Bio 6 4

Друзь Л.В.
Шевченко І.А.
Á²ÎËÎÃ²ß
6 êëàñ
4 ÷àñòèíà
Óìîâí³ ïîçíà÷åííÿ:
– òâîÿ äóìêà; – ïîôàíòàçóé; – çàïèøè;
– ïîì³ðêóé; – ðîáîòà â ãðóïàõ.

ÐÎÇÌÍÎÆÅÍÍß ÊÂ²ÒÊÎÂÈÕ ÐÎÑËÈÍ
42. ÂÅÃÅÒÀÒÈÂÍÅ ÐÎÇÌÍÎÆÅÍÍß ÐÎÑËÈÍ
Ï³ñëÿ «â³äêðèòòÿ» íîâîãî çíàííÿ òè çìîæåø:
– íàçèâàòè ôîðìè ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ñïîñîá³â âåãåòàòèâíîãî ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí (3-4);
– ïîð³âíþâàòè ñòàòåâå ³ íåñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ;
– ðîçìíîæóâàòè ðîñëèíè îäíèì ³ç ñïîñîá³â âåãåòàòèâíîãî ðîçìíîæåííÿ.
Áëîêîâèé êîíñïåêò
Íà ÿêîìó ÿâèù³ ´ðóíòóºòüñÿ âåãåòàòèâíå ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí?
Áëîê 1. Ôîðìè ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí

Розмноження – це процес відтворення собі подібних організмів, який
забезпечує неперервність життя видів. При розмноженні відбувається
передача спадкової інформації від батьків до нащадків. Розрізняють дві
форми розмноження – нестатеве і статеве.
Нестатеве розмноження – це розмноження, яке відбувається за участю
нестатевих клітин лише одного організму. Всі нащадки є подібними до
батьківського організму. Відбувається шляхом поділу клітини навпіл
(бактерії і протисти), утворенням спеціальних клітин – спор (рослини і
гриби) і частинами тіла (характерно для рослин, грибів і деяких тварин).
Переваги нестатевого розмноження у його простоті і ефективності: немає
необхідності в пошуку партнера, потомство може оставити будь/яка особина,
спадкова інформація передається без змін.
Статеве розмноження – це розмноження, яке відбувається за участю
статевих клітин – гамет – двох батьківських організмів. Чоловічі
гамети називаються сперміями (нерухомі), або сперматозоїдами (рухливі),
жіночі – яйцеклітинами. Процес злиття спермія з яйцеклітиною назива/
ється заплідненням. У результаті запліднення утворюється зигота, з якої
розвивається зародок нового організму. Новий організм відрізняється як від
батьківського, так і від материнського, оскільки він отримав спадкові
властивості обох батьків.
Комбінування спадкових ознак обумовлює різноманітність потомства.
Це підвищує можливість організмів пристосовуватись до умов середовища,
які постійно змінюються, а це має величезне значення в еволюції органічного
світу. Саме у цьому і є перевага статевого розмноження перед нестатевим.
3
×è ìîæíà ç ëèñòêà àáî êîðåíÿ âèðîñòèòè ö³ëó ðîñëèíó?
Áëîê 2. Ïðèðîäíå âåãåòàòèâíå ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí

Вегетативне розмноження рослин часто зустрі ча є тся у природі і
використовується у практиці сільського господарства. Воно ґрунтується на
здатності рослин утворювати нові вегетативні органи при їх відсутності або
втраті. Розрізняють природне і штучне вегетативне розмноження.
Природне вегетативне розмноження відбувається в природних умовах
без втручання людини. Найбільш часто зустрічається розмноження
частинами вегетативних органів – кореня або пагона, але найчастіше – їх
видозмінами: повзучими пагонами, кореневищами, бульбами, цибулинами,
кореневими та стебловими паростками, листям, виводковими бруньками
(мал. 1).
Повзучими пагонами розмножується суниця, гусяча лапка, конюшина,
журавлина, жовтець повзучий та ін. У суниці, наприклад, формуються
наземні повзучи пагони з тонкими стеблами і недорозвиненими листками –
«вуса».
1 2 3 4
5 6 7
8
Ìàë. 1. Âåãåòàòèâíå ðîçìíîæåííÿ:
1 – âóñàìè; 2 – êîðåíåâèùàìè; 3 – áóëüáàìè; 4 – êîðåíåâèìè
æèâöÿìè; 5 – â³äâîäêàìè; 6 – ùåïëåííÿì; 7 – âèâîäêîâèìè
áðóíüêàìè; 8 – ñòåáëîâèìè æèâöÿìè
4
Кореневищами розмножуються пирій, конвалія, купина , осот ;
підземними бульбами – топінамбур, картопля, у якої вони утворюються на
кінцях підземних пагонів /столонов; цибулинами – цибул я , часник,
нарциси, тюльпани, проліски, у яких з бічних бруньок материнської
цибулини утворюються і легко відділяються дочірні цибулини (дітки).
Розмноження кореневими паростками характерно для вишні, сливи,
бузку, малини, обліпихи, березки польової, будяка польового. У них на
коренях, особливо пошкоджених, утворюються бруньки, з яких розвива/
ються нові пагони.
Розмноження стебловими паростками є у багатьох рослин: вільхи,
верби, тополі тощо. Розмноження листям відбувається рідше і зустріча/
ється, наприклад, у сенполії, бегонії. Деякі рослини, наприклад, каланхое,
розмножуються виводковими бруньками, які виникають у великій кількості
на листках. З виводкових бруньок ще на материнському організмі
проростають нові рослинки. Вони падають на ґрунт, і з них розвиваються
молоді рослини.
×èì â³äð³çíÿºòüñÿ ïðèðîäíå âåãåòàòèâíå ðîçìíîæåííÿ â³ä øòó÷íîãî?
Áëîê 3. Øòó÷íå âåãåòàòèâíå ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí

Штучне вегетативне розмноження культурних і декоративних рослин
здійснюється людиною. Люди використовують ті способи, які існують у
природі: суницю розмножують «вусами», картоплю – бульбами, жоржини –
кореневими бульбами, тюльпани – цибулинами, гладіолуси бульбо/
цибулинами (мал. 1).
Вчені також розробили способи, які в природі або не існують – культура
тканин, щеплення, або зустрічаються дуже рідко – живцювання. У садівниц/
тві використовують кореневі та стеблові живці. Живцем називають частину
пагона (стебла, листа), кореня з бруньками. При розмноженні живцями
укорінюють частину материнської рослини. З живця виростає нова рослина.
Кореневі живці – ділянки бічних коренів. На них утворюються додаткові
бруньки, з яких розвиваються нові рослини, як у сливи, вишні, малини.
Безлистковими стебловими живцями – ділянками молодого стебла з кіль/
кома бруньками – розмножують аґрус, смородину, тополю, вербу. Зеленими
стебловими живцями з листками розмножують багато кімнатних рослин –
традесканції, пеларгонію, колеус. Листковими живцями розмножують
5
бегонію, глоксинію, узамбарскую фіалку, сансевьеру – окремий листок
садять в сирий пісок, прикривають скляним ковпаком або ставлять у воду.
Відводки застосовують при розмноженні смородини та аґрусу: нижні
гілки пригинають до землі, притискають їх дерев'яними шпильками і
присипають ґрунтом. На цих гілках утворюються додаткові корені і молоді
пагони, їх відрізають від материнської рослини і пересаджують.
У декоративному рослинництві чагарники розмножують поділом цілого
чагарника на частини, що мають пагони і корені – флокси, півники, примули.
Щеплення – це приживлення частини вегетативного органу однієї
рослини до іншої. Рослина, до якої прищеплюють частину іншої, називають
підщепою, а рослину, яку прищеплюють, – прищепою. У яблунь, груш та
інших плодових рослин при вирощуванні з насіння не зберігаються цінні
якості вихідної рослини і вони стають дичками, тому рослини розмножують
шляхом щеплень.
Культура тканин використовується в останні 20/30 років. Суть методу
полягає в тому, що зі шматочка твірної (або іншої) тканини або навіть з однієї
клітини на поживному середовищі вирощують цілу рослину. Цінність
методу у тому, що, не чекаючи утворення насіння, можна отримати велику
кількість рослин.
ßêå çíà÷åííÿ âåãåòàòèâíîãî ðîçìíîæåííÿ ó ïðèðîä³ òà â æèòò³ ëþäèíè?
Áëîê 4. Çíà÷åííÿ âåãåòàòèâíîãî ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí

Вегетативне розмноження рослин широко використовується в практиці
і має величезне біологічне та господарське значення. При такому розмно/
женні нове покоління має всі якості материнського організму, що дозволяє
зберігати сорти рослин з цінними ознаками, тому багато плодових культур
розмножують тільки вегетативно. Крім того, при розмноженні цінних сортів
рослин щепленням, нова рослина відразу має потужну кореневу систему,
яка добре забезпечує молоду рослину водою і мінеральними речовинами.
Такі рослини виявляються більш конкурентоспроможними порівняно з
проростками, що з'явилися з насіння.
Вегетативне розмноження сприяє досить швидкому розселенню рослин
і «захопленню» нових територій, забезпечує розширення площі, яку вони
займають. Однак, у цього способу є і недоліки: при багаторазовому повто/
ренні ні вегетативного розмноження відбувається «старіння» вихідної
6
рослини, що знижує її стійкість до Â ÿêèõ âèïàäêàõ äëÿ ðîçìíîæåíí³
несприятливих умов середовища і ðîñëèí âèêîðèñòîâóþòü êóëüòóðó
захворювань. òêàíèí?
Îñíîâí³ òåðì³íè ³ ïîíÿòòÿ
Âåãåòàòèâíå ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí – ðîçìíîæåííÿ áàãàòîêë³òèííèõ ðîñëèí øëÿõîì
â³äîêðåìëåííÿ ÷àñòèí ò³ëà ³ â³äíîâëåííÿ ¿õ äî ö³ëîãî îðãàí³çìó,
Êóëüòóðà òêàíèí – ñó÷àñíèé á³îòåõíîëîã³÷íèé ìåòîä çáåðåæåííÿ æèòòºçäàòíîñò³ îðãàí³â
àáî ¿õ ÷àñòèí, ä³ëÿíîê òêàíèí àáî îêðåìèõ êë³òèí ïîçà îðãàí³çìîì. Ìåòîä îñíîâà-
íèé íà çáåðåæåíí³ øòó÷íîãî ñòåðèëüíîãî ïîæèâíîãî ñåðåäîâèùà, çàáåçïå÷åíí³
ãàçîîáì³íó ³ îïòèìàëüíî¿ òåìïåðàòóðè. Äîçâîëÿº îòðèìóâàòè ìàñîâèé ïîñàäêîâèé
ìàòåð³àë, ÿêèé íå ì³ñòèòü íåáåçïå÷íèõ â³ðóñ³â.
43. ÑÒÀÒÅÂÅ ÐÎÇÌÍÎÆÅÍÍß ÐÎÑËÈÍ

ÊÂ²ÒÊÀ: ¯¯ ÁÓÄÎÂÀ ÒÀ ÔÓÍÊÖ²¯
– íàçèâàòè ôîðìè ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí;
– õàðàêòåðèçóâàòè êâ³òêó ÿê îðãàí ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí;
– ðîçï³çíàâàòè ÷àñòèíè êâ³òêè.
×îìó êâ³òêà º íàéÿñêðàâ³øîþ ÷àñòèíîþ ðîñëèíè?
Áëîê 1. Áóäîâà êâ³òêè

В усіх квіткових рослин, як і в голонасінних, формуються насіння.
Проте, на відміну від голонасінних, органом, у якому утворюється насіння,
є квітка. Квітка – це видозмінений укорочений пагін, пристосований для
утворення спор, гамет, для запилення, запліднення, формування плодів і
насіння; це генеративний орган, який
6
забезпечує статеве розмноження квіткових
5
рослин. Квітка складається з квітконіжки,
4
квітколожа, оцвітини, тичинок і маточки
(мал. 2).
Ìàë. 2. Áóäîâà êâ³òêè:

1 – êâ³òêîí³æêà; 2 – êâ³òêîëîæå; 3 – ÷àøå÷êà (÷àøî- 3
ëèñòîê); 4 – â³íî÷îê (ïåëþñòêà); 5 – òè÷èíêà; 6 – ìàòî÷êà 2
1
Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою, а
квітки без квітконіжок називають сидячими, наприклад, у соняшника,
7
конюшини, кукурудзи. Верхню розширену частину квітконіжки, до якої
прикріплюються все інші елементи квітки, називають квітколожем. Форма
квітколожа може бути видовженою, опуклою, плоскою, увігнутою. На
квітколожі розташовані видозмінені листки (квітколистки): чашолистки,
пелюстки, тичинки, маточки. Найчастіше вони розташовані колами.
Видозмінені листки переважно зеленого кольору – чашолистки
утворюють чашечку. Усередині чашечки розташований віночок квітки,
утворений пелюстками , які яскраво забарвлені у різні кольори. І
чашолистки, і пелюстки можуть бути вільними (яблуня, вишня, груша) або
зрощеними (дзвіночок, гарбуз, огірок, картопля, конюшина).
Чашечку і віночок разом називають оцвітиною. Вона виконує подвійну
функцію: захищає тичинки і маточки від несприятливих умов середовища і,
будучи часто яскраво пофарбованою, приваблює комах/запилювачів.
Оцвітину називають подвійною, якщо вона складається з чашечки і
віночка (яблуня, груша, біла акація, дзвіночок, картопля), і простою,
якщо представлена тільки віночком (тюльпан, конвалія, лілія) або тільки
чашечкою (буряк, коноплі, кропива). Якщо оцвітина відсутня, то квітку
називають голою (верба, ясен).
Головні частини квітки – тичинки і маточки. До центру від оцвітини
розташовані тичинки, їх може бути від одної (у канни) до декількох сотень (у
мімози). Тичинка складається з тичинкової нитки і пиляка (мал. 3, А, Б).
À Á Â 5
6
Ìàë. 3. Ãîëîâí³ ÷àñòèíè êâ³òêè:
À – òè÷èíêè ³ ìàòî÷êà (ôîòî); Á – ì³êðîôîòîãðàô³ÿ ïèëÿêà;
Â – áóäîâà ìàòî÷êè: 1 – ïðèéìî÷êà; 2 – ñòîâï÷èê; 3 – ïèëêîâà òðóáêà;
4 – çàâ’ÿçü; 5 – çàðîäêîâèé ì³øîê; 6 – íàñ³ííèé çà÷àòîê
У пиляку є пилкові гнізда, в яких розташовані пилкові мішки. У них

формується пилок – пилкові зерна, у яких є чоловічі статеві клітини – спермії.
В центрі квітки знаходиться маточка, яка утворена одним або кількома
зрослими листками – плодолистками. Маточка складається з зав'язі –
нижньої розширеної частини , стовпчика – середньої видовженої і
приймочки – верхньої частини. У середині зав'язі формуються насінні
8
зачатки. Насінний зачаток має покрив, який не змикається на верхівці й
утворює отвір – пилковхід (мал. 3, В).
У центрі насінного зачатка формується зародковий мішок, в якому
ближче до пилковходу розташована жіноча гамета – яйцеклітина, а в центі –
центральна клітина. Вони розвиваються під захистом насінного зачатка і
стінок зав'язі.
Áëîê 2. Òèïè êâ³òîê 1
Квітки бувають двостатевими, з розміщеними в них

тичинками і маточками (яблуня, груша, троянда,
тюльпан, лілія). Є квітки одностатеві: одні мають тільки
À
маточки – їх називають маточковими (жіночими); інші
мають тільки тичинки, вони називаються тичинковими
2
(чоловічими) (мал. 4). У деяких рослин частина квіток не
1
має ні тичинок, ні маточок, і їх називають нестатевими,
або стерильними (соняшник, волошки).
Ìàë. 4. Òèïè êâ³òîê:
À – îäíîñòàòåâ³ êâ³òêè: 1 – ìàòî÷êîâ³ êâ³òêè; 2 – òè÷èíêîâ³ êâ³òêè;
Á – äâîñòàòåâ³ êâ³òêè: 3 – çàâ’ÿçü; 4 – òè÷èíêè
3 4
Рослини з одностатевими квітками поділяють на
одно/ та дводомні. До однодомних належать рослини, в
яких тичинкові й маточкові квітки містяться на одній
рослині (дуб, ліщина, гарбуз, огірок, кукурудза), до
дводомних – рослини, в яких тичинкові квітки розвива/
ються на одних екземплярах рослин, а маточкові – на Á
інших (коноплі, тополя, верба, обліпиха, клен американский).
Áëîê 3. Ð³çíîìàí³òí³ñòü êâ³òîê

Квітки розрізняють за симетрією. Якщо через
квітку можна провести одну площину симетрії, її нази/
вають неправильною (горох, шавлія, конюшина, акація
біла, фіалка). Такі квітки мають двобічну симетрію.
Квітку, через яку можна провести À
кілька площин симетрії, називають
Á
правильною (тюльпан, вишня, капуста,
суниця). Іноді у квітці неможливо провести
жодної площини симетрії, тоді це –
асиметрична квітка (канна, гладіолус).
Ìàë. 5. Ñèìåòð³ÿ êâ³òîê: À – ïðàâèëüíà êâ³òêà; Á – íåïðàâèëüí³ êâ³òêè
9
У різних рослин квітки відрізняються кольором, розмірами та формою,
певними особливостями будови.
1 2 3 4
Ìàë. 6. Ð³çíîìàí³òí³ñòü êâ³òîê:

1 – â³ëüíîïåëþñòêîâ³
( æîâòåöü, øèïøèíà, ñîí-òðàâà); 5
2 – çðîñëîïåëþñòêîâ³
(äçâîíèêè, òèðëè÷, áåð³çêà);
3 – íåïðàâèëüí³
(ô³øêà, ãîðîõ, íàñòóðö³ÿ);
4 – ïðàâèëüí³
(ãâîçäèêà, ñóíèö³, àëòåÿ);
5 – êîìàõîçàïèëüí³
(âèøíÿ, ëüîí); 6
6 – â³òðîçàïèëüí³
(ïøåíèöÿ, äóá)
Отже, функціями квітки є: утворення тичинок з пилковими зернами,

маточок з насінними зачатками, запилення, складні процеси запліднення,
формування насінин і плоду.
Íàâåä³òü ïðèêëàäè âçàºìîçâ'ÿçê³â áóäîâè ÷àñòèí êâ³òêè ç ôóíêö³ÿìè, ÿê³ âîíè

âèêîíóþòü.

Êâ³òêîí³æêà – âèäîçì³íåíå ñòåáëî ïàãîíà, íà ÿêîìó ðîçòàøîâàíà êâ³òêà; êâ³òêè áåç
êâ³òêîí³æîê íàçèâàþòü ñèäÿ÷èìè (íàïðèêëàä, ó ñîíÿøíèêà, ïîäîðîæíèêà).
Êâ³òêîëîæå – âèäîçì³íåíà âêîðî÷åíà âåðõ³âêà ïàãîíà, äî ÿêî¿ ïðèêð³ïëþþòüñÿ âñ³ ÷àñòèíè
êâ³òêè; çà ôîðìîþ ìîæå áóòè ïëîñêèì, îïóêëèì, óâ³ãíóòèì.
×àøîëèñòêè (÷àøå÷êà) – âèäîçì³íåí³ ëèñòêè ïåðåâàæíî çåëåíîãî êîëüîðó, ÿê³ âèêîíóþòü
ôóíêö³þ çàõèñòó âíóòð³øí³õ ÷àñòèí êâ³òêè äî ¿õíüîãî ðîçêðèâàííÿ.
Ïåëþñòêè (â³íî÷îê) – âèäîçì³íåí³ òè÷èíêè àáî ëèñòêè, ÿê³ ÿñêðàâî çàáàðâëåí³, ùî ñïðèÿº
çàïèëåííþ.
Òè÷èíêè – ðåïðîäóêòèâí³ ÷àñòèíè êâ³òêè, ó ÿêèõ óòâîðþþòüñÿ ïèëêîâ³ çåðíà; òè÷èíêà
ñêëàäàºòüñÿ ç ïèëÿêà òà òè÷èíêîâî¿ íèòêè.
Ìàòî÷êè – ðåïðîäóêòèâí³ ÷àñòèíè êâ³òêè, ó ÿêèõ óòâîðþþòüñÿ íàñ³íí³ çà÷àòêè; ìàòî÷êà
ñêëàäàºòüñÿ ³ç çàâ'ÿç³, ñòîâï÷èêà é ïðèéìî÷êè.
10
44. ÑÓÖÂ²ÒÒß
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ðîñëèí ç ð³çíèìè òèïàìè ñóöâ³òü;
– îïèñóâàòè ïðèñòîñóâàííÿ ðîñëèí äî ð³çíèõ ñïîñîá³â çàïèëåííÿ;
– ïîÿñíþâàòè á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ ñóöâ³òü;
– âèçíà÷àòè ñïîñ³á çàïèëåííÿ çà áóäîâîþ êâ³òêè.
×îìó çóñòð³÷àþòüñÿ ðîñëèíè, ÿê³ ìàþòü êâ³òêè, ç³áðàí³ ó ñóöâ³òòÿ?
Áëîê 1. Ïîíÿòòÿ „ñóöâ³òòÿ”

На рослині квітки можуть розміщуватися поодиноко, як, наприклад, у
тюльпанов, півоній, троянд. Найчастіше ж вони розташовуються групами.
Такі групи квіток називають суцвіттями.
Суцвіття – це система пагонів, що має головну спільну вісь і несе
квітки, розташовані у певному порядку (мал. 7).
Типових вегетативних листків суцвіття не має.
1 2 3
Ìàë. 7. Ñóöâ³òòÿ ÷åðåìõè (1), ðîìàøêè (2), áåðåçè (3)
Áëîê 2. Òèïè ñóöâ³òü

За типом галуження осі суцвіття і розташуванню квіток розрізняють
прості та складні суцвіття.
Прості суцвіття мають одну нерозгалужену квіткову вісь, яка може
бути видовженою і вкороченою і на якій розміщуються квітки. До них
належать китиця, колос, початок, щиток, зонтик, кошик, головка (мал. 8).
Найдавнішим типом суцвіть вважають китицю, від якої походять усі
інші типи.
11
1 2 3 4
Ìàë. 8. Ð³çíîìàí³òí³ñòü
ïðîñòèõ ñóöâ³òü:
1 – êèòèöÿ, 2 – êîëîñ,
3 – ùèòîê, 4 – çîíòèê,
5 – ïî÷àòîê, 6 – ãîëîâêà 5 6
Китиця – на видовженій головній осі окремі квітки розміщені почерго/

во на квітконіжках однакової довжини (смородина, конвалія, черемха,
люцерна, біла акація); колос – на видовженій головній осі розмішені сидячі
квітки без квітконіжок (подорожник, осока, вербена, орхідеї); початок –
суцвіття з потовщеною м'ясистою віссю, на якій розташовані квітки без
квітконіжок (наприклад, кала, рогіз, лепеха, жіноче суцвіття кукурудзи –
качан); щиток простий – на головній осі суцвіття розміщені квітки на
квітконіжках різної довжини – нижні квітконіжки довші, ніж верхні, і
квітки розміщуються майже на одній висоті (яблуня, груша, пижма, глід);
зонтик простий – головна вісь вкорочена, квітконіжки всіх квіток начебто
виходять з її верхівки і мають майже однакову довжину, тому квітки
розміщуються майже на одній висоті, утворюючи купол (первоцвіт весняний,
вишня, цибуля); кошик – суцвіття з розширеною блюдцеподібною віссю, на
яких розміщуються сидячи квітки (без квітконіжок), зовні кошик вкритий
обгорткою з верхівкових листків (соняшник, ромашка, хризантема, куль/
баба, айстра, волошка); головка – головна вісь потовщена і вкорочена, на
ній тісно скупчені квітки на коротких квітконіжках або без них (конюшина,
миколайчики).
Складні суцвіття – на головній розгалуженій осі розташовані не
окремі квітки, а прості суцвіття (волоть (складна китиця), складний колос,
складний щиток, складний зонтик, сережка) (мал. 9).
Волоть – головна вісь на різній висоті дає відгалуження, які, в свою
чергу, можуть також галузитись, утворюючи китиці, колоски або інші
суцвіття (просо, рис, овес, тонконіг, бузок, виноград, полин, тичинкове
суцвіття кукурудзи); складний колос – на головній осі розташовані прості
колоски (жито, ячмінь); складний щиток має головну вісь, яка галузиться
за типом простого щитка (горобина, бузина, калина); складний зонтик –
12
Ìàë. 9. Òèïè ñêëàäíèõ ñóöâ³òü: 1 – ñêëàäíèé êîëîñ, 2 – âîëîòü, 3 – ñêëàäíèé çîíòèê, 4 – ñêëàäíèé ùèòîê
бічні осі розгалужуються за типом простого зонтика, але закінчуються

