1

Тема 10-2. Організація підготовки науково-педагогічних кадрів

Вступ
1. Підготовка кадрів через аспірантуру і докторантуру
2. Індивідуальний план аспіранта, порядок складання і контролю
3. Критерії оцінки готовності дисертації
4. Організація та процедура захисту дисертації на спеціалізованих вчених радах
Контрольні питання
Тести
Список літератури
Вступ

Прискорення науково-технічного прогресу i переведения економіки на ринкові відносини зумовлює підвищені

вимоги до якості підготовки фахівців для підприємницької діяльності i наукових кадрів. Законодавством України про освіту
передбачено підготовку принципово нових фахівців з менеджменту, маркетингу, фінанаів, банкіської справи, обліку та аудиту.
Тема «Організація підготовки науково-педагогічних кадрів» займає досить значне місце в структурі курсу
«Методологія наукових досліджень» та має тісний взаємозв’язок з іншими темами курсу. Адже опанувавши дану тему студент в
подальшому зможе дати оцінку певних умов наукової діяльність, відповідність елементів наукової організації праці певним
стандартам; за певними критеріями визначити відповідність принципів організації праці, знайти напрямки поліпшення
ефективності проведення наукової діяльності, визначити власну придатність та відповідність вимогам, що висуваються до
науковців та визначити можливі напрямки вдосконалення особистості тощо.

1. Підготовка кадрів через аспірантуру і докторантуру

Порядок підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів в аспірантурі і докторантурі регламентується

