Professional Documents
Culture Documents
Minimalist Light Sales Pitch
Minimalist Light Sales Pitch
Сальмонельоз є найбільш
розповсюдженим захворюваннями, які
пов’язані з використанням харчових
продуктів. Сальмонельоз, одне з
найнебезпечніших захворювань, яке
викликається серотипами бактерій
сальмонели, і захворювання
характеризується різними клінічними
симптомами.
2
SALMONELLA Група патогенних кишкових бактерій
МОРФ ОЛОГІЯ
Рухливі, грам «-» палички, спор і капсули не має
Більшість бактерій рухомі, мають по всій поверхні
джгутики
СЕРЕДОВИЩА Добре ростуть на простих поживних
середовищах.
3
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
4
ДЖЕРЕЛО ЗАХВОРЮВАННЯ
Джерело захворювань - тварини та птиця
5
В 1885 році американські мікробіологи Сальмон і Сміт
виділили із м’яса хворівших свиней бактеріальну культуру,
що увійшла в наслідку в обширну групу мікроорганізмів,
названих в честь одного із першовідкривачів-
САЛЬМОНЕЛИ.
САЛЬМОНЕЛА – ЦЕ ДРІБНІ БАКТЕРІЇ ВИТЯГНУТОЇ ФОРМИ З ЗАКРУГЛЕНИМИ КІНЦЯМИ. .
ВОНА ЗДАТНА РОСТИ В ТЕМПЕРАТУРНОМУ ІНТЕРВАЛІ ВІД +8 ДО + 45 ГРАДУСІВ.
ЗРОСТАННЯ САЛЬМОНЕЛ ПОВНІСТЮ ПРИПИНЯЄТЬСЯ ПРИ ТЕМПЕРАТУРІ + 5 ГРАДУСІВ
(УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ В ПОБУТОВОМУ ХОЛОДИЛЬНИКУ), АЛЕ ВОНИ НЕ ГИНУТЬ. ЗБЕРІГАЮТЬ
ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ В ЯЙЦЯХ ДО 13 МІСЯЦІВ, А В ЯЄЧНОМУ ПОРОШКУ ДО 9 МІСЯЦІВ.
ЦІ БАКТЕРІЇ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬСЯ СТІЙКІСТЮ У НАВКОЛИШНЬОМУ
СЕРЕДОВИЩІ. ВОНИ ДОБРЕ ПЕРЕНОСЯТЬ НИЗЬКІ ТЕМПЕРАТУРИ, ДОБРЕ
ПЕРЕНОСЯТЬ КИП'ЯТІННЯ, ВЕЛИКІ КОНЦЕНТРАЦІЇ ХЛОРИДУ НАТРІЮ, ДЕЯКИХ
КИСЛОТ, НЕ ГИНУТЬ У 8-10-НОМУ % РОЗЧИНІ ОЦТОВОЇ КИСЛОТИ ВПРОДОВЖ 18
ГОДИН, ВІДНОСНО СТІЙКІ ДО ДІЇ ВИСОКИХ ТЕМПЕРАТУР (65-75° С).
8
Механізми патологічного проце су при
сальмонельозі складні та їх о статочно не
з'ясовано. Для виникнення хвороби
необхідно проникнення живих сальмонел та
їхніх токсинів у травний канал людини.
Встановлено, що для здорової людини
потрібно проковтнути не менше 1 млн
бактерій. Потрібні також такі умови —
до статня вірулентність та інфікувальна доза
ПАТОГЕНЕЗ І збудника, з одного боку, і знижена
резистентність макроорганізму — з іншого.
КЛІНІКА Тяжчий перебіг сальмонельозу
спо стерігають:
• в о сіб з пригніченим кислотоутворенням у
шлунку,
• фоновими хронічними захворюваннями
травної системи,
• дисбіозом кишок,
• гіповітамінозом,
• імунодефіцитом.
9
При с а льмонельозному ентериті клінічний ана ліз крові може
показувати тенденцію до ерит роцитозу (внаслідок згущення
крові), лейкоцитоз із зсувом формули вліво. ШОЕ в нормі або дещо
збільшена. Копроцитограма свідчить про ураження тонкої і товстої
кишок (порушення т равлення, слиз, лейкоцити, зрідка ерит роцити).
