Гострі респіраторні захворювання верхніх дихальних шляхів у дітей.

Гострий риніт. Гострий фарингіт. Гострий тонзиліт.

 Гостра респіраторна інфекція (ГРІ) визначається як будь-яка гостра інфекційна хвороба верхніх
або нижніх дихальних шляхів, що супроводжується розвитком респіраторного синдрому та
загально інтоксикаційними проявами різного ступеня вираженості.

Респіраторний синдром виступає провідним і проявляється в переважно топічному (локальному)

ураженні дихальних шляхів. Збудниками ГРІ можуть бути як віруси, так і бактерії.

Інфекції верхніх дихальних шляхів включають в себе:

o гострий риніт (запалення носа, нежить)
o гострий риносинусит (запалення носа та приносових пазух)
o гострий середній отит (запалення середнього вуха)
o фарингіт/тонзиліт (запалення глотки та глоткових мигдаликів)
o ларингіт (запалення гортані).
 Гострий риніт - запалення слизової оболонки порожнини носа

Етіологія:
o локальне чи загальне охолодження, особливо рефлексогенних зон - стопи, голова, ділянки спини та
поперека, інфекції, хімічні та механічні чинники, зокрема хірургічні оперативні втручання та маніпуляції в
порожнині носа.
за етіологічним чинником розрізняють: гострий вірусний риніт, бактеріальний, медикаментозний,
гормональний, психогенний, травматичний.

Патогенез – в основі лежить реакція організму на різноманітні чинники зовнішнього та внутрішнього

середовища.
o анатомо-фізіологічні особливості слизової оболонки порожнини носа у дітей раннього віку:
(велика васкуляризація, недостатня функція мукоциліарного апарату, зниження продукції секреторного
імуноглобуліну А та фагоцитарної активності лейкоцитів, недостатня активність Т-системи імунітету );
o зниження місцевої та загальної реактивності організму;
 Клініка

У клінічній картині гострого риніту розрізняють З стадії:

 Перша стадія подразнення (суха) характеризується гострим початком.
Хворий скаржиться на сухість у носі, відчуття стороннього тіла, нечасте
чхання, загальне нездужання, головний біль. Загальний стан значно
порушений, температура тіла підвищена до високих або субфебрильних
цифр.

 Друга стадія серозних виділень (секреторна) настає приблизно через

одну добу від початку захворювання і характеризується посиленням
загальних ознак. Дихання через ніс утруднене, з’являються тяжкість у
голові, сльозотеча, сухість у горлі. Друга стадія триває в середньому 2-4
дні.

 Третя стадія слизо-гнійних виділень, або нагноєння, зворотного

розвитку триває також протягом 2-4 днів і характеризується появою
слизо-гнійного секрету жовтувато-зеленуватого кольору. Згодом секрет
засихає, утворюючи кірочки. Наприкінці захворювання дихання через ніс
відновлюється.
У немовлят і дітей перших років життя гострий риніт має свої особливості.
Головним чином, у зв’язку з анатомо-фізіологічними особливостями будови носа та
дихальних шляхів. Діти тяжко пристосовуються до дихання через рот.
Загальний стан дитини більш тяжкий: виражене утруднене дихання, скупчення
великої кількості виділень у носі, які дитина не в змозі сама видалити. Дитина краще
дихає із закинутою головою. Патологічний секрет спускається в горло, гортань та нижні
дихальні шляхи, спричиняючи їх запалення. Це призводить до спазму гортані та ознак
дихальної недостатності.

Гострий риніт нерідко спричиняє гострий середній отит, внутрішньоорбітальні

ускладнення, заглотковий абсцесс та гострий фарингіт.

Діагностика:
o Огляд дитини
o Скарги
o Додаткова консультація дитячого лікаря отоларинголога (проведення риноскопії)
o Проведення алергопроб при алергічному риніті
o призначення загального аналізу крові та бактеріального дослідження виділень.
 Лікування гострого риніту

Лікування гострого риніту рекомендується проводити протягом 7-10 днів.

Лікування гострого риніту проводиться залежно від стадії захворювання і віку дитини.
 У немовлят і дітей перших років життя на початковій стадії застосовують розчини інтерферону, амінокапронову
кислоту, закапуючи в ніс по 2-3 краплі кожні 2 год протягом доби.
 На другій стадії необхідно призначати судинозвунуючі краплі (фенілефрин, віброцил-краплі) по 1 краплі 2-3 рази на
добу. Дітям з 1 -го року життя можна призначати per os краплі «мілі-носик» 0,5 піпетки З рази на добу дітям віком 1-3
роки; 1 піпетку З рази на добу дітям віком 3-6 років;
У разі значних виділень показана аспірація патологічного вмісту порожнини носа за допомогою гумового балона при
закритій одній ніздрі.
 Третя стадія гострого риніту лікується так, як і друга. Проте з появою густого виділення, кірок слід спочатку
закапувати в ніс теплий ізотонічний розчин натрію хлориду, щоб видалити патологічний вміст, а потім застосовувати
антисептики. Показане промивання носа сольовими розчинами (Но-Соль для дітей, Аква Маріс бебі)

Симптоматичне лікування: призначають жарознижуючі препарати, анальгетики (при головному болю), очні краплі (при
сльозоточивості).
 Гострий фарингіт («гострий катар горла»)

• це інфекційно-запальний процес, який уражає слизову оболонку та лімфоїдну тканину глотки.

• У дітей ізольований гострий фарингіт буває рідко. Часто це захворювання комбінується з ринітом - гострий
ринофарингіт (ГРВІ, деякі інфекційні захворювання - кір, скарлатина, коклюш).

• Залежно від збудника виділяють:

o Вірусний (75%)
o Бактеріальний (здебільш стрептокової етіології)
o Грибковий (гриби роду Candida). Найбільше до грибкового фарингіту схильні немовлята. Хвороба розвивається
внаслідок слабкої імунної реактивності малюка або неправильного догляду за дитиною.
o Алергічний та травматичний.
Етіологія:
Велике значення у розвитку гострого фарингіту мають локальне або загальне охолодження. У розвитку захворювання
відіграють роль осередкова інфекція верхніх дихальних шляхів (запальні процеси в мигдаликах, носі, навколоносових
синусах та хронічні захворювання нижніх дихальних шляхів.
-гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гіперсекреторний гастрит, діафрагмальна грижа - сприяють закиданню кислого
вмісту шлунка в ротоглотку;
 Клініка
• Захворювання розпочинається з відчуття сухості, подразнення та болю в горлі
• нерідко - в носі та гортані, відчуття наявності стороннього тіла
• біль під час ковтання
• кашель спочатку сухий (перші 3 дні), потім з відходженням мокротиння
• загальна слабкість
• підвищення температури до субфебрильних цифр, рідко до фебрильних
• під час пальпації шиї можливе виявлення збільшення регіонарних лімфатичних вузлів (шийних
та потиличних)
• У дітей до 1 року життя характерно: поганий апетит (або зовсім відмовляється від їжі,
гіперсалівація (дитина рефлекторно менше ковтає слину через больові відчуття в горлі).

Діагностика:
• Загальний аналіз крові (дозволяє зробити висновок про природу збудника)
• Дослідження мазка із задньої стінки глотки. Застосовується для уточнення конкретного типу
збудника та визначення його чутливості до антибіотиків.

Під час огляду спостерігається: гіперемія і набряк слизової оболонки горла, особливо
лімфаденоїдних фолікулів, яка поширюються на піднебінні дужки і язичок, слизові чи слизо-гнійні
виділення на задній стінці глотки, також інфільтрація слизової оболонки носової частини горла з
наявністю патологічні виділеннь, але нальотів немає.
 Лікування гострого фарингіту

Лікування гострого фарингіту переважно місцеве:

o рясне тепле пиття (не гаряче), рекомендується молочно-рослинна дієта

o аерозолі (гексорал, лорангін) чи льодяники з антисептиками (Стрептілс для дітей, Лізак)

o у разі високої температури тіла призначають жарознижуючі препарати (Ібупрофен, Парацетамол)

o Полоскання горла розчиннами (на основі трав, розчином з прополісом)

o Підвищення імунітету (Імупрет)

o при стрептококовій етіології гострого фарингіту - антибіотикотерапія (макроліди, захищені пеніциліни)

 Гострий тонзиліт («ангіна»)
• це гостре інфекційне захворювання із яскраво вираженими місцевими змінами лімфаденоїдної тканини у вигляді
гострого запалення одного або декількох елементів лімфаденоїдного глоткового кільця, здебільшого піднебінних
мигдаликів.
Етіологія:
У виникненні ангіни беруть участь різноманітні збудники. Проте вважається, що збудником ангіни найчастіше є
стрептококова інфекція, зокрема б-гемолітичний стрептокок групи А(80-90%), а далі - стафілококи і віруси.
Патогенез:
• Інфекція проникає в піднебінні мигдалики повітряно-крапельним і аліментарним шляхом від контакту з ангінозним
хворим або бацилоносієм.
• Велике значення має наявність в організмі хронічних вогнищ інфекції (гнійні захворювання носа, приносових пазух,
каріозні зуби).
• ГРВІ значною мірою сприяють виділенню стафілококів та стрептококів у зовнішнє середовище під час кашлю, чхання,
розмови. Однак вирішальну роль у виникненні захворювання відіграє зміна загальної та місцевої реактивності
організму (при охолодженні кінцівок, внаслідок вживання крижаної води, відмічається зниження температури у ділянці
мигдаликів)

