Радіаційна гігієна.

Іонізуюче випромінювання як
чинник навколишнього
середовища та виробнича
шкідливість.
Протирадіаційний захист.
Біоетичні аспекти впливу
радіаційного чинника на людину.
 План лекції:

• 1. Вступна частина.
• 2. Іонізуючі випромінювання як чинник
навколишнього середовища, їх джерела:
природні, техногенно-підсилені природного
походження, індустріальні.
• 3. Класифікація іонізуючих випромінювань за
природою та походженням.
Якісні та кількісні характеристики іонізуючих
випромінювань та радіонуклідів, їх одиниці.
• 4. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
Сучасні уявлення про її механізми, умови від
яких вона залежить, її особливості.
Детерміністичні та стохастичні ефекти
опромінення людей, умови їх виникнення,
використання цих знань в практичній
діяльності лікарів.
• 5. Радіаційна безпека населення в місцях
його мешкання, чинники, що її визначають.
Закономірності формування променевого
навантаження населення, його гігієнічна
оцінка та шляхи зниження.
Законодавчі та нормативні документи.
• 6. Біоетичні аспекти впливу радіаційного
чинника на людину.
Радіаційна гігієна – галузь гігієнічної науки і санітарної
практики, метою якої є забезпечення безпеки для
працюючих з джерелами іонізуючої радіації та для
населення України в цілому. Її завданнями є:
- дотримання санітарного законодавства
стосовно радіаційного фактора;
- здійснення запобіжного і поточного
санітарного нагляду за об’єктами, що
використовують джерела іонізуючої
радіації;
- дотримання вимог гігієни і охорони праці
персоналом, що працює з джерелами
іонізуючої радіації та який працює в
суміжних приміщеннях і на території
контрольованих зон;
 Завдання радіаційної гігієни (продовження)
- контроль за рівнями радіоактивності
об’єктів навколишнього середовища
(атмосферного повітря, повітря робочої
зони, води водойм, питної води,
харчових продуктів, ґрунту та інших);
- контроль за збором, зберіганням,
видаленням та знешкодженням
радіоактивних відходів або їх
похованням тощо.
 Закон України «Про захист людини від впливу
іонізуючих випромінювань» (1998 р.) ст. 17.
«Забезпечення захисту людини під час лікування
та здійснення медичної діагностики»
Від медичних працівників він вимагає,
щоб використання у медичній практиці
будь-яких джерел іонізуючого
випромінювання здійснювалося з
обов’язковим застосуванням засобів
індивідуального захисту та контролю
доз опромінення пацієнтів.
• Дози опромінення пацієнтів під час лікування
та здійснення медичної діагностики повинні
бути настільки низькими, наскільки це
можливо для діагностичних або лікувальних
цілей та не перевищувати затверджених в
установленому порядку норм.
• Доза опромінення, отримана пацієнтом
при медичному втручанні, повинна
реєструватися, а інформація щодо дози
опромінення повинна зберігатися в архівах
медичних установ протягом 50 років, а по
закінченню зазначеного строку передаватися
до Національного архівного фонду.
• Пацієнту надається на його вимогу
повна інформація про очікувану чи
отриману ним дозу опромінення та
про можливі її наслідки.
• Пацієнт має право відмовитися від
медичного втручання, пов’язаного з
його опроміненням, за винятком, коли
таке втручання пов’язане з
виявленням небезпечних інфекційних
захворювань.
 Особливо зростає кількість
рентгенологічних досліджень у сучасній
стоматології.
• За даними Міжнародної комісії з
радіологічного захисту, частина
рентгенологічних досліджень у
стоматології серед усіх видів
рентгенологічних досліджень
прогресивно збільшується й складає у
Великобританії 32%, США - 38%, Японії
- 43%, Швеції - 68%.
 У стоматологічній практиці найбільш
широко застосовується рентгенографія
Рентгеноскопія -при травмі, для визначення
локалізації сторонніх тіл, при ангіо-і
сіалографії (Сіалографія дозволяє одержати
дані про стан підщелепної слинної залози і її
проток (морфологічних змінах паренхіми -
появі в ній порожнин, пухлиноподібних
утворень, розширенні або звуженні проток і
ін.), а по швидкості виведення контрасту -
судити про функціональну здатність
залози.).
 Рентгенограма - двомірне зображення
тривимірного об'єкта
• Рентгенографія:- при ендодонтичному лікуванні;
-для визначення довжини кореневих каналів; -
перевірки правильності введення штифта для
дозволяє уникнення перепломбування або
недопломбування каналу.Кількість
рентгенівських знімків, потрібних в кожному
випадку, залежить від ситуації.
Рентгенограми відразу після завершення лікування
і виконані через рік дозволяють оцінити якість
обтурації каналу, визначити і виявити
регенерацію в осередку деструкції, необхідність в
хірургічному втручанні.
Особливості іонізуючого випромінювання

• Воно має високу енергію.

