КЛАСИФІКАЦІЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ТА ЇХ

ВИКОРИСТАННЯ
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДОБРИВО. Академік Д.М. Прянишников у своєму визначені поняття "добриво'1
вказував, що воно може містити живлення для рослин, підсилювати мобілізацію
поживних речовин у ґрунті, підвищувати енергію життєвих процесів у ньому і змінювати
властивості субстрату.
"Добриво - речовина, призначена для покращення живлення рослин підвищення родючості ґрунту" (ДЕСТ -
1978).
Як добрива застосовуються найрізноманітніші речовини, як відрізняються за походженням, характером дії на
рослини та ґрунт, хімічним складом, конструкцією (структурою) тощо.
При вивченні властивостей, характеру дії їх на рослини і ґрунт, при розробці диференційованих прийомів
практичного застосування виникає необхідність розмістити їх у певну систему, тобто класифікувати. Існують різні
підходи до класифікації добрив і відповідно різна класифікація.
КЛАСИФІКАЦІЯ ДОБРИВ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ. За цією ознакою добрива поділяють на три групи: 1) органічні; 2)
мінеральні; 3) бактеріальні
До органічних добрив відносяться ті, які своїм походженням зобов'язані рослинам або тваринам і є залишками
перших або виділеннями других (гній, торф, пташиний послід, фекальна маса, компости, сидерати).
Мінеральними добривами називаються ті, які отримуються промисловим способом, шляхом хімічної або
механічної обробки сировини (азотні, фосфорні, калійні тощо).
Бактеріальні добрива - препарати, які містять мікроорганізми, що здатні підвищувати вміст поживних речовин
(азотфіксуючі, бульбочкові бактерії) і мобілізувати, тобто переводити важкодоступні речовини в доступні форми
(фосфоробактерин, силікатні бактерії тощо).
Хімічні меліоранти - містять СаСО3, CaO, Ca(OH)2, CaSO4 використовуються для вапнування чи
гіпсування.
КЛАСИФІКАЦІЯ ДОБРИВ ЗА АГРОНОМІЧНИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ АБО ХАРАКТЕРОМ ДІЇ. За характером дії на
рослини та ґрунт добрива діляться на: 1) прямої дії; 2) непрямої дії.
Добрива прямої дії містять у собі необхідні для рослин елементи живлення і мають безпосередній вплив на
поживний режим ґрунту (мінеральні і органічні добрива).
Добрива непрямої дії, залежно від числа поживних речовин, поділяються на одно- і багатосторонні. Добрива
застосовують для покращення фізико-хімічних і мікробіологічних властивостей ґрунту. При цьому вони позитивно
впливають на рухливість поживних речовин і живлення рослин. До них відносяться вапнякові добрива, гіпс,
бактеріальні
препарати.
КЛАСИФІКАЦІЯ ДОБРИВ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ, МІСЦЕМ І СПОСОБОМ ОТРИМАННЯ
За цією класифікацією розрізняють:
1) місцеві або господарські;
2) заводські (промислові, штучні).
До місцевих добрив відносяться:
а) добрива, які отримуються безпосередньо в господарствах як відходи (гній, гноївка, компости, зола, пташиний
послід);
б) добрива, які виготовляються в самому господарстві в результаті агротехнічних заходів (зелене добриво);
в) добрива, які добуваються на території господарства або поблизу його (торф, вапняк, мул болотний);
г) відходи промисловості.
До заводських відносяться:
а) продукти добування і розмелу агроруд (фосфоритне борошно, сирі калійні солі);
б) продукти заводської хімічної переробки агроруд (суперфосфат, преципітат);
в) продукти синтетичної азотної промисловості (азотні і комплексні добрива);
г) продукти із відходів промисловості (томасшлак, фосфатшлак,сульфат амонію);
д) бактеріальні добрива.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА КОНСТРУКЦІЄЮ.
За цією класифікацією розрізняють:
1) прості (односторонні) - містять один елемент живлення (азотні, фосфорні, калійні і мікродобрива);
2) комплексні - містять не менше двох елементів живлення (складні, складно-змішані, змішані).
