Bio 6 2

Друзь Л.В.
Шевченко І.А.
Á²ÎËÎÃ²ß
6 êëàñ
2 ÷àñòèíà
Óìîâí³ ïîçíà÷åííÿ:
– òâîÿ äóìêà; – ïîôàíòàçóé;
– ïîì³ðêóé; – ðîáîòà â ãðóïàõ;

ÅÓÊÀÐ²ÎÒÈ. ÏÐÎÒÈÑÒÈ
17. ÎÄÍÎÊË²ÒÈÍÍ² ÃÅÒÅÐÎÒÐÎÔÍ² ÏÐÎÒÈÑÒÈ – ÍÀÉÏÐÎÑÒ²Ø²
Ï³ñëÿ «â³äêðèòòÿ» íîâîãî çíàííÿ òè çìîæåø:
– íàçèâàòè ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ ïðîòèñò³â, ³ì'ÿ â÷åíîãî, ÿêèé ïåðøèì ïîáà÷èâ
îäíîêë³òèíí³ îðãàí³çìè;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ïðîòèñò³â – íàéïðîñò³øèõ;
– îïèñóâàòè áóäîâó ïðîòèñò³â, ðåçóëüòàòè âëàñíèõ ñïîñòåðåæåíü;
– õàðàêòåðèçóâàòè ïðîÿâè æèòòºä³ÿëüíîñò³ íàéïðîñò³øèõ, ¿õ ïðèñòîñóâàííÿ äî
ñåðåäîâèù ³ñíóâàííÿ òà ðîëü â åêîñèñòåìàõ;
– ðîçï³çíàâàòè íàéïðîñò³ø³ íà ìàëþíêàõ, ôîòîãðàô³ÿõ.
Áëîêîâèé êîíñïåêò
Ðîçäèâèñü ìàë. 1. Çà ÿêèìè îçíàêàìè îäíîêë³òèíí³
åóêàð³îòè â³äð³çíÿþòüñÿ â³ä áàêòåð³é òà ö³àíîïðî-
êàð³îò?
Áëîê 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà ïðîòèñò³â Ìàë. 1. Îäíîêë³òèíí³ åóêàð³îòè

В природі існує багато організмів, які побудовані складніше, ніж бактерії,
це – протисти (від грец. protistos – самий перший, просто побудований).
Протисти відносяться до еукаріотів, оскільки мають сформоване ядро і різно*
манітні органели – у цьому їх принципова відмінність від бактерій.
За будовою протисти подібні до клітини. За процесами життєдіяльності
протисти не відрізняються від багатоклітинних організмів, вони живляться,
дихають, розмножуються, ростуть і розвиваються, рухаються, захищаються.
Отже, протисти є цілісними самостійними організмами.
За типом живлення протисти поділяються на три групи: гетеротрофні,
автотрофні та автогетеротрофні організми. Гетеротрофні протисти тради*
ційно називають найпростішими або твариноподібними організмами,
наприклад, амеба протей, інфузорія туфелька тощо. Автотрофні і автогетеро*
трофні протисти містять у клітинах хлоропласти, здатні до фотосинтезу і їх
традиційно називають водоростями, наприклад, хлорела, вольвокс, ульва
тощо. Автогетеротрофні протисти у темряві або інших умовах здатні вбирати
розчинені у воді органічні речовини як евглена зелена, хламідомонада,
хлорела. Їх називають протистами – організмами зі змішаним живленням,
або міксотрофами (табл. 1, с.4).
Протисти бувають одноклітинні, колоніальні і багатоклітинні. Тіло бага*
токлітинних протистів складається із подібних клітин. Воно не диферен*
ційовано на тканини та органи, а всі частини тіла виконують однакові функції.
Відтак, протисти – це ядерні організми з клітинним рівнем організації.
3
Òàáëèöÿ 1
Ãåòåðîòðîôè, Àâòîòðîôè, Àâòîãåòåðîòðîôè,
àáî òâàðèíîïîä³áí³ îðãàí³çìè àáî îäíîêë³òèíí³ âîäîðîñò³ àáî ì³êñîòðîôè
Òâàðèííèé ñïîñ³á æèâëåííÿ: êë³òèíà Ðîñëèííèé ñïîñ³á æèâëåííÿ: Çì³øàíèé ñïîñ³á æèâëåííÿ:
çàõîïëþº ÷àñòèíêè ¿æ³ òà ïåðåòðàâ- ó êë³òèíàõ â ïðîöåñ³ ôîòî- íà ñâ³òë³ ôîòîñèíòåçóþòü
ëþº ¿õ ó òðàâíèõ âàêóîëÿõ. ñèíòåçó â³äáóâàºòüñÿ óòâî- çàâäÿêè íàÿâíîñò³ õëîðî-
Àìåáà (0,25 ìì) ðåííÿ îðãàí³÷íèõ ðå÷îâèí – ïëàñò³â, â òåìðÿâ³ âáèðàþòü
²íôóçîð³ÿ-òóôåëüêà (0,18-0,31 ìì) âóãëåâîä³â. êð³çü ïîâåðõíþ êë³òèíè ðîç-
Êîì³ðöåâ³ äæãóòèêîíîñö³ Õëîðåëà ÷èíè îðãàí³÷íèõ ðå÷îâèí ÿê
Ïëåâðîêîê ãåòåðîòðîôè.
Ãðèáíèé ñïîñ³á æèâëåííÿ: êë³òèíà Åâãëåíà çåëåíà (0,01-0,05 ìì)
ïîãëèíàº ëèøå ðîç÷èíåí³ îðãàí³÷í³ Õëàì³äîìîíàäà
ðå÷îâèíè, âñìîêòóþ÷è ¿õ âñ³ºþ
ïîâåðõíåþ.
Ì³êðîñêîï³÷í³ ãðèáè (0,03 ìì)
Протисти – неоднорідна група організмів. Вони розрізняються за

розмірами і формою тіла. Одні мають мікроскопічні розміри, інші досягають
десятків метрів у довжину. Форма тіла може бути постійною або мінливою.
Протисти поширені у біосфері повсюдно: живуть у прісних і морських
водоймах, у вологому ґрунті, на корі дерев. Багато видів паразитують в орга*
нізмах рослин, тварин, людини. Основна умова їх існування – наявність вологи.
Багато протистів здатні пересуватися за допомогою війок або джгутиків.
Áëîê 2. Îñíîâí³ îçíàêè ãåòåðîòðîôíèõ ïðîòèñò³â – íàéïðîñò³øèõ
Найпростіші – широко розповсюджена група організмів, яка налічує
більше 50 тис. видів. В основному вони мешкають у прісних і морських
водоймах, деякі зустрічаються у вологому ґрунті. Всі найпростіші характе*
ризуються загальними ознаками:
– складаються з однієї клітини;
– за типом живлення – гетеротрофи або твариноподібні організми;
– є травні вакуолі, які забезпечують перетравлення харчових часток, що
захоплюються клітинами найпростіших;
– характерне нестатеве розмноження шляхом поділу, а також різно*
манітні форми статевого розмноження; ядро ділиться мітозом, а у інфузорій
мікронуклеус ділиться мейозом;
– до органів руху належать псевдоподії (несправжні ніжки), джгутики
та війки; псевдоподії забезпечують амебоїдний рух; дгутики та війки мають
подібну будову, але різний характер рухів: джгутикам властивий гвинто
подібний рух, а війкам – коливальний;
– багато протистів здатні утворювати цисту – форму спокою, яка
допомагає пережити несприятливі умови;
– реакція на зовнішнє подразнення здійснюється у формі рухів – таксисів;
4
– виділення продуктів життєдіяльності здійснюється всією поверхнею
тіла і частково за допомогою скоротливих вакуоль. Скоротливі вакуолі
властиві прісноводним найпростішим, вони виводять із клітини надлишок
води, що необхідно для підтримування нормального осмотичного тиску у
клітині.
Серед найпростіших в умовах України розповсюджені амеба протей,
інфузорія туфелька тощо.
Áëîê 3. Àìåáà ïðîòåé
Амеба протей (Amoeba proteus) зустрічається у невеликих мілких ставках,
стоячих водоймах з замуленим дном, тобто там, де гниють рослинні рештки.
Будова. Тіло амеби являє собою одну клітину (мал. 2). Тіло у амеби голе,
постійно змінює свою форму. Амеба протей — одна з найкрупніших вільно
існуючих амеб, розміри якої коливаються від 0,2 до 0,5 мм. Її можна
побачити неозброєним оком.
À Á
Ìàë. 2. Áóäîâà àìåáè ïðîòåé 5 6 1
À – ñõåìàòè÷íå çîáðàæåííÿ;
Á – àìåáà ïðîòåé ï³ä ì³êðîñêîïîì:
1 – åêòîïëàçìà;
2 – åíäîïëàçìà; 2
3 – íåïåðåòðàâëåí³ ÷àñòèíêè ¿æ³;
4 – ñêîðîòëèâà âàêóîëü;
5 – ÿäðî; 4 3
6 – òðàâíà âàêóîëü
Поверхневий апарат представлений цитоплазматичною мембраною.

Цитоплазма – це в'язка і густа рідина. Вона поділяється на два шара:
зовнішній – ектоплазма – прозорий, більш в'язкий, в ньому ніколи не має
травних вакуоль; внутрішній – ендоплазма – зернистий, більш рідкий, у
ньому завжди є багаточисленні травні вакуолі. Ектоплазма та ендоплазма не
є різко відмежованими частинами тіла амеби. Цитоплазма може переходити
з одного стану в інший – з в'язкого у рідкий і навпаки. Завдяки такій
властивості цитоплазма знаходиться у постійному русі.
Якщо цитоплазма рухається у напрямку до поверхні клітини, то у цьому
місті на тілі амеби з'являється несправжня ніжка – псевдоподія. Вона
збільшується, витягується, змінює свою конфігурацію і амеба таким
способом пересувається, а саме повільно перетікає з одного місця на інше.
Органели. В цитоплазму входять різні органели – мітохондрії,
рибосоми, комплекс Гольджі, ендоплазматична сітка, лізосоми.
Ядерний апарат представлений одним
кулястим, досить великим ядром, розташованим Ùî òàêå ôàãîöèòîç?
приблизно у центрі клітини.
5
Процеси життєдіяльності амеби протея
Живлення. Під час руху амеба наштовхується на дрібні частинки
їжі – бактерії, одноклітинні водорості, інші протисти. Вона охоплює їх
несправжніми ніжками з усіх боків і втягує всередину клітини в мембранній
упаковці (мал. 3). Формується травна вакуоль, у яку надходить травний сік,
за допомогою якого їжа перетравлюється. Продукти травлення із вакуолі
поступають у цитоплазму і використовуються для синтезу власних органічних
речовин та забезпечення клітини
енергією. Спосіб живлення амеби 1 2
називається фагоцитозом.
Ìàë. 3. Ñõåìà æèâëåííÿ àìåáè:
1 – çàõâàò ÷àñòèíêè ¿æ³;
2 – òðàâíà âàêóîëü
Неперетравлені рештки їжі транспортуються назовні шляхом екзоцитозу:

вакуоля рухається до плазматичної мембрани у будь*якому місці клітини,
відкривається і вміст її викидається назовні.
Дихання. Поглинання кисню, розчиненого у воді, в амеби здійснюється
всією поверхнею клітини. У клітині кисень окислює органічні речовини, в
результаті таких реакцій утворюється вуглекислий газ. Він виводиться з
клітини також через поверхню тіла.
Крім того, вода, яка поступає в цитоплазму з зовнішнього середовища,
також містить кисень. Тому скоротливі вакуолі опосередковано приймають
участь у процесі дихання.
Виділення надлишку води і деяких продуктів життєдіяльності з організму
амеби відбувається через прозору скоротливу вакуоль, яку можна розрізнити
під оптичним мікроскопом. Скоротлива вакуоль – це мембранний міхурець,
який поступово заповнюється водою з розчиненими в ній вуглекислим газом,
надлишком солей та іншими непотрібними і шкідливими речовинами –
продуктами життєдіяльності. При скороченні вакуолі, які відбуваються
кожні 1*5 хв, її вміст виводиться назовні. Отже, скоротлива вакуоль регулює
кількість води і солей у клітині та здійснює функцію виділення.
Обмін речовин. З навколишнього середовища в організм амеби надходять
вода, їжа, кисень. У процесі життєдіяльності амеби їжа перетравлюється.
Складні органічні речовини (білки, вуглеводи, жири) розщеплюються на
прості речовини (вуглекислий газ, воду тощо). Енергія, яка при цьому
виділяється, використовується клітиною для руху, живлення, розмноження.
Кінцеві продукти життєдіяльності виводяться назовні У результаті відбува*
ється обмін речовин між організмом амеби і середовищем існування.
Розмноження амеби. Для амеби характерно нестатеве розмноження.
6
шляхом поділу клітини на дві (мал. 4). Життєвий цикл амеби простий, без
чергування поколінь. Á
À
1 2 3 4
Ìàë. 4. Íåñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ àìåáè-ïðîòåÿ

À – ñõåìàòè÷íå çîáðàæåííÿ; Á – ï³ä åëåêòðîííèì ì³êðîñêîïîì:
1 – çì³íè ôîðìè ÿäðà; 2 – ÿäðî âèòÿãóºòüñÿ; 3 – ïîä³ë ÿäðà íà äâà;
4 – ÿäðà ðîçõîäÿòüñÿ äî ð³çíèõ ïîëþñ³â êë³òèíè; 5 – óòâîðåííÿ
ïåðåòÿæêè; 6 – ïîä³ë ìàòåðèíñüêî¿ êë³òèíè íà äâ³ äî÷³ðí³ 5 6
Розмноження починається зі зміни форми ядра. Воно витягується

ділиться на два. Утворюються дочірні ядра, які розходяться до різних полюсів
клітини. Потім цитоплазматична мембрана у двох протилежних місцях
починає вгинатися всередину клітини і утворюється перетяжка, яка ділить
материнську клітину на дві дочірні. У кожну з них потрапляє по одному ядру.
Скоротлива вакуоль залишається в одній з них, а в інший виникає нова. При
хорошому живленні і температурі 20*25°С амеба ділиться один раз на добу.
Подразливість. Амеба*протей відповідає на подразнення – температурні,
світлові, хімічні зміни у навколишньому середовищі – рухом, тобто таксисами.
Á³îëîã³÷í³ ôàêòè
Ïð³ñíîâîäíà àìåáà ïåëîí³êñà ç'¿äàº, àëå íå ïåðåòðàâëþº îäíîêë³òèííèõ ö³àíî-
ïðîêàð³îò³â. Âîíè çáåð³ãàþòüñÿ ó öèòîïëàçì³ àìåáè ³ îòðèìóþòü â³ä íå¿ âóãëåêèñëèé
ãàç òà çàõèñò. Íàòîì³ñòü ö³àíîïðîêàð³îò «â³ääàº» õàçÿéö³ ÷àñòèíó ñâî¿õ ïðîäóêò³â
ôîòîñèíòåçó. Çàâäÿêè òàêîìó ñèìá³îíòó, àìåáà ìîæå âèæèâàòè ó âîä³, äå ïðàêòè÷íî
íåìàº íåîáõ³äíèõ äëÿ ¿¿ æèâëåííÿ îðãàí³÷íèõ ðå÷îâèí.
Ó òàêèé æå ñïîñ³á ñòðàõóþòü ñåáå â³ä íåñòà÷³ ¿æ³ ïðîìåíÿêè – äîñèòü âåëèê³ ìîðñüê³
îäíîêë³òèíí³ îðãàí³çìè, ùî ìåøêàþòü ó òîâù³ âîäè. Çà äîïîìîãîþ íåñïðàâæí³õ
í³æîê ïðîìåíÿêè óëîâëþþòü áàêòåð³¿ òà äð³áí³ îðãàí³÷í³ ðåøòêè ³ ïåðåòðàâëþþòü ¿õ
ó òðàâíèõ âàêóîëÿõ. Ïðîòå, ÿêùî çäîáè÷÷þ ñòàº âîäîð³ñòü, òî ïðîìåíÿê çáåð³ãàâ ¿¿ ó
öèòîïëàçì³. Âîäîð³ñòü çàáåçïå÷óº ïðîìåíÿêà êèñíåì, à ïðîìåíÿê íàäàº âîäîðîñò³
ïðèòóëîê òà ¿æó – âóãëåêèñëèé ãàç. ßêùî æ ïðîìåíÿê ïî÷èíàº ãîëîäóâàòè, òî â³í
ïåðåòðàâëþº äåÿêó ÷àñòèíó âîäîðîñòåâèõ êë³òèí.
Áëîê 4. ²íôóçîð³ÿ-òóôåëüêà
Будова. Якщо розглянути під мікроскопом краплю води, яку взяли з
неглибоких стоячих прісних водойм, можна побачити «маленьких звіряток»,
це – інфузорії*туфельки. Їх тіло складається з однієї клітини, вони достатньо
великі (до 0,2*0,3 мм) і помітні навіть без збільшувальних приладів. Інфузорія*
туфелька має постійну форму тіла, яка нагадує жіночу туфельку, звідки й
походить її назва.
7
7 1
На одному боці клітини в інфузорії*
туфельки розташовується заглибина, схожа
на кишеньку – це глотка (мал. 5).
À
Ìàë. 5. Áóäîâà ³íôóçîð³¿-òóôåëüêè
À – ñõåìàòè÷íå çîáðàæåííÿ:
1 – â³éêè; 2 – òðàâí³ âàêóîë³; 3 – âåëèêå ÿäðî; 4 – ìàëå 6 5 4 3 2
ÿäðî; 5 – ðîòîâà ïîðîæíèíà; 6 – ïîðîøèöÿ; 7 – ñêîðîòëèâà Á
âàêóîëü ç ïðèâ³äíèìè êàíàëüöÿìè;
Á – ³íôóçîð³ÿ-òóôåëüêà ï³ä ñâ³òëîâèì ì³êðîñêîïîì
Поверхневий апарат. Тіло інфузорії*

туфельки вкрите цитоплазматичною мембра*
ною. Щільний зовнішній шар цитоплазми –
пелікула – дозволяє зберігати постійну форму тіла.
Все тіло інфузорії вкрите поздовжніми рядами дрібних війок, кількість
яких перевищує 10*15 тис. Хвилеподібні коливання всіх війок сприяють
пересуванню інфузорії, вона плаває тупим переднім кінцем тіла уперед.
Мембрана утворює спеціальне пристосування – порошицю.
Цитоплазма з органелами. В цитоплазмі інфузорії містяться травні
вакуолі; дві скоротливі вакуолі з привідними канальцями, що розташо*
вуються в передній і задній частинах тіла; порошиця.
Ядерний апарат. У інфузорії є два ядра: велике вегетативне (макро
нуклеус) і мале генеративне (мікронуклеус). Роль цих ядер в життєдіяль*
ності інфузорії різноманітна. Велике ядро за формою нагадує насінину
квасолі, контролює процеси життєдіяльності – травлення, виділення, рух, а
також нестатеве розмноження. Мале ядро відіграє важливу роль у статевому
процесі – відповідає за зберігання та передачу спадкової інформації.
Процеси життєдіяльності інфузорії)туфельки
Живлення. Живиться інфузорія*туфелька мікроскопічними організ*
мами – найпростішими, бактеріями, органічними частинками. На одній із
сторін тіла (черевній) інфузорія*туфелька має воронкоподібну передротову
заглибину. На її дні міститься клітинний рот, оточений більш довгими
передротовими війками. Їх коливання забезпечують течію води, разом з
якою їжа потрапляє в ротовий отвір, і далі проходить у клітинну глотку.
З глотки шляхом ендоцитозу частинки їжі потрапляють в цитоплазму, де
утворюється травна вакуоль (мал. 6). 1
Ìàë. 6. Æèâëåííÿ ³íôóçîð³¿-

òóôåëüêè:
1 – òðàâíà âàêóîëü;
2 – ðîòîâèé îòâ³ð;
3 – ïîðîøèöÿ (ñòð³ëêîþ ïîêàçàíî
òå÷³þ âîäè ç õàð÷îâèìè ÷àñòèíêàìè)
3 2
8
Травні вакуолі разом з цитоплазмою рухаються в клітині по колу
впродовж 1*1,5 години. Їжа під дією травних ферментів перетравлюється, і
розчинені поживні речовини надходять у цитоплазму. Неперетравлені
рештки викидаються назовні через спеціальний отвір в клітинній мембрані –
порошицю. У сприятливих умовах інфузорія*туфелька за добу може спожити
кількість їжі, рівну масі її тіла.
²íôóçîð³¿ ÷àñòî çàõîïëþþòü ³ çáåð³ãàþòü ó öèòîïëàçì³ êë³òèíè âîäî-
ðîñòåé. ²íôóçîð³é, ùî ìàþòü àâòîòðîôíèõ ñèìá³îíò³â, óäàâàëîñÿ
âèðîùóâàòè íà ñâ³òë³ âçàãàë³ áåç ¿æ³: âñ³ íåîáõ³äí³ îðãàí³÷í³ ðå÷îâèíè
³íôóçîð³ÿ îòðèìóâàëà â³ä âîäîðîñòåé. Íàïðèêëàä, ³íôóçîð³ÿ-ñóðìà÷
çàõîïëþº òàê³ îäíîêë³òèíí³ âîäîðîñò³, ÿê ñèìá³îòè÷íó õëîðåëó.
Ìàë. 7. ²íôóçîð³ÿ-ñóðìà÷ ³ç êë³òèíàìè ñèìá³îòè÷íèõ õëîðåë
Дихання. У інфузорії процес газообміну відбувається так само, як й у

амеби протей. Кисень поглинається всією поверхнею тіла і використовується
для окислення органічних речовин.
Виділення. Скоротливі вакуолі у інфузорії мають більш складну, ніж у
амеби протей, будову. Кожна скоротлива вакуоль оточена 5*7 привідними
канальцями, має центральний резервуар і вивідний канал. Вода і розчинені у
ній шкідливі продукти життєдіяльності з цитоплазми спочатку надходять у
привідні канальці, з них – у вакуолі, а далі виводяться назовні при їх скоро*
ченні. Таким чином регулюється внутрішньоклітинний тиск. За 40*50 хв.
скоротливі вакуолі інфузорій викидають назовні об'єм рідини, який
дорівнює об'єму їх тіла.
Розмноження. Для інфузорій характерно нестатеве розмноження. Воно
відбувається 1*2 рази на добу
шляхом поперечного поділу
їх тіла навпіл (мал. 8).
Ìàë. 8. Íåñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ

³íôóçîð³¿:
1 – ì³êðîôîòîãðàô³ÿ;
2 – ñõåìàòè÷íå çîáðàæåííÿ 1 2
У інфузорій здійснюється також статевий процес, який називається

кон'югацією. У цьому випадку дві особини тимчасово зближуються, з'єдну*
ються цитоплазматичним містком. По містку дві інфузорії обмінюються
частинами малих ядер. Це призводить до обміну спадковим матеріалом і під*
вищує пристосованість інфузорій до умов навколишнього середовища. Після
цього інфузорії розходяться. Крім того, при кон'югації оновлюється і велике
ядро, що активізує процеси життєдіяльності організму. Розмноженням цей
9
процес назвати не можна, оскільки він не призводить до збільшення числа
особин.
Áëîê 5. Êîì³ðöåâ³ äæãóòèêîíîñö³
Комірцеві джгутиконосці – група найпростіших, яка представлена
поодинокими організмами та колоніальними формами. Живуть у морських
і прісних водах. Вважаються найближчими ймовірними родичами багато*
клітинних тварин, зокрема губок. Описано близько 150 видів.
Поверхневий апарат. Клітина на
верхньому боці утворює «комірець» з 30*40
мікроворсинок, з якого виходить один
довгий джгутик (мал. 9). Це – характерна
риса комірцевих джгутиконосців.
Ìàë. 9. Êîì³ðöåâ³ äæãóòèêîíîñö³: 1 – çîâí³øí³é âèãëÿä;
2 – òðàâí³ âàêóîë³ ó êë³òèí³ 1 2
Цитоплазма містить органели, характерні для найпростіших.

