Пристосування рослин до чинників середовища.

Пристосування, які оберігають від перегріву в спекотну пору року, виражаються в

посиленому випаровуванні води через продихи у рослин.

Рослини залежно від вологості їх середовища існування поділяють на декілька

екологічних груп. Ксерофіти — рослини, що ростуть у посушливих районах. У
таких рослин листки часто дрібні, видозмінені (кактуси), зі щільною кутикулою,
іноді опушені, або ж навпаки м'ясисті, запасаючі вологу в сезон дощів. Продихи
занурені в поглиблення листка, що зменшує випаровування води (алое). Корені, як
правило, дуже довгі, досягають ґрунтових вод (верблюжа колючка). Мезофіти
— рослини помірно зволожених районів. Переважають у Помірних поясах
(конюшина, тимофіївка, конвалія, кислиця). Одним із пристосувань проти втрати
води у рослин цієї групи є сезонне опадання листків (листопад). Гігрофіти —
рослини, що існують в умовах підвищеної вологості (тропічні ліси,
болота). Гідрофіти — рослини, пристосовані до проживання у водному
середовищі. Зазвичай мають надводну та підводну частини (очерет, тростина) або
цілком занурені у воду (елодея, валіснерія). У ґрунті водойми вони утворюють
кореневища з численними додатковими коренями. Часто є система добре
розвинених міжклітинних просторів, крізь які забезпечуються киснем ті частини, які
занурені у воду та ґрунт.

Світло необхідне для життя як джерело енергії, без якої неможливий фотосинтез.
Рослини мають пристосування, що дозволяють уловлювати оптимальну кількість
світла. За відношенням до світла виділяють світлолюбні рослини, що ростуть на
відкритих місцях, тіньовитривалі, що добре ростуть за цілковитої освітленості, але
й адаптуються до слабкого освітлення, і тіньолюбні, які не переносять надмірного
освітлення.

Солонець, полин солончаковий можуть мешкати тільки в пересолених водах і

солончаках.

Густі рослини у молодому віці краще протистоять натиску інших видів.

Рослинне угруповання (або фітоценоз) — це сукупність рослин на відносно однорідній ділянці,

які перебувають у складних взаємовідносинах між собою і з навколишнім середовищем.
Рослинні угруповання — результат тривалого історичного розвитку, в них підбирається певний
комплекс видів, який складається внаслідок тривалого природного добору за певних
кліматичних умов середовища, при постійній взаємодії між рослинами та іншими живими
істотами. Прикладом рослинних угруповань можуть бути: степи, болота, дубові ліси. Для
кожного фітоценозу характерні певні умови існування, видовий склад рослин, зовнішній
вигляд, внутрішня будова, ґрунт, рельєф місцевості та взаємозв'язки організмів.

Утворене угруповання характеризується специфічним складом флори (сукупності видів

рослин, що склалася історично, які ростуть на певній території), кількістю особин кожного виду,
розподілом видів (ярусністю). Різні рослинні угруповання зазвичай різко відрізняються одне від
одного: сосновий ліс з вересовим покривом, сосновий ліс з білим наземним лишайниковим
покривом, ялиновий ліс з чорницею, степ з ковилою і степ з різнотравною рослинністю
(сукупністю рослинних угруповань — фітоценозів — планети загалом або її окремих регіонів та
місцевостей) і характеризуються своїми особливостями.
Склад флори угруповань визначається екологічними потребами, проте це не означає, що в
них підбираються види однакової екології. Так, у лісах поєднуються різні форми: дерева, кущі,
злакові й широколисті трави, мохи, лишайники та інші рослини. Життєві потреби всіх видів
рослин різні (кожний вид займає свою екологічну нішу), тому вони мають перебувати в певних
співвідношеннях, які забезпечують пристосованість їх один до одного. Співвідношення різних
видів угруповань між собою становить його структуру.

Однією із структурних ознак угруповання є ярусність: рослини різної висоти розміщують свої
надземні органи на різних рівнях, що частково перекривають один одного.