розгалуження не окремими квітками, а простими зонтиками (морква,
петрушка, кріп, борщівник); сережка – суцвіття, у якому на звисаючій
видовженій головній осі розташовані групи одностатевих квіток без
квітконіжок (наприклад береза, ліщина).
Áëîê 4. Á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ ñóöâ³òü

У суцвіттях різних рослин є різна кількість квіток – від кількох штук
(наприклад, вишня) до кількох тисяч (у пальми тощо). Утворення суцвіть,
їхня будова, порядок розпускання квіток мають пристосувальний характер
до різноманітних чинників запилення.
Зібрані у суцвіття квітки забезпечують:
– краще пристосування до запилення комахами: в суцвітті дрібні квітки
добре помітні на відстані (наприклад, кошик соняшника), тому збільшуєть/
ся ймовірність запилення (наприклад, у калини, горобини, черемхи);
– у вітрозапильних рослин полегшується перехресне запилення вітром і
підвищується можливість попадання пилку на маточку, тому що утворю/
ється більше пилку, а дрібні квітки у суцвіттях краще вловлюють пилок з
повітря (наприклад, у кукурудзи, берези, верби, ліщини);
– певні біологічні переваги має послідовне розпускання квіток у суцвітті:
у деяких рослин квітки розпускаються на осі знизу догори, а головна вісь
суцвіття довго не припиняє росту і зацвітає останньою;
– у суцвіттях утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квіт/
ках, що сприяє зростанню чисельності виду та його поширенню.
Отже, суцвіття забезпечують ефективніше запилення та утворення
більшої кількості плодів і насіння.
Êâ³òêîí³æêà – âèäîçì³íåíå ñòåáëî ïàãîíà, íà ÿêîìó ðîçòàøîâàíà êâ³òêà; êâ³òêè áåç
êâ³òêîí³æîê íàçèâàþòü ñèäÿ÷èìè (íàïðèêëàä ó ñîíÿøíèêà, ïîäîðîæíèêà)
13
45. ÇÀÏÈËÅÍÍß
– íàçèâàòè ñïîñîáè çàïèëåííÿ;
– îïèñóâàòè ïðîöåñ çàïèëåííÿ, ïðèñòîñóâàííÿ ðîñëèí äî ð³çíèõ ñïîñîá³â çàïèëåííÿ;
– âèçíà÷àòè ñïîñ³á çàïèëåííÿ çà áóäîâîþ êâ³òêè.
Â÷åí³ ïðîâåëè åêñïåðèìåíò: êâ³òêè ãîðîõó ³ ÿáëóí³ äî ðîçêðèâàííÿ íàêðèëè
ìàðëåâèìè ì³øå÷êàìè. Ï³ñëÿ öâ³ò³ííÿ ó ãîðîõó óòâîðèëèñÿ ïëîäè, à ó ÿáëóí³ – í³.
×îìó?
Áëîê 1. Ñïîñîáè çàïèëåííÿ êâ³òêîâèõ ðîñëèí

Запилення – це перенесення пилку з пиляків тичинок на приймочку
маточки, що відбувається під час цвітіння рослин. Початок цвітіння і його
тривалість залежать від віку рослин і умов існування.
Розрізняють два способи запилення: само*
запилення і перехресне запилення.
Самозапилення – це процес перенесення
пилку з пиляків тичинок двостатевої квітки на
приймочку маточки цієї самої квітки. Тичинки
повинні бути довшими за маточку (мал. 10).
В рослинному світі спостерігається рідко.
Самозапилюються такі рослини, як горох,
квасоля, помідори, бавовник, льон, пшениця,
ячмінь, овес, рапс тощо. Самозапилення від/ Ìàë. 10. Ñàìîçàïèëåííÿ
бувається у закритому бутоні до розкриття квітки. Є самозапильні рослини

з квітками, що зовсім не розкриваються (арахіс, копитняк, розрив/трава,
фіалка, деякі види проса).
Самозапилення обмежує пристосованість рослинних організмів до умов
зовнішнього середовища і тому не сприяє розвитку виду. Проте, само/
запильні рослини часто можуть запилюватися і перехресно.
Перехресне запилення – процес перенесення пилку з тичинок однієї
двостатевої квітки на приймочку маточки іншої квітки. Тичинки повинні
бути меньшими за маточку.
При такому запиленні зародок збагачується різною спадковою інформа/
цією від обох батьківських форм. Це – дуже поширений спосіб запилення.
14
Властивість рослин перехресно запилюватись склалася в процесі еволюції
як така, що забезпечує процвітання виду і можливість рости в різних умовах
середовища.
Áëîê 2. Ïðèñòîñóâàííÿ êâ³òîê äî ð³çíèõ ÷èííèê³â çàïèëåííÿ
Розрізняють запилення природне і штучне. Природне запилення
відбувається без втручання людини. У процесі еволюції рослини пристосу/
валися до певних видів запилення – за допомогою вітра, комах, птахів,
кажанів, молюсків, води тощо, що забезпечило їх виживання. У кожному
випадку рослини мають характерні особливості
в будові квітки, що забезпечує запилення.
Вітрозапильні рослини. Запилення вітром
властиве багатьом трав'янистим (родини лобо/
дових, подорожникових, коноплевих, ситнико/
вих, осокових, більшість злаків тощо) і дерев/
ним (дуб, бук, береза, вільха, граб, ліщина,
осика, тополя) рослинам. Серед культурних
рослин вітром запилюються волоський горіх,
шовковиця, жито, кукурудза, хміль, конопля,
частково цукровий буряк. Ìàë. 11. Çàïèëåííÿ â³òðîì ó äóáà
У вітрозапильних рослин квітки дрібні, без запаху і непривабливі, зібрані

у досить довгі суцвіття; виробляють багато дрібного легкого сухого пилку,
який переноситься на далекі відстані; тичинки на довгих і звисаючих
нитках; довгі, іноді роздвоєні, опушені клейкі маточки (мал. 11); не мають
нектарників, тому більшість з них позбавлені запаху; ростуть великими
скупченнями; цвітуть до розпускання листків, що сприяє кращому пере/
несенню пилку вітром (ліщина, береза).
ßê³ ïðèñòîñóâàííÿ äî çàïèëåííÿ
Комахозапильними називають
â³òðîì º ó ðîñëèí?
рослини, які запилюються перехресно
за допомогою комах (бджіл, ос, джмелів, мух, метеликів, жуків, мурашок
та ін.) (мал. 12). Приблизно 90% усіх видів квіткових рослин запилюються
комахами. У таких рослин спостерігаються
різноманітні пристосування, що сприяють
запиленню комахами. Це – поодинокі квіти або
дрібні квіти, що зібрані у суцвіття; яскраве
забарвлення оцвітини; наявність нектарників,
завдяки чому квітки запашні; проте запах
квітів, що запилюються мухами, може бути
неприємним для людини, наприклад, запах
Ìàë. 12. Çàïèëåííÿ êîìàõàìè гниючого м'яса, як у рафлезії; перенесенню
15
пилку комахами сприяють його клейкість і нерівності на поверхні. Якщо
квітки розміщені в товщі лісової підстілки, як у копитняка, вважається, що
їх запилюють мурахи. ×îìó ðîñëèíè ë³ñó ìàþòü, ÿê
Запилення птахами властиве ïðàâèëî, âåëèê³ ³ ÿñêðàâ³ êâ³òè –
тропічним рослинам, квітки яких á³ë³, æîâò³?
мають багато нектару й яскраве забарвлення
(орхідеї). Рослини запилюються дрібними птаха/
ми (колібрі, нектарниці та ін.). Птахи, не сідаючи
на квітку, висмоктують нектар, тримаючись на
крилах у повітрі, при цьому клейкий пилок
пристає до їхньої голови (мал. 13). Перелітаючи з
квітки на квітку, птахи переносять пилок.
До рослин, які запилюються водою, нале/
жать латаття, глечики, валіснерія, стрілолист.
Ìàë. 13. Çàïèëåííÿ ïòàõàìè
Характерна ознака – утворення пилку, який не
змочується і не тоне у воді. Чоловічі квітки розкриваються на поверхні води.
Одночасно з ними над водою піднімаються
жіночі квітки (мал. 14). У більшості цих рослин
пилок ниткоподібний, що забезпечує кращий
контакт з приймочкою. Після того, як хоч одна
тичинкова квітка зустрінеться з жіночою та
запилить її, квітконіжка жіночої квітки скручу/
ється у спіраль і квітка занурюється у воду, де
дозріває насіння.
Áëîê 3. Øòó÷íå çàïèëåííÿ Ìàë. 14. Çàïèëåííÿ âîäîþ
Штучне запилення – це спосіб перенесення людиною пилку з тичинок

на приймочку маточки. Його проводять при виведенні нових сортів рослин
або для підвищення врожайності на виробничих посівах перехреснозапиль/
них сільськогосподарських куль/
тур; при вирощуванні рослин в
теплицях, де немає комах і вітру.
Часто проводять штучне
запилення кукурудзи. Для цього
суцвіття струшують і пилок
збирають в підготовлену ємність.
Далі необхідно посипати пилком
приймочки маточкових квіток
(мал. 15).
Ìàë. 15. Øòó÷íå çàïèëåííÿ êóêóðóäçè
16
При штучному запиленні підвищується також врожай соняшнику.
Соняшник – перехреснозапильна рослина, її запилюють комахи, але в
погану погоду їх літає мало. Щоб запилення відбулося без допомоги комах,
людина проходить уздовж рядів рослин, притискаючи рукавицю з м'якої
тканини до суцвіття кошика однієї рослини, а потім – до кошика другої й
переносить при цьому пилок.
Жито також часто запилюють штучно. Цю процедуру проводять у
ранковий час, коли в пиляках накопичується багато пилку. Удвох потрібно
тягти мотузку, тримаючи її за два кінці , по житньому полю . При
струшуванні квітучих колосків пилок сиплеться на землю. Потім він
розноситься по полю вітром, завдяки чому жито повністю запилюється.
Áëîê 4. Á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ çàïèëåííÿ

Запилення – це важливий процес, без якого не відбувається утворення
плодів і насіння. Будова усіх квіток подібна, а форма, розміри, забарвлення,
симетрія – різноманітні, що є пристосуванням до різних способів запилення.
Завдяки штучному додатковому запиленню збільшується врожай
насіння. Також відбувається підвищення якості насіння, адже рослини,
отримані з такого насіння, виявляються міцнішими і дають рясний урожай.
1. Íàâåñí³ íà îäíèõ äåðåâàõ âåðáè æîâò³ êâ³òêè, ç³áðàí³ ó ñóöâ³òòÿ ñåðåæêè, à íà
³íøèõ äåðåâàõ òîãî æ âèäó ç'ÿâëÿþòüñÿ íåïðèâàáëèâ³ çåëåí³ ñåðåæêè. Ïîÿñí³òü
â³äì³ííîñò³ ì³æ âåðáàìè îäíîãî âèäó.
2. Êîëè â Àâñòðàë³þ çàâåçëè íàñ³ííÿ êîíþøèíè ³ ïîñ³ÿëè, òî êîíþøèíà ðîñëà, äîáðå

öâ³ëà, àëå ïëîä³â ³ íàñ³ííÿ ó íå¿ íå áóëî. ßê ìîæíà ïîÿñíèòè òàêå ÿâèùå? Ùî ìîæíà
çðîáèòè äëÿ âèïðàâëåííÿ ñòàíîâèùà?

Çàïèëåííÿ â íàñ³ííèõ ðîñëèí – ïåðåíåñåííÿ ïèëêó ç ïèëÿêà íà ïðèéìî÷êó ìàòî÷êè.
Ïåðåõðåñíå çàïèëåííÿ – ïåðåíåñåííÿ ïèëêó ç ïèëÿêà îäí³º¿ êâ³òêè íà ïðèéìî÷êó ìàòî÷êè
³íøî¿ êâ³òêè.
Ñàìîçàïèëåííÿ – ïåðåíåñåííÿ ïèëêó ç ïèëÿêà òè÷èíêè íà ïðèéìî÷êó ìàòî÷êè ò³º¿ ñàìî¿
êâ³òêè.
Øòó÷íå çàïèëåííÿ çä³éñíþºòüñÿ ëþäèíîþ, ÿêà ïåðåíîñèòü ïèëîê ç òè÷èíêè íà ïðèéìî÷êó
ìàòî÷êè.
17
46. ÇÀÏË²ÄÍÅÍÍß
– íàçèâàòè ãåíåðàòèâí³ îðãàíè ðîñëèí;
– õàðàêòåðèçóâàòè ïðîöåñ çàïë³äíåííÿ;
– ïîÿñíþâàòè á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ çàïë³äíåííÿ.
ßê âèäóìàºòå, ÷îìó ïðèðîäà ñòâîðèëà òàêå âåëè÷åçíå ð³çíîìàí³òòÿ êâ³òîê ³ ñóöâ³òü?
Íàâ³ùî öå ïîòð³áíî ³ ç ÷èì öå ïîâ'ÿçàíî?
Áëîê 1. Îñîáëèâîñò³ áóäîâè ïèëêó

Пилкові зерна, або пилок, являють собою
мілкі (до 0,5 мм в діаметрі), різноманітні зернятка.
Щоб утриматись на приймочці маточці, пилкові
зерна мають певні пристосування: вирости, шипи,
нерівності, борозни (мал. 16).
Кожне пилкове зерно вкрите подвійною
оболонкою, зовнішньою внутрішньою. Міцна Ìàë. 16. Ïèëêîâ³ çåðíà ï³ä
оболонка захищає клітини протягом всього шляху åëåêòðîííèì ì³êðîñêîïîì
від тичинки однієї квітки до маточки іншої. Під оболонкою містяться дві клі/
тини з гаплоїдним набором хромосом: велика – вегетативна, з якої розвива/
ється пилкова трубка, і маленька – генеративна, з якої розвиваються спермії.
Áëîê 2. Ïðîöåñ çàïë³äíåííÿ
Запліднення – це процес злиття статевих клітин та утворення зиготи,
яка дає початок новому організмові.
Пилок, потрапивши на приймочку маточки, проростає. Проростанню
сприяють різні речовини, що виділяє приймочка, а також відповідні
температура, вологість та інші умови зовнішнього середовища. Проростання
пилку – це процес утворення пилкової трубки: пилок набрякає, його
вегетативна клітина витягується у довгу пилкову трубку.
Пилкова трубка проходить крізь пухку тканину стовпчика і пилковий
вхід, вона росте в напрямку до насінного зачатка і вростає у зародковий
мішок . По пилков і ї трубці вегетативне ядро і генеративна клітина
рухаються ближче до її кінчика. У цей час генеративна клітина поділяється
на дві чоловічі гамети – спермії (мал. 17/1). Кінець пилкової трубки,
зіткнувшись з яйцеклітиною, розчиняється, а два спермії потряпляють у
зародковий мішок, розташований у насінному зачатку (мал. 17/2). Один
із сперміїв зливається з яйцеклітиною, утворюючи диплоїдну зиготу, з
якої згодом розвивається зародок рослини. Другий спермій зливається з
18
центральною клітиною зародкового мішка, яка має диплоїдне ядро, у
результаті чого утворюється триплоїдна клітина, яка дає початок
ендосперму – запасу поживних речовин для зародка (мал. 17/3).
1 2 3
Ìàë. 17. Ïðîöåñ ïîäâ³éíîãî çàïë³äíåííÿ:
1 – âåãåòàòèâíå ÿäðî ³ äâà ñïåðìàòîçî¿äè; 2 – ñïåðìàòîçî¿äè ïîòðàïëÿþòü ó çàðîäêîâèé ì³øîê;
3 – óòâîðåííÿ äèïëî¿äíî¿ çèãîòè òà òðèïëî¿äíî¿ êë³òèíè ó öåíòð³
Процес злиття двох сперміїв з окремими клітинами зародкового мішка

відкрив у 1878 р. професор Київського університету Сергій Гаврилович
Навашин, назвавши його подвійним заплідненням. Воно характерне тільки
для покритонасінних і є новим кроком в еволюційному розвитку рослин.
Після запліднення починає розвиватися ендосперм, який швидко
заповнює зародковий мішок. Після починає ділитися зигота, даючи початок
зародку нової рослини. Клітини діляться, їхня кількість збільшується.
Зародок розвивається за рахунок поживних речовин ендосперму. Спочатку
клітини зародку більш/менш однорідні. В міру подальшого ділення відбува/
ється диференціювання клітин на зародкові корінець, стебельце, брунечку і
зародкові листки – сім'ядолі.
Áëîê 3. Á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ çàïë³äíåííÿ
Біологічне значення запліднення полягає у тому, що внаслідок злиття
клітин з різною спадковістю при статевому розмноженні утворюється більш
життєздатне потомство, ніж при нестатевому розмноженні. У покритонасін/
них відбувається подвійне запліднення, що забезпечує утворення зародка та
запасу поживних речовин.
Äàëåêî â³ä ïîë³â ³ç çàãóáëåíî¿ çåðí³âêè êóêóðóäçè âèðîñëà ïîòóæíà ðîñëèíà ç
âîëîòòþ ³ ïî÷àòêîì. Àëå ïëîäè ó íå¿ ÷îìóñü íå óòâîðèëèñÿ. Ùî ìîãëî ñòàòè
ïðè÷èíîþ òàêîãî ÿâèùà?
Ïîäâ³éíå çàïë³äíåííÿ – öå ïðîöåñ çëèòòÿ äâîõ ñïåðì³¿â ç îêðåìèìè êë³òèíàìè çàðîäêîâîãî
ì³øêà – ÿéöåêë³òèíîþ ³ öåíòðàëüíîþ êë³òèíîþ.
Åíäîñïåðì – òêàíèíà ³ç çàïàñîì ïîæèâíèõ ðå÷îâèí.
19
47. ÍÀÑ²ÍÈÍÀ
– îïèñóâàòè ðîçâèòîê ðîñëèíè ç íàñ³íèíè;
– ðîçï³çíàâàòè íàñ³íèíè;
– âèçíà÷àòè ñïîñîáè ïîøèðåííÿ íàñ³ííÿ çà îñîáëèâîñòÿìè ¿õ áóäîâè;
– ïîÿñíþâàòè á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ íàñ³íèíè.
Äå çíàõîäèòüñÿ ìàéáóòí³é êîð³íü ³ ïàã³í ðîñëèíè?
Áëîê 1. Ïîíÿòòÿ «íàñ³íèíà»

Насінина – це вкритий шкіркою зародок
рослини із необхідним для його розвитку запасом
поживних речовин. Насінина розвивається з
насінного зачатка, вона складається із зародка
рослини, запасних поживних речовин та насінної
À
шкірки (мал. 18).
Ìàë. 18. À – ö³ëèé ³ ðîçð³çàíèé ïë³ä àâîêàäî: äîáðå âèäíî íàñ³íèíó,
ïîæèâíó òêàíèíó òà ä³ëÿíêó íàñ³ííºâîãî ïîêðèâó; Á – ðîçð³çàíèé
çð³ëèé ÷åðâîíèé ïåðåöü ç íàñ³ííÿì
Поява насінини, що утворюється в результаті

Á
запліднення з насінного зачатка квіткових рослин,
є досконалим пристосуванням до розмноження і розповсюдження рослин.
Áëîê 2. Áóäîâà íàñ³íèíè ³ç äâîäîëüíèì ³ îäíîäîëüíèì çàðîäêîì

Із заплідненої диплоїдної яйцеклітини формується зародок насінини, а
із триплоїдної клітини – поживна тканина, тобто ендосперм. Насінина
складається із зародка рослини та ендосперму. Насінина вкрита насінною
шкіркою, що утворилась із покривів насінного зачатка, вона захищає
зародок та ендосперм від висихання, механічних ушкоджень тощо. Головна
частина насінини – це зародок рослини. Зародок
À Á
має ті самі органи, що і доросла рослина: зарод/
кові корінець, стебельце, брунечку і зародкові
листки – сім'ядолі (мал. 19).
Ìàë. 19. Çàðîäêè ðîñëèí: À – ðîçð³çàíå íàñ³ííÿ ã³íêãî: âèäíî äîáðå

ðîçâèíåíèé çàðîäîê, ïîæèâíó òêàíèíó òà ä³ëÿíêó íàñ³ííºâîãî
ïîêðèâó; Á – ðîçð³çàíå íàñ³ííÿ êâàñîë³
20
Зародки одних квіткових рослин мають одну сім'ядолю, як у пшениці,
кукурудзи, цибулі, тюльпана, такі рослини називають однодольними.
Зародки інших рослин мають дві сім'ядолі, як у яблуні, квасолі, соняшника,
капусти і такі рослини називають дводольними (мал. 20). Зародок оточений
сім'ядолями. À Á 1
6
3
Ìàë. 20. Áóäîâà íàñ³íèíè:
5
À – íàñ³íèíà ïøåíèö³ ç îäí³ºþ ñ³ì’ÿäîëåþ;
2
Á – íàñ³íèíà êâàñîë³ ç äâîìà ñ³ì’ÿäîëÿìè: 1
1 – ñ³ì’ÿäîëÿ; 2 – çàðîäêîâà áðóíüêà; 3 – çàðîäêîâå 4
ñòåáëî; 4 – çàðîäêîâèé êîð³íü; 5 – åíäîñïåðì;
6 – íàñ³ííà øê³ðêà (ó íàñ³íèí³ ïøåíèö³ âîíà çðîñëàñÿ 2 6
ç³ ñò³íêîþ ïëîäà)
4 3
Насіння квасолі покрито гладкою, блискучою щільною шкіркою, яка
призначена для захисту внутрішніх частин насіння від пошкоджень та
висихання. При проростанні насіння шкірка розривається. У середині
насіння виростає головна частина насіння – зародок (нова рослина). Насіння
квасолі має дві великі сім'ядолі які містять у собі органи зародка – зарод/
ковий корінець, стебельце і брунечку з маленькими листочками. Зародок
живиться готовими поживними речовинами, які знаходяться в сім'ядолях.
Будова насіння ячменю, кукурудзи, вівса, пшениці трохи інша. Так,
плід пшениці називається зернівка. Він довгастої форми, зовні вкритий
жовтоватою оболонкою. Якщо у замоченої квасолі можна легко зняти
шкірку, то у пшениці це зробити набагато складніше, оскільки оболонка
щільно зростається з насіннєвою шкіркою. Зародок насіння пшениці
занадто малий, має одну маленьку сім'ядолю, знаходиться у нижній частині
зернівки. Сім'ядоля зародка щільно прилягає до ендосперму. За допомогою
сім'ядолі зародок всмоктує з ендосперму поживні речовини під час про/
ростання. Ендосперм у насінні – біла борошниста частина, в клітинах якої
містяться запаси поживних речовин.
Áëîê 3. Á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ íàñ³íèíè
Велике значення насінини у поширенні квіткових рослин. Їх можна
побачити і високо в горах, і у спекотних пустелях, і у прісних водоймах. Це
пов'язано з тим, що зародок квіткових рослин захищений насінною шкіркою
і має значний запас поживних речовин. Завдяки цьому зародок здатний
переживати тривалі періоди несприятливих умов – низьких і високих
температур, посухи. Наприклад, сухі насіння не бояться морозів, що
досягають іноді 60°С і не втрачають своєї схожості. Відомі випадки, коли
насіння виносили температуру –180°С і, навіть, –235°С. За настання
сприятливих умов насінина проростає і дає початок новій рослині.
21
Насіння використовують у їжу людина, тварини. Поживні речовини
ендосперму і зародка складаються з вуглеводів, білків, жирів, а також з
багатьох інших органічних і мінеральних речовин, у тому числі вітамінів. У
насінні знаходиться вода – від 7 до 15% сухої ваги. У різних рослин кількість
і склад поживних речовин насіння сильно коливаються. Злаки, наприклад,
багаті крохмалем – близько 60%, бобові – білком (24/40%), олійні рослини –
льон, рапс, коноплі, соняшник – рослинним маслом (30/60%).
1. Äå çíàõîäèòüñÿ ìàéáóòí³é êîð³íü ³ ïàã³í ðîñëèíè?

