Екосистема (Пустеля)

Виконав роботу Магола Максим

 Вступ
Основні типи екосистем світу
 Залежно від природних і кліматичних умов можна виділити три групи і ряд типів
природних екосистем — біомів. Біом — сукупність різних груп організмів і
середовища їх проживання в певній ландшафтно-географічній зоні (наприклад, в
тундрі, тайзі, степу і т. д.). В основі класифікації для наземних екосистем лежить тип
природної рослинності, для водних екосистем — гідрологічні та фізичні
особливості.
 3 типи екосистем: Наземні, Прісноводні, Морські.
Пустеля

 Пустелі — тип ландшафту, що характеризується рівнинною поверхнею,

розрідженістю або абсолютною відсутністю флори, а з фауни присутні лише
специфічні та притаманні лише їй види.
 Загальний опис
 Розрізняють піщані, кам'янисті, глинисті та солончакові пустелі. Окремо
виділяють снігові пустелі в Антарктиді та Арктиці. Найвідоміша
кам'яниста пустеля світу — Сахара, що займає всю північну частину
африканського континенту. Близькі до пустель так звані напівпустелі, які є
перехідним типом ландшафту від пустелі до степів чи савани.

Пустелі поширені в помірному поясі Північної півкулі,

субтропічних і тропічних поясах Північної та Південної
півкуль. Характеризуються посушливими умовами
зволоження (річна сума опадів менше 200 мм; коефіцієнт
зволоження, що відображає співвідношення опадів і
випаровування, становить 0—0,15). У рельєфі переважає
складне поєднання нагір'їв, дрібносопковика та острівних
гір із структурними рівнинами пластів, стародавніми
річковими долинами і замкненими озерними западинами.
Ерозійний тип рельєфоутворення
 Сильно послаблені, широко поширені еолові форми
рельєфу. Переважно територія пустель безстічна,
іноді їх перетинають транзитні річки; багато
пересихаючих озер і таких, що часто змінюють свої
береги й розміри, характерні періодично
пересихаючі водотоки. Ґрунтові води часто
мінералізовані. Ґрунти розвинені слабко,
характеризуються переважанням в ґрунтовому
розчині водорозчинних солей над органічними
речовинами, звичайна сольова кора. Рослинний
покрив розріджений і покриває зазвичай менше 50
% поверхні; у надпосушливих умовах флора
практично відсутня. До утворення пустель може
призвести процес аридизації та спустелювання —
складних кліматичних змін, що призводять до
зниження зволоженості територій.
 Піщані пустелі
 Населені з рослин в основному колючими чагарниками, з тварин — плазунами і дрібними степовими
тваринами, які заходять сюди із своїх звичних територій — степів. У піщаних пустелях над місцями
залягання підземних вод зустрічаються оази — «острівці» з густою рослинністю і водоймищами.
 Сніжні пустелі
 Сніжні пустелі в основному знаходяться за полярними колами і населені тваринами, стійкими до холоду.
Класифікація пустель

Залежно від характеру ґрунтів розрізняють декілька типів пустель:

 піщані — на рихлих відкладеннях древньоалювіальних рівнин;