Положенням про підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів
України від 1 березня 1999 р. № 309. Це Положення регламентує діяльність у галузі підготовки науково-педагогічних і
наукових кадрів і є обов'язковим для всіх вищих навчальних закладів та наукових установ України незалежно від їх
підпорядкованості та форми власності.
Аспірантура і докторантура є формами підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації.
Аспірантура і докторантура відкривається при вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації і
прирівняних до них закладах післядипломної освіти, у наукових установах, які мають висококваліфіковані науково-
педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну, експериментальну та матеріальну базу.
Відкриття і закриття аспірантури і докторантури у вищих навчальних закладах, у наукових установах (за винятком
наукових установ Національної академії наук) здійснює Міносвіти, а в наукових установах Національної академії наук - її
Президія.
Аспірантура відкривається з відривом від виробництва та без відриву від виробництва, а докторантура - з відривом
від виробництва.
Підготовка в аспірантурі і докторантурі здійснюється:
1) за рахунок:
 коштів Державного бюджету України - за державним замовленням для роботи у державному секторі народного
господарства;
 коштів юридичних та фізичних осіб - на умовах контракту – для роботи у державному і недержавному секторах
народного господарства;
2) іноземців та осіб без громадянства на підставі:
 міжнародних договорів України;
 загальнодержавних програм;
 договорів, укладених вищими навчальними закладами, науковими установами з юридичними та фізичними
особами.
Вступники до аспірантури або докторантури подають на ім'я керівника вищого навчального закладу, наукової
установи такі документи:
1) заяву;
2) особовий листок з обліку кадрів;
3) список опублікованих наукових праць і винаходів.
4) медичну довідку про стан здоров'я за формою N 286-у;
5) копію диплома про закінчення вищого навчального закладу із зазначенням одержаної кваліфікації спеціаліста або
магістра (особи, які здобули відповідну освіту за кордоном, - копію нострифікованого диплома);
6) посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності складених кандидатських іспитів).
Паспорт та диплом про вищу освіту подаються вступником особисто.
При вступі до докторантури, крім того, подаються:
1) розгорнутий план дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук (далі - докторська дисертація);
2) копія диплома про присудження наукового ступеня кандидата наук (у разі здобуття відповідної освіти за
кордоном - копія нострифікованого диплома).
Диплом про присудження наукового ступеня кандидата наук подається вступником особисто.
 2
Аспіранти і докторанти мають право на:
1) користування навчально-виробничою, науковою, культурно-спортивною, оздоровчою базою вищих навчальних
закладів, наукових установ;
2) отримання всіх видів відкритої наукової інформації і наукового консультування;
3) участь у науковій діяльності кафедри, відділу, лабораторії;
4) отримання державної стипендії встановленого розміру у разі зарахування на навчання з відривом від виробництва
за державним замовленням;
5) переривання навчання з поважних причин з подальшим його продовженням. Тривалість і кількість переривань
навчання, а також поважність причин визначаються вченою радою вищого навчального закладу, наукової установи;
6) щорічні канікули тривалістю до двох календарних місяців, які включаються до загального терміну навчання у разі
зарахування на навчання з відривом від виробництва;
7) участь у виборах до органів самоврядування вищого навчального закладу, наукової установи;
8) роботу за сумісництвом відповідно до законодавства України;
9) безпечні і нешкідливі умови навчання і праці;
10) забезпечення впорядкованим житлом - у разі зарахування на навчання з відривом від виробництва за державним
замовленням – на час навчання за умови оплати вартості користування житлом самим аспірантом або докторантом
(іногороднім);
11) працевлаштування згідно з типовою угодою у разі зарахування на навчання за державним замовленням або
контрактом (у разі навчання поза державним замовленням).
Термін навчання в аспірантурі і перебування в докторантурі включається до науково-педагогічного стажу.
Аспіранти і докторанти зобов'язані:
1) дотримуватися вимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки;
2) глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати загальний
культурний рівень;
3) опанувати методологію проведення наукових досліджень;
4) виконувати індивідуальний план роботи над дисертацією.;
5) звітувати про хід виконання дисертації на засіданні кафедри, відділу, лабораторії, вченої ради вищого
навчального закладу, наукової установи;
6) у встановлений термін захистити дисертацію або подати її спеціалізованій вченій раді;
7) дотримуватися статуту і правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи.
До докторантури приймаються особи, які мають науковий ступінь кандидата наук, наукові здобутки та опубліковані
праці з обраної наукової спеціальності і які в змозі на високому науковому рівні проводити фундаментальні, пошукові і
прикладні наукові дослідження. Термін перебування в докторантурі на загальних умовах не перевищує трьох років. Щороку
докторанти подають до вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи після попереднього обговорення на
кафедрі, у відділі, лабораторії звіт про виконання індивідуального плану роботи, за результатами якого проводиться їх
атестація і приймається рішення про подальше перебування в докторантурі. Результати атестації затверджуються керівником
вищого навчального закладу, наукової установи.
До аспірантури на конкурсній основі приймаються особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або
магістра. Термін навчання в аспірантурі з відривом від виробництва не перевищує трьох років, а без відриву від виробництва
– чотирьох років. Для проведення прийому до аспірантури створюється приймальна комісія під головуванням керівника
(заступника керівника) вищого навчального закладу, наукової установи. Члени приймальної комісії призначаються
керівником вищого навчального закладу, наукової установи з числа керівників кафедр, відділів, лабораторій, а також
передбачуваних наукових керівників аспірантів.
Рішення про допуск до складання вступних іспитів до аспірантури виноситься приймальною комісією за
результатами співбесіди, розгляду реферату та поданих наукових праць з урахуванням письмового висновку
передбачуваного наукового керівника, про що вступник до аспірантури повідомляється у тижневий термін.
Вступники до аспірантури складають вступні іспити із спеціальності (в обсязі навчальної програми для спеціаліста
або магістра, яка відповідає обраній ними науковій спеціальності, із філософії та однієї із іноземних мов на вибір
(англійської, німецької, іспанської, італійської, французької) в обсязі навчальних програм для вищих навчальних закладів IV
рівня акредитації, затверджених Міносвіти. Іспит з іншої іноземної мови складається за рішенням вченої ради вищого
навчального закладу, наукової установи у разі, коли знання цієї мови необхідне для роботи над дисертацією.
Аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил
внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за
невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин. Рішення про відрахування аспіранта або докторанта
приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. Аспірант або докторант, який був зарахований до
аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість
навчання згідно із законодавством України.
Відповідальність за рівень організації наукової підготовки в аспірантурі і докторантурі покладається на керівника
вищого навчального закладу, наукової установи.

