Винахід

Тема заняття №10 Особливості генетики людини.
Моно-, ди-, та полігібрідне схрещування.

Менделюючі ознаки.
1. Актуальність теми: Великим досягненням біологічної науки другої половини XIX століття
стало відкриття Г. Менделем основних законів спадковості і становлення на початку ХХ століття
генетики як науки. Досягнення генетики другої половини ХХ століття дали можливість
ідентифікувати спадкові хвороби та в ряді випадків пояснювати їх патогенез. Наприкінці ХХ
століття в структурі захворюваності населення на перший план вийшли спадкові хвороби і хвороби
зі спадковою схильністю. Немає жодної клінічної спеціальності, для якої не була б відома більша
або менша кількість спадкових хвороб. В наш час посилилось усвідомлення генетичної
обумовленості протікання соматичних і паразитарних хвороб, фармакогенетичних реакцій та
реакцій на екологічні чинники. Це спричинило зростання ролі генетичних знань в професійній
освіті і практичній діяльності лікарів. Знання менделюючих спадкових патологій та закономірностей
їх успадкування є основою для розуміння сутності спадкових хвороб, схильності до захворювань,
особливостей протікання хвороб різної етіології, реакцій на ліки та екологічні чинники,
профілактики спадкових хвороб.
2. Конкретні цілі:
➢ Сформувати у студентів уявлення про прояв основних закономірностей успадкування на
прикладі менделюючих ознак людини;
➢ Проаналізувати генетичну термінологію;
➢ Довести значення генетики у загально-біологічній підготовці спеціаліста;
➢ Навчити вирішувати типові генетичні задачі на успадкування менделюючих ознак людини;
➢ Записувати схеми схрещування (аналізу).
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
(міждисциплінарна інтеграція)
Базовий рівень підготовки
Назви
попередніх Отримані навички
дисциплін
Загальна біологія • Визначати менделюючі ознаки у людини;
10-11 кл. • володіти генетичною термінологією;
• вміти застосовувати гібридологічний аналіз,
• вміти записувати схеми схрещування (аналізу);
• застосовувати знання генетики для оцінювання успадкування ознак у
людини;
• сформувати уявлення про цитологічні основи успадкування ознак, закон
“чистоти гамет”;
• вирішувати генетичні задачі на моно- та дигібридний аналіз.
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття та на занятті.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен
засвоїти студент при підготовці до заняття:
Термін Визначення
Генетика - (грецьк. genetikos - походження) наука (предмет) про основні закономірності –
спадковість та мінливість, а також про механізми та процеси, які забезпечують
ці властивості живих організмів.
Спадковість - властивість організмів забезпечувати матеріальну та функціональну
спадкоємність із покоління в покоління (між поколіннями). С. – реалізується в
процесі успадкування та відтворення в ряду поколінь специфічного характеру
обміну речовин та індивідуального розвитку, які генетично детерміновані, в
певних умовах середовища.
Успадкування - передача спадкової інформації з одного покоління організмів іншому.
Мінливість - властивість організмів певної групи існувати з різними варіантами ознак і
властивостей.
Альтернативн - різні стани однєї ознаки, які визначаються різними алелями гену.
о ознаки
Генотип - індивідуальна система взаємодіючих генів організму, яка визначає його
розвиток та формування фенотипу в конкретних умовах середовища.
Фенотип - сукупність усіх ознак і властивостей організму. Фенотип - результат реалізації
генетичної інформації в процесі індивідуального розвитку організму в
конкретних умовах середовища.
Гомозиготи - організми, які при схрещуванні між собою не дають розщеплення в потомстві;
мають у генотипі однакові алелі генів; утворюють один сорт гамет.
Алельні гени - гени, які знаходяться в однакових локусах гомологічних хромосом та
визначають одну ознаку на молекулярному рівні. Алельні гени можуть бути в
різних станах: домінантна алель (А) – рецесивна алель (а).
Аналізуюче - це схрещування гібридної особини з особиною-аналізатором. В якості
схрещування аналізатора вибирається гомозиготна особина, у якої рецесивний ознака
знайшов відображення у фенотипі. Аналізує схрещування широко
використовується в селекції і генетики для визначення генотипу.
Летальні гени - (лат. Letalis — смертельний) — гени, що зумовлюють сильне зниження
життєздатності організму, яке спричиняє його загибель.
Моногібридне - схрещування при якому аналіз проводять за однією ознакою (однією парою
схрещування альтернативних ознак).
Дигибридне - схрещування при якому аналіз проводять за двома ознаками (двома парами
схрещування альтернативних ознак).
Менделюючі - ознаки, успадкування яких підкоряється закономірностям, встановленим
ознаки Г.Менделем, називаються менделюючими.
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Генетика: предмет і завдання, етапи розвитку.
2. Основні терміни і поняття генетики.
3. Принципи гібридологічного аналізу.
4. Моногібридне схрещування: закон одноманітності гібридів першого покоління, закон
розщеплення. Закон “чистоти гамет”. Цитологічні основи законів.
5. Аналізуюче схрещування, його практичне застосування. Летальні гени. Відхилення від
очікуваного розщеплення.
6. Ди- і полігібридне схрещування: закон незалежного комбінування ознак, його цитологічні
основи. Домінантний та рецесивний типи успадкування нормальних та патологічних ознак людини.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
Робота №1. Розв’зання задач на моногібридне схрещування.
Робота №2. Розв’язання задач на ди- та полігібридне схрещування.
Зміст теми:
Генетика – наука (предмет) про основні закономірності – спадковість та мінливість, а також
про механізми та процеси, які забезпечують ці властивості живих організмів.
Генетика як наука виникла внаслідок практичних потреб. При розведенні домашніх тварин і
культурних рослин здавна використовувалася схрещування організмів, які належать до різних видів,
порід, сортів і відрізняються один від одного якими-небудь ознаками. Порівнюючи гібриди з
вихідними формами, практики давно помітили деякі особливості успадкування ознак. На
генетичних закономірностях ґрунтується селекція, тобто створення нових і покращення існуючих
порід домашніх тварин, сортів культурних рослин, а також мікроорганізмів, які використовуються у
фармацевтичній промисловості, медицині і народному господарстві. Велике значення має генетика
для медицини і ветеринарії, оскільки багато хвороб людини і тварин спадкові і для лікування їх або
запобігання потрібні генетичні дослідження.
Етапи розвитку
Етапи розвитку генетики
антропогенетики та медичної генетики
1. Вивчення спадковості і мінливості на Ф.Гальтон (1865) “Успадкування таланту і
організменному рівні (перший етап розвитку характеру” - застосував біометричний метод для
генетики). вивчення успадкування ознак у людини,
Роботи Г.Менделя (1865); Г. де Фріза, К.Корренса, Геррод (1901-1902) – доводить моногенний
К.Чермака (1900). Гібридологічний метод. Закони характер успадкування алкаптонурії відповідно
спадковості. законам Менделя.
2. Вивчення закономірностей спадковості та
Бернштейн (1924-1925) – встановлює генетичні
мінливості на клітинному рівні (другий етап).
основи успадкування груп крові системи АВО,
Роботи У.Сеттона (1902-1903), Т. Бовері (1902-
доводить наявність 3 алелів генів груп крові системи
1907), Т.Г Моргана та ін. Хромосомна теорія
АВО.
спадковості (1911).
3. Створення мутаційної теорії та розвиток 1948-1949 р. – встановлення причин деяких
генетики популяцій (третій етап розвитку спадкових молекулярних хвороб:
генетики). серпоподібноклітинної анемії, фенілкетонурії,
Роботи С.І. Коржинського (1899), Г. де Фріза(1901), галактоземії (Полінг та інші);
К.Л.Надсона. М.П.Дубініна, М.Є.Лобашова, 1956- 1959 роки – розробка методики вивчення
Г.С.Філіпова, Г.Меллера (1925-1933), М.В.Тімофєєва- каріотипу людини, розвиток клінічної
Рісовського, М.І. Вавілова (1920), В.Иогансена, цитогенетики, встановлення хромосомних
С.С.Четверікова (1925) та ін. хвороб.
4. Вивчення спадковості та мінливості на
молекулярному рівні (четвертий етап).
60-70 роки 20 століття розробка методів
Роботи: О.С.Серебровського, М.П.Дубініна,
пренатальної діагностики спадкових хвороб та
М.К.Кольцова, Е.Чаргафа, А.М.Білозерського,
розвиток медико-генетичної консультації.
О.Ейвері (1944), Дж. Уотсона і Ф.Кріка (1953), Ж.Моно
та ін. в розвитку молекулярної генетики.
Основні закономірності успадкування властивостей і ознак були відкриті Г. Менделем
(1822—1884). Однак ці дослідження не були зразу належно оцінені і залишалися мало відомими до
1900 р., коли водночас три дослідники (Г. де Фріз у Голландії, Т. Корренс у Німеччині і Е. Чермак в
Австрії) незалежно один від одного вдруге перевідкрили закони спадковості, сформульовані
Менделем.
Обєктом для дослідження Мендель обрав горох, який має багато сортів, що відрізняються
альтернативними проявами ознак. Вибір об'єкта виявився вдалим, оскільки успадкування ознак у
гороху відбувається досить чітко. Гороху звичайно властиве самозапилення, хоч можливе також
перехресне запилення. У самозапильної рослини все потомство є потомством одного організму,
тобто становить так звану чисту лінію, а здатність до перехресного запилення полегшує
гібридизацію (схрещування). Це дало Менделю можливість проаналізувати потомство як кожної
окремої особини, так і в результаті гібридизації. Перш ніж приступити до експериментів Мендель
кілька років перевіряв чистоту сорту (гомозиготність), а впевнившись у цьому, розпочав
експеримент.
Мендель проаналізував закономірності спадковості як у тих випадках, коли батьківські
організми відрізнялися за альтернативним проявом однієї (моногібридне схрещування), так і у тих,
коли вони відрізнялися за альтернативними виявами кількох ознак (ди-, три- полігібридне
схрещування). Відповідно до рівня науки того часу Мендель не міг ще пов'язати спадкові фактори з
певними структурами клітини.
В 1900р. Г. де Фріз , К.Коренс і Є.Чермак вторинно перевідкрили закони Г.Менделя. Вже в
1901-1903 Г. де Фріз створив мутаційну теорію , яка разом з законами Г. Менделя поклали основу
сучасній генетиці. Термін"генетика" запропонував в 1906 році У.Бєтсон. Ще в 1883-1884 В. Ру,
О.Гертвіг, Е.Страсбургер і А. Вейсман запропонували ядерну гіпотезу спадковості , яка на початку
20 століття переросла в хромосомну теорію спадковості.
Закони спадковості (Г. Мендель,1865; Г.де Фріз, К. Корренс, К.Чермак, 1900)
Основні закономірності спадковості були відкриті Г. Менделем (1865). Метод, що
використовував Мендель при виведенні законів, називається гібридологічним. Гібриди —
нащадки, одержані внаслідок схрещування двох організмів, що несуть альтернативні ознаки.
Для дослідів Мендель вибрав рослину горох з таких міркувань. Горох — самозапильна
рослина, і тому легко можна отримати чисту лінію, тобто гомозиготні особини за
визначеними ознаками. В горосі є яскраво виражені альтернативні ознаки: колір насінин,
форма горошин, забарвлення квіток, розмір рослин і т. д. І, нарешті, велика кількість
нащадків дає можливість одержати статистично достовірні результати.
І закон спадковості ( закон одноманітності гібридів 1-го покоління )
При схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються за альтернативними ознаками в
першому поколінні спостерігається одноманітність як за фенотипом, так і за генотипом.
Схема запису:
А – ген жовтого забарвлення гороху;
а - ген зеленого забарвлення;
АА - гомозиготний жовтий горох (генотип);
аа - гомозиготний зелений горох (генотип).
Р: ♀АА × ♂ аа
Гамети (G): А а
F1: Аа – гетерозиготний жовтий горох
(одноманітність нащадків за фенотипом та генотипом ).
ІІ закон спадковості ( закон розщеплення )
При схрещуванні гетерозиготних особин в їх потомстві спостерігається розщеплення і
з’являються особини з рецесивними ознаками, які становлять не більш як ¼ частину
нащадків.
Схема запису:
Р : ♀ Аа х ♂ Аа
Гамети (G): А А
а а
F2: АА; Аа; Аа; аа
Розщеплення в потомстві:
за фенотипом: 3 : 1 (75% - жовте насіння; 25% - зеленее насіння)
за генотипом: 1 : 2 : 1 (25% гомозигот за домінантним алелем; 50% - гетерозигот;
25% - гомозигот за рецесивним алелем).
Дигібридне і полігібридне схрещування.

Дигібридне схрещування — це схрещування організмів, що відрізняються за двома
ознаками (двома парами альтернативних ознак). Мендель схрещував гомозиготні організми
гороху, які відрізнялися за двома парами альтернативних ознак: жовтий, гладенький, і
зелений зморшкуватий.
ІІІ закон Менделя (закон незалежного успадкування та комбінування ознак)
При схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються за двома або більше парами
альтернативних ознак у другому поколінні спостерігається незалежне успадкування та
незалежне комбінування ознак (при умові їх незчепленої локалізації), внаслідок чого
з’являються особини з новими комбінаціями ознак, які не властиві батьківським та
прабатьківським формам.
Схема схрещування
А – жовтий горох ( ген жовтого забарвлення насіння гороху);
а - зелений горох ( ген зеленого забарвлення насіння гороху);
В - гладенький горох ( ген гладенької форми насіння гороху);
в - зморшкуватий горох ( ген зморшкуватої форми насіння гороху).
ААВВ – гомозиготний жовтий гладенький горох
аавв - гомозиготний зелений зморшкуватий горох
Р : ♀ ААВВ × ♂ аавв
Гамети: (G) : АВ ав
_________________________________
F1: АаВв – дигетерозиготни 100%
жовтий гладенький горох 100%
(одноманітність гібридів першого покоління).
Р: ♀ АаВв × ♂ АаВв
Гамети (G): АВ АВ
Ав Ав
аВ аВ
ав ав
F2: Решітка Пеннета
Гамети АВ Ав аВ ав
АВ ААВВ ААВв АаВВ АаВв
жовтий,гладенький жовтий,гладенький жовтий,гладенький жовтий,гладенький
Ав ААВв Аавв АаВв Аавв
жовтий,гладенький жовтий,зморшкуватий жовтий,гладенький жовтий,зморшкуватий
аВ АаВВ АаВв ааВВ ааВв
жовтий,гладенький жовтий,гладенький зелений,гладенький зелений,гладенький
Ав АаВв Аавв ааВв аавв
жовтий,гладенький жовтий,зморшкуватий зелений,гладенький зелений,зморшкуватий
У другому поколінні спостерігається розщеплення за фенотипом у співвідношенні:
9:3:3:1
9/16 або 56,25% – жовті гладенькі;
3/16 або 18,75% – жовті зморшкуваті;
3/16 або 18,75% – зелені гладенькі
1/16 або 6,25%– зелені зморшкуваті.
Розщеплення за генотипом - 1 : 2 : 1 : 2 : 4 : 2 : 1 : 2 : 1 ( 1/16 –гомозигот за двома парами
домінантних алелів; 2/16 – гомозигот за першою парою домінантних алелів, гетерозигот – за
другою; 1/16 – гетерозигот за першою парою алелів та гомозигот за другою парою
рецесивних алелів; 2/16 – гетерозиготні за першою парою алелів та гомозигот за другою
парою домінантних алелів; 4/16 – дигетерозигот і т.д.)
Успадкування кожної ознаки відбувається незалежно від інших ознак.
Випадкове (незалежне) комбінування проявляється в тому, що в F2 з’являються 3/16 жовтих,
зморшкуватих та 3/16 зелених, гладеньких – особин з перекомбінованими ознаками.
Незалежне успадкування ознак відбувається в тих випадках, коли гени, які визначають різні
ознаки локалізуються в різних негомологічних хромосомах. При локалізації неалельних генів в
одній хромосомі спостерігається зчеплене успадкування у відповідності до закономірностей,
встановлених Т. Морганом.
Закон «чистоти гамет»
Коли Г. Мендель проводив свої дослідження із горохом, ще нічого не було відомо про гени,
будову хромосом та процес мейозу, але він запропонував закон чистоти гамет, який
експериментально підтверджено у подальших дослідженнях.
Закон чистоти гамет стверджує, що у гібридного (гетерозиготного) організму гамети “чисті”.
Тобто, кожна з гамет не може одночасно нести два алельні гени, а несе лише один із певної їх
сукупності.
Летальні гени - (лат. Letalis — смертельний) — гени, що зумовлюють сильне зниження
життєздатності організму, яке спричиняє його загибель. Відомі рецесивні летальні гени, що
спричиняють загибель особини лише в гомозиготному стані, і домінантні, що діють смертельно і в
гетерозиготі. Летальні гени вивчені у представників різних видів рослинних і тваринних організмів
(включаючи людину), але особливо добре — у дрозофіл. Летальні гени можуть діяти на різних
стадіях розвитку організму — від найраніших (ембріональна смертність) до дуже пізніх (загибель
плоду, що спричинює мимовільний аборт, народження виродків у ссавців). Існують ще
напівлетальні (сублетальні) гени, що не спричинюють швидкої загибелі організму, але істотно
знижують його життєздатність і плодючість. Приклади прояву їх впливу: "заяча губа" та "вовча
паща" - дефект розвитку верхньої щелепи, гемофілія – відсутність у крові згортання,
"розсмоктування плоду" і т.д.
АНАЛІЗУЮЧЕ СХРЕЩУВАННЯ
Особини з домінантними ознаками при однаковому фенотипі можуть мати різні варіанти
генотипів: АА (гомозиготи) або Аа (гетерозиготи). Особини з рецесивною ознакою мають лише
один варіант генотипу — аа і один фенотиповий прояв. Для визначення генотипу особин із
домінантною ознакою проводиться аналізуюче схрещування.
Аналізуюче схрещування — схрещування особин із домінантною ознакою, але невідомим
генотипом, з рецесивною гомозиготою, генотип якої завжди аа. За результатом схрещування
визначається генотип особини з домінантною ознакою.
1-й варіант. Якщо при схрещуванні особини з домінантною ознакою з рецесивною
гомозиготною особиною усе потомство виявиться одноманітне, значить аналізована особина з
домінантною ознакою гомозиготна.
Схема схрещування:
При отриманні одноманітного покоління кожна батьківська особина утворює тільки один
тип гамет. Отже, особина з домінантною ознакою гомозиготна за генотипом.
2-й варіант. Якщо при схрещуванні особини з домінантною ознакою з рецесивною
гомозиготою отримане потомство дає розщеплення 1:1, то досліджувана особина з
домінантною ознакою гетерозиготна.
Схема схрещування:
У випадку розщеплення особина з домінантною ознакою повинна утворювати 2 типи гамет А, а.

Отже, вона гетерозиготна за генотипом.
Менделюючі ознаки в людини та типи їх успадкування
Ознаки, успадкування яких підкоряється закономірностям, встановленим Г.Менделем,
називаються менделюючими.
Менделюючі ознаки в людини
Домінантні Рецесивні
Нормальні
Карі очі Блакитні очі
Темне волосся Світле волосся
Косий розріз очей Прямий розріз очей
Ніс з горбинкою Прямий ніс
Широка щілина між різцями Вузька щілина або відсутність її
Зуби великі, виступають вперед Звичайна форма і розміщення зубів
Ямочки на щоках Відсутність ямочок
Білий локон волосся Рівномірна пігментація волосся
Наявність ластовиння Відсутність ластовиння
Мочка вуха вільна Мочка вуха приросла
Губи повні Губи тонкі
Краще володіння правою рукою Краще володіння лівою рукою
Кров резус-позитивна Кров резус-негативна
Патологічні
Хондродистрофія (карликовість) Нормальний розвиток скелета
Полідактилія (6 і більше пальців)
Брахідактилія (короткопалість) Нормальна кількість пальців
Синдактилія (зрощення пальців)
Нормальне зсідання крові Нормальна будова пальців
Поліпоз товстої кишки Нормальна будова пальців
Нормальне сприймання кольору Дальтонізм (кольорова сліпота)
Матеріали для самоконтролю:
А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):
1. Деякі домінантні та рецесивні прояви менделюючих ознак у людини
Домінантна Рецесивна
Шкіра
Нормальна пігментація шкіри, очей, волосся Альбінізм
Смугла шкіра Світла шкіра
Нормальний колір шкіри Пегая плямистість (белопегость)
Пігментовані пляма в області крижів Відсутність
Шкіра товста Шкіра тонка
Зір
Нормальний зір Короткозорість
Нормальний зір Далекозорість
Нормальний зір Нічна сліпота
Кольоровий зір Дальтонізм
Відсутність катаракти Катаракта
Відсутність косоокості Косоокість
Зріст
Нормальний ріст Низький зріост
Руки
Нормальне число пальців Полідактилія (додаткові пальці)
Нормальна довжина пальців Брахидактилия (короткі пальці)
Праворукість Ліворукість
Нормальна будова пальців Великий палець руки товстий і короткий
Нігті тонкі і плоскі Нормальні
Нігті дуже тверді Нормальні
Візерунки на шкірі пальців еліптичні Візерунки на шкірі пальців циркулярні
Ноги
Норма Схильність до варикозного розширення вен
Другий палець ноги довші великого Другий палець ноги коротше
Підвищена рухливість великого пальця Норма
Слух
Нормальний слух Вроджена глухота
Процеси в організмі
Нормальне засвоєння глюкози Цукровий діабет
Нормальна згортання крові Гемофілія
Риси обличчя
Ластовиння Відсутність ластовиння
Кругла форма обличчя Квадратна форма обличчя
Кругле підборіддя Квадратне підборіддя
Ямочка на підборідді Відсутність ямочки
Ямочки на щоках Відсутність ямочок
Густі брови Тонкі брови
Брови не зливаються Брови з'єднуються
Довгі вії Короткі вії)
Волосся
Темне Світле
Кучеряве Хвилясте
Хвилясте Пряме
Норма Біла пасмо
Передчасне посивіння Норма
Ніс
Круглий ніс Загострений ніс
Круглі ніздрі Вузькі ніздрі
Високе і вузьке перенісся Низьке і широке перенісся
Ніс з горбинкою Прямий ніс
Кінчик носа спрямований прямо Кирпатий ніс
Рот
Здатність загинати язик назад Немає
Здатність згортати язик трубочкою Немає
Відсутність зубів при народженні Зуби при народженні
Виступаючі вперед зуби і щелепи Зуби і щелепи не виступають
Щілина між різцями Відсутня
Схильність до карієсу зубів Норма
Повні губи Тонкі губи
Вуха
Гостра верхівка вуха (дарвінівський горбок є) Відсутня
Вільна мочка вуха зрощених мочка вуха (ss)
Кров
Групи крові А, В і АВ Група крові О
Наявність резус-фактора (Rh +) Відсутність резус-фактора (Rh-)
Б. Задачі для самоконтролю:

1.Тести першого рівня складності (один варіант відповіді)
1. Фенілкетонурія успадковується за E. Явище успадкування, зчепленого зі
аутосомно-рецесивним типом. У родині, де статтю.
мати й батько здорові, народився хлопчик, 3. Аналізуються діти з однієї сім’ї. Один із
хворий на фенілкетонурію. Які генотипи батьків гомозигота за домінантним геном
дружини і чоловіка за даним геном? полідактилії, а другий – здоровий (гомозигота
A. АА і Аа за рецесивним геном). В цьому випадку у
B. АА і АА дітей спостерігається закон:
C. Аа і Аа A. Закон незалежного успадкування ознак
D. Аа і аа B. Закон розщеплення
E. Аа і АА. C. Закон одноманітності гібридів І-го
2. Ген, що зумовлює у людини темну емаль покоління
зубів — домінантний і локалізується в D. Явище зчепленого успадкування генів
аутосомі. Чоловік є гомозиготою за цим E. Закон чистоти гамет.
домінантним геном, а його дружина має 4. У одного з батьків запідозрили носійство
нормальний колір емалі зубів. Яка біологічна рецесивного гена фенілкетонурії. Який ризик
закономірність лежить в основі успадкування народження у цій сім’ї дитини хворої на
такої ознаки у дітей цього подружжя? фенілкетонурію?
A. Закон одноманітності гібридів І-го A. 0%
покоління B. 25%
B. Закон розщеплення C. 50%
C. Закон незалежного успадкування знак D. 75%
D. Явище зчепленого успадкування генів E. 100%
5. Назвіть вченого, який запропонував
називати дискретні одиниці спадковості B. Гаплоїдний набір хромосом
генами: C. Сукупність всіх генів організму
A. Т. Шван D. Сукупність зовнішніх ознак організму
B. Г. Мендель E. Сукупність внутрішніх ознак організму
C. Т.Левицький 9. Виберіть вірне визначення фенотипу:
D. Т. Морган A. Диплоїдний набір хромосом соматичної
E. В. Йогансен клітини організму
6. Як називається ділянка хромосоми, в якій B. Гаплоїдний набір хромосом у статевій
розташований ген: клітині
A. Триплет C. Сукупність всіх генів організму
B. Кодон D. Сукупність зовнішніх та внутрішніх
C. Теломера ознак організму, які формуються в ході
D. Локус його індивідуального розвитку під впливом
E. Антикодон. умов зовнішнього середовища
7. Алельні гени це: E. Сукупність генів у статевих
A. Гени, які знаходяться в одній хромосомі хромосомах.
B. Гени, які знаходяться в негомологічних 10. Визначити кількість варіантів сортів гамет,
хромосомах які продукує дигетерозиготна особина за
C. Гени, які знаходяться в однакових умови розташування генів у різних парах
локусах гомологічних хромосом гомологічних хромосом:
D. Гени, які визначають неальтернативні A. 16
ознаки B. 8
E. Гени, які успадковуються за законами C. 4
Г.Менделя. D. 6
8. Виберіть вірне визначення генотипу: E. 2
A. Диплоїдний набір хромосом
2. Тести другого рівня складності (декілька варіантів відповіді)