За ступенем тяжкості перебігу захворювання, наявністю, характером та місцем розташування нальотів на мигдаликах
ангіну умовно поділяють на катаральну, лакунарну та фолікулярну.
 Катаральна ангіна
є поверхневим ураженням мигдаликів.
Клініка:
• головний біль, біль у горлі, що посилюється при ковтані, відчуття печіння та
загальну слабкість.
• температура тіла часто субфебрильна, але може бути і фебрильною (38-39 °С) в
перші два дні захворювання.
Катаральна ангіна у більшості випадків закінчується за 3-4 дні, але через 1-2 доби
після початку захворювання може перейти у лакунарну або фолікулярну
(паренхіматозну) ангіну.
• Перебіг захворювання нетяжкий

Діагностика: під час фарингоскопії видно гіперемію дужок м’якого піднебіння і

піднебіннвих
мигдаликів. Власне мигдалики збільшені в розмірах, розлитої гіперемії ротоглотки
(задньої стінки глотки, піднебіння) немає.
• В загальному аналізі крові визначаються нейтрофільний лейкоцитоз, зсув
лейкоформули вліво, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).
 Лакунарна ангіна
• Лакунарна ангіна характеризується більш вираженими змінами в піднебінних
мигдаликах, ніж при катаральній ангіні.
Клінічно:
• значно порушується загальний стан, температура тіла сягає 40С, озноб
• головний біль та можливий біль у кінцівках та попереку.
• біль у горлі значно посилюється при ковтанні, іноді іррадіює у вухо.
• збільшуються та стають болючими защелепні та шийні лімфатичні вузли.

Діагностика:
• Під час фарингоскопії видно явища катаральної ангіни, а в криптах -
утворення у вигляді смужок жовтувато-білого або сірувато-білого кольору.
• На другий – третій день захворювання смужки зливаються між собою,
утворюють нальоти, які легко знімаються.

Лакунарну ангіну необхідно диференціювати з дифтерією. У хворих на

дифтерію нальоти мають перламутрово-білий або брудно-сірий колір,
нагадуючи колір снігу, що тане. Нальоти знімаються важко, після чого
залишається кровоточива поверхня.
 Фолікулярна ангіна
Фолікулярна ангіна характеризується переважним зграженням паренхіми
мигдалика, її фолікулярного апарату.
Клініка:
Хворі скаржаться на біль у горлі, особливо під час ковтання, головний біль, біль
у кінцівках, м'язах, суглобах, у ділянці серця, загальну слабкість. Температура
тіла значно підвищена (до 39-40С).
Перебіг фолікулярної ангіни тяжкий, триває 6-7 днів і більше.

Діагностика:
• Під час фарингоскопії видно збільшені гіперемійовані піднебінні мигдалики.
На іх поверхні містяться окремо розміщені, чітко обмежені, величиною з
просяне зерно жовті гноячки (запалені фолікули). Згодом фолікули поступово
збільшуються в розмірах, розриваються, і патологічний вміст виділяється на
поверхню мигдалика.
• Під час дослідження крові відзначається лейкоцитоз із нейтрофільним
зсувом уліво, в сечі - альбумінурія, мікрогематурія і гематурія внаслідок
ушкодження нирок.
• обов’язковим є посів нальоту з мигдаликів на мікрофлору, включаючи
дифтерійну паличку.
 Лікування
• Режим: при легкому перебігу захворювання хворий лікується вдома (постільний режим). При тяжкому загальному стані
пацієнта необхідно госпіталізувати до інфекційного відділення. За наявності абсцесу тонзилогенного походження - в
ЛОР-відцілення.
• Дієта: рідка, вітамінізована, легкозасвоювана, переважно молочно-рослинна їжа. Рекомендується вживати багато
рідини (теплий чай, мінеральні води)
• Ізоляція хворого в домашніх умовах: для хворого виділяється окремий посуд.
• Етіотропне лікування найдоцільнішим є застосування антибіотиків пеніцилінового ряду та цефалоспоринів I та II
поколінь як стартової антибактеріальної терапії. Системна пеніцилінотерапія при стрептококовій ангіні обов’язково
проводиться протягом 10 днів або 5-денним курсом цефуроксиму аксетилу, азитроміцину.
• Протигістамінні препарати (лоратадин, едем)
• Вітаміни, особливо груп В і С
• Жарознижуючі препарати (ібупрофен, парацетамол) за показанням
• Місцево призначають полоскання глотки дезінфікуючими теплими розчинами: фурациліну, прополісу, настоїв шавлії,
ромашки. Полоскання горла призначають тільки після прийому їжі. Полоскання горла треба робити не дуже енергійно,
щоб не травмувати мигдалики і не сприяти поширенню інфекції.
Аерозолі чи льодяники з антисептиками.
Застосовують теплові процедури на ділянку шиї: зігріваючий компрес, теплу пов’язку.
• Курс лінування ангіни в середньому складає 7-10 днів
Дякую за увагу!