Діагно стика с а льмонельозу включає бактеріологічне до слідження
(по сів) крові хворого, ка лу, с ечі, блювотиння, промивних вод. Таке
до слідження за лишків їжі проводять фахівці епідеміологічної
служби. Матеріа л від хворого слід забирати до призначення
етіот ропного лікування. По сіви роблять на щільні диференціа льні
с ередовища (вісмут — сульфіт агар, с ередовища Ендо, Пло скірєва)
і с ередовища збагачення. Можна т акож використ ати жовчний і
звичайний м'ясо-пептонний бульйон.
ЛАБОРАТОРНА
Із с ерологічних методів діагно стики частіше
ДІАГНОСТИКА використовують ре акцію непрямої гемаглютинації (РНГА) з
груповим с а льмонельозним діагно стикумом і ре акцію аглютинації
(ре акція Віда ля). Їх проводять з парними сироватками крові, які
беруть з інтерва лом в 7-10 днів. Мінімальний діагно стичний
титр — 1:160. Переконливішим є зро стання титру антитіл у
динаміці хвороби. Частота позитивних результатів до сягає
75 % і більше. З метою експре с-діагно стики в о станні роки
засто совують імунофлюоре сцентний метод і реакцію
коаглютинації.
.
10
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА
Сальмонельоз розпізнають на підставі характерних клініко-епідеміологічних ознак і лабораторних даних. Слід врахувати, що
сальмонельозний ентерит розпочинається гостро і вже через 10-12 годин досягає максимальних проявів. Клінічні прояви
складаються з синдромів загальної інтоксикації та гострого гастроентериту. У тяжких випадках виникає зневоднення. Вагомими
є епідеміологічні свідчення про груповий характер захворювань та їхній зв'язок із вживанням недоброякісних харчових
продуктів або страв, що були приготовлені з порушенням санітарно-гігієнічних вимог.
При сальмонельозному ентериті клінічний аналіз крові може показувати тенденцію до еритроцитозу (внаслідок згущення
крові), лейкоцитоз із зсувом формули вліво. ШОЕ в нормі або дещо збільшена. Копроцитограма свідчить про ураження тонкої і
товстої кишок (порушення травлення, слиз, лейкоцити, зрідка еритроцити).
Діагностика сальмонельозу включає бактеріологічне дослідження (посів) крові хворого, калу, сечі, блювотиння, промивних вод.
Таке дослідження залишків їжі проводять фахівці епідеміологічної служби. Матеріал від хворого слід забирати до призначення
етіотропного лікування. Посіви роблять на щільні диференціальні середовища (вісмут — сульфіт агар, середовища Ендо,
Плоскірєва) і середовища збагачення. Можна також використати жовчний і звичайний м'ясо-пептонний бульйон.
Із серологічних методів діагностики частіше використовують реакцію непрямої гемаглютинації (РНГА)з груповим
сальмонельозним діагностикумом і реакцію аглютинації (реакція Відаля). Їх проводять з парними сироватками крові, які беруть
з інтервалом в 7-10 днів. Мінімальний діагностичний титр — 1:160. Переконливішим є зростання титру антитіл у
динаміці хвороби. Частота позитивних результатів досягає 75 % і більше. З метою експрес-діагностики в останні
роки застосовують імунофлюоресцентний метод і реакцію коаглютинації.
11
ЗАГАЛЬНІ ЗАХОДИ
ДІАРЕЇ, ІНТОКСИКАЦІЇ,
А ТА КОЖ П Р И СА Л ЬМ О Н ЕЛ ЬО З Н О М У С Е П С И С І ,
О Р ГА Н Н И Х У РА Ж Е Н Н Я Х . П Е Р Е ВА Г У СЛ І Д
В І Д Д А ВАТ И Ц И П Р О ФЛ О КСА Ц И Н У ТА І Н Ш И М
Н Е Р Е С П І РАТО Р Н И М ФТО РХ І Н ОЛ О Н А М , Ц Е ФТ Р І А КС
О Н У.
П Р И О Р ГА Н Н И Х Г Н ОЯ К А Х П Р О В ОД Я Т Ь Х І РУ Р Г І Ч Н Е
ВТ РУ Ч А Н Н Я .
Д Л Я СА Н А Ц І Ї Х Р О Н І Ч Н И Х Н О С І Ї В СА Л ЬМ О Н ЕЛ
Н АЗ ВА Н І А Н Т И Б І О Т И К И П О Є Д Н У ЮТ Ь З
І М У Н О С Т И М УЛ Ю ВА Л Ь Н И М И П Р Е П А РАТА М И .