1. Поняття стратегії. Види стратегій: глобальні, корпоративні, портфельні.

Диференціація стратегій: горизонтальна, вертикальна. Стратегія інновацій.

Стратегія (П.Друкер) – визначення стану організації або системи в майбутньому з метою
підвищення ефективності її функціональності.
До структури стратегії включають:
- довгострокові цілі (плани, програми), які забезпечують реалізацію;
- технології та механізми за допомогою яких здійснюється реалізація стратегічних цілей;
- ресурси, котрі будуть використані у досягненні стратегічних цілей;
- система управління, яка забезпечує досягнення стратегічних цілей;
Види стратегій за характером змін поділяються на:
- обмеженого зростання;
- зростання;
- скорочення;
- їх комбінація.
Види стратегій: глобальні, корпоративні (портфельні) та функціональні.
Види стратегій:
- за способом досягнення конкурентних переваг – глобальні;
- залежно від управління різноманітними сферами діяльності – корпоративні
(портфельні);
- за способом реакції на зміну зовнішніх і внутрішніх умов функціонування –
функціональні;
До глобальних стратегій належить: мінімізація витрат, фокусування, диференціації,
інновацій, швидкого реагування.
До корпоративних стратегій належить: стратегія пов’язаної і непов’язаної диверсифікації.
До функціональних стратегій належать: наступальні та оборонні.
Диференціація стратегій: горизонтальна, вертикальна.
Горизонтальна диференціація передбачає, що ціни на продукцію або послуги залишаються
приблизно однаковими, змінюються лише їхні функціональні характеристики. передбачає, що
ціни на продукцію або послуги залишаються приблизно однаковими, змінюються лише їхні
функціональні характеристики. Наприклад, колір авто.
Вертикальна диференціація передбачає, що відбудуться зміни ціни. Це може бути пов’язано
із більш суттєвою різницею функціональних можливостей продукції або рівня якості послуг.
Наприклад, авто розраховані на різні верстви покупців або авто які мають різне призначення.
Стратегія інновацій – полягає у направленні зусиль керівництва організації на
вдосконалення технологій, устаткування, виробничого процесу, включення до асортименту
принципово нової продукції чи послуг.
2. Стратегічні цілі. Основні принципи формування стратегії.
Стратегічні цілі формуються на основі місії, філософії керівництва, позицій фірми на рику.
Вони задають напрямки розвитку фірми і відображають бажаний стан, якого необхідно
дотриматися у ході використання потенціалу організації.
Стратегічні цілі – це основні напрями діяльності фірми, за допомогою яких здійснюється її
місія. На практиці їх може бути від двох до десяти, в залежності від розміру фірми, об’єму
наявних ресурсів, якості менеджменту. Ці цілі можуть бути глобальними і локальними.
Основні принципи формування стратегії:
- науково-аналітичне передбачення і розробка стратегії;
- врахування і узгодження внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку організації;
- узгодження стратегії і тактики управління організацією;
- пріоритетність людського фактору;
- організація стратегічного обліку і контролю;
- відповідність стратегії наявним ресурсам і технологіям;
3.Система збалансованих показників.
Система збалансованих показників – це така система управління компанією, яка дозволяє
планомірно реалізовувати стратегічні плани, перекладати їх на мову управління і
контролювати за допомогою показників діяльності. Ці показники дозволяють контролювати
ступінь досягнення цілей на кожній окремій ділянці реалізації стратегії.
Основні напрями при розробці системи збалансованих показників:
- фінанси;
- клієнти;
- бізнес-процеси;
- персонал;
Кожний напрям формулюється у вигляді стратегічних карт, у яких міститься інформація про
задачі, показники і їх цільові значення й способи досягнення (фактори успіху).
4. Стратегічні карти. Шаблони стратегічних карт.
Стратегічні карта – це діаграма чи малюнок, який описує стратегію у вигляді набору
стратегічних цілей і причинно-наслідкових зв’язків. Неможна сподіватися на здійснення
стратегії, якщо її неможливо описати простим і доступним способом. Стратегічна карта
являє собою схему для логічного і чіткого викладення та пояснення стратегії, перетворюючи
її в план дій.
Стратегічна карта допомагає співробітникам зрозуміти стратегію компанії і взаємозв’язки
між різними стратегічними цілями. Дуже важливо щоб стратегічні карти точно пояснювали
кожному співробітнику його індивідуальні цілі, проекти і досягнення які б сприяли реалізації
загальної стратегії, її цілей і в кінцевому результаті успіху всієї організації.
Шаблони стратегічних карт
Для різноманітних галузей промисловості і будь-яких стратегій можна розробити базові
стратегічні карти або, так звані, шаблони. Шаблон – це відправна точка при розробці
стратегічної карти, яка буде змінена відповідно до потреб певної організації.
Наявність шаблонів допомагає менеджерам необхідним чином сформулювати стратегічні
цілі і підвищити рівень їхнього розуміння співробітниками. Шаблони полегшують
конкретизацію якісної пропозиції продукції організації до її споживачів, а також сприяють
більш глибокому розумінню того, що внутрішні процеси і компетентність співробітників
повинні бути взаємопов’язані з якісною пропозицією.
Шаблони сприяють розвитку причинно-наслідкового мислення керівників. Вони також
корисні при здійсненні аналізу чи перепроектуванні вже розробленої стратегічної карти.
5. Завдання стратегічного аналізу. Види стратегічного аналізу.
Завдання стратегічного аналізу полягає у знаходженні і відборі стратегічних альтернатив.
Згідно умов що склалися, стратегічний аналіз має за ціль знаходження у кожному процесі
найбільш стійких закономірностей і тенденцій, котрі можуть відігравати найбільш вагому
роль у майбутньому та на основі них може бути здійснено прогнозування.
Стратегічний аналіз може бути: місцевим, тематичним та комплексним, охоплюючим усі
важливі аспекти того чи іншого виду діяльності.
Основним засобом стратегічного аналізу є економіко-математичне моделювання. Процес
моделювання можна умовно розподілити на три етапи:
- перший: аналіз теоретичних закономірностей, притаманних явищу чи процесу, та
емпіричних даних про його структуру і особливості;
- другий: визначення методів, за допомогою яких можна вирішити задачу;
- аналіз отриманих результатів;
6.Джерела інформації: внутрішні, зовнішні. Види збору інформації.
Розробка стратегії організації потребує збору і аналізу великого об’єму інформації. Джерела
інформації для стратегічного аналізу можна розподілити на зовнішні та внутрішні.
Зовнішні джерела інформації:
- огляди ринку
- аналітичні статті
- реклама
- статистика
- замовні спеціальні огляди
- Інтернет
- Журнали
- бази даних
- замовні дослідження
- оцінки експертів
- інформація про вже здійснені дослідження
Внутрішні джерела інформації:
- бухгалтерська (фінансова) звітність;
 - статистика виробництва, продаж, якості;
- звіти про здійснені раніше дослідження;
- різноманітні статистичні дані.
Види збору інформації:
- інтерв’ю
- групові зустрічі і «мозкові штурми»
- анкетування
7. SWOT-аналіз, його основні елементи: сильні сторони, слабкі сторони, можливості,
загрози. Напрями здійснення  SWOT-аналізу.
SWOТ-аналіз - це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу
підлягають сильні сторони (Strength), слабкі сторони (Weakness) внутрішнього середовища, а
також можливості (Opportunities) і загрози (Threats) зовнішнього середовища організації.
Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін,
можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть
бути використані для формулювання стратегії організації.
В основі даної методології аналізу покладена теорія М. Портера про конкурентоспроможність
організації у власній галузі.
SWOT-аналіз, його основні елементи:
Сильні сторони (strength) — внутрішні можливості (навички, потенціал) чи ресурс, що
можуть зумовити формування конкурентної переваги.
- адекватні фінансові джерела;
- висока компетентність персоналу;
- високе мистецтво конкурентної боротьби;
- висока якість продукції;
- доступ до унікальних ресурсів;
- відомість ТМ;
Слабкі сторони (weaknesses) — види діяльності, які фірма здійснює не досить добре, або
ресурси, підсистеми потенціалу, що неправильно використовуються.
- висока собівартість продукції;
- висока ступінь зносу устаткування;
- висока вартість продукції у порівнянні з конкурентами;
- недостатнє фінансування;
- недоступність фінансових ресурсів;
- низький рівень обслуговування;
Можливості (opportunities) — сукупність факторів, що переважно позитивно впливають на
діяльність організації, альтернативи, що їх може використати підприємство для досягнення
стратегічних цілей (результатів).
- сприятливі зміни у коливанні валютних курсів;
- можливість обслуговування додаткових груп споживачів;
- низьку активність конкурентів;
- послаблення обмежуючого законодавства;
- поява нових технологій;
- розширення асортименту можливих товарів;
Загрози (threats) — сукупність факторів, що переважно негативно впливають на діяльність
організації, будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху підприємства чи організації
в напрямку досягнення своїх місії та цілей.
Ці складові об’єктивно існують у середовищі та суб’єктивно оцінюються керівниками
організації.
- уповільнення темпів росту ринку;
- зміна смаків покупців;
- жорстока конкуренція;
- поява на ринку альтернативних товарів;
- поява нових законодавчих обмежень;
SWOT-аналіз здійснюється як для організації в цілому, так і для підрозділів, товарної лінії чи
конкретного продукту.
8. Побудова матриці SWOT. Утворення профілю середовища.
Побудова матриці SWOT:
Зовнішнє середовище
    Можливості (шанси) Загрози
1. 1.
2. і т. ін. 2. і т. ін.
Рішення: використо- Рішення: пом’якшити?
вувати?
Сильні сторони Поле СіМ Поле СіЗ
1. Рішення: Рішення: «тримати
2. і т. ін. використовувати? яким удар»? чи є «сили»?
Внутрішнє середовище

Рішення: підтриму- чином? (перелік заходів) (перелік заходів)

вати? розвивати?
Слабкі сторони Поле СлМ Поле СлЗ
1. Рішення: Рішення: ліквідувати
2. і т. ін. аналізувати «доступність» (недоліки або об’єкт) в
Рішення: ліквідувати? можливостей, що їх надає цілому з визначенням
що саме? в якому середовище (перелік термінів (перелік
порядку? заходів) заходів)
Матриця SWOT-аналізу
На перетинах окремих складових груп факторів формуються поля, для яких характерні певні
комбінації, що їх треба враховувати надалі в ході розробки стратегій певного типу:
поле СіМ — потребує стратегій підтримки та розвитку сильних сторін підприємства в
напрямку реалізації шансів зовнішнього оточення;
поле СіЗ — передбачення стратегій використання сильних сторін підприємства з метою
пом’якшення (усунення) загроз;
поле СлМ — розробка стратегій подолання слабкостей підприємства за рахунок
можливостей, що їх надає зовнішнє середовище;
поле СлЗ — іноді називають «кризовим полем», оскільки тут поєднуються загрози
середовища зі слабкістю підприємства. З огляду на це існує нагальна потреба розробки
стратегій як подолання загроз, так і усунення слабкості підприємства, що завжди є важким
завданням.
Профіль середовища. Даний метод зручно застосовувати для складання профілю окремо
макрооточення, безпосереднього оточення і внутрішнього середовища для оцінки значущості
окремих факторів. Сутність методу полягає в тому, що в таблицю профілю середовища
заносяться окремі фактори.
Кожному з факторів експертним методом визначається:
 Оцінка його важливості для галузі за шкалою: 3 — сильне значення,
2 — помірне значення, 1 — слабке значення;
 Оцінка його впливу на організацію за шкалою: 3 — сильний вплив,
2 — помірний вплив, 1 — слабкий вплив, 0 - відсутність впливу.
В квадранті погроз й можливостей – оцінка спрямованості впливу за шкалою:
+1 — позитивна спрямованість, -1 — негативна спрямованість.
Далі всі три експертні оцінки перемножують і одержують інтегральну оцінку, яка показує
ступінь важливості фактора для організації. За цією оцінкою керівництво може встановити, які
з факторів середовища мають відносно більш важливе значення для організації.
9. Факторний аналіз, його види.
Факторний аналіз – методика комплексного та системного вивчення і вимірювання впливу
факторів на величину результативних показників.
Види:
Детермінований ф.а.- методика дослідження впливу факторів, зв’язок яких з результативним
показником має функціональний характер, тобто результативний показник може бути
представлений у вигляді добутку або алгебраїчної суми показників, що є фактором
детермінованої моделі.
Стохастичний а. – дослідження факторів, зв’язок яких з результативним показником. На
відміну від функціонального, є неповним, ймовірним.
Статистичний а. використовується при дослідженні впливу факторів на результативні
показники на певну дату.
Динамічний а. – дослідження причинно-наслідкових зв’язків у динаміці.
Прямий а. – дослідження ведуться від загального до часткового.
Зворотній а.- вивчення причинно-наслідкових зв’язків від часткових, окремих факторів до
узагальнюючих.
Одноступеневий а.- використовується для дослідження факторів тільки одного рівня
підпорядкування без їх деталізації на складові частини.
Багатоступеневий а.- деталізація факторів на складові елементи з метою вивчення х
поведінки.
Ретроспективний а. – вивчає причини зміни результативних показників за минулі періоди,
тоді як перспективний вивчає ймовірну динаміку факторів і результативних показникі у
майбутньому.
Етапи ф.а.:
1. Вибір факторів, які здійснюють вплив на досліджувані результативні показники; їх
класифікація і систематизація з метою забезпечення можливостей системного підходу.
2. Визначення форми залежності між факторами та результативним показником.
3. Моделювання взаємозв’язків між результативними та факторними показниками.
Побудова факторної моделі.
4. Розрахунок впливу факторів та оцінка ролі кожного з них у зміні величини
результативного показника.
10. GAP-аналіз, сфера його використання. Етапи GAP-аналізу.
GAP-аналіз – метод аналізу первинної інформації, вивчає стратегічне розходження між
бажаним – чого підприємство хоче досягнути в своєму розвитку – і реальним – чого
фактично може досягти підприємство, не змінюючи свою нинішню політику. GAP-аналіз –
«організована атака на розрив» між бажаною і реальною дійсністю підприємства.
GAP-аналіз надає можливість, на основі дослідження фактичних та потенційних потоків
прибутку від виробництва та реалізації різних видів продукції, виділити прогалини ринку (gар
англійською мовою), які можна заповнити новою продукцією.
Етапи GAP-аналізу:
1.Висначення поточного стану. Аналіз починається з прогнозування стану п-ва на
запланований період. Даний етап дозволяє оцінити яке б положення займало п-во;
прорахувати всі варіанти переваг при обранні того чи іншого варіанту
2.Визначення максимально допустимого значення. Необхідно з’ясувати чи переборний
розрив.
3.Вибір критерія за яким буде здійснюватися розгляд. Необхідно розбити розрив на складові,
що відповідають кожному значимому функціональному, галузевому чи іншому направленню
господарської діяльності п-ва.
4.Визначення шляхів досягнення поставлених цілей.Застосовують методи генерації ідей –
«мозковий штурм», опитування, анкетування та ін.
Такий аналіз може проводитися як по відношенню до групи підприємств (об'єднання), так і
окремого підприємства. Таким чином, аналіз GAP можна назвати організаційною атакою на
розрив (ліквідацію розриву) між бажаною й прогнозованою діяльністю.
11. CVP-аналіз, його ключові елементи і напрями застосування.
CVP-аналіз допомагає керівництву п-ва виявити оптимальні пропорції між змінними та
постійними витратами, ціною та обсягом реалізації. Мінімізувати підприємницький
ризик.Ключовими елементами методу є:
Маржинальний дохід – різниця між виручкой п-ва від продажу продукції та сумою змінних
витрат.
Поріг рентабельності(точка беззбитковості) – це показник. Що хар-є об’єм реалізації прод..
при якому виручка п-ва від продажу дорівнює всім його витратам.
Виробничий леверидж – це механізм управління прибутком під-ва в залежності від зміни
об’єму реалізації продукції.
Маржинальний запас міцності – це процентне відхилення фактичної виручки продажу
продукції від порогу рентабельності.
12.Визначення маржинального доходу; розміру прибутку; ТБ; маржинального запасу
міцності
Маржинальний дохід – різниця між виручкой п-ва від продажу продукції та сумою змінних
витрат. МД=Виручка – Змінні витрати або МД=Постійні витрати+Прибуток
Поріг рентабельності(точка беззбитковості) – це показник. Що хар-є об’єм реалізації прод..
при якому виручка п-ва від продажу дорівнює всім його витратам.
Для знаходження точки беззб. викор. 3 методи:
1)При графічному методі знаходження т.б. зводиться до побудови комплексного графіку
„витрати-обсяг-прибуток”.

Т.б. – це точка пересікання графіків валової

виручки і загальних витрат. В т.б. виручка =
загальним витратам і прибуток = 0. Виручка точки
беззбитковості наз. пороговою. Обсяг в-ва в т.б. наз
пороговим. Якщо п-во продає продукції менше
порогового обсягу, то воно несе збитки, і якщо
вище – отримує прибутки.

2)Метод рівняння ґрунтується на використанні для розрахунку формули:

П = В - ЗВ - ПостВ,
Де П - прибуток; В - виторг; ЗВ -змінні витрати; ПостВ - постійні витрати.
або
П = (Ц х К0) - (ЗВ х К0) - ПостВ,
Де Ц - ціна за одиницю; К0 - кількість одиниць.
3) т.б. при методі маржинального доходу розрахов.:
TFC
Q β=
TCM β , де Qß – т.б, TFC – постійні витрати, TCMß – норма маржинального доходу.
Маржинальний запас міцності – це процентне відхилення фактичної виручки продажу
продукції від порогу рентабельності.
МЗМ = [(Фактична вирубка – Порогова вируча)/Фатична вируска]*100
13.Методика визначення виробничого левериджу, особливості його використання
Виробничий леверидж (ВЛ)– це механізм управління прибутком під-ва, оснований на
оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат. З його допомогою можна
прогнозувати зміни прибутку в залежності від зміни об’єму реалізації продукції.
ВЛ= Маржинальний дохід/Прибуток або ВЛ= (Постійні витрати+Прибуток)/Прибуток
В конкретних ситуаціях прояв механізму виробничого левериджу може мати особливості.ю
які необхідно враховувати в процесі його використання. Ці особливості наступні:
1.Позитивний вплив ВЛ починая проявлятися лише після того. Як підприємство подолає
точку беззбитковості своєї діяльності.
2.По мірі наступного збільшення об’ємів продажів і віддалення від ТБ ефект ВЛ починає
знижуватися.
3.Механізм ВЛ має і зворотню направленість: при будь-якому зниження об’єм продаж в ще
більшій мірі буде зменшуватися розмір прибутку підприємства.
4.Між ВЛ та прибутком існує зворотна залежність.
5.Ефект ВЛ проявляється тільки в короткому періоді.

14. Діаграма “ІШІКАВА”, методика її побудови.

Діаграма Ішікави — графічний спосіб дослідження та визначення найбільш суттєвих
причинно-наслідкових взаємозв'язків між чинниками (факторами) та наслідками у
досліджуваній ситуації чи проблемі.

