу у випадках, коли граматична форма вступає в
протиріччя з правилами лексичної сумісності та позбавляє текст перекладу
виразності та чіткості [9, с. 43]. Таким чином, дана трансформація є одним із
найбільш зручних способів передачі смислового та стилістичного значень мови
оригіналу мовою перекладу.
 39

2.3.3 Компресія і декомпресія

Компресія та декомпресія є поняттями з антонімічними значеннями.
Компресія – ущільнення думки шляхом згортання надмірних одиниць,
відсутність яких не спричинить деформацій змісту висловлювання. Іншими
словами, компресія полягає у вилученні при перекладі певних слів або
словосполучень тексту оригіналу, зазвичай таких, що не є необхідними. Дана
трансформація дозволяє уникнути надлишкових елементів висловлення, що
можуть бути зрозумілими з контексту. Наприклад:
Now, where was Matthew Cuthbert going and why was he going there? [42] –
Але куди? І навіщо? [41].
В даному випадку саме контекст обумовлює можливість застосування
компресії, оскільки в попередніх реченнях твору, які ми не наводимо міститься
вилучена при перекладі інформація, що дозволяє перекладачеві максимально
скоротити дане речення, використавши при цьому зовнішній поділ та надавши
висловлюванню влучності та яскравості. Також застосування компресії можна
проілюструвати наступним прикладом:
When he reached Bright River there was no sign of any train; he thought he
was too early, so he tied his horse in the yard of the small Bright River hotel and
went over to the station house [42] – У Брайт Рівер, коли він туди дістався,
ніякого поїзда не виявилося, тож Метью подумав, що приїхав зарано. Відтак
прив’язав кобилку на подвір’ї невеличкого готелю й пішки рушив на станцію
[41].
Оскільки назву містечка Брайт Рівер було згадано у попередньому
реченні, перекладачем було прийняте рішення вилучити її зі словосполучення
in the yard of the small Bright River hotel та перекласти дане словосполучення як
на подвір’ї невеличкого готелю, щоб не обтяжувати його надмірною
надлишковістю. Інше речення можна використати як ілюстрацію явищу
компресії:
 40

All the orphans had to wear them, you know [42] – Але в нас усі сироти в
таких ходять [41].
Тут ми можемо спостерігати вилучення вставних слів you know. Даний
вираз не несе смислового навантаження, а лише доповнює мовлення, тому не
має абсолютно ніякого впливу на смисл речення. Загалом ми дослідили 191
випадок застосування компресії, що становлять 12.6% від загальної кількості
досліджених нами трансформацій.
Декомпресія – явище, взаємопротилежне явищу компресії, тобто якщо,
застосовуючи компресію, ми стискаємо інформацію, то в процесі декомпресії,
навпаки, розширюємо її. Через відсутність еквівалентів у мові оригіналу й мові
перекладу виникає необхідність використання даної трансформації.
Декомпресія є умисним введенням надлишковості в текст з метою пояснення та
уточнення. Основними прийомами декомпресії є додавання й розширений опис,
коли до тексту доповнюють слова, що пояснюють або уточнюють реалії та
безеквівалентну лексику [5, с. 69]. Ми дослідили 238 випадків застосування
даної трансформації, що становить 15.7% від загальної кількості.
Явище декомпресії може бути проілюстроване наступними прикладами:
Why, a bride, of course – a bride all in white with a lovely misty veil [42] – Та
звісно ж, наречену в білій сукні і з таким гарним серпанком, ніби ранковий
туман [41].
В даному випадку декомпресію було застосовано, оскільки переклад
англійського слова misty за допомогою еквівалентного українського
відповідника туманний був би не зовсім доречним. Натомість перекладач
використала порівняння, розширивши його прикметником ранковий для того,
щоб краще передати змальований образ, та застосувавши транспозицію
(трансформацію номіналізації).
This Island is the bloomiest place [42] – Мабуть, Острів Принца Едварда –
це найбільш квітуче місце у світі [41].
 41

Дане речення було розширене за допомогою додавання назви острова, що

було необхідним з огляду на те, що в найближчому до цього речення
контекстуальному середовищі її не було згадано. Для того, щоб малознайомий
із географією Канади український читач міг зрозуміти, про що йдеться,
перекладачем було застосовано декомпресію. Крім того, ми маємо змогу
спостерігати, як словосполучення the bloomiest place було перекладено як
найбільш квітуче місце у світі, що надає висловлюванню більшої
експресивності.
He had the buggy and the sorrel mare, which betokened that he was going a
considerable distance [42] – Він прямує далеченько, бо ж витяг на світ божий
свою бричку й упріг до неї гніду кобилку [41].
В даному прикладі ми бачимо, як конструкцію had the buggy and the sorrel
mare перекладено наступним чином: витяг на світ божий свою бричку й упріг
до неї гніду кобилку. Використання трансформації декомпресії разом зі зміною
порядку слів полегшує сприйняття речення для українського читача.
Явища компресії та декомпресії є здебільшого зумовленими
відмінностями культурних реалій носіїв мови оригіналу та носіїв мови
перекладу. Маючи на меті більш повну передачу змісту тексту оригіналу
мовою перекладу, при перекладі необхідно вдаватися до вилучення певних
структур або умисного введення надлишкових одиниць до тексту перекладу.
2.3.4 Пермутація
Перекладацька трансформація пермутації полягає в зміні порядку слів у
словосполученні. Для позначення даної трансформації використовується ще
термін “перестановка”. Ось яке визначення дає йому М. Г. Шемуда у своїй
статті: “Перестановка – зміна розташування мовних елементів у тексті
перекладу в порівнянні з текстом оригіналу” [34, с.117]. О. М. Волченко
перестановкою вважає “вид перекладацької трансформації, що полягає в зміні
порядку прямування мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з
 42

