ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПЦІЯ ДІЛОВОЇ СТРАТЕГІЇ..................................................6

1.1 Визначення поняття "ділова стратегія"........................................................6

1.2 Елементи ділової стратегії та їхній вплив на успішність бізнесу.............9

1.3 Роль ділової стратегії у досягненні конкурентної переваги....................12

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ДІЛОВОЇ СТРАТЕГІЇ............................................................14

2.1 Аналіз зовнішнього середовища та внутрішніх ресурсів компанії.........14

2.2 Визначення місії, цілей та завдань бізнесу................................................20

2.3 Вибір стратегії розвитку та розробка стратегічних ініціатив і програм. 24

РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ДІЛОВОЇ СТРАТЕГІЇ................................................27

3.1 Оцінка необхідних ресурсів для реалізації стратегії................................27

3.2 Визначення ключових показників ефективності та моніторинг їхньої

реалізації..............................................................................................................33

ВИСНОВКИ...........................................................................................................36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................38

 3

ВСТУП

Впровадження ефективної ділової стратегії є ключовим фактором

успіху будь-якого бізнесу в сучасному конкурентному середовищі. Компанії,
які здатні розробити та реалізувати стратегію, що відповідає вимогам ринку,
отримують перевагу над своїми конкурентами та забезпечують стійке й
процвітаюче майбутнє.
Деякі з відомих науковців, що досліджували тему ділової стратегії,
включають Майкла Портера, Пітера Друкера, Річарда Рамсея, Гаррігана
Сміта та Генрі Мінцберга. Їхні дослідження та праці в галузі стратегічного
управління внесли значний внесок у розвиток теорії та практики ділової
стратегії.
Мета курсової роботи полягає в дослідженні концепції ділової
стратегії, виявленні її елементів та аналізі їхнього впливу на успішність
бізнесу.
Завдання курсової роботи включають наступне:
- Визначити поняття "ділова стратегія" та проаналізувати її сутність і
значення в сучасному бізнес-середовищі.
- Дослідити елементи ділової стратегії, такі як місія, цілі, завдання,
зовнішнє середовище та внутрішні ресурси компанії, та встановити їх
вплив на успішність бізнесу.
- Оцінити необхідні ресурси, які потрібні для успішної реалізації ділової
стратегії, зокрема фінансові, технічні, людські ресурси та інші.
- Визначити ключові показники ефективності, які допоможуть в
моніторингу та оцінці реалізації обраної стратегії, і розробити
методики їх вимірювання та контролю.
 4

Об'єктом дослідження курсової роботи є ділова стратегія в контексті

компаній та їхньої діяльності.
Предметом дослідження є концепція ділової стратегії, її елементи,
вплив на успішність бізнесу, зміст та процес її формування та реалізації.
Дослідження також охоплює аналіз зовнішнього середовища та внутрішніх
ресурсів компанії, визначення місії, цілей та завдань бізнесу, вибір стратегії
розвитку та розробку стратегічних ініціатив і програм.
Крім того, дослідження включає оцінку необхідних ресурсів для
реалізації стратегії та визначення ключових показників ефективності для
моніторингу її реалізації.
Методи дослідження, які можуть були використані в курсовій роботі,
включають аналіз літературних джерел, документальний аналіз,
спостереження, кейс-студії. Вони дозволяють отримати теоретичні знання,
дослідити ділові стратегії та їх вплив на успішність бізнесу.
Теоретичне значення курсової роботи полягає у розкритті концепції
ділової стратегії та її елементів, аналізі їх впливу на успішність бізнесу та
ролі стратегії у досягненні конкурентної переваги компанії.
Робота дозволяє поглибити розуміння сутності ділової стратегії,
принципів її розробки та впровадження, а також основних інструментів, що
використовуються у стратегічному управлінні.
Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження та
рекомендації, які випливають з цієї роботи, можуть бути корисними для
практикуючих менеджерів та керівників компаній.
Дослідження допомагає розуміти процеси формування та реалізації
ділової стратегії, розробляти ефективні стратегічні ініціативи та програми, а
також визначати ключові показники ефективності та моніторити їх
реалізацію в дії.
 5

Крім того, робота може бути використана як джерело посилань для

подальших досліджень у галузі стратегічного управління.
Структура роботи. Робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів
та списку використаних джерел (20 позицій). Загальний обсяг роботи – 39
сторінки.
 6

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПЦІЯ ДІЛОВОЇ СТРАТЕГІЇ

1.1 Визначення поняття "ділова стратегія"

Ділова стратегія є ключовим поняттям у галузі менеджменту та

стратегічного управління. У сучасних умовах ведення бізнесу, що
характеризуються посиленням конкуренції та стрімкими змінами, розробка
та реалізація ефективної бізнес-стратегії стає вирішальним фактором успіху
підприємства.
Слово «стратегія» походить від грецького strategia (стратос – військо,
аго – веду), тобто за походженням це військовий термін. Там він означає
військове мистецтво, що вивчає закономірності та характер війни, теоретичні
основи планування, підготовки і проведення великих військових операцій із
заздалегідь сформульованими стратегічними завданнями [11].
В свою чергу, конкурентна (ділова) стратегія - це план управління
окремою сферою діяльності компанії, що ґрунтується на діях і підходах,
спрямованих на забезпечення успішної діяльності в одній специфічній сфері
бізнесу. Конкурентна стратегія визначає, як завоювати сильні довгострокові
конкурентні позиції. Цю стратегію ще називають діловою, стратегією бізнесу
або стратегією конкурентоспроможності.
Ділова стратегія є одним із ключових компонентів стратегічного
управління та визначає довгострокові плани та дії компанії для досягнення
конкретних цілей та отримання конкурентної переваги на ринку. Це включає
комплексний аналіз зовнішнього середовища, внутрішніх ресурсів та
потенціалу компанії з метою визначення оптимального шляху розвитку та
успіху.
 7

Ділова стратегія встановлює загальний напрямок діяльності компанії та

спрямовує її на досягнення певної мети або комплексу цілей. Він відображає
вибір компанії щодо того, як вона конкуруватиме на ринку, які конкурентні
переваги вона має використовувати і які ресурси та зусилля необхідні для
досягнення успіху [17].
Ділова стратегія має ряд основних характеристик:
1. Довгостроковість: Ділова стратегія встановлює плани та дії на
тривалий період, зазвичай від трьох до п'яти років. Вона орієнтована на
стійкий розвиток компанії та досягнення довготермінових цілей.
2. Комплексність: Стратегія враховує всі аспекти діяльності компанії,
включаючи зовнішнє середовище, внутрішні ресурси, конкурентну позицію,
цілі, місію та цінності організації.
3. Адаптивність: Ділова стратегія повинна бути гнучкою та адаптивною
до змін у ринкових умовах, конкурентному середовищі та внутрішніх
факторах. Вона повинна вміти відповідати на нові можливості та виклики,
що виникають у ході діяльності компанії.
4. Інтегрованість: Ця стратегія повинна бути узгодженою із загальною
стратегією компанії та враховувати взаємозв'язки між різними
функціональними областями та підрозділами організації.
5. Орієнтованість на результат: Ділова стратегія повинна спрямовувати
дії компанії на досягнення певних метрик успіху, таких як збільшення
ринкової частки, зростання прибутку, підвищення клієнтського задоволення
тощо [19, с.82-85].
Існує безліч відомих дослідників та авторів, які дали свої визначення
поняття "ділова стратегія" у своїх роботах. Варто взяти за приклад декілька з
них:
 8