Ядерний апарат. Мають одне ядро.
Живлення. Довгий джгутик виходить з комірця та спрямовує до поверхні
клітини потік води, що несе часточки їжі – відмерлі органічні речовини та
бактерії. Коли їжа потрапляє на клітинну мембрану, її оточує коротка
несправжня ніжка, яка втягує здобич у клітину. Утворюється травна вакуоля,
в якій відбувається процес травлення.
Дихання відбувається як у інших найпростіших.
Розмноження. Розмножуються поділом клітини.
Комірцеві джгугиконосці вважаються найближчими ймовірними
родичами багатоклітинних тварин, зокрема губок.
Áëîê 6. Óòâîðåííÿ öèñòè ó íàéïðîñò³øèõ
Здатність утворювати цисти є характерною особливістю найпростіших.
Циста – це клітина найпростіших у стані спокою, вкрита щільною оболонкою.
Несприятливі умови амеба протей та інфузорія туфелька переживають у
стані цисти. У разі настання несприятливих умов припиняється їх рух та
живлення, знижується інтенсивність обміну речовин, деякі найпростіші
змінюють форму – амеба стає округлої форми; утворюється щільна захисна
оболонка (мал. 10).
1 2 3
Ìàë. 10. ²íöèñòóâàííÿ àìåáè:
1 – öèñòà;
2 – âèõ³ä àìåáè;
3 – àìåáà âèïóñêàº íåñïðàâæí³ í³æêè – ïñåâäîïîä³¿
Інцистування найчастіше відбувається восени з настанням холодів, або
10
у спеку. Навесні найпростіші залишають оболонку цисти. Амеба випускає
псевдоніжки і починає вести активний спосіб життя. При висиханні водойм
цисти можуть розноситися вітром, що забезпечує розселення найпростіших.
Ñëîâíèê òåðì³í³â ³ ïîíÿòü
Ïñåâäîïîä³¿ – íåïîñò³éí³ âèðîñòè öèòîïëàçìè êë³òèíè, ÿê³ ìîæóòü çì³íþâàòè ñâîþ ôîðìó
³ ðîçì³ðè, çàáåçïå÷óþ÷è àìåáî¿äíèé ðóõ.
Ñîðîòëèâà âàêóîëÿ – âèêîíóº ôóíêö³¿ îñìîðåãóëÿö³¿ ³ âèä³ëåííÿ.
Òðàâíà âàêóîëÿ – ì³ñòèòü òðàâíèé ôåðìåíò, çà äîïîìîãîþ ÿêîãî ïåðåòðàâëþºòüñÿ ¿æà.
Öèñòà – òèì÷àñîâà ôîðìà ³ñíóâàííÿ îäíîêë³òèííèõ îðãàí³çì³â, ÿêà õàðàêòåðèçóºòüñÿ
íàÿâí³ñòþ çàõèñíî¿ îáîëîíêè.
18. ÏÀÐÀÇÈÒÈ×Í² ÃÅÒÅÐÎÒÐÎÔÍ² ÏÐÎÒÈÑÒÈ – ÇÁÓÄÍÈÊÈ

ÕÂÎÐÎÁ ËÞÄÈÍÈ
– íàâîäèòè ïðèêëàäè íàéïðîñò³øèõ – çáóäíèê³â çàõâîðþâàíü;
– îïèñóâàòè áóäîâó ïàðàçèòè÷íèõ íàéïðîñò³øèõ;
– õàðàêòåðèçóâàòè ïðîÿâè æèòòºä³ÿëüíîñò³ íàéïðîñò³øèõ-ïàðàçèò³â, ¿õ ïðèñòîñóâàííÿ
äî ïàðàçèòè÷íîãî ñïîñîáó æèòòÿ;
– çàñòîñîâóâàòè çíàííÿ äëÿ ïðîô³ëàêòèêè ³íôåêö³éíèõ òà ïàðàçèòàðíèõ çàõâîðþâàíü
Деякі найпростіші ведуть паразитичний спосіб життя. Паразитами
називають організми, які мешкають усередині або на поверхні тіла інших
організмів, живляться за їхній рахунок, викликаючи важкі захворювання.
До таких найпростіших відносяться дизентерійна амеба і малярійний
плазмодій.
ßêà õâîðîáà íàçèâàºòüñÿ «õâîðîáîþ áðóäíèõ ðóê» ³ õòî ¿¿
ñïðè÷èíþº?
Áëîê 1. Äèçåíòåð³éíà àìåáà

Людина заражається дизентерією, захоплюючи цисти при вживанні
немитих фруктів і овочів або сирої води із відкритих водойм. У кишечнику
людини оболонки цист розчиняються, і виходять молоді дрібні амеби. Дрібна
непатогенна для людини форма амеби мешкає в кишечнику людини у складі
її кишкової флори. Амеба живиться рештками їжі та бактеріями, які
мешкають у кишечнику. За певних умов розвивається велика тканинна
форма амеби, яка проникає в слизову оболонку кишечнику, де живиться
еритроцитами (мал. 11). Це спричинює важке захворювання людини –
амебоїдну дизентерію, або амебіаз.
11
À Á
Ìàë. 11. Äèçåíòåð³éíà àìåáà (ï³ä ñâ³òëîâèì ì³êðî-
ñêîïîì) 1
À – áóäîâà:
1 – öèòîïëàçìàòè÷íà ìåìáðàíà;
2 – öèòîïëàçìà; 2
3 – ÿäðî; 3
Á – äèçåíòåð³éíà àìåáà ïî¿äàº æèâó êë³òèíó åðèòðî-
öèòà â îðãàí³çì³ ëþäèíè
Коли паразит проникає в стінку кишечника, то утворюються багаточис*

ленні виразки, починається запалення стінки товстого кишечника (мал. 12).
У гострій формі амебіаза у хворих піднімається висока температура, почина*
ється частий кривавий пронос, болі у нижній частині живота, в фекаліях
з'являються слиз, кров і гній.
1 3
2 4
Ìàë. 12. Àìåá³àç: 1 – äèçåíòåð³éí³ àìåáè íà ñò³íö³ òîâñòîãî êèøå÷íèêó; 2 – ñõåìà: äèçåíòåð³éíà àìåáà
óòâîðþº âèð³çêè ó ñò³íö³ òîâñòîãî êèøå÷íèêó; 3 – çàïàëåííÿ ñò³íêè òîâñòîãî êèøå÷íèêó; 4 – ïåðø³
ñèìïòîìè çàõâîðþâàííÿ
При затуханні гострої форми амебіаза великі тканинні форми амеби
зменшуються в розмірах, переходять у мілку форму, а потім перетворюються
у цисти. Цисти дизентерійної амеби виходять назовні з фекаліями і можуть
бути джерелом зараження інших людей.
Для уникнення зараження дизентерійною амебою, необхідно дотримува*
тись правил особистої гігієни: перед вживанням їжі та після роботи з ґрунтом
обов'язково мити руки; мити овочі та фрукти перед споживанням; пити
лише кип'ячену воду; захищати продукти харчування від кімнатних мух і
тарганів, які можуть переносити цисти дизентерійної амеби (мал. 13).
1 3
2 4
Ìàë. 13. Ïðîô³ëàêòèêà àìåá³àçà:
1 – áðóäíèì ðóêàì – Í²! 2 – ÷èñòèì ðóêàì – ÄÀ! 3 – áðóäíèì ôðóêòàì – Í²! 4 – ÷èñòèì îâî÷àì – ÄÀ!
ßê³ âàæê³ çàõâîðþâàííÿ ïåðåíîñÿòüñÿ êðîâîñèñíèìè êîìàõàìè, çîêðåìà,

êîìàðàìè?
12
Áëîê 2. Ìàëÿð³éíèé ïëàçìîä³é
Малярійний плазмодій є збудником малярії або
болотної лихоманки. Малярійний плазмодій – це
внутрішньоклітинний паразит, який має двох хазяїв:
малярійного комара і людину. Ìàë. 14. Êîìàð àíîôåëåñ
Самка малярійного комара (мал. 14) разом зі слиною переносить збудника
від хворої людини до здорової. Вона заражає людину малярією під час укусу.
Спочатку паразит потрапляє в клітини печінки, де багаторазово ділиться.
Потім малярійний плазмодій знову потрапляє в кров і проникає в клітини
крові – еритроцити. В них розмноження паразита відбувається кожні
3*4 дня. В цей час руйнуються
еритроцити, лопається їх оболон*
ка, і в кров потрапляє велика кіль*
кість плазмодіїв (мал. 15).
Ìàë. 15. Ìàëÿð³ÿ àáî áîëîòíà ëèõîìàíêà:
1 – ìàëÿð³éí³ ïëàçìîä³¿ âèõîäÿòü ³ç
åðèòðîöèòà; 2 – õâîð³ íà ìàëÿð³þ
Вихід плазмодіїв з еритроцитів викликає у людини напад лихоманки з

періодичним підвищенням температури до 40°С і вище, недокрів'я, головний
біль, збільшення печінки та селезінки, озноб. Стан хворого погіршується і
без лікування людина може загинути. Подальший розвиток плазмодіїв
можливий лише в кишечнику комара.
Малярія – хвороба, характерна для мешканців країн Африки, Латинської
Америки, тропічної Азії, де є умови для розвитку малярійного комара –
вологий, жаркий клімат, наявність водоймищ тощо. На території Європи,
Північної Америки трапляються поодинокі випадки захворювання на
малярію, хоча вважається, що малярію там ліквідовано. В останні десятиріччя
в Україні захворювань на малярію практично не спостерігається.
Для уникнення захворювання на малярію, необхідно: виявляти та ліку*
вати хворих людей; перебуваючи на природі, залишати відкритими якомога
менше ділянок шкіри та захищати їх від укусів комарів спеціальними мазями,
кремами тощо; знищувати кровосисних комах, здатних переносити збудників
малярії, в містах їх існування; вдома застосовувати різні засоби для знищення
або відлякування комарів.
Âèñîêà ñìåðòí³ñòü â³ä ìàëÿð³¿ ñåðåä ä³òåé. Øê³ðà ó ä³òåé á³ëüø òîíêà, òîìó ïåðåäà÷à
çáóäíèêà ìàëÿð³¿ êîìàðîì ïîëåãøóºòüñÿ, à ô³ç³îëîã³÷íî íåäîñêîíàëà ³ìóííà ñèñòåìà
ò³ëüêè ñïðèÿº á³ëüø øâèäêîìó ðîçìíîæåííþ çáóäíèêà â êðîâ³. Îáòÿæóºòüñÿ ³ìóííà
ñèñòåìà ä³òåé, íàïðèêëàä, Àôðèêè ³ ïîãàíèì õàð÷óâàííÿì, íàÿâí³ñòþ ñóïóòí³õ
àâ³òàì³íîç³â, à òàêîæ åï³äåì³ºþ â Àôðèö³ Â²Ë-³íôåêö³¿ òà òóáåðêóëüîçó.
13
Ñò³éê³ñòü (ðåçèñòåíòí³ñòü) ïëàçìîä³ÿ äî ïðîòèìàëÿð³éíèõ ïðåïàðàò³â â îñòàíí³é ÷àñ ï³ä-
âèùèëàñü. Ó çâ'ÿçêó ç øèðîêèì âèêîðèñòàííÿì ë³êàðñüêèõ ïðåïàðàò³â äëÿ ïðîô³ëàêòèêè
³ ë³êóâàííÿ ìàëÿð³¿, çáóäíèê ðîäó Plasmodium ìóòóº ³ àäàïòóºòüñÿ äî ïðîòèìàëÿð³éíèõ
ïðåïàðàò³â, ùî óòðóäíÿº éîãî ë³êóâàííÿ ³ âèìàãàº â³äêðèòòÿ íîâèõ ïðåïàðàò³â.
Àìåáíà äèçåíòåð³ÿ – çàõâîðþâàííÿ, ùî âèêëèêàºòüñÿ çáóäíèêîì àìåá³àçó – äèçåíòåð³éíîþ
àìåáîþ; ñóïðîâîäæóºòüñÿ ðóéíóâàííÿì åðèòðîöèò³â ñò³íêè êèøå÷íèêà, óòâîðåííÿì
âèðàçîê êèøå÷íèêà ³ êðèâàâèì ïîíîñîì.
Åðèòðîöèòè – êë³òèíè êðîâ³, ÿê³ òðàíñïîðòóþòü êèñåíü ïî îðãàí³çìó
Ìàëÿð³ÿ – îäíå ³ç íàéíåáåçïå÷í³øèõ çàõâîðþâàíü, ùî âèêëèêàºòüñÿ çáóäíèêîì ìàëÿð³¿ –
ìàëÿð³éíèì ïëàçìîä³ºì; ñóïðîâîäæóºòüñÿ íàïàäàìè ëèõîìàíêè ç ïåð³îäè÷íèì ï³ä-
âèùåííÿì òåìïåðàòóðè äî 40°Ñ ³ âèùå, íåäîêð³â'ÿì, ãîëîâíèì áîëåì, çá³ëüøåííÿì
ïå÷³íêè òà ñåëåç³íêè, îçíîáîì.
Ïàðàçèòè – îðãàí³çìè, ÿê³ ìåøêàþòü óñåðåäèí³ àáî íà ïîâåðõí³ ò³ëà ³íøèõ îðãàí³çì³â,
æèâëÿòüñÿ çà ¿õí³é ðàõóíîê ³ âèêëèêàþòü âàæêè çàõâîðþâàííÿ àáî çàãèáåëü õàçÿ¿íà.
19. ÃÓÁÊÀ – ÏÐÈÌ²ÒÈÂÍÀ ÁÀÃÀÒÎÊË²ÒÈÍÍÀ ÒÂÀÐÈÍÀ

– íàâîäèòè ïðèêëàäè ïðèì³òèâíèõ áàãàòîêë³òèííèõ òâàðèí ãóáîê;
– îïèñóâàòè áóäîâó ãóáîê;
– õàðàêòåðèçóâàòè ïðîÿâè æèòòºä³ÿëüíîñò³ ó ãóáîê; ¿õ ðîëü â åêîñèñòåìàõ;
– ïîÿñíþâàòè ïðèñòîñóâàëüíå çíà÷åííÿ ïåðåõîäó äî áàãàòîêë³òèííîñò³
Â ßïîí³¿ íà âåñ³ëëÿ ÷àñòî äàðóþòü öþ ìîðñüêó òâàðèíó ÿê ñèìâîë â³ðíîãî êîõàííÿ.
ßêà òâàðèíà º ó ÿïîíö³â ñèìâîëîì ùàñëèâî¿ ñ³ì'¿?
Áëîê 1. Ïîõîäæåííÿ ãóáîê
Губки – найпримітивніші з усіх багатоклітинних тварин, хоча більше
походять на рослини. Для них характерний клітинний рівень організації.
Вони поєднують в собі риси одноклітинних і багатоклітинних організмів.
Губки з'явилися в достатньо великої кількості в морях початку Палеозой*
ської ери, проте найбільшого розвитку досягли в наступну – Мезозойську
еру. Багато сучасних видів губок схожі на своїх мезозойських предків.
Ìàéáóòíüîìó íàóêîâöþ
Äîâã³é ÷àñ â÷åí³ íå ìîãëè âèçíà÷èòè ì³ñöå ãóáîê â ñèñòåì³ æèâî¿ ïðèðîäè. Ò³ëüêè íà-
ïðèê³íö³ Õ²Õ ñòîë³òòÿ, çàâäÿêè äîñë³äæåííÿì ². ². Ìå÷í³êîâà òà ³íøèõ â÷åíèõ, ãóáêè ñòàëè
â³äíîñèòè äî áàãàòîêë³òèííèõ òâàðèí. Òî÷íå ïîõîäæåííÿ ãóáîê äîñ³ íå ç'ÿñîâàíî.
Ïåâíî, ¿õ ïðåäêàìè ñòàëè êîëîí³àëüí³ ôîðìè îäíîêë³òèííèõ. Çà ã³ïîòåçîþ
“Ôàãîöèòåëè” ². ². Ìå÷íèêîâà îêðåì³ êë³òèíè êîëîí³¿, ùî çàõîïèëè ¿æó, ïðîñóâàëèñÿ â
ñåðåäèíó êîëîí³¿ ³ òàì âèêîíóâàëè ôóíêö³þ “òðàâëåííÿ”. Òîáòî ç'ÿâèëèñÿ êîëîí³àëüí³
íàéïðîñò³ø³, êë³òèíè ÿêèõ ðîçòàøóâàëèñÿ ó äâà øàðè. Îïèíèâøèñü ó ð³çíèõ óìîâàõ,
14
êë³òèíè âíóòð³øíüîãî ³ çîâí³øíüîãî øàð³â íàáóëè â³äì³ííîñòåé îäí³ â³ä îäíèõ.
Óíàñë³äîê öüîãî âèíèê áàãàòîêë³òèííèé îðãàí³çì “ôàãîöèòåëà” – ïðåäîê áàãàòî-
êë³òèííèõ òâàðèí. Ï³çí³øå ¿õ â³äîêðåìèëè â ñàìîñò³éíèé òèï.
Губки не стали предками інших багатоклітинних тварин. При при*
кріпленому нерухомому способі життя губок їхня будова не потребує будь*
якого поліпшення.
На сьогодні відомо понад 5 тисяч видів губок, з них близько 40 видів – в
Україні. Губки цікаві тим, що дозволяють нам побачити деякі особливості
перших багатоклітинних гетеротрофних організмів.
Áëîê 2. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà ãóáîê
Поширення. Губки – водні, переважно морські мешканці. Вони існують
у всіх морях нашої планети, від прибережної зони до майже максимальних
глибин океану. Але більше за все губок в тропічних і субтропічних морях.
Деякі види зустрічаються у річках, озерах і ставках. В Україні поширена
губка*бодяга.
Спосіб життя. Губки не можуть активно рухатись, тому ведуть нерухо*
мий, прикріплений спосіб життя. Найбільші скупчення губок спостеріга*
ються там, де на дні багато каменів, до яких вони прикріплюються. Часто
губки виростають на раковинах молюсків, на черепашках крабів тощо.
Представлені поодинокими і колоніальними організмами. Тривалість життя
морських губок від кількох тижнів і місяців до кількох років, іноді до 50
років. Прісноводні губки живуть кілька місяців.
Форма тіла і забарвлення. Губки мають надзвичайно різноманітну
форму тіла і абсолютно не схожі на звичних нам тварин. Серед губок зустріча*
ються келихоподібні, воронкоподібні, кулясті, циліндричні, стебельчасті,
кущисті, деякі подібні до безформних наростів, гілочок (мал. 16). Деякі
губки мають дуже цікавий і навіть чудернацький вигляд і назву. Розміри
губок різні від кількох міліметрів до 3 м у висоту.
1 2 3 4 5
Ìàë. 16. Ôîðìè êîëîí³é ãóáîê: 1 – öèë³íäðè÷íà; 2 – êóëÿñòà; 3 – êåëèõîïîä³áíà: êóáîê Íåïòóíà (ó
âèñîòó – äî1,5 ì, ó øèðèíó – 0,75 ì); 4 – âîðîíêîïîä³áíà: êîøèê Âåíåðè (ìàº âîëîêíà ç îïòè÷íèìè
âëàñòèâîñòÿìè); 5 – Ê³íñüêà ãóáêà (æèâå á³ëüøå 50 ðîê³â ³ äîñÿãàº ïðèáëèçíî 1 ì â ä³àìåòð³)
Багато губок яскраво пофарбовані: найчастіше в жовтий, коричневий,
оранжевий, червоний, зелений, фіолетовий кольори. При відсутності
пігментів губки мають біле або сіре забарвлення.
15
Áëîê 3. Áóäîâà ãóáîê
Будова тіла губок. Тіло губок – у формі мішка (мал. 17). У верхній
частині знаходиться отвір – устя, через яке внутрішня порожнина губки
сполучається з навколишнім середовищем. У ніжній частині тіла є підошва
для прикріплення до субстрату.
Шари тіла губок. Клітини у губок диференційовані. Стінка тіла
складається з двох шарів клітин: зовнішнього – ектодерми і внутрішнього –
ентодерми. Зовнішній шар тіла утворений тонкими плоскими покривними
клітинами. У ньому є багаточисленні отвори – пори, якими починаються
канальці. Через них вода їжею проходить до внутрішньої порожнини тіла.
Не випадкова латинська назва губок – Porifera, що означає «пористі».
Внутрішній шар стінки тіла складають
1 2
комірцеві клітини – хоаноцити. Вони мають
довгий джгутик, оточений цитоплазматичним
7
«комірцем» у вигляді відкритої воронки. Між
зовнішнім і внутрішнім шарами клітин міститься
3
особлива драглиста міжклітинна речовина
4
(мезоглея). У неї занурені: опорні клітини, що
формують скелет; амебоїдні клітини (амебоцити), 5
які мають псевдоподії і беруть участь у травленні, а 6
також здатні перетворюватися на інші види
клітин; статеві клітини – спеціальні репродук*
тивні клітини, які беруть участь у статевому роз* Ìàë. 17. Ñõåìà áóäîâè ãóáêè:
1 – óñòÿ; 2 – ñêåëåòí³ ãîëêè (ñï³êóëè);
множенні губок. Деякі з амебоцитів є недиферен* 3 – ïîðè; 4 – êîì³ðöåâ³ êë³òèíè
ційованими резервними клітинами й можуть (õîàíîöèòè); 5 – àìåáî¿äí³ êë³òèíè
(àìåáîöèòè); 6 – êë³òèíè, ÿê³ óòâî-
утворювати решту типів клітин. ðþþòü ãîëêè; 7 – ïîêðèâí³ êë³òèíè
Губки мають внутрішній скелет – міне* çîâí³øíüîãî øàðó
ральний або органічний (роговий), який завжди розташований у мезоглеї і
виконує опорну функцію. Мінеральний скелет складається з безлічі мікро*
скопічних голок – спікул, що мають різноманітну форму й розміри. Спікули
скріплюються між собою спеціальною речовиною (спонгіном). Виокрем*
люють вапняні (скелет із вапняних голок), скляні (скелет із силікатних
голок, близьких за складом до піску і скла) і силікатно*рогові (скелет із
силікатних голок і рогових волокон) губки. Роговий скелет утворений лише
розгалуженими роговими волокнами.
Áëîê 4. Ïðîöåñè æèòòºä³ÿëüíîñò³
Живлення. За способом живлення губки – фільтратори. Живлення
здійснюються за допомогою безперервного току води крізь тіло, який
створює водоносна система. Завдяки ритмічній роботі джгутиків комірцевих
16
клітин вода нагнітається в пори, потрапляє у внутрішню порожнину.
Завислі у воді залишки відмерлих організмів і найпростіші захоплюються
комірцевими джгутиковими клітинами – хоаноцитами. Далі їжа пере*
дається амебоцитам, які захватують її псевдоподіями (фагоцитоз) і
перетравлюють в травних вакуолях. Поживні речовини розносяться по
всьому тілу. Неперетравлені рештки надходять у внутрішню порожнину тіла
і через устя виводяться назовні. Відомі факти, коли амебоцити виходили з
тіла губок, захоплювали частинки їжі і поверталися знову у тіло губки. Лише
небагато видів ведуть хижий спосіб життя, відловлюючи дрібних тварин.
Дихання. Для дихання використовується розчинений у воді кисень,
який поглинається всіма клітинами тіла. Вуглекислий газ виводиться в
розчиненому стані.
Розмноження. Розмножуються губки як статевим, так і нестатевим шля*
хом. Зазвичай губки є гермафродитами, але трапляються і роздільностатеві
форми. У разі статевого розмноження зливаються гамети різних двох губок
і утворюється зигота. Дроблення зиготи та формування війчастої личинки
відбувається усередині материнського організму. У більшості губок
утворюються плаваючі личинки (не більша 1 мм), які сприяють розселенню
організмів. Личинки виходять через устя в навколишнє середовище,
прикріпляються до субстрату й перетворюються на дорослу губку.
Нестатеве розмноження здійснюється брунькуванням або фрагмента*
цією. У разі брунькування дочірня особина утворюється на материнському
тілі і містить усі види клітин. Бруньки, як правило, не відділяються від
материнського організму, що приводить до появи колоній різної форми.
Унаслідок фрагментації тіло губки розпадається на частини, кожна з яких за
сприятливих умов дає початок новому організму.
Регенерація губок. Розмноження губок частинами тіла пов'язане з
регенерацією. Регенерація – процес відновлення організмом утрачених
частин тіла. Губки мають велику здатність до регенерації.
Подразнення. Губки повільно і слабко реагують на різні подразнення,
оскільки в них немає нервових клітин.
ßêùî øìàòî÷êè ãóáîê ïðîòèðàòè ÷åðåç òêàíèíó, îòðèìàòè ô³ëüòðàò ç ³çîëüîâàíèìè
êë³òèíàìè ³ ðîçì³ñòèòè íà äí³ ïîñóäèíè, òî âîíè çáèðàþòüñÿ ãðóïàìè ó áåçôîðìí³
ñêóï÷åííÿ, ÿê³ ïåðåòâîðþþòüñÿ íà ìàëåíüê³ ãóáêè. Ö³êàâî, ùî ïðè çì³øóâàíí³
ô³ëüòðàò³â, îòðèìàíèõ â³ä ð³çíèõ ãóáîê, çáèðàþòüñÿ ðàçîì ëèøå îäíîð³äí³ êë³òèíè,
ôîðìóþ÷è ãóáêè â³äïîâ³äíîãî âèäó (êëàñè÷í³ äîñë³äè Ã. Ó¿ëüñîíà).
Áëîê 5. Åêîëîã³÷í³ ïðîáëåìè ãóáîê
Головною причиною, що перешкоджає масовому розмноженню губок,
є відсутність відповідного субстрату. Більшість губок не можуть жити на
17
мулистому дні, оскільки частинки мулу закупорюють пори, що призводить до
загибелі тварини. Великий вплив на поширення має солоність, рухливість і
температура води. Губки не виносять навіть невеликого опрісніння води, тому
оселяються у Світовому океані від припливно*відливної полоси до глибоко*
водних западин, до 6 тисяч метрів і навіть більше. Отруєння води промисло*
вими стоками може спричинити загибель губок. Фільтруючи воду, губки
більш за інших тварин страждають від отруйних речовин, що містяться в ній.
Áëîê 6. Çíà÷åííÿ ãóáîê ó ïðèðîä³, â æèòò³ ëþäèíè
Губки є біофільтраторами. За добу одиночна губка
фільтрує до 20 л води, а колонія – до 1500 л. Вони
постійно очищують водойми від органічних решток,
виконуючи санітарну роль. З такою же метою використо*
вують губки в акваріумах. Ìàë.18. «Ðîáîòà»
Губки є їжею для морських зірок. ñâåðäëèëüíî¿ ãóáêè
Деякі види приносять шкоду, наприклад, свердлильна губка розчиняє
корали, шкодить раковини устриць (мал. 18).
Губки слугують притулком для багатьох видів тварин. Так пробкові губки
є місцем, де мешкають ракисамітники (мал. 19, 4). Даний симбіоз вигідний
раку тим, що він має сховище, а губці тим, що вона може переміщатися.
Ö³êàâèé âèä ñèìá³îçó ì³æ ðà÷êàìè ñïîíã³êîëà òà ãóáêàìè Êîøèê Âåíåðè. Ó ïîðîæíèí³
êîæíî¿ ãóáêè æèâå ïàðà ðà÷ê³â, ñàìåöü ³ ñàìêà. Ïîòðàïëÿþòü òóäè âîíè ùå ëè÷èíêàìè,
à âèáðàòèñÿ âæå íå ìîæóòü, òàê ÿê óñòÿ ãóáêè ïðèêðèòå ðåø³òêîþ. Êîøèê Âåíåðè
ìåøêàº á³ëÿ áåðåã³â ßïîí³¿, òîìó â ö³é êðà¿í³ íà âåñ³ëëÿ ÷àñòî äàðóþòü öþ ãóáêó ³ç
ïàðîþ ðà÷ê³â âñåðåäèí³, ÿê ñèìâîë â³ðíîãî ³ íåïîðóøíîãî êîõàííÿ.
Практичне значення губок для людини невелике: виготовляють при*
краси, застосувують деякі види у медицині, техниці.
1 2 3 4
Ìàë. 19. Ð³çíîìàí³òí³ñòü ãóáîê: 1 – òóàëåòíà àáî ãðåöüêà ãóáêà; 2 – ìîðñüêà ãóáêà áîäÿãà; 3 – ïð³ñíîâîäíà
ãóáêà áîäÿãà; 4 – ïðîáêîâà ãóáêà ç ðàêîì-ñàì³òíèêîì
Туалетна або грецька губка є об'єктом промислу. Розміри досягають

20 см і більше. Скелет утворений ніжними еластичними органічними воло*
концями, схожими за хімічним складом на шовк (мал. 19, 1). Використо*
вується для гігієнічних цілей; у медицині (йод); у промисловості як технічні
фільтри. Промисел поширений у Червоному, Карибському, Середземному
18
морях, біля узбережжя Мадагаскару, Австралії, Філіппін. Біля берегів
Флориди і Японії є штучні плантації туалетної губки.
Öå ö³êàâî
Íà çäàòíîñò³ ãóáîê äî ðåãåíåðàö³¿ çàñíîâàíèé ìåòîä øòó÷íîãî ðîçâåäåííÿ ïðîìèñ-
ëîâèõ òóàëåòíèõ ãóáîê. Ãóáêó ðîçð³çàþòü íà øìàòêè ³ ïðèêð³ïëþþòü ¿õ äðîòèêîì äî
òâåðäîãî ñóáñòðàòó. Íàé÷àñò³øå äëÿ öüîãî çàñòîñîâóþòü ñïåö³àëüí³ öåìåíòí³ äèñêè,
ÿê³ ðîçì³ùóþòü íà ìîðñüêîìó äí³. ²íîä³ øìàòî÷êè ãóáêè íàíèçóþòüñÿ íà øíóð,
íàòÿãíóòèé â ãîðèçîíòàëüíîìó ïîëîæåíí³ ó ñàìîãî äíà ì³æ äâîìà ê³ëêàìè. ×åðåç
ê³ëüêà ðîê³â ç³ øìàòî÷êà ãóáêè âèðîñòàº åêçåìïëÿð, ùî äîñÿãàº ïðîìèñëîâîãî
ðîçì³ðó. Ïðîòå â³äçíà÷àþòü, ùî ïðè ïîä³áíîìó ñïîñîá³ ðîçìíîæåííÿ ãóáêà
çðîñòàº çíà÷íî ïîâ³ëüí³øå, í³æ ïðè ðîçâèòêó ¿¿ ç ëè÷èíêè.
Бодяга. Колонії зустрічаються в морських і прісних водоймах у вигляді
кущів, грудок зеленого чи бурого забарвлення (мал. 19, 2*3). У народній
медицині використовують прісноводну бодягу як мазь для розсмоктування
гематом, зведення синців; в косметології успішно застосовуються стимулю*
ючи маски з бодягою; у медицині використовується як місцевий подраз*
нювальний засіб при ревматизмі, радикуліті, артриті, ревматизмі; в
гомеопатії – як настоянки при невралгії; порошок з сухої бодяги – для
лікування вугрового висипу.
Дотик до деяких губок визиває у людини алергічні реакції.
Àìåáî¿äí³ êë³òèíè – ðîçì³ùóþòüñÿ â ì³æêë³òèíí³é ðå÷îâèí³, ìàþòü íåïîñò³éíó ôîðìó
ò³ëà, óòâîðþþòü ïñåâäîïîä³¿, çàõîïëþþòü ³ ïåðåòðàâëþþòü ÷àñòèíêè ¿æ³.
Åêòîäåðìà – çîâí³øí³é øàð ò³ëà, ó ãóáîê óòâîðåíèé ïîêðèâíèìè êë³òèíàìè.
Åíòîäåðìà – âíóòð³øí³é øàð ò³ëà, ó ãóáîê óòâîðåíèé êîì³ðöåâèìè äæãóòèêîâèìè êë³òèíàìè.
Ìåçîãëåÿ – äðàãëèñòà ì³æêë³òèííà ðå÷îâèíà, ó ÿêó çàíóðåí³ êë³òèíè ãóáîê.
Ô³ëüòðàòîðè – âîäí³ òâàðèíè, ÿê³ æèâëÿòüñÿ îðãàí³÷íèìè ðåøòêàìè àáî äð³áíèìè îðãàí³ç-
ìàìè, ñòâîðþþ÷è ïîò³ê âîäè ÷åðåç ñïåö³àëüí³ ïðèñòîñóâàííÿ.
20. ÎÄÍÎÊË²ÒÈÍÍ² ÀÂÒÎ- ² ÀÂÒÎÃÅÒÅÐÎÒÐÎÔÍ² ÏÐÎÒÈÑÒÈ –