текстом оригіналу” [7, с. 253]. Нами було проаналізовано 89 випадків

використання пермутації, що становлять 6% від загальної кількості.
Наприклад:
“It’s just staying, that’s what,” she said as she stepped along the deep-rutted,
grassy lane bordered with wild rose bushes [42] – Це звичайнісіньке животіння,
от що, – проказала вона, ступаючи порослим травою путівцем, поміж кущами
шипшини [41].
“Good evening, Rachel,” Marilla said briskly [42] – Добривечір, Рейчел, –
жваво привіталася Марілла [41].
Дослідивши вищенаведені приклади, можемо з’ясувати, що необхідність
застосування даної трансформації зумовлена існуванням відмінностей у
побудові словосполучень в англійській та українській мовах.
2.3.5 Компенсація
Також неможливо оминути увагою такий вид лексично-граматичних
трансформацій як компенсація. Як зазначає Л. С. Бархударов, компенсацією
називається такий спосіб перекладу, за якого елементи змісту оригіналу, що
були втрачені при перекладі, передаються в тексті іншим способом для
компенсації семантичної втрати. Це заміна елемента оригіналу, який не
перекладається дослівно, аналогічним або іншим елементом, що компенсує
втрату інформації […]. І. М. Думчак пропонує наступне визначення даному
терміну: “Компенсація – це надання стилістичних особливостей тексту, коли
немає прямої відповідності між стилістичними засобами мови джерела та мови
перекладу” [9, с. 42]. Як зазначає автор статті, ця трансформація широко
використовується для передачі мовних особливостей символів, для перекладу
каламбурів, слів, що римуються тощо.
Не завжди можливо відшукати стилістичні еквіваленти до кожного
стилістично позначеного слова, вжитого в оригінальному тексті, або до кожної
фонетичної та граматичної нерегулярності, цілеспрямовано використаної
автором. Саме тому варто дотримуватися загальної стилістичної рівноваги, що
 43

полягає в компенсації деяких неминучих стилістичних втрат шляхом введення

стилістично подібних елементів при перекладі або використання різних
мовних засобів, що відіграють подібну роль у мові перекладу. В цьому полягає
суть компенсації.
І. М. Думчак застерігає: “Якщо перекладач змушений жeртвувaти або
cтилicтичним зaбaрвлeнням, або експресивним зaрядoм слова при перекладі,
то, звичайно, він повинен у першу чергу зберегти експресивне значення слова
або cлoвocпoлучeння, a в разі неможливості знайти належну відповідність,
вiдшкoдувaти цю втрату прийомом компенсації” [9, с. 42]. В укладеній нами
репрезентативній вибірці загалом міститься 176 випадків застосування
компенсації. Це становить 11.5% від загальної кількості проаналізованих нами
перекладацьких трансформацій.
Наприклад:
If you had asked my advice in the matter – which you didn’t do, Marilla – I’d
have said for mercy’s sake not to think of such a thing, that’s what [42] – І якби ти
спитала моєї думки – а ти, Марілло, не зробила цього – я б тобі порадила: ради
Бога, викинь це з голови, от що [41].
I wouldn’t be in that orphan’s shoes for anything [42] – Боже, не хотіла б я
опинитися на місці того сироти [41].
It was unsupposable that Marilla was making fun of her, but Mrs. Rachel was
almost forced to suppose it [42] – Вона вже почала замислюватись – а чи не бере
її Марілла на кпини? – хоча це й видавалося їй неможливим [41].
There isn’t a pick on my bones [42] – Худюча як тріска [41].
She’s a case, I should say [42] – Їй-бо, вельми цікаве дівча [41].
Проаналізувавши усі вищенаведені приклади, необхідно звернути увагу,
що в кожному із них компенсацію було застосовано для перекладу
фразеологічних одиниць та сталих мовних виразів. З огляду на це, можна
зробити висновок, що дану трансформацію застосовують у випадках, коли в
мові перекладу відсутні прямі стилістичні відповідники структур тексту
 44

оригіналу. Використання компенсації робить можливою для перекладача

передачу реалій, притаманних розмовному мовленню тексту оригіналу, а також
уможливлює досягнення природності звучання тексту перекладу.

