МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”
ФАКУЛЬТЕТ БІОМЕДИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ
КАФЕДРА БІОМЕДИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

РОЗРАХУНКОВА РОБОТА

з дисципліни «Біофізика»
На тему «Навести параметри та величини іонізуючого
опромінення, які можуть викликати побічні медико –
біологічні ефекти»

Студента 2 курсу групи БМ-92

Козленка Є. А.

Кількість балів: ______

Дата: ___________ 2021 р.

Київ – 2021
 ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................4

Актуальність теми...................................................................................................4

Іонізуюче випромінювання....................................................................................5

Іонізуюче опромінення та його вплив на людину................................................8

Основні характеристики іонізуючого випромінювання....................................11

Методи дозиметричного і радіаційного контролю............................................14

Висновок.................................................................................................................15

Список використаних джерел..............................................................................16

2
 Анотація
В даній розрахунковій роботі на тему “Навести параметри та величини
іонізуючого опромінення, які можуть викликати побічні медико – біологічні
ефекти” були розлянуті наступні аспекти: визначення “іонізуюче
випромінювання”, його вплив на організм людини з подальшими наслідками,
були перелічені основні характеристики іонізуючого випромінювання та
методи контролю.
Ключові слова: доза поглинута, доза в органі або тканині, доза
еквівалентна, доза ефективна, доза ефективна (еквівалентна) річна, доза
ефективна колективна, доза попереджувана.
Summary
In this calculation work on "Give the parameters and values of ionizing
radiation that can cause side effects - biological effects" were discussed the
following aspects: the definition of "ionizing radiation", its impact on the human
body with subsequent consequences, listed the main characteristics of ionizing
radiation and control methods.
Key words: absorbed dose, dose in organ or tissue, equivalent dose, effective
dose, effective dose (equivalent) per year, effective collective dose, precautionary
dose.

3
 Вступ
Актуальність теми
Іонізуючим випромінюванням називають випромінювання, взаємодія
яких із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних
знаків. 
Іонізуюче випромінювання - таке випромінювання, яким володіють
радіоактивні речовини. 
Під впливом іонізуючих випромінювань у людини виникає променева
хвороба. 
Головною метою радіаційної безпеки є охорона здоров'я населення,
включаючи персонал, від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання
шляхом дотримання основних принципів і норм радіаційної безпеки без
необгрунтованих обмежень корисної діяльності при використанні
випромінювання в різних галузях господарства, в науці й медицині. 
Норми радіаційної безпеки (НРБ-2000) застосовуються для забезпечення
безпеки людини в умовах впливу на нього іонізуючого випромінювання
штучного або природного походження. 

4
 Іонізуюче випромінювання
Іонізуюче випромінювання – це потік часток або квантів
електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину
призводить до її іонізації (перетворення нейтральних атомів в позитивно та
негативно заряджені іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків. В
результаті радіоактивного розпаду, ядерного ділення, термоядерного синтезу
і при роботі прискорювачів частинок можна отримати різні види іонізуючого
випромінювання.
Особливістю іонізуючих випромінювань є те, що всі вони
відзначаються високою енергією і спричиняють зміни в біологічній структурі
клітин, які можуть призвести до їх загибелі. На іонізуючі випромінювання не
реагують органи чуття людини, що робить їх особливо небезпечними.
Усі джерела іонізуючого випромінювання поділяються на природні та
штучні (антропогенні).
У навколишньому середовищі завжди спостерігається певний
природний рівень радіації, навіть за відсутності яких-небудь технічних
джерел. Природними джерелами іонізуючих випромінювань є космічні
промені, а також радіоактивні речовини, які містяться в земній корі,
приземній атмосфері, продуктах харчування, воді і живих організмах.
Значна частка природного опромінювання припадає на газ радон, якій
утворюється при розпаду урану та торію і виділяється з породи, при
розпиленні води та спалюванні газу. Основну частину дози опромінення від
радону людина одержує, перебуваючи у закритому, не провітрюваному
приміщенні. Радон концентрується в повітрі усередині приміщень лише тоді,
коли вони ізольовані від зовнішнього середовища. Надходячи усередину
приміщення тим чи іншим шляхом (просочуючись через фундамент і
підлогу, чи ґрунт, вивільняючись з будівельних матеріалів мінерального
походження, що містять незначні кількості урану-238 - граніт, цегла і т.п.,
використовуваних у конструкції будинку), радон накопичується в ньому,

