Івано-Франківський національний медичний університет

Кафедра медицини катастроф і військової медицини

Дисципліна
Військова токсикологія, радіологія та
військовий захист

Лекція 3. Тема:
Отруйні речовини подразливої та
психотоміметичної дії.
СДОР.

Викладач кафедри
Половчук М.В.
 Ознайомити слухачів з фізико-хімічними,
Навчальна токсичними властивостями ОР подразливої
дії, їх механізмом дії на організм,
мета особливостями та принципами невідкладної
медичної допомоги, лікування уражених у
вогнищі ураження та ЕМЕ.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ
Вступ. Актуальність теми
1. Токсичні властивості іритантів
2. Механізм дії ОР подразливої дії
3. Клінічна картина уражень
4. Ускладнення та наслідки уражень.
5. Принципи профілактики та лікування
уражень іритантами.
Підведення підсумків.
 ВСТУП:

До іритантів — ОР подразливої та сльозоточивої дії —

відносяться сполуки, які вибірково подразнююче впливають на
нервові закінчення слизових оболонок очей, верхніх дихальних
шляхів або шкірних покривів.
Основне призначення даних отрут полягає в тому, що, діючи в
незначних концентраціях, вони наносять противнику не
смертельні ураження, а викликають короткочасну втрату
боєздатності.
Тому за тактичною класифікацією
вони відносяться до групи ОР,
здатних тимчасово виводити
людей із стану боє- чи
працездатності.
Знаходяться на озброєнні сучасних армій.
Окремі їх представники використовуються
в якості “поліцейських газів”.
 ІРИТАНТИ

ОР подразливої
дії (стерніти) - ОР сльозогінної
впливають на ре- дії (лакріматори) ОР
цептори верхніх - впливають на комбінованої
дихальних шляхів, рецептори слизових подразливої дії
викликають силь- оболонок очей і - нові сполуки,
ний кашель, інтен- викликають рясну подразнюючі як очі, так
сивне чхання, го- сльозотечу. і дихальні шляхи та
ловні та загрудин- шкірні покриви
хлорацетофенон, СR, СS
ні болі .
адамсит, дифе- бромбензилціанід і
нілхлорарсин, хлорпікрин.
дифенілціан-
арсин.
 1. Токсичні властивості

Смертельна дія для іритантів нехарактерна і можлива

тільки при поступанні в організм дуже високих доз цих речовин, в
десятки і сотні разів перевищуючих мінімально та оптимально діючі.
Враховуючи, що основне призначення іритантів — викликати
виснаження живої сили противника при мінімальних витратах ОР,
ефективність кожної токсичної сполуки крім звичайних
токсикометричних одиниць вимірюють їх:
Початковою (пороговою) концентрацією (Споч.) - мінімальна
концентрація подразнюючої речовини в атмосфері, яка викликає
подразнення слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів або
шкіри.
Непереносимою концентрацією (Снеп.) називається така концентрація
подразнюючої речовини в атмосфері, яка не дозволяє навіть
короткочасного перебування в ній особового складу без засобів захисту.
 1.1. Токсичність отруйних речовин подразливої дії
(стернітів).
Найменування Концентрація, мг/л
Подразлива Непереносима Смертельна (при
(при 10-хвилинній 10-хвилинній
експозиції) експозиції)
Дифенілхлорарсин 0,0005 0,0012 1,5
Дифенілціанарсин 0,00015 0,00025 1,0
Адамсит 0,00038 0,005 (при 3- 3,0
хвилинній
експозиції)
1.2. Токсичність
лакріматорів
Концентрація, мг/л
Переносима Смертельна
Найменування (при 10- при експозиції
Подразлива хвилинній
експозиції) 10 хв. 3 хв.
Хлорацетофенон 0,0003 0,0045 0,85 0,34
Бромбензилціанід 0,00015 0,0008 0,35 0,09
0,002 0,05 0,6 -
Хлорпікрин 1.3. Токсичність іритантів комбінованої
дії слизові оболонки очей, органи дихання та
СR є ірритантом, який здатний подразнювати
шкірні покриви. При дозі сухої ОР в 2 мг через 10 хвилин спостерігаються початкові прояви
інтоксикації. Початкова концентрація цієї ОР - 0,0002 мг/л, непереносима — 0,003 мг/л.
Смертельна дія для CR нехарактерна.
СS . Перші ознаки ураження з’являються при концентрації 0,002 мг/л. Концентрація СS,
яка приводить до втрати боєздатності на протязі хвилини, дорівнює 0,001 мг/л, непереносима
— 0,005 мг/л, а смертельна — 25 мг/л. Отрута здатна зберігатись на місцевості при
сприятливих умовах на протязі 10-15 хвилин.
 2. Механізм токсичної дії
2.1. Механізм токсичної дії стернітів.
Мікрочастинки арсинів:
-осідаючи на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів,
створюють чисельні мікровогнища з високими концентраціями отрути,
яка подразнює чутливі закінчення трійничного та блукаючого нервів.
-Подразнююча дія арсинів пов’язана з їх здатністю взаємодіяти з
тіоловими групами рецепторів.
-Це приводить до збудження ноцицепторів, що місцево викликає
відчуття подразнення, а рефлекторно — моторні, секреторні,
вегетативні, соматичні реакції у віддалених ефекторних органах і
системах.
-Внаслідок подразнення чутливих нервових закінчень з’являються
больові відчуття в носоглотці, гортані, за грудиною, а також
рефлекторні реакції, які викликають кашель, сповільнення чи
тимчасову затримку дихання, гіперсекрецію слизових оболонок носа,
слинних, слізних залоз.
- При проникненні арсинів в нижні відділи дихальних шляхів (трахею,
бронхи, альвеоли), крім сильних больових відчуттів за грудиною,
спостерігаються задишка, спазм бронхів і явища бронхореї.
 2.2. Механізм токсичної дії лакріматорів.
-Фіксуючись на вологому епітелії кон’юнктиви, подразнюють чутливі
закінчення трійничного нерва,
-викликають больові відчуття в місцях аплікації та захисні рефлекси у вигляді
спазму м’язів повік і стимуляції слізних залоз (нестримна сльозотеча).
Хлорпікрин здатен впливати на організм як місцево, так і резорбтивно.
Подразнюючи нервові закінчення слизових оболонок очей, він викликає
блефароспазм, пекучі болі, сльозотечу. Внаслідок впливу на слизову верхніх
дихальних шляхів розвиваються першіння в горлі, вимучуючий кашель, болі за
грудиною.
В більших концентраціях хлорпікрин впливає на організм як ОР задушливої
дії, викликаючи ТНЛ, крововиливи в міокард та внутрішні органи, збудження, а
потім пригнічення нервової системи.

2.3. Механізм токсичної дії іритантів комбінованої дії.

Токсична дія СS зумовлена здатністю ОР впливати на тіолдисульфідний обмін в
місцях аплікації. Токсично впливають на організм також продукти її гідролізу, які,
містячи в своєму складі ціангрупи, викликають тканинну гіпоксію, як в місці
ураження так і при резорбції в кров.

Для пояснення механізму токсичної дії СR велика увага приділяється її

алгогенній дії,
 3. Клінічна картина уражень
3.1. Клінічна картина уражень стернітами
♦ Скритий період не
виражений.
При легкому ступені - Середній ступінь отруєння
незначне подразнення більш виражена симптомати-
слизової верхніх дихальних ка подразнення слизових носа
шляхів: та носоглотки і втягненням в
-помірний кашель,
-пекучі болі в носових
процес середніх відділів
ходах, зіві, дихальних шляхів.
-симптоми -Приєднується головний біль,
подразнення
трахеї, болі в яснах, зубах, щелепах,
-болі за грудиною і відчуття вухах.
-Відмічається надлишкова
стискання в грудях.
-гіперемія слизових ринорея,
-сухий кашель,
оболонок.
-чхання, слинотеча,
-нудота, блювота.
 При сильному подразненні (важкий ступінь)
уражаються всі відділи дихальних шляхів.
-Болі за грудиною стають нестерпними.
-Рефлекторно порушується механіка і ритм дихання
(сповільнення та патологічні ритми дихання, аж до його
зупинки — апное).
-порушується серцева діяльність (брадикардія,
підвищення артеріального тиску)
Тривалість симптомів ураження при впливі
бойових концентрацій ОР кілька годин.
Важкі відчуття продовжують наростати
протягом 10-15 хвилин після виведення
потерпілого з отруєної атмосфери.
Через 1-3 години явища подразнення поступово
зникають, так як частинки отрути змиваються
виділеннями з носа, трахеї, ротової порожнини,
очей.
 Клінічна картина уражень лакриматорами
▲ на передній план виступає різке подразнення кон’юнктиви і рогівки.
▲ Через 5-10 сек. перебування в отруєній атмосфері – сильні різь і печія
в очах, світлобоязнь і головний біль, які супроводжуються значною
сльозотечею.
При легкому ступені
- незначні пекучі болі в очах,
- помірна сльозотеча і невелика гіперемія
кон’юнктиви, які швидко проходять.
- Подразнення дихальних шляхів відсутнє.
При ураженні середнього ступеня
-виражений кон’юнктивіт, спазм повік,
-світлобоязнь, надлишкова сльозотеча,
-болі в ділянці орбіт.
Ці явища зберігаються тривалий час (годинами) після виведення із
забрудненої атмосфери, потім зникають без будь-яких наслідків.
При важкому ступені, крім ураження очей, відмічається
подразнення верхніх дихальних шляхів і симптоми загальнотоксичної дії.
- печія в горлі, ринорея, вологий кашель. Ці симптоми доповнюються
сильними головними болями, запамороченням, нудотою, блювотою,
загальною слабістю. Тривалість одужання при цьому ступені — 4-5 діб.
3.3. Клінічна картина уражень іритантами комбінованої дії
При дії СS уражаються очі та верхні дихальні шляхи:
-Раптово починається сильне запалення кон’юнктиви,
-болі в очах, надлишкова сльозотеча, блефароспазм.
-Одночасно - ознаки подразнення слизової оболонки носа, пекучі болі в
горлі і відчуття різкого дискомфорту, сильний кашель.
-Якщо дія ОР триває, то почуття дискомфорту поширюється на грудну
клітку, виникають затруднене дихання, стиснення, болючість, біль в грудях.
-Дихання набуває аритмічного характеру.
-Потерпілий стає тривожним, дратівливим, схильним до паніки.
Після припинення контакту з СS швидко (приблизно через 10 хвилин)
наступає полегшення. На деякий час залишається незначні гіперемія
кон’юнктиви та сльозотеча.

Шкірна реакція на СS розвивається повільніше, ніж інші симптоми.

З’являються свербіння шкіри, пекучі болі, еритематозні плями на її
поверхні.
Велика концентрація цієї ОР в атмосфері може привести до появи
хімічних опіків шкіри ІІ ступеня, які виводять людину з ладу на 10 і більше
діб.
 СR викликає сильне подразнення нервових закінчень оболонок очей,
шкіри, слизових рота і носа.
- навіть в невеликих кількостях вона викликає негайний розвиток
інтенсивного блефароспазму з сильними болями і надлишковою
сльозотечею, що приводить до тимчасової сліпоти. В результаті
потерпілий повністю втрачає здатність до координованих дій на протязі
15-20 хвилин. В подальшому явища сльозотечі і блефароспазму
поступово стихають, однак кон’юнктивіт, гіперемія та набряк повік
тримаються від 2 до 6 годин. З'являються неприємний смак, печія і біль
в роті та горлі. Ці відчуття тривають до 10 хвилин і супроводжуються
надмірною секрецією, густої слизеподібної слини.
- У потерпілих спостерігається короткочасна рефлекторна брадикардія.
Порушення з боку носоглотки і стресова ситуація приводять до
затрудненого дихання. Внаслідок тимчасової сліпоти і сильного
подразнення можливі істеричні реакції.
При попаданні СR на незахищену шкіру через кілька хвилин
відчувається пекучий біль, спостерігається почервоніння ураженої
ділянки. Після видалення отруйної речовини зі шкіри вказані симптоми
зникають. Встановлено, що СR має в 20 разів більшу активність ніж СS.
 4. Профілактика уражень
- Негайне застосування протигазу;
-по виходу з зони ураження проводять ЧСО.
- Ефективними хімічними дегазаторами лакріматорів і стернітів є
водно-спиртові розчини сірчистого натрію, а для стернітів, крім того,
хлорвмісні препарати (лужна сіль гіпохлориту кальцію і суспензія
хлорного вапна).

5. Лікування уражень
ОСОБЛИВОСТІ:
— більшості потерпілих може бути повернена боєздатність
в короткий термін — протягом 1-2 діб;
— вони не підлягають евакуації за межі військового району;
— головним в наданні допомоги потерпілим є самодопомога
і взаємодопомога, а також надання першої медичної
допомоги, що вимагає ретельної підготовки особового
складу.
 Лікуванн
я :
Основним завданням при наданні першої медичної допомоги є
припинення впливу ОР:
-своєчасне одягання протигазу,
- промивання очей, порожнини рота, носоглотки водою або 2 % розчином
соди після виведення потерпілого із зараженої атмосфери.
Для усунення подразнення верхніх дихальних шляхів
-вдихання фіциліну — протидимної суміші (ампулу препарату в
оплетці вскривають і вкладають під маску протигазу). Протидимна суміш
має наступний склад: хлороформу —- 40,0;
- етилового спирту — 40,0,
- ефіру — 20,0;
- нашатирного спирту — 5 крапель.
Випускається в ампулах в оплетці по 1,0.
При важких ступенях ураження додатково використовують
симптоматичні засоби. Для полегшення приступів кашлю призначають
кодеїн. При сильних болях в очах і сльозотечі застосовуються очні краплі з
атропіном і новокаїном.
Якщо проявляється резорбтивна дія арсинів, показане застосування
унітіолу, як при лікуванні люїзитних уражень.
 ШАНОВНІ СЛУХАЧІ!
МЕТА нашого заняття полягає у вивченні актуальних питань
щодо характеристики, патогенезу інтоксикації, клінічної картини,
особливостей діагностики, надання медичної допомоги та
лікування на етапах медичної евакуації при ураженнях БОР
психохімічної дії в сучасних умовах.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

