Презентація на тему:

«Ґрунти України»

Виконала: Сиротюк Аліна Олександрівна

 Види ґрунтів
В Україні найбільше поширені такі основні типи ґрунтів: чорноземи, дерново-
підзолисті, сірі лісові.
 Основна властивість ґрунту — родючість, тобто здатність забезпечувати рослини
поживними речовинами, які необхідні для їхнього росту й розвитку. Родючість ґрунту
залежить від кількості в ньому перегною (гумусу). Перегній утворюється в результаті
перегнивання опалого листя, решток загиблих рослин і тварин. Чим більший уміст гумусу,
тим темніший колір верхнього шару ґрунту і тим він родючіший.

Ґрунти відрізняються вмістом піску і глини. Ґрунти, у яких багато піску, називають
піщаними. Вони пухкі, легко пропускають воду і швидко висихають.

Ґрунти, в яких багато глини, повільно

пропускають воду, але довго її зберігають. Це
глинисті ґрунти. Якщо вологи багато, глинистий
ґрунт стає в’язким, а після висихання
вкривається щільною кіркою. У цьому ґрунті
мало повітря.
 Чорноземи
Чорноземи — типи ґрунтів, що формуються під степовою рослинністю Лісостепу і Степу, в
них багато солей, вони пухкі, темні, в них достатньо вологи і повітря.
Чорноземи — найродючіші ґрунти на Землі. Чорноземи — є найбільше багатство України. На них
припадає більше половини (57%) всіх сільськогосподарських угідь нашої держави. Одна четверта
частина всіх чорноземів світу знаходиться в Україні.

Для чого використовують чорнозем?

В озелененні чорнозем служить як основний

родючий грунт для посадки всіх видів рослин
(квітів, чагарників, хвойних дерев, плодоносних
дерев, декоративних рослин і т. д.) Дуже часто для
дерев і чагарників в чорнозем підмішують 15-25%
низинного торфу, для квітів та декоративних рослин
підмішують 10-20% верхового торфу
 На чорноземах типових малогумусних, як і на інших
грунта області, основни заходом для поліпшення їх
родючості є створення глмбокого орного шару, в яому
інтенсивніше проходять біологічні процеси і більше
нагромаджується волои. Необхідно відмітити , що при
достатній кількості вологи відбувається період вегетації
рослин. Чорноземи глибокі навіть при мінімалних озах
добрив здатні давати високі врожаї.

Ще одним з найважливіших заходів для поліпшення

грунту є боротьба за вологу: снігозатримання, затримання
талих вод, боротьба з поверхневим стоком, раціональний і
своєчасний обробіток. Адже волога є одним із наважливіших
факторів родючості чорноземних грунтів області.
 Дерново-підзолисті ґрунти

Дерново-підзолисті ґрунти — це ґрунти, які сформувались під

мішаними та сосновими лісами в умовах промивного типу водного
режиму (коефіцієнт зволоження понад одиницю) на водно-
льодовикових, алювіальних та моренних відкладах, які часто
підстилаються моренами, кристалічними чи мергельними породами.

Дерново-підзолисті ґрунти є зональними для зони мішаних

лісів та лісостепу, зустрічаються на борових терасах і стародавніх
прируслових валах річок. Генезис дерново-підзолистих ґрунтів
пов’язаний із дією підзолистого та дернового процесів, що
розвиваються під пологом хвойно-широколистяних лісів із
трав’янистим покривом за умов промивного та напівпромивного
типу водного режиму. Ґрунтотворними породами виступають
водно-льодовикові, моренні, давньоалювіальні відклади різного
гранулометричного складу (переважно супіщані).
 Склад і властивості дерново-підзолистих
ґрунтів пов'язані зі ступенем розвитку підзолистого
процесу ґрунтоутворення. Гранулометричний та
хімічний склад змінюються по профілю аналогічно до
підзолистих ґрунтів. Дерново-підзолисті ґрунти дуже
бідні на гумус (гумусовий профіль регресивно-
акумулятивний, тип гумусу гуматно-фульватний) та
елементи живлення, мають кислу реакцію,
несприятливі фізичні властивості, короткий верхній
горизонт, за яким залягає підзолистий (Е) горизонт з
дуже несприятливими властивостями.
 Оскільки дана різновид грунтів має сильно виражені кислотні властивості,
то при агропромисловому виробництві на ній вкрай утруднено вирощування
культур, що відрізняються різко-негативною реакцією на кисле середовище. Це
капуста, люцерна, буряки, коноплі, злакові, більшість бобових культур, олійні, деякі
овочеві та інші
рослини.
Легше переносять підвищену кислотність середовища зростання гречка,
коренеплоди, овес, жито, просо, помідори і редис. Ці культури часто і вирощуються
на дерено-підзолистих грунтах. А після відповідної обробки і приведення
показників грунтів ближче до нейтральних, можливо вирощування картоплі, льону
1 ще цілого ряду
культур.
 Сірі лісові ґрунти

Сірі лісові ґрунти — тип ґрунтів, що формуються головним

чином під лісами (переважно листяними) з трав'янистим покривом в
умовах континентального, помірно вологого клімату. Утворюються
на лесоподібних покривних суглинках, карбонатних моренах і інших
материнських породах, зазвичай багатих кальцієм, в умовах
промивного водного режиму.

Сірі лісові ґрунти поширені у південній частині Полісся, на

заході й Правобережжі України під ділянками широколистих лісів.
За межами України поширені в основному на території Східної
Європи та Західного Сибіру в північній частині лісостепу
(утворюють переривчасту смугу від Карпат до Забайкалля), а також
на півдні Канади і на півночі США.

Використовуються під посіви сільськогосподарських

культур (зернових, технічних, овочевих, плодових).
 Властивості даних грунтів дозволяють з високою часткою ефективності висаджувати на
них весь сучасних спектр аграрних культур, отримуючи при цьому багаті врожаї.
Спочатку більш сприятливо використання для рослинництва темно-сірих лісових грунтів, однак
при використанні сучасних досягнень в області агрохімії, загальною механізації та проведенні
ряду оптимізують заходів, таких же високих результатів можна досягти і від інших підтипів
грунтів.
На них ефективно вирощують різні зернові, олійні, овочеві культури . Чудово
реалізується на цих грунтах садове і плодово-ягідне землеробство, технічне рослинництво і інші
галузі сільського господарства.
Географічне розташування ґрунтів