2.4 Граматичні трансформації

Як можна з’ясувати зі схеми, зображеної на рис.2.4., граматичні

трансформації можна поділити на такі категорії як транспозиція, зміна порядку
слів, поділ та інтеграція.
Рис.2.4
Граматичні трансформації

Зміна
Поділ
порядку слів

Транспозиція Інтеграція

Граматичні
трансформації
 45

2.4.1 Транспозиція
Транспозицією називається зміна частини мови в процесі перекладу. Дана
перекладацька трансформація має чотири основні підвиди:
 Трансформація вербалізації – процес трансформації у дієслівні
структури мови перекладу структур, що в тексті оригіналу представлені
іншими частинами мови. Наприклад:
She could keep silence, it was evident, as energetically as she could talk [42] –
Мовчати воно, вочевидь, уміло так само завзято, як і говорити [41].
It’s always been one of my dreams to live near a brook [42] – Я завжди
мріяла жити там, де є струмок [41].
 Трансформація номіналізації – процес трансформації в іменникові
структури мови перекладу структур, що в тексті оригіналу представлені
іншими частинами мови. Наприклад:
She thought in exclamation points [42] – Думки її складалися із суцільних
емоцій [41].
The yard was quite dark as they turned into it and the poplar leaves were
rustling silkily all round it [42] – Вони завернули на подвір’я – там уже
споночіло, тільки з тополь долинало шовкове шарудіння листя [41].
 Трансформація адвербіалізації – процес трансформації у
прислівникові структури мови перекладу структур, що в тексті оригіналу
представлені іншими частинами мови. Наприклад:
Even when they had passed out and were driving down the long slope to
Newbridge she never moved or spoke [42] – І навіть тоді, коли вони, уже
виїхавши з Алеї, спускалися довгим схилом до Ньюбриджа, сиділа непорушно й
мовчки [41].
 Трансформація аджективізації – процес трансформації у
прикметникові структури мови перекладу структур, що в тексті оригіналу
представлені іншими частинами мови. Наприклад:
 46

Oh, there are a lot more cherry-trees all in bloom! [42] – Ох, скільки я
побачила квітучих вишень! [41].
I don’t mind the other things so much – the freckles and the green eyes and my
skinniness [42] – Все інше мені так не дошкуляє – ні ластовиння, ні зелені очі, ні
те, що я така худа [41].
На основі даних прикладів можна зробити висновок про те, що
транспозиція найчастіше зумовлена різницею між особливостями граматичних
форм та конструкціями мови оригіналу та мови перекладу. Загалом ми
дослідили 87 випадків використання транспозиції, що становлять 6% від
загальної кількості.
2.4.2 Зміна порядку слів
Зміна порядку слів відбувається в реченні під час перекладу згідно з
існуючими правилами синтаксису у мові перекладу. На перший погляд, дана
трансформація може здаватися надзвичайно схожою із лексично-граматичною
трансформацією пермутації, однак варто пам’ятати, що пермутація полягає в
зміні порядку слів у словосполученні, у той час як граматична трансформація
зміни порядку слів відбувається на базі цілого речення. Ми дослідили 183
випадки застосування зміни порядку слів, що становлять 12% від загальної
кількості. Розглянемо кілька прикладів:
And I was quite sure you would come for me in the morning, if you didn’t
tonight [42] – А якби ви не приїхали сьогодні, то я була би впевнена, що
обов’язково приїдете завтра вранці [41].
Аналізуючи переклад даного речення, варто насамперед звернути увагу
на частину речення, яку акцентує автор: I was quite sure you would come for me in
the morning. Для англійської мови здебільшого є звичним винесення акценту на
початок речення, в той час як в українській мові акцентна частина зазвичай
знаходиться в кінці речення. Для того, щоб відредагувати речення згідно норм
мови перекладу та полегшити сприйняття висловлювання реципієнтом,
 47

перекладачеві довелося вдатися до застосування трансформації зміни порядку

слів, перекладаючи дане речення.
There’s something dreadful heathenish about it, seems to me. [42] – Як на
мене, то в ньому є щось жахливо поганське [41].
В українській мові конструкції, що передбачають висловлювання власної
думки, як-от мені здається, я вважаю, як на мене, на мою думку тощо, зазвичай
розташовуються на початку речення. Дане правило пояснює доцільність
використання зміни порядку слів у вищенаведеному прикладі. Як висновок,
можна зазначити, що застосування даної трансформації зумовлене насамперед
тим, що англійська та українська мови мають багато відмінностей на
граматичному рівні.
2.4.3 Поділ та інтеграція
Поділ є перекладацьким прийомом, що полягає в зміні структури
речення. Розрізняють два типи поділу: внутрішній та зовнішній.
С. А. Остапенко та К. О. Шерстюк у своїй статті дають наступне
визначення терміну “внутрішній поділ”: “Внутрішній поділ (inner partitioning) –
це перетворення в процесі перекладу простого речення на складнопідрядне або
складносурядне речення” [22, с. 83]. Наприклад:
Over it, in the stainless southwest sky, a great crystal-white star was shining
like a lamp of guidance and promise [42] – Над ним у ясному й чистому південно-
західному небі сяяла велика кришталева зірка, немовби світильник, що вказував
шлях і дарував надію [41].
Тут ми спостерігаємо заміну простого речення мовою оригіналу на
складнопідрядне речення мовою перекладу. Оскільки дослівний еквівалентний
переклад підкресленої конструкції звучав би неприродньо для реципієнта, при
перекладі виникла необхідність застосування трансформації внутрішнього
поділу.
Що стосується зовнішнього поділу, автор статті характеризує дане явище
наступним чином: “Зовнішній поділ (outer partitioning) – це поділ складного
 48

