ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М.І. ПИРОГОВА

КАФЕДРА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

Дисципліна: терапевтична стоматологія

Лекція № 5

ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА,

ЛІКУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА ВІРУСНИХ
ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПРОЯВЛЯЮТЬСЯ У ЩЕЛЕПНО-
ЛИЦЕВІЙ ДІЛЯНЦІ (ГРИП, ЯЩУР, ІНФЕКЦІЙНИЙ
МОНОНУКЛЕОЗ)

Лектор: к.мед.н., доцент Курдиш Л.Ф.

1. Грип. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика,
лікування та профілактика.
2. Ящур. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика,
лікування та профілактика.
3. Інфекційний мононуклеоз. Етіологія, патогенез,
клініка, діагностика, лікування та профілактика.

???
Грип – гостра антропонозна вірусна
хвороба з повітряно-крапельним
механізмом передачі збудника,
епідемічним і пандемічним
розповсюдженням; характеризується
ураженням дихальних шляхів,
вираженою інтоксикацією, гарячкою і
помірними катаральними явищами
Етіологія.
Вірус грипу (А, В, С) належать до родини
ортоміксовірусів, містять однониткову РНК.

Джерелом збудника є хвора людина. Додатковим

джерелом, вірогідно, можуть бути домашні тварини і
птахи.
Хворий на грип заразний для оточуючих з перших годин
хвороби( максимально перші 2-3 дні захворювання).
Контагіозність реконвалесцентів невелика або відсутня.
В окремих випадках виділення вірусу продовжується до
10-14-го дня хвороби.
Механізм передачі – крапельний.
З крапельками слизу під час кашлю і чхання збудник
викидається на відстань до 3-3,5 м.
Зараження можливе також через предмети домашнього
вжитку (рушник, посуд, дверні ручки тощо).

Грип має схильність до швидкого поширення з розвитком

епідемії і пандемії. У міжепідемічний період виникають
спорадичні захворювання.

Сприйнятливість до грипу загальна, за винятком дітей

віком до 6 міс., які мають імунітет від матері.

Постійно циркулюючи серед населення, вірус зумовлює

підвищення захворюваності взимку. Цьому сприяють
застуда, гіповітаміноз, скупчення людей у приміщеннях.
Патогенез. 
Вірус грипу з вдихуваним повітрям потрапляє на слизову
оболонку верхніх дихальних шляхів і за допомогою ферменту
нейрамінідази проникає в циліндричний епітелій, у лімфатичні
капіляри і далі, в кровоносне русло. Виникають вірусемія і
загальний токсикоз.
Токсини віріонів діють як капіляротоксична отрута,
викликаючи циркуляторні розлади, значні порушення
відбуваються у легеневій тканині, що призводить до пневмонії й
ателектазів.
Грип „відчиняє двері” вторинній мікрофлорі, яка часто
спричиняє запалення легень, гайморових пазух носа, середнього
вуха.
Розвивається також алергізація організму, внаслідок чого
активуються супутні хронічні захворювання – туберкульоз,
ревматизм, нефрит.
У гострий період хвороби можна простежити дві фази
імунних реакцій.

У перші 3-4 дні організм захищається за допомогою

неспецифічних речовин – інтерферону, тканинних
інгібіторів, рибонуклеази, запальної реакції.
Починаючи з 4-5-го дня з’являються протигрипозні
антитіла. Відповідно до цих змін розрізняють неспецифічну
і специфічну фази імунітету.

Найвразливішим буде 4-ий день, у цей час неспецифічний

захист організму вже виснажився, а специфічні антитіла
щойно почали утворюватись і концентрація їх ще
недостатня для подолання вірусу грипу.
Тривалість імунітету залежить від типу
вірусу.

Після грипу спричиненого вірусом типу А,

імунітет зберігається не більше 2 років, типу
В – до 3-4 років, а після типу С – протягом
усього життя.
Клініка.

