Комплексні добрива

Крім односторонніх мінеральних добрив, що містять лише

один основний елемент живлення (азот, фосфор або
калій), тукова промисловість випускає також комплексні
мінеральні добрива. Це можуть бути як одинарні солі з
різними елементами живлення, наприклад KNO3,
(NH4)2HPO4, так і їх композиції з двох (N + Р, N + К, Р + К)
або трьох (N + Р + К) елементів живлення. Такі композиції
отримують взаємодією азотної, фосфорної і сірчаної
кислот з аміаком, природними фосфатами, солями калію,
амонію тощо. Що більший загальний вміст діючої
речовини в добриві, то воно цінніше. Крім того, до складу
добрив можуть входити сірка, магній, мікроелементи.
комплексні добрива Мінеральні добрива
Залежно від способу виготовлення
комплексні добрива поділяють на три
основних види: змішані,
складнозмішані і складні.
Промисловість випускає також рідкі
(РКД) і суспендовані (СРКД)
комплексні добрива.
Нині у розвинених країнах
простежується тенденція до
збільшення в асортименті частки
комплексних добрив. Так, в Японії їх
частка в загальному обсязі
виробництва добрив становить 66 %,
у Фінляндії – 90, у Польщі – 75 %.
Виготовлення комплексних добрив
економічно вигідніше, оскільки на
практиці вносять одночасно не один
елемент живлення, а два і більше, тоді
як роздільне внесення кожного
добрива потребує додаткових витрат
коштів і відповідних затрат праці.
змішані добрива виготовляють механічним
змішуванням двох чи більшої кількості односторонніх
чи комплексних добрив. Цей захід вживають тоді,
коли потрібно одночасно внести на одне поле кілька
елементів живлення, а комплексних добрив з
необхідним співвідношенням елементів живлення у
господарстві немає. При цьому скорочуються витрати
на внесення добрив, а їх агрономічна ефективність
прирівнюється до роздільного внесення.
Тукосуміші готують із різними
співвідношеннями елементів живлення,
при чому кожен елемент може входити до
складу суміші у вигляді різних
компонентів, наприклад азот – у вигляді
нітрату амонію, карбаміду, фосфату
амонію. Залежно від форм змішуваних
добрив загальний вміст елементів
живлення в тукосуміші може змінюватися
в широких межах – від 25–30 % при
використанні суперфосфату
гранульованого, аміачної селітри або
сульфату амонію до 40 % і більше в сумішах
на основі суперфосфату подвійного,
карбаміду, амофосу та інших
концентрованих добрив.
 Складні добрива

Комплексні складні добрива мають підвищений вміст

елементів живлення. Тому перевезення, зберігання і
внесення їх у ґрунт порівняно з односторонніми
добривами знижують виробничі витрати на 10-15 %,
дають змогу рівномірніше вносити в ґрунт елементи
живлення.
Нітрофос і нітрофоска. Нітрофос містить
азот і фосфор, а нітрофоска — азот, фосфор і
калій. Особливістю нітрофосів і нітрофосок є
невисокий вміст у них водорозчинного
фосфору, який не перевищує 50-60 % загальної
кількості. Тому для рядкового внесення і
підживлення вони менш ефективні. При
внесенні в основному удобренні вони майже
рівноцінні сумішам еквівалентної кількості
водорозчинних добрив.
Нітрофоска
Азофос і азофоску добувають після розкладання
азотною кислотою апатитового концентрату.
Випускають таких марок: 23-21-0, 26-13-0; 16-16-16; 21-11-11,
в яких не менш як 85 % фосфору знаходиться у
водорозчинній формі.