Майкл Портер є впливовим економістом та автором багатьох робіт зі

стратегічного управління. У його роботі "Конкурентна перевага: Створення
та збереження вартості" він визначає ділову стратегію як вибір унікальної
позиції в галузі та розробку системи дій для досягнення конкурентної
переваги [20].
Пітер Друкер є визнаним авторитетом у галузі менеджменту. У своїй
книзі «What is Strategy» він визначає ділову стратегію як планування та
координацію ресурсів, щоб досягти цілей організації та використати
можливості ринку [13].
Осовська Г. В., Фіщук О. Л., Жалінська І. В. є авторами книги
«Стратегічний менеджемнт». У своїй роботі вони визначають ділову
стратегію як спосіб визначення і реалізації довгострокових цілей організації з
урахуванням її поточного та майбутнього оточення [12].
Генрі Мінцберг є відомим канадським ученим, який досліджує
стратегічне управління. У своїх роботах він визначає ділову стратегію як
шлях, яким організація вибирає, яким чином вона буде досягати своїх цілей
та розробляти конкурентні переваги [3].
Ці дослідники та автори внесли значний внесок у розвиток
стратегічного управління та надали різні погляди на визначення поняття
"ділова стратегія". Їхні визначення відображають різні аспекти стратегічного
мислення та підходи до розробки та впровадження стратегій в організаціях.
Узагальнюючи, ділова стратегія визначає шлях, яким компанія планує
рухатися, використовуючи свої ресурси та конкурентні переваги для
досягнення успіху на ринку. Вона є керівною лінією для прийняття рішень та
визначення пріоритетів у діяльності організації.
 9

1.2 Елементи ділової стратегії та їхній вплив на успішність бізнесу

Елементи ділової стратегії є невід'ємною частиною стратегічного

управління організацією і визначають напрямок розвитку та успішність
бізнесу. Розуміння цих елементів і їх впливу на організацію є ключовим
фактором у досягненні конкурентної переваги і стійкого розвитку на ринку.
Отже, елементи ділової стратегії та їхній вплив на успішність бізнесу:
1. Місія: Місія організації визначає ціль і значення компанії. Вона
відображає основну мету організації, її основну функцію та вплив на клієнтів
та суспільство в цілому. Чітко сформульована місія створює унікальну
ідентичність компанії, спрямовує її діяльність та надає основу для прийняття
стратегічних рішень.
Місія впливає на успішність бізнесу, оскільки вона дозволяє компанії
визначити свою унікальність, спрямувати зусилля на досягнення конкретної
мети та побудувати цілеспрямовану організаційну культуру.
2. Цілі: Цілі є конкретними та вимірюваними результатами, які
організація прагне досягти у визначений період часу. Вони визначають
пріоритети та напрямок діяльності, а також визначають успішність
стратегічного планування.
Цілі пов'язані з успішністю бізнесу, оскільки вони надають орієнтири
для прийняття рішень, використання ресурсів та оцінки продуктивності.
Якщо цілі визначені ясно, вони стають основою для планування та
забезпечують фокусовану роботу над досягненням бажаних результатів.
3. Стратегічні позиції: Стратегічні позиції визначають спосіб, яким
компанія вибирає конкурентну перевагу та розміщується на ринку. Вони
 10

визначають, як компанія буде виділятися серед конкурентів і яким чином

вона буде використовувати свої ресурси та можливості.
Вибір правильної стратегічної позиції дозволяє компанії зайняти
сильне конкурентне становище та досягти успіху на ринку. Стратегічні
позиції впливають на успішність бізнесу, оскільки вони дозволяють компанії
створити унікальність, залучити та утримати клієнтів та забезпечити стійку
конкурентну перевагу.
4. Ресурси, такі як фінансові, матеріальні, технологічні, людські та
інші, відіграють важливу роль у досягненні стратегічних цілей компанії.
Вони є основою для реалізації стратегії та визначають можливості компанії
для досягнення успіху.
Ефективне використання ресурсів стає ключовим фактором у побудові
ефективної та конкурентоспроможної компанії. Коректне управління
ресурсами допомагає компанії отримати перевагу над конкурентами та
забезпечити стабільне функціонування.
Фінансові ресурси забезпечують необхідні інвестиції та фінансову
стійкість компанії. Матеріальні ресурси включають фізичні активи,
обладнання та інфраструктуру, що підтримують виробничий процес.
Технологічні ресурси дозволяють впроваджувати інновації та покращувати
продуктивність. Людські ресурси є ключовим активом, оскільки вони
надають компанії необхідні навички, знання та таланти.
Ефективне управління ресурсами дозволяє компанії використовувати їх
оптимально, максимізувати їхню вартість та забезпечити конкурентну
перевагу. Врахування ресурсів при прийнятті стратегічних рішень допомагає
компанії досягати успіху та стати впізнаваною на ринку.
5. Конкурентна перевага визначається як унікальність компанії, що
дозволяє їй виходити вперед порівняно з конкурентами та забезпечувати
 11

стабільне виконання стратегічних цілей. Вона може базуватися на факторах,

таких як низькі витрати, висока якість, інновації, диференціація, широка
мережа постачання та інші.
Конкурентна перевага визначає успішність бізнесу, оскільки вона
дозволяє компанії привертати клієнтів, забезпечувати стійкі продажі,
збільшувати ринкову частку та досягати стабільного зростання [7; 9].
Узагальнюючи, елементи ділової стратегії, такі як місія, цілі,
стратегічні позиції, ресурси та конкурентна перевага, мають суттєвий вплив
на успішність бізнесу. Вони допомагають компанії визначити свої цілі,
залучити клієнтів, стати конкурентоспроможною та стійкою на ринку.
 12

1.3 Роль ділової стратегії у досягненні конкурентної переваги

Роль ділової стратегії у досягненні конкурентної переваги стає

надзвичайно важливою для підприємств у сучасному конкурентному бізнес-
середовищі. В умовах зростаючої конкуренції і постійних змін, розробка та
впровадження ефективної стратегії стають необхідними для успішного
функціонування організації.
Роль ділової стратегії у досягненні конкурентної переваги полягає в
тому, що вона допомагає організації створити унікальну позицію на ринку і
забезпечити стійкий успіх у конкурентному середовищі. Для досягнення цієї
переваги необхідно вирішити кілька ключових завдань та використати
різноманітні стратегічні підходи.
Одним з основних елементів ділової стратегії є визначення місії
організації. Місія визначає цілі та основну мету компанії, вказує на її
унікальність і визначає цінності, які вона надає своїм клієнтам. Чітка місія
створює основу для стратегічних дій і дозволяє організації вирішити, чим
саме вона відрізняється від конкурентів і яким чином буде залучати та
задовольняти потреби своїх клієнтів.
Другим елементом ділової стратегії є аналіз зовнішнього середовища та
внутрішніх ресурсів компанії. Цей аналіз допомагає виявити потенційні
можливості та загрози, з якими стикається організація, а також визначити
сильні і слабкі сторони, які впливають на її конкурентну позицію.
Засновуючись на цьому аналізі, компанія може розробити стратегію, що
використовує її переваги та нейтралізує недоліки, що допоможе забезпечити
конкурентну перевагу.
 13

