Конспекти з ботаніки, мікології та по

прокаріотам
 O
Загальна характеристика царства Рослини
Особливості клітини рослин:

N
 Наявність пластид (хлоро-, хромо- і лейкопластів);
 Запасаючий вуглеводень в основному крохмаль;

Z
 Клітинна стінка з целюлози;
 Між клітинами є цитоплазматичні містки (плазмодесми), які забезпечують
контакт між клітинами;

_
 Наявність вакуоль;

r
 Хлоропласти здійснюють фотосинтез.

o
Живлення – фотоавтотрофне за допомогою фотосинтезу. Рослини з неорганіки

f
утворюють органічні речовини за рахунок сонячної енергії. Також характерне
мінеральне живлення. Для деяких рослин (паразитів) характерний гетеротрофний тип
живлення).

s _
Дихання – аеробне. Кисень отримують з атмосфери або води (в розчиненому стані).
Виділення – здійснюється за рахунок клітин і тканин. Немає окремих
видільних органів. Подразливість у формі тропізмів і настій. Тропізми – це ростові

k
рухи до подразників. Настії – рухи спричинені зміною осматичного тиску. Рух – ведуть
прикріплений спосіб життя.

o
Ріст – необмежений і
здійснюється впродовж усього

o
життя, здійснюється за рахунок
твірної тканини. Розвиток –

b
чергування 2 поколінь
(статевого гаметофіта і
нестатевого спорофіта).
Розмноження – нестатеве,
статеве, вегетативне.
 Тканини рослин

Назва Підвиди Функції Місцезнаходження

Верхівкова Ріст органів у довжину – На верхівках пагона(конус
(апікальна) верхівковий ріст наростання) і кореня
Бічна Ріст органів в товщину Всередині стебла і коренів
Твірна (латеральна) (камбій) – бічний ріст
(меристема) – всі Вставна Ріст у довжину – вставний При основі меживузль
живі клітини (інтеркалярна) ріст. У злакових пагонів, листків.
Травматична Загоювання ран Виникають у пошкодженій
(ранева) ділянці
Фотосинтезуюча Фотосинтез, газообмін В зелених листках та молодих
(асиміляційна) стеблах
Повітроносна Газообмін у водних та Підводні органи
Основна (аеренхіма) болотяних рослин
(Паренхіма) – всі Водоносна Запасає воду в пустельних
живі рослин
Запасаюча Запасна М’які частини листків, плодів
Епідерма Первинна покривна,
(шкірка) - жива Захист рослин від впливу розвивається з меристеми
Покривна Перидерма зовнішніх чинників, Вторинна покривна,
(корок) - мертва газообмін утворюється з вторинної
меристеми
Кірка - мертва Стовбури старих дерев
Ксилема Висхідна течія води і Складається з трахеїдів (вищі
(деревина) – розчинених в ній солей (від спорові та голонасінні) і судин
мертва кореня до листків) (трахеї)
Провідна Флоема Низхідна течія органічних Ситоподібні клітини,
(луб) – жива речовин (від листків до ситовидні трубки та клітини-
кореня) супутниці
Коленхіма – Міцність молодих органів Периферійні шари стебла,
жива корінцях листків, плодоніжки
Механічна Склеренхіма – Міцність органів, що Вегетативні органи наземних
мертва завершили свій ріст. Опорна рослин.
і захисна функція
 Вегетативні органи. Корінь.
Корінь – осьовий вегетативний орган рослин, який володіє необмеженим верхівковим ростом, позитивним
геотропізмом, має радіальну симетрію, здатність до галуження, ніколи не має листків та утворює підземну
систему.

Функції:
 механічна (закріплення у субстраті) Типи кореневих систем:
 Транспортна;
1.Стрижнева
 Запасаюча;
 Дихальна; 2.Мичкувати
 Опорна;
3.Змішана
 Розмножувальна;
 Видільна.
Зони кореня:
Кореневий чохлик – складається з кількох шарів живих клітин, які утворюються зовнішніми клітинами
верхівкової меристеми. Живуть 2-9 діб. Захищає верхівку кореня від пошкоджень, сприймає силу земного
тяжіння, визначає напрямок росту, виділяє слиз для полегшення просування кореня в ґрунті.
Зона поділу клітин – довжина близько 1-3мм, утворена живими клітинами верхівкової твірної тканини.
Забезпечує ріст кореня в довжину, дає початок іншим тканинам.
Зона розтягування клітин – довжина 2-5мм, складається з живих витягнутих клітин, які набули
постійної форми. Разом із зоною поділу утворює зону росту кореня. Відбувається диференціація клітин на
тканини, формуються ризодерма, первинна кора та центральний циліндр кореня.
Всисна зона – поверхня цієї зони вкрита кореневими волосками (вирости клітин покривної тканини, які
всмоктують воду з мінеральними речовинами). Синоніми: зона кореневих волосків, зона всмоктування.
Провідна зона – найбільша частина кореня, яка має провідні клітини. Здійснює проведення речовин до
надземних органів та утворення бічних коренів з клітин перициклу. Синонім: зона бічних коренів.
Види коренів: головний, бічні (ростуть від головного) та додаткові (ростуть від стебла, листків)
Пікірування – відщипування кінчика головного кореня, що посилює галуження кореневої системи.
Підгортання – підсипання до основи рослин землі (посилення росту додаткових коренів).
 Основні видозміни кореня

Коренеплоди – для відкладання поживних речовин. У дворічних рослин – морква,

буряк, петрушка, редька, хрін.
Кореневі бульби або бульбо корені – для відкладання речовин у бічних або
додаткових коренях (жоржина, пшінка весняна, батат).

Повітряні корені – додаткові за походженням. Вбирають воду з повітря. У орхідей.

Дихальні корені – забезпечують дихання в болотних рослин (болотний кипарис, мангрові
дерева).
Ходульні корені – є додатковими, утримують рослину (кукурудза, монстера).
Опірні корені – додаткові, утримують крону рослини (фікус-баньян).
Корені присоски (гаус торії) – у паразитів (омела, повитиця, петрів хрест).
Корені причіпки – додаткові, закріплюють рослину (плющ).
Симбіотичні корені – з грибами утворюють мікоризу, з бактеріями – бактеріоризу.
Витягувальні/скоротливі корені – тюльпан, цибуля.
 Вегетативні органи. Пагін
Пагін – вегетативний орган, який унаслідок галуження утворює наземну систему і забезпечує життя рослини
у повітряному середовищі.

Функції:
 Фотосинтезуюча (виконують листки та зелені пагони);
 Газообмін і транспірація (через продихи листка);
 Транспортна ;
 Утворення генеративних органів (формування шишок та квіток).

Кожний пагін розвивається з верхівкової бруньки. Ріст більшості пагонів – верхівковий.

Різноманітність пагонів
За походженням За довжиною міжвузлів За напрямком росту За функціями
Головні Видовжені Вертикальні Вегетативні
Бічні Вкорочені Горизонтальні репродуктивні
Розеткові
Галуження – це утворення пагонів з пазушних бруньок, які розташовуються на головному стеблі.

Крона – сукупність усіх надземних пагонів, розміщених вище від початку розгалуження стовбура.

Типи галуження:
1) Дихотомічне – з верхівкової бруньки виростають 2 гілки (у плаунів і мохів)
2) Симподіальне – верхівкова брунька не розвивається і ріст пагона відбувається за рахунок найближчої до
неї бічної бруньки (яблуня, липа)
3) Моноподіальне – верхівкова брунька протягом усього життя продовжує ріст головного стебла (сосна)
 Видозміни пагона
Наземні Підземні – для вегетативного розмноження
й запасання речовин

Вусики – прикріплення до предметів (виноград, дині, гарбуз, огірки) Кореневище – пирій, ірис, осока

Колючки – захист від поїдання (глід, слива, терен, обліпиха, дика груша) Стеблові бульби – картопля, топінамбур, кольрабі

Вуса – вегетативне розмноження (суниця, костяниця) Цибулина – тюльпан, часник

Філокладії – фотосинтез, утворення квітів (рускус, аспарагус) Бульбоцибулина – комарики, шафран

 Брунька
Брунька - це зачатковий пагін з дуже вкороченими міжвузлями.
За призначенням розрізняють:

 вегетативні бруньки, з яких утворюються нові листки;

 генеративні, з яких формуються квітки або суцвіття.
За місцем розташуванням розрізняють:
 верхівкові (на верхівках пагона) – ріст пагона в довжину;
 бічні (на бічних пагонах) – розгалуження.

Сплячі бруньки – бруньки, які тривалий час можуть перебувати у

стані спокою, але при пошкодженні рослини дають початок новим
пагонам.

Стебло
Стебло – осьовий вегетативний орган, який володіє верхівковим необмеженим ростом, позитивним
фототропізмом, радіальною симетрією і несе листки та бруньки.

Функції стебла:
 Транспортна – забезпечує висхідну і низхідну течії речовин;
 Інтегративна – поєднує листки, бруньки, квітки,корінь у єдине ціле;
 Фотосинтезуюча – у трав’янистих рослин;
 Запасаюча ;
 Захисна ;
 Розмножувальна;
 Опорна.
За напрямком росту бувають:

Прямостоячі – яблуня, кукурудза Виткі – берізка, хміль Сланкі – вербозілля

Чіпкі – гарбуз, огірок Повзучі – суниця, журавлина
 Листок
Листок - складова частина пагона, характеризується обмеженим ростом, має двобічну симетрію, плоску форму.
Цей орган пристосований до здійснення фотосинтезу, транспірації та газообміну. Також є додаткові функції:
запасаюча, видільна, вегетативного розмноження, захист тощо.

Листкова пластинка забезпечує основні функції листка. Черешок орієнтує пластинку відносно сонячних променів.
Пластинка має жилки, які складаються з провідних та механічних тканин (судинно-волокнистий пучок).

Жилкування – розташування жилок на листковій пластинці. За характером галуження розрізняють декілька

типів.

Листкорозміщення – розташування листків на стеблі у певному порядку, що дозволяє рослині вловлювати

максимальну кількість світла.

Продихи – утвори з парних живих спеціалізованих клітин епідерми, які регулюють газообмін і транспірацію.

Фотосинтез – утворення в хлоропластах органічних речовин з неорганічних за допомогою світла.

Дихання – це процеси окиснення органічних сполук з вивільненням енергії.

Транспірація – складний фізіологічний процес випаровування води рослиною в атмосферу.

Листопад – масове опадання листків на холодний або жаркий період року.

 Генеративні органи. Квітка
Квітка – видозмінений нерозгалужений і обмежений в рості пагін, що служить для статевого розмноження
покритонасінних рослин.

Функції квітки:
 Утворення чоловічого та жіночого гаметофітів;
 Утворення гамет;
 Запилення;
 Запліднення;
 Формування насіння і плодів/

Квітконіжка – видозмінене стебло пагона. Ті квітки, які її не мають називаються сидячими.

Квітколоже – це вкорочена частина квітки, на якій розташовані всі інші її складові. Буває плоске (півонія),
конічне (малина), увігнуте(вишня).

Оцвітина – чашечка і віночок.

Чашечка – нижня частина квітки, що складається з чашолистків.

Функція – захист внутрішніх частин квітки від несприятливих умов.

Віночок – сукупність яскраво забарвлених пелюсток. Функція –

приваблювання комах для запилення.

Проста оцвітина – оцвітина, яка має лише чашечку або лише віночок.

Подвійна оцвітина – оцвітина, що має і чашечку і віночок.

Квітки, які не мають оцвітини називаються голими (верба, ясен).
 Тичинка – частина квітки, що служить для утворення пилкових зерен.

Чоловічий гаметофіт – пилок.

У зрілому пилковому зерні міститься вегетативна клітина і 2 спермії.

Сукупність тичинок називають андроцеєм.

Маточка – частина квітки, що забезпечує

утворення насінних зачатків із зародковими
мішками.

Маточки утворюються із одного або кількох

плодолистиків, а сукупність плодолистиків
називається гінецеєм.

Запилення – це процес перенесення пилкових

зерен до частин рослин, у яких розміщені насінні
зачатки з яйцеклітинами. Відбувається запилення під
час цвітіння квіткових рослин, а в голонасінних – під
час формування шишок. Запилення здійснюється для
того, щоб чоловічі гамети змогли зустрітися з
жіночими гаметами.

Самозапилення – перенесення пилку на

приймочку маточки в межах однієї квітки.
Самозапилення зменшує пристосованість організмів.
Надає певні переваги: забезпечує насіннєве
розмноження особин, які віддалені одна від одної.

Перехресне запилення – перенесення пилку однієї квітки на приймочку маточки цієї самої або іншої рослини. Здійснюється природними
(комахами, вітром, водою) та штучними (людиною) шляхами. До комахозапильних рослин належить переважна більшість.

Штучне запилення – запилення, яке здійснюється людиною для підвищення урожаю та отримання нових сортів рослин.
Подвійне запліднення у квіткових рослин
Запліднення – процес злиття чоловічої та
жіночої статевих клітин з утворенням зиготи.

У квіткових рослин в цьому процесі беруть участь

2 спермії, тому запліднення буде подвійним .

Подвійне запліднення – процес злиття двох

сперміїв з 2 різними клітинами: один спермій
зливається з яйцеклітиною, а другий – з
центральною клітиною. Відкрив С.Г.Навашин у
1898 році.

Досягши яйцеклітини, кінчик пилкової трубки

розривається, з неї виходять 2 спермії, а
вегетативна клітина руйнується. Один із сперміїв
зливається із яйцеклітиною з утворенням зиготи
(2n), а другий – з центральною клітиною, з якої
буде розвиватись ендосперм (3n) із запасом
поживних речовин.

Після запліднення із насінного зачатку

утворюється насінина, яка складається з насінної
шкірки, зародка насінини і запасу поживних
речовин.
 Суцвіття
Суцвіття – сукупність квіток, розташованих на загальній осі; це
пагін або система пагонів, які несуть квітки і позбавлені вегетативних
листків.

За характером галуження головної осі та розташування квіток

розрізняють різні типи суцвіть.

Прості суцвіття – суцвіття з однією віссю, яка може бути

видовженою і вкороченою.

Китиця – на квітконіжках сидять окремі квітки (черемха, капуста,

смородина, конвалія).
Колос – квітки сидять на осі без квітконіжок (подорожник, осока,
вербена) .
Щиток – квітки на квітконіжках різної довжини (яблуня, груша, глід)
Зонтик – сидять на верхівці головної осі на квітконіжках однакової
довжини (вишня, цибуля).
Качан – подібне до колоса, але з потовщеною віссю (кукурудза, рогіз,
аїр).
Головка – квітки сидять на вкорочених квітконіжка на вкороченій і
потовщеній осі (конюшина).
Кошик – сидячі квітки на розширеній тарілкоподібній головній осі
(соняшник, ромашка).
Складні суцвіття – суцвіття, які утворюються із простих
унаслідок розгалуження головної осі.
Складний колос – прості колоски (пшениця, жито, пирій).
Волоть – з простих китиць або колосків на бічних відгалуженнях
головної осі (овес, бузок, виноград).
Складний зонтик – бічні осі закінчуються простими зонтиками (морква, кріп, петрушка).
Складний щиток - з простих щитків (горобина) або кошиків (пижмо, деревій, горобина).
Генеративні органи. Насінина

Насінина – генеративний орган вищих насінних рослин, який

утворився в результаті запліднення із насінного зачатка. Вона
містить зародок і достатній запас поживних речовин для того, щоб
зародок за сприятливих умов проріс і перетворився на молоду
рослину.
Головною відмінністю насінин між собою є наявність однієї або
двох сім’ядоль.
Однодольні Дводольні
Плодова оболонка Насіннєва шкірка
(насіннєва шкірка і сухий
оплодень)
Зародок: зародкові Зародок: зародкові
корінець, стебельце, корінець, стебельце,
брунечка, одна сім’ядоля- брунечка, дві сім’ядолі
щиток
Ендосперм Пилковхід і рубчик

Утворення насіння:
Після запліднення першою ділиться запліднена центральна клітина з
утворенням ендосперму. Поряд із його розвитком формується зигота, з
якої при діленні клітин утворюється справжній зародок. Заро док
диференціюється на зародкову брунечку, перші листочки (сім’ядолі),
зародкове стебельце й зародковий корінець. З покривів насінного
зачатка виникає насінна шкірка, яка захищає зародок.
Проростання насіння – сукупність процесів у насінині, які
забезпечують перехід із стану спокою до стану активної
життєдіяльності.
Основні умови проростання насіння: тепло, повітря, вода,
період спокою та живий зародок.
Генеративні органи. Плід
Плід – генеративний орган покритонасінних рослин, який утворився після подвійного
запліднення із зав’язі маточки.
Основні функції: захист насіння від несприятливих умов навколишнього
середовища, сприяння поширення насіння та забезпечення поживними речовинами
проростка на початкових стадіях його життя.
Основними частинами плоду є оплодень та насінина.
Різноманітність плодів залежно від вмісту води в оплодні:
1. Сухі
Зернівка – однонасінний плід, оплодень щільно зростається з насінною шкіркою
(злакові).
Сім’янка – однонасінний плід, оплодень не зростається з насінною шкіркою
(айстрові).
Горіх – однонасінний плід, із здерев’янілим оплоднем (ліщина, бук).
Біб – багатонасінний плід, насіння розташоване на стулках (квасоля, горох).
Стручок – багатонасінний плід, насіння розташоване на центральній перегородці
(редька, капуста).
Коробочка – багатонасінний плід, може відкриватися різними способами (мак,
блекота).
2. Соковиті
Кістянка – однонасінний плід з дерев’янистим ендокарпієм (вишня, слива).
Ягода – багатонасінний плід зі шкірястим екзокарпієм (смородина, помідори).
Яблуко – багатонасінний плід з плівчастими камерами для насіння (яблука, груша,
горобина, айва).
Гарбузина – багатонасінний плід з твердим екзокарпієм (гарбуз, кавун, диня).
Помаранча - багатонасінний плід з товстошкірим екзокарпієм (цитрусові).
Суничина – багатонасінний несправжній плід, утворений соковитим квітколоже
(суниці, полуниці).
Фотосинтез

Світлова фаза Темнова фаза

Грани тилакоїдів Строма хлоропласта
Фотоліз, Карбоксилювання,
фосфорелювання АТФ, гідрування
відновлення НАДФ
Світлова енергія в Хімічна в хімічну
хімічну (енергія АТФ в
енергію глюкози)
Вдень І вдень, і вночі
Початкові речовини: Початкові речовини:
вода, АТФ, хлорофіл вуглекислий газ,
АТФ, НАДФ
Кінцеві продукти: Кінцеві продукти:
кисень, АТФ, НАДФ глюкоза
 Водорості
Водорості – нижчі спорові одноклітинні, колоніальні й багатоклітинні рослини, що містять
у клітинах різні фотосинтезуючі пігменти і живуть переважно у воді.
Альгологія – наука про водорості
Загальна характеристика:
Тіло являє собою слань (талом), яке має різноманітну форму, будову, розміри, забарвлення.
За будовою тіла водорості поділяються на одноклітинні (хламідомонада, хлорела),
колоніальні (вольвокс, пандорина, педіаструм), багатоклітинні (ламінарія, спірогіра). Наявні
фотосинтезуючі пігменти та ряд специфічних органел: хроматофори, піреноїди, вічка та ін.
Живлення. Більшість фотоавтотрофи, але деякі водорості здатні переходити на
гетеротрофне або міксотрофне живлення.
Дихання. Аеробне.
Транспорт речовин. В одноклітинних – за допомогою руху цитоплазми, в багатоклітинних – за допомогою плазмодесм.
Рух. Ведуть прикріплений спосіб життя. Прикріплюються ризоїдами.
Розмноження. Вегетативне – характерне для колоніальних (розпад колоній) і багатоклітинних водоростей. Нестатеве розмноження
відбувається за допомогою рухливих зооспор або нерухливих аплоспор. Статеве розмноження проходить за участю гамет. Буває різних
типів: ізогамія, анізогамія і оогамія.
Особливості поширення водоростей:
Планктон В товщі води у завислому стані (вольвокс,
Водні пандорина)
водорості Бентос Живуть на дні водойм (харові)
Перифітон Обростають підводні об’єкти (червоні водорості)
Наземні Едафітон Живуть у ґрунті або на його поверхні (ботридій,
водорості вошерія)
Аерофітон Живуть на корі дерев, на скелях (плеврокок)
 Зелені водорості
-це відділ водоростей із зеленим кольором слані, який визначається переважаючими зеленими
пігментами.
Характерні усі способи розмноження – нестатеве, статеве, вегетативне.
Про запас відкладають крохмаль. Клітинна стінка з целюлози.
Представники: Одноклітині (хлорела, хламідомонада, евглена зелена), колоніальні (вольвокс),
багатоклітинні (улотрикс, ульва, спірогира, нитела).

Хлорела та Евглена Зелена

розмножуються лише нестатево!

1 нестатеве та статеве розмноження хламідомонади

 Діатомові водорості

- Відділ водоростей, характерною особливістю яких є

наявність кременистого панциру.

Усі Діатомові водорості – це одноклітинні або колоніальні мікроскопічно

малих розмірів організми. Клітини Діатомових вкриті панциром із кремнезему
(SiO2), який складається з двох половинок. Більша половинка налягає на меншу як
кришечка від коробочки з кремом. У панцирі є пори, через які
здійснюється обмін речовин з навколишнім середовищем. Чимало видів
Діатомових здатні виділяти слиз. Більшість видів є автотрофами. Але
ті, хто живе на неглибоких ділянках морського дна (до 350м) здатні ставати
гетеротрофами і поглинати з води готові органічні речовини. Розмноження
здебільшого нестатеве – поділ навпіл.

!Крохмаль – не запасаюча речовина. Запасні речовини в Діатомових

відкладаються у вигляді олій.

Найвідоміші представники: пінулярія, навікула, цембела, мелозира, дидимосфенія,

плевростигма, синедра, циклотела і меридіон.

Діатомові – найважливіші продуценти органіки. Також є головним

джерелом їжі для прісноводних і морських тварин.
 Бурі водорості
Відділ водоростей, характерною особливістю яких є багатоклітинна будова тіла та пластинчаста будова талома.

Мають найскладнішу будову серед усіх водоростей.

Клітинні покриви представлені двошаровими оболонками. Зовнішній шар – слизистий, а внутрішній – з целюлози.

Запасаючі речовини – ламінарин та олії.

Зустрічаються всі типи розмноження: вегетативне – частинами слані, нестатеве – зооспорами та виводковими
бруньками, статеве – за допомогою гамет. Характерне чітке чергування статевого і нестатевого поколінь.

Найвідомішими бурими водоростями є ламінарія (морська капуста), фукус, макроцистіс, саргаг, пельвеція, лесонія.

Вимерлі бурі водорості утворюють водоростеве вугілля.

Червоні водорості
Відділ водоростей, характерною особливістю яких є
відсутність джгутикових стадій.

