Молекулярний рівень

організації життя
1. Елементарні хімічні складники:
 – органогени;
 – макроелементи;
 – мікроелементи;
 – ультрамікроелементи.
2. Молекулярні хімічні складники:
 – прості неорганічні молекули (О2, Ν2, метали);
 – складні неорганічні молекули (вода, солі, кислоти, основи,
оксиди та ін);
 – малі органічні молекули (жирні кислоти, амінокислоти,
моносахариди, нуклеотиди);
 – макромолекули (ліпіди, білки, оліго- й полісахариди,
нуклеїнові кислоти);
 – надмолекулярні комплекси.
 ФУНКЦІЇ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
 Гідроген (Н). Частка його в живій природі складає 64%. Входить до складу води і
молекул органічних речовин, забезпечує реакції відновлення. Організми
отримують його завдяки розщепленню води.
 Оксиген (О). У живій природі складає 25,6%. Є в складі молекул води, усіх
біомолекул, забезпечує реакції окиснення. Організми отримують і виділяють
його завдяки процесам газообміну.
 Карбон (С). У живій природі – 7,5%. Бере участь в утворенні молекул усіх
органічних речовин, а також оксидів, гідридів, карбонатів, які утворюються в
результаті життєдіяльності організмів.
 Нітроген (N). У живій природі – близько 2%. Єдиний елемент, який входить до
складу всіх молекул амінокислот, білків, нуклеїнових кислот, АТФ, ферментів,
вітамінів. Лише цей елемент може поглинатися рослинами у вигляді аніонів і
катіонів. Виводиться з організму у складі аміаку, сечовини, сечової кислоти
 ФУНКЦІЇ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
Натрій (Na). Міститься лише у вигляді йонів. Забезпечує транспорт речовин у клітину і з неї, регулюванні
серцевої діяльності, здійсненні процесів подразливості організму тварин. У життєдіяльності більшості
рослин істотного значення не має. Сприяє росту рослин-галофітів.
Калій (К). Міститься лише у вигляді йонів. Є осмотично активним елементом, забезпечує транспорт
речовин у клітину і з неї, регулює роботу продихового апарату рослин, бере участь у процесах
подразливості, регулює серцеву діяльність та водний обмін організму тварин та ін.
Кальцій (Са). У вигляді йонів бере участь у регуляції ритму серцевої діяльності, зсіданні крові, здійсненні
м'язового скорочення, утворенні жовчі, забезпечує рух компонентів клітин і самих клітин. У вигляді солей
входить до складу кісток і черепашок тварин, оболонок деяких водоростей, міжклітинної речовини та ін.
Магній (Mg). У вигляді йонів активує діяльність ферментів енергетичного обміну і синтезу ДНК,
підтримує цілісність рибосом, зв'язуючи РНК і білок. У складі хлорофілу бере участь у фотосинтезі, а у
вигляді солей входить до складу кісток, зубів.
Ферум (Fe). У складі гемоглобіну й міоглобіну здійснює транспорт газів, у складі ферментів (цитохромів,
каталази, фередоксину) забезбечує перенесення електронів у процесах дихання й фотосинтезу. Є
необхідним для утворення хлорофілів.
Фосфор (Р). У вигляді фосфатів міститься в кістковій тканині тварин й людини, входить до складу
складних білків-фосфопротеїдів, нуклеїнових кислот, АТФ, фосфоліпідів, коферментів НАДФ тощо. У
вигляді залишків ортофосфорної кислоти утворює макроергічні зв'язки. Для рослин є другим за
важливістю (після Нітрогену) елементом мінерального живлення.
Хлор (Сl). У тварин входить до складу хлоридної кислоти шлункового соку, у вигляді йонів бере участь у
регуляції осмотичного тиску плазми крові, стимулює процеси фотолізу води у рослин.
Сульфур (S). Бере участь у побудові сірковмісних амінокислот (метіоніну, цистеїну, цистину), вітамінів B1,
Н і деяких ферментів. У складі вихідних сполук велике значення має для хемосинтезуючих і
фотосинтезуючих бактерій. У живленні рослин займає третє місце після Нітрогену і Фосфору.
 ФУНКЦІЇ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
Бор (В). У рослин впливає на ріст, процеси синтезу й перетворення вуглеводів. При нестачі
відмирають провідні тканини, верхівкові бруньки, квіти і зав'язь.
Флуор. (F). У тварин входить до складу кісток і емалі зубів. Його нестача викликає карієс, а
надлишок – плямисту емаль зубів. Є потужним інгібітором ферментів гліколізу.
Манган (Мn). Визначає активність ферментів-оксидаз, тому має велике значення для
фотосинтезу, дихання, росту, азотного обміну.
Кобальт (Со). У тварин є складовою вітаміну В12 (ціанокобаламіну), який регулює
кровотворення. У рослин бере активну участь у процесах азотфіксації, нуклеїнового обміну,
запліднення.
Купрум (Сu). Бере участь у синтезі гемоглобіну, входить до складу гемоціаніну молюсків. У
рослин є в складі ферментів дихання, фотосинтезу, фіксації азоту, підвищує стійкість до посухи.
Цинк (Ζn). У тварин є чинником росту, входить до складу ферменту карбоангід- рази, який
каталізує виділення СO2 із Н2СО3. У рослин відіграє важливу роль у синтезі фітогормонів,
входить до складу деяких ферментів.
Бром (Вr). Має заспокійливу дію на організм людини і тварин, поглиблюючи гальмівні
процеси у ЦНС.
Молібден (Мо). Впливає на діяльність продихів, ростових процесів, підвищує стійкість рослин
до грибкових захворювань. Унікальною здатністю до його накопичення характеризуються
бобові рослини.
Иод (І). У тварин входить до складу гормонів щитоподібної залози. Є потужним інгібітором
ферментів гліколізу.
ВУГЛЕВОДИ
 ВУГЛЕВОДИ
ОЛІГОСАХАРИДИ
МОНОСАХАРИДИ
САХАРОЗА (глюкоза+фруктоза)
ТРІОЗИ
ЛАКТОЗА (глюкоза+галактоза)
Піровиноградна кислота
Молочна кислота МАЛЬТОЗА (глюкоза+глюкоза)

