Lyubov Margitay

PhD, associate professor of

Department of Fruit and Vegetable
Cultivation and Viticulture,
Uzhhorod National University,
Faculty of Biology
88000, Ukraine, Uzhhorod,
32, Voloshyn Street; room 114,
tel. mob. +38050-825-03-19,
E-mail:
lyubov.margitay@uzhnu.edu.ua
 Cірі лісові грунти утворюються двома шляхами:
 під дією широколистого лісу;
 під впливом трав’янистої рослинності.
 Утворення сірих лісових грунтів під впливом
широколистого лісу. В природних умовах в зоні
сіроземів спостерігається поступова зміна мішаних лісів
широколистими, що впливає на грунтоутворення. Під дією
мішаних лісів, а пізніше широколистих, зростає
концентрація елементів живлення, вміст перегнійних
речовин. Вторинні широколисті насадження починають
краще розвиватися в більш сприятливих умовах.
Відновлення хвойних порід щораз більше утруднюється
при спільному проростанні з широколистими породами,
які здатні до росткового відновлення. На місці мішаних
лісів утворюються паросткові діброви.
 Показано, (Гордієнко, 1950), що у лісостепових умовах
України у мішаних культурах дуба та ялини до 30-40-
річного віку ялина повністю випадає. Дуб краще
використовує вологу, ніж ялина, що росте поруч.
 Таким чином, на дерново-підзолистих грунтах, що
формувались під мішаним лісом, утворюються сірі
лісові грунти під впливом широколистого лісу. Цьому
сприяє зміна клімату в бік потепління.
 Поширеними в зоні широколистих лісів є діброви,
що є складними багатоярусними насадженнями,
крізь крони яких проникає достатньо світла для
розвитку підліску і трав’янистого покриву. У
першому ярусі переважає дуб з невеликою
домішкою ясена, у другому, крім того, ще клен
гостролистий, липа, ільмові, у підліску - клени
татарський і польовий, ліщина, бересклет тощо.
 Широколисті ліси порівняно з мішаними, що їм передували,
щороку синтезують значно більшу масу органічної речовини, яка
становить залежно від віку насадження від 80 до 400 ц/га. Діброви
залучають у біологічний кругообіг значно більше елементів у
порівнянні з хвойними і мішаними лісами. При цьому у
найбільшій кількості залучається у біологічний кругообіг кальцій,
друге місце займає азот, третє – калій, четверте – кремній, п’яте –
магній.
 Значна частина елементів щороку повертається у грунт з опадом і
сухостоєм, причому з опадом надходить незрівнянно більше, ніж зі
сухостоєм. Велике значення має надходження з відмираючими
частинами широколистого лісу значних кількостей основ, а саме (в
кг/га): Са (67-94), К (17-26), Мg (10-26). До цього слід додати деякі
кількості основ, особливо калію, які дає відмираючий трав’яний
покрив.
 Основ, які надходять таким способом, вистачає на нейтралізацію
не лише мінеральних, але й органічних кислот, утворюваних у
процесі мінералізації лісової підстилки. Дослідження П.С.
Погребняка показали, що в процесі мінералізації лісової підстилки
дібров у поверхневому шарі грунту в деякі періоди може міститися
близько 0,2-0,4 % CaСО3. Щорічний приплив основ створює і
підтримує високу насиченість грунтів основами і слабокислу,
близьку до нейтральної, активну реакцію. Переважаючі значення
рН 6,0-7,0 показують, що активна реакція регулюється буферним
рівнянням – вугільна кислота : бікарбонат.
 Таке середовище сприятливе для розвитку грунтової бактеріальної
флори, яка в сукупності з численним і різноманітним тваринним
населенням цих грунтів обумовлює розкладання мертвої
органічної речовини і синтез м’якого перегною. Утворюваний
перегній просочує грунт на значну глибину. Відмираючі рослинні
рештки надходять не лише на поверхню, але і в більш глибокі шари
грунту.
 Дібровне широкотрав’я утворює густу сітку тонкого коріння,
яке щороку відмирає і пронизує грунти до глибини 20-30 і
навіть 40 см. Деяку масу органічної речовини дають
відмираючі волоски деревного коріння. Велике значення має
перемішування грунту дощовими черв’яками та іншими
тваринами, які затягують у грунт надземні частини рослин і
тим самим сприяють збагаченню на органічну речовину
більш глибоких шарів.
 Згідно з дослідженнями С.І. Пономарьової, кількість
черв’яків у грунті дубового лісу становила 2 млн. 940 тисяч
штук на 1 га, а у ялиновому - лише 610 тис. на 1 га. Викиди
черв’яків становили масу 16 т з 1 га. У цих викидах вона
виявила значний вміст кальциту, вищий вміст перегною,
обмінного кальцію, меншу активну кислотність, ніж у решті
маси грунту.
Утворення сірих лісових грунтів під
впливом трав’янистої рослинності.
 Другий шлях утворення сірих лісових грунтів пов’язаний з безпосередньою
діяльністю людини. В умовах перелогової системи землеробства ліс вирубували,
корчували, і звільнену від лісу землю зорювали. Зібравши кілька врожаїв, поле
залишали, воно заростало трав’янистою рослинністю. Іноді ліс випалювали, щоб
збільшити пасовищні угіддя. Випас худоби перешкоджав лісовідновленню. У
південній частині дерново-підзолистої зони так переривався природний хід
грунтоутворюючого процесу на великих площах.
 Оселення трав’янистої лугової рослинності обумовлює розвиток дернового
грунтоутворювального процесу. Щорічний синтез м’якого перегною, який
поступово просочує профіль грунту, змінює його забарвлення. Одночасно під
впливом коріння трав’янистої рослинності відбувається утворення
дрібногрудкуватої структури. Так змінюється морфологічна будова дерново-
підзолистого грунту. Змінюється і його хімічні властивості: відбувається
нагромадження перегною, азоту, фосфору і ряду інших елементів, зростає ємкість
поглинання, ступінь насиченості основами і т.д. Як і в попередньому випадку,
найбільш повільно збагачується верхня частина профілю полуторними окислами.
Тому валовий аналіз, як і раніше, свідчить про збіднення верхньої частини профілю
на алюміній і залізо. Дерново-підзолистий грунт поступово набуває будови і
властивостей сірого лісового.
 Сірі лісові грунти властиві для добре підвищених, дренованих територій, що
покриті лісами.
Будова, склад, властивості.
Профіль сірих лісових грунтів складається з горизонтів А0 (Н0) + А1 (Н) + А1А2 (Ен) +
А2В (Іе) + В (І) + С (Рі, Рк) (рис. 17, 18, 19, 20, 21).
 А0(Н0) - невеликої потужності підстилка, що складається з листяної і трав’янистої
повсті. В орній землі відсутній.
 А1(Н) - гумусовий горизонт, світло-сірий, сірий або темно-сірий, грудкуватий або
горіхуватої структури, потужністю до 30-40 см. В слідуючий горизонт переходить
поступово.
 А1А2(Ен) - опідзолений горизонт, світло-сірий, горіхуватий, з добре помітною
кремнеземистою присипкою на гранях структурних агрегатів. В різних сірих
лісових грунтах проявляється по-різному: в світло-сірих помітний добре і досягає
значної потужності, в темно-сірих - відсутній.
 А2В(Іе) - перехідний до ілювіального горизонту, характеризується плитчасто-
горіхуватою або горіхуватою структурою з кремнеземистою присипкою.
 В(І) - ілювіальний горизонт темного, коричнувато-бурого кольору, з добре
вираженою горіхуватою або горіхувато-призматичною структурою, щільний.
Верхня частина злегка освітлена, на гранях структурних агрегатів помітна
кремнеземиста присипка (SiO2).
 С(Рі, Рк) - материнська порода, представлена лесовидними суглинками. Верхня
частина породи безкарбонатна, закипає від кислоти починаючи, як правило, на
глибині 130-150 см.
 Таким чином, для профілю сірих лісових грунтів характерні
нерізка вираженість підзолоутворюючого процесу, що
проявляється у вигляді опідзоленого горизонту, добре
помітна горіхувата структура в середній частині профілю та
глибоке залягання карбонатів.
 Вміст гумусу в сірих лісових грунтах досягає 6-8 %, а в
середньому - 3-5 %. Якісний склад його більш сприятливий,
ніж у дерново-підзолистих грунтах: співвідношення
гумінових кислот і фульвокислот близьке до одиниці, а в
темно-сірих грунтах навіть вище одиниці. Зменшення вмісту
гумусу з глибиною відбувається досить рідко, тому в
опідзоленому горизонті його кількість не перевищує 1-2 %.
Азоту в гумусовому горизонті є 0,2-0,3 % (табл.)
 Валовий хімічний склад
темно-сірого лісового грунту
Гори- Глиби- Вміст в % Кількість (в % від маси прожареного грунту)
зонт на (см) гумусу загально- SiO2 Al2O3 Fe2O3 CaO MgO
го азоту