1. При схрещуванні яких організмів розщеплення в потомстві за генотипом та фенотипом не
відбудеться в наступних поколіннях:
а) при схрещуванні фенотипово подібних організмів;
б) при схрещуванні організмів, різних за альтернативними ознаками;
в) при схрещуванні організмів гомозиготних за одними й тими ж алелями;
г) при схрещуванні генотипово подібних організмів.
2. Чи можна вважати альтернативними ознаками:
а) краще володіння правою рукою та в) карі очі і блакитні очі;
шестипалість; г) короткі пальці на руках (брахідактилія) і
б) наявність темного пігменту в шкірі та високий зріст;
його відсутність (альбінізм); д) темну і світлу емаль зубів.
3. Вкажіть визначення які найбільш точно характеризують: генотип, фенотип.
а) сукупність генів, за якими аналізується г) сукупність ознак та властивостей, за якими
організм; аналізується організм;
б) система взаємодіючих між собою генів д) сукупність усіх ознак та властивостей
організма; організму, які є результатом взаємодії
в) сукупність зовнішніх ознак організма; генотипа із зовнішнім середовищем.
4. Які положення характеризують алельні гени?
а) гени, які знаходяться в одній хромосомі; г) гени, які визначають альтернативні ознаки;
б) гени, які знаходяться в негомологічних д) гени, які визначають неальтернативні
хромосомах; ознаки.
в) гени, які знаходяться в однакових
локусах гомологічних хромосом;
5. Як розміщуються неалельні гени в хромосомах?
а) в гомологічних ділянках негомологічних в) у різних (негомологічних) хромосомах;
хромосом; г) в однакових локусах гомологічних
б) на різних ділянках гомологічних хромосом;
хромосом; д) гени які визначають альтернативні ознаки.
3. Задачі:
Задачі на моногібридне схрещування
1. Здатність краще володіти правою рукою (правша) домінує у людини над здатністю краще володіти
лівою рукою (лівша). Батьки –– правші, а дитина –– лівша. Визначте генотипи всіх членів сім’ї.
2. У людини полідактилія (шестипалість) детермінована домінантним геном. Від шлюбу шестипалого
чоловіка і жінки з нормальною будовою руки народилося двоє дітей: п’ятипала і шестипала. Який
генотип батька?
3. Глухонімота успадковується рецесивно. Чи можливе народження глухонімої дитини від здорових
батьків?
4. Відсутність малих корінних зубів успадковується як домінантна аутосомна ознака. Яка ймовірність
народження дітей з аномалією в сім’ї де батьки гетерозиготні за аналізуючою ознакою?
Задачі на дигібридне схрещування
1. Короткозорий (домінантна ознака) без ластовиння чоловік одружився з жінкою, в якої нормальний
зір і ластовиння (домінантна ознака). В сім’ї троє дітей, всі діти короткозорі і з ластовинням. Визначити
генотипи батьків і дітей.
2. Батько з кучерявим волоссям (домінантна ознака) без ластовиння і мати з прямим волоссям і
ластовинням (домінантна ознака) мають трьох дітей: з кучерявим волоссям і ластовинням, з кучерявим
волоссям і без ластовиння, з прямим волоссям і ластовинням. Визначити генотипи батьків і всі можливі
генотипи дітей.
3. Якщо батько глухонімий (рецесивна ознака) з білим локоном над чолом (домінантна ознака), а мати
здорова і не має білого локону, їхня дитина народилася глухонімою і з білим локоном над чолом. Чи
можна сказати, що дитина успадкувала ці ознаки від батька?
Література
Основна:
1. Медична біологія : підручник / За ред. В.П.Пішак, Ю.І.Бажора та ін. – Вінниця: НОВА КНИГА,
2004. - 652 с. – С. 157-163, 172-176
2. Медична біологія : підручник / За ред. В.П.Пішак. Ю.І.Бажора та ін. – Вінниця: НОВА КНИГА,
2009. - 608 с. – С. 157-161,170-174
3. Основи медичної біології : навчальний посібник з медичної біології, паразитології та генетики
для студентів ВНМЗ України IV рівня акредитації / Дубінін С.І., Улановська-Циба Н.А., Ваценко
А.В. – Полтава, 2012. - 336 с. – С.84-93
4. Організмовий рівень організації життя. Основи генетики людини : навчальний посібник з
медичної біології для студентів ВНМЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації / С.І.Дубінін, А.В.Ваценко,
В.О.Пілюгін, Н.А. Улановська-Циба, О.Б.Рябушко, Н.О.Передерій, О.В.Овчаренко. – Полтава, 2014.
- 103 с. - С.13-21
5. Практикум з медичної біології : навчально-методичний посібник для студентів медичних
факультетів / С.І.Дубінін, А.В.Ваценко, В.О.Пілюгін, Н.А. Улановська-Циба, Н.О.Передерій,
О.Б.Рябушко, О.В.Овчаренко. – Полтава, 2016. – 77 с.
Додаткова:
1. Бочков Н.П. Медицинская генетика : ученик / Н.П.Бочков, А.Ф.Захаров, В.И.Иванов. - Москва.:
«Медицина». – 1984. – 366с.
2. Биология : ученик / Под. ред. В.Н. Ярыгина. - Москва.: «Медицина». – 1984. – 560с.
Генис Д.Е. Медицинская паразитология / Д.Е.Генис. - Москва.: «Медицина». – 1979. – 341с.
3. Слюсарев А.О. Біологія : підручник для вузів / Слюсарев А.О., Жукова С.В. – К.:«Вища школа». –
1992. – 422с.
4. Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-
1. Загальна лікарська підготовка» / За ред. В.Ф.Москаленка, О.П.Волосовця, І.Є. Булах,
О.П.Яворовського, О.В.Романенка, Л.І.Остапюк. – К: «Медицина», 2004. – 366 с.
Інформаційні ресурси:
Центр тестування – база ліцензійних тестових завдань «Крок» - 1 http://testcentr.org.ua/
OMIM (Online Mendelian Inheritance in Man) - An Online Catalog of Human Genes and Genetic
Disorders http://omim.org/
Елементы: Новости науки http://elementy.ru/
База знаний по биологии человека http://humbio.ru/
Тема заняття №11 Взаємодія алельних і неалельних генів.
Множинний алелізм.
Генетика груп крові.
1. Актуальність теми: У другій половині ХХ-го ст. стало зрозумілим, що нормальні і
патологічні менделюючі ознаки і властивості людини становлять незначну частину притаманних
виду Homo sapiens ознак і властивостей. Переважна більшість їх має інші механізми формування
фенотипу, які спричинені геномним рівнем організації спадкового матеріалу. Кількісні фенотипні
відхилення від менделівських законів спричинюють множинні алелі, плейотропія, фенокопії,
генокопії, летальні гени, гени-модифікатори, взаємодія алельних і неалельних генів, пенетрантність,
експресивність тощо.
Множинними алелями називають різні варіанти одного гена (від трьох до сотень), які
виникають внаслідок мутацій в різних його ділянках і відрізняються за своїм фенотипним проявом.
При множинному алелізмі окрім домінантного і рецесивного генів з’являються ще й проміжні алелі,
які по відношенню до домінантного алеля ведуть себе як рецесивні, а по відношенню до
рецесивного, як домінантні. Множинний алелізм притаманний значній частині генів людини.
Множинні алелі детермінують групи крові системи АВ0, моногенні хвороби з різним фенотипним
проявом, тому ці хвороби часто відносять до різних нозологічних груп. Вони створюють широкий
поліморфізм патологічних генотипів і фенотипів.
Молекулярно-генетичні дослідження показали, що один ген може визначати формування
кількох ознак. Здатність гена впливати на формування кількох ознак назвали плейотропною дією
гена. Завдяки плейотропній дії спадкові хвороби спричинені мутацією одного гена можуть мати
кілька клінічних симптомів враження різних органів і тканин. У той же час мутації неалельних генів
можуть спричинювати однаковий клінічний прояв. Схожі зміни фенотипів, спричинені мутаціями
різних неалельних генів, отримали назву генокопій. Явище плейотропії і генокопії надзвичайно
поширені серед спадкових хвороб людини.
Під взаємодією генів розуміють взаємодію між продуктами їх діяльності, яка визначає
порядок біохімічних реакцій. Взаємодія генів спричинює кількісну і якісну специфіку прояву
кожного гена в конкретному генотипі, тобто його пенетрантність та експресивність. Взаємодія
алельних і неалельних генів визначає клінічний прояв спадкових хвороб та хвороб з генетично
обумовленою схильністю, реакцію на ліки та чинники середовища. Вона визначає цілісність
генотипу як системи дискретних генів, що об’єднані їх функціями. Взаємодія генів формує
фенотипні особливості організмів. При схрещуванні дигетерозигот за взаємодії неалельних генів в F1
формуються різноманітні співвідношення фенотипних класів: 9:3:4; 9:7; 13:3; 12:3:1; 15:1.
Генетичний аналіз свідчить, що всі вони є видозміною класичної менделівської форми дигібридного
розщеплення 9:3:3:1. Оцінюючи фенотип (нормальний чи патологічний) пацієнта, лікар повинен
брати до уваги якісні і кількісні характеристики прояву активності генів (пенетрантність та
експресивність) і враховувати можливість множинної дії генів, плейотропію.
Знання і розуміння зазначених закономірностей формує апарат мислення лікаря.
➢ Сформувати у студентів уявлення про складні механізми формування ознак як результат
реалізації генетичної інформації з певної групи генів;
➢ Проаналізувати різні форми взаємодія алельних та неалельних генів;
➢ Довести значення матеріалу теми у загальнобіологічної підготовки спеціаліста;
➢ Пояснити явища плейотропії та множинного алелізму у визначенні та прояву ознак у людини;
➢ Проаналізувати механізм виникнення імунологічного конфлікту на прикладі резус-несумісності;
➢ Замалювати схеми успадкування груп крові за системами АВО, MN та резус.
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна
інтеграція)
Назви
попередніх Отримані навики
дисциплін
Загальна біологія • мати уявлення про взаємодію генів як результат реалізації генетичної
10-11 кл. інформації з даної групи генів;
• володіти знаннями про різні форми взаємодії генів;
• вміти вирішувати типові задачі на взаємодію генів та групи крови;
• володіти генетичною термінологією;
• застосовувати знання для вирішення реальних ситуацій;
• аналізувати механізм виникнення резус-конфлікту;
• проводити проспективний та перспективний аналіз успадкування ознак у
людини.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти
студент при підготовці до заняття:
Алельні гени, алелі - (від лат. Allelos - протилежний) – гени, що знаходяться в однакових
локусах гомологічних хромосом і визначають альтернативні
взаємовиключені стани однієї і тієї самої ознаки. Зустрічаються в межах
однієї популяції організмів та визначають різні фенотипи цих організмів.
Неалельні гени - це гени, що розміщені в різних локусах однієї хромосоми або в різних
парах гомологічних хромосом.
Повне домінування - взаємодія алельних генів, при якій ознака в гетерозиготному стані
визначається домінантним алелем. Фенотип гомозиготи за домінантним
алелем не відрізняються від гетерозигот.
Неповне домінування - взаємодія алельних генів при якій гетерозиготи мають проміжний
фенотип.
Наддомінування - взаємодія алелів гену, при якій гетерозиготи мають фенотип більш
виражений ніж у гомозигот за домінантними алелями гену.
Кодомінування - взаємодія алельних генів при якій гетерозиготи мають новий фенотип,
який визначається обома алелями гену.
Алельне виключення - фенотиповий прояв тільки однієї алелі гену, інша алель гену
виключається.
Міжалельна - взаємодія генів при якій ознака з’являється тільки у гетерозигот, у
комплементація гомозигот за домінантними і рецесивними алелями відсутня.
Множинні алелі - серія алельних генів (3 та більше), яка визначає в популяції одну й ту ж
ознаку.
Комплементарність - взаємодоповнююча взаємодія неалельних генів.
Епістаз - пригнічення одного гена іншим неалельним геном, ген пригнічувач
називають супресором, є домінантний епістаз і рецесивний – гіпостаз.
Полімерія - сумуюча (кумулятивна) взаємодія декількох неалельних генів (полімерні
гени або полігени).
Плейотропія - детермінація (визначення) одним геном декількох ознак, залежність
(множинна дія гену) кількох ознак від дії одного гена.
1. Взаємодія алельних генів (повне домінування, неповне домінування, понаддомінування або
супердомінування, кодомінування).
2. Взаємодія неалельних генів (комплементарна взаємодія, епістаз, полімерія).
3. Полігенне успадкування ознак у людини. Первинна та вторинна плейотропія.
4. Серії множинних алелей. Успадкування груп крові людини за антигенними системами АВ0 та
MN.
5. Резус-фактор. Резус-конфлікт.
Робота №1. Розв’язання задач на взаємодію алельних генів.
Робота №2. Розв’язання задач на взаємодію неалельних генів.
Робота №3. Розв’язання задач на на успадкування груп крові та резус-фактору.
Взаємодія генів – результат реалізації генетичної інформації з певної групи генів, які
визначають формування, в залежності від їх комбінацій, різних варіантів ознак або фенотипів.
Алельні гени, алелі (від лат. Allelos - протилежний) – гени, що знаходяться в однакових
локусах гомологічних хромосом і визначають альтернативні взаємовиключені стани однієї і тієї
самої ознаки. Зустрічаються в межах однієї популяції організмів та визначають різні фенотипи цих
організмів.
Неалельні гени – це гени, що розміщені в різних локусах однієї хромосоми або в різних парах
гомологічних хромосом.
Форми взаємодії алельних генів:
- повне домінування - взаємодія алельних генів, при якій ознака в гетерозиготному стані
визначається домінантним алелем. Фенотип гомозиготи за домінантним алелем не відрізняються
від гетерозигот;
- неповне домінування - взаємодія алельних генів при якій гетерозиготи мають проміжний
фенотип;
- кодомінування - взаємодія алельних генів при якій гетерозиготи мають новий фенотип, який
визначається обома алелями гену;
- наддомінування - взаємодія алелів гену, при якій гетерозиготи мають фенотип більш виражений
ніж у гомозигот за домінантними алелями гену;
- міжалельна комплементація- взаємодія генів при якій ознака з’являється тільки у гетерозигот,
у гомозигот за домінантними і рецесивними алелями відсутня;
- алельне виключення – фенотиповий прояв тільки однієї алелі гену, інша алель гену
виключається.
Форми взаємодії неалельних генів:
- комплементарність - взаємодоповнююча взаємодія неалельних генів;
- епістаз - пригнічення одного гена іншим неалельним геном, ген пригнічувач називають
супресором, є домінантний епістаз і рецесивний – гіпостаз;
- полімерія - сумуюча (кумулятивна) взаємодія декількох неалельних генів (полімерні гени або
полігени).
Множинні алелі –– серія алельних генів (3 та більше), яка визначає в популяції одну й ту ж
ознаку.
Множинний алелізм виникає як наслідок різних мутацій одного локуса. Гени множинних
алелів взаємодіють між собою усіляким чином. У кожного організму є лише по два алельних гени.
Разом з тим нерідко в природі кількість алелів може бути більше двох, коли певний локус може
перебувати в різних станах. У таких випадках говорять про множинні алелі або множинний
алеломорфізм.
Множинні алелі позначаються однією літерою з різними індексами. Алельні гени
локалізуються в однакових ділянках гомологічних хромосом. Оскільки в каріотипі завжди присутні
по дві гомологічних хромосоми, то і при множинних алелях кожний організм може мати одночасно
лише по два однакових або різних алелі. У статеву клітину (разом із розходженням гомологічних
хромосом) попадає тільки по одному із них.
Для множинних алелів характерний вплив всіх алелів на одну і ту ж ознаку. Відмінність між
ними полягає лише в ступені розвитку ознаки.
Другою особливістю є те, що в соматичних клітинах або в клітинах диплоїдних організмів
міститься максимум по два алелі з декількох, оскільки вони розташовані в одному і тому ж локусі
хромосоми. Ще одна особливість властива множинним алелям. За характером домінування
алеломорфні ознаки розміщуються в послідовному ряду: частіше нормальна, незмінена ознака
домінує над іншими; другий ген ряду рецесивний щодо першого, проте домінує над наступними і
т.д.
Одним з прикладів прояву множинних алелів у людини є групи крові системи АВО.
Множинний алелізм має важливе біологічне і практичне значення, оскільки підсилює комбінативну
мінливість, особливо генотипну.
Успадкування груп крові системи АВ0
(відкрив К. Ландштейнер, 1900; наявність трьох алелів довів Берштейн,1925)
Група Генетичні маркери
Ген Генотип
крові Антигени.... Антитіла
І (О) І0 І0 І0 –,- α, β
ІІ (А) ІА ІА ІА; ІА І0 А, - –, β
ІІІ (В) ІВ ІВ ІВ; ІВ І0 -,В α,– .
ІV (АВ)‫٭‬ ІА , ІВ ІА ІВ А, В, –,–
* кодомінування
Успадкування Rh–фактору
(основний антиген системи резус) (відкрили К. Ландштейнер та Ф. Левін, 1940)
Резус – фактор Rh– (15%) Rh+ (85%)
Генотип dd DD, Dd
Фенотип *антиген d відсутній Наявність D – антигену
* у резус-негативних встановлена делеція локуса D
Плейотропія (множинна дія гену) – детермінація (визначення) одним геном декількох
ознак, залежність кількох ознак від дії одного гена. Це явище відмітив ще Г. Мендель, який помітив,
що фактори, які контролюють колір квіток у гороху, також контролюють колір насіння і червоні
плями на прилистках. У людини трапляється спадкове захворювання серповидно-клітинна анемія.
Ген, що викликає це захворювання, змінює будову гемоглобіну (гемоглобін S), його властивості,
форму еритроцитів.
Види плейотропії
Первинна плейотропія Вторинна плейотропія

(пряма) (відносна)
Ген 1 Ген 2
РНК РНК
Білок-фермент Білок-фермент
Послідовність хімічних реакцій Послідовність хімічних реакцій
Ознака В
Ознака А
Ознака В
Ознака С
Ознака А Ознака С
Приклади: хвороба Марфана,

хвороба Хартнепа серпоподібно-клітинна анемія,
фенілкетонурія, галактоземія…
Взаємодія неалельних генів

Комплементарна взаємодія генів
А – ген синтезу меланіну
а – ген альбінізму
В – ген нерівномірного розподілу пігменту
b – ген рівномірного розподілу пігменту
Р: ♀ ААbb х ♂ aaBB
G: Ab aB
F1: AaBb
дигетерозиготні дикого типу
F2: A-B- - забарвлення дикого типу;

А-bb – чорне забарвлення хутра;
ааВ- ; аа bb – біле забарвлення хутра
(альбіноси)
Комплементарність — це такий тип взаємодії
неалельних генів, коли один домінантний ген
доповнює дію іншого неалельного домінантного гена, і
вони разом визначають нову ознаку, яка відсутня у батьків. Причому відповідна ознака розвивається
тільки в присутності обох неалельних генів. Наприклад, сіре забарвлення шерсті у мишей
контролюється двома генами (А і В). Ген А детермінує синтез пігменту, проте як гомозиготи (АА),
так і гетерозиготи (Аа) – альбіноси. Інший ген В забезпечує скупчення пігменту переважно біля
основи і на кінчиках волосся. Схрещування дигетерозигот (АаВЬ х АаВЬ) призводить до
розщеплення гібридів у співвідношенні 9:3:4 (9 «агуті»: 3 чорна шерсть : 4 біла шерсть). Числові
співвідношення при комплементарній взаємодії можуть бути як 9:7; 9:6:1 (видозміна менделівського
розщеплення).
Епістаз
С – ген синтезу меланіну
с – ген альбінізму (відсутність синтезу меланіну)
І – ген супресор (пригничувач)
i – ген відсутності пригничення
С-ii – забарвлені кури
С-І- – білі кури
Розщепленя в F1 не відбулося, епістатичний ген
пригнічує прояв гену забарвлення курей.
Розщеплення в F2 13 : 3
13/16 білі; 1/16 забарвлені
Епістаз — це такий тип взаємодії неалеьних генів,

за якої один ген пригнічує дію іншого неалельного гена.
Пригнічення можуть викликати як домінантні, так і
рецесивні гени (А>В, а>В, В>А, Ь>А), і залежно від
цього розрізняють епістаз домінантний і рецесивний.
Пригнічуючий ген отримав назву інгібітора, або
супресора. Гени-інгібітори в основному не детермінують
розвиток певної ознаки, а лише пригнічують дію іншого гена. Ген, ефект якого пригнічується —
гіпостатичний. При епістатичній взаємодії генів розщеплення за фенотипом в F, складає 13:3; 12:3:1
або 9:3:4 та ін.
Полімерна (полігенна) взаємодія генів
Полімерія — це такий тип взаємодії, коли кілька генів з однаковим фенотипним проявом
контролюють успадкування однієї й тієї самої ознаки. Такі гени називають полімерними. Полімерні
гени позначають однаковими літерами з цифровими індексами, наприклад, А1, а1; А2, а2 тощо.
Кількісними ознаками людини є зріст, вага, колір шкіри, сприйнятливість до захворювань тощо.
Кількісними є такі характеристики тварин і
рослин, як, надої в худоби, кількість яєць, що
відкладаються курями, розміри плодів, і т.д.
Кількісні ознаки можуть бути виміряні і виражені
в одиницях довжини, ваги і кількості.
Плейотропія – це залежність кількох ознак від дії
одного гена. Це явище відмітив ще Г. Мендель,
який помітив, що фактори, які контролюють
колір квіток у гороху, також контролюють колір
насіння і червоні плями на прилистках. У людини
трапляється спадкове захворювання серповидно-
клітинна анемія. Ген, що викликає це
захворювання, змінює будову гемоглобіну
(гемоглобін S), його властивості, форму
еритроцитів.
А1, А2, А3 - полімерні домінантні гени, що

визначають темне забарвлення зерна;
а1, а2, а3 - полімерні рецесивні гени, що
визначають світле забарвлення зерна.
Гібриди F1 всі одноманітні, мають забарвлення

проміжне (середньої інтенсивності) та генотип
А1а1А2а2А3а3.
Розщеплення в F2 : 15 : 1
15/16 забарвлені, але різної інтенсивності
1/16 незабарвлені, світлозерні
Чим більше домінантних алелів, тим темніше забарвлення.
Приклади взаємодії неалельних генів
➢ Приклад комплементарної взаємодії генів у людини — синтез захисного білка — інтерферону.
Його утворення в організмі пов’язано з комплементарноювзаємодією двох неалельних генів,
розташованих у різних хромосомах.
➢ Приклад епістатичниї взаємодії генів — деякі спадкові хвороби людей співпадають з групами
крові, гаплотипами HLА та ін., забарвлення плодів гарбузів, масть коней теж визначаються цим
типом взаємодії.
➢ Приклад полімерної взаємодії генів — пігментація шкіри у людини визначається п’ятьма або
шістьма полімерними генами. У корінних жителів Африки (негроїдної раси) переважають
домінантні алелі, у представників європеоїдної раси – рецесивні. Тому мулати мають проміжну
пігментацію, але при шлюбах мулатів у них можлива поява як більш, так і менш інтенсивно
пігментованих дітей.
➢ Приклад плейотропії – улюдини відома спадкова хвороба – арахнодактилія («павучі пальці» -
дуже тонкі і довгі пальці), або хвороба Марфана. Ген, який відповідає за цю хворобу, викликає
порушення розвитку сполучної тканини й одночасно впливає на розвиток кількох ознак:
порушення будови кришталика ока, аномалії у серцево-судинній системі.
Взаємодія алельних та неалельних генів
Алельні гени Неалельні гени
Вид взаємодії Приклади у людей, Вид взаємодії Приклади у людей,
тварин та рослин тварин та рослин

1.Тести першого рівня складності (один варіант відповіді)
1. Вчені встановили, що гемоглобін у дорослої якщо відомо, що в них спостерігається легка
людини містить два α та два β поліпептидні форма цієї хвороби?
ланцюги. Гени, що кодують ці поліпептиди, A. Аа і АА
локалізовані у різних парах гомологічних B. Аа і аа
хромосом. Яка форма взаємодії між генами C. АА і АА
має місце? D. аа і аа
A. Полімерія E. Аа і Аа.
B. Епістаз 5. При яких групах крові батьків за системою
C. Комплементарність резус-фактор можлива резус-конфліктна
D. Наддомінування ситуація під час вагітності?
E. Повне домінування. A. Жінка Rh-, чоловік Rh+ (гомозигота)
2. Подружжя хворіє на легку форму B. Жінка Rh+, чоловік Rh+ (гомозигота)
серпоподібно-клітинної анемії. У них C. Жінка Rh+, чоловік Rh+ (гетерозигота).
народилася дитина, яка невдовзі після D. Жінка Rh-, чоловік Rh-
народження померла від цієї хвороби. Вкажіть E. Жінка Rh+ (гетерозигота), чоловік Rh+
форму взаємодії генів, що спричиняє (гомозигота).
фенотипову відмінність між батьками та 6. В Х-хромосомі людини локалізований
дитиною в цій сім'ї. домінантний ген, який бере участь у згортанні
A. Кодомінування крові.Таку ж роль виконує і аутосомно-
B. Повне домінування домінантний ген. Відсутність кожного з цих
C. Наддомінування генів призводить до порушення згоратння
D. Неповне домінування крові. Назвіть форму взаємодії між цими
E. Комплементарність. генами.
3. У деяких клінічно здорових людей в умовах A. Комплементарність
високогір'я спостерігаються ознаки анемії. При B. Епістаз
аналізі крові в них виявляють серпоподібні C. Полімерія
еритроцити. Який генотип спостерігається у D. Кодомінування
людей у такому випадку? E. Плейотропія
A. Xе Xе 7. Жінка з І (0) Rh групою крові вийшла заміж
B. а а за чоловіка з IV (AB) Rh+ групою крові. Який
C. А А варіант групи крові і резус-фактора можна
D. А а очікувати у дітей?
E. XC Y. A. ІІІ (В) Rh+
4. У родині студентів, що приїхали з Африки, B. І (0) Rh-
народилася дитина з ознаками анемії; дитина C. IV (АВ) Rh+
невдовзі померла. Виявлено, що еритроцити D. IV (АВ) Rh-
дитини мали вигляд серпа. Які ймовірні E. І (0) Rh+.
генотипи дружини й чоловіка (батьків дитини), 8. У жінки з резус-негативною кров’ю ІІІ групи
системи АВ0 народилася дитина з ІV групою
крові, в якої була гемолітична хвороба B. Комплементарність
новонароджених внаслідок резус-конфлікту. C. Кодомінування
Який генотип може бути у батька? D. Множинний алелізм
A. ІА ІА Rh Rh E. Неповне домінування
B. ІА ІА rh rh 10. У жінки з ІІІ (В), Rh-групами крові
C. ІА І0 rh rh народилась дитина з ІІ (А) групою крові. У
D. ІВ ІВ Rh rh дитини діагностовано гемолітичну хворобу
E. І0 І0 Rh rh. новонароджених внаслідок резус – конфлікту.
9.У юнака 18 років діагностовано хворобу Яка група крові та резус-фактор можливі у
Марфана. При дослідженні встановлено батька?
порушення розвитку сполучної тканини, A. ІІ (А), Rh+
будови кришталика ока, аномалії серцево- B. І (0), Rh+
судинної системи, арахнодактилію. Яке C. IІІ (В), Rh+
генетичне явище зумовлює розвиток цієї D. I (0), Rh-
хвороби? E. ІІ (А), Rh-
A. Плейотропія
2. Тести другого рівня складності декілька варіантів відповіді)
1. Визначте форми взаємодії алельних генів:
a) епістаз; d) над домінування;
b) кодомінування; e) міжалельна комплементація.
c) полімерія;
2. Хвороба таласемія зумовлена рецесивним геном. Частота гена надто висока в деяких популяціях
тропічної Африки. Поясніть, чому ген таласемії не зникає в результаті природного добору:
a) гетерозиготність організму; d) природним добором проти гомозигот;
b) гомозиготність за рецесивним геном; e) перевагами гетерозиготних носіїв гену
c) поширеність гена; таласемії в конкретному середовищі.
3. Наведіть приклади плейотропної дії генів у людини:
a) хвороба Марфана; d) колір волосся;
b) бомбейська група крові; e) хвороба Хартнупа.
c) галактоземія;
4. Виберіть приклади полігенного успадкування ознак у людини:
a) хвороба Марфана; d) пігментація шкіри;
b) зріст; e) серпоклітинна анемія.
c) бомбейський феномен при
успадкуванні груп крові системи АВО;
3. Задачі
Задачі на летальну дію генів та неповне домінування
1. Яке співвідношення фенотипів і генотипів слід очікувати у потомстві подружжя ––
гетерозиготних носіїв рецесивного летального гену, що викликає загибель і розсмоктування зародка
на ранніх стадіях розвитку?
2. Яка ймовірність народження здорової дитини в сім’ї, в якій одна дитина загинула від хвороби Тея
– Сакса (у мозку відкладається жирова речовина, що спричиняє дегенерацію мозкової тканини,
сліпоту у віці 4–5 років). Хвороба Тея – Сакса зумовлена рецесивним летальним геном.
3. У людини серпоподібно – клітинна анемія (рецесивна ознака). Гомозиготи за рецесивним геном
гинуть у ранньому віці від гемолітичної анемії. У гетерозигот захворювання протікає в легкій формі.
Визначте, яка ймовірність народження здорових дітей і дітей з легкою формою хвороби у батьків,
які страждають легкою формою серпоподібно – клітинної анемії.
4. Рідкісна вада –– анофтальмія (відсутність очного яблука) зумовлена аутосомним геном (а). У
гомозигот за цією ознакою очні яблука відсутні, у гетерозигот вони значно менші, ніж у нормі. Яка
ймовірність народження здорових дітей в сім’ї, де один з батьків має зменшені очні яблука, а другий
–– нормальні?
Задачі на множинну дію генів та групи крові
1. Гетерозиготна жінка II групи одружилася з гетерозиготним чоловіком III групи. Яку групу крові і
генотип можуть мати їхні діти?
2. Резус – позитивна жінка з кров’ю II групи, батько якої мав резус – негативну кров I групи,
одружилася з резус – негативним чоловіком I групи крові. Яка ймовірність того, що дитина успадкує
обидві ознаки батька?
3. Чоловік резус – негативний IV групи крові одружився з жінкою резус – позитивною III групи
крові. У батька дружини була резус – негативна кров I групи. У них народилось двоє дітей: резус –
негативний з III групою крові та резус – позитивний з I групою крові. Судово – медична експертиза
встановила, що один з цих дітей позашлюбний. За якою ознакою можна визначити батьківство?
4. У батька з групами крові М і О є дитина з М і В групами крові. Який генотип може бути у матері?
5. Батьки резус – позитивні, але батько синьоокий, а мати кароока. У них народилось п’ятеро дітей,
з яких четверо –– резус – позитивні, але два синьоокі, а два кароокі. Одна дитина синьоока і резус –
негативна. Визначити генотипи батьків та дітей (позитивний резус – фактор та кароокість ––
домінантні ознаки).
6. У батьків з II(А) групою крові народився син з I(0) групою крові і гемофілік. Батьки були здорові.
Визначити ймовірність народження другої дитини здоровою та можливі групи крові.
7. Відомі групи крові трьох пар батьків:
1) мати— А(ІІ), ММ, Rh-, батько - 0(1), ММ, Rh+; Rh
2) мати— В (III), MN, Rh -, батько — В (III), ММ, Rh+
3) мати — A (II), MM, Rh +, батько — В (III), MN, Rh-
У кожної пари по одній дитині. Групи крові їхніх дітей такі:
1) AB(ІV), ММ, Rh-, 2) 0(1), NN, Rh-, 3) А (II), ММ, Rh-,
Визначте, якій парі батьків належить кожна дитина?
Задачі на взаємодію неалельних генів

1. У людини є кілька форм спадкової короткозорості. Помірна форма (від –2,0 до –4,0) і (більше –
5,0) передаються як аутосомно – домінантні незчеплені між собою ознаки. В сім’ї, де мати була
короткозорою, а батько мав нормальний зір, народилось двоє дітей, дочка і син. У дочки була
помірна форма короткозорості, а у сина –– висока. Яка ймовірність народження наступної дитини
в сім’ї без аномалій, коли відомо, що у матері короткозорістю хворів тільки один з батьків. Слід
мати на увазі, що у людей, які мають обидві форми короткозорості, проявляється тільки одна ––
висока.
2. Зріст людини контролюється кількома парами незчеплених генів, які взаємодіють по типу
полімерії. Якщо не враховувати фактори середовища, тоді умовно можна обмежитися трьома
парами генів, можна припустити, що в популяції низькорослі люди мають всі рецесивні гени і
зріст 150 см, високі – домінантні гени і зріст – 180 см. Визначити зріст людей, гетерозиготних за
трьома парами генів зросту.
3. Низького зросту жінка одружилась з чоловіком середнього зросту. У них було четверо дітей, які
мали зріст 165 см, 160 см, 155 см, 150 см. Визначити генотипи батьків і їх зріст.
4. У людини природжена глухота може визначатися генами а і в. Для нормального слуху необхідна
наявність в генотипі обох домінантних генів А–В–. Визначити генотипи батьків в сім’ї, де обоє
батьки глухі, а їх 5 дітей мають нормальний слух.
5. Дайте генетичне пояснення перелічених випадків успадкування у людини:
-у глухих батьків всі діти мають нормальний слух;
-у глухих батьків всі діти також глухі;
-у нормальних батьків було багато дітей. Приблизно ¾ з них мали нормальний слух, а ¼ були
глухі.
6. Колір шкіри негрів контролюється двома парами генів із різних алельних пар. Інтенсивний
чорний колір шкіри негрів зумовлений домінантними генами обох пар, колір шкіри білих –– їх
рецесивними алелями. Визначте можливий колір шкіри дітей від шлюбу:
-білого з негритянкою;
-мулатки з білим;
-ймовірність народження білої дитини від шлюбу двох мулатів.
Основна:
1. Медична біологія : підручник / За ред. В.П.Пішак, Ю.І.Бажора та ін. – Вінниця: НОВА
КНИГА, 2004. - 652 с. – С. 157-163, 172-176
2. Медична біологія : підручник / За ред. В.П.Пішак. Ю.І.Бажора та ін. – Вінниця: НОВА
КНИГА, 2009. - 608 с. – С. 157-161,170-174
3. Основи медичної біології : навчальний посібник з медичної біології, паразитології та
генетики для студентів ВНМЗ України IV рівня акредитації / Дубінін С.І., Улановська-Циба
Н.А., Ваценко А.В. – Полтава, 2012. - 336 с. – С.84-93
медичної біології для студентів ВНМЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації / С.І.Дубінін,
А.В.Ваценко, В.О.Пілюгін, Н.А. Улановська-Циба, О.Б.Рябушко, Н.О.Передерій,
О.В.Овчаренко. – Полтава, 2014. - 103 с. - С.13-21
Додаткова:
1. Бочков Н.П. Медицинская генетика : ученик / Н.П.Бочков, А.Ф.Захаров, В.И.Иванов. -
Москва.: «Медицина». – 1984. – 366с.
3. Генис Д.Е. Медицинская паразитология / Д.Е.Генис. - Москва.: «Медицина». – 1979. – 341с.
4. Слюсарев А.О. Біологія : підручник для вузів / Слюсарев А.О., Жукова С.В. – К.:«Вища
школа». – 1992. – 422с.
5. Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін
«Крок-1. Загальна лікарська підготовка» / За ред. В.Ф.Москаленка, О.П.Волосовця, І.Є.
Булах, О.П.Яворовського, О.В.Романенка, Л.І.Остапюк. – К: «Медицина», 2004. – 366 с.
Тема заняття № 12 Зчеплене успадкування. Генетика статі.
1. Актуальність теми: На початку ХХ століття пояснення чисельним фактам відхилень від закону
незалежного комбінування ознак та властивостей (ІІІ закону Г. Менделя) дала розроблена Т.
Морганом та його співробітниками хромосомна теорія, яка встановила роль ядра і хромосом в
явищах спадковості, зчеплення генів та закономірності успадкування при зчепленні генів.
Хромосомна теорія дає можливість прогнозувати ймовірні комбінації ознак і властивостей у
нащадків у випадках зчепленого успадкування. Значення хромосомної теорії для медицини витікає з
того, що переважна більшість генів геному людини успадковується зчеплено, оскільки всі гени
розподілені між 24-ма групами зчеплення.
В останні роки ХХ століття, використовуючи новітні технології, генетики вирішили
надзвичайно складну і необхідну для медицини проблему: визначили групи зчеплення генів
людини, їх локуси і побудували генетичні карти хромосом. Знання генетичних карт і уміння ними
користуватись необхідні для встановлення етіології (причин) спадкових хвороб, а в майбутньому –
генної терапії. Технічне впровадження генної терапії в практику уможливлює відмічене
Нобелівською премією відкриття 2007 року – виділення з групи зчеплення будь-якого конкретного
гена.
Генетика другої половини ХХ ст. доповнила розуміння хромосомного механізму визначення
статі знаннями генетичних механізмів становлення статі і формування статевих патологій.
Механізми відхилення від менделівських та морганівських закономірностей успадкування, які
базуються на розподілі хромосом під час мейозу, в певній мірі з’ясували досягнення у вивченні
цитоплазматичної спадковості. Розробка хромосомної теорії призвела до уявлень про клітину як
єдину цілісну систему, яка визначає передачу і відтворення ознак і властивостей у нащадків
внаслідок взаємодії генетичних компонентів ядра та цитоплазми і чинників середовища.
Хромосомна теорія доповнена досягненнями у галузі побудови генетичних карт дає
можливість лікарю диференціювати і ідентифікувати хвороби з різною генетичною ітіологією,
прогнозувати здоров’я та профілактику хвороб у нащадків.
Знання теми дозволяє уяснити матеріальну основу розвитку організму, також необхідне для
вивчення молекулярної і медичної генетики людини в нормі та при різних патологічних станах на
теоретичних та клінічних кафедрах. Отриманні знання з теми можуть бути використані для
вирішення характерних задач у медико-генетичному консультуванні.
➢ Сформувати у студентів уявлення на сучасному науковому рівні про зчеплене успадкування та
хромосомний рівень організації спадкового матеріалу;
➢ Проаналізувати механізми кросинговеру та особливості успадкування груп зчеплення;
➢ Довести значення медичної генетики у загально біологічної підготовки спеціаліста;
➢ Навчити аналізувати успадкування ознак зчеплених зі статтю, нехромосомне успадкування;
➢ Аналізувати типи визначення статі та їхні генетичні механізми.
Назви
дисциплін
Загальна • Мати уявлення про зчеплене успадкування, кросинговер як процес
біологія генетичного перекомбінування;
10-11 кл. • володіти знаннями про організацію хромосом;
• вміти аналізувати положення хромосомної теорії спадковості,
• вміти вирішувати типові задачі на взаємодію генів та групи крови,
• застосовувати одержані знання для вирішення реальних ситуацій,
• аналізувати механізм формування зчеплених зі статтю ознак;
• проводити проспективний та перспективний аналіз успадкування зчеплених
ознак та зчеплених зі статтю ознак у людини.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при
підготовці до заняття:
Гомогаметна стать - стать, яка утворює (відносно статевих хромосом) один сорт гамет.
У людини гомогаметна стать - жіноча.
Гетерогаметна стать - стать, яка утворює (відносно статевих хромосом) два сорта гамет.
У людини гетерогаметна стать - чоловіча.
Аутосоми - хромосоми, які визначають всі ознаки організму крім статі, в тому
числі і вторинні статеві ознаки.
Гетерохромосоми - пара статевих хромосоми. Хр. - в яких знаходяться гени, які
(гоносоми) визначають стать організму.
Гоносомії - хромосомні хвороби, які пов'язані з порушенням кількості статевих