Синонім: Багрянки.
В своєму складі мають червоні пігменти, які дозволяють їм
проникати на глибини 200-250м.
Здебільшого це багатоклітинні організми, але трапляються
одноклітинні та колоніальні.
Запасаюча речовина – багрянковий крохмаль.
Клітинні покриви представлені декількома шарами, у
складі яких є целюлоза, пектинові речовини та агар-агар.
Розмножуються вегетативно – частинами талому та
додатковими «пагонами», нестатево – спорами, статево – за
участю гамет. Жодні клітини не мають джгутиків, навіть
статеві.
Майже всі прикріплені до каменів або інших водоростей,
тому мають ризоїди або підошву.
Найвідомішими водоростями є порфіра, немалі он,
філофора, кораліна, анфельція, делесерія.
Відділ Мохоподібні
Це відділ вищих спорових рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве
покоління.
Бріологія – наука про мохоподібних.
Особливості: залежність запліднення від води, відсутність провідних тканин,
наявність ризоїдів, сланева будова тіла, поява покривних і основних тканин та
простих листків і стебел.
Характерне чергування поколінь, але на відміну від інших вищих рослин
гаметофіт переважає над спорофітом.
Доросла рослина, яка представляє статеве покоління, має сланеву або
листостеблову будову і прикріплюється до ґрунту за допомогою ризоїдів.
Нестатеве покоління формується на верхівці материнської рослини, отримує від
неї поживні речовини. Спорофіт називається спорогоном, складається із ніжки і
коробочки, у якій утворюються спори.
Дуже добре розвинуте вегетативне розмноження.
Відділ Мохоподібні включає 3 класи: Антроцерові, Печіночники і Листостеблові.
Антроцерові – сланеві рослини, мають дихотомічно розгалужений і просто
побудований пластинчастий талом у вигляді розетки. Представник: Антоцерос
крапчастий.
Печіночники – сланеві рослини, тіло гаметофіта сплющене, листоподібне,
галузиться дихотомічно. Представник: Маршанція мінлива.
Листостеблові (справжні мохи) – багаторічні рослини. Представники: зозулин
льон звичайний (політрих звичайний, рунянка) – багаторічна дводомна рослина.
Спорофіт складається з стопи, ніжки і коробочки, і сфагнум.
 Відділ Плауноподібні
Це відділ вищих спорових судинних рослин, у яких спорофіт уже має справжні корені, стебла та листки. Це
виключно трав’янисті рослини. Переважаючим поколінням є спорофіт. Стебло повзуче, дихотомічно
розгалужене, довге, вкрите одношаровою епідермою з продихами, камбій відсутній, густо вкрите листками.
Листки – вічнозелені і дуже дрібні, мають одну жилку та продихи, їх називають філоїдами. Коренева система
утворена додатковими коренями. Спорангії зібрані на верхівках пагонів у колоски – стробіли. Гаметофіт
невеличкий, самостійний, сланевої будови має ризоїди. Серед плавунів є рівноспорові та різноспорові рослини.
Плауни
Рівноспорові Різноспорові

Однодомний гаметофіт Дводомний гаметофіт

Відділ об’єднує 2 класи: Плавуновидні (Плавун булавовидний) та Молодильникові (Молодильник озерний).

Плавун булавовидний – багаторічна рівноспорова рослина.
Клас Молодильникові – лише різноспорові рослини.
 Відділ Хвощеподібні
Це відділ вищих спорових судинних рослин, найхарактернішою особливістю яких є розчленування тіла на вузли і
міжвузля. Виключно багаторічні трав’янисті рослини. Має лише один рід – хвощ. Це рівноспорові рослини.
Гаметофіти дуже маленькі, пластинчасті, не довговічні.
Найбільш поширеним в Україні видом є хвощ польовий, який представляє нестатеве покоління. У ґрунті зимує
бурувато-чорне кореневище з кулястими бульбочками. Навесні з цих бульбочок з’являються бурі нерозгалужені
весняні спороносні пагони. Після утворення спор, ці пагони відмирають, а на їхньому місці виростають зелені
розгалужені вегетативні літні пагони, у яких здійснюється фотосинтез.
Використовують як кровоспинний засіб.
Відділ Папоротеподібні
Це відділ вищих спорових судинних рослин, найхарактернішою
особливістю яких є наявність великих «листків».
Спорофітом є рослина, яка має видозмінений підземний пагін –
кореневище з додатковими коренями та великі розсічені «листки».
Вайї – сплощені листоподібні пагони, схожі на листки. Виконують
функцію фотосинтезу і спороутворення. На нижньому боці вайї
папоротей мають коричневі горбики зі спорангіями, покриті
особливими покривальцями. Їх називають соруси. Запліднення
відбувається під час дощу, роси або у воді.
Сучасні класи: Вужачковидні, Маратієвидні, Папоротевидні.
Найбільш відомі види класу Папоротевидні: щитник чоловічий,
безщитник жіночий, орляк звичайний, багатоніжка звичайна.
Щитник чоловічий – багаторічна наземна трав’яниста рослина,
яка представляє нестатеве покоління. Гаметофіт двостатевий, у
вигляді маленької зеленої серцеподібної пластинки величиною до
1см.
 Голонасінні
Це вищі насінні рослини, у яких насінні зачатки і насіння лежить відкрито на
плодолистиках. Мають ряд прогресивних ознак:
 Мають насінні зачатки, у яких розвивається жіночий гаметофіт,
відбувається запліднення і утворюється насіння із зародком.
 Додаткових коренів немає.
 Виникнення пилкової трубки.
 Для запліднення вода майже не потрібна.
 Досконаліші провідні тканини.
 Поява стрижневої кореневої системи.
 Ріст стебла в товщину за рахунок камбію.
 Розвиток гаметофіту відбувається на спорофіті і за рахунок його
поживних речовин.
 Запліднення не подвійне, так як один спермій гине, ендосперм
диплоїдний, сім’ядоль 5-12.
До відділу Голонасінні належать такі класи: Саговникові (саговник
поникаючий), Гнетовидні (ефедра двоколодкова, вельвічія дивна),
Гінкговидні (гінкго дволопатеве), Хвойні.
 Клас Хвойні

Розмножуються Хвойні насінням, яке міститься в шишках. Хвойні

зазвичай однодомні рослини. Вони є вітрозапильними тому ростуть
великими групами. Вегетативне розмноження відсутнє. Органом статевого
розмноження і утворення насіння є шишка (система видозмінених пагонів,
листки яких перетворилися на луски).
У Сосни є мікростробіли («чоловічі шишки») та макростробіли («жіночі»).
Висипання насіння відбувається через 1,5 року після запилення.
Клас Хвойні поєднує роди: Сосна (сосна звичайна, гірська, кримська),
Ялина (ялина звичайна, смерека), Модрина (модрина польська), Ялиця
(ялиця біла), Ялівець (ялівець звичайний, червоний, козацький, сибірський,
високий, віргінський), Тис (тис ягідний).
Покритонасінні
Це вищі насінні рослини, у яких насінні зачатки
містяться закрито в зав’язі квітки.

Ознаки вдосконалення:

 Ускладнення провідних тканин;

 Ускладнення вегетативних органів;
 Поява квітки;
 Захищеність насінних зачатків стінками зав’язі
квітки від несприятливих умов;
 Поява плоду;
 Подвійне запліднення.
 Порівняльна характеристика дводольних та однодольних Родина Бобові:
Ознаки Дводольні Однодольні
Життєва форма Всі відомі життєві форми Переважно трави
Коренева Стрижнева, корені здатні до Мичкувата, корені не здатні до
система потовщення потовщення
Стебло Трав’янисте або дерев’янисте Трав’янисте
Листки Прості або складні із сітчастим Прості з паралельним або дуговим
жилкуванням жилкуванням
Будова квітки Кількість частин квітки кратна 4/5 Кількість частин квітки кратна 3
Кількість 2 з поживними речовинами, які при 1 без поживних речовин, яка при
сім’ядоль проростанні виносяться на поверхню проростанні не виноситься на
ґрунту. поверхню.

Клас Дводольні

Родина Хрестоцвіті Бобові Пасльонові Складноцвіті Розові

Капустяні Метеликові Айстрові
Формула *Ч4П4Т2+4М1 Ч5П1+2+(2)Т(9)+1М1 *Ч(5)П(5)Т(5)М1 Ч-П(5)Т(5)М1 *Ч5П5ТМ1 або
Суцвіття Китиця Китиця, головка, Китиця Кошик (квітки Щиток, китиця,
зонтик трубчасті, зонтик
несправжньоязичкові,
лійчасті)
Плоди Стручок, стручечок Біб Ягода, коробочка Сім’янка Кістянка, яблуко,
ягода, горішок
Представники Редька, хрін, Квасоля, конюшина, Блекота чорна, Білотка альпійська, Яблуня, груша,
матіола, гірчиця, люпин, акація біла, дурман звичайний, цмин піщаний, слива, черемха,
рапс, хрінниця, мімоза, боби беладонна звичайна, хризантеми, айстри, гравілат, вишня,
талабан польовий баклажан, помідор, ромашки, жоржини, малина, шипшина,
перець, тютюн, гербери, лопух, айва, горобина,
картопля, петунія будяк, цикорій суниця, полуниця
 Клас Однодольні

Родина Лілійні Цибулеві Злакові

Формула *О3+3Т3+3М1 О2+(2)Т3М1
Суцвіття Зонтик, китиця Зонтик Качан, волоть, складний колос
Плоди Ягода, коробочка, Коробочка Зернівка
Представники Зірочки жовті, тюльпан, рябчик, Цибуля, часник, Пшениця, кукурудза, рис,овес,
лілія ячмінь, ковила, тонконіг
Родина Розові: Родина Пасльонові: Родина Капустяні:

Родина Айстрові
Родина Лілійні Родина Цибулеві Родина Злакові:
Гриби. Лишайники
це клітинні еукаріотичні безхлорофільні
організми, для яких характерний
гетеротрофний тип живлення і
прикріплений спосіб життя.
Мікологія – наука про гриби.
Вегетативне тіло складається з окремих
ниток – гіфів, які ростуть своєю верхівкою.
За будовою поділяються на нижчі (з
неклітинною грибницею) та вищі (клітинна
грибниця), а за розмірами – на макроміцети
(плодове тіло над поверхнею ґрунту) і
мікроміцети (мікроскопічні гриби).
За способом живлення гриби поділяють на
сапротрофів, паразитів і симбіотрофів.
Сапротрофи (мукор, підпеньки) живляться
речовинаи відмерлих органічних решток,
паразити (трутовики) – речовинами живих
організмів. Симбіотрофи (підберезники)
вступають у взаємовигідне співжиття з
іншими організмами.
Ріст необмежений, дуже швидкий.
Гриби розмножуються вегетативно
(частинами міцелію – мукор, брунькуванням
– дріжджі), нестатево (спорами) і статево
(ізогамія, оогамія, зигогамія).
 Шапкові гриби
це група вищих грибів, характерною ознакою яких є плодове тіло, що складається з ніжки та
шапки. Шапкові гриби є макроміцетами і складаються з грибниці і плодових тіл. Значна
кількість шапкових грибів здатна утворювати мікоризу – взаємовигідне співжиття міцелію
грибів з коренями вищих рослин. Яскравим прикладом є підберезник з березою.
У сироїжок, хрящів, печериць, опеньків, мухоморів на шапці з нижнього боку розміщуються
пластинки, які розходяться від верхівки ніжки до краю шапки. У шпаринах між пластинками
утворюються спори. Такі гриби мають назву пластинчасті.
А білий гриб, підосичник, підберезник,маслюк мають іншу будову спороносного шару. Зовні
він має вигляд сита, бо становить собою сукупність трубочок, всередині яких розвиваються
спори. Такі гриби називають трубчастими.
Також шапкові гриби поділяються на їстівні і отруйні.
Гриби-паразити
це група грибів, які живляться за рахунок поживних речовин живих
організмів, спричиняючи в них хвороби.
Крихітна спора гриба розростається й утворює нитки, що обплітають
тканини, проникають у клітини. Гриб починає використовувати речовини
клітини, спричинюючи, врешті-решт їх відмирання.
Гриби-паразити існують як на поверхні так і всередині живих організмів, у
них різноманітні способи поширення.
Живуть переважно на рослинах.
Представники:
 Картопляний гриб – уражені листки вкриваються темними
плямами, в’януть і засихають, а бульби – темніють і згнивають.
 Трутовики – на стовбурах дерев, спричиняють трухлявіння.
 Сажкові гриби – паразитують на злакових. Захворювання – сажка.
 Іржасті гриби – паразитують на злакових, соняшнику.
 Ріжкові гриби – паразити жита, пшениці та інших злакових.
 Борошнисторосяні гриби – збудники борошнистої роси троянд,
аґрусу, огірків.
 Цвілеві гриби
це група мікроскопічних грибів, характерна особливість яких є добре розвинена повітряна грибниця.
Найхарактерніша ознака – утворення на живильних речовинах плісняви. Цвілеві гриби здатні
виділяти антибіотики, які захищають їх від конкурентів та створюють кращі умови життя.
Сапротрофний тип живлення.
Представники:
 Мукор – рід нижчих цвілевих грибів. Утворюють нальоти на поверхні ґрунту, органічних
відходах травоїдних тварин, харчових продуктах тощо. Грибниця – одноклітинна, розгалужена, без
перегородок. Безстатеве спороутворення.
 Пеніцил – рід вищих цвілевих грибів. Часто оселяються на продуктах харчування, утворюючи на
них голубувату або зеленувату плісняву. Грибниця – багатоклітинна, складається з розгалужених ниток,
розділених перегородками.
 Аспергіл – рід вищих цвілевих. Плодоносні нитка на верхівці мають потовщення із
паличкоподібними виростами, що загалом нагадує «кошлату голову». Від цих виростів відшнуровуються
ланцюжки спор.
 Лишайники
це своєрідна група організмів, які складаються з гриба та водорості.
Ліхенологія – наука про лишайники.
Тіло називається сланню і складається з ниток гриба та клітин водорості. Характерною особливістю є
утворення лишайникових кислот, які обумовлюють колір, захищають від бактерій та беруть участь у
розчиненні мінеральних речовин довкілля. Найважливішим чинником їхнього виживання є здатність
висихати. При висиханні припиняється фотосинтез і в такому зневодненому стані вони можуть
витримувати сильну спеку чи морози. При дощеві вони дуже швидко поглинають вологу і
відновлюють свої процеси життєдіяльності.
За формою слані поділяються на 3 групи: коркові/накипні (графіс, аспіцилія, леканора), листуваті
(стінна золотянка, пармелія), кущисті (ягель, бородач).
 Прокаріоти
це організми, які не мають чітко диференційованого ядра, а містять його аналог – нуклеоїд. Прокаріотів
прийнято поділяти на 2 царства: Еубактерії та Археї (найдавніші з прокаріотичних організмів).
Клітини прокаріотів мають ряд фундаментальних відмінностей від еукаріотичних клітин. Їхні клітини
позбавлені більшості мембранних органел (хлоропластів, мітохондрій, ЕПС, комплексу Гольджі, лізосом).
Генетична інформація зберігається в нуклеоїді - кільцеподібна молекула ДНК.
Це найменші клітинні організми.
Форма:
Коки – кулясті прокаріоти. Бувають монококи, диплококи, стрептококи, тетракоки, сарцини, стафілококи.

Бацили – паличкоподібні з ендоспорами в центрі

клітини.
Клостридії – паличкоподібні з ендоспорами на
кінці.
Вібріони – у вигляді коми.
Спірили – у вигляді спіралі у 2-3 оберти.
Спірохети – у вигляді спіралі більше ніж у 3
оберти.
У бактерій виділяють 2 головних типи клітинних
стінок: грам-позитивні (без слизової капсули,
фарбуються), грам-негативні (з слизовою капсулою,
не фарбуються).
За типом дихання поділяються на аеробів (використовують кисень) та анаеробів (можуть жити без доступу кисню).
Типи живлення прокаріотів
Автотрофи Гетеротрофи
Фотоавтотрофи Хемоавтотрофи Фотогетеротрофи Хемогетеротрофи
Зелені і пурпурні сіркобактерії, Залізобактерії, сіркобактерії, Пурпурні несірчані бактерії Сапротрофні, паразитотрофні,
ціанобактеріїї нітрифікуючи, водневі бактерії симбіотрофні бактерії
Рух. 2 типи: повзаючий та плаваючий.
Розмноження. Найчастіше – поділ навпіл.
!Спорами бактерії не розмножуються, а розповсюджуються і перечікують несприятливі умови.
Обмін спадковою інформацією: кон’югація (перенесення ділянок ДНК через цитоплазматичні містки), трансферація (мінливість за
рахунок пластид) і трансдукція (здійснюється за допомогою вірусів/бактеріофагів).
 Різноманітність прокаріотів
Археї – найдавніша група прокаріотичних організмів. У генах є інтрони (некодуючі ділянки). Багато архей –
екстремофіли (живуть в екстремальних умовах). Археї – не патогенні!

Ціанобактерії – грам негативні одноклітинні колоніальні та

нитчасті прокаріоти, мають здатність до фотосинтезу. Іноді
називають синьо-зеленими водоростями. Представники: носток,
спіруліна, анабена.

Хвороботворчі бактерії
Хвороба Збудник Шлях передачі
Туберкульоз Паличка Коха Повітряно-краплинний
Ботулізм Паличка Клостридіум Через воду і їжу
Чума Чумна паличка Трансмісивний (через укуси тварин)
Правець (стовбняк) Правцева паличка Через грунт
Дифтерія Дифтерійна паличка Повітряно-краплинний
Дизентерія Паличка Шигелла Контактно-побутовий
Холера Холерний вібріон Фекально-оральний
Червоний тиф Сальмонела червоного тифу Фекально-оральний
B
 Загальна характеристика царства Тварини
Зоологія – це наука, яка досліджує будову, життєдіяльність, різноманітність та
поширення тварин, а також їхнє значення у природі і житті людини.

Багатоклітинні тварини поділяються на групи:

І.За кількістю зародкових листків:

 Двошарові – під час зародкового розвитку тіло утворюється з 2

зародкових листків – ектодерми і ентодерми.
 Тришарові – тіло утворюється з 3 зародкових листків – ектодерма,
мезодерма і ентодерма.

ІІ. За симетрією тіла:

 Променевосиметричні – через тіло можна провести кілька площин

симетрії.

Анатомія Будова тварин  Двобічносиметричні (білатеральні) – через тіло можна провести лише
Фізіологія Функції організму одну площину, яка поділяє тіло на 2 частини, що дзеркально відбивають одна
Ембріологія Зародковий розвиток одну.
Екологія Взаємозв’язки з навколишнім
ІІІ. За типом порожнини:
середовищем
Етологія Поведінка тварин  Первиннопорожнинні – проміжки між органами не вистилаються
Зоогеографія Поширення тварин одношаровим епітелієм.
Протозоологія Найпростіші  Вториннопорожнинні – проміжки між органами встилаються власним
Ентомологія Комахи епітелієм.
Карцинологія Раки  Змішанопорожнинні – вторинна порожнина зливається із залишками
Арахнологія павуки
первинної, утворюючи міксоцель.
Іхтіологія Риби
Батрахологія Земноводні
Герпетологія Плазуни
Орнітологія Птахи
Теріологія ссавці
Підцарство Одноклітинні (Найпростіші)
-це група тварин, яка знаходиться одразу на двох рівнях організації живої
природи – клітинному і організмовому.
Особливості будови:
Тіло – одна, мікроскопічна еукаріотична клітина. Форма може бути мінливою або
сталою. Характерні різні типи симетрії. Особливістю є наявність пелікули
(ущільнений зовнішній шар цитоплазми). У цитоплазмі розрізняють 2 шари –
ектоплазму/плазмагель (має вищу густину, наявність спеціалізованих опорних
структур) і ендоплазму/плазмазоль (містить включення та органели). Мають
травні (перетравлення їжі) та скоротливі (видалення надлишку води) вакуолі.
Деякі мають 2 типи ядер: вегетативне/макронуклеос (для синтезу органічних
сполук) і генеративне/мікронуклеос (збереження і передавання спадкової
інформації). Циста – тимчасова стадія існування одноклітинних із щільною
оболонкою навколо клітини, за допомогою якої переживають несприятливі
умови.
Опора: завдяки екзо/ендоскелету або пелікули.
Рух: амебоїдний (псевдоподіями), джгутиковий (джгутиками), війчастий
(війками).
Живлення: переважно гетеротрофне завдяки фагоцитозу. Трапляються
автотрофи (евглена червона) та міксотрофи (евглена зелена).
Дихання: аеробне.
Виділення:дифузією через покриви тіла, скоротливими вакуолями, порошицями.
Подразливість: таксиси – рухові реакції на дію подразників.
Розмноження: поділ навпіл, шизогонія, брунькування, копуляція, кон’югація.
Розвиток: наявність життєвого циклу.
 Тип Саркоджгутикові
Клас Саркодові
-це клас одноклітинних, які упродовж всього життєвого циклу або більшої його частини мають псевдоподії.
Підклас 1. Корененіжки
Найпопулярніші види: амеба протей, дизентерійна амеба, амеба ротова,
амеба кишкова.
Амеба звичайна – живе в прісноводних водоймах. Найбільша з
вільноживучих амеб. Не має постійної форми тіла, має одне ядро і
пересувається за допомогою псевдоподій.
Амеба дизентерійна – збудник дизентерії (амебіозу), живе у товстих
кишках тільки людини.
Черепашкові амеби – мають черепашку. Представники: парцела звичайна
і дифлюгія.
Фораменіфори – морські, бентосні корененіжки, які мають черепашку
(багатокамерна, з вапняку або піщинок, пронизана порами та має великиц
отвір – устя).
Підклас 2. Радіолярії – морські,
планктонні саркоджгутикові, мають
ендоскелет. У тілі часто живуть жовті і
зелені водорості.

Підклас 3. Сонцевики – мають радіальну симетрію. Планктон. Тіло

має вигляд кульки, від якої відходять псевдоподії. Є пасивними
хижаками.
 Клас Джгутикові
-це клас одноклітинних і колоніальних тварин, характерною ознакою яких є джгутики

Підклас 1. Рослинні джгутикові/фітомастігіни – мають хроматофор і живляться автотрофно.

Колонії: гоніум, евдоріна, вольвокс.

Панцирні джгутикові: Ночесвітка (здатні до біолюмінесценції)

Евглена зелена – міксотроф, тіло покрите пелікулою, має єдиний орган руху – джгутик. Розмножується
повздовжнім поділом. За несприятливих умов джгутик відпадає і утворюється циста.

Підклас 2. Тваринні джгутикові/зоомастігіни – не мають хроматофора і живляться гетеротрофно.

Лямблії – група паразитів хребетних та деяких безхребетних. Рухається за допомогою 4 пар джгутиків.

Трипаносоми – паразити людини, спричинюють сонну хворобу.

Лейшманії – внутрішньоклітинні паразити в клітинах шкіри. Життєвий цикл з 2 стадій: безджгутикова і

джгутикова
 Тип Апікомплексні. Клас Споровики
 Група одноклітинних паразитичних організмів. Не мають органел руху, зникли травні та скоротливі вакуолі. Найтиповіший представник –
малярійний плазмодій.

Життєвий цикл малярійного плазмодія:

Людина заражається коли самка впирскує спорові форми

збудника. Після короткого перебування в крові спорозоїти
проникають у гепатоцити печінки. Там відбувається шизогонія.
Дочірні клітини знову потрапляють в кров і починається
еритроцитарна шизогонія. У цей час в людини починаються
приступи малярії. На певному етапі розвитку клітини більше не
діляться, а перетворюються на гаметоцити, які є джерелом
зараження комарів. Під час укусу хворої людини, вони
потрапляють у шлунок комара і дозрівають, утворюючи гаплоїдні
гамети.

Людина – проміжний хазяїн!

Остаточний хазяїн – комар!
 Тип Війчасті. Клас Інфузорії
-група найбільш організованих найпростіших, з постійною формою тіла, наявність війок, двоядерні.

Тіло вкрите пелікулою.

Трихоцисти – органели нападу і захисту.

Розмножуються поділом навпіл.

Періодично відбувається кон’югація завдяки другому, вегетативному

ядру.

Представники: інфузорія-туфелька, сисна інфузорія, дідінія, сувійка,

ентодініоморфа (симбіонт жуйних).

Захворювання, що викликаються одноклітинними:

Назва Збудник Локалізація

Амебіаз Амеба дизентерійна Товста кишка людини
Африканська Трипаносома Плазма крові, лімфа,
сонна хвороба спинномозкова рідина хребетних
Малярія Малярійний плазмодій Еритроцити крові
Шкірний Лейшманії У клітинах шкіри
лейшманіоз
Лямбліоз Лямблії Танка кишка, протоки печінки
 Тип Губки
- Багатоклітинні двошарові радіально- або асиметричні тварини, тіло пронизане порами. Є найпримітивнішими багатоклітинними.
 У них відсутні тканини і органи.
 Скелет у вигляді голок або волокон.
 Добре розвинена регенерація.
 Ведуть прикріплений спосіб життя. Є біофільтраторами води.
 Стінки тіла утворені з двох шарів клітин: пінакодерми (зовнішнього) і хоанодерми
(внутрішнього).
 Між цими шарами міститься мезоглея (драглиста речовина).
 Тіло вкрите плоским епітелієм.
 Парагастральна порожнина, встилається хоаноцитами.
 Пасивне живлення.
 Внутрішньоклітинне травлення.
 Транспорт речовин здійснюється амебоцитами.
 Дихання всією поверхнею тіла.
 Виділення відбувається разом із водою через устя.
 Дуже слабко реагують на подразнення.
 Розмноження: нестатеве (брунькування, поздовжній поділ, фрагментація) та статеве.
Більшість губок – гермафродити.
 Розвиток непрямий із перетворенням.
Типи Губок:
Аскон Сикон Лейкон
Тіло з Тіло з Тіло з товстими
парагастральною потовщеними стінками, у яких
порожниною, яка стінками, у які розрізняють
встилається випинаються невеликі джгутикові
хоаноцитами ділянки камери
парагастральної
порожнини,
утворюючи
джгутикові
кишеньки
Вапнякові губки Скляні губки Звичайні губки
 Тип Кишковопорожнинні або Жалкі
-багатоклітинні радіальносиметричні тварини, у яких впродовж зародкового розвитку закладаються два шари клітин.