2. ßêå çíà÷åííÿ ìàº íàñ³íèíà ó æèòòºä³ÿëüíîñò³ ðîñëèí?

Ñ³ì’ÿäîë³, àáî çàðîäêîâ³ ëèñòêè ðîçâèâàþòüñÿ ó çàðîäêó íàñ³íèí³ ³ º âàæëèâîþ ñêëàäîâîþ
÷àñòèíîþ çàðîäêà. Â îäíîäîëüíèõ ðîñëèí – îäíà ñ³ì’ÿäîëÿ, ó äâîäîëüíèõ – äâ³.
Ñ³ì’ÿäîë³ âèêîíóþòü ð³çí³ ôóíêö³¿: ôîòîñèíòåçóþòü äî ïî÷àòêó çàêëàäàííÿ
ñïðàâæí³õ ëèñòê³â; çàïàñàþòü ïîæèâí³ ðå÷îâèíè; ïîãëèíàëüíó ôóíêö³þ âèêîíóº ó
çëàê³â ºäèíà ñ³ì’ÿäîëÿ – ùèòîê.
48. ÏÐÎÐÎÑÒÀÍÍß ÍÀÑ²ÍÍß

– íàçèâàòè óìîâè ïðîðîñòàííÿ íàñ³ííÿ;
– îïèñóâàòè ðîçâèòîê ðîñëèíè ç íàñ³ííÿ;
– çàñòîñîâóâàòè çíàííÿ äëÿ ïðîðîùóâàííÿ íàñ³ííÿ;
– õàðàêòåðèçóâàòè ïðîöåñ çàïë³äíåííÿ;
– ïîÿñíþâàòè á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ çàïë³äíåííÿ.
Íàâåñí³ íà ãðÿäö³ ïîñ³ÿëè íàñ³ííÿ ìîðêâè. ×åðåç äåÿêèé ÷àñ âèÿâèëîñÿ, ùî ÷àñòèíà
íàñ³ííÿ íå ïðîðîñëà. ×îìó òàê ñòàëîñÿ?
Áëîê 1. Ïåð³îä ñïîêîþ íàñ³ííÿ

Насіння, рознесене тваринами або людиною, підхоплене поривами
вітру, водою потрапляє у різні умови. Насіння більшості рослин не може
зразу прорости, йому необхідний період спокою, під час якого обмін речовин
у насінині уповільнюється, дихання майже припиняється, вміст води не/
значний (10/15%). Тривалість такого періоду у рослин різна – від 3/4 тижнів
до кількох місяців і навіть років. Стан спокою забезпечує дозрівання
насінини та запобігає його передчасному проростанню в несприятливих
22
умовах. Проростанню насіння у цій час перешкоджають: водонепроникність
шкірки, що вкрита воскоподібною плівкою; наявність речовин, які гальму/
ють проростання; недорозвиненість зародка.
Людина навчилася виводити насіння зі стану спокою. Для цього вико/
ристовують: понижену температуру – витримують насіння (наприклад,
яблунь, слив) три і більше місяців при температурі від 0°С до +5°С у вологому
піску; пошкодження шкірки насінини механічним або хімічним впливом,
що потрібно насінню з товстою і міцною насіннєвою шкіркою (деяким бобо/
вим: конюшина, люцерна) – це відкриває доступ води та кисню до зародка, у
природі шкірка часто руйнується мікроорганізмами, кислотами ґрунту,
може перетравлюватися у шлунково/кишковому тракті тварин; промивання
водою для видалення або руйнування речовин, які гальмують проростання;
оброблення біологічно активними речовинами – фітогормонами.
Áëîê 2. Ïðîðîñòàííÿ íàñ³ííÿ
Проростання насіння – це перехід із стану спокою до стану активної
життєдіяльності, який супроводжується виходом проростка назовні. Під час
проростання і на перших етапах розвитку зародок живиться гетеротрофно,
використовуючи запас поживних речовин
ендосперму або сім'ядоль. 1
У насінні всіх рослин проростання почи/
нається видовженням зародкового корінця,
виходом його через пилковхід та перетво/
ренням на головний корінь рослини. Він
прикріплює проросток до субстрату і постачає
його водою та мінеральними речовинами.
Потім витягується стебельце і виносить на
світло перші органи проростка – сім'ядолі.
Нарешті, починає рости брунька, даючи 2
початок головному стеблу (мал. 21).
Прорости і дати початок новій рослині
може насіння з живим зародком, таке насіння
називають схожим. Схожість виражають
кількістю пророслого насіння у відсотках до
загальної кількості висіяного. При низькій
схожості посіви зріджені, що значною мірою
зменшує врожай сільськогосподарських
культур.
Схожість посівного матеріалу має стано/ Ìàë. 21. Íàäçåìíèé (1) ³ ï³äçåìíèé (2)
вити близько 100%. òèïè ïðîðîñòàííÿ íàñ³ííÿ
23
Áëîê 3. Óìîâè ïðîðîñòàííÿ íàñ³ííÿ
Для проростання насіння необхідна сукупність сприятливих умов:
наявність певної температури, води, повітря тощо.
Температура. Насіння рослин проростає при позитивній температурі.
У середньому насіння рослин полярних і помірних широт проростає при
більш низькій температурі, ніж насіння субтропічних і тропічних видів. Так,
насіння пшениці проростає за температури від 0°С до +1°С, а кукурудзи –
з а +12 ° С. Під час лісових пожеж вогонь сприяє відкриванню плодів
деяких видів рослин, після чого створюються сприятливі умови для
проростання.
Кисень. Для активного дихання зволоженого насіння потрібний доступ
кисню з повітря. Під час дихання виділяється теплота. У зволоженого
насіння дихання активніше, ніж у сухого.
Волога. Проростати може лише добре
зволожене насіння. Для різних видів насіння
потрібне різне зволоження ґрунту. Потреба у
воді для набрякання насіння залежить від
складу поживних речовин. Найбільшу кіль/
кість води поглинає насіння, багате на білки
(горох, квасоля), найменшу – багате на жири
(соняшник). Вода, проникаючи через пилко/
вхід і шкірку в клітини, виводить зародок зі
Ìàë. 22. Ïðîðîñòêè ïøåíèö³
стану спокою (мал. 22).
Запасні поживні речовини перетворюються на легкозасвоювані форми:
крохмаль – на цукри, білки – на амінокислоти, а жири – на органічні
кислоти. Занадто сильне зволоження ґрунту є більш розповсюдженою
причиною загибелі насіння, ніж засуха, оскільки при застоюванні води,
зародок не отримує кисень і може загинути.
Деякому насінню потрібні одночасно і скарифікація, і стратифікація.
А такі рослини, як глід проростають після скарифікації і подвійної страти/
фікації, тобто після двох зимових періодів спокою.
Áëîê 4. ×àñ âèñ³âàííÿ ³ ãëèáèíà çàãîðòàííÿ íàñ³ííÿ

Час висівання визначають враховуючи умови , які потрібні для
проростання насіння: вода, повітря і тепло. Рослини, у яких плодоношення
можливе тільки після дії низьких температур, називають озимими. Їх
висівають під зиму, а проростки зимують під снігом (жито, ріпак).
Насіння рослин, які квітнуть і плодоносять без попереднього замерзання,
висівають навесні, їх називають ярими (ярий ячмінь, просо, гречка). Рано
24
навесні в ґрунті збирається багато дощової й талої води, але ґрунт ще не встиг
прогрітися, тому висівають насіння тільки холодостійких рослин (пшениці,
льону, вівса, ячменю, гороху).
Насіння теплолюбних рослин (кукурудза, квасоля, огірки, гарбузи, дині,
помідори), висівають, коли ґрунт прогріється до 10/12°С. Пізніше насіння
потрапить у теплий, але сухий ґрунт і пророста/
тиме повільно, що знизить урожай.
Глибина загортання насіння є ще однією
умовою отримання високих врожаїв. Якщо
загорнути насіння в ґ рунт на недостатню
глибину, то воно висохне під гарячим промінням
весняного сонця. А якщо насіння загорнути
занадто глибоко в ґрунт, сходи будуть погані,
оскільки їм не буде вистачати повітря і моло/
дим пагонам важко пробитися на поверхню
(мал. 23).
Властивості ґрунту теж впливають на
глибину загортання насіння. У піщані ґрунти
насіння висівають трохи глибше, оскільки у Ìàë. 23. Âïëèâ ãëèáèíè çàãîðòàííÿ
íàñ³ííÿ íà ðîçâèòîê ïàðîñòêà
верхніх шарах дуже мало вологи. Глинистий
ґрунт щільніший і важчий, в ньому мало повітря, а вологи досить, тому не
рекомендується висівати насіння глибоко.
Ïîð³âíÿéòå íàñ³íèíó êâàñîë³ ç íàñ³íèíîþ çåðí³âêè ïøåíèö³. Ùî ó íèõ ñï³ëüíîãî?

×èì âîíè â³äð³çíÿþòüñÿ?

Ïðîðîñòàííÿ íàñ³ííÿ – ïåðåõ³ä íàñ³ííÿ â³ä ñòàíó ñïîêîþ äî âåãåòàòèâíîãî ðîñòó çàðîäêà
³ ïðîðîñòêà, ÿêèé ôîðìóºòüñÿ ç íüîãî.
Ïðîðîñòîê – öå ðîñëèíà ç ìîìåíòó ïðîðîñòàííÿ ³ äî ôîðìóâàííÿ ïåðøèõ ñïðàâæí³õ
ëèñòê³â.
Ñõîæ³ñòü íàñ³ííÿ – çäàòí³ñòü äî ïðîðîñòàííÿ.
25
49. ÏË²Ä. ÏÎØÈÐÅÍÍß ÏËÎÄ²Â
– íàçèâàòè ñïîñîáè ïîøèðåííÿ ïëîä³â;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ðîñëèí ç ð³çíèìè òèïàìè ïëîä³â, ð³çíèìè ñïîñîáàìè ïîøèðåííÿ
ïëîä³â (3-4 ñïîñîáè);
– îïèñóâàòè ñïîñîáè ïîøèðåííÿ ïëîä³â;
– ïîÿñíþâàòè á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ ïëîä³â;
– âèçíà÷àòè ñïîñîáè ïîøèðåííÿ ïëîä³â çà îñîáëèâîñòÿìè ¿õ áóäîâè.
ßê³ ïðèñòîñóâàííÿ äàëè çìîãó ïîêðèòîíàñ³ííèì ñòàòè äîì³íóþ÷îþ ãðóïîþ â
ðîñëèííîìó ñâ³ò³?
Áëîê 1. Ïîíÿòòÿ «ïë³ä»

Плід – це генеративний орган квіткових рослин, який містить насінину
(насінини). Плід розвивається після запилення і запліднення з маточки,
а іноді й з інших частин квітки. До зав'язі маточки надходять поживні
речовини, і вона поступово перетворюється в стиглий плід. Плід – це видо/
змінена в результаті запліднення квітка. В процесі еволюції рослинного
світу плоди з'явилися на пізніших етапах, і вони властиві лише покрито/
насінним. Плід з'явився як захист насінини від несприятливих екологічних
умов, пошкоджень тощо.
Áëîê 2. Îñîáëèâîñò³ áóäîâè ïëîäó
Плід складається з однієї чи кількох насінин і стінки плоду – оплодня.
Стінка плода утворюється зі стінок зав'язі (плоди абрикоса, сливи). У деяких
рослин в утворенні плода беруть участь й інші частини квітки: квітко/
ложе – у суниці; квіткові луски – у злаків; основи тичинок, чашолистків
і пелюсток – у плодів яблуні, помідорів, суниць. Оплодень має три шари:
зовнішній, середній та внутрішній (мал. 24).
Він захищає насіння від неспри/
5 ятливих впливів: висихання, холоду,
механічних ушкоджень; сприяє поши/
4 ренню насіння.
3 Іноді плоди утворюються без за/
2 пліднення, тоді в них відсутнє насіння.
1 Так, плоди деяких сортів винограду не
мають в середині насіння, і людина
Ìàë. 24. Áóäîâà ïëîäà: використовує їх для приготування
1 – çîâí³øí³é øàð ñò³íêè ïëîäà; 2 – ñåðåäí³é øàð;
3 – âíóòð³øí³é øàð; 4 – íàñèí³íà; 5 – ïëîäîí³æêà родзинок.
26
Áëîê 3. Òèïè ïëîä³â
За характером оплодня стиглого плода всі плоди можна поділити на
кілька типів. За вмістом води в оплодні є сухі і соковиті плоди; за кількістю
насіння в них – однонасінні і багатонасінні; за особливістю розкриття –
розкривні й нерозкривні. У квіткових рослин можуть бути плоди чотирьох
різних типів: сухі багатонасінні, сухі однонасінні, соковиті багатонасінні,
соковиті однонасінні.
З квітки, яка має одну маточку, утворюється простий плід (пшениця,
слива). Якщо у квітці утворюється кілька маточок, формується кілька
плодиків, які утворюють збірний, або складний, плід (малина, ожина). В
дуже щільних суцвіттях плоди зростаються між собою, утворюючи супліддя
(ананас, шовковиця).
Áëîê 4. Ð³çíîìàí³òí³ñòü ñóõèõ ïëîä³â 1
Серед сухих плодів розрізняють розкривні і
нерозкривні. Коли в розкривних сухих плодах (біб,
стручок, різноманітні коробочки) насіння достигає,
оплодень повинен розкритися, щоб дати можли/ 4
вість насінню розсіятися. У гороха, квасолі, сої плід
називається біб, він розкривається двома стулками,
2
до яких прикріплені насінини. У капусти, гірчиці,
редьки плід стручок, який також розкривається
двома стулками, тільки насінини кріпляться до
5
плівчастої перетинки у середині. Стручечок
подібний за будовою до стручка, але він значно
коротший або ширший (у грициків, рижію). У маку,
бавовника, петунії плід називається коробочка, у
середині якої міститься багато насінин.
3
У рослин, що утворюють нерозкривні одно*
насінні сухі плоди (горіхи, жолуді, зернівки,
сім'янки), стінка плода тверда, здерев'яніла. У 6
ліщини, бука, липи в середині лежить одна насінина,
плід називається горіх. У соняшнику, волошки,
нагідок плід сім'янка, має шкірясту стінку плода,
Ìàë 25. Ñóõ³ ïëîäè:
яка не зростається з нею, а лише прилягає. У жита, 1 – êîðîáî÷êà; 2 – á³á;
пшениці, ячменю плід зернівка, шкірясті стінки 3 – æîëóäü; 4 – çåðí³âêà;
5 – ñ³ì’ÿíêà; 6 – ñòðó÷îê
плода міцно зростаються з насіниною (мал. 25).
Насіння, яке достигає в сухих багатонасінних плодах, має добре
розвинуту насінну шкірку, що захищає його, коли воно висівається з плода.
27
Оплодні нерозкривних однонасінних сухих плодів розриваються тільки тоді,
коли проростає насіння. Насінна шкірка у насінини такого плода розвинута
слабко, бо добре розвинутий оплодень.
Áëîê 5. Ð³çíîìàí³òí³ñòü ñîêîâèòèõ ïëîä³â
1 2
Багатонасінний плід ягода має соковиті
середній і внутрішній шари стінки плода,
зовнішній шар утворює захисну міцну насінну
шкірку (смородина, виноград, аґрус, картопля,
журавлина). У яблуні, груши, горобини, айви
плід – яблуко, в якому соковитий лише середній 3 4
шар оплодня, внутрішній ущільнюється. У
кавуна, дині, гарбуза, огірка плід має назву
гарбузина, він має соковиті середній і внутрішній
шари оплодня, а зовнішній – твердий. У вишні,
сливи, абрикоса однонасінний соковитий плід,
який називається кістянка. Насіння кістянок 5
захищене внутрішнім кам'янистим шаром
оплодня, так званою кісточкою, середній шар
соковитий, а зовнішній – тоненька шкірка
(мал. 26). Плід граната має назву гранатина,
плід цитрусових – помаранча, багатонасінний з Ìàë 26. Ñîêîâèò³ ïëîäè:
1 – ê³ñòÿíêà âèøí³;
товстошкірим зовнішнім шаром, багатим на 2 – ñêëàäíèé ïë³ä ìàëèíè;
ефірні олії, як у апельсина, мандарина, лимона 3 – ÿãîäè à´ðóñó;
4 – ñóïë³ääÿ øîâêîâèö³;
тощо. 5 – ïîìàðàí÷à ëèìîíó
Áëîê 6. Ñïîñîáè ïîøèðåííÿ ïëîä³â

Поширення насіння є важливим пристосуванням для освоєння росли/
нами місць існування та для виживання виду. Способи поширення плодів
і насіння у квіткових рослин дуже різноманітні і здійснюються різними
агентами:
– за допомогою вітру – у одних рослин насіння або плоди дрібні, легкі,
як у орхідеї; у інших розвиваються волоски (тополя біла), парашутики
(кульбаба); часто мають різні вирости: чубчики, крильця (плоди клена,
ясеня);
– водою – насіння і плоди мають водонепроникні клітини, повітряні
камери, слизисті покриви з бульбашками (латаття біле, глечики жовті,
водяний горіх, кокосова пальма);
– за допомогою тварин – соковиті, смачні насіння і плоди при поїданні
не перетравлюються і викидаються разом з екскрементами, не втрачаючи
28
здатності до проростання; горіхи, жолуді розносяться білками, бурундука/
ми; чіпкі плоди мають гачки, шипики, щетинки і розносяться на шерсті
тварин, на одягу людини, наприклад, омела, череда, лопух, гравілат;
– самопоширення – деякі плоди мають підвищений тургорний тиск,
наприклад, у гороху, квасолі після достигання плоди розтріскуються, і
насіння під дією тиску розкидається на значні відстані; характерне для
розрив/трави, жовтої акації, огірка/пирскача;
– земне тяжіння – плоди падають від власної ваги (дуб, бук, ліщина);
– людиною: ненавмисне – через одяг і предмети, іноді навіть сприяє
поширенню бур'янів, так з Америки в Європу занесена амброзія, з Централь/
ної Азії – дурман, з Європи в Америку – подорожник, будяк; навмисне –
сільськогосподарська діяльність: поширення плодів і насіння.
Áëîê 7. Çíà÷åííÿ ïëîä³â
Біологічне значення плодів у житті квіткових рослин полягає у захисті
насіння від несприятливих впливів довкілля, сприянні його поширенню та
забезпеченні генеративного (насіннєвого) розмноження рослин.
Плоди та насінини є основою живлення багатьох рослиноїдних тварин, є
кормом для худоби. У житті людини плоди і насінини мають дуже велике
значення, їх споживають в сирому та переробленому виді. Заради плодів і
насіння людина вирощує зернові культури (пшениця, рис), плодові дерева і
ягідні кущі (груша, вишня, аґрус), а також деякі овочеві (огірки, помідори,
горох) і технічні (бавовник, льон, коноплі) культури; із соняшнику,
бавовнику, льону, маслин тощо отримують харчові олії. У субтропічних
районах вирощують рослини заради їстівних подів: мандарини, апельсини,
гранати, маслини. У тропіках вирощують кофейне дерево і какао, з насіння
яких дістають кофе, какао, шоколад. Банан, кокосова пальма, хлібне дерево,
манго й авокадо дають плоди, якими харчуються мешканці тропічних країн.
Плоди та насінини використовують
у промисловості й медицині для добу/ ×è ìîæíà öèáóëèíó, êîðåíå-
вання ефірних олій, крохмалю, білків, ïëîäè òà áóëüáè â³äíåñòè äî
ïëîä³â?
лікарських речовин, як прянощі.

Ïë³ä – îðãàí ðîçìíîæåííÿ êâ³òêîâèõ ðîñëèí, ÿêèé ðîçâèâàºòüñÿ ³ç êâ³òêè ³ ì³ñòèòü íàñ³íèíè.
Ïðîñòèé ïë³ä óòâîðþºòüñÿ ³ç êâ³òêè, ÿêà ìàº ëèøå îäíó ìàòî÷êó (ïøåíèöÿ, âèøíÿ).
Çá³ðíèé ïë³ä óòâîðþºòüñÿ ³ç êâ³òêè, ÿêà ìàº äåê³ëüêà ìàòî÷îê, ç ÿêèõ óòâîðþºòüñÿ
â³äïîâ³äíà ê³ëüê³ñòü äð³áíèõ ïëîäèê³â (ìàëèíà, îæèíà).
Ñóïë³ääÿ óòâîðþºòüñÿ ó òîìó âèïàäêó, êîëè â äóæå ù³ëüíèõ ñóöâ³òòÿõ ïëîäè, ùî âèíèêàþòü
ç îêðåìî¿ êâ³òêè, çðîñòàþòüñÿ ì³æ ñîáîþ (øîâêîâèöÿ)
29
50. ÏÎÊÐÈÒÎÍÀÑ²ÍÍ², ÀÁÎ ÊÂ²ÒÊÎÂ² ÐÎÑËÈÍÈ
– íàçèâàòè ì³ñöå óòâîðåííÿ íàñ³ííÿ ó ïîêðèòîíàñ³ííèõ ðîñëèí;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ïîêðèòîíàñ³ííèõ ðîñëèí (4-5);
– îïèñóâàòè áóäîâó ò³ëà îäíîäîëüíèõ òà äâîäîëüíèõ ïîêðèòîíàñ³ííèõ ðîñëèí.
1. Íàçâ³òü ðîñëèíè, ÿê³ º íàéâàæëèâ³øèìè ó ïðèðîä³ òà æèòò³ ëþäèíè.
2. ×îìó êâ³òêîâ³ ðîñëèíè íàçèâàþòü ùå ïîêðèòîíàñ³ííèìè?
Áëîê 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà ïîêðèòîíàñ³ííèõ ðîñëèí
Покритонасінні, або квіткові рослини – вищі рослини, які формують

квітки. Ця найважливіша група наземних рослин налічує не менше 250 000
видів. По числу видів квіткові рослини значно перевершують решту груп
вищих рослин, узятих разом.
Покритонасінні рослини розповсюджені на всіх континентах, у всіх
кліматичних зонах і в різноманітних екологічних умовах, це панівні
рослини сучасності. Дозволили їм стати панівною групою такі фактори:
наявність квітки, що виконує функції розмноження і залучення агентів
запилення; пилок під час запилення вловлює приймочка маточки; утво/
рення у складі квітки зав'язі, що містить в собі насінні зачатки й оберігає їх
від дії несприятливих умов середовища (висихання, коливання температури
тощо); подвійне запліднення, в результаті якого утворюється триплоїдний
ендосперм – запас поживних речовин; стінки плода захищають насінину.
Áëîê 2. Ð³çíîìàí³òí³ñòü ïîêðèòîíàñ³ííèõ
Покритонасінні поділяють на два класи: Дводольні та Однодольні.
Дводольні мають зародок з двома сім'ядолями; провідні пучки в стеблі
розташовані по колу, упорядковано; у стеблі і корені є камбій, що забезпечує
потовщення стебла; листки прості і складні, мають сітчасте жилкування;
квітки мають чотири або п'ять листочків оцвітини, тичинки, з яких скла/
дається маточка; коренева система стрижнева.
Однодольні характеризуються протилежними ознаками: мають зародок з
однією сім'ядолею; закриті провідні пучки (без камбію) розташовані в стеблі
безладно; бічної твірної тканини в корені та стеблі майже немає, тому здатність
до потовщення цих органів обмежена; листки прості, жилкування дугове або
паралельне; квітки мають три листочки оцвітини, тичинки та плодолистки, з
яких складається маточка; раннє відмирання головного кореня і розвиток
мичкуватої кореневої системи з додаткових коренів (мал. 27).
30
Ïîïåðå÷íèé ðîçð³ç
Çàðîäîê Êîðåíåâà ñèñòåìà Æèëêóâàííÿ
ñòåáëà
ÄÂÎÄÎËÜÍ²
ï³ð÷àñòå
äâ³ ñ³ì’ÿäîë³ ñòðèæíåâà º êàìá³é
àáî ïàëü÷àñòå
ÎÄÍÎÄÎËÜÍ²
îäíà ìàéæå íåìàº äóãîâå

ìè÷êóâàòà
ñ³ì’ÿäîëÿ êàìá³þ àáî ïàðàëåëüíå
Ìàë. 27. Îçíàêè îäíîäîëüíèõ òà äâîäîëüíèõ ðîñëèí
Характеризуючи квіткову рослину, усі ознаки необхідно розглядати

в комплексі. За однією ознакою неможливо розпізнати, однодольна чи
дводольна рослина, бо є винятки за кожною з ознак. Проте найголовнішою
ознакою, за допомогою якої можна точно встановити до однодольних чи
дводольних відноситься рослина, є кількість сім'ядоль у зародка.
Дводольних набагато більше, ніж однодольних – приблизно в 4 рази.
У нашій країні зустрічаються не всі види квіткових – немає видів із суто
тропічних родин і суто арктичних.
ßê³ îñíîâí³ îçíàêè êâ³òêîâèõ?

Îäíîäîëüí³ ðîñëèíè – çàðîäêè ìàþòü îäíó ñ³ì'ÿäîëþ (ó êóêóðóäçè, öèáóë³).
Äâîäîëüí³ ðîñëèíè – çàðîäêè ìàþòü äâ³ ñ³ì'ÿäîë³, ÿê ó ÿáëóí³, êâàñîë³, ñîíÿøíèêà.
31
51. ÇÀÃÀËÜÍÀ ÕÀÐÀÊÒÅÐÈÑÒÈÊÀ ÃÐÈÁ²Â
– íàçèâàòè îçíàêè ãðèáíî¿ êë³òèíè;
– íàçèâàòè ñï³ëüí³ ðèñè â áóäîâ³ êë³òèí ãðèá³â ³ ðîñëèí, òâàðèí;
– ïîð³âíþâàòè ãðèáè ³ ðîñëèíè.
Ó XVII â³ö³ â÷åí³ ñïåðå÷àëèñÿ, äî òâàðèí ÷è äî ðîñëèí â³äíåñòè ãðèáè? Äîâãèé
÷àñ ïðàâèëüíèõ â³äïîâ³äåé íå áóëî. À ÷è ìîæåø òè äàòè â³äïîâ³äü íà ïîñòàâëåíå
ïèòàííÿ, ðîçãëÿäàþ÷è ìàë. 28?
3 4
2
Ìàë. 28. Ïðåäñòàâíèêè æèâèõ îðãàí³çì³â Çåìë³:
1 – ðîñëèíè; 2 – ì³êðîñêîï³÷íèé ãðèá (àñïåðã³ë);
3 – ìàêðîñêîï³÷íèé ãðèá (øàïèíêîâèé á³ëèé
ãðèá); 4 – òâàðèíè (äåñÿòèíîã³é ðàê)
Áëîê 1. Ãðèáè – íàéäàâí³øà ãðóïà îðãàí³çì³â

Наука, яка вивчає гриби називається мікологія. Довгий час люди
поділяли всіх живих істот на рослини і тварин. Але з відкриттям мікро/
скопу перед людством представ новий загадковий світ мікроорганізмів. Їх
в подальшому поділили на дві великі групи: прокаріоти (бактерії) та нижчі
еукаріоти (протисти). Гриби займають проміжне положення між царствами
рослин, тварин і протистів.
Впродовж мільйонів років життя на Землі змінювалось й еволюціону/
вало – одні види виникали, а інші, у силу різних чинників, зникали. Проте,
найбільш живучими з усіх виявились гриби. Мікроскопічні плісняві гриби
можуть виживати у дуже суворих умовах. Палеонтологічні рештки грибів
вказують на те, що вони з'явилися на Землі в палеозойську еру. З того часу
вони мало змінилися, оскільки всі викопні форми нагадують сучасні.
Вважають, що предками грибів є стародавні джгутикові.
Гриби – велика група організмів, які успішно розвиваються. В цьому
царстві, яке таємничо і явно розташувалось навколо людини і навіть в ній
самій, живе більше 100 тисяч видів грибів. Царство Гриби об'єднує одно/
клітинні (наприклад, зелена цвіль) та багатоклітинні (наприклад, маслюк)
організми, переважають багатоклітинні.
Грибам властиві ознаки, які зближають їх більше з тваринами, ніж з
32
рослинами. З рослинами їх зближує прикріплений спосіб життя, необмеже/
ний ріст, міцна клітинна оболонка. Проте до оболонки клітин грибів входить
органічна речовина хітин, яка властива тваринним організмам. З тваринами
їх зближують й інші властивості: відсутність хлорофілу; гетеротрофний спосіб
живлення; наявність сечовини в обміні речовин; утворення глікогену –
запасної речовини.
Áëîê 2. Ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ
Гриби досить широко розповсюджені в біосфері. Вони займають різні
середовища існування: мешкають у ґрунті; водоймах; на поверхні або в
середині інших організмів; оселяються на мертвих рештках – гної, у лісовій
підстилці, купах прілої соломи, трупах тварин; мешканці анаеробних
середовищ.
Áëîê 3. Ñïðàâæí³ ãðèáè. Áóäîâà ãðèá³â
Будова тіла у грибів унікальна. Вегетативне тіло грибів буває одно*
клітинним (дріжджі, цвіль) та багатоклітинним (білий гриб, трутовик).
Тіло багатоклітинного гриба називається міцелієм, або грибницею.
Складається воно із маси тонких трубчастих ниток, які галузяться і нази/
ваються гіфами.
Справжньої клітинної будови гіфи не мають. Їх вміст або зовсім не роз/
ділений, або поділений поперечними перетинками, які ділять вміст гіфів на
окремі частини, зовні подібні до клітин. В центрі перетинки залишається
невеличкий отвір (пора), через яке вміст може перетікати із однієї частини в
другу.
Залежно від будови гіфів гриби
поділяють на нижчі і вищі (мал. 29).
У нижчих грибів гіфи міцелію
не мають поперечних перетинок. Гіфи 1 2
нижчих грибів є якби однією роз/
галуженою гігантською «клітиною» з
великою кількістю ядер (мукор). У
вищих грибів гіфи розділені попереч/
Ìàë. 29. Ãðèáè: 1 – íèæ÷³: ðîçãàëóæåí³ íå-
ними перетинками. Через пори в ñåïòîâàí³ ã³ôè ìóêîðà; 2 – âèù³: ðîçãàëóæåí³
поперечних перетинках взаємопов’я/ ñåïòîâàí³ ã³ôè ïåí³öèëà.
зані цитоплазми клітин всього міцелію, як у пеніцила. Цим можна пояснити
швидкий ріст грибів, оскільки речовини, які синтезуються в будь/якій
частині гіфи, можуть безперешкодно поступати в зону росту. У грибів
спостерігається якби перехід від одноклітинності до багатоклітинності.
Гриби не утворюють тканин.
33
За розміром тіла розрізняють макроскопічні та мікроскопічні гриби.
Ãðóïè ãðèá³â Õàðàêòåðèñòèêà Ïðèêëàäè
Ïëîäîâ³ ò³ëà ìîæíà ðîçäèâèòèñÿ áåç Á³ëèé ãðèá, ìóõîìîð,

Ìàêðîñêîï³÷í³
çá³ëüøóâàíèõ ïðèëàä³â òðóòîâèê
Ïëîäîâ³ ò³ëà ìîæíà ïîáà÷èòè, âèêîðè- Öâ³ëåâ³ ãðèáè,
Ì³êðîñêîï³÷í³
ñòîâóþ÷è çá³ëüøóâàí³ ïðèëàäè äð³æäæ³
Гриби не здатні до активного руху, не можуть поглинати тверду їжу.

Áëîê 4. Îñîáëèâîñò³ áóäîâè êë³òèíè ãðèá³â
Кожна гіфа оточена тонкою жорсткою стінкою, основним компонентом
якої є хітин, як у членістоногих тварин – комах, павуків, раків. Лише у
небагатьох нижчих грибів стінка гіфи складається з целюлози (клітковини).
Завдяки такий стінці «клітини» грибів, як і клітини рослин, зберігають
свою форму. У вищих багатоклітинних грибів поперечні перетинки між
клітинами не суцільні, у центрі кожної перегородки є наскрізний отвір,
через який сполучаються цитоплазми сусід/
3
ніх клітин (мал. 30).
Цитоплазматична мембрана роз/ 2
ташована під хітиновою стінкою, вона 4
оточує рідкий вміст клітини. Через тоненьку 5
1
мембрану проходить осмотично обмін 6
речовин з навколишнім середовищем. 7
Під оболонкою гіф знаходиться зерниста 8
цитоплазма, в який розташовані звичайні 9
для еукаріотів органели: мітохондрії; слабо
розвинені гранулярна ендоплазматична
сітка та комплекс Гольджі; вільні рибосоми, 10
які розташовані прямо в цитоплазмі;
вакуолі. У старих ділянках міцелію вакуолі
крупніші і вони відтісняють цитоплазму
до клітинної оболонки. Багаточисленні Ìàë. 30. Êë³òèíà ãðèá³â:
1 – êë³òèííà ñò³íêà,
включення неоднорідні за своїм хімічним 2 – ïîïåðå÷íà îáîëîíêà ã³ôè,
складом. В цитоплазмі зустрічаються 3 – ïîðà,
4 – öèòîïëàçìàòè÷íà ìåìáðàíà,
гранули глікогену і білків, краплі жиру. 5 – êîìïëåêñ Ãîëüäæ³ (ðîçâèíåíèé ñëàáî),
Клітини грибів мають справжнє ядро, 67 –– öèòîïëàçìà,
ðèáîñîìè,
частіше їх декілька, є ядерце. 8 – ÿäðî ç ÿäåðöåì,
9 – ì³òîõîíäð³ÿ,
Відсутні хлоропласти та інші типи 10 – åíäîïëàçìàòè÷íà ñ³òêà (ðîçâèíåíà
пластид, гриби позбавлені хлорофілу. ñëàáî)
34
Çàïîâí³òü òàáëèöþ. Çðîáè âëàñíèé âèñíîâîê, ùî òàêå ãðèáè?
Îçíàêè ãðèá³â, ñï³ëüí³ ç ðîñëèíàìè ³ òâàðèíàìè
Îçíàêè ðîñëèí ó ãðèá³â Îçíàêè òâàðèí ó ãðèá³â
Â êë³òèíàõ ãðèá³â, íàâ³òü çåëåíèõ ñèðî¿æîê, â³äñóòí³ õëîðîïëàñòè. Ùî ìîæíà

ñêàçàòè ïðî æèâëåííÿ öèõ îðãàí³çì³â?

Ãðèáè – íèæ÷³ áåçõëîðîô³ëüí³ åóêàð³îòè, ÿê³ ñïîëó÷àþòü îçíàêè ÿê ðîñëèí (íåðóõîì³ñòü,
íåîáìåæåíèé âåðõ³âêîâèé ð³ñò, çäàòí³ñòü äî ñèíòåçó â³òàì³í³â, íàÿâí³ñòü êë³òèííî¿
ñò³íêè), òàê é òâàðèí (ãåòåðîòðîôíå æèâëåííÿ, íàÿâí³ñòü õ³òèí â êë³òèííèõ ñò³íêàõ,
çàïàñíà ðå÷îâèíà – ãë³êîãåí, óòâîðåííÿ ñå÷îâèíè).
Ã³ôè – òîíê³ íèò÷àñò³ óòâîðåííÿ.
52. ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÆÈÒÒªÄ²ßËÜÍÎÑÒ² ÃÐÈÁ²Â

– íàçèâàòè ñïîñîáè ðîçìíîæåííÿ ãðèá³â;
– íàçèâàòè îñíîâí³ ãðóïè ãðèá³â çà ¿õ ñïîñîáîì æèâëåííÿ;
– îïèñóâàòè îñîáëèâîñò³ æèâëåííÿ ãðèá³â.
Óÿâè, ÿêèé âèãëÿä ìàâ áè ë³ñ, óñÿ ïëàíåòà, ÿêáè â³äìåðë³ ðîñëèíè çáåð³ãàëèñÿ
íåçì³ííèìè äîâã³ ðîêè?
Áëîê 1. Æèâëåííÿ ãðèá³â

Із/за відсутності хлорофілу гриби не здатні до фотосинтезу, як рослини.
Як і тварини, вони потребують готових органічних речовин, тому їх нази/
вають гетеротрофами. Але живлення здійснюється шляхом розщеплення
їжі поза організмом і всмоктуванням розчинених органічних речовин всією
35
поверхнею тіла. За цю особливість їх називають осмотрофами. Отже, гриби –
це гетеротрофні осмотрофи. У грибів є різні джерела надходження пожив/
них речовин, відповідно чому їх поділяють на групи (мал. 31).
Çà äæåðåëîì îòðèìàííÿ ïîæèâíèõ ðå÷îâèí
Ñàïðîòðîôè: Ïàðàçèòè: Ñèìá³îòðîôè:

äæåðåëîì æèâëåííÿ º äæåðåëîì æèâëåííÿ º æèâóòü ó ñèìá³îç³ ç ³íøèìè
ìåðòâà îðãàí³÷íà ðå÷î- îðãàí³÷í³ ðå÷îâèíè æèâèõ îðãàí³çìàìè ³ îòðèìóþòü
âèíà ³ñòîò â³ä íèõ ïîæèâí³ ðå÷îâèíè
Ìàë. 31. Ñïîñîáè æèâëåííÿ ó ãðèá³â
Гриби1сапротрофи поселяються на рештках

відмерлих тварин і рослин (мал. 32). Клітини грибів
можуть всмоктувати тільки прості органічні речовини,
яких у навколишньому середовищі у розчиненому стані
мало і гриби розкладають складні органічні речовини до
простих (мал. 33). Вони можуть розкладати й тверді
поверхні. Для цього із тіла гриба виділяються особливі
активні білкові речовини – ферменти (мал. 33, а), які Ìàë. 32. Ãðèáè-
розкладають мертві органічні залишки (мал. 33, б), а ñàïðîòðîôè
розчинені прості органічні речовини всмоктують (мал.
33, в). Гриби мінералізують рослинні і тваринні рештки,
утворені неорганічні речовини можуть споживати як à
самі гриби, так й рослини.
Частина поглинутих поживних речовин використо/
вується мітохондрі/ями для забезпечення клітин грибів
енергією. При цьому клітина дихає – поглинає кисень і
виділяє вуглекислий газ. Решта речовин витрачається á
на ріст та підготовку клітин до поділу.
Таким чином, гриби/сапротрофи, як і бактерії,
беруть участь у створенні родючого шару ґрунту; вони –
санітари Землі, очищають її від решток живих орга/
нізмів, мінералізуючи їх. Можна сказати, що у грибів â
травлення перебігає поза організмом, як у бактерій –
сапротрофів.
Гриби1паразити для живлення використовують Ìàë. 33. Æèâëåííÿ-
живі тканини. На Землі нараховують до 10000 видів ãðèá³â
грибів, які приносять велику шкоду. Вони можуть бути факультативними і

облігатними паразитами. Оселяються на поверхні або в середині тіла рослин,
36
тварин і людини, при цьому на рослинах вони паразитують частіше, ніж на
тваринах (мал. 34). Живляться соками організма хазяїна і спричинюють
різні небезпечні хвороби. Часто вони є збудниками інфекційних захворю/
вань. Облігатні паразити не викликають загибелі свого хазяїна (ріжки
на зернових рослинах). Факультативні паразити, наприклад, трутовики,
живляться спочатку як паразити, а після загибелі дерева живуть на
мертвих останках як сапрофіти. Деякі гриби паразитують на інших
грибах, живляться комахами. Є такі, що використовують волосся, рога,
копита тварин.
Ìàë. 34.
Ãðèáè-ïàðàçèòè:
1 – áîðîøíèñòà ðîñà;
2 – ñàæêà;
3 – ÷àãà
1 2 3
Гриби1симбіотрофи живляться завдяки співжиттю з іншими організ/

мами. Гриби беруть участь в утворені двох нових симбіотичних систем:
мікоризи і лишайників (мал. 35). В лишайниках гриби поглинають воду та
мінеральні солі і постачають їх водоростями, а водорості дають грибам
органічні продукти фотосинтезу. Багато шапкових грибів пристосувались до
взаємовигідного співжиття з коренями вищих рослин, утворюючі мікоризу.
Більшість судинних рослин пов'язані з грибами кореневою системою, що дає
можливість рослинам покращити ґрунтове живлення.
1 2
Ìàë. 35.
Ñèìá³îòè÷í³
óòâîðåííÿ ãðèá³â:
1 – ì³êîðèçà;
2 – ëèøàéíèê.
Ïîì³ðêóé, ÷îìó â ñóõó ïîãîäó â ë³ñ³ íåìàº ãðèá³â, à ï³ñëÿ òåïëèõ äîù³â ¿õ áàãàòî?
Áëîê 2. Äèõàííÿ ãðèá³â

Більшість грибів – аеробні організми, вони дихають киснем. Але деякі
гриби можуть існувати в анаеробних умовах, де кисню немає. Наприклад,
дріжджі, можуть отримувати енергію за рахунок розщеплення органічних
речовин в процесі бродіння, без участі кисню.
37
Áëîê 3. Ðîçìíîæåííÿ ãðèá³â
Характерною особливістю грибів є велика різноманітність способів
розмноження, завдяки чому вони добре пристосувалися до мінливих умов
середовища. Гриби здатні розмножуватися декількома способами: статевим,
нестатевим, вегетативним.
Статеве розмноження у грибів має кілька варіантів.
Зливатися можуть окремі гамети (статеві клітини), особливі вирости,
звичайні клітини міцелію. Внаслідок такого злиття утворюється або зигота
(диплоїдна клітина) з товстою оболонкою, або вторинний міцелій.
Нестатеве розмноження здійснюється за допомогою спор. Спора – це
спеціальна клітина з одним або декількома ядрами, яка за сприятливих умов
дає початок новому організму гриба.
Вегетативне розмноження. Маса спор гине, не потрапивши в сприятливі
умови. Тому грибам приходиться «шукати» шляхи збільшення числа
потомків і розселення. І такий шлях – це вегетативне розмноження.
Найчастіше воно здійснюється: частинами міцелію, що має здатність до
регенерації: ділянка міцелію відривається від грибниці і, якщо потрапляє в
сприятливі умови, може дати початок новому міцелію; брунькуванням, при
якому клітини утворюють горбики – бруньки, які поступово збільшуються в
розмірах, а потім відокремлюютьс від материнської клітини або зберігають з
нею зв'язок, утворюючи ланцюжки клітин, як у дріжджів; хламідоспорами,
які утворюються при розпаданні гіфи на частини, вкриті товстою оболонкою;
склероціями, які являють собою масу ущільнених, переплетених між собою
гіфів, вкритих зовні твердою темною оболонкою.
Оскільки спор повинно бути дуже багато, збільшуються затрати «буді/
вельного матеріалу». Тому міцелій (грибниця) спочатку росте, живиться,
накопичує достатню кількість поживних речовин і тільки потім приступає
до утворення спор.
Â ë³ñ³ ëþäè ÷àñòî áà÷àòü, ùî ãðèáè óòâîðþþòü

êðóãè, â ÿêèõ çóñòð³÷àþòüñÿ ³ âåëèê³ ãðèáè, ³ òàê³,
ùî ò³ëüêè âèëàçÿòü ³ç çåìë³. Âñåðåäèí³ ê³ëüöÿ
òðàâà íå ðîñòå, ³ çäàºòüñÿ, ùî çåìëÿ âèòîïòàíà
(ìàë. 36). Â äàâí³ ÷àñè â³ðèëè, ùî öå ì³ñöÿ òàíö³â
â³äüîì òà ³íøî¿ íå÷èñòî¿ ñèëè. ×è çíàºø òè, ùî
òàêå â³äüîìñüê³ êðóãè? ×èì ìîæíà ïîÿñíèòè, ùî
âñåðåäèí³ éîãî íå ðîñòå òðàâà? Ìàë. 36. Â³äüîìñüêèé êðóã
38
Отже, вегетативне і нестатеве розмноження для грибів «вигідніше».
На них витрачається менш енергії, ніж на статеве, оскільки не потрібно
шукати партнера. Але потомки утворюються однаковими, що зменшує їх
життєздатність.
Гриб впродовж життя може, в залежності від умов, розмножуватись
всіма трьома способами. За сприятливих умов гриб розмножується
нестатевим способом і вегетативно. В несприятливих умовах він переходить
до статевого розмноження
Áëîê 4. Òðèâàë³ñòü æèòòÿ
За тривалістю життя гриби ділять/ Õëîï÷èê ç³ðâàâ ó ë³ñ³ ãðèá. ×è
ся на тих, які живуть кілька хвилин çàê³í÷èëîñÿ æèòòÿ öüîãî ãðèáà?
(дріжджі); кілька днів, наприклад,
цвілеві гриби; однорічні; дворічні;
багаторічні (паразити, які можуть
перетворюватися на сапрофітів).
Ïåðâèííèé ì³öåë³é – ñóêóïí³ñòü ã³ô³â, ÿêà óòâîðþºòüñÿ âíàñë³äîê ïðîðîñòàííÿ ñïîðè.
Âòîðèííèé ì³öåë³é – ðîçâèâàºòüñÿ ³ç äèïëî¿äíî¿ êë³òèíè, ÿêà óòâîðþºòüñÿ âíàñë³äîê çëèòòÿ
äâîõ ãàìåò àáî êë³òèí ì³öåë³þ, àáî îñîáëèâèõ âèðîñò³â.
53. ÂÈÙ² ÃÐÈÁÈ. ØÀÏÊÎÂ² ÃÐÈÁÈ

– íàçèâàòè îçíàêè ãðèá³â;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ñï³â³ñíóâàííÿ ãðèá³â ç ðîñëèíàìè;
– îïèñóâàòè áóäîâó ãðèáíèö³, ïëîäîâîãî ò³ëà, îñîáëèâîñò³ æèâëåííÿ øàïêîâèõ ãðèá³â;
– ïîÿñíþâàòè âçàºìîçâ'ÿçîê ãðèá³â ³ âèùèõ ðîñëèí;
Ìóõîìîð, ï³äîñè÷íèê, ëèñè÷êè, òðóòîâèêè, ð³æêè â³äíîñÿòü äî âèùèõ ãðèá³â. Çà
ÿêèìè îçíàêàìè?
Áëîê 1. Áóäîâà øàïêîâèõ ãðèá³â

Зірвані вами в лісі шапкові гриби насправді – їх плодові тіла (мал. 37). Це
тільки частина організму, яка розташована над поверхнею ґрунту. В лісовій
підстилці, в ґрунті розташований міцелій. Ці нитки – гіфи, вони ростуть
верхівкою і необмежено діляться, можуть сягати завдовжки не один метр.
39
øàïêà 1 2 3
ñïîðè
í³æêà ïëîäîâ³
ò³ëà, ùî
ðîçâèâàþòüñÿ
Ìàë. 37. Áóäîâà øàïêîâîãî ãðèáà:

1 – ïëîäîâå ò³ëî ðàçîì ç ì³öåë³ºì,
2 – âåðòèêàëüíèé ðîçð³ç ïëîäîâîãî ò³ëà,
ãðèáíèöÿ 3 – çá³ëüøåíà ÷àñòèíà øàïêè.
Міцелій (грибниця) утворює величезну поверхню, через яку всмокту/

ються необхідні органічні сполуки, мінеральні речовини, вода тощо.
Міцелій багаторічний, на 90% складається з води,
саме міцелій і формує плодові тіла (мал. 38).
Для росту грибниці потрібні певні умови:
підвищена температура (+12...+22°С), достатня
вологість, наявність у ґрунті органіки.
Çàñòåðåæåííÿ!
Çáèðàþ÷è ãðèáè, áóäü îáåðåæíèé: ïëîäîâ³ ò³ëà
çð³çàé òàê, ùîá íå óøêîäèòè ãðèáíèöþ, àäæå âîíà
çàáåçïå÷óº æèâëåííÿ – ïîãëèíàííÿ ç ´ðóíòó ïîæèâ-
íèõ ðå÷îâèí. Ìàë. 38. Ãðèáíèöÿ ï³ä
ì³êðîñêîïîì
Шапкові гриби дістали таку назву тому, що здатні утворювати плодові
тіла, які складаються з ніжки (пенька) та шапки. Плодові тіла грибів є
щільними скупченнями гіфів різноманітної форми. Зверху шапка вкрита
тоненькою шкіркою, забарвленою пігментами в яскраві кольори –
коричневий, червоний, зеленкуватий тощо. Особливості будови шапки
зумовлюють поділ шапкових грибів на трубчасті та пластинчасті (мал. 39).
ØÀÏÊÎÂ² ÃÐÈÁÈ
Òðóá÷àñò³: Ïëàñòèí÷àñò³:
ãðèáè, ó ÿêèõ íèæíÿ ÷àñòèíà ãðèáè, ó ÿêèõ øàïêà çíèçó óòâîðåíà
øàïêè í³áè ñêëàäàºòüñÿ ç ïëàñòèíêàìè, ÿê³ ðîçõîäÿòüñÿ â³ä âåð-
ù³ëüíî ðîçòàøîâàíèõ òðóáî- õ³âêè í³æêè äî êðàþ
÷îê, öåé ñïîðîíîñíèé øàð øàïêè (ïå÷åðèöÿ,
çîâí³ ìàº âèãëÿä ñèòà (á³ëèé, îïåíüêè, ìóõîìîð,
ìàñëþê, ï³äáåðåçíèê (1)) õðÿù-ìîëî÷íèê (2))
1 2
Ìàë. 39. Òèïè øàïêîâèõ ãðèá³â
40
Áëîê 2. Ïðîöåñè æèòòºä³ÿëüíîñò³ âèùèõ ãðèá³â
Живлення. Шапкові гриби є гетеротрофами. Вони поділяються на
сапротрофів (шампіньйон, опеньки) і симбіонтів (маслюк звичайний).
Гриби*сапротрофи живуть на рештках відмерлих рослин і тварин.
Велика кількість їх поселяється в ґрунті, в лісовій підстилці, купах прілої
соломи. Розкладаючи органічні рештки перетворюючи їх в мінеральні
речовини, гриби приймають активну участь в утворенні перегною. Отже,
гриби, як і бактерії, беруть участь у створенні родючого шару ґрунту, а також
вони є санітарами Землі.
Певні види шапкових грибів трапляються лише під деякими видами
дерев. Часто це відображено в їхніх назвах – підберезник, підосичник. Білий
гриб можна знайти разом із дубами, ялинами, соснами. У сосняках можна
побачити ще й лисички, маслюки, сироїжки. Чому так?
Шапкові гриби вступають у симбіоз з кореневою
системою рослини, утворюючи мікоризу, або грибо1
корінь. Мікориза утворюється у тому випадку коли
кінцеві розгалуження коренів багатьох рослин та гіфи
грибниці щільно переплітаються між собою і утворю/
ється корисне співжиття, при якому відбувається
обмін поживними речовинами (мал. 40).
Мікориза має велике значення в живленні рослин.
Мікоризні гриби поглинають з ґрунту воду та міне/
ральні речовини і передають їх рослині. Вони збіль/
шують всисну поверхню кореня рослини, завдяки
чому коренева система більшою мірою поглинає воду і
Ìàë. 40. Ì³êîðèçà
поживні речовини. Це особливо важливо для рослин,
що ростуть на ґрунтах, бідних на мінеральні речовини. Крім того, мікоризні
гриби постачають рослині гормони росту. Зелені рослини, в свою чергу,
забезпечують гриби органічними
Çàïàì'ÿòàé! Ó ïîõ³ä ïî ãðèáè âàðòî
речовинами (наприклад, глюкозою), âèðóøàòè òåïëî¿ ïîãîäè ï³ñëÿ ðÿñíèõ
утвореними під час фотосинтезу. äîù³â.
À äëÿ ÷îãî âçàãàë³ ãðèáó ïëîäîâå ò³ëî? Äëÿ ÷îãî ïîòð³áí³ âñ³ ö³ «çîíòèêè» ìóõîìîð³â
³ «êîïèòöÿ» òðóòîâèê³â?
Розмноження
Статеве розмноження у шапкових грибів проходить за допомогою
спеціальних спор.
41
Нестатевим способам вони розмножуються за допомогою різних типів
спор. У деяких грибів для продукування спор формується спеціальна
структура – плодове тіло, призначення якого – розмноження. Плодове тіло –
це гарно пристосована і налагоджена «кухня», на який «готується» нове
покоління грибів.
З пластинками або трубочками на шапці пов'язані спорангії, в яких
закладаються і дозрівають спори, які потрібно захищати від непогоди та
інших неприємностей. А коли спори дозріли, вони повинні розлетітися
якомога далі від своїх батьків. Для цього теж існують спеціальні пристосу/
вання. Таким чином, у грибів розмноження спорами може бути нестатевим
та статевим. 3
Вегетативне розмноження шапкових 2
грибів відбувається ділянками міцелію,
брунькуванням (мал. 41).
4
Ìàë. 41.
Ðîçìíîæåííÿ 5
áðóíüêóâàííÿì:
1 – ì³öåë³é;
2 – ïëàñòèíêè;
3 – øàïêà;
4 – ê³ëüöå;
5 – í³æêà 1 1
Ріст грибів може бути настільки потужний, що вони проростають навіть

скрізь асфальт.
Â ïðèðîäíèõ ³ øòó÷íèõ óìîâàõ ïëîäè ãëèâè âèðîñòàþòü îð³ºíòîâàíèìè ñòðîãî
ïåâíèì îáðàçîì – âóõîïîä³áí³ øàïêè ðîçòàøîâóþòüñÿ ïàðàëåëüíî ïîâåðõí³
´ðóíòó. ×îìó?
Á²ÎËÎÃ²×ÍÀ ÇÀÄÀ×À. Ëþäè íàâ÷èëèñÿ âèðîùóâàòè ïå÷åðèö³ íà âîä³, ãëèâè – íà â³äð³çêàõ

ñòîâáóð³â ñïèëÿíèõ ëèñòÿíèõ äåðåâ, íà ñîëîì³. ×îìó íà âîä³ àáî ñîëîì³ íå ìîæíà
âèðîùóâàòè á³ë³ ãðèáè àáî ï³äîñè÷íèêè?

Øàïêîâ³ ãðèáè – ãðèáè, ÿê³ ìàþòü ïëîäîâå ò³ëî óòâîðåíå í³æêîþ ³ øàïêîþ, òà ì³öåë³é
(ãðèáíèöþ), ÿê³ ñêëàäàþòüñÿ ç áàãàòî÷èñåëüíèõ ã³ô³â.
Ì³êîðèçà – ñèìá³îç ãðèáà ³ êîðåí³â âèùèõ ðîñëèí.
42
54. ¯ÑÒ²ÂÍ² ² ÎÒÐÓÉÍ² ÃÐÈÁÈ
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ¿ñò³âíèõ òà îòðóéíèõ ãðèá³â ñâîº¿ ì³ñöåâîñò³;
– ïîÿñíþâàòè çíà÷åííÿ øòó÷íîãî âèðîùóâàííÿ ãðèá³â; ÿê â³äð³çíèòè îòðóéí³ ãðèáè;
– ðîçï³çíàâàòè ¿ñò³âí³ òà îòðóéí³ ãðèáè ñâîº¿ ì³ñöåâîñò³.
Ìóõîìîð, ï³äîñè÷íèê, ëèñè÷êè, òðóòîâèêè, ð³æêè â³äíîñÿòü äî âèùèõ ãðèá³â. Çà
ÿêèìè îçíàêàìè?
Áëîê 1. ¯ñò³âí³ ãðèáè

Відомо понад 200 видів їстівних грибів, але люди збирають для спожи/
вання зазвичай не більше 40 (мал. 42). Їстівні гриби мають приємний смак.
Найбільшу харчову цінність мають білі гриби, печериці, підберезники,
підосичники, маслюки, лисички, опеньки. Гриби містять багато білків,
вітаміни груп B, D, A, PP, необхідні людині мікроелементи (Купрум, Цинк та
інші). З грибів готують різні страви. Їх смажать, солять, маринують, сушать.
1 2 3 4
5 6 7 Ìàë. 42. ¯ñò³âí³ ãðèáè:

1 – ëèñè÷êà;
2 – ðèæèê;
3 – çìîðøîê;
4 – ï³äîñè÷íèê;
5 – ìàñëþê;
6 – ïå÷åðèöÿ;
7 – á³ëèé ãðèá
Хоча гриби багаті на поживні речовини, проте їхня харчова цінність

порівняно незначна. Це пояснюється тим, що хітинова клітинна стінка
перешкоджає перетравленню грибів у кишечнику. Тому перед споживанням
гриби рекомендують попередньо подрібнювати. Деякі види грибів перед
споживанням потребують попередньої обробки: вимочування в сольовому
розчині, кип'ятіння з наступним видаленням відвару. Це пов'язано з тим,
що серед грибів виділяють їстівні види (білий, польський гриб, маслюк,
підберезники) та умовно1їстівні (зморшок, вовняна). Їстівні гриби, на
відміну від умовно – їстівних, не потребують попередньої обробки. Але всі
43
гриби перед кулінарною обробкою потрібно добре промити, потім двічі
прокип'ятити по 20/30 хвилин у підсоленій воді, щоразу зливаючи відвар. Це
убезпечить вас від багатьох неприємностей.
Áëîê 2. Ãðèáíèöòâî
Ïåðåä ïîñàäêîþ «äîìàøí³õ» ãðèá³â ñóáñòðàò îáðîáëÿþòü ïàðîì àáî êèï'ÿòêîì.
Ïîÿñí³ òàê³ ä³¿.
ÖÅ Ö²ÊÀÂÎ!
Ùå â äàâíüîãðåöüêèõ òåêñòàõ ãîâîðèòüñÿ ïðî ïå÷åðèö³, òðþôåë³, à äåÿê³ ãðèáè
ãðåêè âèðîùóâàëè ñàì³. Ðèìëÿíè âæå ïîä³ëÿëè ãðèáè íà ¿ñò³âí³ ³ íå¿ñò³âí³, à äåÿê³
ãðèáè ââàæàëè äåë³êàòåñàìè ³ ïîäàâàëè ò³ëüêè çíàò³.
Àëå ïî-ñïðàâæíüîìó ãðèáè áóëè «îäîìàøíåí³» íà Äàëåêîìó Ñõîä³ òà â Ï³âäåííî-
Ñõ³äí³é Àç³¿ á³ëüø í³æ 2000 ðîê³â òîìó.
Значну групу шапкових грибів складають 1
ґрунтові сапрофіти. Печериці та гнойовики, гливи,
опеньок літній живляться лише органічними речо/
винами грунту, гною або відмерлої деревини. Це дає
змогу вирощувати ці гриби штучно в теплицях.
Типовим представником цієї групи є печериця. В
природі – в садах, на луках, на лісових опушках, в
парках серед густої трави по всій території України 2
росте печериця звичайна.
В їжу ці гриби стали використовувати здавна.
Їх дуже цінували в Давньому Римі, а приблизно 300
років тому стали штучно вирощувати спочатку в
Італії, а потім у Франції. Сьогодні їх розводять в
США, Росії, Німеччині, Україні. Печериці – єдині
з грибів, які стали справжньою сільськогосподар/
2
ською культурою. Їх урожайність досягає 15 кг/м , 3
а щорічний світовий збір – близько мільйона тон.
Сьогодні в Україні створені грибні господарства,
де вирощують в основному печериці. Широко культи/
вують у нас тільки один вид – печериця двоспорова.
Для розведення печериць використовують старі
каменоломні, шахти, де круглий рік утримується
однакова температура (приблизно +15°С) і вологість
(80/90 %). Спочатку їх вирощували на гної, а потім Ìàë. 43. ¯ñò³âí³ ãðèáè, ÿê³
âèðîùóº ëþäèíà:
стали готувати спеціальну суміш із гною, соломи і 1 – øàìï³íüéîí íà ñòåëàæàõ;
мінеральних добавок. 2 – âåøåíêà íà óòðàìáîâàíèõ
ðîñëèííèõ â³äõîäàõ;
Для отримання печериць використовують 3 – "áóêåò" ôëàììóëèíè
44
міцелій, спеціально вирощений в лабораторії. З'явилися свої грибні сорти,
як у сільськогосподарських рослин. В сучасних господарствах гриби ростуть
поверхами на спеціальних стелажах, там автоматично регулюється мікро/
клімат і багато робіт механізовані (мал. 42).
Глива у природі зустрічаються на листвяних деревах, тому і в грибних
господарствах для неї готують відповідний субстрат – поліна, тирсу, лушпин/
ня від насіння або ще будь/які рослинні відходи. В лісі цей гриб росте на
стовбурах загиблих дерев. Ось чому і в «домашніх» умовах його треба посадити
на вертикальну поверхню – поліно, яке стоїть, в підвішений мішок з рослин/
ними відходами або на спресовані блоки цих відходів, що укладені як цеглини
одна на одну. Тоді на такий поверхні будуть рости плодові тіла гливи.
Áëîê 3. Îòðóéí³ ãðèáè
Варто пам'ятати, що не всі шапкові гриби
1 2
їстівні. Немало серед них отруйних грибів (мал. 44):
бліда поганка, певні види мухоморів, несправжні
опеньки, жовчний гриб. Особливо отруйною є бліда
поганка. Навіть невеликий шматочок цих грибів
може спричинити не лише тяжке отруєння, а й
смерть людини.
ÎÁÅÐÅÆÍÎ! 3 4
Ïàì'ÿòàé, ÿêùî ï³ñëÿ ñïîæèâàííÿ ãðèá³â âàì ïî÷óâà-
ºòüñÿ çëå, íåãàéíî çâåðí³òüñÿ çà äîïîìîãîþ äî ë³êàðÿ.
Ïðîòå íàâ³òü ñâîº÷àñíà ë³êàðñüêà äîïîìîãà íà çàâæäè
ãàðàíòóº îäóæàííÿ ëþäèíè, ÿêà îòðó¿ëàñÿ, íàïðèêëàä,
áë³äîþ ïîãàíêîþ. 5
ÇÀÏÀÌ'ßÒÀÉ! 6
Çáèðàéòå ëèøå ò³ âèäè ãðèáè, ÿê³ âàì äîáðå â³äîì³.
Âàæëèâî çíàòè, ÷èì ¿ñò³âí³ ãðèáè â³äð³çíÿþòüñÿ â³ä
îòðóéíèõ, ùî çîâí³ íà íèõ ñõîæ³. Ïî÷èíàòè çáèðàòè
ãðèáè êðàùå ðàçîì ³ç äîñâ³ä÷åíèìè ãðèáíèêàìè.
Однак отруїтися можна навіть добре відомими Ìàë. 44. Îòðóéí³ ãðèáè:
1 – áë³äà ïîãàíêà;
їстівними грибами, якщо вони зібрані перерос/ 2 – îïåíüîê íåñïðàâæí³é;
лими, червивими, або довго зберігалися і почали 3 – ìóõîìîð ÷åðâîíèé;
4 – ìóõîìîð ñìåðäþ÷èé;
псуватися. У них можуть міститися отруйні речо/ 5 – ñàòàíèíñüêèé ãðèá;
вини, які утворилися в наслідок обміну речовин 6 – ³íîöèáå
гриба. Тому чим старіший гриб, тим більше таких речовин може в ньому
міститися. Крім того, гриби здатні поглинати з ґрунту і накопичувати в
міцелії різні речовини, у тому числі й отруйні, якщо вони росли поблизу
дороги, звалища відходів шкідливого виробництва, сміттєвих куп.
45
ÇÀÏÀÌ'ßÒÀÉ!
1. Çáèðàòè ïîòð³áíî ëèøå ìîëîä³ ïëîäîâ³ ò³ëà, ì³öí³ ³ íå ÷åðâèâ³.
2. Íå ìîæíà çáèðàòè ãðèáè ïîáëèçó âåëèêèõ àâòîìîá³ëüíèõ äîð³ã, ïðîìèñëîâèõ
ï³äïðèºìñòâ àáî íà òåðèòîð³ÿõ, çàáðóäíåíèõ ðàä³àö³ºþ. Öå ïîâ'ÿçàíå ç òèì, ùî
ãðèáè çäàòí³ íàêîïè÷óâàòè ñîë³ âàæêèõ ìåòàë³â, ðàä³îíóêëå¿äè.
За ступенем небезпеки для людини є різні гриби.
Çàïîâí³òü òàáëèöþ ðîçïîä³ëó ãðèá³â íà ãðóïè çà ñòóïåíåì íåáåçïåêè äëÿ ëþäèíè.
Ãðèáè çà ñòóïåíåì íåáåçïåêè äëÿ ëþäèíè

Ñòóï³íü íåáåçïåêè Íàçâè ãðèá³â
Ñìåðòåëüíî
îòðóéí³
Äóæå îòðóéí³
Îòðóéí³
Óìîâíî îòðóéí³
Çàïðîïîíóéòå ìåíþ îá³äó, â ÿêîìó âñ³ áëþäà áóäóòü ò³ëüêè ãðèáíèìè.

Ãðèáè ¿ñò³âí³ – ãðèáè, ÿê³ íå ì³ñòÿòü øê³äëèâèõ ðå÷îâèí, ã³ðêîòè àáî íåïðèºìíîãî çàïàõó, ¿õ
ìîæíà âæèâàòè â ¿æó â ñâ³æîìó âèãëÿä³ àáî ïåðåðîáëÿòè áåç ñïåö³àëüíî¿ ïîïåðåäíüî¿
îáðîáêè.
Ãðèáè óìîâíî ¿ñò³âí³ – æîðñòê³ òà òâåðä³, â íèõ ì³ñòÿòüñÿ íåïðèºìí³ íà ñìàê ã³ðê³ àáî øê³ä-
ëèâ³ ðå÷îâèíè, ùî ìîæóòü âèäàëÿòèñÿ çà äîïîìîãîþ òðèâàëîãî âèìî÷óâàííÿ àáî
15-20-õâèëèííîãî â³äâàðþâàííÿ ³ âèäàëåííÿ â³äâàðó, àáî ï³ñëÿ ïîñîëó àáî êâàøåííÿ.
Ãðèáè îòðóéí³ – öå ãðèáè, ÿê³ ó ñèðîìó òà ïðèãîòîâàíîìó âèãëÿä³ âèêëèêàþòü îòðóºííÿ,
ùî ïðèçâîäèòü äî çíà÷íèõ óñêëàäíåíü ó ôóíêö³îíóâàíí³ îðãàí³çìó, ïðîòè ÿêèõ ñó÷àñíà
ìåäèöèíà ÷àñòî áåçñèëà.
46
55. Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÍ²ÑÒÜ ÂÈÙÈÕ ÃÐÈÁ²Â
– íàçèâàòè îçíàêè âèùèõ ãðèá³â; íàéïîøèðåí³ø³ âèù³ ãðèáè ñâîº¿ ì³ñöåâîñò³;
– îïèñóâàòè áóäîâó ãðèáíèö³, ïëîäîâîãî ò³ëà, îñîáëèâîñò³ æèâëåííÿ âèùèõ ãðèá³â;
– ïîÿñíþâàòè âçàºìîçâ'ÿçîê âèùèõ ãðèá³â ³ âèùèõ ðîñëèí.
Â ò³ñòî äëÿ âèï³÷êè õë³áà îáîâ'ÿçêîâî äîäàþòü íåâåëèêó ê³ëüê³ñòü õàð÷îâèõ äð³æäæ³â.
Äëÿ ÷îãî öå ðîáëÿòü?
Áëîê 1. Âèù³ ãðèáè. Êëàñ Ñóì÷àñò³ ãðèáè (Àñêîì³öåòè)

Клас Сумчасті гриби – найкрупніший клас вищих грибів, який об'єднує
більше 30000 видів вищих грибів. Характерною ознакою є утворення при
статевому розмноженні спеціальних сумок – асков, в яких дозрівають
аскоспори (мал. 45). Сюди відносяться і одноклітинні дріжджі, і види з
плодовими тілами різної форми і розмірів (зморшок, сморж, трюфель), від
мікроскопічних до крупних (10/20 см). 1 2
Дріжджі. Це найбільш розповсюджена і дуже
важлива група примітивних аскоміцетів. В природі
вони живуть всюди де є розчинні вуглеводи: в нектарі
квітів, в ґрунті. Особливо часто дріжджі зустріча/
ються на цукристих поверхнях плодів, наприклад, на Ìàë. 45. Äð³æäæ³: 1 – êë³òèíà;
винограді вони утворюють цукристий наліт. 2 – ñóìêà ³ç ñïîðàìè
Дріжджі утворюють особливу групу грибів, тому що вони одноклітинні
сапрофітні організми, які не мають гіфів. Їх розміри від 3 до 7 мкм, усі вони
мають овальні або видовжені клітини. Дріжджі ростуть і розмножуються
надзвичайно швидко, викликаючи зміни в навколишньому середовищі.
Деякі дріжджі мають важливе господарське значення, наприклад,
пекарські. Пекарські дріжджі існують тільки в культурі і в дикому стані
не зустрічаються. Цей вид представлений 7 1 2
сотнями рас: винними, хлібопекарськими, 3
пивними та спиртовими. 8
4
За своєю внутрішньою будовою клітини
дріжджів не відрізняються від звичайних 9 5
еукаріотів (мал. 46).

10
Ìàë. 46. Ñõåìà áóäîâè êë³òèíè äð³æäæ³â:
1 – êë³òèííà ñò³íêà, 2 – öèòîïëàçìà, 3 – öèòîïëàçìàòè÷íà
ìåìáðàíà, 4 – ì³òîõîíäð³ÿ, 5 – âàêóîëÿ, 6 – ãë³êîãåíîâ³
ãðàíóëè, 7 – êîìïëåêñ Ãîëüäæ³, 8 – â³ëüí³ ðèáîñîìè, 9 – ãðàíó- 11
ëÿðíà åíäîïëàçìàòè÷íà ñ³òêà, 10 – ÿäðî, 11 – ÿäåðíà îáîëîíêà,
12 – ÿäåðöå 12
6
47
²ÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÄÎÂ²ÄÊÀ
Â 1680 ðîö³ À. Ëåâåíãóê âïåðøå îïèñàâ äð³æäæ³. Àëå ïðîéøëî ìàéæå 200 ðîê³â,
êîëè Ë. Ïàñòåð â³äêðèâ ïðè÷èííèé çâ'ÿçîê ì³æ äð³æäæàìè òà ïðîöåñàìè áðîä³ííÿ.
Необхідну для життєдіяльності енергію дріжджі отримують за раху/
нок спиртового бродіння – анаеробного ферментативного розщеплення
вуглеводів. Дріжджі розкладають цукор з виділенням вуглекислого газу та
утворенням етилового спирту.
С6Н12О6 ® 2С2Н5ОН + 2СО2 + ЕНЕРГІЯ (120 кДж)
Цей процес був причиною широкого практичного застосування їх з
давніх давен: виготовлення алкогольних напоїв із соків, ягід і зерна злаків
йде коренями в доісторичні часи. При виготовленні вин випаровується
вуглекислий газ, а спирт залишається у фруктовому розчині.
ÖÅ Ö²ÊÀÂÎ!
Âèêîðèñòàííÿ äð³æäæ³â ïî÷àëîñÿ â ñòàðîäàâí³ ÷àñè. Àðõåîëîã³÷í³ ðàñêîïêè â ªãèïò³
òà Äâîð³÷÷³ âèÿâèëè çàëèøêè õë³áîïåêàðåíü òà ïèâîâàðåíü, ÿê³ äîáðå çáåðåãëèñÿ.
Âîíè áóëè ïîáóäîâàí³ çà 6000 ðîê³â äî í.å. À ïåðøèìè âèíîðîáàìè áóëè àññèð³éö³,
ÿê³ íàâ÷èëèñÿ âèãîòîâëþâàòè ö³ íàïî¿ ùå çà 3500 ðîê³â äî í.å.
Розмножуються дріжджі в основному брунькуванням. На клітині
утворюється опуклість і ядро ділиться на два. Одне з них залишається в
материнській клітині, а інше пере/
ходить у бруньку, після чого остан/
ня відділяється від материнської
клітини перегородкою (мал. 47).
Часто внаслідок брунькування
клітини не розходяться і утворю/
ється колонія, яка називається
псевдоміцелій. 1 2
У багатьох видів відомий і Ìàë. 47. Êë³òèíè äð³æäæ³â: 1 – óòâîðåííÿ êîëîí³¿;
2 – áðóíüêóâàííÿ ï³ä åëåêòðîííèì ì³êðîñêîïîì
статевий процес.
Існування «культурних» видів дріжджів тісно пов'язане з історією
2
бродильного виробництва. Характерною ознакою
цих дріжджів є їхня здатність до активного
зброджування цукрів з утворенням спирту і СО2. До
3 них належать хлібопекарські, кормові, пивні і
1 винні дріжджі (мал. 48). Сьогодні існує понад 200
видів “культурних” дріжджів.
4
Хлібопечення. При виготовленні тіста з
Ìàë. 48. "Êóëüòóðí³" äð³æäæ³: пшеничної муки застосовують хлібопекарські
1 – õë³áîïåêàðñüê³; 2 – êîðìîâ³;
3 – ïèâí³; 4 – ñïèðòîâ³ пресовані, сухі або рідкі дріжджі. Останні
48
виготовляють безпосередньо на хлібозаводах. Дріжджі, зброджуючи цукор,
виділяють вуглекислий газ, який піднімає тісто, і хліб виходить високий і
пухкий. Спирт при цьому випаровується. Хліб, вироблений на рідких
дріжджах, має приємніший смак і аромат, аніж випечений з використанням
пресованих або сухих дріжджів.
Для виготовлення чорного (найчастіше житнього) хліба використо/
вують закваску з тіста, яке містить дріжджі та молочнокислі бактерії.
Кислуватий смак хліба зумовлений молочнокислим бродінням, а спиртове
бродіння спричинює утворення пористості в хлібі. Для розведення житніх
заквасок використовують чисті культури дріжджів і молочнокислих
бактерій. Це дає змогу скорочувати строки бродіння тіста на хлебозаводах.
Виробництво дріжджів. Дріжджі використовують і безпосередньо як
харчовий і кормовий продукт, бо вони багаті на білки, жири, вітаміни.
Наприклад, кормові дріжджі широко використовуються як білковий корм
для тварин, а також для дріжджування кормів. Щорічне світове виробництво
тільки хлібопекарських дріжджів становить близько 1 мільйона тонн.
Дріжджі широко використовуються людиною. З деяких видів дріжджів
отримують лікарські препарати, вітаміни групи В, D2, які використовують
для лікування авітамінозів та інших захворювань.
ÖÅ Ö²ÊÀÂÎ!
Äð³æäæ³ ìîæóòü æèòè â ñîëîäêîìó íàñòî¿ ÷àþ. ×àéíèé ãðèá ïðèéøîâ äî íàñ ³ç
²íäîíåç³¿ ³ ÿâëÿº ñîáîþ ñèìá³îç äð³æäæ³â ç óêñóñíîêèñëèìè áàêòåð³ÿìè. Çàâäÿêè
áàêòåð³ÿì òà ãðèáàì, íàï³é ìàº ïðèºìíèé ãàçîâàíèé êèñëî-ñîëîäêèé ïðèñìàê.
Íàñò³é ãðèáà çíèæóº àðòåð³àëüíèé òèñê ³ ð³âåíü õîëåñòåðèíó â êðîâ³, ðåãóëþº
ä³ÿëüí³ñòü òðàâíîãî êàíàëó, ìàº ïðîòèçàïàëüí³, àíòèá³îòè÷í³ òà çíåáîëþâàëüí³
âëàñòèâîñò³. Äðóã³é â³äîìèé íàï³é, âèãîòîâëåíèé çà ó÷àñòþ äð³æäæ³â, – öå êåô³ð.
Àëå â öüîìó âèïàäêó ¿ì äîïîìàãàþòü ìîëî÷íîêèñë³ áàêòåð³¿. ×àéíèé ãðèá òà
êåô³ðíà çàêâàñêà – öå äâà ïðèêëàäè ñèìá³îçó ãðèá³â ç ð³çíèìè áàêòåð³ÿìè.
Крім «домашніх» дріжджів, існують ще й «дикі». Наприклад дріжджі
де Барі живуть в морський воді, розсолах і солонині. Саме вони утворюють
сухий білий наліт на копчених ковбасах або сирі, вони ж утворюють білу
плівку на поверхні розсолу в банці з огірками.
Є шкідливі для людини дріжджі – Ùî â³äáóâàºòüñÿ ç ëþäè-
íîþ ïðè ïåðåäîçóâàíí³
кандида, які викликають дуже важки
àíòèá³îòèê³â?
грибкові захворювання – кандидози .
Кандиди є факультативними паразитами. Якщо в кишечнику людини існує
нешкідлива кишкова мікрофлора – це нормально. Проте, якщо природний
баланс між мікроорганізмами, які мешкають на поверхні тіла людини або в
середині нього, порушується (наприклад, внаслідок використання
антибіотиків), ріст дріжджів може вийти з/під контролю і тоді вони стають
49
патогенними. Кандида оселяється на тонких шкірних покривах слизових
оболонок і вражає внутрішні органи. Оскільки цей гриб розмножується у
вологому середовищі, він може вражати, наприклад, ротову порожнину
(стоматит). Лікування – протигриб/
Ó ðîêè Äðóãî¿ ñâ³òîâî¿ â³éíè çàâäÿêè
ковими препаратами. â÷åíèì-ìåäèêàì ç’ÿâèëèñÿ ë³êè –
Пеніцил. Ще одним представ/ ïåí³öèë³í. Çà éîãî äîïîìîãîþ
ником Сумчастих грибів є пеніцил – áóëî âðÿòîâàíî áàãàòî ðàíåíèõ ³ õâîðèõ ³ç
поширений серед сапротрофів гриб. çàïàëåííÿì ëåãåíü. ßêå â³äíîøåííÿ ö³ ë³êè
Пеніцил належить до цвілевих ìàþòü äî ãðèá³â?
грибів, утворює жовту, зелену або блакитну цвіль. Поселяючись на різних
продуктах харчування, на овочах, фруктах, псує їх. Ґрунтові види пеніцилу
розкладають рослинні і тваринні рештки.
Міцелій пеніцила поділений пертинками,
клітини багатоядерні. Розмножується він
конідіями. Його конідієносці з конідіями мають
вигляд китиць (мал. 49, А). À Á
Ìàë. 49. Íåñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ ó ñóì÷àñòèõ ãðèá³â:

À – ì³öåë³é ïåí³öèëà ç êîí³ä³ÿìè ó âèãëÿä³ êèòèö³; Á – ó àñïåð-
ãèëà ëàíöþæêè êîí³ä³é ðîçõîäÿòüñÿ ðàä³àëüíî
При нестачі поживного середовища переходить до статевого розмножен/

ня. В особливих сумках – асках формуються спори. Потім аски розбухають
і лопаються. Спори з силою викидаються і можуть у деяких видів відлітати
на відстань 30 м. Сумки формуються як на поверхні міцелію, так і в середині
спеціальних плодових тіл.
Â íàðîäí³é ìåäèöèí³ áàãàòüîõ êðà¿í çäàâíà âèêîðèñòîâóâàëè äëÿ çàãîºííÿ ðàí öâ³ëåâ³
ãðèáè. Àëå ò³ëüêè â 1928 ðîö³ àíãë³éñüêèé ì³êðîá³îëîã Îëåêñàíäð Ôëåì³íã âèÿâèâ,
ùî çåëåíà öâ³ëü Penicillum âèä³ëÿº àíòèá³îòèê ïåí³öèë³í, ÿêèé çíèùóº áàêòåð³¿. Öåé
àíòèá³îòèê ïî÷àëè çàñòîñîâóâàòè ïðè ë³êóâàíí³ áàãàòüîõ õâîðîá. Ó öåé ÷àñ â³äîìî
á³ëüø í³æ 4000 ð³çíèõ àíòèá³îòèê³â, àëå âèêîðèñòîâóþòüñÿ äëÿ ë³êóâàííÿ õâîðîá
ëþäèíè, òâàðèí òà ðîñëèí á³ëÿ 60.
У роки Другої світової війни з пеніцилу стали одержувати в великої кіль/
кості антибіотик – пеніцилін, який використовувався для лікування запалень
легень, газової гангрени та інших хвороб. Один грам пеніциліну припиняє дію
тисячі мільярдів хвороботворних бактерій. Деякі види пеніцилу використо/
вують для виготовлення твердих сирів «Рокфор». У судовій медицині
використовують пеніцилін для виявлення миш'яку: на найменшу кількість
миш'яку пеніцил реагує виділенням речовини з різким запахом часнику.
Аспергил. Дуже розгалужений і багатоклітинний міцелій в іншого цвіле/
вого гриба аспергила (мал. 49, Б). Конідієспори на конідієносцях розташову/
50
ються ланцюжком. Аспергилові гриби дуже рідко утворюють плодові тіла.
Ріжки. Паразитичний гриб, уражає дикорослі і культурні злаки. Це один
із самих поширених грибів. Його ареал охоплює величезні простори Євразії,
Американський континент, Австралію і Нову Зеландію. Розвиваючись на
культурних злаках, цей паразит знижує врожай ненабагато – заражаються
не більше 1% рослин. Небезпека – в високій токсичності цих грибів.
Зараження спорами відбувається під час цвітіння. На приймочку
маточки потрапляє аскоспора, яка прорастає в міцелій. Міцелій проходить
до зав'язі маточки, і там утворюються конідієспори. Гіфи міцелію виділяють
солодку рідину, яка приваблює комах. Спори прилипають до тіла, комахи
розносять їх, і таким чином масово поширюється цей гриб. До кінця літа на
місці зав'язі формуються особливі чорно/фіолетові утворення з щільно
переплетених гіфів – склероції
À Â Ä
гриба (ріжки) (мал. 50). Так гриб
зимує. Навесні склероції пророста/
ють з утворенням аскоспор – цикл
розвитку ріжків повторюється. Á Ã
Ìàë. 50. Ð³æêè:

À – êîëîñ æèòà ç³ çð³ëèìè ð³æêàìè;
Á – ñêëåðîö³é ãðèáà;
Â – ïîâçäîâæí³é ðîçð³ç ãîëîâêè ç ñóìêàìè;
Ã – ïëîäîâå ò³ëî ç ñóìêàìè;
Ä – ñóìêà ç³ ñïîðàìè
Збирають ріжки вручну під час жнив. Склероції містять дуже отруйні
алкалоїди і зберігають отруйність протягом двох років. Отруїтися можна,
вживаючи борошно, заражене розмеленими ріжками. Алкалоїди виклика/
ють у людини галюцинації, сильний біль у шлунку, судоми і смерть.
Â ñåðåäí³ â³êà îòðóºííÿ íîñèëè ìàñîâèé õàðàêòåð. Â 994 ðîö³ ó Ôðàíö³¿ öåé ãðèá ñòàâ
ïðè÷èíîþ ñìåðò³ á³ëüø í³æ 40000 ÷îëîâ³ê. Îòðóºííÿ â ñòàíàõ Çàõ³äíî¿ ªâðîïè áóëè
íàñò³ëüêè ÷àñòèìè, ùî â 1095 ðîö³ ðèìñüêèé ïàïà Óðáàí ²² óòâîðèâ îðäåí Ñâÿòîãî
Àíòîí³ÿ, çàäà÷åþ ÿêîãî áóëî ë³êóâàííÿ ëþäåé, ÿê³ ïîñòðàæäàëè â³ä îòðóºííÿ.
Монілія. Плодова (моніліальна) гниль пошкоджує яблуневі сади, робить
непридатним врожай інших культур, не здатних боротися з нею – груш,
слив тощо. Шкідливий грибок мoнілія, поселяється на плодових деревах,
дав наукову назву захворювання – моніліоз. Виникає хвороба, як наслідок
проникнення інфекції через механічні пошкодження частин дерева.
Тріщини в шкірці плодів, відшарування на корі, побиті градом гілки і листя,
пошкоджені комахами яблука служать об'єктами для заселення грибком.
Зараження спорами відбувається від дотику хворих і здорових дерев, при
перенесенні спор комахами, вітром.
51
Міцелій гриба розростається на плодах, їхній м'якуш стає рихлим, на
поверхні утворюються плями світло/коричневого забарвлення. На цих
плямах концентричними кола/
1 2
ми розміщуються подушечки
конідієносців. Зимує гриб на
плодах, що залишилися на
зиму на деревах або на ґрунті,
вони стають чорними та блиску/
чими. Навесні розвиток монілії
Ìàë. 51. Ïëîäîâà ãíèëü ìîí³ë³ÿ:
1 – ìàëþíîê: ì³öåë³é ³ êîí³ä³¿ ãðèáà; 2 – ìîí³ë³îç – поновлюється (мал. 51).
ÿáëóêî, óðàæåíå ïëîäîâîþ (ìîí³ë³àëüíîþ) ãíèëëþ
До класу аскоміцетів відносяться такі їстівні
гриби, як строчок звичайний, зморшок їстівний і
трюфель їстівний (мал. 52).
Плодові тіла зморшків з'являються навесні на 1 2
узліссях та узбіччях, часто зморшки ростуть на
згарищах. Мають вигляд ніжки і конічної шапки
бурого кольору, на поверхні якої є багато заглибин.
У цих заглибинах розміщені сумки, в яких дозріва/
ють аскоспори.
Строчки мешкають переважно в соснових 3
лісах. Їх вважають умовно їстівними грибами, Ìàë. 52. 1 – çìîðøîê ¿ñò³âíèé;
оскільки вони містять сильний токсин, який не 2 – ñòðî÷îê çâè÷àéíèé; 3 – òðþ-
ôåëü ¿ñò³âíèé
руйнується навіть після довгого кип'ятіння. Вміст
токсину залежить від місця існування. Ось чому при вживанні строчків іноді
трапляються випадки отруєння, і навіть із смертельним кінцем.
Трюфелі складають значну групу, до 100 видів. Це їстівні цінні гриби,
які утворюють підземні плодові тіла розміром від грецького горіху до великої
картоплини, деякі досягають маси до 1 кг. Їх плодові тіла фіолетового, білого
кольору, замкнуті. Вони утворюють мікоризу з рослинами. Міцелій дає від
3 до 7 плодових тіл, які мають приємний
запах і смак. Для їх пошуку вже в ХV
віці в Італії використовували собак. У
Франції залучали спеціально дресиро/
ваних свиней, які здатні вловити запах
підземних грибів на відстані 20 м, а в
Росії – дресированих ведмедів. Зараз у
Франції та Італії розробляється техно/
логія штучного розведення трюфелів на
спеціальних плантаціях, у теплицях. Ìàë. 53. Â ïîøóêàõ òðþôåë³â
52
Áëîê 2. Âèù³ ãðèáè. Êëàñ Áàç³ä³îì³öåòè
Провідний клас, до якого входить переважна більшість представників
грибів. Головна ознака – наявність плодових тіл (саме їх у побуті зазвичай
називають грибами). До цього класу відносяться шапкові гриби – їстівні та
отруйні, трутовики, сажкові, іржасті, дереворуйнуючи гриби тощо.
Гриби!паразити. На деревах у лісі нерідко розвиваються гриби/
трутовики (мал. 54). Трутовики – руйнівники деревини. Вони містять
ферменти, які руйнують целюлозу деревини, якою і живляться гриби.
Ìàë. 54. Ãðèáè-òðóòîâèêè íà äåðåâàõ
Зараження рослин відбувається через пошкоджені ділянки стовбура.

Якщо в рани на стовбурі дерева попадають базідіоспори трутовика, то вони
проростають і утворюють міцелій. Міцелій гриба розростається всередині
дерева, гіфи поступово просякають весь стовбур від коренів до верхівки,
поширюються між клітинами. Гіфи галузяться і для проникнення в клітини
рослини/хазяїна утворюють спеціальні вирости з розширенням на кінці. За
допомогою такого розширення паразит висмоктує поживні речовини з
клітини хазяїна.
На поверхні стовбура утворюється велике тверде плодове тіло
копитоподібної форми, яке прикріпляється до стовбура боком. Трутовики –
багаторічні гриби. Щороку на плодовому тілі знизу наростає новий
спороносний шар. На поперечному зрубі плодового тіла видно шари,
кількість яких відповідає його віку. Відомі трутовики, вік яких сягав 80
років. В плодових тілах дозрівають базідіоспори, які розносяться по лісу і
заражають нові дерева. Коли заражене дерево гине, гриб переходить до
сапротрофного живлення. Так він продовжує руйнувати рештки деревини.
Â ë³ñ³ íà ñòîâáóðàõ äåðåâ ÷àñòî çóñòð³÷àþòüñÿ êîïèòîïîä³áí³ ãðèáè-ïàðàçèòè –
òðóòîâèêè. Àëå íå âñ³ ïîðÿä ðîçòàøîâàí³ äåðåâà óðàæåí³ öèì ãðèáîì. Íà òâîþ
äóìêó, ÷îìó òàê â³äáóâàºòüñÿ?
Сажкові гриби. Їх нараховують близько 1000 видів. Сажки вражають
різні органи рослин, але частіше квітки і насіння. Деякі види паразитують на
листках, стеблах і навіть коренях. Назва пішла від того, що хворі рослини
мають вигляд обгорілих або обсипаних сажею. В уражених сажкою органах
53
утворюються велика кількість найдрібніших спор
чорного кольору, які роблять органи схожими на
обвуглені. Міцелій грибів міститься у міжклітин/
никах рослини/хазяїна. Зараження відбувається
трьома способами: 1) в ґрунті під час проростання
зернівки (просо, пшениця); 2) в період цвітіння злаків
сажкова спора потрапляє на приймочку маточки і
проростає до зав'язі (пшениця, ячмінь); 3) спори 1 2
уражають молоді надземні частини рослин, при
цьому міцелій локалізується у місті ураження і Ìàë. 55. Ñàæêîâ³ ãðèáè:
1 – ñàæêà ïøåíèö³;
спричинює пухлини, нарости (кукурудза) (мал. 55). 2 – ñàæêà êóêóðóäçè
Іржасті гриби. Гриб паразитує на папоротеподібних і насінних росли/

нах: кормових чи дикоростучих злаках, багатьох хлібних – пшениця, жито,
ячмінь – та барбарисі, спричинюючи іржу рослин. Зустрічається повсюди,
найбільш шкодочинний у західних облас/
тях. Викликає ураження будь/якого органу
рослини: листків, стебла, остюків і колос/
кових лусок, де спочатку утворюються
іржасто/бурі порошисті плями – звідки і
назва хвороби (мал. 56).
Поширені в усіх частинах світу, крім
Антарктиди. Їх нараховується до 5000
видів, з яких в Україні – близько 470.
Ìàë. 56. Ñòåáëîâà ³ðæà Це паразит, який знижує продуктивність
рослин/хазяїв. Для запобігання масового ураження посівів злаків лінійною
іржею необхідно вилучати одного з хазяїв (наприклад, барбарис) із лісосмуг
між сільськогосподарськими угіддями та поблизу них, а також виводити
стійкі до цього захворювання сорти зернових культур злаків. Збитки від
іржастих грибів складають до 1,5 млрд доларів на рік.
Êð³ì ãðèá³â-ïàðàçèò³â ðîñëèí, â ïðèðîä³ ³ñíóþòü ³ ãðèáè-ïàðàçèòè òâàðèí òà ëþäèíè.

×èì öå ìîæíà ïîÿñíèòè?
Дереворуйнуючі гриби (ксилотрофи) належать до групи грибів, що роз/

виваються на деревині й беруть участь у її розкладанні (мал. 56). Вони є
сапротрофними організмами, які живляться відмерлою деревиною, що стає
для них джерелом поживних речовин. Згодом стовбури і гілки повністю
54
трухлявіють, розсипаються і по/
трапляють на ґрунт. Розкладені
органічні рештки стають джерелом
живлення для шапкових, дощовико/
вих, веселкових грибів – ґрунтових
сапротрофів.
Дереворуйнуючі гриби відігра/ 1 2
ють важливу роль в лісових еко/
системах, здійснюючи мінералізацію
деревини, сприяючи формуванню
лісових ґрунтів.
Ìàë. 57. Äåðåâîðóéíóþ÷³ ãðèáè: 1 – âóõî

²óäè; 2 – àóðèêóëÿð³ÿ çâèâèñòà; 3 – ãðèá-
ëîêøèíà; 4 – êëàâóë³íà ãðåá³í÷àñòà 3 4

Òðóòîâèêè – ãðèáè, ÿê³ íå ìàþòü ÷³òêîãî ïîä³ëó íà í³æêó ³ øàïêó; ì³öåë³é ïîøèðþºòüñÿ â
ñòîâáóð³ äåðåâ ïî ïðîâ³äí³é ñèñòåì³ ðîñëèíè; ðîçêëàäàº äåðåâèíó ³ ñïðè÷èíÿº ¿¿ ñóõó
ãíèëü.
56. ÍÈÆ×² ÃÐÈÁÈ

– íàçèâàòè îçíàêè íèæ÷èõ ãðèá³â;
– îïèñóâàòè ðåçóëüòàòè ñïîñòåðåæåíü öâ³ëåâèõ ãðèá³â çà äîïîìîãîþ îïòè÷íîãî ì³êðî-
ñêîïà;
– ïîð³âíþâàòè öâ³ëåâ³ òà øàïêîâ³ ãðèáè;
– ïîÿñíþâàòè ðîëü íèæ÷èõ ãðèá³â â åêîñèñòåìàõ; íåãàòèâí³ íàñë³äêè âæèâàííÿ â ¿æó
ïðîäóêò³â, ùî âðàæåí³ öâ³ëåâèìè ãðèáàìè;
– çàñòîñîâóâàòè çíàííÿ äëÿ çáåð³ãàííÿ ïðîäóêò³â õàð÷óâàííÿ; äëÿ ïðîô³ëàêòèêè çàõâî-
ðþâàíü, ùî ñïðè÷èíÿþòüñÿ ãðèáàìè.
Â ê³íö³ ë³òà ó òîìàò³â ³ êàðòîïë³ ÷àñòî áóð³þòü ³ çàñèõàþòü ëèñòÿ, øâèäêî â'ÿíóòü
ñòåáëà. ßê ìîæíà ïîÿñíèòè ìàñîâå óðàæåííÿ òîìàò³â ³ êàðòîïë³ â ïåðåäîñ³íí³é ÷àñ?
Áëîê 1. Íèæ÷³ ãðèáè. Êëàñ Îîì³öåòè