2. Індивідуальний план аспіранта, порядок складання і контролю

Індивідуальний план роботи аспіранта передбачає складання кандидатських іспитів із спеціальності, іноземної мови
та філософії, а у разі необхідності - додаткового іспиту, визначеного рішенням спеціалізованої вченої ради закладу,
 3
установи, де передбачається захист дисертації, і заліків з дисциплін, визначених рішенням вченої ради вищого навчального
закладу, наукової установи з урахуванням профілю підготовки, а також педагогічна практика.
Кандидатські іспити є складовою частиною атестації науково-педагогічних і наукових кадрів. Кандидатські іспити
проводяться з метою встановлення глибини професійних знань, наукового і культурного кругозору здобувача наукового
ступеня кандидата наук, підготовленості його до самостійної науково-дослідної діяльності. Складання кандидатських іспитів
здобувачами є обов'язковим для присудження їм наукового ступеня кандидата наук.
Здобувач, який має вищу освіту із спеціальності, що не відповідає галузі науки, з якої підготовлено дисертацію, на
підставі рішення відповідної спеціалізованої вченої ради складає додатковий кандидатський іспит із наукової спеціальності
відповідної галузі науки за Переліком спеціальностей наукових працівників.
Кандидатські іспити із спеціальності складаються у вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів
акредитації та в наукових установах, у яких відкрита аспірантура або є спеціалізована вчена рада з відповідної наукової
спеціальності. За рішенням приймальної комісії кандидатський іспит із спеціальності, залежно від обсягу матеріалу, може
проводитися двома етапами з виставленням загальної оцінки.
Комісії з приймання кандидатських іспитів з кожної дисципліни призначаються керівником вищого навчального
закладу, наукової установи у складі голови комісії і не менше двох членів з числа кваліфікованих спеціалістів - докторів і
кандидатів наук. До складу комісії з приймання кандидатського іспиту із спеціальності повинно входити не менше трьох
фахівців, два з яких мають бути докторами наук, третій - кандидатом наук з цієї спеціальності.
На кандидатських іспитах можуть бути присутні члени відповідної спеціалізованої вченої ради вищого навчального
закладу, наукової установи, де складається кандидатський іспит, керівник, заступник керівника, представники Міносвіти,
Вищої атестаційної комісії, Національної академії наук, міністерств, інших органів, до сфери управління яких належать вищі
навчальні заклади, наукові установи, галузевих академій наук.
Кожному аспіранту одночасно з його зарахуванням відповідним наказом керівника вищого навчального закладу,
наукової установи призначається науковий керівник, як правило, доктор наук або за рішенням вченої ради, як виняток,
кандидат наук.
Науковий керівник аспіранта здійснює наукове керівництво роботою над дисертацією, контролює виконання
затвердженого ним індивідуального плану та несе особисту відповідальність за якісне написання аспірантом дисертації.
Аспірант працює за індивідуальним планом роботи, не менше ніж два рази на рік звітує про його виконання на
засіданні кафедри, відділу, лабораторії і щорічно атестується науковим керівником. За результатами атестації відповідним
наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи аспірант переводиться на наступний рік навчання або
відраховується з аспірантури.

Дати структуру індивідуального плану

3. Критерії оцінки готовності дисертації

Дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто у вигляді
спеціально підготовленого рукопису або опублікованої наукової монографії. Вона містить висунуті автором для прилюдного
захисту науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характерна єдністю
змісту і свідчить про особистий внесок здобувача в науку.
Теми дисертацій мають бути пов'язані, як правило, з напрямами основних науково-дослідних робіт наукових установ
і організацій та затверджені вченими (науково-технічними) радами для кожного здобувача персонально з одночасним
призначенням наукового консультанта (докторська дисертація) чи наукового керівника (кандидатська дисертація).
Вимоги щодо дисертації та авторефератів дисертацій викладені у „Порядку присудження наукових ступенів та
присвоєння вчених звань” затвердженого постановою КМУ від 28.06.97 р. № 644.
Дисертація, що має прикладне значення, додатково до основного тексту повинна містити відомості та документи, що
підтверджують практичне використання отриманих автором результатів (впровадження у виробництво, достатню дослідно-
виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків
продукції, матеріалів тощо), а дисертація, що має теоретичне значення, - рекомендації щодо використання наукових
висновків.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук є кваліфікаційною науковою працею обсягом основного
тексту 11 – 13 авторських аркушів (для суспільних і гуманітарних наук - 15 - 17 авторських аркушів), оформлених відповідно
до державного стандарту. Докторська дисертація повинна містити раніше не захищені наукові положення та отримані
автором нові науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, які у сукупності розв'язують важливу наукову або
науково-прикладну проблему..
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук є кваліфікаційною науковою працею обсягом основного
тексту 4,5 – 7 авторських аркушів (для суспільних і гуманітарних наук - 6,5 – 9 авторських аркушів), оформлених відповідно
до державного стандарту. Кандидатська дисертація повинна містити результати проведених автором досліджень та отримані
автором нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне
значення для певної галузі науки.
Традиційно склалася певна композиція дисертаційної праці з такими основними елементами: 1. Титульний аркуш. 2.
Зміст. 3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів. 4. Вступ. 5. Основна частина. 6. Загальні
висновки. 7. Бібліографічний список використаної літератури. 8. Допоміжні або додаткові матеріали. 9. Допоміжні
покажчики.
Повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях здобувача визначає спеціалізована вчена рада.
 4
Кожна дисертація супроводжується окремим авторефератом обсягом 1,3 - 1,9 авторського аркуша для докторської та
обсягом 0,7 - 0,9 авторського аркуша для кандидатської дисертації, який здобувач друкує державною мовою. Вимоги до
оформлення автореферату встановлює ВАК.
Автореферат дисертації видається друкарським способом із обов'язковим зазначенням вихідних відомостей видання
у кількості, визначеній спеціалізованою вченою радою і надсилається членам спеціалізованої вченої ради та заінтересованим
організаціям не пізніше як за місяць до захисту дисертації. Перелік організацій, яким обов'язково надсилають автореферат,
визначає ВАК.
Організація, де виконувалась дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу
поданої дисертації та робить висновок про наукову та практичну цінність дисертації. Висновок видається здобувачеві не
пізніше як через два місяці з дня подання на попередню експертизу кандидатської та не пізніше трьох місяців - докторської
дисертації.
Оцінка готовності дисертації до захисту відбувається на засідання кафедри. Для цього здобувач подає:
 дисертацію і автореферат оформлені відповідно до вимог;
 оригінали опублікованих статей у офіційних фахових виданнях;
 посвідчення про складання кандидатських іспитів за встановленою формою;
 довідки про впровадження наукових результатів;
 зовнішні засвідчені рецензії на дисертацію (для кандидатської – 2, для докторської – 3;
 відзив наукового керівника (консультанта).