хромосом.
Зцеплене зі статтю - успадкування ознак, які визначаються генами локалізованими у
успадкування ознак статевих хромосомах (Х-хромосомі або У-хромосомі). У людини
Х-зчеплено рецесивно успадковуються гемофілія, дальтонізм, Х-
зчеплено домінантно - деякі форми рахіту, міопатії;
У - зчеплено успадковуються голандричні ознаки: гіпертріхоз, деякі
форми іхтіозу.
Зчеплене успадкування - успадкування ознак, гени яких знаходяться в одній хромосомі (в
одній групі зчеплення ).
Кросинговер - обмін гомологічними ділянками між несестринськими
хроматидами гомологічних хромосом:

1. Зчеплене успадкування. Особливості успадкування груп зчеплення.
2. Хромосомна теорія спадковості. Механізм кросинговеру, цитологічні докази, біологічне
значення.
3. Генетичні карти хромосом. Методи картування хромосом людини. Сучасний стан досліджень
геному людини.
4. Нехромосомна спадковість.
5. Успадкування статі людини. Успадкування зчеплених зі статтю захворювань людини. Ознаки,
обмежені статтю і залежні від статі. Гемізиготність. Ознаки, зчеплені зі статтю, закономірності
їхнього успадкування. Механізми генетичного визначення статі у людини та їх порушення.
1. Заповнити схему «Локалізація генів в статевих хромосомах людини»
2. Рішення генетичних задач.
Типи визначення статі:
1. Епігамне - після утворення зиготи. Наприклад, у морського черв'яка Bonellia viridis.
2. Сингамне - в момент утворення зиготи. У більшості організмів.
3. Прогамне - до утворення зиготи, в процесі овоґенезу. Наприклад, у коловраток, тлі,
кільчастих червів.
Розщеплення за статтю у різних видів тварин і у людини

№ Вид ♂ ♀
за/п
1 Людина 51 49
2 Кінь 52 48
3 Осел 49 51
4 Велика рогата худоба 50-51 49-50
5 Вівці 49 51
6 Свиня 52 48
7 Собака 56 44
8 Миша 50 50
9 Курка 49 51
10 Качка 50 50
11 Голуб 50 50
1. Г.Мендель, Л.Донкастер (1906), К.Корренс (1907) запропонували таку гіпотезу визначення

статі – стать визначається генетично, як моногібридна ознака за такою схемою:
P: Аа × аа
Гамети: А
а
а
F1: Аа; аа
Співвідношення 1 : 1 буде спостерігатися із покоління в покоління
2. Цитологічні докази хромосомного механізму визначення статі.
Клопи р. Protenor (Тип ХО)

Каріотипи: ♀ 14 хромосом ♂13 хромосом
♀ 12А+ХХ ♂12А+Х
Гамети:
6А+Х
А+Х
6А+0
F1: ♀ 12А+ХХ 0♂12А+Х

гомогаметна стать гетерогаметна стать
Співвідношення 1 : 1
Парну хромосому назвали Х-хромосомою
Висновок: відсутність однієї Х-хромосоми визначає чоловічу стать
Клопи р.Lygaeus (Тип ХУ)

Каріотипи: ♀ 14 хромосом х ♂14 хромосом
(♀ 12А+ХХ) (♂12А+ХУ)
Гамети:
6А+ Х
6А+ Х Х Х
6А+ У
гомогаметна стать гетерогаметна стать

F1: ♀ 12А+ХХ ♂12А+ХУ
Співвідношення 1 : 1
Пару хромосом (Х та У) назвали статевими хромосомами (гетерохромосомами,
гоносомами)
Висновок: наявність У-хромосоми визначає чоловічу стать
3. Зчеплене зі статтю успадкування ознак.

Схема схрещування при зчепленому зі статтю успадкуванні ознак.
Варіант 1
ХW – ген червоних очей, який локалізований в Х-хромосомі,
Хw – ген білих очей, який локалізований в Х-хромосомі,
ХW ХW – генотип гомозиготних червонооких самок,
ХwУ- генотип гемізиготних білооких самців.
Р: ♀ ХW ХW × ♂ Хw У
ХW Хw G:
Y
___________________________
F1: ХWХw ХW У
Р: ♀ ХW Хw × ♂ ХW У
G:
ХW ХW
w
Х Y
______________________________
F2: ХW ХW ХWХw ХW У ХwУ

Розщеплення за фенотипом: 3 : 1 ( 75% з червоними очима та 25% з білими)
За генотипом: 1 : 1 : 1 : 1
(25% гомозиготних самок з червоними очима,
25% гетерозиготних самок з червоними очима,
25% гемізиготних самців з червоними очима,
25% гемізиготних білооких самців)
Варіант 2
Хw Хw – генотип гомозиготних білооких самок,
ХW У- генотип гемізиготних червонооких самців.
Р: ♀ Хw Хw х ♂ ХW У
Хw ХW G:
Y
_______________________
F1: ХWХw Хw У
В F1 відбулося розщеплення у відношенні 1 : 1 ( 50% відсотків червонооких
гетерозиготних самок та 50% гемізиготних білооких самців).
Р: ♀ ХW Хw х ♂ Хw У
G: ХW Хw
Хw У
____________________________
F2: ХW Хw ХWУ Хw Хw ХwУ
Розщеплення за фенотипом: 1:1

50% червонооких та 50% білооких
За генотипом: 1 : 1 : 1 : 1
(25% гетерозиготних самок з червоними очима,
25% гемізиготних самців з червоними очима,
25% гомозиготних самок з білими очима,
25% гемізиготних білооких самців).
Локалізація в статевих хромасомах людини деяких генів, які викликають спадкові

хвороби: Х-зчеплені, У-зчеплені, неповністю зчеплені із статтю (цифрами вказано
частоти кросинговеру – відстань між даними генами)
Зчеплене успадкування ознак

Зчеплене успадкування ознак було встановлено у дослідах в лабораторії Т. Моргана.
Схрещували дрозофіл, які мали домінантні ознаки: сіре тіло та нормальні крила з
дрозофілами, які мали рецесивні ознаки: чорне тіло та рудиментарні крила. В першому
покоління всі були одноманітними – сіре тіло та нормальної довжини крила. А далі
проводили аналізуюче реципрокне схрещування.
1 варіант.
Схрещували гібридних самців з рецесивними самками. В потомстві одержали 50% сірих з
нормальними крилами та 50% - чорних з рудиментарними крилами. Висновок (Закон
Моргана): гени, які знаходяться в одній хромосомі утворюють групу зчеплення та
успадковуються разом.
2 варіант.
Схрещували гібридних самок з рецесивними самцями. В потомстві одержали 41,5% сірих
з нормальними крилами та 41,5% - чорних з рудиментарними крилами та в 17% одержали
перекомбіновані форми (8,5% - сірих з короткими та 8,5% - чорних з нормальними крилами).
Висновок – відбувається порушення груп зчеплення внаслідок кросинговеру.
Закон Моргана: сила зчеплення між генами зворотно пропорційна відстані між ними.
Зчеплене успадкування ознак (схема запису)
B – ген сірого тіла, b – ген чорного тіла
V – ген нормальної довжини крил; v - ген зачаткових (рудиментарних) крил
— генотип дигoмозигот за домінантними алелями при зчепленні генів
— генотип дигoмозигот за рецесивними алелями при зчепленні генів
- генотип дигетерозигот при зчепленні генів
100% дигетерозиготні сірі з нормальними крилами

дрозофіли
1 варіант аналізуючого схрещування.
Розщеплення за фенотипом и генотипом 1 : 1

(50% сірих з нормальними крилами; 50% чорних з
короткими крилами)
Закон Моргана
Гени, що знаходяться в одній хромосомі
утворюють групу зчеплення та успадковуються
разом.
2 варіант аналізуючого схрещування
В F2: 41,5% сірих з нормальними крилами;

41,5% чорних з короткими крилами;
8,5% сірих з короткими крилами;
8,5% чорних з нормальними крилами.
Появу в другому поколінні при аналізуючому
схрещуванні дигетерозиготних самок потомків з
чотирма фенотипами пояснили порушенням груп зчеплення та утворенням з певною
частотою нових груп зчеплення внаслідок кросинговеру.
Існування кросинговеру дозволило школі Т. Моргана розробити принцип побудови
генетичних карт хромосом. Т. Морган запропонував визначити відстань між генами у
відсотках кросинговеру між ними. Пізніше відстань між генами, яка дорівнювала одному
відсотку (1 %) кросинговера була названа –– морганідою (О.С. Серебровський).
Для вимірювання відстані між генами шляхом аналізуючого схрещування користуються
формулою:
а+в
Х= ––––––– х 100, де
N
Х – відстань між генами в морганідах;
а + в – кількість особин, які розвинулись з гамет де відбувся кросинговер;
n – загальне число нащадків в даному досліді.
Кросинговер вказує на лінійне розміщення генів у хромосомі. Відсоток кросинговеру є
показником відстані між генами. Знаючи відсоток кросинговеру та відстань між генами,
можна одержати уявлення про розміщення генів у хромосомі, а це дає можливість скласти
генетичну карту хромосоми. Ген займає певне місце у групі зчеплення. Схема відносного
положення генів, які знаходяться в одній групі зчеплення, називається генетичною картою
хромосоми.
Генетичні карти хромосом складені для багатьох організмів. У людини відомі всі 24 групи
зчеплення (22 пари аутосом, Х, У – хромосоми). Груп зчеплення стільки скільки пар
гомологічних хромосом. Групи зчеплення постійні, порушити групу зчеплення можна
транслокацією. Порушення в хромосомі, викликані транслокацією, можна побачити під
мікроскопом на препараті. Далі за допомогою генетичного аналізу змінених хромосом
потомства мух, можна встановити, які блоки генів перейшли з однієї групи зчеплення в
іншу. Одним з методів вивчення груп зчеплення є метод гібридизації соматичних клітин.
Дані про групи зчеплення та локалізацію генів необхідні для диференціальної діагностики
спадкових хвороб.
У 2001 році завершена програма «Геном людини», проведені дослідження дозволили
встановити приблизну кількість генів в геномі людини (≥35000) та точне розташування генів
у хромосомах, але дослідження в цьому напрямку ще продовжуються.
Хромосомна теорія спадковості
( Т.Морган, А.Стертевант, Г.Меллер, К.Бридж, 1911-1916)
1. Гени розміщуються в хромосомах. Кожна негомологічна хромосома – унікальна.
2. Алельні гени знаходяться в однакових локусах гомологічних хромосом.
3. Гени в хромосомі розміщуються в певній послідовності в лінійному порядку. Гени, які
знаходяться в однієї хромосомі утворюють групу зчеплення та успадковуються разом.
4. Кількість груп зчеплення відповідає гаплоїдній кількості хромосом (?).
5. Порушення груп зчеплення та утворення нових груп зчеплення відбувається в
результаті кросинговера.
6. Сила зчеплення між генами знаходиться у зворотній залежності від відстані між ними.
7. Кожний біологічний вид характеризується специфічним набором хромосом
(каріотипом) та своїми групами зчеплених генів.
А. Завдання для самоконтролю:
1. Скласти таблицю «Визначення ознак»
Ознаки
Ознаки зчеплені зі статтю
Ознаки залежні від статті
Ознаки обмеженні статтю

1. Тести першого рівня складності (одна правильна відповідь)
1. Надмірне оволосіння вушних раковин D. 35 %
(гіпертрихоз) визначається геном, E. 100 %
локалізованим в Y-хромосомі. Цю ознаку 2. Гіпоплазія емалі зубів зумовлена
має чоловік. Яка ймовірність народження домінантним геном, локалізованим у Х-
у нього сина з такою ознакою? хромосомі. Мати має нормальну емаль
A. 75 % зубів, а в батька спостерігається гіпоплазія
B. 0 % емалі. У кого з дітей буде проявлятися ця
C. 25 % аномалія?
A. Тільки у синів A. Половина синів
B. У всіх дітей B. Сини і дочки
C. Тільки у дочок C. Тільки дочки
D. У половини дочок D. Половина дочок
E. У половини синів. E. Всі діти.
3. Великі за розміром зуби—це ознака, що 7. Гіпертрихоз - ознака, зчеплена з Y-
залежить від гена, який локалізується в Y- хромосомою. У батька гіпертрихоз, а мати
хромосомі. У матері зуби нормальної здорова. Визначити ймовірність
величини, а в її сина—великі. Яка народження в цій родині дитини з
ймовірність наявності у батька такої самої гіпертрихозом :
ознаки, що й у сина? A. 50 %
A. 100 % B. 25 %
B. 75 % C. 30 %
C. 50 % D. 75 %
D. 25 % E. 100%
E. 12,5 %. 8. При вивченні родоводу сім'ї, в якій
4. У новонародженого хлопчика суха спостерігається гіпертрихоз (надмірне
шкіра, що вкрита товстим шаром рогових оволосіння вушних раковин) виявлена
лусок (іхтіоз) і нагадує шкіру рептилій. ознака трапляється в усіх поколіннях
Після дослідження родоводу його сім'ї було тільки у чоловіків і успадковується від
встановлено, що ця ознака трапляється в батька до сина. Визначте тип успадкування
усіх поколіннях лише у чоловіків. Яка з A. Аутосомно-рецесивний
наведених біологічних закономірностей B. Зчеплений з Y-хромосомою
проявляється в цьому випадку? C. Аутосомно-домінантний
A. Закон незалежного успадкування D. Зчеплений з Х-хромосомою
ознак рецесивний
B. Закон одноманітності гібридів І-го E. Зчеплений з Х-хромосомою
покоління домінантний
C. Закон розщеплення 9.У подружжя народився син, хворий на
D. Явище успадкування, зчепленого зі гемофілію. Батьки здорові, а дідусь за
статтю материнською лінією також хворий на
E. Явище зчепленого успадкування гемофілію. Визначите тип успадкування
генів. ознаки.
5. У пробанда (чоловіка), трьох його A. Рецесивний, зчеплений зі статтю
синів, брата й батька спостерігається B. Аутосомно-ресесивний
синдактилія. У його сестер і двох дочок цієї C. Домінантний, зчеплений зі статтю
ознаки немає. Якою є ця ознака? D. Неповне домінування
A. Аутосомно-рецесивна E. Аутосомно-домінантний
B. Аутосомно-домінантна 10.Аналіз родоводу родини з випадками
C. Голандрична аномалії зубів (темна емаль) показав, що
D. Домінантна, зчеплена з Х- хвороба передається від матері однаково
хромосомою дочкам і синам, а від батька тільки дочкам.
E. Рецесивна, зчеплена з Х-хромосомою. Який тип успадкування ознаки?
6. В медико-генетичну консультацію A. Х-зчеплений рецесивний
звернулось подружжя з питанням про B. Аутосомно-рецесивний
ймовірність народження у них дітей C. Х-зчеплений домінантний
хворих на гемофілію. Подружжя здорове, D. Аутосомно-домінантний
але батько дружини хворий на гемофілію. E. Кодомінантний.
На гемофілію можуть захворіти:
2. Тести другого рівня складності (декілька правильних відповідей)

1. У хромосомі гени:
а) розміщуються невпорядковано; г) займають певний локус;
б) розміщуються лінійно; д) розміщуються тільки в центромерній
в) розміщуються впорядковано; ділянці.
2. У чому особливість успадкування голандричних генів:
а) успадковуються синами від матері;
б) успадковуються дочками від батька;
в) успадковуються тільки особами чоловічої статі;
г) передаються від батька синам із покоління в покоління.
3. Які з перелічених ознак людини успадковуються зчеплено зі статтю:
а) гіпертрихоз; г) ямочки на щоках;
б) гемофілія; д) іхтіоз.
в) полідактилія;
4. У чому особливість передачі в поколіннях Х-зчеплених генів (ознак):
а) передаються всьому потомству незалежно від того, у кого з батьків вони є;
б) передаються від матері всьому потомству;
в) передаються по лінії гетерогаметної статі;
г) передаються перехресно від статі до статі через покоління;
д) передаються від батька всім синам.
5. Які з перелічених ознак є голандричними:
а) гіпертрихоз (оволосіння вушних раковин);
б) гемофілія;
в) синдактилія 1- і 2-го пальців на ногах;
г) темне волосся;
д) групи крові за системою АВО.
3. Типові задачі:
1. Жінка, що страждає кольоровою сліпотою, одружилася з чоловіком із нормальним зором.
Яким буде сприймання кольору у синів і дочок цих батьків?
2. Якими будуть генотипи і фенотипи дітей, які народилися від шлюбу чоловіка, хворого на
гемофілію і жінки, що страждає дальтонізмом? Визначити фенотипи онуків, у випадку коли
діти будуть брати шлюб із здоровими людьми (родичі жінки не страждали гемофілією)?
3. У людини відсутність потових залоз –– рецесивна ознака зчеплена із Х–хромосомою
рецесивна ознака, альбінізм –– аутосомно–рецесивна ознака. У здорового подружжя
народився син з обома захворюваннями. Вкажіть ймовірні генотипи батьків. Яка ймовірність
того, що у другого сина виявляться ці аномалії? Яка ймовірність народження здорової
дитини?
Основна:
2004. - 652 с. – С. 157-163, 172-176
2009. - 608 с. – С. 157-161,170-174
для студентів ВНМЗ України IV рівня акредитації / Дубінін С.І., Улановська-Циба Н.А., Ваценко
А.В. – Полтава, 2012. - 336 с. – С.84-93
А.В.Ваценко, В.О.Пілюгін, Н.А. Улановська-Циба, О.Б.Рябушко, Н.О.Передерій, О.В.Овчаренко.
– Полтава, 2014. - 103 с. - С.13-21
Додаткова:
1. Бочков Н.П. Медицинская генетика : ученик / Н.П.Бочков, А.Ф.Захаров, В.И.Иванов. - Москва.:
«Медицина». – 1984. – 366с.
4. Слюсарев А.О. Біологія : підручник для вузів / Слюсарев А.О., Жукова С.В. – К.:«Вища школа». –
1992. – 422с.
5. Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-
1. Загальна лікарська підготовка» / За ред. В.Ф.Москаленка, О.П.Волосовця, І.Є. Булах,
Тема заняття № 13 Мінливість у людини як властивість життя і
генетичне явище: фенотипова та генотипова
мінливість.
1. Актуальність теми: Особливістю виду Homo sapiens є надзвичайно великий

діапазон коливань морфологічних, фізіологічних, біохімічних, імунологічних та інших ознак
і властивостей (у тому числі і патологічних), обумовлених різними формами мінливості.
Двадцяте століття ознаменоване відкриттями молекулярних механізмів мінливості, що
спричинило поглиблене розуміння сутності мінливості, диференціацію її форм,
конкретизацію і класифікацію чинників середовища, які спричинюють різні форми
мінливості.
Мінливість є причиною існування конституційних та екологічних типів і рас людей, що
забезпечує панойкуменність (повсюдність) людства, і в значній мірі є наслідком дії
соціальних еволюційних чинників. Окрім того, людина своєю діяльністю і способом життя
суттєво визначає і індивідуалізує екологічні чинники, а відтак і індивідуальний прояв ознак і
властивостей, включаючи патологічні. За таких умов лікарю важливо знати сутність, форми,
механізми та чинники мінливості для діагностики, лікування і профілактики захворювань.
Вивчення мінливості необхідне для розуміння процесів еволюції органічного світу.
Знання різних форм мінливості має велике значення для лікаря, бо людині, як біологічному
виду притаманний великий діапазон мінливості морфологічних, фізіологічних і біохімічних
ознак. Вивчення комбінативної і мутаційної мінливості дозволяє прогнозувати появу
потомства з отягченою спадковістю у ряді поколінь. Знання матеріалу цієї теми буде
необхідне для вивчення анатомії і фізіології людини, загальної гігієни, неврології,
акушерства та гінекології, педіатрії та інш.
➢ Сформувати у студентів уявлення на сучасному науковому рівні про різні форми
мінливості та їх значення у визначенні ознак у людини;
➢ Проаналізувати механізми мінливості;
➢ Довести значення теми у загальнобіологічної підготовки спеціаліста;
➢ Навчити вирішувати ситуаційні задачі;
➢ Визначити значення закону гомологічних рядів для медицини.

Назви
дисциплін
Загальна • Мати уявлення про відмінності між різними формами мінливості;
біологія 10-11 • оволодіти знаннями про значення різних форм мінливості;
кл. • вміти визначати форми мінливості,
• вміти вирішувати типові та ситуаційні задачі з теми,
• аналізувати значення різних факторі в мутагенному процесі;
• проводити проспективний та перспективний аналіз успадкування
різних мутацій.

Мінливість - властивість організмів у межах виду існувати в різних варіантах
ознак і властивостей,
- властивість організмів набувати в процесі індивідуального
розвитку нові властивості та ознаки.
Виділяють М.: кореляційну, визначену, невизначену, онтогенетичну
(Ч.Дарвін). З генетичної точки зору: фенотипова та генотипова.
Реалізується на клітинному та організменому рівнях в процесі
розвитку організмів.
Фенотипна - зміна(и) фенотипу під дією зовнішніх факторів, умов
(фенотипова) М. існування виду, які не викликані порушеннями генотипу.
Генотипна - зміна(и) фенотипу внаслідок перекомбінування або мутації
(генотипова) М. спадкового матеріалу на різних рівнях його організації (каріотипу,
хромосом, генотипу).
Норма реакції - діапазон модифікаційної мінливості генетично детермінованих
ознак в різних умовах існування виду. Норма реакції
успадковується (для одних ознак – широка, для інших – вузька).
Експресивність - ступінь фенотипового прояву одного і того ж алелю гену у різних
(Тімофєєв- особин. При відсутності мінливості ознаки, яка контролюється
Рисовський,1927) даним алелем гену Е. – постійна, у випадках різних варіант ознаки
Е називають варіабельною. Причини: а) вплив різних умов
середовища, б) модифікуюча дія інших генів в однакових умовах
середовища, в) залежність від комбінації певних генів в генотипі.
Пенетрантність - частота фенотипового прояву алелю гену у різних особин родинної
(Тімофєєв- групи організмів. Виділяють повну П. (алель проявляється у всіх
Рисовський,1927) особин, які мають його в генотипі) і неповну П. (алель фенотипове
не проявляється у частини особин, які мають її в генотипі).
Фенокопії (Р. - неспадкові зміни фенотипу (модифікації), які нагадують певні
Гольдшмідт, 1935) відомі зміни фенотипу при мутаціях. Ф. – результат дії фізичних
або хімічних факторів на генетично нормальний організм в
процесі його індивідуального розвитку в певні, фенокритичні
стадії (періоди) онтогенезу.
Комбінативна М. - форма спадкової мінливості, яка виникає внаслідок гібридизації
при статевому розмноженні організмів і формуванням нових
комбінацій генотипів. К. мінливість визначається: а)
кросинговером, який виникає в профазі 1-го ділення мейозу; б)
незалежним розходженням хромосом та хроматид в анафазах
першого та другого ділення мейозу; в) випадковим сполученням
гамет при заплідненні.
Мутаційна М. - форма спадкової мінливості, яка визначається порушеннями
спадкового матеріалу на різних рівнях його організації. Виділяють
мутаційну мінливість: геномну, хромосомну та генну.
1. Мінливість, її форми та прояви на організмовому рівні: фенотипова та генотипова
мінливість.
2. Модифікації та норма реакції. Тривалі модифікації. Статистичні закономірності
модифікаційної мінливості.
3. Комбінативна мінливість, її джерела. Мутаційна мінливість у людини й її
фенотипові прояви. Класифікація мутацій: геномні, хромосомні аберації, генні.
4. Природний мутагенез, індукований мутагенез. Мутагени: фізичні, хімічні,
біологічні. Генетичний моніторинг. Генетична небезпека забруднення середовища.
Поняття про антимутагени і комутагени.
5. Закон гомологічних рядів спадкової мінливості, його практичне значення.
1. Визначити хромосомні порушення на метафазних пластинках культур клітин людини та на
каріограмах. Пояснити механізм виникнення таких порушень.
2. Рішення генетичних задач.
Основні поняття
1. Мінливість – властивість організмів у межах виду існувати в різних варіантах ознак і
властивостей,
– властивість організмів набувати в процесі індивідуального розвитку нові властивості та
ознаки.
Виділяють М.: кореляційну, визначену, невизначену, онтогенетичну (Ч.Дарвін). З
генетичної точки зору: фенотипова та генотипова. Реалізується на клітинному та
організменому рівнях в процесі розвитку організмів.
2. Фенотипна (фенотипова) М. – зміна(и) фенотипу під дією зовнішніх факторів, умов
існування виду, які не викликані порушеннями генотипу.
3. Генотипна (генотипова) М. – зміна(и) фенотипу внаслідок перекомбінування або
мутації спадкового матеріалу на різних рівнях його організації (каріотипу, хромосом,
генотипу).
4. Норма реакції – діапазон модифікаційної мінливості генетично детермінованих ознак
в різних умовах існування виду. Норма реакції успадковується (для одних ознак – широка,
для інших – вузька).
5. Експресивність (Тімофєєв-Рисовський,1927) – ступінь фенотипового прояву одного і
того ж алелю гену у різних особин. При відсутності мінливості ознаки, яка контролюється
даним алелем гену Е. – постійна, у випадках різних варіант ознаки Е називають
варіабельною. Причини: а) вплив різних умов середовища, б) модифікуюча дія інших генів
в однакових умовах середовища, в) залежність від комбінації певних генів в генотипі.
6. Пенетрантність (Тімофєєв-Рисовський,1927) – частота фенотипового прояву алелю
гену у різних особин родинної групи організмів. Виділяють повну П. (алель проявляється у
всіх особин, які мають його в генотипі) і неповну П. (алель фенотипове не проявляється у
частини особин, які мають її в генотипі).
7. Фенокопії (Р. Гольдшмідт, 1935) – неспадкові зміни фенотипу (модифікації), які
нагадують певні відомі зміни фенотипу при мутаціях. Ф. – результат дії фізичних або
хімічних факторів на генетично нормальний організм в процесі його індивідуального
розвитку в певні, фенокритичні стадії (періоди) онтогенезу.
8. Комбінативна М. – форма спадкової мінливості, яка виникає внаслідок гібридизації
при статевому розмноженні організмів і формуванням нових комбінацій генотипів. К.
мінливість визначається: а) кросинговером, який виникає в профазі 1-го ділення мейозу; б)
незалежним розходженням хромосом та хроматид в анафазах першого та другого ділення
мейозу; в) випадковим сполученням гамет при заплідненні.
9. Мутаційна М. – форма спадкової мінливості, яка визначається порушеннями
спадкового матеріалу на різних рівнях його організації. Виділяють мутаційну мінливість:
геномну, хромосомну та генну.
Порушення ДНК
(відбувається під дією зовнішніх факторів та спонтанно)
1) апурінізація ( - пурінові основи). Кожна клітина за добу втрачає близько 5000 пурінів,
внаслідок чого утворюється АР-сайт (залишок дезоксирибози). Це відбувається
спонтанно,
2) дезамінування основ ( - NH2). При дезамінуванні виникають генні мутації: Ц У (на
добу 100 випадків на клітину), А гіпоксантин, Г ксантин. Продукти дезамінування
визначаються репаративними системами клітини.
3) Більшість канцерогенів – алкілірують (додають до азотистих основ групи -СН3 або –
С2Н5).
4) Під дією ультрафіолету відбувається утворення піримідинових димерів (Т-Т, Ц-Ц та
інш.).
Репарація
1. Пряма реактивація – ферментативне вирізання спеціальним ферментом з алкілірованої
основи групи – СН3
2. Пряма фотореактивація (фоторепарація) – фермент фотоліаза відновлює піримидінові
димери.
3. Темнова репарація – забезпечує відновлення УФ - пошкоджень ДНК.
4. Ексцизіонна репарація – вирізання пошкоджених ділянок ДНК (АР-сайтів).
5. Індукована репарація:
а) реактивація Уейгла (індукція додаткових репаративних ресурсів клітин, які піддалися
дії УФ- випромінювання),
б) SOS – репарація (включення додаткових репаративних ресурсів при значному
пошкодженні клітини).
6. Репарація неспарених нуклеотидів (ММ-репарація) - направлений рух комплекса
репаративних білків по одному ланцюгу ДНК.
7. Рекомбінантна репарація – відновлення структури ДНК, яке відбулося під впливом
мутагенів (Н., - випромінювання). Відбувається при наявності непошкодженої
гомологічної молекули ДНК.
Закон гомологічних рядів спадкових форм мінливості

(М.І.Вавілов,1920)
1. Види і роди, які генетичне близькі, характеризуються подібними рядами спадкової
мінливості з такою правильністю, що знаючи ряд форм у межах одного виду, можливе
передбачити існування паралельних форм у інших видів та родів. Чим генетично ближче
організми в загальної системі родів та видів, тим повніше схожість в рядах їх мінливості.
Свій закон М.І.Вавілов виразив формулою:
G1 ( a + b + c ……….),
G2 ( a + b + c ……….),
G3 ( a + b + c ……….),
де G – різні види (роди) організмів, a , b, c – різні вариабельні ознаки.
2. Цілі групи організмів взагалі характеризуються певним циклом гомологічних форм
мінливості, які спостерігаються у всіх родів та видів, що відносяться до даної
систематичної групи.
Закон гомологічних рядів спадкових форм мінливості відображає загальну направленість
мутаційного процесу у всіх живих організмів, яка визначається:
а) універсальністю генетичного коду, загальною схемою організації генів та процесами
реалізації генетичної інформації;
б) хромосомною організацією спадкового матеріалу;
в) однаковими для еукаріот процесами ділення клітин;
г) гомологічними механізмами рекомбінування, мутування;
д) гомологічними процесами утворення статевих клітин та запліднення…
Мінливість Форми мінливості
Фенотипова
Генотипова
1. Порушення, які виникають у мітозі, 6.На клітину подіяли мутагеном, який
призводять до утворення клітин з різними частково порушив веретено ділення.
каріотипами, що є одним з механізмів Проведено каріотипічний аналіз.
соматичної анеуплоїдії. Яку назву отримав Підрахунок хромосом в метафазній
такий мітоз? пластинці показав наявність 49 хромосом.
A. Геномний Ця мутація буде:
B. Аномальний A. Мозаїцизм
C. Хромосомний B. Поліплоїдія
D. Патологічний C. Гетероплоїдія
E. Генний D. Триплоїдія
2.У здорових батьків народилася дитина із E. Дуплікація
синдромом Дауна з каріотипом 46 7.У хворого серед соматичних клітин з
хромосом. Однак, одна з хромосом групи нормальним каріотипом є клітини з
D мала подовжене коротке плече. Була трисомією за 21 парою. Який механізм
виявлена незбалансована транслокація даної мутації:
зайвої 21 хромосоми. До якої форми A. Нерозходження хромосом 21 пари в
мінливості відноситься цей випадок? сперматогенезі
A. Рекомбінація B. Нерозходження хромосом 21 пари в
B. Геномна мутація. овогенезі
C. Модифікація. C. Нерозходження хромосом 21 пари в
D. Генна мутація. мітозі
E. Хромосомна мутація. D. Хромосомна аберація
3.У пацієнта розвинулась E. Генна мутація
серпоподібноклітинна анемія внаслідок 8. Відомо, що ген, відповідальний за
заміни глутамінової кислоти валіном у розвиток аномальної форми зубів
молекулі гемоглобіну. Результатом якої домінантний і не зчеплений зі статтю. У
мутації є дана хвороба? хворого хлопця великі зуби, які
A. Геномної виступають вперед. У рідного брата та
B. Хромосомної сестри цього хлопця зуби звичайної форми
C. Генної і положення. У цій родині спостерігаєтьсья
D. Делеції мінливість:
E. Дуплікації A. Мутаційна
4.Вкажіть, до якого типу мутацій можна B. Генеративна
віднести організм з трисомією за 13 C. Модифікаційна
хромосомою – синдром Патау, 18 D. Комбінативна
хромосомою – синдром Едварда, 21 E. Цитоплазматична
хромосомою – синдром Дауна. 9.Що може бути наслідком пошкодження
A. Фенокопії генетичного апарату статевих клітин?
B. Анеуплоїдії по гетеросомах A. Спадкові хвороби
C. Хромосомні аберації B. Злоякісні пухлини
D. Анеуплоїдії по аутосомах C. Аутоімунні процеси
E. Соматичні мутації D. Старіння
5.Дієтотерапія може запобігти клінічному E. Гальмування апоптозу
прояву ряду спадкових хвороб або 10. При цитогенетичному дослідженні у
полегшити їх пребіг. Яку форму пацієнтки хворої на гострий лейкоз
мінливості спричинює дієтотерапія? виявлено втрату невеликої ділянки 21-ї
A. Мутаційну хромосоми. Як називається така мутація?
B. Модифікаційну A. Делеція
C. Комбінативну B. Транслокація
D. Корелятивну C. Дуплікація
E. Тератогенну D. Інверсія
E. Ізохромосома
2. Тести другого рівня складності (декілька правильних відповідей)
1. Які з перелічених ознак людини мають широку норму реакції?
а) маса тіла; в) колір шкіри;
б) особливості дактилоскопічних відбитків г) розумові здібності.
пальців;
2. Назвіть основні механізми виникнення комбінативної мінливості:
а) розходження хромосом при мітозі; г) випадкове поєднання пар у шлюбі;
б) зміна структури хромосом; д) рекомбінації генів внаслідок
в) випадкове злиття гамет при заплідненні; кросинговеру.
3. До геномних мутацій відносять:
а) делецію; г) транслокацію;
б) поліплоїдію; д) моносомію.
в) гетероплоїдію;
4. Що відбувається при різних видах мутаційної мінливості:
а) зміни фенотипу під впливом факторів в) зміна числа хромосом в каріотипі;
навколишнього середовища; г) зміни в будові гена;
б) спонтанні зміни генотипу і фенотипу; д) зміни не успадковуються?
5. Внаслідок тренування у штангіста значно збільшився об’єм м’язів і легень, стали
більш міцними кістки, підсилився кровообіг. Яка мінливість визначила такі зміни? Чи
успадкують діти ці ознаки батька:
а) фенотипова;
б) генотипова;
в) успадкують;
г) не успадкують;
д) успадкуються через покоління?
3. Задачі:
1. В генетичну консультацію звернулась жінка у зв’язку з народженням 3 дітей від двох
шлюбів з чисельними вродженими вадами розвитку. Внаслідок онтогенетичного
дослідження у жінки було знайдено 45 хромосом. Каріотип 45 ХХ, t (13). Каріотипи батьків і
сибсів жінки були нормальні. Жінка була носієм транслокації de novo між гомологічними
хромосомами в 13 парі. Жінці було запропоновано відмовитися від подальшого
дітонародження.
Визначте типи гамет, які утворюють пробанд і її чоловік (генотипово здоровий). Чи можливе
народження у них здорової дитини? Дайте пояснення.
2. У новонародженого спостерігається алкогольний синдром плода (АСП). Його мати під час
вагітності вживала пиво та інші алкогольні напої. До якого виду мінливості належить
захворювання дитини? Чи можна очікувати алкогольний синдром плода у онуків цієї жінки?
3. Ангіоматоз сітківки успадковується як домінантна ознака з пенетрантністю 50 %.
Визначте ймовірність захворювання у сім'ї, де обидва батьки гетерозиготні за ангіоматозом.
Основна:
1. Медична біологія : підручник / За ред. В.П.Пішак, Ю.І.Бажора та ін. – Вінниця: НОВА
КНИГА, 2004. - 652 с. – С. 157-163, 172-176
2. Медична біологія : підручник / За ред. В.П.Пішак. Ю.І.Бажора та ін. – Вінниця: НОВА
КНИГА, 2009. - 608 с. – С. 157-161,170-174
генетики для студентів ВНМЗ України IV рівня акредитації / Дубінін С.І., Улановська-Циба
Н.А., Ваценко А.В. – Полтава, 2012. - 336 с. – С.84-93
О.В.Овчаренко. – Полтава, 2014. - 103 с. - С.13-21
Додаткова:
4. Слюсарев А.О. Біологія : підручник для вузів / Слюсарев А.О., Жукова С.В. – К.:«Вища
школа». – 1992. – 422с.
«Крок-1. Загальна лікарська підготовка» / За ред. В.Ф.Москаленка, О.П.Волосовця, І.Є.
Булах, О.П.Яворовського, О.В.Романенка, Л.І.Остапюк. – К: «Медицина», 2004. – 366 с.
Тема заняття № 14 Основи медичної генетики. Методи вивчення
спадковості людини: генеалогічний та близнюковий.
1. Актуальність теми: Особливість антропогенетики та надзвичайно важливої її складової –
медичної генетики - полягає у особливостях об’єкту вивчення – людини. Як істота біосоціальна,
людина з одного боку морально, етично і законодавчо унеможливила застосування основного
методу генетичних досліджень – гібридологічного, з іншого - поставила перед антропогенетикою
надзвичайно високі завдання:
- вивчення закономірностей успадкування нормальних та патологічних ознак і властивостей;
- визначення повної нуклеотидної послідовності геному людини, побудови генетичних карт
хромосом та створення банків генів;
- ранньої діагностики спадкової патології шляхом удосконалення методів пренатальної діагностики і
експрес-діагностики;
- профілактики спадкових хвороб шляхом широкого впровадження медико-генетичного
консультування;
- розробки методів генної терапії спадкових хвороб на основі генної інженерії;
- виявлення генетично небезпечних чинників середовища і розробки методів їх нейтралізації тощо.
На відміну від класичних генетичних об’єктів (гороху та дрозофіли), людина має ряд
особливостей, які ускладнюють її генетичне вивчення: повільна зміна поколінь (близько 25 років і в
багатьох країнах цей показник зростає), велика тривалість життя, обмежена кількість дітей в сім’ї,
широкий поліморфізм, відсутні гомозиготні лінії, різноманітні природні і соціальні умови життя.
Для рішення завдань антропогенетики використовують різноманітні методи досліджень:
генеалогічний, близнюковий, цитогенетичний, біохімічний, ДНК – діагностики, дерматогліфічний,
імунологічні, гібридизації соматичних клітин, секвенування.
Запроваджений у практику Ф. Гальтоном наприкінці ХІХ ст. генеалогічний метод дозволяє
визначити:
- спадковою чи не спадковою є ознака;
- тип і характер успадкування;
- зиготність членів родоводу;
- пенетрантність та експресивність гена;
- гено- і фенокопії;
- прогноз стосовно успадкування ознак нащадками.
Близнюковий метод також введений в медичну практику Ф.Гальтоном ще у 1876 р. Метод
дозволяє визначити роль генотипу та середовища в експресії ознак і властивостей. Для оцінки ролі
спадковості і середовища в розвитку тієї чи іншої кількісної ознаки використовують формулу
Хальцінгера.
Знання особливостей людини як генетичного об’єкту, розуміння біосоціальності людини,
суті та вирішувальних можливостей антропогенетичних методів дослідження дає можливість лікарю
диференціювати спадкові хвороби та прогнозувати здоров’я нащадків.
➢ Довести значення медичної генетики у підготовки спеціаліста-медика;
➢ Сформувати у студентів уявлення про людину як специфічний об’єкт генетичного аналізу.
➢ Проаналізувати етапи розвитку медичної генетики та її досягнення;
➢ Проаналізувати значення різних методів генетики для вивчення спадковості у людини;
➢ Пояснити методику та правила складання родоводів та їх аналізу;
➢ Скласти родоводи за даними анамнезу;
➢ Навчити вирішувати ситуаційні задачі з медичної генетики;
Назви
дисциплін
Загальна • Визначити значення різних методів для вивчення спадковості людини;
біологія • володіти знаннями про генетичний аналіз у людини;
10-11 кл. • володіти медико-генетичною термінологією;
• аналізувати значення різних методів генетики людини для встановлення
спадкової патології;
• проводити проспективний та перспективний аналіз успадкування різних
ознак та спадкових хвороб у людини;
• складати родоводи за анамнезом та проводити їх аналіз.
Пробанд - особина, для якої складається родовід (ним може бути хвора
або здорова людина — носій певної нормальної або
патологічної ознаки)
Сибси - брати і сестери пробанда
Генеалогічний метод - ґрунтується на простеженні будь-якої ознаки у ряді поколінь з
(Ф. Гальтон, 1865) вказівкою родинних зв'язків між членами родоводу.
Близнюковий метод - дозволяє встановити значення генотипу та середовища у
визначенні ознаки.
Конкордантна ознака - досліджувана ознака, яка проявляється у обох близнят пари з
однаковою експресивністю
Дискордантність - відсутність ознаки у одного із близнят
Дерматогліфіка - вивчення рельєфу шкіри на пальцях, долонях і підошвах.
Дактилоскопія - один із розділів дерматогліфіки —вивчення візерунків на
подушечках пальців
Пальмоскопія - один із розділів дерматогліфіки — вивчення візерунків на
долонях
Плантоскопія - один із розділів дерматогліфіки —вивчення візерунків підошв.
Популяційно-статистичний - дозволяє вивчати: генетичний склад популяцій людей, частоти
(популяційно-генетичний) генів у різних популяціях.
метод
1. Основи медичної генетики.
2. Людина як специфічний об’єкт генетичного аналізу.
3. Методи вивчення спадковості людини.
4. Генеалогічний метод. Правила побудови родоводів. Генетичний аналіз родоводів.
5. Близнюковий метод. Визначення впливу генотипу та довкілля в прояві патологічних ознак
людини.
6. Дерматогліфічний, імунологічний та методи гібридизації соматичних клітин.
1. Вивчити та замалювати генетичні символи, які використовують для складання родоводів
2. Складання родоводів, проведення аналізу, визначення типу успадкування та генотипів членів
родоводу.
3. Визначення коефіцієнту спадковості (близнюків метод).
Основні закономірності спадковості та мінливості були відкриті завдяки застосуванню
гібридологічного методу генетичного аналізу (Г.Мендель, 1865р). Для людини, як об’єкту
генетичних досліджень, даний метод не може бути застосований. По–перше, для людини не може
бути застосоване штучно спрямоване схрещування. По–друге, невелика чисельність нащадків
робить неможливим застосування статистичного підходу. По–третє, довга зміна поколінь (в
середньому через 25 років) дає можливість за життя спостерігати зміну лише 3–4 поколінь. Також
вивченню генетики людини заважає велика кількість груп зчеплення та генотиповий і фенотиповий
поліморфізм, значний вплив факторів середовища на експресивність і пенетрантність ознак.
Всі перераховані особливості привели вчених до розробки специфічних методів вивчення
генетики людини, а сучасні експериментальні методи дозволили встановити групи зчеплення майже
по кожній хромосомі, розшифрувати генетичний код. Значну допомогу у вивченні генетики
мультифакторіальних ознак вносить біометричний підхід (Ф. Гальтон, 1865), можливості якого
збільшилися завдяки застосуванню сучасної комп’ютерної техніки.
Методи вивчення спадковості у людини.
Генеалогічний метод (Ф. Гальтон, 1865) ґрунтується на простеженні будь-якої ознаки у ряді
поколінь з вказівкою родинних зв'язків між членами родоводу. Генеалогія, у широкому розумінні
слова — родовід людини.
Збирання даних починається з пробанда — особи, для якої складається родовід (ним може бути
хвора або здорова людина — носій певної нормальної або патологічної ознаки). Братів і сестер
пробанда називають сибсами. Метод включає такі етапи: збір відомостей про сім'ю, складання
родоводу та генеалогічний аналіз.
Для складання родоводу проводять короткі записи про кожного члена родоводу з точною
вказівкою його спорідненості у відношенні до пробанда (анамнез). Потім роблять графічні
зображення родоводу; для складання схеми прийняті стандартні символи.
При складанні родоводу покоління можна позначати римськими цифрами зверху вниз (зліва від
родоводу). Потомство одного покоління (сибси) розташовується в одному горизонтальному ряду у
порядку народження (зліва направо). У межах одного покоління кожен член позначається
арабськими цифрами, у тому числі чоловіки і жінки сибсів. Кожен член родоводу може бути
позначений відповідним шифром, наприклад ІІ - 5, III - 7 (див. рис. 5).
Генеалогічний метод тим інформативніший, чим більше є достовірних відомостей про наявність
конкретних ознак у родичів пробанда. При збиранні генетичних відомостей і їх аналізі необхідно
мати на увазі, що ознака може проявитися з різною експресивністю та неповною пенетрантністю.
Після складання родоводу починається другий етап — генеалогічний аналіз, метою якого є
встановлення генетичних закономірностей.
Генеалогічний метод дозволяє встановити:
• характер успадкування ознаки;
• тип успадкування (А-Д, А-Р, Х-Д, Х-Р);
• зиготність пробанда та інших членів родоводу;
• ймовірність появи ознаки у пробанда, його майбутніх дітей;
• експресивність та пенетрантність ознаки (при аналізі багатьох родоводів за однаковою
ознакою);
• по якій лінії (батьківської або материнської) передається ознака.
У випадку виявлення спадкового характеру ознаки необхідно встановити тип успадкування:
домінантний, рецесивний, зчеплений зі статтю (рис. 2...5).
Рис. 2. Аутосомно-домінантний (А-Д) тип
успадкування (полідактилія)
Аутосомно-домінантний тип успадкування
характеризується такими ознаками:
1. Ознака спостерігається в родоводі по
вертикалі (передається із покоління в покоління).
При відносно великій кількості сибсів – і по
горизонталі.
2. Хворіють особини чоловічої та жіночої статі в
однаковій мірі.
3. Один з батьків, як правило має ознаку
(хворий).
4. Ймовірність прояву ознаки у нащадків
становить 50%-100% (при гетерозиготності одного з
батьків) – 50%, 75% - при гетерозиготності двох
батьків, 100% - при гомозиготності одного з батьків.
5. У особин без визначеної ознаки, як правило
вона у нащадків не проявляється (при умові неповної пенетрантності і варіабельної експресивності
може передаватися через покоління)
Рис. 3. Аутосомно-рецесивнийний (А-Р)
тип успадкування (фенілкетонурія).
Аутосомно-рецесивний тип успадкування

характеризується такими ознаками:
1. Ознака спостерігається в родоводі по
горизонталі (хворіють сибси – рідні, двоюрідні).
2. Хворіють особини чоловічої та жіночої
статі в однакової мірі.
3. Батьки хворої дитини частіше фенотипово
здорові (гетерозиготні носії мутантного гену).
4. Ймовірність прояву ознаки у нащадків
становить 25% (при гетерозиготності двох
батьків).
5. При прояві А-Р ознак часто спостерігається
кровна спорідненість батьків хворого (яка може бути невідомою членам сім’ї ).
Рис. 4. Х-зчеплений рецесивний
(Х-Р) тип успадкування
(гемофілія)
Х-зчеплений рецесивний
тип успадкування
характеризується такими
ознаками (рис.4):
1. Ознака спостерігається в родоводі по горизонталі та вертикалі, часто через покоління,
хворіють сибси – рідні, двоюрідні, родичі з боку матері - дядьки пробанда.
2. Хворіють переважно особини чоловічої статі.
3. Батьки хворої дитини частіше фенотипово здорові, можуть бути хворі збоку матері (жінки
гетерозиготні носії мутантного гену).
4. Ймовірність прояву ознаки у нащадків становить 25% (при гетерозиготності матері, від
гемізиготного батька ознака передається донькам, але фенотипово у них не проявляється).
5. Деякі ознаки в рідких випадках можуть проявлятися у жінок (не летальні ознаки, наприклад,
дальтонізм).
Рис. 5. Х-зчеплений домінантний
(Х-Д) тип успадкування (вітамін-
D-резистентний рахіт).
Х-зчеплений домінантний тип

успадкування характеризується
такими ознаками (рис. 5):
1. Ознака однаково прояв-
ляєтьсяяк у чоловіків, так і у жінок.
2. Ознака проявляється в
гетерозиготному стані у жінок, у
чоловіків – в гемізиготному стані.
3. Ймовірність прояву ознаки у
дітей становить 25-50% при
гетерозиготності одного з батьків.
4. Жінка може передавати цей
ген дочкам і синам (при генотипі — ХАХа, ймовірність успадкування Х-хромосоми з домінантним
мутантним геном становить 50%).
5. Гемізиготні чоловіки (ХАУ) передають цей ген з Х-хромосомою тільки усім дочкам, сини, які
мають у своєму генотипі тільки одну материнську Х-хромосому, цей ген від батька не успадковують
(ймовірність успадкування ознаки – 25%).
Близнюковий метод (Ф. Гальтон,1876; Г.Сименс, 1924) — один з традиційних класичних
методів вивчення генетики людини. Серед близнюків виділяють дві групи: однояйцеві (монозиготні
- MZ) і двояйцеві (дизиготні - DZ). На сьогодні в середньому на кожні 100 пологів приходиться одне
народження близнюків. Демографи розрахували, що на Землі проживає близько 50 млн. пар
близнюків. Приблизно одну третину всіх близнюків складають однояйцеві, а дві третини —
двояйцеві.
Близнюковий метод дозволяє встановити значення генотипу та середовища у визначенні ознаки.
Для встановлення зиготності (MZ чи DZ) зараз використовують полісимптомний аналіз, в
основі якого методика Сименса (1924), з урахуванням морфологічних, фізіологічних, біохімічних,
імунологічних та психологічних показників.
Якщо досліджувана ознака проявляється у обох близнят пари з однаковою експресивністю, їх
називають конкордантними (лат. соncordre — бути згідним, подібним). Конкордантність — це
подібність за досліджуваною ознакою між близнюками (визначається у %). Відсутність ознаки у
одного із близнят — дискордантність.
Таблиця 1. Конкордантність (у %) деяких ознак людини у близнят

(MZ - монозиготних, DZ - дизиготних).
Ознаки MZ DZ
Нормальні ознаки
Групи крові АВО, Rh 100 46
Колір очей 99,5 28
Колір волосся 97 23
Папілярні візерунки 92 40
Активність карбоангідрази 79 47
Патологічні ознаки
Діабет 84 16
Коронарний тромбоз 26 13,8
Клишоногість 32 3
Артеріальна гіпертонія 25 9,4
Розщілина губи 33 5
Природжений вивих стегна 41 3
Паралітичний поліомієліт 36 6
Бронхіальна астма 19 4,8
Кір 98 94
Епідемічний паротит 82 74
Туберкульоз 37 15
Дифтерит 50 38
Епілепсія 67 3
Шизофренія 70 13
Гіпертонія 26,2 10
Ревматизм 20,3 6,1
З іншого боку, аналіз успадкування ознак у дизиготних близнят дозволяє проаналізувати інший
варіант – впливоднакових умов середовища на фенотиповий прояв ознак при різних генотипах.
Для встановлення впливу генотипу на визначення ознаки застосовують формулу К. Хольцингера,
де Н — коефіцієнт спадковості (англ. hеrdity — спадковість),k(MZ), — коефіцієнт парної кореляції
для однояйцевих близнят (% конкордантності) іk(DZ)— коефіцієнт парної кореляції для дизиготних
близнят (% конкордантності).
При Н, що дорівнює одиниці, ознака цілком визначається генотипом; при Н, що дорівнює нулю,
визначальну роль відіграє вплив середовища. Коефіцієнт Н, який становить 0,5 свідчить про
однаковий вплив спадковості і середовища на визначення і формування ознаки.
Вплив середовища позначається літерою Е, вплив спадковості і середовища визначається
формулою: Н + Е = 1 (100%),тоді Н = 1 – Е , де Н – величина, яка визначає вплив генотипу у
визначенні ознаки, а Е = 1 – Н.
Метод дерматогліфіки (Ф. Гальтон, 1892).
Дерматогліфіка — це вивчення рельєфу шкіри на пальцях, долонях і підошвах. На відміну від
інших частин тіла тут є епідермальні виступи — гребені, які утворюють складні візерунки.
Візерунки на пальцях і долонях строго індивідуальні, як і генотип людини. На Землі немає людей з
однаковими малюнками на пальцях (крім монозиготних близнят). Один із розділів дерматогліфіки
— дактилоскопія (вивчення візерунків на подушечках пальців). Інші розділи дерматогліфіки —
пальмоскопія (малюнки на долонях) — плантоскопія (вивчення дерматогліфіки підошв).
Дактилоскопія. Гребеніна шкірі пальців рук відповідають сосочкам дерми, тому їх називають
також папілярними лініями, рельєф цих виступів повторює шар епідермісу. Міжсосочкові заглибини
утворюють борозенки.
Повне формування деталей будови дотикових візерунків завершується до шести місяців, після
чого вони залишаються незмінними до кінця життя. Дерматогліфічні дослідження мають важливе
значення у визначенні зиготності близнят, у діагностиці деяких спадкових хвороб, у судовій
медицині, у криміналістиці для ідентифікації особи.
Пальмоскопія. Рельєф долоні дуже складний, у ньому виділяють ряд полів, подушечок і
долонних ліній. Центральну долонну ямку оточують шість підвищень — подушечок. Біля основи
великого пальця — тенар,
Рис. 6. Варіанти візерунків

пальця:
А – відбитки;
Б - схематичне розташування
гребінців, ліній та три радіусів:
1 – концентричний узор;
2 – петлі;
3 – дуга.
біля протилежного краю долоні — гіпотенар, навпроти міжпальцевих проміжків знаходиться
чотири міжпальцеві подушечки. Біля основи II, III, IV і V пальців знаходяться пальцеві трирадіуси
— місця, у яких сходяться три напрямки папілярних ліній, їх позначають латинськими літерами а, b,
с, d. Поблизу браслетної складки, яка відділяє кисть від передпліччя, розташовується головний
(осьовий) долонний трирадіус. Якщо провести лінії від трирадіусів а, d до t, то утворюється кут
долоні atd, у нормі він не перевищує 57°, а при хромосомних хворобах змінюється (див. рис 7).
Частота візерунків варіює у різних популяціях.
Підрахунок кількості трирадіусів дає уявлення про
інтенсивність візерунка, вона тим вища, чим менше дуг і
більше петель. Індивідуальні особливості шкірних візерунків
зумовлені спадково. Це доведено генетичними дослідженнями,
зокрема, близнюковим методом на моно- та дизиготних
близнятах. Коефіцієнт конкордантності для монозиготних
близнюків складає 0,8 - 0,9. У дизиготних близнюків
конкордантність не перевищує 0,3 - 0,5. На підошві ніг також є
шкірні візерунки. їх вивчення складає предмет плантоскопії.
Рис 7. Кут atd в нормі і при хромосомних хворобах: 1 -
синдром Патау; 2 - синдром Дауна; 3 - синдром
Шерешевського-Тернера; 4 - норма; 5 - синдром
Клайнфельтера.
Широкі дослідження по вивченню особливостей

