Тема4

https://naurok.com.ua/prezentaciya-poperedzhennya-rizikiv-vid-vibuhonebezpechnih-predmetiv-
301239.html

Розрізняють такі види вибухової травми:

 вибухові ушкодження
 відкриті ушкодження тканин організму, які спостерігаються, зокрема, при вибуху
протипіхотних мін
 заброневі ушкодження
 закриті й відкриті травми, що виникають при дії вибуху на броньований транспорт, в якому
перебуває особовий склад.

Заходи первинної медичної допомоги

 зупинка зовнішньої кровотечі (накладання стискальної пов’язки, джгута чи закрутки);

 накладання на рани пов’язки за допомогою пакета перев’язувального індивідуального;
 введення знеболюваних;
 проведення транспортної іммобілізації ушкодженої кінцівки за допомогою підручних засобів
або табельних шин;
 при можливості максимальне використання повітряного транспорту (вертольотів) для
евакуації з поля бою.

Тема 5 Характеристика зон стихійного лиха (ураганів, затоплень, пожеж, хімічного, радіаційного та
бактеріологічного зараження тощо) ст206

З групи метеорологічних явищ природного походження вкрай небезпечними стихійними лихами є

бурі й урагани . за своїм руйнівним впливом часто порівнюються із землетрусом. Основною причиною
їх виникнення є циклонічна діяльність атмосфери.

1. Буря (шторм) — дуже потужний, зі швидкістю понад 20 м/с постійний вітер, що викликає
великі руйнації на суші та хвилювання на морі (шторми).

Шквальні бурі характеризуються раптовістю й нерідко великою руйнівною силою, іноді

супроводжуються сильними опадами.

2Ураган (фр. Ouragan) — це атмосферний вихор великої руйнівної сили. Найважливішими

характеристиками урагану є швидкість вітру, шлях його руху, розміри та будова ураганів, середня
тривалість дії урагану.

Основними руйнівними чинниками цих небезпечних атмосферних явищ є: висока швидкість вітру;
швидкісний напір та сила повітряного потоку, що обумовлює динамічний удар і має метальну дію;
тривалість.

На більшій частині території України вітри зі швидкістю більше 25 м/с бувають майже щорічно.
Найчастіше — у Карпатах, горах Криму та на Донбасі.
Дії населення під час виникнення урагану.

 Перебуваючи в будинку, необхідно зачинити кватирки і відійти від вікон, зайнявши відносно
безпечне місце (ніші, дверні прорізи, вбудовані шафи). Покладіть на підлогу речі, які можуть
впасти і спричинити травми. Відсуньте ліжко від вікна.
 Зупиніться, якщо ви їдете автомобілем. Вийдіть і швидко сховайтесь у міцній будівлі або
лягайте на дно будь-якого заглиблення (придорожньої канави, видолинка, ями, яру) і щільно
притисніться до землі.
 Під час вимушеного перебування під відкритим небом необхідно триматися на безпечній
віддалі від будинків. Такі дії значно зменшують кількість ушкоджень.
 Необхідно остерігатися пошкоджених та повалених дерев, розгойдування рекламних щитів,
вивісок, транспарантів.
 Не перебувати на підвищеннях, мостах, поблизу трубопроводів, ліній електропередач, об'єктів
з отруйними і легкозаймистими речовинами.
3 Повені — тимчасове затоплення значної частини суші водою в результаті розливу річок та
великої кількості опадів (іл. 32.4), танення снігу, заторів льоду в період весняного паводка,
вітрового нагону води в річки з моря. Крім того, причиною повені можуть бути завали на
річках у результаті землетрусу, гірські зсуви і руйнування дамб, гребель гідровузлів,
виникнення цунамі або гравітаційних хвиль від підводних ядерних вибухів.

Під час повені виділяють чотири зони затоплення:

перша зона — катастрофічного затоплення; друга зона — зона швидкої течії; третя зона —
зона середньої течії; четверта зона — зона слабкої течії (розливу).

Особиста безпека. Почувши попередження про загрозу повені, вимкніть газ, електроенергію і негайно
виходьте у безпечне місце — на підвищення. Якщо повінь розливається повільно і ви маєте час,
уживайте заходів щодо рятування майна та матеріальних цінностей: перенесіть їх у безпечне місце, а
самі займіть верхні поверхи (горище), дахи будівель. Зробіть запас продуктів харчування та питної
води. Використовуйте наявні плавальні засоби або зробіть їх із колод, дощок, автомобільних камер та
інших предметів.

Опинившись у воді, скиньте із себе важкий одяг (шерстяний одяг здатний зберігати тепло у воді, тому
в холодній воді його знімати не рекомендується) та взуття, скористайтеся плаваючими поблизу або
піднятими над водою предметами та чекайте допомоги.

4 Пожежі — стихійне поширення нищівної дії вогню, який виходить з-під контролю людини.
Виникають пожежі, як правило, унаслідок порушення правил пожежної безпеки, а також у
результаті розрядів блискавки, самозаймання, особливо під час засухи тощо.

дотримання таких правил протипожежної безпеки:

утримувати в справному стані електромережі, електричні прилади, прилади опалення і

дотримувати заходів безпеки під час їх експлуатації;
 дотримувати правил безпеки під час користування печами, газовими приладами, предметами
побутової хімії та ремонту в квартирі із застосуванням лаків, фарб;

не загромаджувати драбини, загальні холи, коридори та підходи до засобів пожежогасіння;

не загромаджувати евакуаційні люки на балконах верхніх поверхів;

не зберігати в гаражах пально-мастильні матеріали;

не будувати сараї, гаражі та інші споруди в протипожежних розривах.

Як діяти в будинку, що горить:

для захисту від диму і чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

передусім допоможіть вивести дітей, інвалідів та людей похилого віку;

виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки дме вітер;

якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум'я;

під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, а також воду, пісок,
землю, ковдри;

якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник або вимикач, а потім
починайте гасити вогонь.

Зона хімічного забруднення

До хімічно небезпечних об'єктів (ХНО) господарського комплексу належать підприємства, що

виробляють різноманітну хімічну продукцію, нафтопродукти, фармацевтичні препарати, а також
підприємства, що мають холодоагенти, значні водонапірні й очисні споруди, залізничні станції зі
шляхами відстою, склади з отрутохімікатами, сховища, транспортні трубопроводи тощо.

Комплекс заходів щодо захисту від сильнодіючих отруйних речовин:

 інженерно-технічні заходи щодо збереження і використання СДОР;

 повсякденний хімічний контроль (газосигналізатори);
 забезпечення персоналу, що працює з ОР відповідними засобами індивідуального
захисту (промисловими та ізоляційними протигазами);
 прогнозування зон зараження;
 повідомлення про небезпеку ураження;
 хімічна розвідка;
 використання засобів колективного та індивідуального захисту;
 пошук уражених і надання їм медичної допомоги;
 евакуація людей із небезпечної зони;
 локалізація та ліквідація зараження.

Зона радіоактивного забруднення

За масштабами наслідків розрізняють такі радіаційні аварії
 : 1. Локальні — радіаційні наслідки обмежуються одним будинком;
2. Місцеві — наслідки обмежені будинком, територією АЕС і санітарно-захисною
зоною;
3. Загальні — радіоактивні продукти, викинуті з реактора, поширюються за межі
санітарно-захисної зони АЕС, у результаті чого можливе опромінення населення і
радіоактивне забруднення довкілля. Вони можуть бути регіональними і навіть
глобальними.
До заходів радіаційного захисту населення належать:

 своєчасне оповіщення відповідних органів і населення про виникнення аварії;

 локалізація викиду й утворюваного ним забруднення;
 екстрена оцінка радіаційної обстановки й очікуваних доз опромінення населення;
 інформування населення про проведення конкретних заходів захисту;
 виявлення постраждалих і надання їм медичної допомоги;
 укриття населення в захисних спорудах (протирадіаційні укриття), герметизованих
помешканнях (з обмеженням вентиляції, ущільненням дверей, вікон);
 захист органів дихання від радіоактивних аерозолів;
 профілактичний прийом препаратів стабільного йоду та інших радіопротекторів;
 евакуація населення (за необхідності);
 захист шкірних покривів;
 дезактивація населених пунктів і території;
 індивідуальна дезактивація (санітарна обробка, зміна одягу для усунення
радіонуклідів);
 обмеження і контроль доступу в район радіоактивного зараження;
 проведення радіаційного контролю;
 забезпечення населення незабрудненими водою і продуктами харчування;
 проведення агротехнічних, агромеліоративних і агрохімічних заходів;
 інформування населення про проведені заходи захисту і радіаційну обстановку;
 проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення.