Один із ключових аспектів ділової стратегії - це вибір стратегічної

позиції. Це означає, що компанія вибирає шлях, яким буде виходити вперед
порівняно з конкурентами. Вибір стратегічної позиції може включати
фокусування на конкретному сегменті ринку, лідерство за витратами,
диференціацію продукту або інші стратегічні підходи. Цей вибір дозволяє
компанії створити унікальну пропозицію цінності, відрізнятися від
конкурентів і привертати більше клієнтів.
Реалізація ділової стратегії також передбачає ефективне використання
ресурсів компанії. Це може означати оптимальне розподілення фінансових,
людських, матеріальних та технологічних ресурсів для досягнення
стратегічних цілей. Використання ресурсів відповідно до стратегії дозволяє
підприємству ефективно працювати, забезпечувати якість продукту або
послуги та створювати конкурентну перевагу.
Крім того, успіх ділової стратегії залежить від здатності компанії до
постійного моніторингу та адаптації. В умовах змінного бізнес-середовища
важливо вчасно реагувати на нові тенденції, зміни у потребах клієнтів та
конкурентному полі. Організація, яка здатна швидко адаптуватися до змін,
володіє перевагою на ринку та має більше можливостей для досягнення
успіху [14; 19].
Отже, роль ділової стратегії у досягненні конкурентної переваги
полягає в створенні унікальної позиції на ринку, використанні переваг
організації та нейтралізації недоліків, адаптації до змін та ефективному
використанні ресурсів. Це дозволяє компанії стати впізнаваною,
привабливою для клієнтів та успішно конкурувати в сучасному бізнес-
середовищі.
 14

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ДІЛОВОЇ СТРАТЕГІЇ

2.1 Аналіз зовнішнього середовища та внутрішніх ресурсів компанії

Аналіз зовнішнього середовища та внутрішніх ресурсів компанії є

ключовим етапом стратегічного управління, оскільки дозволяє організації
отримати глибоке розуміння свого становища на ринку та визначити свої
конкурентні переваги та обмеження. Цей аналіз допомагає компанії
визначити свою стратегічну позицію і вирішити, яким чином вона може
досягти успіху відповідно до своїх мети та цілей.
Зовнішнє середовище компанії складається з різноманітних факторів,
які можуть впливати на її діяльність та конкурентоспроможність. Оцінка цих
факторів важлива для розуміння потенційних можливостей та загроз, які
можуть виникнути в зовнішньому середовищі. Тому варто детальніше
розглянути різні аспекти зовнішнього середовища:
1. Економічні фактори
Аналіз економічних факторів допомагає оцінити стан ринку, рівень
економічного зростання, тарифи та інфляцію. Він дозволяє компанії
зрозуміти потенційні ризики та можливості в контексті макроекономічного
середовища. Наприклад, зміни в рівні споживчого попиту, зміни в
економічній кон'юнктурі або економічні кризи можуть впливати на споживчі
звички та покупну спроможність.
2. Соціокультурні чинники
Аналіз соціокультурних чинників допомагає розуміти зміни в смаках,
уподобаннях та поведінці споживачів. Демографічні зміни, такі як зростання
населення, зміна вікової структури або етнічний склад, можуть впливати на
 15

споживчий попит і структуру ринку. Культурні та соціальні тенденції також

можуть мати значний вплив на споживчі уподобання та тренди ринку.
3. Політичні фактори
Оцінка політичних факторів допомагає визначити вплив правового
регулювання, податкової політики та політичної стабільності на діяльність
компанії. Зміни в законодавстві, політичні перетрубації або політичні ризики
можуть мати значний вплив на бізнес-середовище та можливості компанії.
4. Технологічні тенденції та інновації
Дослідження технологічних тенденцій та інновацій дозволяє компанії
зрозуміти, які нові технології можуть змінити промисловість або спосіб
функціонування компанії. Це може включати впровадження нових
виробничих процесів, автоматизацію, розробку нових продуктів або
використання цифрових технологій.
5. Екологічні фактори
Оцінка екологічних факторів допомагає компанії врахувати екологічну
свідомість споживачів, енергоефективність та сталий розвиток. Зміни в
екологічних нормах, вимоги до сталих практик або зростання екологічної
свідомості можуть впливати на діяльність компанії та її споживчу базу [1; 5].
Аналіз зовнішнього середовища допомагає компанії визначити
потенційні можливості та загрози, а також розробити стратегію, що
відповідає змінам у зовнішньому середовищі. Це дозволяє компанії
адаптуватися до нових умов, реагувати на зміни та зберігати конкурентну
перевагу.
В свою чергу, внутрішні ресурси компанії включають різноманітні
аспекти, що є внутрішньою основою для її функціонування та розвитку.
Оцінка цих ресурсів допомагає компанії зрозуміти її сильні та слабкі
 16

сторони, а також визначити свої конкурентні переваги та обмеження. Також

варто детальніше розглянути різні аспекти внутрішніх ресурсів:
1. Фінансові ресурси
Оцінка фінансових ресурсів включає аналіз капіталу, прибутковості,
ліквідності та заборгованості компанії. Важливо визначити, наскільки
компанія має фінансові ресурси для реалізації своїх стратегічних цілей. Це
може включати доступ до капіталовкладень, кредитів, потенційного
прибутку та здатність оплатити свої зобов'язання.
2. Людські ресурси
Вивчення людських ресурсів включає оцінку навичок, знань, досвіду та
організаційної культури працівників компанії. Цей аспект важливий,
оскільки люди є ключовим ресурсом у будь-якій організації. Важливо
визначити наявність необхідних навичок та експертизи, а також оцінити
організаційну культуру, яка впливає на ефективність та продуктивність
працівників.
3. Матеріальні ресурси
Аналіз матеріальних ресурсів охоплює оцінку обладнання, виробничих
потужностей та логістичної інфраструктури компанії. Це включає фізичні
активи, необхідні для виробництва, виконання операцій та надання продуктів
або послуг. Важливо оцінити наявність, якість та ефективність матеріальних
ресурсів для задоволення потреб компанії та конкурентоспроможності на
ринку.
4. Інтелектуальні ресурси
Визначення інтелектуальних ресурсів включає оцінку патентів,
авторських прав, брендів та інтелектуальної власності, якою володіє
компанія. Ці ресурси можуть бути унікальними та відокремлюваними
активами компанії, які надають конкурентну перевагу. Важливо визначити,
 17

як ці ресурси можуть бути використані для створення цінності та

диференціації компанії на ринку [9].
Оцінка внутрішніх ресурсів дозволяє компанії визначити свої сильні
сторони, на яких можна побудувати конкурентну перевагу, а також
ідентифікувати обмеження та слабкі місця, які потрібно вдосконалити або
подолати. Це допомагає компанії розробити стратегію, що відповідає її
внутрішнім ресурсам та забезпечує стабільність та успіх у конкурентному
середовищі.
Варто зазначити про SWOT-аналіз. Він є потужним інструментом
стратегічного управління, який допомагає компаніям оцінити їхні сильні
сторони (Strengths), слабкі сторони (Weaknesses), можливості (Opportunities)
та загрози (Threats). Цей аналіз допомагає компанії зрозуміти її становище на
ринку та навколишньому середовищі, а також визначити стратегічні
напрямки розвитку. Ось детальніше про кожну складову SWOT-аналізу:
1. Сильні сторони (Strengths)
Це внутрішні переваги або особливості, які надають компанії
конкурентну перевагу. Визначення сильних сторін допомагає компанії
визначити, що вона робить добре, які у неї є унікальні ресурси, навички,
технології або бренди. Наприклад, це можуть бути висока якість продукту,
сильний бренд, ефективна операційна діяльність або висококваліфікований
персонал.
Сильні сторони дозволяють компанії відрізнятися на ринку, залучати та
утримувати клієнтів, забезпечувати стабільність та рост. Вони можуть бути
основою для розробки конкурентних стратегій та використання вигод на
ринку. Розуміння сильних сторін допомагає компанії у фокусуванні на своїх
конкурентних перевагах та використанні їх для досягнення успіху.
2. Слабкі сторони (Weaknesses)
 18

Слабкі сторони (Weaknesses) відображають внутрішні обмеження або

недоліки, які можуть впливати на розвиток та конкурентоспроможність
компанії. Визначення слабких сторін є важливим кроком для компанії,
оскільки допомагає виявити області, які потребують покращень або
вдосконалення, щоб бути більш ефективною та конкурентоздатною.
Серед можливих слабких сторін можуть бути обмежені фінансові
ресурси, нестача ключових навичок у персоналу, застарілі технології або
недостатня увага до маркетингу. Наприклад, обмежені фінансові ресурси
можуть обмежувати можливості компанії для інвестицій у нові проекти або
розширення. Нестача ключових навичок у персоналу може призвести до
недостатньої експертизи у певних областях діяльності компанії. Застарілі
технології можуть утруднювати інноваційний розвиток і підтримку
конкурентоспроможності. Недостатня увага до маркетингу може обмежувати
здатність компанії до ефективного просування своїх товарів або послуг на
ринку.
3. Можливості (Opportunities)
Це зовнішні фактори або умови, які можуть створити нові можливості
для розвитку та успіху компанії. Визначення можливостей допомагає
компанії виявити потенційні ринкові прогалини, зміни в смаках та
уподобаннях споживачів, технологічні тенденції або нові ринки. Наприклад,
це можуть бути ростучий попит на певну категорію продуктів, зміни в
законодавстві, можливість розширення на нові географічні ринки.
4. Загрози (Threats)
Це зовнішні фактори або умови, які можуть негативно впливати на
компанію та її ділову діяльність. Виявлення загроз допомагає компанії
усвідомити потенційні ризики та виконати необхідні заходи для їх
запобігання або попередження. Це можуть бути конкуренція на ринку, зміни
 19

в законодавстві, зростання вартості ресурсів або зміни у споживчих

тенденціях.
SWOT-аналіз дозволяє компанії оцінити своє становище, визначити
конкурентні переваги та недоліки, використовувати можливості та запобігати
загрозам. Результати аналізу використовуються для формулювання стратегій,
розробки бізнес-планів та прийняття управлінських рішень, спрямованих на
підвищення конкурентоспроможності та досягнення успіху [4].
Аналіз зовнішнього середовища та внутрішніх ресурсів компанії є
ключовим етапом стратегічного управління. Виявлення сильних сторін,
слабких сторін, можливостей та загроз допомагає компанії зрозуміти своє
становище на ринку, визначити потенційні переваги та недоліки, а також
виявити можливості для розвитку та запобігання загрозам.
Враховуючи результати аналізу зовнішнього середовища та внутрішніх
ресурсів, компанія може розробити стратегічні напрямки розвитку,
спрямовані на використання можливостей, зменшення слабких сторін,
максимізацію сильних сторін та запобігання загрозам. Це допомагає компанії
підвищити свою конкурентоспроможність, реалізувати свій потенціал та
досягти успіху в своїй галузі.
 20

2.2 Визначення місії, цілей та завдань бізнесу

Місія, цілі та завдання бізнесу є ключовими елементами стратегічного

управління, які допомагають компанії визначити свою ідентичність,
спрямувати свої дії та досягти успіху. Визначення місії вказує на цільову
орієнтацію компанії, її основну сутність та цінності, що вона пропонує своїм
клієнтам і суспільству. Цілі визначають конкретні досяжні пункти, які
компанія намічає собі на певний період часу, тоді як завдання конкретизують
шляхи і стратегії, які компанія використовує для досягнення цих цілей.
По-перше, визначення місії бізнесу є важливим етапом стратегічного
управління, оскільки вона визначає основний зміст, цінності та цілі компанії,
а також встановлює загальну спрямованість її діяльності. Місія підприємства
також тісно пов'язана з такими категоріями, як: «стратегічне бачення» чи
«сценарій розвитку» підприємства – поглядом вищого керівництва
підприємства на те, яким може чи повинно бути підприємство за
найсприятливішого збігу обставин; «філософія функціонування
підприємства» – інтегрована частина управління, що дає змогу усвідомити
майбутнє підприємства, керуючись наявною та бажаною позицією, способом
життя підприємства. Місія виступає як основна декларація, яка визначає сенс
існування компанії, виражає її унікальність та сприяє створенню впізнаваної
ідентичності на ринку.
Визначення місії компанії є основою для формулювання стратегії,
оскільки вона встановлює основний курс та цілі, які компанія прагне досягти.
Місія служить орієнтиром для прийняття рішень, вибору ринків та цільових
аудиторій, а також визначає області концентрації ресурсів та зусиль компанії.
 21

Вона також допомагає компанії зберегти свою унікальність та стати відомою

за своєю специфікою, що робить її відрізняються від конкурентів.
При формулюванні місії компанії можна застосовувати різні підходи.
Один з них - це визначення основних цінностей компанії, які визначають її
поведінку та взаємодію з клієнтами, співробітниками та іншими
зацікавленими сторонами. Інший підхід полягає в окресленні цілей, які
компанія намічає собі у своїй діяльності, включаючи фінансові, соціальні або
екологічні аспекти. Також, місія може включати такі елементи, як роль
компанії у суспільстві, створення цінності для клієнтів та тощо.
Визначення місії компанії має велике значення, оскільки вона створює
основу для формулювання стратегії, направляє діяльність та впливає на
створення конкурентних переваг. Вона допомагає підтримувати унікальність
компанії та впізнаваність на ринку, сприяє встановленню довгострокових
цілей та збереженню стійкого розвитку [8].
По-друге, встановлення стратегічних цілей є важливим етапом
стратегічного управління компанією, оскільки вони відображають бажані
результати або стан, якого компанія прагне досягти. Цілі визначаються з
урахуванням місії компанії, її стратегічних пріоритетів та ураховують
зовнішнє середовище та внутрішні ресурси.
Процес визначення стратегічних цілей включає кілька кроків. По-
перше, компанія аналізує свою місію, виявляє свої конкурентні переваги та
унікальні можливості. По-друге, вона оцінює зовнішнє середовище та
внутрішні ресурси, аналізує ринкові тенденції, конкурентну ситуацію,
технологічні зміни, а також фінансові та людські ресурси. По-третє, компанія
визначає свої стратегічні напрямки розвитку, а згодом формулює конкретні,
вимірювані та досяжні цілі, які будуть сприяти досягненню бажаних
результатів.
 22

Стратегічні цілі можуть включати різні аспекти діяльності компанії,

такі як фінансові, маркетингові, операційні, інноваційні, людські ресурси
тощо. Фінансові цілі можуть стосуватися досягнення певного рівня
прибутковості, зростання обсягів продажів, поліпшення фінансового стану
тощо. Маркетингові цілі можуть спрямовуватися на розширення ринкової
частки, вдосконалення бренду, збільшення задоволеності клієнтів.
Операційні цілі можуть включати покращення ефективності виробничого
процесу, зниження витрат або підвищення якості. Інноваційні цілі можуть
спрямовуватися на розробку нових продуктів або технологій.
Стратегічні цілі визначають напрямки розвитку компанії, допомагають
орієнтувати зусилля та ресурси, спрямовувати рішення та дії на досягнення
бажаних результатів. Вони створюють основу для формулювання стратегії та
визначення стратегічних ініціатив, які допомагатимуть компанії реалізувати
свій потенціал і забезпечити успіх на ринку [7; 8].
По-третє, формулювання завдань бізнесу є важливим етапом
стратегічного управління, оскільки воно визначає конкретні дії та заходи,
необхідні для досягнення стратегічних цілей компанії. Завдання
визначаються з урахуванням стратегії компанії та встановлених стратегічних
цілей.
Процес формулювання завдань включає кілька етапів. По-перше,
компанія аналізує свої стратегічні цілі і визначає, які конкретні завдання
потрібно виконати для досягнення цих цілей. По-друге, вона розглядає різні
типи завдань і вибирає найбільш ефективний підхід для кожного з них. Типи
завдань можуть включати стратегічні ініціативи, проекти, програми тощо.
Стратегічні ініціативи є широкими стратегічними діями, спрямованими
на досягнення стратегічних цілей компанії. Вони можуть охоплювати такі
 23

напрями, як введення нових продуктів на ринок, розширення географічної

присутності компанії, здійснення стратегічних партнерств тощо.
Проекти є тимчасовими завданнями, що мають конкретні цілі,
обмежені бюджетом та ресурсами. Вони виконуються за певний період часу з
метою досягнення конкретних результатів.
Програми - це набір пов'язаних проектів та дій, спрямованих на
досягнення стратегічної мети. Вони координуються інтегрованим
плануванням та керуються спільними цілями. Операційні завдання
визначають конкретні дії, пов'язані з щоденною діяльністю компанії, які
необхідні для забезпечення ефективного функціонування.
Роль завдань у реалізації стратегії полягає в перетворенні стратегічних
цілей на конкретні кроки та дії, які виконуються на всіх рівнях організації.
Вони дозволяють компанії організувати та керувати ресурсами, спрямовувати
зусилля та встановлювати пріоритети. Завдання розкривають практичний
аспект стратегії, розподіляють робочі обов'язки та дозволяють виконувати
планування, контроль та оцінку результатів. Вони створюють основу для
динамічного розвитку компанії та досягнення стратегічних цілей [17].
Визначення місії, цілей та завдань бізнесу є критичними елементами
стратегічного управління компанією. Місія визначає основний сенс і
напрямок діяльності компанії, цілі відображають бажані результати або стан,
досягнення якого компанія прагне, а завдання визначають конкретні дії та
заходи, необхідні для досягнення цілей.
Визначення місії дозволяє компанії сформулювати свої цінності, цілі та
роль у суспільстві, що сприяє створенню унікальної ідентичності та
спрямовує стратегічні дії. Встановлення стратегічних цілей визначає
напрямки розвитку компанії та допомагає орієнтувати зусилля та ресурси на
досягнення бажаних результатів. Формулювання завдань конкретизує дії та
 24

заходи, які необхідні для виконання стратегічних цілей та сприяє реалізації

стратегії компанії.
 25

2.3 Вибір стратегії розвитку та розробка стратегічних ініціатив і програм

В сучасному динамічному бізнес-середовищі, вибір стратегії розвитку є

вирішальним фактором для успіху компанії. Компанії повинні
пристосовуватися до змін, реагувати на конкурентні тиски та
використовувати свої переваги, щоб забезпечити стійкий розвиток і зберегти
конкурентну перевагу.
Варіанти стратегій розвитку представляють різні напрями, якими
компанія може рухатися для досягнення своєї мети та цілей. Основні
варіанти включають:
1. Розширення ринку: Ця стратегія передбачає збільшення присутності
компанії на існуючому ринку шляхом розширення продажів, залучення
нових клієнтів або підвищення частки ринку. Це може бути досягнуто за
допомогою розширення асортименту, введення нових продуктів або послуг,
розширення географічної присутності тощо.
2. Диверсифікація: Ця стратегія передбачає розширення діяльності
компанії на нові ринки або галузі, що відрізняються від її поточного бізнесу.
Це може бути горизонтальна диверсифікація, коли компанія розширюється в
нових сегментах або ринках, або вертикальна диверсифікація, коли компанія
розширює свою діяльність на різні етапи виробничого ланцюжка.
3. Вертикальна інтеграція: Ця стратегія передбачає залучення компанії
до різних етапів виробничого процесу або постачання товарів та послуг. Це
може бути задоволенням власних потреб у виробництві, контролем над
постачальниками або розширенням до роздрібної торгівлі.
4. Партнерство: Це форма співпраці, існує і розуміється на двох рівнях.
На першому - це організований бізнес, зареєстрований на кілька юридичних
 26

або фізичних осіб. На другому - співпраця найчастіше юридичних осіб, яке

не закріплюється установчими документами, підтримується за фактом. Ця
стратегія передбачає співпрацю або угоди з іншими компаніями з метою
спільного розвитку, спільного використання ресурсів, доступу до нових
ринків або технологій. Це можуть бути стратегічні альянси, франчайзингові
угоди, спільні підприємства тощо [18].
Кожен варіант стратегії має свої переваги та обмеження. Вибір
конкретного варіанту повинен відповідати меті та цілям компанії,
враховувати її конкурентну позицію, можливості та ризики. Важливо
аналізувати ринкові умови, конкурентну ситуацію та внутрішні ресурси
компанії для визначення найбільш ефективного варіанту стратегії розвитку.
Розробка стратегічних ініціатив і програм є критичним етапом
впровадження обраної стратегії розвитку компанії. Цей процес включає в
себе детальне планування та визначення конкретних кроків, заходів та
ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей.
Одним з ключових аспектів розробки стратегічних ініціатив є
визначення дій, які потрібно виконати для реалізації стратегії компанії. Це
можуть бути такі елементи, як впровадження нових продуктів або послуг,
розширення ринкової присутності, оптимізація виробничих процесів,
підвищення якості продукції або покращення ефективності управління.
Важливо також визначити ресурси, необхідні для реалізації
стратегічних ініціатив. Це можуть бути фінансові ресурси, людські ресурси,
технологічні можливості, партнерські відносини тощо. Розробка програм
передбачає залучення та координацію ресурсів з метою виконання
стратегічних цілей.
Під час розробки стратегічних ініціатив і програм також важливо
визначити критерії успіху та механізми контролю. Це дозволить оцінювати та
 27

