Пагін- стовбуровий або кореневий матеріал, в який вводять почки або щепи при

щепленні.
Брунька - ділянка меристемної тканини, що розвивається в листя, пагони, квіти або їх
комбінації. Зазвичай захищена зовні зміненими за розміром листям [лусками].
Типи бруньок:

 верхівкова брунька: кінчик гілки, нерозвиненого пагону, що містить рудиментарні

квіткові бруньки або листя, закладені всередині, які захищають брунькові луски.
 гола брунька: брунька, не захищена бруньковими лусками.
 латентна брунька: неактивна (недіюча) брунька, яка перебуває в стані відпочинку
або спокою, але здатна до зростання при певній стимуляції.
 пазушна брунька: бічна брунька, розташована біля основи верхівкової бруньки або
в пазусі листка.
 змішана брунька: брунька, що містить і рудиментарні листя, і квіти.

Живець - відокремлена частина рослини, яка, при відповідній обробці може регенерувати
в цілу рослину.
Меристема- недиференційована, але детермінована тканина рослини, в якій клітини
здатні до активного поділу і диференціювання в специфічні тканини, такі як стебла і
коріння.
Фітогормони- речовина, яка стимулює у рослин зростання або інші процеси. Відомі п'ять
основних типів фітогормонів: ауксини, абсцизова кислота, цитокініни, гібереліни і етилен.

Ауксини- група регуляторів росту рослин (природних або синтетичних), які стимулюють
клітинний поділ, розтянування, апикальне домінування, коренеутворення і цвітіння.
Перелік основних ауксинів :
індол-3-оцтова кислота (гетероауксин), 4-хлоріндолил-3-оцтова кислота,індолил-3-
масляна кислота.

Цитокініни- регулятори росту рослин, що індукують поділ клітин і клітинну

диференціацію. У культурі тканини ці речовини викликають зростання каллуса і розвиток
пагонів. Дані сполуки є похідними аденіну.
Перелік основних цитокінінів : лімфокіни, монокіни, інтерлейкіни, інтерферони, фактори
росту і хемокіни.

Гіберелова кислота- регулятор росту рослин, що стимулює дозрівання та проростання