5
створюючи досить високі рівні радіації. Концентрація радону в закритих
приміщеннях у середньому у вісім разів вище, ніж у зовнішньому
атмосферному повітрі. Однак головне джерело радону в закритих
приміщеннях – це ґрунт. Ще одним важливим джерелом надходження радону
в приміщення є вода і природний газ.

Додаткове опромінювання людина отримує з повітря за рахунок

викидів твердих часток, які містять радіоактивні сполуки при спалюванні
вугілля і мазуту. Ще одним джерелом опромінення населення є термальні
води.

Видобуток фосфатів, що використовуються для виробництва добрив,

супроводжується підвищенням радіоактивного фону, тому що більшість
фосфатних родовищ містять уран. У процесі видобутку і переробки руди
виділяється радон, та й самі добрива містять радіоізотопи, що проникають із
ґрунту в харчові культури.

На всю біосферу впливають також випромінювання, що приходять з

космосу. До складу космічного випромінювання входять протони (більше
90%), aльфа- частинки (7%), ядра важких елементів (1%).

Техногенно-підсилене джерело природного походження - джерело

іонізуючого випромінювання природного походження, що в результаті
господарської та виробничої діяльності людини було піддане
концентруванню або збільшилася його доступність, унаслідок чого виникло
додаткове (до природного радіаційного фону) випромінювання. Техногенно-
підсиленими іонізуючі випромінювання природного походження стають за
рахунок антропогенних змін радіаційної обстановки в біосфері, пов'язаних в
основному з ядерними випробуваннями, місцями поховання ядерних відходів
і діяльністю об'єктів ядерної енергетики та інших галузей народного
господарства.

6
 Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є об'єкти з
виробництва ядерного палива, ядерні реактори, ядерні установки для
виробництва енергії, дослідницькі реактори, прискорювачі заряджених
частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи,
підприємства і установки із збагачення ядерних матеріалів, а також
установки з переробки відпрацьованого ядерного палива і сховища
відпрацьованого палива, прилади засобів зв'язку високої напруги, а також
ядерні вибухи тощо. Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на
сьогодні людина найбільш опромінюється під час медичних процедур і
лікування, пов'язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації.
Природне радіоактивне випромінювання Землі разом із космічним
випромінюванням утворюють природний радіоактивний фон. [1]

7
 Іонізуюче опромінення та його вплив на людину

         Степінь радіаційного впливу на людину іонізуючого випромінювання і

радіонуклідів, які накопичуються в окремих органах і тканинах, визначається
дозами зовнішнього і внутрішнього опромінення. Характер накопичення
радіонуклідів в організмі і його окремих органах і тканинах залежить від
швидкості їх поступлення з харчовими продуктами, водою і повітрям в
шлунково-кишковий тракт або легені, засвоєння і розподілу їх в органах або
тканинах, часу їх утримання і них і т.д.
         Для розрахунку дози опромінення необхідно знати деякі фізіологічні
параметри, які характеризують обмінні процеси в організмі. Міжнародна
комісія по радіаційному захисті рекомендує використовувати при таких
розрахунках такі величини: хвилинний об’єм дихання; кількість повітря, яку
вдихає людина; споживання води; його водний баланс. Кількісна інформація
про радіобіологічні ефекти  для людини приведені в таблиці 2.