Різні угруповання характеризуються різним числом ярусів. У сосновому лісі може бути від двох
до п'яти ярусів. Двоярусний ліс: сосна — І ярус, оленячий лишайник — II ярус; триярусний:
сосна, чорниця, зелений мох; чотириярусний: сосна, ліщина, чорниця, зелений мох;
п'ятиярусний: сосна, ліщина, чорниця, квасениця, зелений мох. Число ярусів може бути й
більшим.
Одноярусних угруповань не буває. У наведених прикладах у кожному ярусі дано панівні
(домінуючі) види. Найкраще ярусність виражена в фітоценозах, які представлені різними
життєвими формами. Вона добре виявлена в лісах і гірше — в трав'янистих угрупованнях
(степах, луках). В одному ярусі поєднуються близькі за своїми біологічними й екологічними
властивостями рослини. Епіфіти, виткі рослини належать до групи позаярусних. Число ярусів
збільшується зі збільшенням числа видів, поліпшенням умов існування, віком угруповання.

Крім надземної існує підземна ярусність: розміщення кореневої системи різних видів рослин
на різній глибині. У степу, наприклад, може бути три підземних яруси: верхній, неглибокий, в
якому розміщуються корені однорічних рослин, бульби, цибулини; середній — зайнятий
переважно коренями злаків, і глибокий, де знаходяться стрижневі корені дводольних рослин.
На луках з моховим покривом можна спостерігати чотири яруси кореневих систем. Завдяки
підземній ярусності на одному й тому самому місці може рости більша кількість видів рослин.

Сформовані рослинні угруповання зазнають постійних змін, зумовлених різними причинами.

Це можуть бути сезонні зміни, пов'язані з фенологічними явищами у рослин упродовж року.
Рано навесні угруповання характеризується розквітом одних видів, тоді як інші лише
пробуджуються до життя.

   
Наприкінці літа, навпаки, у перших видів насіння висипалось, листки відмерли, а другі лише
досягли повного розквіту. Крім того, тривалість вегетації у одних рослин велика, у інших —
коротка. Відповідно до цього характер угруповання дуже змінюється за порами року. Це явище
можна назвати ярусністю в часі, на відміну від ярусного розміщення в просторі надземних і
підземних частин рослин.

Жодний фітоценоз не існує вічно, рано чи пізно він змінюється. Причиною цього є або вплив
зовнішніх умов, або зміна середовища у зв'язку з життєдіяльністю організмів, що входять до
фітоценозу, або проникнення в угруповання нових видів. Прикладом може бути заростання
озер, утворення боліт. Діяльність людини також прямо і опосередковано впливає на розвиток
фітоценозів. Прямий вплив — вирубування лісів, осушування боліт, тобто створення на місці
природних фітоценозів штучних угруповань — агроценозів. Останні створено на величезній
площі земної кулі — понад 1,4 млрд га. Опосередкований вплив — внесення в ґрунт добрив,
регулювання водного режиму тощо.

Людина має добре знати закономірності розвитку природи, щоб впливати на неї, не
порушуючи природної рівноваги.

Сукупність усіх умов, що впливають на рослинні угруповання, називають середовищем

існування. Середовище складається з факторів абіотичних і біотичних

https://www.google.com/url?
sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&cad=rja&uact=8&ved=2ahUKEwiKgJ_Q3vjvAhXus4sKHS
R-B-Q4ChAWMAN6BAgUEAQ&url=https%3A%2F%2Fnaurok.com.ua%2Fprezentaciya-yak-
rozriznyati-dereva-kuschi-trav-yanisti-roslini-45060.html&usg=AOvVaw2NZlLYPfneh9m-Xw3LFeCE
Кожна квіткова рослина має органи: корінь, стебло, лист, квітку й плід. Завдяки корені, стебла,
листа рослина харчується. Тому корінь, стебло, лист називають органами харчування. За
допомогою квитків та плодів рослина може розмножуватися. Іншими словами квітка та плід
називають органами розмноження.
Квіткові рослини легко розділити на три вида - це дерева, чагарники й трави. До дерев й
чагарників відносяться багаторічні рослини з дерев'янистими стеблами (наприклад, горіх). Трави
мають соковиті й зелені трав'янисті стебла, які в свою чергу бувають однорічні, дворічні та
багаторічні.
Найяскравіше явище в природі - це дозрівання насіння та плодів, яке припадає на осінь, тому
осінь у сільському господарстві - найгарячіша пора збору та зберігання врожаю. Причому
необхідно не тільки зібрати врожай, а й забезпечити насінням посіви на майбутній рік.
Поширюються плоди та насіння шляхом розкидання, за допомогою вітру, води, птахів й звірів.
Потрапляючи в сприятливі умови, насіння проростає і дають початок новим рослинам.