дерматогліфіки дозволили зробити висновок, що кількісні
показники рельєфу гребенів шкіри програмуються полігенною
системою, яка включає невелику кількість адитивнодіючих полімерних генів.
Популяційно-статистичний (популяційно-генетичний) метод дозволяє вивчати:
генетичний склад популяцій людей, частоти генів у різних популяціях. Проводять безпосереднє
вибіркове дослідження частини популяції або вивчають архіви лікарень та інших медичних
закладів, а також проводять опитування населення шляхом анкетування. Вибір способу залежить
від мети дослідження. Останній етап полягає у математичномуаналізі одержаних даних.
Одним з найбільш простих і універсальних методів аналізу частот генотипів та генів в
популяції є метод запропонований Г. Харді і В. Вайнбергом (1908). Розроблено ряд інших
спеціальних математичних методів аналізу генетичної структури популяцій та процесів, які
відбуваються на цьому рівні життя. Досліджувані популяції можуть розрізнятися за біологічними
ознаками, географічними умовами життя, економічним станом. Вивчення поширення генів на
певних територіях показує, що їх можна розділити на такі категорії:
1) мають універсальну поширеність. Такі гени зустрічаються у всіх регіонах і популяціях, але
з різною частотою (до них належить більшість відомих генів - це гени фенілкетонурії, галактоземії,
гемофілії, деяких форм розумової відсталості). Наприклад, ген фенілкетонурії зустрічається з
частотою 1% у населення Європи; ген дальтонізму з частотою - 7 % у чоловіків та 13 % - у жінок (у
гетерозиготному стані).
2) зустрічаються локально, переважно у певних регіонах, популяціях; наприклад, ген серпо-
подібно-клітинної анемії, який поширений у країнах Африки і Середземномор'я, де
розповсюджена малярія.
Знання генетичного складу популяцій населення має велике значення для медицини,
зокрема, для соціальної гігієни, медичної генетики, медико-генетичного консультування.
Імунологічні (імуногенетичні) методи.
Це методи вивчення генетичних закономірностей з
використанням імунологічних реакцій (взаємодія антиген
–– антитіло з утворенням комплексів).
Імуногенетичні методи дозволяє вивчати:
- генетичну детермінованість та поліморфізм імунних
систем;
- генетику імуноглобулінів та системи комплімента;
- генетику комплексу гістосумісності, трансплантаційних
антигенів факторів імунорегуляції;
- генетику системи HLA людини і генетичне визначення
резистентності до хвороб, які залежать від даної системи;
- поліморфізм еритроцитарних антигенів та генетику
груп крові.
Для досліджень використовується:
- біологічні рідини (кров, слина, спинно – мозкова
рідина) і тканини;
- культури клітин (HLA, залоз внутрішньої секреції, кісткового мозку, лейкоцитів).
Для встановлення відповідних генів визначають їх генетичні маркери (детермінанти) ––
антигени.
Рис.2. Схема гібридизації соматичних клітин з утворенням синкаріонів (гетерокаріонів).
Імуногенетичні методи важливі для рішення проблем трансплантації органів та тканин, для
діагностики спадкової патології моногенних та мультифакторіальних хвороб; для виявлення
генетичної схильності та резистентності до хвороб; для встановлення генетичних карт хромосом
людини; кореляції між імунологічними маркерами і захворюваннями.
Методи генетики соматичних клітин.
В 60-х роках були розроблені методики, які дозволили вирощувати клітини в штучних
умовах та вивчати клітинні процеси в експериментальних умовах. Це сприяло розробці методів
генетики соматичних клітин (ГСК). За допомогою таких методів вивчають спадковість та мінливість
на культурах соматичних клітин, що компенсує неможливість застосування до людини
гібридологічного аналізу.
Методи ГСК базуються на вирощуванні клітин людини в штучних умовах, з подальшим
аналізом клітинних генетично детермінованих процесів (в першу чергу, процесів обміну речовин).
Для генетичних досліджень використовують:
1) вирощування культури клітин;
2) клонування;
3) селекцію клітин;
4) гібридизацію клітин.
Методи генетики соматичних клітин дозволяють:
1. вивчати зчеплення генів та їх локалізацію в хромосомах;
2. встановити первинну дію генів та їх взаємодію;
3. вивчати генетичну гетерогенність спадкової патології;
4. діагностувати спадкову патологію в пренатальному періоді.
1. Заповнити таблицю «Типи успадкування ознак»:
Типи успадкування Показники визначення ознак
Аутосомно-домінантний (А-Д) тип успадкування
Аутосомно-рецесивний (А-Р) тип успадкування
Х-зчеплений домінантний (Х-Д) тип
успадкування
Х-зчеплений рецесивний (Х-Д) тип успадкування
У- зчеплений тип успадкування
1. Сколіоз – викривлення хребта. За даними C. Аутосомно-домінантному
вчених в 60-70 роки 20-го століття вважали, що D. Аутосомно-рецесивному
захворювання успадковується за аутосомно- E. Мітохондріальному
домінантним типом. Але при аналізі різних 3. Міотонічна дистрофія характеризується
родоводів родин з випадками сколіозу доведено, м’язовою слабкістю, міотонією, серцевою
що ознака характеризується варіабельною аритмією. Аналіз родоводу встановив:
експресивністю та неповною пенетрантністю. захворювання виявляється у кожному поколінні,
Частота ознаки збільшена в родинах хворих. однаково у особин обох статей,батьки в
Такі особливості прояву ознаки вказують на: однаковій мірі передають захворювання дітям.
A. Мультифакторіальний тип успадкування. Визначте тип успадкування захворювання:
B. Аутосомно-домінантний тип A. У – зчеплене успадкування
успадкування. B. Аутосомно - рецесивний
C. Аутосомно-рецесивний тип C. Х – зчеплений домінантний
успадкування. D. Х – зчеплений рецесивний
D. Х-зчеплений тип успадкування. E. Аутосомно - домінантний
E. Залежність прояву ознаки тільки від 4. В генетичну консультацію звернулась жінка,
зовнішніх факторів. в родині якої проявляється хвороба синдром
2. У деяких народів мають місце шлюби між Ригера (порушення функції зору, олігодонтія,
родичами. При якому типі успадкування в таких конічна форма передніх зубів, гіпоплазія
родинах найчастіше народжуються хворі діти? нижньої щелепи). З анамнезу стало відомо, що
A. Х-зчепленому рецесивному батько пробанда здоровий, мати та брат матері –
B. Х-зчепленому домінантному хворі. Дід з боку матері теж був хворий, а бабка
– здорова. Визначте тип успадкування синдрому D. Полісомія за У-хромосомою
Ригера: E. Трисомія за ауто сомами
A. Аутосомно-домінантний 8. У подружжя народився син, хворий на
B. Аутосомно-рецесивний гемофілію. Батьки здорові, а дідусь за
C. Х-зчеплений рецесивний материнською лінією також хворий на
D. Х-зчеплений домінантний гемофілію. Визначте тип успадкування ознаки.
E. У-зчеплений A. Рецесивний, зчеплений зі статтю
5. При диспансерному обстеженні хлопчику 7 B. Аутосомно-ресесивний
років встановлено діагноз – синдром Леша- C. Домінантний, зчеплений зі статтю
Наяна. Батьки здорові, але у дідуся за D. Неповне домінування
материнською лінією таке ж захворювання. E. Аутосомно-домінантний
Який тип успадкування захворювання? 9. Чоловік, який страждав на спадкову хворобу,
A. Аутосомно-рецесивний одружився із здоровою жінкою. У них
B. Домінантний, зчеплений зі статтю народилося 5 дітей: три дівчинки та два
C. Рецесивний, зчеплений зі статтю хлопчики. Всі дівчатка успадкували хворобу
D. Аутосомно-домінантний батька. Який тип успадкування данного
E. Неповне домінування захворювання?
6. Дівчинка 16 років звернулась до стоматолога A. Аутосомно-домінантний
з приводу темної емалі зубів. При вивченні B. Аутосомно-рецесивний
родоводу встановлено, що дана патологія C. Домінантний, зчепленний з Х-
передається від батька всім дівчаткам, а від хромосомою
матері - 50 % хлопчиків. Який тип успадкування D. Зчепленый з У-хромосомою
захворювання? E. Рецесивний, зчеплений з Х- хромосомою
A. Аутосомно-рецесивний 10. До лікаря-генетика звернувся юнак 18 років
B. Домінантний, зчеплений з Y- астенічної статури: вузькі плечі, широкий таз,
хромосомою високий зріст, незначне оволосіння на обличчі.
C. Рецесивний, зчеплений з Х-хромосомою Виражене розумове відставання. Було
D. Аутосомно-домінантний встановлено попередній діагноз: синдром
E. Домінантний, зчеплений з Х- Клайнфельтера. Який метод медичної генетики
хромосомою допоможе підтвердити даний діагноз?
7. Зміни в каріотипі людини викликають A. Цитогенетичний
хромосомні хвороби. Вкажіть, які з цих B. Генеалогічний
порушень є летальними: C. Близнюковий
A. Моносомії аутосом D. Дерматогліфика
B. Моносомі Х-хромосоми E. Популяційно-статистичний
C. Трисомія за Х-хромосомою
2. Тестові завдання другого рівня складності (декілька правильних відповідей)
1.Генеалогічний метод дає можливість визначити:
а) характер ознаки (спадкова чи неспадкова);
б) кількість хромосом у каріотипі;
в) тип успадкування ознаки;
г) ступінь впливу зовнішнього середовища і генотипа на формування ознаки;
д) вірогідність ризику прояву спадкової ознаки у нащадків.
2. Для аутосомно–домінантного типу успадкування характерно:
а) ознака успадковується сином від батька;
б) ознака проявляється в кожному поколінні;
в) ознака проявляється однаково серед представників обох статей;
г) ознака проявляється в одного або обох батьків хворої дитини;
д) батьки хворої дитини фенотипово здорові.
3. Для аутосомно–рецесивного типу успадкування характерно:
а) батьки хворої дитини фенотипово здорові;
б) хворіють переважно чоловіки;
в) хворіють особини чоловічої та жіночої статі в однаковій мірі;
г) ознаки, виявлені не в усіх поколіннях;
д) наявність хворих у всіх поколіннях (за вертикаллю);
4. При вивченні родоводу сім’ї, в якій трапляється іхтіоз, виявлено, що ознака трапляється в
усіх поколіннях тільки у чоловіків, успадковується від батька до сина. Як успадковується
іхтіоз?
а) зчеплений з Х–хромосомою рецесивний;
б) зчеплений з У–хромосомою;
в) аутосомно-домінантний;
г) голандричний;
д) аутосомно-рецесивний?
5. Під час генеалогічного аналізу можна визначити тип успадкування ознаки. Які з вказаних
ознак у людини мають аутосомно-рецесивний тип успадкування?
а) серпоподібноклітинна анемія;
б) іхтіоз;
в) альбінізм;
г) фенілкетонурія;
д) полідактилія.
3. Генетичні задачі:
1. В сім'ї спостерігається одна з форм глухонімоти. Пробанд – глухоніма дівчинка, ії брат, мати і
батько здорові. 3 боку батька пробанда тітка і дід здорові, а бабуся глухоніма. У матері пробанда є
глухонімий брат і здорові брат і сестра. Дід і бабуся з боку матері – з нормальним слухом. Складіть
родовід. Визначте тип успадкування ознаки і генотипи членів родоводу.
2. Пробанд – хлопчик з ластовинням. У його брата ластовиння немає, сестра – з ластовинням. Мати і
батько пробанда з ластовинням. Батько був одружений двічі. Від другої жінки - дочка і два сини, всі
без ластовиння. Складіть родовід, визначте характер успадкування ознаки і генотипи всіх осіб
родоводу.
3. Пробанд – чоловік, що страждає природженою катарактою, що була у його матері, а також у
дядька і бабусі за материнською лінією. Дід і тітка з боку матері, чоловік тітки і три її сини здорові.
Батько пробанда, тітка за батьківською лінією, а також дід і бабуся з боку батька, жінка пробанда, її
сестра, два брати і батьки здорові. Із трьох дітей пробанда два сини здорові, а дочка хворіє
природженою катарактою. Складіть родовід і визначте тип успадкування даного захворювання.
Основна:
2004. - 652 с. – С.
2009. - 608 с. – С.
для студентів ВНМЗ України IV рівня акредитації / Дубінін С.І., Улановська-Циба Н.А.,
Ваценко А.В. – Полтава, 2012. - 336 с. – С.
О.В.Овчаренко. – Полтава, 2014. - 103 с. - С.
Додаткова:
«Крок-1. Загальна лікарська підготовка» / За ред. В.Ф.Москаленка, О.П.Волосовця, І.Є. Булах,
Тема заняття № 15 Хромосомні хвороби. Цитогенетичний метод їх
діагностики.
1.Актуальність теми: Значну частину спадкових патологій людини становлять хромосомні
хвороби, тобто хвороби пов’язані з хромосомним та геномним рівнем організації генетичного
матеріалу. В основі хромосомних хвороб лежать порушення структури, зміни кількості окремих
хромосом і їх плоїдності. Більшість хромосомних порушень несумісні з життям, тому ембріони і
плоди елімінуються ще в організмі матері на різних строках вагітності, або новонароджені мають
обмежений постнатальний період.
В медичнійпрактиці для підтвердження діагнозу хромосомної хвороби визначають каріотип
пацієнта за допомогою цитогенетичних методів. Основним методом вивчення каріотипу є метод
каріотипування. За допомогою каріотипування вивчають кількість хромосом та їх структуру у
клітинах пацієнта. По мірі удосконалення цитогенетичних методів, особливо таких, як диференційне
забарвлення хромосом і молекулярно-генетичних, відкрилися нові можливості для виявлення
раніше не описаних хромосомних синдромів і для встановлення зв’язку між каріотипом і фенотипом
при незначних змінах хромосом. При медико-генетичному консультуванні за підозри на порушення
каріотипу за статевими хромосомами використовують експрес-методи визначення Х- та У-
хроматину. Проте дані експрес-досліджень підлягають подальшому уточненню за допомогою
методу каріотипування.
Знання сутності, механізмів виникнення, чинників, класифікації та діагностики хромосомних
хвороб є важливою частиною медичної освіти. Діагностика хромосомних аномалій необхідна в
практиці лікарів різних спеціальностей (генетиків, акушер-гінекологів, педіатрів, невропатологів,
ендокринологів, хірургів).
➢ Класифікувати спадкові хвороби за рівнем порушення генетичного матеріалу та значенням
середовищних факторів;
➢ Проаналізувати значення цитогенетичного методу для встановлення спадкової патології;
➢ Довести значення теми у медикобіологічної підготовки спеціаліста;
➢ Навчити вирішувати ситуаційні задачі;
➢ Проводити перспективний аналіз за даними цитогенетичного методу.
інтеграція).
Назви
дисциплін
Загальна • Мати уявлення про сучасну класифікацію спадкових хвороб;
біологія • володіти знаннями медикогенетичної термінології;
10-11 кл. • вміти визначати порушення каріотипу за каріограмами,
• вміти працювати з мікроскопами та вивчати метафазні пластинки;
• застосовувати знання для перспективного аналізу,
• проводити аналіз каріотипів хворих зі спадковою патологією та описувати
основні фенотипові зміни;
• ідентифікувати Х- та У-хроматин;
• пояснювати механізми виникнення хромосомних порушень.
4.1 Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при
Хромосомні патології, спричинені структурними порушеннями (абераціями) певних
захворювання хромосом або змінами їх кількості.
Геномні мутації – нерозходження хромосом у мейозі. Основна причина виникнення
хромосомних хвороб, пов’язаних із зміною числа хромосом.
Поліплоїдія — кратне збільшення числа хромосом в клітинах рослин або тварин.
Гаплоїдія — протилежне поліплоїдії явище, що полягає в кратному зменшенні числа
хромосом в потомства порівняно з материнською особиною.
Анеуплоїдія — явище, при якому клітини організму містять число хромосом, некратне
гаплоїдному (ординарному). Серед анеуплоїдів розрізняють гіперформи —
організми з набором хромосом, збільшеним на одну або більш, і гіпоформи
— із зменшеним на одну або більш набором хромосом.
Хромосо́мні абера́ції (абера́ції хромосо́много ти́пу, хромосомні мутації, хромосомні перебудови)
— порушення структури хромосом, які відбуваються синхронно в обох
хроматидах. Класифікують делеції (видалення ділянки хромосоми), інверсії
(зміна порядку генів ділянки хромосоми на зворотний), дуплікації
(повторення ділянки хромосоми), транслокації (перенесення ділянки
хромосоми на іншу). Хромосомні перебудови носять, як правило,
патологічний характер і нерідко призводять до загибелі організму.
Х-статевий - особливі хроматинові тільця клітинних ядер особин жіночої статі у людини
хроматин та інших ссавців. Розташовуються біля ядерної оболонки, на препаратах
зазвичай мають трикутну або овальну форму; розмір 0,7-1,2 мк. Статевий
хроматин утворений однією з Х-хромосом жіночого каріотипу і може бути
виявлений у будь-якої тканини людини (в клітинах слизових оболонок,
шкіри, крові, біопсированої тканини), Найбільш простим дослідженням
статевого хроматину є дослідження його в клітинах епітелію слизової
оболонки порожнини рота.
Y-статевий -це часточка, що інтенсивно січеться, яка за величиною й інтенсивністю
хроматин світіння відрізняється від інших хромоцентрів. Він виявляється в ядрах
клітин чоловіків. Кількість тілець відповідає числу Y-хромосом у каріотипі.
1.Класифікація спадкових хвороб людини.
2. Хромосомні хвороби, що зумовлені порушенням кількості чи структури
хромосом,цитогенетичні механізми, сутність.
3. Цитогенетичні методи.Каріотипування. Аналіз каріотипів хворих зі спадковими хворобами.
Визначення X- та Y-статевого хроматину як методу діагностики спадкових хвороб людини.
4.3. Практичні роботи(завдання), які виконують на занятті:
1. Проаналізувати родовіди
2. Рішення ситуаційних задач з медичної генетики.
3. Заповнити таблицю: «Зв'язок між кількісттю Х-хромосом, кількістю тілець Барра в соматичних
клітинах слизової оболонки порожнини рота та кількістю «барабанних паличок» в ядрах
лейкоцитів».
Спадкові хвороби, залежно від рівня порушення спадкового матеріалу, поділяються на
хромосомні та генні. Генні хвороби, в свою чергу, поділяються на моногенні та полігенні, серед яких
є хвороби, на прояв та розвиток яких значною мірою впливають фактори середовища –– це
мультифакторіальні хвороби (хвороби із спадковою схильністю).
Виникнення хромосомних хвороб пов’язано з порушеннями розходження хромосом під час
першого та другого ділення анафази мейозу, а також з виникненням хромосомних аберацій
(делеціями, дуплікаціями, транслокаціями та іншими порушеннями структури).
Делеції приводять до порушень –– часткові моносомії, вони можуть виникати на усіх стадіях
геметогенезу і після завершення мейозу. Наслідок –– утворення незбалансованих гамет.
Часткові трисомії виникають 2 шляхами:
1) це дуплікації ділянок хромосом denovo;
2) успадковуються від фенотипово здорових батьків –– носіїв збалансованих
транслокацій або інверсій.
3) За останні роки в цитогенетиці людини встановлені майже всі варіанти геномних або
хромосомних мутацій по кожній парі хромосом.
4) Хромосомні аномалії виникають також і на ранніх етапах ембріонального розвитку
при дробінні. Наслідок таких змін - мозаїцизм, при якому одні клітини матимуть нормальний
каріотип, а інші –– мутаційний. Організми–мозаїки можуть мати 23 чи більшу кількість
клітинних клонів. Патологія визначається кількістю змінених клітин та характерів мутації (по
аутосомах, гоносомах, або часткові моносомії чи трисомії).
Основний метод визначення хромосомних хвороб –– цитогенетичний, до якого відносять:
– каріотипування;
– диференційне забарвлення;
– визначення статевого хроматину.
Крім того можуть використовуватися біохімічні методи, так як наслідком хромосомних генів
є ефект “дози генів”, внаслідок чого змінюється концентрація деяких ферментів. Наприклад, при
трисомії 21 (синдром Дауна) збільшується в 1,5 рази активність ферментів супероксидисмутази.
Ефект дози встановлений для 30 генів, локалізованих в різних хромосомах.
Певне значення для діагностики має фенотиповий аналіз (портретна діагностика та
дерматогліфіка).
Зараз описано близько 100 клініко–цитологічних синдромів в основі яких лежать різні
хромосомні аномалії (інші вважають, що поліморфізм хромосомних хвороб значно більший –– до
500 хвороб).
Для людини (відповідно закону гомологічних рядів спадкових форм мінливості закону
М.І.Вавілова) характерні і геномні і хромосомні мутації, але вплив їх на онтогенез звичайно різний.
Геномні мутації по типу поліплоїдії іноді спостерігаються у живонароджених, але мутації
сублетальні (живуть до 10 днів).
Частіше спостерігається у абортусів, абортованих плодів, у мертвонароджених.
Класифікаціяспадковиххвороб
Моногенні Хромосомні Полігенні
Мультифакторіальні
Хвороби зі спадковою схильністю
Основну частину складають хвороби, які виникають внаслідок анеуплоїдії, частіше триплоїдія.
Трисомії встановлені по хромосомах: 8, 9, 13, 14, 18, 21, 22, Х–хромосомі, є варіанти тетра– і
полісомії по цим хромосомам, мозаїцизм.
Цитогенетичний метод.
В 1956 році Дж. Тійо і А. Леван (Tjio и
Levan) запропонували нову методику
вивчення каріотипу людини, також
встановили кількість хромосом у каріотипі
людини ( а також незалежно від них - Ford и
Hamerton).
Т. Касперсон (1969) розробив методику
диференційного забарвлення хромосом (див.
рис.1. Сегментація хромосом людини), яка
значно підвищила можливості, дозволила
точно визначити гомологічні хромосоми та
порушення структури хромосом - хромосомні
аберації.
Позитивні G-, Q-сегменти; негативні
(чорні) R- сегменти, заштриховані -
варіабельні сегменти.
Рис. 1. Сегментація хромосом людини
відповідно до Паризької номенклатурі.
Цитогенетичний метод включає:
а) каріотипування (встановлення та аналіз каріотипу);
б) диференційне забарвлення хромосом та багатокольорове забарвлення хромосом;
в) визначення статевого хроматину (У–хроматину, Х–хроматину).
Цитогенетичний метод дозволяє встановити:

а) кількість хромосом у каріотипі;
б) генетичну стать організму;
в) наявність хромосомних аберацій та їх локалізацію. Все це дозволило діагностувати хромосомні
хвороби людини.
Застосування цитогенетичного методу в МГК дає можливість своєчасно діагностувати
хромосомну патологію та попереджувати народження дитини з хромосомними синдромами.
Хромосомні хвороби, які пов’язані із зміною кількості аутосом.
Синдром Дауна (Dawn, 1866), трисомія 21. Каріотип 47 хромосом. Частота 1: 700…800
новонароджених, частота зростає з віком матері (після 36 – 40 років становить 1: 50). Результат
трисомії 21 хромосоми, транслокації або мозаїцизму.
Фенотипові (клінічні) прояви.
Дисгенетичні ознаки: косий розріз очей, епікант, коротка шия, низький зріст, збільшений язик,
поперечна долонна складка. Фізична та розумова імбецильність (відставання).
В деяких родинах при транслокаційному синдромі високий ризик повторного народження хворих
дітей.
Синдром Патау(Patau, 1960), трисомія Д, синдром трисомії 13 – 15 хромосоми, частіше 13
хромосоми. Частота 1: 5000…7000 народжень.
Фенотипові (клінічні) прояви: мікрокранія (аномалія мозку), анофтальм, заяча губа, вовча паща,
полідактилія, гемангіоми, аномалії внутрішніх органів, багаточисельні, вроджені вади серця. Зміни
дерматогліфіки (тупий кут а + d), поперечна долонна складка. Висока дитяча смертність (90% на
протязі року).
Синдром Едвардса(Edwards, 1960), трисомія 18, трисомія Е (по 17…18 хромосомам). Частота ≈
1: 7000 народжень.
Фенотипово проявляється комплексом варіабельних вад розвитку. Недостатній фізичний та
психічний розвиток. М’язові атрофії, глибоке розташування та дисплазія вушних раковин.
Порушення розвитку очей: мікрофтальм, аномалії райдужної оболонки, епікант. Аномалії скелету,
багаточісельні вади розвитку внутрішніх органів (серця, легень, нирок). Діти вмирають на протязі 1–
го –– 2–х років.
Синдром “котячого крику” (синдром cri – du – chat; 1963), делеція короткого плеча 5
хромосоми (5 р–). Частота серед новонароджених 1: 50 000. Характеризується поліморфізмом в
залежності від розміру делецій.
Фенотипово проявляється недостатній фізичний та розумовий розвиток, аномалій внутрішніх
органів, мікроцефалія. Характерний котячий крик під час народження.
Гоносомії.
Серед порушень за статевими хромосомами частіше зустрічаються синдроми Клайнфельтера та
Шерешевського – Терененра.
Синдром Клайнфельтера(Altmann, 1895, каріотип 47, ХХУ; 48, ХХХУ; 49, ХХХХУ. Kleinfelter і
співавтори, 1942). Частота 1,5 : 1000 народжених хлопців, інші варіанти –– рідко.
Фенотиповий прояв: юнаки високого зросту, з непропорційно довгими кінцівками,
генікомаетією. Порушується статевий розвиток. Безплідність. Психічні порушення, при збільшенні
кількості Х–хромосом –– олігофренія різного ступеня.
Синдром Шерешевського – Тернера(Шерешевський, 1925; Turner, 1938), каріотип 45, ХО
(моносомія Х). Частота 0,7 : 1000 дівчаток.
Фенотипові прояви: крилоподібна перетинка на шиї, порушення фізичного розвитку. Низький
зріст, запізнення окостеніння хрящів, характерний в’ялий вираз обличчя. Недорозвиток гонад,
гипоплазія матки, аномалія скелету (ребер, хребців), аномалії серцево–судинної системи, нирок.
Інтелект у більшості у межах норми.
Х – полісомія зустрічається у жінок. Каріотип 47, ХХХ або випадки мозаїцизму на 46, ХХ/ 47,
ХХХ. Частота 1: 1000 народжень.
Фенотипово визначити важко. У більшості хворих жінок нормальний фізичний та розумовий
розвиток, нормальний статевий розвиток. Збільшений ризик народження дітей з хромосомною
патологією. Соматичні аномалії слабо виражені, такі жінки частіше страждають шизофренією.
1. Заповнити таблицю: «Зв'язок між кількісттюХ-хромосом, кількістю тілець Барра в
соматичних клітинах слизової оболонки порожнини рота та кількістю «барабанних паличок» в
ядрах лейкоцитів».