Інкубаційний період коливається від кількох

годин до 1-2 діб.
Продромальний період (у
вигляді субфебрилітету, болю у м'язах)
спостерігається в 10 % випадків.
Хвороба розпочинається з підвищення
температури, нерідко до 39-40 °С.
Розрізняють типову і атипові форми хвороби.
До останніх належать афебрильна, акатаральна,
блискавична форми грипу.
Для типової клінічної картини характерне
поєднання двох провідних синдромів – загальної
інтоксикації і катаральних явищ з боку верхніх
дихальних шляхів
.
На зміну ознобу швидко приходять відчуття жару,
загальна слабкість, біль голови, який локалізується
переважно в ділянці лоба і скронь, в очних яблуках,
м'язах, світлобоязнь, розбитість, пітливість,
порушення сну, шум у вухах.
У тяжких випадках приєднуються нудота, блювання,
порушення свідомості, судоми.
Ступінь важкості хвороби ставиться за температурною
реакцією.

При незначному порушенні загального стану, підвищення

температури до 38 °С розцінюється як легкий перебіг
грипу.

Підвищення температури до 39 °С і виражене порушення

самопочуття відповідають середній тяжкості хвороби.

Підвищення температури вище 39 °С, різке порушення

загального стану розцінюють як важкий ступінь
захворювання.
Гарячка триває 3-5 днів.
Слизова оболонка носоглотки, м'якого і твердого
піднебіння гіперемічна, набрякла; при грипі, спричиненому
вірусом типу В, виникає зерниста енантема
(симптом Морозкіна). Язик вкритий білуватим нальотом.
Хворі відмічають закладання носа, відчуття дряпання і
сухість у носоглотці, чхають, але нежить приєднується лише
на 2-3-ю добу.
Виділення з носа серозні або серозно-слизові, невеликі.
З 3-4-го дня кашель вологий і рідкий.
В легенях жорстке або ослаблене дихання, сухі хрипи
Якщо у перебігу хвороби не виникає ускладнень, то через 2-3
дні хворий починає одужувати: температура тіла знижується,
кашель стає м'якшим, зникають біль голови та міалгії.
Загальна слабкість і розбитість можуть зберігатися ще
декілька днів і довше.
Катаральний синдром зникає пізніше.
З самого початку захворювання на грип розвивається
катаральний стоматит з полум'яною гіперемією,
парестезіями, печінням СОПР.

Найяскравіші зміни спостерігаються на CO м'якого

піднебіння, піднебінних дужок, язичка, глотки; рідше — щік,
язика, ясен.

На 1-шу – 2-гу добу захворювання на фоні катаральних змін у

ділянці м'якого піднебіння з'являються просоподібні зернисті
висипи червоного кольору, що утворюються за рахунок
гіперплазії епітелію вивідних проток слинних залоз.

Поява таких висипів у здорових людей у період епідемії

грипу може служити ранньою ознакою захворювання.
Такими ранніми симптомами на СОПР у ділянці щік, язика,
губ можуть бути десквамативний і навіть дегенеративно-
некротичний процес, що проявляється різкою гіперемією,
посиленою десквамацією епітелію, петехіями, появою
багатьох дрібних пухирців з геморагічним ексудатом, які
швидко лопаються з утворенням болючих ерозій яскраво-
червоного кольору або афт, які рідко зливаються між собою .

На 3 – 4-й день гіперемія і зернистість м'якого піднебіння

змінюються ін'єкцією судин, появою петехій, які на 7—8-й
день захворювання минають.
Інколи у ділянці переходу твердого піднебіння в м'яке та на
CO щік уже в кінці захворювання утворюються великі
тонкостінні пухирі, що містять геморагічний ексудат і
зберігаються від кількох годин до 1,5—2 діб, а потім
лопаються, утворюючи велику чисту від нальоту ерозію.
При низькій опірності СОПР та організму ерозії й афти
внаслідок приєднання вторинної інфекції
можуть виразкуватися і тоді виникає афтозно-
виразковий або виразково-некротичний стоматит.
У цей період частими є загострення хвороб пародонта,
висипи рецидивного герпесу, інколи виникають неврити
трійчастого та лицевого нервів.
Наприкінці захворювання, як прояв спричиненого ним
імунодефіциту, можливий розвиток
гострого герпетичного стоматиту або кандидозу.
Найчастішим ускладненням грипу є пневмонії, в основі
яких лежить геморагічне запалення з набряком.