 лесові — на лесових відкладеннях підгірних рівнин;
 суглинні — на слабокарбонатних покривних суглинках рівнин;
 глинисті — на низькогір'ях, складених соленосними мергелями і глинами;
 глинисті такирові — на підгірних рівнинах і в стародавніх дельтах річок;
 галечні та піщано-галечні — на гіпсованих плато і підгірних рівнинах;
 щебнисті гіпсовані — на плато і молодих підгірних рівнинах;
 кам'янисті — на низькогір'ях та дрібносопковиках;
 солончакові — в засолених пониженнях рельєфу і вздовж морського узбережжя.
Утворення і поширення пустель
 В основі формування, існування та розвитку пустель
знаходиться нерівномірність розподілу тепла і вологи, а
також географічна зональність планети. Зональний розподіл
температур і атмосферного тиску зумовлює специфіку
циркуляції повітряних мас атмосфери і формування вітрів.
Пасати, що переважають в екваторіально-тропічних
широтах, визначають стійку стратифікацію атмосфери,
перешкоджають вертикальним рухам повітряних потоків і
пов'язаного з ними утворенню хмар і випаданню опадів.
Хмарність вкрай незначна, в той час як приплив сонячної
радіації найбільший, що призводить до крайньої сухості
повітря (відносна вологість в літні місяці становить близько
30 %) і виключно високих річних температур. В
субтропічному поясі величина сумарної сонячної радіації
зменшується, але на материках розвиваються малорухомі
депресії термічного походження, що викликають різку
посушливість. Середня температура в літні місяці сягає +30
°C, максимальна — +50 °C. Найбільшою сухістю в даному
поясі відрізняються міжгірні западини, де річна кількість
опадів не перевищує 100—200 мм.
 Водотоки в пустелі бувають двох типів: постійні і тимчасові. До постійних
відносяться річки, які беруть свій початок за межами пустелі і будучи повноводними
не пересихають повністю. Тимчасові, або епізодичні, водотоки виникають після
інтенсивних злив і швидко пересихають. Більшість водотоків несуть мул, пісок,
гравій і гальку, і саме ними створені багато частин рельєфу пустельних областей
 Вітрова ерозія створює різноманітні форми рельєфу, найтиповіші саме для
пустельних областей. Вітер, захоплюючи частинки пилу, переносить їх як по самій
пустелі, так і далеко за її межами. Пісок, який переносить вітром, діє на виступи
гірських порід, виявляючи відмінності в їх щільності і твердості.
 Флора
 Видовий склад рослинності пустель бідний та вельми своєрідний. Для
внутрішньоматерикових пустель помірних поясів типовими видами рослин є
безлисті чагарники і напівчагарники (наприклад, саксаул, солянка, полин та інші).
Важливе місце у фітоценозах південної підзони пустель цього типу займають
трав'янисті рослини. У субтропічних і тропічних внутрішньоматерикових пустелях
також переважають чагарники і багаторічні трави.
 Багатшим рослинним покривом відрізняються субтропічні пустелі Північної
Америки та Австралії — ділянок, позбавлених рослинності, тут майже немає. По
глинистих пониженнях між грядами пісків переважають низькорослі акації та
евкаліпти; для галечно-щебнистих пустель характерні напівчагарникові солянки —
лобода, верболіз та інші. У субтропічних і тропічних приокеанічних пустелях
панують рослини сукулентного типу.

 Значно відрізняються від основної рослинності пустель фітоценози оаз, тугаїв,

великих річкових долин і дельт. Для долин пустельно-помірного поясу Азії
характерні чагарники листопадних дерев — турангових тополь, джиди, верби,
карагачі; для долин річок субтропічних і тропічних поясів — вічнозелені рослини
— пальми та олеандри.
 Фауна
 Пустельна фауна різноманітна, але вона набагато бідніша, ніж фауна зон,
багатих вологою, наприклад лісової фауни. Фауни різних пустельних
біотопів розрізняються по складу і багатству. Найбагатша фауна
закріплених пісків, особливо з деревною і чагарниковою рослинністю;
найбідніша фауна голих рухомих пісків і широких кам'янистих
(щебнистих) пустель.
 Для пустель характерні тварини, що швидко пересуваються. Це
насамперед пов'язане з пошуками води і корму, а також із захистом від
переслідування хижаками. Сильно розвинені пристосування для риття в
піску (гострі кігтики на передніх лапах — у гризунів). В пустелях є
швидко бігаючі тварини це багато пустельних плазунів (ящірки і змії) та
інші.
 Пустельна фауна характеризується відносно великим числом видів ссавців
(головним чином гризуни, копитні), плазунів (особливо ящірок, агам і
варанів), комах (двокрилих, перетинчастокрилих, прямокрилих) і
павукоподібні.
 Висновок
 Отже, пустелі — тип ландшафту, що характеризується рівнинною поверхнею,
завдяки віддаленості від цивілізаційного прогресу і сталого клімату пустелі зберегли
унікальні екологічні системи, формування рельєфу пустель відбувається під впливом
вітрової та водної ерозії.
Дякую За Увагу