4. Організація та процедура захисту дисертації на

спеціалізованих вчених радах

Спеціалізована вчена рада приймає дисертацію для попереднього розгляду за наявності супроводжуючих документів
за переліком, який визначає ВАК:
 заява на ім’я голови ради з проханням прийняти дисертацію до розгляду;
 особистий листок з обліку кадрів, який засвідчений печаткою;
 засвідчені копії дипломів про вищу освіту;
 посвідчення про складані кандидатські іспити;
 висновок установи, де виконувалась дисертація;
 оригінали публікацій (монографії, статті, тези);
 дисертація і автореферат;
 відзив наукового керівника.
Процедура попереднього розгляду дисертації та процедура проведення засідання спеціалізованої вченої ради під час
захисту дисертації регулюються Положенням про спеціалізовану вчену раду. Спеціалізована вчена рада приймає до захисту
не пізніше як через два місяці з дня подання здобувачем усіх необхідних документів кандидатську і через три місяці -
докторську дисертацію.
Спеціалізована вчена рада приймає до захисту докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а
кандидатську – не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачами обов'язкових примірників видань, в яких
опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації.
Спеціалізовані вчені ради призначають для захисту дисертації офіційних опонентів з числа компетентних вчених із
спеціальності, за якою подано дисертацію таким чином, щоб забезпечити незалежність експертизи.
Для розгляду докторської дисертації призначають трьох офіційних опонентів - докторів наук, причому тільки один з
них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де відбувається захист, або співробітником установи, в якій створено
спеціалізовану вчену раду.
Для розгляду кандидатської дисертації призначають двох офіційних опонентів, з яких один повинен бути доктором
наук, а другий - доктором або кандидатом наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де
відбувається захист, або співробітником установи, в якій створено цю спеціалізовану вчену раду.
Офіційний опонент на основі вивчення підготовленої дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає
до спеціалізованої вченої ради відзив, оформлений відповідно до вимог ВАК.
Спеціалізовані вчені ради визначають за дисертаціями провідні установи, відомі своїми досягненнями із
спеціальності, за якою подано дисертацію. Провідна установа надає відзив про дисертацію на основі її колективного
розгляду і обговорення згідно з вимогами, що встановлюються ВАК. Цей відзив повинен бути підписаний доктором наук.
Спеціалізована вчена рада має право повернути відзив провідної установи, якщо він не відповідає зазначеним вимогам, або
замінити цю установу іншою. Після прийняття дисертації до захисту, призначення офіційних опонентів та визначення
провідної установи спеціалізована вчена рада надсилає до ВАК повідомлення про захист дисертації.
Повідомлення про захист докторських і кандидатських дисертацій публікуються відповідно у Бюлетені Вищої
атестаційної комісії України і додатку до цього бюлетеня - Науковий світ.
Захист докторської дисертації можна проводити не раніше як через два місяці, а кандидатської - не раніше як через
місяць після опублікування праць здобувача, які відображають основні наукові результати дисертації.
Прилюдний захист дисертації відбувається на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правомочним,
якщо в його проведенні взяло участь щонайменше дві третини її складу, а також за умови обов'язкової участі щонайменше
чотирьох докторів наук з кожної спеціальності докторської дисертації і щонайменше трьох докторів наук з спеціальності
кандидатської дисертації.
 5
Рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження наукового ступеня вважають позитивним, якщо за нього
проголосувало щонайменше три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.
