Вступ

З кожним роком в світі та Україні збільшується кількість спожитої

електроенергії, яка все меншою мірою забезпечується з природних джерел.
Тому частка електроенергії, виробленої на атомних енергетичних станціях,
має стійку тенденцію до збільшення. В умовах безаварійної роботи АЕС
атомна енергетика є найбільш ефективним виробництвом електроенергії, і в
найближчому майбутньому альтернативи їй немає.
Проте розширення сфери застосування джерел іонізуючих
випромінювань, в тому числі швидкий розвиток об’єктів ядерної енергетики,
створили потенційну загрозу радіаційної небезпеки для людини та
забруднення довкілля радіоактивними речовинами. Тому питання захисту
людини від іонізуючих випромінювань (радіаційна безпека) стають однією з
найважливіших проблем.
В Україні зараз перебувають в експлуатації реактори типу ВВЕР на
чотирьох АЕС: Запорізька в м. Енергодар (6 атомних енергоблоків
потужністю 1000 МВт), Південно-Українська в м. Південноукраїнськ
Миколаївської обл. (3 енергоблоки по 1000 МВт), Рівненська в
м. Кузнецовськ (2 по 1000 МВт і 2 по 400 МВт) і Хмельницька в м. Нетішин
(2 по 1000 МВт).
Внаслідок радіаційних аварій можуть виникати обширні зони
радіоактивного забруднення місцевості та відбуватися опромінення
населення, що проживає на них. Аварії на АЕС мають певні особливості, від
яких залежать заходи захисту персоналу і населення. Зокрема:
- при руйнуванні ядерний реактор є постійним джерелом викиду
радіонуклідів;
- більшість викинутих радіоізотопів мають період піврозпаду десятки і
сотні років;
- газо-аерозольна хмара викинутих радіоактивних частинок розмірами
кілька мікронів і менше не затримується повністю звичайними засобами
індивідуального захисту;
- основний захід захисту людей на ранній фазі аварії полягає в укритті в
захисних спорудах та герметизованих приміщеннях;
- радіоактивне забруднення місцевості має неоднорідний, «плямистий»
характер внаслідок руху радіоактивної хмари на висоті в середньому 300 м у
висхідних і низхідних повітряних потоках під впливом метеоумов.
Навколо АЕС створюється санітарно-захисна зона і зона спостереження,
розміри яких залежать від потужності реактора. В санітарно-захисній зоні (не
менше 3 км від АЕС) забороняється проживання населення і розміщення
об’єктів, що не стосуються АЕС, а зона спостереження поширюється не
менш, ніж на 50 км від АЕС.
 Теоретична частина
В 2000 році Міністерство охорони здоров’я України затвердило
Доповнення до Закону України «Норми радіаційної безпеки України - 1997»
під назвою «Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення».
Потенційне опромінення може реалізуватись після виникнення критичної
події на джерелі іонізуючого випромінювання, не передбаченої проектним
технологічним процесом (аварії).
Заходи захисту населення (ЗЗН) при виникненні аварійних ситуацій на
АЕС проводяться на підставі «Плану реагування на надзвичайні ситуації
державного рівня», «Планів ліквідації аварій» та «Планів захисту персоналу і
населення», які завчасно розроблені в районах можливого радіоактивного
забруднення в рамках Єдиної системи цивільного захисту України.
На підставі спостережень та оцінки радіаційного стану за допомогою
приладів і систем радіаційного контролю здійснюють прогнозування
радіоактивного забруднення території за даними аварійного викиду
радіоактивних речовин та метеоданими на момент аварії.
Прогнозування відбувається з урахуванням можливих фаз розвитку
аварії.
Фази розвитку аварійної ситуації на АЕС

Рання фаза аварії (фаза «гострого» опромінення) триває від кількох

годин до одного-двох місяців і включає наступні події:
- газо-аерозольні викиди і рідинні скиди радіоактивних речовин (РР) з
аварійного джерела;
- повітряне перенесення і наземна міграція радіонуклідів;
- радіоактивні опади і формування сліду радіоактивних речовин.
На ранній фазі аварії радіаційний вплив на населення полягає в
зовнішньому опроміненні від газо-аерозольної хмари та радіоактивних
опадів, а також інгаляційне надходження радіонуклідів в організм людини.
Тривалість ранньої фази аварії обумовлена, як правило, періодом піврозпаду
радіоактивного йоду-131.

Середня фаза аварії починається через 1-2 місяці і завершується через

1-2 роки від початку радіаційної аварії з розпадом короткоіснуючих
радіонуклідів телуру, йоду, цезію, барію, лантану, але при цьому гама-поле
формується за рахунок довгоіснуючих радіоізотопів. Основними шляхами
радіаційного впливу на населення будуть зовнішнє опромінення від
радіоактивно забрудненої місцевості та внутрішнє опромінення
 радіоізотопами цезію і стронцію, що надходять до організму з продуктами
харчування, виробленими на забруднених територіях.

Пізня стадія аварії починається через 1-2 роки після початку аварії і
триває до відміни всіх обмежень на життєдіяльність населення на
забрудненій території.
На реакторах типу ВВЕР можлива так звана початкова фаза аварії -
наявність аварійної ситуації з високою ймовірністю викиду радіоактивних
речовин. Ця фаза триває від моменту початку аварійного процесу до викиду
РР в атмосферу.

ПІВНІЧ

ЗОНА ЙОДНОЇ
R діт
ЙП ПРОФІЛАКТИКИ ДІТЕЙ

R дор
ЙП ЗОНА ЙОДНОЇ
ПРОФІЛАКТИКИ ДОРОСЛИХ

ЗОНА УКРИТТЯ
RУ

ЗОНА ЕВАКУАЦІЇ

RЕ
φ
ЗОНА ВИПЕРЕДЖУВАЛЬНИХ
ЗАХОДІВ № 1

ЗОНА ВИПЕРЕДЖУВАЛЬНИХ
ЗАХОДІВ № 2
R1
R2

Рис.1. Зони заходів захисту населення при ранній фазі аварії на АЕС.
 Мета роботи - виробити навики у студентів із планування заходів
захисту населення при аваріях на АЕС методом зонування території на
ранній стадії розвитку аварії.
Прогнозовані зони радіоактивного забруднення, в межах яких повинні
проводитись заходи захисту населення, визначаються на підставі
«Методології визначення заходів щодо захисту населення при аваріях на
АЕС» [6].
Згідно цієї методики визначення ЗЗН проводиться в 2 етапи:
1 етап – визначення зон планування завчасних (випереджувальних)
ЗЗН за наявності початкової фази аварії;
2 етап – визначення зон проведення ЗЗН при виникненні аварії.

1. Визначення розмірів і положення зон планування

завчасних заходів захисту населення
на початковій стадії ранньої фази аварії

Розміри і положення зон планування ЗЗН визначаються за даними

моделювання можливих аварій. Оскільки в момент аварії неможливо
передбачити напрям вітру, планування здійснюється за круговими зонами
навколо АЕС.
Зона № 1 – зона загальної випереджувальної евакуації населення.
Випереджувальна евакуація проводиться при виникненні початкової стадії
ранньої фази аварії (РФА). Радіус кругової зони №1 R1 визначається типом і
потужністю ядерного реактора (додаток, табл. 3).
Зона № 2 – зона загальної негайної евакуації населення. За відсутності
початкової стадії РФА вона включає в себе зону № 1 і є кругом з радіусом R2
= 30 км для всіх типів реакторів.
На першому етапі роботи зони планування ЗЗН № 1 та № 2 наносяться
на карту.

2. Визначення розмірів, положення та інших характеристик

зон проведення ЗЗН при виникненні аварії

Зона № 3 – зона проведення ЗЗН, що визначаються при виникненні

аварії. Це частина круга радіусом понад 30 км. В зоні прогнозується
максимальна глибина поширення забрудненого повітря відповідно до
метеоданих.
Зони проведення ЗЗН визначаються методом прогнозування за даними
аварії та метеоданими на момент викиду РР. Зони проведення ЗЗН на ранній
фазі аварії мають конфігурацію сектора, півкруга і, в окремих випадках,
круга залежно від кута розвороту вітру αв (це кут відхилення вітру від його
середнього значення на висоті понад 500 м) та азимуту вітру А (це кут за
годинниковою стрілкою від північного напрямку вітру до напрямку, звідки
дує вітер). За статистикою характеру метеоданих найбільш ймовірною є
конфігурація зон у вигляді сектора кругових зон з кутом φ (табл.2). Сектор
включає зону ймовірного поширення забрудненого повітря і враховує
метеодані на момент аварії. В секторі кругових зон ЗЗН проводяться
обов’язково.
Зона № 3 включає зони проведення таких заходів захисту:
- евакуація населення в безпечні райони;
- укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту (ЗСЦЗ);
- використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) та проведення йодної
профілактики дорослих та дітей.
Довжини зон R3 (табл. 6) проведення ЗЗН визначаються відповідно до
критеріїв прогнозованих доз опромінення на межі різних зон забруднення
місцевості (табл. 4). Дозові критерії дозволяють уникнути ризику
опромінення і мають рівні А (нижній) та Б (верхній), які передбачають
проведення ЗЗН залежно від можливої конкретної ситуації (рівень А) і
обов’язкове проведення ЗЗН (рівень Б).
При аваріях на АЕС переважають викиди дрібнодисперсних аерозолів,
тому межі прогнозованих зон забруднення мають форму параболи.

