Елемент і

Вміст у
його Значення
клітині, %
символ

Оксиген (О) 62-75 Входить до складу молекул води і органічних

сполук; забезпечує реакцію окислення, в ході яких
виділяється необхідна організму енергія.

Карбон (С) 15-18 Входить до складу органічних сполук, кісток,

черепашок

Гідроген 8-10 Входить до складу органічних сполук і молекул

(Н) води.

Нітроген 1,5-3 Структурний компонент білків, нуклеїнових

(N) кислот, АТФ та деяких інших біомолекул.

Фосфор (Р) 0,2-1,0 Входить до скаду кісток, білків, нуклеїнових

кислот, АТФ та ін.
1
Калій (К) 0,15-0,4 Забезпечує транспорт речовин через клітинні
мімбрани; впливає на діяльність серця людини.

Сульфур(S) 0,15-0,2 Входить до складу білків та інших біомолекул.

Хлор (Cl) 0,05-0,1 Входить до складу хлорідної кислоти, яка є

складовою частиною шлункового соку.

Кальцій 0,04-2,0 Входить до складу кісток і черепашок, бере участь

(Са) у регуляції метаболічних процесів; скорочень
м'язів, діяльності серця людини.

Магній 0,02-0,03 Активізує діяльність ферментів, енергетичний

(Mg) обмін і синтез ДНК.

Натрій (Na) 0,02-0,03 Забезпечує транспорт речовин через клітинні

мембрани

Ферум (Fe) 0,01-0,015 Входить до складу багатьох біомолекул, у тому

числі гемоглобіну.

Цинк (Zn) 0,0003 Входить в склад деяких гормоні та ферментів,

сприяє розщепленню вугільної кислоти.

Йод (I) 0,0001 Входить до складу гормонів щитовидної залози.

Фтор (F) 0,0001 Входить до складу емалі зубів.

Вуглеводи - органічні речовини з загальною формулою С n (Н2О)m, де n дорівнює
трьома та більше.

Але існують вуглеводи, в яких співвідношення вказаних у формулі хімічних елементів

інше. До того ж, деякі з цих сполук містять атоми Нітрогену, Фосфору або Сульфору.

Функції вуглеводів:
1) Енергетична - при розщепленні 1 г вивільняється 17,2 кДж енергії.
2) Будівельна (структурна) - компонент клітинних мембран.
3) Опорна - хітин є компонентом зовнішнього скелета членистоногих та клітинних
стінок деяких грибів і водоростей, а також целюлоза є компонентом клітинних стінок
у рослин.
4) Запасаюча - крохмаль у рослин, глікоген у тварин.

Ліпіди - це низькомолекулярні сполуки з гідрофобними властивостями, які містяться в

усіх живих клітинах.

Властивості: нерозчинні у воді, але добре розчинні в органічних розчинниках (бензині,

бензолі, хлороформі та ін.)

Структурними одиницями молекул ліпідів можуть бути або прості вуглеводневі

ланцюги або замінники складних циклічних молекул.

Залежно від хімічної природи, ліпіди поділяють на жири і ліпоїди (жироподібні

3
речовини).

Жири (тригліцериди, нейтральні жири) є основною групою ліпідів. Являють собою

складні ефіри триатомного спирту гліцерину і жирних кислот або суміш вільних
жирних кислот і тригліцеридів (жирової тканини свиней, тюленів, китів; рідкі жири
(олії) в насінні льону, соняшника, арахісу тощо).
Трапляються в живих клітинах і вільні жирні кислоти: пальмітинова, стеаринова,
лінолева, рицинолева.

Ліпоїди - жироподібні речовини, до яких належать фосфатиди, стероїди, різні воски і

воскоподібні сполуки, а також жиророзчинні сполуки: пігменти (хлорофіли,
каротини), вітаміни (А, Д, Е, К). отже, все вищесказане про різноманітність ліпідів в
організмі можна представити в вигляді схеми:

Функції ліпідів:
1) Енергетична (у разі повного окислення 1 г. жирів до вуглекислого газу і води
виділяється 38,9 кДж енергії).
2) Будівельна (складова) - основна складова клітинних мембран.
3) Захисна - механічний захист від ударів, тепло- і гідроізоляція.
4) Запасаюча - підшкірний жир у ссавців, “жирове тіло” у комах.
5) Джерело ендогенної води (100 г - 105 г води).
1. Білки, їх вміст в організмі, хімічний склад.