насіння та ускорює розвиток листя.
Абсцизова кислота- фітогормон, що відповідає за контроль реакцій рослин на абіотичний
стрес, наприклад, ступінь розкриття продихів в умовах водного дефіциту.
Етилен- газоподібний регулятор росту рослин, що діє на різні аспекти вегетативного
росту, дозрівання плоду і опадання частин рослини.
Вітамін- природна органічна речовина, в малих кількостях необхідна для нормальної
життєдіяльності організму.
Перелік основних вітамінів: вітаміни аліфатичного ряду (C, B3);вітаміни аліциклічного
ряду (A, D);вітаміни ароматичного ряду (K);вітаміни гетероциклічного ряду (B1, B2,
B5, B6, B9, B12, H, E).
Макроелементи- хімічні елементи, присутні в організмах живих істот в високих
концентраціях (від десятків відсотків до десятих і сотих часток відсотка).
Перелік основних макроелементів: N, Р, К, S, Са, Mg, Fe, Na, Si.
Мікроелементи- хімічні елементи, присутні в організмах живих істот в низьких
концентраціях (тисячні долі відсотка та нижче).
Перелік основних мікроелементів: В, Mn, Mo, Сu , Zn, Со, F.
Експлант- частина рослини, посічена в стерильних умовах і підготовлена для
культивування на живильному середовищі.
Протопласт- бактеріальна або рослинна клітина, у якій клітинна стінка видалена або
хімічним, або ензиматичними шляхом; при цьому цитоплазма залишається оточеною
периферичної мембраною. Протопласти мають сферичну форму і менші розміри в
порівнянні з витягнутими, незграбно сформованими і часто вакуолізірованими
клітинами, з яких вони були отримані.
Регенерант- те, що утворилося з культури протопластів або від одиночної колонії, що
утворилася з протопластів в культурі.
Ембріоїд- термін, який використовується в біотехнології рослин, останнім часом
широко не використовується. Зародкоподібна структура, що розвивається in vitro, що
формує цілісний проросток, не пов'язаний судинами з калюсів.
Калюс (калюсна культура)- 1. Захисна тканина, що складається з паренхімних клітин,
що розвивається на рановій поверхні рослин. 2.Маса недиференційованих тонкостінних
паренхімних клітин, індукованих гормональною обробкою. 3. Неорганізована маса
клітин, що активно ділиться та складається з недиференційованих і диференційованих
клітин, що часто розвиваються на пошкодженій тканині або культурі тканини в
присутності регуляторів росту.
Тотипотентність- здатність клітини або тканини при певних умовах дати початок
цілому організму.
Диференціація- процес, в результаті якого неспеціалізовані клітини набувають
структури і функції, характерні для певних типів клітин. Диференціація здійснюється в
ході розвитку, коли з однієї клітини утворюється безліч клітин, що виконують різні
функції. Як правило, у вищих організмів цей процес in vivo незворотній. Стосовно
культивування клітин термін використовується для опису формування різних типів
клітин.
Дедиференціація- процес, що розвивається у відповідь на поранену і в культурі
тканини, при якому рослинні клітини можуть втрачати спеціалізацію і переходити до
клітинної проліферації, формуючи скупчення недиференційованих клітин (або калюс),
здатних у відповідь на дію відповідних факторів знову перейти до диференціації і
сформувати клітини того ж, або іншого типу.
Диференційовані клітини- це клітини якогось організму, які виконують різні функції і
при цьому мають різні патерни експресії генів.
Недиференційовані клітини- це клітини, які не комітовані та ще не стали складовою
спеціалізованої тканини.
Культура  тканин- культура in vitro клітин, тканин або органів, вирощуваних на
живильному середовищі в стерильних умовах.
Культура клітин- зростання клітин ізольованих з багатоклітинних організмів в умовах
in vitro.
Культура in vitro-поза організмом або в штучному середовищі. Цей вираз
застосовується для мікроорганізмів, що культивуються в скляних або пластикових
контейнерах.
Культура in vivo-природні умови, де знаходяться організми. Вираз застосовується ддя
біологічних процесів, що протікають у живому організмі чи клітині за нормальних
умов.
Культура еx vitro- організми (рослини), витягнуті з культури тканин і пересаджені в
ґрунт або горшкову суміш.
Культура ex vivo- «те,що відбувається поза організмом»,тобто проведення
експериментів в живій тканині,перенесеної з організму в штучне зовнішнє середовище.
Клон- 1. Група генетично ідентичних клітин або індивідуумів, що утворилися в результаті
безстатевого розмноження, відбору високоінбредних організмів або формування
генетично ідентичних організмів при ядерній трансплантації. 2. Група генетично
ідентичних рослин, отриманих за допомогою вегетативного розмноження. 3. Дієслово:
клонувати. Включати фрагмент ДНК в вектор або в хромосому хазяїна.
Вегетативне розмноження- нестатеве розмноження рослин, що протікає без процесу
запліднення.
Клональне розмноження- безстатеве відтворення безлічі нових рослин (Рамет) від
одного індивідуума (ортета), що дає початок всьому клону генетично ідентичних
організмів.
Клональне мікророзмноження- мініатюризоване розмноження in vitro та/або регенерація
рослинного матеріалу в асептичних та контрольованих умовах навколишнього
середовища.
Культура суспензійна- тип культури, в якій ростуть та розмножуються клітини та/або
групи клітин, суспензовані в рідкому поживному середовищі.
Культура протопластів- культивовані in vitro рослинні протопластів. Якщо протопластів
можуть регенерувати в цілі рослини,вони є вдалим об'єктом для генетичних
маніпуляцій.
Злиття протопластів- індуковане або спонтанне з'єднання двох або більше протопластів,
одержаних від одного або різних батьківських видів. У тому випадку, якщо
протопласти, що злилися, можуть бути регенеровані в цілі рослини, існує можливість
для створення нових геномних комбінацій.
Культура пиляків- асептична культура незрілих пильовиків для отримання гаплоїдних
рослин з мікроспор шляхом андрогенезу.
Культура насіннєвих зачатків- вирощування в тривалій перевивній культурі тканин, які
виникли шляхом проліферації клітин ізольованих фрагментів насіннєвих зачатків
рослини.
Органогенез- ініціювання адвентивних або de novo пагонів або коріння з калусних,
меристемних або суспензійних культур.
Соматичний ембріогенез- 1. Розвиток зародка. 2. Процес формування рослин з тканини
in vitro, схожий на нормальний процес утворення зародка з зиготи. Соматичний
ембріогенез є альтернативним методом. Процес утворення зародків включає дві стадії:
ініціації і дозрівання. Для ініціації потрібен високий рівень вмісту рослинних гормонів,
які називаються ауксинами; для дозрівання - нижчий.
Культивування (субкультивування)- вирощування клітин або організмів на штучному
середовищі.