Вигляд діаграми при розгляді поля досліджуваної проблеми нагадує кістяк риби . Проблема
позначається основною стрілкою. Фактори, що посилюють проблему, відображають
стрілками, похиленими до основної праворуч, а ті, що нейтралізують проблему — з нахилом
вліво. При поглибленні рівня аналізу до стрілок факторів можуть бути додані стрілки
впливаючих на них факторів другого порядку і т. д. Далі поглиблюють розділення виявлених
чинників за їх зростаючою специфічністю до тих пір, поки гілки проблеми піддаються
додатковому поділу (при цьому необхідно виявляти справжні причини, а не симптоми).
Ключове завдання полягає у тому, щоб мати від трьох до шести основних категорій, які
охоплюють всі можливі впливи.
Щоб більш ефективно виявити і додати можливі причини до складу основних «кісток», а
також більш конкретно деталізувати ймовірні першопричини відгалужень «основної кістки»
застосовують метод «мозкового штурму».
Схема знаходить широке застосування при розробленні нової продукції, з метою виявлення
потенційних факторів, дія яких викликає спільний ефект.
Діаграма Ішікави використовується як аналітичний інструмент для перегляду дії можливих
факторів та виокремлення найбільш важливих причин, дія яких породжує конкретні наслідки
та піддається управлінню.
15. Принцип аналізу “5 чому”
Ціль методу: забезпечити пошук істинних причин досліджуваної проблеми з метою
ефективного її вирішення.
Суть: На кожному етапі дослідження ставиться запитання „чому”. Розглядаючи логіку в
напрямку „чому”, розкривається ланцюг усіх послідовно пов’язаних між собою причинних
факторів, які впливають на проблему.
Принцип „5 чому” найбільш ефективний при вирішенні проблем, пов’язаних з людським
фактором і між особистісними відносинами.
Доцільно використовувати цей метод разом з причинно-наслідковою діаграмою (діаграмою
Ішікави).
Назва методу умовна, оскільки питання може задавитися і більше і менше разів, доки не буде
знайдено причину проблеми.
План дій:
1. визначення проблеми, що підлягає вирішенню.
2. для отримання повної і точної інформації необхідно правильно сформулювати питання.
3. При пошуку рішення проблеми необхідно почати з кінцевого результату 9проблеми) і
йти у зворотньому напрямку (у напрямку визначення причини), ставлячи питання чому.
4. Якщо отримана відповідь вирішує проблему приймається рішення про прийняття
рішення на її основі.
Переваги методу:
- простий інструмент
- допомагає установити першопричину проблеми
- виявляє взаємозв’язки між різними причинами проблеми.
Недоліки: Вирішення тільки простих задач. Відсутні правила перевірки в зворотньому
напрямку від першопричини до результату.
Очікуваний результат: отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських
рішень.
Аналогічно тому, як проводиться аналіз причин, можна аналізувати відповіді на рекурсивно
поставлені питання про те, як досягти запланованих результатів. Питання „як” ставиться до
тих пір, доки не буде отримано відповідь.
Першим запропонував використовувати принцип „5 чому” Сакіті Тойода (Toyota), 1930 р.
16. Поняття вартості капіталу. Середньозважена вартість капіталу.
Вартість капіталу представляє собою норму прибутку, яку інвестор очікує отримати за
свою інвестицію з врахуванням ризиків, пов’язаних з нею.
Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який є в
його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових
ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в
дане підприємство, ыншими словами норма прибутку, яку інвестор очікує отримати за свою
інвестицію з врахуванням ризиків, пов’язаних з нею.
На вартість капіталу впливають наступні фактори:
- рівень прибутковості інших інвестицій,
- рівень ризику даного капітального вкладення,
- джерела фінансування.
Вартість капіталу підприємства рекомендується розраховувати на основі використання так
званої моделі середньозваженої вартості капіталу (WACC):
              ,   де Квк — очікувана ставка вартості власного капіталу;
Кпк — очікувана ставка вартості позичкового капіталу; К — сума
капіталу підприємства; ВК — сума власного капіталу; ПК — сума
позичкового капіталу.
Середньозважена вартість капіталу (WACC) показує середню дохідність, якої очікують
(вимагають) капіталодавці (власники та кредитори), вкладаючи кошти в підприємство. Вона
залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власників і кредиторів.
Оцінка середньозваженої вартості капіталу:
1. Визначення джерел фінансування підприємства і відповідні їм затрати на капітал;
2.Оскільки % по кредитам, як правило, зменшують базу для оподаткування, то для оцінки
довгострокового залученого капіталу необхідно перемножити його величинну на
коефіцієнт (1-Т), де Т – ставка податку на прибутку у %.
3. Для кожного джерела фінансування визначається його частка у загальній сумі капіталу.
4.Для того, щоб розрахувати WACC, необхідно вартість кожного з елементів капіталу
(виражену у %) перемножити на його вагу у загальній вартості капіталу.
WACC використовується при :
- складанні бюджета капітальних вкладень;
- використання методу NPV для оцінки інвестиційних проектів;
- використанні методу внутрішньої норми доходності IRR
Обмеження методу середньозваженої вартості капіталу.
   Наведений метод розрахунку вартості капіталу для підприємства широко застосовується на
практиці, але варто зробити деякі уточнення щодо його використання.
   1. Припускається, що поточна структура капіталу є оптимальною або такою, що незначною
мірою відрізняється від оптимальної. Інакше кажучи, припускається, що поточна вартість
капіталу не може бути суттєво зменшена за рахунок зміни існуючої структури капіталу.
   2. Приймається, що будь-який проект, який оцінюється, не є значимим у тому розумінні, що
він не настільки великий, аби його фінансування могло б призвести до реструктуризації
фондового пулу. Якщо ж проект є дуже великим стосовно існуючого розміру компанії,
необхідно хоча б приблизно визначити питому вагу і вартість кожного з джерел після того, як
фінансові ресурси будуть запозичені і проект почне реалізовуватися. На практиці дуже важко
зробити це з необхідним рівнем точності.
   3. новий проект, який знаходиться у процесі оцінки, має той самий рівень ризику, що й
поточні проекти у портфелі підприємства. Якщо ж проект має відмінний від інших клас
ризику, ця обставина може вплинути на вартість одного або всіх існуючих джерел капіталу.
17. Оцінка вартості довгострокових активів.
Оцінка вартості довгострокових активів проводиться на основі моделі CAPM.
Основна ідея моделі заключається у тому, що альтернативна вартість капіталу залежить від
ставок, які склалися на ринку, а також від рівня ризику, з яким пов’язані інвестиції.
CAPM передбачає, що існує лінійна залежність між ризиком (бета-коефіцієнтом) та премією
за ризик, яку очікують інвестори. Враховуючи те, що безризикова норма дохідності цінних
паперів відповідає нульовому ризику ( = 0), а рентабельність ринкового портфеля
характеризується ризиковістю  = 1, пряму ринку цінних паперів можна побудувати,
спроектувавши лінію через ці дві точки. Кожна точка на прямій ринку цінних паперів
дорівнює частці ризику (відповідно прибутковості), яка відповідає окремому активу, що
входить в максимально диверсифікований ринковий інвестиційний портфель М.

Модель CAPM побудована на припущеннях:

всі інвестори - приймають рішення у одному
періоді, прагнуть максимізувати їх очікуваний
прибуток кінцевого добробуту і, чий вибір
альтернативи серед портфелів залежать від
очікуваної доходності і середнього
квадратичного відхилення розподілу
вірогідності очікуваних повернень;
всі інвестори орієнтуються на ідентичні оцінки
як щодо очікуваної доходності, так і
середнього квадратичного відхилення всіх
активів, а також щодо коваріації доходності між усіма парами активів;
всі інвестори можуть позичити необмежену кількість грошової маси за безризиковою
ставкою;
відсутні податки;
всі інвестиції є цілком подільними, можуть бути купленими або проданими без затримки або
труднощів, і можуть бути купленими або проданими без операційних витрат;
жодні інвестори не тримають досить великого портфеля, щоб індивідуально впливати на ціни
інвестицій, купуючи або продаючи;
кількість усіх інвестицій є фіксованою.
Етапи побудови CAPM:
1. визначення ставки доходності безризикових активів.
2. визначення показника доходності в середньому на ринку. Премія за ринковий ризик
може бути визначена як різниця між середнім показником доходності на ринку і
показником доходності по без ризиковим активам.
3. оцінка фактору ризику (фактор ß). Вкладення грошей у певну компанію несе у собі
ризик, який можна оцінити відносно середнього ризику на ринку.
якщо  = 1, то ризик інвестицій в аналізований актив знаходиться на рівні ринкового, а отже,
і премія за ризик буде наближеною до середньоринкової ставки дохідності;
якщо  > 1, то вкладення в актив вважатимуться такими, яким властивий вищий, ніж
середньоринковий рівень ризиковості, а отже, інвестори вимагатимуть більшу, ніж
середньоринкову норму дохідності;
якщо  < 1, то це свідчить про нижчий за середньоринковий ризик інвестицій в аналізований
актив, як наслідок — премія за ризик, на яку сподіватиметься інвестор буде меншою, ніж
середньоринкова;
якщо  = 0, то це означає, що ризик вкладень в актив становить 0; ідеться про безризикові
інвестиції.
18.Аналіз вартості акцій. Визначення балансової вартості капіталу. Ринкова
капіталізація.

19. Аналіз показників добробуту акціонерів.

Показники добробуту акціонерів умовно об’єднують параметри вартості, визначені на основі
зовнішніх по відношенню до компанії даних (даних фондового ринку).
Можна об’єднати усі вигоди, які отримує акціонер від компанії, під терміном „вартість
компанії для акціонера” або „акціонерна вартість”. Відповідно основною задачею управління
компанії буде максимізація акціонерної вартості.
Загальний принцип показників добробуту акціонерів передбачає, що ринки капіталу в цілому
здатні ефективно визначати ціну на всі цінні папери.
Якщо акції компанії не продаються і якщо вона періодично виплачує акціонерам дивіденди,
то у цьому випадку акціонера в компанії представляє собою доходну інвестицію, яка нічим не
відрізняється від депозитного вкладу в банку, за виключенням того, що вкладення коштів в
компанію супроводжується більш високим ризиком, ніж банківський депозит, і суми
виплачуваних дивідендів можуть змінюватися від багатьох факторів.
Якщо акціонер володіє привілегійованими акціями, які гарантують стабільний дохід, то
регулярність виплат встановлених дивідендів являється головним критерієм, за яким він
оцінює діяльність компанії.
Для оцінки вартості компанії використовують гіпотетичну величину, яка дорівнює сумі усіх
дивідендів за майбутні роки існування компанії. Якщо враховувати, що компанія проіснує
нескінченно довго, то сума дивідендів могла б приблизитись до безкінечності. Але оскільки
діє фактор зміни вартості грошей у часі, який посилюється дією інфляції, то вартість грошей у
майбутньому буде менше, ніж в даний момент. Тому перед сумуванням необхідно привести
усі суми грошових засобів до єдиної бази (дисконтувати).
Якщо припустити, що на вартість майбутніх грошових коштів впливає лише інфляційний
фактор і незмінний темп росту інфляції складає r j % в рік, то вартість виплачених дивідендів
2
D через один рік, приведена до поточної вартості, складе D∗(1−r j ) , через 2 роки - D∗(1−r j ) .
Сума приведених дивідендів складе поточну оцінку вартості компанії:
∑ дивідендів=D 1∗(1−r j )+D 2∗(1−r j )2+. ..+Dn∗(1−r j )n
20.Аналіз доданої ринкової вартості.Аналіз прибутку на інвестиційний капітал
Додана ринкова вартість (MVA)– показник, який виражає величину перевищення ринкової
капіталізації компанії над вартістю її чистих активів, показаних в бухгалтерському балансі.
MVA= Ринкова капіталізація компанії – Вартість чистих активів (власного капіталу) по
балансу компанії.
Недоліки MVA: 1. не дає уявлення про час створення вартості (це мого бути у поточному році
або багато років назад). Тому правильною буде орієнтація на щорічну зміну MVA
2.Оскільки величина капіталу взята з балансу, то обмеження методів бухгалтерського обліку
стосуються і цього показника.
Очевидно, що ринкова капіталізація компанії може суттєво відрізнятися від її балансової
вартості. Відповідно різниця між ринковою і балансовою вартістю компанії може показувати
факт „додавання” ринкової вартості, яка не фіксується у фінансовій звітності. Таким чином,
максимізація цієї доданої вартості може представляти собою одну із стратегічних цілей
компанії.
Зміна показника MVA відповідає величині створеної за рік вартості і визн.
Δ(MVA t )=MVA t −MVA t−1
Для того, щоб порівняти значення MVA з показниками інших компаній, можна провести її
нормування, яке розрах.:
Нормована Δ MVA t =(MVA t −MVA t−1 )/ Інвестованийкапітал t−1
На практиці показник прибутку на інвестований капітал використовується як компаніями,
так і зовнішніми користувачами їх фінансової звітності, щоб порівняти інвестиційний проект,
пов'язаний з вкладенням коштів у будь-яку компанію, з іншими інвестиційними проектами за
ступенем їх ефективності. Для розрахунку даного показника використовується наступна
формула: Коефіцієнт рентабельності інвестованого капіталу (ROIC)
де: NOPLAT - чистий операційний прибуток за
вирахуванням скоригованих податків;
Інвестований капітал - капітал, інвестований в
основну діяльність компанії;
Головна умова, яка повинна бути при цьому досягнуто, це те, що при аналізі повинен бути
врахований той і лише той капітал, який використано для отримання прибутку, включеної в
розрахунок.
На практиці часто вдаються до спрощеного підходу, при якому не виділяється основна
діяльність компанії, а аналіз ведеться по всіх інвестицій та всіх доходах. Похибка цього
припущення буде залежати від того, якою буде величина неопераційної прибутку компанії в
аналізованому періоді і наскільки великі інвестиції в неосновної діяльності.
Враховуючи можливі допущення, формула ROIC може записуватися і в інших видах:

Показники величини інвестицій беруться за середньорічним значенням (визначається як сума

на початок і на кінець року, поділена навпіл).
У всіх випадках при розрахунку даного коефіцієнта передбачається використання даних з
річних звітів про прибутки та збитки. Якщо при розрахунку використовується квартальна чи
інша звітність, то коефіцієнт повинен бути помножений на кількість періодів звітності в році.
Даний показник іноді називають Рентабельність сумарного капіталу (Return On Total Capital,
ROTC) або просто Рентабельність інвестицій (Return On Investment, ROI). Останній варіант
назви застосовується і до всієї групи показників рентабельності капіталу.
21. Аналіз доданої економічної вартості.
Економічна додана вартість (EVA) представляє собою прибуток підприємства від звичайної
діяльності за вирахуванням податків, зменшена на величину плати за весь інвестований у
підприємство капітал. Показник застосовується для оцінки ефективності діяльності
підприємства з позиції його власників, які вважають, що діяльність підприємства має для них
позитивний результат у випадку, якщо підприємству вдалося заробити більше, ніж складає
прибутковість альтернативних вкладень. Практично показник EVA розраховується наступним
чином: EVA = прибуток від звичайної діяльності-податки та інші обов'язкові платежі -
інвестований у підприємство капітал (тобто сума пасиву балансу) * середньозважена ціна
капіталу. тобто EVA = (PT) - IC * WACC = NP-IC * WACC = (NP/IC- WACC) * IC,
P-прибуток від звичайної діяльності; T-податки та інші обов'язкові платежі;
IC-інвестований у підприємство капітал; WACC-середньозважена ціна капіталу;
NP - чистий прибуток. EVA = (NP/IC- WACC) * IC = (ROI-WACC) * IC, (3) де:
ROI - рентабельність капіталу, інвестованого в підприємство.
З формули (3) випливає, що важливу роль при розрахунку показника EVA грають структура
джерел фінансових ресурсів підприємства і ціна джерел. EVA дозволяє відповісти на питання
інвесторів підприємства: який вид фінансування (власне або позикове) і який розмір капіталу
необхідний для отримання певного значення прибутку.
Середньозважену ціну капіталу можна розрахувати за наступною формулою:
WACC = PЗК * dЗК + PСК * dСК, де: (4)
PЗК-ціна позикового капіталу; dЗК - частка позикового капіталу в структурі капіталу;
PСК - ціна власного капіталу; dСК - частка власного капіталу в структурі капіталу.

22.Аналіз доданої акціонерної вартості.

