Літосферні плити та їх рухи

Досліджуючи за допомогою космічних апаратів поверхню Землі, учені помітили,

що материк Австралія зміщується на північний схід, до Тихого океану, зі швидкістю
2 см за рік.

Виявляється, літосфера не є суцільною оболонкою. Вона розчленована глибокими

тріщинами (рифтами) на величезні блоки, які називають л ітосферними плитами.
Вони дуже повільно (1 — 6 см на рік) переміщуються по в'язкому шару мантії —
немов пінопласт у воді.  Літосферні плити рухаються в різних напрямках,
розходячись або сходячись. Вони бувають материкові та океанічні.

Ці рухи можна визначити лише за допомогою точних приладів, а оку людини вони
не помітні. їх називають повільними горизонтальними рухами літосферних плит.
Уразі зіткнення краї плит деформуються, утворюють складки, тобто гори. Так, у
районах зіткнення материкових літосферних плит виникли Карпати, Кримські гори,
Гімалаї, Анди, Кордильєри. Вікові горизонтальні рухи літосферних плит називають
складкоутворюючими.

У районах розходження літосферних плит, особливо в середній частині океанів,

зокрема в Атлантичному, утворюються улоговини з глибинами 1 000 метрів і
більше, завширшки в десятки кілометрів. У районах зіткнення материкової та
океанічної літосферних плит з'являються глибоководні жолоби й вулканічні
острови. Наприклад, Маріанський жолоб і Маріанські острови в Тихому океані (див.
атлас).

Крім повільних горизонтальних рухів, окремі частини літосферних плит можуть

опускатися чи підніматися вертикально. Оскільки це так само відбувається
впродовж століть, їх називають повільними вертикальними рухами літосферних
плит. Свідченням цих рухів в Україні є залишки давньогрецького міста Херсонеса в
Криму. У результаті опускання земної поверхні нині вони наполовину затоплені
водами Чорного моря.

Малорухомі ділянки земної кори є основою кожної літосферної плити і

називаються платформами. Між літосферними плитами (на їх окраїнах)
розташовані відносно рухомі ділянки земної кори — області складчастості. У
рельєфі платформи відповідають рівнинам, області складчастості — гірським
системам материків і дна океанів.
Виділяють сім великих літосферних плит: Африканську, Євразійську, Тихоокеанську,
Північноамериканську, Південноамериканську, Індоавстралійську, Антарктичну.

Щороку на нашій планеті прилади реєструють у середньому 300 тис. землетрусів.

Майже через кожні п'ять хвилин відбуваються відчутні землетруси, а через кожні 3
— 4 дні трапляються руйнівні. Найчастіше вони зароджуються в зоні зіткнення
літосферних плит під час складкоутворення. Ці області називають сейсмічними
поясами (див. атлас).

Висновки
1. Літосфера не є суцільною оболонкою. Вона складається з величезних блоків, які
називають літосферними плитами.
2. Літосфера постійно перебуває в русі. Розрізняють повільні (вікові) горизонтальні
та вертикальні рухи.
3. Учені виділяють сім великих літосферних плит: Африканську, Євразійську,
Тихоокеанську, Північноамериканську, Південноамериканську, Індоавстралійську,
Антарктичну та ряд менших за розміром.