відстежувати прогрес реалізації стратегічних цілей, вносити корективи у

планування та забезпечувати адаптивність стратегічного управління.
Усі ці елементи - визначення дій, ресурсів, критеріїв успіху та
механізмів контролю - сприяють систематичному та зорієнтованому на
результат процесу розробки стратегічних ініціатив і програм. Це допомагає
компанії узгодити свої дії, зосередитися на головних пріоритетах та
ефективно втілювати обрану стратегію розвитку.
Вибір стратегії розвитку та розробка стратегічних ініціатив і програм є
важливими етапами стратегічного управління компанією. Ці процеси
вимагають аналізу факторів, вибору оптимальних напрямків розвитку та
розробки конкретних дій для досягнення стратегічних цілей. Це дозволяє
компанії планувати, ресурси та контролювати реалізацію стратегії, що сприяє
її успішному розвитку та досягненню конкурентної переваги.
 28

РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ДІЛОВОЇ СТРАТЕГІЇ

3.1 Оцінка необхідних ресурсів для реалізації стратегії

Оцінка необхідних ресурсів для реалізації стратегії є важливим етапом

стратегічного управління компанією. Для успішного впровадження стратегії
необхідно мати належні ресурси, які забезпечать компанії необхідну
потужність, здатність та конкурентність.
По-перше, фінансові ресурси є одним з ключових елементів, які
впливають на успішну реалізацію стратегії компанії. Вони включають
капітал, інвестиції, бюджетування та фінансовий план, і оцінка їхньої
наявності та відповідності стратегічним потребам компанії є важливим
завданням.
1. Капітал: Оцінка потреби в капіталі для реалізації стратегії включає
визначення загального обсягу необхідних фінансових ресурсів, що
включають заряджений капітал, акціонерний капітал та кредитні можливості.
Капітал дозволяє компанії здійснювати інвестиції, розширювати діяльність та
забезпечувати фінансову стійкість.
2. Інвестиції: Оцінка потреби в інвестиціях полягає в ідентифікації
проектів, процесів або ресурсів, які потребують фінансування для досягнення
стратегічних цілей компанії. Інвестиції можуть включати придбання нових
активів, впровадження нових технологій або розширення на нові ринки.
3. Бюджетування: Оцінка фінансових ресурсів також пов'язана з
розробкою бюджету компанії. Бюджетування включає розподіл фінансових
ресурсів на різні функціональні області, проекти та ініціативи. Це дозволяє
 29

ефективно управляти фінансами компанії та забезпечити відповідність

виділених ресурсів стратегічним цілям.
4. Фінансовий план: Розробка фінансового плану включає
прогнозування доходів, витрат, прибутку та генерації готівки компанією
відповідно до стратегічних цілей. Фінансовий план допомагає визначити, які
фінансові ресурси будуть потрібні для реалізації стратегії та яким чином
компанія буде забезпечувати фінансування.
Оцінка фінансових ресурсів допомагає компанії забезпечити необхідну
фінансову базу для реалізації стратегії. Вона включає оцінку поточного
фінансового стану компанії, визначення потреб у фінансуванні та розробку
стратегій залучення необхідних ресурсів. Ефективне управління фінансовими
ресурсами сприяє успішному впровадженню стратегії та досягненню
стратегічних цілей компанії [2; 5].
По-друге, матеріальні ресурси є важливою складовою для реалізації
стратегії компанії. Вони включають такі елементи, як обладнання, виробничі
потужності, сировина та інфраструктура, які необхідні для забезпечення
виробництва товарів або надання послуг відповідно до стратегічних цілей
компанії.
1. Обладнання: Це включає всі необхідні засоби, машини, інструменти
та технології, які використовуються в процесі виробництва або надання
послуг. Оцінка потреб у необхідному обладнанні допомагає визначити, яке
обладнання необхідно придбати або оновити для забезпечення високої якості
та ефективності виробництва.
2. Виробничі потужності: Це включає фізичні місця, де знаходиться
виробництво або надання послуг. Оцінка потреб у виробничих потужностях
допомагає визначити, чи є достатньо місця для розширення виробництва або
чи необхідно шукати нові приміщення для забезпечення потреб стратегії.
 30

3. Сировина: Це матеріали, які використовуються в процесі

виробництва для створення кінцевого продукту або надання послуги. Оцінка
потреб у сировині допомагає визначити, які постачальники і джерела
сировини потрібно мати для забезпечення безперебійного виробництва.
4. Інфраструктура: Це включає будівлі, споруди, комунікаційні мережі
та інші системи, які підтримують функціонування компанії. Оцінка потреб у
відповідній інфраструктурі допомагає визначити, яка інфраструктура
необхідна для підтримки виконання стратегічних цілей компанії.
Оцінка матеріальних ресурсів дозволяє компанії визначити, які
матеріальні активи необхідні для реалізації стратегії та як їх забезпечити.
Врахування цих ресурсів допомагає компанії планувати свої дії, забезпечити
ефективне використання ресурсів та забезпечити успішну реалізацію своєї
стратегії розвитку [5; 8].
По-третє, технологічні ресурси є важливим елементом для успішної
реалізації стратегії компанії. Вони включають технологічні розробки,
інновації, інформаційні системи та інші технологічні засоби, які допомагають
покращити ефективність виробництва, розширити ринки, забезпечити
конкурентні переваги та задовольнити потреби клієнтів.
1. Технологічні розробки: Оцінка потреб у технологічних розробках
полягає в ідентифікації технологічних новацій, дослідженнях та розробках,
які можуть сприяти впровадженню стратегії компанії. Це можуть бути нові
методи виробництва, покращення процесів або розробка нових продуктів.
2. Інновації: Оцінка потреб у інноваціях включає визначення, які ідеї,
концепції або підходи можуть бути використані для розвитку нових
продуктів, послуг або процесів. Інновації дозволяють компанії залишатись
впереду конкурентів та адаптуватись до змінних ринкових умов.
 31

3. Інформаційні системи: Оцінка потреб у використанні інформаційних

систем включає визначення, які системи та технології можуть сприяти збору,
обробці та аналізу даних для прийняття рішень. Інформаційні системи
допомагають підтримувати ефективне управління, спілкування та
координацію діяльності всередині компанії.
4. Інші технологічні засоби: Оцінка потреб у інших технологічних
засобах, таких як обладнання, програмне забезпечення, автоматизовані
системи тощо, допомагає визначити, які технологічні ресурси необхідні для
підтримки стратегії компанії.
Оцінка технологічних ресурсів дозволяє компанії визначити, які
технологічні засоби потрібні для реалізації стратегії, оцінити наявні ресурси
та здатність компанії до їх використання. Ефективне використання
технологічних ресурсів сприяє покращенню продуктивності, інноваційності
та конкурентоспроможності компанії [2; 5].
По-четверте, людські ресурси є ключовим елементом для успішної
реалізації стратегії компанії. Вони включають необхідні кадри, навички,
знання та досвід, які потрібні для виконання стратегічних завдань компанії.
Врахування людських ресурсів допомагає компанії забезпечити належний
рівень компетентності, ефективності та здатності до інновацій.
1. Необхідні кадри: Оцінка потреб у кадрах включає визначення
необхідних посад, кількості та якості працівників, які відповідають
стратегічним завданням компанії. Це охоплює процес набору та підбору
кваліфікованих кандидатів, розвиток програм працевлаштування та
утримання талановитого персоналу.
2. Навички, знання та досвід: Оцінка потреб у навичках, знаннях та
досвіді включає визначення необхідних компетенцій, які сприятимуть
досягненню стратегічних цілей компанії. Це можуть бути фахові навички,
 32

лідерські якості, знання ринку, технологічний досвід та інші важливі аспекти,

необхідні для ефективної роботи.
3. План навчання та розвитку: Оцінка потреб у навчанні та розвитку
включає розробку стратегій та програм для покращення навичок та
компетенцій працівників. Це можуть бути тренінги, семінари, менторські
програми та інші форми навчання, спрямовані на підвищення професійного
рівня та розвиток потенціалу персоналу.
Ефективне управління людськими ресурсами допомагає компанії
забезпечити наявність відповідного та мотивованого персоналу, готового до
виконання стратегічних завдань [16].
По-п’яте, крім фінансових, матеріальних, технологічних та людських
ресурсів, існують й інші ресурси, які мають важливе значення для реалізації
стратегії компанії. Врахування цих ресурсів допомагає компанії забезпечити
додаткові переваги та зміцнити свою позицію на ринку. Основні аспекти, що
можуть бути включені до інших ресурсів, включають:
1. Партнерські відносини: Оцінка потенціалу партнерських відносин
допомагає визначити, які зовнішні організації, постачальники, дистриб'ютори
або партнери можуть сприяти реалізації стратегії компанії. Ефективні
партнерські відносини можуть забезпечити доступ до нових ринків, спільні
ресурси та зростання в конкурентному середовищі.
2. Доступ до ринків: Оцінка можливостей доступу до ринків допомагає
компанії визначити, які нові ринки або сегменти ринку можуть бути
досягнуті для реалізації стратегії. Це можуть бути географічні розширення,
ринкові ніші або входження в нові сегменти клієнтів.
3. Репутація компанії: Оцінка репутації компанії допомагає визначити,
яка стійка іміджева позиція компанії на ринку та як це може вплинути на
 33

реалізацію стратегії. Позитивна репутація сприяє довірі споживачів,

залученню талановитого персоналу та створенню конкурентної переваги.
Врахування цих інших ресурсів дозволяє компанії більш повноцінно
оцінити свої можливості та здатність до реалізації стратегії, а також
розробити відповідні стратегічні кроки для досягнення успіху [15].
Оцінка необхідних ресурсів для реалізації стратегії є критичним етапом
в стратегічному управлінні компанією. Фінансові, матеріальні, технологічні,
людські та інші ресурси визначають потенціал і можливості компанії для
досягнення стратегічних цілей. Ефективне управління ресурсами допомагає
компанії стати конкурентоспроможною, забезпечити стале функціонування
та реалізувати свою стратегію. Оцінка ресурсів дозволяє компанії планувати,
виділяти ресурси відповідно до пріоритетів та розробляти стратегічні кроки,
які забезпечать успішну реалізацію стратегії та досягнення бажаних
результатів.
 34

3.2 Визначення ключових показників ефективності та моніторинг їхньої

реалізації

Ефективне управління стратегією вимагає не лише визначення

стратегічних цілей, але й систематичного моніторингу їх реалізації. Для
цього використовуються ключові показники ефективності, які відображають
ступінь досягнення стратегічних цілей і вказують на те, наскільки успішно
виконується стратегія компанії.
Визначення ключових показників ефективності є важливим етапом у
процесі стратегічного управління компанією. Це включає розгляд різних
видів показників, які допомагають виміряти ступінь досягнення стратегічних
цілей компанії.
У розгляді показників ефективності важливо враховувати різні аспекти
діяльності компанії. Фінансові показники, такі як прибуток, рентабельність,
оборотність активів, є ключовими для вимірювання фінансової стійкості та
результативності компанії. Операційні показники, такі як час циклу
виробництва, якість продукції, витрати на виробництво, вказують на
ефективність операційного процесу компанії.
Маркетингові показники, наприклад, ринкова частка, рівень
задоволення клієнтів, вимірюють успішність маркетингових зусиль і
конкурентоспроможність компанії на ринку. Додатково, можуть бути
визначені й інші показники, специфічні для конкретної галузі або стратегії
компанії.
Аналіз і вибір показників ефективності є важливою задачею, оскільки
вони повинні відображати ключові аспекти діяльності компанії та мати
ключове значення для її успіху. Вибір правильних показників допомагає
 35

компанії відстежувати свій прогрес, ідентифікувати проблемні сфери та

приймати відповідні коригувальні заходи для досягнення стратегічних цілей
[5].
Моніторинг показників ефективності включає систематичне збирання
та аналіз даних, пов'язаних з цими показниками, з метою визначення
поточного стану і прогнозування подальшого розвитку. Це може
здійснюватися шляхом збору інформації з фінансової звітності, опитування
клієнтів, виконання аудитів, вивчення ринкових даних та інших джерел.
Моніторинг показників ефективності дозволяє компанії оцінювати
прогрес у виконанні стратегії, ідентифікувати тенденції та проблемні області,
а також приймати вчасні коригувальні заходи. Він допомагає компанії
визначити, чи досягає вона поставлених цілей, які аспекти потребують
поліпшення і де можуть з'явитися можливості для розвитку.
Застосування моніторингу показників ефективності в практичній
діяльності компаній є важливим для оцінки прогресу, вимірювання досягнень
та виявлення можливих відхилень. Компанії використовують різні
інструменти та практики моніторингу, що адаптуються до їхніх потреб і
характеристик.
Приклади інструментів моніторингу включають створення звітів та
панелей управління, які відображають ключові показники ефективності
компанії. Це можуть бути фінансові звіти, операційні показники, результати
маркетингових досліджень та інші важливі показники. Крім того,
використання систем управління продуктивністю (Performance Management
Systems) дозволяє збирати, аналізувати та відстежувати дані щодо виконання
стратегічних цілей і показників ефективності.
 36

Компанії також можуть використовувати регулярні аудиторські

перевірки, внутрішні контрольні механізми та звітність для моніторингу
дотримання стратегії та досягнення стратегічних цілей [9; 10].
Важливість адаптації моніторингу до конкретних потреб і
характеристик компанії полягає в тому, що кожна компанія має свої
унікальні стратегічні цілі, вимоги до показників ефективності та особливості
ділової діяльності. Моніторинг повинен бути гнучким, адаптованим до
конкретних вимог компанії, щоб надати точну та значущу інформацію для
прийняття рішень та вдосконалення стратегії компанії.
Зосередження на визначенні ключових показників ефективності та їх
моніторингу сприяє ефективному управлінню стратегією, забезпечує ясність
щодо досягнення стратегічних цілей та надає можливість компанії реагувати
на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.
Визначення ключових показників ефективності та моніторинг їхньої
реалізації є важливою складовою стратегічного управління. Цей процес
дозволяє компанії оцінювати свій прогрес у досягненні стратегічних цілей і
вносити коригування у діяльність для досягнення кращих результатів.
Визначені ключові показники ефективності стають орієнтиром для компанії,
а моніторинг їх реалізації допомагає вчасно виявляти тенденції та проблеми,
що виникають. Цей процес підвищує шанси компанії на успішну реалізацію
стратегії та досягнення своїх стратегічних цілей.
 37

ВИСНОВКИ

У цій роботі було докладно розглянуто поняття ділової стратегії та її

роль у досягненні конкурентної переваги. Перший розділ присвячений
визначенню поняття «ділова стратегія» та вивченню її елементів, що
впливають на успіх у бізнесі.
Виявлено, що ділова стратегія охоплює широкий спектр аспектів, таких
як позиціонування на ринку, цільові сегменти, конкурентна перевага та
використання ресурсів. Кожен з цих факторів впливає на успіх компанії і
допомагає досягти поставлених цілей.
Позиціонування на ринку визначає спосіб взаємодії компанії зі
споживачами, а цільові сегменти визначають групи клієнтів, на які компанія
зосереджує свої зусилля. Конкурентна перевага і використання ресурсів
допомагають компанії відрізнятися від конкурентів та бути більш успішною.
У другому розділі розглядається зміст ділової стратегії, починаючи з
аналізу довкілля та внутрішніх ресурсів компанії. Зовнішній аналіз допомагає
компанії оцінити чинники, що впливають її діяльність, включаючи
економічні, соціокультурні, політичні та технологічні аспекти. Аналіз
внутрішніх ресурсів дозволяє оцінити наявність фінансових, матеріальних,
технологічних та людських ресурсів, необхідні реалізації стратегії.
Третій розділ присвячено реалізації ділової стратегії. Оцінка
необхідних ресурсів є важливим кроком, який дозволяє компанії визначити,
які ресурси необхідні для успішної реалізації стратегії, включаючи фінансові,
матеріальні, технологічні та людські ресурси.
 38

Визначення ключових показників ефективності та контроль за їх

виконанням допомагає компанії відстежувати прогрес у досягненні
стратегічних цілей та вносити необхідні корективи.
В цілому ділова стратегія є важливим інструментом управління, що
сприяє досягненню конкурентної переваги та успіху компанії. Аналіз
зовнішнього середовища, внутрішніх ресурсів, визначення місії, цілей і
завдань, вибір стратегії розвитку та розробка стратегічних ініціатив та
програм, оцінка ресурсів та контроль їх реалізації – всі ці елементи
впливають на успіх компанії та його здатність досягати поставлених
стратегічних цілей.
 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Артеменко Л.П. Наукові підходи до стратегічної ефективності

підприємства. Проблеми і перспективи розвитку підприємництва. 2014.
№ 2(2). С. 115–119.
2. Березін О. В. Стратегія підприємства : навч. посіб. / О. В. Березін, М. Г.
Безпарточний. – К. : Ліра-К, 2010. –224 с.
3. Генрі Мінцберг. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD
%D1%80%D1%96_%D0%9C%D1%96%D0%BD
%D1%86%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B3
4. Девіс Стівен М. Боротьба за вдосконалення всесвітнього корпоративного
управління / М. Девіс Стівен. Економічні реформи сьогодні. 2015. № 25. С.
6-11.
5. Діагностика стану підприємства: теорія і практи- ка : монографія / За заг.
ред. А. Е. Воронкової. – Запоріжжя: ВД «ІНЖЕК», 2014. – 448 с.
6. Задовська О. О., Артеменко Л. П. Методи оцінювання реалізації стратегії
підприємства : Економіка та управління підприємствами. 2018. Вип. №19.
С. 185-189
7. Ігнатьєва І. А. Стратегічний менеджмент : підручник / І. А. Ігнатьєва. –
К. : Каравела, 2008. – 480 с.
8. Калиніченко Ю. Стратегічний розвиток підприємства: теоретичні та
практичні аспекти. Галицький економічний вісник. 2010. № 4 (29). С. 106–
115.
9. Редченко К. Стратегічний аналіз у бізнесі : навчальний посібник. 2-ге вид.
Львів : Новий світ – 2000, 2003. 272 с.
 40

10.Корпорації: управління та культура: (Монографія) / А. Е. Воронкова, М.

М. Баб’як, Е. Н. Коренєв, І. В. Мажура. – Дрогобич: Вимір, 2015. – 376 с.
11.Кравченко О. Поняття стратегії в стратегічному управлінні. Вісник
Сумського національного аграрного університету. 2007. № 1 (22). С. 267–
27
12.Осовська Г.В., Фіщук О.Л., Жалінська І.В.: Навч. пос. - К.: Кондор, 2012. -
196 с.
13.Пітер Фердинанд Друкер. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F
%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80_
%D0%A4%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B8%D0%BD
%D0%B0%D0%BD%D0%B4_%D0%94%D1%80%D1%83%D0%BA
%D0%B5%D1%80
14.Пляскіна А. І. Місце ділової стратегії розвитку у ієрархії стратегій
розвитку підприємства : Економіка та управління підприємствами. 2020.
Вип. №33-2. С. 7-11
15.Пляскіна А. І. Формування ділової стратегії розвитку на основі механізмів
інтегрованості підприємства : Науковий вісник Херсонського
національного технічного університету. 2020. Вип. №14. С.59-62
16.Радіонова Н.Й. Методика формування збалансованої системи показників
як інструмента стратегічного управлінського обліку. Стратегічні вектори
соціально-економічного розвитку на мікро– та макрорівні: матеріали
Всеукраїнської науково-практичної конференції (17–18 листопада 2016
р.). Полтава, 2016. С. 175–179.
17.Стратегічний менеджмент : навч. посіб. / Н. Ю. Подольчак ; Нац. ун-т
"Львів. політехніка". — 2-ге вид., зі змін. та допов. — Львів : Вид-во
Львів. політехніки, 2016. — 422 с.
 41

18.Стратегія підприємства: конспект лекцій / укладачі: І. Б. Дегтярьова, М. О.

Харченко. – Суми : Сумський державний університет, 2016. – 80 с.
19.Яценко С. С. Сучасна концепція ділової комунікації : Публічна
адміністрація. Вип. 316. С. 81-86
20.Michael Porter. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Michael_Porter