Метод доданої вартості капіталу (SVA) оцінює приріст акціонерної вартості капіталу. Цей
приріст являється різницею між акціонерною вартістю капіталу, створеною майбутніми
інвестиціями, та акціонерною вартістю капіталу, створеною минулими інвестиціями (у
спрощеному вигляді – балансовою вартістю акціонерного капіталу)
Отже, для розрахунку SVA необхідно визначити ринкову вартість акціонерного капіталу. Для
цього використовуються відомі методи оцінки вартості підприємств, які ґрунтуються на
дисконтуванні грошових потоків. Алгоритм розрахунку SVA охоплює чотири етапи: 1) оцінка
минулої діяльності; 2) прогнозування майбутньої діяльності;3) оцінка витрат на капітал; 4)
оцінка доданої вартості акціонерного капіталу.При проведенні оцінки діяльності за попередні
періоди, на базі фінансової звітності виокремлюються фактори ефективності управління і
розраховуються вихідні показники, необхідні для прогнозу чистого грошового потоку
майбутньої діяльності.У процесі прогнозування проводиться:коригування показників з метою
виокремлення функціонуючих активів; прогноз статей балансу; оптимізація чистого
грошового потоку; оцінка ефективності інвестиційних проектів. Визначаються: інвестиції в
основний та оборотний капітал; потреба у зовнішньому фінансуванні; внутрішній
інвестиційний потенціал підприємства; структура капіталу з метою максимізації чистих
грошових потоків. Оцінка витрат на капітал передбачає:
пошук, оцінку і мінімізацію зовнішніх і внутрішніх корпоративних ризиків, які охоплюють
виявлення потенційної загрози з боку
конкурентного середовища й оцінку впливу на вартість підприємства, зміну
макроекономічних і конкурентних факторів; оцінку частки власного і позикового капіталу з
урахуванням аналізу їхньої оптимальної структури; визначення вартості витрат на власний і
позиковий капітал; виявлення факторів мінімізації вартості капіталу.
23. Модель максимізації прибутку
Головною метою будь-якої комерційної організації є отримання прибутку, тобто максимізація
її вигод по відношенню до витрат. У ринковій економіці розмір одержуваної комерційною
організацією прибутку ніким не обмежується, у зв'язку з чим поведінка фірми найкращим
чином може бути описано за допомогою моделі максимізації прибутку, розробленої
дослідниками з теорії мікроекономіки фірми.
Спочатку варіанти моделей максимізації прибутку зосереджувалися на рішеннях, максимізує
прибуток у короткостроковій перспективі, тобто дозволяють максимізувати сумарний
короткостроковий дохід за вирахуванням загальних витрат. У більш пізніх варіантах таких
моделей передбачалося, що мета фірми полягає у максимізації вартості фірми в перспективі
на майбутнє. Оскільки вартість фірми в тривалому інтервалі визначається потоком її
майбутніх прибутків, які можуть відповідати, а можуть і не відповідати очікуванням, модель
повинна бути розвинена з тим, щоб включити в неї поточну вартість майбутніх грошей
(майбутніх прибутків) і концепцію ризику.
24. Поточна вартість, методика її визначення.
Поточна вартість - це сьогоднішня вартість суми, яка буде отримана в майбутньому,
дисконтована на основі тієї чи іншої відсоткової ставки. Концепція поточної вартості
заснована на принципі складних відсотків. Припустимо, що сьогодні інвестований 1 грн. при
річній процентній ставці. Тоді через рік сума А рівна основного капіталу та відсотками,
складе А1=1+(1*і).
У загальному вигляді концепція поточної вартості (РV) майбутніх прибутків виражається
формулою:
де РV відображає поточну вартість майбутніх прибутків, п - отримувану до
кінця періоду дисконтування в n років при вільній від ризику періодичної
ставкою дисконту i, виражається десятковим дробом. Інакше кажучи, якщо
майбутні прибутки вважаються достовірними, то може бути використана ставка дисконту без
урахування ризику, що дорівнює i. Якщо майбутній дохід не можна вважати гарантованим, то
треба використовувати ризикову ставку дисконтування r, що визначається як / плюс премія за
ризик, що компенсує його. Таким чином, величина r відображає ступінь ризику. Це буде
норма капіталізації або вартості капіталу фірми, тобто та норма доходу, яку вимагатимуть
інвестори після вивчення економічного становища фірми і фінансового ризику.
Незалежно від того, яка мінлива використовується, модель дозволить максимізувати поточну
вартість дисконтованого потоку прибутків.
25.Максимізація капіталу власника.
Максимізація стану власника. Мірою стану власника служить вартість акції фірми. Тому
модель максимізації прибутку передбачає спробу фірми максимізувати ринкову вартість
однієї акції свого акціонерного фонду. Фундаментальний підхід до оцінки вартості акції
можна виразити як:
де V - капіталізована вартість на акцію; Е - очікуваний прибуток на акцію, тобто
прибуток, поділена на кількість акцій, що підлягають сплаті (це неідентичні
дивідендам на акцію, якщо тільки всі доходи компанії не будуть розподілені у
вигляді дивідендів, що малоймовірно); r - норма капіталізації, або необхідна норма доходу.
Такий підхід універсально використовується при оцінці вартості акціонерного фонду
інвесторами, які множать оцінюваний дохід на коефіцієнт, званий ставленням «ціна-дохід»,
ставленням «час-дохід
або мультиплікатором «ціна-дохід», для оцінки вартості даного акціонерного фонду.
Відношення «ціна-дохід» - це просто величина, зворотна нормі капіталізації, г (тобто 1/r).
26. Модель максимізації продаж.
Модель максимізації продажів - це, ймовірно, найбільш широко відома альтернатива моделі
максимізації прибутку. Фахівці наводять такі аргументи на користь використання даної
моделі:
- Зміна в продажах вимагає великих змін в методах організації торгівлі та технології
виробництва, ніж це буде виправдано рівноцінними змінами у прибутках;
- Управлінський апарат фірми може відчувати, що відсутність збільшення продажів призведе
до скорочення впливу компанії на ринку і зробить її більш вразливою для конкурентів;
- Оскільки в більшості випадків керуючі є найманими службовцями, а не власниками фірми,
оцінка роботи її управлінського апарату буде більш чутливою до рівня продажів, ніж до рівня
прибутків (до тих пір, поки підтримується прийнятний рівень прибутків).
Прихильники моделі максимізації продажів визнають, що деякий мінімальний рівень
прибутку необхідний, однак вони впевнені, що фірма, яка прагне до максимізації продажів,
віддасть перевагу пожертвувати деякими або всіма своїми прибутками вище певного
мінімуму для того, щоб збільшити обсяг продажів.
27. Модель максимізації зростання, сфера застосування.
Згідно звичайної моделі максимізації зростання, при досягненні фірмою рівня випуску, стійко
забезпечує максимізацію прибутків, випуск продукції повинен залишатися постійним до тих
пір, поки залишаються постійними витрати і рівень попиту. За цією моделлю у фірми будуть
відсутні підстави для подальшого нарощування виробництва і продажів.
У дійсності, звичайно, попит і витрати не залишаються постійними, і фірма буде прагнути до
зростання з тих же причин, що сприяють максимізації продажів. У віддаленій перспективі
зростання фірми буде визначатися наявністю достатнього потоку прибутків. Очевидно, що які
б відмінності не проявлялися в короткострокових інтересах фірм, що максимізує зростання,
продажу або прибутку, їх довгострокові інтереси, ймовірно, будуть однаковими. Рішення по
максимізації зростання неминуче буде рішенням про максимізації прибутку в перспективі.
28.Японська модель максимізації доданої вартості.
Модель доданої вартості - це довгострокова концепція, спрямована на максимізацію вигоди
всіх учасників: керівників, робочих, постачальників і акціонерів. Її вихідна філософія полягає
у тому, що основна мета комерційної організації полягає у винагороді своїх працівників (як
керуючих, так і рядових співробітників). Винагорода включає в себе не тільки збільшену
заробітну плату і додаткові привілеї, але також і задоволення, одержуване від виготовлення
високоякісного продукту. Заробітна плата управлінського апарату, заробітна плата
співробітників і інші витрати на утримання персоналу є невід'ємною частиною повної доданої
вартості. Тим самим управління та праця не будуть супротивниками, навпаки, вони будуть
партнерами, що переслідують спільну мету - максимізацію доданої вартості.
Кщо виникає потреба в скороченні винагороди робітникам. То першим буде скорочена оплата
праці управлінського персоналу.
29. Модель управлінської поведінки, її структура.
Моделі управлінського поведінки стосуються розділення функцій між власниками і
керуючими. Моделі управлінського поведінки включають модель управлінської вигоди,
модель управлінської розсудливості й агентську модель. Всі ці моделі виходять з наступних
базових припущень: - Як власники (акціонери), так і керуючі є раціональними людьми, що
намагаються максимізувати свою особисту вигоду; - Існують корінні протиріччя між
інтересами власників та інтересами керуючих, тому коли керуючі намагаються максимізувати
свою вигоду, вони зменшують вигоду власників.
Модель управлінської вигоди.Твердження моделі: - в компаніях яким керують управлінці
става прибутку нижча, ніж в кмпаніях , якими керують власники. Так як апарат управління
ігнорує зацікавленість власників в максимізації прибутку; - професійні управлінці не мають
власного інтересу в максимізації прибутку.
Модель управлінського благо розуміння.За теорією цієї моделі управлінці можуть
переслідувати власні інтереси, за умови забезпечення рівя прибутку. Достатнього для виплати
прийнятних дивідендів власникам та подальшого фінансування росту. Недолік; недооцінка
реальної поведінки управлінців, вони все рівно будуть ставили власні інтереси на перше
місце.
Агентська модель. Ця модель орієнтована на відносини між принципалами (акціонерами) і їх
агентами (керуючими), які діють на користь перших. Щоб керуючі могли діяти, акціонери
через раду директорів повинні делегувати право прийняття рішень головному виконавчому
директору. Його повноваження повинні припускати делегування права прийняття рішень
іншим керуючим фірми.
Проблема тут у тому, що акціонери не можуть знати, чи дійсно керуючі роблять все, що в
їхніх силах, для максимізації стану власників. Акціонери можуть бачити тільки результати
дій керівного апарату нижньої ланки. Якщо тільки акціонери не є одночасно керуючими (як
це має місце в закритих акціонерних товариствах), то вони не здатні спостерігати за
повсякденним процесом управління компанією.
Якщо результати роботи керуючих будуть незадовільними, то акціонери, діючи через раду
директорів, можуть покарати їх (позбавити премій, не підвищити оклад або навіть звільнити).
Але до тих пір, поки результати залишаються задовільними, акціонери не здатні встановити,
чи дійсно вони отримують максимум того, що можуть мати.
Теоретично можливо, що для оцінки дій керуючих буде встановлена складна і дорога
інтелектуальна система, здатна контролювати їх роботу. Природно, що акціонери практично
не зацікавлені в таких витратах, а деякі прихильники агентської моделі вважають зайвим
такий повсякденний контроль за діяльністю управлінського апарату. Вони вказують на
емпіричні дані, що свідчать про наявність строгого зв'язку між прибутковістю компанії та
оплатою виконавців, вважаючи ці дані достатнім доказом наступного положення: динаміки
ринку достатньо для того, щоб змусити керуючих робити все, що в їх силах.
32.Особливості визначення ставки дисконтування при використанні різних джерел
фінансування інвестицій.
У випадку коли дохідність привілегірованих акцій фіксована , вартість капіталу
визначається: rp=Dp/Pp , де Dp – величина дивіденду. Виплаченого по привілегірованій акції; Р-
ціна привілег. акіції.
Реінвестований прибуток.
33. Поняття реального інвестиційного проекту, форми та напрямки їх реалізації.
Особливості вивченні спільних інвестиційних проектів.
Реальні інвестиції (виробничо-технічні) передбачають вкладення коштів в фізичні та
нематеріальні активи. Існують наступні види реальних інвестицій:
1. Вимушені (обов'язкові) - це інвестиції, пов'язані із задоволенням різних стандартів і
нормативів (зоологічні стандарти, стандарти безпеки продукту і т.д.).
2. Інвестиції, пов'язані зі зниженням поточних витрат, - інвестицій Для поточного
удосконалення технологічного процесу та продукції,
3, Інвестиції в оновлення основного капіталу (інвестиції на заміну вибуття),
4, Інвестиції в розширення виробництва - інвестиції в збільшення одиниць вартості
виробничого апарату в рамках діючих виробничих площ.
5. Інвестиції в нове будівництво.
6. Інвестіцмм в нові товари, технології п ринки.
7. Інвестиції і ризикові науково-дослідні і досвід по-конструкторські роботи (НДДКР),
Залежна і незалежна інвестиції. Два інвестиційних проекти є Незалежними, якщо грошові
потоки одного проекту не зміни юті я при здійсненні чи нездійсненні іншого проекту, В
іншому випадку проекти є залежними Якщо рішення здійснити даний проект збільшить
доходи, одержувані по іншому проекту, то перший проект називається доповнюючим по
відношенню до другого, Якщо один проект неможливо здійснити при прийнятті іншого, то
такі проекти є взаємовиключним.
Якщо прийняття одного проекту зменшує доходи іншого, то перший проект називається
заміняє (субститутом) другий.
Статистична залежність. Інвестиції (навіть економічно незалежні) залежні статистично,
якщо їх грошові потоки пов'язані з деяким зовнішнім подією. Наприклад, інвестиції в
будівництво дорогих ломів та у виготовлення дорогих ювелірних прикрас взаємозалежні,
тому що визначаються доходами багатих верств суспільства. Ризик вище в порівнянні із
здійсненням статистично незалежних інвестицій.
34. Основні показники оцінки реальних інвестицій, особливості їх розрахунку та
інтерпретації: чиста наведена вартість (NPV), внутрішня норма доходності (IRR), термін
окупності, індекс рентабельності (RI). Економічний зміст чистої приведеної вартості.
До основних показників ефективності інвестиційної діяльності на мікрорівні при
здійсненні прямого виробничого інвестування слід включити:
1. Чистий приведений доход (ЧПД) NPV.
Чистий приведений доход характеризує загальний абсолютний результат інвестиційної
діяльності, її кінцевий ефект.
Інвестиційний потік формується під впливом низки факторів і точу може мати певні
модифікації. Всі інвестиційні потоки можна розділити на ординарні і неординарні. В
ординарному потоці інвестиційні доходи і витрати чітко упорядковані в часі, тобто спочатку
ідуть вкладення на початку кожного періоду (місяця, кварталу, року), а потім наступає
віддача від цих вкладень. Неординарний потік не передбачає такої чіткої упорядкованості.
Тобто в такому потоці інвестиційні витрати можуть виникнути і на заключних стадіях
здійснення інвестиційного проекту.
Якщо характеристики доходів і капіталовкладень зображені у вигляді потоку платежів,
тоді NPV дорівнює сучасній величині цього потоку. NPV можна визначити як різницю
сучасних величин доходів і інвестицій. Величина NPV є основою для визначення більшості
вимірників ефективності.
Величина NPV може бути не тільки додатною, але й нульовою, і навіть від'ємною. Однак
додатна величина NPV ще не гарантує ефективність інвестування. її слід оцінювати разом з
відносними показниками. Існують різні формальні підходи до розрахунку.
2. Внутрішню норму доходності (ВНД) IRR
Внутрішня норма доходності. або норма доходності дисконтованого потоку — це
розрахункова ставка відсотків, за якої капіталізація регулярно одержуваного доходу дає суму,
що дорівнює інвестиціям і, таким чином, інвестиції окупаються . Чим вище ВНД (позначимо
її як ів), тим вище ефективність інвестування. Величина ів за несприятливих умов може бути
нульовою і навіть від'ємною. Слід звернути увагу, що наявність додатного значення / 9не дає
підстави вважати інвестування ефективним. Залежно від джерел фінансування, існують різні
вимоги щодо рівня внутрішньої норми дохідності.
3. Термін окупності.Період протягом якого сума отриманих доходів буде дорівнювати
вкладеним інвестиціям
РР=∑Сі/(1+r)t, де Сі-чистий грошовий потік, r- ставка дисконтування.
4. Індекс рентабельності RI
Ще одним показником ефективності прямого виробничого інвестування, який не має
визначальної ролі, а виконує функцію додаткового показника, що супроводжує ЧПД, є індекс
рентабельності. Він характеризує відсоткове покриття інвестиційних витрат потоком доходів.
Таким чином, показник рентабельності інвестицій можна розраховувати на основі потоку
надходжень з урахуванням фактора часу. З цією метою дисконтовані інвестиційні доходи
співвідносять з інвестиційними витратами, дисконтованими на той самий момент часу.
PI=PV/K
35.Економічний зміст чистої приведеної вартості.
Чистий приведений доход характеризує загальний абсолютний результат інвестиційної
діяльності, її кінцевий ефект. Це єдиний абсолютний вартісний показник, який не лише
характеризує теперішню вартість чистого доходу, а й показує:
максимальну величину, на яку можна збільшити інвестиційні витрати, щоб не понести
збитків за заданого рівня доходів і ставки дисконтування:
ресурс, що лежить в основі виплати дивідендів;
економію вкладених коштів завдяки їх використанню всередині компанії:
нереалізовану величину капіталу.
36. Економічний зміст внутрішньої норми доходності.
Внутрішня норма прибутковості (прибутку, внутрішній коефіцієнт окупності, Internal Rate of
Return - IRR) - норма прибутку, породжена інвестицією. Це та норма прибутку (бар'єрна
ставка, ставка дисконтування), при якій чиста поточна вартість інвестиції дорівнює нулю, або
це та ставка дисконту, при якій дисконтовані доходи від проекту рівні інвестиційних витрат.
Внутрішня норма прибутковості визначає максимально прийнятну ставку дисконту, при якій
можна інвестувати кошти без будь-яких втрат для власника.
IRR = r, при якому NPV = f (r) = 0,
Її значення знаходять із наступного рівняння:
CFt - приплив коштів у період t;
It - сума інвестицій (витрати) у t-му періоді;
n - сумарна кількість періодів (інтервалів, кроків) t
= 0, 1, 2, ..., n.
Економічний зміст даного показника полягає в тому, що він показує очікувану норму
прибутковості (рентабельність інвестицій) або максимально допустимий рівень інвестиційних
витрат в оцінюваний проект. IRR має бути вищим середньозваженої ціни інвестиційних
ресурсів: IRR> CC.
Якщо ця умова витримується, інвестор може прийняти проект, у противному випадку він
повинен бути відхилений.
Переваги показника внутрішня норма прибутковості (IRR) полягають у тому, що окрім
визначення рівня рентабельності інвестиції, є можливість порівняти проекти різного
масштабу і різної тривалості.
37. Поняття проекту з неординарним грошовим потоком.
Ряд інвестиційних проектів має грошові потоки, в яких інвестиційні витрати виникають на
заключних стадіях існування цих проектом. Цим негативним елементам грошового потоку
передують позитивні величини грошових надходжень.
38.Методи модифікації нетрадиційних грошових потоків ( метод Бірмена. Шмідта)
Бірман і Шмідт пропонують модифікувати нетрадиційні грошові потоки з метою
перетворення їх в традиційні двома способами.І.Дисконтувати від’ємний останній елемент,
додавання дисконтованої величини до попереднього позитивного елементу; і повторення цієї
процедури до тих пір поки не будуть усунені відємні елементи (крім першого). ІІ.Другий
спосіб передбачає рух в протилежному напрямку: реінвестуємо дохід першого року по ставке
і та додаємо цю величину до витрат останнього року.
39.Розрахунок модифікованої норми доходності
Ряд авторів, зокрема Ю. Брігхем і Л. Гапенскі рекомендують з метою вимірювання
прибутковості проектів з нетрадиційними грошовими потоками розраховувати модифіковану
норму прибутковості MIRR Один із способів її розрахунку полягає про використання підходу,
відповідно до якого MIRR є ставкою, врівноважує Сучасну вартість інвестицій даного
проекту та кінцеву (термінальну) вартість надходження, при цьому шуканий показник ставки
прибутковості є невідомою величиною в наступному рівнянні:
де РV (I) - сумарна сучасна вартість інвестицій; ТV (E) - сумарна
кінцева (термінальна) вартість інвестиції, При цьому підході
передбачається, що майбутні доходи реінвестуються за ставкою
дохідності, що дорівнює прийнятій ставкою дисконтування.
40. Визначення додаткового грошового потоку.
У ряді випадковий порівняння альтернативних різномасштабних проектів за показниками
NPV і IRR дає суперечливі результати. Наприклад, розглянемо наступні два проекти (ціна
капіталу - 10%)

Як видно з табл, проект Б

забезпечує більший розмір NPV, але менший рівень IRR, Який проект обрати? Для вирішення
цього завдання може бути сформований третій умовним проект на основі вирахування з
показників проекту Б показників проекту А. Далі розраховуються NPV і IRR цього нового
проекту. Якщо NPV даного проекту має позитивне значення і, отже, IRR вище ціни капіталу,
то можна вважати, що додаткові витрати по проекту є обгрунтованими.
41. Поняття визначеності. Вирішення задачі в умовах визначеності.
В умовах визначеності особа, яка приймає рішення, знає все про можливих станах суті явищ,
що впливають на рішення, і знає, яке рішення буде прийнято. Особа, яка приймає рішення,
просто вибирає стратегію, напрям дій або проект, які дадуть максимальну віддачу.
У загальному випадку вироблення рішень в умовах визначеності спрямована на пошук
максимальної віддачі або у вигляді максимізації вигоди (доходу, прибутку та корисності), або
мінімізації витрат. Такий пошук називається оптимізаційним аналізом.
Багато рішень в бізнесі потребують тільки знання поточних цін та величини попиту. Які
можуть бути визначені с достатньою точністю в найближчій перспективі. В умовах
визначеності приймаються більша частина рішень в задачах з теорії ймовірності.Визначеність
мА місце в більшості арифметичних та алгебраїчних задач. А також в багатьох моделях
лінійного та нелінійного програмування. Небагато чого може залишатися визначеним в
достатньо великому часовому проміжку.
42. Поняття граничного аналізу. Функції доходу, витрат і прибутку.  Графічне
зображення граничного аналізу.
В умовах визначеності доходи і затрати будуть відомі для будь-якого рівня виробництва та
продажу. Задача полягає в тому, щоб знайти їх оптимальне співвідношення, що дозволить
максимізувати прибуток. Для цього скористаємося можливостями граничного аналізу. В
ньому використовуються концепції граничного доходу і граничних затрат. На малюнку
представлені криві доходу, затрат та прибутку, типові для мікроекономіки.
Граничний дохід (MR) визначається як додатковий дохід (зміна загального доходу), що
отримується від продажу додаткової одиниці товару. Графічно він виражається нахилом
кривої загального доходу (TR).
Граничні затрати (MC) визначаються як додаткові затрати (зміна величини загальних затрат)
на покупку чи виробництво додаткової одиниці продукції. Графічно вони виражаються
нахилом кривої загальних затрат (TС)

Представлений графік дозволяє зробити наступні висновки:

1. При обсягах виробництва Q1 і Q4 TR точно дорівнює ТС, тобто прибуток дорівнює
нулю. Обсяг виробництва Q 1 або більше Q4 веде до збитків.
2. При обсягах виробництва більше Q1 або менше Q4 – прибуток позитивний.
3. Граничний аналіз показує, що до тих пір поки MR перевищує МС, виробництво і
продаж додаткової одиниці продукції буде приносити прибуток. Прибуток відповідно
максимізується на тому рівні виробництва, коли MR = МС.
43. Оптимізація функції. Табличний метод. Обчислювальний метод.
В граничному аналізі для пошуку граничного значення функції може бути використано
два методи. Один з них табличний, який може бути використаний незалежно від того, відома
функція чи ні. Другий – метод диференційного обчислення, який може бути використаний
лише тоді, коли функція відома та неперервна.
Оптимізація функції. Коли функція має максимум або мінімум, нахил її кривої в цій
точці буде дорівнювати нулю, відповідно, її перша похідна буде дорівнювати нулю. Точки
максимуму або мінімуму можуть визначатися у такій послідовності.
1. Знайти першу похідну функції та прирівняти її до нуля.
2. Вирішити отриманий вираз для критичних значень або значень Х, при яких дана
функція має максимум або мінімум.
3. Знайти другу похідну.
4. Ввести критичне значення у вираз для другої похідної. Якщо результатом буде
позитивне число, то функція має мінімум і навпаки.
Табличний метод. Перший крок до побудови таблиці – вибір бажаних показників
незалежної змінної, кількості об’яв. Варто звернути увагу, що обрані значення такої
незалежної змінної являють собою дискретні числа.

Кожне з вибраних значень незалежної

змінної потім підставляється у відповідне
рівняння, щоб отримати відповідне йому
значення функції. В даному випадку
рівняння використовуються для
визначення загального доходу, змінних
затрат та вкладеного прибутку відповідно
при кожній вибраній кількості об’яв.
Варто мати на увазі, що при аналізі даних
по граничному прибутку не береться до уваги
постійні затрати та отриманий
операційний дохід.
У порівнянні з табличним, обчислювальний метод є більш ефективним в силу
наступних причин:
- якщо відомо, що функція буде мати оптимум, а нахил графіку стане нульовим, то
можна отримати оптимальне значення незалежної змінної, просто взявши першу похідну,
прирівнявши її до нуля та вирішивши відносно Х.
- розрахунки дозволяють обробляти багатомірні функції, що було б надзвичайно важко,
якщо взагалі можливо, зробити табличним методом. Метод граничного аналізу багатомірних
функцій розвиває обчислювальний метод. Окремі похідні беруться для кожної незалежної
змінної, при цьому інші змінні вважаються константами. Всі окремі змінні прирівнюються до
нуля. В результаті отримуємо систему рівнянь, в якій кількість змінних дорівнюватиме
кількості рівнянь і відповідно кожне рівняння може бути в вирішене для кожної змінної.
44. Граничний аналіз багатовимірної функції.
Припустимо, що в результаті досвіду, накопиченого компанією, рекламне агентство
отримало нову інформацію, яка дозволяє виявити вплив об’яв, розміщених в кожному з двох
журналів. Тоді функція попиту набуде наступного вигляду:

де М1 – кількість повно сторінкових об’яв, розміщених в журналі 1

М2 - кількість повно сторінкових об’яв, розміщених в журналі 2
Як варто розподілити бюджет рекламної кампанії між згаданими журналами в світлі
додаткової інформації. Для відповіді на це питання візьмемо окремі похідні від рівняння.

45. Оптимальні вхідні фактори.