ÂÎÄÎÐÎÑÒ²
– íàçèâàòè ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ àâòîòðîôíèõ ïðîòèñò³â;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè àâòîòðîôíèõ ïðîòèñò³â;
– îïèñóâàòè áóäîâó àâòîòðîôíèõ ïðîòèñò³â, ðåçóëüòàòè âëàñíèõ ñïîñòåðåæåíü;
– õàðàêòåðèçóâàòè ïðîÿâè æèòòºä³ÿëüíîñò³ àâòîòðîôíèõ ïðîòèñò³â, ¿õ ïðèñòîñóâàííÿ
äî ñåðåäîâèù ³ñíóâàííÿ òà ðîëü â åêîñèñòåìàõ;
– ðîçï³çíàâàòè àâòîòðîôíèõ ïðîòèñò³â íà ìàëþíêàõ.
Ðîçäèâèñü åâãëåíó çåëåíó (ìàë. 20). Äàé â³äïîâ³äü íà

çàïèòàííÿ: åâãëåíà â³äíîñèòüñÿ äî íàéïðîñò³øèõ
(îäíîêë³òèííèõ òâàðèíîïîä³áíèõ îðãàí³çì³â) ÷è äî
îäíîêë³òèííèõ âîäîðîñòåé? Ìàë. 20. Åâãëåíà çåëåíà
19
Áëîê 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà âîäîðîñòåé
Раніше ми вже відзначали, що протисти, які здатні до фотосинтезу,
традиційно називаються водоростями. У клітинах водоростей містяться
хлоропласти. У різних видів вони мають різну форму і розміри. Необхідні
для фотосинтезу мінеральні солі і вуглекислий газ водорості поглинають з
води всією поверхнею тіла. Кисень, що утворюється в ході фотосинтезу,
виділяється в навколишнє середовище. В умовах України, в мілких
забруднених стоячих водоймах, які добре прогріваються, широко поширені
такі автотрофні і автогетеротрофні одноклітинні водорості, як хлорела,
евглена зелена, плеврокок та інші.
Áëîê 2. Åâãëåíà çåëåíà
Евглена зелена мешкає в невеликих прісних водоймах зі стоячою водою,
де багато гниючих органічних решток – калюжах, озерах, болотах, а також
на вологому ґрунті.
Будова. Евглена зелена являє собою клітину веретеноподібної форми
невеликих розмірів, у середньому 0,2 мм, зеленого кольору. Вона має обтічну
форму, добре пристосовану до руху у воді. Задній кінець тіла – загострений,
передній – закруглений. Клітина має довгий, тонкий джгутик, який слугує
для пересування. Евглена робить до 40 обертів на секунду джгутиком,
завдяки чому ніби угвинчується у воду і захоплює за собою все тіло. Вона
пливе тупим кінцем уперед. Евглена пересувається значно швидше, ніж
інфузорія*туфелька.
Поверхневий апарат. Під клітинною мембраною є ущільнений шар
цитоплазми, в якому залягає спеціальне утворення – пелликула, яка разом з
мембраною надає клітині властиву їй сталу форму.
Цитоплазма з органелами. У цитоплазмі евглени розташовується
велике ядро (мал. 21). 1 2 3
Біля основи джгутика знаходиться
світлочутливе вічко яскраво*червоного
кольору, яке регулює кількість світла,
що потрапляє на основу джгутика.
Здійснюється фототаксис і евглена 6 5 4
Ìàë. 21. Áóäîâà åâãëåíè çåëåíî¿:
зелена буде плисти в бік водойми, який 1 – ñâ³òëî÷óòëèâå â³÷êî; 2 – õëîðîïëàñòè; 3 – ÿäðî;
більше освітлений. 4 – çàïàñí³ ïîæèâí³ ðå÷îâèíè; 5 – ñêîðîòëèâà
âàêóîëÿ; 6 – äæãóòèê
У цитоплазмі розташовані близько
20 хлоропластів, що містять хлорофіл. Є включення. В них запасається
вуглевод, який нагадує крохмаль, що відкладається в клітинах рослин.
Скоротлива вакуоля знаходиться біля основи джгутика, завдяки ній евглена
20
позбувається зайвої води і шкідливих речовин, що накопичилися в ній.
Процеси життедіяльності
Живлення. Особливістю евглени зеленої є здатність змінювати
характер живлення в залежності від умов середовища. Вдень, за наявності
світла, вона – автотроф, тобто їй притаманний рослинний спосіб живлення:
евглена зелена використовує енергію сонячних променів і внаслідок
фотосинтезу в її хлоропластах утворюються органічні речовини, необхідні
для життя. Тому евглени завжди знаходяться в освітленій частині водойми,
де більш сприятливі умови для фотосинтезу. При відсутності світла хлорофіл
у хроматофорах зникає, евглена втрачає зелене забарвлення, стає
безбарвною і переходить до гетеротрофного живлення, тобто вона харчується
як тварина – готовими органічними речовинами. Таким чином, евглена
зелена є автогетеротрофним протистом або міксотрофом.
Дихання. Евглена дихає киснем, поглинаючи його з води. Газообмін
відбувається через усю поверхню тіла.
Виділення. Скоротлива вакуоля при скороченні виводить свій вміст
назовні. Так регулюється осмотичний тиск усередині тіла евглени. Цей
процес відбувається ритмічно через кожні 20*30 секунд.
Розмноження. Нестатеве розмноження евглени починається з поділу
ядра. Спочатку утворюються два
ядра, потім формуються два довгих
джгутики, дві скоротливі вакуолі і
два вічка. Потім на передньому
кінці клітини між джгутиками
з'являється щілина, яка ділить
Ìàë. 22. Ðîçìíîæåííÿ åâãëåíè çåëåíî¿
клітину навпіл (мал. 22).
Статеве розмноження у евглени не встановлено.
Утворення цисти. За несприятливих умов існування, наприклад, при
висиханні водойми або зниженні температури води, евглена зелена, як і
амеба, припиняє живлення й пересування, її тіло округлюється і вкрива*
ється щільною захисною оболонкою, джгутик відпадає. Так відбувається
перехід евглени у стан спокою, що називається цистою. У цьому стані вона
здатна тривалий час перечікувати несприятливі життєві умови.
Значення. Евглена зелена бере участь у біологічному очищенні водойм.
У лабораторіях її культивують для цитологічних та біохімічних досліджень.
Є кормом для мальків коропових риб.
Ïîð³âíÿé áóäîâó áàêòåð³àëüíî¿ êë³òèíè òà îäíîêë³òèííî¿ âîäîðîñò³ õëàì³äî-
ìîíàäè. Ùî ó íèõ ñï³ëüíîãî ³ ÷èì âîíè â³äð³çíÿþòüñÿ? Ïðî ùî ñâ³ä÷èòü ¿õ
ïîä³áí³ñòü?
21
Áëîê 3. Õëàì³äîìîíàäà
1
Будова. Клітина хламідомонади 2
являє собою цілісний одноклітинний 109 3
4
організм, вкритий тонкою оболонкою – 8 5
«хламідою» (мал. 23). 6
7
Клітинна оболонка щільна і
утворює навколо цитоплазматичної
Ìàë. 23. Õëàì³äîìîíàäà
мембрани каркас, що забезпечує клі* 1 – äæãóòèêè; 2 – õîáîòîê; 3 – îáîëîíêà; 4 – öèòî-
тині сталу грушоподібну форму. Це ïëàçìà; 5 – ÿäðî; 6 – õëîðîïëàñò; 7 – ï³ðåíî¿ä;
8 – ÿäåðöå; 9 – ñòèãìà; 10 – ñêîðîòëèâà âàêóîëü
необхідно під час руху для подолання
опору води. На передньому звуженому кінці тіла хламідомонади розташовані
два джгутики однакової довжини, пересувається «вгвинчуванням» у воду.
Майже все тіло заповнене чашоподібним хлоропластом, який назива*
ється хроматофором, з хлорофілом яскраво зеленого кольору. В нижній
частині хроматофору розташований піреноїд, де відкладається крохмаль як
запасна органічна речовина у вигляді крохмальних гранул.
В цитоплазмі, в заглибленні хроматофора знаходиться ядро з ядерцем. В
верхній частині хроматофора розташована світлочутлива пляма червоного
пігменту – вічко або стигма. Вічко забезпечує постійний рух до світла та його
сприйняття, яке необхідне для процесу фотосинтезу. Біля основи джгутиків
розташовані дві пульсуючі, або скоротливі вакуолі, які регулюють кількість
води в цитоплазмі.
Процеси життєдіяльності
Живлення. Хламідомонада, як і евглена зелена за способом живлення –
автогетеротроф. На світлі вона живиться за допомогою фотосинтезу, як
автотроф, а в умовах недостатнього освітлення здатна поглинати розчинені у
воді органічні речовини, як гетеротроф. Отже, подвійний спосіб живлення
евглени зеленої та хламідомонади – надзвичайно цікаве явище, яке вказує на
спільне походження рослин і тварин.
Дихання. Аеробне, кисень поглинається всією поверхнею тіла.
Виділення. Надлишок води разом з продуктами обміну виводиться за
допомогою скоротливих вакуоль.
ßêèé ñïîñ³á æèâëåííÿ õàðàêòåðíèé äëÿ ïåðøèõ ìåøêàíö³â ïëàíåòè Çåìëÿ: ãåòåðî-
òðîôíèé àáî àâòîòðîôíèé? Àðãóìåíòóéòå ñâîþ äóìêó ³ íà ¿¿ ï³äòâåðäæåííÿ ñêëàä³òü
êëàñòåð.
Розмноження. У водоростей є дві форми розмноження – нестатеве і
статеве. В життєвому циклі хламідомонади, спостерігається чергування
поколінь: статевого і нестатевого.
22
Нестатеве розмноження хламідомонади починається в сприятливих
умовах, коли тепло і достатня кількість їжі. Клітина відкидає джгутики і два
рази ділиться шляхом мітозу, в результаті чого утворюються чотири
нестатеві клітини – зооспори з двома джгутиками. Оболонка материнської
клітини розривається і вони виходять у воду. Приблизно через добу клітини
приступають до такого ж поділу (мал. 24).
До статевого розмноження хламідо* À
монада переходить при несприятливих
умовах – зниження температури, висихання
водойм тощо. В таких умовах материнська Á
клітина відкидає джгутики, кілька разів
ділиться шляхом мітозу, внаслідок чого
утворюються мілкі рухливі однакові статеві
клітини – гамети (32 або 64). Після дозрі*
вання гамети виходять у воду, де гамети Ìàë. 24. Ðîçìíîæåííÿ õëàì³äîìîíàäè
різних хламідомонад зливаються попарно, утворюючи диплоїдну зиготу.

Процес злиття статевих клітин називається заплідненням. Зигота вкрива*
ється товстою захисною оболонкою, переходить в стан спокою і осідає на дно
водойми. За зміні умов середовища на кращі, утворюються чотири гаплоїдні
клітини – зооспори. З них у воді розвиваються нові хламідомонади.
У забруднених органічними речовинами водоймах розмноження
хламідомонад відбувається дуже швидко і буває, що від них вода «цвіте»,
тобто стає каламутною та зеленкуватою.
Áëîê 4. Õëîðåëà
Представники даного роду поширені повсюдно,
оскільки невибагливі до умов навколишнього середо*
вища. Дуже поширеною у нас є хлорела звичайна, яка
постійно зустрічається масами у воді і в грязі калюж,
канав і ставків. Ìàë. 25. Õëîðåëà
На відміну від хламідомонади, хлорела розвивається як у прісних так і у
солоних, водоймах, а також у зволоженому ґрунті. Хлорела може вступати в
симбіоз з різними організмами, входити до складу лишайників (мал. 25).
Будова. Клітини хлорели одиночні, мають кулясту або еліпсоїдальну
форму, діаметр не перевищує 15 мкм в діаметрі. Зовні клітина вкрита тонкою
твердою целюлозною оболонкою. В цитоплазмі розташовується одне ядро;
тільки один чашоподібний хлоропласт, розташований поблизу клітинної
стінки, який називається хроматофором; один піреноїд. Хлорела не має
джгутиків, нерухлива, тому вільно переноситься течією води. Вона не має
стигми, скоротливої вакуолі. У цитоплазмі запасаються жири і крохмаль.
23
Процеси життєдіяльності
Живлення. Будучи автотрофним організмом, хлорела живиться як
зелена рослина – здійснюючи фотосинтез. Проте, за певних умов може
повністю перейти на гетеротрофне живлення.
Розмноження. Розмножується хлорела виключно нестатевим шляхом.
В материнській клітині утворюється 4–8–16 рівних нерухливих спор, які
через розрив оболонки материнської
клітини виходять у воду (мал. 26).
Ìàë. 26. Íåñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ õëîðåëè:
1 – ìàòåðèíñüêà êë³òèíà;
2, 3 – óòâîðåííÿ ñïîð; 2 3
4 – âèõ³ä ñïîð ³ç îáîëîíêè 1 4
Новоутворені клітини хлорели швидко збільшуються в розмірах і стають

самостійними особинами, які через короткий проміжок часу знову діляться.
Спороутворення. За несприятливих умов хлорела переходить у неактив*
ний стан і може перебувати у ньому довгий час, при цьому потовщується
оболонка клітини, у цитоплазмі попередньо накопичується багато олії та
запасного крохмалю.
Значення. У процесі фотосинтезу хлорела використовує до 25%
сонячної енергії і виділяє в оточуюче середовище багато кисню, який у 200
разів перевищує її власний об'єм, при цьому вона поглинає багато
вуглекислого газу. У клітинах хлорели накопичується багато запасних
речовин: білків – до 40%, жирів – до 20%, вуглеводів – до 35%.
Хлорела – це комплекс з 650 речовин: незамінні амінокислоти, жири,
вітаміни, мікро* і макроелементи в природному вигляді. Водорість багата на
вітаміни групи В, С і К. Вміст вітаміну С у хлорели майже такий самий, як у
лимоні, а білка у чотири рази більше, ніж у пшениці. 100 г хлорели
достатньо, щоб задовольнити добову потребу організму людини в вітамінах.
За кількістю таких хімічних елементів, як Кальцій, Фосфор, Калій, Магній,
Ферум, Купрум, Йод тощо, потрібних для людини, вона стоїть на першому
місці серед культурних рослин. Крім того, знайдено речовину «хлорелін»,
яка має властивості антибіотика, стимулює кровотворення в організмі,
роботу серцево*судинної і травної систем, імунну систему.
Тому хлорела зацікавила не тільки ботаніків, але й конструкторів
космічних кораблів і самих космонавтів. Здатність виділяти велику кількість
кисню в процесі фотосинтезу застосовується для регенерації повітря в
замкнутих екологічних системах життєзабезпечення, наприклад, в космічних
кораблях, на підводних човнах. Саме хлорела була відправлена разом з
іншими живими рослинами і тваринами в космос. В кабіні космонавтів
повинен відбуватися кругообіг речовин. Хлорела поглинає вуглекислий газ та
24
виділяє кисень, забезпечуючи дихання людині, 1
захищає від небезпечного впливу радіації.
Деякі господарства з метою виробництва
корму для тварин застосовують біотехнологію
вирощування хлорели у великих басейнах (мал.
27, 1), де вона здатна дати до 100 г біомаси за добу з
2
кожного квадратного метра освітленої поверхні.
Створені спеціальні біореактори хлорели (мал. 27,
2). Робота установок основана на використанні
світла, зростанні хлорели в спеціальному живиль*
ному середовищі при певній температурі. Загаль*
ний цикл роботи біореактора – чотири повних доби
(до наростання необхідної щільності клітин).
Ìàë. 27. Âèðîùóâàííÿ õëîðåëè:
Для споживання людиною використовується 1 – ó â³äêðèòèõ áàñåéíàõ;
свіжа біомаса хлорели. Але було доведено, що 2 – ó á³îðåàêòîðàõ
органічні речовини хлорели важко перетравлюються, тому що клітини вкриті

міцною оболонкою, яку не здатні зруйнувати травні ферменти людини. Тому
вживати її можна тільки після спеціальної обробки, яка покращує засвоєння:
стали виготовляти з хлорели порошок, пасту, таблетки тощо.
Важливе значення хлорели для біологічного очищення стічних вод.
Áëîê 5. Ïëåâðîêîê
Плеврокок – це мікроскопічні одноклітинні водорості, які мешкають у
наземному середовищі (мал. 28). Під щільною безбарвною оболонкою клітини
знаходиться цитоплазма, ядро і пластинчастий хроматофор. Клітини
плеврококу сполучені в групи по 4*6 і більше. Зовні такі об'єднання нагадують
пакети, іноді короткі нитки.
Пакети можуть розпадатися на
окремі клітини, кожна з яких існує само*
стійно деякий час і скоро приступає до
поділу. Вона ділиться в двох взаємно
перпендикулярних напрямках, утворю* 1 2
ючі нові пакети. Статевого розмноження Ìàë. 28. Áóäîâà ïëåâðîêîêà: 1 – ñõåìàòè÷íå
немає, зооспор не утворює. çîáðàæåííÿ; 2 – ï³ä ñâ³òëîâèì ì³êðîñêîïîì
Плеврокок поселяється на корі старих дерев, особливо на північному
боці, на землі в сирих місцях, на стінках глиняних горщиків з кімнатними
рослинами і разом з іншими водоростями утворює зелений наліт. Плеврокок
входить до складу слані багатьох лишайників.
Á³îòåõíîëîã³ÿ – âèêîðèñòàííÿ æèâèõ îðãàí³çì³â ³ á³îëîã³÷íèõ ïðîöåñ³â ó âèðîáíèöòâ³.
25
Ãàìåòè – ñòàòåâ³ àáî ðåïðîäóêòèâí³ êë³òèíè ðîñëèííèõ òà òâàðèííèõ îðãàí³çì³â, ùî íåñóòü
ãàïëî¿äíèé íàá³ð õðîìîñîì ³ çàáåçïå÷óþòü ïðè çëèòò³ ðîçâèòîê íîâî¿ îñîáèíè òà
ïåðåäà÷ó ñïàäêîâèõ îçíàê â³ä áàòüê³â ïîòîìêàì.
Çàïë³äíåííÿ – ïðîöåñ çëèòòÿ ñòàòåâèõ êë³òèí, â ðåçóëüòàò³ ÿêîãî óòâîðþºòüñÿ çèãîòà, ÿêà
äàº ïî÷àòîê íîâîìó îðãàí³çìó.
Çèãîòà – êë³òèíà, ùî óòâîðþºòüñÿ âíàñë³äîê çëèòòÿ ãàìåò, àáî êë³òèí òèïó «ïëþñ» ³ «ì³íóñ»
(ó îäíîêë³òèííèõ âîäîðîñòåé, äåÿêèõ ãðèá³â). ßäðà ãàìåò ïðè öüîìó çëèâàþòüñÿ ³
óòâîðþºòüñÿ îäíå ÿäðî ç äèïëî¿äíèì íàáîðîì õðîìîñîì.
21. ÊÎËÎÍ²ÀËÜÍ² ÂÎÄÎÐÎÑÒ².

ÏÅÐÅÕ²Ä ÄÎ ÁÀÃÀÒÎÊË²ÒÈÍÍÎÑÒ² Ó ÀÂÒÎÒÐÎÔ²Â
– íàâîäèòè ïðèêëàäè êîëîí³àëüíèõ çåëåíèõ âîäîðîñòåé;
– îïèñóâàòè áóäîâó êîëîí³àëüíèõ âîäîðîñòåé, ðåçóëüòàòè âëàñíèõ ñïîñòåðåæåíü;
– õàðàêòåðèçóâàòè ïðîÿâè æèòòºä³ÿëüíîñò³ ó êîëîí³àëüíèõ çåëåíèõ âîäîðîñòåé, ¿õ
ðîëü â åêîñèñòåìàõ;
– ïîÿñíþâàòè ïðèñòîñóâàëüíå çíà÷åííÿ ïåðåõîäó äî áàãàòîêë³òèííîñò³;
– ðîçï³çíàâàòè êîëîí³àëüí³ çåëåí³ âîäîðîñò³ íà ìàëþíêàõ, ôîòîãðàô³ÿõ (ç ÷èñëà
âèâ÷åíèõ).
Öþ âîäîð³ñòü-êóëüêó ìîæíà íàçâàòè ïëàâó÷èì «äèòÿ÷èì ñàäêîì» – ó ¿¿ ïîðîæíèí³
óòâîðþþòüñÿ äî÷³ðí³ îñîáèíè. Ï³äðîñòàþ÷è, âîíè ðîçðèâàþòü «áàòüê³âñüêèé ä³ì»
³ ïîêèäàþòü éîãî. Ùî öå çà «äèòÿ÷èé ñàäîê»?
Áëîê 1. Êîëîí³àëüí³ âîäîðîñò³
Після виникнення одноклітинних організмів, важливим етапом
розвитку життя на Землі стала поява багатоклітинності. Цей рівень
відрізняється наявністю перехідних стадій: колоніальна одноклітинна,
первинно диференційована, централізовано диференційована.
Колоніальна одноклітинна стадія вважається перехідною від одно*
клітинного організму до багатоклітинного, вона є найбільш простою.
Організми є примітивними, всі їх клітини мають однакову будову і
виконують однакові функції. Колонія – це група клітин, які утворюються
внаслідок вегетативного розмноження одноклітинних організмів, коли
дочірні клітини залишаються сполученими разом слизовою масою. Як
приклад, розглянемо гоніум, евдорину, пандорину.
Колонія гоніума складається з 4, 8, 16, 32 однакових за розмірами
клітин*жгутиконосців, які розташовані в один шар у загальній масі слизу.
Колонія має вигляд трохи вигнутого щитоподібного диску. Будь*якої
спеціалізації функцій клітин, як членів колонії, не відбувається, тобто вони
є просто механічним об'єднанням (мал. 29, 1).
26
Ìàë. 29. Âîëüâîêñîâ³:
1 – ãîí³óì; 2 – åâäîðèíà; 3 – ïàíäîðèíà
Подальше ускладнення колоні*
альних форм полягає в утворенні
кулястих колоній. Окремі клітини, 1 2 3
що складають колонії, звернені переднім кінцем, несучим джгутики, назовні,
а заднім кінцем – до центра колонії і оточені загальним слизом. Прикладом
таких кулястих колоній можуть служити евдорина і пандорина. Клітини
евдорини розташовані у п'ять рядів у слизовій масі. Вони контактують між
собою за допомогою клітинних оболонок (мал. 29, 2). На одному з полюсів
евдорини розміщуються дрібніші клітини, які не здатні до поділу.
Кожна колонія пандорини побудована з 8, 16 або 32 клітин, які розташо*
вані в грудочці слизу, утворюючи яйцеподібну форму (мал 29, 3). Кожна
клітина має два джгутики, дві скоротливі вакуолі, вічко, крупний чашоподіб*
ний хлоропласт, піреноїд, ядро. Клітини мають овальну форму і закінчуються
носиком. Колонія полярна, причому на одному її кінці вічки клітин крупніше.
Оскільки всі джгутики звернені назовні, пандорина обертається у воді, як
м'яч. Коли клітини досягають максимального розміру, колонія опускається
на дно, де кожна клітина ділиться, утворюючи дочірні колонії. Останні зали*
шаються разом, поки у всіх не сформуються джгутики. Потім згусток слизу
розкривається, подібно скриньки Пандори (звідси й назва водорості), випуска*
ючи у воду нові організми. У новий час стала крилатою фраза «Відкрити
скриньку Пандори», що означає зробити дію з незворотними наслідками.
Первинно диференційована стадія. Вольвокс – колоніальний організм.
Колонії вольвоксу мають вигляд невеликих рухомих зелених слизистих
кульок діаметром до 1*2 мм (мал. 30, 1). Колонії складаються із значної
кількості (від 500 до 50000) окремих клітин, розташованих по периферії
кульки в один шар. Клітини вольвоксу – це окремі організми, подібні
до хламідомонади і з'єднані між
собою тонкими цитоплазматични*
ми містками (мал. 30, 2).
Ìàë. 30. Âîëüâîêñ:
1 – êîëîí³¿ âîëüâîêñó ç äî÷³ðí³ìè êîëîí³ÿìè;
2 – äèôåðåíö³éîâàí³ êë³òèíè âîëüâîêñó 1 2
Кожна клітина колонії має по два джгутики. Узгоджена робота джгутиків

забезпечує обертальний (дзигоподібний) рух колонії (звідси й назва цього
організму: «вольвокс» означає «дзига»). Основна маса колонії складається з
напіврідкої драглистої речовини, яка утворилася в результаті ослизнення
клітинних стінок. Зовнішній шар драглистої речовини більш щільний, що
надає всій колонії кулясту форму.
27
Для вольвоксу характерне диференціювання, або спеціалізація клітин в
колонії. Одні з них – вегетативні, не здатні до розмноження, інші клітини –
нестатевого та статевого розмноження. У колонії вольвоксу клітин
розмноження небагато – від 4 до 10. У літній час ці клітини мігрують всередину
колонії, де багаторазово діляться, утворюючи кілька нових дочірніх колоній.
Коли розміри дочірніх колоній збільшуються настільки, що вони не можуть
поміститися усередині материнської, остання розривається і гине, а дочірні
колонії виходять назовні і починають самостійне життя.
При статевому розмноженні в спеціалізованих клітинах колонії
розвіваються статеві клітини гамети. В результаті їх злиття утворюється
зигота. Після зимового періоду спокою навесні із зиготи розвивається нова
колонія. Перед проростанням зиготи відбувається редукція числа хромосом.
Всі ці колоніальні водорості ви напевне зустрічали в старицях річок і
ставках, калюжах, канавах. Про їх активне розмноження свідчить позеле*
ніння води, яке називають «цвітіння». Отже, наявність таких організмів, як
вольвокс зі спеціалізованими клітинами, які виконують різні функції, дає
підставу припускати, що розвиток багатоклітинних організмів від одноклі*
тинних міг йти через колоніальні форми.
Â÷åí³-åâîëþö³îí³ñòè ââàæàþòü, ùî îðãàí³çìè òèïó âîëüâîêñó äàëè ïî÷àòîê óñ³ì áàãàòî-
êë³òèííèì ³ñòîòàì, ùî æèâóòü íèí³ íà Çåìë³. ² ä³éñíî, éîãî «êóëüêà» äóæå ñõîæà íà
áëàñòóëó, îäíó ç ðàíí³õ ñòàä³é, ÿêó ïðîõîäèòü ó ñâîºìó åìáð³îíàëüíîìó ðîçâèòêó
çàðîäîê áóäü-ÿêî¿ áàãàòîêë³òèííî¿ òâàðèíè. Ó âîëüâîêñó îïèñàíèé òàêîæ ³ ïðîöåñ, ùî
íàãàäóº ãàñòðóëÿö³þ, òîáòî âïÿ÷èâàíèå êë³òèííîãî øàðó âñåðåäèíó áëàñòóëè.
Ðîçòàøóé íàçâè çåëåíèõ âîäîðîñòåé ó ïîñë³äîâíîñò³, ùî â³äïîâ³äàº ïåðåõîäó â³ä
îäíîêë³òèííîñò³ äî áàãàòîêë³òèííîñò³: ïàíäîðèíà, õëîðåëà, âîëüâîêñ, ïëåâðîêîê,
õëàì³äîìîíàäà, åâäîðèíà, ãîí³óì.
Áëîê 2. Äâîøàðîâ³ áàãàòîêë³òèíí³ âîäîðîñò³