ПЕНТОЗИ  ПОЛІСАХАРИДИ
Рибоза КРОХМАЛЬ (рослини)
ГЛІКОГЕН (тварини)
Дезоксирибоза
ЦЕЛЮЛОЗА (рослини)
ГЕКСОЗИ
ХІТИН (гриби, членистоногі)
Глюкоза МУРЕЇН (бактерії)
ЛАМІНАРИН
Фруктоза
ВОЛЮТИН
Галактоза ІНУЛІН
АГАР
маноза
ЛІГНІН
 ФУНКЦІЇ ВУГЛЕВОДІВ
1. Енергетична. Під час окиснення у процесі клітинного дихання
вуглеводи вивільняють енергію, яка в них міститься, забезпечуючи
значну частину енергетичних потреб організму.
2. Захисна. В'язкі секрети (слизи), багаті на вуглеводи, оберігають
стінки органів (шлунок, кишечник, бронхи) від механічних і хімічних
впливів.
3. Рецепторна. Більшість клітинних рецепторів є глікопротетами.
Зв'язуючись з інтегральними мембранними білками, вуглеводи у
складі рецепторів беруть участь у розпізнаванні сигнальних молекул
(гормонів, нейромедіаторів).
4. Структурна. Вуглеводи є основними структурними компонентами
клітин, які утворюють опорні тканини (целюлоза, хітин).
5. Запасаюча. Відкладаючись у тканинах, вуглеводи можуть
забезпечити організм енергією уразі голодування (крохмаль,
глікоген).
ЛІПІДИ
І. Прості ліпіди 
(є1. Воски (складні
похідними вищих жирних
ефіри жирних кислоткислот і спиртів).
і одноатомних довголанцюжкових спиртів). Вони
використовуються в організмах рослин і тварин, здебільшого, як водовідштовхувальне покриття:
утворюють захисний шар на кутикулі епідерми листків, плодів, насіння, вкривають хітинову оболону
наземних членистоногих. З воску бджоли будують стільники.
2. Діольні ліпіди (складні ефіри жирних кислот і двоатомних спиртів).
3. Тригліцериди (складні ефіри жирних кислот і триатомних спиртів). їх поділяють на тваринні
жири (насичені жирні кислоти і триатомні спирти) та рослинні олії (ненасичені жирні кислоти і
триатомні спирти).
Властивості жирів залежать від вмісту вищих жирних кислот:
а) якщо в складі переважають насичені жирні кислоти, то жири мають тверду консистенцію і високу
температуру плавлення;
б) при переважанні в складі жирів ненасичених жирних кислот вони матимуть низьку температуру
плавлення і рідку консистенцію. Жири легші за воду, практично в ній не розчиняються, можуть
утворювати стійкі емульсії (наприклад, молоко).
Завдяки реакціям гідролізу під впливом ферментів ліпаз відбувається розщеплення жирів, а
завдяки реакціям етерифікації – синтез і ресинтез жирів (у тварин – у клітинах ворсинок тонкого
кишечника, печінки і жирової тканини; у рослин – у клітинах насіння). Основна функція
тригліцеридів – є енергетичним депо. Жири одержують витоплюванням з жирових клітин і кісток
тварин, пресуванням й екстрагуванням з насіння та плодів рослин. їх використовують у медицині
(риб'ячий жир, рицинова олія, масло какао), у техніці (лляняна, конопляна, бавовникова, ріпакова
олії), косметиці (трояндова, лавандова олії).
  Жирні кислоти – це група малих органічних молекул,
які за хімічною природою є одноосновними
карбоновими кислотами. Загальною формулою
жирних кислот є
 СН3 – (СН2)n – СООН.
 У воді їх молекули можуть утворювати поверхневу плівку або
невеликі міцели (частинки в колоїдних системах, що складаються з
гідрофобного ядра і гідрофільної оболонки). Поєднуються жирні кислоти зі
спиртами з утворенням ліпідів за допомогою складноефірних зв'язків. 