Оптимальні фактори входу. Рівняння показує, що попит на
випущену продукцію змінюється на (66 – 6М1) одиниць при зміні на
одиницю М1, коли М2 вважається константою. Ці функції
характеризують продукт М1 і М2 відповідно. Тепер ми можемо прирівняти ці рівняння.

Вирішивши це рівняння, отримаємо що М1 = М2 + 2,5, що означає, що об’яв в першому

журналі необхідно давати на 2,5 більше, ніж в другому.
46.Оптимальний рівень виходу.
Якщо піж оптимумом ми будемо
розуміти максимум обсягу
продажів, то відповідь можна
отримати прирівнявши рівняння
до нуля. Тоді отримаємо М1 = 11,
М2 = 8,5. Хоча це і відповідає
нашому висновку відносно
оптимального співвідношення
об’яв в журналах, але протирічить
заданій умові не розміщувати
об’яви на під полосах.
47.Оптимальний прибуток.
Для визначення раціонального розподілу об’яв, що дає максимальний прибуток, візьмемо
окрему похідну від рівняння та прирівняємо її до нуля.
48. Обмежений оптимум, теорія граничної продуктивності.
Раніше ми виходили з уявної думки про наявність необмежених ресурсів – не вводилися
обмеження на виробничу потужність підприємства чи на обсяг оборотного капіталу, що
витрачається на рекламу. в реальному житті робітники планового відділу не працюють в
таких ідеальних умовах. всі вони змушені йти на компроміси в розподілі обмежених ресурсів
з тим, щоб отримати максимально можливий результат при обмеженнях, накладених
управляючим або умовами життєдіяльності. В цих умовах ефективним інструментом можна
вважати граничний аналіз на основі диференційного обчислення.
Для вирішення цього питання необхідно звернутися до теорії граничної продуктивності.
З попереднього приклада з максимізації обсягу продажів ми отримали рівняння М1 = М2
+ 2,5. Якщо відомо, що ми можемо використати на рекламу тільки 40 000 грн., то відомо
6000М1 + 4000М2 = 40 000
Підставивши, отримаємо М2 = 2,5, М1 = 5.
Це означає, що в першому журналі ми розміщуємо 5 об’яв, а в другому – 2. Таким чином,
затрати дорівнюватимуть 38 000.
А вкладений прибуток при цьому складе:

49. Приростний аналіз прибутку.

Приростний аналіз прибутку оперує з будь-якими і всіма змінами в доходах, витратах та
прибутку, що є наслідком певного рішення. таким чином, приростний аналіз охоплює зміни
як самих функцій, так і їх значень. Основне правило рішення полягає в тому, щоб прийняти
будь-яку пропозицію, що збільшує прибуток, так відмовитися від пропозиція, що знижує її.
Оскільки в приростному рішенні розглядаються лише змінні, які можуть змінюватися,
постійні складові затрат (такі як страхування та знецінення грошей) не розглядаються. Таким
чином, приростні рішення відносяться до короткострокової концепції. Нажаль, багато
управлінців не використовують прирістні терміни. навпаки, вони приймають рішення,
виходячи з середніх значень загальних затрат, включаючи в них постійні та змінні складові
(повністю розподілені затрати. Майже завжди короткострокові рішення, основані на середніх
значеннях повністю розподілених затрат невірні, якщо метою фірм є максимізація прибутку.
50.Поняття ризику,умови ризику.Методи оцінювання ризику
51. Метод апріорі, метод апостеріорі.
Ризик існує тоді, коли особа, що приймає рішення, не знає заздалегідь його результатів, але
здатне встановити об’єктивний розподіл ймовірності можливих станів навколишнього
середовища і пов’язаних з ними віддач і результатів.
Метод апріорі. При методі апріорі той, хто приймає рішення, здатен визначити ймовірність
результату без експериментування чи аналізу минулого досвіду. Ймовірність того чи іншого
результату визначається дедуктивно на основі допустимих правил і принципів бізнесу при
умові, що характеристики можливих варіантів відомі заздалегідь. Чи припускаються всі ці
твердження з приводу ймовірності для передбачення конкретного результату? Звичайно, ні.
Вони просто говорять про те, що в достатньо великій кількості експериментів конкретний
результат не знаходить реалізації. Звідси слідує, що досвідчені гравці, що беруть участь у
подібних іграх, стикаються з умовами ризику, а не невизначеності. Можна сказати, що вони
програють, а ігровий дім в кінцевому рахунку виграє.
Апріорний метод оцінки ризику підходить в тому випадку, коли той, хто приймає рішення
може вирахувати ймовірність результату, не покладаючись на експериментування, вибірку чи
попередній досвід. Якщо це неможливо, то той, хто приймає рішення, повинен скористатися
апостеріорним методом. При цьому ми йдемо від причини до наслідку; ми спостерігаємо
наслідки засобом емпіричного вимірювання, а потім намагаємося встановити причину.
Метод апостеріорі. Метод апостеріорі припускає, що попередній досвід є типовим і що він
буде повторюватися в майбутньому. Для того, щоб встановити зміну ймовірності той, хто
приймає рішення, починає із спостереження частоти появи події, що являє інтерес, і розподіл
цієї частоти на загальну кількість спостережень.
Статистична теорія вимагає, щоб дані по частоті задовольняли трьом технічним умовам:
– дані повинні забезпечувати достатню кількість випадків і спостережень, щоб
продемонструвати стабільність;
– спостереження повинні повторюватися у сукупності спостережень;
– спостереження повинні бути незалежними. (В даному випадку незалежність означає, що
спостереження робляться випадково і, таким чином, величина будь–якої конкретної
випадкової змінної, отриманої з тієї ж сукупності.)
Якщо вищеназвані умови будуть задоволені, то розподіл частоти може бути перетворене в
розподіл ймовірності. Помітимо, однак, що існує різниця між розподілом частоти і
розподілом ймовірності. Розподіл частоти – це табулювання того, скільки разів виникали
певні події в минулому. Розподіл ймовірності – це табулювання можливості виникнення цих
подій в майбутньому у відсотках. Якщо той, хто приймає рішення, готовий припустити, що
попередній досвід є типовим і що він може бути використаний у майбутньому, то
найпростіший спосіб для побудови розподілу ймовірності – це здійснити пряме перетворення
розподілу частоти..
Якщо умови такі, що статистична ймовірність події повинна бути обчислена об’єктивно, то
можливість такого результату повинна визначатися як ризик. Таким чином, страхові компанії
можуть передбачати з високим рівнем ймовірності смерті, нещасні випадки і збитки від
пожеж. Ці ймовірності допомагають їм приймати рішення відносно рівнів і ставок страхових
премій. Один з методів, що застосовується для досягнення цих цілей, полягає в тому, щоб
вирахувати розподіл ймовірності можливих результатів із блоку вибіркових спостережень, а
потім підрахувати припустиму вартість.
52.Імовірнісні підходи до визначення очікуваного значення доходу.
Очікувана вартість Е(Х)=∑РіХі , де Рі – ймовірність і-ої віддачі, Хі – вартість і-ої віддачі.
Очікувана вартість стратегії представляє собою середньозважену вартість. В якій
використовується ймовірність віддачі в якості вагових коефіцієнтів. При порівнянні стратегій
менеджер обирає стратегію з найвищою очікуваною вартістю. Якщо декілька стратегій мають
однакові очікувані вартості. То для обрання однієї стратегії використовують ступінь ризику.
53.Поняття умовної імовірності. Розподіл імовірностей. Графічний метод – “дерево
рішень”.
Кожному обсязі виробництва притаманні свої ціни.Ймовірність появи цін залежить від
ймовірностей розподілу обсягів реалізації – така імовірність називається умовною.
Дерево рішень – це графічний метод, який показує послідовність стратегічних рішень
при кожному можливому блоку обставин. Побудова і аналіз дерева рішень підходять в будь-
якому випадку, якщо послідовний ряд обумовлених рішень приймається в умовах ризику. Під
обумовленим рішенням мається на увазі рішення, яке залежить від обставин або опціонів, що
з’являються пізніше.
Побудова дерева рішень починається з першого або більш раннього рішення і
просувається вперед по часу через ряд послідовних подій та рішень. При кожному рішенні
або подій у дерева з’являються гілки, які показують кожний можливий напрям дій до тих пір,
поки всі логічні послідовності та віддачі, що з них витікають, не будуть викреслені.

Q1

Q Q2

Q3

54.Визначення очікуваного обсягу виробництва.

Е(Q)=∑Qm*wm
55. Методи визначення рівня ризику: абсолютний і відносний ризик.
Одним із способів вимірювання ризику можна вважати обчислення розмаху, який являє
собою різницю між крайніми величинами віддачі.
В нашому прикладі розмах 1 S дорівнює 10 (від низького, що дорівнює 10, до високого, що
дорівнює 20), тоді як розмах 2 S дорівнює 40 (від низького, що дорівнює 0, до високого, що
дорівнює 40).
Розмах – це корисна попередня оцінка, але вона враховує лише крайні вартості і не враховує
вартості, розміщені між ними. Якщо ми припустимо наявність нормального розподілу
ймовірності, то більш точним вимірюванням ризику буде статистика, що називається
середнім квадратичним відхиленням (позначається грецькою літерою «сігма» ), яке є
виміром відхилення віддачі від припустимої вартості. Середнє квадратичне відхилення
показує жорсткість розподілу ймовірності. Чим вище середнє квадратичне відхилення, тим
вища ймовірність можливої віддачі, і, відповідно, тим вищим є ризик. Обчислення середнього
квадратичного відхилення можна проводити
наступним чином.
Крок 1. Обчислимо припустиму вартість (зважене середнє арифметичне)
розподілу
Крок 2. Віднімемо припустиму вартість із кожного результату з метою отримання ряду
відхилень від припустимої вартості
Крок 3. Піднесемо до квадрату кожне відхилення, потім помножимо піднесене до квадрату
відхилення на ймовірність пов’язаного з ним результату. Потім додамо результати з метою
отримання середнього піднесеного до квадрату
відхилення, чи дисперсії , розподілу ймовірності:
Крок 4. Взявши корінь квадратний із дисперсії, отримаємо середнє квадратичне відхилення,
Для будь–якого нормального розподілу крива ймовірності розподілу симетрична відносно
середнього. Зона під кривою являє загальну ймовірність, що дорівнює 1,0, розділену на дві
рівні частини. Таким чином, ймовірність (зона) зліва від середнього дорівнює 0,5, і
ймовірність справа 0,5.
Вимірювання відносного ризику. Припустимо, що фірма має можливість здійснювати
інвестиції у два різних проекти. Один має припустиму вартість в 500 000 грн. із середнім
квадратичним відхиленням в 5000 грн. Другий має припустиму вартість в 100 000 грн. із
середнім квадратичним відхиленням в 2000 грн. Який з них більш ризикований?
Якщо ми скористаємося середнім квадратичним відхиленням для вимірювання ризику, то ми
повинні зробити висновок, що більш крупний проект є більш ризикованим. Але якщо
врахувати середнє квадратичне відхилення у відношенні розміру проекту, то відносний ризик
буде нижчим для більш крупного проекту. Зрозуміло, що для порівняння ризикованості
проектів із величинами інвестицій, що сильно відрізняються, віддач і припустимої вартості
необхідно користуватися скоріше відносними, ніж абсолютними вимірюваннями.
Коефіцієнт варіації – це відношення середнього квадратичного відхилення до припустимої
вартості, чи середнього. Обчислений у відсотках, він є індексом ризику в розрахунку на
гривню прибутку і, таким чином, забезпечує можливість порівняння відносного ризику
стратегій чи проектів із величиною, що сильно відрізняється.
В даному випадку використання коефіцієнту варіації приводить до тих самих висновків, які
були досягнуті, коли середнє квадратичне відхилення було використане для вимірювання
ризику. Але цього може не відбутися, якщо припустимі вартості будуть іншими.
56. Аналіз рівня ризику.Визначення компромісу між ризиком і прибутком.
Яку стратегію обере той, хто приймає рішення, залежить від його відношення до ризику у
зв’язку із віддачею, а також від інших міркувань, таких, як загальний фінансовий стан
компанії.
Вісь абсцис на рис.3.3 являє собою абсолютний ризик (який вимірюється середнім
квадратичним відхиленням) і відносний ризик (який вимірюється коефіцієнтом варіації, C ).
Вісь ординат представляє середній прибуток стратегії чи проекту в гривнях. Перетин
прибутку і ризику для трьох стратегій: точки 1 S , 2 S і 3 S .
Криві A і B представляють функції ризику – прибутків організації, що приймає рішення A і
рішення B відповідно. Ці криві представляють потрібний прибуток як функцію ризику (вони
називаються також кривими ринкової байдужості). Крива A відображає неприйняття ризику,
оскільки по мірі того, як ризик зростає, потрібний прибуток зростає темпами, що
збільшуються. Крива B відображає стан організації, що підлягає ризику. По мірі підвищення
ризику, потрібний прибуток також збільшується, але не так швидко.
Бажаність припустимого прибутку вимірюється з її віддаленістю від вертикальної осі і
розміщенням відносно кривої компромісу того, хто приймає рішення – прибутку. Компанія у
випадку прийняття рішення A може не розглядати стратегію 2 S , тому що вона знаходиться
нижче його кривої. Вона може вибрати 1 S , віддавши їй перевагу над 3 S , якщо навіть 3 S і
буде вільна від ризику, тому що припустимий прибуток 1 S вищий, ніж прибуток, який
потребується після належного врахування ризику. Той, хто приймає рішення B , може
розглянути всі три стратегії, які можна вважати припустимими, але він також повинен обрати
1 S ,тому що вона обіцяє найвищий прибуток.

Абсолютний ризик і відносниий ризик С Прибуток

Рис . 3.3. Діаграма ризику прибутків
57.Ризик і спадаюча корисність.Поняття премії за ризик.
60. Поняття невизначеності. Вирішення задачі в умовах невизначеності.
Умови невизначеності виникають, коли тому, хто приймає рішення, відомі декілька
альтернатив і їх можливі наслідки, але ймовірність актуалізації того чи іншого результату
невідома чи не має змісту. Тому на відміну від ризику невизначеність містить значний
суб’єктивний фактор. Два спостерігача, що розглядають одну і ту ж ситуацію, інколи не
зможуть однаково дати її кількісні характеристики. Це відбувається не тільки тому, що вони
володіють різними об’ємами інформації, але й тому, що вони мають різні здібності, загальну
компетентність. Невизначеність часто буває обумовлена швидкими змінами структурних
змінних і диспозиції ринку.
Практикують два підходи до прийняття рішення в умовах невизначеності.
1. Той, хто приймає рішення, може використовувати наявну в нього інформацію, власні
судження і досвід для ідентифікації своїх припущень відносно ймовірностей тих чи інших
можливих зовнішніх умов, в яких виявиться його компанія, а також для оцінки випливаючих
при кожній зовнішній умові результатів по кожній наявній стратегії. Це, по суті, робить
умови невизначеності аналогічними умовами ризику, а процедура прийняття рішення, що
розглядалася раніше для умов ризику, виконується і в цьому випадку.
2. Якщо ступінь невизначеності занадто велика, то той, хто приймає рішення, здебільшого не
робить припущень відносно ймовірностей різних зовнішніх умов, тобто чи не враховує
ймовірності, чи розглядає їх як рівні, що практично одне і те ж. Якщо використовується
даний підхід, то для оцінки припустимих стратегій є чотири критерії рішення:
А) критерій рішення Вальда, що називається також максі–міном;
Б) альфа–критерій рішення Гурвиця;
В) критерій рішення Сейвиджа, що також називається критерієм відмови від міні–максу;
Г) критерій рішення Лапласа, що також називається критерієм рішення Бейєса.
Напевне, найважча задача для того, хто приймає рішення, полягає у виборі конкретного
критерію, що найбільш підходить для розв’язання запропонованої задачі. Вибір критерію
повинен бути логічним при даних обставинах. Крім того, при виборі критерію повинні
враховуватися психологічні особливості, темперамент і загальний світогляд нинішнього
керівництва фірми (оптимістичні чи песимістичні; консервативні чи прогресивні).
61. Критерій рішення Вальда, сфера його застосування.
Критерій рішення Вальда, чи максі–мін, – це критерій консерватизму і спроба максимізувати
рівень надійності. Він представляє зовнішні умови як примхливі недоброзичливі і робить
припущення, що закон Мерфі повністю підтверджується, тобто, якщо вже судилося чомусь
трапитися, о воно трапиться. Звідси слідує, що по цьому критерію необхідно визначити
найгірший із можливих результатів кожної стратегії, а потім вибрати стратегію, що обіцяє
найкращий з найгірших результатів. Як видно з таблиці необхідно обрати 1 S.

Чи гарний такий вибір? Все залежить від того, що ми розуміємо під цим. Помітимо, що якщо
виникає стан економіки 4 N , то 1 S є єдиною стратегією, яка допоможе уникнути ризику. З
іншого боку, як тільки виникає будь-який інший стан економіки, стратегія 1 S повторно
приводить до найнижчого прибутку. Чи відповідає така ситуація реальності? Можливо,
відповідає, а можливо, ні. Стратегія 1 S просто найбільш консервативна: вона передбачає
найнижчі ризики, але водночас обіцяє найнижчі прибутки. Фірма сама повинна вирішити, як
слід зважувати мінімальний рівень прибутку в процесі прийняття рішення і наскільки можна
підвищити ризик, якщо справи підуть гірше. Оскільки критерій консервативний, то він
особливо гарно підходить для дрібних комерційних фірм, виживання яких залежить від
здатності уникнути збитків.
В таб.4.1 додано антитезис максі-міну, названий критерієм максі-максу. За цим критерієм той,
хто приймає рішення, виходить з оптимістичної перспективи і обирає максимальну віддачу
від кожної стратегії в якості орієнтира. Стратегія, яка пропонує краще з кращого, потім
обирається в якості оптимальної.
62. Альфа-критерій рішення Гурвіца.
Альфа-критерій рішення Гурвиця передбачає визначення індексу рішення, d , для кожної
стратегії, який являє собою середньозважене його екстремальних віддач. Зважуючими
факторами є коефіцієнт оптимізму, який використовується до максимальної віддачі, M , і його
доповнення, яке використовується до мінімальної віддачі, m . Вартість кожної стратегії,
таким чином, дорівнює di= αMi+(1-α)*mi
Стратегія із найвищою вартістю для d обирається в якості оптимальної.
Коефіцієнт оптимізму розміщений в діапазоні від 0 до 1, що забезпечує можливість тому, хто
приймає рішення, виражати своє суб’єктивне ставлення до ризику з тим чи іншим ступенем
оптимізму. Фактично альфа-критерій Гурвиця необхідний для того, щоб забезпечувати того,
хто приймає рішення, можливістю звернути увагу на найгіршу, і на найкращу віддачу для
конкретної стратегії і визначити суб’єктивну ймовірність для кожної з них. Припустимо, що
той, хто приймає рішення, знаходиться в оптимістичній позиції і приймає. Його аналіз
поточної задачі представлено в таб.4.2. Можна бачити, що найбільша середньозважена
віддача визначає вибір стратегії 3 S .
Таблиця 4.2

63. Прийняття рішення на основі критерію Сейвиджа.

Критерій рішення Сейвиджа (критерій втрат від міні-макса) досліджує убитки, які
представляють собою понесені втрати в результаті прийняття неправильного рішення. Втрата
вимірюється як абсолютна різниця між віддачею для даної стратегії і віддачею для найбільш
ефективної стратегії в межах одного і того ж стану економіки.
Для розрахунку втрат будують матрицю втрат, яка представляє собою модифікацію
платіжної матриці. В межах кожного стовпця (стан економіки) найбільша віддача
віднімається від кожної наступної віддачі в стовбці (включаючи саму себе). Абсолютна
різниця між позиціями (без врахування знака) представляє собою вимірювання втрат.

Особа, що приймає рішення, при використанні критерію Сейвиджа явно відмовляється

від спроб максимізувати віддачу, вибираючи стратегію із задовільною віддачею при більш
низькому ризику.
Таким чином, критерій Сейвиджа особливо корисний для оцінки серії проектів протягом
довготривалого періоду.
64. Побудова матриці втрат. Стратегічні рішення на основі критерію Лапласа.
Для розрахунку втрат будують матрицю втрат, яка представляє собою модифікацію
платіжної матриці.
Стовбці - це стан економіки (N1 – N4), а строчки – це різні стратегії (S1 – S5). Тобто для
кожного стану економіки передбачено ряд можливих стратегій, а в матриці рішень
відображається віддача кожної стратегії для певного стану економіки.
В межах кожного стовпця (стан економіки) найбільша віддача віднімається від кожної
наступної віддачі в стовбці (включаючи саму себе). Абсолютна різниця між позиціями (без
врахування знака) представляє собою вимірювання втрат.