ВИДИ ДОБРИВ. Групу добрив, до складу яких входить та чи інша поживна речовина (азот, фосфор або
калій), прийнято називати видами добрив.
Мінеральні добрива, із врахуванням вмісту поживних речовин поділяються на такі види - азотні, фосфорні, калійні,
комплексні (складні, складнозмішані), вапнякові, борні, марганцеві, молібденові тощо.
Види мінеральних добрив, залежно від елементів, що входять до їх складу (нітрати, сульфати, фосфати),
катіонного та аніонного складу чи інших властивостей, розподіляють на форми - групи добрив одного виду.
Азотні добрива мають такі форми: аміачна селітра, сечовина, сульфат амонію тощо. Фосфорні - суперфосфат,
фосфоритне борошно, преципітат. Хлористий калій, калійна сіль - форми калійних добрив.
Вибір видів і форм добрив, із врахуванням біологічних особливостей рослин і фізико-хімічних властивостей
ґрунту, гідротермічної характеристики зони, є важливою умовою ефективного їх використання. При виборі
видів добрив враховується вміст тієї чи іншої поживної речовини у ґрунті, забезпечення рослин поживними
речовинами. Наприклад, при виборі форм амонійного чи нітратного азоту враховується біологічна особливість
культури, відношення до різних форм азоту; фосфорних - здатність засвоювати різні форми фосфору (розчинні,
нерозчинні), а також попутні елементи.
Азотні добрива залежно від форм сполуки азоту поділяються на наступні форми:
а) амонійні, які містять катіон амонію (NH4+), зв'язаний з кислотним залишком. До них відносяться сульфат
амонію і хлористий амоній;
б) нітратні, які містять азот в окисленій формі (NO3-). Їх представниками є кальцієва і натрієва селітри;
в) амідні, до складу яких входить амідна група (NH2). До них відносяться карбамід (сечовина) і цианамід кальцію;
г) амонійно-нітратні містять азот одночасно в амонійній (NH4+) і нітратній (NОз-) формі. Представником
є аміачна селітра;
д) аміачні (рідкі азотні добрива), в яких азот міститься у вигляді вільного аміаку (NH3). До них відноситься аміак
рідкий (безводний), аміак водний, аміакати (амонійно-аміачно-нітратні, амонійно-аміачно-амідно-нітратні).
Основною сировиною для виробництва азотних добрив є аміак для амонійних, амонійно-нітратних та рідких і азотна
кислота для нітратних та амонійно-нітратних.
Аміак отримують із азоту повітря та водню.
Головними видами азотних добрив на сьогодні є карбамід (сечовина), аміачна селітра, сульфат амонію, водний і
безводний аміак.
Фосфорні добрива за ступенем засвоюваності та розчинності діляться на 4 групи:
1) водорозчинні - суперфосфат простий і подвійний гранульований і порошковидний. Застосовується на всіх
типах ґрунтів під усі культури;
2) цитратно-розчинні, які розчиняються в 50% розчині лимоннокислого амонію. До них відноситься преципітат;
3) лимонно-розчинні, які розчиняються у 2%-му розчині лимонної кислоти - томасшлак, фосфатшлак. Ці
добрива застосовуються під усі сільськогосподарські культури, особливо на кислих ґрунтах під зяблеву оранку;
4) важкорозчинні, які розчиняються в сильних кислотах - фосфоритне борошно. Це добриво застосовується в
основному на кислих ґрунтах під зяблеву оранку. Фосфор важкорозчинних фосфатів краще
використовується рослинами за тонкого помелу, а також при внесенні з фізіологічно кислими солями та в складі
компостів.
Водорозчинні фосфорні добрива виробляються у вигляді гранул і порошків. Сировиною для виробництва
фосфорних добрив є апатит і фосфоритне борошно.
Калійні добрива за способом виробництва діляться на такі групи:
1) концентровані, які виготовляються шляхом заводської переробки сирих калійних солей. До них відносяться
хлористий калій, сульфат калію, калімагнезія, калімаг та ін.;
2) змішані, які отримуються шляхом змішування концентрованих і сирих калійних добрив. До них відносяться 40%-
ва калійна сіль, хлористий калійелектроліт;
3) сирі калійні солі, які отримуються шляхом розмелу природних калійних солей, характеризуються
низьким вмістом калію і великою кількістю домішок. До них відносяться сильвініт, каїніт, карналіт та ін.