речення на декілька простих під час перекладу з іноземної мови” [22, с. 83].
Наприклад:
He walked jauntily away, being hungry, and the unfortunate Matthew was left
to do that which was harder for him than bearding a lion in its den – walk up to a girl
– a strange girl – an orphan girl – and demand of her why she wasn’t a boy [42] –
Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью
мусив іти до дівчинки – до тієї дивної дівчинки – до тієї сироти – і
розпитувати її, чого це вона виявилася не хлопцем. Та він радше би в лев’яче
лігво зайшов, але що було вдіяти? [41].
В даному випадку доцільність використання зовнішнього поділу
зумовлена експресивністю порівняння, що його перекладач виділила як окреме
речення, маючи на меті звернути увагу читача на емоції одного із головних
героїв.
Усього ми дослідили 78 випадків застосування трансформації поділу
(5%), з них 28 випадків застосування зовнішнього поділу, 50 – внутрішнього.
Трансформацією, зворотною до поділу, є інтеграція. Вона полягає у
переформуванні складнопідрядного чи складносурядного речення мовою
оригіналу на просте речення мовою перекладу (внутрішня інтеграція), або ж у
об’єднанні двох або більше простих речень мовою оригіналу на складне
речення мовою перекладу (зовнішня інтеграція). Приклад застосування
зовнішньої інтеграції:
When we got into the train at Charlottetown and the red roads began to flash
past I asked Mrs. Spencer what made them red and she said she didn’t know and for
pity’s sake not to ask her any more questions. She said I must have asked her a
thousand already [42] – Коли ми сіли на поїзд у Шарлоттауні й за вікнами теж
почали миготіти червоні дороги, я спитала в пані Спенсер, чому вони червоні, а
вона сказала, що не знає, і попросила заради всього святого більше ні про що її
не питати, бо я вже, напевно, з тисячу питань їй поставила [41].
 49

Аналізуючи вищенаведений приклад, можна зауважити, що в тексті

оригіналу друге речення та закінчення першого об’єднані причинно-
наслідковими зв’язками. Саме це й уможливлює використання зовнішньої
інтеграції в даному випадку. Пропонуємо розглянути приклад застосування
внутрішньої інтеграції:
She leaned back in the buggy, her thin hands clasped before her, her face lifted
rapturously to the white splendor above [42] – Вона відкинулася назад, молитовно
склавши худенькі руки перед собою й піднявши захоплене личко до тієї пишної
розкоші [41].
Тут ми маємо змогу спостерігати перетворення складносурядного
речення на просте, ускладнене дієприслівниковим зворотом. Загалом ми
проаналізували 30 випадків застосування трансформації поділу (2%), з них 27
випадків застосування зовнішньої інтеграції, 3 – внутрішньої.

2.5 Зіставний аналіз випадків застосування перекладацьких

трансформацій

З метою дослідження та аналізу прийомів смислового моделювання у

перекладі роману “Енн із Зелених Дахів” було укладено репрезентативну
вибірку обсягом 1515 перекладацьких трансформацій. Серед них є 54
формальні трансформації, що становлять 3.6% від загальної кількості, 335
лексико-семантичні трансформації, що становлять 22%, 748 лексико-
граматичних трансформацій, що становлять 49.4%, та 378 граматичних
трансформацій, що складають 25%. Відсоткове співвідношення усіх
проаналізованих перекладацьких трансформацій зображено схематично на
рис.2.5.
 50

Рис.2.5
Відсоткове співвідношення перекладацьких трансформацій у перекладі
роману “Енн із Зелених Дахів”

Формальні трансформації

Лексико-семантичні
трансформації

Лексико-граматичні
трансформації

Граматичні трансформації

Найбільшою за обсягом категорією перекладацьких трансформацій, які

були застосовані при перекладі роману, є лексико-граматичні трансформації.
Як вже було зазначено вище, загалом у вибірці міститься 748 трансформацій
даної категорії, що становлять 49.4% від загальної кількості. Таким чином,
більшість застосованих перекладацьких трансформацій є лексико-
граматичними.
Як зображено на рис.2.6, найбільш використовуваними трансформаціями
у перекладі роману є декомпресія (15.7% від загальної кількості) та компресія
(12.6% від загальної кількості). Дане явище можна пояснити необхідністю
ущільнення думки шляхом вилучення з тексту оригіналу надлишкових
одиниць, що є зрозумілими з контексту, та необхідністю умисного введення
надлишковості в текст перекладу з метою пояснення безеквівалентної лексики,
причому ці два види необхідності трапляються у романі майже з однаковою
 51

частотою. Загалом ми дослідили 238 випадків застосування декомпресії та 191

випадок застосування компресії.
Також досить часто при перекладі роману “Енн із Зелених Дахів”
А. Вовченко послуговувалась лексико-граматичною трансформацією
компенсації. Загалом нами було досліджено 176 випадків застосування даної
трансформації, які становлять 11.5% від загальної кількості. Причина
застосування даної трансформації полягає у потребі надання стилістичних
особливостей тексту у тих випадках, коли не існує еквівалентних відповідників
серед стилістичних засобів мови джерела та мови перекладу.
Окрім того, ми виявили 89 випадків застосування пермутації, які
становлять 6% від загальної кількості використаних перекладацьких
трансформацій. Трансформація пермутації зумовлена існуванням відмінностей
у побудові словосполучень в англійській та українській мовах.
Що стосується антонімічного перекладу, ми дослідили 50 випадків
застосування даної трансформації, які становлять 3.3% від загальної кількості.
Дана трансформація дає змогу перекладачеві забезпечити більш природну
граматичну структуру в реченнях мовою перекладу в тих випадках, коли при
передачі граматичної форми оригіналу не зберігається чіткість та виразність.
Не надто часто у перекладі траплялись випадки застосування описового
перекладу – 4 (0.3%). Описовий переклад використовується у випадках, коли
слово, словосполучення, термін чи фразеологізм вихідного тексту не має
відповідників у мові перекладу, а також тоді, коли в тексті оригіналу описано
явища, місця яким немає в культурі реципієнта тексту перекладу.
 52