З таблиці випливає, що коли стан економіки – N1, а особа, що приймає рішення, вибирає
стратегію S2, то втрат немає, адже була обрана правильна стратегія. Але, якщо вибрали
стратегію S1, то втрати складають 6-25= -19, а якщо S3, то втрати складають 20-25= -5 і т.д.
Після побудови матриці втрат визначаються максимальні втрати для кожної стратегії.
Потім обирається стратегія з найнижчими максимальними втратами. З таблиці видно, що
оптимальною стратегією є S4, оскільки вона мінімізує максимальне «покарання» за
неправильно визначений стан економіки.
Існує постулат Бейеса, який свідчить, що якщо імовірності явища невідомі, то вони
повинні прийматися за рівні. У критерії рішення Лапласа цей постулат застосовується для
обчислення передбачуваної вартості будь-якої стратегії. Тому критерій Лапласа називають
також Бейесовим критерієм. Обрана стратегія - це стратегія з найвищою передбачуваною
вартістю за умови рівних ймовірностей.
Рішення базується на вартості чисельників дробів, які
являють собою суму кожного ряду віддачі.
Для стратегій S1, S2, S3, S4 і S5 з нашого прикладу
передбачувана вартість становить 22/4, 24/4, 46/4, 42/4 і
47/4 відповідно, і, отже, повинна бути обрана стратегія S5.
Результат допущення рівної ймовірності для кожного із
станів економіки полягає в тому, щоб прийняти рішення в ситуації невизначеності як при
ситуації ризику.
Критерій Лапласа - це критерій раціональності, повністю нечутливий до особи, що
приймає рішення. Він надзвино чутливий, однак, до визначення особою, яка приймає
рішення, стану економіки і природи. Припустимо, що стан природи: спекотна, тепла і холодна
погода. При відсутності будь-якого прогнозу погоди Бейесова ймовірність холодної погоди
повинна становити одну третину. Припустимо, що стан природи: тепла і холодна погода. У
цьому випадку ймовірність холодної погоди змінилася на одну другу. У дійсності, звичайно,
рівна ймовірність всіх станів природи неможлива, особливо в короткострокові періоди. Таким
чином, критерій Лапласа більше підходить для довгострокового прогнозування, яке
проводять великі фірми.
65. Хеджування. Зміст опціонних контрактів, їх основне призначення. Класифікація
опціонів.
Хеджування - один з найбільш широко розповсюдження методів, за допомогою якого
керівник фірми може замінити майбутню невизначеність надійністю нинішнього контракту.
Хеджування приймає численні форми, але воно найбільш часто застосовується при складанні
контрактів на товари та послуги і при торгівлі угодами на термін на товарних біржах.
На товарних біржах торгівля угодами на строк прогнозується на базі ряду поточних
(спотових) цін і ряду майбутніх (форвардних) цін на різні товари. Крім того, що ці ринки
сприяють фактичному обміну товарів, вони виконують два життєво важливіі функції:
забезпечують можливість і покупцям і продавцям гарантувати майбутні ринкові ціни на
продукцію, якою вони обмінюються,і забезпечують можливість спекулянтам-біржовикам
вступити в ринок.
Зміст опціонних контрактів
Опціон - один з інструментів зниження ризику інвестиційного портфеля.
Опціон - це контракт, який надає право вибору його виконання або відмови від
виконання. В опціонному контракті одна особа купує опціон, а інша його продає. Покупець
опціону отримує право вибору виконання опціону і сплачує за це винагороду продавцю
опціону (опціонну премію). Особа, що продає опціон, зобов'язана купити або продати актив
за ціною, зафіксованою в контракті.
Розрізняють американськийі європейський опціони. Американський опціон може бути
виконаний у будь-який день до закінчення контракту; європейський - тільки в день
закінчення контракту.
За характером угоди розрізняються опціон на продаж (пут), який дасть право покупцю
опціону продати або не продати актив, і опціон на купівлю (колл), який дає право його
покупцю купити чи не купити актив за обумовленою ціною (ціною виконання, або страйк-
ціною).
Купуючи опціон колл. інвестор очікує підвищення курсу активу, і навпаки - з
придбанням опціону пут.
Категорії опціонів за характером виграшу. Можна виділити три категорії опціонів: з
виграшем; без виграшу; з програшем.
Опціони з виграшем (у грошах) при негайному виконанні забезпечують прибуток
інвесторові. Для опціону колл це ситуація, коли ST > Х: для опціону пут - коли ST < Х.
X - ціна виконання опціону (страйк-ціна). ST – поточна ціна фінансового активу на
ринку. С – премія.
Опціони без виграшу при негайному виконанні призводять до нульового потоку
грошових коштів. Для обох варіантів це ситуація, коли ST = Х.
Опціони з програшем (без грошей) у випадку негайного виконання приводять інвестора
до втрат. Для опціону колл це ситуація, коли ST < Х для опціону пут - коли ST > Х.
Опціон виконується, якщо на момент виконання він є опціоном з виграшем.
Виписуючи опціон, його продавець відкриває по даній угоді коротку позицію, покупець
- довгу. З'являються терміни "короткий колл", "короткий пут".
Незастрахований опціон називається непокритим;застрахований опціон - покритим.
66.Визначення позиції інвестора та продавця при різних варіантах розвитку ринкової
ситуації. Інвестиційні стратегії на ринку опціонів.
Є 4 основіні позиції, які можуь зайняти учасники опціону:1.купити опціон поупця – тоді
кажуть, що покупець відкрив довгу позицію;2.продати опціон покупця – продавець відкрив
коротку позицію;3.купити опціон продавця;4.продати опціон продавця.
Синтетичний опціон – це поєднання акцій і опціонів.Сутність стратегії полягає в одночасній
купівлі або продажу акцій відповідної компанії та опціонів пут або кол на ці акції.Комбінації
передбачають одночасну купівлю опціонів пут і кол на один і той самий актив з однаковими
або різними страйк-цінами та однаковими датами виконання.Спреди полягають в одночасній
купівлі та продажу опціонів одного типу з одим і тим самом активом, але з різнии страйк-
цінами та,можливо, різними датами виконання.
67.Сполучення акцій та опціонів.
Поєднання акцій і опціонів. 1. Продаж опціону колл і покупка акції (покритий опціон
колл) - Дана стратегія використовується в тому випадку, коли передбачається продати певну
кількість акції при досягненні цінами на них деякого
рівня. Цей рівень враховуються при визначенні страйк-
ціни. Виписуючи опціон, власник акцій ніби надає своїм
бажанням більш обов'язковий характер. Крім того, на
момент укладання контракту власник акцій отримує
прибуток у вигляді опціонної премії. У разі якщо ринкова
ціна на момент виконання виявиться вище страйк-ціни (а
тільки в цьому випадку виконується опціон колл). він
терпить збиток за рахунок такої різниці цін.
Остаточний результат для продавця опціону становитиме: X – S0 + С.
Якщо ST < Х, то ошпюі колл не виконується.У цьому випадку вартість інвестиційного
портфеля дорівнює ST. Кінцевий вартісний результат інвестора буде дорівнює ST – S0 + С
Розглянута стратегія за своїм вартісним підсумком рівнозначна продажу опціону пут або
короткому путу
2.Короткий продаж акції та купівля опціону колл {захисний опціон на покупку).

Короткий продаж акції – це продаж акції, взятої в борг, з наміром купити її в

майбутньому. Ідея даної стратегії полягає в тому, щоб застрахуватися на випадок
непередбаченого зростання цін. Вона призводить до тих самих результатів, що і купівля
опціону пут.
3. Купівля акції і покупка опціону пут
{захисний опціон на продаж). Захист від
непередбачуваного зниження цін. За
результатами дана стратегія ідентична купівлі
опціону колл. Застосовуючи її, інвестор
прагне убезпечити себе при падіння курсу
нижче деякого значення. У випадку такого
падіння інвестор виконує опціон пут.
68. Комбінації опціонів: стратегія стелаж, стренгл, стреп, стріп
Стелаж (стреддл). Суть стратегії полягає в комбінації опціонів колл і пут з однаковими
цінами виконання на одні і ті ж акції з однаковими строками виконання. Використовується
дана стратегія, коли ринок активний, але непередбачуваний. Інвестор вибирає дану стратегію,
коли очікує значної зміни курсу, але не знає напрямку змін. Якщо відбуваються значні зміни
курсу, то інвестор отримує значний прибуток. Продавець стеллажу, навпаки, розраховує на
незначні коливання курсу. Інвестор тут платить 2 премії.
Якщо ST < Х , інвестор отримує прибуток (або зниження збитку) X – ST - С.
Якщо ST = Х, то результат для інвестора складе –С. При ST > Х прибуток інвестора (або
зниження збитку) складе ST - X –С, Де С – сума сплачених премій за обома опціонами.

Для покупця Для продавця

Стренгл (зв’язка) – комбінація опціонів колл і пут на однакові цінні папери з однаковим
строком закінчення контрактів, але з різними цінами виконання. Причому ціна виконання
опціону пут нижча ціни виконання опціону колл. Нехай Х1 – ціна виконання опціону пут, а
Х2 – опціону колл. То Х1 < Х2.

Якщо ST < Х1, то прибуток покупця стренга буде X – ST – С. При Х1≤ ST ≤ Х2 доход
складе –С. При ST ≥ Х2 прибуток буде ST - X –С, де С – сума сплачених премій за обома
опціонами.
Стреп – це комбінація одного опціону пут і двох опціонів колл. Дати однакові, ціни
виконання можуть бути однаковими і різними. Інвестор займає або довгу, або коротку
позицію. Покупець звертається до такої позиції, якщо передбачає підвищення курсу.

При ціні ST < Х прибуток покупця стрепа буде X – ST – С. При ST = Х прибуток буде –
С. При ST ≥ Х отримаємо прибуток 2(ST – X) –С. Точка беззбитковості при ST ≥ Х можна
визначити з рівняння: 2(ST – X) –С=0, звідки ST=(2X+С)/2.
Стріп складається з 1 колла і 2-х опціонів пут. Дати однакові, ціни виконання можуть
бути однаковими і різними. Стріп купується, коли найбільш ймовірно зниження курсу акцій.
Нехай Х1 – ціна виконання опціону пут, а Х2 – опціону колл. При ціні ST < Х1 прибуток
покупця стріпа буде 2(X1 – ST) – С. При Х1≤ ST ≤ Х2 прибуток буде –С. При ST ≥ Х2 дохід
ST – X2 –С.
 69.Стратегія спред.Види спредів.
Спред – це комбінація опціонів кол і (або) пут з різними цінами й датами виконанняю

70.Визначення вартості опціону.Поняття внутрішньої та часової вартості опціону,

особливості їх визначення.
Вартість опціону – це ймовірна додатна різниця у вартостях базового активу біржового
опціону на момент виконання і на момент його можливого виконання.
Внутрішня вартість – це різниця між поточною ринковою ціною його активу і ціною
виконання (страйк-ціною).Вона може бути визначена тільки після закінчення терміну дії
опціону. Внутрішня вартість опціону кол С=max{0;S-X}.
Внутрішня вартість опціону пут Р= max{0; X-S}.Часова вартість опціону- це різниця між
фактичною ціною опціону і його внутрішньою вартістю.Часова вартість залежить від 2-х
факторів: - розмаху коливань цін базового активу – чим більше коливання цін, тим вищв
премія; - часу , що залишається до закінчення опціону – з наближення до дати виконання
опціону розмір премії знижується.
71.Розрахунок верхньої та нижньої межі ціни опіонів пут і колл.Варіант арбітражу.
Верхньою межею вартості опціону кол є поточна ринкова ціна активу – спот-
ціна.Арбітраж – можливість отримати дохід без ризику на різниці в цінах активу.
Нижня межа вартості опціону кол на акції, за якими не сплачують дивіденди, має бути не
нижчою ніж різниця між поточною ринковою ціною і дисконтованою на момент купівлі
опціону страйк ціною. Хе-δt-C < S- Хе-δt
Чистий дохід арбітражера становитиме різницю між дисконтованою спот-ціною за
мінусом премії – (S-С)еδt – Х.
Верхньою межею вартості опціону пут є приведена вартість ціни виконання Р<= Хе-δt- S
Нижня межа вартості опціону пут не може бути меншою, ніж різниця між дисконтованою на
момент укладання угоди ціною активу і поточною ринковою вартістю ціною активуР> Хе-δt- S
Можливість арбітражу полягаю в тому,що можна позичити суму в розмірі ціни активу
плюс премія за опціоном пут.За умов виконання контракту чистий дохід від арбітражу
становитиме різницю між страйк-ціною і нарощеною сумою поточної ціни активу та премії
опціону, яка визначається за формулою Х-( S+Р)еδt
72. Співвідношення премій та опціонів. Паритет та зв’язок премій та опціонів.
Співвідношення премій та опціонів.
За преміями: 1) Опціон колл: Х1>Х2 то С1≤ С2 2) Опціон пут: Х1>Х2 то р1≥р2
За термінами: 1) Чим більший термін колл, тим вища ціна опціону. 2) Чим більший
термін пут, тим менша ціна опціону. 3) Чим вище ризик, тим більша ринкова ціна
Припустимо, що інвестор реалізує 2 стратегії – А і Б. Стратегія А передбачає купівлю 1
опціону колл і облігації з нульовим купоном, вартість якої (на поч.періоду).
Стратегія Б полягає в купівлі 1 опціону пут і 1 акції. На момент виконання контракту можемо
мати 3 варіанти: ST >Х, ST = Х, ST < Х. Якщо ST >Х, то виконується опціон колл. Ми
платимо за акцію Х, отримуємо ST. Вартісний результат стратегії А є ST (вартість облігації),
стратегії Б – також ST (вартість акції). Якщо ST < Х, то виконується опціон пут. Вартість
портфеля, що відповідає стратегії А, дорівнює Х, портфеля стратегії Б – також Х. Таким
чином, в будь-якому випадку в кінці періоду вартості обох портфелів рівні між собою.
Значить вони повинні бути рівні між собою і на початку періоду. Вартість портфеля стратегії
А на початку періоду: С+ , портфеля стратегії Б: р+ S0. Таким чином отримаємо
формулу теореми про паритет опціонів пут і колл: С+ = р+ S0. Премія опціону
повинна відповідати очікуваному доходу, дисконтованому на початок періоду.
 73.Моделювання ціни опціонів. Модель Блека-Шоулза
Біноміальна модель премії опціонів. Сутність: в кожній конкретній точці часового
вектору передбачається можливе зрост. або зниж. ціни з відповідними ймовірностями.
Одноперіодна модель. Необхідно визначити вартість опціону на момент укладання
контракту. Існує 3 методи визначення ціни опціону: 1) Побудова безризикового портфелю; 2)
За допомогою синтетичного опціону. 3) На підставі нейтральної до ризику оцінки.
1) Безризиковий портфель: урівняти грошові потоки від акцій і опціонів за різних варіантів
динаміки цін. Тут опціони виконують роль інструменту хеджування.
Нехай S – ціна акції в початковому періоді. Через деякий час вона може піднятися або
опуститися. Коефіцієнт (темп) росту ціни – u, коефіцієнт (темп) зниження ціни – d. Майбутня
ціна у випадку зростання – Su, у випадку зниження – Sd. При цьому u>1, d >1.
Su = S*u ; Sd = S*d; Su-k*Cu=Sd-k*Cd, k-коефіцієнт хеджування (к-ть коротких опціонів).

Витрати по формуванню портфеля = S – k – C. Якщо строк виконання

=1рік: (S-k*C)(1+r)=Su-k*Cu, звідки С= S/k – (Su-k*Cu)/(k* )
2) Синтетичний опціон –формування комбінованого портфелю – акції і облігації. Ціна
опціону на зростання: Сu=∆*Su+B* , на зниження: Cd=∆*Sd+B* ,де B-
номінал облігації, ∆=1/ k, В=((u*Cd - d*Сu)/u-d))*
3) Нейтральний до ризику портфель.

Для неперервного нарах. %

Нехай тоді . π – імовірність зростання
ціни.

Отримаємо

Кофіцієнт зростання/зниження ціни:

2-періодна модель:

Модель Блека-Шоулза розповсюджується тільки на біржові опціони. Вона була

розроблена Блеком та Шоулзом в 1973р.

Для кол: та - це імовірності того, що

випадкова величина прийме значення менше d1 і d2. Вони знаходяться з
табл..норм.розподілу.

Для пут:

Позначення:
• C (S, t) - поточна вартість опціону call в момент t до закінчення терміну опціону;
• S - поточна ціна базисної акції;
 • N (x) - ймовірність того, що відхилення буде менше в умовах стандартного нормального
розподілу (таким чином, і обмежують область значень для функції стандартного нормального
розподілу);
• K - ціна виконання опціону;
• r - безризикова процентна ставка;
• T - t - час до закінчення терміну опціону (період опціону);
• σ - квадратний корінь з дисперсії базисної акції.
Шість припущень теорії
Щоб вивести свою модель ціноутворення опціонів, Блек і Шоулз зробили наступні
припущення:
• За базисного активу опціону call дивіденди не виплачуються протягом усього терміну
дії опціону.
• Ні транзакційних витрат, пов'язаних з купівлею або продажем акції або опціону.
• Короткострокова безризикова процентна ставка відома і є постійною протягом усього
терміну дії опціону.
• Будь-який покупець цінного паперу може одержувати позики по короткостроковій
безризикової ставки для оплати будь-якій частині її ціни.
• Короткий продаж дозволяється без обмежень, і при цьому продавець отримає негайно
всю готівкову суму за продану без покриття цінний папір за сьогоднішньою ціною.
• Торгівля цінними паперами (базовим активом) ведеться безперервно, і поведінку їх ціни
підпорядковується моделі геометричного броунівського руху з відомими параметрами.
Висновок моделі грунтується на концепції безризикового хеджування.Купуючи акції й
одночасно продаючи опціони call на ці акції, інвестор може конструювати безризикову
позицію, де прибутки по акціях будуть точно компенсувати збитки за опціонами, і навпаки.
Безризикова хеджованих позиція повинна приносити дохід за ставкою, що дорівнює
безризикової процентної ставки, в іншому випадку існувала б можливість вилучення
арбітражної прибутку і інвестори, намагаючись отримати переваги від цієї можливості,
приводили б ціну опціону до рівноважного рівня,який визначається моделлю.
74. Поняття свопу, їх види. Процентний та валютний своп.
Валютний своп — це обмін потоками двох валют за певний період у майбутньому між
сторонами угоди. Валютні свопи поділяють на свопи з фіксованими ставками та свопи з
плаваючими ставками (процентні свопи):
Валютні свопи класифікують за кількома ознаками:
1. За термінами укладення: простий своп (стандартний) — перша конверсійна угода
укладається на умовах спот, а зустрічна операція — на умовах форвард (наприклад, свопи
типу спот/тиждень (spot/week), спот/місяць (spot/month) і т. д.);
своп форвард/форвард — перша конверсійна угода укладається на умовах форвард, а
зустрічна операція — теж на умовах форвард, але на більш тривалий термін;
своп із датами валютування до спота — перша конверсійна угода укладається з датою
валютування до спота, а зустрічна операція — на умовах спот (свопи типу тому/некст
(tom/next), тод/некст (tod/next) і тод/спот (tod/spot)).
2. За типом укладання: своп типу buy/sell (b/s) — якщо в першій конверсійній операції
валюта купується, а в зустрічній операції — продається,
своп типу sell/buy (s/b) — якщо в першій конверсійній операції валюта продається, а в
зустрічній операції — купується.
Процентні свопи (або свопи ринку капіталів) є похідним інструментом ринку депозитних
операцій. В основі процентного свопу лежить депозитна операція, тобто залучення або
розміщення коштів на міжнародних ринках грошей та капіталу.
Процентний своп — це обмін між двома або більшою кількістю сторін процентними
платежами або надходженнями.
75.Механізм свопових операцій. Ставка ЛІБОР, її застосування в свопових контрактах.
Схема здійснення свопу
Валютні свопи ринку капіталів називаються ще
валютно-процентними свопами. Вони
передбачають обмін зобов’язаннями за активами в
різних валютах.Валютно-процентний своп може
передбачати як обмін процентними платежами, так і
обмін сумою основного боргу. Такий своп буде
передбачати:обмін сумами основного боргу на
початку дії угоди; обмін процентними платежами
протягом дії угоди; зворотний обмін сумами боргу
наприкінці дії угоди.
Ставка ЛІБОР (London Interbank Offered Rate)
представляє собою відсоткову ставку, за якою банки займають грошові ресурси (стандартних
ринкових сум) в інших банків на Лондонському міжбанківському ринку. LIBOR, який
розраховується Британською Банківською Асоціацією (British Banking Association), є
найбільш поширеним "індексним" показником короткострокових відсоткових ставок. Індекс
розраховується Британською Банківською Асоціацією (BBA) як щоденний безкоштовний
сервіс.
ВВА LIBOR є основним показником короткострокових процентних ставок у всьому
світі.Він використовується як база для розрахунків відсоткових контрактів на багатьох
світових ф'ючерсних і опціонних біржах, більшості інструментів позабіржового ринку позик.
BBA регулярно (як мінімум один раз на рік) переглядає список банків, що надають свої
котирування для розрахунку LIBOR.Банки, що входять до бази розрахунку, повинні складати
ринковий баланс, тому при перегляді списку банків враховують рекомендації головних
учасників ринку. Банки вибираються, грунтуючись на їх репутації, активності на ринку
певної валюти, що входить до LIBOR.ВВА спостерігає за ринковою активністю банків, що
входять до списку, і регулярно публікує результати.
76.Свопи на акції.
 77. Поняття технічного аналізу його основні базові принципи
Tехнічний aналіз — це дослідження динаміки ринку в минулому та визначення його
поточного стану з метою прогнозування майбутнього напрямку руху цін. Технічний аналіз
вивчає сам ринок, а не зовнішні чинники, які можуть впливати на ринок: якщо ціни
підвищуються, то попит більший за пропозицію, якщо ціни падають, то бажаючих продати
більше, ніж покупців. Технічний аналіз також вважає, що все те, що хоч якось впливає на
ціну, обов’язково знайде своє відображення в ціні. Отже, вивчаючи технічний аналіз, аналітик
буде знати, з яких причин ринок «йде догори» або «униз». І для того, щоб спрогнозувати
ринок, йому зовсім не обов’язково знати ці причини. Основна мета технічного аналізу —
виявити тенденції на ринку і торгувати в напрямку цих тенденцій.
Три постулати технічного аналізу: ринок враховує все; рух цін підпорядковується
тенденціям; історія повторюється.
Базові принципи
1. В графіках минулої інформації враховані всі фактори, що впливають на динаміку цін
(«курс враховує все»), тобто тенденції зміни цін закриття враховують дію істотних
факторів, що визначають їх рух.
2. Рух цін на фінансові активи носить характер тренду, тобто має конкретну
направленість, яка зберігається протягом певного періоду часу.
3. Розуміння майбутнього лежить у вивченні минулого. Тенденції, що складаються на
ринку, залежать від людей. Цей метод ще називають методом аналогій.
4. Необхідно враховувати співвідношення цін і об’ємів продажів. Як правило, об’єми
продажів ростуть в періоди росту цін і зменшуються в періоди їх падіння. Якщо
падіння об’ємів має місце разом з бичою динамікою цін, то це може свідчити про
розворот тренда.
Основними методами технічного аналізу є графічні і статистичні (кількісні).
78. Поняття тренду. Види трендів в технічному аналізі
Тенденція, або тренд, — це напрямок, в якому рухається ринок. Трендом є рух,
виражений на графіках, як ряд підвищуючихся максимумів і мінімумів, або знижуючихся
мінімумів і максимумів, коли кожна попередня точка розвороту амплітуди нижче або вище
(залежно від напрямку тренда) поточної крапки рівня показника.
Тренди поділяються на:
* Підвищувальні (бичі);
* Знижувальні (ведмежі);
* Бічні (флет або торговельний діапазон).
Крім того, за тривалістю існування тренди поділяються на первинні, вторинні і
короткострокові. Первинний – це тренд, що визначає основний напрям руху протягом довгого
часу. Вторинний – існує в межах первинного і відображає часове відхилення від основної
тенденції. Короткостроковий тренд (малі коливання) – це зміни показника в проміжку від
декількох годин до декількох тижнів.
Тренд виникає тоді, коли ціна весь час зростає або падає. При висхідному тренді
(uptrend) кожне підвищення досягає вищого значення, ніж попереднє, а кожний спад
зупиняється на більш високому рівні, ніж попередній. При низхідному (падаючому) тренді
(downtrend) кожний спад досягає більш глибокого мінімуму, ніж попередній, а кожне
підвищення зупиняється на більш низькому рівні, ніж попередній. У коридорі цін усі
підвищення зупиняються десь на одному максимальному рівні, а всі спади досягають
приблизно однакового мінімуму.
У гравця завжди є три варіанти рішення: купувати, продавати або нічого не робити. Гра в
коридорі цін і в тренді потребує різної тактики та використання різних технічних індикаторів.
Коли ви відкрили позицію і перебуваєте в певному тренді, то ви дотримуєтеся його: купуєте
(або нічого не робите) при підвищенні ціни на ринку, продаєте (або нічого не робите) — при
її падінні. Якщо ціни «стоять у коридорі», то ви купуєте при їх падінні і продаєте при
зростанні, але найкраще рішення — залишатися поза ринком.
Як зазначалося вище, тренд — це певний напрямок руху ринку догори (uptrend) або
донизу (downtrend). Якщо ринок не рухається ні в першому, ні в другому напрямку, то
говорять про коридор, або боковий тренд, коли ціни перебувають між двома паралельними
лініями — про підтримку та опір.
Лінії підтримки та опору можуть ставати лініями тренду тоді, коли ціни підтверджують
їх через певний проміжок часу відповідними піками та спадами. При цьому нахил лінії
підтримки або опору вказуватиме напрям тренду, а горизонтальне положення ліній
свідчитиме про його відсутність (боковий тренд).
79. Елементарні графічні фігури технічного аналізу
В російському технічному аналізі графіки називаються чартами. Виділяють:лінійні чарти,
бари, «хрестики-нулики»,японські свічі.
Лінійні чарти – звичайний графік, в якому дві суміжні точки поєднуються відрізками.
Бари
«Хрестики-нулики» -
особливість полягає у
відсутності осі часу, тобто
використовується лише
одна вісь. Графік будується
зліва направо. Хрестиком
відмічається підвищення
цін, нуликом – їх зниження.
«Японські свічі» - Якщо ціна закриття вище ціни відкриття, то «свіча» порожня;якщо навпаки
– тоді свіча має чорний колір.
По розміру розрізняють звичайні
«свічі» і так звані дожди
(хрести). Доджи хар-ся тим, що
ціна закриття близька до ціни
відкриття або вони рівні.

80.Класичні фігури технічного аналізу: поворотні фігури та фігури продовження.

 До основних елементарних класичних фігур технічного аналізу відносять: поворотні
фігури та фігури продовження, лінії підтримки та опору, лінії каналу.
Сильними поворотними фігурами вважаються "Подвійна вершина" ("Подвійне дно"),
"Потрійна вершина" ("Потрійне дно"), "Голова й плечі".
Фігура «Голова-Плечі». У точці А
зростаючий тренд продовжує розвиток і
утворює черговий максимум. Зазвичай
при цьому обсяги торгів ростуть. Потім
ринок робить проміжне дно (точка В),
об'єм при цьому зазвичай знижується.
Потім ринок створює ще один максимум
вище попереднього (точка С). До
моменту наступного падіння основна
лінія висхідного тренда вже буває
прорваною. При прориві лінії шиї за
рахунок виходу з ринку великої кількості гравців зростає обсяг торгів.
Подвійна вершина вважається
однією з найбільш часто виникаючих на
ринку поворотних фігур. Вона з'являється,
коли тренд наштовхується на сильний
рівень опору, роблячи два послідовних
максимуму приблизно на одному рівні.
У результаті розвитку висхідного
тренда ціни спочатку встановлюють новий
максимум (точка A) при цьому в більшості
випадків обсяг торгів росте, потім ціни
відкочуються від максимуму і упираються
в рівень підтримки (точка B), об'єм при
цьому продовжує падати. Ще один підйом
цін або не досягає попереднього
максимуму, або зупиняється нарівні або
трохи вище за нього. У будь-якому випадку,
значного прориву не спостерігається (точка
C). Якщо ціни після цього знову опустяться
на рівень попереднього мінімуму (точки B) і
проб'є його, то модель можна буде назвати
реалізованої, а тренд зламаним.
Прогностичність моделі росте, якщо
пробиття відбувається на зростаючому обсязі. До цього моменту всі рухи необхідно
розглядати з точки зору проміжної консолідації.
Вважається що фігура «Потрійний вершини» зустрічається набагато рідше, ніж
«подвійна вершини» або фігура "Голова - плечі" і є, в загальному випадку, чимось середнім
між ними.У потрійний вершини відповідно три максимуму, і це робить її схожою з фігурою
«Голова-плечі», а приблизна рівність цих максимумів створює подібність з фігурою
«подвійний вершини». Розраховується і торгується така фігура аналогічно «Голові-плечах».
При прориві основної лінії за рахунок гравців, які виходять зі старого тренда зазвичай
виростає обсяг торгів і прискорюється рух. Як і у випадку інших фігур, досить часто ціни
повертаються назад до колишньої лінії підтримки (яка тепер стає лінією опору) і
відштовхуються від неї знизу. Це найкраща ситуація для продажу, оскільки вона дозволять
поставити досить близькі (за лінією) стоп-накази.
 До найбільш важливим фігурам продовження відносяться: 1. Прапори. 2. Вимпели.
3. Трикутники. 4. Клини. 5. Прямокутники.
Прапори і вимпели є частими моделями продовження, що грають роль корекції досить
енергійно розвиваються трендів.Вони мають багато спільного у своїй динаміці. Обидві моделі
виникають після енергійного руху ринку, зображеного на графіку у вигляді майже прямій
лінії. Сама постать прапора / вимпелу представляє собою паузу в розвитку тренда, протягом
якої ціна тримається майже на одному рівні.Вимпел, по суті, являє собою маленький
трикутник (на «держаку»), а прапор - нетривалий цінової канал (також на держаку у вигляді
попереднього ходу графіка).Після прориву фігури графік продовжує попередню тенденцію,
проходячи відстань, приблизно рівне тому, що мало місце до фігури.
«Трикутники» можна розглядати як «прапори» без флагштоків. Розрізняють чотири
види трикутників: симетричний, висхідний, низхідний і розширюється. «Клин» є близьким
«родичем» трикутника і вимпела.Він близький до обом як за формою, так і за часом
формування, але з точки зору форми та аналізу, він більше нагадує вимпел без
флагштоку.Фігура «прямокутника» відображає період консолідації ринку.
Рух цін на графіку являє собою серію піків та спадів. Рівні
попередніх спадів, на які припадає велика кількість мінімальних цін,
називаються підтримкою. Рівні, на які припадає серія максимальних
цін, називаються опором.
Вплив цих рівнів на ринок полягає в такому:
Коли ціни на ринку підходять до рівня опору або підтримки,
торговці поділяються на тих, хто вважає, що ціни далі рухатися не
будуть і рівень не буде подоланий, і на тих, хто вважає, що ціна
підніметься ще вище. Боротьба цих поглядів веде до того, що ціна
залишається в діапазоні цього рівня доти, доки хтось не подолає її.
81.Лінії підтримки та опору. Лінії каналу
Рівень підтримки — це область на графіку, де бажання покупців та продавців можуть
бути протилежними. Рівень підтримки можна визначити заздалегідь, за рівнем попереднього
спаду.
Рівень опору являє собою протилежність підтримки — тиск продавців вищий за тиск
покупців. Звичайно, рівень опору збігається з рівнем
попередньої вершини.
Лінія каналу - лінія на графіку руху цін, паралельна
лінії тренда. Лінія каналу визначає лінію опору для
підвищуючого і лінію підтримки для знижувального
тренду. Каналы весьма условно можно разделить на
восходящие (uptrend channel), нисходящие (downtrend
channel) и боковые (range).
82. Кількісні методи технічного аналізу: проста плинна середня, зважена плинна
середня, експоненціальна середня, осцилятори.
Проста сковзна середня розраховується як середня арифметична величина за деякий
попередній період: де n – порядок сковзної середньої; t – номер часової точки (рік, день і
т.д.); Xt - значення ціни в точці t.
Як видно з формули, для
розрахунку сковзної середньої
достатньо скорегувати її
значення в попередній часовій точці шляхом виключення фактичної величини ціни в точці (t
– n) і додавання такого ж значення в точці t.
Розраховане значення присвоюється точці, що йде після точки t, тобто робиться прогноз на
один часовий період. Подальший аналіз будується на порівнянні 2-х кривих: графіка вихідних
фактичних даних і графіка сковзних середніх.
Зважена сковзна середня де ω – вага і- ої часової
точки. Чим ближче точка і до поточного моменту, тим
вище її вага. Для розрахунку ваги може бути
використаний номер даної точки. Тим самим велике
значення буде надано останнім точкам.
Експоненціальна середня ES – сковзна середня в
точці t; α – коефіцієнт згладжування, який
характеризує вагу, присвоєну даній точці t;
0< α <=1; Xt - фактичне значення ціни в точці t.
Експоненціальна середня також представляється як прогноз, зроблений в даній часовй
точці на один період вперед.
Коефіцієнт α підбирається дослідним шляхом з урахуванням того, що у випадку
наявності бокового тренда, тобто при випадковій варіації динамічного ряду, його значення
має бути близьким до 0 й у випадку напрямленого тренда або тоді, коли проявляється
залежність подальших значень ряда від попередніх, величина коефіцієнта, що розглядається,
приймається близькою до 1.
Осцилятори:момент, швидкість міни, індекс відносної сили,стохастичні лінії.
83.Поняття моменту, абсолютний та відносний, методика їх розрахунку.Швидкість
зиіни, індекс відносної сили:методика їх розрахунку особливості інтерпретації.
Абсолютний Момент Мt = Рt – Рt-n , Р –фактична ціна, Р – цена закриття в точці t-n.
Відносний момент M=Mt/Pt-n
Швидкість зміни ROC=(Pt/Pt-n)*100
Індекс відносної сили RSI=100-[100/(1+RS)], RS= Ux/Dx ,де Ux –середня значення цін в дні, що
закрилися з цінами вище попередніх за х днів; Dx-середнє значення цін в дні, що закр з цінами
нижче попереднього дня за х дней.Значення близькі до 70% відносяться до зони
перекупленості, нижче 30% - до зони перепроданості.
84.Стохастик індикатори, їх визначення та осн призначення.Поняття перекупленості і
перепроданості ринку.
Стохастик індикатори – це лінії, які розглядаються у взаємному розташуванні. Для цього
використовують наступні показники:
А)%К=100*(С – L)/(H - L), де C-поточна цына закриття, L- найнижчий рівень за останні n
днів; Н - найвищий рівень за останні n днів.
Б)%D=100*CL/HL Контрольними рівнями є 80% та 20%.Вище 80 попадання в зону
перекупленості, нижче 20 – в зону перепроданості.
Перекпленим – назив. Ринок, в якому ціна знаходиться у своїй верхній точці, тобто подальше
її збільшення неможливе.
Перепроданим – назив ринок, с такими цінами коли подальше зменшення неможливе.
85. Визначення облігації, її основне призначення, класифікація за різними ознаками.
Основні характеристики облігацій.
Облігації – боргові ЦП, які опосередковують кредитні відносини між боржником і
кредитором. Облігації бувають: відсоткові і безвідсоткові.
Відсоткові - ті, що приносять доход.
Безвідсоткові – не приносять доход, не повертається номінал; в кінці строку надається
товар чи послуга.
Відсоткові: - купонні; - дисконтні (безкупонні, облігації з нульовим купоном)-
продаються нижче номіналу.
Купонні: * кумулятивні (накопичувальні); * з періодичною сплатою відсотків.

Курс облігації – відношення ринкової ціни до номінала, виражене у %.

К = (Р/N ) * 100. де К – курс; Р- ринкова ціна; N – номінал.
Рейтин облігацій хар-зує їх дохідність він враховує імовірність несплати, забезпечення
облігацій, можливість виконання зобовязань у випадку банкрутства кредитоодержувача й
інші обставини.
У США 4 основіні рейтингові агенства: «Даф і Фелпс», «Фітч інвестор сервіс», «Мудіз
інвестор сервіс», «Стандарт енд Пурс корпорейшн».
 86. Основні підходи до аналізу доходності облігацій. Види доходності облігацій,
методика їх визначення.
Купонна дохідність – становлюється у % до номінальної вартості облігації.
Поточна дохідність – відношення купонного доходу до ціни придбання. і т = (g / K ) *
100. де іт - поточна дохідність; g – купонна ставка; K – курс.
Повна дохідність (ставка розміщення, обявлена норма доходності, норматив доходності,
ринкова доходність) – враховує купонний дохід і дохід від погашення.
Облігації без обовязкового погашення з періодичною виплатою %

с- купонна ставка; rt – поточна дохідність

Для дисконтної облігації

Облігації з виплатою % і номінала в кінці терміну (реінвестування купонного доходу)

Облігації з періодичною виплатою %-ів і погашенням номіналу в кінці терміну - 2

методи: наближений

або

Повна дохідність і (у формулі і = r )

87. Поняття дюрації, її призначення. Методика визначення дюрації. Поняття
модифікованої дюрації. Еластичність та дюрація, їх взаємозв’язок.
Дюрація – середньозважений термін до погашення грошового потоку ЦП. Вперше цей
показник дослідив Фредерік Макалей в 1938 р.
Де t – термін платежу чи елемента грошового потока по
облігації; СFt (Rt) – величина елемента грошового потоку
по облігації в році t; r (i) – дохідність до погашення
(повна дохідність). Показник Дюрації вимірюється у
роках.
Для облігацій, по яким купонний дохід виплачується m разів у рік є формула

t (1 + r ) - t CFt = Rt Rt (1 + r)-t t*Rt (1 + r)-t

1
Враховуючи, що дюрація може бути розглянута як елестичність зміни ціни облігації від
зміни величини (1 + відсоткова ставка), можн повязати через дюрацію динаміку курсу і %-ої
ставки.
ΔР / Р = - D [Δ i / (1+ i)]. Де ΔР – зміна ціни облігації; Р- початкова ціна; Δ і - зміна %-
ої ставки; D – дюрація.
Показник модифікованої дюрації :
Dm = D / (1+ i) або Dm = D / (1 + i / m )
Модифікована дюрація – еластичність зміни ціни в результаті зміни
%-ої ставки ( а не величини 1 + і ). З використанням даного показника темп зміни ціни
визначається як: ΔР / Р = - Dm Δ i.
88. Поняття випуклості. Графічне зображення випуклості. Методика розрахунку
випуклості. Випуклість та дюрація.
Опуклість облігації хар-зує різницю між фактичною ціною облігації та ціною, що
прогнозується на основі модифікованої дюрації. Також цей показник засвідчує, що приріст
курсу облігації, повязаний зі зниженням %-ої ставки, більший, ніж падіння курсу при
аналогічному зростанні ставки.
Ступінь опуклості кривої залежить від ряда факторів: величини купонного доходу,
терміну облігації, поточного ринкового курсу.
При використанні модифікованої дюрації для визначення зміни курсу облігації
припускається, що між цією зміною та зміною доходності існує лінійна залежність. Проте
насправді залежність нелінійна.

Величина похибки тим менше, чим менше зміна дохідності. На графіку ΔР – приріст
фактичний; Δ Р - розрахунковий приріст, що визначається через дюрацію; ΔР’ - фактичне
зниження; ΔР” - зниження , що визначене через дюрацію.
Випуклість позначимо як W: = ∑ t (t +1) Rt (1+ i) – t__
( 1 + i)2 ∑ Rt (1+ i) - t

Якщо купонний дохід виплачується m разів у рік, то випуклість розраховується за

формулою W: = ∑ t (t +1) Rt (1+ і / m) - t
( 1 + i/ m)2 P m2

Відносна зміна ціни, визначена з урахуванням випуклості:

ΔР / Р = - Dm Δ i + 0,5 W Δ i 2

89. Методика прогнозування ринкової ціни облігації.

Дюрація може бути розглянута як еластичність ціни облігації по зміні
%-ої ставки (а точніше, величини 1 + і). Коефіцієнт еластичності характеризує на скільки
% зміниться ринкова ціна при зміні ставки розміщення облігації на 1%. Ця залежність
обернена, бо Келастичності = -D.
Знаючи дюрацію можна оцінити ринкову ціну після зміни ставки.
ΔР / Р = - Dm Δ i, де Dm = D / (1+ i) [Dm – модифікована дюрація.]
Рівень опуклості характеризує відхилення реальної ринкової ціни від ціни, спрогнозованої на
основі дюрації.
Випуклість позначимо як W: = ∑ t (t +1) Rt (1+ i) – t__
( 1 + i)2 ∑ Rt (1+ i) - t
90. Часова структура процентних ставок. Оцінка вартості облігацій та накопичені
проценти. Визначення повної ти чистої ціни облігації.
Одночасно на ринку знаходяться облігації з різнимим періодами обертання і відповідно з
різними термінами до погашення від тепершнього моменту часу. Можна побудувати графічну
залежність від терміну, що залишаеться до погашення. Ця залежність назив. кривою
дохідності.

