ТЕМА 4

БЕНЧМАРКІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ
ВИБОРУ СТРАТЕГІЧНИХ
АЛЬТЕРНАТИВ
1.Сутність, еволюція, принципи та
різновиди бенчмаркінгу.
2.Розроблення стратегії організації з
використанням бенчамркінгового підходу.
3.Впровадження бенчмаркінгу.
 Бенчмаркінг (Benchmarking) – це
безперервний, систематичний пошук,
дослідження кра­щої практики конкурентів і
підприємств-лідерів із суміжних галузей з
метою отримання інформації, необхідної для
вдосконалення власної діяльності, а також
постійне порівняння бажаних змін і
результатів бізнесу зі створеною еталонною
моделлю власної організації бізнесу.
Бенчмаркінг успішно використовується в
практиці японських, американ­ських,
західноєвропейських і скандинавських
бізнесменів.
Батьківщиною терміна «benchmarking» є
США.
В Японії «benchmarking» співвідноситься
за змістом з японським словом
«dantotsu», що означає «зусилля,
занепокоєння, турботу кращого (лідера),
стати ще кращим (лідером)».
У Китаї, наприклад, відомим є правило
китайського генерала Сун Тзу, який
писав: «Коли ти знаєш свого ворога і
знаєш себе, тобі не страшний результат
сотні війн».
 Бенчмаркінг вперше в сучасному його значенні
з’явився в 1972 р. в Інституті стратегічного
планування Кембріджа (США).
Дослідницько-консалтингова організація
«PIMS» встановила, що для прийняття
ефектив­ного рішення в конкурентному
середовищі необхідно бути обізнаним щодо
успішного досвіду підприємств. У l979 р.
американська ком­панія «Ксерокс»
приступила до проекту «Бенчмаркінг
конкурентоспроможності» для аналізу
витрат і якості власних товарів порівняно з
японськими.
 Параметри Конкурентний аналіз Бенчмаркінг

Загальна мета Аналіз стратегії Аналіз переваг конку­рентів і

конкурентів лідируючих під­приємств інших галу­зей

Методи ведення бізне­су, що

Предмет вивчення Стратегія конкурентів призводять до задоволення потреб по­
купців