Вони, як правило, змішаної, вірусно-бактерійної,

етіології.
Різко наростають явища токсикозу.
Виникають надсадний болючий кашель, сильна
задишка, дихання стає поверхневим. Під час кашлю
виділяється рожева піниста мокрота, часто з домішками
крові.

Серед інших ускладнень з боку органів дихання (після

7-го дня хвороби) слід назвати бронхіт, якщо його
прояви зберігаються після зникнення основної
симптоматики грипу.
Діагностика.
Типовий грип базується на таких клінічних даних:
*гострий початок,
*максимальні прояви хвороби в перші години від початку
захворювання;
*2 провідних синдроми – токсикоз і катаральні явища з боку верхніх
дихальних шляхів;
*напади трахеїту;
*короткочасна гарячка – 3-5 днів;
*часта і тривала післягрипозна астенія.
У крові хворих у гострий період відзначається лейкопенія
з лімфоцитозом, нормальна або помірно збільшена ШОЕ, у випадку
ускладнень – лейкоцитоз, підвищення ШОЕ.
Уточнити діагноз допомагають вірусологічні та серологічні методи.
Для виділення вірусу матеріал від хворого необхідно брати в ранні
терміни хвороби і доставляти у вірусологічну лабораторію в
охолодженому стані (у термосі, заповненому льодом, або
портативному холодильнику з мінусовою температурою).
Лікування.
Переважна більшість хворих на грип лікується в домашніх
умовах.
Показанням до госпіталізації є тяжкі та ускладнені форми, а також
грип, що поєднується з хронічними неспецифічними хворобами
легень, бронхіальною астмою, ішемічною хворобою серця,
вираженим атеросклерозом, тяжкою гіпертонічною хворобою,
цукровим діабетом, тиреотоксикозом, тяжкими хворобами крові
та нервової системи.