Вміст білків в організмі людини:

у м'язах - 80%,
в шкірі - 63%,
в печінці - 57%,
в кістках - 28%.

Хімічний склад білків.

У 1810 р. вчені Ж. Гей-Люссик і Л. Біснор встановили елементарний склад
білків. Вони з'ясували, що до їх складу входять такі елементи: карбон,
гідроген, оксисен, нітроген, сульфур..

За хімічною природою білки - біополімери, мономерами, яких є

амінокислоти . В склад кожної амінокислоти входить карбоксильна група (-
4
СООН), яка надає молекулі кислотних властивостей, аміногрупа (-NH2)
надає властивостей основ, які приєднані до одного і того ж атома карбону.
До цього ж атома вуглецю приєднана і одна із багатьох бокових груп
(радикалів - "R").

Існує багато тисяч різних білків, проти вся ця різноманітність досягається

відповідним поєднанням усього лише 20 амінокислот, які відрізняються
одна від одної своїми боковими групами (радикалами).

Амінокислоти поділяють на замінні та незамінні. Замінні амінокислоти

можуть синтезуватись в організмі людини і тварини з продуктів обміну
речовин.

Незамінні амінокислоти не можуть синтезуватись в організмі в процесі

обміну і повинні надходить з рослинною їжею (лізин, триптофан,
фенілаланін, метіонін, треонін, лейцин, ізолейцін, валін).

2. Особливості будови молекул білка.

Білки - біополімери, мономерами яких є амінокислоти, які сполучаючись

між собою утворюють довгий ланцюг, який називають поліпептидом.

Молекули амінокислот мають здатність з'єднуватись між собою так

званими пептидними зв'язками, що виникають внаслідок взаємодії групи -
NH2 однієї молекули з групою - СООН другої з виділенням води. Так
утворюються лінійні полімери амінокислот - поліпептиди (білки).

Як приклад, розглянемо механізм з'єднання амінокислоти (гліцин) з такою

ж амінокислотою (гліцин):

Формула амінокислоти:
Оскільки під час цієї реакції виділяється певна кількість молекул води - то
дану реакцію називають реакцією поліконденсації. 4
3. Просторова структура білків.

Відомо чотири рівні структурної організації білків: первинний, вторинний,

тритинний і четвертинний.

Просторова конфігурація білків.

Структура білка Просторова конфігурація

Первинна Послідовне, лінійне сполучення залишків

А-А-А-А амінокислот за допомогою пептидних зв'язків.
Первинна структура представлена у вигляді
довгого ланцюга.

Вторинна Спіралізація поліпептидного ланцюжка.

(дослідували Зв'язки водневі, гідрофобні, іонні.
американські вчені Л.
Полінг та Р. Корі)

Третинна Поліпептидна спіраль закручується певним

(клубок; шар; глобула) чином у глобулу за рахунок гнучкості
(досліджував вторинної спіральної структури і скріплення
англійський вчений Дж. спіралей дисульфідними містками, в
Кендрю в 1957 р.) результаті чого утворюється об'ємне
структурне утворення з характерною чітко
визначеною для кожного білка поверхнею.
Також зв'язки - іонні, водневі, гідрофобні.
Четвертинна Гідрофобні, водневі і іонні зв'язки.
(Об'єднання декількох Четвертинну структуру має гемоглобін. Його
глобул в єдине молекула складається із 4-х окремих
функціональне поліпептидних ланцюгів двох різних типів: із
утворення) двох a-ланцюгів і двох b-ланцюгів. Два a-
ланцюгів містять по 141 амінокислотному
залишок, а два b-ланцюги - по 146 залишків.
Повну структуру гомоглобіну визначили
Кендрю і Перуц.
Схематична структура білка (первинна, вторинна, третинна, четвертинна)

Структура гемоглобіну.
(2a-ланцюга і 2b-ланцюга).
З кожним ланцюгом з'єднана одна група гема, до якої приєднується
молекула кисню.

4. Характеристика властивостей білків.