Таблиця 2 - Клінічні наслідки опромінення людини

Доза опромінення, Тип опромінення  
бер
25 все тіло Клінічні симптоми не
проявляються
50 все тіло Тимчасове зменшення
кількості лімфоцитів
100 все тіло В’ялість у всьому тілі, значне
зменшення лімфоцитів
150 все тіло Смертність - 5%; “похмілля”
від опромінення – 50%
200 все тіло Значне зменшення
лейкоцитів
400 все тіло Смертність 50% за 10 діб
600 все тіло Смертність 90% за 14 діб
8
 800 все тіло Смертність 100%
         Наведемо ще деякі додаткові відомості:
0,011 мбер/год потужність дози обумовлена природною
радіоактивністю Землі і космічним випромінюванням, тобто природній фон
Землі;
100 мбер – фонове опромінення за рік;
500 мбер – допустиме опромінення населення в нормальних умовах за
рік.
Доза в 600 рад (6 Зв або 6 Гр) або рентгенівського випромінювання
(одноразове опромінення) є смертельною для людини, проте відносна
кількість іонів, які утворюються при такій дозі невелика. Цій дозі відповідає
приблизно 1013 іонів/см3  тканини, що в перерахунку на іонізацію молекул
води складає лише одну іонізовану молекулу води на 10 мільйонів молекул.
Таким чином прямою іонізацією (без врахування вторинних ефектів) не
можна пояснити шкідливої дії випромінювання.
Основним процесом, який пояснює біологічну дію випромінювання, є
втрати поглинутої енергії на розрив хімічних зв’язків з утворенням
високоактивних в хімічному відношенні збуджених молекул, іонів радикалів.
Розглядаючи первинні фізико-хімічні процеси в організмі при дії іонізуючих
випромінювань, слід врахувати дві принципово різні можливості взаємодії з
молекулами води (радіоліз води) і з молекулами органічних сполук. Сполуки,
які отримуються в результаті опромінення, взаємодіють з іншими
молекулами біологічної системи, що приведе до порушення мембран, клітин
і функцій всього організму, тобто буде генеруватися ряд процесів, які в своїй
сукупності складають радіаційний синдром.
Розглядаючи питання про радіобіологічні ефекти, слід відмітити, що
сприйнятливість до дії іонізуючих випромінювань різна у різних тканин і
органів людини. Неоднакова радіостійкість різних тканин організму
пояснюється особливостями тканинних клітин.

9
 При опроміненні організму його витривалість і степінь проявлення
синдрому визначається виходом за межі норми функціонування найбільш
пошкоджених тканин і органів, які відіграють визначальну роль в
життєдіяльності організму. Такі тканини і органи відносять до критичних,
серед них виділяють слідуючи три групи:
1 група – червоний кістковий мозок, гонади;
2 група – щитовидна залоза, печінка, легені, нирки, селезінка,
шлунково-кишковий тракт, м’язи, кристалик очей;
3 група – кісткова тканина, шкіра, передпліччя, стопа.
У людини радіаційне пошкодження має системний характер і по
різному проявляється в залежності від рівня дози опромінення. По клінічній
картині при гострій променевій хворобі виділяють три патогенетичних
механізми променевого пошкодження:
1)                        при малих дозах в якості критичної тканини виступає
кістковий мозок, пошкодження якого впливає на процес
кровотворення;
2)                        при більш високих дозах наступає радіаційне пошкодження
тканин шлунково-кишкового тракту;
3)                        при високих дозах наступають загальні церебральні
порушення. [2]

10
 Основні характеристики іонізуючого випромінювання

В даний час відповідно до норм радіаційної безпеки (НРБ-99)

встановлено такі основні дозові характеристики впливу іонізірущіх
випромінювань.

Доза поглинута (D) - величина енергії іонізуючого випромінювання,

передана речовині:

de
D=
dm

де  de - середня енергія, передана іонізуючим випромінюванням

речовині, що знаходиться в елементарному об'ємі, a dm - маса речовини в
цьому об'ємі.

Енергія може бути усереднена по будь-якому визначено ному обсягом,

і в цьому випадку середня доза дорівнює повній енергії, переданої обсягом,
діленої на масу цього обсягу. В одиницях СІ поглинена доза вимірюється в
джоулях, ділених на кілограм (Дж · кг-1), і має спеціальну назву - грей (Гр).
Використовувалася раніше позасистемна одиниця рад дорівнює 0,01 Гр.

Доза в органі або тканині (DT) - середня поглинута доза в певному

органі чи тканині людського тіла:

❑
1
DT = ∫ Ddm,
mT m
T

де mT - маса органа чи тканини, a D - поглинена доза в елементі маси

dm.
11
 Доза еквівалентна (HT,R) - поглинена доза в органі чи тканині,
помножена на відповідний ваговий коефіцієнт для даного виду
випромінювання, WR:

H T ,R =W R ∙ D T ,R ,

де DT,R - середня поглинута доза в органі або тканині Т, а WR - ваговий

коефіцієнт для випромінювання R.

При впливі різних видів випромінювання з різними ваговими

коефіцієнтами еквівалентна доза визначається як сума еквівалентних доз для
цих видів випромінювання

H T =∑ H T , R
R

Одиницею еквівалентної дози є зіверт (Зв).

Доза ефективна (E) - величина, що використовується як міра ризику

виникнення віддалених наслідків опромінення всього тіла людини та
окремих його органів і тканин з урахуванням їх радіо-чутливості. Вона
представляє суму творів еквівалентної дози в органах і тканинах на
відповідні зважувальні коефіцієнти:

E=∑ W T ∙ H T ,
T

де ΗΊ - еквівалентна доза в органі або тканині Т, a W T - ваговий

коефіцієнт для органу або тканини Т. Одиниця ефективної дози - зіверт (Зв).

Доза еквівалентна (ΗΊ(τ)) або ефективна (E(τ)) очікувана при

внутрішньому опроміненні - доза за час τ, що минув після надходження
радіоактивних речовин в організм:

12
 t 0 +τ

H T ( τ )= ∫ H T ( τ ) dt ,
t0

E ( τ ) =∑ W T ∙ H T ( τ ) ,
T

де t0 - момент надходження, а ΗT(t) - потужність еквівалентної дози до

моменту часу t в органі чи тканині Т.

Коли τ не визначено, то його слід прийняти рівним 50 років для

дорослих і (70 мінус t0) - для дітей.

Доза ефективна (еквівалентна) річна - сума ефективної (еквівалентної)

дози зовнішнього опромінення, отриманого за календарний рік, та очікуваної
ефективної (еквівалентної) дози внутрішнього опромінення, зумовленої
надходженням в організм радіонуклідів за цей же рік.

Одиниця річної ефективної дози - зіверт (Зв).

Доза ефективна колективна - міра колективного ризику виникнення

стохастичних ефектів опромінення; вона дорівнює сумі індивідуальних
ефективних доз. Одиниця ефективної колективної дози - людино-зіверт (чол.-
Зв).

Доза попереджувана - прогнозована доза внаслідок радіаційної аварії,

яка може бути відвернена захисними заходами. [3]

13
 Методи дозиметричного і радіаційного контролю
   В загальне поняття “радіаційний контроль” входять чотири види
контролю при проведенні любих радіаційних робіт: дозиметричний,
радіометричний, індивідуальний дозиметричний контроль і
спектрометричні вимірювання. В відповідності з цим, всю апаратуру
радіаційного контролю по своєму призначенню умовно поділяють на
відповідні групи:
1.     Дозиметричні прилади, або детектори ядерних випромінювань, які
призначені для вимірювання дози випромінювання або величин зв’язаних з
нею, наприклад, потужність дози. Крім того, до цієї групи відносять також
індикатори-сигналізатори – найпростіші прилади для виявлення іонізуючих
випромінювань або сигналізації про перевищення заданого порогу радіації.
2.     Радіометричні прилади з допомогою яких вимірюють активність
нуклідів  в радіоактивних  джерелах. Наприклад, радіометром можна
виміряти  радіоактивне забруднення устаткування: транспортних засобів,
одягу, різних об’єктів оточуючого середовища(води, рослинності, ґрунту).
3.     Призначенні для індивідуального дозиметричного контролю. З
допомогою цих приладів можна виміряти дозу, яку одержує людина в
якійсь конкретній ситуацій або за певний проміжок часу.
4.     Прилади призначені для встановлення спектру радіонуклідів,
ізотопів в радіоактивно забрудненому  об’єкті. З допомогою цих приладів
регулярно визначається радіоізотопний склад забруднення
визваного  чорнобильською катастрофою з моменту  аварії і до цього часу.
Як показали дослідження найбільш поширеними в Києві  і на півдні
країни  є такі  радіонукліди: церій-144, рутеній-106, цезій-134, цезій-137,