Протягом гарячкового періоду рекомендуються ліжковий режим і

молочно-рослинна дієта, збагачена вітамінами, зі значною
кількістю підкисленої рідини.
Широко призначають потогінні засоби (тепле молоко, напар з
квітів бузини, липи, чебрецю, гарячий чай з ягід калини, малини,
чай з медом і лимоном).
Із протигрипозних засобів у перші дні хвороби призначають 
ремантадин усередину за схемою:
у перший день по 0,1 г 3 рази,
на 2-й і 3-й дні – по 0,1 г 2 рази на день,
на 4-й день – 0,1 г.
Найбільш ефективними є арбідол і віразол (рибавірин), які
діють на віруси грипу як типу А, так і В, по 0,2 г 3 рази на день
перед їдою впродовж 3-4 днів, таміфлю. 
Добре себе зарекомендувало застосування
рекомбінантних інтерферонів
(реаферон, роферон, інтрон А, лаферон) у вигляді аерозолю.
Показані стимулятори ендогенного інтерфероноутворення: 
протефлазид, гропринозин, мефенамінова кислота, циклоферон,
 аміксин.
Хворим з дуже тяжкою формою грипу
призначають кортикостероїдні препарати – преднізолон 90-120
мг на добу протягом декількох діб.
ТАКТИКА ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА
залежить від характеру змін CO (катаральний, ерозивний,
виразковий стоматит).
У період катарального стоматиту обмежуються звичайним
гігієнічним доглядом за ротовою порожниною.
З появою афт, ерозій, виразок застосовують тактику
місцевого лікування, як при герпетичному стоматиті, а з
противірусних засобів доцільно призначити 0,25—
0,5% оксолінову, 0,25—0,5% флореналеву, 0,5—
1% теброфенову мазі, інтерферон, арбідол.
При ускладненні - лікування кандидозу або виразково-
некротичного стоматиту
 Ящур.
Це гостре інфекційне захворювання.
Збудник - фільтруючий вірус. Зараження:
від хворих тварин (молоко, м'ясо), через
пошкоджену шкіру і слизові, повітряно-
краплинним шляхом. Інкубаційний період
- 3 дні. Уражається шкіра і слизові
оболонки
Клініка.
Інкубаційний період у людини коливається
від 2 до 12 днів, зазвичай становить в
середньому 3-4 дні. Захворювання
починається гостро, з підйому температури
до 39-40 С ознобу, головних і м'язових
болів. До кінця першої доби у хворого
починають виявлятися перші ознаки
ураження слизових оболонок - почервоніння
коньюктиви, слинотеча, печіння в порожнині
рота, можуть зустрічатися різі при
сечовипусканні, болі в області попереку, а
також легкий пронос.
При огляді ротової порожнини - набряклість і
почервоніння слизових оболонок щік, язика, м'якого
піднебіння, губ, на яких потім з'являються дрібні
пухирці, спочатку наповнені прозорим, а потім
мутним вмістом. Через 1-2 доби ці пухирці
починають розкриватися, залишаючи після себе
ерозії, які потім між собою зливаються. При
пальпації регіональних лімфовузлів лікар відзначає
їх збільшення і болісність. У хворих виникає сильна
слинотеча, біль при ковтанні. Одночасно з вище
описаними симптомами у хворого має місце
ураження слизових оболонок носа, уретри, піхви і
коньюктиви з тієї ж симптоматикою. Характерна
ознака ящура - поява везикульозних висипів в
міжпальцевих складках рук і ніг і біля нігтьових лож.
Епітелізація ерозій у хворого настає до 5-го дня
хвороби, при цьому загальна тривалість хвороби
становить 5-7днів. У тих же випадках, коли
спостерігається приєднання вторинної інфекції,
хвороба затягується на більш тривалий період часу.
У дітей ящур зазвичай протікає з більш важкими
симптомами і явищами гастроентериту.
Ящур
Діагностика і диференціальна діагностика.
У разі типової картини хвороби поставити діагноз не складає
труднощів. Якщо ж ознаки хвороби у людини протікають
стерто - необхідно особливу увагу звернути на епідемічні дані
анамнезу (чи є в даній місцевості епізоотія ящура у тварин,
наявність тварин в особистому подвір'ї). Захворювання
ящуром необхідно підтвердить даними лабораторного
дослідження вмісту везикул, слини, фекалій і в пробах крові.
Диференційну діагностику проводять з герпетичним, афтозним
та кандидозним стоматитами, вітряною віспою, пемфігоїдами.
• Тактика лікаря-стоматолога.
Госпіталізація в інфекційне відділення.
Лікування: симптоматичне. Місцеве:
знеболюючі, антисептична обробка,
ферменти, противірусні (3-5днів),
протизапальні (мундізан-гель,
піралвекс, холісал), КУФ, гелій-
неоновий лазер, кератопластики.
Профілактика ящура у людини будується на
дотриманні обслуговуючим персоналом
правил особистої гігієни, а також інших правил
ветеринарно-санітарного порядку. В
ендемічних по ящуру місцевостях проводиться
обов'язкова пастеризація і кип'ятіння молока.
 Інфекційний мононуклеоз.
Інфекційне вірусне захворювання
спричинене вірусом Епштейна — Барр .
Хворіють діти і люди молодого віку.
Зараження повітряно-краплинним і
аліментарним шляхом. Інкубаційний
період - від 15 до 50 днів. Вірус
поширюється лімфогенним і
гематогенним шляхом .
• Клініка. Початок гострий, виражені симптоми
загальної інтоксикації, температура тіла - 39-40
С протягом 3-4 днів, іноді до 20 днів. Одним з
перших симптомів захворювання є реґіонарний
лімфаденіт (збільшення підщелепних, шийних і
позадушийних лімфовузлів). Лімфовузли
щільні, болючі. Поряд із збільшенням
лімфовузлів збільшується печінка і селезінка.
Гіперемія зіва, гіперплазія мигдаликів,
розвиток катаральної, лакунарної,
некротичної, плівчастої ангіни. Непостійна
ознака - геморагічні висипання на СОПР,
частіше розвивається катаральний,
герпетичний або виразково-некротичний
стоматит. Язик обкладений, спостерігається
гіперплазія грибоподібних сосочків і язикової
мигдалини.
ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ, ПЕТЕХІЇ НА
ПІДНЕБІННІ
ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ
ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ
ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ
ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ
ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ
Діагностика. Заснована на клінічній картині захворювання. Особливе
значення в діагностиці має гемограмма: лейкоцитоз, лімфоцитоз, моноцитоз,
мононуклеарів до 30%, відсутність еозинофілів, прискорене ШОЕ.
Специфічне діагностичне значення має позитивна реакція на гетерофільні
антитіла (реакція Пауля- Буннеля) при титрі не нижче 1:64.
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР): виявлення в крові ДНК вірусу
Епштейна-Барр.