Одна з основних властивостей білків - це їхня здатність під впливом різних
факторів змінювати свою структуру і властивості. Ця зміна може мати
тимчасовий або постійний характер, але в обох випадках амінокислотна
послідовність білка залишається незмінною. Такий процес порушення
природної структури (вторинної - четвертинної) білка називається
денатурацією.
При денатурації молекула розгортається і втрачає здатність виконувати
свою біологічну функцію.
Спричинити денатурацію білків можуть такі фактори:
1. Нагрівання або дія інфрачервоного або ультрафіолетових променів.
(Кінетична енергія викликає сильну вібрацію атомів білка, внаслідок чого
слабкі водневі і іонні зв'язки розриваються. Білок згортається (коагулює).)

2. Сильні кислоти, сильні луги і концентровані розчини солей.

(Іонні зв'язки розриваються і білок коагулює. Довготривала дія реагенту
може викликати розрив і пептидних зв'язків.)

3. Важкі метали.
(Катіони утворюють міцні зв'язки з карбоксил-аніонами і часто викликають
розриви іонних зв'язків. Вони також знижують електричну поляризацію
білка, зменшуючи його розчинність. Внаслідок цього білок, який містився
в розчині, випадає в осад.)

4. Органічні розчинники.
(Дані реагенти порушують гідрофобні взаємодії і утворюють зв'язки з
гідрофобними (неполярними) групами. В результаті розриваються і
внутрішньомолекулярні водневі зв'язки. Використання спирту як
дезинфікуючого засобу основане на тому, що він викликає денатурацію
білка тих чи інших бактерій. Інколи денатурований білок може спонтанно
4
відновити свою початкову структуру. Це може відбутись на початкових
стадіях денатурації за умови припинення дії факторів, що спричиняють цей
процес. Таке явище має назву ренатурації (від лат. ре - префікс, який
означає поновлення).

Процес порушення первинної структури білків називають деструкцією (від

лат. деструкціо - руйнування). Він завжди має незворотний характер.
5. Функції білків.

Функції білків Приклади білків

1. Структурна (Входять до складу Еластин (зв'язки) Колаген (хрящі, сухожилки)

клітинних мембран, мембран Олеїн (кістки) Кератини (нігті, пір'я)
органоїдів)

2. Транспортна (Переносять кисень Гемоглобін, гемоціанін, міоглобін

у крові і м'язах, переносять жирні
кислоти, жири)

3. Скорочувальна (Скоротливі Актин і міозин (м'язи) Тубулін (війки,

білки, забезпечують рух) джгутики, мікротрубочки)

4. Захисна (Важлива частина Імуноглобуліни (антитіла) Фібриноген,

імунної системи - антитіла, тромбопластин, тромбін (зсідання крові)
зсідання крові)

5. Енергетична (Розпадаються з 1 г білка утворює 17,2 кДж

виділенням енергії)

6. Сигнальна (Через білки

передаються сигнали і
направляються у
Родопсин
5
внутрішньоклітинні центри. При
цьому подразники - хімічні чи
механічні - зумовлюють певні
зміни в структурі білків, що є
своєрідною реакцією на зовнішнє
подразнення. Такий принцип
діяльності нервової системи)

7. Регуляторна Гормони (інсулін, гормон росту)

8. Запасаюча Яєчний альбумін, казеїн молока

9. Каталітична (Прискорюють Ферменти

хімічні реакції в клітині)
1. Особливості будови молекули ДНК.

Мономери ДНК - нуклеотиди:

Властивості всіх живих організмів записні в ДНК за допомогою 4 літер: А, Г, Ц, Т.

Через кислотні залишки, міцним ковалентним зв'язком, утворюючи один ланцюг.
Таким же чином з'єднуються нуклеотиди другого ланцюга, а оскільки кількість
залишків азотистих основ - 4 (А, Г, Ц, Т), то в залежності від того, який залишок
азотистої основи входить до складу нуклеотиду, таку назву і буде мати нуклеотид:
- Т - тиміновий;
- А - аденіновий;
- Г - гуаніновий;
- Ц - цитозиновий.

У 1950 р. американський вчений Е. Чаргафф виявив рентгеноструктурним аналізом

такі закономірності кількісного вмісту залишків азотистих основ у молекулі ДНК:
Число аденінових залишків у будь-якій молекулі дорівнює числу тимінових (А = Т) , а
Г = Ц. В свою чергу, дорівнюють і їхні суми: А + Г = Т + Ц.
Це відкриття сприяло подальшому з'ясуванню просторової структури ДНК та її ролі у
передачі генетичної інформації від одного покоління до іншого.
Чітку відповідність нуклеотидів у двох ланцюгах назвали комплементарністю (від
лат. комплементум - доповнення).

