Аскаридоз

Аскаридоз  ( лат. ascaridosis)

•гельмінтоз   з   групи   кишкових   нематодозів, що
викликається аскаридами, характеризується   в   ранній 
 стадії   явищами алергії, а в пізній - диспепсичними  явищами
 і   ускладненнями   при   
проникненні  гельмінтів в  інші органи, а  також  в результаті
 закупорки  або спазму кишечнику.
•Аскаридоз - найбільш поширений гельмінтоз в світі.
•За даними ВООЗ, у світі аскаридозом заражено понад 1,2
млрд чоловік.
•З них щорічно помирають від цієї інвазії приблизно 100 тис.
чоловік.
•Аскаридоз поширений в 153 з 218 країн світу, розташованих у
зонах помірного, субтропічного і тропічного клімату.
6/4/16
 Етіологія
Збудник - Ascaris lumbricoides,
Тип - Nematheiminthes
Клас - Nematoda
Ряд - Rhabditida
Родина - Oxyuridae.
Морфологія
 Розрізняють наступні стадії
•Статевозрілу форму,
•яйце,
•інвазивне яйце,
•личинку.
Статевозрілі особини мають довге тонке тіло білувато-рожевого кольору.
•Самка розміром 20-40 см х 3-6 мм, самець – 15-25 см х 2-4 мм. Ротовий отвір,
розташований на передньому кінці тіла, оточене трьома кутикулярними
губами. Хвіст короткий, у самця загнутий на черевну сторону. Внутрішня
будова звичайна для нематод.
•Кожна самка за добу відкладає до 240 000 запліднених і
•  
незапліднених яєць. Запліднені яйця (50-70 х 40-50 мкм)
майже кулястої або витягнутої форми, жовтого або жовто-
коричневого кольору, мають три оболонки.
•При сприятливих умовах зовнішнього середовища
(наявність кисню, висока вологість, температура 20-25 °С)
розвиток личинки в яйці займає 2-3 тижнів.
•Зрілі личинки здатні протягом 20 днів зберігатися при
температурі 20-27°С. При 30°С личинки швидко гинуть, а
температура 47°С викликає їх загибель протягом 1 год.

6/4/16
 Епідеміологія

 Аскаридоз відноситься до геогельмінтозів.

 Джерело зараження – тільки хвора людина.
 Механізм зараження – фекально-оральний (зараження
при проковтуванні інвазійних яєць).
 Фактори передачі - забруднені яйцями аскарид овочі,
ягоди, інші харчові продукти, вода, ґрунт а також руки.
 У зоні помірного клімату сезон зараження триває до 7
місяців – з квітня по жовтень, в умовах теплого вологого
клімату – круглий рік.
 Механічні переносники яєць - мухи, таргани.
 В житлові приміщення яйця можуть потрапляти з пилом,
заноситися на підошвах взуття.
 Сприйнятливість до аскаридозу висока.
 У високоепідемічних місцевостях до 90% дітей хворі
аскаридозом. Це пояснюється тим, що аскаридоз не
залишає вираженого імунітету.
 Більше 50% населення з числа обстежених заражене
аскаридозом в Нігерії, Конго, Бразилії, Еквадорі, Іраку,
Малайзії, Афганістані, Індонезії.
 У зонах пустель, напівпустель і вічної мерзлоти
аскаридоз зустрічається дуже рідко.
 Цикл розвитку
Людина заражається
аскаридозом, проковтуючи яйця,
що містять личинки, які досягли
інвазійних стадії.

У тонкому кишечнику людини

личинки звільняються від
яйцевих оболонок, через 3-4 год
проникають у товщу слизової
оболонки, крізь стінку кишечнику
в кровоносні судини і
здійснюють міграцію по
кровоносному руслу і тканинах
господаря.
6/4/16
• З током крові вони потрапляють в ворітну вену, судини
печінки, нижню порожнисту вену, праве передсердя і через
легеневу артерію в капіляри альвеол легенів, де протягом
1-2 тижнів триває їх розвиток.
• Через стінки капілярів личинки проникають в порожнину
альвеол, потім бронхіол і мігрують по повітряних шляхах в
ротоглотку.
• З трахеї при відкашлюванні з мокротою личинки
потрапляють в глотку, вдруге заковтуються і знову
опиняються в тонкому кишечнику.
 У печінці на 5-6-й день після зараження і в легенях (на 10-й
день) личинки здійснюють линьку і збільшуються в розмірах.
 Міграція личинок аскарид триває близько двох тижнів.
 У кишечнику личинки ростуть, ще раз линяють і через 2-2,5
місяця стають статевозрілими.
 Тривалість життя дорослих аскарид близько 1 року.
 Паразитують статевозрілі аскариди в тонкому кишечнику
людини, живлячись його вмістом.
 Патогенез
 аскаридозу різний у період міграції личинок в крові і
перебування їх в органах дихання та в період
паразитування дорослих гельмінтів в тонкому кишечнику
людини.
 У ранній міграційній стадії - відбувається сенсибілізація
господаря продуктами обміну личинок. Алергічний
механізм грає патогенетичну роль і в пізнішій кишковій
стадії, коли основне значення мають механічна травма
стінки тонкої кишки, печінки, легенів, крововиливи і
запальні зміни в області ушкоджень. Механічне
подразнення, що викликається рухливими аскаридами,
служить причиною рефлекторного спазму кишечника, а при
великій їх кількості може утворитися клубок, що обумовлює
механічну непрохідність або розрив і прорив стінки кишки.
 Клініка
Виділяють дві клінічні стадії хвороби – ранню (міграційну) та пізню
(кишкову).
Симптоми аскаридозу в ранній стадії часто відсутні.
При клінічно вираженій формі на 2-3-й день після зараження з’являються:
•нездужання,
•слабкість,
•субфебрилітет,
•уртикарний висип на шкірі,
•можливе збільшення селезінки та печінки.
Більш характерний симптомокомплекс ураження легень з утворенням
транзиторних інфільтратів - сухий кашель, іноді з мокротою з прожилками
крові, задишка, болі в грудях, задуха. У легенях вислуховують сухі і
вологі хрипи.
При інтенсивній інвазії – важка інтоксикація. Знижується маса тіла, діти
стають примхливими, розсіяними, можливі епілептиформні напади,
менінгізм.
 Пізня (кишкова) стадія