Основні обмеження Обмежений певною

Не обмежений
галуззю або ринком

Значення для прийнят­

Суттєве Дуже велике
тя рішень

Галузеві експерти й Лідируючі підприєм­ства в галузі, поза

Основні джерела
аналітики, безпосередні га­луззю, конкуренти, вну­трішні
інфор­мації
конкуренти підрозділи тощо
 ЦІЛІ БЕНЧМАРКІНГУ:
•визначення конкурентоспроможності компанії та її слабких
сторін;
•усвідомлення необхідності змін;
•добір ідей щодо кардинального поліпшення бізнес-процесів;
•виявлення найкращих прийомів роботи для компаній цього
типу;
•розроблення інноваційних підходів до вдосконалення бізнес-
процесів;
•сприяння постановці «довгострокових» цільових показників
якості роботи, котрі значно перевищують поточні;
•переорієнтування корпоративної культури та ментальності.
Рис. 1. Процес еволюції бенчмаркінгу
 Етапи еволюційного розвитку бенчмаркінгу:
Перше покоління бенчмаркінгу інтерпретується як реінженіринг або
ретроспективний аналіз продукту.
Друге покоління – бенчмаркінг конкурентноздатності –
розвивається як наука в 1976-1986 рр. за­вдяки діяльності фірми
«Ксерокс».
Третє покоління бенчмаркінг процесу розвивається протягом 1982-
1986 рр., коли підприємства-лідери в сфері якості з’ясовують, що
простіше навчитися передовому досвіду в підприємств, які
працюють поза їхнім сектором або галуззю, ніж до­сліджуючи
конкурентів.
Четверте покоління бенчмаркінгу – це стратегічний бенчмаркінг,
який являє собою систематичний процес, спрямований на оцінку
альтернатив, реалізацію стратегій та удосконалення характеристик
продуктивності на підставі вивчення успішних стратегій зовнішніх
підприємств партнерів.
П’яте покоління – глобальний бенчмаркінг – розглядається як
майбутній інструмент організації міжнародних обмінів з
урахуванням культурних і національних особливостей.
 Принципи бенчмаркінгу, використовуючи досвід спеціалістів
фірми «Ксерокс»
1.Взаємність. Бенчмаркінг є діяльністю, що ґрунтується на
взаємному погодженні в обміні даними та забезпечує
«виграшну» ситуацію для обох сторін.
2.Аналогія. Може бути оцінений будь-який процес, тільки б
група досліджен­ня могла перевести його в культурний,
структурний і підприємниць­кий контекст свого підприємства.
3.Вимір. Бенчмаркінг – це порівняння характеристик,
визначених на декількох підприємствах; метою є встановлення
причини роз­ходження в характеристиках і напрямів досягнення
їхнього найкра­щого значення.
4.Достовірність. Бенчмаркінг повинен проводитися на підставі
порівняння фактичних даних, точного аналізу та вивчення
процесу не лише на базі інтуїції.
 РІЗНОВИДИ БЕНЧМАРКІНГУ:
Внутрішній бенчмаркінг – бенчмаркінг,
здійснюваний усереди­ні організації шляхом
зіставлення характеристики окремих
виробничих одиниць за певні періоди часу.
Бенчмаркінг конкурентоспроможності –
оцінювання та по­рівняння характеристик
підприємства з конкурентами; дослідження
специфічних продуктів, можливостей процесу
або адміністративних методів підприємств-
конкурентів.
Бенчмаркінг витрат – порівняння витрат
організації за певні проміжки часу з витратами
конкурентів.
Функціональний бенчмаркінг – бенчмаркінг,
що порівнює характеристики та технологію
визначеної функції в двох або більше
організаціях одного сектора.
Бенчмаркінг процесу – приведення визначених
показників, характеристик та функціональності
процесів до ідеальних в аналогіч­них процесах
підприємств-конкурентів.
Загальний бенчмаркінг – бенчмаркінг
процесу, що порівнює визначену функцію
в двох або більше організаціях незалежно
від секто­ра їхньої діяльності.
Асоціативний бенчмаркінг –
проводедення бенчмаркінгу організаціями,
які перебувають у вузькому
бенчмаркінговому альянсі. Протокол цієї
кооперації міститься в Кодексі поведінки
бенчмаркінгу.
Стратегічний бенчмаркінг –
систематичний процес, спрямова­ний на
оцінку альтернатив розвитку, реалізацію
стратегій для підви­щення ефективності на
основі вивчення успішних стратегій зовніш­
ніх підприємств-партнерів.
Глобальний бенчмаркінг – розширення
стратегічного бенчмаркінгу з урахуванням
асоціативного бенчмаркінгу.
 У світовій практиці напрацьовано три типи
стратегій інноваційного розвитку:
– стратегія перенесення (передбачає використання
зарубіжного науково-технічного потенціалу);
– стратегія запозичення (полягає в освоєнні
виробництва високотехнологічної продукції, що
вже вироблялася в інших країнах, шляхом
використання дешевої робочої сили та наявного
потенціалу);