 За кількістю атомів Карбону жирні кислоти поділяють на: 

 нижчі (до 3 С), середні (4-9 С), вищі (9-24 С).
 За особливостями зв'язків розрізняють 
 насичені (не мають подвійних зв'язків) масляна, пальмітинова, стеаринова,
арахінова
 ненасичені (можуть мати один, два або більше подвійних зв'язки) олеїнова,
лінолева, ліноленова, арахідонова, лінолева, ліноленова, арахідонова
 для жирних кислот характерна і структурна, і енергетична, і регуляторна
функції.
II.Складні ліпіди
(містять ліпідну частину і неліпідний комплекс).
1. Фосфоліпіди (ліпідна частина і залишок фосфорної
кислоти) входять до складу клітинних мембран.
2. Ліпопротеїди (ліпідна частина поєднана з білком) є
транспортною формою ліпідів у крові та лімфі, з них
будуються мембрани.
3. Гліколіпіди (ліпідна частина і вуглеводи) є
компонентами мієлінових оболонок нервових
відростків, а також компонентами мембран
хлоропластів.
III. Жироподібні речовини, або ліпоїди 
(в їх утворенні беруть участь жирні кислоти та спирти).
1. Стероїди є важливим компонентом статевих гормонів,
гормонів надниркових залоз, вітаміну D та ін.
 Стеран (циклопентанпергидрофенантрен , гонан)
 Холестерин
 Жевчні кислоти
 Стероїдні гормони
 Кардіотонічні глікозиди
2. Терпени об'єднують каротиноїди (фотосинтезуючі
пігменти) та гібереліни (гормони рослин).
 продукти полiмеризацiї ізопрену, (СН2=С(СН3)СН=СН2)
ФУНКЦІЇ ЛІПІДІВ
1) будівельна (фосфоліпіди беруть участь у побудові біліпідного шару
мембран, які містять, окрім них, ще і гліколіпіди та ліпопротеїди);
2) енергетична (при розщепленні 1 г жирів вивільняється 38,9 кДж
енергії, тобто удвічі більше, ніж при окисненні білків і вуглеводів);
3) запасаюча (у рослин відкладаються про запас олії, у тварин – жири, а
також надлишок вуглеводів і білків може перетворюватися в жири та
відкладатися про запас);
4) теплоізоляційна (завдяки низькій теплопровідності жири,
накопичуючись у підшкірній клітковині, запобігають втратам тепла);
5) водоутворююча (при окисненні 1 г жирів утворюється 1,1 г
метаболічної води, яка дуже важлива для мешканців пустелі, тварин, які
впадають у сплячку);
6) регуляторна (серед ліпоїдів є стероїдні гормони, жиророзчинні
вітаміни, які беруть участь у регуляції процесів життєдіяльності
організмів);
7) захисна (воски захищають органи рослин від втрат води, жири
навколо внутрішніх органів тварин захищають від механічних впливів).
АМІНОКИСЛОТИ
 ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ БІЛКІВ