Далі в 1953 р. Джеймс Уотсон (американський біохімік) та Френсіс Крік (англійський

фізик) запропонували модель просторової структури ДНК, яка складається з двох
ланцюгів, які з'єднуються між собою за допомогою водневих зв'язків, які виникають
між залишками азотистих основ, які, в свою чергу, чітко відповідають стосовно
розташуванню один відносно одного. Відповідно но запропонованої моделі, будова
ДНК: 2 ланцюги нуклеотидів обвивають один одного, створюючи закручену праворуч
спіраль. Діаметр спіралі 2 нм.
Встановлення просторової структури ДНК дозволило пояснити механізм запису
генетичної інформації в молекулах ДНК.
За відкриття молекулярної структури ДНК вони були удостоєні Нобелівської премії
(1962 р.).

2. Структура і властивості ДНК.

Загальна довжина ДНК однієї клітини людини сягає 180 см. Загальна довжина ДНК
всіх 60•1012 клітин тіла людини складає біля 100 млрд. км, що в 600 разів перевищує
відстань між Сонцем і Землею.

3. Редуплікація та значення ДНК.

Редуплікація (лат. редуплікатіо - подвоєння) - процес самоподвоювання молекули

ДНК, який забезпечує точне копіювання генетичної інформації і передачу її від
покоління до покоління.
Самоподвоєння ДНК відбувається в період інтерфази перед діленням клітини. При
цьому молекула ДНК починає роздвоюватись, і напроти одного ланцюга синтезується
другий ланцюг молекули ДНК, комплементарний першому. В результаті замість однієї
молекули ДНК утворюються дві, причому обидві є точними копіями материнської
молекули.
Лауреат Нобелівської премії Дж. Кендрю в 1964 році сказав, що ДНК є “ниткою
життя”, і це дійсно так, оскільки значення цієї речовини полягає в зберіганні та
передачі спадкової інформації.
4. Особливості будови молекули РНК.

Характеристика ДНК і РНК

Ознаки Види нуклеїнових кислот

ДНК РНК

Ядро, рибосоми,
Місцезнаходження в Ядро, мітохондрії,
цитоплазми, мітохондрії,
клітині хлоропласти
хлоропласти

Дезоксирибонуклеотиди
Рибонуклеотиди (до
(до складу нуклеотиду
Мономери складу нуклеотиду РНК
ДНК входить цукор -
входить цукор - рибоза)
дезоксирибоза)

Подвійна нерозгалужена Одинарний

Будова молекули
правозакручена спіраль полінуклеотидний ланцюг

Азотисті основи - аденін Азотисті основи - аденін

(А), гуанін (Г), тимін (Т), (А), гуанін (Г), урацил (У);
Склад нуклеотидів цитозин (Ц); цитозин (Ц); рибоза,
дезоксирибоза; залишок залишок фосфорної
фосфорної кислоти кислоти

Аденіловий (А), Аденіловий (А),

Типи нуклеотидів
гуаніловий (Г),
тимідиловий (Т),
цитидиловий (Ц)
гуаніловий (Г),
уридиловий (У),
цитидиловий (Ц)
7
Хімічна основа
хромосомного
генетичного матеріалу Бере участь у процесах
(гену); бере участь у реалізації спадкової
Функції
процесах зберігання, інформації, тобто в
передачі, реалізації і процесах синтезу білка
зміни спадкової
інформації

Примітка: РНК-молекули одноланцюгові, але молекула РНК може, скручуючись,

утворювати петлі, і такі її ділянки нагадують дволанцюгові, тому що частина основ на
одній гілці петлі з'єднується водневими зв'язками з основами на другій її гілці (див.
нижче мал.).
5. Види РНК. Функції.
Існує декілька видів РНК, які відрізняються за такими ознаками.