Ульва. Ця багатоклітинна водорість відома під назвою «морській салат».
Ульва теплолюбна, поширена в морях помірного і субтропічного поясу. Вона
любить світло, тому живе на відносно невеликих глибинах. Зустрічається в
Чорному та Азовському морях (мал. 31).
Ульва має блискучу яскраво*зелену пластинчасту слань, яка може бути
цільна або розгалужена з гофрованими краями. Талом досягає довжини
0,3*1,5 м. У його структурі розрізняють два ряди тісно зімкнутих клітин,
схожих за будовою і функціями. Це – найбільша зелена водорість. Кожна
клітина містить одне ядро і хлоропласт.
28
Ìàë. 31. Óëüâà:
1 – çîâí³øí³é âèãëÿä ñëàí³;
2 – ïîïåðå÷íèé çð³ç ñëàí³ ï³ä
åëåêòðîííèì ì³êðîñêîïîì;
3 – ðó÷íèé çá³ð óëüâè íà
ìîðñüê³é ôåðì³
1 2 3
В основі слані є великі базальні клітини, які створюють підошву. За її

допомогою водорість спочатку прикріплена ризоїдами до підводного
субстрату, а потім може вільно плавати у воді.
В життєвому циклі відбувається чергування поколінь: нестатевого і стате*
вого, які виглядають абсолютно однаково і мають схожу будову. При статевому
розмноженні зливаються гамети із різних таломів. Можливий вегетативний
спосіб розмноження, коли з фрагментів організму з'являється нова рослина;
крім того, від підошви ульви можуть розвиватися молоді рослини.
Ці водорості є кормом для багатьох підводних мешканців. Ульва – їстівна
водорість, вона багата на вітаміни, амінокислоти, мікроелементи Йод, Ферум,
Манган та інші, які дуже потрібні людині. В деяких країнах, наприклад, в
Японії, Кореї ульва введена в культуру і вирощується на спеціальних
морських фермах. Цю водорість часто застосовують у програмах по зниженню
ваги з метою нормалізації обміну речовин в організмі людини.
Ðèçî¿äè – íèòêîïîä³áí³ âèðîñòè íèæíüî¿ ÷àñòèíè òàëîìó âîäîðîñòåé, ÿê³ ñëóæàòü äëÿ ïðè-
êð³ïëåííÿ. Ðèçî¿äè âèêîíóþòü ôóíêö³¿ êîð³ííÿ: çàêð³ïëåííÿ âîäîðîñò³ íà ñóáñòðàò³
òà âñìîêòóâàííÿ ç íüîãî ðîç÷èí³â ïîæèâíèõ ðå÷îâèí. Àëå íà â³äì³íó â³ä êîðåí³â,
ðèçî¿äè íå ìàþòü òêàíèí.
22. ÁÀÃÀÒÎÊË²ÒÈÍÍ² ÂÎÄÎÐÎÑÒ². ÇÅËÅÍ² ÂÎÄÎÐÎÑÒ²

– íàçèâàòè ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ âîäîðîñòåé;
– íàâîäèòè 2-3 ïðèêëàäè çåëåíèõ âîäîðîñòåé;
– îïèñóâàòè áóäîâó ò³ëà âîäîðîñòåé;
– õàðàêòåðèçóâàòè ïðîÿâè æèòòºä³ÿëüíîñò³ âîäîðîñòåé,
– çíà÷åííÿ âîäîðîñòåé ó ïðèðîä³ òà æèòò³ ëþäèíè
– îïèñóâàòè ïðèñòîñóâàííÿ âîäîðîñòåé äî ñåðåäîâèù ³ñíóâàííÿ òà ðîëü â åêîñèñòåìàõ;
– îö³íþâàòè çíà÷åííÿ âîäîðîñòåé äëÿ ³ñíóâàííÿ æèòòÿ íà Çåìë³.
ßêùî âè äèâèëèñÿ ô³ëüìè ïðî æèòòÿ ó âîä³, òî ìàáóòü çâåðíóëè óâàãó íà òå, ùî âîäî-
ðîñò³ íàéêðàùå ðîñòóòü íà íåâåëèê³é ãëèáèí³. À ÷èì ãëèáøå – òèì ìåíøå çóñòð³÷à-
þòüñÿ, à ïîò³ì âîíè ³ çîâñ³ì çíèêàþòü. Äàé àðãóìåíòîâàíå ïîÿñíåííÿ öüîãî ôàêòó.
29
Áëîê 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà áàãàòîêë³òèííèõ âîäîðîñòåé
Тіло багатоклітинних водоростей не почленоване на органи і представлено
плоскою або розгалуженою сланню. Так називають однорідне тіло водоростей,
в якому всі клітини подібні за будовою, виконують однакові функції, а
тканини і органи відсутні. Умови життя у водному середовищі, в якому водо*
рості виникли і пережили цілі геологічні епохи, мало змінюються з часом.
Тому більшість збереглися до наших днів у формах, що мало відрізняються від
початкових. Заселяючи багаточисленні морські та прісні водойми, водорості
живуть лише на тих глибинах, на які проникає сонячне світло.
Багатоклітинні водорості бувають нитчастими, пластинчастими, кущи*
стими. Якщо клітини слані діляться в одному напрямку – утворюється нитка
з одного ряду клітин, якщо у двох напрямках – утворюється пластинка.
Водорості, як правило, ведуть прикріплений спосіб життя.
Клітинна стінка водоростей складається з целюлози, пектинових
речовин. Клітинна стінка легко ослизнюється. Цитоплазма розташована
біля стінки, в ній – одна або кілька мілких вакуоль. В середині клітини
знаходиться ядро, або може розміщуватися один або кілька хроматофорів
(пластиди). В хроматофорах знаходяться рибосоми, ДНК, РНК і особливі
тільця – піреноїди, які є місцем активного синтезу та накопичення запасних
поживних речовин (крохмаль, масло, волютин, водорозчинний вуглевод
ламінарин та інші).
Водорості – автотрофні організми. Як запасна речовина у них відклада*
ється крохмаль, якій утворюється в процесі фотосинтезу. Водорості збагачу*
ють воду киснем, що надзвичайно важливо для життя риб та інших мешканців
водойм. За способом дихання водорості – аероби. Кисень для дихання
поглинають дифузно всією поверхнею тіла з води. У водоростей спостеріга*
ються різні способи розмноження: нестатеве і статеве. Нестатеве розмноження
може бути вегетативним і за допомогою спор.
Наука, як вивчає водорості, називається альгологія.
Áëîê 2. Â³ää³ë Çåëåí³ âîäîðîñò³
Ви вже ознайомились з важливими подіями на Землі – життям одно*
клітинних автотрофних протистів і переходом до багатоклітинних, який
здійснювався через ряд перехідних стадій. Продовжимо наше знайомство з
водоростями на прикладах багатоклітинних організмів і розглянемо
представників відділів: Зелені, Діатомові, Бурі та Червоні водорості.
Відділ Зелені водорості – є найкрупнішим і об'єднує майже половину всіх
відомих видів – приблизно 25000 видів. Зелені водорості у своїх клітинах
містять хлоропласти з хлорофілом, тому зазвичай мають зелене забарвлення.
30
Сифонові водорості
Колонії у вигляді кулі ми розглянули на прикладі вольвоксу. Вивчення
колоніальних форм водоростей являє виключний інтерес, оскільки показує
як виникли багатоклітинні організми від найдавніших одноклітинних.
Не менш цікавою в цьому плані є інша спроба природи перейти до
багатоклітинності, це – сифонові водорості. Їх тіло складається з однієї
багатоядерної клітини.
Áóäîâà ñèôîíîâèõ âîäîðîñòåé íàñò³ëüêè â³äð³çíÿºòüñÿ â³ä áóäîâè âñ³õ ³íøèõ îðãàí³çì³â,
ùî äåÿê³ â÷åí³ ââàæàþòü ¿õ ïðåäñòàâíèêàìè îñîáëèâîãî òèïó àáî ïëàíó îðãàí³çàö³¿.
Ñë³äóþ÷è òàêîìó ïëàíó, îðãàí³çì äîñÿãàº çíà÷íî¿ äîñêîíàëîñò³ â ìîðôîëîã³÷íîìó ³
ô³ç³îëîã³÷íîìó â³äíîøåííÿõ, íå âäàþ÷èñü äî ïîä³ëó âì³ñòó çà äîïîìîãîþ ïåðåãîðîäîê
íà îêðåì³ êàìåðè.
Каулерпа. В морях часто
трапляється дуже цікава сифонова
водорість – каулерпа . Вона має
вигляд кущика зі стеблом*сланню,
ризоїдами та пластинками, які
1 2
візуально нагадують перісті листки
(мал. 32). Ìàë. 32. Ñèôîíîâ³ âîäîðîñò³: 1 – êàóëåðïà; 2 – áîòð³ä³é
Сифонові слані досягають іноді великих розмірів – до 1 м і мають
складну форму. Під час формування слані діляться ядра, а клітинні
оболонки не формуються. В результаті утво*рюється велика багатоядерна
клітина. Таким чином, сифонова водорість – це одна велетенська клітина з
великою кількістю ядер. Найменше поранення рослини призводить до
витікання її вмісту у воду.
Âë³òêó ó ð³÷í³é âîä³ â³ëüíî ïëàâàþòü äîâã³ çåëåí³ íèòêè. ²ñíóº ïîâ³ð'ÿ, ùî òî ïëàâàº
âîëîññÿ ðóñàëîê. Ùî òî º íàñïðàâä³? Ç ÷îãî ñêëàäàþòüñÿ ö³ çåëåí³ íèòêè? Çâ³äêè
áåðóòüñÿ?
Áëîê 3. Íèò÷àñò³ âîäîðîñò³

Але є інші форми переходу до багатоклітинності. Клітини при поділі
можуть розміщуватися тільки в одній площині. Представниками нитчастих
зелених водоростей є спірогира та улотрикс.
Спірогира. Більш дослідженою та відомою серед нитчастих водоростей є
спірогира. Її нитки не кріпляться до ґрунту, вона часто утворює яскраво*
зелені ослизлі скупчення, які вільно плавають, ними живляться рослиноїдні
риби. Спірогира поширена в прісних стоячих водах ставків, в водоймах з
повільною течією.
31
Кожна нитка спірогири вкрита слизистим чохлом. Клітини однакові,
видовжені, розташовані в один ряд. У кожній клітині є від 1 до 4 спірально
закручених стрічкоподібних хлоропластів, закручених у спіраль – звідки і
походить назва «спірогира». Хлоропласти містять численні піреноїди, які є
центрами утворення крохмалю. Велика вакуоля з клітинним 1
соком займає середину клітини. Велике ядро підвішене в цито* 2
плазматичному мішечку в центрі вакуолі на цитоплазматичних
7 3
тяжах, які з'єднані з пристінковою цитоплазмою (мал. 33).
4
5
Ïåðøèé ÷³òêèé ³ çðîçóì³ëèé ìàëþíîê ñï³ðîãèðè çðîáèâ í³ìåöüêèé 6
á³îëîã Î. Ìþëëåð ùå â 1782 ðîö³. Çàðàç öåé ð³ä íàðàõîâóº ïðèáëèçíî
340 âèä³â, ÿê³ ìåøêàþòü ó âñ³õ ïð³ñíèõ âîäîéìàõ ïëàíåòè.
À
Ìàë. 33. Áóäîâà êë³òèíè ñï³ðîã³ðè 6
À – âèä çáîêó: 1 – êë³òèííà ñò³íêà; 2 – êë³òèííà ìåìáðàíà; 3 – öèòîïëàçìà; 4 – ÿäðî;
5 – ñòð³÷êîïîä³áíèé õëîðîïëàñò; 6 – âàêóîëÿ; 7 – ï³ðåíî¿ä; 5 4
Á – ïîïåðå÷íèé ðîçð³ç êë³òèíè
Á
Нестатеве розмноження здійснюється шляхом поділу клітин і розривом
ниток на фрагменти. Спірогира не утворює статевих клітин, проте обмін
спадковою інформацією відбувається шляхом утворення цитоплазматич*
них містків між клітинами зближених ниток. Цей процес називається
кон'югацією (мал. 34). Ні на одній стадії життєвого циклу ніколи не
утворюються джгутикові
À Á
клітини.
Ìàë. 34. Ñï³ðîãèðà óòâîðåííÿ ÷îòèðüîõ êë³òèí,

òðè ç ÿêèõ â³äìèðàþòü;
À – cõåìàòè÷íå çîáðàæåííÿ ñòà- ïðîðîñòàííÿ çèãîòè
òåâîãî ïðîöåñó ó ñï³ðîãèðè; ÷àñòèíà íèòêè
Á – ïðîöåñ êîí'þãàö³¿ (ôîòî ï³ä óòâîðåííÿ âîäîðîñò³
çèãîòè
ì³êðîñêîïîì):
ïîñë³äîâí³ñòü êîí’þãàö³¿
1 – óòâîðåííÿ ìîñòê³â ì³æ êë³òèíà-
ìè çáëèæåíèõ íèòîê;
2 – âì³ñò êë³òèí (–) ïåðåõîäèòü â
êë³òèíè (+);
3 – óòâîðåííÿ çèãîòè
1 2 3
Улотрикс. На дні водойм, на водних квіткових рослинах у прісних

холодних струмках, ставках і озерах можна побачити зелене баговиння – це
прикріплені нитчасті водорості – улотрикс. Нитки невеликі, близько 10 см.
Нитка утворена циліндричними клітинами, розташованими в один ряд. Всі
клітини ниток подібні одна до одної за будовою і функціями, крім нижньої.
Нитки улотриксу прикріплюються до підводних субстратів за допомогою
безбарвної видовженої базальної клітини – особливої структури, яка
утворюється на початку росту.
32
Клітини улотриксу вкриті тонкою оболонкою, під якою
добре помітний один хлоропласт у вигляді неповного кільця,
один або кілька піреноїдів, вакуоля з клітинним соком. Клітина
заповнена цитоплазмою, у центрі – крупне ядро (мал. 35). За
способом живлення – автотроф.
В розмноженні улотрикса спостеріга* Ìàë. 35. Áóäîâà êë³òèíè
óëîòðèêñó: 1 – îáîëîíêà;
ється чергування поколінь – нестатевого 2 – öèòîïëàçìà; 3 – ÿäðî;
4 – õðîìàòîôîð
та статевого.
Нестатеве розмноження відбувається за сприятливих умов (мал. 36, А).
В будь*якій клітині талому, крім базальної, в результаті мітотичного
ділення можуть утворюватися зооспори. Зооспора – грушеподібна клітина з
чотирма джгутиками на передньому кінці, має хлоропласт, червоне вічко,
ядро і дві пульсуючі вакуолі. Зооспори виходять через спеціальний отвір в
клітині і розпливаються. Коли вони осідають на дно, то покриваються
тонкою оболонкою і починають ділитися шляхом мітозу. Нижня клітина
перетворюється в базальну, а зверху відростає слань*нитка. Вегетативне
розмноження відбувається
Á
фрагментами талому. À
3
1
Ìàë. 36. Æèòòºâèé öèêë
óëîòðèêñó:
À – íåñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ: 4
1 – çîîñïîðà;
2 – óòâîðåííÿ íîâî¿ íèòêè;
Á – ñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ:
3 – ãàìåòè;
4 – çëèòòÿ ãàìåò;
5 – çèãîòà; 7
6 – ïîä³ë çèãîòè;
7 – áåçäæãóòèêîâ³ ñïîðè; 2
8 – ïðîðîñòàííÿ ñïîð 8
5 6
Статеве розмноження спостерігається в несприятливих умовах. В деяких

клітинах ниток утворюються статеві клітини – гамети, які подібні до зооспор,
але мають по два джгутики (мал. 36, Б). Всі гамети однакові. Злиття відбува*
ється між гаметами однієї або різних ниток. Утворена зигота сідає на дно
водойми, втрачає джгутики і вкривається товстою оболонкою. Після періоду
покою, в сприятливих умовах, вона ділиться шляхом мейозу утворюючи 4*16
гаплоїдних спор без джгутиків, кожна з яких проростає в нову рослину.
Íà êîíòðîëüí³é ðîáîò³ ó÷åíü, ùîá äîïîìîãòè äðóãîâ³, êèíóâ éîìó øïàðãàëêó. Â í³é
áóëî íàïèñàíå: «Â÷åí³ ââàæàþòü, ùî íèò÷àñò³ âîäîðîñò³ ïîõîäÿòü â³ä îäíîêë³òèí-
íèõ». ×è ïðàâèëüíî â÷èíèâ ó÷åíü, «äîïîìàãàþ÷è» òàêèì ÷èíîì? À ï³äêàçêà áóëà
ïðàâèëüíîþ? Îá´ðóíòóé ñâîþ äóìêó.
33
Áëîê 4. Îäíîøàðîâ³ âîäîðîñò³
Кладофора. Водорість має складнішу будову, ніж улотрикс. В Європі
виділяють 30 морських та 11 прісноводних видів. Кладофора або вільно
плаває, або прикріплена до каменів, інших рослин. Слань кладофори гілляста,
тому виглядає ця рослина як кущ, утворений розгалуженими нитками. Нитки
складаються з одного ряду клітин, вони видовжені і галузяться ближче до
верхньої частини сегмента (мал. 37). У кожній клітці є кілька ядер і один
сітчастий хлоропласт, у якому відбувається фотосинтез. Хлоропласт має
багато піреноїдів. До підводних
субстратів кладофора прикріплю*
ється за допомогою ризоїдів –
коренеподібних виростів, які
з'являються в процесі розростання
нижньої ділянки базальної кліти*
1 2 3 4
ни. У природних умовах кладофора
Ìàë. 37. Êëàäîôîðà: 1, 2 – ä³ëÿíêà òàëîìó, ÿêèé ãàëó-
росте частіше у водоймах зі стоячою çèòüñÿ; 3 – êë³òèíà ç ñ³ò÷àñòèì õëîðîïëàñòîì; 4 – îêðåìà
водою і мулистим дном – ставках, îñîáèíà ïð³ñíîâîäíîãî ñòðóìêà
озерах, лагунах. У морських видів кладофори відбувається чергування
поколінь. У прісноводних видів такого немає, вони розмножується
нестатевим шляхом за допомогою зооспор з чотирма джгутиками. Зооспори
та гамети утворюються так, як в улотрикса. Розмноження кладофори може
відбуватися і вегетативно (фрагментацією слані).
Кладофору використовують в промисловості як дешеву сировину для
виробництва щільного паперу, спирту, клею. Серед акваріумних рослин
кладофора дуже популярна, її колонії у вигляді красивих пухнастих темно*
зелених кульок дуже декоративні. В акваріумах вона також виконує
функцію природного фільтра і джерела кисню.
Áëîê 5. Áàãàòîêë³òèíí³ âîäîðîñò³
Хара. Це одна з найбільш високоорганізованих водоростей. Назва
походить від грец. χρά – радість, краса. Відомо понад 400 видів харових,
флора України налічує 38 видів. Харові водорості настільки відрізняються
своєрідною організацією й циклом розвитку, що займають зовсім особливе
положення не тільки серед зелених водоростей, але і між всіма водоростями
взагалі. Деякі вчені виділяють їх в особливий відділ, інші схильні вважати
проміжною ланкою між водоростями і рослинами, наприклад, хвощами.
Хара виглядає як невеличка вища рослина. Її слань складається з довгого
ниткоподібного «стебельця», від нього на певній відстані один від одного
кільцями відходять промені голкоподібних «листків» (мал. 38). Висота
талому становить 20*30 см, але може сягати 1*2 м, бокові гілки обмеженого
34
Ìàë. 38. Õàðà:
1 – çîâí³øíé âèãëÿä õàðè;
2 – ôîòîãðàô³ÿ «ëèñòê³â» õàðè
росту. Накопичують крохмаль

як запасну речовину.
Для харових водоростей
характерним є вегетативне та
1 2
статеве розмноження. Вегета*
тивне розмноження здійснюється за допомогою спеціальних бульбочок на
ризоїдах або зірчастих скупчень клітин на нижніх стеблових вузлах, які
дають початок новому талому. Статеве розмноження у хари найбільш
складне серед усіх водоростей. Нестатеве розмноження відсутнє.
У результаті досліджень, проведених на кафедрі мікробіології Одеського
державного університету, встановлено, що найкращі антимікробні власти*
вості щодо до стафілококів мають чорноморські водорості, зокрема, харові.
Антимікробні властивості щодо кишкової палички «демонструють» водні
витяжки харових водоростей. Вони зберігали свою властивість і після
автоклавування.
Òåðì³íîëîã³÷íèé ñëîâíèê
Ãàìåòîô³ò – ñòàòåâå ïîêîë³ííÿ ðîñëèí, ÿêèì âëàñòèâå ÷åðãóâàííÿ ïîêîë³íü. Ó öèêë³
ðîçâèòêó Ã. ÷åðãóºòüñÿ ç íåñòàòåâèì ïîêîë³ííÿì – ñïîðîô³òîì. Ãàïëî¿äíà ôàçà ó
ðîçâèòêó ðîñëèí.
Ãóìîðàëüíà ðåãóëÿö³ÿ – êîîðäèíàö³ÿ ô³ç³îëîã³÷íèõ òà á³îõ³ì³÷íèõ ïðîöåñ³â â îðãàí³çì³ çà
äîïîìîãîþ á³îëîã³÷íî àêòèâíèõ ðå÷îâèí (ô³òîãîðìîí³â), ùî âèä³ëÿþòüñÿ êë³òèíàìè
ó ïðîöåñ³ ¿õíüî¿ æèòòºä³ÿëüíîñò³.
Ñïîðîô³ò – íåñòàòåâå ïîêîë³ííÿ ðîñëèí, ÿêèì âëàñòèâå ÷åðãóâàííÿ ïîêîë³íü. Ó öèêë³
ðîçâèòêó Ñ. ÷åðãóºòüñÿ ³ç ñòàòåâèì ïîêîë³ííÿì – ãàìåòîô³òîì. Äèïëî¿äíà ôàçà ó
ðîçâèòêó ðîñëèí, ÿêà ðîçâèâàºòüñÿ ³ç çèãîòè. Äîì³íóº ó ñóäèííèõ ðîñëèí.
23. Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÍ²ÑÒÜ ÂÎÄÎÐÎÑÒÅÉ

– íàçèâàòè ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ òà îñíîâí³ åêîëîã³÷í³ ãðóïè âîäîðîñòåé;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè áóðèõ, ä³àòîìîâèõ ³ ÷åðâîíèõ âîäîðîñòåé (2-3), âèêîðèñòàííÿ
âîäîðîñòåé ëþäèíîþ;
– îïèñóâàòè áóäîâó ò³ëà âîäîðîñòåé;
– õàðàêòåðèçóâàòè ïðîÿâè æèòòºä³ÿëüíîñò³ âîäîðîñòåé,
Ó ÿêèõ âîäîðîñòåé îäíèì ç ê³íöåâèõ ïðîäóêò³â ôîòîñèíòåçó º ìàñëà ç ñèëüíèì
çàïàõîì «ðèá'ÿ÷îãî æèðó»?
35
Áëîê 1. Â³ää³ë Ä³àòîìîâ³ âîäîðîñò³
²ñòîðè÷íà äîâ³äêà
Âïåðøå ïðî ³ñíóâàííÿ ä³àòîìîâèõ âîäîðîñòåé ñòàëî â³äîìî íà ïî÷àòêó ÕV²² ñòîë³òòÿ,
êîëè äî ïðàêòèêè äîñë³äæåíü áóëî çàëó÷åíî ì³êðîñêîï À. Ëåâåíãóêà òà çá³ëüøó-
âàëüíó ëóïó.
Загальна характеристика. Діатомові водорості – близько 20000 видів –
це мікроскопічні одноклітинні, розміром від 4 до 1000 мкм, але зустріча*
ються колоніальні організми з нитчастою формою колоній.
Будова. Клітини діатомей не мають целюлозної оболонки, вони вкриті
унікальним жорстким панциром що містить сполуки Силіцію. Панцир скла*
дається з двох половинок, які вкладаються одна в одну. За формою панцирі
різноманітні, дуже красиві і витончені, як творіння художника, а деякі
можна порівняти з ювелірними виробами майстрів. Електронна мікроскопія
показала, що на панцирах є тонкі лінії утворені великою кількістю мілких,
дивовижної форми заглиблень, отворів, які зв'язують живий внутрішній
вміст з зовнішнім середо*
вищем (мал. 39).
Ìàë. 39. Ôîðìà òà ñòðóêòóðà
ïàíöèð³â ä³àòîìåé ï³ä åëåê-
òðîííèì ì³êðîñêîïîì
Діатомеї одноядерні
Хлоропласти мають світло*жовте забарвлення, оскільки крім хлорофілу
містять ще й бурі пігменти; не мають піреноїдів. В вакуолях в великої кількості
мешкають симбіотичні бактерії, які фіксують азот. Таке співжиття підвищує
продуктивність вод, бідних на поживні речовини.
1
Öå ö³êàâî Ìàë. 40. Ä³àòîìå¿:
Òîíêà îðíàìåíòàö³ÿ ïàíöèð³â, ÿêó âèêîðè- 1 – ðàä³àëüíî
ñòîâóþòü äëÿ âèçíà÷åííÿ âèä³â ä³àòîìåé, ñèìåòðè÷íà;
2 – á³ëàòåðàëüíî
òðàäèö³éíî çàñòîñîâóºòüñÿ ì³êðîñêîï³ñòàìè ñèìåòðè÷íà
äëÿ ïåðåâ³ðêè ÿêîñò³ îïòè÷íèõ ïðèëàä³â.
Для діатомей характерна певна 2