Прилюдний захист дисертації повинен мати характер наукової дискусії, в якій зобов'язані взяти участь усі присутні
на захисті члени спеціалізованої вченої ради - доктори наук з кожної спеціальності, за якими подано дисертацію.
Свій виступ доповідач може подавати у формі читання тексту. Доповідь починається із звертання: „Шановний пане
голово! Шановні члени спеціалізованої вченої ради! Панове.”. Далі здобувач коротко викладає сутність наукової проблеми і
стан питання, обґрунтовує актуальність наукової проблеми, показує її зв'язок з плановими науково-дослідними роботами,
викладає мету наукових досліджень.
Далі викладається зміст роботи, де особливу увагу приділяють особисто отриманим автором результатам (що саме
запропоновано, узагальнено, одержано, рекомендовано тощо), обґрунтовується їх достовірність, підкреслюється значущість
цих результатів.
У прикінцевій частині доповіді викладаються основні результати та висновки дисертації, їх реалізація і шляхи
подальшого використання цих результатів.
Свій виступ треба зосередити на нових теоретичних і прикладних положеннях розроблених особисто автором
дисертації. Обґрунтовуючи їх під час виступу використовують додаткові графічні матеріали (для кандидатських – 10-12
одиниць, докторської – 16-18).
Мова здобувача повинна бути ясною, граматично правильною та впевненою. Здобувач мусить зробити доповідь
науковою, добре аргументованою, а отже, зрозумілою широкій аудиторії спеціалістів. Мислення і мовлення повинно бути
виразним. Слід використовувати прості слова і прості розповідні речення, підкреслювати ключові слова.
Після завершення доповіді здобувачу задають запитання. Відповідати на запитання членів ради та присутніх у залі
слід тільки за суттю справи. Перед тим, як відповідати на запитання, необхідно уважно його вислухати до кінця і за
можливості записати. Після відповідей на них відбувається дискусія, в якій беруть участь офіційні і неофіційні опоненти.
По завершенні дискусії здобувачеві надається заключне слово, в якому він висловлює свої висновки щодо
результатів обговорення його дисертації і за потреби відповідає на запитання, які виникли в ході дискусії.
Після закінчення захисту дисертації спеціалізована вчена рада проводить таємне голосування щодо присудження
наукового ступеня. Для цього Голова Ради створює лічільну комісію для таємного голосування. Вона оголошує протокол
результатів голосування і відкритим голосуванням простою більшістю голосів він затверджується.
В кінці процедури захисту спецрада затверджує висновок. Проект висновку складає комісія у складі 3-х осіб, яка
вивчала роботу на стадії її попереднього розгляду і представляла роботу спеціалізованій вченій раді під час прийому її до
захисту. Він повинен бути чітким, конкретним і відображати такі моменти: остаточне рішення ради щодо присудження
наукового ступеня; констатація того, що дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, виконаною в рамках певної
проблеми або наукового напрямку; актуальність теми і отримані результати; найбільш суттєві наукові результати, отримані
особисто здобувачем і їх новизна; обґрунтованість і достовірність отриманих наукових результатів; практичне та наукове
значення результатів із зазначенням, що конкретно вони дадуть при використанні; ступінь впровадження результатів роботи
на момент її захисту; рекомендації щодо використання результатів; оцінка мови і стилю дисертації; відповідність дисертації
вимогам ВАКУ.
Після прийняття висновку голова повідомляє про присудження наукового ступеня і закриває засідання.
За результатами захисту оформляють атестаційну справу відповідно до вимог ВАК (в паперовому і електронному
варіантах). Атестаційну справу подають до ВАК і там вона розглядається на предмет затвердження. Документом, що
засвідчує присудження наукового ступеня є диплом. Дипломи доктора, кандидата наук видає ВАК.

