Professional Documents
Culture Documents
Парези та паралічі гортані
Парези та паралічі гортані
Етіопатогенез
До міопатичних парезів та паралічів гортані відносяться неповне змикання голосових складок, яке
виникло внаслідок напруженої голосової роботи, особливо при одночасному катаральному
запаленні слизової оболонки гортані та неправильному голосовому навантаженні. Міопатичні
парези та паралічі завжди двосторонні. Для парезів характерна ларингоскопічна картина у вигляді
неповного змикання голосових складок (голосова щілина має овально-видовжену форму). Голос
при цьому захриплий. Нерідко одночасно виникає парез голосового та поперечного черпакуватого
м'яза, що призводить до тривалої втрати голосу.
При ураженні поворотного нерва, перш за все, порушується іннервація задніх персне-черпакуватих
м'язів, а потім м'язів, що звужують голосову щілину. Це явище пояснюється тим, що волокна, які
іннервують м'язи, що розширюють голосову щілину, розташовані в нервовому стовбурі
поверхнево й уражуються раніше за інші.
Парез – таке порушення функції, яке із плином часу і під дією лікування повністю ліквідується,
параліч – стійке порушення, яке поступово підсилюється і залишається незворотнім. На ранніх
стадіях паралічу поворотного нерва голосова складка нерухома і розташована по середній лінії.
Неушкоджена голосова складка повністю підходить до ушкодженої, тому фонація практично не
порушується. Через деякий час втрачається функція внутрішнього голосового м'яза, вільний край
голосової складки стає увігнутим, з'являється захриплість. Ще пізніше порушується функція інших
м'язів, що звужують голосову щілину. Голосова складка зміщується назовні й займає парамедіанне
положення. Захриплість зростає, доходячи до афонії. У подальшому ларингоскопічна картина
продовжує змінюватися. Об'єм рухів здорової голосової складки збільшується, голосова щілина
займає косе положення, надгортанник зміщується у здорову сторону.
Прогноз
Прогноз при міопатичних парезах голосових складок сприятливий. При неврогенних парезах, а
особливо паралічах гортані, прогноз у осіб голосомовних професій несприятливий внаслідок
важкості їх консервативного лікування, а хірургічні методи, відновлюючи дихання, не покращують
якість співочого та мовного голосу.