• Спричиняє зміни в біологічній структурі
клітин, які можуть призвести до їх
загибелі.
• На нього не реагують органи чуття
людини, що робить їх особливо
небезпечними.
 Іонізуючі випромінювання як чинник
навколишнього середовища
• Іонізуюче випромінювання – це потік часток
або квантів електромагнітного
випромінювання, проходження яких крізь
речовину призводить до її іонізації
(перетворення нейтральних атомів в
позитивно та негативно заряджені іони) з
утворенням електричних зарядів різних
знаків.
• У результаті радіоактивного розпаду,
ядерного ділення, термоядерного синтезу і
при роботі прискорювачів частинок можна
отримати різні види іонізуючого
випромінювання.
 Джерело іонізуючого
випромінювання
Це фізичний об'єкт, крім ядерних установок,
що містить радіоактивну речовину, або
технічний пристрій, який створює або за
певних умов може створювати іонізуюче
випромінювання.
Джерела іонізуючого випромінювання є:
• природні,
• техногенно-підсилені природного походження,
• індустріальні.
 Усі джерела іонізуючого випромінювання за
походженням поділяються на природні та
штучні (антропогенні).
Природні джерела іонізуючих випромінювань це:
• космічні промені,
• радіоактивні речовини, які містяться в земній
корі - уран, торій, радій, актиній і т.д., приземній
атмосфері, продуктах харчування, воді і живих
організмах. Крім того, в ґрунті і воді
зустрічається два радіоактивні ізотопи 40К і 14С,
які активно поступають в живі організми.
• газ радон, який утворюється при розпаду урану та
торію і виділяється з породи, при розпиленні води
та спалюванні газу (Під час розпаду радону
утворюються радіоактивні альфа-частинки. ).
Природні та штучні (антропогенні) джерела
іонізуючого випромінювання
Космічне випромінювання впливає
на всю біосферу
До його складу входять:
• протони (більше 90%),
• aльфа- частинки (7%),
• ядра важких елементів (1%).
Переважна його частина має
галактичне походження, лише невелика
частка пов'язана з активністю Сонця.
Європейський астрономічний рентгенівський супутник
XMM-Ньютон для виявлення нових джерел космічних
променів.
 Вплив космічного
випромінювання
• При підйомі з висоти 4000м
(максимальна висота проживання
людей) до 12000м (максимальна висота
польоту пасажирського авіатранспорту)
рівень опромінення зростає в 25 разів.
Доза під час рейсу Нью-Йорк - Париж за
даними наукового комітету ООН з дії
атомної радіації в 1985 році становила
50 мікрозівертів за 7,5 годин польоту.
 Природні радіонукліди
поділяються на чотири групи:
1. довгоіснуючі (уран-238, уран-235,
торій-232);
2. короткоіснуючі (радій, радон);
3. довгоіснуючі одиночні, що не
утворюють сімейств (калій-40);
4. радіонукліди, що виникають у
результаті взаємодії космічних часток
з атомними ядрами речовини Землі
(вуглець-14).
Цезій-137, знаходиться в ґрунтах (верхньому шарі).
(Тн.р. = 30.2 р.) джерело γ - і β -випромінювання

Накопичується в клітинах м'язової тканини.

Забруднення території України стронцієм-
90 (Тн.р. = 28,4 р.) випускає бета-частинки

• В організмі радіоактивний стронцій

концентрується в кістках і міцно фіксується.
• Результатом опромінення променеві
остеосаркома і лейкози.
• В організмі радіоактивний стронцій
концентрується в кістках і міцно фіксується.
Стронцій концентрується в кістках і міцно там фіксується.
Результатом опромінення є променеві остеосаркома і лейкози.
Міграція радіоактивних речовин
стронцію та цезію в організм
Радіометри – прилади, що вимірюють густину
потоків іонізуючих випромінювань
Шляхи опромінення населення
 Техногенні джерела випромінювань -
ядерні установки
• (реактори АЕС, склади атомної зброї,
підприємства з переробки
радіоактивних відходів, речовин),
• промислові прилади дозиметричного
контролю, які широко використовуються
у виробництві при неруйнівних методах
контролю якості виробів.
 Техногенно-підсилене джерело
природного походження(ТПДПП)
• джерело іонізуючого випромінювання
природного походження, що в
результаті господарської та виробничої
діяльності людини було піддане
концентруванню або збільшилася його
доступність, унаслідок чого виникло
додаткове (до природного радіаційного
фону) випромінювання, у т. ч. місця
захоронення ядерних відходів та
об’єкти ядерної енергетики.
 (ТПДПП)Газо- та
нафтотрубопроводи
• Індустріальне джерело іонізуючого
випромінювання штучного або
природного походження, яке
цілеспрямовано використовується у
виробничій, науковій, медичній та інших
сферах з метою отримання
матеріальної чи іншої користі.
 Штучними джерелами іонізуючих
випромінювань
• є об'єкти з виробництва ядерного палива,
ядерні реактори, ядерні установки для
виробництва енергії, дослідницькі реактори,
прискорювачі заряджених частинок,
рентгенівські установки, штучні радіоактивні
ізотопи, підприємства і установки із
збагачення ядерних матеріалів, а також
установки з переробки відпрацьованого
ядерного палива і сховища відпрацьованого
палива, прилади засобів зв'язку високої
напруги, а також ядерні вибухи тощо.
Завод з виробництва ядерного
палива
Ядерні реактори,
Елемент з твердим ядерним паливом для
реакторів ВВEР-1000
Завод з виготовлення штучних
радіоактивних ізотопів йоду
Рентгенівські установки
 У багатьох приватних стоматологічних кабінетах
проводяться рентгенівські дослідження поруч з
житловими приміщеннями. Як це відбивається на
нашому з вами здоров'я?
1. Чи треба отримати дозвіл на
встановлення цього обладнання?
Так, треба.
2. Який дентальний рентгенівський
апарат придбати? Не всі види
дентальних рентгенівських апаратів
можуть експлуатуватися в клініках,
розташованих у житлових будинках.
 Продовження
• 3. Які документи вам повинні бути надані фірмою-
виробником при продажу дентального рентгенівського
обладнання?
• 4. Як і де встановити рентгенівський апарат?
Можливий один з таких варіантів розміщення
рентгенівського апарату: рентгенівський апарат
встановлюється в окремому приміщенні, площа якого
повинна бути не менше 6 м. кв. Інакше пацієнт
отримуватиме необгрунтовано високу променеве
навантаження.
• 5. Кому довірити розробку технологічного проекту на
рентгенівський кабінет?
• 6. Що має бути обов'язково відображено в
технологічній частині проекту з точки зору радіаційної
безпеки?
• В Україні налічується більше 5 тисяч
підприємств, установ та організацій, які
використовують різноманітні джерела
іонізуючих випромінювань, серед яких
близько 105 тисяч радіонуклідних
приладів, понад 500 одиниць гамма-
дослідницького обладнання.
• На сьогодні техногенні джерела
іонізуючого опромінення найбільш
опромінюють людину під час медичних
процедур і лікування, пов'язаного із
застосуванням радіоактивності, джерел
радіації.
Класифікація іонізуючих випромінювань
(природних та штучних ) за природою
 Класифікація іонізуючих випромінювань за
природою
• Фотонне випромінювання це потік
електромагнітних коливань, що поширюються у
вакуумі з постійною швидкістю 300000 км/с. До
фотонного випромінювання належить гама-
випромінювання і рентгенівське
випромінювання., а також й ультрафіолетове
випромінювання Сонця, але воно не є
радіоактивним.
• Корпускулярне – потік елементарних частинок із
масою спокою, відмінною від нуля, що
утворюється при радіоактивному розпаді, ядерних
перетвореннях, або генеруються на
прискорювачах. Це альфа- і бета- частки,
нейтрони, протони та ін.
 Гамма-випромінювання (g) - це електромагнітне (фотонне)
випромінювання, яке виникає при збудженні ядер атомів або
елементарних частинок. Довжина хвилі 10-10 м.