Пептидні Водневі Пептидні, дисульфідні, водневі, йонні, гідрофобні

РІЗНОМАНІТНІСТЬ БІЛКІВ
а) фермент (C) і субстрати (А, В); б) фермент-субстратний комплекс (ABC),
в) фермент (C) і продукт реакції (AB)
ВЛАСТИВОСТІ БІЛКІВ
Процес порушення природної структури білка або
розгортання поліпептидного ланцюга без руйнування
пептидних зв'язків називається денатурацією.
Денатурація має необоротний характер. Однак на
перших стадіях, за умов припинення дії негативних
чинників, білок може відновлювати свій нормальний
стан (ренатурація).
Процес руйнування первинної структури білків
завжди необоротний, він називається деструкцією.
 ФУНКЦІЇ БІЛКІВ
1) будівельна – білки є будівельним матеріалом для багатьох структур (наприклад, колаген є
компонентом сполучних тканин, кісток, хрящів, кератин будує пір'я, нігті, волосся, роги,
еластин – зв'язки);
2) каталітична – білки-ферменти прискорюють хімічні реакції (наприклад, трипсин каталізує
гідроліз білків);
3) рухова – скоротливі білки забезпечують рухи, зміну форми структур організму (наприклад,
міозин утворює рухливі нитки міофібрил м'язів, актин – нерухливі нитки в цих самих
міофібрилах);
4) транспортна – білки можуть зв'язувати і транспортувати неорганічні та органічні сполуки
(наприклад, гемоглобін переносить O2 в крові хребетних, міоглобін переносить O2 в м'язах,
гемоціанін переносить O2в крові деяких безхребетних);
5) захисна – білки здійснюють захист від ушкоджень, антигенів тощо (наприклад, антитіла
зв'язують чужорідні білки, фібриноген є попередником фібрину при зсіданні крові);
6) регуляторна – білки регулюють активність обміну речовин (наприклад, гормони інсулін,
глюкагон регулюють обмін глюкози, соматотропін є гормоном росту);
7) енергетична – при розщепленні білків у клітинах вивільняється енергія (1г = 17,2 кДж);
8) сигнальна – є білки, які можуть змінювати свою структуру при дії на них певних чинників, і
передавати сигнали, що при цьому виникають (наприклад, родопсин – зоровий пігмент);
9) запасаюча – білки можуть відкладатися про запас і слугувати джерелом важливих сполук
(наприклад, яєчний альбумін як джерело води, казеїн – білок молока);
10) поживна – є білки, які споживаються організмами (наприклад, казеїн – білок молока для
живлення малят ссавців).
НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ
НУКЛЕОТИД
АЗОТИСТІ ОСНОВИ
РНК
ДНК
РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДНК
ВЛАСТИВОСТІ ДНК
РЕПЛІКАЦІЯ
Властивості. Основними властивостями ДНК є:
■ антипаралельність ланцюгів (один ланцюг – 5'-3', а другий – 3'-5');
■ здатність до денатурації (втрата молекулою ДНК спіральної структури внаслідок
розриву водневих зв'язків між комплементарними азотистими основами)
і ренатурації (відновлення двоспіральної с/руктури завдяки встановленню
водневих зв'язків між комплементарними азотистими основами);
■ стабільність – за рахунок нековалентних зв'язків між комплементарними
основами;
■ здатність до реплікації (самовідтворення) та репарації (від англ. DNA repair
– "ремонт ДНК") – сукупність процесів, за допомогою яких клітина знаходить і
виправляє пошкодження молекул ДНК).
Біологічне значення. ДНК є носієм генетичної інформації, записаної у вигляді
нуклеотидної послідовності за допомогою генетичного коду. З молекулами ДНК
пов'язані дві основоположні властивості живих організмів – спадковість і
мінливість. У ході процесу, що називається реплікацією ДНК, утворюються дві копії
початкового ланцюжка, які успадковуються дочірніми клітинами при поділі.
Клітини, що утворилися таким чином, будуть генетично ідентичними. Генетична
інформація, потрібна для життєдіяльності клітини, зчитується при експресії
генів(процес, при якому спадкова інформація генів використовується для синтезу
білка або РНК). У більшості випадків вона використовується для біосинтезу білків у
процесах транскрипції (синтезу молекул РНК на матриці ДНК) і трансляції
(синтезу білків на матриці РНК).
· довжина одного нуклеотида, або відстань
Під час розв’язання таких між двома
задач необхідно сусідніми
пам’ятати, що: вздовж осі ДНК,
становить 0,34 нм;
· середня молекулярна маса одного нуклеотида 345 умовних одиниць;
· середня молекулярна маса однієї амінокислоти дорівнює 100 умовних одиниць;
· молекула білка в середньому складається з 200 амінокислот;
· кожну амінокислоту в білковій молекулі кодує триплет нуклеотидів і-РНК
(під час трансляції);
·для визначення довжини гена (l) враховують кількість нуклеотидів, яка міститься
в одному ланцюзі ДНК;
·для визначення молекулярної маси гена (Mr) враховують кількість нуклеотидів,
що міститься у двох ланцюгах ДНК;
·  трансляція здійснюється згідно з генетичним кодом;
·  для всіх ДНК виконується правило Чаргаффа: А=Т; Г=Ц;
·  А+Г = Т+Ц (вміст пуринових азотистих основ – аденіну і гуаніну – дорівнює
вмісту піримідинових  азотистих основ – тиміну і цитозину);
· сума  всіх нуклеотидів в молекулі ДНК або РНК (А+Т+Г+Ц чи А+У+Г+Ц)
становить 100%.
кількість водневих звязків А =Т(У) та Г=Ц
Задача № 1. Альбумін сироватки крові людини має молекулярну масу 68400.
Визначітькількість амінокислотних залишків у молекулі цього білку.
68400 : 100 = 684 (амінокислот у молекулі альбуміну).
Відповідь. 684