і-РНК р-РНК
т-РНК
Ознаки (інформаційна (рибосомальна
(транспортна РНК)
РНК) РНК)

Загальна кількість
мономерів у 300-30 тисяч 70-90 3-5 тисяч
ланцюзі

Вміст (%)

Структури
5

І, ІІ, ІІІ
10

І, ІІ, ІІІ
85

І, ІІ, ІІІ
7
Локалізація у
Ядро, цитоплазма Цитоплазма Рибосоми
клітині

Транспорт
Переписування
амінокислот до
Функції інформації з ДНК Структурна
місця синтезу
(транскрипція)
білка
1. Вода, її роль у життєдіяльності організмів.
Вміст води в клітинах різних організмів відрізняється, наприклад, вміст води в огірках
дорівнює 95%, в моркві - 90, в яблуках - 85. Не відстаємо від рослин і ми. Води мало
лише в жировій тканині і кістках - 33%, в м'язах - 77%, в легенях і нирках - 80, в
нервовій тканині - 84, а в сірій речовини мозку - 85%.
Вода - дійсно, найбільш дивовижна речовина в природі. Оскільки, вона -
універсальний розчинник. В ній розчиняються всі необхідні для живого організму
сполуки (органічні і мінеральні речовини, гази); вона має високу теплоємність і
одночасно високу для рідин теплопровідність. Ці властивості роблять воду ідеальною
для підтримання теплової рівноваги організму.
Завдяки полярності своїх молекул вода виступає в ролі стабілізатора структури,
визначає функціональну активність макромолекул залежно від товщини гідратної
оболонки, що знаходиться навколо них.

Вода - джерело кисню, що виділяється при фотосинтезі, і водню, який

використовується для відновлення вуглекислого газу. Вода є основним середовищем
де протікають біохімічні і хімічні реакції.
Вода практично не стискується, що дуже важливо для надання форми органам і
підтримання її, створення тургору і забезпечення відповідного положення органів і
частин організму.
Завдяки воді можливе здійснення осмотичних явищ у живих клітинах.
Вода - основний засіб пересування речовин в організмі (кровообіг, висхідний і
низхідний потік розчинів по тілу рослин тощо).
Тому, вода дійсно дивовижна речовина в природі.
Всі тіла при охолодженні стискуються, а вода - розширюється; на її поверхні можуть
плавати тіла, важчі за воду; вона ніколи не буває в природі абсолютно чистою .

8
Хімічна будова Фізичні властивості Біологічні функції

H 1S' 1. За звичайних умов 1) Визначає об'єм клітини,

O 1S22S22P4 рідина, велика щільність основне середовище, транспорт
речовини речовин

2. Висока діелектрична 2) Розчинник (поняття про

проникність гідрофобність і гідрофільність
амфіфільність)

3. Високий поверхневий 3) Здатністю до

натяг антигравітаційного руху.
 4. Висока теплоємність 4) Участь в терморегуляції

Отже, виходячи з даної таблиці, ми ще раз можемо зазначити, що значення води у

життєдіяльності організмів дуже велика, а саме :
1) Вона визначає фізичні властивості клітини (об'єм, пружність і терморегуляцію).
2) Розчинник для речовин.
3) Середовище для хімічної реакції.
4) Приймає участь в хімічній реакції. 8
2. Мінеральні солі, їх значення для життєдіяльності організмів.

Мінеральні солі - неорганічні речовини, які підтримують в середині клітини стану

(pH), забезпечують її нормальне функціонування.
Мінеральні солі в великій кількості містяться в клітинах, які утворюють опорні органи
- -черепашки, хітиновий панцер кістки. В цитоплазмі інших клітин більша частина
солей знаходиться в дисоційованому стані в вигляді катіонів і аніонів - K+, Na+, Ca2+,
Cl-, HCO3-, H2PO4- і інші.

Вміст в клітині катіонів має важливе значення для її функціонування. Від концентрації
солей залежить постачання води в клітину, оскільки клітинна мембрана проникла для
молекул води і не проникаючи для багатьох великих молекул і іонів. Якщо в
навколишньому середовище міститься менша кількість іонів, ніж в цитоплазмі
клітини, то відбуваються поступання води в клітину до вирівнювання концентрації
солей (осмос).
Розчин солі NaCL в концентрації 0,85% отримав назву фізіологічного.

Хлоридна кислота створює кисле середовище в шлунку хребетних тварин і людини,

забезпечують цим активність ферментів шлункового соку.

Залишки сульфатної кислоти, приєднуючись до нерозчинних у воді сполук,

забезпечують їхню розчинність, що сприяє виведенню даних сполук з клітин і
організму.
Наявність солей в цитоплазмі визначає її буферні властивості-здатність підтримувати
pH на постійному рівні.