• у дорослих часто протікає з слабо вираженими

симптомами або безсимптомно,
• погіршення апетиту,
• нудота, іноді блювота,
• переймоподібні болі в животі,
• діарея,
• самопочуття хворих погіршується,
• знижується працездатність,
• головний біль,
• запаморочення.
 Ускладнення аскаридозу

 кишкові та позакишкові ускладнення

аскаридозу, які виникають у пізній
стадії інвазії і часто зумовлені підвищеною
рухливістю дорослих гельмінтів.
 Найбільш часте ускладнення, особливо у дітей у віці від 4
до 8 років, – непрохідність кишечнику.
 При деструктивних змінах слизової оболонки кишечнику
або після оперативних втручань можливі проникнення
аскарид в черевну порожнину і розвиток перитоніту.
 Впровадження гельмінтів в жовчовивідні і панкреатичні
ходи може призвести до механічної жовтяниці,
реактивного панкреатиту, у разі приєднання вторинної
бактеріальної інфекції розвиваються гнійний холангіт,
абсцеси печінки, іноді апендицит.
 При блювоті, антиперистальтичних рухах аскариди
можуть потрапити в стравохід, звідки вони проникають у
глотку, дихальні шляхи, викликаючи асфіксію.

6/4/16
 Прогноз
 Аскаридоз при неускладненому перебігу має сприятливий
прогноз.
 За відсутності повторного зараження через 9-12 міс
настає самовилікування внаслідок природної загибелі
гельмінтів.
 Ускладнення аскаридозу порівняно рідкісні, проте вони
становлять серйозну загрозу здоров’ю і можуть призвести
до летального результату, особливо у дітей.
 Лабораторна діагностика

 Рання (міграційна) стадія - еозинофілія крові.

 У кишковій стадії діагноз встановлюють по знаходженню
яєць аскарид у фекаліях.
 Рідко вдається виявити личинок аскарид в мокротинні.
 Серологічна діагностика - ІФА, РЛА, але вона широкого
застосування в практиці не має.

 Враховують сезон обстеження. Максимальне виявлення

інвазованих осіб відбувається в грудні-лютому.
 При паразитуванні в кишечнику тільки самців, старих або
статевонезрілих самиць яйця можуть бути відсутніми.
 Лікування
• Всі хворі аскаридозом підлягають лікуванню
антигельмінтними засобами.
 Албендазол
 Мебендазол
 Карбендацим
 Пірантел
 При прийомі зазначених антигельмінтних препаратів не
вимагається спеціальної дієти і призначення проносних
засобів.
• Патогенетичне і симптоматичне лікування аскаридозу
необхідно при тривалій і інтенсивній інвазії: застосовують
пробіотики і ферментативні препарати.
 Профілактика
 санітарний благоустрій населених місць,
 охорона ґрунту від фекального забруднення,
 в індивідуальній профілактиці важливо суворо
дотримуватися правил особистої гігієни,
 ретельно промивати овочі, ягоди і фрукти, які вживаються
в їжу сирими.
 В осередках аскаридозу з ураженістю менше 10%
населення один раз на два роки проводять паразитологічні
обстеження 20% жителів;
 у осередках, де уражено понад 10% жителів, щорічно
обстежують все населення.
 Для дегельмінтизації використовують антигельмінтні
препарати з урахуванням особливостей їх застосування в
різних вікових  групах.
 Висновки
• Аскаридоз поширений у всіх кліматичних зонах земної кулі,
за винятком районів вічної мерзлоти, високогір’я і пустель.
• Хворіє на цю інвазію в світі 1,22 мільярда людей, більше
600 тисяч помирає, переважно дітей.
• Ця інвазія є найпоширенішим геогельмінтозом серед
населення України, у сільській місцевості захворюваність
вища за таку в містах.
• В Україні найменшу ураженість населення аскаридозом
виявили в південній сухій степовій зоні, найбільшу — у
північній вологій лісовій зоні.