Задача 2. У молекулі ДНК 120 гуанілових нуклеотидів, що становить 15% від
загальної кількості. Визначіть кількість інших нуклеотидів, довжину і масу
цієї молекули ДНК.
Розв’язання:
Г=Ц, тому Г+Ц=120*2=240, або 30%,
тоді зможемо знайти загальну кількість нуклеотидів, склавши пропорцію:
240 – 30%
x – 100%
x=240*100/30=800
Знаходимо Т+А=800-240=560, а Т=А=560:2=280.
Загальна кількість 800 нуклеотидів, кількість пар 400,
тому LДНК=400*0,34=136 нм.
MДНК=345*800=276000.
Задача № 3 На фрагменті одного ланцюга ДНК нуклеотиди розташовані в послідовності,
наведеній нижче. … АГТАЦГГЦАТГТАГЦ …Намалюйте схему структури дволанцюгової
молекули ДНК. Якою є довжина в нанометрах цього фрагменту? Якою є маса дволанцюгового
фрагменту?

1. Керуючись властивістю ДНК, здатністю до самовідтворення (реплікації), в основі якого

лежить  комплементарність, запишемо схему дволанцюгової  ДНК:
ДНК:
 АГТ-АЦГ-ГЦА-ТГЦ-АГЦ -
 |||  ||| ||| ||| |||
 ТЦА-ТГЦ-ЦГТ-АЦГ-ТЦГ-
2.      Довжина одного нуклеотиду, або  відстань між двома сусідніми вздовж осі ДНК, становить
0,34 нм. Довжина  дволанцюгового фрагмента дорівнює довжині одного ланцюга.
l = 15 х 0,34 = 5,1 (нм) (15 - кількість нуклеотидів в одному ланцюгу).
3. Середня молекулярна маса одного нуклеотида 345 умовних одиниць, молекулярна маса
фрагмента ДНК: 
Мr = 345 х 30 = 10350 (30 – кількість нуклеотидів у 2 ланцюгах).

Відповідь. Другий ланцюг фрагмента ДНК має таку структуру:  

ТЦА – ТГЦ – ЦГТ – АЦГ – ТЦГ ; довжина фрагмента ДНК – 5,1 нм;
 молекулярна маса фрагмента ДНК – 10350. 
1. Фрагмент першого ланцюга ДНК має таку
нуклеотидну послідовність: ТАЦАГАТГГАГТЦГЦ.
Визначте послідовність мономерів білка,
закодованого фрагментом другого ланцюга ДНК.

