46. Вітряна віспа. Етіологія. Епідеміологія.

Класифікація. Клінічна картина. Діагностика.

Лікування. Профілактика.
Вітряна віспа – це гостре інфекцій не
захворювання з повітряно-крапельним
шляхом передачі, яке викликається вірусом
сімей ства герлесвірусів і характеризується
наявністю своєрідного плямисто-папульозно
везикульозного висипу.
Етіологія
Збудник вітряної віспи –це вірус Варицеда-
зостер, який відноситься ло сімей ства
герпесвірусів, сімей ства альфа-вірусів 3 типу,
роду Варицелавірус.
Джерело інфекції – хворі на вітряну віспу у
будь якої формі.
Механізм передачі – повітряно-крапельний .
Вхідні ворота – слизова оболонка верхніх
дихальних шляхів. Вірус проникає в організм
через дихальні шляхи і розмножується в
епітелії дихальних шляхів. Потім він
поширюється по крові до шкіри, де викликає
висипання.
Заразний період триває до 5 дня після появи
останнього висипання.
Після перенесеної вітряної віспи формується
стій кий тривалий імунітет і тому повторні
захворювання зустрічаються рідко.
Інкубацій ний період – 11-21 день. Початок
захворювання гострий з підвищення
температури, гарячки та появи висипу на
шкірі хворого. Висипання являють собою
червоні плями, які перетворюються в папули,
а потім в бульбашки, наповнені рідиною.
Бульбашки лопаються, утворюючи кірочки,
які відпадають протягом кількох днів.
Епідеміологія
Вітряна віспа є поширеною хворобою, яка
зустрічається у всіх вікових групах. Однак
вона най частіше зустрічається у дітей у віці
від 5 до 9 років. У людей , які раніше не
хворіли на вітряну віспу, індекс
контагіозності становить близько 90%. Це
означає, що 90% людей , які контактують із
хворим, захворіють на вітряну віспу.
Вітряна віспа має сезонний характер, з піком
захворюваності взимку та навесні. Це
пов’язано з тим, що вірус VZV більш стій кий
до холоду та вологості.
У країнах з високою вакцинацією проти
вітряної віспи захворюваність на цю хворобу
значно знизилася. Однак у країнах з низькою
вакцинацією вітряна віспа залишається
поширеною хворобою.
Класифікація
За типом вітряна віспа може бути:
1. Типова.
2. Та атипова.

До типових форм вітряної віспи

відносяться:
1. Легка форма. Для цієї форми характерні
незначний висип з коротким періодом
висипань, рідкісне залучення
слизових, відсутність симптомів
токсикозу, нормальна або субфебрильна
температура тіла.
2. Середньотяжка форма. При цьому типі
захворювання проявляється рясним
поширеним висипом, розташованим, у тому
числі, на слизових, що з'являється в протягом
4-5 днів, фебрильною лихоманкою, помірно
вираженими симптомами інтоксикації.
3. і тяжка форма. При цьому типі
захворювання висип дуже
рясний , спостерігається енантема, період
висипань може подовжуватися до 7-14
днів, стій ка фебрильна лихоманка, різко
виражені симптоми інтоксикації, можливий
розвиток ней ротоксикозу.

До атипових форм вітряної віспи

відносяться:
1. Пустульозна форма вітряної віспи
характеризується утворенням пустул на місці
міхурців. Пустулами називаються гній ники,
які мають жовтий або білий вміст. Після
підсихання пустул і відпадання кірок
залишаються рубці.
2. Бульозна форма вітряної віспи
характеризується утворенням великих
міхурів (2-4 см). Міхурі можуть бути
одиночними або множинними. Вони можуть
лопатися, утворюючи виразки.
3. Гангренозна форма вітряної віспи
характеризується утворенням некрозу на
місці міхурців. Некроз - це відмирання тканин.
Некротичні ділянки шкіри можуть бути
глибокими і довго не загоюватися.
4. Геморагічна форма вітряної віспи
характеризується утворенням геморагічного
вмісту в міхурцях. Геморагічний - це
кров'янистий . Крім того, при геморагічній
формі вітряної віспи можуть виникати
крововиливи в шкіру, слизові оболонки та
внутрішні органи.
5. І генералізована або вісцеральна форма
вітряної віспи характеризується значними
проявами інтоксикації, надзвичай но
інтенсивними висипаннями на шкірі та
слизових, ураженням легень, печінки, нирок
та інших органів. Ця форма вітряної віспи
може призвести до летального результату.

