Чума

Чума — гостре інфекційне антропозоонозне захворювання,

спричинене Yersinia pestis, характеризується вираженою
інтоксикацією, ураженням лімфатичних вузлів, легенів та інших
органів.
Етіологія
Збудник- Yersinia pestis
Родина- Enterobacteriaceae
Рід- Yersinia
Морфологія- Гр- паличка овоїдної форми, спори не утворює,
нерухлива, має капсулу, аероб
Стійкість- відносно нестійка у навколишньому середовищі. Під час
пастеризації (70 °С) вона зберігається протягом 10 хв, при
кип’ятінні — 1 хв. Пряме сонячне опромінювання вбиває мікроб за
2–3 год. Низькі температури збудник чуми переносить добре.
Зберігається в організмі заражених і голодних бліх при 0–15 °С до
1 року, а в заморожених трупах — до 7 міс. Дезінфекційні розчини
(5% карболова кислота, 3–5% лізол, 1–2% хлорамін) вбивають
чумний мікроб за 1–5 хв.Джерело: 
Епідеміологія
Чума- зооноз
Джерело та резервуар інфекції- гризуни (полівка,
піщанка, сурки); хвора людина (легенева форма,
бубонна, через блох при септицемії)
Резервуар в антропургічних осередках- синатропні
криси (сіра криса або пацюк, чорна криса)
Механізм передачі- трансмісивний, аерогенний,
контактний
Шлях зараження- блохи та деякі види кліщів,
потрапляння на пошкоджені ділянки шкіри та
слизових оболонки вмісту бубона, контакт з хворою
людиною та забрудненим одягом, аліментарний,
повітряно-крапельний
Сприйнятливість- дуже висока
Поширеність-природні осередки
Сезонність- весняно-літня
Імунітет- стійкий, довготривалий,
антибактеріальний, антитоксичний, переважно
клітинний
Клініка
У людини відзначають 3 основні клінічні форми чуми:
бубонна, септична та легенева.
Інкубаційний період коливається від 3 до 8 днів. В осіб,
які були щеплені від чуми або приймали антибіотики,
він може подовжуватися до 9–12 днів. У розпал епідемії
інкубаційний період може скорочуватися до 1–2 днів.
Захворювання, як правило, починається раптово. У
типових випадках вже протягом перших годин чума
набуває характеру гострого інфекційного захворювання.
Температура тіла підвищується до 39–41 °С, озноб
змінюється жаром, хворі скаржаться на сильний
головний біль, запаморочення, різку слабість,
безсоння, біль у м’язах, нудоту, блювання. В одних
випадках у хворих відзначають загальмованість,
сонливість, в інших — збудження, марення,
галюцинації. Найбільш характерними ознаками є
невиразна, плутана мова, хитка хода, порушення
координації рухів, внаслідок чого хворі нагадують
сп’янілих і потребують ретельного нагляду і
спостереження.
Обличчя хворого буває повнокровним, набряклим, одутлим. Потім риси
загострюються, з’являються синці під очима, синюшність обличчя, яке набуває
страждальницького виразу, нерідко наповнене страхом з нерухомим поглядом.
Кон’юнктива гіперемійована, язик обкладений білим нальотом, тремтить, важко
висувається, ніздрі розширені, слизова оболонка губ суха. Шкіра гаряча, суха,
вкрита липким потом, іноді на ній з’являються дрібні крововиливи.
У хворих на чуму відзначають ураження серцево-судинної системи. Пульс
прискорюється до 120–180 за 1 хв, стає ниткоподібним. АТ знижується на 40–20 мм
рт. ст. Швидко наростає серцево-судинна недостатність. Може розвинутися
набряк легенів і мозку. У тяжких випадках спостерігають криваве блювання, часті
рідкі випорожнення із слизом та кров’ю.
На тлі загальних проявів у хворого з’являються ознаки місцевих уражень, що
визначають клінічну форму хвороби.
Бубонна форма
При бубонній формі чуми вхідними воротами для інфекції
є шкіра і рідше слизові оболонки. Як правило, вона
виникає в результаті укусу бліх, заражених чумою. Люди
можуть заражатися і при безпосередньому контакті з
гризунами, які є предметом полювання (зайці, ховрашки
тощо), чи при знятті шкір і обробці м’яса хворих на чуму
верблюдів. На місці вхідних воріт інфекції в більшості
випадків ніяких видимих змін не відзначається. Рідко
можливий розвиток фурункула, карбункула чи виразки.
Вже з 1–2-го дня хвороби на місці бубону з’являється
болючість, яка відзначається не тільки під час пальпації,
але й у спокої. Щоб полегшити біль, хворий при
пахвинному бубоні підгинає ногу, при пахвовому —
відводить руку, при шийному — нахиляє голову. Бубон, як
правило, буває один, рідше більше.
Спочатку на місці бубону можна пропальпувати
окремі лімфатичні вузли, які внаслідок запалення
з’єднуються між собою та підшкірною клітковиною,
що їх оточує. Під час пальпації розвиненого бубону
відчувається пухлина, м’яка на периферії і щільна в
центральній частині, різко болюча.
Шкіра над бубоном спочатку не змінена, в
подальшому, в міру збільшення бубону, вона
натягується, стає гладкою, блискучою, лисніє і
набуває червоного чи темно-червоного кольору.
Поверхня шкіри гаряча.
При доброякісному перебігу хвороби, за відсутності
лікування, вираженість запалення в ділянці бубону
збільшується протягом 6–8 днів. Останній стає
розміром з куряче яйце. Потім настає його зворотний
розвиток, який може мати 3 форми: розсмоктування,
нагноєння, склероз.
У випадку розсмоктування розмір бубону помітно зменшується, поступово
зникають явища запалення. Розсмоктування триває 3–4 тиж.
При нагноєнні одночасно зі зменшенням розмірів і щільності бубону шкіра
над ним набуває синюшно-бурого кольору, стає тонкою, утворюється
некроз. Потім в одному чи декількох місцях утворюються нориці, з яких
виділяється гній з домішками крові. Виразка, що утворилася при цьому,
повільно гниє з наступним утворенням рубця.
При склерозі бубону спостерігається повільне зменшення його розмірів,
але ще протягом декількох місяців зберігається ущільнення.
Розвиток бубону і зміни на шкірі при чумі відбуваються на тлі високої
температури тіла (39–41 °С), вираженої інтоксикації.
Септична форма
Вхідними воротами інфекції, як і при бубонній формі, є шкіра і рідше
слизові оболонки. Ця форма захворювання виникає у тих випадках, коли
збудник чуми, внаслідок його високої агресивності, високої дози чи
низької опірності організму людини легко проникає через бар’єри (шкіра,
лімфатичні вузли) і, не зумовлюючи в них змін, швидко потрапляє до
кров’яного русла.
Захворювання починається з раптового підвищення температури тіла.
Відзначаються сильний головний біль, багаторазове блювання, марення,
прострація. Швидко збільшується вираженість серцево-судинної і
дихальної недостатності. Хворий непритомніє, з’являються судоми,
розвивається кома. Захворювання продовжується 2–3 дні і, як правило,
закінчується смертю хворого. Для цієї форми характерні кровотечі із
шлунка, легенів, носа, криваве блювання, кривавий пронос, мокротиння,
гематурія. Крововиливи утворюються на шкірі, слизових оболонках, у
внутрішніх органах (нирки, печінка, кишечник, легені). Печінка і
селезінка збільшуються. Описано випадки смерті через кілька годин від
початку захворювання.
Легенева форма
- інтоксикаційнй синдром ( лихоманка 38-39), озноб, слабкість, зниження
працездатності, міалгія, артралгія, сильний кашель, виражена задишка,
біль в грудній клітці при диханні, виділення піннисто-кров’янистого
харкотиння
- психічні прояви- збудження, ейфорія, що переходить в
апатію
- ціаноз, петехії, крововиливи, facies pestis ( риси обличчя
загострюються, з’являється ціаноз, темні кола під очима,
вигляд страждання і жаху)
- тахікардія, артеріальна гіпотензія, гіпертермія,
аускультативно над легенями визначаються розсіяні сухі та
вологі крепітуючі хрипи
- токсична енцефалопатія: тривога, збудження, порушення
свідомості
- гостра дихальна недостатність
Діагностика
 ЗАК:лейкоцитоз(лейкопенія при вкрай важкому стані),зсув лейкоцитарної
формули вліво,підвищення ШОЕ
 Бактеріоскопія:пунктат бубона ,вміст везикул,виразок .мокроти.кров сеча
 Серологічна діагностика (ІФА,РНГА,РПГА)-антитіла до капсульного антигену
 Бактеріологічна діагностика (кров,пунктат з бубона,виділення з виразок ,
мокрота та слиз з ротоглотки)-біполярний вигляд,нагадує шпильку,ріст на
агарі відбувається повільно
 Експрес тест на наявність F1 антигену
 Біологічна проба на морських свинках ,білих мишах-гинуть на 5-7 день
 ПЛР-ДНК Yersinia pestis,не використовується у повсякденній
практиці,недостатньо чутливий
 R-ОГК(легенева чума)-одно-двостороннє ущільнення\затемнення або
альвеолярні інфільтрати
бактеріологічне дослідження
Лікування

