Червоно феролітні

ґрунти Бразилії
Фералітні грунти від лат. Ferrum — залізо,
Aluminium — алюміній і грец.— камінь)—
типи грунтів, які формуються в умовах екваторіального тропічного клімату
на червоноколірних стародавніх (фералітних) корах вивітрювання. В їх
складі незначна кількість стійких первинних мінералів (кварц, ільменіт,
циркон та ін.) і високий вміст вторинних (каолініт, окиси заліза і
алюмінію), дуже бідні на луги і лужні землі.
У світі займають величезну площу – 1452 млн.га:
Утворення цих ґрунтів йде під впливом фералітизації,
яка одночасно є геологічним та ґрунтотворним процесом
Рослинність: склад менш різноманітний, менш зімкнутий, менше ліан, є
чагарники і трави. На місці вирубаних лісів - савани з травостоєм до 4 м
висоти, між яким ростуть дерева Клімат вологий з сухим сезоном до 3–4
місяців
зональні для сезонно-вологих лісів і високотравних саван.
 Геологічний розріз червоних фералітних грунтів.
Н – гумусний, у верхній частині задернований, темно-
сірий, грудкуватий, легкий;
Hpm – перехідний, оглинений, сірувато-червоний, грудкуватий
нестійкий;
Phm – нижній перехідний оглинений, важкий, грудкувато-
горіхуватий, червоний або жовтий з Fe-Mn конкреціями;
P – червоноколірна ґрунтотворна порода.
 Червоно феролітні ґрунти,
що розташовані в різних регіонах
Бразилії, відіграють значущу роль у
сільському господарстві та екосистемі
країни. Ці особливі грунти мають свої
унікальні властивості та характеристики,
які впливають на різноманіття рослинності
та землеробську діяльність в цьому
регіоні.
 1. Географічне розташування.
Бразильські регіони: червоно феролітні ґрунти є
типовими для південно-східних та центральних
частин Бразилії, охоплюючи штати Сан-Паулу,
Мінас-Жерайс, та інші.

2. Фізико-хімічні властивості.
Червоний колір: високий вміст заліза надає цим
грунтам червоний колір, що свідчить про наявність
оксидів заліза.
Кислотність: багатство алюмінію та кислотність
роблять ці ґрунти менш поживними для деяких
рослин.
 Фералітні грунти
виявляються по всьому світу,
і їхнє поширення значно впливає на різноманіття
рослинності та використання земель. Ось кілька
ключових областей, де можна знайти фералітні
грунти:

Фералітні грунти можуть варіювати за своєю

родючістю та характеристиками залежно від
регіону, типу та культур, які на них вирощують.
Однак вони грають важливу роль у світовому
забезпеченні продовольством та у підтримці
біорізноманіття.
 Північна Америка:
У північній частині США та Канади велика частина земель має фералітні грунти. Ці грунти часто використовуються
для сільського господарства, і вони можуть бути родючими за відповідних умов.
Південна Америка:
Країни, такі як Бразилія та Аргентина, також мають значні площі фералітних грунтів. У Бразилії, наприклад, червоно
феролітні ґрунти є типовим екосистемним компонентом.
Африка:
Фералітні грунти розповсюджені у багатьох африканських країнах, зокрема в південній частині континенту. Вони
використовуються для сільського господарства та можуть підтримувати різноманітні види рослин.
Європа:
Деякі області Європи, зокрема в Східній та Південній Європі, також мають фералітні грунти. Вони можуть бути
використані для сільського господарства та інших землекористувань.
Австралія:
Австралія має широке поширення фералітних грунтів, особливо в південних та
південно-західних регіонах. Ці грунти використовуються для сільського
господарства та пасовищного скотарства.
Азія:
В окремих областях Південно-Східної Азії, таких як Індія та Індонезія, також
можна знайти фералітні грунти, які використовуються для сільського господарства.
 Хімічні властивості :
• Реакція кисла (рН = 4,0–5.5)
• ЄП 3–6 мг-екв на 100 г ґрунту
• СНО <50%.
• Верхні горизонти збіднені мулом і
глинистими часточками.
• Вміст гумусу під лісовою підстилкою 4–
5%, нижче – 1–2%
• Склад гумусу сульватний.
 3. Вплив на сільське господарство.
Обмеження культур: кислотність та високий вміст
алюмінію можуть становити виклик для вирощування
деяких культур, але також стимулюють розвиток
адаптованих видів.
Використання в сільському господарстві: застосування
внесення вапна та інших амеліорантів може поліпшити
родючість червоно феролітних ґрунтів.

4. Зони екосистем.
Савани та ліси: червоно феролітні ґрунти є характерними
для областей бразильських саван (серра-ду-Мар) та деяких
вологих лісових екосистем.
 5. Збереження та проблеми.
Збереження родючості: врахування екологічних аспектів та раціональне
використання ресурсів допомагає зберегти родючість цих грунтів.
Ерозія та забруднення: погіршення якості ґрунту внаслідок ерозії та
несистематичного використання може викликати серйозні проблеми.
 В промисловості ґрунти і Ґрунтоутворюючі породи
функціонують лише як фундамент, на якому відбувається
процес будівництва. Виробництво продукції в цьому
випадку не залежить від властивостей грунту. В
будівництві важливе значення мають рельєф ний і хімічний
склад ґрунтів і грунтоутворюючих порід.
Середньосвітовий К3В їх становить близько 13%.
Найменш освоєні через недостатнє зволоження червоні
саванні грунти, їх К3В становить не більше 9%.
Середньосвітовий К3В фералітних грунтів, які приурочені
до гумідних ландшафтів тропіків і субтропіків, близько 9%.
 Червоно феролітні ґрунти Бразилії є
важливим компонентом екосистеми та
сільського господарства країни.
Розуміння їх фізико-хімічних властивостей
та ефективне використання дозволяє
забезпечувати стійкий розвиток регіону,
зберігаючи його природні ресурси.
Щиро дякую за
увагу!