Спотова %-ва ставка – це дохідність до погашення безкупонної облігації у певний момент

часу.
P0 = Mn / (1 + in)n , де P0 - поточна ринкова ціна безкупонної облігації, яка погашається
через n років по ціні Mn ; in – спотова ставка за n років.
Форвардна %-ва ставка –це ставка для періоду часу в майбутньому, яка визначається
спотовими ставками.
f n-1; n = [ (1 +)n / (1 + sn-1)n-1 ] - 1
де f n-1; n – форвардна ставка для періоду n – (n -1); s n – ставка-спот для періоду n; sn-1 –
ставка-спот для періоду n -1.
Безперервне нарахування %-ів:
ln (1 + i) = q, де i – дискретна річна ставка (нарахування в кінці року); q-непрервна
ставка.
У загальному вигляді ef n-1; n Дана формула використовується для нарахування ставки для
випадку цілого числа років.
Поточна теоретична вартість (ціна, інвестиційна вартість) ЦП визначається розмірами і
можливістю отримання в майбутньому доходів по данному ЦП. Тому сучасна вартість
майбутнього потоку платежів і є поточна теоретична вартість ЦП. Для визначення поточної
вартості необхідно спрогнозувати майбутній поток доходів і знайти сучасні вартості
майбутніх доходів на поточний момент.
Поточна вартість безтермінової облігації PV = C / i
C – поточний купонній дохід; I – норма доходності.
Облігації з постійним доходом – це облігації, для яких визначений період погашення і
купонний дохід яких постійний по окремим рокам обертання. У цьому випадку:

Де С – купонний дохід (С=сМ); r=i – середня норма дохідності на ринку; M – ціна, по

якій гаситься облігація; n – число років обертання облігації.
Якщо облігація купується в період між купонними виплатами, то виникає ситуація, коли
попередній власник облігацій як би заробив частину чергового купонного дохода (за період
між виплатою останнього купона і продажем облігацій), проте цей дохід був отриманий
субєктом, придбавшив облігацію, який є власником до моменту чергової виплати дохода.
Тому покупець облігації повинен компенсувати продавцю частину наступного після купівлі
купонного платежу. Ця величина назив. накопиченим %-ом і розраховується AI = C (t¯ / t C) ,
де AI – величина доходу, що виплачується за даний купонний період; t¯ - число днів від
останнього купонного платежу до дати купівлі облігації; tC – число днів у купонному періоді.
Повна ціна за мінусом накопичених %-ів назив. чистою ціною.
93. Поняття імунізації. Організація портфелю облігацій. Методика визначення
імунізованого портфелю.
Імунізація – це техніка управління портфелем облігацій, заснована на прирівненні
дюрації портфеля до дюрації боргу. Іншимим словами, імунізацію можна визначити як спосіб
забезпечення фіксованої ставки доходу на заздалегідь встановлений період або забезпечення
мінімальної майбутньої вартості до кінця визначеного часового горизонту.
Дюрація портфеля = сумі середньозваженої дюрації окремих ЦП, що входять у портфель.
Наприклад, можна інвестувати в облігації двох видів (А і Б). 1) вкласти всі кошти в А; 2)
вкласти всі кошти у Б; 3) інвестувати всі кошти у певних пропорціях у А і Б. Для визначення
цих пропорцій використовується імунізація, яка полягає у формуванні портфеля з дюрацією,
що дорівнює дюрації боргу (який потрібно погасити за рахунок потрфелю облігацій).
d1 + d2 = 1;
d1 *a + d2*b = кількість років, коли потрібно виплатити борг, де d 1 і d2 – частки
облігацій виду А і Б відовідно; а – дюрація облігації А; b – дюрація облігації Б.
92. Поняття портфелю, його основні характеристики. Доходність та рівень ризику
портфелю, методика їх визначення.
Вкладуючи кошти в різні ЦП, інвестор формує портфель інвестицій. Він прагне
сформувати цей портфель так, щоб при заданій ним дохіодності знизити ризик або при
даному прийнятому рівні ризику підвищити дохідність. Очікувана дохідність інвестиційного
портфелю визначається як середньозважена величина очікуваних доходностей активів,
включених до портфелю: і¯ = ∑ і j *wj , де іj – очікувана дохідність і-го активу, включеного в
портфель; wj – доля вартості і-го активу в загальній вартості портфеля (по ринковій вартості
на момент складання протфелю).
Ризик портфелю в цілому вимірюється за допомогою дисперсії і стандартного
(середньоквадратичного) відхилення потрфеля.
Стандартне відхилення портфелю в цілому вимірюється так:
σ = √∑ covijwiwj Коваріація характеризує взаємозвязок двох випадкових величин. У
даному випадку мова йде про коваріації окремих пар ЦП, включених у портфель.
93. Поняття кореляції та коваріації активів портфелю. Поняття диверсифікації
портфелю.
Коваріація характеризує взаємозвязок двох випадкових величин. У даному випадку мова
йде про коваріації окремих пар ЦП, включених у портфель.
cov ij = σi σj rij
Вірна також формула σij = ρij *σi *σj Де σi – середньоквадратичне відхилення акції і; σj -
середньоквадратичне відхилення акції j; ρij – коефіцієнт кореляції між доходностями акцій і та
j.
Коефіцієнт кореляції – відносна міра взаємозвязку двох випадкових величин. Стосовно
доходності активів його значення може бути розраховано за формулою:
rij = ii  ij – ii * ij Величина коефіцієнта кореляції може
σi σj знаходитись в межах від 1 до -1.
Якщо коеф.кореляції по абсолютній величині близький до 1, то звязок між доходністю
даних ЦП тісний. Якщо близький до 0, то звязок слабкий. Якщо коефіцієнт відємний, то
звязок обернений, якщо додатній – звязок прямий.
Перед тим як побудувати портфель, будують матрицю коеф. кореляції між доходностями
ЦП.
Процес розподілу коштів інвестора між різними видами ЦП – це диверсифікація
портфелю. Відповідно, портфель, в якому є різні види ЦП назив. диверсифікованим.
Існує наступна залежність: чим більше ЦП знаходиться в портфелі, тим нижче значення
середньоквадратичного відхилення портфелю в цілому.
94.Види ризиків портфелю
Загальний ризик портфеля ЦП може бути поділений на 2 частини: несистематичну та
систематичну.
Несистематичний ризик – це частина загального ризику, яка може бути знижена через
диверсифікацію.
Систематичний ризик не може бути усунутий шляхом диверсифікації портфеля і
повязаний з коливаннями загальноринкової конюнктури.

95.Портфель. що складається із двох активів, його особливості.Визначення ризику та

доходності комбінацій побудови портфелю двох активів. Графічне зображення зв’язку
доходност і та ризику двох активів.
Дохідність і середньоквадратичне відхилення такого портфеля визначається за
формулами:
rp = r1x1 + r2x2
σp = √(x21 σ21 + x22 σ22 + 2 x1 x2 σ1 σ2 ρ12 )
Щоб сформувати портфель, що забезпечує найменший ризик, потрібно визначити частки
ЦП, з яких складається портфель, що забезпечують мінімальну дисперсію портфелю. Тобто
дисперсія портфеля може бути розглянута як функція від згаданих часток.
W1 = 1 – [σ1 /(σ1 +σ2)]; w2 = σ2 /(σ1 +σ2)
 96. Поняття оптимального портфелю. Припустима множина портфелів.
Якщо до складу портфеля входять кілька активів, їх сукупність утворює деяку область.Ця
область – допустима множина. Дана область заштрихована.

Множина портфелей, що знаходяться

на кривій DCB, назив.ефективною
множиною. Ці портфелі забезпечують
максимальнуу дохідність при даному
рівні ризику і мінімальний ризик при
даному рівні доходності.
Оптимальний портфель вибирається з ефективної
множини у відповідності з відношенням інвестора до ризику, яке в свою чергу
характеризується кривими байдужості даного інвестора. Точка дотику кривої байдужості
ефективної множини і визначає оптимальний портфель. Оскільки у різних інвесторів нахил
кривих байдужості неоднаковий, то на одній ефективній множині кожен з них вибирає свій
оптимальний портфель.

97.Методика формування оптимального портфелю.  Диверсифікація Марковіца.

Оптимальний портфель вибирається з ефективної множини у відповідності з
відношенням інвестора до ризику, яке в свою чергу характеризується кривими байдужості
даного інвестора. Точка дотику кривої байдужості ефективної множини і визначає
оптимальний портфель. Оскільки у різних інвесторів нахил кривих байдужості
неоднаковий, то на одній ефективній множині кожен з них вибирає свій оптимальний
портфель.
Одним з методів оптимізації портфеля є диверсифікація Марковіца. Вона заснована на
використанні методів оптимального програмування. При цьому формуються цільова функція
та обмеження, а на їх основі – функція Лагранжа.
Нехай дисперсія портфеля σ2р. Тоді σ2р = ∑∑cov ij wi wj -> min
Де wi – частка і-ого ЦП в портфелі; wj - частка j-ого ЦП в портфелі;
cov ij – коваріація данних ЦП.
Обмеження: 1) середня дохідність портфеля ī = ∑ іi wj
Де wj - частка і-го ЦП в портфелі; іi – очікувана дохідність і-ого ЦП.
2) ∑ wj = 0. для вирішення цієї задачі необхідно сформулювати функцію Лагранжа:
L = ∑∑ wi wj σij – λ1(∑ wi ij - ī) + λ2 (∑wj - 1)
Де λ1, λ2 – множники Лагранжа
Абсолютний момент - випадкової величини X - математич. очікування