Умови культивування  in vitro:

Стерильність- відсутність у середовищі, організмі, будь-якому матеріалі або виробі
життєздатних мікроорганізмів та їх спор.
Живильне середовище- субстанція, яку використовують для лабораторного (штучного)
вирощування організмів.
Фотоперіод- необхідна для росту рослин довжина світлового дня або період штучного
освітлення.
Оптимальна температура- досить вузький інтервал температур (2–5°), у якому культура
мікроорганізму має максимальну швидкість зростання.
інтенсивність світла (світловий потік),
Способи стерилізації посуду
Стерилізація сухим жаром. Культуральний посуд (колби, пробірки, чашки Петрі тощо )
перед наповненням живильним середовищем попередньо стерилізують сухим жаром в
сушильній шафі. Тривалість стерилізації: при 1500С - 2,5 год, при 1600С - 2 год, при
1700С - 1 год. Слід пам’ятати, що до цього часу стерилізації необхідно додавати час,
який потрібний для нагріву завантажених в шафу предметів до заданої температури.
Стерилізація сухим паром - автоклавування при 2 атм (1330С) 30-40 хв в залежності від
заповнення автоклава.
Камера автоклава заповнюється не більше як на 2/3 об’єму.
Посуд загорнутий в папір або з ватними тампонами стерилізують автоклавуванням. При
автоклавуванні піпеток верхню частину закривають ватним тампоном (приблизно на 2
см) і кожну окремо загортають в папір. Піпетки зручно стерилізувати в скляних
пеналах, на дно яких слід покласти вату, щоб запобігти обламуванню носиків піпеток.
Способи стерилізації інструментів
Стерилізація сухим жаром. Інструменти попередньо стерилізують сухим жаром в
сушильній шафі. Тривалість стерилізації: при 1500С - 2,5 год, при 1600С - 2 год, при
1700С - 1 год.
Стерилізація полум’ям. В боксі безпосередньо перед роботою інструменти занурюють у
фарфоровий стакан з 960 спиртом і стерилізують обпалюванням у полум’ї спиртівки.
Стерильний інструмент використовують тільки для одноразової маніпуляції. Перед
повторним використанням його слід знову простерилізувати спиртом і обпалити.

Допоміжні матеріали: вату, пробки, марлю, папір, целофан, фольгу стерилізують

автоклавуванням.
Перед початком операцій у ламінарному боксі необхідно його підготувати до роботи.
Для цього використовують стерилізацію ультрафіолетом 30 хв з послідуючим
протиранням робочої поверхні 70-960 спиртом. Іноді досить продування боксу 30 хв
стерильним повітрям і протирання спиртом.
Способи стерилізації живильних середовищ
Стерилізація насиченою парою під тиском (автоклавування) Це найбільш надійний і
найчастіше застосовуваний спосіб стерилізації живильних середовищ. Він заснований
на нагріванні матеріалу насиченою водяною парою при тиску вище атмосферного.
Відомо, що температура пари зростає при підвищенні його тиску.
Дробова стерилізація застосовується для стерилізації середовищ, що псуються під дією
температур, вище 100°С. Цей прийом був уведений англійським ученим Тиндалем.
Принцип тиндалізації полягає в тому, що проводять нагрівання середовища або його
компонентів при нормальному тиску кілька разів й у період між прогріваннями дають
прорости життєздатним спорам. Передбачається, що виникаючі зі спор клітини гинуть при
наступному прогріванні, не встигнувши утворити нові спори.
Стерилізація фільтруванням застосовується в тих випадках, коли субстрати не
витримують нагрівання, зокрема, для середовищ, що містять білки, для сироваток, деяких
антибіотиків, вітамінів, летких речовин, наприклад, деяких вуглеводнів. Цей прийом
досить широко використовується для стерилізації культуральної рідини, коли необхідно
звільнити її від клітин мікроорганізмів, але зберегти всі продукти обміну, що містяться в
ній, в незміненому вигляді. Спосіб полягає у фільтруванні рідин через спеціальні фільтри,
що мають дрібнопористі перегородки й тому затримують клітини мікроорганізмів.