6 тема

Хворий 17 років, студент, мешкає в гуртожитку. Надійшов у клініку на 2-й день хвороби зі
скаргами на висипку на тілі, загальне нездужання. Захворювання почалося гостро з підйому
температури до 38о С, закладання носу. У той же день помітив висипку.
Об-но: Т – 37,3оС. Помірна гіперемія кон’юнктив, слизисті виділення з носа. Висип
макульозний на незміненій шкірі, легка гіперемія слизової оболонки ротоглотки. Пальпуються
болючі задньошийні й потиличні лімфовузли. Пульс – 80 уд/хв., АТ – 110/70 мм.рт.ст. З боку
органів черевної порожнини й легенів патології не виявлено. У крові відзначається лейкопенія,
відносний лімфомоноцитоз, плазмоцтити - 10%, ШОЕ – 5 мм/год.
1. Попередній діагноз: краснуха
2. Як підтвердити діагноз?
- серологічні дослідження (ІФА, непряма імунофлюоресценція) — основний метод
підтвердження набутого інфікування, має епідеміологічне значення:
- специфічні антитіла проти вірусу краснухи класу IgM у сироватці крові (трапляються
хибно-позитивні результати) — з'являються на 2 добу висипання, зберігаються протягом ≈1 міс.,
знову з'являються під час реінфекції;
- >4 кратне підвищення титру специфічних антитіл класу IgG у сироватці з інтервалом 2–4
тиж.; стабільна концентрація IgG свідчить про перенесену інфекцію та вироблений імунітет.
- ізоляція вірусу (культивування) або його РНК (ЗТ-ПЛР) з глотки (мазок) або носоглотки
(змиви), сечі, крові або спинно-мозкової рідини — допоміжні у діагностиці вродженої краснухи.
3. Принципи лікування хворого:
Рекомендуються дотримання спокою, уникнення надмірної фізичної активності, ліжковий
режим, повноцінне харчування, пероральна детоксикація: прийом великої кількості рідини у
кількості, що перевищує діурез, ізоляція хворого (особливо від осіб із групи підвищеного ризику
ускладнень).
Симптоматичне лікування:
- клінічно значима тромбоцитопенія: преднізон (1 мг/кг маси тіла), можливе введення
тромбоцитарної маси.
- механічне видалення фібринозних плівок полосканням антисептичними та
протизапальними розчинами.
- антипіретики: парацетамол, НПЗП (напр., ібупрофен) при температурі тіла більше 38,50С.
- таблетки для смоктання з місцевою антисептичною та аналгетичною дією (напр. із
бензідаміном, лідокаїном, саліцилатом холіну).
- застосування топічних форм судинозвужувальних засобів у разі ринореї (рясного виділення
носового слизу) — фенілефрину, нафазоліну, ксилометазоліну.
- підтримуюча терапія, яка включає прийом гідратації та вітамінів.
1. Морфологічні зміни в слизової оболонці рота при кору.
 Плями Бельського-Філатова-Копліка - сіро-білі множинні папули на слизовій оболонці щік
на рівні премолярів; з'являються 1–2 дні перед появою екзантеми, зберігаються до 1–2 днів після її
появи. Патогномонічний симптом, але його відсутність не виключає кору.
2. Стадії циклічного клінічного перебігу кору, клінічні симптоми, які характерні для
кожного періоду
Інкубаційний період до появи продромальних симптомів 8–12 днів (в середньому 10), до
появи висипки — в середньому 14 днів (7–18 днів); висока інфективність— ризик захворювання
після контакту у сприйнятливої до інфекції особи дуже високий. Пацієнт інфікує інших від
моменту появи продромальних симптомів до 3–4 днів після появи екзантеми. Інфективність віруса
зберігається у повітрі або на інфікованих поверхнях до 2-х год.
1) Продромальні симптоми (тривають декілька днів): висока гарячка, навіть до 40 °C (1–7
днів); сухий кашель (може зберігатися 1–2 тиж.), виражений риніт; кон’юнктивіт (світлобоязнь) —
може бути значно вираженим (особливо у дорослих), з набряком повік; минає одночасно зі
зниженням гарячки.
2) Плями Бельського-Філатова-Копліка →рис. 18.1-3 — сіро-білі множинні папули на
слизовій оболонці щік на рівні премолярів; з'являються 1–2 дні перед появою екзантеми,
зберігаються до 1–2 днів після її появи. Патогномонічний симптом, але його відсутність не
виключає кору.
3) Період висипань (плямисто-папульозні висипання) — плями та папули від
темночервоного до фіолетового кольору, діаметром 0,1–1 см, з'являються протягом 2–4 днів; часто
спочатку на голові (на чолі, нижче лінії волосся, за вухами; висипання не захоплюють волосяних
ділянок шкіри), далі поетапно поширюються на тулуб та кінцівки →рис. 18.1-4. Окремі висипання
зазвичай зливаються між собою. Висипання починають бліднути та зникати через 3–7 днів в такій
послідовності, як і з’являлися, залишаючи буру пігментацію та легке злущення епідермісу.
3. Симптоми ураження слинних залоз при епідемічному паротиті.