При виборі форм калійних добрив слід враховувати реакцію рослин на хлор. Хлористий калій є основним добривом
для більшості сільськогосподарських культур. Цукрові та кормові буряки поглинають багато натрію, тому для них
кращими формами є сирі і змішані калійн добрива. Під культури, чутливі до хлору (картоплю, гречку, тютюн,
овочі) краще застосовувати сульфат калію, калімагнезію та калімаг.
Комплексні добрива за числом основних поживних речовин поділяються на подвійні (амофос,
діамофос, нітрофос, нітроамофос калійна селітра) і потрійні (нітрофоска, нітроамофоска, карбоамофоска).
За способом виробництва їх ділять на складні, складнозмішані, змішані та рідкі.
Складні добрива отримують шляхом хімічної переробки сировини в єдиному технологічному процесі. Як вихідні
компоненти використовуються аміак, фосфорна, азотна і сірчана кислоти, апатит, фосфорит. До них відносяться
амофос, діамофос, нітрофос, нітроамофос, нітроамофоска та ін.
Складнозмішані добрива отримують шляхом змішування готових односторонніх добрив з наступною обробкою їх
аміаком, аміакатами фосфорною і сірчаною кислотами.
Змішані добрива отримують шляхом механічного змішування односторонніх гранульованих або кристалічних
простих добрив. Суміш повинні мати добрі фізичні властивості, придатні для механізованого внесення. Ці добрива
готують безпосередньо в господарствах.
Рідкі комплексні добрива (РКД) - це водні розчини або суспензії, як містять не менше двох елементів.
Отримуються шляхом нейтралізації аміаком фосфорної і поліфосфорної кислот з додаванням сечовини, аміачної
селітри і та ін.
Комплексні добрива краще забезпечують потреби рослин у поживних речовинах порівняно із тукосумішами, що
містять еквівалентну кількість елементів живлення. Вони випускаються в основному в гранульованому вигляді, що
дає можливість рівномірно їх вносити і скоротити витрати на перевезення та зберігання.
Провідна роль належить добривам з вирівняним співвідношенням поживних речовин. Такі добрива як
нітроамофоска, нітрофоска, фосфат сечовини, карбоамофоска можуть застосовуватись на всіх ґрунтах під усі
культури. На забезпечених калієм ґрунтах вносяться нітроамофос і нітрофос. На бідних фосфором і
забезпечених азотом ґрунтах використовувати амофос і діамофос.
Мікродобрива - добрива, які містять бор, марганець, молібден, цинк, мідь та ін. мікроелементи, необхідні
рослинам у невеликій кількості. До них відносяться, відповідно, борні, молібденові, мідні та ін. Ці елементи
виконують важливі фізіологічні функції, беруть участь в окисно-відновних процесах, активізують асимілюючу
здатність рослин. Дефіцит засвоюваних мікроелементів зумовлює зниження врожаю і погіршення якості
отримуваної продукції.
Вапняні матеріали - це вапнякові матеріали, які можна поділити на три групи: 1) природні карбонатні тверді
породи, що потребують розмелу (вапняки, доломіти); 2) крихкі (торф, гажа, доломітове борошно); 3)
зди промисловості, які містять вуглекислий кальцій (сланцева зола,
металургійні шлаки, дефекат).
Гіпс служить для покращення солонців і солонцюватих ґрунтів, які мстять натрій у поглинаючому комплексі. Для
гіпсування застосовують гіпс, фосфогіпс, глиногіпс.

ДОЗИ І НОРМИ ДОБРИВ.

Норма добрива - кількість добрива, яка вноситься під культуру за період вирощування.
Доза добрива - кількість, яка вноситься за один прийом. Норми і дози добрив можуть розраховуватись в
центнерах, кг/га фізичної маси, а також у кг/га діючої речовини.
Норми і дози внесення добрив і поживних речовин під окремі культури встановлюються на основі польових дослідів
і агрохімічних аналізів ґрунту та рослин.