За тяжкістю вітряна віспа може бути:

 Легка. При цьому типі захворювання
висипання
нечисленні, незначні, температура тіла
невисока.
 Середньотяжка. При цьому типі
захворювання висипання
рясні, температура тіла підвищена.
 І тяжка. При цьому типі захворювання
висипання дуже рясні, можуть бути
ускладнення.
За перебігом вітряна віспа може бути:
 Без ускладнень.
 І з ускладненнями.

Клінічна картина
Клінічні прояви вітряної віспи можна
розділити на два періоди:
 Період інтоксикації
 І період висипу

Період інтоксикації триває від 1 до 2 днів.

Він характеризується такими симптомами, як:
 Підвищення температури тіла до 38-39
°C
 Загальний млявість, апатія
 Слабкість
 Головний біль
 І втрата апетиту
Період висипу триває від 7 до 9 днів.
Він характеризується появою висипу на шкірі
та слизових оболонках. Висип з'являється
хвилями, кожна з яких триває 1-2 дні.
Період висипу проходить через кілька
стадій розвитку:
 Пляма – це червоне плямочка
діаметром 2-3 мм.
 Папула – це червона горбкувата пляма
діаметром 3-5 мм.
 Везикула – це прозора бульбашка
діаметром 5-10 мм, наповнений
серозним вмістом.
 І кірочка - кірка, яка утворюється після
висихання везикули.
Тривалість висипу становить 5-7 днів. Після
того, як висип повністю зникне, дитина
вважається здоровою і не заразна.
Діагностика
При вітряній віспі в загальному аналізі
крові зазвичай спостерігається лей копенія
(зниження кількості лей коцитів у крові) з
відносним лімфоцитозом (збільшенням
кількості лімфоцитів у крові). ШОЕ зазвичай
не підвищується.
Загальний аналіз сечі – можливі
лей коцитурія та незначна протеїнурія як
прояв токсичного ураження нирок.
Коагулограма може виявити порушення
згортання крові при розвитку геморагічної
форми вітряної віспи.
Серологічні дослідження дозволяють
виявити антитіла до вірусу вітряної віспи в
крові.
Для цього використовують різні методи, такі
як реакція полівалентної гемаглютинації
(РПГА), реакція зв'язування комплементу
(РСК), імуноферментний аналіз (ІФА) та ін.
Серологічні дослідження можна проводити
в два етапи:
 На першому етапі беруть сироватку
крові в перші дні захворювання.
 На другому етапі беруть сироватку
крові через 10-14 днів.
Якщо в першій сироватці антитіла не
виявляються, а в другій сироватці їх рівень
підвищується, це свідчить про недавнє
інфікування вірусом вітряної віспи.
І останній метод це виявлення антигену
вірусу
Виявлення вірусу вітряної віспи в мазках-
відбитках з везикул проводять методом ІФА.
Цей метод дозволяє виявити антиген вірусу в
ранніх стадіях захворювання, коли висип ще
не з'явився.
Лікування
Хворий на вітряну віспу ізолюється на дому
до 5-го дня після останнього висипання. Діти,
контактні по вітряній віспі, підлягають
роз'єднанню з 11 по 21-й день.
Лікування вітряної віспи спрямоване на:
 Зняття симптомів
 І профілактику ускладнень
Вітряна віспа часто ускладнюється
бактеріальними інфекціями, такими як
фолікуліт, імпетиго, піодермія. Для
профілактики цих ускладнень
рекомендується:
 Обробляти елементи висипу
розчинами
антисептиків, наприклад, 2% розчином
брильянтового зеленого, 1% розчином
метиленового синього, 70% спиртом.
 Проводити туалет слизових
оболонок, які також можуть уражатися
вірусом.
 І щодня змінювати постільну і натільну
білизну.
Для зняття свербежу рекомендується:
 Прий мати ванни з відварами
трав, таких як ромашка, череда, кора
дуба.
 Застосовувати лосьй они та креми, які
містять речовини, що зменшують
свербіж, наприклад, ментол, камфору, б
ензокаїн.
 Прий мати антигістамінні препарати 1-
го покоління, такі як
супрастин, тавегіл, фенкарол.
Етіотропна терапія спрямована на знищення
вірусу вітряної віспи. Для цього застосовують
препарати ацикловіру. Ацикловір є
противірусним препаратом, який діє на ранніх
стадіях реплікації вірусу.
Ацикловір призначають при: тяжкому
перебігу вітряної віспи, ураженні вірусом
вітряної віспи вагітних жінок, ураженні
вірусом вітряної віспи дітей з
імунодефіцитами, ураженні вірусом вітряної
віспи новонароджених.
Можливо застосування специфічного
імуноглобуліну. Він може бути застосований
для профілактики захворювання у дітей , які
контактували з хворим.
У деяких випадках при вітряній віспі можуть
застосовуватися додаткові методи лікування,
такі як:
 Дезінтоксикацій на терапія при
тяжкому перебігу захворювання.
 Антибактеріальна терапія при
приєднанні бактеріальної інфекції.
 І призначення глюкокортикоїдів при
тяжкому перебігу
захворювання, ускладненому
ураженням центральної нервової
системи.
Профілактика
Основним методом профілактики вітряної
віспи є вакцинація. В Україні вакцинація
проти вітряної віспи не входить до
національного календаря і є рекомендованою.
Вакцинація проти вітряної віспи проводиться
живою атенуй ованою вакциною. Вакцина
ефективна у 90-95% випадків.
Вакцинацію рекомендується починати з 1
року. При цьому успішно поєднують її з
вакцинацією проти кору, краснухи, паротиту
(КПК).
Вітряна віспа залишає стій кий імунітет у
перехворілих нею. Однак, у деяких випадках
можливі повторні випадки захворювання, які
зазвичай мають легкий перебіг.
Що стосується заходів у вогнищі:
 Хворий на вітряну віспу повинен бути
ізольований від інших людей до 5-го
дня після останнього висипання.
  Діти, контактні по вітряній
віспі, підлягають роз'єднанню з 11 по
21-й день.
Можна провести пасивну
імунопрофілактику специфічним
імуноглобуліном, який містить високий титр
противірусних антитіл. Препарат вводять
внутрішньом'язово не пізніше 48-96 годин від
моменту контакту з хворим на вітряну віспу.