Тактика лікаря-стоматолога. Госпіталізація в інфекційне відділення. На

весь період захворювання хворі повинні бути ізольовані. Лікування:
симптоматичне, в залежності від прояву захворювання.
Диференційна діагностика : грип, герпетична інфекція,
токсоплазмоз, СНІД, кір, краснуха, аутоімунні та
гематологічні захворювання

Аденовірусна інфекція
Лихоманка, поліаденопатія, збільшення селезінки і печінки,
фарингіт, тонзиліт
 Гемограмма
 Виявлення вірусу в мазках-відбитках зі слизової носа.
 Специфічні антитіла в парних сироватках крові
методом ІФА
Лімфатичні вузли збільшені помірно, поодинокі, безболісні;
ринорея, продуктивний кашель, набряк мигдалин виражений
слабо. Часто кон'юнктивіт, діарея.
Кір
Лихоманка, поліаденопатія, одутлість обличчя, висип

 Гемограма: лейкопенія, лімфоцитоз, типові

мононуклеари

Поліаденопатія, плямисто-папульозна висипка - з

характерною етапністю , угрупованням елементів
висипу, виражені катаральні явища, ринорея,
енантема, плями Філатова-Коплика
ВІЛ (мононуклеозоподібний синдром)
Лихоманка, поліаденопатія, висип, гепатоліенальний синдром

Гемограма
 Лейкопенія, лімфопения, атипові мононуклеари до 10%
збільшуються окремі лімфатичні вузли різних груп, безболісні,
білатерально
 ІФА
 Імуноблотинг
 ПЛР

Ураження шийних вузлів не характерно, тонзиліт не

характерний, висипка не пов'язана з прийомом ампіциліну,
виразкові ураження слизових порожнини рота і статевих
органів, прояви опортуністичних інфекцій (Кандидоз).
Дифтерія ротоглотки
Тонзиліт з плівками на мигдалинах, лихоманка, лімфаденіт,
можливий набряк шиї.

Гемограма: Помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз, атипові

мононуклеари відсутні.

Виділення токсигенного штаму C.diphtheriae з мазків з

мигдалин.