Контрольні запитання

1. Якими нормативними документами регулюється підготовка науково-педагогічних та наукових кадрів?

2. Назвіть органи, що здійснюють регулювання підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів в Україні.
3. Назвіть основні форми підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.
4. Які документи необхідно подати на ім'я керівника вищого навчального закладу, наукової установи вступникам до
аспірантури або докторантури?
5. Що передбачає індивідуальний план роботи аспіранта?
6. Яким нормативним документом затверджено вимоги до дисертації та авторефератів дисертацій?
7. Які документи необхідно подати спеціалізованій вченій раді для попереднього розгляду дисертації?
8. Яка структура дисертації?
9. Якими нормативними документами регламентовано процедуру публічного захисту дисертації?
10. Який документ засвідчує присудження наукового ступеня?

Тестові питання

1. Вчені звання професора або доцента присвоюються і затверджуються:

а) ВАК; б)спеціалізованою вченою радою; в) МОН; г) немає правильної відповіді
2. Термін розгляду дисертаційних робіт та атестаційних справ про присудження наукового ступеня доктора наук у ВАК не
повинен перевищувати:
а) 1 місяця; б) 2 місяців; в) 4 місяців; г) 6 місяців.
3. Термін розгляду атестаційних справ про присудження наукового ступеня кандидата наук у ВАК не повинен
перевищувати: а) 1 місяця; б) 2 місяців; в) 3 місяців; г) 4 місяців.
 6
4. Питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук, а також присвоєння вченого звання старшого
наукового співробітника належать до компетенції: а) ВАК; б) МОН; в) НАН; г) ВНЗ.
5. Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують на підставі: а) прилюдного захисту дисертації; б) написання
дисертаційної роботи; в) опублікування матеріалів дисертації; г) розсилки авторефератів дисертації.
6. Індивідуальний план аспіранта – календарний графік роботи: а) на 6 місяців; б) на 1 рік; в) з моменту вступу до
завершення; г) немає правильної відповіді.
7. Порядок створення, функціонування і діяльності спеціалізованої вченої ради визначається: а)З У про вищу освіту; б)
положенням про затвердження порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань; в) положенням про
спеціалізовану вчену раду, яке затверджує ВАК; г) немає правильної відповіді.
8. Науково-педагогічний працівник: а) вчений, який за основним місцем роботи займається професійно педагогічною та
науковою або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III — IV рівнів
акредитації; б) вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно
займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною діяльністю, має відповідну кваліфікацію незалежно від
наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації; в) фізична особа, яка має вищу
освіту та провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні
результати; г)немає правильної відповіді.
9. Науково-педагогічна діяльність: а) педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти
III — IV рівнів акредитації, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю; б) діяльність, що спрямована на
методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності; в)
інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є
фундаментальні та прикладні наукові дослідження; г) немає правильної відповіді
10. Науково-методичне керівництво та контроль за діяльністю аспірантури і докторантури у вищих навчальних закладах і
наукових установах здійснює:
а) Міністерство Освіти і Науки України; б) Кабінет Міністрів України; в) Вища Атестаційна Комісія; г) Вчені ради
відповідних закладів
11. Докторанти подають до вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи після попереднього обговорення на
кафедрі, у відділі, лабораторії звіт про виконання індивідуального плану роботи:
а) щороку; б) раз на 6 місяців; в) кожні 3 роки; г) щомісяця.
12. Звіт про виконання індивідуального плану роботи аспіранта, який заслуховується на засіданні кафедри, відділу,
лабораторії аспірант подає не рідше ніж: а) чотири рази на рік; б) три рази на рік; в) два рази на рік; г) один раз на рік.
13. Кандидатські іспити складаються з: а) філософії, іноземної мови і спеціальності; б) філософії, педагогіки і спеціальності;
в) педагогіки, психології і спеціальності; г) педагогіки, іноземної мови і спеціальності.
14. Для розгляду кандидатської дисертації призначають таку кількість опонентів:
а) 1; б) 4; в) 3; г) 2.
15. Комісії з прийому іспитів з кожної дисципліни призначаються: а) деканом факультету денної форми навчання вищого
навчального закладу; б) вищою атестаційною комісією; в) керівником вищого навчального закладу, наукової установи; г)
проректором з наукової роботи.
16. Виконання дисертації на здобуття наукового ступеня дозволяється у вигляді:
а) спеціально підготовленого рукопису; б) опублікованої наукової монографії; в) обидві відповіді правильні; г) обидві
відповіді неправильні.
17. Наукові ступені доктора і кандидата наук на підставі прилюдного захисту дисертацій присуджують: а) спеціалізовані
вчені ради; б) вища атестаційна комісія;
в) Міністерство Освіти і Науки; г) Національна Академія Наук.
18. Для розгляду докторської дисертації призначають таку кількість опонентів:
а) 4; б) 2; в) 1; г) 3.
19. Оцінка готовності дисертації відбувається на засіданні: А) президії ВАК;
Б) спеціалізованої вченої ради; В) вченої ради; Г) кафедри..
20. Документом, що засвідчує присудження наукового ступеня є:
А) сертифікат; Б) атестат; В) диплом; Г) посвідчення.

Відповіді:

Номер питання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Відповідь в г г а а в в а а а а в а г в в а г г в

Перелік рекомендованої літератури

1. Конституція України, прийнята на V сесії ВРУ 28.06.96 р.

2. Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ
3. Закон України „Про наукову та науково-технічну діяльність” від 13.12.91 р. № 1977-ХІІ
4. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затверджене постановою Кабінету Міністрів
України від 01.03.99 р. № 309
5. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 28.06.97 р. № 644
 7
6. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. – К.: АБУ, 2002. – 480 с.: іл..
7. Наринян А.Р. Основы научных исследований. Учебное пособие для вузов. / Наринян А.Р. – К.: 2002. – 112 с.
8. Сиденко В.М., Грушко И.М. Основы научных исследований. – Харків: Вища школа, 2002. – 200 с.