А1 3-10 5,3 0,31 73,18 14,20 5,07 1,99 1,65

А1 10-28 3,3 0,18 73,01 13,69 5,89 1,67 2,35

А2В 35-45 1,3 0,03 69,02 16,85 6,74 1,59 2,53

В1 55-65 0,7 - 68,90 17,56 6,90 1,60 2,50

В2 80-90 0,5 - 68,29 17,84 6,95 1,76 2,56

С 120-130 0,4 - 67,02 17,51 6,90 1,64 2,53

 Ємкість катіонного поглинання коливається від 10
до 40 мг-екв на 100 г грунту і залежить від вмісту
гумусу та механічного складу. В складі поглинутих
катіонів знаходяться, в основному, Са2+ і Мg2+ та в
незначній кількості Н+. Ступінь насиченості
основами перевищує 70-80 %. У зв’язку з цим сірі
лісові грунти мають слабокислу реакцію, яка з
глибиною переходить в нейтральну або
слаболужну
Класифікація.
 Сірі лісові грунти класифікуються за потужністю
гумусового горизонту та його кольором, вмістом
гумусу, опідзоленістю і діляться на світло-сірі (А1 до
20 см, гумусу в ньому менше 3 %), сірі (А1 до 25 см,
гумусу в ньому 3-5 %) і темно-сірі (А1 до 35 см,
гумусу в ньому більше 5 %).
Сільськогосподарське
використання.
Система заходів, що підвищують родючість сірих лісових грунтів, базується
на врахуванні як умов їх утворення, так і властивостей самих грунтів. Вони
містяться в зоні сильного розвитку ерозійних процесів, і, крім того, тут
періодично бувають посухи. Несприятливі й деякі властивості світло-сірих
та сірих грунтів: недостатня потужність гумусового горизонту та невисокий
вміст гумусу, підвищена кислотність, невеликий вміст елементів живлення в
доступній для рослин формі і т.д. Тому основні заходи по підвищенню
родючості грунтів є такими:
 захист від ерозії;
 накопичення і зберігання вологи;
 cистематичне внесення органічних та мінеральних добрив, особливо
азотних і фосфорних;
 вапнування кислих світло-сірих та сірих грунтів;
 збільшення потужності орного шару.
 При реалізації цих заходів на сірих лісових грунтах одержують високі й
сталі врожаї сільськогосподарських культур.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !