Рельєф.

Тектонічні структури та пов’язані

з ними форми рельєфу.
 Пригадайте!
• 1. Що таке абсолютна та відносна висота точок?
• 2. Яку з них показують на картах?
• 3. Які існують способи зображення рельєфу на географічних
картах і планах місцевості?
• 4. Що показано на тектонічній карті?
• 5. У якій послідовності тривали геологічні ери?
• 6. За допомогою фізичної карти світу:
а) пригадайте назви найбільших рівнин на кожному з
материків;
б) покажіть гірські системи кожного материка та їхні найвищі
точки;
в) порівняйте середні висоти поверхні материків.
• 7. Назвіть основні форми рельєфу України та покажіть їх на
фізичній карті.
 Сукупність нерівностей земної поверхні –
рельєфом.

Рельєф земної поверхні вивчає наука геоморфологія

(від грец. ге - Земля та морфо – форма).
Складовою цієї науки є орографія (від грец. орос – гора
та графіо – пишу), що вивчає розташування форм
рельєфу, їхні розміри та висоту.
На основі даних орографії складають фізичні карти.
 Рельєфоутворюючі чинники

Внутрішні Зовнішні Сила

сили сили земного
Землі Землі тяжіння
Рівнини становлять більшу частину суходолу – майже 64% його площі
Під гірськими системами зайнято – 36% його площі.
На океанічному дні виокремлюють три основні частини:
 шельф (материкова обмілина завглибшки до 200 м),
 материковий схил (глибина від 200 до 2000 м)
 та ложе Океану.
 Тектоніка. Тектонічні структури.
Утворення основних форм рельєфу пов’язане насамперед з
тектонічною будовою території.
 Тектоніка (грец. тектоніка – будівельна справа) – наука,
що вивчає структуру та рухи земної кори
і підкорових мас та форми залягання гірських порід,
створені цими рухами, досліджує геологічну історію й
закономірності розвитку тектонічних рухів.
Особливості такої будови можна визначати на тектонічній
карті за тектонічними структурами.

 Тектонічні структури – різні за утворенням,

будовою,віком та розмірами ділянки літосфери.
Розрізняють два типи тектонічних структур: платформи та
області складчастості.
Якщо зіставити тектонічну карту з фізичною, то можна
простежити закономірність: платформам у рельєфі
відповідають рівнини, а областям складчастості – гори.
Зіставлення тектонічної та фізичної карт світу свідчить про певну
відповідність між платформами та рівнинами
 Фізична карта України

Тектонічна карта України

 ТЕКТОНІЧНІ СТРУКТУРИ

області
платформи
складчатості

щити плити
 Докембрійські
платформи

 Північноамериканська
 Східноєвропейська
 Сибірська
 Китайська
 Південноамериканська
 Африканська
 Австралійська
 Аравійська
 Антарктична
 Індостанська
Молоді платформи
оточують докембрійські
платформи. Утворилися в
палеозої.
 Платформи — відносно стійкі ділянки земної кори.
 Вони лежать в основі материків і океанічних западин
 Платформа має двошарову будову

ПЛАТФОРМИ

щити плити

— частина платформи, — це ділянка

де кристалічний платформи, де
фундамент виходить на кристалічний
поверхню. Осадовий фундамент вкритий
чохол малопотужний потужним осадовим
Будова платформи
або зовсім відсутній чохлом.
 Рельєф суходолу
Рівнини — великі відносно рівні ділянки земної поверхні з незначними
коливаннями висот.
За висотою рівнини поділяють :
 низовини (від 0 до 200 м над рівнем моря)
 височини (від 200 до 500 м)
 плоскогір'я (понад 500 м над рівнем моря).
Висота рівнин залежить від того, на якій ділянці платформи вони розташовані.
На щитах найчастіше розміщені височини і плоскогір’я, на плитах – низовини.
Наприклад:
• Східноєвропейська платформа - Східноєвропейська рівнина, у межах якої,
відповідно до зазначених особливостей тектонічної будови, утворилися
Придніпровська і Подільська височини, Придніпровська і Причорноморська
низовини.
• Південноамериканська платформа - Амазонська низовина та Бразильське
плоскогір'я
 Серед піднесених рівнин розрізняють

Кряж

Плато

це видовжені залишки зруйнованих

височин або давніх гірських хребтів
наприклад, Донецький кряж
підвищені рівнини,
відокремлені крутими уступами
від навколишніх низовин.
Приклад: Великі рівнини у Північній Америці.
 Рухливі (складчасті) пояси
— тектонічно активні структури, що утворюються в зонах взаємодії
літосферних плит.

►У різні епохи Будова області

горотворень складчастості
виникли
області
байкальської
каледонської
герцинської,
мезозойської
альпійської
складчастості.
Гори - високо підняті над рівниною частини земної поверхні з дуже пересіченим рельєфом
Гори на земній кулі дуже відрізняються висотою, зовнішнім виглядом, походженням, віком.
За висотою гори поділяють:
 низькі (до 1000 м над рівнем моря)
 середньовисотні (1000–3000 м над рівнем моря)
 високі (понад 3000 м над рівнем моря).
Н: Гімалаї – найвищі на земній кулі гори – висота близько 8848 м над рівнем моря.
Найвищі в Україні гори – Карпати – заввишки понад 2061 м над рівнем моря.

За віком:
 молоді гори зазвичай складчасті і мають високі скелясті хребти з вершинами, укритими
вічними снігами. Такими є Гімалаї, Альпи, Кордильєри, Анди та інші.
 Поступово молоді гори «старішають» – їхні складки руйнуються і розбиваються на окремі
брили. Вершини таких гір стають дедалі рівнішими, подекуди навіть плоскими. Проте ця
закономірність часто порушується, оскільки сучасний зовнішній вигляд гір значною мірою
залежить від новітніх тектонічних рухів, що відбувалися впродовж останніх двадцяти
мільйонів років. Найчастіше давні гори бувають низькими, як-то Уральські, Аппалачі,
Великий Вододільний хребет Австралії). Але серед давніх гір Азії існують й високі, такі як
Тянь-Шань, Алтай, Куньлунь.
У межах океанічної земної кори також існують платформи, які
називають океанічними. Це стійкі ділянки ложа океанів, у рельєфі
їм відповідають глибоководні рівнини.
Рухливими ділянками океанів є рифтові зони, що представлені
серединноокеанічними хребтами. Це витягнуті на тисячі
кілометрів підводні підняття валоподібної форми, що
підносяться над океанічним ложем на 2–3 км. Є в океанах
особливі, так звані перехідні зони з глибоководними жолобами,
архіпелагами островів і улоговинами окраїнних морів, які відрізняє
значна рухливість та велика швидкість вертикальних рухів.
Наразі ці процеси найбільше спостерігаються у Тихому океані, у
Середземному та Чорному морях, біля східних берегів Австралії
 Вплив рельєфу на розміщення населення,
розвиток та розташування окремих виробництв
Зростання кількості населення
планети призводить до все
більшого заселення її гірських
місцевостей.
Місцеві особливості рельєфу є
значним чинником розміщення й
спеціалізації господарства.
Гірські місцевості все частіше
використовуються для розвитку
рекреації та туризму.
Рельєф впливає на розміщення та конфігурацію сільськогосподарських угідь,
можливості використання на них техніки, характер та види меліоративних робіт.
Нехтування дослідженнями рельєфу з метою подальшого промислового
будівництва призводить до значних додаткових витрат під час роботи заводів,
фабрик, електростанцій, а інколи й до масштабних аварій.
 Підсумуємо
 Сукупна дія екзогенних та ендогенних процесів
обумовлює утворення різноманітних форм
рельєфу
 Залежно від тектонічної активності розрізняють
тектонічні структури — платформи та рухливі
(складчасті) пояси
 Платформам, як правило, відповідають рівнини,
рухливим поясам — гори
 Рельєф місцевості значною мірою впливає на
розселення людей та їхню господарську
діяльність
Геологічне середовище людства
Рельєф
Тектонічні структури та пов’язані
з ними форми рельєфу.