Агрофізичні властивості ґрунту - механічний

склад, структура, питома вага, об’ємна вага

ґрунту. Фізико-механічні властивості ґрунту
(пластичність, набухання, зв’язність,
прилипання, зрілість).

Lyubov Margitay
PhD, associate professor of Department of
Fruit and Vegetable Cultivation and
Viticulture,
Uzhhorod National University,
Faculty of Biology
88000, Ukraine, Uzhhorod,
32, Voloshyn Street; room 114,
tel. mob. +38050-825-03-19,
E-mail:
lyubov.margitay@uzhnu.edu.ua
 ПЛАН:
 Поняття про ґрунт;
Агрофізичні властивості ґрунту.
 Механічний склад ґрунту;

 Механічний аналіз ґрунту;

 Структура ґрунту;

 Питома вага ґрунту;

 Об’ємна маса ґрунту;

Фізико-механічні властивості ґрунту.

 Пластичність ґрунту;

 Набухання ґрунту;

 Зв’язність ґрунту;

 Прилипання і зрілість ґрунту.

 1. ПОНЯТТЯ ПРО ҐРУНТ.

 Ґрунт – це складна поліфункціональна, полідисперсна, гетерогенна,

відкрита чотирифазна структурна система в поверхневій частині кори
вивітрювання гірських порід, що володіє родючістю і є комплексною
функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу та часу.
 Ґрунт розміщується між літосферою, атмосферою й гідросферою, він
формує особливу геосферу – педосферу, або ґрунтовий покрив Землі, а
також є компонентом біосфери – області поширення життя на Землі. Ґрунт
є особливим біокосним тілом природи, тобто таким, що складається як із
живої частини (організми), так і з неживої (породи, мінерали, іони тощо).
 2. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
МЕХАНІЧНИЙ СКЛАД ҐРУНТУ
Механічний склад ґрунту — процентний вміст частинок того або
іншого розміру. В даний час в різних країнах існують різні системи
класифікації частинок за фракціями. М. М. Сибірцев узагальнив існуючі на
той час системи класифікації. ґрунт можна класифікувати за вмістом
«фізичної глини і піску» (фізична глина – це частинки діаметром менше 0,01
мм).
Механічний склад має величезне значення в житті ґрунту. Від
нього залежить вологоємність, водопроникність, водопідйомна
здатність, пористість, повітряний і тепловий режим.
 2. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
МЕХАНІЧНИЙ СКЛАД ҐРУНТУ
Глинисті ґрунти погано пропускають вологу і тому мають високу
вологоємність і погану водовіддачу. Завдяки великій щільності вони погано
провітрюються, погано нагріваються (холодні ґрунти) і до того ж погано
обробляються. Глинисті ґрунти багаті на зольні відкладення, тобто містять
багато солей.
Піщані і супіщані ґрунти в більшості безструктурні, мають гарну
водопроникність і сприятливий повітряний і тепловий режим, але в той же
час вони бідні на гумус і зольні речовини, швидко виснажуються. Найбільш
сприятливими слід вважати суглинисті ґрунти.

Глинисті Піщані Суглинисті

 2.1. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
МЕХАНІЧНИЙ АНАЛІЗ ҐРУНТУ