При дифтерії наліт на мигдалинах щільний, білого або сірого

кольору, однотонний, не знімається шпателем не розчиняється
і не тоне в воді. Фарингіту немає, набряк клітковини охоплює
підщелепну область, потім шию і поширюється на
підключичну ділянку і груди. Піднижньощелепні і передні
шийні лімфатичні вузли збільшені, нечітко контуруються.
 Медикаментозне лікування:
Етіотропна терапія.
 ацикловір, всередину 10-15 мг / кг ваги протягом 10-14 днів
 інтерферон людський рекомбінантний альфа2b- по 1 свічці (500 000 -
1000000 МО) 2 рази на день ректально протягом 5-10 днів
Антибіотики призначають при важких формах захворювання, при
виражених гнійно-некротичних змінах в зіві і різкому паличкоядерному
зсуві в аналізах крові.
фторхінолони:
 ципрофлоксацин- по 0,5 г 1-2 рази в день (курс лікування 7-10 днів)
або
 левофлоксацин - по 0,5 г (0,25 г) 1-2 рази на день (курс лікування 7-10
днів)
цефалоспорини:
 цефотаксим - в / м, в / в по 1,0 г 2 рази на день протягом 7-10 днів
або
 цефтриаксон - в / м, в / в по 1,0 г 2 рази на день протягом 7-10 днів
NB! При інфекційному мононуклеозі
протипоказані такі
антибіотики:
 ампіцилін - у зв'язку з частим появою висипу
 левоміцетин, а також сульфаніламідні
препарати - в зв'язку з пригніченням
кровотворення;
 макроліди (азитроміцин) - рідко можливий
розвиток висипки.
РОЗДІЛ 1. РОБОТА З ПАЦІЄНТОМ
1.1. Підготовка пацієнта до візиту.
- Провести попереднє сортування пацієнтів телефоном: дзвінок за кілька
днів до візиту та безпосередньо перед візитом. Слід задати скринінгові
питання (Додаток 1) або надіслати пацієнтові форму для заповнення;
- якщо пацієнт відповів позитивно на запитання 1-7, рекомендувати
пацієнтові звернутись до сімейного лікаря та відтермінувати плановий візит
до стоматолога; якщо пацієнт позитивно відповів на питання 8 та/або 9
(потрапляння в групу ризику в аспекті віку та системного здоров’я),
розглянути можливість відтермінування візиту пацієнта до завершення
періоду пандемії;
- надіслати пацієнту інформаційний лист (Додаток 2) та інфографіку (Додаток
3) з метою комунікації щодо особливостей стоматологічного прийому в
період пандемії COVID-19;
- якщо пацієнт пересувається власним транспортом, попросити пацієнта
почекати в машині до початку візиту, особливо у випадку, якщо в кімнаті
очікування вже є інший пацієнт;
- нагадати пацієнту одягнути маску перед тим, як заходити до клініки;
- розраховувати час візиту пацієнта так, щоб він встигав заповнити бланк
безпеки до початку лікарського прийому і це не створювало затримок у
графіку;
1.3. Після візиту.
- проінструктувати пацієнта, що потрібно повідомити клініку, якщо
в нього\неї протягом 14 днів після візиту з’явилися ознаки або
симптоми COVID-19;
- також клініка зобов’язується повідомити пацієнта, якщо протягом
14 днів після візиту у когось із персоналу з’явилися ознаки або
симптоми COVID-19.
РОЗДІЛ 2. РОБОТА З ПЕРСОНАЛОМ
2.1. Загальні рекомендації:
- заповнювати щодня бланк скринінгу персоналу (Додаток 5);
- не носити сережок, браслетів, перснів, пов’язок на голову та
макіяжу або знімати ці предмети і залишати їх поза клінічним
кабінетом;
- не ставити сумки, парасолі та інші об’єкти на підлогу;
- не знаходитись більше ніж двом особам в роздягальні і
обов’язково зберігати дистанцію щонайменше у два метри;
- не використовувати мобільний телефон в клінічному кабінеті.
Завжди залишати його в шафці з особистими речами;
- ввести дистанційне привітання в клініці з метою мінімізації
контакту рук персоналу між собою
2.2. Вхід в клініку:
- на вході одягнути бахіли та обробити руки спиртовмісним дезінфікуючим
розчином;
- пройти в роздягальню, намагаючись не торкаючись дверних ручок,
столів, вимикачів, стін тощо;
- одягнути медичну уніформу та медичне взуття;
- зберігати одяг в шафці з особистими речами або в пластиковому боксі;
- підщепити чи зав’язати волосся волосся і вимити руки водою з милом;
- одягнути хірургічну маску, одноразову шапочку та бахіли поверх
перезувного взуття (у такому порядку) перед тим, як залишити
роздягальню;
- знову вимити руки водою з милом + обробити спиртовмісним
дезінфікуючим розчином перед тим, як іти в робочу зону
2.3. Після завершення робочої зміни:
- зняти засоби індивідуального захисту в клінічній зоні;
- помити руки та обробити спиртовмісним антисептичним
розчином перед тим, як зайти в роздягальню;
- зняти форму і випрати її в клініці окремо від інших речей (якщо
є така можливість);
- обробити медичне взуття спиртовмісним дезінфікуючим