Клас Ооміцети включає 300 видів нижчих грибів, які мають неклітин/
ний міцелій з великою кількістю ядер. Стінки гіф складаються з целюлози.
Частіше мешкають у воді, вони можуть плавати не тільки в річці або калюжі,
із/за невеликих розмірів їм часто достатньо окремих крапель. Спори цих
55
грибів мають джгутики і чудово плавають. Це один із способів розповсюд/
ження спор.
Розмноження. Для нижчих грибів характерні різноманітні пристосу/
вання до розмноження, завдяки чому вони виживають в мінливих умовах
середовища. Вони здатні розмножуватися вегетативним, нестатевим,
статевим способами. Після проростання зиготи формується коротка гіфа,
на кінці якій утворюється спорангій. В ньому в результаті мітотичних
поділів утворюються статеві спори. Нестатеве розмноження за допомогою
зооспор з двома джгутиками.
Характерними представниками класу ооміцетів є гриби/паразити
фітофтора, сапролегія.
Фітофтора в перекладі означає “пожирач
рослин інфекційний”. Паразитує на багатьох рос/
линах, особливо на рослинах родини пасльонові, а
саме на плодах томатів, бульбах, листках і столонах 1
картоплі. Викликає хворобу “картопляна гниль”
(мал. 58).
Потрапляє фітофтора на листя своїх хазяїв 2
зазвичай з краплями дощу. У неї є зооспори з джгу/
тиками, для яких крапля дощу – це справжнє озеро. 3
В дощову погоду грибу дуже добре. Якщо стоїть
суха погода, гриб використовує «запасний варіант»
розвитку – цілий спорангій може прорости гіфой,
для якої не потрібні озера/краплі. Тобто, замість Ìàë. 58.
Óðàæåííÿ ô³òîôòîðîþ:
багатьох спор зооспорангій якби перетвориться в 1 – ïîì³äîð³â;
одну гігантську спору. 2 – ëèñòê³â êàðòîïë³;
3 – áóëüáè êàðòîïë³
Öåé ãðèá îêàçàâ òðàã³÷íèé âïëèâ íà äîëþ ö³ëî¿ íàö³¿. Â 1845-1846 ð. ô³òîôòîðà
ïî÷àëà ïîøèðþâàòèñü â Ï³âí³÷íî-Ñõ³äí³é ªâðîï³ òà îñîáëèâî â ²ðëàíä³¿. Çàãèáåëü
íàñàäæåíü êàðòîïë³ ñòàëà ïðè÷èíîþ ãîëîäó òà ñìåðò³ áàãàòüîõ ëþäåé. Çàãèíóëî
á³ëüø ì³ëüéîíà ÷îëîâ³ê. Á³ëÿ äâîõ ì³ëüéîí³â ³ðëàíäö³â âèìóøåí³ áóëè ïîêèíóòè
ðîäèíó ³ åì³ãðóâàòè â Àíãë³þ ³ ÑØÀ. Íàñåëåííÿ êðà¿íè çìåíøèëîñü ìàéæå âäâ³÷³.
Міцелій фітофтори перезимовує в заражених бульбах, в ґрунті. Навесні
починає рости в тканинах хазяїна, розповсюджуючись по рослині. Міцелій
розвивається в міжклітинниках листків, а в клітини м'якоті листка про/
никають лише присоски, які висмоктують із рослини органічні речовини,
спричиняючи їх відмирання. На листках з'являються плями з характерним
бурим нальотом по краях. Це пучки гіф, які виходять назовні крізь продихи
листя. Вони починають галузитись, утворюючи спарангіоносци, на верхів/
ках яких утворюються зооспорангії. В зооспорангіях дозрівають зооспори.
56
Потрапляючи в ґрунт, вони проростають в гіфи і викликають зараження
бульб, а, потрапляючи на листки рослини, вони проникають через продихи
в листки, де і розвивається новий міцелій. Фітофтора викликає утворення
темних плям на листках, які в сиру погоду чорніють і загнивають. У хворої
рослини листя поступово засихають і відмирають.
Селекціонери вивели нові сорти рослин, стійких до ураження фітофто/
рою, розроблені хімічні методи боротьби.
Â êàñòðóë³ ï³ä êðèøêîþ îñòàëàñÿ âàðåíà êàðòîïëÿ, ïðî ÿêó çàáóëè. Êîëè ÷åðåç
ê³ëüêà äí³â â³äêðèëè êðèøêó, òî ïîáà÷èëè ïóõíàñòó «âàòó» – á³ëó öâ³ëü. Ïîäóìàé,
ÿê ìîæíà ïîÿñíèòè ¿¿ óòâîðåííÿ?
Áëîê 3. Íèæ÷³ ãðèáè. Êëàñ Çèãîì³öåòè

До класу зараховують близько 400 видів нижчих грибів. Серед них є
сапрофіти і паразити. До сапрофітів відносяться різні види мукору, які
поселяються на рештках відмерлих тварин і рослин, поширені в ґрунті, на
цукристих субстратах. Мукоральні гриби виділяють ферменти, які роз/
кладають їх і збагачують ґрунт гумусом. Таким чином, гриби, як і бактерії,
беруть участь у створенні родючого шару ґрунту. Вони, як і бактерії/
редуценти, є санітарами Землі – очищають її від решток живих організмів.
Найвідоміший представник сапрофітних
зигоміцетів – мукор. Він поселяється і утворює
білу цвіль на багатьох харчових продуктах,
овочах, гної та інших органічних субстратах.
Усі неодноразово його бачили на заплісняві/
лому хлібі. Може він поселятися і на книжках,
руйнуючи папір (мал. 59). Мукорові гриби –
аероби, але деякі можуть розвиватись і в анаеробних умовах. Ìàë. 59. Ìóêîð
Міцелій мукору дуже розгалужений, несептований, з великою кількістю

ядер. Нестатеве розмноження здійснюється за допомогою спорангіоспор. На
міцелії виростають високі ніжки з кулястими спорангіями з дуже дрібними
спорами темного кольору. Дозріваючи, спори висипаються, розносяться
потоком повітря й осідають разом з пилом на різних предметах. Потрапляючи
в сприятливі умови, спори проростають і утворюють нову цвіль. За форму
спорангіїв мукор називають головчастою цвіллю. Статевий процес спостеріга/
ється дуже рідко.
Ì³êîçè – çàõâîðþâàííÿ ëþäèíè, ÿê³ âèêëèêàþòü ïàðàçèòè÷í³ ãðèáè.
57
57. ÅÊÎËÎÃ²×Í² ÃÐÓÏÈ. ÇÍÀ×ÅÍÍß ÃÐÈÁ²Â
– íàçèâàòè îñíîâí³ åêîëîã³÷í³ ãðóïè ãðèá³â;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè âèêîðèñòàííÿ ãðèá³â ëþäèíîþ;
– ðîçï³çíàâàòè îñíîâí³ åêîëîã³÷í³ ãðóïè ãðèá³â;
– âì³òè âèçíà÷àòè, äî ÿêî¿ ãðóïè íàëåæèòü ãðèá çà îçíàêàìè áóäîâè ò³ëà.
ßê³ ÷èííèêè íåæèâî¿ ïðèðîäè ìàþòü íàéá³ëüøå çíà÷åííÿ äëÿ ãðèá³â?
Áëîê 1. Åêîëîã³÷í³ ãðóïè ãðèá³â

Серед грибів можна виділити кілька екологічних груп.
1. Ґрунтові гриби. У ґрунті розповсюджені окремі види аскоміцетів,
базидіоміцетів та інших класів грибів. Усі ґрунтові гриби, окрім паразитую/
чих, є сапротрофами. Вони відіграють у природі досить позитивну роль:
приймають участь у мінералізації органічних решток мертвих організмів у
групі редуцентів разом з бактеріями; беруть активну участь в утворенні
гумусу – родючого слою ґрунту, а також в кругообігі речовин та енергії.
Деякі види ґрунтових базидіоміцетів є мікоризоутворювачами. Серед
різноманітної флори ґрунту трапляються також і паразитичні гриби, які
викликають хвороби рослин.
Зустрічаються також ґрунтові гриби/хижаки.
Вони здатні ловити і перетравлювати нематод –
невеличких круглих черв'яків, що живуть в грунті
і дуже шкодять коренеплодам та іншим сільсько/
господарським культурам (мал. 60).
Довкола коренів буряків або картоплі можна
побачити скупчення нематод. На гіфах хижого
гриба утворюються короткі і дуже липкі відгалу/ Ìàë. 60. Õèæèé ãðèá ³ç ñï³éìàíîþ
ження, що закінчуються петлею з трьох клітин. íåìàòîäîþ
Коли нематода торкнеться відростка, вона прилипає до нього, а вириваючись
просовує голову або хвіст у петлю. І тоді клітини петлі раптово набрякають і
міцно стискають жертву, яка гине. З клітин петлі виростають гіфи, які
проникають у тіло нематоди і виділяють ферменти, що перетравлюють його.
Продукти перетравлювання всмоктуються грибом.
2. Водні гриби. Багато водних грибів давніше своїх наземних родичів,
58
вони живуть у воді ще з тих пір, як «з'явилися на світ». Одні мають примітивну
будову, інші – вторинноводні гриби – складнішої будови, вони повернулися у
воду з суші у пошуках більш сприятливих умов та їжі. Окремі гриби частину
життя проводять у воді, а коли виростають – вибираються на суходіл. Серед
водних грибів є такі групи (мал. 61):
ÂÎÄÍ² ÃÐÈÁÈ
Ñàïðîô³òè Ïàðàçèòè
æèâóòü íà ðåøòêàõ ìåðòâèõ îðãàí³çì³â âîäíèõ ðîñëèí, òâàðèí, âîäîðîñòåé
Ìàë. 61. Âîäí³ ãðèáè çà ñïîñîáîì æèâëåííÿ
До життя у воді дуже добре пристосувалися нижчі гриби класу

Ооміцети. На їх прикладі можна прослідкувати, як гриби виходили на
сушу і які пристосування у них з'являлися у зв'язку з цим. При розмноженні
водні гриби утворюють спеціальні округлі нерухомі яйцеклітини, з якими
потім зливаються мілкі і рухомі чоловічі клітини.
Представником класу є гриб сапролегія, який відмінно пристосувався
до існування у прісній водоймі. Все життя цей гриб проводить у воді і вміє
добре плавати. Сапролегія – сапротроф, живе на органічних рештках тварин,
але може і паразитувати на рибах, ікрі риб,
водних комахах. В природі грибособливо
уражає риб під час зимівлі, наприклад,
коропа, товстолобика, білого амура. Майже
кожний акваріуміст спостерігав ураження
акваріумних рибок цим грибом (мал. 62).
У зооспор, за допомогою яких він роз/
повсюджується, є по два джгутики, один з Ìàë. 62. Ñàïðîëåã³ÿ, ùî ïàðàçèòóº
íà ðèá³
яких має війки. Поплавав деякий який час,
зооспора зупиняється і вкривається оболонкою, а потім проростає новою
зооспорою, джгутики у якої розташовані по боках. Ця зооспора може плавати
вже достатньо довго. Потім вона знаходить субстрат для прикріплення (тіло
риби, загиблу комаху, ікру), зупиняється, втягує джгутики, одягається новою
оболонкою і через деякий час проростає міцелієм. Тоді тіло рибки вкривається
добре помітним білим “пухом”, який складається з товстих гіфів міцелію
сапролегії. Подібний міцелій утворюється на різних ділянках тіла риби –
зябрах, спині, хвостовому відділі, плавцях. З часом на міцелії виростають
темні зооспорангії, в яких формується нове покоління – зооспори зі джгу/
тиками на кінці. Життєдіяльність сапролегії приводить до загибелі рибки.
59
Àêâàð³óìíèõ ðèá, ÿê³ çàõâîð³ëè íà ñàïðîëåãí³îç, ìîæíà âèë³êóâàòè. Äëÿ öüîãî ¿õ
ïîì³ùàþòü íà äåÿêèé ÷àñ â ðîç÷èí ïîâàðåíî¿ ñîë³ ïåâíî¿ êîíöåíòðàö³¿. ßê âè
ìîæåòå ïîÿñíèòè åôåêò ö³º¿ ïðîöåäóðè?
3. Наземні гриби. Це представники нижчих (мукор) та вищих (шапкові)

грибів.
4. Гриби/паразити рослин (фітофтора, ріжки, сажка, іржа), тварин,
людини (кандида).
5. Гриби!симбіонти (мал. 63).
ÃÐÈÁÈ-ÑÈÌÁ²ÎÍÒÈ
Ì³êîð³çîóòâîðþâà÷³ Ëèøàéíèêè
(ñï³â³ñíóâàííÿ ç êîðåíÿìè âèùèõ ðîñëèí) (ñï³â³ñíóâàííÿ ãðèá³â ç âîäîðîñòÿìè)
Ìàë. 63. Âèäè ãðèá³â-ñèìá³îíò³â
5. Будинкові гриби – це група грибів –

близько 50 видів, що викликають гниття
деревини в спорудах: вони руйнують дерев'яні
будови, фанеру, шпали, шахтні опори тощо
(мал. 64). Швидше за інших руйнують
деревину справжній будинковий гриб і білі
будинкові гриби. Меншої шкоди завдають
малий, коріолеллюс рядовий, плівчастий і
шахтний будинкові гриби. Останні значно
менш шкідливі. розпізнають на вигляд і
мікроскопічним особливостям грибниці і
плодових тіл. Розвитку їх сприяє головним
чином зайва вологість деревини.
Ìàë. 64. Øêîäî÷èíí³ áóäèíêîâ³ ãðèáè
6. Гриби, які розвиваються на

промислових матеріалах – металі,
папері тощо (мал. 65).
Ìàë. 65. Ãðèáè ðóéíóþòü ìåòàë
60
Áëîê 2. Çíà÷åííÿ ãðèá³â ó ïðèðîä³ òà æèòò³ ëþäèíè
ÇÍÀ×ÅÍÍß ÃÐÈÁ²Â
Â ïðèðîä³ Â æèòò³ ëþäèíè
· «ñàí³òàðè» – Ïîçèòèâíå Íåãàòèâíå

ðîçêëàäàþòü òðóïè · õàð÷îâ³ ïðîäóêòè; · ðóéíóþòü äåðåâèíó;
òâàðèí, ðîñëèíí³ ðåøòêè · â õë³áîïåêàðíîìó âèðîá- · ïñóþòü õàð÷îâ³ ïðîäóê-
äî ì³íåðàëüíèõ ðå÷îâèí; íèöòâ³; òè;
· çàâåðøóþòü êîëîîá³ã · â âèíîðîáñòâ³; · âèêëèêàþòü ãíèòòÿ îâî÷³â
ðå÷îâèí ó ïðèðîä³; · äæåðåëî ë³ê³â (ïåí³öèë³í); òà ôðóêò³â;
· óòâîðþþòü ãóìóñ ³ · â ìîëî÷í³é ïðîìèñëî- · âèêëèêàþòü îòðóºííÿ,
ï³äâèùóþòü ðîäþ÷³ñòü âîñò³; òÿæê³ çàõâîðþâàííÿ
´ðóíòó; · â äîáóâàíí³ ëèìîííî¿ (ïàðøà, ñòðèãó÷èé
· ãðèáè – ïàðàçèòè – êèñëîòè (àñïåðã³ë); ëèøàé), âèïàä³ííÿ âîëîñ,
ðåãóëþþòü ÷èñåëüí³ñòü · äîáóâàííÿ â³òàì³í³â Â1 ³ Â2; ðóéíóâàííÿ í³ãò³â
ðîñëèí òà òâàðèí; · äëÿ á³îëîã³÷íîãî ìåòîäó
· ì³êîðèçà çá³ëüøóº áîðîòüáè ç øê³äíèêàìè
ïîãëèíàëüíó çäàòí³ñòü ñ³ëüãîñïêóëüòóð
êîðåí³â (ï³äáåðåçíèê);
· ¿æà, ë³êè, â³òàì³íè äëÿ
òâàðèí ³ ëþäèíè Ìàë. 66. Çíà÷åííÿ ãðèá³â ó ïðèðîä³ òà æèòò³ ëþäèíè
ÔÀÍÒÀÑÒÈ×ÍÀ ÂÑÒÀÂÊÀ
Ðîçïîâ³äü, ìàëþíîê íà òåìó «Ïîäîðîæ â êðà¿íó Ôóíã³í³þ».
Çàâäàííÿ “Ïðåñ”. Àðãóìåíòóéòå ñâîþ â³äïîâ³äü íà ïèòàííÿ: „ßêó ðîëü â³ä³ãðàþòü

ãðèáè íà Çåìë³?”
ß ââàæàþ, ùî ...
Òîìó, ùî...
Íàïðèêëàä ...
Îòæå ...

Ì³ñöå ³ñíóâàííÿ ãðèá³â – òèï ì³ñöåâîñò³, àáî ñåðåäîâèùà, äå çðîñòàþòü ãðèáè.
Åêîëîã³÷í³ ÷èííèêè – ÷èííèêè íàâêîëèøíüîãî ñåðåäîâèùà, ÿê³ âïëèâàþòü íà æèòòºä³ÿëü-
í³ñòü îðãàí³çìó, çîêðåìà, ãðèá³â.
61
58. ËÈØÀÉÍÈÊÈ
– íàçèâàòè ãðóïè ëèøàéíèê³â;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè âèêîðèñòàííÿ ëèøàéíèê³â ëþäèíîþ;
– îïèñóâàòè áóäîâó ëèøàéíèê³â;
– ïîÿñíþâàòè ñï³â³ñíóâàííÿ ãðèá³â ³ âîäîðîñòåé ó ëèøàéíèêàõ;
– ðîçï³çíàâàòè íàêèïí³, ëèñòóâàò³, êóùèñò³ ëèøàéíèêè;
– îö³íþâàòè çíà÷åííÿ ãðèáè òà ëèøàéíèê³â ó á³îñôåð³.
Áëîêîâèé êîíñïåêò ×è ìîæóòü ãðèáè òà âîäîðîñò³

Áëîê 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà ñï³â³ñíóâàòè â îäíîìó îðãàí³çì³?
Ðîçãëÿíü ìàë. 67. Çâåðíè óâàãó íà áóäîâó çîáðàæåíèõ îðãàí³çì³â. Äå â ïðèðîä³ ¿õ

ìîæíà çóñòð³òè? Ùî òè çíàºø ïðî òàê³ îðãàí³çìè?
Ìàë. 67. Ëèøàéíèêè:

1 – ïàðìåë³ÿ;
2 – êëàäîí³ÿ,
àáî "îëåíÿ÷èé ìîõ";
3 – öåòðàð³ÿ êóùèñòà,
àáî «³ñëàíäñüêèé ìîõ».
1 2 3
Лишайники – особливі організми, в тілі яких об'єднані вищі гриби та

водорості, або ціанопрокаріоти, утворюючи симбіотичний комплекс. Відомо
більш 20 тисяч лишайників. Від інших організмів, у тому числі і від окремих
грибів і водоростей, вони відрізняються за формою, будовою, характером
обміну речовин, особливими лишайни/
ковими кислотами, способами розмно/
ження, повільним ростом.
Види двох родів лишайників опи/
сав ще «батько ботаніки» Теофраст
(мал. 68), але довго ці організми плутали
з мохами, що й знайшло відображення
в назвах деяких видів, наприклад, цет/ 1
рарія кущиста, або «ісландський мох»
(мал. 67). 2 3
Ìàë. 68. Ëèøàéíèêè:
1 – ëèøàéíèê íà ã³ëêàõ äåðåâà; 2 – îäèí ç âèä³â
ðîäó Êëàäîí³ÿ; 3 – óñíåÿ – îäèí ç äâîõ ðîä³â
ëèøàéíèê³â, ÿê³ îïèñàâ Òåîôðàñò á³ëüøå äâîõ òèñÿ÷
ðîê³â òîìó
62
ÖÅ Ö²ÊÀÂÎ!
Ò³ëüêè â 1867 ðîö³ òàºìíèöþ áóäîâè ëèøàéíèê³â âäàëîñÿ ðîçêðèòè. Ìîëîäèé â÷åíèé
Ïåòåðáóðçüêîãî óí³âåðñèòåòó À.Ñ. Ôëàì³íö³í ç³ ñâî¿ì ó÷åíèêîì Î. Áàðàíåöüêèì
ïðîâîäèëè äîñë³äæåííÿ. Ëèøàéíèêè ïîì³ñòèëè â ñîñóäè ç çàòõëîþ âîäîþ, äå âîíè
øâèäêî ïî÷àëè ðîçêëàäàòèñÿ, ëèøàþ÷è çåëåí³ êë³òèíè. Á³ëüø³ñòü á³îëîã³â Õ²Õ ñòîë³òòÿ
ââàæàëè, ùî ö³ êë³òèíè ñëóãóþòü äëÿ ðîçìíîæåííÿ ëèøàéíèê³â. ßêå áóëî çäèâóâàííÿ
â÷åíèõ, êîëè â ðåçóëüòàò³ ðîçìíîæåííÿ öèõ êë³òèí óòâîðèëèñÿ íå ëèøàéíèêè, à íîâ³
çåëåí³ êë³òèíè. Öå áóëè îäíîêë³òèíí³ âîäîðîñò³.
Ï³çí³øå í³ìåöüêèé á³îëîã Ñ. Øâåíäåíåð, ïîâòîðèâ äîñë³äè, çðîáèâ íåî÷³êóâàíèé
âèñíîâîê: ëèøàéíèêè – öå ñèìá³îòè÷í³ îðãàí³çìè, ÿê³ ñêëàäàþòüñÿ ç ãðèá³â òà îäíî-
êë³òèííèõ âîäîðîñòåé.
Лишайники – це дивовижні організми, які широко розселилися на
Землі. Вони живуть у найрізноманітніших кліматичних зонах – в жарких
пустелях і в сурових умовах Крайньої Півночі, оселяються навіть на голих
скелях Арктичних островів. Особливо багато лишайників у тундрі, де вони
становлять основну масу ґрунтового покриву. Взагалі лишайники можна
зустріти скрізь: на землі, на каменях, на стовбурах дерев, просто на огорожах.
Маючи таку унікальну стійкість до впливу несприятливих умов середовища,
лишайники не виносять найменшого її забруднення.
Áëîê 2. Áóäîâà ëèøàéíèêà
Зовнішня будова
Тіло лишайників, як і тіло водоростей, називають
сланню, або таломом. За зовнішнім виглядом слані
розрізняють три основні форми лишайників: накипні, 1
листуваті, кущисті (мал. 69).
Накипні, або коркові. Слань таких лишайників
утворює кірки («накип»), їх нижня поверхня щільно
зростається с субстратом – поверхнею стовбура дерева,
каміння, огорожі, стіною будівлі. Відокремити їх від 2
поверхні майже неможливо без значних ушкоджень.
Іноді такі лишайники розвиваються в середині субстрату
і зовсім непомітні. Відрізняються вони дуже повільним
ростом.
Листуваті. Ці лишайники мають вид лусок або
пластинок різної форми та розміру з розсіченими
краями. Вони у багатьох місцях прикріплюються до 3
поверхні субстрату за допомогою виростів нижнього
Ìàë. 69.
коркового шару – гіфів, проте по краю з ним не з'єднані. Ôîðìè ñëàí³ ëèøàéíèê³â:
Такі лишайники легко відокремити від поверхні, не 1 – íàêèïíèé ëèøàéíèê;
2 – ëèñòóâàòèé ëèøàéíèê;
ушкоджуючи слані. 3 – êóùèñòèé ëèøàéíèê
63
Кущисті. У найбільш складних за будовою лишайників слань утворює
багато округлих або плоских гілочок, на вигляд подібні до кущиків. Вони
прикріплюються до поверхні пучками гіфів. Можуть рости як на ґрунті, під/
німаючись вгору, або й звішуватися униз з дерев, скель. Саме ці лишайники
довго плутали з мохами.
Внутрішня будова
Слань лишайників складається з переплетених гіфів і розташованих
між ними клітин водорості або ниток ціанопрокаріотів. Під мікроскопом на
поперечному зрізі можна розглянути внутрішню будову слані лишайника.
Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників:
гомеомерний і гетеромерний (мал. 70).
ÒÈÏÈ ÑËÀÍ²
Ãîìåîìåðíà Ãåòåðîìåðíà
âîäîðîñò³
÷è
ö³àíî-
áàêòåð³¿ ã³ôè
ãðèáà
Ìàë. 70. Òèïè ñëàí³ ëèøàéíèê³â
Гомеомерний тип слані більш примітивний: гіфи гриба і одноклітинні

водорості занурені в слиз, який виділяють водорості, при цьому водорості
рівномірно розподіляються між гіфами. Ці лишайники утворюють групу,
відому під назвою слизистих лишайників. Верхній та нижній шари оточують
тіло лишайника, вони називаються корові і складаються з одного шару гіфів
грибів, які щільно притиснуті одна до одної.
Гетеромерний тип будови є більш складним.
Зверху лишайник вкритий сухим коровим шаром.
Під ним знаходиться фотосинтезуючий шар, де
скупчені клітини водоростей, що переплетені без/
барвними гіфами. Нижче знаходиться серцевина,
в який гіфи гриба розташовані пухко і між ними
є крупні повітряні камери. Знизу лишайник
вкритий нижнім коровим шаром (мал. 71).
Ìàë. 71. Çð³ç âíóòð³øíüî¿ áóäîâè
У листуватих і кущистих лишайників від ëèøàéíèêó ó ñêàíóþ÷îìó ì³êðîñêîï³
64
нижнього корового шару відходять гіфи, якими слань прикріплюється до
субстрату. У накипних лишайників нижній шар відсутній і прикріплення
слані відбувається гіфами серцевини.
Áëîê 3. Îñîáëèâîñò³ æèòòºä³ÿëüíîñò³ ëèøàéíèê³â
Гриби та водорості в лишайнику тісно взаємопов'язані. Партнерство
гриба і водорості взаємовигідне, але не рівноправне. Гриб зазвичай переважає
за масою, від нього залежить зовнішній вигляд тіла та особливості поширення
лишайнику. Гриби – це гетеротрофна частина лишайника, вони поглинають з
навколишнього середовища воду та мінеральні речовини, забезпечуючи ними
водорості. До того ж гриби захищають водорості від висихання. Зелені клітини
водоростей або ціанопрокаріоти – це автотрофна частина, вони забезпечують
гриби органічними речовинами, які утворюються в процесі фотосинтезу.
Якщо у лишайниках містяться ціанопрокаріоти, що мають гетероцисти, які
засвоюють азот з повітря (наприклад, носток), то вони забезпечують гриб ще й
азотом (мал. 72).
ËÈØÀÉÍÈÊ
Ãðèá: Â ´ðóíò³: Âîäîðîñò³,