Рис.2.6
Лексико-граматичні трансформації (відсоткове співвідношення)

Описовий переклад - 0.3%

Антонімічний переклад - 3.3%

Компресія - 12.6%

Декомпресія - 15.7%

Пермутація - 6%

Компенсація - 11.5%

Наступною за обсягом категорією використаних перекладацьких

трансформацій є граматичні трансформації. Загалом нами було досліджено 378
граматичних трансформацій, що становлять 25% від загальної кількості.
Як зображено схематично на рис.2.7, серед граматичних трансформацій
при перекладі роману найчастіше було застосовано зміну порядку слів. Загалом
ми дослідили 183 випадків використання даної трансформації, що становлять
12% від загальної кількості проаналізованих трансформацій. Потреба у
використанні даної трансформації зумовлена відмінностями у граматичних
конструкціях речень в англійській та українській мовах.
Окрім того, ми проаналізували 87 випадків застосування транспозиції,
тобто зміни частини мови в процесі перекладу. Дані випадки становлять 6 % від
загальної кількості.
При перекладі також 78 разів було використано трансформацію поділу
(28 – зовнішній поділ, 50 – внутрішній поділ), що становить 5 % від загальної
кількості проаналізованих прикладів. Інтеграцію ж було застосовано 30 разів
 53

(27 – зовнішня інтеграція, 3 – внутрішня інтеграція). Це становить 2% від

загальної кількості.
Рис.2.7
Граматичні трансформації (відсоткове співвідношення)

Транспозиція - 6%

Зміна порядку слів - 12%

Поділ - 5%

Інтеграція - 3%

Перекладаючи роман “Енн із Зелених Дахів”, А. Вовченко

послуговувалась лексико-семантичними трансформаціями майже із такою ж
частотою, як. граматичними. Нами було проаналізовано 335 випадків
застосування граматичних трансформацій, що становлять 22% від загальної
кількості.
Найбільш використовуваною лексико-семантичною трансформацією при
перекладі роману “Енн із Зелених Дахів” є модуляція – трансформація, що
передбачає смисловий розвиток. Укладена нами вибірка містить 131 випадок
застосування даної трансформації, що становить 8.5% від загальної кількості.
Також укладена нами вибірка містить 126 випадків застосування
диференціації, що становлять 8% від загальної кількості використаних
перекладацьких трансформацій. Необхідність застосування даної трансформації
зумовлена багатозначністю багатьох слів у англійській мові. Під час їх
 54

перекладу на українську серед багатьох словникових значень одного слова

потрібно обирати найбільш доречне.
Окрім того, ми дослідили 58 випадок застосування конкретизації (4% від
загальної кількості) та 20 випадків застосування узагальнення (1.5% від
загальної кількості). Отже, конкретизацію при перекладі роману було
застосовано майже втричі частіше, ніж узагальнення, що свідчить про
необхідність використання при перекладі слів із вужчим семантичним
значенням для полегшення розуміння тексту роману для реципієнта, тобто
читача.
Відсоткове співвідношення застосованих під час перекладу лексико-
семантичних трансформацій показано схематично на рис.2.8.
Рис.2.8
Лексико-семантичні трансформації (відсоткове співвідношення)

Конкретизація - 4%

Узагальнення - 1.5%

Диференціація - 8%

Модуляція - 8.5%

Як показано на рис.2.9, найменш використовуваною категорією

перекладацьких трансформацій, що були застосовані при перекладі роману, є
формальні трансформації. Загалом нами було проаналізовано 54 трансформації
даної категорії, що становлять 3.6% від загальної кількості застосованих
перекладацьких трансформацій.
 55

Найчастіше серед формальних трансформацій було використано

транскрипцію та транслітерацію. Ми дослідили 30 випадків застосування
транскрипції (2%) та 13 випадків застосування транслітерації (0.9%). Дані два
види трансформацій використовуються при перекладі власних назв та імен.
Окрім того, ми дослідили 6 випадків адаптивного транскодування, що
становлять 0.4% від загальної кількості, та 1 випадок змішаного
транскодування, що становить 0.1%.
Що стосується калькування, серед укладеної нами вибірки є 3 випадки
застосування цієї перекладацької трансформації, які становлять 0.2% від
загальної кількості проаналізованих нами трансформацій.
Рис.2.9
Формальні трансформації (відсоткове співвідношення)

Транскрипція - 2%

Транслітерація - 0.9%

Змішане транскодування - 0.1%

Адаптивне транскодування - 0.4%

Калькування - 0.2%

Проаналізувавши здійснене нами дослідження, можна зробити висновок

про те, що при перекладі роману “Енн із Зелених Дахів” А. Вовченко
найчастіше застосовувала лексико-граматичні трансформації, а найменш часто
– формальні. Найбільш використовуваною перекладацькою трансформацією є
декомпресія, у той час як найрідше перекладач послуговувалась змішаним
транскодуванням
 56