D. Поліплоїдії, карітипування
1. Яка мутація має місце при класичному E. Анеуплоїдії, карітипування
синдромі Дауна і за допомогою якого методу її 3. За якими хромосомами у людини можливі
можна ідентифікувати? тетрасомії і пентасомії?
А. Хромосомна аберація, генеалогічного A. Усіма аутосомами
В. Поліплоїдія, визначення тілець Барра B. Лише за певними аутосомами
С.Анеуплоїдія, визначення У-хромосоми C. Х абоУ-хромосомами
D. Анеуплоїдія, каріотипування D. Жоден варіант не вірний
Е. Вірно А+Д E. Вірно А+В+С
2. У людини відомі каріотипи з 69 і 92 4. Найбільш частою причиною формування
хромосомами. Які мутації мають місце в таких геномних мутацій вважають нерозходження
випадках і за допомогою яких методів їх хромосом при мітозі чи мейозі. Які із варіантів
ідентифікують? нерозходження хромосом можуть спричинити
A. Хромосомні аберації, цитогенетичного синдром Клайнфельтера (47, ХХУ)?
B. Поліплоїдії, дерматогліфічного A. 46, ХУ – 23, Х; 23,У
C. Анеуплоїдії, цитогенетичного B. 46, ХУ – 24, ХУ; 22, Х
C. 46, ХХ – 24, ХХ; 22,- D. Мутації в соматичних клітинах
D. 46, ХХ – 23, Х; 23, Х батьків
E. Вірно В + С E. Мутації в соматичних клітинах
5. Найбільш частою причиною формування ембріона
геномних мутацій вважають нерозходження 8. За допомогою якого методу можна
хромосом при мітозі чи мейозі. Який із варіантів підтвердити чи спростувати делецію короткого
нерозходження хромосом може спричинити плеча 11-ї хромосоми при синдромі хромосоми
синдром Шерешевського-Тернера (45, Х0)? 11р-?
A. 46, ХУ – 23, Х; 23У A. Імунологічного
B. 46, ХУ – 24, ХУ; 22, Х B. Біохімічного
C. 46, ХХ – 24, ХХ; 22, 0 C. Близнюкового
D. 46, ХХ – 23, Х; 23, Х D. Каріотипування
Е. Усі варіанти можливі E. Генеалогічного
6. Відомі випадки народження дітей у хворих з 9. Хромосомні аномалії не нагромаджуються у
синдромом Клайнфельтера, трисомією Х у популяціях тому, що діти з такими
жінок, полісомією У у чоловіків, у жінок з відхиленнями бувають нежиттєздатні (трисомія
синдромом Дауна. У батьків з трисомією -13, -18), при збереженні життєздатності вони
утворюється рівна кількість нормальних і частіше всього не мають нащадків (моносомія –
аномальних гамет, тому теоретично вірогідність Х у жінок, полісомія –Х у чоловіків). Однак
народження дитини з хромосомною мутацією частота хромосомних аномалій в популяціях не
становить 50 %. Однак така ситуація зменшується тому, що:
зустрічається рідко (~ 10 %). Це можна пояснити A. Високий мутагенний тиск
тим, що: середовища
A. Хворі не вступають до шлюбу B. Низькі антимутагенні можливості
B. Аномальні гамети мають низьку C. Висока мутабільність
здатність до запліднення D. Вірно А + В + С
C. Аномальні ембріони мають низьку E. Жоден з варіантів не вірний
життєздатність 10. Відомо, що зародки з трисоміями хромосоми
D. Вірно А + В груп А і В не можуть проходити навіть
E. Вірно В + С початкових стадій ембріогенезу, трисомії
7. Причинами мозаїчних варіантів хромосомних великих хромосом спричинюють елімінацію
хвороб у дітей можуть бути: ембріонів на ранніх етапах розвитку. Але
A. Мутації в статевих клітинах батька трисомії деяких хромосом зустрічаються у
B. Мутації в статевих клітинах матері новонароджених і спричинюють хвороби.
C. Мутації в статевих клітинах обох Етіологією яких синдромів є трисомії?
батьків A. Синдромів Едвардса, Патау, Дауна
B. Синдрому Шерешевського-Тернера
2. Тестидругого рівня складності (кілька правильних відповідей)
1. Запишіть каріотип жінки, якщо в ядрах епітелію слизової оболонки порожнини рота виявлено:
а) дві глибки статевого хроматину_________________________
б) одну глибку статевого хроматину________________________
в) три глибки статевого хроматину_________________________
г) не виявлено статевого хроматину________________________
2. У судово–медичній практиці на місці злочину виявили сліди крові злочинця. Було зроблено
висновок, що злочинець –– жінка. Які дослідження крові дозволило зробити такий висновок:
а) визначення в клітинах крові У–хроматину;
б) визначення в клітинах крові Х–хроматину;
в) кількість барабанних паличок в сегментоядерних лейкоцитах;
г) визначення каріотипу в лейкоцитах;
д) дослідження еритроцитів.
3. Запишіть, які каріотипи будуть мати хлопчики у яких виявлені захворювання:
а) синдром Дауна________________
б) синдром Патау________________
в) синдром Клайнфельтера _________
г) синдром суперчоловіка ____________________
д) синдром Едвардса________________________
4. За допомогою цитогенетичного метода проводять діагностику:
а) мультифакторіальних хвороб;
б) хвороб, пов’язаних зі зміною кількості статевих хромосом;
в) спадкових дефектів обміну речовин;
г) хвороб, пов’язаних зі зміною кількості аутосом;
д) хвороб, пов’язаних зі збільшенням кількості Х-хромосом.
5. Вкажіть яка кількість статевих хромосом у жінки, в нейтрофільних лейкоцитах якої виявлено
барабанні палички:
а) одну_______________
б) дві_________________
в) три_________________
г) не виявлено_____________
3. Задачі
1. У новонародженого недорозвинута гортань і нижня щелепа, внаслідок чого він видає звуки схожі
на котяче нявчання. Обстеження новонародженого показало наявність мікроцефалії, короткої шиї,
епікантуса, вад розвитку серцево-судинної системи та інші відхилення.Який синдром і яку аномалію
хромосом можна запідозрити у новонародженого?Як підтвердити чи спростувати ваше
припущення?
2. В родині народилася дитина-інтерсекс.Які індивіди називаються інтерсексами?Як встановити
дійсну стать дитини, щоб дати ім’я відповідно до статі і щоб хірургічна корекція в майбутньому
виявилась безпомилковою?
3. Цитогенетичне обстеження наречених, які не мали фенотипних відхилень, показало, що
наречений має 45 хромосом, і одна з хромосом 21 пари транслокована на 15-у.Який синдром і з
якою ймовірністю можливий у дітей від цього шлюбу?Як виявити, хто із нормальних дітей від цього
шлюбу буде носієм транслокаційної 21-хромосоми?
4. На місці злочину знайдена кров. Судово-медичний експерт встановив, що лейкоцити цієї крові
мають барабанні палички (тільця Барра).Яким методом користувався судово-медичний експерт для
виявлення барабанних паличок (тілець Барра)?Представникові якої статі найбільш вірогідно
належить кров?
Основна:
2004. – С. 203-215.
2009. – С. 201-213.
3. Основи медичної біології : навчальний посібник з медичної біології, паразитології та генетики для
студентів ВНМЗ України IV рівня акредитації / Дубінін С.І., Улановська-Циба Н.А., Ваценко А.В. –
Полтава, 2012. – С. 129-136
- С. 49-59
6. Додатки.
Засоби для контролю:
a. тестові завдання, ситуаційні завдання: Організмовий рівень організації життя. Основи генетики
людини : навчальний посібник з медичної біології для студентів ВНМЗ України ІІІ-ІV рівнів
акредитації / С.І.Дубінін, А.В.Ваценко, В.О.Пілюгін, Н.А. Улановська-Циба, О.Б.Рябушко,
Н.О.Передерій, О.В.Овчаренко. – Полтава, 2014. - С. 39-49.
b. контрольні питання, практичні завдання: Практикум з медичної біології : навчально-методичний
посібник для студентів медичних факультетів / С.І.Дубінін, А.В.Ваценко, В.О.Пілюгін, Н.А.
Улановська-Циба, Н.О.Передерій, О.Б.Рябушко, О.В.Овчаренко. – Полтава, 2016. – 77 с
7. Рекомендована література.
2004. – С. 176-192.
2009. – С. 175-190.
Полтава, 2012. – С. 115-129
- С. 39-49
Тема заняття № 16 Молекулярні хвороби. Біохімічний метод і ДНК-
діагностика.
1. Актуальність теми:
Загальна частота молекулярних хвороб в популяціях людей становить 2-4%. Оскільки
молекулярні хвороби спричинюються мутаціями генів, та їх ще називають генними хворобами.
Генні мутації у людини є причинами спадкових моногенних захворювань. Фенотипно генні мутації
проявляються як спадкові хвороби обміну речовин – ферментопатії. Відомо понад 3000
молекулярних хвороб, але молекулярні механізми порушень обміну речовин встановлені для їх
незначної частини (>20%). Молекулярні хвороби можуть проявлятись на різних етапах онтогенезу і
спричинюють порушення обміну різних груп органічних речовин.
➢ Проаналізувати можливості біохімічних методів та ДНК-діагностики для встановлення
молекулярних хвороб;
➢ Сформувати уявлення про генну інженерію та генотерапію;
➢ Класифікувати молекулярні хвороби;
➢ Довести значення теми у медико-біологічної підготовки спеціаліста;
➢ Навчити проводити проспективний та перспективний аналіз при моногенних хворобах;
➢ Пояснювати принципи та методи лабораторної пренатальної діагностики.
3.Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна
Назви
дисциплін
Загальна • Мати уявлення про моногенні хвороби людини, як зміни молекулярної
біологія структури генів;
10-11 кл. • володіти знаннями про рівні організації живого;
• володіти знаннями про фенотипові зміни при моногенних хворобах;
• володіти медико-генетичною термінологією;
• аналізувати значення різних факторі в виникненні моногенних хвороб;
• проводити проспективний та перспективний аналіз успадкування моногенних
хвороб;
• володіти інформацією про профілактику спадкової патології;
• мати уявлення про генну інженерію та гемотерапію.
4.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття та на занятті
Моногенні - хвороби людини, що зумовлені зміною молекулярної структури гена.
(молекулярні) хвороби
Біохімічні методи - які дозволяють діагностувати спадкові хвороби, зумовлені генними мутаціями, що
викликають порушення обміну речовин або їх структури, а також поліморфізм
молекулярних хвороб.
Молекулярно – -метод секвенування, зворотної транскрипції ДНК, розмноження (клонування)
генетичні методи окремих фрагментів ДНК шляхом включення їх в бактеріальні плазміди, утворення
ДНК-зондів.
Генна інженерія -галузь молекулярної біології і генетики, завдання якої - конструювання генетичних
структур за заздалегідь наміченим планом, створення організмів із новою генетичною
програмою. Виникнення генної інженерії стало можливим завдяки синтезу ідей і
методів молекулярної біології, генетики, біохімії і мікробіології. Основні принципи
генної інженерії були розроблені в 60-70-х роках XX сторіччя. Вони включали три
основних етапи: а) отримання генетичного матеріалу (штучний синтез або виділення
природних генів); б) включення цих генів у генетичну структуру, яка реплікується
автономно (векторну молекулу ДНК), тобто створення рекомбінантної молекули ДНК;
в) введення векторної молекули (з включеним у неї геном) у клітину-реципієнта, де
вона вмонтовується в хромосомний апарат.
Генна терапія -сукупність генноінженерних (біотехнологічних) і медичних методів, спрямованих на
внесення змін в генетичний апарат соматичних клітин людини з метою лікування
захворювань.
Пренатальна діагностика – це з’ясування спадкової патології на різних стадіях вагітності
1. Моногенні (молекулярні) хвороби людини, що зумовлені зміною молекулярної структури гена.
2. Молекулярні хвороби вуглеводного, амінокислотного, білкового, ліпідного, мінерального обміну.
3. Механізм їх виникнення та принципи лабораторної пренатальної діагностики.
4. Генна інженерія. Біотехнологія. Поняття про генну терапію.
1. Рішення тестових завдань.
2. Рішення ситуаційних задач.
Біохімічні методи.
Біохімічні методи дозволяють діагностувати спадкові хвороби, обумовлені генними мутаціями,
які викликають порушення обміну речовин або їх структури, а також поліморфізм молекулярних
хвороб.
Існує два напрямки:
1) вивчення продуктів обміну генетично детермінованих процесів (збільшення або зменшення
концентрації певних продуктів обміну вказує на зміну активності ферменту, його мутації);
2) встановлення порушень структури транспортних білків, ферментів.
Біохімічну діагностику спадкових порушень проводять в 2 етапи.
На першому (просіюючому) етапі відбирають експрес методами найбільш ймовірні випадки
хвороб, на другому –– більш складними методами уточнюють діагноз. Для експресдіагностики
частіше використовують мікробіологічне тестування.
Біохімічні методи використовують також у пренатальній або післяпологовій діагностиці
моногенних хвороб, що дозволяє своєчасно виявити патологію та призначити специфічні медичні
заходи (профілактичні або лікувальні)
Моногенні хвороби також поділяються на групи залежно від характеру порушень:
– ензимопатії (ферментації);
– дефекти структурних білків і транспортних;
– порушення циркулюючих білків крові;
– генні хвороби з невідомим первинним біохімічним дефектом.
Відповідно класифікації ВООЗ, моногенні або молекулярні хвороби поділяються на такі групи,
які визначаються порушенням:
1) амінокислотного обміну;
2) вуглеводного обміну;
3) ліпідного обміну;
4) стероїдного обміну;
5) пуринового та піримідинового обміну;
6) обміну речовин у сполучній тканині, кістках та м’язах;
7) структури гема та порфірина;
8) обміну речовин в еритроцитах та порушення їх структури;
9) аномалії обміну металів;
10) хвороби, які характеризуються дефектом транспорту різних речовин;
11) хвороби, які характеризуються аномаліями структури: функції ферментівта білків плазми.
В основі генних хвороб лежать мутації відповідних генів, які призводять до синтезу
ферментів із зміненою активністю. Найчастіше мутації приводять до зменшення активності
ферменту (6–10% від норми). У гомозигот активність ферменту низька, що й призводить до
порушення конкретного обміну, у гетерозигот активність часто становить ≈ 50%, тому хвороби
частіше успадковуються за А–Р або Х–Р типом.
Метаболічні зміни відбуваються за схемою:
(надлишок) (нестача) (нестача)
Речовина А
Б В Г
(мутація ферменту)
Д(надлишок)
Тому, при мутації ферменту відбувається надлишок одних речовин (Б, Д) та нестача інших
продуктів (В, Г). такі зміни обміну при ензимопатіях визначають принципи діагностики ––
біохімічні дослідження продуктів обміну, зміни концентрації продуктів обміну вказують на
існування мутації.
Крім біохімічного методу використовують генеалогічний метод (для встановлення типу
успадкування), близнюковий, фенотиповий аналіз, імунологічний, молекулярно–генетичний (для
встановлення структури білків), полімеразну ланцюгову реакцію та інші методи.
Молекулярно – генетичні методи: метод секвенування, зворотної транскрипції ДНК,
розмноження (клонування) окремих фрагментів ДНК шляхом включення їх в бактеріальні плазміди,
утворення ДНК-зондів.
Основні етапи молекулярно-генетичнихметодів:
A. Отримання зразків ДНК або РНК. Джерелом є клітини, що містять НК – лейкоцити
крові, хоріон, амніотична рідина, фібробласти шкіри;
B. Накопичення необхідної кількості ДНК (ампліфікація генів в умовах in vitro -
полімеразна ланцюгова реакція)
C. Рестрикція ДНК на фрагменти за допомогою ферментів рестриктаз.
D. Електрофорез фрагментів ДНК:
E. Ідентифікація фрагментів ДНК.
Такі методи дозволяють:
1. вивчати генетичний матеріал (послідовність генів в ДНК), визначати локалізацію
порушень на молекулярному рівні (генні мутації);
2. визначити нуклеотидну послідовність ДНК та генів;
3. розмножувати структурні гени (клонування) шляхом включення в бактеріальну
клітину;
4. рекомбінувати молекули ДНК для одержання необхідних речовин (генна інженерія)
наоснові генів людини;
5. визначати точну локалізацію генної мутації (ДНК–зонди).
Розвиток цих методів дозволив розшифрувати послідовності нуклеотидів як структурних, так і
регуляторних ділянок геному людини (програма «Геном людини»), а також в перспективі лікування
генних хвороб на молекулярному рівні (генотерапія).
Моногенні (молекулярні) хвороби людини, що зумовлені зміною молекулярної структури
гена.
Спадкові дефекти обміну амінокислот (ензимопатії).
Тип
успад–
Ензимопатія Мутантний фермент Основні клінічні прояви
куванн
я
Фенілкетонурія А – Р Дефект фенілаланін – 4 – Клінічні прояви неврологічного характеру:
Описана в 1934р., гідроксилази підвищена збудливість, гіперрефлексія та
висока частота підвищений тонус м’язів, тремор, судомні
захворюваності епілептоїдні напади, пізніше розвивається
(1:10000...40000) мікроцефалія, розумова відсталість,
зменшена пігментація шкірних покривів,
Гетерогенність волосся, райдужної оболонки очей.
Дієторезистентні Накопичення в крові та виділення з сечею
форми (генокопії) тирозина. Порушення гомеостазу. В
Тирозиноз А–Р Дефект тирозин– гострій формі захворювання
(тирозинемії) амінотрансферази або характеризується затримкою розвитку
оксидази n– малюка, появою гепатоспленомегалії,
гідроксипіровино– гемо–рагії, змінами в нирках. Без лікування
градної кислоти діти гинуть в грудному віці від печінкової
або дихальної недостатності. Для
хронічного перебігу хвороби притаманні
цироз печінки, рахітоподібні зміни кісток,
Альбінізм А–Р Тирозиназа, каталізує ураження канальцевої системи нирок.
Частота в синтез меланіну з Відсутність меланіну в клітинах шкіри,
популяції від тирозину через 3, 4– волосся та райдужної оболонки очей та
1:5000 до 1:25 000 дигідро–ксифенілаланін підвищення чутливості до УФ –
Гетерогенність випромінення.
Алкаптонурія А–Р Дефект оксидази, яка
каталізує перетворення Клінічні прояви почина-ються після 40
гемогентензинової років, патологія суглобів, кінцівок та
кислоти в хребта, інших збагачених сполучною
малеїлацетооцтвову тканиною частин тіла. Відкладання
гомогентинзи-нової кислоти в сполучній
Лейциноз А–Р Мутації трьох різних тканині (пігментація кольору охри).
(генокопії) ферментів Велика кількість кислоти виводиться з
(декарбоксилази, сечею (потемніння на повітрі).
трансацилази, Клінічно розрізняють декілька форм цієї
флавінового ферменту), хвороби –– класичну, проміжну, м’яку,
порушується тіамінзалежну.
окислювальне Основні симптоми пов’язані з ураженням
декарбоксилювання 3–х нервової системи: судоми, порушення
кетокислот, в які дихання, в сечі надлишок кетокислот надає
перетворюється лейцин, їй запаху кленового сиропу.
ізолейцин і валін
До спадкових хвороб – порушень обміну вуглеводів – відносять галактоземію,
мукополісахаридози.
Галактоземія ––порушення обміну галактози, яка надходить з їжею та утворюється при гідролізі
лактози. Тип успадкування А–Р, у гомозигот активність ферменту 3–12 % від норми, у гетерозигот –
– 50 %. Частота 1:35…150 тис.народжень. Галактоземія характеризується гетерогенністю (різні
варіанти мутацій гену). Наприклад, з частотою 1:100…200 тис.зустрічається галактоземія з м’якою
клінічною картиною.
Фенотипово (клінічно) проявляєтьсяжовтяниця новонароджених, блювання, пронос, розвиток
розумової відсталості, ураження печінки, дистрофія.
При ранній діагностиці дитині призначають спеціальну (як і при фенілкетонурії) дієту ––
виключення молока матері та інших продуктів, які містять лактозу або галактозу. Розвиток
нормалізується.
Мукополісахаридози –– спадкові хвороби. Порушення метаболізму глікозамінгліканів (ГАГ),
накопичення ГАГ внаслідок мутації ферментів лізосом (гідролаз). Генетична гетерогенність
визначається мутаціями різних генів, які кодують різні ферменти. Тип успадкування А–Р, Х–Р.
Фенотипово (клінічно) проявляються в порушенні розвитку (карликовість, особливі риси
обличчя, малорухомість суглобів, зменшення мозку, рання смертність 12–20 років). З сечею
виділяється багато мукополісахаридів. Найчастіше зустрічається синдром Гурлера (гаргоілізм),
синдром Хантера (мукополісахаридоз, тип ІІ).
Спадкові дефекти обміну ліпідів –– сфинголіпідози –– порушення розщеплення ліпідів та
порушення обміну ліпідів плазми крові.
Тип успадкування А–Р, Х-Р. Частота різних форм від ≈ 1:4000 новонароджених до 1: 300 000,
частота в різних популяціях може значно відрізнятися.
Спадкові хвороби пуринів і пиримидінів. Приклад синдром Леша–Найяна. Частота 1 : 300000.
Тип успадкування може бути Х – Р, А – Р. Порушення обміну –– нестача ферменту, необхідного для
синтезу ДНК. В сечі хворих накопичується
сечова кислота.
Фенотипові порушення: розумова
відсталість, симпатичні паралічі, порушення
пуринового обміну, агресивна поведінка,
сечокам’яна хвороба.
Спадкові дефекти обміну вітамінів ––
гомоцистонурія – генетичний дефект
коферменту вітамінів В6 і В12
(піридоксинзалежні ензимопатії).
А–Р тип успадкування. Частота в популяціях
- 1 : 50000.
Характерна фенотипова різноманітність, яка
визначається гетерогенністю. Спостерігаються
ураження очей (ектопія кришталика), зміни
скелету, розумова відсталість, розширення
кровоносних судин, тромбози, порушення
функцій ЦНС, недоумкуватість.
Спадкові хвороби –– порушення біосинтезу
стероїдних гормонів зустрічаються з частотою 1
: 5000…10000; А–Р тип успадкування.
До цієї групи відносять: адреногенітальний
синдром, пов’язаний з мутаціями генів, які контролюють синтез андрогенів –– чоловічих гормонів;
тестикулярна фемінізація, при якій не утворюються рецептори андрогенів. При даних хворобах
порушується процес диференціації статі (псевдогермафродитизм), аномалії та вади розвитку
статевих органів (гіпоспадія, гіпоплазії).
Рис. Зміни форми еритроцитів при серпоподібноклітинної анемії

Гемоглобінопатії –– група спадкових хвороб, при яких порушуються білкові ланцюги
гемоглобіну (Нb), що призводить до змін їх функцій і властивостей. До таких хвороб відносяться:
метгемоглобінемія, еритроцитози, серпоподібноклітинна анемія, таласемія.
Найвідоміша хвороба серпоподібноклітинна анемія, яка з високою частотою зустрічається в
регіонах розповсюдження малярії. Тип успадкування –– аутосомний, неповністю домінантний.
Мутантний ген (S) викликає синтез гемоглобіну S, який змінює форму еритроцитів (див.рис) та
слабо приєднує кисень, внаслідок чого розвивається анемія та гіпоксія. У гетерозигот - одночасно є
нормальний та мутантний НbS і вони не хворіють на малярію.
Таласемії –– хвороби, при яких зменшується вміст білку – глобіну в молекулі гемоглобіну (Hb).
Тип успадкування А–Р або хромосомна аберація (мікроделеція). Для діагностики виду таласемій
використовують молекулярно–генетичний метод, електрофорез.
Колагенові хвороби.Воснові цих хвороб є генетичні дефекти біосинтезу та розпаду колагену
(структурний компонент сполучної тканини). До цієї групи відноситься хвороба Елерса–Дамлоса,
для якої характерний генетичний поліморфізм, тип успадкування А–Д, А-Р; хвороба Марфана (А–Д
тип успадкування).
Фенотипово плейотропна дія мутантних генів проявляється гіпермобільним синдромом,
збільшеною еластичністю шкіри, внутрішніми кровотечами, змінами в суглобах, блакитними
склерами. Первинні дефекти –– порушення біосинтезу колагену або процесингу фібрил і колагену.
До спадкових генних хвороб з невідомим первинним біохімічним дефектом відносять:
1) Ахондроплазію (А–Д тип успадкування, частота 1:100 000; виникає внаслідок мутації
de novo). Фенотипово проявляється порушеннями скелету (порушення утворення хрящової
тканини в епіфізах трубчастих кісток, кісток черепу).
2) Муковісцидози (А–Д або А–Р тип успадкування, частота 1:2500 новонароджених). В
основі патогенезу всіх форм –– ураження ендокринних залоз (секреторних клітин бронхів,
підшлункової залози, кишечнику, потових залоз, печінки), що супроводжується виділенням
густого секрету, запальними та склеротичними змінами в органах. Основні форми –– легенева та
кишкова. Діагностика –– спеціальні комплексні тести (визначення вмісту Na в секретах,
визначення активності травних ферментів). Вважається, що значна кількість випадків у дітей не
діагностується.
3) Міопатії (м’язові дистрофії) –– група спадкових хвороб, при яких уражаються
посмуговані та гладенькі м’язи. Тип успадкування може бути Х–Р, А–Д, А–Р. Для міопатій
характерне ураження м’язів, яке з віком прогресує, клінічний поліморфізм.
Таким чином, моногенні хвороби багаточисельні ( > 3000 різних хвороб), характеризуються
гетерогеністю (різними мутаціями будь–яких ділянок гену відповідного ферменту, або різних
неалельних генів) та фенотиповий (клінічним) поліморфізмом. Гетерогенність встановлена для
більшості моногенних хвороб, наприклад, для фенілкетонурії ( >15 форм), галактоземії ( >12 форм),
альбінізму ( > 6 форм) та інших моногенних хвороб (на фенотиповому рівні гетерогенність
проявляється різними варіантами клінічних проявів спадкової патології). Для деяких хвороб
гетерогенність визначається наявністю генокопій (мутацій різних неалельних генів, які визначають
однакові порушення обміну речовин), що також визначає генетичну різноманітність, клінічний
поліморфізм спадкових хвороб. Приклади генокопій у людини: фенілкетонурія класична та
дієторезистентна форми; різні форми гемофілій, колагенозів.

1.Скласти таблицю молекулярні захворювання
Хвороби пов’язанні з порушенням: Назви молекулярних хвороб
1.амінокислотного обміну
2.вуглеводного обміну
3.ліпідного обміну
4.стероїдного обміну
5.пуринового та піримідінового обміну
6.обміну речовин у сполучній тканині,
кістках, мязах
7.структури гема та порфірина
8.обміну речовин в еритроцитах та
порушення їх структури
9.аномалії обміну металів
10.хвороби, які характеризуються
дефектами транспорта різних речовин
11.хвороби, які характеризуються
аномаліями структури або функцій
ферментів та білків плазми
1. Після опромінення у людини з'явилась C. Біохімічний

велика кількість мутантних клітин. Через D. Близнюковий
деякий час більшість з них були розпізнані і E. Дерматогліфічний
знищені клітинами імунної системи, а саме: 6. Яким методом антропогенетики
A. Т-лімфоцитами супресорами. скористується лікар щодо скринінгу
B. Плазмобластами. фенілкетонурії новонародженого?
C. Т-лімфоцитами кілерами. A. Біохімічний
D. В-лімфоцитами. B. Генеалогічний
E. Стовбуровими клітинами. C. Близнюковий
2. Відомо,що в інтерфазних ядрах чоловічих D. Цитогенетичний
соматичних клітин в нормі міститься не більш E. Популяційно-статистичний
0 – 5 %тілець статевого хроматину, а у 7. Для уточнення механізму розвитку
жіночих 60 –70%. З якою метою розщілини губи та піднебіння у людини, у
використовують у практичній медицині лабораторії експериментальної біології
визначення тілець статевого хроматину? вивчали подібну аномалію у мишей. Який
A. При экспрес-діагностиці статі людини метод генетики був використаний?
B. При вивченні структури Х – статевої A. Моделювання
хромосоми B. Цитогенетичний
C. При вивченні структури У – статевої C. Дерматогліфіки
хромосоми D. Близнюковий
D. При визначенні хроматину E. Популяційно-статистичний
E. Прививченні структури аутосом. 8. Який з перерахованих методів генетики
3. За допомогою медико-генетичного людини потрібно використати для
консультування було виявлено, що гемофілія діагностики синдрому Дауна:
проявляється через покоління і зустрічається A. Цитогенетичний
тільки у осіб чоловічої статті. Який метод B. ДНК-аналіз
медичної генетики був для цього C. Близнюковий
використаний? D. Популяційно-статистичний
A. Генеалогічний E. Біохімічний
B. Близнюковий 9. У новонародженої дитини є такі симптоми:
C. Дерматогліфіки судоми, блювота, жовтяниця, специфічний
D. Цитогенетичний запах сечі. Лікар-генетик висловив підозру
E. Амніоцентезу про спадкову хворобу обміну речовин. Які
4. Галактоземія – аутосомно-рецесивне методи дослідження необхідно використати
захворювання, яке призводить до ушкодження для постановки точного діагнозу за
мозку, печінки і очей, якщо дитина відсутності ДНК-діагностики?
залишається на грудному годуванні. Який A. Біохімічний
метод генетичного обстеження слід B. Дерматогліфіки
застосувати для точного встановлення C. Популяційно-статистичний
діагнозу? D. Цитогенетичний
A. Цитогенетичний E. Близнюковий
B. Близнюковий 10.У медико-генетичну консультацію
C. Генеалогічний звернулася жінка з приводу ризику
D. Гібридизації соматичних клітин захворювання на гемофілію свого сина. Її
E. Біохімічний чоловік страждав цим захворюванням від
5. У здорових батьків народилась дитина з народження. Жінка та її батьки на гемофілію
синдромом Патау. За допомогою якого методу не страждали. Визначити ймовірність
антропогенетики можна віддиференціювати народження хлопчика з гемофілією у цій
дану патологію від генокопії? родині.
A. Визначення статевого хроматину A. 0%
B. Цитогенетичний B. 100%
C. 50% E. 75 %
D. 25%
2. Тести другого рівня складності (кілька правільних відповідей)
1. За допомогою біохімічного методу можна діагностувати:

а) фенілкетонурію; г) синдром Клайнфельтера;
б) синдром Патау; д) хворобу Тея-Сакса.
в ) алькаптонурію;
2. В основі молекулярних (генних) спадкових хвороб лежать генні мутації, що призводять до
синтезу поліпептиду зі зміненою первинною структурою. Які з названих спадкових хвороб
зумовлені генними мутаціями:
а) хвороба Дауна; г) гомоцистинурія;
б) галактоземія; д) синдром Едвардса.
в) хвороба Вільсона-Коновалова;
3. Які з названих хвороб пов’язані з порушенням метаболізму амінокислот?
а) хвороба кленового сиропу; г) муковісцидоз;
б)гістидинемія; д) хвороба Хартнупа.
в) галактоземія;
4. Які з названих хвороб є мультифакторіальними?
а) фенілкетонурія;
б) цукровий діабет;
в) гемофілія;
г) ішемічна хвороба серця;
д) шизофренія.
5. Вкажіть які молекулярні хвороби пов’язані з порушенням обміну вуглеводів:
а) хвороба Тея-Сакса;
б) галактоземія;
в) алькаптонурія;
г) фруктоземія;
д) хвороба Гірке.
3.Задачі
1. В МГК звернулася молода родина, яка вже мала дитину з синдромом Дауна. Вони бажали
знати, чи можливе у них народження здорової дитини. Дайте відповідь. Чи необхідні додаткові
дослідження?
2. При дослідженні крові людини в лейкоцитах знайдені 2 „барабанні палички”. Записати, який
можливий каріотип людини та її стать. Які можуть бути фенотипові зміни?
3. У жінки при дослідженні статевого хроматину не знайдено в соматичних клітинах (клітинах
букального епітелію ротової порожнини) тільця Барра. Який її каріотип? Які можуть бути зміни
фенотипу?
4. У чоловіка високий зріст (185см), євнухоподібна статура, висока талія, довгі кінцівки. Також
відмічається неправильний ріст великих зубів з дефектами зубної емалі, великі вушні раковини з
прирослою мочкою. Яке хромосомне порушення можливе у чоловіка? Якими методами генетики
можливо підтвердити таке порушення?
2004. – С. 203-215.
2009. – С. 201-213.
Полтава, 2012. – С. 129-136
- С. 49-59
Додатки.
c. тестові завдання, ситуаційні завдання: Організмовий рівень організації життя. Основи генетики
d. контрольні питання, практичні завдання: Практикум з медичної біології : навчально-методичний
2004. – С. 176-192.
2009. – С. 175-190.
Полтава, 2012. – С. 115-129
- С. 39-49
Тема заняття №17 Популяційно-статистичний метод.
Медико-генетичнеконсультування.
1.Актуальність теми:Генетичний аналіз популяцій людей дає можливість, шляхом введення
моніторингу, профілактувати спадкові хвороби, визначити фактори ризику в ареалі популяції.
Генетичний аналіз популяції здійснюють за допомогою математичних методів, одним з яких є
популяційно-статистичний. В основу популяційно-статистичного методу закладений закон Харді-
Вайнберга. Метод дозволяє на основі математичної формули закону здійснювати розрахунки частот
генів та генотипів в популяціх при наявності як двох алелів гену, так і при множинному алелізмі, та
визначати зміни генетичної характеристики популяцій і напрямки цих змін під дією елементарних
еволюційних чинників.
Популяційно-статистичний метод поряд з іншими методами антропогенетики є елементом
біологічних основ медико-генетичного консультування. Медико-генетичне консультування є
галуззю профілактичної медицини. Головним завданням генетичної консультації є складання
генетичного прогнозу сім’ї, особини з аномалією морфологічного, фізіологічного, біохімічного,
імунологічного, психічного або статевого розвитку і вибір профілактичних заходів стовно
попередження народження хворої дитини.
➢ Проаналізувати можливості популяційно-генетичного методу для аналізу генетичної структури
популяцій людини;
➢ Характеризувати цілі та задачі медико-генетичної консультації;
➢ Навчити використовувати закон Харді-Вайнберга для визначення генетичної структури
популяцій людини;
➢ Аналізувати можливості пренатальної діагностики спадкової патології людини;
Назви
попередніх Отримані навички
дисциплін
Загальна • Формувати уявлення про популяційно-статистичний (генетичний) метод та його
біологія значення для аналізу популяцій людства;
10-11 кл. • володіти знаннями про цілі та задачі медико-генетичного консультування;
• вміти використовувати закон Харді-Вайнберга,
• аналізувати значення різних методів в пренатальній діагностиці;
• проводити проспективний та перспективний аналіз успадкування різних мутацій.
4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при
Популяціно- -вивчає спадкові ознаки у великих групах населення, в одному або декількох
статистичний поколіннях. Цим методом можна розрахувати частоту прояву в популяції
метод різноманітних алелів гена і різні генотипи за цими алелями, з'ясувати поширення
в ній спадкових ознак, зокрема, захворювань. Він дозволяє вивчити мутаційний
процес, роль спадковості і середовища у формуванні фенотипного поліморфізму
людини за нормальними ознаками, виникнення хвороб зі спадковою
схильністю. Цей метод використовують і для з'ясування значення генетичних
чинників в антропогенезі.
Закон Харді- або закон генетичної рівноваги — одна з основ популяційної генетики. Закон
Вайнберга описує розподіл генів впопуляції за наступних умов:
у популяції відбувається вільне схрещування;
у популяції відсутня міграція (як вхідна, так і вихідна);
у популяції відсутні випадкові мутації.
При виконанні цих умов відносна частота особин, що є носіями кожного з
алелів деякого гену буде лишатись постійною та незмінною з покоління в
покоління; іншими словами, за таких умов дрейф генів відсутній.
Ідеальні популяції - ідеальною популяцією є досить велика, панміктична (панміксія-вільне
схрещування) популяція, в якій відсутні мутаційний процес, природний відбір та
інші фактори, що порушують рівновагу генів. Зрозуміло, що ідеальних
популяцій в природі не існує, в реальних популяціях закон Харді-Вайнберга
використовується з поправками.
Реальні популяції-сукупність організмів одного виду, що займають обмежений ареал (територія
поширення якогось об'єкта або явища), мають спільне походження за
фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду, можуть
вільно схрещуватися і дають плодюче потомство.
Пренатальна -пренатальна діагностика дозволяє встановити наявність вродженого пороку або
діагностика генетичного захворювання у плода на ранніх етапах його розвитку. Раннє
виявлення патології плоду допомагає прийняти рішення про переривання
вагітності або морально підготуватися до народження хворої дитини.
Генетичний ризик -це ймовірність захворіти спадковим захворюванням або захворюванням з
генетичною схильністю внаслідок внутрішніх (ендогенних) факторів (наявність
здорових і патологічно змінених генів, як внаслідок успадкування, так і
внаслідок мутацій впродовж життя).

1. Популяційно-статистичний метод.
2. Закон постійності генетичної структури ідеальних популяцій.
3. Використання формули закону Харді-Вайнберга в медицині для визначення генетичної
структури популяцій людей.
4. Медико-генетичні аспекти сім’ї.
5. Медико-генетичне консультування.
6. Профілактика спадкової та вродженої патології.
7. Пренатальна діагностика спадкових хвороб.
1. Проаналізувати ситуаційні задачі. Скласти родовід і дати прогноз.
2. Проаналізувати родовіди. Визначити ступень генетичного ризику.
3. Визначити частоти генів та генотипів.
Популяційно-статистичний (популяційно-генетичний) метод дозволяє вивчати:
генетичний склад популяцій людей, частоти генів у різних популяціях. Проводять безпосереднє
вибіркове дослідження частини популяції або вивчають архіви лікарень та інших медичних
закладів, а також проводять опитування населення шляхом анкетування. Вибір способу залежить
від мети дослідження. Останній етап полягає у математичному аналізі одержаних даних.
Одним з найбільшпростих і універсальнихметодіваналізу частот генотипів та
геніввпопуляції є метод запропонований Г. Харді і В. Вайнбергом (1908). Розроблено ряд
іншихспеціальнихматематичнихметодіваналізугенетичноїструктурипопуляцій та процесів,
яківідбуваються на цьомурівніжиття. Досліджуваніпопуляціїможутьрозрізнятися за
біологічнимиознаками, географічнимиумовамижиття, економічним станом.
Вивчення поширення генів на певних територіях показує, що їх можна розділити на такі
категорії:
1) мають універсальну поширеність. Такі гени зустрічаються у всіх регіонах і популяціях, але
з різною частотою (до них належить більшість відомих генів – це гени фенілкетонурії,
галактоземії, гемофілії, деяких форм розумової відсталості). Наприклад, ген фенілкетонурії
зустрічаєтьсяз частотою1 %у населення Європи; ген дальтонізму з частотою - 7 % у чоловіківта 13
% -у жінок (у гетерозиготному стані).
2) зустрічаються локально, переважно у певних регіонах, популяціях; наприклад, ген
серпоподібно-клітинної анемії, який поширений у країнах Африки і Середземномор'я, де
розповсюджена малярія.
Знання генетичного складу популяцій населення має велике значення для медицини,
зокрема, для соціальної гігієни, медичної генетики, медико-генетичного консультування.
Закон постійності генетичної структури ідеальних популяцій (закон Харді-Вайнберга).
В 1908 році англійський математик Дж.Харді та німецький лікар Г.Вайнберг сформулювали
закон популяційної генетики:
“В популяції з безмежно великою кількістю особин, які вільно схрещуються при
відсутності мутацій, вибіркової міграції організмів з різними генотипами і тиску природного
добору частоти алелів зберігаються із покоління в покоління”.
Пізніше Дж. Киль і У. Шелл (1958) показали, що в популяціях людини зменьшення частот
рецесивних генів внаслідок загибелі особин компенсується надходженням таких генів за рахунок
мутацій. Тому закон Харді–Вайнберга можна застосовувати для аналізу генетичної структури
великих популяцій, в яких відсутня тенденція до підбору пар з певними генотипами.
Закон був записаний двома співвідношеннями:
1) р + q = 1, де
р –– частота домінантної алелі гену (А);
q –– частота рецесивної алелі (а).
Перше положення (постулат):
Сума частот алелів одного гену в даній популяції є величина постійна.
2) (р + q) 2 = 1, тоді
р2+ 2рq + q2 = 1, де
р –– частота гомозигот за домінантними алелями гену (АА);
2
2рq –– частота гетерозигот (Аа);

q2 –– частота гомозигот за рецесивними алелями гену (аа).
Друге положення:
Сума частот генотипів по одному гену в данійпопуляції є величина постійна.
Закон Харді – Вайнберга був пізніше використаний Берштейном (1924) для встановлення частот
генів та генотипів групи крові системи АВ0, яка визначається трьома алелями гену (поліморфними
генами), в такому вигляді:
р + q + r = 1, де
р –– частота гену ІА ;
q –– частота гену ІВ;
r –– частота гену ІО
(р + q + r)2 = 1,
p2 + 2pq + 2pr + q2 + 2qr + r2 = 1
Підставляємо частоти фенотипів груп крові АВ0 в популяції і тоді:
q = 1 – √0 + A
p = 1 – √0 + B
r = √0, де
0 –– частота фенотипу І(0) групи крові;
А –– частота ІІ(А) групи крові;
В –– частота особин з ІІІ(В) групою крові.
Таким чином, закон Харді – Вайнбергаможназастосовувати для аналізу частот
поліморфнихгенів (генів, якімаютьсеріюалелів).
В популяційно – генетичнихдослідженнях закон використовуютьтакож для аналізу
гетерозиготного носійства мутантних алелів.
Наприклад, частота фенілаланіну в популяції становить 1:40000. Виходячи з закону
1
q2 (aa) = –––––– ,
40 000
1 1
q (a) = √ ––––– = ––––– = 0, 005
40 000 200
p+q=1 p = 0, 995
Частота гетерозиготнихносіїв буде становити 2 pq.