 Наявна кишкова порожнина, у якій відбувається часткове позаклітинне перетравлювання їжі..

 З’являються тканини. Складних органів немає.
 Різні види клітин.
 Дві основні життєві форми: поліпи (прикріплений або малорухливий спосіб життя; гідра, актинії,
корали) та медузи (рухливий спосіб життя; аурелія, коренерот).
 Зародкові листки: екто- та ентодерма. Між ними шар драглистої речовини мезоглеї.
 Покриви тіла утворені епітеліально-м’язовими клітинами. Між ними є жалкі клітини.
 Опора в гідроїдних поліпів і медуз пов’язана з епітеліально-м’язовими клітинами та мезоглеєю, а у
коралових поліпі – екзо- або ендоскелет.
 Рух: крокуючий у гідри, реактивний у медузи.
 Гетеротрофи, усі хижаки.
 Дихання і виділення шляхом дифузії.
 Нервова система дифузного типу. Є рефлекси і таксиси. Органи чуття слаборозвинені.
 Розмноження: нестатеве (брунькування) і статеве.

Три класи:
Гідроїдні – життєвий цикл має стадії поліпа й медузи, та обов’язково включає в себе
личинку (планулу). Представники: гідра прісноводна, сифонофори,медуза хрестовик).
Сцифоїдні – більша частина життєвого циклу припадає на стадію медузи. Представники:
аурелія, вухаста медуза, медуза-коренерот, сидяча медуза люцернарія).
Коралові поліпи – в життєвому циклі відсутня зміна поколінь і медузна стадія, а є лише
поліпоїдне покоління.
 Тип Плоскі черви
-багатоклітинні, двобічносиметричні БЕЗПОРОЖНИНІ тварини, у яких тіло має шкірно-м’язовий мішок і під час ембріонального розвитку
формується 3 зародкових листки.

 4 типи тканин, з яких формуються органи й системи органів (травна, видільна,нервова і

статева).
 Покриви: шкірно-м’язовий мішок (з одношарового епітелію). У вільноживучих епітелій
має війки а у паразитів - утворює тугумент.
 Проміжки між органами заповнені паренхімою (пухка сполучна тканина).
 Опора завдяки клітинам паренхіми і шкірно-м’язового мішка.
 Рух гладкими м’язами.
 Травна система складається з переднього (ротовий отвір, глотка) і середнього (сліпо
замкнена середня кишка) відділів. Заднього немає.
 Транспорт речовин шляхом дифузії.
 Дихання поверхнею тіла. У вільноживучих – аеробне, а у паразитів – анаеробне.
 З’являється протонефридія (орган виділення).

 Регуляція за участю нервової системи вузлового (гангліарного) типу, яка

Тип плоскі черви
розділена на:
Війчасті Сисуни Стьожкові
Планарія Сисун печінковий, Ціп’як бичачий,  ЦНС та ПНС (периферійну).
молочна/біла котячий, свинячий,  Органи чуття – сенсили.
ланцетоподібний, карликовий,  Статеве розмноження, більшість є гермафродитами.
легеневий ехінокок  Розвиток: у вільноживучих – прямий, а у паразитів – непрямий.
Паразити Паразити  Добре розвинена регенерація.

Назва виду і хвороби Проміжний хазяїн Остаточний хазяїн

Сисун печінковий (фасцильоз)
Сисун котячий (опісторхоз)
Ціп’як бичачий (геніаринхоз)
Ціп’як свинячий (теніоз)
Стьожак широкий (дифілоботріоз)
Ехінокок (ехінококоз)
Ставковик малий ВРХ, свині вівці, кози
Молюск бітинія і коропові риби Людина, хижі ссавці, які харчуються рибою
ВРХ Людина
Свині Тільки людина
Рачки-циклопи і риба Людина, рибоїдні звірі
Людина, травоїдні ссавці Хижі ссавці (собаки, вовки, шакали, лисиці)
 Тип Первиннопорожнинні/Круглі черви
-багатоклітинні, двобічносиметричні тришарові тварини, у яких є ПЕРВИННА порожнина тіла. Життєвий цикл аскариди людської

 Тіло несегментоване
 Покриви представлені шкірно-м’язовим мішком,
який утворюють кутикула, гіподерма і повздовжній шар
м’язів.
 Порожнина тіла первинна (протоцель), заповнена
рідиною, у ній розташовані органи нематод.
 Опора – гідроскелет.
 Рух м’язовий, поздовжніми гладкими м’язами.
 Травна система є наскрізною і поділяється на 3
відділи: передній, середній і задній (з анальним отвором).
 Транспорт речовин шляхом дифузії.
 Виділення забезпечується видільною системою,
утвореною парою шкірних залоз.
 Регуляція здійснюється нервовою системою
вузлового (гангліонарного) типу.
 Органи чуття розвинені слабко.
 Розмноження за участю роздільностатевої системи. Запліднення внутрішнє. Розвиток
прямий.
 У паразитів спостерігається відсутність зміни хазяїна
 Розвиток супроводжується линянням. Гострики
Представники
КЛАС: Власне круглі черви/Нематоди
Ряд Трихоцефаліди Ряд Оксиуріди
Ряд Аскариди
Людська, свиняча, Волосоголовець, трихінела Гострики
коняча аскариди
 Тип Кільчасті черви
-це багатоклітинні двобічносиметричні тришарові тварини, у яки є вторинна порожнина тіла.

 Поділ тіла на окремі сегменти (метамерія). Сегменти зовні і всередині

однакові.
 Поява примітивних кінцівок
 Поява кровоносної та дихальної систем.
 Розвиток метанефридій. Виділення відбувається через них.
 Тіло складається з головного кінця, тулуба та анальної лопаті.
 Покриви представлені добре розвинутим шкірно-м’язовим мішком з
кутикули, гіподерми і двох шарів м’язів (кільцевий і повздовжній).
 Вторинна порожнина тіла (целом). Наявна власна епітеліальна висилка.
 Опора завдяки гідроскелету.
 М’язовий рух.
 Диференційована травна система, яка має 3 відділи: передній, середній і
задній. Кожний відділ виконує свою функцію.
 Замкнена кровоносна система.
 Серця немає
 Дихальна система. Через зябра або покриви.
 Нервова вузлова система ланцюжкового типу.
 Добре розвинені органи чуття.
 Роздільностатеві. Запліднення може бути і зовнішнім, і внутрішнім.

Клас Багатощетинкові/полі хети Клас Малощетинкові Клас П’явки

На кожному сегменті мають параподії з На кожному сегменті мають нечисленні Наявні 2 присоски і відсутні щетинки
численними щетинками щетинки
Роздільностатеві Гермафродити Гермафродити
Непрямий розвиток Прямий розвиток Прямий розвиток
Піскожил, нереїд, палоло Дощовий черв’як, трубковик звичайний П’явка медична
 Тип Молюски/М’якуни
-несегментовані безхребетні вториннопорожнинні тварини

 Тіло складається з голови, тулуба та ноги.

 З’являються слинні залози, язик, травна залоза «печінка».
 Поява таких органів: серце, легеня, нирка.
 Малакологія – наука, що вивчає молюсків.
 Тіло вкрите шкірястою мантією, яка міститься під черепашкою.
 Опора екзоскелетом у вигляді черепашки.
 Рух м’язів за участю ноги.
 Травлення завдяки травній системі.
 Незамкнена кровоносна система.
 Синій колір крові завдяки гемо ціаніну (містить купрум).
 Органи дихання містяться в мантійній порожнині і представлені
зябрами і легенями.
 Виділення завдяки ниркам – видозміненим метанефридіям.
 Нервова система розкидано-вузлового типу.
 В більшості інстинктивна поведінка.
 І роздільностатеві, і гермафродити.
 Запліднення зовнішнє або внутрішнє.
 Розвиток прямий або непрямий.

Черевоногі Двостулкові Головногі

Асиметричне тіло Симетричне тіло, без голови Симетричне тіло
І гермафродити, і роздільностатеві Роздільностатеві Роздільностатеві
Рапани, конуси, мурекси, тонни, тритони, Беззубка, мідія їстівна, устриця їстівна, морські Кораблики, каракатиці, кальмари, восьминоги
ставковик виноградний, морські зайці та гребінці, трикутниця
ангелочки
Ставковик звичайний – дихає легенями
 Тип Членистоногі
-безхребетні багатоклітинні двобічносиметричні тришарові тварини, які мають членисті кінцівки.

 Тіло неоднаково сегментоване. Складається з 3 відділів:

голови, грудей і черевця. Голова може зливатися з грудьми,
утворюючи головогруди. До кожного сегмента приєднана пара
кінцівок.
 Хітинова кутикула.
 Порожнина змішана – міксоцель.
 Опора екзоскелетом у вигляді хітинової кутикули.
 Рух м’язовий.
 Травна система з 3 відділів.
 Незамкнена кровоносна система. Усі артерії
відкриваються в порожнину тіла.
 Дихання за допомогою різноманітних органів.
 Нервова система вузлового типу.
 Ендокринна регуляція за участю залоз внутрішньої
секреції.
 Розвинені органи чуття.
 Роздільностатеве. Властивий партеногенез. Виражений
статевий диморфізм. Запліднення переважно внутрішнє.
 Розвиток прямий або непрямий.
 Клас Ракоподібні
-це членистоногі, пристосовані до життя у водному середовищі.

 Наявність двох пар вусиків (короткі антенули і довгі антени).

 Двогіллясті кінцівки.
 Органи дихання – зябра
 Линяють 1-2 рази.
 Відділи тіла: головогруди та черевце.
 Очі прості чи складні.
 Груди складаються з 8 сегментів
 Мають 5 пар ходильних ніг.
 Черевце утворене 6 сегментами. Членики черевця не зливаються.
 Покриви: гіподерма, хітинова кутикула.
 Відкладання вапняку.
 Мають дволопатеву травну залозу (печінка)
 Видільна система у вигляді двох пар залоз, розташованих в голові.
 Нервова система: надглотковий і підглотковий вузли.
 Очі складні/фасеткові. Утворюють мозаїчний зір.
 Роздільностатеві, статевий диморфізм, запліднення зовнішнє.
 Розвиток прямий.

Різноманітність ракоподібних
Ряд Десятиногі Ряд Рівноногі Ряд Гіллястовусі Ряд Веслоногі Ряд Вусоногі Ряд Коропоїди
Мають однакові Видовження та Пересуваються Мяке тіло і черепашка Паразитують на шкірі і
черевні та грудні розгалуження вусиків першою парою з вапнякових зябрах риб, тритонів,
кінцівки другої пари вусиків, є тільки одне пластинок, пуголовків жаб і
просте вічко вусикоподібні грудні деяких молюсків.
ноги
Річковий рак, раки- Мокриця звичайна Дафнії, босміни, Циклопи Морські жолуді,
самітники, краби, хідоруси морські качечки,
креветки, омари, сакуліна
лангусти

Павуки
Наявність отруйних залоз та
здатність плести павутину, що
виробляється павутинними
залозами
Павук-сріблянка,
тарантул,каракут, павук-
хрестовик
Клас Павукоподібні
-це членистоногі, поширені переважно на суходолі
 наявність легеневих мішків
або легень.
 Наявність органів виділення:
мальпігієві судини.
 Воскова плівка над
хітиновою оболонкою.
 Наявність внутрішнього
запліднення.
 Відділи тіла: головогруди і
черевце. Головогруди мають 2 пари
ротових органів: хеліцери (для
захисту та вбивання здобичі) і
ногощупальці/педипальпи (є
органами дотику та нюху).
 Травлення відбувається в 3 етапи.
 Кровоносна система не замкнена. Трубчасте серце з отворами.
 ланцюжкова нервова система.
 Роздільностатеві, статевий диморфізм.
 Розвиток прямий.
Різноманітність павукоподібних
Кліщі Скорпіони Косарики
Повне злиття головогрудей із Тіло розчленоване на головогруди Тіло має сегментоване черевце,
черевцем. і довге членисте черевце із жалом сполучене з головогрудьми
широкою основою, а не
стеблинкою
Коростяний свербун, кліщі Кримський, карпатський,
африканський скорпіон
 Клас Комахи
-група членистоногих, тіло яких поділене на голову, груди та черевце.
 Три пари ходильних ніг.
 Одна пара вусиків.
 Органи дихання – трахеї.
 Дві пари крил (в більшості).
 Складні (фасеткові) очі.
Типи ротового апарату
Гризучий Верхня й нижня губи, верхні й нижні щелепи. Бабки, жуки,
таргани,прямокрилі, терміти, мурашки.
Гризучо- Нижня губа та нижня щелепа утворюють хоботок, а верхні
лижучий щелепи втратили жувальну функцію. Бджоли, джмелі
Сисний Хоботок. Метелики
Колючо- Нижня губа утворює хоботок, а верхні та нижні щелепи
сисний перетворені на довгі колючі стилети. Клопи, попелиці, воші.
 голова утворена з 6 сегментів, грудний із 3, черевце з різної кількості.
 Кровоносна система незамкнена. Рідина системи – гемолімфа.
 Видільна система – мальпігієві судини та жирове тіло.
 Нервова система вузлового ланцюжкового типу.
 Присутні безумовні та умовні рефлекси.
 Гуморальна регуляція ендокринною
системою.
 Роздільностатеві. Запліднення внутрішнє.
 Комахи з неповним перетворенням
Таргани – ряд комах з плоским тілом, у яких передня пара крил перетворена на надкрила, ротовий апарат гризучого типу і
довгі щетинкові вусики.
Представники: тарган чорний, рудий, американський, кубинський, мадагаскарський.
Богомоли – ряд комах з видовженим тілом, мають маленьку голову трикутної форми,
гризучий ротовий апарат, великі хапальні передні кінцівки у вигляді ножиць.
Представники: богомол звичайний, великий бурий богомол, емпуза смугаста, піщана,
ірис плямистий, боліварія короткокрила.

Терміти – ряд гуртових комах з видовженим тілом, у яких велика голова, гризучий ротовий апарат і дві пари перетинчастих крил
у самок і самців під час розмноження. Представники: терміт все руйнуючий, закаспійський, африканський, шкідливий.
Прямокрилі – ряд комах з видовженим тілом, гризучий ротовий апарат, дві пари крил ( прямі
надкрила і віялоподібні задні крила) і стрибальні задні ноги. Здатні до утворення і сприймання
звуків. Представники: коник зелений, цвіркун польовий, домашній, дибка степова, ведмедики,
сарана перелітна.
Воші – мають плоске тіло, відсутні крила, погано розвинені очі, колючо-сисний
ротовий апарат. Ектопаразити більшості видів ссавців. Представники: людська
воша, лобкова воша, тюленяча, оленяча, заяча, свиняча воша.

Бабки – комахи з видовженим тілом, у яких рухлива голова з великими очима, дві пари сітчастих
крил і гризучий ротовий апарат. Личинки розвиваються у воді і називаються наядами. Представники: бабка плоска, лютка,
красуня, коромисло синє.
Напівтвердокрилі/клопи – 2 пари крил (передні – напівтверді, задні – перетинчасті), пахучі залози і
колючо-сисний ротовий апарат. Представники: клоп постільний, черепашка, водяні скорпіони, морські
водомірки.
Рівнокрилі – 2 пари однакових крил, колючо-сисний ротовий апарат. Представники:
попелиці, горбатки, пінниці, щитовки.
 Комахи з повним перетворенням
Твердокрилі/жуки – дві пари крил (1 – тверді надкрила, 2 – літальні) і гризучий ротовий апарат.
Представники: жужелиці, плавунці, красоліти, скакуни, листоїди, водолюби, гробарики, гнойовики, жуки-бомбардири,жук-
носоріг, голіаф, вусачі, короїди.
Лускокрилі – 2 пари крил, вкритих лусочками, гризучий ротовий апарат в личинок і сисний –
у дорослих.
Представники: шовкопряди, молі, білан капустяний, павичеве око, кропив’янки.

Перетинчастокрилі – дві пари перетинчастих крил і гризучий або гризучо-лижучий ротовий апарат.
Представники: пильщики, рогохвости, шершні, мурахи, бджоли, джмелі, оси, їздці.
Двокрилі – мають рухому голову, перша пара – літальні крила, друга перетворилася на
дзижчальця, колючо-сисний або лижучий ротовий апарат.
Представники: муха хатня, комарі, ґедзі, мошки, москіти, оводи, ктир.

Блохи – паразитичні комахи, у яких відсутні крила і колючо-сисний ротовий апарат.

Представники: блохи людська, пацюкова, котяча, собача.
 Тип Голкошкірі
-несегментовані безхребетні радіально симетричні тришарові вториннопорожнинні тварини, тіло яких має форму зірки, кулі тощо.

 Водно-судинна система.
 Вапняковий ендоскелет.
 Тіло вкрите одношаровим епітелієм, що має війки.
 Видозмінені голки – педицелярії.
 Рух м’язовий.
 Незамкнена кровоносна система.
 Дихання через шкірні зябра (морські зірки) та водяні легені
(голонтурії).
 Виділення за допомогою амебоцитів.
 Нервова система радіального типу.
 Органи чуття мають просту будову.
 Роздільностатеві. Зовнішнє запліднення у воді.
 Вегетативне розмноження.
 Розвиток непрямий.
 Добре розвинена регенерація.

Клас Характеристика
Морські лілії Форма тіла нагадує квітку. Представники: геліометра холодноводна.
Голотурії Вільноживучі, мають видовжене червоподібне тіло, яке при найменшому подразнені дуже стискується. Представники:
трепанги, морські огірки, безногі голотурії, справжні голотурії
Морські їжаки Вільноживучі, кулясте тіло, трохи сплюснуте з боків. Представники: діадеми, пурпуровий морський їжак, арістотелів
ліхтар
Морські зірки Вільноживучі, тіло має вигляд сплощеної п’ятипроменевої зірки. Представники: терновий вінець, кроссатер
Офіури Вільноживучі, з п’ятикутним сплющеним тілом і довгим, різко відокремленими від диска, тонкими членистими
рухливими променями. Представники: амфіура степова, офіотрикс ламкий, голова горгон.
 Тип Хордові
-це багатоклітинні вториннопорожнинні двобічносиметричні тришарові тварини, які на ранніх стадіях або протягом усього життя мають
хорду.

Ознаки, властиві лише хордовим:

1.Наявність хорди – внутрішнього осьового скелета, який

розвивається з ентодерми.

2. Нервова система трубчастого типу.

3. Травна трубка під хордою.

4. Наявність зябрових щілин.

5. Серце – у черевній частині тіла, під хордою і травною

трубкою.

6.Органи виділення – нирки.

7. Покривна система – шкіра.

8. З’являється така стадія в ембріоногенезі, як нейрула.

Ознаки Анамнії – нижчі хребетні Амніоти – вищі хребетні

Класи Хрящові та кісткові риби, земноводні Плазуни, птахи, ссавці
Середовище життя Водне Наземно-повітряне
Запліднення Зовнішнє Внутрішнє
Розвиток Непрямий Прямий
Нирки Тулубові Тазові
 Клас Головохордові
-примітивні хордові тварини підтипу безчерепних.

Ланцетник звичайний – маленька морська тварина, яка живе на невеликих

глибинах при піщаному дні.

 Відділи тіла: голова, тулуб, хвіст, кінцівок немає.

Гола шкіра.

 Опора: ендоскелет, представлений хордою.

 Рух м’язовий.

 Травна система з 3 відділів.

 Ланцетник є фільтратором.

 Дихання здійснюється за допомогою зябрових щілин у глотці.

 Замкнена кровоносна система.

 Виділення відбувається за допомогою численних метанефридій.

 Слабко розвинуті органи чуття.

 Роздільностатеві. Запліднення зовнішнє. Розмножуються лише раз у житті.

 Розвиток непрямий.
 Надклас Риби
-це хордові хребетні холоднокровні тварини, пристосовані до водного способу життя.

- Відділи тіла: голова, тулуб, хвіст, кінцівки у вигляді парних плавців

(грудні та черевні).
- Шкіра з одноклітинними слизовими залозами і лускою.
- Опорно-рухова система:
Скелет: череп з 2 відділів – мозкового і вісцерального. Хребет з кісткових
або хрящових хребців, які утворюють 2 відділи: тулубовий і хвостовий.
М’язи: сегментовані, але є і диференційовані на окремі мускули.
-Травна система слабо диференційована на відділи.
-Замкнена кровоносна система, серце двокамерне, одне коло кровообігу.
- Пойкілотермні (холоднокровні) тварини.
-Мають тулубові нирки.
-є ЦНС і ПНС. Головний мозок поділений на відділи: передній,
проміжний, середній, мозочок і довгастий мозок.
-Органи чуття: зір, слух,нюх, смак, дотик, рівновага і бічна лінія (сприймає
рухи та течію води).
-Розмноження статеве.
Клас Хрящові риби
-мають хрящовий скелет

Хвіст закінчується хвостовим нерівно лопатевим плавцем.

Шкіра з великою кількістю слизових залоз та плакоїдною лускою.

Добре диференційовані лише м’язи плавців і щелеп.

Відсутній плавальний міхур.

Замкнена кровоносна система. Двокамерне серце.

Краще ніж у кісткових риб розвинений передній мозок

Статевий диморфізм. Запліднення внутрішнє. Розвиток прямий. Характерне

яйцевідкладання та живонародження.

Основні представники
Велетенська, тигрова, китова, карликова,
лисяча, біла,риба-молот, кархародон,
катран, мако

Манта, електричний скат, риба-пилка,

морська лисиця, морський кіт

Химера європейська
 Кісткові риби

 Мають кістковий скелет.

Відділи тіла: голова, тулуб, хвіст, кінцівки у вигляді парних плавців (грудні і
черевні). Є ще непарні плавці – спинні, хвостовий, анальний.
Покриви: шкіра з одноклітинними слизовими залозами. Луска кісткова.
череп кістковий, 2 відділи: мозковий і вісцеральний. Хребет з кісткових хребців.
2 відділи: тулубовий і хвостовий.
М’язи сегментовані, але є ї диференційовані на окремі мускули.
Кишківник слабо диференційований на відділи.
 Плавальний міхур – тонкостінний виріст стравоходу риб, що дозволяє їм
триматися у воді.
Немає клоаки.
Дихальна система: зябра із зябрових дуг, пелюсток і тичинок. Мають шкірне
дихання.
 Серце двокамерне (лише венозна кров), одне коло кровообігу (крім дводишних
риб).
Це холоднокровні тварини (пойкілотермні).
Видільна система: тулубові нирки – сечоводи – сечовий міхур – сечовий отвір.
Прояви поведінки: репродуктивна, територіальна, захисна, харчова.
Органи чуття добре розвинені та пристосовані до сприйняття подразників у воді.
Розмноження статеве із явищем роздільностатевості. Зовнішнє запліднення,
зустрічається і внутрішнє. Відкладання ікри.
Розвиток непрямий з перетворенням (ікра-личинка-мальок-доросла особина).
Різноманітність кісткових риб
Група Особливості
Осетроподібні Тіло веретеноподібне, вкрите
рядами лусок у вигляді
бляшок. Бентофаги.
Поширенні в морях. Наявний
плавальний міхур.
Оселедцеподібні Тіло сплющене з боків. Вкрите
лускою. Плавальний міхур
зв’язаний з кишечником.
Живляться планктоном.
Лососеподібні Тіло округле. Є жировий
плавець. Плавальний міхур
з’єднаний із стравоходом.
Коропоподібні Тіло голе або вкрите лускою.
Є глоткові зуби. Плавальний
міхур з’єднаний із
кишечником. Фітофаги.
Окунеподібні Тіло вкрите лускою.
Бентофаги. Плавальний міхур
не з’єднаний із кишечником.
Різноманітність
Білуга, калуга, осетр,
севрюга, стерлядь, шип.
Оселедці, сардина,
кілька, шпроти, хамса,
анчоуси.
Кета, горбуша, нерка,
чавича, сьомга, сиг,
форель, омуль, щуки
Плітка, вобла, тараня,
сазан, коропи, лящ, лин,
карасі, амур,
товстолобик,
Окунь, судак, йорж,
скумбрія, тунці, макрелі
 Клас Земноводні
-це хордові хребетні холоднокровні тварини, які більшою чи меншою мірою зберігають зв'язок з водним середовищем.