Агресивний інвестор - суб'єкт господарювання, що вибирає об'єкти

(інструменти) інвестування за критерієм максимізації потокового інвестиційного
доходу, незважаючи на супутній їм високий рівень ризику.
Активний портфель - портфель сформований на базі фондів акцій і безпечних
фондів. Диверсифікація портфеля на базі активів і ринків.
Бар - показує ціну відкриття (якщо вона відома), максимум, мінімум і ціну
закриття
Безпроцентна облігація - доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних
облігаціях) не виплачується
Бета-коефіцієнт - показник залежності впливу загальної ситуації (кон'юнктури)
на ринку цінних паперів від зміни цін на окремі цінні папери, представлені на
цьому ринку. Є мірою ринкового ризику, відображаючи мінливість
прибутковості цінного паперу (портфеля) по відношенню до прибутковості
портфеля (ринку) в середньому (середньоринкового портфеля)
Бичий тренд - висхідний ціновий рух, стадія розвитку вартості цінних паперів,
що характеризується безперервним зростанням в часі мінімальних цін угод.
Бичий спред – придбання опціона колл з більш низькою ціною виконання і
продаж опціону колл з більш високою ціною виконання при однаковому строку
дії контракту.
Ведмежий спред – комбінація довгого опціону колл з більш високою ціною і
короткого опціона колл з більш низькою ціною виконання.
Ведмежий тренд (спадний) – спадаючий ціновий рух, стадія розвитку вартості
цінних паперів, що характеризується серією рухів з переважанням зниження ціни
Вертикальний спред - комбінація опціонів з однаковими датами виконання,
проте різними страйк-цінами.
Визначеність – це такий стан системи у якому особа, яка приймає рішення
заздалегідь знає можливий результат кожної альтернативи, тобто суб’єкт
управління володіє вичерпним значенням про стан середовища.
Внутрішня вартість опціону – це різниця між ринковою ціною активу і ціною
виконання. Внутрішня вартість визначається у припущенні негайного виконання
опціону. Крім того, вона може бути визначена по закінченню терміну опціону.
Вторинний тренд – певний напрям руху ціни від трьох тижнів до трьох місяців
Горизонтальний спред – однакові страйк-ціни, проте різні дати виконання
Граничний аналіз - це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за
винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються наслідки
нескінченно малого приросту змінного фактора. В основі граничного аналізу
лежить теорія граничного корисності.
“Дерево рішень” – метод, який передбачає графічну побудову різних варіантів
дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблеми
Диверсифікація портфелю - розподіл інвестиційного фонду між цінними
паперами з різними ризиками, доходностями і кореляціями, з метою мінімізації
несистематичного ризику.
Дисконтна облігація – (облігація з нульовим купоном) - облігація, що
розміщуються за ціною нижче номіналу, але погашається саме номінал паперу
Діагональний спред – складається з опціонів з різними цінами та датами
виконання
Довгий колл – придбання права купити через певний час відповідну кількість
акцій
Довгий пут – право продати
Додатковий грошовий потік - грошовий потік, який супроводжує інвестиційний
проект, і не зумовлений операційною, інвестиційною та фінансової діяльністю
підприємства. Додаткові грошові потоки є виразом додаткових вигід і витрат
проекту.
Дюрація - допомагає визначити міру залежності ринкової ціни облігації від зміни
процентної ставки. Дюрація облігації показує на скільки зміниться ціна облігації
при зміні відсоткової ставки (ставки дисконтування) на один відсоток. Іншими
словами, дюрація - це еластичність ціни облігації по процентній ставці (ставці
дисконтування). Чим більше дюрація цінного паперу, тим значніше зміна її
ринкової вартості при зміні процентної ставки (ставки дисконтування). Отже, чим
більше дюрація, тим вище ризик процентної ставки.
Ефективна множина портфелів – портфелі, що забезпечують максимальну
доходність при даному рівні ризику і мінімальний ризик при даному рівні
доходності.
Захисний колл – короткий продаж акцій і купівля опціонц колл. Короткий
продаж – це продаж акцій, взятих у борг з наміром придбання їх у майбутньому.
Стратегія розрахована на непередбачуваний ріс цін. Призводить до таких же
результатів, що і купівля опціону пут.
Захисний пут – купівля акції та купівля опціона пут (захисний опціон на продаж).
Захист від непередбачуваного зниження цін. (По результатам дана стратегія
ідентична купівлі опціона колл. Використовуючи її інвестор прагне убезпечити
себе при падінні курсу нижче деякого значення. У випадку такого падіння
інвестор виконує опціон пут)
Імунізація - процес урівноваження інвесторами ризику ціни облігації та
реінвестиційного ризику (купони можуть бути реінвестовані під більш високі
відсоткові ставки) під час зростання відсоткових ставок на ринку так, щоб вони
взаємно компенсувались.
Індекс відносної сили- індикатор технічного аналізу, що визначає силу тренда і
вірогідність його зміни.
Капіталізація – оцінка вартості підприємства, земельної ділянки, цінних паперів
та іншого майна, шляхом розрахунку приведеної суми очікуваних доходів, взятої
за весь період його очікуваного використання
Капітальні активи – фінансові активи: майнові сертифікати, акції, сертифікати
інвестиційних фондів, майнові права і приватизаційні сертифікати.
Конвертована облігація - це похідний цінний папір з трьома варіантами
конвертованості: 1) облігація може бути обміняна на акцію, 2) облігація
обмінюється з додатковою платою, 3) утримувач не може продати право на
отримання акцій за певну ціну окремо від облігації
Консервативний інвестор - суб'єкт господарювання, що вибирає об'єкти
(інструменти) інвестування за критерієм мінімізації рівня інвестиційних ризиків,
незважаючи на відповідно низький рівень очікуваного за ними інвестиційного
доходу. Такий інвестор піклується насамперед про забезпечення надійності
(безпеки) інвестицій
Короткий колл – взяття на себе зобовязання продати
Короткий пут – взяття на себе зобовязання купити
Короткостроковий тренд - триває не більш ніж три тижні і є короткостроковими
коливаннями в рамках проміжної тенденції
Купонна облігація - тип облігації, за якою власнику облігації виплачується не
тільки номінальна вартість у момент погашення, але і періодичний відсоток.
Купонні облігації є найбільш поширеним видом облігацій, при цьому найбільш
часто вживаний термін купонного періоду складає 6 місяців
Курс облігацій - ціна облігації в відсотках до номіналу, що включає накопичений
купонний дохід.
Лінії каналу - малюється паралельно лінії тренду і розташовується вище графіка
ціни при бичачому тренді і нижче - при ведмежому
Лінія опору - визначає межу, за яку ціна акції не має піднятися
Лінія підтримки - характеризує межу, нижче за яку ціна акції не має опуститися
Модифікована дюрація – еластичність зміни цінив результаті зміни процентної
ставки Dm=D/(1+r)
Обернений спред бика – це короткий опціон пут з більш низькою ціною
виконання і довгий опціон колл з більш високою ціною виконання. Премія
опціона пут більше премії опціона колл.
Обернений спред ведмедя – комбінація довгого опціона пут з більш низькою
ціною виконання і короткого опціона колл з більш високою ціною виконання.
Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей,
визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує
зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у
передбачений умовами розміщення облігації строк та виплатити доход за
облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
Облігація з відшкодуванням – борговий цінний папір, за яким відшкодовується
премія
Облігація дострокового викупу - дає змогу інвестору достроково пред’явити її
емітенту для викупу
Опуклість – характеризую різницю між фактичною ціною облігації й ціною, що
прогнозується на основі модифікованої дюрації. Також опуклість показує, що
приріст курсу облігації , пов'язаний зі спаданням процентної ставки, більше, ніж
падіння курсу при аналогічному зростанні ставки.
Оптимальний портфель - ефективний портфель, з яким інвестор віддає
перевагу, оскільки параметри ризику та винагороди цього портфеля наближені до
функції корисності інвестора; портфель, максимізує переваги інвестора щодо
дохідності і ризику.
Опціон – контракт, дає право купити або продати за фікс.цін.визначиний обсяг
товару, валюти або ЦП, у встановлений термін
Пасивний портфель - інвестор набирає в портфель, як правило, ліквідні акції і
залишає його без змін тривалий час в очікуванні доходу в довгостроковій
перспективі.
Первинний тренд – певний напрям руху ціни понад рік
Покритий колл – купівля акцій і продаж опціона колл. Коли орієнтуємось на
зростання цін. Використовується тоді, коли страйк ціна вища за поточну ринкову
ціну.
Помірно-агресивний інвестор - суб'єкт господарювання, що вибирає такі об'єкти
(інструменти) інвестування, рівень прибутковості і ризику яких приблизно
відповідають середньоринковим умовам (за відповідним сегментом ринку)
Повна ціна облігації - ціна облігації, що включає в себе накопичені відсотки.
Повна ціна - ціна, яку платить покупець
Портфель інвестицій - набір реальних або фінансових інвестицій. У вузькому
значенні це сукупність цінних паперів різного виду, різного терміну дії і різного
ступеня ліквідності, що належить одному інвестору і керована як єдине ціле
Портфельна стратегія - стратегія, з урахуванням взаємозв'язку показників рівня
очікуваної прибутковості і рівня ризику формованого портфеля, включає такі
заходи, як розміщення капіталу і ресурсів, використання синергетичного ефекту,
продаж або придбання підприємств
Поточна доходність - поточний характер доходності (рентабельності) акції на
відміну від майбутнього, часом не визначеного, характеру зростання курсу акції.
Принципи технічного аналізу - це «ринок враховує все», «рух цін
підпорядкований тенденціям», «історія повторюється»
Процентна облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником
грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну
вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою
фіксованого процента
Рейтинг облігацій - оцінка платоспроможності емітента облігацій спеціальним
рейтинговим агентством
Рівень капіталізації – показник, який використовується для вимірювання
вартості підприємства, земельної ділянки, цінних паперів та іншого майна,
шляхом розрахунку приведеної суми очікуваних доходів, взятої за весь період
його очікуваного використання.
Розворотні фігури - фігура, яка свідчить про глобальну зміну тренда. Розворотні
фігури мають сенс тільки при наявності чітко вираженого попереднього тренду
Серійна облігація - послідовним погашенням частки загальної кількості
облігацій, часто таке погашення здійснюється за допомогою лотерей
Спред – комбінація аналогічних опціонів (двох і більше) з різними цінами та
датами виконання. Відбувається купівля і продаж опціонів одного і того ж виду.
Ставка розміщення – відношення суми % грошей, які виплачуються за певний
період часу до величини позики депозиту.
Стеллаж (стреддл) – комбінація колл і пут з однаковими цінами виконання на
одні й ті ж акції з рівними термінами виконання. Стреддл орієнтована на значні
коливання ринкової конюнктури.
Стренгл – комбінація кол і пут на одні й ті ж ЦП з однаковим терміном
виконання контрактів, але з різними цінами виконання. До того ж ціна виконання
опціону пут нижче виконання колл.
Стреп – комбінація 1 пут і 2 колл. Дати однакові , ціни виконання можуть бути
однаковими чи різними
Стріп – 1 опціон колл і 2 пут. Дати виконання однакові, ціни виконання можуть
бути однаковими чи різними.
Стохастичні лінії - відображають розташування поточної ціни закриття щодо
обраного часового періоду.
Строкова облігація – борговий цінний папір, який має строк погашення
Технічний аналіз - прогнозування зміни цін в майбутньому на основі аналізу
змін цін в минулому
Умовна ймовірність – умовність події, якій передує інша подія і відповідно
залежить від іншої події.
Фігури продовження - сигналізують про певну паузу в розвитку тренда, маючи
на увазі, що протягом деякого періоду часу рух ціни буде продовжуватися у
попередньому напрямку
Флет - стратегія гри, при якій сума кожної ставки не перевищує певного відсотка
від банку (зазвичай, від 1 до 3)
Хеджування -- це страхування цінового ризику учасників біржової торгівлі, яке
дозволяє мінімізувати їх фінансові втрати
Чарти - графік руху цін, обсягу торгівлі і відкритого інтересу
Часова вартість опціону – це різниця між фактичною ціною опціона та його
внутрішньою вартістю.
Чиста ціна облігації - котирувальна ціна облігації, що вказується в друкованих
виданнях і не включає в себе нараховані відсотки
Швидкість зміни – показник, який використовують для вимірювання
прискорення, зростання або зниження швидкості руху тренду
Японська свічка - виявляють діапазон коливань ціни, але не дозволяють
відстежити характер змін усередині періоду торгівлі
 "Бичий" тренд - характеризується зростанням біржових цін.
"Ведмежий" тренд - характеризується зниженням біржових цін.
"Дерево рішень" - це графічний метод, який показує послідовність стратегічних рішень
при кожному можливому варіанті.
CVР-аналіз - аналіз витрат, обсягів, прибутку.
GAР-аналіз - аналіз розривів.
SWOT-аналіз - всебічне вивчення ринкової ситуації на основі якої виявляються сильні та
слабкі сторони компанії, а також встановлюються можливості і загрози, що можуть вплинути
на її розвиток.
Активні інвестиції – вкладення, які забезпечують розширене відтворення і підвищення
ефективності функціонування економіки в цілому завдяки впровадженню нових технологій.
Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь її
власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує його членство в
акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на
одержання частини прибутку у вигляді дивіденду а також на участь у розподілі майна при
ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред'явника
привілейованими та простими. Громадяни зазвичай мають право бути власниками іменних
акцій.
Альтернативна вартість капіталу - потенційна норма прибутку на альтернативне
вкладення.
Альтернативний інвестиційний проект - проект, що передбачає або іншій напрям
інвестування або іншій обсяг інвестиційних ресурсів.
Альфа-критерій рішення Гурвіца - визначення індексу рішень для кожної стратегії, який
являє собою середньозважене його екстремальних віддач на основі коефіцієнту оптимізму.
Аналіз - розкладання об'єкта на частини, елементи, що дозволяє проникнути у глибину
явища або предмета, зрозуміти його внутрішню сутність, взаємозалежність діючих факторів.
Аналіз чутливості - аналіз зміни параметрів та їх наслідків для рішення моделі.
Арбітраж - ринкова операція безризикового отримання прибутку у вигляді різниці в
цінах на будь-які об'єкти ринку, що продаються і купуються одним і тим самим спекулянтом
на одному ринку, різних ринках або на різні дати. Така операція базується на відхиленні
поточного стану ринку від стану його рівноваги.
Багатовимірна функція – функція, яка включає дві і більше факторних змінних.
Балансова вартість компанії - це вартість активів за вирахуванням нематеріальних
активів і зобов'язаннями.
Бачення - це опис бажаного стану об'єкту у майбутньому.
Боковий тренд (флет) - характеризується відсутністю основного напряму розвитку.
Вартість капіталу - норма прибутку, яку очікує отримати інвестор з урахуванням ризиків,
що пов'язані з вкладанням капіталу.
Визначена стратегія - стратегія, мета якої чітко сформульована керівником.
Визначеність - це такий стан знання, коли особа що приймає
Виробничий леверидж - механізм управління прибутком залежно від зміни обсягів
виробництва.
Граничний аналіз - це спосіб аналізу, що спрямований на оптимізацію співвідношення
доходів і витрат, що дозволяє максимізувати прибуток.
Граничні витрати - додаткові витрати на виробництво (придбання) додаткової одиниці
продукції. Граничний доход - додатковий доход, що надходить від продажу додаткової
одиниці продукції.
Дерево ймовірностей - це побудова розподілу ймовірностей для всіх подій.
Диверсифікація Марковіца - метод оптимізації портфелю оснований на формуванні
цільової функції та обмежень
 Диверсифікація портфелю - це процес розташування коштів інвестора між різними
видами цінних паперів
Діаграма "ІШІКАВА" - метод аналізу причин, що призвели до складнощів.
Довгий опціон - купівля опціонного контракту.
Додана акціонерна вартість (ІVА) - це різниця між розрахунковою вартістю капіталу та
його балансовою вартістю.
Додана економічна вартість (EVA) - різниця між чистим операційним прибутком за
виключенням скорегованих податків (NOPLAT) та середньозваженими витратами на
залучення капіталу зі всіх джерел.
Додана ринкова вартість (MVA) - це показник, що відображує величину перевищення
ринкової капіталізації над вартістю чистих активів.
Додатковий грошовий потік – це різниця між елементами інвестиційного потоку з
більшими інвестиційними витратами та інвестиційного потоку з меншими інвестиційними
витратами.
Доходність портфелю - це середньозважена доходність акцій, що входять до портфелю.
Дюрація - це середньозважений термін до погашення, що характеризує чутливість
облігації по відношенню до зміни процентних ставок на ринку.
Еластичність ціни облігації – зміна ціни облігації при зміні ставки відсотку на 1%.
Ефективна множина портфелів - це портфель, що забезпечують максимальну доходність
при заданому рівні ризику і мінімальний ризик при заданому рівні доходность
Імунізація - це така техніка управління портфелем облігацій при якій портфель стає
нечутливим до зміни ставок відсотку
Інвестиційна діяльність – це сукупність мір та послідовних практичних дій суб'єктів
інвестування, що пов'язані із реалізацією інвестиційних намірі з метою отримання доходу.
Інвестиційна рента - інвестиційний потік, всі члени якого є додатними величинами або
абсолютними значеннями від'ємних величин, що сплачується (надходить) через однакові
Проміжки часу.
Інвестиційне середовище - це сукупність інвестиційних інструментів за допомогою яких
суб'єкти здійснюють інвестиційну діяльність, а також умови їх випуску (утворення 1,
виникнення"), розміщення (вкладання, впровадження), обігу (функціонування, практичне
застосування) і зникнення (повернення).
Інвестиційний процес - це процес, що пов'язаний із вибором форм, напрямів, обсягів та
термінів вкладання з метою ефективного вкладання ресурсів.
Інвестиційні витрати – сукупні витрати, спрямовані на фінансування інвестиційної
програми, що включають витрати на формування основного та оборотного капіталу.
Інвестиційні ресурси - це заощадження, що можуть бути використані і використовують
для здійснення інвестиційного процесу, тобто - це довгострокове ефективне вкладення коштів
в об'єкти інвестування
Інвестиції - всі види майновий і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти
підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (дохід)
або досягається соціальний ефект.
Інвестиції в основний капітал - це витрати на будівельні роботи всіх видів; на монтаж
обладнання; на придбання обладнання, що потребує чи не потребує монтажу; на придбання
виробничого інструменту і господарчого інвентарю; на інші капітальні роботи та інші
витрати. До інвестицій в основний капітал приватних підприємств і організацій включаються
кошти населення на будівництво власних житлових будинків з надвірними господарськими
будівлями.
Інвестор - фізична або юридична особа, що здійснює вкладення капіталу в різні об'єкти
інвестування від свого імені і за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів.
 Інвестування - використання (грошового) капіталу для підприємницьких цілей, тобто
використання грошей з метою одержання прибутку.
Індекси курсів акцій - 1) узагальнюючі показники стану ринку акцій на фондових біржах;
2) чисельне значення щоденного рівня біржових цін частини або всіх акцій, що котируються
на фондовій біржі. Кожна крупна фондова біржа розраховує свої індекси курсів акцій або це
робить яка-небудь аналітична компанія на підставі інформації, що отримана з фондової біржі.
Найбільш відомі в світі індекси курсів акцій: Доу-Джонса - в С11ІА, Футсі - у
Великобританії, НИККЄЇ - в Японії.
Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної
діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх
інформаційних потреб.
Інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної діяльності,
призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів,
підприємств, установ і організацій.
Інформаційне забезпечення - система методів побудови інформаційних потоків та
способів їх отримання.
Інформаційний потік - упорядкована сукупність даних, що необхідні для вирішення
конкретної задачі.
Інформація - це дані, що необхідні для вирішення конкретної задачі. Якщо дані не
відносяться до вирішення конкретної задачі або вже відомі досліднику, то вони не містять для
нього інформації. Джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії
інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що
зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Коваріація - характеризує взаємозв'язок двох випадкових величин
Коефіцієнт кореляції - відносна міра взаємозв'язку двох випадкових величин.
Коефіцієнт оптимізму - суб'єктивне відношення до ризику з тим чи іншим ступенем
оптимізму (приймає значення від 0 до 1).
Концентрація капіталу - зосередження капіталу в окремих сферах економіки (галузева
концентрація) або в окремих регіонах (регіональна концентрація).
Короткий опціон - продаж опціонного контракту.
Котирування біржових цін - це виявлення біржових цін в ході біржових торгів за
певними правилами, їх реєстрація спеціальними службами біржі з подальшою публікацією і
оголошенням через засоби масової інформації (газети, журнали, телебачення, комп'ютерні
інформаційні системи, тощо). Котирування біржових цін ведеться окремо по кожному виду
біржового активу і по видах операцій з різними термінами виконання контрактів.
Критерій Лапласа - це критерій раціональності, який повністю нечутливий до особи, що
приймає рішення.
Критерій рішення Вальда (критерій максі-мін) - це критерій консерватизму і спроба
максимізувати рівень надійності.
Критерій Сейвиджа - критерій втрат від макси-міна, що досліджує втрати, які були
понесені в результаті прийняття неправильного рішення.
Курс біржовий - ринкова біржова ціна акції, облігації, державного цінного паперу,
фінансового інструменту, що визначена під впливом співвідношення попиту і пропозиції на
фондовій біржі.
Ліквідність - поєднання права на вільний перепродаж цінного паперу із ступенем
здійсненності цього права; можливість регулярно продавати і купувати цінний папір за її
поточною ринковою ціною.
Лінія каналу - виникає при відносній рівності спадів і підйомів тренду.
Маржинальний доход - різниця між виручкою і сумою змінних витрат.
 Маржинальний запас міцності - це процентне відхилення фактичної виручки від порогу
рентабельності.
Матриця SWOT - метод встановлення зв'язків між можливостями, загрозами, сильними
та слабкими сторонами.
Матриця втрат - це модифікація платіжної матриці де відображаються абсолютні різниці
між віддачею даної стратегії і віддачею найбільш ефективної стратегії в рамках одного стану
економіки.
Матриця загроз - метод позиціонування конкретної загрози.
Матриця можливостей - метод позиціонування конкретної можливості.
Місія - коротке та чітке формулювання мети і пріоритетів розвитку об'єкту. Основний
документ, де у концентрованій формі виражається сенс існування об'єкту та його
призначення.
Модель "Дюпона" - схема факторного аналізу рентабельності власного капіталу.
Модель максимізації зростання - модель спрямована на досягнення обсягу виробництва,
що максимізую прибуток, залишаючи його постійним поки залишаються постійними виграти
та рівень попиту.
Модель максимізації прибутку - модель спрямована на максимізацію поточної вартості
дисконтованого потоку доходів.
Модель максимізації продаж - альтернатива моделі максимізації прибутку, спрямована
на збільшення обсягів продажу.
Модель максимізації стану власника - прагнення максимізувати ринкову вартість акції.
Модель управлінської поведінки - стосується розділення функцій між власниками та
управлінцями.
Накопичені відсотки - це частина купонного доходу, що повинна бути відшкодована
продавцю облігації при покупці її між купонними виплатами.
Нарощена сума інвестиційного потоку - це абсолютна сума всіх членів послідовного
інвестиційного потоку з нарахованими на них відсотками до кінця терміну.
Невизначена стратегія - стратегія, що не існує у вигляді добре продуманих і прийнятих
керівництвом формулювань.
Невизначеність - це умови, коли особі, що приймає рішення, відомі декілька альтернатів
та їх можливі результати, за умов відсутності імовірності їх актуалізації. Опціон - це право
купити, продати (або відмовитися від операції) встановлений термін за фіксованою ціною
відповідний обсяг товару, валюти або цінних паперів. Опціон call - опціон на купівлю.
Неординарний грошовий потік - це потік де інвестиційні витрати виникають на
заключних стадіях інвестиційного проекту.
Несистематичний ризик портфелю - частина загального ризику яка може бути знижена за
рахунок диверсифікації
Обернений факторний аналіз - дослідження способом індукції: від окремого до
загального.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів 1
Підтверджує зобов'язання щодо відшкодування йому номінальної вартості цього цінного
паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не
передбачено умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і
громадян на добровільних засадах. Випускаються облігації таких видів: 1)облігація
внутрішніх і місцевих позик; б) облігації підприємств
Оперативний аналіз - система повсякденного вивчення виконання планових завдань з
метою здійснення поточного управління спрямованого на забезпечення неперервного та
ефективного функціонування об'єкта.
Оптимальний портфель - це портфель, що забезпечує мінімізацію ризику при бажаному
рівні доходу.
 Опуклість - відхилення фактичної ринкової ціни 1 ціни що спрогнозована на основі
модифікованої дюрації
Опціон put - опціон на продаж.
Пасивні інвестиції - це вкладення, які забезпечують в найкращому випадку просте
відтворення суспільного продукту.
Передпроданий ринок - ринок, на якому ціни досягли свого мінімуму і подальше їх
падіння неможливе.
Перекуплений ринок - ринок, на якому ціна досягла свого максимуму і її подальше
зростання неможливе.
Повна Ціна облігації - це ринкова ціна облігації разом з накопиченими відсотками.
Поріг рентабельності - це обсяг виробництва при якому виручку від реалізації дорівнює
сукупним витратам.
Портфель акцій - це вкладання коштів в акції різних емітентів
Постулат Бейєса - якщо імовірності явища невідомі, то вони повинні прийматися
рівними.
Поточний аналіз - стосується результатів діяльності об'єкта за звітні періоди, який
дозволяє оцінити роботу за період нарощеним підсумком.
Початкова імовірність - це імовірність події, які не передує жодна з подій.
Премія за ризик - це відносна величина нагороди за ризик.
Премія по опціону - це ціна опціонного контракту.
Прибуток на інвестований капітал (ROIC) - відношення чистого операційного прибутку
за виключенням скорегованих податків (NOPLAT) на інвестований капітал
Припустима множини портфелей - це сукупність портфелей ЩО займає заштриховану
область на графіку.
Прирістний аналіз прибутку - спрямований на оцінювання змін як самих функцій, так і їх
значень.
Прогнозування ризику - це оцінювання можливої величини втрати в майбутньому.
Продовжена додана економічна вартість - це відношення очікуваної доданої економічної
вартості наступного року до середньозваженої вартості капіталу.
Профіль середовища - метод оцінювання відносної значущості окремих факторів
середовища.
Пряма інвестиція - це інвестиція, що передбачає довгострокові взаємовідносини, які
відображають тривалу зацікавленість іноземного інвестора в резидентському підприємстві в
економіці країни, яка не є країною інвестора.
Прямий факторний аналіз - дослідження дедуктивним способом (від загального до
часткового).
Ризик - можливість втрати чого-небудь; комерційний ризик може бути: а) реальним
ризиком - це різниця між очікуваним доходом (прибутком) і фактично отриманим доходом
(прибутком); б) передбачуваним ризиком - це можливе недоотримання доходу (прибутку) у
порівнянні з його прогнозними оцінками.
Ризик портфелю - ризик втрати частини доходу, всього доходу частини активів або всіх
активів, що вимірюється за допомогою дисперсії портфелю.
Ринкова вартість компанії (ринкова капіталізація) - це сумарна ринкова вартість акцій,
що котируються на ринку.
Рівень опору - виникає на "бичому" тренді посилюється вплив "ведмедів".
Рівень підтримки - виникає при посиленні "биків" на "ведмежому" ринку.
Річна ставка відсотку – це відношення абсолютної суми відсоткових грошей до величини
боргу на один період нарахування.
рішення, заздалегідь знає конкретний результат для кожної альтернативи.
 Розворотні фігури - свідчать про розворот основної тенденції, тобто зміни "бичого" на
"ведмежий" або навпаки.
Розрахункова імовірність - це добуток початкової та умовної ймовірностей.
Свопові контракти - угода про обмін грошовими потоками у майбутньому.
Середньозважена вартість капіталу (WACC) - альтернативна вартість заборгованості
компанії і котів її акціонерів.
Сильний тренд - тренд який долає рівні підтримки або опору.
Синтез - узагальнення результатів і формулювання висновків і пропозицій.
Систематичний ризик - ризик, пов'язаний з коливанням загально ринкової кон'юнктури і
не може бути усунений за рахунок диверсифікації.
Спот ціна - поточна ринкова ціна.
Ставка дисконтування - це ставка, яка визначає вартість інвестиційних ресурсів 3
урахуванням премії за ризик пов'язаний з реалізацією інвестиційного проекту
Страй-ціна опціону - це ціна за якою опціонний контракт буле виконаний.
Стратегічна карта - це діаграма, що описує стратегію у вигляді набору стратегічних цілей
і причинно-наслідкових зв'язків між ними.
Стратегічне управління - забезпечення прийняття ефективних рішень сьогодні,
спрямованих на досягнення мети в майбутньому.
Стратегічний аналіз - процедура пошуку і відбору стратегічних альтернатив.
Стратегічні цілі - напрям розвитку об'єкта, що відображає бажаний стан, якого необхідно
досягнути на основі використання потенціалу об'єкта, що призводять до виконання його місії
та бачення.
Стратегія - встановлення можливих параметрів майбутнього стану об'єкту.
Сучасна величина інвестиційного потоку - сума всіх членів інвестиційного поток,
дисконтованих на деякий момент часу, який або припадає на початок інвестиційних
надходжень (виплат), або випереджує його.
Технічний аналіз - метод прогнозування, оснований на обробці графічної інформації і
здійснення статистичних розрахунків.
Тік - мінімальне коливання курсу (ціни) біржового активу, що дозволене правилами
біржової торгівлі.
Тренд - основний напрям розвитку явища або процесу.
Умовна імовірність - це імовірність події за умов того, що відбудеться певна подія, що
має початкову імовірність.
Управління - цілеспрямований вплив на об'єкт з метою переводу його в новий стан або
під гримання у встановленому режимі.
Факторний аналіз - механізм експертного оцінювання ефективності конкретного бізнесу і
його окремих елементів.
Фігури продовження - поява цих фігур свідчить про продовження тренду.
Фінансування - всі міри, що зв'язані з одержанням і поверненням (грошового) капіталу,
тобто насамперед: одержання капіталу (від особи, ідо надають капітал, чи в результаті власної
підприємницької ДІЯЛЬНОСТІ); повернення капіталу (насамперед виплати заборгованості по
позиковому капіталі, але також і виплати власним вкладникам); перетворення негрошового
майна в (необхідне для цілей фінансування) грошове майно; перерозподіл в активі балансу
(наприклад, перетворення позикового капіталу у власний і навпаки)
Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних
паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до
Закону "Про цінні папери та фондову біржу", інших актів законодавства України, статуту і
правил фондової біржі.
Фондова біржа - організація, яка створюється без мети отримання прибутку та
займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх
похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за
дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Хеджування - страхування цінових (курсових) ризиків на основі заняття протилежних
позицій на різних ринках одного і того ж біржового активу або взаємозв'язаних між собою бі-
ржових активів.
Ціна відкриття біржі - 1) ціна, з якою починається біржовий торг нового робочого дня.
Як правило за ціну відкриття біржі приймається ціна закриття біржі попереднього робочого
дня; 2) ціна першої угоди, укладеної на біржі.
Ціна закриття біржі - як правило ціна останньої біржової угоди.
Ціна контракту - ціна, за якою укладений ф'ючерсний контракт.
Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини
позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і
передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також
можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим
особам Відповідаю до Закону "Про цінні папери і фондову біржу" в Україні можуть
випускатися такі види цінних паперів акції, облігації внутрішню та зовнішніх державних
позик; облігації Місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки;
ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.
Чиста ціна облігації - це різниця між повною ціною і накопиченими відсотками.
Японська модель - це модель максимізації доданої вартості, що являє собою
довгострокову концепцію, спрямовану на максимізацію вигоди всіх учасників:управлінців,
робітників, постачальників і акціонерів.