Білет №1
1)Основні принципи лікування інфекційних хвороб.
Ізоляція хворого,клінічні показники до госпіталізації :вік,тяжкість захворювання,стан хворого,
суворе дотримання протиепідемічного режиму,дієта і режим, етіотропна терапія-
антибіотики,противірусні…, специфічна терапія-сироватки чи імуноглобуліни,лікувальні
сироватки (вбиті).,патогенетичне лікування-дезінтоксикація,зниж.
Температури,імунотерапія,вітамінотерапія. Симптоматичні засоби.
2.Етіологія, епідеміологія, патогенез та клініка холери.
Збудниками є холерні вібріони (класичний та Ель-Тор) 3-х сероварів — Огава, Інаба і
Гікошима.
Епідеміологія: типовий антропоноз. Джерелом інфекції є хвора людина, реконвалесцент і
здоровий носій. Хворі з маніфестною формою виділяють до 10 л випорожнень і більше на
добу. Небезпечні для оточуючих хворі зі стертими і атиповими формами холери, які
залишаються в колективі, а також вібріононосії. Тривалість вібріононосійства у
реконвалесцентів рідко перевищує 2–4 тиж, у здорових осіб — 9–14 днів.Механізм зараження
лише фекально-оральний. До передачі збудника належать забруднені вода, харчові продукти
(переважно молоко і риба), руки, мухи. Найчастіше зараження відбувається через воду.
Розрізняють водні, аліментарні та контактно-побутові спалахи інфекції.Осередком холери
можуть бути окремий дім, група будинків, населений пункт (частина або весь) чи кілька
населених пунктів, які об'єднані виробничими або трансфертними зв'язками і в яких виявлені
хворі на холеру або вібріононосії.Сприйнятливість висока. На початку епідемії частіше
хворіють особи, котрі не дотримуються санітарних норм життя, алкоголіки, хворі на
хронічний гастрит зі зниженою кислотністю.
Клініка. Інкубаційний період від кількох годин до 2-5 днів. Клінічнвиражені форми
починаються гостро з проносу. Випорожнення часті, рясні, досить швидко втрачають колір і
консистенцію калу, специфічний запах. Пронос не супроводжується болем у животі та
тенезмами. У хворих можуть бути відчуття дискомфорту в ділянці епігастрію, бурчання,
плескіт. Температура тіла нормальна або субфебрильна. У випадку прогресування хвороби
випорожнення стають частішими (до 15 разів на добу), приєднується багаторазове блювання,
нерідко фонтаном, без нудоти.
Втрата великої кількості рідини з блювотою і випорожненнями зумовлює виникнення
клінічних ознак зневоднення. Розрізняють 4 ступені зневоднення організму:
І — втрата рідини складає 1-3 % маси тіла, II — 4-6 %, III — 7-9 %, IV — 10 % маси тіла і
більше. Залежно від цього холера може мати легкий, середньої важкості, важкий і дуже
важкий перебіг.
При легкому перебігу хвороби (І ступінь зневоднення) пронос продовжується лише 1-2 доби,
блювання немає. Випорожнення кілька разів на добу, рясні, спочатку калові, потім водянисті,
мутні, білі з пластівцями. З'являються спрага, сухість язика, але гемодинамічних порушень
немає.
У випадку прогресування хвороби виникає блювання, частота випорожнень досягає 10 разів
на добу і більше, вони набирають вигляду рисового відвару. Профузний пронос і блювання
призводять до II ступеня зневоднення організму хворого. Відзначають сухість шкіри, язика,
ціаноз губ, сиплий голос. Тургор шкіри знижується. Наростає м'язова слабкість, з'являються
короткочасні клонічні судоми литкових м'язів, ступнів, кистей. Пульс частішає, артеріальний
тиск крові знижується, зменшується діурез.