Висновки до Розділу 2

1. Перекладацькі трансформації доцільно поділяти на лексичні, граматичні та

лексико-граматичні. Лексичні трансформації, в свою чергу, поділяються на
формальні та лексико-семантичні. Проаналізувавши текст роману “Anne of
Green Gables” канадської письменниці Л. М. Монтгомері та українську
версію даного роману “Енн із Зелених Дахів” (переклад А. Вовченко), ми
уклали вибірку обсягом 1515 перекладацьких трансформацій.
2. Спершу нами було проаналізовано формальні трансформації та
охарактеризовано такі підвиди формальних трансформацій як транскрипція
та транслітерація, змішане та адаптивне транскодування, калькування.
Серед укладеної нами вибірки ми виявили 54 формальні трансформації, що
становлять всього 3.6% від загальної кількості проаналізованих
трансформацій. Кожен підвид формальних трансформацій ми
проілюстрували прикладами із тексту роману.
3. Нами було досліджено лексико-семантичні трансформації та виявлено, що
їхня загальна кількість у вибірці становить 335 трансформацій (22%).
Лексико-семантичні трансформації поділяються на конкретизацію,
узагальнення, диференціацію та модуляцію. Ми обрали приклади з роману
для ілюстрації кожної із вищенаведених перекладацьких трансформацій.
4. Досліджуючи лексико-граматичні трансформації у перекладі роману “Енн із
Зелених Дахів”, ми виявили, що дана категорія перекладацьких
трансформацій була найбільш застосовуваною при перекладі. Серед вибірки
обсягом 1515 трансформацій ми виділили 748 лексико-граматичних
трансформацій, що становлять 49.4% від загальної кількості. Таким чином,
більшість застосованих перекладацьких трансформацій при перекладі
роману є саме лексико-граматичними. До даної категорії належать описовий
переклад, антонімічний переклад, компресія, декомпресія, пермутація та
 57

компенсація. Ми охарактеризували та проілюстрували прикладами із тексту

роману кожен підвид.
5. Також ми розглянули особливості використання граматичних
трансформацій та серед укладеної нами вибірки виявили 378 трансформацій
даної категорії, що становлять 25% від загальної кількості проаналізованих
нами трансформацій. До граматичних трансформацій належать
транспозиція, зміна порядку слів, поділ та інтеграція. Охарактеризувавши
кожен із підвидів, ми проілюстрували їх прикладами із тексту роману.
6. Насамкінець ми здійснили зіставний аналіз випадків застосування
перекладацьких трансформацій, внаслідок якого виявили, що при перекладі
роману “Енн із Зелених Дахів” А. Вовченко найчастіше застосовувала
лексико-граматичні трансформації, а найменш часто – формальні. Найбільш
використовуваною перекладацькою трансформацією є декомпресія, у той
час як найрідше перекладач послуговувалась змішаним транскодуванням.
 58

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У роботі узагальнено та систематизовано теоретичні відомості щодо

понять еквівалентності та адекватності, досліджено багаторівневу теорію
еквівалентності, запропоновану В. Н. Коміссаровим. Проаналізувавши та
підсумувавши думки лінгвістів, можна зробити висновок, що адекватність є
функціональною тотожністю оригіналові, у той час як еквівалентність варто
розцінювати як більш-менш точне відтворення його змісту.
Окрім того, в теоретичній частині охарактеризовано основні причини
застосування перекладацьких трансформацій та сучасні підходи до їх
класифікації. На основі досліджуваних праць лінгвістів можна стверджувати,
що серед усіх можливих причин та підстав для використання перекладацьких
трансформацій найголовнішою та найпопулярнішою причиною є прагнення
досягнути максимальної еквівалентності та адекватності при перекладі. Що
стосується класифікації перекладацьких трансформацій, наразі практично
кожен з лінгвістів має свою власну думку стосовно даного питання. Проте на
даний час найпопулярнішою класифікацією перекладацьких трансформацій
вважається запропонована російським лінгвістом В. Н. Коміссаровим. Згідно з
нею, перекладацькі трансформації доцільно поділяти на лексичні, граматичні та
лексико-граматичні, а лексичні трансформації, в свою чергу, поділяти на
формальні та лексико-семантичні.
У ході дослідження виявлено та систематизовано перекладацькі
трансформації, застосовані при перекладі роману "Енн із Зелених Дахів" на
українську мову та укладено репрезентативну вибірку обсягом 1515
перекладацьких трансформацій, що містить 748 лексико-граматичних
трансформацій, 378 граматичних трансформацій, 335 лексико-семантичнтих
трансформацій та 54 формальні трансформації.
 59

Проаналізовано основні прийоми смислового моделювання у перекладі

роману, внаслідок здійсненого аналізу з'ясовано частоту використання кожної
перекладацької трансформації.
Здійснено порівняльний аналіз випадків застосування перекладацьких
трансформацій, внаслідок якого виявили, що при перекладі роману “Енн із
Зелених Дахів” А. Вовченко найчастіше застосовувала лексико-граматичні
трансформації, а найменш часто – формальні. Найбільш використовуваною
перекладацькою трансформацією є декомпресія, у той час як найрідше
перекладач послуговувалась змішаним транскодуванням.
 60