Послідовність мономерів білка:

тирозин — аргінін — триптофан — серин — аргінін.
Білок складається зі 124 амінокислот. Порівняйте відносні молекулярні маси білка та
гена, який його кодує.

Розв’язання
Склад білка — 124 амінокислоти; 
Мr(амінокислоти) = 100;
Мr(нуклеотида) = 345.
Мr(гена) - ? Мr(білка) - ?
Визначаємо відносну молекулярну масу білка:
124 ∙ 100 = 12 400.
Визначаємо кількість нуклеотидів у складі гена, що кодує даний білок:
124 ∙ 3 ∙ 2 = 744 (нуклеотиди).
Визначаємо відносну молекулярну масу гена:
744 ∙ 345 = 256 680.
Визначаємо, у скільки разів ген важчий за білок:                   
256 680 : 12400 = 20,7 (раз).
Відповідь. Відносна молекулярна маса гена у 20,7 разу більша, ніж кодованого ним
білка.
 Некодуючий ланцюг молекули ДНК має таку будову:
ГАГ — АГГ — ЦГТ — АГА — ЦГГ.
 Визначте будову відповідного фрагмента молекули білка,
синтезованої за участі кодуючого ланцюга ДНК.

 Відповідь. Відповідна частина молекули білка складається з таких

амінокислот:
 глутамінова кислота — аргінін — аргінін — аргінін — аргінін.
Визначте антикодони тРНК, які беруть участь у синтезі білка, кодованого таким
фрагментом ДНК: АЦГ — ГГТ — АТГ — АГА — ТЦА.
Розв’язання
Кодуючий фрагмент
 ДНК: АЦГ — ГГТ — АТГ — АГА — ТЦА;
 іРНК: УГЦ — ЦЦА — УАЦ — УЦУ — АГУ.
Антикодони тРНК: АЦГ ГГУ АУГ АГА УЦА.
Відповідь. Антикодони тРНК: АЦГ ГГУ АУГ АГА УЦА.

Гормон росту людини (соматотропін) – білок, що містить 191 амінокислоту.

Скільки кодуючи нуклеотидів і триплетів входить до складу гена
соматотропіну?
Розв’язання
Одну амінокислоту кодує триплет нуклеотидів , отже, до складу гена
соматотропну входить 191 триплет.
191 х 3 = 573 (нуклеотиди) – один ланцюг;
573 х 2 = 1146 (нуклеотидів) – обидва ланцюги.
Відповідь. До складу гена соматотропіну входить 191 триплет, що містить 1146
нуклеотидів (обидва ланцюги гена).
Біохімічний аналіз показав, що іРНК має 30% аденіну, 18% гуаніну та 20% урацилу.
Визначте частку (у %) кожного нуклеотида у відповідному фрагменті дволанцюгової 
ДНК?
Розв’язання
Дано:
 А(іРНК)= 30%;
Г (іРНК) = 18%;
У(іРНК)= 20%.
 
 А(ДНК)- ? Т(ДНК)- ?
 Г(ДНК)  - ? Ц(ДНК)-?

Визначаємо відсоток цитозинових нуклеотидів у даній іРНК:

      Ц (іРНК)=100% - (А(іРНК)+У(іРНК)+Г(іРНК)) =
      = 100% - (30% +20% + 18%) = 32%.
Визначаємо відсоток аденінових і тимінових нуклеотидів (окремо) у фрагменті ДНК:
     А(ДНК)= Т(ДНК) = (А(іРНК)+У(іРНК)) : 2 = (30% + 20%) : 2 = 25%.
Визначаємо відсоток гуанінового і цитозиновог нуклеотидів (окремо) у фрагменті ДНК:
  Г(ДНК)=  Ц(ДНК)= (Г(ДНК)+Ц(ДНК)) : 2 = (18% + 32%) : 2 = 25%.
Відповідь. Частка кожного нуклеотида у відповідному фрагменті дволанцюгової ДНК
становить 25%.
Біологічно активні речовини (БАР) – це
неорганічні й органічні сполуки, загальною особливістю яких є
висока активність у невеликих кількостях. Серед біологічно
активних речовин є як низькомолекулярні (наприклад,
вітаміни, алкалоїди), так і високомолекулярні сполуки
(наприклад, ферменти, білкові гормони). Загальною
особливістю є висока активність у невеликих кількостях.
Більшість БАР відносять до продуктів вторинного обміну,
вважаючи первинними білки, ліпіди й вуглеводи. Вони не
виконують ні будівельної, ні енергетичної функції, а
забезпечують зміну швидкості обміну речовин, пристосовуючи
організм до змін навколишнього середовища та здійснюють
його захист від несприятливих впливів. До біологічно
активних речовин відносять ферменти, гормони,
фітогормони, вітаміни, фітонциди, алкалоїди, феромони,
антибіотики та ін.
Ферменти
БАР, які здатні вибірково каталізувати певну
біохімічну реакцію
Вітаміни
БАР, які в невеликих кількостях необхідні для
забезпечення життєдіяльності організмів
 гіповітаміноз (за нестачі вітаміну),
  авітаміноз (за повної відсутності вітаміну),
  поліавітаміноз (за нестачі чи відсутності кількох вітамінів)
 гіпервітаміноз (за надлишку вітаміну).
АВІТАМІНОЗ

вітамін С – цинга

вітамін А – «куряча сліпота»

вітамін В – бері-бері

вітамін Д - рахіт
Гормони
 БАР, які утворюються спеціалізованими клітинами і здійснюють
ендокринну регуляцію функцій організму
Фітогормони
 БАР, які регулють ріст і розвиток ВИЩИХ рослин і грибів, а також
відіграють важливу роль у пристосуванні рослин до мінливих умов
середовища
 Стимулятори(ауксини, гібереліни, цитокініни, брасини)
 Інгібітори(абсцизова кислота, етилен, жасмонова кислота).
Алкалоїди
БАР рослинного походження, які відіграють роль
каталізаторів і завдяки токсичності захищають
рослини від поїдання
Хінін, кофеїн, нікотин, морфін, кокаїн, атропін,
ефедрин, теобромін, стрихнін, колхіцин

Перший ізольований алкалоїд, морфін,

був виділений в 1804 р. з опійного маку
Фітонциди
БАР вищих рослин, які здатні вбивати або
пригнічувати ріст бактерій, грибів, найпростіших,
забезпечуючи природний імунітет
Аліцин цибулевих, гексенал грецького горіха,
хлорогенова кислота моркви і картоплі
Феромони
БАР тварин, що виділяються в довкілля і специфічно
впливають на поведінку, фізіологічні процеси і
метаболізм інших особин того самого виду
Статеві феромони комах, феромони "тривоги" у риб
Антибіотики
 БАР мікробного, рослинного і тваринного походження, які
вибірково пригнічують ріст мікроорганізмів, а також клітин
злоякісних пухлин
 Стрептоміцин зі стрептоміцетів, пеніцилін зі грибів, новоіманін зі
звіробою, лізоцим зі слини.

Энтеробактерии (Enterobacteriaceae),
обработанные карбапенемом. В
правой чашке Петри — колонии,
устойчивые к антибиотику. 
Сліпчук І.О. Біологія: у 2 ч. Ч.: Комплексне видання для підготовки до ЗНО та ДПА. –К.: Видавничий дім
“Освіта”, 2019. – 176 с.
Біологія: довідник школяра та абітурієнта / І. Барна. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2016. – 768 с.
Соболь В. І. Біологія. Довідник + Тестові завдання. (Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього
незалежного оцінювання). Видавництво "АБЕТКА" м. Кам'янець-Подільський – 796 с.
В. О. Мотузний Біологія: навчальний посібник – К.: Вища школа 2007 - 751 
Заведея Т.Л. Біологія: Довідник школяра і студента. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2006. – 688 с.
Біологія: довідник для абітурієнтів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів: навчально-методичний
посібник / О.А. Біда та ін. – К.: Літер ЛТД, 2017. – 672 с.
Волкова Т.І., Нечаєва Ю.Л. Біологія. – Х.: ФОП Співак В.Л., 2014- 416 с.
Зайцева О.А. Біологія у визначеннях, таблицях і схемах, 6-11 класи. – Х.: Вид-во “Ранок”, 2017. – 128.
Іонцева А.Ю. Біологія в таблицях і схемах. – Х. Навчальна література, 2018. – 128 с.