 Парентеральна антибіотикотерапія-курс протягом 10-14 днів або ще 2 дні

після принипення лихоманки
 Гентаміцин 5 мг\кг в\м або в\в кожні 24 години або 2 мг\кг в\м або в\в як
навантажувальна доза ,після чого 1,7 мг\кг кожні 8 годин
 Доксициклін 100 мг в\в кожні 12 годин або 200 в\в 1 р\д
 Стрептоміцин 1 г в\м кожні 12 годин
 Ципрофлоксацин 400 мг в\в кожні 8-12 годин
 Левофлоксацин 500-750 мг в\в 1р\д
 Моксіфлоксацин 400 мг в\в 1 р д
Патогенетична

 Інфузійна терапія –свіжозаморожена плазма,

реополіглюкін ,гемодез глюкоза,фіз розчин
 Діуретики :фуросемід
 Покращення мікроциркуляція
 Трентал+солкосерил
 Пікамілон
 Серцеві глікозиди
 Симптоматична терапія:
 Парацетамол,ібупрофен,диклофенак
Профілактика

 Неспецифічна:
 Дератизація та дезінсекція
 Дотримання міжнародних санітарних норм
 Спостереження за видовим складом та чисельністю гризунів
 Ізоляція мінімум на 48 годин і до моменту покращення клінічного стану хворих

 Специфічна:вакцина вбитими бактеріями ,3-х кратне введення з промжіком 2

тижні –кожні 2 роки
 Жива вакцина суха,одноразове введення ,імунітет до 6 місяців
 Постконтактна профілактика :протягом 7 днів(ципрофлоксацин 500-700 мг п\о
2р\д, доксациклін 100 мг п\о 2р\д або 200 мг п\о 1 р\д,левофлоксацин 500-700
мг п\о 1 р\д, моксіфлоксацин 400 мг п\о 1р\д
Порядок виписки

 Виписка реконвалесцентів при повному клінічному одужанні на 15 день

нормальної температури при локальній формі та на 30 й день нормальної
температури при генералізованій формі при негативних бактеріологічних
дослідженнях 2-х біоптатів бубонів взятих з інтервалом 5-6 днів та 4 мазків
з мигдаликів та мокроти взятих з інтервалом 3-5 днів

 Диспансерне спостереження 3 місяці

Дякуємо за увагу!