Висока енергія (0,01-3МэВ) і мала довжина хвилі обумовлює

велику проникаючу здатність гамма-випромінювання
Джерела гамма(g)–випромінювання.
• - ядерні вибухи, розпад ядер радіоактивних
речовин, вони утворюються також при
проходженні швидких заряджених частинок крізь
речовину. Воно має малу іонізуючу здатність з
енергією 0,001—3 МеВ, зате характеризується
великою проникаючою здатністю крізь великі
товщі речовини, оскільки складається з
високоенергійних фотонів, що не мають заряду.
Поширюється g–випромінювання зі швидкістю
світла і використовується в медицині для
стерилізації приміщень, апаратури, продуктів
харчування. Для захисту від гамма–
випромінювання ефективні важкі елементи
(свинець, вольфрам, а також бетон, сталь і т. п.).
 Рентгенівське випромінювання

Рентгенівське випромінювання, як і гамма-випромінювання, має малу

іонізуючу здатність і велику глибину проникнення.
• Рентгенівське випромінювання є сукупністю
характеристичного та гальмівного випромінювань, енергія
фотонів яких не перевищує 1 МеВ.
• Характеристичне рентгенівське випромінювання виникає при
вибиванні електрона із внутрішньої електронної оболонки
атома, чим змінює енергетичний стан атома. Окрім ядерних
перетворень воно виникає в рентгенівських трубках в
результаті електронного бомбардування анода. Один із
електронів зовнішніх оболонок переходить на внутрішню із
випромінюванням кванта світла. Частота цього кванта лежить у
рентгенівському діапазоні електромагнітного спектру. Слово
характеристичне пояснюється тим, що для кожного хімічного
елемента властиві (характерні) свої частоти випромінювання.
• Гальмівне випромінювання — це фотонне випромінювання з
неперервним спектром, яке виникає при зміні кінетичної енергії
заряджених частинок внаслідок різкого гальмування електронів
в речовині. У процесі прискорення-гальмування лише
близько 1% кінетичної енергії електрона йде на
рентгенівське випромінювання, 99% енергії
перетворюється в тепло. Рентгенівські промені проходять
через тканини людини наскрізь, тому воно використовується в
медицині для флюорографії, рентгенівського аналізу.
 Рентгенівська трубка

Основними конструктивними елементами трубки є металеві катод і

анод. Аноди виготовляються головним чином з міді, а їх частина, куди
ударяють електрони, — з міді, молібдену, срібла та інших металів .
 Корпускулярні (узагальнена назва дрібненьких частинок
матерії -електронів, фотонів тощо) види іонізуючого
випромінювання:
• Альфа (α)-випромінювання - іонізуюче випромінювання,
що складається з а-частинок (ядер гелію-4), які
утворюються при ядерних перетвореннях (радіоактивному
розпаді) та залишають ядра радіоактивних ізотопів і

рухаються зі швидкістю близькою до 20 000 км/с.

Пробіг у залежності від енергії:у повітрі - до 11 см, у біологічних

тканинах - 30-130 мкм
 α-розпад виникає головним чином у
важких ядрах.
• В цьому процесі з радіоактивного ядра
4
випромінюється ядро He - α-частинка.
2
• Таким чином атомний номер Z ядра
зменшується на 2, і кількість нейтронів на 2,
масове число зменшується на 4.
• Разом з α-частинками можуть
випромінюватися γ-кванти, коли кінцеве ядро
після вильоту α-частинки утворюється у
збудженому стані.
Бета-випромінювання (β) - корпускулярне електронне або
позитронне іонізуюче випромінювання з безперервним
енергетичним спектром, що виникає при перетвореннях ядер
чи нестабільних часток (наприклад, нейтронів) або при бета-
розпаді радіоактивних ізотопів. Електрон — хімічно активна
складова атома, де вона пов'язана з електропозитивним

ядром силами електростатичного притягання.

• Заряд електрона рівний 1,60х10-19 кулона. Маса спокою
електрона рівна 9,11х10-28 г, тобто в 1837,14 разу менше
маси атома водню. Електрон стабільна частинка, його час
життя принаймні перевищує 1026 років.
• Пробіг: у повітрі кілька метрів,
• у біологічних тканинах - кілька см.
 Розрізняють два вида β- -розпаду
β- -розпад відноситься до бета-розпаду.
Це процес перетворення у середині ядра
нейтрона в протон з вильотом електрона і
антинейтрино
β+ -розпад відноситься до бета-розпаду.
Це процес перетворення у середині ядра
протону в нейтрон з вильотом позитрона і
нейтрино
 Нейтронне випромінювання – це потоки нейтронів (протонне
- протонів), які виникають при ядерних реакціях, їх дія та
велика проникаюча здатність залежить від енергії цих
частинок, які не мають заряду.