- біль і набряк слинних залоз — найсильніші на 2-ий або 3-ій день; слинна залоза
«тістувата», рідше тверда, шкіра над нею напружена, незмінена, поступово набряк охоплює
навколишні тканини (скроневі ділянки, ділянки виличної дуги, соскоподібного паростка, шиї),
відтісняючи вушну раковину назовні. Ці симптоми зменшуються через 3–4 дні, регресують
повністю через ≈7 днів.
- гіперемія ділянки виходу протоки привушної слинної залози з набряком сосочка на
слизовій оболонці щоки.
- зниження виділення слини (відчуття сухості у ротовій порожнині), біль слинної залози з
посиленням під час споживання кислих харчових продуктів (або інших, що сильно стимулюють
виділення слини).
- утруднене жування, ковтання та відкривання рота.
4. Вплив вірусу краснухи на плід. Наслідки вродженої краснухи.
1) інфікування на перших тижнях- загибель плода та викидень.
2) інфікування у ІІ або ІІІ триместрі - численні вроджені вади розвитку (чим раніше
інфікування, тим значніші зміни, аж до смерті плода включно).
3) інфікування після 22 тижня вагітності не є небезпечним для плода.
 Наслідки: смертність >15 %, запізнений психофізичний розвиток, вади та інші тривалі
наслідки.
5. Опишіть клінічні симптоми скарлатини
Тривалість інкубаційного періоду при скарлатині варіює від 2 до 7 днів. При атипових
формах цей період скорочується і може становити лише декілька годин. Перші симптоми
скарлатини з’являються різко. У хворого відзначаються:
- загальне нездужання - підвищення температури тіла до 38-39 °C, слабкість, занепокоєння,
головний біль, втрата апетиту;
- зміни у зіві - біль у горлі, яскраве почервоніння слизової оболонки горла та мигдаликів,
поява дрібного висипу на м’якому та твердому піднебінні. У літературі ці симптоми описуються
як «палаючий зів з язиками полум’я»;
- збільшення та болючість шийних лімфатичних вузлів;
- висип при скарлатині - розеоли діаметром до 2 мм з’являються практично одночасно на
всьому тілі. Однак носогубний трикутник залишається без висипу (симптом Філатова). Висип
найбільш виражений на згинальних поверхнях кінцівок, бічних ділянках тулуба, нижній частині
живота, у складках шкіри. Висип візуалізується в середньому до 5 днів, але при легких формах
скарлатини може зникнути вже через кілька годин.
З часом симптоми інфекції змінюються. Ознаки скарлатини на 2-3-й день захворювання:
- поява нашарування на мигдаликах - жовтувато-білого або брудно-білого відтінку, що легко
знімається шпателем;
- нашарування на язику - зникає на 4-5-й день захворювання. Після очищення від
нашарувань язик стає малинового кольору, на його поверхні чітко видно сосочки яскраво-
червоного відтінку.
На початку захворювання активізується симпатична нервова система, тому у хворого
відмічають:
- підвищення частоти серцевих скорочень;
- стійкий білий дермографізм;
- сухі та теплі шкірні покриви.
На 2-му тижні захворювання у деяких пацієнтів діагностуються брадикардія, токсична
гіпертрофія серцевого м’яза, приглушення серцевих тонів, виникає систолічний шум на верхівці
серця та відзначається зниження артеріального тиску. Усі ці ознаки поєднані у синдром під
назвою «скарлатинозне серце».
У цей період діагностується характерне (великими пластинами) лущення шкіри пальців рук і
ніг. Залежно від вираженості клінічної картини виділяють:
- легку форму - симптоматика зберігається протягом 3-5 днів і не перевищує 38 °C, стан
хворого задовільний, симптоми інтоксикації помірно виражені, висип на шкірі незначний,
розвивається катаральна ангіна;
- середньо-тяжку форму - температура тіла досягає 39-40 °C, погано усувається
жарознижувальними лікарськими засобами, тривалість лихоманки досягає 7 днів, з’являються
головний біль, повторне блювання, розлитий висип на шкірі, розвивається фолікулярна або
лакунарна ангіна, можливі ускладнення;
- тяжку форму - проявляється гіперпіретичною лихоманкою (39-41 °C). З’являються ознаки
збудження або загальмованості, багаторазове блювання, судоми та втрата свідомості. Висип на
шкірі набуває геморагічного характеру, часто з ділянками некрозу. У зіві з’являються яскрава
гіперемія і значна гіпертрофія мигдаликів, покритих сірувато-жовтим рясним нашаруванням;
- септичну форму - дуже тяжкий стан, виникає генералізація інфекційного процесу.
Проявляється тяжким гнійним процесом у горлі та глотці та формуванням гнійного запалення в
регіонарних лімфатичних вузлах. Лихоманка при цій формі хвороби має гектичний характер.
При атиповій (екстрафарингеальній) скарлатині ангіна відсутня. В ділянці пошкодженої
шкіри виникає локальний висип, з’являються симптоми інтоксикації, такі як лихоманка та
блювання.
Симптоми скарлатини у дорослих, як правило, більш виражені, переважають інтоксикація,
неврологічні симптоми та ангіна.