14
стронцій-90. На півночі країни фіксуються ще трансуранові елементи:
торій, америцій, плутоній, уран.
В основі роботи  дозиметричних і  радіометричних приладів
використовуються такі методи  індикації: іонізаційний, сцинтиляційний,
люмінесцентний, фотографічний, хімічний, калориметричний, нейтронно-
активаційний.
Широко використовується і біологічний метод дозиметрії, в якому
використовується здатність випромінювання, змінювати біологічні об’єкти.
Величину дози оцінюють  по рівню летальності, степені лейкопенії,
кількості хромосомних  аберацій, зміні забарвлення шкіри, випаданню
волосся і ін. Біологічні методи не дуже точні і менш чутливі порівняно з
фізичними.
В математичних методах дозу випромінювання визначають шляхом
математичних обчислень на основі відповідних математичних моделей.
Відмітимо, що це єдино можливий метод визначення дози радіонуклідів, які
попали всередину організму. [2]

15
 Висновок
Джерела випромінювань широко використовуються в техніці, хімії,
медицині, сільському господарстві та інших областях. Однак джерела
іонізуючого випромінювання представляють істотну загрозу здоров'ю і
життю використовуючих їх людей. 
Дозою випромінювання - називається частина енергії, передана
випромінюванням речовині і поглинена ім. 
Основні принципи радіаційної безпеки полягають в неперевищення
встановленого основної дозової межі, виключення будь-якого
необгрунтованого опромінення та зниженні дози випромінювання до
можливо низького рівня. 
Для визначення індивідуальних доз опромінення персоналу необхідно
систематично проводити радіаційний (дозиметричний) контроль, обсяг якого
залежить від характеру роботи з радіоактивними речовинами. 
При проведенні робіт з джерелами іонізуючих випромінювань небезпечна
зона повинна бути обмежена попереджувальними написами. [4]

16
 Список використаних джерел
1. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПРОТИРАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ
ПЕРСОНАЛУ І РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПАЦІЄНТІВ ПРИ
ЗАСТОСУВАННІ РАДІОНУКЛІДІВ ТА ІНШИХ ДЖЕРЕЛ
ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ В ЛІКУВАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://nereff.ru/0438324.html.
2. Взаємодія іонізуючого випромінювання з біологічними тканинами.
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/distance/lectures_stud/
%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD
%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0/1%20%D0%BA
%D1%83%D1%80%D1%81/%D0%91%D1%96%D0%BE
%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D0%BA
%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BC
%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD
%D0%B0%20%D0%B0%D0%BF
%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0/12-
%D0%92%D0%B7%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE
%D0%B4%D1%96%D1%8F%20%D1%96%D0%BE%D0%BD
%D1%96%D0%B7%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%BE
%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF
%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%8E
17
 %D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F
%20%D0%B7%20%D0%B1%D1%96%D0%BE%D0%BB
%20%D1%82%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BD
%D0%B0%D0%BC%D0%B8.htm.
3. Вплив іонізуючих випромінювань [Електронний ресурс] – Режим
доступу до ресурсу:
https://studme.com.ua/20080215/bzhd/vozdeystvie_cheloveka_ioniziruyu
schih_izlucheniy_drugih_opasnyh_faktorov.htm.
4. Не стохастичні наслідки впливу радіації на організм людини
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://studopedia.net/1_11135_ne-stohastichni-naslidki-vplivu-radiatsii-
na-organizm-lyudini.html.

18