2pq = 2 х 0, 995 х 0, 005 = 0, 0995.
Тодісереднаселеннячастинаносіїв буде на :
1000 –– 99,5 гетерозигот
10 000 –– 995 гетерозигот
100 000 –– 9950 гетерозиготнихносіїв.
Звідсизрозуміло, що й за рідкіснимиалелямигенівчастотигетерозиготнихносіївбудуть такими,
що їх необхідновраховувати в МГК.
Пренатальнадіагностикаспадковоїпатології.
Розробка нових методів діагностики різних спадкових хвороб дозволила вивчення клітинного
матеріалу організму в пренатальний період з метою ранньої діагностики та попередження спадкової
патології, особливо з тяжкими вадами розвитку.
Для одержаннянеобхідного для
аналізуматеріалупроводятьамніоцентез
(див.рис. Амніоцентез). На 15 – 16
тижнівагітностіберутьамніотичнурідину, яка
маєклітини плоду та
міститьпродуктийогожиттєдіяльності.
Одержанийматеріалдосліджуютьрізними
методами:
– Біохімічним, цитогенетичним;
– Молекулярно–генетичними (ДНК –
зонди, ПЛР);
– Імунологічним та ін.
За допомогоюамніоцентезуможливадіагностикавсіххромосомниххвороб, багатьохспадкових
хвороб, порушеньобмінуречовин, резус-конфлікт та іншіконфлікти за еритроцитарними антигенами.
Для пренатальноїдіагностикиможливевикористанняматеріалубіопсії ворсин хоріону, для забору
кровіпроводятьпункціюсудин плоду, щодозволяє раніше діагностувати патологію.
Методи фетоскопії, ультразвукові дослідження дозволяють визначити стать та значні вади
розвитку безпосереднім спостереженням на прийомі у лікаря.
Пренатальнадіагностикапризначається в таких випадках:
1) при наявності в родинах дітей з вродженими вадами розвитку; з рецесивними моногенними
хворобами;
2) при наявностіхромосомнихтранслокацій у батьків;
3) при наявності у одного з батьківдомінантногозахворювання;
4) якщовікматерібільш як 35 років;
5) при викиднях, які, можливо, пов’язані з несумісністю плода і матері за еритроцитарними
антигенами (резус-конфлікт, конфлікт за системою АВО та ін.).
Застосуванняпренатальноїдіагностикизначнозменшилонароджуваністьзіспадковимихворобами.
Медико–генетичне консультування. Так як для більшості спадкових хвороб ефективного
лікування не знайдено, то головну роль треба відводити профілактиці. Медико-генетичне
консультування (МГК) –– це один з видів спеціалізованої допомоги населенню, родинам, яка
спрямована на попередження народження дітей із спадковою патологією.
Розвиток МГК пов’язують з S.C. Read (1947), якийсформувавосновнізадачі МГК. Щераніше
С.Н. Давиденков (1934) проводив консультуванняхворих, родин
ізспадковимипорушенняминервовоїсистеми.
Завдання МГК –– складаннягенетичного прогнозу для родин, осіб з порушеннямифізичного,
психічного, статевогорозвитку.
Складаннягенетичного прогнозу включає три етапи:
1) Визначення ступеня генетичного ризику.
Генетичнийризик –– специфічнаймовірність (від 0 до 1,0) появипевноїаномалії у пробанда
абойогородичів. Генетичнийризикможе бути загальнопопуляційним (3–5%) та специфічним (0–
100%).
Специфічнийризикможе бути:
– низький (3–5%);
– підвищений (до 10%);
– середній (до 20%);
– високий (більше 20%).
Ступіньгенетичногоризикузалежитьвід типу успадкуванняознаки, спорідненостіособин у шлюбі,
наявності у батьківтранслокацій.
2) Оцінкатяжкостімедичних та соціальнихнаслідківданоїаномалії.
Ступіньгенетичногоризикуіноді не співпадаєзіступенемпатології. Наприклад, А-Д
полідактиліяпередається з ймовірністю 50%, але можливакорегуючаоперація, післяякоїхворийможе
вести нормальнийспосібжиття. Ризикменінгомієлоцеле для сибсів становить 3–4%, але
наслідкихірургічноїоперації не завждипозитивні, часто
післяопераційможливийпарапарезнижніхкінцівок, розумовавідсталість. Ступіньмедичних та
соціальнихнаслідків у другому випадкуважка.
При плануваннівагітностіступіньгенетичногоризику не завждивирішальний фактор для родини.
На прийняття позитивного рішеннявпливаютьнаступніфактори:
1) можливостінаступноїмедичноїкорекціїданого дефекту абойогочастковоговиправлення;
2) дефект (аномалія) не обмежуєнормальнийспосібжиттяхворого;
3) пізняманіфестація дефекту;
4) відсутністьдітей у родині;
5) перінатальналетальністьрозглянутого дефекту.
Таблиця 1.
Генетичний ризик для сибсів при різних типах передачі захворювання
Генетичнийризик
Тип успадкуванняаномалії длясибсів (%)
Домінантнагеннамутаціяdenovo 0
Хромосомнамутаціяdenovo 1
Аутосомно-рецесивний тип 25
Гоносомно-рецесивний тип для сестер 0
длябратів 33-50
Аутосомно-домінантний тип з неповноюпенетрантністю
Полігеннодетермінований тип 35-50
Фенокопія до 10
Незбалансованахромосомнааберація у одного з батьків загальнопопуляційнийризик
5-90
Фактори, що негативно впливають на рішенняродини:
1) відсутністьабообмеженістьможливостейпроведенняпренатальноїдіагностики;
2) психічнезахворювання пробанда і йогоприсутність у родині
3) тривалепроживання хворого в родині, щонакладаєзначнісоціальніобмеження;
4) наявністьздоровихживихдітей у родині.
3) Перспектива застосування та ефективністьметодівпренатальноїдіагностики.
Застосування методів пренатальної діагностики дозволяє планувати дітонародження в
родинах з високим ризиком, попередити народження дітей з вродженою патологією.
Зміст роботи генетичної консультації визначається її кінцевою метою, тобто встановленням
ступеня генетичного ризику в обстежуваній родині, і роз'ясненням у доступній формі змісту медико-
генетичного висновку тим хтозвернувся.
Точність прогнозу залежить від наступних факторів:
1) точності клініко-генетичного діагнозу;
2) старанності й об'єктивності генеалогічного дослідження;
3) знань новітніх даних генетичної літератури.
1. Скласти порівняльну таблицю методів пренатальної діагностики
Методи пренатальної діагностики Характеристика метода
1.Амниоцентез
2.Кордоцентез
3.Фетоскопія
4.Ультразвукове дослідження
Б. задачі для самоконтролю:

1. В медико-генетичну A. Зчеплене зі статтю успадкування
консультацію звернулись батьки B. Так, це свідчить про патологію
новонародженого, у якого підозрюють C. Це плейотропна взаємодія генів
синдром Дауна. Який метод генетики слід D. Ні, це свідчить про чоловічу стать
застосувати лікарю для встановлення плоду
діагнозу? E. Народяться близнюки
A. Цитогенетичний 3. У жінок старшого віку (35-40
B. Біохімічний років) частіше народжуються діти з
C. Клініко-генеалогічний вродженими вадами розвитку. Що є основним
D. Дерматогліфічний фактором, який впливає на появу тяжких
E. Імуногенетичний аномалій, часто не сумісних з життям?
2. У рідині, отриманій при A. Недостатня гормональна активність
амніоцентезі, виявлені клітини з У- B. Недостатня кількість овоцитів
хромосомою. Чи є це показником для C. Зниження загального обміну речовин
переривання вагітності? D. Генетичні дефекти в овоцитах на
протязі життя A. 47, ХУУ
E. Порушення продукції яйцеклітин у B. 47, ХХУ
жінки C. 47, 18+
4. У жінки проведено визначення D. 47, 21+
відсоткового вмісту статевого хроматину в E. 45, ХО
клітинах епітелію слизової оболонки ротової 10. В медико – генетичну
порожнини. У якому випадку Ви будете консультацію звернулось подружжя з
підозрювати патологію: питанням про ймовірність народження у них
A. 0 % клітин дітей з X-зчепленою формою рахіту. Батько
B. 65 % клітин здоровий, мати і бабуся за материнською
C. 50 % клітин лінією страждають на це захворювання. На
D. 38 % клітин вітаміностійкий рахіт можуть захворіти:
E. 30 % клітин. A. Всі діти
5. У здорових батьків народилася B. Тільки дочки
дитина із синдромом Дауна з каріотипом 46 C. Тільки сини
хромосом. Однак, одна з хромосом групи D D. Половина дочок і синів
мала подовжене коротке плече. Яким методом E. Вірна відповідь відсутня
була виявлена незбалансована транслокація 21 11. До лікаря медико-генетичної
хромосоми? консультації вперше звернулася вагітна жінка
A. Цитогенетичним з приводу можливої спадкової патології у
B. Біохімічним майбутньої дитини. Із застосування якого
C. Популяційнно-статистичним методу почнеться її обстеження?
D. Генеалогічним A. Генеалогічного
E. Близнюковим B. Цитогенетичного
6. До лікаря-генетика звернулась C. Близнюкового
здорова молода жінка, батько якої страждає D. Каріотипування
синдромом Тейбі (множинні мікроаномалії E. Біохімічного
обличчя і черепа, аномальний ріст зубів). 12. Синдром Мора успадковується
Хвороба успадковується Х- домінантно та супроводжується чисельними
зчепленорецесивно. Дайте прогноз аномаліями розвитку скелета (брахідактилія),
народження хворої дитини у жінки, при умові, порушенням формування зубів, адонтією,
що її чоловік здоровий: гіподонтією та ін. Яким методом
A. 25 % антропогенетики скористується лікар для
B. 37,5 % диференціювання цієї патології від можливої
C. 50 % генокопії та складання прогнозу можливої
D. 56,25 % патології у нащадків?
E. 75 % A. Близнюковий
7. В медико-генетичному B. Цитогенетичний
консультуванні при прогнозуванні спадкової C. Дерматогліфічний
хвороби має важливе значення тип D. Генеалогічний
успадкування. За яким типом успадковується E. Популяційно-статистичний
гемофілія: 13. Генетична детермінація
A. Аутосомно-рецесивним розладу ліпідного обміну може бути пов’язана
B. Х-зчепленим домінантним з дефіцитом лізосомальних ферментів,
C. Аутосомно-домінантним супроводжуватися збільшенням концентрації
D. Х-зчепленим рецесивним ліпідів у сироватці крові і відіграє важливу
E. У-зчепленим роль у розвитку атеросклерозу. При цьому
8. Відомо, що у споріднених відбувається сумарна дія багатьох генів на
шлюбах у здорових людей частіше розвиток патології. Виникнення якої групи
народжуються діти із спадковими хвороб спричиняє вище зазначена дія генів?
патологіями. При яких типах успадкувань це A. Геномні
найчастіше проявляється? B. Моногенні
A. Аутосомно-рецесивному C. Хромосомні
B. Аутосомно-домінантному D. Мітохондріальні
C. Х-зчепленому домінантному E. Мультифакторіальні
D. Х-зчепленому рецесивному 14. Сколіоз – викривлення хребта. За
E. При цитоплазматичному успадкуванні даними вчених в 60-70 роки 20-го століття
9. У медико-генетичну вважали, що захворювання успадковується за
консультацію звернувся юнак з приводу аутосомно-домінантним типом. Але при
відхилень у фізичному і статевому розвитку. аналізі різних родоводів родин з випадками
При мікроскопії клітин слизової оболонки сколіозу доведено, що ознака
рота виявлене одне тільце Барра. Вкажіть характеризується варіабельною
найбільш вірогідний каріотип юнака: експресивністю та неповною пенетрантністю.
Частота ознаки збільшена у родинах хворих. тільки від зовнішніх факторів.
Такі особливості прояву ознаки вказують на: 15. У генетично здорових батьків
A. Х-зчеплений тип успадкування. народилася дитина, хвора на фенілкетонурію
B. Аутосомно-домінантний (А-Д) (аутосомно-рецесивне спадкове
тип успадкування. захворювання). Які генотипи батьків?
C. Аутосомно-рецесивний (А-Р) A. Аа х аа
тип успадкування. B. АА х АА
D. Мультифакторіальний тип C. АА х Аа
успадкування. D. Аа х Аа
E. Залежність прояву ознаки E. аа х аа
Задачі
1.У людини один з видів глухоти успадковується зчеплено зі статтю (ген локалізований в Х-
хромосомі), а другий – за аутосомно-рецесивним типом. Двоє молодих людей з нормальним слухом
(наречений і наречена) звернулись
у медико-генетичну консультацію у
зв'язку з проявом у обох сім'ях
аномалії слуху. У нареченого були
глухими брат, дядько з боку матері
і племінник (син сестри); мати,
батько і сестра здорові. У нареченої
були глухими брат і сестра, а
батьки її мали нормальний слух.
Складіть родовід. Визначте тип
успадкування глухоти в кожній
сім'ї. Яка ймовірність народження
глухих дітей у сім'ї?
Рис.1. Родовід сім’ї з
випадками прогресуючої м’язової
дистрофії Дюшена.
2.У медико-генетичну консультацію звернулась жінка, шість родичів якої страждали і
страждають прогресуючою м'язовою дистрофією (хворобою Дюшена). Враховуючи цю обставину,
вона побоюється за здоров'я майбутнього покоління. Було складено родовід (пробанд III, 5).
Визначте ймовірність народження в сім'ї дитини з хворобою Дюшена. Існує метод визначення
гетерозиготних носіїв рецесивного гена м'язової дистрофії за активністю креатинфосфокінази у
сироватці крові. Чи слід досліджувати рівень креатинфосфокінази у пробанда?
3. Проаналізуйте родоводи сімей з дистрофією Дюшена (див. рис.1) та вітамін-D-резистентним
рахітом (див. рис. 2). Визначте тип успадкування хвороб. Яка ймовірність народження хворих дітей
в родинах пробандів: ІІІ-5 та III-3?
Рис.2. Родовід сім’ї з вітамін-D-резистентним рахітом.
4. У медико-генетичну
консультацію звернулася жінка,
хвора мозочковою атаксією, її
чоловік здоровий. У них п'ятеро
синів і три дочки. Один син і
одна дочка хворі, усі інші
здорові. У пробанда одна
здорова сестра і троє хворих
братів. Батько пробанда хворий,
мати здорова. Складіть родовід
сім'ї. Яка ймовірність появи
хворих дітей у хворих дочки і
сина пробанда, якщо вони
візьмуть шлюб із здоровими
людьми?
1. Медична біологія : підручник
/ За ред. В.П.Пішак, Ю.І.Бажора та ін. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – С. 203-215.
2009. – С. 201-213.
Полтава, 2012. – С. 129-136
- С. 49-59
Додатки.
e. тестові завдання, ситуаційні завдання: Організмовий рівень організації життя. Основи генетики
f. контрольні питання, практичні завдання: Практикум з медичної біології : навчально-методичний
2004. – С. 176-192.
2009. – С. 175-190.
Полтава, 2012. – С. 115-129
- С. 39-49
Тема заняття №18 Особливості пренатального періоду розвитку
людини. Передумови вроджених вад розвитку.
1.Актуальність теми:Пізнання сучасних досягнень у вивченні пренатального періоду
онтогенезу на молекулярному і клітинному рівнях дає можливість зрозуміти механізми
диференціювання, міжклітинних взаємодій, генетичного контролю ранніх стадій розвитку
людини.
Вивчення закономірностей і механізмів ембріогенезу, особливо критичних періодів,
має не тільки теоретичне значення для розуміння нормального розвитку, але і створює
підгрунтя для проведення профілактичних заходів з метою попередження вродженої
паталогії.
Матеріал заняття тісно пов’язаний з питаннями, які вивчаються на кафедрі
паталогічної анатомії, нормальної і паталогічної фізіології. Знання отримані на даному
занятті необхідні лікарям усіх спеціальностей, особливо педіатрам, акушерам і гінекологам.
➢ Сформувати у студентів уявлення на сучасному науковому рівні про молекулярно-
генетичні механізми онтогенезу;
➢ Проаналізувати особливості пренатального розвитку людини;
➢ Запропонувати класифікацію порушень онтогенезу та визначити їх місце в патології
людини;
➢ Провести аналіз природженим вадам розвитку та їх значення в патології людини;
➢ Сформувати уявлення про критичні періоди розвитку та тератогенез.

Назви
дисциплін
Загальна • Мати уявлення про онтогенез як механізм реалізації генетичної
біологія інформації в просторі і часі;
10-11 кл. • володіти знаннями про етапи та механізми ембріонального розвитку;
• вміти застосовувати термінологію,
• володіти класифікацією природжених вад розвитку;
• проводити проспективний та перспективний аналіз появи
природжених вад розвитку;
• володіти інформацією про тератогенез та тератогенні фактори
середовища;
• мати уявлення про генну інженерію та гемотерапію,.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти
студент при підготовці до заняття:
Онтогегез це сукупність послідовних процесів з моменту виникнення зиготи до
утворення складного багатоклітинного організму з великою кількістю
по-різному диференційованих клітин, тканин і органів; розвиток
складних організмів із порівняльно простих за будовою яйцеклітин.
Природжені вади -це стійкі відхилення в будові органів, що виникають
розвитку внутрішньоутробно і виходять за межі варіацій норми.
За походженням розрізняють три групи ВПР: 1) спадково обумовлені; 2)
обумовлені тератогенними (середовищні) факторами; 3)
мультифакторні.
Гаметопатії - спадково зумовлені вади розвитку, воснові яких лежать мутації в
статевих клітинах батьків. Отже, всі вади розвитку спадкової природи -
наслідок гаметопатій. Вони можуть бути причиною загибелі зародка
(летальні мутації), мимовільних викиднів в ранні терміни вагітності,
грубих ВВР, супроводжуються значним порушенням функцій,
хромосомних синдромів.
Бластопатії - вади розвитку, індуковані впливом пошкоджуючих факторів на
зародок у перші 15 діб після запліднення. Найчастіше вони служать
причиною мимовільних викиднів, можуть проявлятися позаматкової
вагітністю. Наслідком бластопатій є такі вади, як зрощена двійня,
Ембріопатії - вроджені вади розвитку, індуковані впливом пошкоджуючих факторів
на ембріон (з 16-го дня після запліднення до кінця 8-го тижня).
Формування внутрішніх органів може бути порушене різними
тератогенами (алкоголь, наркотики, лікарські засоби, цукровий діабет у
матері, внутрішньоутробні інфекції та ін.) Ембріопатії можуть бути
причиною загибелі зародка і мимовільних викиднів. Класичний приклад
даної патології - алкогольна ембріопатія, відома під назвою
«алкогольний синдром плода». Вона проявляється вродженими вадами
розвитку багатьох органів і систем.
Фетопатії - всі види патології, зумовлені впливом пошкоджуючих факторів на плід
(з 9-го тижня внутрішньоутробного розвитку до пологів). Пороки
розвитку цієї групи відносно рідкі, так як закладка і формування
внутрішніх органів і зовнішніх частин тіла зародка вже відбулися. Але
процес росту і розвитку їх триває. Під впливом несприятливих факторів
можливі зменшення маси і / або розмірів органів (гіпоплазія), їх
недорозвинення. Прикладом фетопатій є крипторхізм - неопущення
яєчок.
Тератогенез — формування аномалій і потворностей у рослин, тварин і людей в
результаті порушень процесу ембріонального розвитку, обумовлених
несприятливим впливом різних чинників.
Причиною є як неспадкові зміни — різні порушення ембріонального
розвитку (злиття парних органів, відсутність або недорозвиненість
органів, надлишковий або неправильний розвиток окремих органів
тощо), так і спадкові зміни — мутації (наприклад, розщеплення верхньої
губи і піднебіння, короткопалість, шестипалість, порушення розвитку
статевої системи тощо).
Генна інженерія -(грец. genesis — походження) — напрям науки на межі молекулярної

біології, молекулярної генетики, біотехнології тощо, метою якого є
створення організмів із новими комбінаціями спадкових ознак, у т.ч. і
таких, які не виявляють у природі. Це здійснюється шляхом
спрямованого перенесення людиною конкретних генів або їх комплексів
з одного організму в інший, закріплення цих генів у новому
генетичному оточенні та забезпечення їх вираження у певній генетичній
системі. У Г.і. використовують такі способи: злиття соматичних
(нестатевих) клітин або протопластів різних клітин одного або різних
видів організмів; перенесення з однієї клітини в іншу ядер клітин,
хромосом або їх фрагментів; введення в клітини конкретних генів.
Останній спосіб застосовує спеціальний напрям Г.і. — генна інженерія,
основним завданням якої є одержання конкретних генів, що визначають
ту чи іншу ознаку клітини або організму.
Гемотерапія сукупність генноінженерних (біотехнологічних) і медичних методів,
спрямованих на внесення змін в генетичний апарат соматичних клітин
людини з метою лікування захворювань. Це нова область, орієнтована
на виправлення дефектів, викликаних мутаціями (змінами) в структурі
ДНК, або додання клітинам нових функцій.
1. Онтогенез: типи, періоди, етапи.
2. Етапи ембріонального розвитку людини.
3. Диференціювання на молекулярно-генетичному, клітинному та тканинному рівнях. 4.
Природжені вади розвитку. Класифікація: спадкові, екзогенні, мультифакторіальні,
гаметопатії, бластопатії, ембріопатії, фетопатії.
5. Регуляція функції генів в онтогенезі.
6. Експериментальне вивчення ембріонального розвитку. Проблема детермінації та
взаємодії бластомерів. Ембріональна індукція. Регуляція в процесі дроблення і її порушення
(близнюки, вади розвитку, виродливість).
7. Критичні періоди розвитку.
8. Тератогенез.
9. Тератогенні фактори середовища.
Онтогенез –– індивідуальний розвиток організму – це цілісний безперервний процес, в
якому окремі події пов’язані між собою в просторі та часі.
Існує декілька схем періодизації онтогенезу. З точки зору екологоембріонального
підходу онтогенез ділять на 2 періоди: до народження (ембріональний) і після народження
(постембріональний).
З загальнобіологічної точки зору виділяють 3 періоди: дорепродуктивний,
репродуктивний, пострепродуктивний.
Дорепродуктивний період поділяють на 4 періоди: ембріональний, личинковий,
метаморфоз і ювенільний. Відносно короткі відрізки ембріогенезу називають стадіями
(фазами) розвитку: зигота, дробіння, гаструляція, гісто– і органогенез.
Онтогенез людини прийнято поділяти на 2 періоди: пренатальний (до народження) і
постнатальний (після народження).
Ранній онтогенез включає: овуляцію, запліднення з утворенням зиготи, стадії дробіння,
гаструляцію та імплантацію (див.рис.1,2,3,4).
З медичної точки зору важлива періодизація онтогенезу людини, яка враховує можливі
порушення.
Періодизація онтогенезу людини з урахуванням вад розвитку.
Прогенез(гаметопатії). В період прогенезу відбувається утворення і дозрівання гамет –
гаметогенез, під час якого можливі порушення, які виникають внаслідок мутацій або
рекомбінацій на молекулярному і клітинному рівні. Мутантні (незбалансовані) гамети у
більшості знищуються (елімінуються), а при заплідненні і утворенні зиготи приводять до
моногенних та хромосомних захворювань. Більшість спадкових порушень пов’язані з
виникненням гаметопатії.
Кіматогенез (кіматопатії):
а) бластогенез (бластопатії) –– від запліднення до 15 доби вагітності (дробіння,
формування ембріобласту + трофобласту);
б) ембріогенез (ембріопатії) –– 16–75 доба –– (органогенез, формування амніону +
хоріону);
в) фетогенез (фетопатії) –– 76–280 діб (розвиток плоду, формування плаценти,
народження). Поділяється на ранній фетальний період (76–180 доба), плід набуває
життєздатності.
В пізньому фетальному періоді (181–280) –– дозрівання плоду, старіння плаценти.
Причини кіматопатій. Фактори, які можуть завдати шкоду матері і плоду
викликатимуть порушення. Плід захищений від прямого впливу зовнішнього середовища,
він дуже чутливий, особливо в періоди швидкого розмноження клітин і диференціювання
органів. До того ж нормальний ріст і розвиток нового організму залежить від нормальної
експресії генетичної інформації та інтеграції між плацентою і кровотоком матері. Механізм
розвитку кіматопатій недостатньо вивчений. Але встановлені певні закономірності:
а) при патогенному (тератогенному) впливі обов’язково відбувається порушення
нормального ходу онтогенезу – дизонтогенез.
Дизонтогенез в різні періоди кіматогенезу проявляється на різних рівнях – від значних
порушень розвитку зародка, які не сумісні з життям (бластопатії), до ультраструктурних змін
у пізньому фетальному періоді.
б) у пізньому періоді кіматогенезу можлива додаткова реакція-відповідь на вплив
тератогенних факторів у вигляді загально-патологічних процесів таких як запалення,
пошкодження, порушення компенсаторно-пристосувальних та імунних реакцій. Тому
розвиток аномалій і вад розвитку плоду корелюють з патологічними процесами. Наприклад,
формування вад серця – з гіперплазією сполучної тканини, вади розвитку головного мозку –
з наявністю некрозів, крововиливів.
в) велике значення для виникнення порушень плоду має час впливу (критичні періоди) на
нього патогенного фактора. Наприклад, в період бластогенезу на любий вплив зародок
відповідає порушенням імплантації або порушеннями розвитку ембріо- і трофобласту в
бластоцисті, а це приводить до загибелі ембріону (спонтанних абортів – в перші 14 тижнів
або загибелі плоду – в пізні строки пренатального онтогенезу). В період ембріогенезу
(ембріопатії) майже любий вплив приводить до утворення вад розвитку або загибелі.
Бластопатії. Патологія бластогенеза обмежується першими 15 добами після запліднення.
До головних кінцевих результатів бластопатій відносять:
а) пусті зародкові мішки (утворюються внаслідок аплазії або ранньої загибелі
ембріобласта з послідовною його резорбцією;
б) гіпоплазія і аплазія зародкових органів (амніона, амніотичної ніжки, жовточного
міхура);
в) подвоєння вад розвитку (симетричні і асиметричні близнюкові дуплікації, повністю або
частково розділені близнюки);
г) позаматочна вагітність або порушення імплантації зиготи в матці.
Причинами бластопатій є хромосомні аберації у сполученні з впливом середовища,
такими як ендокринні, серцево-судинні хвороби матері, гіпоксія та інші.
Ембріопатії. Усі види патології ембріона з 16 по 75 добу вагітності називають
ембріопатіями. Ембріопатії характеризуються суттєвими порушеннями формування органів і
приводять до вроджених вад (вад розвитку), які часто несумісні з життям і викликають
загибель ембріону. Експресивність вроджених вад розвитку дуже варіабельна: від незначних
відхилень у будові окремого органу до значних змін багатьох органів, які несумісні з життям.
В період фетогенеза відбувається подальше диференціювання тканин і розвиток плоду. Всі
види патологій плоду, які виникають в цей період називають фетопатіями (від лат. foetus -
плід). Фетопатії характеризуються такими особливостями:
а) рідкістю вроджених вад, які обумовлені впливом тератогенних факторів в плідний
період;
б) любі пошкодження в цей період визначають розвиток вад на тканинному рівні.
При цьому спостерігається порушення співвідношення тканин органів або відбувається
затримка їх дозрівання. Наприклад, при megacolon спостерігається надлишковий розвиток
м’язової тканини у стінці кишки при відсутності в неї досить розвинених нервових клітин;
затримка дозрівання нирок супроводжується великою кількістю клубочків зародкового типа;
в) перевага гіпертрофії і генерації гіперплазії елементів мезенхіми, які приводять до
надлишковому розвитку сполучної тканини. Наприклад, при муковісцедозі – в підшлункової
залозі, при фіброеластозі серця – розростання еластичної і фіброзної тканини в ендокарді.
Постнатальний період (вроджені, онтофілогенетичні та набуті, нефілогенетичні вади
розвитку):
а) ювенільний; б) зрілості; в) старості.
Рис. 1. Внутрішнє запліднення яйцеклітини людини – це один з етапів складного процесу,
який починається з перетворення первинного фолікулу в яєчнику (1) в зрілий фолікул (2),
який розривається та звільняє яйцеклітину (3). Із фолікула утворюється жовте тіло (4).
Яйцеклітини захоплюються з поверхні яєчника відкритим кінцем яйцеводу – фаллопієвою
трубою (5). Тут завершується І мейотичне ділення (редукційне), на поверхні яйцеклітини
виділяється полярне тільце; далі починається ІІ мейотичне ділення (б). Сперматозоїд
проникає в цитоплазму яйцеклітини, активує її для завершення ІІ мейотичного поділу,
виділення ІІ полярного тільця й утворення жіночого пронуклеусу (7). Головка сперматозоїду
набубнявіє, утворює чоловічий пронуклеус (8), два пронуклеуси зливаються, чоловічі і
жіночі хромосоми перемішуються (9). Хромосоми реплікуються і діляться (10), після чого
зигота, починає дробіння (11). По мірі руху зиготи по яйцеводу в ній відбуваються
послідовні ділення - дробіння, які приводять до утворення морули (12), ранньої бластоцисти
(13) й (приблизно через 4,5 доби) пізньої бластоцисти з ембріобластом, які дають початок
зародку та зовнішньому трофобласту (14).На 6-й або 7-й день бластоциста імплантується у
стінку матки (15).
Рис. 2. Дробіння зиготи людини.
А — два бластомери; Б —три бластомери;

В — чотири бластомери; Г— морула; Д — морула в розрізі;
Е, Ж — розріз ранньої і пізньої бластоцисти:
1—ембріобласт, 2—трофобласт, 3 — бластоцель
Рис. 3. Зріз бластоцисти зародку людини:
1 — ембріобласт, 2-—трофобласт, 3 — бластоцель.
Рис. 4. Послідовні стадії імплантації і розвитку зародку людини в кінці першого та