При відсутності лікування продовжується втрата рідини. З'являються клінічні ознаки
дегідратації III ступеня: шкіра суха, на слизових оболонках тріщини, риси обличчя
загострюються, очі й щоки западають. Голос сиплий, аж до афонії. Тургор шкіри значно
знижений, на кистях рук вона зморшкувата, суха (“руки пралі”). Клонічні судоми змінюються
на тонічні. Внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові з'являються гемодинамічні
розлади: гіпотонія, прискорення пульсу, задишка, ціаноз шкіри, слизових оболонок, нігтьових
фаланг. Зростає олігурія. Виявляють згущення крові, збільшення в ній вмісту білка,
зменшення — калію.
Зневоднення IV ступеня призводить до розвитку декомпенсованого дегідратаційного шоку.
При цій формі холери стан хворих надзвичайно важкий. Пронос та блювання спостерігаються
значно рідше або припиняються. Хворі зневоднені, риси обличчя загострені, очі глибоко
западають, закочуються догори, повіки напіввідкриті. Навколо очей з'являються синюшність
(“симптом окулярів”), на обличчі вираз страждання, благання допомогти (facies cholerica).
Шкіра сіро-синюшня. Кінчик носа, вушні раковини, фаланги пальців, губи фіолетового
кольору. Тіло вкривається холодним, липким потом. Шкіра легко збирається у складки, які не
розгладжуються. Голос втрачається. Пульс ниткоподібний, майже не промацується.
Артеріальний тиск падає. Тони серця глухі. Зростає задишка (до 50–60 дихальних рухів за 1
хв). Корчі захоплюють усі групи м'язів. Живіт запалий, м'який. Анурія. Температура тіла 35
°С і нижче. Якщо не провести інтенсивного лікування, розвивається кома і настає смерть.
У хворих з тяжким перебігом холери відзначаються збільшення кількості еритроцитів до (6–8)
Т/л, лейкоцитів до (25–30) Г/л, відносної щільності крові до 1,038–1,050, індексу гематокриту
до 60–70 %. Характерні також гіпокаліємія, декомпенсований метаболічний ацидоз,
підвищення фібринолізу.
Останнім часом тяжкий перебіг хвороби зустрічається лише в 10–12 % випадків. Почастішали
легкі і стерті форми, при яких більшість симптомів відсутня. Загальна картина хвороби
нагадує неспецифічний гастроентерит зі слабкими ознаками зневоднення.
Під час епідемічних спалахів можуть реєструватися атипові форми захворювання —
блискавична та септична (холерний тифоїд).
Блискавична холера характеризується гострим токсикозом, переважанням симптомів
ураження нервової системи з судомами. Шкіра багрово-синього кольору. Пульс
ниткоподібний. Тони серця глухі, артеріальний тиск низький. Часті блювання і пронос.
Смерть настає протягом 1-ї доби.
Сепсис розвивається на фоні типової холери внаслідок приєднання вторинної інфекції.
Температура тіла зростає до 38–40 °С. Свідомість затьмарюється, нерідко виникають марення,
галюцинації. На шкірі з'являється розеольозна висипка. Збільшені печінка і селезінка.
3.Надання невідкладної допомоги при інфекційно – токсичному шоку.
припинити введення препарату, що спричинив шок
 накласти джгут на кінцівку вище місця введення препарату на 25 хв (кожні 10 хв джгут
слід послабляти на 1-2 хв) і холод на це місце на 15 хв
 якщо алерген потрапив в око або ніс, промити їх проточною водою, закапати
судинозвужувальні краплі та 1 % розчин гідрокортизону. У випадку попадання
алергену в шлунок – промити останній, якщо дозволяє стан хворого, ввести
ентеросорбент (полісорб, поліфепан, ентеросгель, активоване вугілля), у подальшому
призначити послаблюючі, очисні клізми
 обколоти місце ін’єкції 0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну з 4,5 мл ізотонічного
розчину хлориду натрію
 підшкірно ввести 0,1-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну, за необхідності повторити
введення через 20-40 хв під контролем рівня артеріального тиску
 підняти головний кінець тіла і забезпечити доступ свіжого повітря, по можливості
подати кисень через носовий катетер
 налагодити крапельне внутрішньовенне введення 60-90 мг преднізолону разом з
антигістамінними засобами
 ·при появі ядухи внутрішньовенно ввести 10 мл 2 % розчину еуфіліну, почати штучне
дихання