 Поява парних п’ятипалих кінцівок наземного типу.

 Холоднокровні.
 Трикамерне серце, два кола кровообігу – мале і велике.
 Прогресивний розвиток ЦНС та органів чуттів.
 Відділи тіла: голова, тулуб, хвіст (лише у хвостатих).
 Гола шкіра з багатоклітинними слизовими залозами.
 Ендоскелет, 3 відділи: череп (кістково-хрящовий), скелет тулуба (хребет з 4 відділів,
ребер і грудної клітини) і скелет кінцівок.
 М’язовий рух. М’язи поділяються на м’язи-антагоністи та м’язи-синергісти.
 Кишківник довший ніж у риб.
 Дихання за допомогою шкіри та органів дихальної системи: парних мішкоподібних легень та
дихальних шляхів. 4 способи дихання: шкірне, ротове, легенева і зяброве.
 Видільна система складається з тулубових нирок-сечоводів-клоаки-сечового міхура.
 Розвинені органи чуття, що притаманні як для водних організмів, так і для наземних.
 Розмноження статеве, з явищем роздільностатевості. Запліднення зовнішнє або внутрішнє.
Статевий диморфізм. Розмноження у воді за допомогою ікри.
 Розвиток непрямий (безхвості, у воді) і прямий ( на суші).
 Хороша регенерація у хвостатих.

Ряд Хвостаті
Видовжене тіло, добре виражений хвостовий
відділ, мають переважно однакові кінцівки.
Запліднення зовнішнє
Саламандра, тритони, протеї, сирени,
амбістоми
Різноманітність амфібій
Клас Земноводні
Ряд Безхвості
Коротке тіло, хвостовий відділ не виражений,
задні кінцівки розвинені краще за передні,
мають плавальні перетинки між пальцями.
Запліднення і зовнішнє, і внутрішнє
Жаби, ропухи, квакші, кумки
Ряд Безногі
Червоподібне видовжене із кільцеподібними
перехватами тіло, яке позбавлене кінцівок та
хвоста.
Запліднення внутрішнє
Черв’яга кільчаста, рибозмій цейлонський
 Клас Плазуни
-це хордові хребетні холоднокровні тварини, пристосовані до наземного середовища існування.

 Поява яйцевих оболонок.

 Поява грудної клітки.
 Розвиток п’ятипалих кінцівок.
 Розвиток на поверхні тіла рогових утворів.
 Поява кори півкуль головного мозку.
 Відділи тіла: голова, шия, тулуб, хвіст, п’ятипалі кінцівки (по боках тулуба).
 Шкіра суха, без залоз, вкрита роговими утворами, що зменшує випаровування
води.
Кістковий череп.
 Хребет з 5 відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий.
 Мускулатура втратила сегментарний характер, є більш диференційованою.
 Травна система ще досить примітивна, але з більшою диференціацією.
 Дихальна система з парних комірчастих легень та дихальних шляхів. Мають
реберний тип дихання. Відсутнє шкірне дихання.
 Замкнена кровоносна система, трикамерне серце з неповною перегородкою.
 Видільна система має парні тазові нирки-сечоводи-клоака-сечовий міхур.
 Вдосконалення органів чуття.
 Розмноження статеве з роздільностатевістю особин. В деяких спостерігається
партеногенез. Запліднення внутрішнє. Розмножуються яйцями.
 Розвиток прямий і не пов'язаний з водним середовищем.
 Регенерація розвинена у справжніх ящірок, яким властива автотомія
(самокаліцтво).

Ряд Першоящери
Тіло вкрите дрібними
зернистими лусочками і між
хребцями зберігається хорда
Лише один вид – гатерія.
Класифікація плазунів
Клас Плазуни
Ряд Лускаті Ряд Черепахи Ряд Крокодили
На поверхні тіла наявні рогові Мають кістковий панцир, у якому Видовжене тіло, вкрите роговими
луски і щитки міститься тіло лусками
Хамелеони, ящірки, змії, гекони, Черепаха європейська болотяна, Крокодили справжні, алігатори,
ігуани, вужі, гадюкові черепаха слонова, зелена, шкіряста гавіали
 Клас Птахи
-це хордові хребетні теплокровні тварини, пристосовані до польоту

 Пристосованість до польоту визначається: наявністю крил, пір’яного покриву,

легкого і міцного скелету, розвиток м’язів, що забезпечують політ, губчасті легені та
повітряні мішки, диференціація дихальних шляхів, поділ гортані на верхню і нижню,
поява бронхіол і парабронхів, відсутність зубів, укорочення кишечника, відсутність
сечового міхура.
 Чотирикамерне серце, поділ крові на венозну і артеріальну. Два кола кровообігу.
 Відділи тіла: голова, шия, тулуб і хвіст. Кінцівки у вигляді крил і задніх ніг.
 Суха шкіра, досить тонка, без залоз (крім куприкової), вкрита пір’ям.
 Скелет кістковий, легкий, міцний з тонких, пневматичних кісток, частина яких
зростається.
 Хребет з 5 відділів: шийний, грудний (хребці зрослись), поперековий (зрослись),
крижовий (зрослися) та хвостовий.
 Грудина має кіль у літаючих птахів.
 Наявність вола, складного шлунку з двох відділів.
 Подвійний тип дихання.
 Теплокровні/Гомойотермні тварини.
 Видільна система: тазові нирки-сечоводи-клоака без сечового міхура.
 Добре розвинені органи чуття.
 Роздільностатеві, запліднення внутрішнє. Розмножуються яйцями.
 Розвиток із зародкового диска при насиджуванні, є зародкові оболонки.

Надряд Пінгвіни
Втратили здатність до польоту і
пристосовані до плавання та пірнання
Тіло оптичне з лускоподібним оперенням,
крила перетворилися на ласта, грудина має
розвинений кіль, важкі кістки.
Представлений однією родиною: Пінгвіни
Різноманітність Птахів
Надряд Безкільові
Не здатні до польоту
Довга шия, недорозвинені крила, грудина без
кіля і добре розвинені задні кінцівки
Страуси африканські, американські, Ему, Ківі
Надряд Кільогруді
Зберегли здатність до польоту.
Грудина має добре розвинений кіль, кістки
пневматичні, розвинена куприкова кістка, пір’я
має зімкнуті опахала.
Куроподібні, дятли, соколоподібні, совоподібні,
лелекоподібні, журавлеподібні, горобцеві.
 Клас Ссавці
-це хордові хребетні теплокровні тварини, для яких характерне вигодовування малят молоком.

 Диференціація зубів та наявність в них кореня.

 Легені альвеолярної будови та діафрагма, яка розмежовує дві частини порожнини
тіла – грудну та черевну.
 Відділи тіла: голова, шия, тулуб, хвіст. Кінцівки розташовані під тулубом.
 Шкіра міцна, еластична, дає різні похідні: шкірні залози, волосяний покрив, кігті,
нігті, копита, рогові утвори, луску тощо.
 Відділи хребта: шийний (7 хребців), грудний (12), поперековий (6), крижовий (3-4),
хвостовий (різна кількість).
 Замкнена кровоносна система, чотирикамерне серце, 2 кола кровообігу.
 Видільна система: тазові нирки-сечовід-сечовий міхур-сечовидільний канал.
 Розмноження статеве з явищами роздільностатевості, статевого диморфізму,
внутрішнім заплідненням.
 Розвиток відбувається в матці, де формується плацента.
 Живородіння.
 Вигодовування малят молоком.
 Виражена турбота про потомство.

Підклас 1. Першозвірі
Ряд Однопрохідні або Яйцекладні
Група ссавців, які мають ряд своєрідних і
примітивних ознак, успадкованих від плазунів.
Зубів немає, температура тіла не стала, наявна
клоака, яйцеклітини великі.
Проєхидна, єхидна, качконоси
Різноманітність ссавців
Підклас 2. Справжні звірі
Інфраклас Нижчі звірі Інфраклас Вищі звірі або плацентарні
Ряд сумчасті Комахоїдні, рукокрилі, гризуни, зайцеподібні,
китоподібні,хижі, ластоногі, примати,
парнокопитні, непарнокопитні тощо.
Плацента не утворюється. Є зуби, які не змінюються, Добре розвинена матка з плацентою. Є зуби, які
клоаки немає, малята народжуються недорозвиненими змінюються, клоаки немає, яйцеклітини дуже
і виношуються в сумці дрібні.
Коала, кенгуру, комбат звичайний, диявол сумчастий
ВИЩІ ЗВІРІ

Комахоїдні – розміри тіла дрібні, півкулі мозку малі, борозен немає. Добре виражений нюх. Живляться комахами. Представники: Їжакові,
Землерийкові, Хохулеві, Кротові.
Рукокрилі – пристосовані до польоту. Ведуть нічний спосіб життя. Передні кінцівки перетворились на крила, на грудині – кіль, добре розвинена
грудна мускулатура. Представники: Кажани, Крилани, Підковоноси, Листоногі, Вампірові.

Гризуни – мають 4 різці, рослиноїдні. Є сліпа кишка. Раннє статеве дозрівання, велика плодючість.
Представники: Білячі, Летягові, Дикобрази, Тушканчикові, Мишині, Соні, Нутрієві, Сліпакові,
Шиншилові, Свинкові, Боброві.

Зайцеподібні – на верхній щелепі 2 пари різців. Складніший за будовою шлунок. Представники:

зайці, кролі, пищухи. Китоподібні- водний спосіб життя. Передні кінцівки перетворені на ласти.
Представники: кити, дельфіни,косатки.

Ластоногі – тюлені, моржі.

Хижі – мають великі, гострі ікла, якими вбивають здобич. Представники: лисиця, песець, вовк, шакал, ведмідь, куниця, рись,
тхір, борсук, видра, єнот, гієни, тигр, гепард, лев, леопард.

Парнокопитні – парне число пальців на кінцівках. Представники: Нежуйні (свині, пекарі, бегемоти), Жуйні (олені, антилопи,
барани, буйволи, козли, бізони, оленьки, кабарги).

Непарнокопитні – тапіри, носороги, коні.

Примати – добре розвинені п’ятипалі кінцівки. Представники: напівмавпи, мавпи, люди.

 Молекулярний рівень організації організму людини
Хімічні сполуки та їх значення
Назва Особливості будови Функції
Вода Два атоми Гідрогену та один атом Оксигену, поєднані Універсальний розчинник, осмо-і терморегулятор,
ковалентними зв’язками середовище для дифузії, хімічний реагент.
Мінеральні солі Атом металу та кислотний залишок. В організмі Входять до складу кісткової тканини, регулюють
перебувають у вигляді йонів або нерозчинних сполук процеси, забезпечують транспортування сполук,
проведення збудження, активацію ферментів.
Білки Побудовані із залишків 20 амінокислот. У кожному Будівельна, каталітична, регуляторна, рухова,
організмі – індивідуальна будова білків. транспортна, захисна та енергетична.
Вуглеводи Молекули побудовані з атомів Карбону, Гідрогену та Енергетична, будівельна, запасаюча.
Оксигену.
Жири Жирні кислоти + гліцерин. Є нерозчинними у воді Енергетична, будівельна, терморегуляторна,
водоутворююча, запасаюча.
Нуклеїнові кислоти Побудовані із залишків нуклеотидів. Спадкова та будівельна
АТФ/АДФ/АМФ Подібні до нуклеотидів. Універсальний акумулятор енергії в клітині.
Клітинний рівень організації організму людини
Диплоїдний набір хромосом у клітинах людини складається з 46 хромосом, що
утворюють 23 пари. Однакові хромосоми чоловіка та жінки називають
аутосомами (22 пари), а хромосоми, за якими чоловіча та жіноча стать
відрізняються, називають статевими.

Хромосомний набір чоловіка:

44А + XY

Хромосомний набір жінки:

44A + XX
Тканинний рівень організації організму людини
Епітеліальна тканина
Походження: 3 усіх трьох зародкових листків.

Розташування: межове положення між двома середовищами обумовлює розміщення

зімкнутими пластами над сполучною тканиною і відокремленість від базальної мембрани.

Функції: бар’єрна, захисна, транспортна, секреторна, всмоктувальна.

Одношаровий: протоки залоз, трубочки нирок, дихальні шляхи, маткові труби, судини,
органи травлення.

Багатошаровий: поверхня шкіри, порожнина роту та стравоходу, слинні та молочні залози.

Сполучна тканина
Походження: з мезодерми.

Розташування: завжди підстилають епітелій і є основою внутрішнього середовища.

Різновид Місцезнаходження Функції

Пухка органи, підшкірна клітковина, Сполучна, захисна
кровоносні судини та нерви
Щільна Власне шкіра, сухожилля, зв’язки, Покривна, захисна,
клапани серця опорна
Ретикулярна Кістковий мозок, селезінка, Кровотворна
лімфатичні вузли
Жирова Підшкірна клітковина, вкриває Запасаюча,
внутрішні органи терморегуляційна
Кісткова Скелет Опорна, рухова
Хрящова Поверхня суглобів, зовнішнє вухо, Захисна, опорна
Кров Кровоносна система Дихальна, захисна
Лімфа Лімфатична система Дренажна, захисна
Тканинний рівень організації організму людини
М’язова тканина
Походження: з мезодерми.

Розташування: у складі м’язів.

Порівняльна характеристика м’язових тканин

Непосмугована (гладка) Поперечно-посмугована Поперечно-посмугована
скелетна серцева
Клітини-міоцити М’язові волокна Кардіоміоцити
Одноядерні клітини Багатоядерні Багатоядерні
Неупорядковане Упорядковане Упорядковане
розташування міофібрил розташування міофібрил розташування міофібрил
Скорочується повільно, Скорочується потужно, Скорочується швидко,
ритмічно, без втоми, швидко, з втомою, довільно. ритмічно, без втоми,
недовільно. (Тонічний (Тетанічний тип) недовільно
тип)
Вегетативна нервова Соматична нервова система Вегетативна нервова
система система
Рухи кишечника, зміна Рухи тіла, міміку обличчя, Робота серця
просвіту судин, пологи, мова
сечовипускання
Нервова тканина
Походження: з ектодерми

Розташування: у складі органів нервової системи.

Тіла нейронів та їх короткі відростки утворюють сіру речовину, а довгі – білу.

Здійснює зв'язок організму з оточуючим середовищем, забезпечує взаємодію тканин, органів,

система організму.
 Опорно-рухова система
-сукупність кісток, хрящів та м’язів, які побудовані переважно із сполучної і м’язової тканин і забезпечують можливість активної взаємодії
організму з навколишнім світом.

Функції опорно-рухової системи:

1) Опорна
2) Захисна
3) Рухова
4) Кровотворна
5) Депонуюча

Кістка – основний елемент скелетної

системи, який утворений кістковою
тканиною
Хімічний склад кістки:
Неорганічні речовини (вода та мінеральні
солі) – надають кісткам твердості та
міцності.
Органічні речовини (білки і жири) –
надають кісткам гнучкості та пружності.

Класифікація кісток людини:

1) Довгі трубчасті
2) Короткі трубчасті
3) Плоскі
4) Змішані
5) Повітроносні.
 Опорно-рухова система
Будова суглоба:
Гіаліновий хрящ зменшує тертя
між кістками.

Череп – відділ осьового скелета, який захищає головний мозок і органи чуттів від несприятливих
Мозковий відділ
впливів навколишнього середовища. Розрізняють
Непарні кістки Лобна дві відділи: мозковий та лицевий.
Потилична
Основна
Решітчаста
Парні кістки Тім’яні
Скроневі Розвинений підборідний виступ нижньої щелепи,
Лицевий відділ пов’язано з розвитком мови.
Непарні кістки Нижньощелепна
Леміш
Під’язикова
Парні кістки Верхньощелепна
Виличні
Носові
Піднебінні
Слізні
Нижня носова раковина
 Опорно-рухова система
Скелет тулуба
-це частина осьового скелету, який складається з хребта і грудної клітки.
 Хребці шийного відділу – 7 хребців, з’єднаних напіврухомо.
 Хребці грудного відділу – 12 хребців, з’єднаних напіврухомо.
 Хребці поперекового відділу – 5 хребців, з’єднаних напіврухомо.
 Хребці крижового відділу – 5 хребців, які зростаються в крижову кістку.
 Хребці куприкового відділу – 4-5 хребців, які зростаються в куприкову кістку.

Грудна клітка – частина скелета тулуба, який захищає життєво важливі внутрішні органи
(серце, легені).
Ребер 12 пар: справжні ребра – 7
пар, несправжні – 3 пари,
коливні – 2 пари.

Хребет має 4 фізіологічні

вигини, що є пристосуванням до
двоногості та прямоходіння.
 Опорно-рухова система
Скелет кінцівок
Скелет кінцівок – це додатковий скелет, до якого належать кістки поясів кінцівок та самих
вільних верхніх та нижніх кінцівок.
Особливості будови кінцівок людини визначаються прямоходінням і пристосуванням до праці.
Будова скелета кінцівок людини
Пояс верхньої кінцівки Ключиці
(плечовий пояс) Лопатки
Плечова кістка
Скелет вільної верхньої Ліктьова кістка
кінцівки Променева кістка
Кістки кисті: п’ясток (5 кісточок), зап'ясток (8 кісточок) і кістки
пальців (кожний має по 3 фаланги, окрім першого, в якого 2)
Пояс нижньої кінцівки Кульшові кістки (утворені окремими клубовими, лобковими та
(тазовий пояс) сідничними кістками, що зростаються після 16 років).
Стегнова кістка
Малогомілкова кістка
Скелет вільної нижньої Великогомілкова кістка
кінцівки Надколінник
Кістки стопи: плесно (5 кісточок), заплесно (7 кісточок), кістки
пальців ( кількісно аналогічні кисті)
 Опорно-рухова система
М’язи
-скоротливі органи руху у тварин і людини, які складаються з м’язової тканини, здатної до скорочення під впливом нервових імпульсів.
Скелетні м’язи – це скоротливі органи, які побудовані із поперечно посмугованої м’язової
тканини і закріплені на скелеті.
Основні функції: рухова (переміщують тіло в просторі), опірна (утримують тіло в певному
положенні), захисна (захист внутрішніх органів), чутлива (мають рецептори), депонуючи
(запасання глікогену).
Структурною одиницею є м’язове волокно.
Робота м’язів:
Статистична робота – м’язи напружуються, але не скорочуються.
Динамічна робота – м’язи почергово скорочуються і розслаблюються
М’язи-синергісти – ті, що виконують одну і ту ж роботу.
М’язи-антагоністи – діють у протилежних напрямках.
Втома – зниження працездатності м’язів, яке зумовлене тривалою
безперервною роботою. Втома є корисним явищем, оскільки забезпечує
відпочинок та відновлення можливостей м’язів.

Викривлення хребта: Плоскостопість:

 Кров і лімфа
Внутрішнє середовище організму – сукупність рідин (крові, міжклітинної рідини, лімфи), які
забезпечують обмін речовин та гомеостаз в організмі. Особливостями внутрішнього середовища є:
відносна сталість складу та фізичних і хімічних властивостей, динамічність складу та
властивостей, рідкий стан. Забезпечує оптимальну життєдіяльності усіх клітин організму.

Кров – рідка сполучна тканина організму, що циркулює в замкненій системі судин. Становить 7,7
% від загальної маси тіла.
По кровоносних судин циркулює половина крові, решта міститься в депо крові – селезінці, печінці,
легенях, судини шкіри.
рН крові підтримується за допомогою буферних систем.
Функції крові: дихальна (перенесення кисню та вуглекислого газу), трофічна (перенесення
поживних речовин), видільна, регуляторна (перенесення гормонів), терморегуляторна,
гомеостатична, захисна (перенесення антитіл, лейкоцитів).

Будова та функції клітин крові

Еритроцити Лейкоцити Тромбоцити
Червоні кров’яні Білі кров’яні тільця, Кров’яні пластинки,
тільця, що містять здатні до самостійного відіграють важливу
гемоглобін пересування роль при зсіданні крові
Без’ядерні Ядерні Безядерні
Живуть 100-120 діб Від 1-3 діб до десятків 10-12 діб
років
Утв. в червоному Червоному кістковому Червоному кістковому
кістковому мозку мозку, тимус, селезінка, мозку
лімфатичні вузли
Транспортна Захисна Зсідання крові

Лімфа – прозора водяниста рідина, що бере початок у міжклітинних проміжках і тече по судинах незамкненої системи. Має менший вміст білків.
Здатна до зсідання, утворюючи згустки. Склад не постійний. Основні функції: дренажна (відведення з тканин води та білків і повернення їх у кров),
захисна, кровотворна, транспортна
 Кров і лімфа
Гемоглобін – червоний дихальний залізовмісний пігмент еритроцитів.
Сполуками гемоглобіну є:
 Оксигемоглобін – нестійка сполука з киснем.
 Метгемоглобін – стійка сполука з сильними окисниками.
 Карбгемоглобін – нестійка сполука з вуглекислим газом.
 Карбоксигемоглобін – стійка сполука з чадним газом.
Лейкоцити – білі кров’яні тільця, здатні до самостійного
пересування та фагоцитозу. Функції: поживна, захисна, видільна.
Лейкоцити здійснюються свої функції після надходження в
тканини.

Групи крові – це ознаки крові, які формуються на ранніх етапах

ембріогенезу і не змінюються впродовж усього життя людини.
Донор – людина, яка дає кров.
Реципієнт – людина, яка приймає кров.

Клітинний імунітет – імунітет, зумовлений зростанням кількості Т-

лімфоцитів, здатних до вибіркового реагування з даним антигеном.
Гуморальний імунітет – імунітет, зумовлений утворенням
специфічних білків в організмі.
Види імунітету
Природний вроджений Передається дитині від матері у вигляді антитіл і тому проявляється одразу після народження
Природний набутий Виникає після перенесеного захворювання: є найбільш ефективним. Зберігається протягом усього життя
Штучний пасивний Створюється після введення в організм готових антитіл у вигляді сироваток. Зберігається кілька місяців.
Штучний активний Створюється при введені антигенів у вигляді вакцини. Виникає через певний період і забезпечує неприйнятність
протягом тривалого часу.
 Кровообіг та лімфообіг
Серце – порожнистий м’язовий орган, який забезпечує кровообіг.
Розміщення: в грудній порожнині між легенями, безпосередньо за грудиною дещо зліва.
Стінка серця утворена 3 шарами: епікард (зовнішній) – забезпечує захист серця, міокард
(середній) – забезпечує скорочення серця, ендокард (внутрішній) – вистилає камери серця
зсередини і утворює клапани серця. Зовні серце вкрите навколосерцевою сумкою – перикардом
(оберігає серце від перерозтягування і виділяє рідину для зменшення тертя).
Властивості серцевого м’яза:
 Автоматія – здатність скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають в самому серці.
 Збудливість – здатність переходити з стану спокою до робочого під впливом подразників.
 Провідність – здатність поширювати збудження з будь-якої ділянки по всьому серцю.
 Скоротливість – здатність реагувати скороченням у відповідь на збудження.
Кровопостачання серця здійснюється через серцеве (третє) коло кровообігу: коронарні артерії,
коронарні вени, що виливаються в венозну пазуху серця, яка відкривається у праве передсердя.

Порівняльна характеристика судин

Артерії Капіляри Вени
Кров рухається від З’єднують між собою Кров рухається від
серця до органів і артерії та вени і органів і тканин до серця
тканин забезпечують обмін
речовин між кров’ю і
тканинною рідиною
Товсті стінки з 3 Стінки з 1 шари плоских Тонкі стінки з 3 шарів
шарів. Відсутні клітин наявні клапани
клапани
Тиск до 120мм рт.ст До 20мм рт.ст. Від 3-8 мм рт.ст. і нижче
Тиск найбільший і Найменша швидкість Швидкість збільшується
найбільша швидкість руху крові
крові

У нормі частота серцевих скорочень коливається від 60 до 80 ударів за хвилину. Брадикардія – 40-50 уд/хв. Тахікардія – більше 90-100 уд/хв.
Нервова регуляція – шляхом подвійної іннервації за рахунок вегетативної нервової системи. Симпатичні нерви збільшують частоту та силу серцевих
скорочень, а парасимпатичні навпаки – сповільнюють. Гуморальну регуляцію здійснюють адреналін та норадреналін, які посилюють скорочення.
 Кровообіг та лімфообіг
Велике коло кровообігу:
З лівого шлуночка через артерії, капіляри та вени всіх органів тіла до правого
передсердя.
Лівий шлуночок → аорта → артерії до органів (підключичні артерії,сонні, печінкова,
шлункова, верхня та нижня брижові, ниркові, клубові) → капілярні сітки органів →
нижня порожниста вена → праве передсердя.
Рухаючись великим колом, кров розносить кисень і поживні речовини до клітин і
забирає від них вуглекислий газ і продукти обміну. Відбувається перетворення
артеріальної крові на венозну.
Мале коло кровообігу:
Від правого шлуночка через легені до лівого передсердя.
Правий шлуночок → легеневий стовбур → легеневі артерії → легеневі капіляри →
легеневі вени → ліве передсердя.
Кисень переходить до крові, а вуглекислий газ – до легенів.
Відбувається перетворення венозної крові на артеріальну.