Нітроамофос NH4NO3 + NH4H2PO4 — добувають у

результаті нейтралізації азотної і фосфорної кислот
аміаком. Випускають трьох марок: 23-23-0, 6-24-0, 25-20-0.
До його складу входять нітрати та різного ступеня
заміщення фосфати амонію. Переважна більшість
фосфору (> 95 %) у ньому знаходиться у водорозчинній
формі. Нітроамофос — цінне добриво для всіх
сільськогосподарських культур і ґрунтів за будь-яких
способів внесення [21].
Амофос (МАФ, фосфат амонію) NH4Н2РO4 +
(NH4)2HPO4 добувають унаслідок нейтралізації
фосфорної кислоти аміаком і отримують суміш моно,
ди- і триамонійфосфатів. У промисловому амофосі
моноамонійфосфати становлять 75 %. Залежно від
виду сировини амофос виробляють двох марок: з
апатитової сировини — марка А із вмістом 11-13 % N і
44-52 % Р2О5, з фосфоритної сировини — марка Б із
вмістом 9-12 % N і 41-44 % Р2О5. Амофос має добрі
фізико-хімічні властивості. Його використовують як
один з компонентів змішаних добрив. Це
високоефективне фосфорно-азотне добриво, але
значна різниця у вмісті азоту та фосфору (1 : 4) є його
основним недоліком. Тому під час застосування
амофосу до нього добавляють певну кількість азотних
добрив [20].
Амофос
Рідкі комплексні добрива (РКД) —це водні розчини або
суспензії, що містять два або більше елементів живлення у
відповідному розчиннику.
Розрізняють дві основні форми РКД, що виготовляють з
використанням орто- та поліфосфорної (суперфосфорної)
кислот. Кожну із цих форм добрив можна випускати у
вигляді розчинів або суспензій. Порівняно з рідкими
азотними добривами вони не мають у своєму складі
вільного аміаку, тому відпадає потреба в герметичній тарі
під час транспортування і зберігання, а також під час
внесення в ґрунт на певну глибину. РКД рівномірніше,
ніж тверді добрива, розподіляються по поверхні площі.
Роботи з ними повністю механізовані. Втрати цих добрив
під час перевантаження і зберігання не перевищують 1 %,
тоді як втрати твердих мінеральних добрив становлять
10-15 % і більше. За потреби до складу РКД можна вводити
мікроелементи, деякі пестициди та стимулятори росту.
РКД неотруйні та вибухонебезпечні.
Механізоване внесення РДК
При змішуванні добрив слід дотримуватися певних
правил, порушення яких може призвести до
зниження ефективності добрив унаслідок їх
зволоження, злежування, сегрегації (розшарування
компонентів суміші), втрат елементів живлення,
переходу їх у важкодоступні для рослин форми. Під
час добору компонентів потрібно враховувати
можливу їх хімічну взаємодію
 Мікродобрива
Роль мікроелементів в мікродобривах
багатогранна, але нажаль недооцінена, адже
недолік мікроелементів в життєзабезпеченні
сільськогосподарських культур є такою ж
важливою проблемою, як і відсутність потрібної
кількості азоту, фосфору або калію, оскільки всі
елементи живлення взаємозв'язані.
Для чого потрібні Мікродобрива
Вони являють помітний вплив на ефективність
надходження основних елементів живлення (азоту,
фосфору, калію) до рослин. Так, наприклад надходження
азоту до рослин помітно знижується при дефіциті заліза,
марганцю, цинку, а надходження фосфору збільшується за
наявності міді, кальцію, але знижується при надлишку
магнію і заліза. Надходження калію знижується при
надлишку міді, нікелю, молібдену, але збільшується при
внесенні хлору. Тому зі збільшенням рівня забезпечення
рослин основними елементами живлення підвищується їх
потребу в мікроелементах.
 Мікроелементи
Мікроелементи входять до складу ферментативних
систем, покращують обмін речовин, сприяють
нормальному перебігу фізіологічних та біохімічних
процесів, впливають на процес фотосинтезу.
Під дією мікроелементів зростає стійкість рослин
до хвороб, несприятливих умов навколишнього
середовища, покращується засвоєння
макроелементів з ґрунту та добрив.
До мікроелементів належать:
залізо (Fe),
марганець (Mn),
бор (B),
цинк (Zn),
молібден (Mo),
кобальт (Co),
мідь (Cu) та ін.
Способи застосування мікродобрив
Мікродобрива застосовуються:
Для передпосівної обробки насіння;
Для позакореневого підживлення;
При обробітку ґрунту.
Дякую за увагу )