3. Визначення розмірів та положення зон

проведення ЗЗН в зоні №3

1. Визначення ступеня вертикальної стійкості атмосфери залежно від

метеоданих (швидкості вітру, часу доби та стану хмарності за табл. 1).

2. Визначення кута сектора зони забруднення φ залежно від кута

розвороту вітру αв за табл.2.

3. Визначення радіусів зон проведення ЗЗН ( евакуації, укриття,

йодної профілактики дорослих та дітей) залежно від типу реактора, ступеня
вертикальної стійкості атмосфери, критеріїв доз опромінення за табл.6:
- зони евакуації RЗЕ,
- зони укриття в ЗСЦЗ RЗУ,
- зони йодної профілактики дорослих R дор
ЗЙП
,
 - зони йодної профілактики дітей R діт
ЗЙП
.
Значення радіусів зон проведення ЗЗН для реактора ВВЕР-440
одержують за даними для реактора ВВЕР-1000 множенням на коефіцієнт К =
0,663.

4. Визначення площі зони радіоактивного забруднення

Визначення площі зони радіоактивного забруднення (в км2)
здійснюється залежно від конфігурації зони проведення ЗЗН за формулами
(1-4):
площі круга: S  π  R 2 ; (1)
площі кільця: S  π  (R 22  R12 ) ; (2)
π  R2  φ
площі сектора: S  ; (3)
360
πφ 2
площі частини кільця: S  (R 2  R12 ) . (4)
360

5. Визначення часу підходу радіоактивної хмари до об’єкта

Час підходу радіоактивної хмари до об’єкта визначаємо за формулою:
bL
t ПІДХ.  , (5)
V
де: L – відстань від аварійного реактора до об’єкта по осі сліду хмари,
км;
V – швидкість вітру, м/с;
B – коефіцієнт, що враховує розподіл швидкості вітру по висоті
відповідно до ступеня вертикальної стійкості атмосфери та розмірність
величин L та V, з табл.5.
Астрономічний час підходу радіоактивної хмари визначаємо за
формулою:
ТПІДХ = ТАВ + tПІДХ. (6)
де: ТАВ - астрономічний час аварії.

6. Графічне відображення зон ЗЗН при аварії на АЕС

На карті-схемі позначаємо аварійний реактор і відповідно до азимуту
напрямку вітру зображаємо вісь руху хмари радіоактивно забрудненого
повітря.
Навколо реактора зображаємо в масштабі зони планування завчасних
ЗЗН у вигляді кругів з радіусами R1 (зона випереджувальної евакуації) та R2
(зона негайної евакуації).
 Від аварійного реактора в напрямку руху хмари по її осі відкладаємо
кут φ сектора проведення ЗЗН (в обидва боки від осі по половині кута).
Від аварійного реактора в межах сектора відкладаємо радіуси зон
проведення ЗЗН ( евакуації, укриття, йодної профілактики дорослих та дітей).

7. Планування заходів захисту населення під час аварії на АЕС

Заходи захисту населення повинні включати:
 Визначення зони ЗЗН, в яку потрапив об’єкт під час аварії;
 Аналіз отриманих результатів розрахунку:
- за рівнем отриманих доз опромінення зробити висновок про
обов’язковість проведення ЗЗН;
- за розмірами зони оцінити масштаби радіоактивного зараження
території;
- за часом підходу радіоактивної хмари до об’єкта оцінити
можливість своєчасного проведення ЗЗН.
 Перелік та характеристику основних заходів захисту населення в зоні, в
яку потрапив об’єкт;
 Додаткові ЗЗН на ранній фазі аварії.