Серцевий цикл – це взаємоузгоджена ритмічна зміна скорочень передсердь, шлуночків

і загальне розслаблення серця.
Фази серцевого циклу. (весь серцевий цикл триває 0,8 сек)
Ознака Систола Систола шлуночків Загальна діастола
передсердь (І фаза) (ІІ фаза) (ІІІ фаза)
Тривалість 0,1 сек 0,3 сек 0,4 сек
Стан клапанів Відкриті Закриті Напіввідкриті
Рух крові До шлуночків У мале і велике До передсердь і
коло шлуночків

Інфаркт міокарда – часткове змертвіння серцевого м’яза внаслідок порушення його кровопостачання.
Стенокардія (грудна жаба) – приступи раптового болю в грудях унаслідок гострої недостатності кровопостачання міокарда.
Атеросклероз – зміна стінок артерій внаслідок відкладання холестеринових бляшок з подальшим їх склерозом і кальцинозом судин.
Гіпертонічна хвороба – підвищення артеріального тиску, розлад тонусу судин, гіпертрофія міокарда та склероз коронарних судин.
Інсульт мозку – гостре порушення кровообігу мозку.
 Кровообіг та лімфообіг

Лімфатична система – це незамкнена система судин, якими циркулює лімфа. Є частиною серцево-судинної системи людини.
Лімфатичний вузол (лімфатична залоза) - це сукупність лімфоїдної тканини та кровоносних і лімфатичних судин, що вкриті фіброзною капсулою.
При захворювання вузли можуть збільшуватися. У лімфатичних вузлах утворюється велика кількість лімфоцитів.
 Дихання
-це сукупність процесів, які здійснюють окиснення органічних речовин і отримання енергії для життєдіяльності.
Будова та функції органів дихання
Носова порожнина – початковий відділ дихальної системи, пристосований до зігрівання,
очищення та знешкодження повітря, яке має надійти в легені. Якщо в порожнині носа не
проходить повітря, то в слизовій оболонці виникає недостатність кровопостачання.

Гортань – відділ дихальної системи у вигляді неправильної лійки. Гортань є основним

інструментом звукоутворення, оскільки має голосовий апарат – утвір гортані, який
забезпечує утворення голосу. Утворений голосовими зв’язками, які натягнуті поперек гортані.
Між ним є голосова щілина, яка може звужуватися або розширюватися. Голос утворюється
при видиханні повітря. Висота голосу залежить від довжини голосових зв'язок. В утворені
мови беруть участь язик, губи, нижня щелепа.

Трахея – відділ нижніх повітроносних шляхів у вигляді трубки, яка розташована попереду
стравоходу. Внутрішню поверхню вистилає слизова оболонка з війчастого епітелію і
лімфоїдної тканини. Трахея сприяє вільному проходженню їжі по стравоходу, активному руху
при диханні та кашлі.

Бронхи – нижні дихальні шляхи у вигляді трубок, які дихотомічно розгалужуються й

утворюють бронхіальне дерево. Стінки складаються з 3 оболонок: сполучної, м’язової,
слизової. Найтонші бронхи називаються бронхіолами і вони закінчуються
альвеолярними мішечками, стінки яких утворені альвеолами.

Легені – органи дихання, які розташовані в грудній порожнині. Є парним

органом. Мають альвеолярну будову. Основною структурно-функціональною
одиницею є ацинус.
Альвеоли – легеневі пухирці, які є випинаннями альвеолярних мішків.
Внутрішня поверхня альвеол вистилається плівкою особливої речовини –
сурфактанту.
 Дихання
Основні етапи дихання
Основними етапами є:
 Вентиляція легень – обмін повітря між зовнішнім середовищем і альвеолами легень, що досягається
ритмічними дихальними рухами – вдихом і видихом.
Вдих – активний процес, що забезпечує збільшення грудної клітки. Під час спокійного вдиху міжреберні
зовнішні м’язи скорочуються і піднімають ребра, діафрагма скорочується, стає плоскішою та опускається
донизу. При глибокому вдиху відбувається одночасне скорочення міжреберних м’язів, діафрагми.
Видих – пасивний процес, який призводить до зменшення грудної клітки.
Дихальні рухи регулюються дихальним центром, що розміщений у довгастому мозку.
Розрізняють черевний і грудний тип дихання.
Склад вдихуваного, видихуваного та альвеолярного повітря
Повітря Вміст газів (у відсотках)
Кисень Вуглекислий газ Азот
Вдихуване 20,94 0,03 79,03
Видихуване 16,30 4 79,70
Альвеолярне 14,20 5,20 80,60
 Газообмін у легенях – обмін газів шляхом дифузії між альвеолярним повітрям і кров’ю. відбувається у
альвеолах, бронхіолах, альвеолярних мішечках. Газообмін у легенях відбувається під час дифузії газів через
стінки альвеол і кровоносних капілярів унаслідок різниці між парціальним тиском кисню та вуглекислого газу.
 Транспортування газів – перенесення кров’ю кисню від легень до клітин і вуглекислого газу від клітин до
легень. Транспортування кисню забезпечується гемоглобіном.
 Газообмін у тканинах – обмін газів шляхом дифузії між кров’ю і тканинами в капілярах.
 Тканинне дихання – споживання кисню клітинами та виділення ними вуглекислого газу.

Нервова і гуморальна регуляція дихання:

Нервова – здійснюється за допомогою дихального центру (в довгастому мозку):
Мимовільна нервова регуляція – автоматія дихального центру, забезпечує ритмічну безумовнорефлекторну діяльність дихальних м’язів.
Довільна нервова регуляція – зумовлена нервовими імпульсами, які надходять у дихальний центр з вищих відділів ЦНС.
У зміні дихальних рефлексів велику роль відіграють захисні дихальні рефлекси (чхання, кашель).
Гуморальна регуляція залежить від вуглекислого газу.
 Живлення
-сукупність процесів, які забезпечують надходження до організму рідких і твердих речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності.
Обмін речовин – сукупність процесів, які забезпечують надходження до живих
організмів поживних речовин, їхнє перетворення та виведення з організму продуктів
життєдіяльності.
За типом живлення людина – гетеротроф.
Харчові продукти містять різні поживні та додаткові речовини.
Поживні речовини Додаткові речовини
Є джерелом енергії Не є джерелом енергії
Будівельний матеріал Без них не можливе засвоєння їжі
Білки (розщеплюються на амінокислоти) -1г- Вода. Вітаміни. Мінеральні солі.
17,6кДж Органічні кислоти. Клітковина.
Жири (розщеплюються на жирні кислоти та Мікроелементи.
гліцерин) – 1г – 38,9кДж
Вуглеводи (розщеплюються до глюкози) – 1г-
17,6кДж
Центри регуляції білкового, жирового, вуглеводного і водно-сольового обмінів розташовуються в
проміжному відділі головного мозку і тісно пов’язані з центрами голоду і нагодовування в
гіпоталамусі.
На обмін білків діє соматотропін (гіпофіз) та тироксин (щитовидна залоза).
На обмін жирів – тироксин і статеві гормони.
На обмін вуглеводів – інсулін і глюкагон (підшлункова залоза) і глікокортикоїди (наднирники).
На водно-сольовий обмін – мінералкортикоїди (наднирники) і антидіуретичний гормон (гіпофіз).
Вітаміни
Назва Функція Назва Функція
А (ретинол) – Синтез родопсину. В9 (фолієва кислота) Недостача – анемія
жирорзч. Нестача – «куряча – водорозч.
сліпота»
В1 (тіамін) – Впливає на метаболізм. В12 (ціанокобаламін) Зсідання крові, метаболізм.
водорозч. Гіпофункція – бері-бері. – водорозч.
В2 (рибофлавін) Утворення коферментів С (аскорбінова Нестача – «цинга»/«скорбут»
– водорозч. кислота) – водорозч.
В5 (нікотинова Складова частина НАД і Е (токофероли), К (філохінони) D(ергокальциферол)
кислота) НАДФ – жиророзчинні. Нестача D – рахіт.
 Травлення
-сукупність процесів, які здійснюють фізичну обробку їжі та хімічне розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки з
подальшим їх всмоктуванням і виведенням з організму неперетравлених решток
Види травлення: Внутрішньоклітинне ( у лейкоцитів здатність до фагоцитозу). Позаклітинне
порожнинне (в порожнині травного каналу). Позаклітинне примембранне (на мембранах клітин
циліндричного епітелію ворсинок).
Травна система складається з:
Травного каналу – ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка кишка, товста кишка і пряма
кишка з анусом. Стінки травного каналу складаються з 3 оболонок: зовнішньої, середньої і
внутрішньої.

Травних залоз – великі (слинні, підшлункова і печінка) і дрібні (слинні, шлункові, кишкові).

Будова і функції органів травлення

Ротова порожнина – початок травного каналу. Зуби – кісткові органи ротової порожнини. Основна
функція – подрібнення їжі. У дорослої людини – 32 зуби. У ротову порожнину відкриваються
протоки слинних залоз (виділяють слину, до складу якої входять вода, муцин, лізоцим, ферменти
амілаза і мальтаза). Основними процесами в ротовій порожнині є подрібнення їжі та первинне
хімічне розщеплення складних вуглеводів за допомогою ферментів амілази, мальтази.
Глотка – з’єднує ротову порожнину зі стравоходом. Стінки складаються з 3 оболонок (слизової,
м’язової, сполучнотканинної). Функції: проводить повітря, участь у ковтанні. Під час ковтання
відбуваються такі процеси:
1. Надгортанник опускається і закриває гортань.
2. М’яке піднебіння піднімається і закриває носоглотку.
3. Дихання рефлекторно припиняється.
4. М’язи глотки, стравоходу послідовно скорочуються, проштовхуючи їжу у шлунок.
Нервово-гуморальна регуляція діяльності травної системи
Здійснюється вегетативною нервовою системою. Центр слиновиділення розташований в довгастому мозку.
Слиновидільні рефлекси бувають безумовнорефлекторними і умовнорефлекторними. Іннервуються слинні
залози симпатичною (пригнічується слиновиділення) та парасимпатичною (збуджується слиновиділення).
Регуляція шлункового соковиділення: гастрин – збуджує, а секретин – гальмує.
 Травлення
Стравохід – має вигляд сплюснутої спереду назад циліндричної трубки. Стінка стравоходу досить товста і
складається з 3 оболонок (слизової, м’язової і серозної). Виконує рухову функцію (забезпечує проведення
харчових грудочок до шлунку).
Шлунок – основний процес – первинне хімічне розщеплення білків за допомогою пепсину. Ліпаза
розщеплює жири молока, желатиназа – розщеплення білка желатину, а хімозин – білки молока. Також
функціями є хімічна та фізична обробка їжі, перемішування, проштовхування та знезараження їжі,
всмоктування. Об’єм у дорослої людини близько 2л, може збільшуватися до 5л.
Тонкий кишечник – поєднує шлунок з товстим кишечником. Розрізняють три відділи: дванадцятипала,
порожниста та клубова кишки. Стінки складаються з 3 оболонок: зовнішньої (сполучна тканина), м’язової
(2 шари м’язів) і слизової (утворює ворсинки). Функції ворсинок: всмоктування поживних речовин, синтез
жирів, захист від проникнення в кров мікроорганізмів. У тонку кишку виділяють секрети такі залози, як
печінка, підшлункова, кишкова. Трипсин розщеплює білки.
Печінка – найбільша травна залоза. Протоки відкриваються у дванадцятипалу кишку. Розрізняють праву
(велику) і ліву (малу) частки. Одиницею будови є печінкові дольки, які складаються з гепатоцитів.
Функції: секреторна, бар’єрна, запасаюча, захисна, видільна, депонуючи. Виробляє жовч (складається з
жовчних кислот, холестерину, слизу).
Підшлункова залоза – протоки відкриваються в дванадцятипалу кишку. Функції: вироблення
підшлункового соку та утворення гормонів (інсуліну й глюкагону).
Кишкові залози – дрібні залози слизової оболонки тонкого кишечника. Декретують кишковий сік. Ліпаза –
розщеплює жири. Амілаза – вуглеводи. Основні процеси: хімічна та фізична обробка їжі, перемішування,
проштовхування, знезараження, всмоктування їжі.
Товста кишка – завершення травного каналу. Загальна довжина 1,5-2м. стінки складаються з 3 оболонок:
зовнішня, м’язова, слизова. Тут проживають мутуалістичні мікроорганізми. Основні процеси:
мутуалістичне травлення їжі, всмоктування води, йонів, формування калових мас.

Хвороби шлунково-кишкового тракту:

Захворювання зубів: пародонтоз і карієс.
Глистяні захворювання (гельмінтози): ентеробіоз (гострики), аскаридоз (аскарида людська), трихоцефальоз
(волосоголовці), трихінельоз (трихінели), теніаринхоз (бичачий ціп’як), теніоз (свинячий ціп’як)
Запалення органів травної системи: фарингіт (глотки), гастрит (слизової оболонки шлунку), панкреатит (підшлункова), апендицит, холецистит
(жовчного міхура) виразки шлунку та дванадцятипалої.
 Шкіра
-зовнішній покрив тіла людини, який є бар’єром між зовнішнім та внутрішнім середовищем
Складається з 3 шарів: епідермісу, дерми і підшкірної жирової клітковини.
ЕПІДЕРМІС – утворений багатошаровим плоским епітелієм, верхні шари якого роговіють,
злущуються і замінюються. Виділяють два прошарки:
 Роговий (поверхневий) – складається з багатьох шарів рогових лусочок.
 Ростковий/мальпігієвий – складається з багатьох шарів живих клітин, які здатні до мітозу.
Забезпечує повне оновлення рогового прошарку за 30діб. Є пігментні клітини – меланоцити, які
синтезують меланін – темний пігмент, який надає шкірі забарвлення. Основними функціями
меланіну є: пігментна, захист від УФ-опромінення й іонізуючої радіації, адсорбція вільних
радикалів, синтез вітаміну D.
ВЛАСНЕ ШКІРА/ДЕРМА – утворений сполучною тканиною з еластичними волокнами. Виділяють
два прошарки:
 Сосочковий – пухка сполучна тканина. Прилягає до епідермісу і утворює виступи-сосочки. У
цьому шарі розташовані нервові закінчення, сітка кровоносних капілярів (депо крові), лімфатичні
судини.
 Сітчастий – щільна сполучна тканина й еластичні і колагенові волокна. У ньому залягають: сальні
і потові залози, волосяні сумки, гладкі м’язові волокна та їх пучки, рецептори, артеріоли і венули.
ПІДШКІРНА ЖИРОВА КЛІТКОВИНА – пухка сполучна тканина і велика кількість жирових
клітин.
 Шкіра

Нігті – похідні епідермісу у вигляді ороговілих пластинок. Функція: захист кінцевих

фаланг пальців від механічних пошкоджень. Основою нігтьової пластинки є кератин
– білок, який також присутній і в шкірі.
Потові залози – прості трубчасті залози. Складаються з тіла і потової протоки
(відкривається на поверхні епідермісу потовою порою). Виділяють секрет – піт.
Потовиділення відбувається рефлекторно. Іннервація здійснюється симпатичною
нервовою системою. Беруть участь у терморегуляції.
Сальні залози – прості альвеолярні залози. Розташовані майже по всій шкірі (крім
долоней та підошв). Виділяють шкірне сало.
Молочні залози – видозмінені потові. Розташовуються на передній поверхні великого грудного м’яза. Основна функція – вироблення та секреція
молока, призначеного для вигодовування новонародженого.
Волосся – видовжені похідні епідермісу шкіри. Розрізняють 3 типи волосся: довге, коротке, пушкове. Складається з білка кератину. Забарвлення
залежить від меланіну. Швидкість росту – близько 1см у місяць.
 Виділення
-виведення з організму непотрібних йому продуктів обмін, накопичення яких перешкоджає підтримуванню постійності внутрішнього середовища.
Виділення секретів у людини відбувається декількома шляхами:
Легені → CO2 i H2О (у вигляді пари)
Шкіра → Н2О, солі, сечовина, СО2
Травна система → неперетравлені рештки, солі важких металів, холестерин, Н2О та ін.
Сечовидільна система → сечовина, надлишок солей, сечова кислота, Н 2О та ін.
Нирки – парні органи бобоподібної форми, розташовані з обох
боків хребта в поперековій ділянці черевної порожнини. Ззовні
вкриті 3 капсулами: волокниста, жирова, фасціальна. На
розрізі нирки розрізняють кіркову речовину, мозкову речовину,
ниркову миску, сосочки. Кровопостачання здійснюється
нирковими артеріями, а крововідведення – нирковими венами.
Основною структурною і функціональною одиницею є нефрон.
Нефрон – мікроскопічний утвір нирок, у яких відбувається
утворення сечі. Починаються капсулами, всередині якої
міститься мальпігіїв клубок. Капсула і клубочок утворюються
ниркове тільце. Порожнина капсули переходить у звивистий
первинний сечовий канадець, який в мозковому шарі утворює
петлю Генле, яка повертається у кірковий шар і утворює
вторинний сечовий канадець, який відкривається у сечозібрну
трубочку. До капсули підходить приносна артеріола, яка
утворює мальпігіїв клубочок. Із капсули виходить виносна артеріола, яка утворює
вторинну капілярну сітку.
Сечовід – відділ сечовидільних шляхів у вигляді циліндричної трубки, який
поєднує нирки із сечовим міхуром. Розрізняють черевну та тазову частини. Стінки
складаються з 3 оболонок: сполучнотканинної, м’язової, слизової.
Сечовий міхур – резервуар для нагромадження сечі. Місткість – 500-700мл.
Розрізняють дно, шийку, верхівку, тіло. Стінки з 4 оболонок: серозної, м’язової,
підслизової основи, слизової.
Сечівник – трубчастий утвір, що простягається від сечового міхура. На
початку є сфінктер.
 Виділення

Утворення сечі (діурез) – це безперервний процес, у якому

виділяють 2 етапи:
Іетап – утворення первинної сечі (150-180л/добу).
Фільтрація – механізм, який утворює з крові первинної сечі. Відбувається в ниркових капсулах за рахунок різниці тисків. За складом первинна
сеча відрізняється від плазми крові відсутністю високомолекулярних білків і ліпідів. Усі інші компоненти містяться в такій концентрації, що і в
плазмі. Виняток становлять йони Ca2+ та Mg2+, які не проходять через фільтр і залишаються в плазмі.
ІІетап – утворення вторинної сечі (1,5-1,8 л/добу)
Реабсорбція – забезпечує всмоктування та повернення в кров корисних речовин (глюкози, амінокислот БАРів, води, солі). Відбувається в
звивистих канальцях та ниркових петлях нефронів. Може бути пасивною та активною.
Канальцева секреція – забезпечує додаткове видалення з крові шкідливих речовин, які не пройшли через нирковий фільтр у капсулах нефронів.
Відбувається в вторинних канальцях нефронів.
Склад вторинної сечі – сечовина, сечова кислота, креатинін, йони калію, фосфати, сульфати тощо.
 Виділення
Регуляція сечоутворення та сечовиведення
Нервова регуляція здійснюється за рахунок вегетативної
нервової системи.
Гуморальна регуляція:
Вазопресин або АДГ стимулює зворотнє всмоктування
води.
Альдостерон посилює реабсорбцію йонів натрію, калію,
гальмує зворотнє всмоктування кальцію.
Тироксин посилює сечоутворення. Адреналін –
послаблює .

Акт сечовипускання – складний рефлекторний акт, при

якому одночасно скорочується м’яз, що опорожнює
сечовий міхур, і розслаблюються його сфінктери:
мимовільний – сфінктер сечового міхура і довільний –
сфінктер сечівника.
У дітей раннього віку корковий контроль сечовипускання
відсутній, він виробляється з віком і встановлюється у 2-3
роки.

Найпоширеніші захворювання органів виділення:

 Гломерулонефрит (запалення клуб очкового апарату)
 Пієлонефрит (запалення ниркових мисок)
 Цистит (запалення сечового міхура)
 Уретрит (запалення сечівника)
 Ниркові камені – поява осадкових утворень зі складових частин сечі.
 Гуморальна регуляція
-це регуляція функцій організму, яка здійснюється через рідинні середовища за допомогою біологічно активних речовин та метаболітів.

Порівняльна характеристика нервової і гуморальної регуляції

Ознака Нервова регуляція Гуморальна регуляція
Механізм впливу Електрофізіологічний Гуморальний
Швидкість передачі сигналів Дуже висока Повільна
Чинники передачі сигналів Нервові імпульси Біологічно активні речовини
Шляхи передачі сигналів Нервові волокна і нерви Внутрішнє середовище
Характер впливу Короткочасний і конкретний Тривалий і загальний
Тип контролю Місцевий контактний Дискантний
Гормони (інкрети) – це біологічно активні речовини, які продукуються
залозами внутрішньої секреції і здійснюють свій вплив далеко від місця
синтезу.

Властивості гормонів:

 Висока біологічна активність

 Специфічність дії
 Дистантність дії
 Короткочасність дії
 Різноманітність механізмів дії

Значення:

Регулюють такі функції, як обмін речовин та енергії, процеси росту та

розвитку органів, статеве дозрівання, фізичний і психічний розвиток,
реакцію на стрес у комплексі з нервовою системою.
 Залоза Назва частки Гормони Функції
Гіпофіз Соматотропін Регулює ріст і розвиток тіла. Гіперфункція – гігантизм.
Гіпофункція – карликовість.
Передня частка Гонадотропін Регулюють розвиток і функцію статевих залоз, розвиток
вторинних статевих ознак і розмноження.
Тиротропін Стимулює ріст щитоподібної залози і регулює
вироблення і виділення нею гормонів.
Проміжна частка Меланотропін Регулює пігментацію шкіри.

Вазопресин Регулює водний обмін, підвищує артеріальний тиск і

(антидіуретичний пригнічує утворення сечі. Гіпофункція – нецукровий
гормон – АДГ) діабет
Задня частка
Окситоцин Стимулює скорочення гладких м’язів матки і молочної
залоз, що викликає секрецію молока.
Епіфіз Мелатонін Запобігає передчасному статевому дозріванню. Бере
участь у біологічних ритмах організму.

Щитоподібна залоза Тироксин, трийодтиронін – водовмісні гормони Регуляція обміну речовин, ріст і розвиток тканин.
Гіпофункція – мексидема або кретинізм.
Гіперфункція – базедова хвороба.
Тиреокальцитонін Запобігає підвищенню вмісту кальцію в крові через
гальмування процесів його виходу з кісток
Функцію щитоподібної залози контролює гіпофіз (через виділення тиротропіну, який активує її діяльність).
Регулюється за принципом негативного зворотнього зв’язку.
 Прищитоподібні залози Паратгормон
Загрудинна залоза (вилочкова, тимус) Тимозин, тимопоетин
Надниркові залози Адреналін і норадреналін
Мінералкортикоїди (альдостерон,
кортикостерон)
Глюкокортикоїди (кортизон, гідрокортизон)
Регулює обмін Кальцію шляхом підвищення його рівня
після зниження за будь-якої причини. Гіпофункція –
судоми (тетанія)
Формування Т-лімфоцитів і функціонування клітинного
імунітету. Впливає на ріст організму, обмін кальцію,
підготовку до статевого дозрівання
Стимулюють симпатичну нервову систему, звужують
просвіт кровоносних судин, підвищують тиск крові,
посилюють розщеплення глікогену, підвищують
працездатність.
регуляція мінерального обміну
Регуляція обміну вуглеводів. Перешкоджають розвитку
запалення. Гіпофункція – бронзова хвороба
 Підшлункова залоза Інсулін Регуляція обміну вуглеводів. Гіпофункція – цукровий
діабет
Глюкагон Антагоніст інсуліну

Соматостатин Пригнічує звільнення соматотропіну гіпофізом, інсуліну

й глюкагону – підшлунковою залозою, гастрину –
слизовою оболонкою шлунку.