розчином;
- вимити руки водою з милом та обробити антисептичним
розчином;
- вийти з роздягальні і рушити до виходу, намагаючись при
цьому не торкатись дверних ручок, столів, виключателів, стін
тощо.
РОЗДІЛ 3. КЛІНІЧНИЙ ПРИЙОМ
3.1. Загальні рекомендації
- прибрати усе зайве з поверхонь; залишити матеріали та інструменти,
необхідні для прийому конкретного пацієнта;
- одноразові матеріали та інструменти використовувати одноразово;
- провітрювати кабінет після кожного прийому пацієнта; при необхідності
проводити прийом з відчиненими вікнами;
- надавати перевагу маніпуляціям, які не спричиняють утворення
аерозолів;
- зменшити кількість персоналу в клінічному кабінеті до мінімуму;
- використовувати рабердам у всіх можливих випадках;
- рекомендується робота в техніці “4 руки”;
- уникати процедур, що можуть спричинити кашель (напр., дотик до
спинки язика, м’якого піднебіння);
- обов’язково користуватись високопотужним слиновідсмоктувачем
(пилососом) при аерозольгенеруючих маніпуляціях.
3.2. Рентгендіагностика
- рекомендуються уникати прицільної ренгтенографії, яка
здатна генерувати аерозолі та провокувати
кашльовий/рвотний рефлекси;
- рекомендованими методами рентгендіагностики є
панорамна рентгенографія та конусно-променева
комп’ютерна томографія.
3.3. Пацієнт
- Перед початком та після завершення клінічного прийому
рекомендується наступний протокол ополіскування:
-1% перекис водню - 15 сек ополіскувати горло, після чого
30 сек ополіскувати ротову порожнину; не ополіскувати
після цього водою та продовжити ополіскування;
-хлоргесидину біглюконат 0,12-0,2% (рекомендовано у
поєднанні з цетилпіримідином): ополіскувати протягом 60
сек з кінцевим ополіскуванням горла протягом 15 сек.
3.3. Лікар, асистент та гігієніст
- одягати ЗІЗ за межами клінічного кабінету;
- знімати ЗІЗ в межах клінічного кабінету;
- не торкатись рукавицями клавіатури та миші;
- не торкатись жодних поверхонь в клінічному кабінету, якщо у цьому немає
необхідності;
- не знімати маску та окуляри під час прийому, не торкатись їх руками.
3.4. Вдягання ЗІЗ (за межами клінічного кабінету)
- перед тим, як одягнути ЗІЗ, слід вимити руки з милом та обробити їх
дезінфікуючим розчином;
- одягнути захисний комбінезон;
- одягнути одноразову шапочку;
- одягнути респіратор FFP2/FFP3. У випадку, якщо використовується
респіратор з клапаном, одягнути поверх нього хірургічну маску (хірургічну
маску слід змінювати кожного прийому, тоді як маску FFP2/3 слід змінювати
кожні 4-8 годин, в залежності від рекомендацій виробника);
- одягнути першу пару рукавиць;
- одягнути одноразовий халат + бахіли (одноразовий халат слід змінювати
кожного прийому, тоді як захисний комбінезон може використовуватись
протягом однієї робочої зміни);
- одягнути захисні окуляри та/або щиток;
- одягнути другу пару рукавиць.
3.5 Зняття ЗІЗ (в клінічному кабінеті)
- зняти другу пару рукавиць, утилізувати її та
обробити першу пару рукавиць антисептичним
розчином
-зняти щиток та обробити рукавиці;
-зняти одноразовий халат та бахіли;
- обробити рукавиці та зняти хірургічну маску;
- обробити рукавиці та зняти окуляри;
- обробити рукавиці, розпилити антисептичний
розчин на стоматологічну установку і залишити
на 10 хвилин;
- зняти першу пару рукавиць та вимити руки
перед тим, як залишити кабінет
РОЗДІЛ 4. ДЕЗІНФЕКЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ ТА ПОВЕРХОНЬ
- рекомендовано витрачати щонайменше пів години для проведення
дезінфекції кабінету між прийомами пацієнтів. Слід мати на увазі той
факт, що частинки аерозолю опускаються до нижчого рівня протягом 10-
30 хвилин;
- SARS-2 коронавіруси можуть зберігатися на поверхнях неживих
об'єктів до 72-х годин, проте легко можуть бути інактивовані під час
дезінфекції поверхонь
наступними речовинами:
- гіпохлорит натрію 0,05%;
- продукти на спиртовій основі (вміст спирту 62-71%);
- перекис водню 0,5-1%;
- гіпохлоритна кислота 150-200 ppm;
- перед застосуванням антисептичних розчинів на основі спирту,
рекомендовано очистити поверхні одноразовою вологою серветкою з
вмістом спирту, щоб усунути більші забрудення. Після застосування цих
антисептичних розчинів,рекомендується використовувати звиклі
продукти для обробки поверхонь;
- під час всіх процедур прибирання та дезінфекції приміщень персонал
повинен бути одягнений в ЗІЗ;
- зняття ЗІЗ слід завершити лише після прибирання кабінету;
- транспортування використаних інструментів у стерилізаційну повинно