– стратегія нарощування (ґрунтується на
використанні власного науково-технічного
потенціалу, залученні іноземних учених).
 Бенчмаркінгова стратегія – це
процес виявлення, дослідження,
запозичення та адаптації передового
досвіду підприємств однієї галузі, а
також підприємств різних галузей
(“out-of-box”) з метою розвитку.
Науковці розглядають його як
ефективну маркетингову технологію.
 Етапи впровадження бенчмаркінгової стратегії
№ з/п Етапи впровадження Коротка характеристика етапів
Встановлюються потреби підприємства в змінах, поліпшенні; оцінюється
ефективність діяльності підприємства; виділяються та вивчаються основні
операції, які впливають на результат діяльності, а також спосіб кількісного
Визначення об’єкта
1. виміру характеристик; встановлюється, на
бенчмаркінгу
скільки глибоким повинен бути бенчмаркінг. Об’єктом може виступати як
реальна компанія галузі так і деяка гіпотетична компанія, що втілює
найкращі досягнення галузі.
Необхідно встановити, яким буде бенчмаркінг – зовнішнім чи внутрішнім;
Вибір порівняльного
2. проводиться пошук підприємств, що є еталоном; встановити контакти з цими
підприємства
підприємствами, сформувати категорії для оцінювання та аналізу.
Необхідно зібрати інформацію про власну організацію та організацію партнерів
Визначення методів
3. по бенчмаркінгу. Для цього використовується як первинні, так і вторинні дані.
пошуку інформації
Отримана інформація повинна бути всесторонньо перевірена.
Отримана інформація класифікується, систематизується. Вибирається метод
Аналіз отриманої
4. аналізу. Оцінюється ступінь досягнення цілі та чинники, які визначають
інформації
результат.
Впровадження
Розробити план впровадження, процедури контролю, оцінки і аналізу процесу
іноваційно-
5. впровадження. Домогтися, щоб змінювані процеси досягли найвищої
конкурентних
ефективності.
переваг
Постійне перевіряння бажаних змін і результатів бізнесу зі створеною
еталонною моделлю власної організації бізнесу. На основі отриманого –
6. Оцінка створення і підтримка системи безупинних покращень результативності
бізнесу. Порівняння відбувається на кооперативному, процесно му рівнях і
рівні видів діяльності.
 Бенчмаркінг може проводитися на трьох рівнях:
на мікрорівні – це інструмент, який
використовується для зміцнення конкурентних
позицій підприємства на ринку;
на мезорівні – здійснюється за чинниками, які
характерні для галузі в цілому;
на макрорівні – зіставляється ефективність
державної політи­ки, що впливає на
конкурентоспроможність (ціни на основні фактори
виробництва, дані, що характеризують інфраструкту­
ру, рівень інновацій тощо).
 Підсистеми оцінювання і створення про­грам
постійних покращень результатів бізнесу:
ABC (Activity Based Costing) – управління
собівартістю, що ґрунтується на ідентифікації
джерел витрат, розподілі та контролі накладних
витрат за видами діяльності, чіткому
відстеженні й усуненні видів діяльності, що не
приносять додаткової вартості споживачеві.
CSF (Critical Success Factors) – система аналізу
критичних чин­ників успіху компанії, що дає
змогу створювати та підтримувати кон­курентні
переваги.
QFD (Quality Function Deployment) – система
розроблення но­вого продукту/послуги, що
ефективно реагує на потреби споживачів,
знижуючи час виходу підприємства на ринок і
забезпечуючи збіль­шення частки підприємства
на ринку.
TCA (Transaction Cost Analysis) – система
оцінювання витрат на координацію процесів.
Застосування цієї системи дає змогу
оптимізувати зв’язок між процесами.
TBC (Time Based Competition) – система
оцінювання витрат «тимчасової конкуренції»,
впровадження якої дає змогу координува­ти
діяльність організації на ринку в часі.
BSC (Balanced Scorecard) – комплексна система
моніторингу ре­зультатів бізнесу. Завдяки
застосуванню цієї системи організація про­водить
моніторинг: ефективності операцій (з по­гляду
якості), діяльності персоналу (з погляду перспектив
організації), задоволення потреб споживачів
(перспективи роботи зі споживачем), фінансового
стану (з погляду фінансових перспектив).
ROI (Return on investment) – оцінювання
окупності інвести­цій, що дає змогу
оцінити віддачу внутрішніх і зовнішніх
вкладень ком паній.
TTM (Time-to-market) – час до виходу на
ринок. Показник відслідковує загальний
час, витрачений організацією на
реагування на потреби, які з’явилися або
змінилися, на ринку, час на постачання
продукту/послуги на ринок.