симетрія: тіло поділяється на частини,
подібні одна до одної. На основі симетрії
розрізняють два типи діатомових – радіально симетричні та білатерально
симетричні (мал. 40).
Процеси життєдіяльності. За способом живлення більшість видів діато*
мових – автотрофи. Продуктом фотосинтезу є не крохмаль, а масло з сильним
специфічним запахом, яке багато на вітамін А (його називають вітаміном
росту). Ракоподібні, риби, рибоїдні птахи, тюлені, китоподібні, яким разом з
36
їжею потрапляє це масло, пахнуть «риб'ячим жиром». Деякі з діатомей
можуть ставати гетеротрофами і існувати поглинаючи органічні речовини.
Органели руху відсутні, але багато видів рухаються.
Ðóõëèâ³ñòü êë³òèíè çàáåçïå÷óºòüñÿ çàâäÿêè ù³ëèí³ â îáîëîíö³ – øâó. Ïîçäîâæ ñåðåäí³é
â³ñ³ ñòóëîê óñ³õ ðóõëèâèõ ä³àòîìåé ïðîõîäèòü òàê çâàíèé øîâ. Çà îäíèìè óÿâëåííÿìè,
öèòîïëàçìà, ÿêà ðóõàºòüñÿ âçäîâæ øâà, ñïðè÷èíÿº òåðòÿ îá âîäó, ùî äàº çìîãó êë³òèí³
ðóõàòèñÿ â ïðîòèëåæíîìó íàïðÿìêó. Êë³òèíè, ÿê³ íå ìàþòü øâà, íå ìîæóòü ðóõàòèñÿ â
ïðîñòîð³. Çà ³íøèìè – â îáëàñò³ øâà óòâîðþþòüñÿ ô³áðèëè (âîëîêíà), ÿê³ ðóõàþòüñÿ
âçäîâæ øâà ïîêè íå òîðêíóòüñÿ áóäü-ÿêî¿ ïîâåðõí³. Òîä³ âîíè ïðèëèïàþòü äî öüîãî
ñóáñòðàòó ³ ñêîðî÷óþòüñÿ. ßêùî ïðåäìåò, äî ÿêîãî âîíè ïðèêð³ïëþþòüñÿ, äîñòàòíüî
êðóïíèé, òî ä³àòîìå¿ ïðèòÿãóþòüñÿ äî íüîãî. ßêùî ïðåäìåò íåâåëèêèé, â³í ïåðåì³-
ùóºòüñÿ âçäîâæ øâà, à ä³àòîìåÿ îñòàºòüñÿ íà ì³ñö³. Îäíàê, òàê³ ä³àòîìå¿ çàçâè÷àé
îñòàþòüñÿ â ñïîêî¿. Âîíè ìîæóòü ðóõàòèñü ëèøå íà îáìåæåíó â³äñòàíü.
За сприятливих умов розмножуються вегетативно – шляхом поділу
клітин, при цьому кожна з дочірніх клітин отримує лише одну стулку
материнського панцира, а іншу добудовує сама. Це відбувається кожні три
години. За несприятливих умов переходять до статевого розмноження.
Значення. Діатомеї входять до складу бентосу та планктону і можуть бути
базою живлення для багатьох організмів. Їхні кремнієві панцирі після
відмирання накопичувались на дні мільйони років, утворюючі мілкий рихлий
порошок, який називається діатомовим мулом. Він використовується як
шліфувальний матеріал для тонкої поліровки, а також для фільтрування і
виділення речовин. При певних умовах з діатомового мулу утворюється
порода – діатоміт, який використовують для виготовлення вибухової
речовини – динаміту.
У разі масового розмноження у водоймах вони спричинюють «цвітіння»
води, роблячи її непридатною для використання, забруднюють насосні
станції та водоводи, деякі види вкривають днища судів, буї, погіршуючи їх
експлуатацію.
Â³äîìèé ôðàíöóçüêèé ïèñüìåííèê Æþëü Âåðí òàê îïèñóº ï³äâîäíèé ë³ñ: «Æîäíà
òðàâèíêà í³ ñòåëèëàñÿ ïî çåìë³, æîäíà ã³ëêà íå çãèíàëàñÿ é íå ðîñëà â
ãîðèçîíòàëüíîìó ïîëîæåíí³. Âñå ñïðÿìîâóâàëîñü ââåðõ ïî ïðÿì³é ë³í³¿, ñòðîãî
ïåðïåíäèêóëÿðíî äî ïîâåðõí³ îêåàíó. Âîäîðîñò³, çäàâàëîñü, çàñòèãëè ó ñâîº¿
íåðóõîìîñò³, ³ ùîá ïðîéòè, ïðèõîäèëîñÿ ðîçõèëÿòè ¿õ ðóêàìè; àëå ðîñëèíà îäðàçó
æå ïðèéìàëà ïîïåðåäíº ïîëîæåííÿ. Òóò áóëî öàðñòâî âåðòèêàëüíèõ ë³í³é!». Ïîÿñíè,
÷îìó âîäîðîñò³ «ñïðÿìîâóâàëèñÿ ââåðõ ïî ïðÿìèé ë³í³¿, ñòðîãî ïåðïåíäèêóëÿðíî äî
ïîâåðõí³ îêåàíó» ³ íå ïàäàëè íà äíî?
Áëîê 2. Â³ää³ë Áóð³ âîäîðîñò³
Загальна характеристика. В холодних водах морів і океанів північної
і південної півкулі, на кам'янистих прибережних субстратах мешкають
37
водорості, які мають жовто*буре забарвлення слані (мал. 41). Таке забарвлен*
ня обумовлене високим вмістом в клітинах бурого пігменту фукоксантину,
який маскує хлорофіл. В Україні на них можна натрапити в Чорному й
Азовському морях.
1 2 3 4 5
Ìàë. 41. Áóð³ âîäîðîñò³: 1 – ëåñîí³ÿ; 2 – òóðá³íàð³ÿ; 3 – àëàð³ÿ; 4 – ôóêóñ; 5 – ìàêðîöèñòèñ
Будова. Слань бурих водоростей може бути нитчастою і пластинчастою

(з одного або декількох шарів клітин). Мають ніжку, до дна кріпляться
ризоїдами або розширеною основою талому – базальним диском.
Процеси життєдіяльності. Життєвий цикл з чергуванням поколінь.
Розмноження здійснюється вегетативно – частинами талому, нестатеве – за
допомогою численних джгутикових зооспор, статевий процес складний.
Представники. Типовими представниками є водорості родини ламінарі*
єві: ламінарія цукриста, ламінарія японська, ламінарія пальчаста. Інша
назва ламінарії «морська капуста» (мал. 42). Тривалість життя ламінарії від
2 до 4 років в залежності від кліматичних умов. Величезні зарості знаходяться
в Чорному, північних і далекосхідних морях. Ламінарія має пластинчасту
слань довжиною від 3 до 20 м. Поверхня сланей вкрита білим нальотом солей,
смак солоно*гіркий, «морський», запах своєрідний.
Â ïðèáåðåæíûõ ðàéîíàõ Êèòàþ ³ñíóâàëà òðàäèö³ÿ:
ïðè íàðîäæåí³ äèòèíè äàâàòè ìàòåð³ ëèñòîê ñèðî¿
ìîðñêî¿ êàïóñòè. Ïðè öüîìó ìàòåðèíñüêå ìîëîêî
áóëî ïîâíîö³ííèì, à äèòèíà ðîñëà çäîðîâîþ.
Á³ëüø òîãî, â XIII ñòîë³òò³ êèòàéñüêèé ³ìïåðàòîð âèäàâ
íàêàç, ÿêèé çîáîâ'ÿçóâàâ íàñåëåííÿ ñèñòåìàòè÷íî
âæèâàòè ìîðñüêó êàïóñòó â ¿æó ÿê äèåòè÷íèé òà ïðî-
1 2 3
ô³ëàêòè÷íèé çàñ³á äëÿ çì³öíåííÿ çäîðîâ'ÿ. Â êðà¿íàõ
Ï³âäåííî-Ñõ³äíî¿ Àç³¿ ³ çàðàç âïåâíåí³, ùî ðåãóëÿð- Ìàë. 42. Ðîäèíà ëàì³íàð³ºâ³:
íå âæèâàííÿ ìîðñüêî¿ êàïóñòè çá³ëüøóº òðèâàë³ñòü 1 – ëàì³íàð³ÿ öóêðèñòà; 2 – ëàì³íàð³ÿ
æèòòÿ. Ñõ³äí³ ë³êàð³ íàïîëÿãàëè íà òîìó, ùî ï³ñëÿ 40 ïàëü÷àñòà; 3 – ëàì³íàð³ÿ ÿïîíñüêà
ðîê³â ïðîäóêòè ³ç ëàìèíàð³¿ îáîâ'ÿçêîâî ïîâèíí³ áóòè â ðàö³îí³ íàâ³òü çäîðîâèõ ëþäåé.
Àëüã³íàòè (ñîë³ àëüã³íîâî¿ êèñëîòè) – äèâîâèæí³ ðå÷îâèíè. Â øëóíêîâî-êèøêîâîìó
òðàêò³ âîíè íå ïåðåòðàâëþþòüñÿ, à ò³ëüêè ñèëüíî íàáóõàþòü. Àëüã³íàòè ìàþòü ïîòóæí³
38
ñîðáóþ÷³ âëàñòèâîñò³. Ïðîõîäÿ÷è ÷åðåç øëóíêîâî-êèøêîâèé êàíàë, ÿê áðèãàäà äâ³ð-
íèê³â ïî çàáðóäíåí³é âóëèö³, âîíè çâ'ÿçóþòü ³ âèâîäÿòü ³ç îðãàí³çìó òîêñèíè, ðàä³î-
íóêë³äè ³ õâîðîáîòâîðí³ áàêòåð³¿. ¯õ îá'ºì âåëè÷åçíèé, à çâ'ÿçóâàííÿ íàñò³ëüêè ïîòóæíå,
ùî âîíè çäàòí³ âèòÿãóâàòè íàâ³òü ñâèíåöü ³ç ê³ñòîê, ÿê³ çíàõîäÿòüñÿ íà çíà÷íî¿ â³äñòàí³
â³ä òðàâíî¿ ñèñòåìè. Õâîð³, òðèâàëèé ÷àñ ïðèêîâàí³ äî ë³æêà, â³äíîâëþâàëè
íîðìàëüíå òðàâëåííÿ çàâäÿêè âæèâàííþ ìîðñüêî¿ êàïóñòè. Ëàì³íàð³ÿ – ïîòóæíèé
áàêòåðèöèäíèé çàñ³á.
Ламінарієві використовуються: в їжу, як дієтичний продукт; як ліку*
вальний засіб проти целюліту, для зниження ваги; з профілактичною
метою в косметології; на корм худобі як харчова добавка, яка містить
багато хімічних елементів і велику кількість йоду; в харчовій, медичній і
мікробіологічній промисловості.
ÎÁÅÐÅÆÍÎ!
Â íåñïðèÿòëèâ³é åêîëîã³÷í³é ñèòóàö³¿, ÿêà ñêëàëàñÿ ñüîãîäí³, ïîêàçíèê çàáðóäíåííÿ
ìîðÿ çà çíà÷åííÿì âèõîäèòü íà ïåðøå ì³ñöå. Ãîëîâíèì äæåðåëîì çàáðóäíåííÿ
ïðèáåðåæíèõ âîä º ð³÷í³ ñòîêè, ç ÿêèìè ïîñòóïàº îñíîâíà ìàñà çàáðóäíþþ÷èõ ðå÷îâèí
â³ä âèðîáíèöòâ â³éñüêîâî-ïðîìèñëîâîãî ³ òîïëèâíî-åíåðãåòè÷íîãî êîìïëåêñ³â, ë³ñîâî¿
ïðîìèñëîâîñò³, êîìóíàëüíîãî ãîñïîäàðñòâà, à òàêîæ ð³÷êîâèé ³ ìîðñüêèé òðàíñïîðò.
Óí³êàëüíà âëàñòèâ³ñòü âîäîðîñòåé – ÿê ãóáêà âñìîêòóâàòè â ñåáå âñ³ ðå÷îâèíè, ÿê³
ì³ñòÿòüñÿ â ìîðñüê³é âîä³ – ìîæå îáåðíóòèñÿ ³ ñâîºþ íåãàòèâíîþ ñòîðîíîþ. Ìîðñüêà
êàïóñòà, ÿêà ðîñòå â çàáðóäíåíîìó ì³ñö³, çäàòíà íàêîïè÷óâàòè ³ç ìîðñüêî¿ âîäè
âåëè÷åçíó ê³ëüê³ñòü âàæêèõ ìåòàë³â, ðàä³îíóêë³ä³â òà ³íøèõ òîêñè÷íèõ ðå÷îâèí. Òîìó
êðàùå êóïóâàòè ëàì³íàð³þ ó ïîñò³éíèõ âèðîáíèê³â, ÿê³ ðîçòàøîâóþòü ìîðñüê³ ïëàíòàö³¿ â
÷èñòèõ ðàéîíàõ, à ïðîäóêö³þ ñèñòåìàòè÷íî ïåðåâ³ðÿþòü íà ÿê³ñòü.
Фукус – відносно крупні бурі водорості з достатньо складною будовою
(мал. 41, 4). Їх тіло – талом, диференційований, як у ламінарії, на черешок,
базальний диск і слань. Має дихотомічне галуження і повітряні пухирці на
кінцях пластин. Але це не справжні стебло, корені та листки.
Фукус добре пристосований до сурових умов узбережжя – літоральної
зони, де завдяки припливам та відпливам частина дна поперемінно то
відкривається, то знову вкривається водою.
Öå ö³êàâî
Íà ñõ³ä â³ä Àíòèëüñüê³õ îñòðîâ³â, íà âåëè÷åçíèõ ïðîñòîðàõ Àòëàíòèêè,
º ìîðå áåç áåðåã³â. Ùå â 1492 ðîö³ Õðèñòîôîð Êîëóìá íà ñâîºìó
øëÿõó â Àìåðèêó ïîáà÷èâ, ùî îñòðîâè, ÿê³ çàâàæàëè ðóõó êàðàâåë, íå
ñïðàâæí³, à óòâîðåí³ ñêóï÷åííÿì ñàðãàñóì³â. Ãëèáèíà îêåàíó â öüîìó
ðàéîí³ 4000-6000 ì, àëå îñòðîâè ³ç ñàðãàñîâèõ âîäîðîñòåé äî äíà
íå êð³ïëÿòüñÿ, à ïëàâàþòü íà ïîâåðõí³ âîäè.
Саргасові водорості. Дуже цікаві водорості саргасуми
(мал. 43). Вони – родичі фукусу. В тропіках, де бурі водорості Ìàë. 43.
зустрічаються рідше, саргасуми утворюють щільні плаваючі Ñàðãàñóìè
маси. На їх слані утворюються повітряні міхурці, які тягнуть водорість до по*
верхні. Внаслідок цього, ризоїди відриваються від дна, і саргасуми утворюють
39
скупчення. Течією Гольфстрім водорості переносяться до Саргасового моря.
Це – обмежене коловими течіями море без берегів, яке знаходиться в Атлан*
тичному океані на схід від Антильських островів. Там саргасуми утворюють
настільки великі скупчення, що затримують надходження сонячного світла
в глибини моря. Крім того, вони ускладнюють судноплавство, коли намоту*
ються на гвинти. Тому Саргасове море називають мертвим.
Òåìà – «Çàãóáëåí³ â îêåàí³». Îïèøè ïðèãîäè ìàíäð³âíèê³â, ÿê³ íà êîðàáë³ ïîòðàïèëè
â øòîðì ³ ¿õ ïðèíåñëî òå÷³ºþ äî Ñàðãàñîâîãî ìîðÿ.
Áëîê 3. Â³ää³ë ×åðâîí³ âîäîðîñò³.

Червоні водорості або багрянки налічують приблизно 5000 видів. Поши*
рені переважно у теплих морях тропічних та субтропічних зон, але глибше за
бурі водорості. Небагато видів мешкають в прісних водоймах, а деякі
оселяються на вологому грунті, на скелях, рифах, валунах. Зарості багрянок
зазвичай опускаються до глибини 20*40 м, але в прозорій воді можуть сягати
навіть 100*200 м. Разом з бурими водоростями вони складають основу бентосу.
Більшість представників є крупними рослинами до 2 м у довжину. Зовні
слані червоних водоростей досить різноманітні і гарні. Серед них є нитчасті,
пластинчасті, циліндричні, коркоподібні, коралоподібні, розгалужені
форми (мал. 44). Дивовиж*
на особливість червоних
водоростей – відсутність
рухливих гамет.
4
2
Ìàë. 44. ×åðâîí³ âîäîðîñò³:
1 – ïîðô³ðà; 2 – äåëåñåð³ÿ; 3
3 – ë³òîòàìí³îí; 4 – ã³ãàðòèíà;
5 – êàë³òàìí³îí; 6 – õîíäðóñ
1
5 6
Червоні водорості стоять окремо серед інших типів рослин, і їх поход*
ження до сих пір остається загадкою. Запасною речовиною є багрянковий
крохмаль, який відрізняється від крохмалю квіткових рослин за хімічною
будовою і подібний до глікогену, що запасається в організмах грибів і тварин.
Розмножуються вони вегетативно, статевим та нестатевим способом.
Спори та гамети не мають джгутиків, спори розносяться водою, а чоловічі
гамети рухаються по дну водойм.
Дуже цікавими представниками є порфіра, анфельція, родименія,
філофора, хондрус. Вони поширені у всіх морях, зокрема філофора і
анфельція – у Чорному морі. Порфіра слугує їжею багатьом мешканцям
40
північної частини Тихого океану і століттями культивується в Японії і Китаї.
Á³ëàòåðàëüíà ñèìåòð³ÿ, àáî äâîá³÷íà – äâîñòîðîííÿ ñèìåòð³ÿ, ïîëÿãàº â òîìó, ùî ò³ëî
îðãàí³çìó óÿâíî ìîæíà ïîä³ëèòè ñåðåäèííîþ ïëîùèíîþ íà ïðàâó ³ ë³âó ïîëîâèíè,
ÿê³ º í³áè äçåðêàëüíèì â³äîáðàæåííÿì îäíà îäíî¿ .
Ðàä³àëüíà, àáî ïðîìåíåâà – öå òàêà ñèìåòð³ÿ, êîëè ÷åðåç ò³ëî îðãàí³çìó ìîæíà ïðîâåñòè
óÿâíó â³ñü, â³ä ÿêî¿ ÷àñòèíè ò³ëà ðîçõîäÿòüñÿ ïîä³áíî ïðîìåíÿì
24. ÅÊÎËÎÃ²×Í² ÃÐÓÏÈ ÂÎÄÎÐÎÑÒÅÉ

– íàçèâàòè ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ òà îñíîâí³ åêîëîã³÷í³ ãðóïè âîäîðîñòåé;
×è ³ñíóº çâ'ÿçîê ì³æ ïëàíêòîíîì ³ êèòîâèì âóñîì?
Áëîê 1. Ïëàíêòîíí³ âîäîðîñò³

Планктон (від грец. «планктон» – блукаючий) – це дрейфуючі або
плаваючі у поверхневих шарах води дуже дрібні організми, які знаходяться
у завислому стані, тобто не опускаються на дно. Планктон має дві складові:
фітопланктон (рослинні організми) і зоопланктон (тваринні організми).
Фітопланктон складають планктонні ціанобактерії, водорості (зелені,
діатомові), які можуть об'єднуватися в колонії, є нитчасті форми (мал. 45, А).
У процесі фотосинтезу вони продукують органічні речовини, якими прямо
або опосередковано живиться тваринний світ у воді і на суші, збагачують
води на кисень. Організми фітопланктону є початком ланцюга живлення
більшості гетеротрофних організмів.
Ìàë. 45. Ô³òîïëàíêòîí
À – îäíîêë³òèíí³ ³ íèò÷àñò³
ôîðìè;
Á – çîâí³øí³ ïðèñòîñóâàííÿ
äî ïëàíêòîííîãî ñïîñîáó
æèòòÿ: 1 – ôîðìè ç øèïàìè;
2 – ïàðàøóòí³ ôîðìè
À 1 Á 2
Для плавучості у планктонних водоростей з'явилися спеціальні

пристосування: джгутики, різноманітні вирости та додатки тіла у вигляді
шипів, щетинок, роговидних відростків, перетинок (мал. 45, Б).
41
Á³ëÿ Àòëàíòè÷íèõ áåðåã³â Êàíàäè óñòàíîâëåíà çàëåæí³ñòü ì³æ â³äëîâîì îìàð³â ³
âåëè÷èíîþ ïëîù³ ï³ä ëàì³íàð³ºâèìè âîäîðîñòÿìè. Êîëè âèëîâëþâàëè áàãàòî
îìàð³â, çàðîñò³ âîäîðîñòåé çìåíøóâàëèñü. Äîñòàòíüî áóëî çìåíøèòè âèëîâ
îìàð³â – ïëîùà ï³ä âîäîðîñòÿìè çá³ëüøóâàëàñü. ßê òè ãàäàºø, ÷îìó?
Áëîê 2. Áåíòîñí³ âîäîðîñò³

Бентос – це водорості, які пристосовані
до існування в прикріпленому стані на дні
водойм. Цю групу складають зелені, бурі,
червоні водорості, які ризоїдами прикріп*
люються до різних субстратів (мал. 46). 1 2 3
Öå ö³êàâî
Áåíòîñí³ âîäîðîñò³ ìîæíà ïîð³âíÿòè ç òðî- Ìàë. 46. Áåíòîñí³ âîäîðîñò³:
ï³÷íèìè ë³ñàìè. Íàéá³ëüø êðóïí³ âîäîðîñò³ 1 – çåëåí³; 2 – áóð³; 3 – ÷åðâîí³
ðîñòóòü â ïîì³ðíèõ òà õîëîäíèõ âîäàõ. Çàðîñò³ ¿õ áóâàþòü íàñò³ëüêè ãóñòèìè, ùî ïðè
çàíóðþâàíí³ â íèõ àêâàëàíã³ñòè â³ä÷óâàþòü íåâïåâíåí³ñòü ³ ñòðàõ. Öå ñïðàâæí³
ï³äâîäí³ äæóíãë³. Ò³ëüêè íà ñóø³ äæóíãë³ çíàõîäÿòüñÿ â åêâàòîð³àëüíîìó ïîÿñ³, à â
ìîðÿõ âîíè çóñòð³÷àþòüñÿ â ñóáàðêòè÷íèõ, ñóáàíòàðêòè÷íèõ ³ ïîì³ðíèõ ïîÿñàõ.
Літоральні водорості. В більшості морів спостерігається явище
припливу і відпливу внаслідок дії сил тяжіння Місяця і Сонця. Прибережна
частина припливних морів називається літораллю. Тут два рази на добу
змінюються умови існування. Тому водорості літоральної зоні надійно
захищені від висихання, від різких змін температури і солоності води, від
ударів о каміння і дії хвиль. Прикладом є бура водорість фукус.
Áëîê 3. Âîäîðîñò³ îáðàñòàííÿ, àáî ïåðèô³òîí
Перифітон – водорості, які ростуть на занурених у воду предметах –
судах, плотах, буях. Водорості обростання можуть спричинити значні
збитки – зменшувати швидкість кораблів, засмічувати водозабірні отвори і
трубопроводи. До перифітону відносяться кладофора, деякі червоні та бурі
водорості морів.
Íàâåñí³ â³äáóâàºòüñÿ «öâ³ò³ííÿ» çîðàíîãî ´ðóíòó – â³í ñòàº çåëåíîãî êîëüîðó. ßê
òè ìîæåø ïîÿñíèòè öåé ôàêò?
Áëîê 4. ¥ðóíòîâ³ âîäîðîñò³, àáî åäàô³òîí
Едафітон – це сукупність організмів, які мають надзвичайну витрива*
лість і стійкість до важких умов існування у ґрунті і добре пристосувалися до
цього. Ґрунт – досить сприятливе середовище для водоростей (ботридій,
деякі вошерії) (мал. 47, А).
42
1 2 3
Á
4 5
Ìàë. 47. ¥ðóíòîâ³ âîäîðîñò³
À – çåëåí³ âîäîðîñò³: 1 – õëàì³äîìîíàäà; 2 – õëîðåëà;
3 – õëîðîêîê; 4 – æîâòî-çåëåí³ âîäîðîñò³; 5 – ä³àòî-
ìîâ³ âîäîðîñò³;
À Á – ñõåìàòè÷íå çîáðàæåííÿ âïëèâó âîäîðîñòåé íà
÷àñòèíêè ´ðóíòó
Ґрунтові водорості беруть активну участь у кругообігу речовин:

накопичують органічні речовини, які стають їжею для ґрунтових тварин;
фіксують атмосферний азот, стимулюють активність деяких азотфіксуючих
бактерій; затримують мінеральні добрива; стимулюють ріст коренів рослин;
поверхневі плівки водоростей впливають на водний режим ґрунту і мають
протиерозійне значення, коли нитчасті водорості механічно оплутують
частинки ґрунту, закріплюють їх і склеюють слизом (мал. 47, Б).
Áëîê 5. Íàçåìí³ âîäîðîñò³, àáî àåðîô³òîí
Аерофітон – група наземних водоростей, які успішно розвиваються на
різноманітних наземних предметах: позеленілі тротуари під водостічними
трубами, зелені слизисті нальоти на криницях, зелені нальоти біля основаній
дерев в парках. Вони живуть на валунах, скелях, на наземних частинах
трав'янистих рослин, на парканах, стінах домів, на даху. Наземний спосіб
життя здатні вести мікроскопічні одноклітинні, колоніальні і нитчасті зелені
та діатомові водорості, наприклад, хлорела, одноклітинний плеврокок,
хлорокок, нитчаста тренте*
полія (мал. 48).
Ìàë. 48. Íàçåìí³ âîäîðîñò³:
1 – ïëåâðîêîê; 2 – õëîðîêîê;
3 – õëîðåëà; 4 – òðåíòåïîë³ÿ
1 2 3 4
Öå ö³êàâî
Äåÿê³ êðèõ³òí³ çåëåí³ âîäîðîñò³ ìîæóòü æèòè íà õóòð³ ë³íèâöÿ, íàäàþ÷è éîìó çåëåíêóâà-
òîãî â³äò³íêó. Öå äîïîìàãàº ë³íèâöþ ìàñêóâàòèñÿ ï³ä êîë³ð ëèñòÿ â äæóíãëÿõ é õîâàòèñÿ â³ä
õèæàê³â. Ë³íèâö³ í³êîëè íå ÷èñòÿòü ñâîº õóòðî ³ âîäîðîñò³ í³êîëè íå ñòðóøóþòüñÿ ç íüîãî.
Áëîê 6. Âîäîðîñò³ ãàðÿ÷èõ äæåðåë, àáî òåðìîô³ëüí³ âîäîðîñò³
Гарячі джерела є на земній кулі в різних місцях, наприклад, на Кавказі,
на Камчатці, в Середній Азії. Температура води в них іноді доходить майже
до точки кипіння. Водорості знаходили у воді при температурі +52°С, +75°С і
навіть +84°С. Вони можуть плавати на воді або вкривати дно і стінки водойм.
43
×èì âèùå òåìïåðàòóðà äæåðåë, òèì ìåíøå âèä³â âîäîðîñòåé ìîæóòü â íèõ æèòè.
Â ãàðÿ÷èõ äæåðåëàõ Êàì÷àòêè, òåìïåðàòóðà ÿêèõ äîñÿãàº +75°Ñ, áóëî çíàéäåíî
28 âèä³â ö³àíîáàêòåð³é, 17 âèä³â ä³àòîìîâèõ ³ ò³ëüêè 7 âèä³â çåëåíèõ âîäîðîñòåé. Â
ãàðÿ÷èõ äæåðåëàõ Óãîðùèíè ïðè òåìïåðàòóð³ +67°Ñ áóëî âèÿâëåíî 29 âèä³â, à ïðè
+75,8°Ñ – 14 âèä³â ö³àíîáàêòåð³é.
Типовими представниками є діатомові та зелені водорості.
Áëîê 7. Âîäîðîñò³ ëüîäó òà ñí³ãó, àáî êð³îô³ëüí³ âîäîðîñò³
Розвиваються на поверхні льоду та снігу і зберігають життєздатність
при дуже низьких температурах. В цих умовах багато водоростей розмножу*
ються настільки інтенсивно, що забарв*
люють поверхню снігу або льоду в різні
кольори: черво*ний, зелений, жовтий,
блакитний, бурий і, навіть, чорний. На
даний час виявлено вже понад 100 видів
таких «снігових» водоростей (мал. 49).
Öå ö³êàâî
Äåÿê³ âîäîðîñò³ ìîæóòü æèòè íà ñí³ãó,
óòâîðþþ÷è ÷åðâîí³ ïëÿìè. ×åðâîíèé ñí³ã Ìàë. 49. Êð³îô³ëüí³ âîäîðîñò³
çóñòð³÷àºòüñÿ ïî âñ³é çåìí³é êóë³, ïåðåâàæíî â âèñîêî-ã³ðíèõ îáëàñòÿõ ïî ñõèëàì ã³ð,
íàïðèêëàä íà Êàâêàç³, Ï³âí³÷íîìó Óðàë³, Êàì÷àòö³, â Àðêòèö³, Íîâ³é Çåìë³, íà Çåìë³
Ôðàíöà-Éîñèïà. Â çàëåæíîñò³ â³ä ñòóïåíÿ ðîçâèòêó âîäîðîñòåé, ÿê³ âèêëèêàþòü öå
çàáàðâëåííÿ, ³íòåíñèâí³ñòü ÷åðâîíîãî êîëüîðó ñí³ãó ìîæå çì³íþâàòèñÿ â³ä ñâ³òëî-
ðîæåâîãî äî êðîâàâî-÷åðâîíîãî ³ òåìíî-ìàëèíîâîãî. Íåð³äêî ÷åðâîíèé ñí³ã âêðèâàº
âåëè÷åçí³ òåðèòîð³¿ – äî ê³ëüêîõ êâàäðàòíèõ ê³ëîìåòð³â. Òîâùèíà çàáàðâëåíîãî ñí³ãó
ñêëàäàº ê³ëüêà ñàíòèìåòð³â.
Áëîê 8. Âîäîðîñò³ ñîëîíèõ âîäîéì
Óÿâè, ùî òè ë³êàðü ³ ó òåáå íà ïðèéîì³ õâîðèé ç áîëÿìè â õðåáò³ ³ ñóãëîáàõ. Íàäàé
éîìó êîíñóëüòàö³þ ç ïèòàííÿ «Ïðèðîäí³ ìåòîäè ë³êóâàííÿ».
Солоні континентальні водойми багаточисельні. Ступінь солоності води
може бути дуже великою, навіть до випадіння солей із насичених розчинів.
У таких умовах також живуть водорості. Із зелених водоростей широко
розповсюджена Дюналіела сольова – мікроскопічна одноклітинна рухлива
водорость із вольвоксових. Коли клітини цієї водорості відмирають, її
пігменти надають розчину солі (рапі) забарвлення від рожевого до червогого,
а також характерного запаху фіалок.
44
Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÍ²ÑÒÜ ÐÎÑËÈÍ
25. ÐÎÑËÈÍÈ – ÑÊËÀÄÎÂÀ ×ÀÑÒÈÍÀ ÆÈÂÎ¯ ÏÐÈÐÎÄÈ
– íàçèâàòè õàðàêòåðí³ îçíàêè ðîñëèí;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ðîñëèí;
– ïîÿñíþâàòè çíà÷åííÿ òåðì³íó «áîòàí³êà»;
– ïîÿñíþâàòè ïîõîäæåííÿ ³ ðîçâèòîê ðîñëèííîãî ñâ³òó íà Çåìë³;
– îö³íþâàòè çíà÷åííÿ ðîñëèí äëÿ ³ñíóâàííÿ æèòòÿ íà ïëàíåò³ Çåìëÿ.
Ðîçãëÿíü óâàæíî ìàë. 50. Àðãóìåíòóé, ÿê³ îðãàí³çìè ìîæíà íàçâàòè ðîñëèíàìè?
Ó ÷îìó ¿õ â³äì³íí³ñòü â³ä ïðåäñòàâíèê³â ³íøèõ öàðñòâ?
Ìàë.50. Ïðèêëàäè
æèâèõ îðãàí³çì³â
1 – áàêòåð³ÿ;
2 – ãðèáè;
3 – ðîñëèíà;
4 – òâàðèíà
1 2 3 4
Áëîê 1. Ðîñëèíè – ñêëàäîâà ÷àñòèíà ïðèðîäè ïëàíåòè Çåìëÿ
Рослинний світ – складова і найважливіша частина біосфери. Рослини –
виключно багатоклітинні організми. Найхарактернішою рисою рослин є
зелене забарвлення, яке зумовлене пігментом хлорофілом. Завдяки
хлорофілу в клітинах рослин відбувається фотосинтез, тобто за способом
живлення вони – автотрофи.
Космічна роль зелених рослин полягає у тому, що вони є посередниками
між Сонцем і Землею, між неживою і живою природою. Саме рослини в
процесі фотосинтезу здатні акумулювати енергію Сонця і перетворювати її в
енергію хімічних зв'язків органічних речовин. Зелені рослини поглинають
під час фотосинтезу вуглекислий газ, а натомість збагачують атмосферу
киснем, підтримуючи концентрацію цих газів приблизно на постійному
рівні, сприятливому для життя організмів.
Стінка рослинних клітин складається із целюлози. Вищі рослини
утворюють тканини, органи.
Рослинам властивий необмежений ріст. У багаторічних рослин періоди
активного росту чергуються з періодами відносного спокою (восени, взимку).
Рослини прикріплені до ґрунту, не пересуваються, але деякі прояви руху в них
спостерігаються: корені в процесі росту заглиблюються у ґрунт, збільшується
крона дерев, розкриваються і закриваються квітки у певні години доби.
45
Всі рослини поділяються на нижчі і вищі спорові (табл. 2).
Òàáëèöÿ 2
Õàðàêòåðèñòèêà ðîñëèí
Íèæ÷³ ðîñëèíè Âèù³ ðîñëèíè
1. Ò³ëî íå ïîä³ëåíå íà îðãàíè, 1. Ò³ëî ñêëàäàºòüñÿ ³ç îðãàí³â:

ìàº íàçâó òàëîì àáî ñëàíü – âåãåòàòèâí³ – êîð³íü, ïàã³í (ñòåáëî, ëèñòêè, áðóíüêè), ÿê³
âèêîíóþòü ôóíêö³þ æèâëåííÿ, äèõàííÿ, ðîñòó;
– ãåíåðàòèâí³ – êâ³òêè, ïëîäè òà íàñ³ííÿ, ÿê³ ñëóãóþòü äëÿ
óòâîðåííÿ ïîòîìñòâà, äëÿ ðîçìíîæåííÿ ³ ðîçñåëåííÿ
2. Â³ää³ëè: 2. Â³ää³ëè: – Ìîõîïîä³áí³;

– Çåëåí³ âîäîðîñò³; – Ïàïîðîòåïîä³áí³;
– Ä³àòîìîâ³ âîäîðîñò³; – Õâîùåïîä³áí³;
– Áóð³ âîäîðîñò³; – Ãîëîíàñ³íí³;
– ×åðâîí³ âîäîðîñò³ – Ïîêðèòîíàñ³íí³ (êâ³òêîâ³)
Перші рослинні організми на Землі – водорості – з'явилися у воді.

Згодом рослини опанували суходіл (мал. 51). Вони мешкають від полярних
широт до тропіків, живуть в умовах різного клімату, в воді і на суходолі і
певним чином пристосовані до умов середовища.
1 2 3 4 5 6 7
Ìàë. 51. Ðîñëèíè Çåìë³: 1 – âîäîðîñò³, 2 – ìîõè, 3 – ïàïîðîò³, 4 – õâîù³, 5 – ïëàóíè, 6 – ãîëîíàñ³íí³, 7 – êâ³òêîâ³
Бактерії та гриби позбавлені пігменту хлорофілу, вони є редуцентами:

розкладають органічні речовини в процесах бродіння та гниття на прості
неорганічні сполуки, зокрема такі, як вода, вуглекислий газ, аміак та інші.
Ці продукти розпаду знов використовуються зеленими рослинами в процесі
фотосинтезу. Такий грандіозний за своїми масштабами кругообіг речовин у
природі здійснюється на нашій планеті впродовж мільйонів років. Основна
роль в кругообігу речовин належить автотрофним організмам – зеленим
фотосинтезуючим рослинам.
Áëîê 2. Áîòàí³êà – íàóêà ïðî ðîñëèíè
Ботаніка (від грец. ботане – трава, рослина) – розділ біології, який вивчає
царство Рослини. Це комплекс наук, які вивчають зовнішню і внутрішню
будову рослин, життєві процеси, різноманітність і розповсюдження по
46
земній поверхні, взаємовплив рослин і навколишнього середовища.
Ботаніка як наука зародилася в глибокий давнині, але перші наукові
праці належать давньогрецькому філософу Теофрасту (372 – 287 рр. до н.е.).
Його називали «батьком ботаніки». Він розрізняв 400 видів рослин. Опис
деяких з них, наприклад індійської смоківниці, дивує і зараз своєю точністю.
Çàâäàííÿ «Êëàñòåð»
ßêå çíà÷åííÿ ìàþòü ðîñëèíè: 1) â ïðèðîä³; 2) ó æèòò³ ëþäèíè?
Áëîê 3. Ïîõîäæåííÿ ³ ðîçâèòîê ðîñëèííîãî ñâ³òó íà Çåìë³

Вчені вважають, що Земля разом з іншими планетами Сонячної системи
утворилася 5*7 млрд років тому. Численні знахідки вчених у вигляді
скам'янінь, відбитків у породах та інших доказів вказують на те, що життя
виникло або було занесене на нашу планету приблизно 3,5*4 млрд років тому.
Розділ біології, який вивчає викопні форми рослин і тварин, називається
палеонтологією. В розвитку життя на Землі палеонтологи виділяють п'ять
геологічних ер. Про те, які рослини були на нашій планеті в різні геологічні
ери, можна уявити за відбитками стовбурів, листків, плодів. Іноді в шахтах
зустрічаються стовбури дерев, які перетворилися в угілля. Добре збереглися
спори та пилок різних рослин.
Найдавніша ера – архейська (від грец. археос – найдавніший). Вона
почалася приблизно 3,5 млрд років тому і продовжувалась біля 1 млрд років. В
цей час існували тільки одноклітинні організми, спочатку життя було мікро*
біальним, представленим прокаріотами. В кінці ери з'явилися еукаріотичні
гетеротрофні протисти, яки у процесі еволюції дали початок міксотрофним і
автотрофним протистам. Згодом протисти стали основою для виникнення
багатоклітинних організмів з гетеротрофним або автотрофним способам
47
Åðà ×àñ Ïðåäñòàâíèêè
Êàéíîçîéñüêà
67 ìëí ðîê³â
Ïîÿâà
òðàâ’ÿíèñòèõ
ïîêðèòîíàñ³ííèõ
ðîñëèí
Ïîêðèòîíàñ³íí³

Ìåçîçîéñüêà
Ïàëåîçîéñüêà
Ðèí³îô³òè Ïàïîðîòåïîä³áí³ Ãîëîíàñ³íí³

Á³ëÿ 2000 ìëí ðîê³â
Îäíîêë³òèíí³
Ïðîòåðîçîéñüêà
âîäîðîñò³
Áàãàòîêë³òèíí³ âîäîðîñò³
Ïðîêàð³îòè (äîÿäåðí³) Åóêàð³îòè÷í³ ïðîòèñòè


Àðõåéñüêà
áàöèëè (ïàëè÷êè) ñï³ðîõåòè â³áð³îíè õëîðåëà
Ìàë. 52. Ðîçâèòîê ðîñëèííîãî ñâ³òó
48
живлення, тобто тварин і рослин. За мільярд років у перших мешканців
нашої планети виникли фотосинтез, багатоклітинність, статеве розмноження.
Протерозойська ера (протерос – первинний, зоікас – життя) почалася
2,5 млрд років тому і продовжувалася приблизно 2 млрд років. В теплих
морях надзвичайно розмножились зелені водорості (мал. 52).
Палеозойська ера (палеос – старий) продовжувалася 340 млн років. В
цей час відбулися зміни в рослинному світі. Саме в цю еру від водоростей
походять перші наземні рослини – риніофіти. Вони мали покривну, та
механічну тканини, а також дуже примітивну провідну систему. Але з
органів в них було тільки стебло.
Від риніофітів походять мохи і папоротеподібні. В середині ери значного
розвитку досягли стародавні папоротеподібні. У них є всі вегетативні органи:
корінь, стебло і листок.
Суходіл був вкритий заболоченими лісами із деревоподібних папоротей,
хвощів, плаунів. Із решток цих рослин сформувалися поклади кам'яного
вугілля. В кінці ери клімат стає більш посушливим, що призводить до масової
загибелі всіх папоротеподібних. На зміну ним приходять голонасінні рослини,
у яких крім вегетативних органів з'являються ще й генеративні – насіння.
Мезозойська ера (мезос – середній) почалася 230 млн років тому і про*
довжувалася 163 млн років. Впродовж цього часу серед рослин панували
голонасінні. Деякі з них майже без змін ростуть і зараз. Називають їх «живими
викопними». До них відноситься гінкго, яке майже не змінилося в порівнянні
зі своїми викопними родичами, які вкривали землю 150 млн років тому, в
епоху панування динозаврів. Ствол гінкго сірий, стрункий з дуже довгими
гілками. Крону він підіймає на висоту 40 м. Головна прикраса дерева –
шкірясті листя, схожі за формою на японське опахало. Плоди в нього розміром
зі сливу (кістянка), вони їстівні, але мають різкий неприємний запах.
В мезозойську еру з'являються перші покритонасінні (квіткові) рослини.
У цих рослин виникло два генеративних органи – квітка та плід.
Ми живемо в геологічну еру, яка зветься кайнозойською (кайнос – новий).
Ця ера почалася 67 млн років тому. Рослинний світ прийняв сучасного
вигляду.
Ïàïîðîòåïîä³áí³, ÿê³ ðîñëè â ñåðåäèí³ ïàëåîçîéñüêî¿ åðè, íå ìàëè ð³÷íèõ ê³ëåöü.
Â íèõ áóâ äóæå ñëàáêèé çàõèñò â³ä ä³¿ ïðÿìèõ ñîíÿ÷íèõ ïðîìåí³â. Çóñòð³÷àëèñÿ
âîíè ÿê â ï³âí³÷í³é, òàê ³ â ï³âäåíí³é ï³âêóë³. Íà îñíîâ³ öèõ äàíèõ çðîá³òü ïðèïóùåííÿ
ùîäî êë³ìàòó ñåðåäèíè ïàëåîçîéñüêî¿ åðè.

Òêàíèíè – öå ãðóïà êë³òèí, ÿê³ ïîä³áí³ çà ñâîºþ áóäîâîþ òà âèêîíóþòü ñï³ëüí³ ôóíêö³¿.
Îðãàí – öå ÷àñòèíà îðãàí³çìó, ÿêà ìàº ïåâíó áóäîâó òà âèêîíóº ïåâí³ ôóíêö³¿.
49
26. ÒÊÀÍÈÍÈ ² ÎÐÃÀÍÈ ÐÎÑËÈÍ
– íàçèâàòè òêàíèíè ðîñëèí òà ¿õ ôóíêö³¿; âåãåòàòèâí³ îðãàíè ðîñëèí;
– ïîÿñíþâàòè ðîëü ñóäèí ³ ñèòîïîä³áíèõ òðóáîê ó ðîñëèí;
– ðîçï³çíàâàòè îðãàíè ðîñëèí (íà ìàëþíêàõ, ôîòîãðàô³ÿõ).
Çàïðîïîíóé âëàñíó âåðñ³þ, ÿêèì áóëî á æèòòÿ íà çåìë³, ÿêáè ðîñëèíè ðîçâèâàëèñü
ò³ëüêè ó âîä³ ³ íå âèéøëè íà ñóõîä³ë?
Áëîê 1. Òêàíèíè ðîñëèí
Водорості складаються із подібних клітин утворюючи єдине ціле –
талом. Виникнення і поглиблення відмінностей між частинами цілого – це
диференціація – один із найважливіших біологічних процесів. У ході
еволюції, у зв'язку з виходом на суходіл у тілі вищих спорових рослин
диференціюються клітини, утворюючи тканини та органи.
Тканина – це сукупність клітин і міжклітинної речовини, які мають
спільне походження, подібну будову і виконують спільні функції. З усклад*
ненням будови рослинні з'являються клітини, які здійснюють захисну та
механічну функції; спеціалізуються на транспорті води, поживних речовин,
утворюючи провідну систему; відповідають лише за розмноження.
У зв'язку з цим, у рослин виділяють кілька типів тканин, але основними
є покривна, механічна, провідна, твірна та основна.
Покривна тканина. Рослинам необхідний захист, оскільки вони нерухомі
і не можуть сховатися від шкідників, дощу, вітру, снігу. Покривна тканина
складається з клітин, які щільно прилягають одна до одної, зовні вкривають
органи рослин і захищають їх від механічних ушкоджень та шкідливого
впливу навколишнього середовища, забезпечують газообмін рослин із
навколишнім середовищем.
Рослини мають декілька видів покривних тканин.
1. Шкірка (епідерма). Листки та молоді зелені пагони вкриті епідермою
(шкіркою), яка складається з одного шару живих, щільно зімкнутих прозорих
клітин, що захищає рослину (мал. 53, А). Зовнішня оболонка клітин
потовщена і буває вкрита зверху тонким шаром жироподібної речовини, а іноді
воском. Це захищає рослину від випаровування води і проникнення в середину
бактерій та грибів, які спричинюють хвороби рослин.
Продихи. Рослина постійно випаровує воду, відбувається газообмін.
Для цього у епідермі є спеціальні отвори – продихи (мал. 53, Б). Продих –
це щілина, оточена двома замикаючими клітинами, які мають бобоподібну
форму. Продихи можуть відкриватися, та закриватися. Під продихами
50
розташовані міжклітинники, по яких повітря доходить до всіх клітин
листка або молодого стебла. 1 2 3
Ìàë. 53. Øê³ðêà ëèñòà 2
1
À – ïîâçäîâæí³é çð³ç:
1 – êë³òèíè øê³ðêè; 2 – ïðîäèõè; 3 – ïðîäèõ
çá³ëüøåíî;
Á – ïîïåðåêîâèé çð³ç: 4
1 – çàìèêàþ÷³ êë³òèíè; 2 – çâè÷àéí³ êë³òèíè
øê³ðêè; 3 – êë³òèíè ëèñòêà ç õëîðîïëàñòà-
ìè; 4 – ïîâ³òðÿíà ïîðîæíèíà À 3 Á
2. Корок. У дерев'янистих і багаторічних трав'янистих рослин епідерма

заміщується іншою покривною тканиною – корком (мал. 54, А). Корок
складається з кількох шарів мертвих клітин, які щільно зімкнуті. Їхні
порожнини заповнені повітрям Оболонки клітин потовщені і надають
міцності. Корок – набагато надійніший захист для рослини, ніж шкірка.
À
Сочевички. Корок повністю ізолює від 1
зовнішнього середовища ті частини рослини,
4
які він вкриває. Для забезпечення газо*
обміну і випаровування слугують спеціальні
утворення – сочевички (мал. 54, Б). 2
3. Кора. На стовбурах дерев з віком утво*
4
рюється кора, яка надійно захищає рослину
від несприятливих умов оточуючого середо* 3
вища. Кора складається з мертвих клітин 5
(мал. 54, А). Зовні вона злущується, завдяки
чому рослина позбавляється спор грибів, 1 Á
лишайників.
Ìàë. 54. Êîðîê 2
À – ïîïåðåêîâèé ðîçð³ç ñòîâáóðà äóáà: 1 – êîðà; 2, 3 – øàðè êîðêó;
4 – â³äìåðë³ êë³òèíè; 5 – æèâ³ êë³òèíè;
Á – ñî÷åâè÷êè: 1 – åï³äåðìà; 2 – êîðîê; 3 – îêðóãë³ ðèõë³ êë³òèíè ç
âåëèêèìè ì³æêë³òèííèìè ïðîì³æêàìè, çàïîâíåíèìè ïîâ³òðÿì 3
Механічна або опорна тканина. Характерною особливістю цих тканин є
надзвичайне потовщення клітинних стінок, які дерев'яніють і міцність їх
близька до міцності сталі. Механічні тканини утворюють каркас рослини і
забезпечують міцність і гнучкість. Їх À
клітини можуть мати видовжену форму,
тоді їх називають волокнами, і округлу
(мал. 55, А, Б). Вони входять до складу
Ìàë. 55. Ìåõàí³÷íà òêàíèíà
À – âîëîêíà ìåõàí³÷íî¿ òêàíèíè: 1 – âîëîêíà äåðåâèíè;
2 – âîëîêíà ëóáó;
Á – ìåõàí³÷í³ òêàíèíè íà ïîïåðåêîâîìó çð³ç³ ñòåáëà ãåðàí³ 1 2 Á
51
луб'яних волокон кори (льон), волокон деревини і утворюють дерев'янисті
оболонки плодів (кісточка сливи). Особливо розвинені механічні тканини у
дерев'янистих рослин, саме тому вони досягають великих розмірів.
Провідна тканина. Провідні тканини здійснюють переміщення
поживних речовин між підземними і надземними частинами рослини. У
рослинах є два типи провідних тканин. Одна тканина складається з судин і
проводить воду та мінеральні речовини з коренів вверх по стеблу до листків –
висхідний тік. Її називають ксилемою (мал. 56, 1). Інша тканина складається з
ситоподібних клітин. Вони проводять поживні речовини, що утворюються в
листку під час фотосинтезу, вниз по стеблу до підземних органів рослини –
низхідний тік. Цю тканину називають флоемою. У різних ділянках рослин
клітини ксилеми і флоеми можуть об'єднуватись у провідні пучки.
Ìàë. 56. Ïðîâ³äí³ òêàíèíè:
1 – êñèëåìà: ð³çí³ âèäè ñóäèí;
2 – ôëîåìà: ñèòîâèäí³ òðóáêè
Ñêëàä³òü êàçêîâó 2
³ñòîð³þ ïðî äâîõ
ñåñòðè÷îê – Êñèëåìó òà
1
Ôëîåìó.
Основна тканина або паренхіма. Клітини цієї тканини живі і заповнюють
проміжки між спеціалізованими тканинами. В залежності від функцій виді*
ляють два основних види паренхіми: фотосинтезуюча і запасаюча (мал. 57).
Клітини фотосинтезуючої тканини мають
округлу або трохи видовжену форму, містять
хлоропласти з хлорофілом, в яких здійснюється
фотосинтез. Ця тканина знаходиться переважно 1 2
в листках, в молодих стеблах. Ìàë. 57. Îñíîâíà òêàíèíà (ïàðåíõ³ìà):
В клітинах запасаючої тканини відклада* 1 – ôîòîñèíòåçóþ÷à; 2 – çàïàñàþ÷à
ються про запас поживні речовини (білки, жири, крохмаль). Такі клітини
іноді дуже великі. Ця тканина зустрічається в насінні, коренях, бульбах.
Твірна тканина або меристема. Клітини твірної тканини дрібні, щільно
прилягають, мають тонкі оболонки, густу цитоплазму, великі ядра, не мають
вакуоль (мал. 58). Вони часто діляться. Частина дочірніх клітин доростають
до розмірів материнської і знову діляться, а із 1 2
другої частини клітин утворюються клітини
всіх інших постійних тканин.
3
Ìàë. 58. Òâ³ðíà òêàíèíà
À – âåðõ³âêà ïàãîíó: 1 – êîíóñ íàðîñòàííÿ (âåðõ³âêîâà ìåðèñòåìà);
2 – çà÷àòêè ëèñòê³â; 3 – çà÷àòêè áðóíüîê;
Á – êë³òèíè òâ³ðíî¿ òêàíèíè À Á
52
ßêùî âèä³ëèòè ÿêóñü òêàíèíó ç ðîñëèííîãî îðãàí³çìó –
ïîêðèâíó àáî ìåõàí³÷íó, òî âîíà íå çìîæå ³ñíóâàòè ³
çàãèíå. ×îìó? Àðãóìåíòóé ñâîþ äóìêó.
Áëîê 2. Îðãàíè ðîñëèí 4
У зв'язку з пристосуванням до наземного способу
життя виникли вищі рослини. Вони надзвичайно 3
різноманітні: трави (ромашка, конюшина), кущі
(бузок, шипшина), дерева (береза, дуб). Та всі вони 2
складаються з одних і тих самих органів.
Виділяють дві групи органів у вищих рослин:
1
вегетативні – які підтримують життя організму, та
генеративні – органи розмноження.
Вегетативні органи. До них відносять корінь та Ìàë. 59. Áóäîâà âèùî¿ ðîñëèíè
Âåãåòàòèâí³ îðãàíè: 1 – êîð³íü;
пагін (мал. 59). Органи рослини розташовані в строго 2 – ñòåáëî; 3 – ëèñòêè;
визначеному порядку один відносно другого. Всі ãåíåðàòèâí³ îðãàíè: 4 – êâ³òêà
корені рослини утворюють кореневу систему, зазвичай «сховану» в ґрунті. Всі
пагони рослини також складають систему пагонів. Пагін складається із стебла
та розміщених на ньому листків та бруньок. На стеблі можна виділити місця
прикріплення листків, які називають вузлами, і ділянки стебла між ними –
міжвузля. Стебло забезпечує зв'язок між усіма частинами рослини.
Генеративні органи. У життєвому циклі усіх спорових рослин спостері*
гається чітке чергування двох поколінь: статевого – гаметофіту і нестатевого –
спорофіту; розвиток супроводжується розвитком зародка. Нестатеве
покоління – спорофіт – формується із зиготи. На ньому утворюються спори в
спеціальних органах – спорангіях. Рослини, що виростають із спор, є
гаметофітами, мають статеві органи. Вищі рослини мають зміну генерацій –
гаметофіта і спорофіта з переважанням останньої. Виняток становлять лише
мохоподібні, в яких домінує гаметофіт.
Ãàìåòîô³ò – ñòàòåâå ïîêîë³ííÿ íà ÿêîìó óòâîðþºòüñÿ ñòàòåâ³ îðãàíè – àíòåðèä³¿ òà àðõåãîí³¿.
Ñòàòåâ³ îðãàíè áàãàòîêë³òèíí³.
Äèôåðåíö³àö³ÿ – ðîç÷ëåíóâàííÿ ñèñòåìè, ÿêà ñêëàäàºòüñÿ ç îäíàêîâèõ åëåìåíò³â íà á³ëüø
â³äîêðåìëåí³ ð³çíîÿê³ñí³ ÷àñòèíè.
²íòåãðàö³ÿ – ö³ëåñïðÿìîâàíå îá'ºäíàííÿ ³ êîîðäèíàö³ÿ ä³é ð³çíèõ ÷àñòèí ö³ë³ñíî¿ ñèñòåìè.
²íòåãðàö³ÿ æèâèõ ñèñòåì çä³éñíþºòüñÿ íà ð³çíèõ ð³âíÿõ ¿õ îðãàí³çàö³¿ – ìîëåêóëÿðíîìó,
êë³òèííîìó, îðãàí³çìîâîìó.
Îðãàí – öå ÷àñòèíà îðãàí³çìó, ÿêà ìàº ïðèòàìàíí³ ëèøå éîìó ôîðìó ³ áóäîâó, ñêëàäàºòüñÿ ç
ê³ëüêîõ òêàíèí, çàéìàº ïåâíå ïîëîæåííÿ â îðãàí³çì³ ³ âèêîíóº ñïåöèô³÷íó ôóíêö³þ.
Ñïîðîô³ò – íåñòàòåâå ïîêîë³ííÿ, íà ÿêîìó ôîðìóþòüñÿ îðãàíè íåñòàòåâîãî ðîçìíîæåííÿ –
ñïîðàíã³¿, â ÿêèõ øëÿõîì ðåäóêö³éíîãî ïîä³ëó óòâîðþþòüñÿ ãàïëî¿äí³ ñïîðè, ùî ñëóæàòü
äëÿ íåñòàòåâîãî ðîçìíîæåííÿ.
53
ÂÈÙ² ÑÏÎÐÎÂ² ÐÎÑËÈÍÈ
27. ÌÎÕÎÏÎÄ²ÁÍ²
– íàçèâàòè ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ ìîõ³â; ì³ñöå óòâîðåííÿ ñïîð ó ìîõ³â;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ìîõ³â (2-3);
– îïèñóâàòè áóäîâó ò³ëà ìîõ³â; ðîçìíîæåííÿ ìîõ³â;
– õàðàêòåðèçóâàòè çàïë³äíåííÿ ìîõ³â;
– îïèñóâàòè ïðèñòîñóâàííÿ ìîõ³â äî ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ òà ðîëü â åêîñèñòåìàõ;
– ïîð³âíþâàòè ìîõè ³ âîäîðîñò³; ìîõè ³ ïàïîðîò³;
– ðîçï³çíàâàòè ìîõè íà ìàëþíêàõ ³ ôîòîãðàô³ÿõ;
– îö³íþâàòè çíà÷åííÿ ìîõ³â äëÿ ³ñíóâàííÿ æèòòÿ íà Çåìë³, äëÿ ëþäèíè.
Çà äîïîìîãîþ ìîõ³â ìîæíà âèçíà÷èòè ñòîðîíè ãîðèçîíòó – â³í çàâæäè ðîñòå ç
ï³âí³÷íî¿ ñòîðîíè. ßê³ òè çíàºø ïðèêìåòè ïðî ìîõè?
Áëîê 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà âèùèõ ñïîðîâèõ ðîñëèíè