âñìîêòóº âîäó ³ ì³íå- àçîòîô³êñóþ÷³ áàêòåð³¿ âè- ö³àíîïðîêàð³îòè:
ðàëüí³ ðå÷îâèíè ç ´ðóíòó ðîáëÿþòü ñïîëóêè àçîòó òà – ñèíòåçóþòü íà ñâ³òó îðãà-
çàáåçïå÷óþòü íèìè ãðèáè í³÷í³ ðå÷îâèíè;
– ö³àíîïðîêàð³îòè (íîñòîê)
çàáåçïå÷óþòü ãðèáè àçîòîì
Ìàë. 72. Âçàºìîçâ'ÿçîê êîìïîíåíò³â ëèøàéíèêà
Гриби та водорості в лишайнику так тісно взаємопов'язані і взаємо/

діють, що є абсолютно цілісним організмом. Проте, водорості, які містяться
в лишайниках, можуть жити самостійно, а гриби – тільки в симбіозі з водо/
ростями. Наприклад, у складі деяких лишайників знайшли зелену водорість
хлорелу і ціанобактерію носток, які чудово живуть у вільному стані.
Слані лишайників часто мають забарвлення від білого до чорного з
відтінками жовтого, оранжевого, червоного, зеленого, коричневого.
Лишайники часто утворюють речовини, які ніде більше в природі не
зустрічаються, наприклад, лишайникові кислоти, ароматичні речовини.
Лишайникові кислоти (їх приблизно 300) здатні руйнувати навіть
найтвердіші гірські породи, вони також є бактерицидами – здатні вбивати
бактерії.
Отже, лишайники – своєрідні симбіотичні організми, в яких тісно
об'єднуються гетеротрофні (гриб) й автотрофні (зелені водорості або ціано/
прокаріоти) компоненти.
65
Áëîê 4. Ðîçìíîæåííÿ ëèøàéíèê³â
1
Для лишайників характерне як вегетатив/
не розмноження, так і за допомогою особливих
спор.
Вегетативно лишайники розмножують/
ся частинами слані. Розмноження відбувається
виростами верхнього шару слані (іридіями), а
також невеличкими утворами, які формуються
в середині лишайника (соредіями). Соредії та 2
іридії – особливі пристосування для розмно/
ження лишайників як комплексних організмів.
Ìàë. 73. Íåñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ ëèøàéíèê³â:
1 – çà äîïîìîãîþ ñïåö³àëüíèõ óòâîðåíü âñåðåäèí³ ñëàí³
(ñîðåä³¿â);
2 – çà äîïîìîãîþ âèðîñò³â âåðõíüîãî øàðó ñëàí³ (³ðèä³¿â)
Соредії утворюються всередині слані листуватих та кущистих лишай/
ників (мал. 73, А). Вони являють собою мікроскопічні кульки, які склада/
ються з клітин водоростей, обплетених гіфами грибів. Сформовані соредії
виштовхуються із слані назовні, підхоплюються і розносяться вітром. За
сприятливих умов вони проростають у нових місцях і утворюють нові
лишайники. Соредіями розмножуються близько 30% лишайників.
Іридії – вирости верхньої кірки слані (мал. 73, Б). Мають вигляд зернин:
циліндричних або коралоподібних виростів або маленьких листочків.
Всередині цих виростів знаходяться клітини водоростей, оточених гіфами
гриба. На відміну від соредій, іридії не висипаються на поверхню слані, а
разом з його шматочками відламуються тваринами чи людиною і в сприятли/
вих умовах розростаються у лишайник. Розмноження іридіями зустрічається
у 15% лишайників.
Гриб і водорості, які входять до складу лишайника, можуть утворювати
особливі спори незалежно один від одного. Якщо спори гриба і водорості
потрапляють недалеко, то розвивається новий лишайник. Спори гриба
проростають, але якщо не знаходять потрібних одноклітинних водоростей,
то гинуть. Спори водоростей, проростаючи, утворюють нові водорості, які
можуть жити самостійно.
Ростуть лишайники дуже повільно. Приріст слані становить від 1 до 8 мм
за рік. За розмірами слані вчені визначають вік лишайників. Живуть
лишайники довго. Вік деяких з них сягає 5000 років.
Áëîê 5. Ð³çíîìàí³òí³ñòü ëèøàéíèê³â
Назвемо декілька представників лишайників: ксанторія, евернія,
кладонія, уснея тощо.
66
Ксанторія, або золотянка – дуже
поширений лишайник з листуватою сланню
(мал. 74) . Його жовто/оранжеві розетки
зустрічаються у нас скрізь – на стовбурах
листяних дерев у лісах і парках, на каменях і
скелях. Це один з найвитриваліших лишай/
ників, тому він може рости навіть у містах –
на корі дерев, частіше осики і тополі, на
Ìàë. 74. Êñàíòîð³ÿ
дерев'яних огорожах і дахах.
Кладонія. Слань кладонії має кущисту
форму. Її кущики досягають 10/20 см зав/
вишки (мал. 75). Вона зустрічається у всіх
кліматичних зонах, але найбільше поширена
в тундрі. Ряд видів кладонії є кормом для
північних оленів. Тому місцеве населення
називає її «оленячим мохом», або ягелем.
Узимку, коли немає іншого корму, олені Ìàë. 75. Ñïðàâæí³é «îëåíÿ÷èé ìîõ»
копитами розривають сніг і поїдають кущики
кладонії. З кладонії виготовляють анти/
біотики і ряд інших фармакологічних
препаратів.
Евернія має кущисту слань. Вона росте
на корі дерев, особливо часто на корі дуба, тому
її ще називають «дубовий мох» (мал. 76).
Евернія містить ароматичні речовини і з гли/
бокої давнини використовується в парфумерії. Ìàë. 76. Åâåðí³ÿ, àáî äóáîâèé ìîõ
Уснея. У хвойних лісах з гілок дерев
звішуються довгі (до 1 метра) жовтувато/
зелені пасми уснеї (мал. 77) . Вона дуже
чутлива до забруднення повітря, тому її рідко
можна зустріти в лісах навколо великих міст,
а деякі її види взагалі стали рідкісними.
Уснея містить цінні речовини, які вбивають
бактерії. З них виготовляють ряд фармако/
логічних препаратів.
Áëîê 6. Çíà÷åííÿ ëèøàéíèê³â
Ëèøàéíèêè íàçèâàþòü «ï³îíåðàìè ñóõî-
äîëó». Ùå ¿õ íàçèâàþòü ³íäèêàòîðàìè
÷èñòîòè ïîâ³òðÿ. À òè çíàºø, ÷îìó? Ìàë. 77. Óñíåÿ áîðîäàòà
67
Лишайники відіграють чималу роль у природі. Вони можуть існувати
там, де часом не виживають інші рослини. Лишайники, як і ціанопрокаріоти,
можуть першими оселятися на каменях, валунах, скелях починаючи ґрунто/
утворення. Поселяючись на голому ґрунті, лишайники захищають його від
ерозійних процесів, позитивно впливають на водний режим, склад органічних
речовин ґрунту. В тундрі та в лісах лишайники становлять значну частину
ґрунтового покриву. Вони створюють умови для існування інших організмів,
які живуть у ґрунтовому шарі, таких як водорості, гриби, бактерії, деякі без/
хребетні тварини. Отже, лишайники сприяють
відтворенню природних ділянок і відповідного
біологічного різноманіття.
Окрім того, слань лишайників є схованкою
для комах і коловерток, їжею для м'якунів. Птахи
використовують лишайники для побудови гнізд,
наприклад, зяблик – на деревах, бурокрила
ржанка – на ґрунті. Своєю чергою, ці тварини
сприяють розповсюдженню спор лишайників.
Лишайники є кормом не тільки домашнім і диким
північним оленям, їх поїдають й інші тварини –
косулі, лосі. Деякі види лишайників їстівні, вони
знаходять застосування в кухні народів світу – їх
вживають в їжу населення Ісландії, Японії тощо.
Ìàë. 78. Çíà÷åííÿ ëèøàéíèê³â: 1 – ãí³çäî çÿáëèêà, 2 – ãí³çäî
áóðîêðèëî¿ ðæàíêè, çðîáëåí³ ç ëèøàéíèêà
ÖÅ Ö²ÊÀÂÎ!
Íàéá³ëüø ö³êàâèì ëèøàéíèêîì º â³äîìà àñï³ö³ë³ÿ ¿ñò³âíà, àáî ÿê ¿¿ ùå íàçèâàþòü
«ëèøàéíèêîâà ìàíêà». Âîíà ìàº âèãëÿä ãðóäî÷îê, ÿê³ â³ëüíî ëåæàòü íà ´ðóíò³. Çã³äíî
Á³áë³¿, ïðè âàæêîìó ïåðåõîä³ ÷åðåç Ñèíàéñüêó ïóñòåëþ, ó ëþäåé çàê³í÷èëèñÿ çàïàñè
¿æ³ ³ Ãîñïîäü ïîñëàâ ¿ì «ìàííó íåáåñíó» – ñîëîäêó ìàñëÿíèñòó êðóïó, ÿêó ãîëîäí³
ëþäè ìîãëè çáèðàòè êîæíèé ðàíîê.
Àñï³ö³ë³ÿ â³äíîñèòüñÿ äî ëèøàéíèê³â, ÿê³ ïîñò³éíî ïåðåñóâàþòüñÿ, îñê³ëüêè âîíà í³êîëè íå
ïðèêð³ïëþºòüñÿ äî ´ðóíòó. Ãðóäêè öüîãî ëèøàéíèêà (2-4 ñì â ä³àìåòð³) ïåðåíîñÿòüñÿ
â³òðîì ïî ïóñòåë³ ç ì³ñòà íà ì³ñòî, óòâîðþþ÷è ñêóï÷åííÿ â äåÿêèõ ì³ñöÿõ.
Деревні види лишайників охороняють дерева від грибних інфекцій. В

лісових екосистемах лишайники сприяють підтриманню мікроклімату, як
утримувачі значної кількості води. На піщаних ґрунтах наземні лишайники,
такі як кладонія утримують значну кількість води, запобігаючи її дренажу.
Здавна одна з галузей застосування лишайників – медицина. Ще давні
єгиптяни 4000 років тому почали використовувати лікувальні властивості
лишайників для виготовлення препаратів для лікування хвороб. З них
68
(кладонія, уснея) отримують ряд антибіотиків та інших фармакологічних
препаратів. Деякі лишайники, наприклад цетрарія ісландська та представ/
ники роду уснея і зараз використовуються в медицині. Деякі речовини, що
виробляються лишайниками, використовуються для боротьби зі збудниками
хвороб рослин.
Лишайники знаходять застосування в парфумерній промисловості як
закріплювачі для запахів; деякі види містять ароматичні речовини, що
використовують в виробництві духів і одеколонів. З них здавна добували
барвники для шовку та вовни. Тепер більшість барвників виготовляють
штучним шляхом, але деякі тканини, як і раніше, забарвлюють фарбою з
лишайників. Виготовляють також лакмус.
Лишайники дуже чутливі до забруднення повітря. Їхня кількість у
містах і навколо міст є найкращим показником ступеня забруднення
атмосфери. Багато лишайників, особливо із роду уснея, є біоіндикаторами,
оскільки не виносять найменшого забруднення і растуть тільки у місцях з
високою якістю повітря. Як правило, шкоди лишайники не завдають. Відомі
тільки два отруйні види, але вони зустрічаються рідко (мал. 79).
Çíà÷åííÿ ëèøàéíèê³â
Â ïðèðîä³: Â æèòò³ ëþäèíè:

· ´ðóíòîóòâîðåííÿ; · ³íäèêàòîðè çàáðóäíåííÿ ïîâ³òðÿ;
· óòâîðþþòü îðãàí³÷í³ ðå÷îâèíè; · ¿æà äëÿ ëþäèíè ³ òâàðèíè;
· äæåðåëî ¿æ³ äëÿ òâàðèí; · äëÿ óòâîðåííÿ ë³ê³â ç ëèøàéíèêîâèõ
· ³íäèêàòîðè ïîâ³òðÿ êèñëîò;
· äëÿ óòâîðåííÿ åô³ðíèõ îë³é
(â ïàðôóìåð³¿);
Ìàë. 79. Çíà÷åííÿ ëèøàéíèê³â · îòðèìàííÿ áàðâíèê³â äëÿ òêàíèí;
· äæåðåëî â³òàì³íó Ñ
Áëîê 7. Åêîëîã³ÿ ëèøàéíèê³â

Лишайники в природі мешкають скрізь: в пустелях та напівпустелях,
на неприступних гірських скелях, на деревах та парканах. Вони є піонерами
в освоєнні суші, оселяються на оголених кам'янистих породах і зустрічають/
ся навіть поблизу Південного полюсу. Мабуть, лишайники були і першими
ґрунтоутворювачами, які освоювали зовсім непридатні для рослин території
і створили умови для розселення рослин. Дуже важливим чинником для
екосистем є також здатність лишайників зв'язувати азот повітря, роблячи
його доступним для вищих рослин.
Лишайники дуже чутливі до забруднення повітря і можуть використову/
ватися для контролю стану атмосфери, особливо великих міст. Найчутливіші
69
ці організми до сірчастого газу, який, мабуть, руйнує хлорофіл. За допомо/
гою лишайників можна також визначити ступінь забруднення місцевості
важкими металами. До того ж, ці метали можуть зв'язуватися корковим
шаром, захищаючи лишайники від ураження.
При випробуванні атомної зброї лишайники використовували для
контролю за випаданням радіоактивних опадів. Можливе застосування
лишайників для контролю рівня радіоактивного забруднення в Україні у
зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС.
ÇÌÀÃÀÍÍß “ÍÀÉÐÎÇÓÌÍ²ØÈÉ”
Âèêëèêàþòüñÿ äî äîøêè ê³ëüêà ó÷í³â, ÿê³ øâèäêî â³äïîâ³äàþòü íà 13 ïèòàíü çà 2 õâ.
Ïðàâèëüíà â³äïîâ³äü – 1 áàë. Ñåêðåòàð³ ô³êñóþòü â³äïîâ³ä³.
¹ Çàïèòàííÿ „+” „–”
1 Ùî òàêå ëèøàéíèêè?
2 Äå æèâóòü ëèøàéíèêè?
3 Ç ÿêèõ êîìïîíåíò³â âîíè ñêëàäàþòüñÿ?
4 ßê³ ³ñíóþòü òèïè ëèøàéíèê³â?
5 ßêó áóäîâó ìàº ñëàíü ëèøàéíèê³â?
6 ßê³ ôîðìè ñëàí³ ëèøàéíèê³â âàì â³äîì³?
7 Ó ÷îìó ïîëÿãàº âçàºìîä³ÿ ãðèáà òà âîäîðîñò³ â ëèøàéíèêó?
8 ßê ðîçìíîæóþòüñÿ ëèøàéíèêè?
9 Ç ÿêîãî ëèøàéíèêà äîáóâàþòü ñïèðò?
10 ßê ïîÿñíèòè òå, ùî ëèøàéíèêè ìîæóòü ðîñòè çà óìîâ,

íåñïðèÿòëèâèõ äëÿ ³íøèõ ðîñëèí?
11 ×îìó íàÿâí³ñòü ëèøàéíèê³â º ïîêàçíèêîì ÷èñòîãî ïîâ³òðÿ?
12 ßêà ðîëü ëèøàéíèê³â ó ´ðóíòîóòâîðåíí³?
13 ×è ìàþòü ëèøàéíèêè ïðàêòè÷íå çàñòîñóâàííÿ?
Îö³íêà
70
Íå çíàþ: ¹ ...
Çíàþ íåäîñòàòíüî: ¹ ...
ßê ÿ ë³êâ³äóþ íåäîë³êè?
ÊÎÌIÊÑ
"Â ãîñòÿõ ó Ëèøàéíèêà". Çà äîïîìîãîþ ñâî¿õ çíàíü, óÿâè òà çä³áíîñòåé
â³äîáðàçè â³äâ³äóâàííÿ Ëèøàéíèêà.
1 2
3 4

Ëèøàéíèêè – ñèìá³îòè÷í³ àñîö³àö³¿ ãðèá³â (ì³êîá³îíò) ³ ì³êðîñêîï³÷íèõ çåëåíèõ âîäîðîñòåé
³/àáî ö³àíîïðîêàð³îò (ôîòîá³îíò); ì³êîá³îíò óòâîðþº ñëàíü (òàëîì), âñåðåäèí³ ÿêîãî
ðîçì³ùþþòñÿ êë³òèíè ôîòîá³îíòà. Ãðóïà íàðàõîâóº á³ëüø 26 000 âèä³â.
71
ЗМІСТ
42. Вегетативне розмноження рослин ......................................................................... 3
43. Статеве розмноження рослин. Квітка: її будова та функції .......................... 7
44. Суцвіття .......................................................................................................................... 11
45. Запилення ..................................................................................................................... 14
46. Запліднення ................................................................................................................... 18
47. Насінина ......................................................................................................................... 20
48. Проростання насіння .................................................................................................. 22
49. Плід. Поширення плодів .......................................................................................... 26
50. Покритонасінні, або квіткові рослини ................................................................. 30
51. Загальна характеристика грибів ............................................................................ 32
52. Особливості життєдіяльності грибів .................................................................... 35
53. Вищі гриби. Шапкові гриби ..................................................................................... 39
54. Їстівні і отруйні гриби ................................................................................................ 43
55. Різноманітність вищих грибів ............................................................................... 47
56. Нижчі гриби .................................................................................................................. 55
57. Екологічні групи. Значення грибів ....................................................................... 58
58. Лишайники .................................................................................................................... 62

Bio 6 4

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Bio 6 4

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Друзь Л.В.

– òâîÿ äóìêà; – ïîôàíòàçóé; – çàïèøè;

– ïîì³ðêóé; – ðîáîòà â ãðóïàõ.

Áëîê 1. Ôîðìè ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí

Áëîê 2. Ïðèðîäíå âåãåòàòèâíå ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí

×èì â³äð³çíÿºòüñÿ ïðèðîäíå âåãåòàòèâíå ðîçìíîæåííÿ â³ä øòó÷íîãî?

Áëîê 3. Øòó÷íå âåãåòàòèâíå ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí

Áëîê 4. Çíà÷åííÿ âåãåòàòèâíîãî ðîçìíîæåííÿ ðîñëèí

43. ÑÒÀÒÅÂÅ ÐÎÇÌÍÎÆÅÍÍß ÐÎÑËÈÍ

Áëîê 1. Áóäîâà êâ³òêè

Ìàë. 2. Áóäîâà êâ³òêè:

У пиляку є пилкові гнізда, в яких розташовані пилкові мішки. У них

Áëîê 2. Òèïè êâ³òîê 1

Квітки бувають двостатевими, з розміщеними в них

Áëîê 3. Ð³çíîìàí³òí³ñòü êâ³òîê

Ìàë. 6. Ð³çíîìàí³òí³ñòü êâ³òîê:

Отже, функціями квітки є: утворення тичинок з пилковими зернами,

Íàâåä³òü ïðèêëàäè âçàºìîçâ'ÿçê³â áóäîâè ÷àñòèí êâ³òêè ç ôóíêö³ÿìè, ÿê³ âîíè

Îñíîâí³ òåðì³íè ³ ïîíÿòòÿ

Áëîê 1. Ïîíÿòòÿ „ñóöâ³òòÿ”

Ìàë. 7. Ñóöâ³òòÿ ÷åðåìõè (1), ðîìàøêè (2), áåðåçè (3)

Áëîê 2. Òèïè ñóöâ³òü

Китиця – на видовженій головній осі окремі квітки розміщені почерго/

бічні осі розгалужуються за типом простого зонтика, але закінчуються

Áëîê 4. Á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ ñóöâ³òü

Áëîê 1. Ñïîñîáè çàïèëåííÿ êâ³òêîâèõ ðîñëèí

бувається у закритому бутоні до розкриття квітки. Є самозапильні рослини

У вітрозапильних рослин квітки дрібні, без запаху і непривабливі, зібрані

Штучне запилення – це спосіб перенесення людиною пилку з тичинок

Áëîê 4. Á³îëîã³÷íå çíà÷åííÿ çàïèëåííÿ

2. Êîëè â Àâñòðàë³þ çàâåçëè íàñ³ííÿ êîíþøèíè ³ ïîñ³ÿëè, òî êîíþøèíà ðîñëà, äîáðå

Îñíîâí³ òåðì³íè ³ ïîíÿòòÿ

Áëîê 1. Îñîáëèâîñò³ áóäîâè ïèëêó

Процес злиття двох сперміїв з окремими клітинами зародкового мішка

Áëîê 1. Ïîíÿòòÿ «íàñ³íèíà»

Поява насінини, що утворюється в результаті

Áëîê 2. Áóäîâà íàñ³íèíè ³ç äâîäîëüíèì ³ îäíîäîëüíèì çàðîäêîì

Ìàë. 19. Çàðîäêè ðîñëèí: À – ðîçð³çàíå íàñ³ííÿ ã³íêãî: âèäíî äîáðå

1. Äå çíàõîäèòüñÿ ìàéáóòí³é êîð³íü ³ ïàã³í ðîñëèíè?

Îñíîâí³ òåðì³íè ³ ïîíÿòòÿ

48. ÏÐÎÐÎÑÒÀÍÍß ÍÀÑ²ÍÍß

Áëîê 1. Ïåð³îä ñïîêîþ íàñ³ííÿ

Áëîê 4. ×àñ âèñ³âàííÿ ³ ãëèáèíà çàãîðòàííÿ íàñ³ííÿ

Ïîð³âíÿéòå íàñ³íèíó êâàñîë³ ç íàñ³íèíîþ çåðí³âêè ïøåíèö³. Ùî ó íèõ ñï³ëüíîãî?

Îñíîâí³ òåðì³íè ³ ïîíÿòòÿ

Áëîê 1. Ïîíÿòòÿ «ïë³ä»

Áëîê 6. Ñïîñîáè ïîøèðåííÿ ïëîä³â

Îñíîâí³ òåðì³íè ³ ïîíÿòòÿ

Áëîê 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà ïîêðèòîíàñ³ííèõ ðîñëèí

Покритонасінні, або квіткові рослини – вищі рослини, які формують

îäíà ìàéæå íåìàº äóãîâå

Ìàë. 27. Îçíàêè îäíîäîëüíèõ òà äâîäîëüíèõ ðîñëèí

Характеризуючи квіткову рослину, усі ознаки необхідно розглядати

Îñíîâí³ òåðì³íè ³ ïîíÿòòÿ

Áëîê 1. Ãðèáè – íàéäàâí³øà ãðóïà îðãàí³çì³â

Ïëîäîâ³ ò³ëà ìîæíà ðîçäèâèòèñÿ áåç Á³ëèé ãðèá, ìóõîìîð,

Гриби не здатні до активного руху, не можуть поглинати тверду їжу.

Îçíàêè ðîñëèí ó ãðèá³â Îçíàêè òâàðèí ó ãðèá³â

Â êë³òèíàõ ãðèá³â, íàâ³òü çåëåíèõ ñèðî¿æîê, â³äñóòí³ õëîðîïëàñòè. Ùî ìîæíà

Îñíîâí³ òåðì³íè ³ ïîíÿòòÿ

52. ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÆÈÒÒªÄ²ßËÜÍÎÑÒ² ÃÐÈÁ²Â

Áëîê 1. Æèâëåííÿ ãðèá³â

Çà äæåðåëîì îòðèìàííÿ ïîæèâíèõ ðå÷îâèí