До норм внесення добрив, встановлених на основі польових дослідів, вносяться поправні коефіцієнти залежно від
агрохімічних показників ґрунту. Наприклад, для фосфору за дуже низького рівня забезпечення береться коефіцієнт
1,5, при низькому - 1,0, середньому - 0,7, підвищеному - 0,5, високому - лише в рядки.
Норми внесення добрив у поживних речовинах встановлюються балансово-розрахунковим методом. При
встановленні норми таким методом (за І.С.Шатиловим) враховується винос поживних речовин з основною і
побічною продукцією сільськогосподарської культури, кількість поживних речовин, яку рослина може (умовно)
засвоїти на даному полі, а також коефіцієнти використання рослиною елементів з мінеральних і органічних добрив.
Коефіцієнти використання поживних речовин із ґрунтів у різних авторів різні. Наприклад, за Шатиловим, азоту - 20-
25%, фосфору - 5-7%, калію - 10-12%. Коефіцієнти використання поживних речовин із гною (Справочник
анрохимика. - М., 1978, дані ЦІНАО): N - 25%, Р2О5 -40%, К2О - 70%, з мінеральних добрив: N - 60(45)%, Р2О5 - 20%,
К2О - 70 (50)%.
Коефіцієнт використання поживних речовин із добрив показує частку внесених з ними елементів живлення,
використану рослинами на створення приросту врожаю в рік застосування добрив.
Визначається коефіцієнт частіше за все методом різниць - відношенням різниці виносу елементу з врожаєм у
варіантах із добривами та контрольним (без добрив) до кількості внесеної в ґрунт з добривам поживної речовини і
виражається у відсотках або десятковим дробом

By - винос поживних речовин із врожаєм удобреного варіанту, кг/га;

Вс - винос поживних речовин із врожаєм контрольного варіанту, кг/га;
С -кількість поживних речовин, внесених із добривами, кг/га; 100 – коефіцієнт для перерахунку у відсотки.
Цей метод вважається прикладним, але має суттєвий недолік. Умовно вважається, що при застосуванні добрив
кількість використаних рослинами поживних речовин самим ґрунтом на змінюється. Насправді це не так.
Коефіцієнт використання поживних речовин істотно змінюється залежно від ґрунту, погодних умов, біологічних
особливостей культур, норм, форм добрив, способів, прийомів, термінів їх внесення і т.д.
ТЕРМІНИ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ
Рослинам поживні речовини необхідні протягом всієї вегетації. Термін внесення добрив залежать від біологічних
особливостей культур, ґрунтово-кліматичних умов, норми внесення, видів і форм добрив, їх надходження,
наявності техніки тощо.
Розрізняють три терміни внесення добрив у ґрунт – допосівне, припосівне, післяпосівне.
Допосівне удобрення інакше називають основним. Мета його проведення - основна заправка ґрунту поживними
речовинами. При цьому вноситься більша частина (2/3 або 3/4) добрив, призначених для внесення під певну
культуру. Для основного удобрення широко застосовуються органічні добрива, а також менш розчинні форми
мінеральних добрив, вапняні матеріали.
Основне удобрення зазвичай проводять восени врозкид під зяблеву оранку. Рідше вносяться під весняну оранку
або передпосівну культивацію Добрива можуть зароблятися звичайними зерновими сівалками після зябу восени
або навесні перед посівом культур.
Припосівне удобрення, або внесення добрив у рядки, лунки і гнізда при посіві зернових і посадці картоплі
називається локальним.
Післяпосівне удобрення - внесення добрив після посіву в період вегетації рослин - отримало назву
підживлення. Розрізняють прикореневе, кореневе і позакореневе підживлення.
СПОСОБИ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ. Розрізняють суцільні (врозкид, обприскування, обпудрювання) і місцеві
(локально-стрічкове, локально-екранне, рядкове) способи.
СПОСОБИ ЗАРОБКИ ДОБРИВ. Застосовується кілька способів заробки: плугом, культиватором, боронами,
сівалкою, туковими сівалками та ін.
ТЕРМІНИ ВНЕСЕННЯ. Терміни внесення розрізняють за періодами року - осіннє, весняне, весняно-літнє.