Додатково. Ускладнення вітряної віспи

Ускладнення вітряної віспи можуть
виникнути внаслідок інфікування елементів
висипу бактеріями або вірусними інфекціями.
Най частішими ускладненнями є:
 Гній ні ураження шкіри (стрепто- та
стафілодермія, бешиха, флегмона,
абсцеси).
 Захворювання органів
дихання (пневмонія, бронхіт).
 Захворювання очей (кератит,
кон'юнктивіт).
 Захворювання нервової
системи (енцефаліт, менінгіт, неврит).

Особливості клінічного перебігу

енцефаліту, що виник як ускладнення
вітряної віспи:
Най більш характерними симптомами є:
 Атаксия - порушення рівноваги і
координації рухів.
 Тремор - мимовільні ритмічні
коливання кінцівок або тулуба.
 Гіпотонія - зниження м'язового тонусу.
 Головний біль -
сильний , пульсуючий , що не
купірується знеболювальними
препаратами.
 Блювання - повторюване, не пов'язане
з прий омом їжі.
 Порушення свідомості - від сонливості і
загальмованості до коми.
У деяких випадках у хворих можуть
спостерігатися також інші симптоми, такі як
судоми, порушення зору, мови, слуху.
За результатами дослідження ліквору у
хворих на енцефаліт, що виник як
ускладнення вітряної віспи, зазвичай
виявляються такі зміни:
 Лімфоцитарний плей оцитоз -
підвищена кількість лімфоцитів у
лікворі.
 Підвищення рівня білку - підвищення
кількості білка у лікворі.

ДІАГНОСТИКА ЕНЦЕФАЛІТУ, ЯКИЙ

РОЗВИНУВСЯ ЯК УСКЛАДНЕННЯ ВІТРЯНОЇ
ВІСПИ:
 Загальний аналіз крові – виявляється
лімфоцитоз, властивий вірусним
інфекціям, при наявності зсуву
лей коцитарної формули “вліво” слід
думати про приєднання вторинної
бактеріальної флори.
 Загальний аналіз сечі – можливі
лей коцитурія та незначна протеїнурія
як прояв токсичного ураження нирок
або розвиток вісцеральної форми з
ураженням вірусом нирок.
 Печінкові проби – для встановлення
тяжкості ураження печінки самим
вірусом, або як прояв тяжкого
токсикозу.
 Коагулограмма – для встановлення
стану системи згортання крові.
 Люмбальна пункція з клінічним
дослідженням ліквору – виявляється
лімфоцитарний плей оцитоз та
незначне зростання рівню білку.
 Огляд невролога – для встановлення
топіки та тяжкості ураження
центральної нервової системи.
Огляд офтальмолога – для встановлення
наявності набряку сосочка зорового нерва, як
прояв набряку тканин мозку, та асиметрії на
зоровому дні.