зона біологічного зараження — це територія, заражена біологічними збудниками

небезпечних для людей, тварин або рослин захворювань у кількості, яка перевищує
допустиму. Тут виникають умови для виникнення ОНІ.

Збудники таких інфекційних хвороб можуть передаватися людьми, комахами,

особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами, збільшуючи зону зараження.

Осередок біологічного ураження — це територія, на якій у результаті впливу хвороботворних

мікроорганізмів (біологічних засобів) виникають одиничні або масові захворювання людей
особливо небезпечними інфекціями, сільськогосподарських тварин, рослин. Він може утворитися
не тільки в зоні зараження, а й за її межами як результат поширення інфекційних захворювань.

.
 Сутність, зміст і послідовність виконання аварійно-рятувальних та інших
невідкладних робіт. Ст 218
Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи спрямовані на:

 пошук, порятування життя, збереження здоров'я людей і захист населення;

 уникнення руйнувань і матеріальних збитків;
 локалізацію зони впливу небезпечних чинників;
 ліквідацію чинників, що унеможливлюють проведення таких робіт або загрожують
життю рятувальників.

Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків

надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період передбачає:

1) організацію та управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами;

2) розвідку районів, зон, ділянок, об'єктів проведення робіт з ліквідації наслідків

надзвичайної ситуації;

3) визначення та локалізацію зони надзвичайної ситуації;

4) виявлення та позначення районів, які зазнали радіоактивного, хімічного забруднення

чи біологічного зараження (крім районів бойових дій);

5) прогнозування зони можливого поширення надзвичайної ситуації та масштабів

можливих наслідків;

6) ліквідацію або мінімізацію впливу небезпечних чинників, які виникли внаслідок НС;

7) пошук та рятування постраждалих, надання їм екстреної медичної допомоги і

транспортування до закладів охорони здоров'я;

8) евакуацію або відселення постраждалих;

9) виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів;

10) санітарну обробку населення та спеціальну обробку одягу, техніки, обладнання,

засобів захисту, будівель, споруд і територій, які зазнали радіоактивного, хімічного
забруднення чи біологічного зараження;

11) надання медичної допомоги постраждалим, здійснення санітарно-протиепідемічних

заходів, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в районі
виникнення надзвичайної ситуації та місцях тимчасового розміщення постраждалих;

12) запровадження обмежувальних заходів, обсервації та карантину;

13) надання психологічної та матеріальної допомоги постраждалим, проведення їх

медико-психологічної реабілітації;
14) забезпечення громадського порядку в зоні надзвичайної ситуації;

15) проведення першочергового ремонту та відновлення роботи пошкоджених об'єктів

життєзабезпечення населення, транспорту і зв'язку;

16) здійснення заходів соціального захисту постраждалих унаслідок надзвичайних

ситуацій;

17) проведення інших робіт та заходів залежно від характеру та виду надзвичайної
ситуації.

Організація та виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в

осередках ураження і стихійного лиха є одним із завдань ЦЗ(цивільний захист). Серед
них передбачають і припинення або максимальне обмеження дії фактора ураження;
розвідка осередків ураження; відновлення шляхів сполучення; виявлення
постраждалих і винесення їх з-під завалів, а також з ушкоджених, загазованих та
палаючих будинків і споруд; надання постраждалим домедичної допомоги й їх
евакуацію в лікувальні заклади; виведення (вивезення) населення із зон, небезпечних
для проживання, — затоплення, хімічного й небезпечного радіоактивного зараження
тощо; за необхідності — проведення санітарної обробки людей, знезараження
техніки, засобів захисту і одягу, продовольства, води і фуражу, території, споруд,
транспортних засобів; забезпечення водою, харчуванням, захистом від
несприятливих факторів
Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, залежно від масштабів лиха і обставин,
що склалися, виконують по-різному. Припинення поширення ОР в навколишньому
середовищі (локалізація зони хімічного зараження) досягається таким чином:

• зменшенням швидкості випаровування шляхом ізоляції шару небезпечної хімічної

речовини повітряно-механічною піною, а також зв'язування матеріалами (пісок, ґрунт
тощо) з наступним видаленням;

• зменшенням концентрації хімічної речовини за допомогою водяних завіс із розпилених

струменів, які встановлюють на шляху поширення хмари ОР

заходи забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт

Після землетрусів (іл. 33.7) передусім витягують постраждалих з-під завалів,

напівзруйнованих і палаючих будинків, надають людям невідкладну допомогу (іл.
33.8). У завалах влаштовують проїзди, локалізують і усувають аварії на інженерних
мережах, які загрожують життю людей або заважають виконувати рятівні роботи. 
Під час повені для виконання рятувальних робіт залучають загони, а також відомчі
спеціалізовані команди й підрозділи, оснащені плавзасобами. Рятувальні роботи під
час повені спрямовані на пошуки людей на затоплених територіях, посадку їх у
плавзасоби або гелікоптери та евакуацію в безпечні місця
Боротьбу зі сніговими лавинами організовують протилавинні служби. У місцях
накопичення снігу ставлять щити й огорожі, завдяки чому сніг накопичується в безпечних
місцях, а на шляхах можливого спуску лавин споруджують відбійні дамби, лавинорізи. У
місцях постійної загрози сходження снігових лавин організують лавинні станції, які ведуть
спостереження і попереджають людей про небезпеку.

Після урагану формування спільно з усім працездатним населенням виносять (виводять)

потерпілих із завалених захисних та інших споруд і надають їм домедичну допомогу,
відновлюють ушкоджені приміщення, лінії електропередавання, зв'язку, газо- і
водопроводу, ремонтують техніку та виконують інші відновлювальні роботи.

У разі великих аварій і катастроф організацію робіт з ліквідації наслідків проводять з

урахуванням обставин, що склалися, ступеня зруйнованості й ушкодження приміщень і
споруд, технологічного обладнання, агрегатів, характеру аварії на комунально-
енергетичних лініях, особливостей забудови та інших умов.

Заходи безпеки під час виконання рятувальних та інших невідкладних робіт. 

1. Перед початком робіт в осередках ураження та руйнувань треба уважно оглянути

зруйновані (пошкоджені) будинки і споруди й установити небезпечні та пошкоджені місця.

Заборонено без потреби заходити в зруйновані будинки і споруди, які можуть

обвалитись. Робити це можна тільки з безпечного боку, уважно прислуховуючись до
потріскувань або шарудіння, які вказують на можливість обвалення.

2. Під час виконання робіт у зруйнованих чи пошкоджених будинках (спорудах) і завалах

на висоті необхідно користуватися страхувальними засобами, місця (ділянки) огородити й
позначити спеціальними знаками. Організувати надійну страховку рятувальників. е можна
працювати в завалах одному рятувальнику (бійцю).

3. Для роботи на електромережах призначають підготовлених для цього людей. Усі

роботи здійснюють після вимкнення електроенергії.

Заборонено торкатися електричних дротів та з'єднаних з ними металевих конструкцій.

4. Під час роботи на водопровідних, каналізаційних та газових мережах особовий склад

ЦЗ повинен бути забезпечений ізоляційними протигазами. Наявність газу визначають
газоаналізаторами або іншими спеціальними приладами.

Поблизу загазованих ділянок заборонено курити, користуватись сірниками та

інструментами, які при роботі іскрять. Слід суворо дотримувати заходів пожежної
безпеки. Не можна гасити водою палаючі метали (магній, натрій) чи електропристрої, що
перебувають під напругою, резервуари з бензином, гасом; матеріали, які зберігаються
разом з негашеним вапном та карбідом кальцію. У таких ситуаціях використовують
вогнегасники.

5. Виконуючи АР та інші НР уночі та за поганої погоди організовують освітлення;

умовними знаками позначають небезпечні місця для руху транспорту, переходи,
котловани тощо.

Крім цього, пересування людей і автомобілів має відбуватися тільки визначеними та

розвіданими шляхами; заборонено виконання робіт біля конструкцій, яким загрожує
падіння; роботу в задимлених, загазованих приміщеннях і завалах виконують групами по
2-3 особи в індивідуальних засобах захисту.