Існує кілька методів механічного аналізу ґрунту. Застосувується два

основних методи:
 просіювання через сито
 декантація в стоячій воді.
Декантація, декантування — в хімічній лабораторній практиці і
хімічній технології механічне відділення твердої фази дисперсної системи
(суспензії) від рідкої шляхом зливання розчину з осаду. Рідина, відокремлена
від осаду методом декантації називається декантат.
 3. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
СТРУКТУРА ҐРУНТУ
Структура ґрунту – окремості (агрегати, грудки ) різної величини,
форми; якісного складу, на які розпадається ґ. у стані фізичної спілості.
Кожний агрегат (грудка) – комплекс механічних елементів, зв'язаних в макро-
(діаметр більше 0,25 мм) та мікроагрегати (менше 0,25 мм) органо-
мінеральними колоїдами, коренями рослин, детритом.
Агрегати складаються зі з’єднаних між собою механічних елементів.
Форми, розміри і якісний склад структурних окремостей у різних ґрунтах і
горизонтах неоднаковий. Розрізняють, за С.О.Захаровим, три основні типи
структури, кожен з яких ділиться на дрібніші одиниці. Ґрунт може бути
структурним і безструктурним.
 При структурному стані маса ґрунту розділена на окремості тієї чи іншої
форми та величини.
 При безструктурному стані окремі механічні елементи, що складають
ґрунт, не з’єднані між собою, а існують окремо або залягають суцільною
зцементованою масою.
 3.1. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
СТРУКТУРА ҐРУНТУ
Класифікація структурних агрегатів (за С.О.Захаровим)
РІД РОЗМІР,
вид
назва ознаки мм
1 тип. КУБОПОДІБНА – рівномірний розвиток агрегатів по трьох осях
Неправильна форма і нерівна 1. Крупнобрилиста >100
1. Брилиста
поверхня 2.Дрібнобрилиста 100-10
3. Крупногрудкувата 100-30
Неправильна округла форма, нерівні
4.Грудкувата 30-10
2. Грудкувата округлі і жорсткі поверхні розлому,
5.Дрібногрудкувата 10-2,5
грані не виражені
6. Пилувата <2,5
Майже правильна форма, грані добре 7.Крупногоріхувата >10
3. Горіхувата виражені, поверхня рівна, ребра 8.Горіхувата 10-7
гострі 9.Дрібногоріхувата 7-5
4. 3ерниста Майже правильна форма, інколи – 10.Крупнозерниста 5-3
округла з вираженими гранями або 11. Зерниста 3-1
жорсткими і матовими, або гладкими 12. Дрібнозерниста
1-0,5
й блискучими (порохувата)
II тип. ПРИЗМОПОДІБНА – розвиток агрегатів переважно по вертикальній осі
Відмінності слабо оформлені, з 13.Крупностовпоподібна >50
5.Стовпоподібна нерівними гранями и заокругленими 14.Стовпоподібна 50-30
ребрами 15.Дрібностовпоподібна <30
Правильної форми з добре Іб.Крупностовпчаста 50-30
6. Стовпчаста
вираженими вертикальними гранями,
округлою верхньою основою і 17. Дрібностовпчаста <30
плоскою нижньою
18.Крупнопризматична 50-30
19.Призматична 30-10
Грані добре виражені з рівною 20.Дрібнопризматична 10-5
7. Призматична
глянцюватою поверхнею 21.Тонкопризматична <5
22.Олівцева (при
<10
довжині > 50 мм)
ІІІ тип. ПЛИТОПОДІБНА – розвиток агрегатів переважно по горизонтальній осі
23. Сланцювата >5
Досить розвинуті "поверхні 24. Плитчаста 5-3
8. Плитчаста
спайності" по горизонталі 25.Пластинчата 3-1
26. Листова <1
Порівняно невеликі горизонтальні 27. Шкаралупувата >3
9. Лускувата "площини спайності" й часто гострі 28. Груболускувата 3-1
грані 29. Дрібнолускувата <1
 3.2. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
СТРУКТУРА ҐРУНТУ

Найголовніші види структури ґрунту

(за С.О.Захаровим)
I тип: 1 – крупногрудкувата; 2 – грудкувата; 3 – дрібногрудкувата;
4 – крупногоріхувата; 5 – горіхувата; 6 – дрібногоріхувата; 7 –
крупнозерниста; 8 – зерниста;
II тип: 9 – стовпчаста; 10 – призматична;
III тип: 11 – сланцювата; 12 – пластинчата; 13 – листувата.
 4. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
ПИТОМА ВАГА ҐРУНТУ
Щільність твердої фази, або питома маса ґрунту, - це відношення
маси його твердої фази до маси рівного об'єму води при температурі + 4°С.
Різні ґрунти мають неоднакову щільність твердої фази, її величина для
мінеральних ґрунтів коливається від 2,4 до 2,8 г/см3, а для органогенних
ґрунтів - 1,25-1,80 г/см3. Значною мірою вона залежить від мінералогічного
складу ґрунту і вмісту в ньому органічної речовини.
 4. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
ПИТОМА ВАГА ҐРУНТУ
Щільність твердої фази ґрунту визначається пікнометричним методом і
обчислюється за формулами:

ЩТФ = , де ОВ = (MB +МГ)-МГВ ,

де ЩТФ - щільність твердої фази, г/см3; МГ - маса абсолютно сухого ґрунту,
г; ОВ - маса, води, що займає тверда фаза ґрунту, г; MB - маса пікнометра з
чистою водою, г; ПГВ - маса пікнометра з ґрунтом і водою, г.
Більшість мінеральних ґрунтів має щільність твердої фази у межах 2,40-
2,70 г/см3, і вона практично не змінюється.
 5. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
ОБ'ЄМНА МАСА ҐРУНТУ
Щільність складення (об'ємна маса) ґрунту - це маса одиниці об'єму
(переважно 1 см3) сухого ґрунту в його природному стані. Вона змінюється в
широких межах: у мінеральних ґрунтах - від 0,9 до 1,8 г/см3, у болотних і
торфових - від 0,15 до 0,40 г/см3.
На величину щільності складення ґрунту впливають його мінералогічний і
гранулометричний склад, вміст у ньому гумусу, структурність та ін. Істотно
впливає на щільність складення обробіток ґрунту. Найпухкішим ґрунт буває
зразу ж після обробітку, а потім починається його ущільнення. Після певного
часу ґрунт досягає щільності, яка майже не змінюється. Така щільність
складення ґрунту називається рівноважною. Ґрунт може ущільнюватися
внаслідок багаторазової оранки, проходу по ньому важкої техніки, ущільнення
спостерігається також внаслідок зниження вмісту гумусу і біологічної
активності ґрунту. Зниженню щільності ґрунту сприяє внесення органічних
добрив, ефективних мікроорганізмів, підвищення його біологічної активності,
вапнування кислих і гіпсування засолених ґрунтів.
Деякі типи ґрунтів і їх генетичні горизонти мають різну щільність
складення. Наприклад, верхні горизонти малогумусних дерново-підзолистих
ґрунтів мають щільність складення 1,2-1,4 г/см3, а нижні – 1,6-1,8 г/см3. У
верхніх горизонтах чорноземів щільність складення дорівнює 1,0-1,2 г/см3, а в
нижніх – 1,3-1,6 г/см3.
Для більшості сільськогосподарських культур оптимальна величина
щільності складення ґрунту в поверхневому шарі ґрунту становить 1,1-1,3 г/см3.
 5. АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
ОБ'ЄМНА МАСА ҐРУНТУ

 6. ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
ПЛАСТИЧНІСТЬ ҐРУНТУ
Пластичність - це здатність ґрунту змінювати свою форму під впливом
будь-яких зовнішніх сил без розпадання на окремості. Вона проявляється
тільки у випадку вологого стану ґрунту. Залежно від ступеня зволоження
ґрунту розрізняють верхню і нижню межі пластичності. Верхня межа
пластичності відповідає такій кількості вологи у ґрунті, за якої ґрунт набуває
рідкої консистенції. Нижня межа пластичності відповідає такому стану
ґрунту, коли вологоємність його становить 50 % найменшої вологоємності. У
випадку нижньої межі пластичності ґрунт добре обробляється.
 7. ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
ПЛАСТИЧНІСТЬ ҐРУНТУ
Пластичність тісно пов'язана з гранулометричним складом ґрунту.
Істотно впливають на пластичність склад колоїдної фракції, а також склад
увібраних катіонів та вміст гумусу.
Найбільшою пластичністю характеризуються солонцеві глинисті ґрунти,
які містять 25-30 % і більше обмінного натрію від ємкості вбирання,
найменшою - ґрунти, насичені кальцієм і магнієм. У випадку високого
вмісту гумусу пластичність ґрунту зменшується.
 8. ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
НАБУХАННЯ ҐРУНТУ

 9. ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
ЗВ‘ЯЗНІСТЬ ҐРУНТУ
Зв’язність - це здатність ґрунту чинити опір зовнішнім силам, які
намагаються роз'єднати ґрунтову масу. Викликається зв'язність силами
зчеплення між: частками (агрегатами) ґрунту та виражається у кг/см2. Сила
зчеплення обумовлена гранулометричним і мінералогічним складом,
структурним станом ґрунту, вологістю та характером його використання.
Найбільшою зв'язністю характеризуються глинисті ґрунти, найменшою -
піщані.
 10. ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ.
ПРИЛИПАННЯ І ЗРІЛІСТЬ ҐРУНТУ
Прилипання - здатність вологого ґрунту прилипати до інших тіл,
переважно робочих деталей ґрунтообробних знарядь.
Величина липкості визначається силою, яка необхідна для відривання
металічної пластинки від вологого ґрунту і виражається у грамах на 1 см2
(г/см2). Найчастіше вона проявляється за умови вологості ґрунту, яка
наближається до верхньої межі пластичності.
З липкістю позв'язана фізична зрілість ґрунту, за якої ґрунт під час
обробітку не прилипає до робочих деталей ґрунтообробних знарядь і добре
кришиться.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