на другому тижні.
А —бластоциста; В — бластоциста на початку

інплантації (7-а доба розвитку); В —частково
імплантована бластоциста (8-а доба розвитку); Д
– зародок на 13-у добу розвитку.
Г — зародок на 9—10-у добу розвитку.
1— ембріобласт, 2 — бластоцель, 3 –
трофобласт, 4 – порожнина амніона, 5 - гіпобласт,
6 – синцитіобласт, 7—цитотрофобласт, 8—
епібласт, 9—амніон, 10 — лакуна трофобласта, 11
— епітелій матки, 12 — ніжка тіла, 13 —брунька
алантоїса, 14 — жовточний мішок, 15 —
позазародковий целом, 16 —ворсинка хоріона, 17
— первинний жовточний мішок, 18 — вторинний
жовточний мішок
Після народження починається
постембріональний (постнатальний) етап

онтогенезу, який включає такі періоди:
ювенільний (до статевого
дозрівання);
зрілий (дорослий, статевозрілий);
період старості, який закінчується смертю.
Зрозуміло стає питання, як генотип
реалізується в фенотип у вигляді клітинних
та системних процесів, у вигляді дуже складних
просторових та впорядкованих у часі онтогенетичних перетворень. Встановлення та
виявлення конкретних клітинних та системних механізмів становитьосновну проблему
сучасної біології розвитку. Біологія розвитку вивчає способи генетичного контролю
індивідуального розвитку, особливості реалізації генетичної програми в фенотип в
залежності від умов середовища (внутрішньорівневі та міжрівневі процеси та взаємодії;
міжклітинні, тканинні, внутрішньоорганні, організмові).
Особливе значення має вивчення, дослідження конкретних онтогенетичних механізмів
росту морфогенезу.
До них відносять такі процеси: проліферацію (розмноження клітин); міграцію
(переміщення клітин);
сортування клітин; запрограмовану елімінацію (гибель); диференціювання клітин;
індукцію і компетенцію (контактні взаємодії); дистантну взаємодію клітин, тканин і органів
(гуморальні, нервові механізми інтеграції).
Всі ці процеси відбуваються в конкретних просторово – тимчасових умовах з певною
інтенсивністю, забезпечуючи цілісність розвитку організму.
Ділення клітин забезпечує утворення із зиготи багатоклітинного організму; визначає
його ріст, вибіркове розмноження клітин забезпечує морфогенетичні процеси.
Інтенсивність проліферації залежить від періоду онтогенезу, місця знаходження. В
ембріональному періоді клітинні процеси носять закономірний вибірковий характер.
За останні роки встановлено, що конкретні структури зародка утворюються з однієї
клітини або групи клітин, які дають клони. В дослідах на тваринах показано, що організм
розвивається з трьох клітин внутрішньої клітинної маси на стадії, коли бластоциста
складається з 64 клітин, а сама клітинна маса –– 15 клітин.
Відомі також мутації, які знижують проліферативну активність і приводять до
недорозвитку внутрішніх органів.
Клітинні ділення, як важливіша функція організму підкоряються регулюючій дії на різних
рівнях: генетичному, тканинному, онтогенетичному та інших.
Міграція клітин має важливе значення, починаючи з гаструляції і далі, в процесі
морфогенезу. Клітини механічного типу мігрують поодинці та групами, клітини епітеліїв
погоджено, пластом.
Типовий приклад міграції - міграція клітин нервового
гребеня (див.рис.5).
Порушення міграції клітин призводить до відставання
розвитку органу або гетеротопіям (зміни нормальної
локалізації). Приклади вад розвитку, які пов’язані з
порушенням міграції клітин відомі, наприклад, у
відношенні до кінцевого мозку. При порушенні міграції
нейробластів виникають островці сірої речовини в білій
(клітини втрачають здатність до диференціації). Внаслідок
цього порушується цитоархітектоніка, пошарова будова
кори.
В міграції клітин важливі їх генетично детерміновані
властивості, здатність до амебоїдного руху та рухові властивості мембрани.
Рис. 5. Шляхи міграції клітин нервового гребеня:
А – поперечний зріз зародка; Б – похідні клітин нервового гребеня у дорослого
організму:
1 – нервовий гребінь; 2 - вузол спинного корінця; 3 – пігментні клітини; 4 – симпатичний
вузол; 5 – надниркова залоза, яка починає розвиватися; 6 – нервове сплетіння у стінки
кишки; 7 – клітина швановської оболонки; 8 – уніполярний чутливий нейрон; 9 – клітина-
супутник; 10 – мультиполярний нейрон симпатичного вузла; 11 – хромафінна клітина в
мозковій речовині надниркових залоз; 12 – превертебральне сплетення; 13 – парасимпатичне
сплетіння в кишці (стрілками показаний напрямок міграції клітин нервового гребеня).
Сортування клітин забезпечує впізнання клітин одна одну, утворюючи скупчення та
пласти.
Значні скоординовані рухи клітин характерні для періоду гаструляції, внаслідок чого
утворюються зародкові листки з певним взаєморозміщенням клітин. Гольтфретер у 30–х
роках вивчав здатність до адгезії клітин різних зародкових листків. Сенс дослідів такий:
зародки тварин обробляють ферментами (трипсин), які руйнують зародок і відокремлюють
клітини. Клітини перемішують, для клітинної маси створюють сприятливі умови.
Через певний час з суміші утворюється зародок з зародковими листками з типових для
них клітин.
Рис. 5. Адгезія
клітин зародкового
міхура
Відмирання
клітин. При розвитку
зародка важливе значення мають процеси відмирання клітин. Зараз відрізняють два різних
типа елімінації клітин: апоптоз (“відпадаючий” з гр.) і некроз.
Апоптоззустрічається часто і типовий для фізіологічних умов, це природний еволюційно
обумовлений процес, який генетично контролюємий.
Некрозвиникає у несприятливих, нефізіологічних умовах, наприклад, при гіпоксії, під
впливом різних токсинів та інших умовах. Некроз супроводжується запаленням, це
патологічний процес.
Яскраві приклади руйнування клітин і органів відносяться до постембріональних стадій
метаморфозу земноводних і комах.
В ході ембріогенезу вищих хребетних та людини також мають місце процеси дегенерації
органів. У особин жіночої статі дегенерують вольфові протоки, у особин чоловічої ––
мюлерові протоки. У ембріона людини спочатку закладаються ребра у 7–го шийного хребця:
9–10 хвостових, а пізніше шийні хребці ребер не несуть, а в куприку залишається тільки 4–5
хребців.
Важливе значення мають процеси елімінації клітин при утворенні порожнин тіла та судин,
які на початку мають вигляд заповнених тяжів.
Найбільше вивчено процеси відмирання клітин при утворенні кінцівок. Кінцівки
з’являються у вигляді виступів, які вкриті ектодермою і заповнені мезодермальною
тканиною. Процес формування пов’язаний з відмиранням клітин мезодермальних ділянок
бруньки (ділянки апонтозу встановлені за допомогою барвників). Утворюються зони
некрозу. Задня некротична зона (ЗНЗ) забезпечує формування контурів проксимальних
ділянок кінцівок. Через певний час гине ≈ 1500–2000 клітин, які поглинаються макрофагами
(в експерименті пересаджували клітини зони некрозу в інші ділянки зародка, але вони все
одно гинули в свій час), що доказує генетичну детермінованість запрограмованого
відмирання даних клітин. Якщо пересадити клітини зони некрозу на поверхність кінцівки, то
клітини не гинуть, таким чином елімінація клітин також контролюється клітинними
взаємодіями. Існують А–Р мутації, які порушують утворення зон апоптозу, наслідки -
порушення морфогенезу кінцівки, спостерігається синдактилія (зрощування) та полідактилія.
Таким чином, вибіркове відмирання клітин для морфогенезу дуже важливе, як і інші
клітинні процеси. Експерименти доводять, що апоптоз клітин контролюється 3 рівнями
регуляції: молекулярно–генетичним, міжклітинними взаємодіями та онтогенетичними
формами регуляції.
Диференцування клітин –– процес, внаслідок якого клітина набуває морфологічні,
функціональні, біохімічні особливості.
Процес диференцування тканин називають гістогенезом, органів– органогенезом.
З моменту зиготи розвиток організму детермінований, з яйця жаби утворюється жаба, з
яйця курки –– курка. Але треба ще зрозуміти, як з клітин з однаковим спадковим матеріалом
в процесі диференціації (гісто– і органогенезу) в певні строки утворюється організм даного
виду.
У людини близько 100 різних типів клітин. Прикладом раннього диференціювання є
утворення зародкових листків та їх похідних. Розвиток уявлень про механізми
цитодиференціювання представлено нижче.
Основна гіпотеза –– диференційна експресія генів. Основні етапи експресії генів та
методи її вивчення представлені в таблиці.
Етапи експресії генів Методи їх вивчення
Активація генів. Візуальне спостереження будови
Транскрипція, первинний РНК–транспорт відповідних ділянок хромосоми (електронна
(ядерної РНК). і світлова мікроскопія).
мРНК цитоплазми. Метод двумерного гельелектрофорезу.
Трансляція (білки –– продукти генної Біохімічний метод.Молекулярно-генетичні
активності). методи. ПЛР.
Морфологічне диференціювання. Цитологічний метод, цитохімічний метод.
Будова і життєздатність зародку. Гібридологічний і порівняльно–
ембріологічний методи.
Висновок. Спадковий матеріал соматичних клітин повністю зберігається і
цитодиференціювання не пов’язане із зменшенням спадкового матеріалу.
Генетичний контроль розвитку.
Головним методом вивчення генетичного контролю розвитку –– використання мутацій.
Аналіз генетичного контролю показує, що роль генів неоднакова:
частина геному визначає життєво важливі функції, без яких неможливе існування
клітини;
є гени, які забезпечують детермінацію, диференціювання і морфогенез.
Для аналізу генетичного контролю необхідно знати первинну дію даних генів, їх
плейотропну дію, а також дію мутацій на фенотип (дизруптивну або гомеозисну).
Дизруптивні мутації приводять до порушень нормального розвитку, відсутності або
аномальної будови органів.
Генетичні дослідження гомеозисних мутацій у дрозофіли показали, що ці комплекси генів
відповідальні за направлення розвитку сегментів тіла, тобто це гени –– перевимикачі.
Таким чином, органогенез –– це період, коли проявляється дія мутантних генів, а розвиток
органів, систем органів контролюється скоординованою дією сотень генів. Про значення
генетичного контролю говорять багаточисельні спадкові хвороби, які викликані геномними,
хромосомними або генними мутаціями.
Рис. 8. Пересадка спинної губи від зародка-

донора на черевну сторону зародку реципієнта.
А — схема досліду; Б — поперечний зріз на стадії
закладки двох комплексів осьових органів: 1 —
первинний зародок, 2 — вторинний, індукований
зародок.
Ембріональна індукція – це взаємодія частин організму, який розвивається. В

класичному досліді Г. Шпемана та співробітників показано, як одна ділянка зародка
впливає на розвиток іншої.
З цих та подібних дослідів були зроблені такі висновки:
по-перше, ділянка взята з дорсальної губи бластопора, здатна направляти і переключати
(індукувати) розвиток ембріонального матеріалу біля якого вона знаходиться на певний шлях
розвитку;
по-друге, бічні і черевні сторони бластопора мають більш значні потенції до розвитку;
по-третє , досить точна будова новоутворених органів в місці пересадки вказує на
ембріональну регуляцію. Це означає, що фактор цілісності організму приводить до
досягненню гарного кінцевого результату з нетипових клітин в нетиповому місці, як би
керуючи процесом, регулюючи його з метою досягнення необхідного результату.
Г. Шпеман назвав спинну губу бластопора первинним ембріональним організатором
(первинним – тому, що на більш ранніх стадіях розвитку подібного впливу не було,
первинним – тому, що вплив був на морфогенез). Зараз встановлено, що головна роль
належить хордомезодермальному зачатку, який й назвали первинним ембріональним
індуктором, а сам процес – ембріональною індукцією.
Цілісність онтогенезу визначає також детермінація (В. Ру, 1887), (детермінація ––
виникнення якісних відмінностей між частинами організму, які визначають подальший
розвиток до того, як виникнуть морфологічні відмінності), а також –– ембріональна
регуляція (процес відновлення нормального розвитку зародка або зачатка органу після
порушення).
Вроджені вади розвитку.
Під вродженими вадами розвитку (ВВР) розуміють стійкі морфологічні зміни органу
(органів), які виходять за межі варіації їхньої будови, які виникають внутрішньоутробно
(частіше) чи після народження дитини (небагато).
В залежності від послідовності виникнення розрізняють первинні та вторинні вади:
первинні вади обумовлені дією шкідливого фактора (генетичного чи екзогенного);
вторинні вади –– ускладнення первинних, тобто, “вади вад”.
Наприклад, атрезія сильвієва проводу, як причина гідроцефалії буде первинною вадою, а
гідроцефалія –– вторинною. Саме так вроджена косолапість є частим ускладненням
спинномозкових гриж.
За об’ємом ураження первинні ВВР діляться на:
а) ізольовані (поодинокі, локальні) –– локалізовані уодному органі (наприклад, стеноз
приватника, персистування баталової протоки): ізольовані –– 50,9%;
б) системні –– вади в межах однієї системи органів (наприклад, хондродисплазія,
артрогрипоз): системні –– 2,2%;
в) множинні –– локалізовані в органах двох чи більше систем. Множинні вади складають
46,9% (встановлення первинної множинної вади має велике значення, особисто для
діагностики хромосомних хвороб, оскільки це все первинно множинні вади).
Первинні вади розвитку (ВООЗ, 1971) поділяються на:
1) Спадкові (генні, хромосомні);
2) Екзогенні (пошкодження тератогенними факторами ембріону або
плоду);
3) Мультифакторіальні (які визначаються генетичними та екзогенними
факторами);
4) Вади невстановленої етиології.
Вроджені вади розвитку органів і системи:
1) Вади ЦНС: органів чуття;
2) Вади лиця та шиї;
3) Вади серцево – судинної системи;
4) Вади дихальної системи;
5) Вади органів травлення;
6) Вади кістково – м’язової системи;
7) Вади сечової системи;
8) Вади статевих органів;
9) Вади ендокринних залоз;
10) Вади шкіри та їх придатків;
11) Інші вади.
Виділяють:
Множинні вроджені вади:
Хромосомні синдроми;
Генні синдроми;
Синдроми, які обумовлені ембріопатіями;
Синдроми невстановленої етиології;
Некласифіковані комплекси множинних вад.
Тератогенні фактори середовища.
Фактори, які здатні викликати порушення розвитку (аномалії і вади), називаються
тератогенами (від греч. teratos — каліцтво). Наука про вроджені аномалії називається
тератологією.
Тератогени діють упродовж певних критичних періодів. Для будь-якого органу найбільш
критичним періодом є час його росту й утворення характерних структур. Різні органи мають
різні критичні періоди. Серце формується між 3-м і 4-м тижнями. Мозок і скелет чуттєві до
шкідливих впливів постійно, починаючи з 3-го тижня після запліднення до кінця вагітності.
Існує дуже багато тератогенів, які сильніше діють в певні фенокритичні періоди розвитку
організму, викликаючи гаметопатії, ембріопатії, фетопатії та онтофілогенетичнообумовлені
вади розвитку. Одні фактори викликають генні мутації. Іонізуюча радіація, лікарські
препарати призводять до розриву хромосом і до зміни структури ДНК.
Всі фактори зовнішнього середовища, які виконують патогенетичну роль у розвитку вад,
можна виділити в такі групи:
Фактор часу (частота народження дітей з патологією залежить від року і сезону).
Географічні фактори (є відомості про різні частоти народження дітей з патологією в різних
географічних зонах та популяціях).
Фактори материнського організму (гормональний статус матері, спадкова схильність, яка
визначається полігенними системами антигенів, імуноглобулінів).
Внутрішньоутробні фактори (механічні і гормональні процеси, які пов’язані з родами,
близнюковою вагітністю, положенням плоду).
Фактори плоду (зовнішні фактори, які діють безпосередньо на плід і порушують його
розвиток).
Тератогенні фактори (рентгенівське обстеження, хвороби під час вагітності, продукти
харчування, лікарські препарати).
Фактори, які впливають на організм в пре- і постнатальному періоді (різноманітні фактори,
які провокують розвиток патології).
З цих груп більшість факторів можна віднести до індикаторних і провокуючих факторів і
тільки фактори з груп 4,6,7 мають потенційну тератогенну дію.
Багато ліків здатні викликати вади розвитку. Наприклад, хінін може викликати глухоту.
Дуже слабкий транквілізатор талідомід широко використовувався у 60-х роках. У жінок, які
приймали талідомід, народилось більш ніж 7000 дітей із вадами розвитку.
Вроджена патологія, викликана порушеннями розвитку плоду, спостерігається в
приблизно 2% немовлят і є найбільш частою причиною неонатальної смертності і
захворюваності. При більшості аномалій не виявляється ніяких хромосомних порушень і
вони не успадковуються. Незважаючи на виявлення багатьох тератогенних агентів, причина
більшості порушень є невідомою. Найбільш вивченими причинами гаметопатій і
киматопатій є наступні:
1. Іонізуюче випромінювання: крім прямої дії впливу на ДНК і генетичний апарат клітини,
іонізуюча радіація має прямий токсичний ефект на клітини плоду і є причиною багатьох
вроджених аномалій у результаті впливу її в період вагітності;
2. Тератогенні вірусні інфекції: вірус краснухи є найбільш сильним тератогенним вірусом,
тобто він служить причиною великої кількості вроджених дефектів. Трансплацентарне
інфікування плоду вірусом під час першого триместру вагітності, коли плід розвивається
найбільше активно, приводить до розвитку великої кількості вроджених аномалій. Найбільш
виражений ризик (близько 70%) у перші 8 тижнів вагітності. Вірус краснухи порушує синтез
білків у тканинних культурах. Синдром краснухи поєднує тріаду уроджених аномалій:
пороки серця, глухоту і катаракту, що дуже часто спостерігаються в хворих дітей. Також
були описані випадки мікроцефалії, розумовій відсталості і мікрофтальмії. Ризик
інфікування плоду вірусом краснухи різко знизився в результаті імунізації проти цієї
інфекції. Тератогенний ефект інших вірусних інфекцій дискутується. Маються повідомлення
про тератогенну дію вірусів грипу, паротиту (свинки) і вітряної віспи.
Тератогенну дію мають найпростіші із класу споровиків – токсоплазма гонді. Якщо мати
хвора на токсоплазмоз, то через плаценту токсоплазми можуть потрапити у зародок і
викликати ураження мозку і очей.
3. Медикаменти:під час вагітності необхідно по можливості виключити прийом ліків
будь-якого типу, за винятком випадків, коли це необхідно для порятунку життя чи матері
плоду. Немає ліків, які можуть бути визнані цілком безпечними, особливо на ранніх періодах
вагітності. Незважаючи на те, що всі ліки, які застосовують проходять іспити на вагітних
тваринах, безпека їх для людей може бути встановлена тільки після багаторічного їхнього
використання, як це було в США та інших країнах при використанні талідоміду і
диетилстильбестролу.
Талідомід: є слабким седативним препаратом, що широко використовувався в Європі в 60-
х роках, поки не з'явилися докази того, що він є причиною значних порушень розвитку плоду
(фекомелїї) при використанні його під час вагітності. У результаті порушення розвитку
кінцівок, ноги і руки у дитини нагадують ласти моржа — короткі кукси кінцівок, близько
розташовані до тулуба.
Диетилстильбестрол : є синтетичним естрогеном, що широко використовувався в 50-х
роках для лікування загрозливого аборту. У дочок жінок, що приймали диетилстильбестрол,
часто розвивалися епітеліальні аномалії піхви, включаючи збільшення кількості слизуватих
залоз (вагинальний аденоз), у більш важких випадках — світлоклітинну аденокарциному.
Алкоголь (фетальный алкогольний синдром): споживання матір'ю алкоголю під час
органогенезу в ранній період вагітності приводить до вроджених порушень, виразність яких
залежить від кількості вжитого алкоголю, коли жінка може ще не знати, що вона вагітна.
Фетальний алкогольний синдром (Фас) виявляється в 1 з 1000 новонароджених у США й у
30-50% дітей, породжених матерями, що вживають більш 125 мл алкоголю у день. Фас
характеризується відставанням у фізичному розвитку, наявністю порушень будови
лицьового черепа (вузькі очні щілини, мікрогнатія), серцевих пороків (найбільше часто —
дефекти перегородок), порушеннями будови хребта, включаючи spina bifida, і розумової
відсталості з мікроцефалією і недорозвиненням мозку.
Багато із штучно створених речовин, які використовуються в господарстві людиною,
також мають тератогенну дію. Наприклад, пестициди й органічні речовини, які містять
ртуть, викликають порушення неврологічного характеру й аномалії поведінки у дітей, матері
яких під час вагітності вживали їжу, що містила ці речовини.
1. Скласти таблицю «Етапи експресії генів та методи її вивчення»:
Етапи експресії генів Методи їх вивчення

1. Тести першого рівня складності (одна правильна відповідь):
1. Під час ембріонального розвитку 2.У зародка людини в першій фазі

був порушений процес реалізації гаструляції утворюється двошаровий
генетичної інформації. Внаслідок ембріон шляхом розшарування клітин
цього впливу порушився розвиток ектодерми. Який це тип гаструляції?
організму, що призвело до A. Делямінація
виникнення каліцтва. Дайте B. Імміграція
пояснення цьому явищу: C. Епіболія
A. Світло D. Інвагінація
B. Антимутаген E. Змішаний
C. Антиген 3.На стадії пізньої гаструли зародка
D. Комутаген людини утворюється третій зародковий
E. Тератоген листок (мезодерма) шляхом переміщення
групи клітин ентодерми, що не об’єднані в ліва дуга аорти відсутня, друга судина бере
єдиний пласт. Який це тип гаструляції? початок із лівого шлуночка та повертає
A. Імміграція вправо. Яка пара артеріальних дуг зазнала
B. Делямінація вади розвитку в цьому випадку?
C. Інвагінація A. Четверта
D. Епіболія B. Третя
E. Змішаний C. Друга
4.Первинні статеві клітини виникають D. П’ята
тоді, коли статеві залози ще не починали E. Шоста
розвиток. Пізніше ці недиференційовані 8.У чотирирічної дівчинки до складу
статеві клітини мігрують у гонади та великого пальця кисті замість двох
заселяють їх. Ентодерма якого входять три кісточки. Подібну будову
провізорного (тимчасового) органу є пальця мають земноводні та плазуни. Як
джерелом цих клітин? називається ця аномалія розвитку?
A. Хоріон A. Поліфалангія
B. Алантоїс B. Полідактилія
C. Плацента C. Олігодактилія
D. Жовтковий мішок D. Брахідактилія
E. Амніон E. Синдактилія
5.Народження двох, трьох, чотирьох і 9. У шести жінок, які перенесли вірусне
навіть семи монозиготних близнюків у захворювання (краснуху) в першій третині
людини пов’язане з тим, що ізольований вагітності, народилися діти з
бластомер розвивається у повноцінний природженими вадами серця, глухотою та
організм. Яку назву має це явище? катарактою. Наслідок якого впливу вірусу
A. Тотіпотентність спостерігається в цьому випадку?
B. Ембріональна індукція A. Тератогенного
C. Лабільне диференціювання B. Канцерогенного
D. Стабільна диференціація C. Комбінаторики генів
E. Декодуюча організація D. Малігнізації
6.В ембріогенезі людини, як і E. Генокопії
абсолютної більшості хребетних, 10.Дослідами Д. Гердона в 1964-1966
закладається шість пар зябрових артерій, із рр. було доведено, що при пересадці ядер
яких найбільшого розвитку досягають соматичних клітин на різних стадіях
судини четвертої пари. Яка судина людини розвитку в енуклейовану (позбавлену ядра)
є гомологічною цій парі зябрових артерій? яйцеклітину жаби відбувається
A. Ліва дуга аорти нормальний розвиток пуголовка та, хоча й
B. Права дуга аорти дуже рідко, – дорослої жаби. Що доведено
C. Сонна артерія цими дослідами?
D. Легенева артерія A. Всі клітини мають однакові гени
E. Верхня порожнинна вена B. Тотіпотентність клітин
7.Народилася дитина з порушенням C. Явище ембріональної індукції
дихання внаслідок здавлення трахеї та D. В зиготі гени неактивні
частково – стравоходу. За допомогою E. Диференційованість клітин зародка
рентгенологічного дослідження виявлено:
2. Тести другого рівня складності (кілька правильних відповідей)
1. Що варто розуміти під “індивідуальним розвитком”:
а) розвиток від запліднення до в) передачу спадкової інформації
народження організму; нащадкам;
б) розвиток від запліднення яйцеклітини г) реалізацію власної генетичної
до природної смерті; інформації.
2. Що таке зигота?
а) дозріла яйцеклітина; в) яйцеклітина, яка розвивається
б) запліднена яйцеклітина; партеногенетично;
г) початковий етап онтогенезу.
3. Чим відрізняється дробіння зиготи від мітотичного циклу соматичних клітин:
а) цикл ділення зиготи зменшений; г) G1 -; G2- періоди майже відсутні;
б) цикл ділення зиготи збільшений; д) ) G1 -; G2- періоди такі ж, як при
в) S–період інтерфази проходить клітинному циклі.
швидко;
4. Відзначити якими клітинними процесами характеризується стадія гаструляції:
а) направленим рухом окремих клітин і г) однаковою мітотичною активністю
цілих груп клітин; усіх клітин;
б) вибірковим розмноженням клітин; д) відбуваються сортування клітин з
в) початок цитодиференціювання; формуванням пластів:
5. Що таке бластула? а) зародок на стадії утворення нервової трубки;
б) зародок на стадії дроблення;
в) одношаровий зародок;
г) чотиришаровий зародок;
д) запліднена яйцеклітина.
3. Задачі
1. З двох зародків одного виду тварин один знаходиться на стадії двох бластомерів, а другий
на стадії морули. Який зародок більший за масою?
2. В експерименті на стадії бластули введено речовину, що блокує переміщення клітин.
Розвиток якої стадії ембріогенезу порушено?
3. В експерименті в одного зародка тритона на стадії ранньої гаструли вирізали ділянку
дорсальної губи бластопора і пересадили під ектодерму другого зародка тієї ж стадії на
вентральний бік. Які зміни в розвитку другого тритона відбудуться внаслідок експерименту?
Основна:
1. Медична біологія : підручник / За ред. В.П.Пішак, Ю.І. Бажора та ін. – Вінниця: НОВА
КНИГА, 2004. - 652 с. – С. 238-270.
2. Медична біологія : підручник / За ред. В.П.Пішак. Ю.І. Бажора та ін. – Вінниця: НОВА
КНИГА, 2009. - 608 с. – С.238-268.
генетики для студентів ВНМЗ України IV рівня акредитації / Дубінін С.І., Улановська-
Циба Н.А., Ваценко А.В. – Полтава, 2012. - 336 с. – С.152-173.
4. Організмовий рівень організації життя. Основи генетики людини : навчальний
посібник з медичної біології для студентів ВНМЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації /
С.І. Дубінін, А.В. Ваценко, В.О. Пілюгін, Н.А. Улановська-Циба, О.Б. Рябушко,
Н.О.Передерій, О.В.Овчаренко. – Полтава, 2014. - 103 с. - С.82-101.
5. Практикум з медичної біології : навчально-методичний посібник для студентів
медичних факультетів / С.І.Дубінін, А.В.Ваценко, В.О.Пілюгін, Н.А. Улановська-Циба,
Н.О.Передерій, О.Б.Рябушко, О.В.Овчаренко. – Полтава, 2016. – 77 с. – С.36-38.
6. Додаткова:
1. Слюсарев А.О. Біологія : підручник для вузів / Слюсарев А.О., Жукова С.В. –
К.:«Вища школа». – 1992. – 422с.
2. Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових
дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» / За ред. В.Ф.Москаленка,
О.П.Волосовця, І.Є. Булах, О.П.Яворовського, О.В.Романенка, Л.І.Остапюк. – К:
«Медицина», 2004. – 366 с.
78

Винахід

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Винахід

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Тема заняття №10 Особливості генетики людини.

Моно-, ди-, та полігібрідне схрещування.

Дигібридне і полігібридне схрещування.

У випадку розщеплення особина з домінантною ознакою повинна утворювати 2 типи гамет А, а.

Б. Задачі для самоконтролю:

2. Тести другого рівня складності (декілька варіантів відповіді)

ІІІ (В) ІВ ІВ ІВ; ІВ І0 -,В α,– .

Первинна плейотропія Вторинна плейотропія

Послідовність хімічних реакцій Послідовність хімічних реакцій

Приклади: хвороба Марфана,

Взаємодія неалельних генів

F2: A-B- - забарвлення дикого типу;

Епістаз — це такий тип взаємодії неалеьних генів,

А1, А2, А3 - полімерні домінантні гени, що

Гібриди F1 всі одноманітні, мають забарвлення

Б. Задачі для самоконтролю:

Задачі на взаємодію неалельних генів

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття та на занятті.

Гоносомії - хромосомні хвороби, які пов'язані з порушенням кількості статевих

4.2. Теоретичні питання до заняття:

Розщеплення за статтю у різних видів тварин і у людини

1. Г.Мендель, Л.Донкастер (1906), К.Корренс (1907) запропонували таку гіпотезу визначення

Клопи р. Protenor (Тип ХО)

F1: ♀ 12А+ХХ 0♂12А+Х

Клопи р.Lygaeus (Тип ХУ)

гомогаметна стать гетерогаметна стать

3. Зчеплене зі статтю успадкування ознак.

F2: ХW ХW ХWХw ХW У ХwУ

Розщеплення за фенотипом: 1:1

Локалізація в статевих хромасомах людини деяких генів, які викликають спадкові

Зчеплене успадкування ознак

— генотип дигoмозигот за домінантними алелями при зчепленні генів

— генотип дигoмозигот за рецесивними алелями при зчепленні генів

- генотип дигетерозигот при зчепленні генів

100% дигетерозиготні сірі з нормальними крилами

1 варіант аналізуючого схрещування.

Розщеплення за фенотипом и генотипом 1 : 1

2 варіант аналізуючого схрещування

В F2: 41,5% сірих з нормальними крилами;

Б. Задачі для самоконтролю:

2. Тести другого рівня складності (декілька правильних відповідей)

1. Актуальність теми: Особливістю виду Homo sapiens є надзвичайно великий

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття та на занятті.

Закон гомологічних рядів спадкових форм мінливості

Аутосомно-рецесивний тип успадкування

Х-зчеплений домінантний тип

Таблиця 1. Конкордантність (у %) деяких ознак людини у близнят

Рис. 6. Варіанти візерунків

Широкі дослідження по вивченню особливостей

Рис.2. Схема гібридизації соматичних клітин з утворенням синкаріонів (гетерокаріонів).

Моногенні Хромосомні Полігенні

Хвороби зі спадковою схильністю

Цитогенетичний метод дозволяє встановити:

Б. Задачі для самоконтролю:

(надлишок) (нестача) (нестача)

Рис. Зміни форми еритроцитів при серпоподібноклітинної анемії

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

Б. Задачі для самоконтролю:

1. Тести першого рівня складності (одна правильна відповідь)

1. Після опромінення у людини з'явилась C. Біохімічний

1. За допомогою біохімічного методу можна діагностувати:

4.2. Теоретичні питання до заняття:

2рq –– частота гетерозигот (Аа);