Вищі, листкостеблові рослини мають багато відмінних рис порівняно зі
сланевими. Це – складні багатоклітинні організми. Багатоклітинність у
вищих рослин справжня, тобто клітини диференційовані і утворюють
тканини, які мають різне функціональне значення. Характерною рисою
вищих рослин є наявність провідної системи – трахеїд та судин, які забезпе*
чують обмін речовинами між полярними частинами організму.
Áëîê 2. Ñåðåäîâèùå ³ñíóâàííÿ ìîõ³â
На даний час на земній кулі нараховується приблизно 25000 видів мохо*
подібних. Мешкають у вологих місцях практично всюди, але найчастіше
зустрічаються в областях з помірним і холодним кліматом – від арктики до
тропіків (мал. 60).
Ìàë. 60. Ðîçïîâñþäæåííÿ ìîõ³â

À – âîëîã³ ä³ëÿíêè ´ðóíòó ç ìîõîì
çîçóëèí ëüîí;
Á – îñòðîâêè ìîõó â ãîðàõ Àíòàðêòèäè
íà âèñîò³ 3000 ì
À Á
Áëîê 3. Çåëåí³ ìîõè
Бріологія – ботанічна наука, яка вивчає мохоподібні.
Зелені мохи – дрібні рослини, висота від 2 до 20*60 см. Мохоподібні
мають примітивну будову. У низькоорганізованих печіночних мохів тіло не
почленоване, воно у вигляді слані, що стелиться по землі (моршанція);
54
у більш високоорганізованих тіло Ã
почленоване на «стебло» і «листки»
(сфагнум) (мал. 61).
Ìàë. 61. Ïðåäñòàâíèêè ìîõ³â
À – ìàðøàíö³ÿ; Á – ñôàãíóì;
Â – çîçóë³í ëüîí, Ã – âèâîäêîâ³ êîøèêè
Зозулин льон, або політрих

звичайний – широко розповсюдже* À Á Â
ний представник листостеблових мохів. Зеленим килимом вкриває він

вологи ділянки ґрунту у сирих хвойних лісах і на заболочених луках,
утворюючи густі зарості (див. мал. 60, А).
Будова. Зозулин льон – багатолітня рослина висотою до 20*30 см (мал.
61, В). Мохи не мають коренів, а від підземної частини стебла відходять
розгалужені ризоїди, якими мохи кріпляться у ґрунті. Вода з мінеральними
речовинами вбирається як ризоїдами, так й всією поверхнею тіла.
Стебло пряме, не розгалужене. У центрі стебла 1 2 3
знаходяться мертві клітини у вигляді трубочок, по
яких піднімається вода з мінеральниими солями з
гґрунту до листків – це судини ксилеми. Навколо
трубочок розміщені живі клітини, по яких спуска*
ються органічні речовини – це флоема (мал. 62).
Листки багатошарові, ланцетної загостреної
форми, рясно вкривають стебло, розташовуються по
Ìàë. 62. Ïîïåðåêîâèé çð³ç
спіралі. До стебла листок прикріплюється своєю ñòåáëà ìîõó: 1 – êñèëåìà;
широкою основою. В центрі листка – жилка. Листки 2 – ôëîåìà; 3 – ïàðåíõ³ìà
містять зелені пластиди з хлорофілом, в них відбувається фотосинтез.
Розмноження і розвиток. Як і у водоростей, у мохоподібних спостерігаєть*
ся нестатеве і статеве розмноження. Нестатеве розмноження – за допомогою
спор. Вегетативне розмноження відбувається або частинами тіла, або за
допомогою додаткових пагонів, які розвиваються із спеціальних бруньок.
Статеве розмноження відбувається за допомогою статевих клітин –
гамет. В умовах суходолу гамети повинні бути надійно захищені від
несприятливих умов. Тому на гаметофітах, на верхівках стебла чоловічих та
жіночих рослин або на бічних гілочках, розвиваються генеративні органи –
гаметангі: антеридії та архегонії.
Зелені рослини зозулиного льону є статевим поколінням, тобто гамето*
фітом. Гаметофіт дводомний. Антеридії – чоловічі генеративні органи,
мають кулясту форму, в них утворюються дрібні і рухомі дводжгутикові
сперматозоїди. Архегонії – жіночі генеративні органи колбоподібної форми.
55
У черевці формуються великі, нерухомі яйцеклітини. Архегонії групами
містяться на верхівці жіночих рослин (мал. 63).
2
Ìàë. 63. Öèêë ðîçâèòêó çîçóëèíîãî 6
ëüîíó 3
1 – ÷îëîâ³÷³é òà æ³íî÷³é ãàìåòîô³òè;
2 – àíòåðèä³¿;
3 – ñïåðìàòîçî¿äè; 1
4 – àðõåãîí³¿; 4
5 – ÿéöåêë³òèíè; 17 7
6 – äæãóòèêè ñïåðìàòîçî¿äó;
7 – ïðîöåñ çàïë³äíåííÿ;
8 – æ³íî÷èé ãàìåòîô³ò;
9 – êîðîáî÷êà; 16
10 – í³æêà;
11 – ñïîðàíã³é ç³ ñïîðàìè; 5 9
15 10
12 – ïåðèñòîì;
13 – âèñèïàííÿ ñïîð; 12
8
14 – ñïîðà, ÿêà ïîòðàïèëà íà ´ðóíò;
15 – ïðîðîñòàííÿ ñïîðè; 11
16 – ïðîòîíåìà; 14
17 – ìîëîäèé ãàìåòîô³ò
13
Навесні, коли талі води заливають мох, відбувається процес запліднення і

утворюється зигота. Із зиготи на жіночих рослинах виростає спорогон –
нестатеве покоління. Спорогон складається із стопи з гаусторією, ніжки,
коробочки*спорангія. Коробочка зверху вкрита волосистим ковпачком, який
захищає її від несприятливих умов середовища. Форма ковпачка трохи
нагадує сидячу зозулю, тому і виникла така назва рослини – зозулин льон.
Коробочка має кришечку, яка захищає спори від попадання вологи. Після
дозрівання спор, при сприятливій погоді ковпачок і кришечка відкидаються і
легкі, сухі спори розсіюються і розносяться вітром. В сприятливих умовах
вони проростають в зелену нитку – протонему, яка нагадує нитчасту зелену
водорість. На ній закладаються особливі бруньки, з яких виростають нові
жіночі та чоловічи гаметофіти.
ßêùî îäèí ê³íåöü ïó÷êà ñóõîãî ìîõó-ñôàãíóìó îïóñòèòè â ñòàêàí ç âîäîþ, à äðóãèé
ê³íåöü ïåðåêèíóòè â ïóñòèé ñòàêàí, òî ñêîðî â íüîìó ïîÿâèòüñÿ âîäà. ßê ìîæíà
ïîÿñíèòè òàêå ÿâèùå?
Áëîê 4. Côàãíîâ³, àáî á³ë³, ìîõè

На великих територіях на півночі Євразії, в Північній Америці, у помір*
них областях південної півкулі сфагнові мохи ростуть в заболочених лісах,
переважно хвойних. На Україні вони поширені в Поліссі і Карпатах. В сухому
стані мох сфагнум має білуватий колір, тому називається білим (мал. 64).
Будова. Дорослі рослини сфагнуму не мають ризоїдів. Гаметофіт сфаг*
нуму складається з галузистого стебла і листків. Стебло сфагнуму гіллясте,
невисоке – до 10*20 см, з необмеженим постійним ростом верхівкою.
56
Ìàë. 64. Ìîõ ñôàãíóì À Â Ã
À – çàãàëüíèé âèãëÿä;
Á – ñïîðîãîí: Á
1 – êîðîáî÷êà, 2 – í³æêà; 1
Â – êîðîáî÷êà ñôàãíóìó â ðîçð³ç³;
Ã – ïîïåðå÷íèé ðîçð³ç ëèñòêà; 2
Ä – âèä "ëèñòêà" çâåðõó
Швидкість росту сфагнуму

Ä
невелика, вона не перевищує
2*3 см на рік. Приблизно така сама нижня частина пагону, занурена у воду
або болотистий ґрунт, поступово відмирає.
Листки сфагнуму знаходяться у верхівковій частині гаметофіту і підняті
над водою або болотистим грунтом, що сприяє максимальному фотосинтезу. У
будові листків є свої особливості. По*перше, листки сфагнуму без жилки,
сидячі. По*друге, листок складається з одного шару клітин двох типів: мертві,
крупні, безбарвні, їх називають водоносними. Вони поглинають, як губка,
атмосферну вологу. Під час дощу сфагнум здатний накопичувати в 20*30 разів
більше води, ніж маса самого моху. При відсутності води ці клітини заповнені
повітрям; саме ці клітини надають білуватого кольору рослині; інші клітини
зелені, живі, видовжені клітини, які містять хлорофіл, їх називають хлоро
філоносними (мал. 64, Г, Д).
Розмноження. Розмножуються сфагнуми так же, як і зелений мох зозу*
лин льон. Нестатеве розмноження – спорами; вегетативно, за допомогою
паростків (почленуванням гілочок).
Статеве розмноження. Серед сфагнових мохів частіше зустрічаються
однодомні рослини, органи статевого розмноження яких містяться на одній
рослині. Кулясті антеридії на тонких довгих ніжках розміщуються по
одному на бічних гілочках у пазухах листків, які розташовані біля самої
верхівки стебла і забарвлені у жовтуватий, буроватий або червонуватий
колір. Архегонії на дуже коротких потовщених гілочках скупчуються на
верхівці стебла, їх буває від 1 до 5. Запліднення – у воді.
Після запліднення на верхівці жіночої гілочки гаметофіту із зиготи
виростає спорофіт (спорогон), який складається з кулястої коробочки з
кришечкою і короткої широкої ніжки з гаусторією (мал. 64, Б, В).
Якщо спори потрапляють у сприятливі умови, то спочатку проростають
в одношарову пластинчасту протонему з ризоїдами, а пізніше з її бруньок
виростають гаметофіти. Оскільки спори висипаються майже в одне місце,
сфагнуми формують купини на болотах.
Ïîðóøåííÿ ö³ë³ñíîñò³ ìîõîâîãî ïîêðèâó â òóíäð³ ïðè ïîæàðàõ, ïðî¿çä³ òðàíñïîðòó,
áóä³âíèöòâ³ ïðèçâîäèòü äî íåçâîðîòíèõ çì³í ëàíäøàôòó. Íà ì³ñö³ ñò³éêèõ ôîðì
ðåëüºôó óòâîðþþòüñÿ ÿðè, îçåðíî-áîëîòí³ êîòëîâèíè, âèíèêàþòü îïîâçí³. Ç ÷èì öå
ïîâ'ÿçàíî? Îá´ðóíòóé â³äïîâ³äü.
57
Áëîê 5. Çíà÷åííÿ ìîõ³â
Сфагнум, рештки інших рослин, що ростуть на болотах, відмирають і
осідають на дно. В болотяній воді створюються умови, які не сприяють роз*
виткові мікроорганізмів*редуцентів: обмаль кисню; особливі антисептичні
речовини, які виділяє сфагнум; низька температура в торфових болотах, яка
перешкоджає діяльності гнильних бактерій. Тому всі рештки дуже повільно і
лише частково розкладаються, пресуються. За тисячі років утворюються
великі запаси рослинних органічних решток, які поступово перетворюються в
торф. Середня швидкість накопичення торфу лише 1*2 мм на рік. Великі
запаси торфу є в Україні, а саме, на Поліссі.
Торф використовується людиною як паливо, як активний антисептик,
має властивості адсорбувати, тобто поглинати різні речовини.
Â ðîñ³éñüêî-ÿïîíñüêó â³éíó 1904-1905 ðð. ñóõ³é ñôàãíóì â âåëèêèé ê³ëüêîñò³ çàñòîñî-
âóâàëè â ÿêîñò³ ïåðåâ'ÿçî÷íîãî ìàòåð³àëó. Çàâäÿêè íàÿâíîñò³ ðå÷îâèíè ñôàãíîëó,
ðàíè çàæèâàëè çíà÷íî ñêîð³øå ³ íå íàãíîþâàëèñÿ.
Â ðîêè äðóãî¿ ñâ³òîâî¿ â³éíè ïàðòèçàíè íà òåðèòîð³¿ Óêðà¿íè òà Á³ëîðóñ³¿ ÷àñòî íå ìàëè
äîñòàòíüî ìåäèêàìåíò³â òà ïåðåâ'ÿçî÷íîãî ìàòåð³àëó, ³ òîä³ â íàãîä³ áóâ ñôàãíóì –
àíòèñåïòè÷íèé çàñ³á ³ ïåðåâ'ÿçî÷íèé ìàòåð³àë.
З торфу, як хімічної сировини, добувають корисні для людини речовини,
використовують: як підстилку для худоби, матеріал для виготовлення
торфоперегнійних горщиків; як консервуючий та пакувальний матеріал при
транспортуванні фруктів, овочів, м'яса.
Àíòåðèä³¿ – îâàëüí³ àáî êóëÿñò³ ò³ëüöÿ, çîâí³øíÿ ñò³íêà ÿêèõ âêðèòà îäíèì àáî ê³ëüêîìà
ðÿäàìè ñòåðèëüíèõ êë³òèí. Â àíòåðèä³¿ ðîçâèâàþòüñÿ ñïåðìàãåíí³ êë³òèíè, ç ÿêèõ
ïîò³ì âèíèêàþòü ÷îëîâ³÷³ ãàìåòè.
Àðõåãîí³¿ – êîëáîïîä³áíî¿ ôîðìè. Âîíè ñêëàäàþòüñÿ ç íèæíüî¿ ðîçøèðåíî¿ ÷àñòèíè –
÷åðåâöÿ ³ âåðõíüî¿ çâóæåíî¿ – øèéêè. Â àðõåãîí³ÿõ ðîçâèâàþòüñÿ æ³íî÷³ ÿéöåêë³òèíè.
Àíòèñåïòèê – ðå÷îâèíà, ÿêà çíåøêîäæóº ì³êðîîðãàí³çìè.
Ãàóñòîð³ÿ – ïðèñòîñóâàííÿ äëÿ óêð³ïëåííÿ ñïîðîãîíó íà ãàìåòîô³ò³ ìîõîïîä³áíèõ.
Çàïë³äíåííÿ – öå ïðîöåñ çëèòòÿ ÷îëîâ³÷î¿ òà æ³íî÷î¿ ãåíåðàòèâèõ êë³òèí – ãàìåò. Âíàñë³äîê
çëèòòÿ êë³òèí ç ð³çíîþ ñïàäêîâ³ñòþ óòâîðþºòüñÿ á³ëüø æèòòºçäàòíå ïîòîìñòâî, í³æ ïðè
íåñòàòåâîìó ðîçìíîæåíí³.
Ðèçî¿äè – âèòÿãíóò³ ïîîäèíîê³ êë³òèíè àáî áàãàòîêë³òèíí³ íèòêîïîä³áí³ âèðîñòè, ÿê³ âèêîíóþòü
ãîëîâíó ôóíêö³þ êîðåí³â – çàêð³ïëþþòü ðîñëèíó â ´ðóíò³, à òàêîæ âñìîêòóþòü âîäó ç
ðîç÷èíåíèìè â í³é ì³íåðàëüíèìè ñîëÿìè.
Ñïîðîãîí – ñïåöèô³÷íà íàçâà ñïîðîô³òà ìîõîïîä³áíèõ.
58
28. ÏËÀÓÍÎÏÎÄ²ÁÍ²
– íàçèâàòè ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ ïëàóí³â; ì³ñöå óòâîðåííÿ ñïîð ó ïëàóí³â;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ïëàóí³â (2-3);
– îïèñóâàòè áóäîâó ò³ëà ïëàóí³â, ¿õ ðîçìíîæåííÿ;
– õàðàêòåðèçóâàòè ðîçìíîæåííÿ òà ðîçâèòîê ïëàóí³â;
– îïèñóâàòè ïðèñòîñóâàííÿ ïëàóí³â äî ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ, ðîëü â åêîñèñòåìàõ;
– ðîçï³çíàâàòè ïëàóíè íà ìàëþíêàõ ³ ôîòîãðàô³ÿõ;
– îö³íþâàòè çíà÷åííÿ ïëàóíîïîä³áíèõ äëÿ ³ñíóâàííÿ æèòòÿ íà Çåìë³.
Áëîê 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà ïëàóíîïîä³áíèõ
Плауни – найдавніші рослини, які панували
приблизно 300 млн років тому. У лісах карбону
росли гігантські форми деревоподібних плаунів:
лепідодендрони, сигілярі (мал. 65). Вугілля
Донецького басейну сформувалися у значному
ступені з решток цих найдавніших рослин. У
пластах кам'яного вугілля, у породах, які їх
покривають, часто знаходять відбитки стебел,
листків, кори, а іноді і цілі обвуглені стовбури.
Сучасні плауни – нащадки вимерлих рослин.
Це – багаторічні вічнозелені трав'янисті рослини до Ìàë. 65. Ë³ñ êàì'ÿíîâóã³ëüíîãî
30 см заввишки, які мешкають від арктичних облас* ïåð³îäó
тей до тропіків. Але головне те, що вони повсюди полюбляють вологі місця.
У плаунів пристосування до подальшого завоювання наземного
середовища кращі за мохи. По*перше, з'являються справжні корені, які
закріплюють рослину у грунті, що дає можливість збільшити розміри
рослини. По*друге, зміцнюється стебло, щоб протистояти вітрам, зливам,
силам земного тяжіння і нести велику фотосинтезуючу масу листя. По*третє,
вдосконалюється система транспорту води, мінеральних та органічних
речовин: провідна система складається з ксилеми оточеної флоемою.
Áëîê 2. Ïëàóí áóëàâîïîä³áíèé
Ця рослина найчастіше зустрічається в помірному і холодному кліматі
(мал. 66). Він росте переважно у соснових лісах, розповсюджений в Україні.
Будова. Спорофіт плаунів почленований на корінь і пагін, який, у свою
чергу, складається із стебла і листків
Корінь. Повзучі стебла плауна прикріплюються до землі вже справжніми,
тонкими додатковими коренями. Вони відростають від стебла, тому назива*
ються додатковими (мал. 67, В ).
59
Ìàë. 66. Ïëàóí áóëàâîâèäíèé
À – çàãàëüíèé âèä ðîñëèíè ç "êîëîñêàìè"; À Á Â
Á – ñïîðîô³ë ³ç ñïîðàíã³ºì;
Â – ñïîðè;
Ã – çàðîñòîê ç ìîëîäèì ïàãîíîì
Стебло. Стебло, подібно до Ã

кореня, має добре розвинену про*
відну систему. У центрі стебла –
ксилема оточена флоемою (мал.
67, Б). Молоді частини плауна
укоріняються, вверх від повзучого стебла відходять короткі вертикальні бічні
пагони, а старі частини відмирають. Стебло досягає 3 м у довжину, росте
верхівкою до 50*100 см у рік. Росте стебло за рахунок верхівкової меристеми,
яка згодом втрачає властивість ділитися. Тому плауни мають обмежений
ріст. Галузяться пагони дихотомічно (мал. 66, А). Тривалість життя
спорофіту може досягати кількох десятків років.
Листки. Листки дрібні, являють собою вирости стебла. Зовні вони вкриті
епідермою з продихами через які регулюється надходження води, СО2, О2.
Листки мають одну жилку, яка складається з ксилеми, флоеми, а також зелені
фотосинтезуючі клітини
4 3 5 4
(мал. 67, А).
1 2 3
3
2 2
4 1
À Á Â 1
Ìàë. 67. Ìîëîäèé ñïîðîô³ò, ùå ïðèêð³ïëåíèé äî ãàìåòîô³òó

À – âíóòð³øíÿ áóäîâà ëèñòêà:
1 – åï³äåðìà; 2 – æèëêà; 3 – ïðîäèõè; 4 – ôîòîñèíòåçóþ÷³ êë³òèíè;
Á – ïðîâ³äíà ñèñòåìà ñòåáëà:
1 – åï³äåðìà; 2 – êîðà; 3 – êñèëåìà; 4 – ôëîåìà;
Â – áóäîâà êîðåíÿ:
1 – êîðåíåâèé âîëîñîê; 2 – åï³äåðìà; 3 – êîðà; 4 – êñèëåìà; 5 – ôëîåìà
Розмноження і розвиток. На відміну від мохів, в життєвому

циклі плаунів переважає диплоїдний спорофіт – нестатеве
покоління, представлений зеленою рослиною. Розмножується плаун
нестатево, статево, вегетативно.
Вегетативне розмноження відбувається ділянками пагону.
Нестатеве. У середині літа на кінцях бічних пагонів виростають парні
булавоподібні спороносні стробіли («шишки», «колоски») (мал. 68). Стробіл
має вісь, на ній спірально розташовані дрібні, зелені особливі листки –
спорофіли. У їх основи, на верхньому боці утворюються спорангії зі спорами,
60
вкритими двома оболонками. Дозрілі спори пророста*
ють і дають початок двостатевим гаметофітам. Спори
зберігають здатність до проростання впродовж 20 років.
Статеве. За 3*8 років зріла спора проростає під
землею. Утворюється безбарвний підземний двостатевий
гаметофіт, або заросток (мал. 66, Г). Заросток є статевим
поколінням. Він дрібний, має вигляд білуватої бульбочки
1*5 мм, має ризоїди. Одразу гаметофіт вступає у симбіо*
тичні стосунки з грунтовими грибами. Тому живиться він
сапрофтрофно.
Лише через 15*20 років на гаметофіті утворюються Ìàë. 68. Ñïîðîíîñí³
антеридії та архегонії звичайної будови, де розвивають* "êîëîñêè"
ся гамети. Вони дозрівають не одночасно, що збільшує можливість пере*
хресного запліднення у присутності води. Далі з диплоїдної зиготи роз*
вивається зародок. Спочатку він живиться за рахунок гаметофіту, а коли
утворюються корені і проникають у ґрунт, розвивається молодий спорофіт.
Плауни ростуть дуже повільно.
Áëîê 3. Çíà÷åííÿ ïëàóí³â

Плауни є компонентом біогеоценозу: у лісах утворюють суцільні килими,
закріплюють ґрунт на схилах, заселяють місця після пожежі.
Спори з давніх часів використовуються в медицині та ветеринарії.
Застосовують спори у художньому литті, у піротехніці; з них отримують
фарби для вовни – синю, зелену та жовту; як декоративні рослини.
Çàñòåðåæåííÿ!
Ó òêàíèíàõ ïëàóí³â ì³ñòèòüñÿ ñèëüíî-
ä³þ÷à îòðóòà, òîìó ïîòð³áíî îáåðåæíî
ï³äõîäèòè äî âèáîðó ë³êàðñüêîãî
çàñîáó íàðîäíî¿ ìåäèöèíè ³ íå çàéìà-
òèñÿ ñàìîë³êóâàííÿì.
Çàõèñíèê ïðèðîäè
Ïðè çàãîò³âë³ ñïîð íåîáõ³äíî áåðåæíî
â³äíîñèòèñü äî ðîñëèí ïëàóíà. Ñë³ä
âðàõîâóâàòè, ùî â³äíîâëåííÿ ðîñëèí À Á
â³äáóâàºòüñÿ äóæå ïîâ³ëüíî, òîìó Ìàë. 69. À – ïëàóí ð³÷íèé, Á – áàðàíåöü çâè÷àéíèé
ïëàóíè ï³äëÿãàþòü îõîðîí³.
Ïëàóí ð³÷íèé, áàðàíåöü çâè÷àéíèé ðîñòóòü â ÿëèíîâèõ ë³ñàõ Êàðïàò ³ Ïîë³ññÿ, âîíè º
ð³äê³ñíèìè â Óêðà¿í³, òîìó çàíåñåí³ äî ×åðâîíî¿ êíèãè.
61
29. ÕÂÎÙÅÏÎÄ²ÁÍ²
– íàçèâàòè ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ õâîù³â; ì³ñöå óòâîðåííÿ ñïîð ó õâîù³â;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè õâîù³â (2-3);
– îïèñóâàòè áóäîâó ò³ëà õâîù³â;
– õàðàêòåðèçóâàòè ðîçìíîæåííÿ òà ðîçâèòîê õâîù³â;
– îïèñóâàòè ïðèñòîñóâàííÿ õâîù³â äî ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ, ðîëü â åêîñèñòåìàõ;
– ðîçï³çíàâàòè õâîù³â íà ìàëþíêàõ ³ ôîòîãðàô³ÿõ;
– îö³íþâàòè çíà÷åííÿ õâîùåïîä³áíèõ äëÿ ³ñíóâàííÿ æèòòÿ íà Çåìë³.
Ã³ëêè – áåçïë³äí³, ëèñòÿ – íåãîäí³, à òðàâà æèâó÷à, â
ïîë³ âñ³õ çàìó÷èëà. ×îìó òàê ãîâîðÿòü ïðî ö³ ðîñëèíè?
Áëîê 1. Ñåðåäîâèùå ³ñíóâàííÿ õâîùåïîä³áíèõ
Хвощі поширені майже по всій Землі, крім
Австралії та Нової Зеландії. Вони мешкають в умовах 1
надмірної вологості. Ростуть на болотах, уздовж озер,
по берегах річок, на вогких луках, лісових галявинах,
полях, городах. Хвощі добре переносять посуху і літні
пожежі.
Найпоширенішими є хвощ польовий , хвощ
лучний. У флорі України, особливо Полісся і Карпат, 2
зустрічаються хвощ болотяний, хвощ річковий, хвощ
великий, хвощ лісовий, хвощ зимовий тощо.
Íàâåñí³ íà ïîëÿõ ìîæíà ïîáà÷èòè ïàãîíè áóðîâàòî-
ðîæåâîãî êîëüîðó ³ç ñïîðî-íîñíèìè êîëîñêàìè. Ö³
ïàãîíè ñîëîäê³ íà ñìàê. Àëå ñêîðî âîíè çàñèõàþòü, íî
ç'ÿâëÿþòüñÿ ë³òí³ ïàãîíè, ñõîæ³ íà çåëåí³ ñîñîíêè. ßê
íàçèâàþòü ö³ ðîñëèíè? Ùî â íèõ º îñîáëèâîãî? 3
Ìàë. 70. Õâîù³