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева И.С. Введение в переводоведение : Учебное пособие. Филол. фак-

т СПбГУ; Москва : Академия, 2004. 352 с.
2. Альошина М. Д. Критерії та принципи визначення адекватності відтворення
ідіостилю автора в перекладі : веб-сайт. URL:
https://www.researchgate.net/publication/340647570_KRITERII_TA_PRINCIPI_
VIZNACENNA_ADEKVATNOSTI_VIDTVORENNA_IDIOSTILU_AVTORA_
V_PEREKLADI (дата звернення: 30.08.2021)
3. Балахтар В. В., Балахтар К. С. Адекватність та еквівалентність перекладу :
веб-сайт. URL: http://www.confcontact.com/20110531/fk-balahtar.htm (дата
звернення: 30.08.2021)
4. Бархударов Л. С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории
перевода). Москва : Международные отношения, 1975. 240 с.
5. Бойван О.С., Ковтун О.В. Особливості перекладу текстів мілітаристичного
спрямування на основі комплементарної єдності мовних явіщ компресіїї і
декомпресії. Лінгвістичні дослідження:зб. наук. праць ХНПУ імені
Г. С. Сковороди. 2020. Вип. 53. С. 63-75
6. Виноградов В. С. Введение в переводоведение: общие и лексические
вопросы. Москва : Издательство института общего среднего образования
РАО, 2001. 224 с.
7. Волченко О. М., Нікішина В. В. Граматичні трансформації в англо-
українському художньому перекладі. Наукові записки Національного
університету “Острозька академія”. Сер. “Філологічна”. 2015. Вип. 54.
С. 252-254
8. Демецька В. В. Теорія адаптації в перекладі : дис. ... д-ра. ф. наук : 10.02.16 /
Перекладознавство. Київ, 2008. 580 с.
 61

9. Думчак І. М., Зварун І. П. Лексичні трансформації у перекладі роману Тоні

Моррісон “Пісня Соломона”. Записки з романо-германської філології. 2021.
Вип. 1 (46). С. 38-45
10. Іванова О. В. Перекладацька еквівалентність і способи її досягнення.
Науковий вісник Національного університету біоресурсів і
природокористування України, м. Київ. Сер. “Філологічна”. 2014. Вип. 48.
С. 277-279
11. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Вінниця :
Нова книга, 2002. 207 с.
12. Кияк Т. Р., Науменко А. М., Огуй О. Д. Перекладознавство (німецько-
український напрям) : підручник. Київ : Видавничо-поліграфічний
центр "Київський університет", 2008. 543 с.
13. Козак Т. Б. Адекватність та еквівалентність перекладу. Наукові записки
Тернопільського національного економічного університету. Сер.
“Філологічна”. 2012. С. 56-57
14. Колесник А. О., Бєлікова О. Ф. Перекладацькі прийоми під час перекладу
термінології наукових текстів : веб-сайт. URL:
https://elib.hduht.edu.ua/bitstream/123456789/4467/1/%D0%B5%D0%BA.103.pd
f (дата звернення: 30.08.2021)
15. Комиссаров В. Н. Теория перевода. Москва : Высшая школа, 1990. 253 с.
16. Коптілов В. Теорія і практика перекладу : навч.посіб. К. Юніверс, 2002.
280с.
17. Кузенко Г. М. Переваги й недоліки загальновідомих моделей перекладу.
Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер.
Перекладознавство та міжкультурна комунікація. 2016. Вип. 4. С. 17-21.
18. Латышев, Л. К. Курс перевода (эквивалентность перевода и способы ее
достижения). Москва : Международные отношения, 1981. 246 с.
19. Лисенко А. О., Константінова О. О. Лексичні трансформації у перекладі
суспільно-політичних текстів з української мови німецькою : веб-сайт. URL:
 62

file:///C:/Users/brother/AppData/Local/Temp/4843-%D0%A2%D0%B5%D0%BA
%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96
-9725-1-10-20180116.pdf (дата звернення: 30.08.2021)
20. Миньяр-Белоручев, Р. К. Общая теория перевода и устный перевод. Москва :
Воениздат, 1980. 297 с.
21. Особливості художнього перекладу: граматичний аспект : монографія /
С. К. Ревуцька та ін. ДонНУЕТ. Кривий Ріг : Вид. Р. А. Козлов, 2018. 116 с.
22. Остапенко С. А., Шерстюк К. О. Застосування граматичних трансформацій в
українських перекладах роману Г. Веллса “Машина часу”. Науковий вісник
ДДПУ імені І. Франка. Сер. Філологічні науки. 2018. № 10. С. 82-85
23. Погоріла А. І., Тимчук О. Т. Особливості перекладу неологізмів англійської
мови. “Young Scientist”. № 3.1 (55.1). 2018. С. 143-146
24. Рецкер Я. И. Учебное пособие по переводу с английского языка на
русский. Москва, 1981. 51 с.
25. Рябокінь Н. О., Стукаленко В. В. Поняття еквівалентності, адекватності та
повноцінності в перекладі. Вісник Луганського національного університету
ім. Т. Шевченка. Сер. Філологічні науки. 2020. Вип. 334. С. 96-103
26. Сайко М. А. Нормативна еквівалентність у відтворенні анатомічної
термінології. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету.
Сер. Філологія. 2019. № 38 том 1. С. 165-168
27. Селіванова О. О. Проблема диференціації перекладацьких трансформацій.
Нова філологія #50. 2012. C. 201-208
28. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава
: Довкілля-К, 2006. 716 с.
29. Складчикова Н.В. Семантическое содержание метафоры и виды её
компенсации при переводе. Сборник научных работ кемеровского
университета. 1985. С. 21-29
30. Федоров А. В. Введение в переводоведение. Издательско-полиграфический
центр Воронежского государственного университета, 2010. 51 с.
 63