При нейтронному розпаді атома вивільняються електрон, протон

та антинейтрино (антинейтрино - символ ν, нейтральна
елементарна частинка з нульовою масою, яка є античастинкою по
відношенню до нейтрино), але іноді випромінюється і фотон.
До якісних характеристик іонізуючого випромінювання
відносять: - енергію випромінювання (Дж, еВ); -
проникаючу здатність (м, см, мм); - іонізуючу здатність.
• енергія випромінювання, у системі Si вимірюється у
джоулях (Дж). (Джоуль одиниця вимірювання роботи і
енергії в системі СІ). Джоуль дорівнює роботі, яка
виконується при переміщенні матеріальної точки, до якої
прикладена сила 1 ньютон на відстань 1 метр в напрямку
дії сили, в Н·м або м2·кг/с2. Ньотон визначається, як сила,
яка надає тілу з масою 1 кг пришвидшення 1 м/с² . 1 Н = 1
кг . м/c2. (Це енергія, необхідна для підняття температури
1 дм3 дистильованої води на 1°С).
• Позасистемна практична одиниця – електрон-вольт (еВ) –
це енергія, яку набуває електрон в електростатичному полі
з різницею потенціалів 1В. Ця одиниця дуже мала, тому
користуються похідними: кілоелектрон-вольт (КеВ),
мегаелектрон-вольт (МеВ).
• 1 Дж=1 кг·м²/с²=1 Н·м =1 Вт·с. 1 Дж≈6,2415×1018 еВ.
Проникаюча здатність (довжина пробігу) - відстань, яку
іонізуюче випромінення проходить в середовищі, з яким
взаємодіє (в м, см, мм, мкм). Проникаюча здатність всіх
видів іонізуючого випромінювання залежить від енергії.

папір

алюміній

свинець
 Іонізуюча здатність– кількість пар іонів, які утворюються
на всій довжині пробігу частинки чи кванта в одиниці
об’єму, маси або довжини треку .
• Іонізація (йонізація) — утворення позитивних і
негативних іонів і вільних електронів з електрично
нейтральних атомів і молекул шляхом відриву від
атому, що входить до складу молекули, одного або
декількох електронів з утворенням йона або за
рахунок переходу електрона (електронів) від однієї
частинки до іншої з набуттям ними зарядів.
• Іонізуюча здатність радіоактивного
випромінювання залежить від його типу і енергії, а
також властивості іонізуючої речовини і оцінюється
питомою іонізацією, яка вимірюється кількістю іонів
цієї речовини, що створюються випромінюванням на
довжині пробігу в 1 см.
 Іонізуючі чинники

Вони порушують молекулярні зв'язки, атоми перетворюються в іони

Лінійна густина іонізації – число пар іонів, що
утворюються в місці проходження зарядженої
частинки з розрахунку на одиницю її пробігу (м,
см, мм) в середовищі; використовується для
характеристики іонізуючого випромінювання.

• Біологічна ефективність кожного виду

іонізуючого випромінювання залежить
від лінійної густини іонізації. Наприклад,
α-частинки з енергією 3 МеВ на 1 мм
шляху пробігу утворюють 40000 пар
іонів, а β-частинки з такою ж енергією –
до 4 пар іонів.
Кількісні характеристики іонізуючого випромінення:
— експозиційна доза (характеризує іонізуючий
g
ефект рентген — та — випромінювання у повітрі);
— поглинута доза;
— еквівалентна доза;
— ефективна доза;
— густина потоку частинок (для корпускулярних
випромінювань).
• Щоб уяснити ці поняття треба
повернутися до природи
радіоактивності.
• Атом складається з атомного ядра і
електронної хмари, що оточує його.
Схематичне зображення планетарної моделі атома,
запропонованої Резерфордом
Електрон, володіючи властивостями хвилі, рухається по
всьому об‘єму, утворюючи електронну хмару, яка для
електронів, що знаходяться в одному атомі, може мати
різну форму, щільність цієї електронної хмари в тій або
іншій частині атомного об'єму неоднакова
• Весь позитивний заряд ядра створюється
протонами. Оскільки заряд протона +1, то
заряд ядра дорівнює загальному числу
протонів. Будь-який атом
електронейтральний, тобто число протонів
із зарядом +1 завжди дорівнює числу
електронів із зарядом –1. Якщо в ядро
атома входить 12 протонів, то заряд такого
ядра має дорівнювати +12. Для того, щоб
атом був електронейтральною частинкою,
навколо ядра має обертатися 12 електронів.
 Залежно від переважання протонів або нейтронів
атом має деякий позитивний або негативний заряд і
називається іоном
Атоми класифікуються за кількістю протонів і
нейтронів в ядрі:
• кількість протонів визначає приналежність атома
деякому хімічному елементу,
• а число нейтронів — ізотопу цього елементу.
Атомне ядро складається з нуклонів - позитивно
заряджених протонов і нейтральних нейтронів, які
зв'язані між собою за допомогою сильної
взаємодії. Таке атомне ядро, що розглядається як
клас частинок з певним числом протонів і
нейтронів, прийнято називати нуклідом.
Радіонуклід – радіоактивний атом з певним масовим
числом і зарядом (атомним номером).

• Ядра з однаковим числом протонів і різним

числом нейтронів, що є ідентичними за
хімічними властивостями, але різні за масою
атомів і деякими фізичним властивостям, за
пропозицією англійського ученого Ф. Содді,
почали називати ізотопами. Лише невелика
частина нуклідів є стабільними.
• В більшості випадків ядерні сили нездатні
забезпечити їх постійну цілісність і ядра рано чи
пізно розпадаються. Це явище отримала назву
радіоактивність.
 Радіоактивність радіоактивної
речовини (А)
•
спонтанне перетворення атомних ядер
нестійкого ізотопу одного хімічного
елемента у ядра ізотопу(ів)
іншого(их) елемента(ів) за одиницю
часу, що супроводжується іонізуючим
випромінюванням (випусканням
елементарних частинок).
• Радіоактивність пропорційна кількості
радіоактивної речовини і зворотно пропорційна
періоду напіврозпаду речовин, тобто характеризує
інтенсивність радіоактивного випромінювання
джерела (ступінь небезпеки). Наприклад,
випромінювання радію (Ra) є результатом його
перетворення на інші елементи в результаті
ланцюгової реакції урану-238 у стабільний нуклід
свинцю-206. При розпаді одне ядро переходить в
інше.
• Уран-238 → Терій - 234 → Протактиній - 234 →
Уран - 234 → Свинець- 206
• На кожному етапі такого перетворення
вивільняється енергія, яка далі передається у
вигляді іонізуючого випромінювання.
• Відомо чотири типи радіоактивності: альфа-
розпад, бета-розпад, спонтанний поділ
атомних ядер, протонна радіоактивність
 При перетворенні вивільняється енергія, яка далі
передається у вигляді іонізуючого випромінювання.
При радіоактивному альфа —
або бета -розпаді
зміна відбувається саме в ядрі
атома, якщо б змінювалася
лише кількість електронів, то не
виникав би новий хімічний
елемент, а був би іон того ж
самого хімічного елемента.
 Не всі ядра радіонукліда розпадаються водночас
• За кожну секунду розпадається лише певна частина
загальної кількості атомних ядер радіоактивного
елемента, яка називається сталою радіоактивного
розпаду радіонукліда - λ. Радіоактивний розпад не
може бути зупинений або прискорений. Це природна
властивість радіоактивних речовин. Він не залежить
ні від хімічних, ні від фізичних умов, ні від загальної
кількості ядер, має завжди одне і теж значення для
кожного радіонукліда. Швидкість розпаду
радіонукліду характеризується (вимірюється)
періодом напіврозпаду (Т) - періодом часу, протягом
якого розпадається половина усіх його атомів, тобто
кількість ядер даного радіонукліду зменшується у два
рази. Період напіврозпаду різних радіоактивних
ізотопів триває від долі секунди до мільярдів років.
Причому у одного елемента можуть бути ізотопи з
різним періодом напіврозпаду. Відповідно і
радіоактивні елементи поділяються на короткоіснуючі
(часи, дні) і довгоіснуючі (роки).
 Одиниці радіоактивності
• В системі СІ:
• Бекерель. 1 Бк це 1 ядерний
розпаду за секунду. У зв’язку з
тим, що одиниця беккерель
(Бк) дуже мала, користуються
похідними – кілобеккерель
(кБк), мегабеккерель (МБк).
• Позасистемна одиниця – кюрі (Кі) – це така
кількість радіоактивної речовини, в якій
здійснюється 37 млрд розпадів ядер атомів
за секунду, тобто 1 Кі = 3,7·10 10 розп/сек. На
практиці для оцінювання активності
використовують тисячні долі кюрі –
мілікюрі (мКі), і мільйонні долі кюрі –
мікрокюрі (мкКі). 1 Кі = 37 млрд Бк
• Активність в 1 Кі дуже велика. Таку
активність має 1 г радію, 3 т урану, 0,001 г
кобальту-60. Іноді активність вимірюють
кількістю розпадів ядер за хвилину. Тоді 1 Кі
= 2,22·109 розп/хв (2,22 млрд розп/хв).
Дозою іонізуючого випромінювання
є порція енергії, яка передалася
іонізуючим випроміненням тканині
(речовині).
Коли іонізуюче випромінення
проходить через тканину
(речовину), то на неї впливає
тільки та частина енергії
випромінювання, яка передається
речовині та поглинається нею.
Доза іонізуючого випромінювання
Тому міра дії іонізуючого випромінювання в будь-
якому середовищі залежить від енергії
випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого
випромінювання.
Розрізняють наступні дози іонізуючого
випромінювання:
• експозиційну,
• поглинуту,
• еквівалентну,
• ефективну еквівалентну дозу (ЕЕД)-
розрахункова доза опромінення
людини
 Експозиційна доза
• (тільки для фотонного випромінювання з
енергією 1 кеВ – 3 МеВ) характеризує
іонізуючий ефект для повітря рентген - та g -
випромінювання. Експозиційною дозою Х
називають повний заряд dQ усіх іонів одного
знака, що утворюються в сухому
атмосферному повітрі масою 1 кг при
повному гальмуванні всіх вторинних
електронів та позитронів, що поділений на
масу повітря dm в цьому об'ємі:
 Одиниці експозиційної дози
• Системна одиниця - кулон на 1 кг (Кл/кг) і
позасистемна - рентген (Р). Кл/кг = усі
електрони та позитрони, що визволені
фотонами в об'ємі повітря масою 1 кг,
створюють іони, які несуть електричний
заряд 1 Кл кожного заряду.
• Рентген - одиниця дози (кількості)
рентгенівського чи гамма-проміння, яка
утворює в 0,001293 г повітря (тобто в 1 см3
при при 0°С і тиску 101,3 кПа) приблизно
2,08×109 пар позитивних і негативних йонів.
(До сих пір Р використовують у старих
дозиметрах)
• 1 Кл/кг = 3876 Р; 1 Р = 2,57976×10 −4 Кл/кг.
-Поглинута доза - кількісь енергії
іонізуючого випромінювання, яка
поглинається одиницею маси
опромінюваного середовища.
• Одиницею вимірювання поглинутої дози в
системі SІ є грей (Гр). Грей – поглинута доза
опромінення, яка дорівнює енергії 1 джоуль,
поглинутій в 1 кг маси середовища: 1 Гр = 1
Дж/кг.
• Позасистемна одиниця поглинутої дози –
рад (rad – radiation absorbet dose). 1 рад =
0,01 Гр = 100 ерг енергії на 1 г маси
середовища. 1 Гр = 100 рад
 Потужність поглинутої дози

Потужність поглиненої дози виражається в Гр/с, що

відповідає дозі випромінювання, при якій за 1с
опромінюваною речовиною поглинається доза 1 Дж /кг.
• Однак поглинута доза не враховує того, що
вплив однієї і тієї ж самої дози різних видів
випромінювань на окремі органи і тканини, як
і на організм в цілому, неоднаковий.
Наприклад, а-випромінювання спричиняє
ефект іонізації майже у 20 разів більший, ніж
[β- та у-випромінювання. Для порівняння
біологічної дії різних видів випромінювань при
вирішенні задач, пов'язаних із радіаційним
захистом, НРБУ-97 введено поняття
еквівалентної дози в органі або тканині,
величина якої визначається як добуток
поглинутої дози в окремому органі або
тканині на радіаційний зважуючий фактор
WR (або на середній коефіцієнт якості)
випромінювання, величина якого залежить від
відносної біологічної ефективності іонізуючого
випромінювання
 Еквівалентна доза
• враховує відносну біологічну ефективність
різних видів іонізуючих випромінювань і є
мірою для оцінки небезпеки шкоди
здоров’ю людини.
• Для рентгенівського, гама-, бета-
випромінювань різних енергій він дорівнює
1, для α-частинок та важких ядер віддачі –
20, для нейтронів з енергією < 10 КеВ – 5;
10-100 КеВ – 10; 100 КеВ – 2 МеВ – 20; 2-
20 МеВ – 10; > 20 МеВ – 5.
• Біологічний вплив різних видів
випромінювання на живі організми є
неоднаковим при однаковій поглинутій
дозі. Наприклад, за однакової енергії
зовнішнє α-випромінювання є значно
безпечнішим, а внутрішнє –
найнебезпечріше, ніж рентген- або гамма-
випромінювання. Тому вчені ввели
спеціальну фізичну величину для
характеристики біологічного впливу
поглинутої дози — еквівалентну дозу
іонізуючого випромінювання.
 При одних і тих же дозах радіацїї від електронів і важких

частинок, кількість пошкоджених клітин від дії останніх більше .

Поглинута доза 0.5 Зв

Електрони Альфа-частинки,
важкі ядра
Еквівалентна доза (Н) – доза будь-якого виду
іонізуючого випромінювання, яка спричиняє
такий же біологічний ефект, як стандартне
(еталонне) рентгенівське випромінювання з
енергією 200 КеВ.

• Еквівалентна доза відповідає

поглиненій дозі в 1 Дж/кг (для
рентгенівського, гамма– і бета–
випромінювання).
 Одиниці виміру еквівалентної дози
• Для біологічної тканини еквівалентна доза в СІ
вимірюється у зівертах (Зв) та в позасистемній -
берах (бер – біологічний еквівалент рада).
• Зіверт (Зв) – це доза будь-якого виду іонізуючого
випромінювання, що створює такий же
біологічний ефект, як один грей стандартного
рентгенівського випромінювання (з енергією 200
КеВ). Похідні одиниці – мілізіверт (мЗв),
мікрозіверт (мкЗв).
• Бер (біологічний еквівалент рада) - позасистемна
одиниця виміру еквівалентної дози. У СІ бер має
ту ж розмірність і значення, що і рад обидві
одиниці рівні 0,01 Дж/кг для випромінювань з
коефіцієнтом якості рівним одиниці.
1Зіверт=100 бер.
• Тканинний зважуючий фактор -
коефіцієнт, який відображає відносний
стохастичний ризик опромінення
окремої тканини. Використовується
винятково при розрахунку ефективної
дози.
Ефективна еквівалентна доза (ЕЕД)- розрахункова доза
опромінення людини, яка враховує вклади ефектів
опромінення різних органів і тканин
людини на стан її здоров'я у цілому.
• Одні частини тіла (органи, тканини) більш
чутливі до іонізуючого випромінювання, ніж
інші: наприклад, при однаковій еквівалентній дозі
випромінювання виникнення раку у легенях
більш ймовірно, ніж у щитоподібній залозі, а
опромінення статевих залоз особливо небезпечно
із–за ризику генетичних порушень. З цієї причини
дози опромінювання органів і тканин також
необхідно враховувати з різними коефіцієнтами.
ЕЕД отримують перемноживши еквівалентні дози
на відповідні коефіцієнти і додавши суми по усіх
органах і тканинах.
Ефективна доза опромінення (Е) — сума добутків
еквівалентних доз (НТ) в окремих органах і тканинах на
відповідні тканинні зважувальні фактори (Wt). Одиниця
вимірювання зіверт (Зв).
Тканинний зважувальний фактор (Wt) — коефіцієнт,
який відображає відносний стохастичний (імовірний)
ризик опромінення окремої тканини чи органа до
загального ризику призважувальних
-Значення тканинних нерівномірному опроміненні тіла
факторів:
•Гонади -0.20;
•кістковий мозок (червоний), товста кишка, легені. шлунок –
по 0.12;
•сечовий міхур, печінка, стравохід, щитоподібна залоза – по
0.05;
•шкіра, поверхня кістки – по 0.01.
 Біологічна дія іонізуючих
випромінювань
• Біологічна дія іонізуючого випромінювання
проявляється у вигляді первинних фізико-
хімічних процесів, які виникають в молекулах
живих клітин і субстрата, що оточує їх, та у
вигляді порушення функцій цілого організму
як наслідку первинних процесів.
• Первинні процеси, що виникають після
опромінення біологічної тканини, мають кілька
стадій різної тривалості: фізичну – 10-13 с,
фізико-хімічну - 10-15 с, хімічну – 10 -6 с.
Пряма дія іонізуючого випромінювання може спричинити
розщеплювання молекул білка, розриви найменш міцних
молекулярних зв'язків, відрив радикалів та інші процеси.

Зміни в хімічному складі значної кількості молекул спричиняють

загибель клітин.
Побічна (непряма) дія випромінювання через продукти
радіолізу води (організм людини має до 65% води).

• Вважають, що 50% поглинутої дози в клітині

припадає на воду, а інші 50% - на її органоїди та
розчинені речовини, тому первинні процеси багато в
чому визначаються поглинанням випромінювання
водою клітин, яка під дією іонізуючого
випромінювання розкладається на водень Н і
гідроксильну групу ОН-. У подальшому проходять
ланцюгові каталітичні реакції (в основному окислення
цими радикалами молекул білка), які безпосередньо
або через ланцюг вторинних перетворень утворюють
продукти з високою хімічною активністю –
гідропероксид (НО2) і перекис водню (Н2О2). Ці
сполуки вступають у взаємодію з молекулами
органічної речовини тканини, окиснюють і руйнують її.
 Радіаційні ефекти опромінення людей
Соматичні Соматично- Генетичні
стохастичні (спадкові зміни у пер-
ших двох поколіннях)

Гостра Скорочення Домінантні

променева тривалості генні мутації
хвороба життя
Хронічна Лейкози Рецесивні генні
променева (злоякісні зміни мутації
хвороба кровоутворююч
их клітин)
Локальні Пухлини різних Хромосомні
променеві органів аберації
ушкодження
 Детерміністичні ефекти
це ефекти впливу іонізуючого випромінювання, що проявляються
тільки при перевищенні певного дозового порогу, тяжкість наслідків
їх залежить від величини отриманої дози (гостра променева
хвороба, променеві опіки та ін). Важкість ураження організму
визначається величиною дози опромінення.

Доза опромінення 1-2 Гр - легкий (І) ступінь гострої променевої

хвороби (ГПХ), доза 2-4 Гр - середній (II) ступінь, 4-6 Гр - тяжкий (III)
ступінь, 6-10 Гр - вкрай тяжкий (IV) ступінь. Прогноз: від
сприятливого до несприятливого. При дозах опромінення, вищих 10
Гр, прогноз ГПХ абсолютно несприятливий, всі хворі гинуть у різні
терміни після опромінення. Великі дози опромінення, розтягнуті у
часі, спричинюють істотно менші ураження, ніж ті самі дози, але
отримані за короткий термін. Різні види опромінення також діють в
залежності від їх спроможності спричиняти іонізацію.
Гостра променева хвороба

Променева травма кісток лицевого скелету.

 Гостра променева травма ротової порожнини
• Випромінення уражує слизову оболонку порожнину
рота,зуби,слинні залози,кістки, глоткові мигдалики,
далі процес поширюється на задній відділ язика,
піднебіння,глотку,слизову оболонку задніх відділів
альвеолярного відростка нижньої щелепи.Слизова
перетворюється на некротичну плівку.Руйнування
відбувається переважно за альтернативним типом.
Ясна набряклі,кровоточиві, ясенні сосочки вкриті
виразками. Виділяється гній з пародонтальних
кишень.Гостра променева хвороба супроводжується
ураженням слинних залоз, яке проявляється
ксеростомією (недостатнє слюновиділення,
супроводжується підвищеною сухістю слизової
оболонки порожнини рота).
Гостра променева травма ротової
порожнини
Широке застосування радіоактивних ізотопів у
народному господарсві та медицині може спричинити
променеву хворобу зі значними змінами у порожнині
рота — стоматити

Розвивається променевий стоматит (гіперемія,

зроговіння, десквамація епітелію, плівчастий мукоз).
 Променева травма зубів.
• В основі після променевих уражень твердих
тканин зубу лежать порушення обміну
речовин(фосфору,кальцію). Іонізуюче
опромінення впливає на розподіл фтору та
гідроксилу не тільки в патологічно зміненій
ділянці, а і в оптично неуражених ділянках
емалі. Порушення емалевих призм. Емаль
втрачає блиск,стає тьмяною,крихкою.(Схоже
на некроз емалі). На значній площі зникають
дентинні канальці,замість них зявляється
фібрилярна структура ,що характерна для
колагену. Шар емалі втрачає здатність до
відновлення.
Променевий опік
 Стохастичні ефекти
Це безпорогові ефекти впливу іонізуючого випромінювання,
ймовірність виникнення яких існує при будь-яких його дозах і
зростає із збільшенням дози, тоді як відносна тяжкість їх
прояву від дози не залежить. До цих ефектів належать
злоякісні новоутворення (соматичні стохастичні ефекти) та
генетичні зміни, що передаються нащадкам (спадкові
ефекти).

Це віддалені наслідки опромінення. Злоякісні пухлини з'являються

через роки або десятиріччя після опромінення, а генетичні ефекти
- у наступних поколіннях. Соматичні стохастичні ефекти-лейкози.
На кожний рад опромінення всього тіла понад норму слід чекати 20
випадків захворювань на лейкоз та 40 - іншими злоякісними
новоутворення­ми на 1 млн населення. Від кожної дози
опромінення в 1 Гр дві особи із 1000 захворіють на лейкоз.
 Злоякісні пухлини шкіри,
судин(ангіосаркома), внутрішніх
органів
Лейкози
Лейкози найбільш поширені з ракових захворювань,
спричинених опроміненням. Оцінка ймовірності
летального результату при лейкозі більш імовірна, ніж
аналогічні оцінки для інших видів ракових захворювань.
Це можна пояснити тим, що лейкози виявляются
першими, викликаючи смерть у середньому через 10
років після моменту опромінення.

Після лейкозів «за популярністю" випливають:

• рак молочної залози,
• рак щитоподібної залози
• рак легенів.
Менш чутливі шлунок, печінка, кишечник та
інші органи і тканини.
Генетичні порушення
Вади розвитку
 Протирадіаційний захист
• це - сукупність нормативно-правових,
проектно-конструкторських, медичних,
технічних та організаційних заходів, що
забезпечують радіаційну безпеку.
• П О С Т А Н О В О Ю ГОЛОВНОГО
ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНОГО ЛІКАРЯ
УКРАЇНИ - ПЕРШОГО ЗАСТУПНИКА
МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
від 01.12.97 м.Київ N 62 введені в дію з
01.01.98 Державні гігієнічні нормативи "Норми
радіаційної безпеки України (НРБУ-97)"
Відповідальність за виконання
НРБУ-97 покладається на
фізичних та юридичних осіб, незалежно
від форм власності та
підпорядкованості які виробляють,
переробляють, застосовують,
зберігають, транспортують, здійснюють
поховання, знищення чи утилізацію
джерел іонізуючого випромінювання, а
також проектують роботи з ним.
Нормами радіаційної безпеки встановлюються такі
категорії осіб, які зазнають опромінювання:

Категорія А Категорія Б (персонал) Катего

(персонал) рія В
особи, які особи, які безпосередньо не все
постійно чи зайняті
джерелами
роботою з
іонізуючих
населе
тимчасово випромінювань, але у зв'язку ння.
працюють з розташуванням робочих 1 мЗ/р
безпосередньо з місць в приміщеннях та на
промислових майданчиках
джерелами об'єктів з радіаційно-
іонізуючих ядерними технологіями
випромінювань можуть отримувати
додаткове опромінення.
20 мЗ/р
2 мЗ/р
Основна дозова межа індивідуального
опромінення персоналу об’єктів
• Не повинна перевищувати 20 мілізівертів
ефективної дози опромінення на рік,
допускається її збільшення до 50 мілізівертів
за умови, що середньорічна доза опрмінення
протягом 5 років підряд не перевищує 20
мілізівертів
• (1мілізіверт=0,1 бера)
• При проведенні профілактичного обстеження
населення річна ефективна доза не повинна
перевищувати 1 мЗв.
 Науковий комітет ООН з дії
атомної радіації вважає
Доза 0.1 Зв на рік в хронічній
формі не має жодного
ефекту, а 0.1 Зв за місяць
може мати.
Річні ліміти дози опромінення
 Ефективні еквівалентні дози при
рентгенографії щелепно-лицьової області
Методики Ефективна доза, мкЗв

Внутрішньоротові
контактні рентгенограми

21,22,11,12 260
23,24,25,13,14,15 265
26,27,28,16,17,18 330
260
31,41,32,42
265
33,34,35,43,44,45 140
36,37,38,46,47,48
ортопантомограма 260
оглядова рентгенограма
черепа 350
комп'ютерна томограма
черепа 400
• Враховуючи особливості розподілу
шкоди та користі при медичному
опроміненні (пацієнт завжди особисто
отримує одночасно і користь, і шкоду
від опромінення, тоді як в інших сферах
практичної діяльності це не завжди
виконується), основні вимоги до
обмеження опромінення у цих ситуаціях
розглядаються окремим розділом
даного документу.
 Основні принципи забезпечення
радіаційної безпеки
1.Зменшення потужності джерел
випромінювання до мінімальних значень
(«захист кількістю»);
2.Скорочення часу роботи з джерелом
(«захист часом»);
3.Збільшення відстані від джерела до
людини («захист відстанню»);
4.Екранування джерел випромінювання
матеріалами, що поглинають іонізуюче
випромінювання («захист екраном»).
 Допустима частота рентгенівського
дослідження ротової порожнини:
• Малі діти (до наявності постійних зубів) -
виконуються прикусні і періапікальні
знімки 1 раз на 2 роки;
• Підлітки - періапікальна і прикусна
рентгенографія - 1 раз в 1,5-3 роки;
• Після 18 років - раз в 1-1,5 року;
• Дорослі - ортопантомографія,
панорамні та повноротові знімки за
показами
 Окуляри рентгенозахисні призначені для
захисту кришталика ока. Свинцевий еквівалент
- Pb=0,8; 0,9 мм.
• Засіб індивідуального радіаційного
захисту очей персоналу.
Індивідуальні засоби захисту від ІВ
 Комплект рентгенівського захисту для стола
хірургічного призначений для захисту персоналу при

проведенні травматологічних операцій .

Комплект рентгенівського захисту для стола
хірургічного

Захист низу стола для травматологічн

их операцій. ОНІКО
Комплект пластин КП-1
Рентгенологічне дослідження в стоматології, або
ортопантомограма (OPG), «ортопанорама» та
«панторекс» — панорамний рентгенівський знімок зубів,

верхньої та нижньої щелепи.

 Установка для ортопантомограми
• При виконанні ортопантомограма захист
створюють з боку грудей і спини, де
відбувається велика частина переміщень
рентгенівської трубки.
 Радіовізіограф –електронний прилад, що
показує рентгенівське зображення зубів на
моніторі комп’ютера у реальному режимі часу

Радіовізіограф знижує променеве навантаження у 10

разів, зменшуючи час експозиції з 0,8 сек. до 0.08 сек
Радіовізіограф
 Фартух стоматологічний дитячий забезпечує захист
передньої частини тулуба, гонады, щитоподібну залозу,
плечі та лопатки ззаду при рентгенологічних
дослідженнях зубощелепної системи
 Воротник рентгенозахисний (пелерина) для захисту
щитоподібної залози, верхньої частини грудної клітки та

плеч при рентгендослідженнях зубощелепної системи.

 Законодавчі та нормативні документи
1. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну
безпеку» від 08.02.95 р. із змінами, внесеними згідно із Законами.
2. Закон україни «Про захист людини від впливу іонізуючих
випромінювань» від 1998, зі змінами, внесеними згідно із Законом.
3. Закон України «Про фізичний захист ядерних установок,
ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел
іонізуючого випромінювання» вiд 19.10.2000.
4. Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання
ядерної енергії» вiд 11.01.2000
5. Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від
30.06.1995
Основними документами, якими регламентується радіаційна безпека
в Україні, є:
6. Державні гігієнічні нормативи «Норми радіаційної безпеки України
НРБУ-97/Д-2000 – Норми радіаційної безпеки України,
доповнення: радіаційний захист від джерел потенційного
опромінення; 2000 р.»
7. Наказ МОЗ України від 02.02.2005 № 54 Основні санітарні правила
забезпечення радіаційної безпеки України
8. ДБН В.1.4-0.01-97 Система норм та правил зниження рівня
іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві.
 Біоетичні аспекти впливу
радіаційного чинника на людину
• Медичне втручання — це такий
профілактичний, діагностичний, лікувальний
реабілітаційний або здійснювальний з іншою
метою фізичний, біологічний чи психічний
прийом, що спричиняє чи може спричинити
зміни в організмі хворого.
• Лікар зобов’язаний пояснити пацієнтові в
доступній формі стан його здоров’я і мету
запропонованих досліджень, лікувальних
заходів, прогноз можливого розвитку
захворювання, в тому числі наявності ризику
для життя і здоров’я
• Інформацію про обстеження, втручання,
що мають відбутися, пацієнт отримує
від лікуючого лікаря.
Це правило є непорушним. Як виняток,
інший лікар може це робити виключно
за дорученням лікуючого лікаря чи з
його відома.
Дякую за увагу!