Áëîê 2. Áóäîâà õâîùà ïîëüîâîãî 1 – õâîù ð³÷êîâèé; 2 – õâîù
áîëîòÿíèé; 3 – õâîù ïîëüîâèé
Спорофіт хвоща поділяється на корінь і пагін.
Корінь. У ґрунті знаходиться зимуюча частина рослини – горизонтально
розміщене підземне стебло – кореневище (мал. 71). Воно почленоване на вузли і
міжвузля, розгалужене, з бурими лусковидними листками. Від кореневища
відходять тонкі галузисті додаткові корені. Деякі бічні гілки кореневища
здатні утворювати невеликі бульбочки, які накопичують поживні речовини –
крохмаль, за їх допомогою хвощ може розмножуватись вегетативно.
Стебло. Особливістю хвоща польового є те, що від кореневища щорічно
відростають два види надземних членистих пагонів: весняний і літній.
62
6
4
2 3
5
7
1
Ìàë. 71. Õâîù ïîëüîâèé

1 – ë³òí³é âåãåòàòèâíèé ïàã³í ç ãðóïàìè ôîòî-
ñèíòåçóþ÷èõ ïàãîí³â;
8 2 – âåñíÿí³ ñïîðîíîñí³ ïàãîíè ç êîðåíåâèùåì,
äîäàòêîâèìè êîðåíÿìè ³ áóëüáàìè;
3 – ñòðîá³ë; 4 – ñïîðàíã³é ç³ ñïîðàìè;
5 – ñïîðà ç çãîðíóòèìè åëàòåðàìè;
9 6 – ñïîðà ç ðîçãîðíóòèìè åëàòåðàìè;
7 – ïðîðîñòàííÿ ñïîðè ³ óòâîðåííÿ çàðîñòêó;
8 – æ³íî÷èé çàðîñòîê; 9 – ÷îëîâ³÷³é çàðîñòîê
Навесні виростають нерозгалужені пагони бурого кольору (відсутній

хлорофіл) (мал. 71, 2).
Літні пагони – вегетативні фотосинтезуючі. Стебло поділяється на вузли
і міжвузля. Міжвузля – це частини стебла між сусідніми вузлами. Від
кожного вузла відходить кільце вторинних гілок (мал. 71, 1). У вузлі
знаходиться твірна тканина, за рахунок якої хвощі ростуть у висоту. Такий
ріст називається вставним. Хвощі можуть наростати і верхівкою.
Листки. Листки у весняного хвоща видозмінені, мають вигляд зубців,
бурого кольору. Зростаючись біля основи, утворюють піхву, що охоплює
стебло у вигляді трубки і прикриває вузол пагону (мал. 71, 2).
На літньому пагоні листки дрібні, розміщені мутовчато і зібрані
кільцями. Вони представляють собою сильно змінені бічні гілочки (мал. 70,
3; 71, 1). Тому функцію фотосинтезу виконує зелене стебло.
Áëîê 3. Ðîçìíîæåííÿ ³ ðîçâèòîê õâîùà ïîëüîâîãî
В циклі розвитку переважає спорофіт – листостеблова рослина.
Нестатеве розмноження спорами. Навесні
першими з'являються буро*рожеві спороносні
пагони (мал. 72). На їх верхівках розвиваються
стробіли, на осі яких розміщені спорофіли у
вигляді щитка.
До країв спорофілів прикріплюються 5*10 спо*
рангіїв (мал. 71, 4), у яких утворюються однакові
спори. Дозрівши, спори розсіваються (мал. 71, 5*6).
Після цього весняні пагони відмирають. Ìàë. 72. Ñòðîá³ëè õâîùà
63
Ñïîðè õâîù³â êóëÿñò³, òåìíî-çåëåí³, êð³ì äâîõ îáîëîíîê, ìàþòü ùå îäíó çîâí³øíþ
îáîëîíêó, ÿêà â äîñòèãëèõ ñïîð ïåðåòâîðþºòüñÿ â ã³ãðîñêîï³÷í³ ñìóæêè – åëàòåðè.
Ó âîëîãîìó ïîâ³òð³ åëàòåðè çãîðíóò³ ñï³ðàëüíî íàâêîëî ñïîðè, ù³ëüíî ïðèëÿãàþòü
äî íå¿ ³ çàõèùàþòü â³ä íàìîêàííÿ. Â ñóõîìó ñòàí³ ê³íö³ ¿õ ðîçêðó÷óþòüñÿ ³ ÷³ïëÿþòüñÿ
çà åëàòåðè ñóñ³äí³õ ñïîð, ùî äîïîìàãàº â ðîçñ³þâàíí³.
Îäíîãî ðàçó àìåðèêàíñüêèé ïàëåîáîòàí³ê Ð. Áàêñòåð ðîçãëÿäàâ ï³ä ì³êðîñêîïîì
ñïîðè ïàëåîçîéñüêîãî õâîùà åëàòåð³òåñà. Óÿâ³òü ñîá³ çäèâóâàííÿ â÷åíîãî, êîëè â³í
ïîáà÷èâ, ùî ñïîðè âèìåðëî¿ ïðèáëèçíî 300 ìëí ðîê³â òîìó ðîñëèíè ðàïòîì…
ïî÷àëè âîðóøèòèñÿ! Â³äáóëîñÿ öå â òîé ìîìåíò, êîëè Áàêñòåð ïåðåí³ñ ¿õ ³ç âîäíîãî
ñåðåäîâèùà â ñïèðò. Ñêîð³øå çà âñå, ä³ÿ ñïèðòó âèêëèêàëà òîé ñàìèé åôåêò, ùî ³
âèñèõàííÿ åëàòåð íà ïîâ³òð³ – âîíè ïî÷àëè ðîçêðó÷óâàòèñü.
Статеве розмноження. Статеве покоління – гаметофіт, або заросток
утворюється при проростанні спори (мал. 71, 7). Це – зелені розчленовані,
вільноживучі дрібні пластинки (мал. 71, 8*9). Між лопатями жіночого
заростку містяться архегонії з яйцеклітинами. На чоловічому заростку
виростають антеридії. Запліднення відбувається або при наявності води,
коли йде дощ, або коли вони ростуть на покатому схилі. Після злиття гамет,
чоловічий заросток гине. На жіночому заростку із зиготи розвивається
зародок. Зародок має стебельце, 2)3 листочки і корінець. З розвитком кореня
молодий спорофіт переходить до самостійного життя і розвивається в літній
вегетативний пагін, зелений і фотосинтезуючий.
ª ðîñëèíè, çà íàÿâí³ñòþ ÿêèõ ìîæíà óçíàòè, ÿêèé íà ïîë³ ÷è ëóêó ´ðóíò – êèñëèé
àáî ëóæíèé. Îäíèì ³ç òàêèõ ðîñëèí º õâîù ïîëüîâèé. Ïðî ùî ñâ³ä÷èòü ïîÿâà ö³º¿
ðîñëèíè íà ïîëÿõ ÷è ëóêàõ? Äàéòå îá´ðóíòîâàíó â³äïîâ³äü.
Áëîê 4. Çíà÷åííÿ õâîù³â

Хвощі є складовими біоценозів – лісу, болота, луків. Вони – біоіндика*
тори кислих ґрунтів. Окремі види хвощів іноді використовують в їжу для
копитних тварин.
Â³äîìèé ôàêò
Â ðîêè ëèõîë³òòÿ â áàãàòüîõ êðà¿íàõ ªâðîïè, Àç³¿, Ï³âí³÷íî¿ Àìåðèêè á³äíå íàñåëåííÿ
øèðîêî âèêîðèñòîâóâàëè â ¿æó ìîëîä³ ñîëîäêóâàò³ ïàãîíè õâîùà ïîëüîâîãî ³ éîãî
áóëüáè ç êðîõìàëåì. Í³ÿêèõ â³äîìîñòåé ïðî îòðóéí³ñòü öèõ ðîñëèí äëÿ ëþäèíè íåìàº.
Пагонами хвощів полірують меблі, чистять металеві частини при
паянні, шліфують метал, деревину, чистять металевий посуд.
Траву хвоща польового використовують у медицині, ветеринарії і
фармакології.
Á³î³íäèêàòîð – îðãàí³çìè, íàÿâí³ñòü, ê³ëüê³ñòü àáî ³íòåíñèâíèé ðîçâèòîê ÿêèõ º ïîêàçíèêîì
ïåâíèõ ïðèðîäíèõ ïðîöåñ³â àáî óìîâ çîâí³øíüîãî ñåðåäîâèùà.
64
30. ÏÀÏÎÐÎÒÅÏÎÄ²ÁÍ²
– íàçèâàòè ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ ïàïîðîòåé; ì³ñöå óòâîðåííÿ ñïîð ó ïàïîðîòåé;
– íàâîäèòè ïðèêëàäè ïàïîðîòåé (2-3);
– îïèñóâàòè áóäîâó ò³ëà ïàïîðîòåé;
– õàðàêòåðèçóâàòè ðîçìíîæåííÿ òà ðîçâèòîê ïàïîðîòåé;
– îïèñóâàòè ïðèñòîñóâàííÿ ïàïîðîòåé äî ñåðåäîâèùà ³ñíóâàííÿ, ðîëü â åêîñèñòåìàõ;
– ðîçï³çíàâàòè ïàïîðîò³ íà ìàëþíêàõ ³ ôîòîãðàô³ÿõ;
– îö³íþâàòè çíà÷åííÿ ïàïîðîòåïîä³áíèõ äëÿ ³ñíóâàííÿ æèòòÿ íà Çåìë³.
Áëèçüêî 2/3 ³ç 12000 âèä³â ñó÷àñíèõ ïàïîðîòåé ðîñòóòü â òðîï³êàõ, ³íø³ – ìåøêàíö³
ïîì³ðíî¿ çîíè. Ìàéæå íåìàº ïàïîðîòåé â ñòåïàõ ³ ïóñòåëÿõ. Ç ÷èì ïîâ'ÿçàíå òàêå
ðîçïîâñþäæåííÿ ïàïîðîòåé íà ïëàíåò³? Â³äïîâ³äü îá´ðóíòóé.
Áëîê 1. Ñåðåäîâèùå ³ñíóâàííÿ ïàïîðîòåïîä³áíèõ
Колись ліси з деревоподібних папоротей покривали всі континенти,
включаючи Антарктиду. Зараз деревоподібні папороті зустрічаються тільки
в тропіках Америки, Азії та Австралії. У тро*
пічних екваторіальних лісах вони сягають 25 м
заввишки (мал. 73).
У наші дні налічується близько 10000 видів
папоротей. Представники сучасних папоротей
достатньо різноманітні за життєвими формами.
Приблизно 300 видів папоротей ростуть у помір*
них областях земної кулі. Вони представлені Ìàë. 73. Äåðåâîïîä³áí³ ïàïîðîò³
багаторічними трав'янистими рослинами, що
мешкають по всій лісній і лісостеповій зонам,
ростуть у вологих тінистих місцях, частіше у
лісах та сирих ярах (мал. 74). Папоротеподібні
переважно наземні рослини, рідше водяні,
зустрічаються і епіфіти.
Ñåðåä ïàïîðîòåïîä³áíèõ çóñòð³÷àëèñÿ ó ìèíó-
ëîìó ³ ³ñíóþòü ñüîãîäí³ äåðåâîïîä³áí³ ðîñëèíè Ìàë. 74. Òðàâ'ÿíèñò³ ïàïîðîò³ ó ë³ñ³
çàââèøêè â ê³ëüêà ìåòð³â. Ñåðåä ìîõîïîä³áíèõ òàêèõ æèòòºâèõ ôîðì í³êîëè íå
áóëî ³ íåìàº. Âñ³ ìîõè – íåâèñîê³ òðàâ'ÿíèñò³ ðîñëèíè. Ç ÷èì öå ïîâ'ÿçàíå?
Áëîê 2. Áóäîâà ïàïîðîòåé
Ï³çíüîþ îñ³ííþ ïàãîíè õâîùà ³ ëèñòÿ ïàïîðîò³ â³äìèðàþòü. ßêèì ÷èíîì íàâåñí³
â³äáóâàºòüñÿ ¿õ ïîíîâëåííÿ?
Ознайомимося з будовою папоротей на прикладі щитника чоловічого
(мал. 75). На відміну від мохів, у циклі розвитку папоротей домінує нестатеве
65
покоління – спорофіт. Спорофіт у більшості
папоротей – зелена, багаторічна рослина. Її тіло
поділене на вегетативні органи: корінь, стебло і
листки, які складаються із добре диференційо*
ваних тканин. Крім основної (фотосинтезуючої)
тканини, у них вже є покривні, провідні і меха
нічні. У деяких видів є камбій – твірна тканина,
за допомогою якої стебло росте в товщину.
Корінь. Підземна частина папороті склада* Ìàë. 75. Çàðîñò³ ùèòíèêà ÷îëîâ³÷îãî
ється з розвиненого товстого багаторічного кореневища. Кореневище – це
видозмінений пагін, який не має хлорофілу. Він вкритий темно*коричневими
лусочками. Від кореневища відходять додаткові
корені, стебло і листя (мал. 76).
Значення підземної частини папороті у тому, що,
слабо розвинена коренева система із додаткових коре*
нів виконує лише всисну функцію – вбирає воду з роз*
чиненими мінеральними речовинами, а саме корене*
вище – видозмінений пагін – утримує рослину у ґрунті.
Стебло. Стебла папоротей ніколи не бувають так
сильно розвинені і не досягають таких розмірів, як,
наприклад, у хвойних. Стебло у трав'янистих папоро*
тей – щитника чоловічого – це підземне кореневище.
Стебло у деревоподібних папоротей – стовбур, який
Ìàë. 76. Ñïîðîô³ò ùèòíèêà піднімає крону на висоту від 5 до 24 м, він товстий, як
÷îëîâ³÷îãî стовбур сосни. Деревоподібні папороті – не дерева, бо
справжньої деревини в них немає. Серцевина стовбура папороті м'яка,
крохмалиста. Хоча папоротеві стовбури не надто міцні, жителі тропіків
використовують їх для будівництва хатин. Папоротеві колоди не гниють, і
житло з них краще зберігається в жарі і вологи, ніж дерев'яний будинок.
Листки. Навесні у щитника чоловічого від
пагону*кореневища починають рости великі
листки складної будови (мал. 76). Їх назива*
ють вайї (від грец. vayon – пальмова гілка).
Спочатку вони мають форму равлика, пізніше
розкручуються і набувають певної форми
(мал. 77). Молоді вайї містять біологічно Ìàë. 77.
Ìîëîä³ ëèñòêè –
активні речовини і їх використовують в їжу. ”ðàâëèêè”
Завдяки фотосинтезу, папороть влітку
накопичує органічні речовини. Частина їх відкладається у кореневищі про
запас. З настанням холодів надземна частина папороті відмирає, зимує
66
підземна частина. Навесні запасні органічні речовини кореневища викори*
стовуються для росту листків. Для життя на суходолі такі сезонні
пристосування у папоротей до різких коливань температури дуже корисні –
вони допомагають рослині вижити і не загинути.
Ï³ä ÷àñ ïðîãóëÿíêè ó ë³ñ³, âè, ìàáóòü, çâåðòàëè óâàãó íà êðàñèâ³ ³ ãóñò³ çàðîñò³
ïàïîðîò³. ×è ìîæíà ñïîä³âàòèñü, ùî â íàñòóïíîìó ðîö³ âè çíîâó çìîæåòå
ïîáà÷èòè ðîñëèíè íà öüîìó ñàìîìó ì³ñö³? Â³äïîâ³äü îá´ðóíòóéòå
Áëîê 3. Ðîçìíîæåííÿ ³ ðîçâèòîê ïàïîðîòåé

Â 1848 ðîö³ ïîëüñüêèé áîòàí³ê-ëþáèòåëü Ëåùèê-
Ñóìèíñüêèé âñòàíîâèâ â öèêë³ ðîçâèòêó ïàïîðîòåé, ÿê³
òîä³ íàçèâàëè «âèùèìè òàéíîáðà÷íèìè ðîñëèíàìè»,
³ñíóâàííÿ äâîõ ïîêîë³íü – ñïîðîâîãî ³ ñòàòåâîãî. Ó 1
ñòàòåâîãî ïîêîë³ííÿ áóëè âèÿâëåí³ àíòåðèä³¿ ³ç ñïåðìàòî-
çî¿äàìè ³ àðõåãîí³¿ ç ÿéöåêë³òèíàìè.
Нестатеве розмноження. У щитника чоловічого
на нижній стороні листків, уздовж бічних жилок, є
округлі утворення – соруси (мал. 78). Їх будову можна
роздивитись тільки під мікроскопом. Зверху соруси 2
покриті випуклим прозорим покривальцем, під яким
знаходяться багаточисельні спорангії.
Коли спори дозрівають, спорангії розриваються,
спори висипаються і розносяться вітром. На кожній
рослині папороті утворюється кілька десятків
мільйонів спор, а потрапляє у сприятливі умови і 3
проростає лише невелика кількість. Отже, спора –
Ìàë. 78. Ð³çí³ ôîðìè ñîðóñ³â
перша клітина нового гаметофіта. ó ïàïîðîòåé (3 – ñîðóñè ùèò-
Статеве розмноження. На вологому ґрунті спори íèêà ÷îëîâ³÷îãî)
проростають спочатку у нитчасту протонему, а потім утворюється заросток –
статеве покоління, гаметофіт. Він має вигляд округло*серцевидної пластинки
1*1,5 см у діаметрі. Від нижнього боку заростку відходять численні ризоїди,
якими він прикріплюється до ґрунту (мал. 79).
Генеративні органи – архегонії та антеридії – розташовані на нижній
стороні гаметофіту. Запліднення відбувається тільки за наявності води.
Сперматозоїди рухаються в
дощовій воді, росі, або під водою
у водних папоротей. Один з них
проникає в архегоній і запліднює
Ìàë. 79. Ðîçâèòîê ïàïîðîò³:
1 – çàðîñòîê; 2 – ðèçî¿äè çàðîñòêó 1 2
67
яйцеклітину. Із зиготи розвивається зародок. Він живиться
за рахунок заростку, поки в нього не з'явиться власний
корінь та листок (мал. 80). Коли починають функціонувати
вегетативні органи молодого спорофіта, заросток відмирає.
Вегетативне розмноження. Папоротеподібні можуть
розмножуватись частинами пагонів. Достатньо часто на
коренях утворюються виводкові бруньки, які забезпечу*
ють вегетативне розмноження папоротей.
Áëîê 4. Çíà÷åííÿ ïàïîðîòåé Ìàë. 80. Ìîëîäèé
ñïîðîô³ò íà çàðîñòêó
Папороті є компонентами рослинних угруповань,
утворюють підлісок у лісах в лісових та гірських районах, накопичують
органічні речовини.
Із стародавніх папоротей утворились поклади кам'яного вугілля.
Людина використовує кам'яне вугілля як джерело енергії, для отримання
електрики, тепла тощо. Вугілля є цінною сировиною для хімічної
промисловості.
Щитник чоловічий – лікарська рослина. В медицині його кореневище
здавна використовують для приготування глистогінних препаратів; для
лікування відкритих ран; від кашлю і хвороб горла.
Âïåðøå ðåöåïò âèãîòîâëåííÿ ë³ê³â ³ç ùèòíèêà ÷îëîâ³÷îãî áóâ ðîçðîáëåíèé
øâåéöàðñüêèì ë³êàðåì ³ àïòåêàðåì Íóôôåðîì. Ðåöåïò çáåð³ãàâñÿ íèì ó âåëèê³é
òàºìíèö³. Ëèøå â 1775 ðîö³, âæå ï³ñëÿ éîãî ñìåðò³, ôðàíöóçüêèé êîðîëü Ëþäîâ³ê
ÕV² çà êðóïíó ñóìó êóïèâ ñåêðåò âèãîòîâëåííÿ ë³ê³â ó âäîâè àïòåêàðÿ. Ç òîãî ÷àñó
ïðåïàðàò ñòàâ äîñòóïíèì óñ³ì ë³êàðÿì ªâðîïè.
Папороті – ландшафтні і декоративні рослини (аспленій, птерис, страу*
сове перо), які культивують у садах та парках, біля водойм, як акваріумні
рослини.
Öå ö³êàâî
Äåÿê³ âèäè ïàïîðîòåé âèêîðèñòîâóþòü â ¿æó. Òàê, â êðà¿íàõ ñõ³äíî¿ àç³¿ (ÿïîí³¿, êîðå¿,
êèòà¿) ³ íà îñòðîâàõ ïîë³íåç³¿ äóæå ïîïóëÿðíèì º îðëÿê çâè÷àéíèé. Ìîëîä³
ðàâëèêîïîä³áíî çàêðó÷åí³ âàé¿ øèðîêî âèêîðèñòîâóþòüñÿ äëÿ ïðèãîòóâàííÿ ð³çíèõ
áëþä. Ò³ëüêè â ñòîëèö³ ÿïîí³¿ – òîê³î – â ð³ê âæèâàþòü â ¿æó äî 300 ò ñìà÷íèõ ³
ïîæèâíèõ ëèñòê³â îðëÿêà. Ñàìå òîìó öÿ ïàïîðîòü ñòàëà âåëèêîþ ð³äê³ñòþ íà
ÿïîíñüêèõ îñòðîâàõ. Êîðåíåâèùå îðëÿêà ì³ñòèòü äî 40% êðîõìàëþ ³ ìîëîä³
êîðåíåâèùà âæèâàþòüñÿ ó ¿æó áàãàòüìà íàðîäàìè. Óñÿ ðîñëèíà òàêîæ çíàõîäèòü
øèðîêå çàñòîñóâàííÿ – çîëà, äîáðèâî, ïîòàø, ë³êè òîùî.
68

Bio 6 2

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Bio 6 2

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Друзь Л.В.

– òâîÿ äóìêà; – ïîôàíòàçóé;

– ïîì³ðêóé; – ðîáîòà â ãðóïàõ;

Áëîê 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà ïðîòèñò³â Ìàë. 1. Îäíîêë³òèíí³ åóêàð³îòè

Протисти – неоднорідна група організмів. Вони розрізняються за

Поверхневий апарат представлений цитоплазматичною мембраною.

Неперетравлені рештки їжі транспортуються назовні шляхом екзоцитозу:

Ìàë. 4. Íåñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ àìåáè-ïðîòåÿ

Розмноження починається зі зміни форми ядра. Воно витягується

Поверхневий апарат. Тіло інфузорії*

Ìàë. 6. Æèâëåííÿ ³íôóçîð³¿-

Дихання. У інфузорії процес газообміну відбувається так само, як й у

Ìàë. 8. Íåñòàòåâå ðîçìíîæåííÿ

У інфузорій здійснюється також статевий процес, який називається

Цитоплазма містить органели, характерні для найпростіших.

Інцистування найчастіше відбувається восени з настанням холодів, або

18. ÏÀÐÀÇÈÒÈ×Í² ÃÅÒÅÐÎÒÐÎÔÍ² ÏÐÎÒÈÑÒÈ – ÇÁÓÄÍÈÊÈ

Áëîê 1. Äèçåíòåð³éíà àìåáà

Коли паразит проникає в стінку кишечника, то утворюються багаточис*

ßê³ âàæê³ çàõâîðþâàííÿ ïåðåíîñÿòüñÿ êðîâîñèñíèìè êîìàõàìè, çîêðåìà,

Вихід плазмодіїв з еритроцитів викликає у людини напад лихоманки з

19. ÃÓÁÊÀ – ÏÐÈÌ²ÒÈÂÍÀ ÁÀÃÀÒÎÊË²ÒÈÍÍÀ ÒÂÀÐÈÍÀ

Туалетна або грецька губка є об'єктом промислу. Розміри досягають

20. ÎÄÍÎÊË²ÒÈÍÍ² ÀÂÒÎ- ² ÀÂÒÎÃÅÒÅÐÎÒÐÎÔÍ² ÏÐÎÒÈÑÒÈ –

Ðîçäèâèñü åâãëåíó çåëåíó (ìàë. 20). Äàé â³äïîâ³äü íà

різних хламідомонад зливаються попарно, утворюючи диплоїдну зиготу.

Новоутворені клітини хлорели швидко збільшуються в розмірах і стають

органічні речовини хлорели важко перетравлюються, тому що клітини вкриті

21. ÊÎËÎÍ²ÀËÜÍ² ÂÎÄÎÐÎÑÒ².

Кожна клітина колонії має по два джгутики. Узгоджена робота джгутиків

Áëîê 2. Äâîøàðîâ³ áàãàòîêë³òèíí³ âîäîðîñò³

В основі слані є великі базальні клітини, які створюють підошву. За її

22. ÁÀÃÀÒÎÊË²ÒÈÍÍ² ÂÎÄÎÐÎÑÒ². ÇÅËÅÍ² ÂÎÄÎÐÎÑÒ²

Áëîê 3. Íèò÷àñò³ âîäîðîñò³

Ìàë. 34. Ñï³ðîãèðà óòâîðåííÿ ÷îòèðüîõ êë³òèí,

Улотрикс. На дні водойм, на водних квіткових рослинах у прісних

Статеве розмноження спостерігається в несприятливих умовах. В деяких

росту. Накопичують крохмаль

23. Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÍ²ÑÒÜ ÂÎÄÎÐÎÑÒÅÉ

Для діатомей характерна певна 2

Ìàë. 41. Áóð³ âîäîðîñò³: 1 – ëåñîí³ÿ; 2 – òóðá³íàð³ÿ; 3 – àëàð³ÿ; 4 – ôóêóñ; 5 – ìàêðîöèñòèñ

Будова. Слань бурих водоростей може бути нитчастою і пластинчастою

Áëîê 3. Â³ää³ë ×åðâîí³ âîäîðîñò³.

24. ÅÊÎËÎÃ²×Í² ÃÐÓÏÈ ÂÎÄÎÐÎÑÒÅÉ

Áëîê 1. Ïëàíêòîíí³ âîäîðîñò³

Для плавучості у планктонних водоростей з'явилися спеціальні

Áëîê 2. Áåíòîñí³ âîäîðîñò³

Ґрунтові водорості беруть активну участь у кругообігу речовин:

Íèæ÷³ ðîñëèíè Âèù³ ðîñëèíè

1. Ò³ëî íå ïîä³ëåíå íà îðãàíè, 1. Ò³ëî ñêëàäàºòüñÿ ³ç îðãàí³â:

2. Â³ää³ëè: 2. Â³ää³ëè: – Ìîõîïîä³áí³;

Перші рослинні організми на Землі – водорості – з'явилися у воді.

Бактерії та гриби позбавлені пігменту хлорофілу, вони є редуцентами:

Áëîê 3. Ïîõîäæåííÿ ³ ðîçâèòîê ðîñëèííîãî ñâ³òó íà Çåìë³

163 ìëí ðîê³â

340 ìëí ðîê³â

Ðèí³îô³òè Ïàïîðîòåïîä³áí³ Ãîëîíàñ³íí³

Ïðîêàð³îòè (äîÿäåðí³) Åóêàð³îòè÷í³ ïðîòèñòè

1000 ìëí ðîê³â

áàöèëè (ïàëè÷êè) ñï³ðîõåòè â³áð³îíè õëîðåëà

Ìàë. 52. Ðîçâèòîê ðîñëèííîãî ñâ³òó

Ñëîâíèê òåðì³í³â ³ ïîíÿòü

2. Корок. У дерев'янистих і багаторічних трав'янистих рослин епідерма