31. Федоров А. В. Основы общей теории перевода. Москва :

Высшая школа, 1983. 416 с.
32. Чередниченко О. І. Про мову і переклад. Київ, 2007. 248 с.
33. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. Москва : Наука,
1988. 280 с.
34. Шемуда М. Г. Граматичні трансформації при перекладі англомовного
художнього роману Дж. Селінджера “Над прірвою в житі” на українську
мову. Наукові записки. Сер. “Філологічна”. 2013. Вип. 39. C. 116-118
35. Bazarova L. V. Interlingual transformations in the translation of the literary work
“Runaway” by Alice Munro. AD ALTA: Journal of Itrerdisciplinary Research.
Issue 2, Special issue VIII. 2019. C. 7-9
36. Catford J. K. A Linguistic Theory of Translation. An Essay in Applied
Linguistics. Oxford University Press, 1965. 103 p.
37. Chomsky N. Aspects of the theory of syntax. Cambridge, Massachusetts : M.I.T.
Press, 1965.
38. Nida E. A. Toward a science of translating. Leiden, 1964. 334 p.
39. Sitko A. V. Lexical and Grammatical Translation Transformations. Філологічні
науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень : Матеріали
міжнародної науково-практичної конференції : м.Львів, 2017. C. 45-47
40. Vrabel T. T. Approaches to Translation Quality Assessment. Research Journal of
Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University. Series: Philological
Sciences (Linguistics). № 13. 2020.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

 64

41. Монтгомері Л. М. Енн із Зелених Дахів (переклад А. Вовченко) : веб-сайт.

URL: http://testlib.meta.ua/book/51794/read/ (дата звернення: 30.08.2021)
42. Montgomery L. M. Anne of Green Gables : веб-сайт. URL:
https://www.gutenberg.org/files/45/45-h/45-h.htm#link2HCH0001 (дата
звернення: 30.08.2021)
 65

ДОДАТКИ

Додаток А

Глосарій
лінгвістичних термінів

Адекватний переклад – відтворення єдності змісту і форми оригіналу

засобами іншої мови.
Антонімічний переклад – прийом перекладу, який полягає в заміні
поняття, вираженого в оригіналі, протилежним поняттям.
Генералізація – при перекладі заміна слова, що має вузьке, конкретне
значення, іншомовним еквівалентом, що має ширше, узагальнююче значення.
Генералізація поняття – прийом перекладу, який полягає в переході від
видового поняття до родового.
Граматична трансформація – один з прийомів перекладу. Зміна
структури пропозиції, словосполучення або слів при збереженні семантичної
інформації.
Декомпресія – введення в переклад додаткових слів або речень.
Денотат – позначений певним повідомленням відрізок дійсності. Те
саме, що й референт.
Диференціація - звуження значення при перекладі.
Еквівалентність перекладу – максимальна ідентичність усіх рівнів змісту
текстів оригіналу й перекладу.
Еквівалентний переклад – переклад, який здійснюється на рівні,
необхідному і достатньому для передачі незмінного плану змісту.
Калькування – переклад за частинами з послідовним їх складанням в одне
ціле.
 66

Конкретизація – перекладацький прийом, зміст якого полягає в тому, що

перекладна одиниця за своїм значенням більш конкретна, ніж вихідна.
Конкретизація понять – прийом перекладу, який полягає в переході від
родового поняття до видового.
Контекст – лінгвістичне оточення слова, висловлювання.
Лексична трансформація – перекодування інформації, здійснюване
лексичними засобами.
Одиниця перекладу – одиниця мови, що вимагає самостійного рішення на
переклад. В якості постійних (готових) одиниць перекладу виступають штампи,
ситуаційні кліше, терміни, прислів'я і образні вислови.
Описовий переклад – прийом перекладу, який полягає в описі засобами
іншої мови позначеного поняття. До цього прийому вдаються, якщо в мові
перекладу немає відповідника або він невідомий перекладачеві.
Переклад – вид мовленнєвої діяльності, що подвоює компоненти
комунікації, метою якого є передача повідомлення в тих випадках, коли коди,
якими користуються джерело і одержувач, не збігаються.
Перекладач – додатковий перетворювач в комунікації, необхідність в
якому виникає в разі, коли коди, якими користуються джерело і адресат, не
збігаються.
Текст – будь-яка послідовність графічних або звукових мовних знаків,
обмежена єдиним призначенням.
Теорія перекладу – логічно обґрунтована модель двомовної комунікації.
Термін – слово, наділене якістю позначати наукове поняття, яке складає
разом з іншими поняттями даної галузі науки або техніки одну семантичну
систему.
Транскрипція – перекладацький прийом, що ґрунтується на фонетичному
принципі.
Трансформація – основа більшості прийомів перекладу, полягає в зміні
формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних
 67

(семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні

інформації, призначеної для передачі.