Яєчники Естроген Регуляція менструального циклу, стимулюють розвиток

Прогестерон (гормон вагітності)
матки, розвиток вторинних статевих ознак, підвищення
тонусу нервової системи
Забезпечує підготовку слизової оболонки матки до
імплантації заплідненої яйцеклітини, нормальний цикл
розвитку зародка.

Сім’яники Тестостерон, андостерон Стимулюють ріст чоловічих статевих органів і секрецію

простати, розвиток вторинних статевих ознак, тонізують
нервову систему, спричинюють статевий потяг.

Загальна схема регуляції: ЦНС→ГІПОТАЛАМУС→ГІПОФІЗ→ЗАЛОЗИ-МІШЕНІ

 Нервова регуляція
-це електрофізіологічна регуляція, що здійснюється за допомогою нервових імпульсів і характеризується швидким, конкретним, короткочасним,
місцевим впливом на органи.

Основними структурно-функціональними елементами діяльності нервової системи є нейрони, що разом

з нейроглією утворюють нервову тканину, основними властивостями якої є збудливість та провідність.

Тіла рухливих і вставних нейронів та дендрити утворюють сіру речовину, а довгі відростки нейронів –
білу речовину.

За функціями нейрони поділяються на: чутливі (рецепторні, аферентні) – передають сигнали від
рецепторів до ЦНС, вставні (проміжні) – передають імпульси в межах ЦНС, рухові (ефекторні,
еферентні) – передають імпульси від ЦНС до робочих органів.

Уся нервова діяльність здійснюється за допомогою рефлексів, в основі яких рефлекторні дуги.

Рефлекс – реакція-відповідь організму на вплив середовища, яка здійснюється за участю

нервової системи. Поділяються на безумовні та умовні. Забезпечують регуляцію всіх
фізіологічних функцій організму і пристосування діяльності окремих органів і систем до його
потреб.

Рефлекторна дуга – шлях, по якому проходить нервовий імпульс під час здійснення рефлексу.
Виділяють 5 ланок:

1. Рецепторну – чутливе нервове закінчення, яке сприймає подразнення.

2. Аферентну (доцентрову, чутливу) – доцентрове нервове волокно, передає збудження в ЦНС.
3. Центральну – ділянка ЦНС, відбувається переключення збудження з доцентрового нейрона на
відцентровий.
4. Еферентну (відцентрову, рухову) – відцентрове нервове волокно, несе нервовий імпульс від
центру до периферії.
5. Ефекторну (робочу) – рухове закінчення, передає нервовий імпульс до робочого органу.
Бувають рефлекторні дуги простими (2 нейрони) і складними.
Нейрони в нервовій системі поєднуються за допомогою синапсів, а їхні відростки поєднуються в провідні шляхи – нерви.

Синапси – утвори, які забезпечують зв'язок між нейронами. Розрізняють хімічні та електричні.
 Нервова регуляція
Нерви – сукупність нервових волокон, що з’єднують ЦНС із органами і тканинами організму.
По ходу нерва можуть розташовуватися нервові вузли – скупчення сірої речовини за межами
ЦНС, що складаються з нейронів, відростки яких входять до складу нервів та нервових сплетінь.

Уся сукупність нервів, нервових вузлів і нервових сплетінь утворює периферичну нервову
систему.

Координація нервової діяльності відбувається на рівні нервових центрів (сукупність нейронів,

яка необхідна для здійснення рефлексу та достатня для регуляції конкретної фізіологічної
функції), функціонування яких ґрунтується на взаємодії двох процесів: збудження (активний
нервовий процес, яким нервові клітини відповідають на зовнішню дію) і гальмування
(активний нервовий процес, який призводить до зменшення чи припинення збудження в певній
ділянці нервової тканини).

Загальний план будови нервової системи

ЦНС (сіра і біла речовина) ПНС (нерви, нервові вузли, сплетіння)
Головний мозок Спинний мозок Вегетативна (автономна) Соматична
Відділи: Відділи: Відділи: це частина периферійної НС, що
Великий Шийний Симпатичний складається з чутливих та рухових
Проміжний Грудний Парасимпатичний нервових волокон і забезпечує
Середній Поперековий іннервацію опорно-рухового
Задній Крижовий апарату, шкіри й органів чуття.
Довгастий Куприковий
Спинний мозок – це нижній відділ ЦНС, розташований у каналі хребта. Має 2
потовщення – шийне і поперекове. Складається з 31-33сегментів, які об’єднані у
відділи. Вкривають 3 мозкових оболонки: м’яка, павутинна, тверда. Відходить 31
пара змішаних спинно-мозкових нервів (8 шийних, 12 грудних, 5поперекових, 1
куприкових). Сіра речовина розташована в центрі у вигляді метелика й утворює
передні, бічні і задні роги. У центрі проходить спинномозковий канал, у якому є
спинномозкова рідина (ліквор). Біла речовина розташована по краях, у ній
виділяють передні, бічні та задні канатики, у яких розташовані нервові волокна
висхідних і низхідних провідних шляхів. Функції: рефлекторна та провідникова.
 Нервова регуляція
Головний мозок – вищий відділ ЦНС, який розміщується в порожнині черепа.

Будова:

 Вкритий 3 оболонками – твердою, м’якою, павутинною.

 Складається з 5 відділів: великого, проміжного, середнього, заднього і довгастого.
 Стовбур головного мозку – проміжний, середній і довгастий відділи.
 Основа мозку – нижня поверхня півкуль і стовбурова частина.
 Сіра речовина розміщена на периферії, а біла – в глибині.
 Від головного мозку відходить 12 пар черепно-мозкових нервів.
 Через весь стовбур проходить сітчастий утвір (особливе скупчення нейронів, яке
здійснює регуляцію збудливості і тонусу відділів ЦНС).
 Навколо верхньої системи розміщена лімбічна система (сукупність структур, які
беруть участь у підтриманні гомеостазу, виявів інстинктів, модуляції поведінки).
ЧМН – черепно-мозкові нерви

Будова і функції відділів головного мозку

Відділ Будова і функція
Ядра 8-12 пар ЧМН. Регуляція життєво-
важливих функція, таких як дихання,
Довгастий мозок слиновиділення, жування тощо. Регуляція
збудливості і тонусу ЦНС. Організація
рефлексів оганізму
Дах із 4-горбиковим тілом. Ядра 3-4пар
ЧМН. Регуляція тонусу скелетних м’язів,
Середній мозок пози і рухів тіла, координація руху
кінцівок, збудливість і тонус ЦНС.
Первинний зоровий і слуховий центри.
Гальмує рухову активність спинного мозку
Кінцевий мозок Великий мозок. Базальні ядра. Ядра 1 пари
ЧМН. Сприйняття, перетворення сигналів з
довкілля та формування відповіді.
Організація рефлексів організму
Відділ Будова і функції
Вароліїв міст, мозочок. Ядра 5-7пар ЧМН.
Проведення нервових імпульсів.
Задній мозок Координація рухів, регуляція рівноваги,
збудливості і тонусу ЦНС. Організація
рефлексів.
Таламус. Гіпоталамус. Епіфіз. Гіпофіз. Ядра
2 пари ЧМН. Аналіз, розподіл і перемикання
Проміжний мозок інформації. Вищий центр больової
чутливості і регуляції вегетативних функцій.
Регуляція збудливості і тонусу ЦНС.
Організація рефлексів організму.
 Нервова регуляція
Великі півкулі головного мозку – утвори великого (кінцевого) мозку. Права і ліва півкулі складаються з сірої
речовини, що утворює кору і підкірку, та білої речовини, яка міститься всередині. У корі головного мозку
розрізняють давню, стару і нову кору, а також кору перехідного характеру – проміжну/середню.
На поверхні кори виділяють чутливі, рухові й асоціативні зони, які відрізняються за будовою та функціями:
1) Шкірно-м’язова зона – позаду від центральної борозни.
2) Рухова – спереду від центральної борозни.
3) Слухова – скронева частка.
4) Нюхова – скронева частка.
5) Смакова – скронева частка.
6) Зорова – потилична частка.
7) Мовна – представлена в ділянках лобової, скроневої, тім’яної часток.
Зв’язок між півкулями здійснюється через мозолисте тіло. Серед щілин, борозен, звивин поверхні півкуль виділяють 3 найбільші борозни:
центральну, бокову і потилично-тім’яну. Ці борозни відділяють у кожній півкуль 4 основних частки: лобову, тім’яну, потиличну і скроневу.

Автономна (вегетативна) нервова система – частина периферійної НС, складається з рухових нервових волокон і забезпечує іннервацію внутрішніх
органів та ендокринних залоз. Вищим центром регуляції є гіпоталамус, а також кора півкуль. Своїх власних чутливих шляхів немає. Поділяється на
два відділи:
Порівняльна характеристика симпатичного та парасимпатичного відділів
Ознака Симпатична нервова система Парасимпатична нервова система
Нервові центри В грудному і поперековому відділах спинного мозку В стовбурі головного і крижовому відділі спинного
мозку
Нервові вузли Розташовуються вздовж спинного мозку на невеликій Біля органів або в органах
відстані
Перед вузлові волокна Короткі Довгі
Після вузлові волокна Довгі Короткі
Значення Активується під час небезпеки і підвищення Домінує в спокої, контролює звичайні реакції та
активності функції
Основні ефекти: Пригнічення слиновиділення, секреції травних соків. Дії мають протилежний характер
Прискорення і підсилення скорочення серця,
звуження кровоносних судин, підвищення кров’яного
тиску, розширення бронхів, збільшення легеневої
вентиляції, посилення потовиділення та ін.
 Сенсорні системи
-сукупність структур, які сприймають подразнення, передають їх у відповідні зони кори великого мозку й аналізують одержану інформацію.
Сенсорні системи у людини: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова, температурна, больова, рухова, гравітаційна, інтероцептивна.
Зорова сенсорна система
-це функціональна система, яка спеціалізується на сприйманні світлових подразнень і
формування зорових відчуттів.
У людини – бінокулярний зір (бачення обома очима, що забезпечує чітке об’ємне
сприйняття предмета та його місце розташування в просторі)

Частина ока Будова + функція

Білкова оболонка Зовнішня оболонка з колагеновими волокнами. Захищає очне яблуко
від пошкоджень, зберігає його форму
Рогівка Пропускає і заломлює промені світла та захищає око від пошкоджень
Райдужна оболонка Визначає колір очей
Зіниця Регулює надходження світла всередину ока
Війкове тіло Має війковий м’яз. Може змінювати форму кришталика
Власне судинна Густа сітка кровоносних судин. Забезпечує живлення ока.
оболонка
Сітківка Містить фоторецептори. Перетворює світлові подразнення в нервові
імпульси. Зображення справжнє, зменшене, обернене.
Волога камера Прозора рідина, заповнює передню і задню камери. Забезпечує
живлення кришталика
Кришталик Може змінювати форму. Забезпечує фокусування променів світла на
сітківці
Склисте тіло Драглиста маса, яка заповнює очне яблуко. Підтримує його форму та
внутрішньо очний тиск
Жовта пляма Містяться переважно колбочки. Вважається місцем найкращого
бачення
Промені, відбиті від предметів, на які спрямоване око, Сліпа пляма Зоровий нерв відходить від сітківки. Позбавлене фоторецепторів і не
проходять через оптичну систему ока, до якої належать сприймає світла
рогівка→волога камера ока→кришталик→склисте тіла. Повіки Закривають око, захищають передню частину очного яблука
Акомодація ока – рефлекторний механізм, який Окоруховий апарат Посмуговані м’язи очного яблука. Забезпечують його рухи
забезпечує фокусування променів світла, що відбиваються Слізний апарат Виділяють і підводять слізну рідину
Кон’юктива Охороняє око від зовнішніх впливів.
від предметів, на сітківці ока.
 Сенсорні системи
Слухова сенсорна система
-сукупність чутливих утворів, які забезпечують сприймання звукових коливань і формування слухових відчуттів.

Будова і функції органа слуху

Зовнішнє вухо
Вушна раковина Еластичний хрящ, прикріплюється до скроневої кістки зв’язками.
Вловлює і спрямовує звуки в слуховий прохід.
Зовнішній слуховий Має хрящову і кісткову частини. Виділяє вушну сіру. Проведення
хід звукових хвиль.
Барабанна перетинка Тонка фіброзна пластинка. Сприймає і передає звукові хвилі до
звукові хвилі до слухових кісточок.
Середнє вухо
Барабанна Простір між барабанною перетинкою і внутрішнім вухом.
порожнина Містить слухові кісточки
Слухові кісточки Рухомо з’єднані між собою. Передають коливання, зменшуюьб
їхню амплітуду, збільшуючи силу
Слухова (євстахієва) Канал, що з’єднує барабанну порожнину з носоглоткою.
труба Зрівноваження тиску на перетинку.
Внутрішнє вухо
Овальне вікно Входить основа стремінця. Передає коливання від стремінця на
рідину і мембрану завитки
Завитка Вміщує вестибулярну і основну мембрани, які ділять його на 3
канали: верхній, середній і нижній. Середній заповнений
ендолімфою, а інші – перилімфою. Забезпечує передавання
коливань через рідину і основну мембрану до спірального органу.
Спіральний орган Звукосприймальний апарат. Перетворення механічних коливань у
нервові імпульси
Загальний хід звукових коливань: барабанна перетинка→слухові кісточки→мембрана
овального вікна → рідина завитки → основна мембрана спірального органа →
волоскові клітини (фонорецептори)

\
 Сенсорні системи
Нюхова сенсорна система
-це функціональна система, що спеціалізується на сприймані хімічних подразнень і формуванні відчуття запаху.

Органом нюху є ніс. Сприймання забезпечується нюховими хеморецепторами.

Розташовані вони в слизовій оболонці верхнього і частково середнього носових
ходів. Вони мають відростки з війками та тіло.

Нюхові відчуття формуються в нюховій зоні і є індивідуальними.

На відчуття запаху впливають:

 Концентрація пахучої речовини

 Температура
 Вологість
 Відчуття голоду
 Забрудненість повітря
 Емоції

Смакова сенсорна система

-це функціональна система, що спеціалізується на сприймані хімічних подразнень і формуванні відчуттів смаку.

 Органом смаку є язик, який сприймає солодке, кисле, солоне, гірке.

 Сприймання смаку зумовлене смаковими бруньками, які розташовані на язиці,
внутрішній поверхні щік і піднебіння.
 Смакові відчуття є індивідуальними.
 На відчуття смаку впливає концентрація речовин, температура, емоції тощо.
 Сенсорні системи
Сенсорна система рівноваги
-це функціональна система, що спеціалізується на сприймані гравітаційного поля і обумовлює орієнтацію тіла в ньому.
Органом рівноваги є вестибулярний (прситінковий апарат).
Функції вестибулярного апарата полягають у сприйманні положення голови й тіла в
просторі, швидкості та напрямків змін положення (кутове і лінійне прискорення)

Тактильна (дотикова) сенсорна система -це функціональна система, яка за допомогою механорецепторів шкіри забезпечує відчуття дотику,
вібрації та тиску.

 Органом дотику є шкіра, яка містить дотикові (тактильні) рецептори

 Найбільшою чутливістю характеризуються губи, язик, пальці рук, долоні.
 Найменша чутливість на шкірі спини, стоп, живота.

Темературна сенсорна система – це функціональна система, що за допомогою терморецепторів шкіри формує відчуття тепла та холоду.

Больова (ноцирецептивна) сенсорна система – це функціональна система, яка за допомогою больових рецепторів шкіри сповіщає про зовнішні та
внутрішні фактори небезпеки для нашого тіла.
 Формування поведінки та психіки людини. Мислення
Поведінка – це сукупність виявів зовнішньої та внутрішньої активності, спрямованої на задоволення біологічних і соціальних потреб та
встановлення життєво необхідних зв’язків організму людини в соціальному середовищі.

Рефлекс – реакція організму на будь-яке подразнення, яка здійснюється за участю нервової системи. Бувають безумовні (природжені) та умовні
(набуті) рефлекси.

Гальмування – сукупність нервових процесів, які зумовлюють

припинення або послаблення певних реакцій організму.

Зовнішнє і внутрішнє гальмування відіграють координуючу роль, тобто

за їх допомогою безперервно уточнюється і коригується характер
умовнорефлекторних реакцій.
 Формування поведінки та психіки людини. Мислення
Вища нервова діяльність – сукупність нервових процесів, які відбуваються в головному мозку і забезпечують перебіг поведінкових реакцій
людини.

Порівняльна характеристика безумовно- та умовнорефлекторної діяльності

Ознаки Безумовнорефлекторна діяльність Умовнорефлекторна діяльність
Структурна основа Стовбурова частина головного мозку і спинний Кора головного мозку та підкірка
мозок
Функціональна основа Безумовні рефлекси Умовні рефлекси на базі безумовних і умовних
Прояви Однакові у представників виду Різні у представників виду
Виникнення функцій Запрограмовані генетично і передаються з покоління Є наслідком індивідуального навчання
в покоління
Значення Регуляція життєдіяльності організму й об’єднання Формування індивідуальних реакцій до змінних умов
органів та систем у єдиний організм навколишнього середовища
Розумова діяльність – це здатність до знаходження закономірностей, які пов’язують предмети і явища навколишнього середовища за допомогою
мислення, а також використання знань цих закономірностей в нових умовах.

Ретикулярна формація – це скупчення особливих нейронів, яке проходить через увесь

стовбур головного мозку. Ретикулярна формація одержує інформацію від усіх органів
чуттів, від інших зовнішніх та внутрішніх органів організму, оцінює її і вибірково передає в
лімбічну систему й кору великих півкуль, виконуючи функцію сприйняття інформації.
 Формування поведінки та психіки людини. Мислення
Відображення чуттєве – це суб’єктивний пізнавальний процес і результат пізнавальної діяльності, у якому об’єкт пізнання відображається в
чуттєвій формі.
ВЕЛИКІ ПІВКУЛІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
ІНФОРМАЦІЯ → → ПОВЕДІНКА
ВІДЧУТТЯ → СПРИЙНЯТТЯ → УЯВЛЕННЯ → МИСЛЕННЯ

Пам’ять – психофізіологічний процес, за якого людина здатна запам’ятовувати, зберігати, відтворювати та забувати інформацію.

Пам’ять
Запам’ятовування інформації Зберігання інформації Відтворення інформації
(закріплення в пам’яті певних знань) (утримання закодованої інформації в мозку) (пригадування певних знань)
Механічне запам’ятовування Сенсорна пам’ять Мимовільне відтворення
Осмислене запам’ятовування Короткотривала пам’ять Довільне відтворення
Мимовільне запам’ятовування Довготривала пам’ять:
Довільне запам’ятовування Процедурна, декларативна

Біологічні ритми – регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів,

що відбуваються на всіх рівнях життя.

Значення:

 Регуляція функцій, які забезпечують сталість внутрішнього середовища та

пристосованості до змін довкілля.
 Дають змогу виробити найсприятливіший режим роботи і відпочинку, що
зменшує вірогідність захворювань.
Формування поведінки та психіки людини. Мислення
Сон – періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується
виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні
подразники.

Сон – це складний періодичний процес, який складається з 4-5 циклів (по 60-90 хвилин
кожний). Один цикл складається з таких періодів:
І – повільно хвильовий сон (75-80 відсотків усього сну) – характеризується зниженням
електричної активності кори, розслабленням скелетних м’язів, відсутністю рухів очей.
1фаза – засинання
2фаза – поверхневий сон
3фаза – початок глибокого сну
4фаза – глибокий сон.
ІІ – швидко хвильовий сон (20-25 відсотків) – підвищення електричної активності кори,
сновидіннями, напруженням скелетних м’язів та швидкі рухи очима.
5 фаза – парадоксальний сон.
Порушення сну: хропіння, скрегіт зубами, розмови, лунатизм, нічні жахи, сонний ступор.
Перша і друга сигнальні системи
Перша сигнальна система – основа безпосереднього відображення об’єктивної реальності
у формі відчуттів та сприйняття.
Друга сигнальна система – відображення навколишньої дійсності шляхом узагальнення
абстрактних понять за допомогою слів.

Порівняльна характеристика особливостей півкуль головного мозку

Ознака Ліва Права
Які центри керування Рухи правої руки, мовними Рухи лівою рукою, руховими
розташовані? здібностями, лічбою, письмом, здібностями, сприйняттям музики,
читання просторовим уявленням,
розпізнавання облич
До якої діяльності Аналітичної Синтетичної
краще пристосована?
За яке мислення Абстрактно-логічне Конкретне образне
відповідає?
Біологія – наука, яка вивчає життя у всіх його проявах.

Наука Предмет вивчення Наука Предмет

вивчення
Палеонтологія Вимерлі організми Іхтіологія Риби
Систематика Таксономічні одиниці Ентомологія Комахи
Альгологія Водорості Батрахологія Земноводні
Бріологія Мохи Герпетологія Плазуни
Пінологія Голонасінні Орнітологія Птахи
Ліхенологія Лишайники Теріологія Ссавці
Протистологія Одноклітинні тварини Генетика Спадковість і
мінливість
Карцинологія Раки Селекція Створення нових
сортів/видів/штамів
Етологія Поведінка Біотехнологія Промислові методи
використання
живих організмів
Генна Перебудова геному Клітинна Конструювання
інженерія інженерія нових клітин
Вчений Внесок
Аристотель Батько біології
Гіппократ Батько медицини
Теофраст Батько ботаніки
Антоні ван Левенгук Наукова мікроскопія. Вперше
спостерігав мікроорганізми
Карл Лінней Основоположник систематики
Жан Батист Ламарк Перша еволюційна гіпотеза
Т. Шванн і Клітинна теорія Порівняльно-описовий метод – опис і порівняння живих організмів.
М.Шлейден
Чарльз Дарвін Еволюційне вчення Експериментальний метод – зміна будови об’єкта/умови існування через вплив
Грегор Мендель Основні закони спадковості різних чинників.
Томас Морган Хромосомна теорія спадковості
В. Вернадський Вчення про біосферу Моніторинг – довготривале спостереження.
С. Навашин Подвійне запліднення рослин
Д.Івановський Відкрив віруси Моделювання – спрощене відтворення функцій і процесів живого.

Статистичний метод – математична обробка результатів спостережень/експериментів

 Рівень Структурні складники Явища і процеси
Молекулярний Хімічні елементи і Перетворення речовин і енергії,
речовини + віруси зберігання передавання і
відтворення генетичної інформації
Клітинний Клітина Життєві цикли клітин, метаболізм
Організмений Тканини, органи, системи Фізіологічні процеси
органів, організми життєдіяльності
Популяційно- Популяції та види Видоутворення на основі
видовий природного добору
Екосистемний Живі угрупування й умови Трофічні й енергетичні
середовища існування взаємозв’язки, потік енергії,
колообіг речовин
Біосферний Сукупність усіх Міграція живої речовини,
біогеоценозів Землі біологічний колообіг речовин

Фундаментальні властивості життя:

Саморегуляція – здатність біосистем підтримувати та відновлювати відносну сталість свого складу й
перебігу функціональних процесів після їхньої зміни.

Самооновлення – здатність біологічних систем відтворювати собі подібних завдяки саморепродукції ДНК,
що забезпечує спадкоємність життя.

Самовідтворення – здатність біосистеми утворювати нові складові частини замість старих на основі
генетичної інформації, закладеної в нуклеїнових кислотах.
Елемент Біологічне значення Вода – неорганічна речовина, молекули якої
Гідроген (Н) Входить до складу води й органічних складаються з двох атомів Гідрогену й
речовин, забезпечує реакції відновлення. одного Оксигену.
Оксиген (О) Є в складі води, біомолекул, забезпечує
реакції окиснення
Карбон (С) Утворення молекул всіх органічних речовин
Входить до складу всіх молекул
Нітроген (N) амінокислот, білків, нуклеїнових кислот,
АТФ, ферментів, вітамінів
Натрій (Nа) Транспорт речовин у клітину і з неї.
Регулювання серцевої діяльності. Процеси
подразливості у тварин
Транспорт речовин у клітину і з неї. Робота
Калій (К) продихового апарату рослин. Регулювання
серцевої діяльності та водного балансу
Ритм серцевої діяльності, зсідання крові, Значення води:
Кальцій (Са) здійснення м’язового скорочення, утворення
жовчі. Входить до складу кісток,  Універсальний розчинник
черепашок, оболонок деяких водоростей.  Реагент
Енергетичний обмін. Синтез ДНК.
 Теплорегулятор
Магній (Mg) Підтримка цілісності рибосом. Входить до
складу хлорофілу.  Осморегулятор
Ферум/залізо Зв’язує кисень в крові. Входить до складу  Засіб транспорту
(Fe) гемоглобіну. Нестача – анемія  Середовище існування
Купрум/мідь Переносник кисню в крові безхребетних  Конформатор
(Сu) (гемоціанін)
Входить до складу гормонів щитоподібної Властивості води:
Йод (І) залози та впливає на її розвиток. Нестача –
ендемічний зоб.  Висока теплоємність
Флуор (F) Входить до емалі зубів. Надлишок –  Висока теплота випаровування
флюороз. Нестача – ендемічний карієс.  Висока теплота танення
Входить до складу хвощів,  Великий поверхневий натяг
Силіцій (Si) діатомових водоростей,
 Амфотерні властивості
черепашок радіолярій.
 Виступає як відновником, так і
окисником
 Реакції гідролізу і дисоціація на йони
Ліпіди – органічні сполуки, які є нерозчинними у воді через свою неполярність.
Складаються з жирних кислот+гліцерину. !!!НЕ Є ПОЛІМЕРАМИ. Утворюються в результаті
реакції естерифікації. Складноефірні зв’язки.

Функції:

 Будівельна – побудова біліпідного шару мембран.

 Енергетична – при розщепленні 1г жиру вивільняється 38,9кДж
енергії.
 Запасаюча – у рослин відкладаються олії, тварин – жири.
Надлишок вуглеводів і білків можуть перетворюватися в жири.
 Теплоізоляційна – має низьку теплопровідність.
 Водоутворююча/ джерело ендогенної води – при окиснені 1г
жири утворюється 1,1г метаболічної води.
 Регуляторна – стероїдні гормони, жиророзчинні вітаміни (D, E,
K, A)
 Захисна – захист внутрішніх органів.

Вуглеводи.
Функції:
 Енергетична 17,2кДж
 Запасаюча: у рослин – крохмаль (крім: бурі водорості – ламінарин,
червоні – багрянковий крохмаль), тварини – глікоген, гриби – глікоген, бактерії –
декстрин.
 Структурна – входять до складу клітинних
стінок: у рослин – целюлоза, гриби – хітин, бактерії
– муреїн.
Білки – високомолекулярні біополімерні органічні сполуки, мономерами
яких є амінокислоти.

Денатурація – процес порушення природної структури білка.

Ренатурація – процес відновлення природної структури білка.

Деструкція – процес руйнування первинної структури білка, є необоротним.

Структура Тип конформації, Приклади

зв’язки
Первинна Ланцюг. Пептидні, -
дисульфідні
Вторинна Спіраль/складчастий Спіраль: кератини
листок. Пептидні, (волосся, нігті, пір’я)
дисульфідні, водневі Листок: фіброїн
(шовк)
Третинна Глобула. Пептидні, Міоглобін, глобулярні
дисульфідні, водневі, білки: ферменти,
йонні, гідрофобні антитіла, гормони.
Четвертинна Мультимер (епімер). Гемоглобін, хлорофіл,
Пептидні, дисульфідні, гемоціанін.
водневі, йонні, гідрофобні

Функції білків:

Будівельна – колаген. Каталітична – ферменти.

Рухова – скоротливі. Транспортна – гемоглобін, гемоціанін

Захисна – антитіла. Регуляторна – гормони.

Енергетична – 1г-17,2кДж. Поживна – казеїн.

Нуклеїнові кислоти – складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.
Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) – один із 2 типів природних нуклеїнових кислот, мономерами яких є дезоксирибонуклеотиди.

Будова:

 Азотисті основи ДНК: аденін, тимін, гуанін, цитозин.

 Вуглевод-пентоза: дезоксирибоза.
 Залишки фосфатної кислоти

Нуклеотиди різних ланцюгів у молекулах ДНК з’єднуються між

собою за допомогою водневих зв’язків на основі принципу
комплементарності (А=Т, Г=Ц), при цьому між А і Т утворюються
подвійні водневі зв’язки, а між Г і Ц – потрійні.

Властивості:

 Антипаралельність – один ланцюг 5’-3’, а другий – 3’-5’.

 Денатурація – втрата молекулою ДНК спіральної структури внаслідок розриву водневих зв’язків.
 Ренатурація – відновлення двоспіральної структури завдяки встановленню водневих зв’язків.
 Стабільність – за рахунок нековалентних зв’язків між комплементарними основами.
 Реплікація – самовідтворення
 Репарації – виправлення пошкоджень молекули ДНК. Правила Чаргаффа

Біологічне значення: 1. Кількість аденінових залишків у будь-

Носій генетичної інформації якій молекулі ДНК дорівнює числу

Спадковість і мінливість тимінових (А=Т), а Г=Ц.
Участь у біосинтезі білка
2. А+Г=Т+Ц
Рибонуклеїнова кислота – тип нуклеїнових кислот, які є лінійними полімерами, побудованих з рибонуклеотидів.

Ознака іРНК (інформаційна) тРНК (транспортна) рРНК (рибосомальна)

Вигляд

Місце розташування В ядерці В цитоплазмі В складі рибосом, мітохондрій і

пластид
Кількість 5% 10 % 85 %
Передача генетичної інформації Транспортує амінокислоти до Визначає форму великої і малої
Значення від ДНК на рибосоми при відповідної ділянки іРНК у субодиниць, забезпечує контакт
біосинтезі білка рибосомах рибосом з іншими типами РНК
Кількість нуклеотидів 300-30 000 70-90 3 000 – 5 000

Азотисті основи: аденін, урацил, цитозин, гуанін.

Властивості:

 Денатурація
 Ренатурація
 Лабільність – нестабільність
 Реплікація
 Репарація
 Клітина – елементарна біологічна система, основна структурна та
функціональна одиниця живого, єдине ціле із структурних компонентів,
основними властивостями якої є саморегуляція, самовідтворення і
самооновлення.

Цитологія – наука про клітину, її будову, функції, життєдіяльність та

відтворення.

Клітинна теорія (сформували Т.Шванн і М. Шлейден):

1. Клітина – елементарна одиниця будови і розвитку всіх живих

організмів.
2. Клітини всіх одноклітинних і багатоклітинних організмів подібні за походженням, будовою, хімічним
складом, основними процесами життєдіяльності.
3. Кожна нова клітина утворюється тільки в результаті розмноження материнської клітини.
4. Клітини утворюють тканини, із тканин формуються органи, які тісно пов’язані між собою.
 Порівняльна характеристика клітин різних царств
Структури Прокаріоти Еукаріоти
Бактерії Рослини Гриби Тварини
Ядро - + + +
Генетичний апарат Кільцеподібна ДНК Парні хромосоми, які складаються з ДНК і білків-гістонів
(нуклеоїд)
Поверхневий апарат
Клітинна стінка З муреїну З целюлози З хітину -
Глікокалікс - - - +
Мітохондрії - + + +
Пластиди - + - -
ЕПС - + + +
Комплекс Гольджі - + + +
Лізосоми - + + +
Вакуолі + (газові) + (великі) + (запасаючі) + (дрібні)
Рибосоми + (70S) + (80S) + (80S) + (80S)
Клітинний центр - Тільки у нижчих + +
Органели руху + джгутики простої будови + + +
Включення + + + +
Поділ клітини бінарний Мітоз і мейоз
Вигляд клітини
 Поверхневий апарат клітини
Складається із надмембраних структур, плазмолеми та підмембраних структур.

Клітина Надмембранні структури Плазмолема Підмембранні структури

Прокаріотів Слизова капсула. Клітинна стінка з + Цитоскелет з мікрониточок і
муреїну. мікротрубочок
Рослин Клітинна стінка з целюлози +’ Цитоскелет з мікрониточок і
мікротрубочок
Грибів Клітина стінка з хітину + Цитоскелет з мікрониточок і
мікротрубочок
Тварин Глікокалікс*. В одноклітинних – + Цитоскелет з мікрониточок і
пелікула мікротрубочок
Глікокалікс* - надмембранний комплекс тваринних клітин, утворений молекулами глюкопротеїдів та гліколіпідів.

Склад мембран:

 Білки – 60 %
 Ліпіди - 40 %
 Вуглеводи – в складі глікопротеїдів і гліколіпідів
Властивості мембран:
 Напівпроникність – здатність вибірково пропускати молекули та йони.
 Динамічність – здатність зливатися, розтягуватися та стискатися.
 Самоскладання – сомовідновлення.
Транспорт речовин через мембрани
Пасивний Активний
Без затрат енергії. Залежить від Із затратами енергії. Не залежить
концентрації речовин по обидва від концентрації речовин по обидва
боки мембрани. боки мембрани
1. Дифузія – переміщення 1. Натрій-калієва помпа – крізь
речовин. мембрану.
2. Полегшена дифузія – за 2. У мембранній упаковці:
допомогою молекул. o Ендоцитоз: в клітину (піноцитоз
3. Осмос – переміщення – рідин, фагоцитоз – твердих
розчинника. часток)
o Екзоцитоз – з клітини
 Одномембранні органели
Ендоплазматична сітка (ЕПС)
ЕПС утворюють цистерни, трубчасті мембранні канальці, мембранні міхурці-везикули.

Шорстка (Гранулярна) Гладка (Агранулярна)

Є рибосоми Немає рибосом
Біосинтез білків Депо Кальцію
Модифікація білка Синтез ліпідів і вуглеводів
Утворення Комплексу Гольджі Детоксикуюча

Комплекс Гольджі
Побудована органела з цистерн, системи трубочок і міхурців різних розмірів. Синтезується гранулярною
ЕПС. Лізосома
Функції: Функції

 Участь у побудові біологічних мембран аутофагія - розщеплення

 Утворення лізосом, пероксисом гетерофагія
 Синтез сполук поверхневого апарату травна
 Участь у секреції речовин з клітини видільна

Вакуоля

-одномембрані органели, заповнені рідиною.

Функції:

o Перетравлення речовин
o Видалення надлишку води і продуктів обміну
o Запасання речовин
 Двомембранні органели
Мітохондрії – двомембранні напівавтономні енергетичні органели еукаріотичних
клітин.

Гомологами мітохондрій у прокаріотів є мезосоми – внутрішні складчасті впинання

клітинної мембрани.

Кількість крист у мітохондрій пов’язана з енергетичними потребами клітини.

Мітохондрії мають власний геном, їх рибосоми типу 70S.

Найголовніша функція – енергетична. Ця органела є дихальним центром клітини. Також

її ще називають енергетичною станцією, бо вона виробляє АТФ.

Крім того, мітохондрії беруть участь у регуляції обміну води, депонуванні йонів Кальцію.

Пластиди – двомембранні, напівавтономні органели рослинних клітин.

Хлоропласти – зелені пластиди, к яких відбувається процес фотосинтезу.

У вищих рослин частина тилакоїдів утворює

скупчення у вигляді стовпчика монет – грани
хлоропласта. Після тривалої дії світла в
стромі виникають і відкладаються зерна
крохмалю та краплини олій.

Хромопласти – нефотосинтезуючі пластиди,

забарвлені в жовтий, червоний або
помаранчевий колір. Вони визначають
забарвлення осіннього листя, пелюсток
квітів, коренеплодів, стиглих плодів.

Лейкопласти – безбарвні пластиди, основною функцією яких є запасання речовин.

 Немембранні органели
Рибосоми – немебранні універсальні органели, до складу яких входять рРНК та білки.

Види рибосом:

1. Малі рибосоми 70S – містяться в клітинах прокаріотів, а також у пластидах і мітохондріях еукаріотів.
2. Великі рибосоми 80S – містяться в цитоплазмі еукаріотичних клітин

Хімічний склад:
 40-60% рРНК
 60-40% білка
Функції:
 Синтез білка

Клітинний центр (центросома) – немембрана органела еукаріотичних клітин, що

складається з центріолей.

Складається з 2х центріолей, розташованих під прямим кутом одна до одної.

Функції:
 Поділ клітини
 Утворення мікротрубочок і мікрониточок
 Формування еукаріотичних джгутиків і війок.

Псевдоподії (псевдоніжки, несправжні ніжки) – спеціальні органели руху, які є тимчасовими

цитоплазматичними виростами клітин.

Війки і джгутики – спеціальні органели руху, які є постійними цитоплазматичними виростами клітин.
 Ядро – неодмінна частина еукаріотичних клітин.

У більшості клітин одне ядро. Є багатоядерні (клітини печінки, мозку людини), без’ядерні (зрілі
еритроцити) клітини.

Будова ядра:

 Каріоплазма – внутрішній вміст ядра.

 Ядерця – щільні структури, які складаються з рибонуклеїнових комплексів,
внутрішньоядерцевому хроматину та гранул.
 Хроматин – генетичний матеріал, основу якого складають нуклеопротеїдні комплекси.

Функції ядра:

 Збереження спадкової інформації у ДНК і передавання її дочірнім клітинам під час поділу.
 Формування рибосом за участю ядерець.
 Регуляція процесів клітини.

Хромосоми – структури ядра, які є матеріальними носіями спадкової інформації.

Кількість хромосом у клітинах

організмів різних видів є різною.

Каріотип – сукупність ознак

хромосомного набору (кількість
хромосом, форма, розмір).

Хромосомний набір буває:

Гаплоїдний – половинний набір.

Диплоїдний – парний набір.

Поліплоїдний – набір хромосом,

кратний гаплоїдному.
Поділ клітин – сукупність процесів, завдяки яким з однієї материнської клітини утворюється дві або більше дочірніх клітин.
Клітинний цикл – період існування клітини від одного поділу до іншого.

Клітинний цикл – інтерфаза + мітоз +цитокінез

Інтерфаза – період між поділами клітини. Тривалість: 90% часу всього клітинного циклу.

Основні події під час інтерфази

Період Основні процеси
 Утворення основних органел
Предсинтетичний G1, найтриваліший  Синтез іРНК, тРНК, рРНК у ядерці
 Біосинтез, посилений ріст клітини
 Реплікація ДНК, синтез гістонів
 Перетворення хромосом у
Синтетичний S двохроматидні структури
 Подвоєння центріолей
 Поділ, формування основних органел
 Руйнування цитоскелету
Постсинтетичний G2  Посилений синтез білків, ліпідів,
вуглеводів, РНК, АТФ та ін.
Цитокінез – поділ цитоплазми еукаріотичної клітини, який відбувається після того, як у клітині відбувся поділ ядра (каріокінез). Цитокінез наступає
одазу ж після телофази.

У тих випадках, коли поділ ядра не супроводжується цитокінезом, утворюються багатоядерні клітини.

Амітоз (прямий поділ) – поділ, що відбувається без спіралізації хромосом і без утворення веретена поділу.

Основні ознаки:

 Ядро ділиться шляхом перетяжки на 2 або декілька рівні/нерівні частини

 Точного розподілу ДНК і хромосом між 2 або декількома частинами ядра не буває
 Ядерце і ядерна мембрана не зникають

Ендомітоз – поділ, що супроводжується репродукцією хромосом без утворення веретена поділу при збереженні ядерної оболонки.
Мітоз – спосіб поділу еукаріотичних клітин, внаслідок якого утворюються 2 дочірні клітини, які мають такий самий набір хромосом, що й
материнська клітина.

Назва Процеси
 Спіралізація (конденсація) – вкорочення і потовщення двохроматидних хромосом
 Розходження центріолей до полюсів
 Зменшення і зникнення ядерця
 Розпад ядерної оболонки
 Формування веретена поділу

 Хромосоми розташовуються на екваторі клітини на рівній відстані від полюсів ядра в одній площині, утворюючи так
звану метафазну пластинку.
 Метафаза є найзручнішою для підрахунку кількості хромосом у клітині

 Поділ хромосом на окремі хромадини

 Розходження однохроматидних хромосом до полюсів клітини

 «Профаза навпаки»
 Деспіралізація однохроматидних хромосом.
 Розташування центріолей біля ядра
 Формування ядерця
 Утворення ядерної оболонки
 Руйнування веретена поділу.

Біологічне значення: 1) забезпечує точний розподіл спадкового матеріалу між 2дочірніми клітинами. 2)сталість каріотипу при нестатевому
розмножені. 3) лежить в основі регенерації і росту.
Мейоз – спосіб поділу еукаріотичних клітин, унаслідок якого з однієї материнської клітини утворюються 4 дочірні клітини з удвічі меншим
набором хромосом.

І етап – редукційний поділ (Мейоз 1) ІІ етап – мітотичний поділ (Мейоз 2)

Фото Процеси Фото Процеси
 Спіралізація двохроматидних  Спіралізація двохроматидних
хромосом хромосом
 Кон’югація – зближення і злиття
ділянок гомологічних хромосом
 Кросинговер – обмін певними
ділянками між гомологічними
хромосомами.
 Розходження центріолей до полюсів
 Зникнення ядерець, ядерної оболонки
 Формування веретена поділу
 На екваторі клітини в один
 На екваторі клітини розташовуються ряд розташовуються
тетроди (хромосоми стають в 2 ряди) двохроматидні хромосоми

 Цілі хромосоми розходяться до  Плечі хромосом

полюсів (однохроматидні хромосоми)
розходяться до полюсів

 Утворення двох клітин з гаплоїдним  Деспіралізація

набором двохроматидних хромосом однохроматидних хромосом.

Результатом Мейозу-1 є утворення з 1

материнської клітини 2х дочірніх з
гаплоїдним набором двохроматидних
хромосом
Біологічне значення: 1) забезпечує видозміну спадкового матеріалу. 2) підтримання сталості каріотипу. 3) лежить в основі статевого розмноження.
 Метаболізм – сукупність процесів, які забезпечують перетворення речовин, енергії
та інформації в клітині, що є основою її життєдіяльності.

Пластичний обмін (анаболізм) – Енергетичний обмін (катаболізм)

сукупність реакцій синтезу, які – сукупність реакцій
забезпечують ріст клітин, розщеплення, які забезпечують
поновлення їхнього хім. складу клітину енергією
Утворення складних органічних Розщеплення складних органічних
речовин з простих речовин на прості
Витрачається енергія, реакції Виділяється енергія, реакції
ендотермічні екзотермічні.
Фотосинтез, хемосинтез, Гліколіз, бродіння, кисневе
біосинтез білка розщеплення
Процеси енергетичного і пластичного обміну – це різні сторони єдиного процесу обміну
речовин і перетворення енергії в живих клітинах.

Енергетичний обмін – складний, багатоступеневий впорядкований процес. За катаболізму частина

енергії, яка виділяється під час розщеплення органічних сполук, розсіюється у вигляді тепла, а
частина – запасається у зв’язках АТФ.

Етап Місце Процеси

Підготовчий Травні Під впливом травних ферментів складні сполуки розщеплюються
вакуолі/трав (гідролізуються) до сполук, які може засвоїти організм.
ний канал Енергетичний ефект незначний і вся енергія розсіюється у вигляді
тепла
Безкисневий Гіалоплазма Прості органічні сполуки зазнають подальшого розщеплення без
(аеробний) участі кисню.
Є найпростішою формою утворе6ння енергії в клітині.
Енергетичний ефект: 200кДж (116 – на тепло, 84 – на АТФ).
Утворюється 2АТФ
Кисневий В матриксі і Звільняється основна маса енергії (90%). Молочна кислота
(аеробний) на кристах розщеплюється до СО2 і Н2О.
мітохондрій Енергетичний ефект 2600кДЖ (1088 – тепло, 1512 – АТФ(36шт)
Гліколіз – без кисневе розщеплення молекул глюкози з утворенням молочної кислоти та АТФ. Цикл Кребса – послідовне перетворення

Бродіння – процес розкладу речовин мікроорганізмами в анаеробних умовах. Певних органічних кислот в матриксі мітохондрій.
Генетичний код – універсальна система збереження спадкової інформації в молекулах нуклеїнових
кислот у вигляді послідовності нуклеотидів.

Властивості:

 Триплетність – 1 амінокислота кодується 3 нуклеотидами.

 Однозначність (специфічність) – кожний триплет кодує лише 1 амінокислоту.
 Надмірність (виродженість) – одну амінокислоту можуть кодувати декілька різних триплетів.
 Універсальність – єдиний для всіх організмів.
 Роздільність – між генами існують ділянки, які не несуть генетичної інформації.
 Неперекривність – генетична інформація зчитується лише 1 способом.
 Відокремлюваність – існування стоп-кодонів
 Колінеарність – послідовність триплетів точно відповідає послідовності амінокислот.
 Односпрямованість – існування старт-кодону.

Біосинтез білків – сукупність процесів, які забезпечують утворення молекул білків з

амінокислот на основі інформації, що міститься в генах ДНК.

І етап. Транскрипція – передача інформації про структуру білка з молекули ДНК на

проіРНК. Відбувається в ядрі. (зображено на малюнку). Учасник процесу РНК-полімераза.

ІІ етап. Процесинг із сплайсингом – дозрівання проіРНК (попередник іРНК) після

транскрипції. Вирізання інтронів (некодуючих ділянок) і зшивання екзонів (інформативних
ділянок).

ІІІ етап. Активація амінокислот – поєднання амінокислоти з тРНК і АТФ. Відбувається в

цитоплазмі.

IVетап. Трансляція – синтез білка первинної структури. Відбувається у цитоплазмі. Учасник процесу – рибосома.
(зображено на малюнку)

V етап. Посттрансляційна модифікація – хімічна видозміна молекул білка після трансляції.

 Фотосинтез – процес утворення органічних сполук із неорганічних за
рахунок світлової енергії. Основними умовами проходження фотосинтезу є:
наявність хлорофілу, енергії світла, вуглекислого газу і води. Фотосинтез
відбувається у фото автотрофних організмах (рослини, бактерії, археї, деякі
найпростіші).

Світлова фаза Темнова фаза

За рахунок світлової енергії
Фотофосфорилювання –
перетворення енергії електронів
на енергію АТФ
Фотоліз – розклад води. При
цьому утворюються електрони,
протони і молекулярний кисень
Відновлення НАДФ – приєднання
водню
Утворюються: атомарний водень,
молекулярний кисень, АТФ,
НАДФ*Н2 з хлорофілу, води і
сонячної енергії
Відбувається на тилакоїдах
Хемосинтез – утворення органічних сполук із неорганічних завдяки енергії хімічних зв’язків.
Здійснюють:
За рахунок водню від НАДФ (не
залежно від періоду доби)
Карбоксилювання – приєднання
вуглекислого газу до пентоз
Відновлення тріоз – видалення
Оксигену (або приєднання
Гідрогену) з продуктів
карбоксилювання
Регенерація акцепторів
Утворюються глюкоза та інші
органічні сполуки з вуглекислого
газу, АТФ, НАДФ*Н2
Відбувається в стромі

 Нітрифікуючи бактерії
 Залізобактерії
 Сіркобактерії

Особливості процесу:

 Здійснюється без участі світла

 Відбувається з використанням кисню (аеробний процес)
 Вірусологія – наука, що вивчає віруси.
Особливості будови:

 Відсутність клітинної будови – відносяться до неклітинних

форм життя.
 Дуже малі розміри
 Простий хімічний склад і будова. Прості віруси – білок +
нуклеїнова кислота. Складні віруси – білки+жири+вуглеводи
(суперкапсид) + нуклеїнова кислота.
 Відсутність власних білоксинтезуючих систем
 Особливий життєвий цикл – 2 фази: позаклітинна (нежива, інфекційна, фаза віріонів),
внутрішньоклітинна (виявляє ознаки живого)

ДНК-вмісні віруси: гепатит Б, герпес, папілома, віспа, аденовірус.

РНК-вмісні віруси: грип, гепатит А, енцефаліт, кір, паротит (свинка), краснуха, сказ, поліомієліт, СНІД.

Вірусні захворювання тварин: ящур, чума собак,курей, ВРХ.

Вірусні захворювання рослин: мозаїка тютюну, картоплі, буряків,

строкатливість тюльпанів.

Пріони – клас інфекційних агентів, які є низькомолекулярними білковими

частинками без нуклеїнових кислот.

Хвороби: губчаста енцефалопатія, фатальне сімейне безсоння, хвороба Куру.

Віроїди – неклітинні форми життя, що являють собою низькомолекулярну

одноланцюжкову кільцеву РНК, яка не кодує білків. Вражають рослини.

Хвороби: веретеноподібність бульб картоплі, каданг-каданг, хвороба жовтих

плям рису.

Бактеріофаги – група вірусів, які пристосувалися до паразитування всередині

клітин бактерій.
Розмноження (репродукція) – відтворення собі подібних, що лежить в основі існування виду.
Нестатеве розмноження –
здійснюється за участю окремих
нестатевих клітин або спеціалізованих
спор. Сприяє збереженню найбільшої
пристосованості у незмінних умовах
існування. Забезпечує швидке
відтворення великої кількості нащадків.

В основі вегетативного розмноження – явище регенерації.

Фрагментація – вид вегетативного розмноження, що

здійснюється відокремленням багатоклітинних частин тіла.
У зелених нитчастих водоростей, цвілевих грибів.

Брунькування – вид вегетативного розмноження, що здійснюється за допомогою багатоклітинних утворів-бруньок на тілі материнського організму,
які згодом можуть відокремлюватися або ж залишатися на все життя. У гідри, деяких кільчастих червів.

Роздільностатевість – спосіб статевого розмноження, за

якого сперматозоїди утворюються в чоловічому організмі, а
яйцеклітини – в жіночому.

Гермафродитизм – спосіб статевого розмноження, за якого

чоловічі та жіночі гамети розвиваються в одному організмі.
Приклад: плоскі та малощетинкові черви, п’явки.

Партеногенез – спосіб статевого розмноження, при якому

розвиток нового організму здійснюється із незаплідненої
яйцеклітини.

Поліембріонія – процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини.

Гаметогенез – процес утворення і дозрівання статевих клітин, який відбувається в
статевих залозах.

Основні стадії (на прикладу ссавців):

I. Розмноження – клітини-попередники розмножуються шляхом мітозу.

II. Росту – утворені клітини ростуть і перетворюються на первинні статеві клітини.
III. Дозрівання – первинні статеві клітини в результаті мейозу перетворюються на
незрілі гамети.
IV. Формування – незрілі гамети набувають дозрілої форми і розмірів.

Особливості спермато- і овогенезу

Сперматогенез
Утворення і дозрівання чоловічих
гамет
На стадії дозрівання з однієї клітини На стадії дозрівання з однієї клітини
утворюються 4 однакові гаплоїдні
клітини
На стадії формування ядро і
цитоплазма цих клітин
ущільнюється, завдяки чому їх
розміри зменшуються
Овогенез
Утворення і дозрівання жіночих гамет
утворюються 4 неоднакові гаплоїдні
клітини: 1 велика яйцеклітина і 3 дрібні
полярні тільця.
На стадії формування в яйцеклітини
утворюються частина зовнішніх
оболонок, а полярні тільця зникають

Онтогенез – це індивідуальний розвиток особини від її зародження до

смерті.
 Ембріональний етап – це час, коли новий організм
розвивається всередині материнського організму або всередині яйця.

Дробіння – ряд послідовних мітотичних поділів зиготи, який

закінчується утворенням одношарової стадії – бластули.

Гаструляція – процес формування двошарового зародка – гаструли.

На цьому етапі утворюються 2 або 3 шари тіла зародка – зародкові
листки. Типи утворення гаструли: інвагінація (вгинання), деламінація
(розшарування), епіболія (обростання), імміграція (заповзання).

Гістогенез і органогенез – утворення тканин та органів.

Нейруляція – утворення осьового комплексу органів (нервової

трубки, хорди).

Зародкові листки Тканини, органи, які виникають

Ектодерма Нервова тканина, органи чуттів, епідерміс
шкіри, шкірні залози, передня та задня
кишка, зовнішні зябра та ін.
Ентодерма Хорда, плавальний міхур, травні залози,
легені, внутрішні зябра та ін.
Мезодерма Скелет, м’язи, кровоносна система, статева і
видільна системи, дерма шкіри, перикард та
ін.
Безперервний ріст – ріст, за якого організм поступово збільшується доти, доки
не сягає певних розмірів або не настає його смерть.

Періодичний ріст – ріст, за якого періоди збільшення розмірів чергуються з

періодами припинення росту.

Регенерація – це процеси відновлення організмом втрачених або

пошкоджених частин, а також відтворення цілісного організму з певної його
частини.
 Спадковість – здатність живих організмів
передавати свої ознаки і особливості індивідуального
розвитку нащадкам.

Ген – ділянка молекули нуклеїнової кислоти, яка визначає спадкові ознаки

організмів.

Алелі, або алельні гени – різні стани одного гена, які визначають різні прояви
певних ознак і розташовані в однакових ділянках гомологічних хромосом.

Домінантність – явище пригнічення прояву однієї алелі іншою, унаслідок чого

домінантний стан ознаки завжди проявляється у гетерозиготних нащадків. Алель,
що не проявляється – рецесивна.

Локус – ділянка гомологічних хромосом, яка є місцем розташування алельних

генів.

Генотип – сукупність усіх генів соматичної клітини, які одержані від батьків.

Геном – сукупність генів, локалізованих у галоїдному наборі хромосом

еукаріотів, нуклеоїді прокаріотів або нуклеїновій кислоті вірусів.

Фенотип – сукупність ознак і властивостей організму, які є результатом

взаємодії генотипу з умовами зовнішнього середовища.

Гомозигота – це диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні

хромосоми якої несуть однакові алелі певного гена.

Гетерозигота - це диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні

хромосоми якої несуть різні алелі певного гена.

Чисті лінії – це генотипно однорідні нащадки однієї особини,

гомозиготні за більшістю генів і одержані внаслідок
самозапилення або самозапліднення.
 Закономірності спадковості, встановлені Г.Менделем
І закон Менделя – закон одноманітності гібридів першого покоління

При моногібридному схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються за однією парою станів
ознаки, усе потомство у першому поколінні одноманітне як за фенотипом, так і за генотипом.

ІІ закон Менделя – закон розщеплення проявів ознак

При моногібридному схрещування гібридів першого покоління між собою серед їхніх
нащадків спостерігається розщеплення за фенотипом у співвідношенні 3:1, за генотипом
у співвідношенні 1:2:1

Дигібридне схрещування – схрещування

батьківських особин, які відрізняються за
двома парами альтернативних проявів
ознак.

ІІІ закон Менделя – закон незалежного

успадкування ознак

При ди- або полігібридному схрещуванні розщеплення за кожною ознакою відбувається незалежно від
інших.
 Взаємодія алельних генів
Аналізуюче схрещування – схрещування гібрида з формою, яка є
гомозиготною за рецесивними алелями.

Неповне домінування – явище, при якому домінантні алелі лише

частково переважають над рецесивними.

Розщеплення за генотипом: 1:2:1

Розщеплення за фенотипом: 1:2:1

Летальні алелі – алель, що в поєднанні із собі подібною

викликає загибель особин.

Множинний алелізм – тип взаємодії, при якому ознака в

популяції визначається не двома, а декількома алелями.
Приклад: групи крові

Група крові Аглютиногени Аглютиніни Генотип

І (0) - αβ іі
ІІ (А) А β І І або ІАі
А А

ІІІ (В) В α ІВІВ або ІВі

ІV (AB) АВ - ІАІВ
Зчеплене успадкування – це успадкування ознак, гени яких локалізовані в одній хромосомі.

Закон зчепленого успадкування (Т.Х.Морган):

Зчеплені гени, які локалізовані в одній хромосомі, успадковуються разом і не виявляють незалежного розподілу.

Кросинговер – процес, під час якого гомологічні хромосоми

обмінюються певними ділянками.

Генетичні карти – це графічне зображення хромосом із зазначеним

порядком розташування генів та відстані між ними.

Основні положення хромосомної теорії спадковості

1. Гени розташовані в хромосомах в лінійному порядку.

2. Кожен ген займає в хромосомі певну ділянку (локус)
3. Усі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення.
4. Зчеплення між генами порушується внаслідок кросинговеру.
5. Кожен біологічний вид характеризується певним каріотипом.

Успадкування, зчеплене зі статтю – це успадкування ознак, гени яких

розташовані в статевих хромосомах. Ознаки, які успадковуються через
Х-хромосому: гемофілія (рецесивна ознака), дальтонізм (рецесивна),
будова емалі зубів (темна – домінантна), колір шерсті в кішок.
З Y-хромосомою: гіпертрихоз, іхтіоз, наявність перетинки між
пальцями.
Взаємодія неалельних генів
Комплементарність – тип взаємодії, при якій необхідна присутність 2х або
більше домінантних неалельних генів, які разом визначають розвиток
нового прояву ознаки.

Епістаз – тип взаємодії, при якій алель одного гена пригнічує прояв алелі
іншого.

Полімерія – тип взаємодії, при якій різні домінантні неалельні гени

впливають на ступінь розвитку певного стану ознаки.

Плейотропія – явище, при якому на прояв станів різних ознак впливає одна
алель.
Мінливість – здатність організмів набувати нових ознак, які є причиною відмінностей між особинами в межах виду.
Модифікаційна мінливість Мутаційна мінливість
Пов’язана зі змінами фенотипу внаслідок умов існування Пов’язана зі змінами генотипу внаслідок мутацій
Не спадкова Спадкова
Універсальність – зустрічається в усіх організмів Універсальність – відомі у всіх класах тварин, рослин, грибів, бактерів
Визначеність – один і той самий вплив викликає однакову і цілком Неспрямованість – один і той самий мутагенний чинник може
визначену модифікацію спричиняти різні мутації
Спрямованість – на пристосування організмів Невизначеність – у неспоріднених організмів можуть виникати подібні
мутації, і навпаки
Тимчасовість – можуть з’являтись і зникати Постійність – не зникають
В більшості корисні Шкідливі, нейтральні, корисні

Варіаційний ряд – послідовність чисельних показників проявів певної ознаки, розташованих у порядку
їхнього зростання чи зменшення.

Варіаційна крива – графічне вираження кількісних показників мінливості певної ознаки, яке ілюструє як
розмах цієї мінливості, так і частоту зустрічальностей
окремих варіант.

Дрейф генів – випадкова і не спрямована зміна частот

зустрічальності алелей у популяції.

Комбінативна мінливість – форма спадкової мінливості, яка зумовлена виникненням різних

поєднань алель них генів (рекомбінацій).

Основні джерела комбінативної мінливості:

 Рекомбінація генів завдяки кросинговеру.

 Незалежне розходження гомологічних хромосом при мейозі.
 Випадкове злиття гамет при заплідненні.
 Генні (точкові) мутації – стійкі зміни окремих генів,
спричинені порушенням послідовності нуклеотидів у
молекулах нуклеїнових кислот.

Приклади генних хвороб:

 Гемофілія
 Дальтонізм
 Альбінізм
 Фенілкетонурія
 Галактоземія
 Серпоподібно клітинна анемія

Хромосомні мутації (аберації) – мутації, які виникають внаслідок перебудови хромосом.

 Делеція – нестача
 Дуплікація – подвоєння
 Інверсія – розворот
 Транслокація – перенесення

Хромосомні мутації, здебільшого, спричиняють тяжкі аномалії, несумісні з життям.

Геномні мутації – мутації, що пов’язані зі зміною кількості

наборів хромосом.

 Поліплоїдія – збільшення кількості хромосомних наборів.

 Анеуплоїдія – зміна числа хромосом окремих пар.
Хромосомні хвороби:
Синдром «крику кішки» (46, 5-)
Синдром Дауна (47, 21+)
Синдром Тернера (45, ХО)
Синдром Кляйнфельтера (47, ХХY)
Селекція – наука про створення нових та поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів.
Основні методи селекції
Рослин Тварин Мікроорганізмів
Масовий добір – для перехреснозапильних Масовий – не використовується Штучний добір
Індивідуальний – самозапильних Індивідуальний – жорсткий відбір цінних ознак
Гібридизація: неспоріднена – для гетерозису Гібридизація: неспоріднена – для гетерозису Штучний мутагенез – збільшення
Споріднена – гомозиготні лінії через Споріднена – гомозиготні лінії шляхом різноманітності вихідного матеріалу
самозапилення близькоспорідненого схрещування (брати і
Міжвидова – для отримання міжвидових сестри)
гібридів Міжвидова – для виведення нових порід
Поліплоїдизація – для подолання Підбір плідників за потомством Генетична та клітинна інженерія
безплідності
Метод штучного запліднення Штучне схрещування різних штамів за
допомогою бактеріофагів
Сорт Порода Штам
Гетерозис (гібридна сила) – явище, за якого перше покоління гібридів, одержаних в результаті неспорідненого схрещування, має підвищену
життєздатність і продуктивність в порівняні з вихідними батьківськими формами.

Центри походження культурних рослин

Назва Географічне Батьківщина рослин
розташування
Південноазіатський Індокитай, о-ви Пд-Сх Азії Рис, цукрова тростина, огірки,
банани, баклажани, цитрусові
Східноазіатський Центральний та Сх Китай, Соя, гречка, яблуня, слива,
Японія, Корея шовковиця, просо, ячмінь,
вишня, чайний кущ
Південнозахідно- Мала і Середня Азія, Горох, пшениця, жито,
Азіатський Кавказ, Іран виноград, абрикоси, груші,
персики
Середземно- Середземноморське Капуста, олива, тмин, цукрові
морський узбережжя буряки, кріп, гірчиця, тмин
Абіссінський Абіссінське нагір’я Ефіопії Кавуни, кавове дерево
Центрально- Пд. Мексика, о-ви Кукурудза, червоний перець,
американський Карибського моря тютюн, какао, квасоля, гарбуз
Андійський Південна Америка Картопля, помідор, арахіс,
ананас
Екологія – наука про взаємозв’язки живих організмів та їхніх угруповань між собою та з довкіллям, про структуру та функціонування
надорганізмових систем.
Екологічні чинники – це усі компоненти навколишнього середовища, які впливають на живі організми та їх угруповання.
Абіотичні – нежива природа
Світло, температура, вологість,
рельєф, вода тощо
Екологічні чинники
Антропічні – діяльність людини Біотичні – форми взаємовідносин між організмами
Позитивний вплив Взаємовигідні Внутрішньовидові
Негативний вплив Нейтральні Міжвидові
Антагоністичні
Форми біотичних зв’язків:
 Мутуалізм (+,+) – взаємовигідне співіснування.
Гриби + водорості, комахи + джгутикові найпростіші, рак-
самітник + актинії
 Коменсалізм (+,0) – один отримує користь, не
завдаючи шкоди іншому. Буває у 2х формах: квартиранство
і нахлібництво.
 Паразитизм (+,-) - представники одного виду
використовують представників іншого як місце існування,
так і джерелом живлення.
 Хижацтво (+,-) – представники одного виду поїдають
представників іншого виду.
 Конкуренція (-,-) – змагання за способи існування й
умови розмноження.
Фотоперіодизм – реакція організмів на тривалість
світлового дня.
Адаптивні біологічні ритми:
 Екзогенні – обертання Землі навколо Сонця
 Добові – відкривання і закривання квіток, сон, активність
 Місяцеві – закопування крабів у пісок
 Сезонні – линяння у птахів, листопад у рослин
 Річні – масові розмноження сарани
Популяційні хвилі (хвилі життя) – періодичні або неперіодичні зміни чисельності популяції під
впливом різних чинників.

Екосистема – сукупність організмів різних видів та середовища їхнього існування, що пов’язані обміном
речовини, енергії та інформації.

Ланцюги живлення – послідовності організмів, у яких особини одного виду служать об’єктами
живлення організмів іншого.

Пасовищні – починаються з зелених рослин і завершуються редуцентами.

Детритні – починаються з мертвої органічної речовини і продовжуються

редуцентами.

Продуценти – популяції автотрофних організмів, здатних синтезувати органічні

речовини з неорганічних. Приклад: зелені рослини, ціанобактерії, фотосинтезуючі та
хемосинтезуючі бактерії.

Консументи – популяції гетеротрофних організмів, які живляться безпосередньо

готовою органічною речовиною. Розрізняють консументи І порядку
(рослиноїдні тварини) та консументи ІІ і наступних порядків (живляться
тваринами).

Редуценти – в процесі життєдіяльності розкладають мертві органічні

речовини до мінеральних, котрі потім використовуються продуцентами.

Екологічна піраміда – графічне відображення трофічної структури ланцюга

живлення.

Правило екологічної піраміди:

Екологічна ефективність кожної наступної ланки приблизно в 10 разів менша

попередньої внаслідок втрат енергії на кожному трофічному рівні.
 Порівняльна характеристика природних екосистем і агроценозів
Ознаки порівняння Біогеоценози Агроценози
Причини виникнення Природні умови Діяльність людини
Видове різноманіття Значне Незначне
Трофічні сітки Дуже розгалужені Погано розгалужені
Ступінь Загальна висока Висока продуктивність
продуктивності продуктивність 1 чи декількох видів
Саморегуляція + -
Колообіг речовин Відбувається Не відбувається
Пануюча форма добору Природний штучний
Біосфера – особлива оболонка Землі, населена живими організмами.

Ноосфера – розумова оболонка Землі.

Жива речовина – уся сукупність живих організмів на планеті

Ще одна функція живої речовини:

Біохімічна – синтез і розщеплення органічних сполук, що обумовлює біологічний колообіг

та біогенну міграцію атомів.

Колообіг речовин – це переміщення, розподіл і концентрація хімічних елементів і

речовин, що відбувається за допомогою живих організмів
 Еволюція – це процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього
історичного існування, який відбувається на всіх рівнях організації живого.

Основні положення еволюційної гіпотези Ж.-Б. Ламарка

1. Усі живі організми еволюціонують.
2. Рушійні сили еволюції: прямий вплив умов довкілля, внутрішнє прагнення до прогресу,
вправляння чи не вправляння органів, успадкування лише корисних ознак.
3. Результат еволюції – градація організмів.
4. Еволюція – безперервний процес набуття корисних ознак.
5. Самозародження
Основні положення теорії еволюції Ч. Дарвіна
1. Еволюція – безперервні пристосувальні зміни.
2. Кожний вид здатний до необмеженого розмноження.
3. Рушійні сили еволюції: невизначена мінливість (зміни незалежні від впливу довкілля, які передаються нащадкам), боротьба за
існування (внутрішньовидова, міжвидова, взаємодія із силами неживої природи), природний добір (виживання та розмноження
найпристосованіших до умов існування організмів)
4. Нові породи і сорти утворюються під впливом штучного добору.
5. Під дією природного добору групи особин одного виду
накопичують з покоління в покоління різні
пристосувальні ознаки і перетворюються в нові види.

Викопні перехідні форми – форми організмів, які

поєднують найдавніші та сучасні групи.(палеонтологічні
докази). Приклади: археоптерикс (між рептиліями і
птахами), звірозубі (між рептиліями і ссавцями).
Біогенетичний закон Геккеля-Мюллера (ембріологічні
докази): онтогенез є стислим повторенням філогенезу.
Гомологічні органи – подібні за походженням, але виконують різні функції (мають інший вигляд). Приклад: ласт тюленя і кінцівка крота,
листок яблуні і колючка кактуса.
Аналогічні органи – виконують подібні функції, мають схожий вигляд, але мають різне походження. Приклад: крила метелика і птаха.
Рудименти – органи, що втратили початкове значення для збереження виду і знаходяться в стадії зникнення. Приклад: апендикс.
Атавізми - випадки повернення в окремих особин до ознак предка. Приклад: густий волосяний покрив, багатососковість
 Основні положення синтетичної теорії еволюції
1. Єдине джерело спадкової мінливості є мутації.
2. Популяція – елементарна одиниця еволюції. Усі перетворення відбуваються в популяціях.
3. Елементарні чинники еволюції: дрейф генів, популяційні хвилі, ізоляція.
4. Існує 3 види еволюційного процесу: макроеволюція, видоутворення, мікроеволюція.
5. Природний добір – рушійна сила еволюції
6. Природний добір буває рушійним, стабілізуючим, дизруптивним (розриваючим).
7. Будь-яка систематична група може процвітати (біологічний прогрес) або вимирати (біологічний регрес).
8. Біологічний прогрес досягається ароморфозами, ідіоадаптаціями, загальною дегенерацією.
Стабілізуючий добір – добір особин, що супроводжується при постійному фенотипі звуженням норми реакції і
ліквідує відхилення від неї.
Рушійний добір – добір, що спричиняє поступову зміну фенотипу, веде до зміни норми реакцій в одному певному напрямку.
Розриваючий (дизруптивний) добір – добір, який приводять до появи декількох фенотипів і спрямований проти середніх
проміжних форм.
Мікроеволюція – еволюційний процес, що відбувається всередині виду, у межах
популяції на основі природного добору і завершується формуванням пристосованості
організмів та утворенням нових популяцій і підвидів.
Адаптації:
 Мімікрія – схожість між захищеним та незахищеним видом. Приклад:
осовидні метелики і оси, джмелевидні мухи і джмелі.
 Маскування – схожість із предметами навколишнього середовища. Приклад:
метелик-каліма до листків, гусениця березового п’ядуна до гілочок.
 Захисне забарвлення – допомагає сховатися в навколишньому середовищі.
Приклад: хамелеон.
 Застережне забарвлення – вказує на небезпеку виду. Приклад: сонечко.
 Загрозливе забарвлення – для відлякування ворогів. Приклад: восьминіг.
 Приваблююче забарвлення – забезпечує зустріч особин різних статей.
 Видоутворення – це спрямований природним добором еволюційний процес
адаптивних перетворень, який веде до утворення генетично закритих видових систем
із генетично відкритих внутрішньовидових.

Географічне (алопатичне) Екологічне (симпатричне)

Географічна ізоляція
Шляхом фрагментації – розрив
суцільного ареалу на шматки
Шляхом міграції – розширення ареалу
і відбір в нових умовах
Екологічна ізоляція
Сезонна ізоляція – дія нових сезонних
умов
Міжвидова гібридизація – схрещування
між особин споріднених видів.
Поліплоїдія – за рахунок мутацій.

Макроеволюція – еволюційний процес, що призводить до виникнення над видових

таксонів.

Філетична
Адаптаційні перетворення
представників одного таксону,
який змінюється в часі в певному
напрямку як єдине ціле без
дивергенції
Форми макроеволюції
Дивергентна Конвергентна Паралельна
Розвиток ознак відмінності в Незалежний розвиток подібних Незалежний розвиток подібних
особин одного виду унаслідок ознак у філогенетично віддалених ознак у споріднених систематичних
пристосування до різних умов організмів унаслідок груп організмів
середовища. пристосування їх до подібних умов
середовища

Еволюція коней Утворення гомологічних органів Утворення аналогічних органів Поява подібних ознак у ластоногих
Ароморфози – еволюційні зміни, які підвищують рівень організазації організму в цілому і відкривають нові можливості для пристосування.

Ідіоадаптації – еволюційні зміни, які мають характер пристосування до певних умов і не змінюють рівень організації.

Загальна дегенерація – явище спрощення організмів у процесі еволюції.

 Історичний розвиток органічного світу
Ера, тривалість Період Основні еволюційні теорії
Архейська (близько Виникнення прокаріотів (бактерій і ціанобактерій)
2000 млн. років)
Протерозойська Рифейський Поява одноклітинних еукаріотів, які швидко дивергували на рослин, гриби і тварин
(близько 1900 млн. Вендський Поява багатоклітинних еукаріотів – тварин (губки, кишковопорожнинні, черви,
років) молюски, членистоногі, голкошкірі, нижчі хордові) і рослини (водорості)
Кембрій Поява тварин з мінералізованим скелетом та червоних водоростей
Ордовик З’являються перші хребетні, якими були панцирні безщелепні (щиткові), які належали
до круглоротих
Палеозойська (близько Силур Вихід рослин і безхребетних тварин на суходіл
330 млн. років) Девон Від псилофітів взяли свій початок вищі спорові. З’являються риби і виходять на суходіл
земноводні
Карбон Виникають насінні папороті і перші плазуни
Пермський Поява голонасінних і звірозубих ящерів
Мезозойська (близько Тріасовий Поява динозаврів і перших ссавців
175 млн. років) Юрський Поява діатомових водоростей і птахів
Крейдяний Поява покритонасінних, сумчастих і плацентарних ссавців.
Кайнозойська (близько Палеоген Поява та розквіт більшості рядів плацентарних ссавців та птахів
65 млн. років) Неоген Виникли перші людиноподібні мавпи та австралопітеки
Антропоген Поява людини