Річкові долин та їх елементи.

Розпізнавання на картах та
космічних знімках

Практична робота з дисципліни «Дослідження рельєфу та

геологічної будови»
Морфологічні
типи річкових
долин.
Річкова долина – крупна
від’ємна форма рельєфу,
сформована в процесі
ерозійно-акумулятивної
діяльності річки.
За формою поперечного
перерізу, який
визначається складом та
властивостями гірських
порід, стадією розвитку
річки, вирізняють декілька
типів річкових долин:
тіснину, каньйон, V-
подібну, U-подібну,
коритоподібну, терасовану,
слабко виражену
(планіморфну).
 Типи річкових
долин за
Синклінальна
співвідношенням з
тектонічною
структурною
Антиклінальна

Антецедентна долина – річкова долина,

Моноклінальна що прорізає тектонічне підняття, яке
«виростає» на її шляху.

Прирозломна

Долина-грабен
 Елементи річкової долини

Головними елементами будови річкової долини є:

▪ Русло (річище)
▪ Заплава
▪ Надзаплавні тераси
▪ Схили корінного берега
Форми рельєфу річкового русла
У річковому руслі виділяють перекати - асиметричні пасма,
розташовані під кутом 20-30о до осі русла. Вони причленовуються до
берегів, утворюючи боковики. Між боковиками знаходиться глибока
частина русла – корито. Напроти боковиків розміщуются найбільш
глибокі ділянки – плеса.
Острів чи осередок?

У річкових руслах зустрічаються такі акумулятивні форми рельєфу, як осередки та острови. Осередки
складені виключно алювіальними відкладами і не покриті рослинністю. Їх поверхня час від часу
опиняється під водою. Поверхня островів, оскільки вони вже не заливаються річковими водами, вкрита
рослинністю.
 Меандри – це звивини річкового русла. Їх поділяють на
первинні (спричинені, нерівностями рельєфу та
властивостями порід) та вторинні, що є результатом
ерозійно-акумулятивної діяльності. Серед вторинних
розрізняють вимушені, вільні та врізані. З часом меандри
набувають найбільшої кривизни і відбувається їх прорив.
Тоді меандр перетворюється на старицю.
 Будова заплави

• У будові заплави виділяють 3 частини: • Також виділяють низьку заплаву, що під

прируслову – гіпсометрично найвищу частину з
прирусловим валом; центральну; притерасну –
гіпсометрично найнижчу частину
час паводків затоплюється водою
щорічно, та високу – що затоплюється
раз на 10-15 років.
 Улоговинно-острівна

Паралельно-гривиста

Сегментно-гривиста

Ці типи заплав виділяють за особливостями

морфології
 Надзаплавні
тераси
• Серія річкових терас. Найдавніші тераси (T1
(у даному випадку – Т – це час)) стоять
вище, ніж молодші тераси (T3). Нинішня
заплава (Т4) незабаром стане
наймолодшою ​поверхнею тераси, оскільки
річка врізається.
• Річкова тераса складається з покинутої
поверхні, або площадки, і врізаної поверхні,
або уступу.
• Наймолодша тераса розташована
найближче до русла, вона має найменший
номер. Найдавніша тераса розташована
найвище і має найбільший номер.
Типи терас за геологічною будовою
Ерозійна: поверхня та уступ
тераси складені корінними
породами

Цокольна (ерозійно-
акумулятивна): поверхня
складена алювієм, а в уступі
відслонюються корінні породи

Акумулятивна: і поверхня, і уступ

складені алювієм
Заплава низька

Заплава висока

І надзаплавна
тераса
 Заплава

І надзаплавна тераса
Елементи та форми річкової
долини на аерофотознімках

• 1 – русло річки
• 2- низька заплава
• 3- висока заплава
• 4- перша надзаплавна тераса
• 5- осередки у руслі
• 6- боковик
• 7- стариці
 Пояснення до дешифрування знімка
• Русло ріки, острови, побочні у руслі добре виражені на аерофотозображеннях. Русло ріки може
мати різний відтінок залежно від глибини та мутності води у руслі. Чим прозоріша вода, тим
темніший фототон вона має на знімках. Незадерновані острови і побічні виділяються світлим
фототоном, а також характерною конфігурацією. Напрям течії визначають за формою островів чи
боковиків з урахуванням, що їхній тупий край завжди розташований проти течії. Враховують також,
що притоки, які впадають в головну ріку, відхиляють напрям її течії.
• Низьку і високу заплави виділяють на аерофотознімках головно за непрямими ознаками. Низька
заплава зазнає затоплення частіше, ніж висока, тому на її поверхні нема суцільного рослинного
покриву. Її розпізнають на знімках за світло-сірим чи білуватим фототоном піщаних або галечникових
відкладів. Висока заплава вкрита вологолюбною лучною рослинністю або верболозом. Вологолюбна
рослинність відображена на знімках темнішим фототоном, ніж навколишня місцевість, а верболози
розпізнають за зернистою структурою зображення крон дерев. На високій заплаві місцями
простежується характерна віялоподібна текстура зображення, зумовлена наявністю мікроформ,
упорядкованих паралельно до давнього русла ріки. Різниця у характері відображення поверхні
низької і високої заплави дає змогу розмежувати їх на аерофотознімках .
• Перша надзаплавна тераса виділена виразніше в рельєфі. Вона обмежена з боку заплави крутим
уступом висотою 2,5–3,0 м, тому її межу на аерофотознімках визначають за перевищенням висот у
видимій об’ємній моделі рельєфу під стереоскопом. Межа між заплавою і терасою іноді має
характерну півкруглу форму, яка нагадує меандру, що дає змогу ідентифікувати її на знімках. Терасу
розпізнають також за непрямою ознакою, такою як наявність сільськогосподарських угідь і забудови
на її поверхні, тоді як на поверхні заплави їх нема. Поверхня тераси і заплави, як звичайно,
субгоризонтальна або злегка нахилена в бік русла.
Визначити елементи річкової долини та типи терас

1 – русло
2 – заплава
3 – І надзаплавна тераса (акумулятивна)
4 – ІІ надзаплавна тераса (ерозійна)
5 – корінний схил річкової долини.