Для досягнення поставленої мети ми розглянемо наступні навчальні питання:

 Вступ. Актуальність теми.
1. Загальна характеристика ОР психохімічної дії.
2. Токсичні, фізико-хімічні властивості, механізм дії, патогенез, клінічна картина,
принципи діагностики уражень BZ
3. Токсичні, фізико-хімічні властивості, механізм дії, патогенез, клінічна картина,
принципи діагностики уражень ДЛК
4. Диференційна діагностика уражень BZ і ДЛК.
5. Особливості профілактики, надання медичної допомоги і лікування на етапах
медичної евакуації уражень психотоміметиками.
Підведення підсумків. Висновки.
 ВСТУП:
Психотоміметики
(психодизлептики, психохiмiкати,
психоотрути, галюциногени)
відносяться до ОР, які, згідно тактичної класифікації,
належать до групи уражаючих засобів, які тимчасово
виводять людей із стану боє- чи працездатності.
В ряді західних країн вони отримали
назву “інкапситанти”.
Проте, у великих дозах вони можуть викликати
незворотнi (стiйкі) психiчнi розлади i навiть смерть
уражених. Вони можуть плануватися до бойового
застосування для дезорганiзацiї штабiв та вiйськ, нейтралiзацiї та взяття
у полон живої сили вiйськ супротивника без фiзичного знищення i т. iн.

До них відносяться хімічні сполуки різної структури, які здатні викликати

в особового складу військ тимчасові порушення психічної діяльності або
фізичну нездатність до виконання функціональних обов’язків.
Подiбнi гострi токсичнi психози ще називають "модальними", тому що
вони iмiтують вiдомi психiчнi хвороби, закрема шизофренiю.
 1. Загальна характеристика ОР психохімічної дії
ОР психотоміметичної дії виводять з ладу живу силу противника,
діючи в надзвичайно малих дозах, які переважно не визначаються
звичайними методами індикації.
Уражаючі концентрації психотоміметиків в 10 разів нижчі ніж
зарину і в 1000 — синильної кислоти.
Іншою особливістю психотоміметиків є значний розрив між
ефективною і смертельною дозами. Якщо при ураженнях ФОР до
втрати боєздатності приводить доза всього в 2 рази менша за
смертельну, то в інкапситантів відповідна доза складає в
середньому 0,001 смертельної — Для цих отруйних речовин
характерне дуже велике значення так званого
“фактора безпеки” (співвідношення LD50 / ІD50 або
LCt50 / ІCt50).
Ефективність цих ОР залежить від багатьох
факторів, серед яких:
- індивідуальні особливості людини,
- характер колективу (військового підрозділу),
- ситуація, на фоні якої відбулось ураження та
ін.
 В групу власне психотоміметиків можуть бути
віднесені лише ті хімічні сполуки, які при одноразовій
дії на організм зумовлюють розвиток у здорових людей
психотичних станів без виражених порушень
діяльності інших органів і систем, а також
відповідають іншим вимогам, які ставляться до БОР.
Як самостiйна група БОР психотомiметики з'явились
у 1965 роцi. Таких речовин вiдомо бiльше 20 тис.

Виходячи з хімічної структури, можна видiлити такi 5

основних груп:
1. Похiднi гліколевої кислоти - атропiноподiбнi
речовини:
3-хінукліділфенілгліколат (BZ), дiтран, бенактизiн,
бензiлати.
2. Похiднi лiзергiнової кислоти: дiетiламiд лiзергiнової кислоти
та iн.
3. Похiднi триптамiну: дiметiлтриптамiн, буфотенiн, псiлоцин та iн.
4. Похiднi фенiлетiламiну: мескалiн та iн.
5. Рiзної хімічної будови: каннабiноли, сернiл, iбогаїн, гармiн та iн.
 2. BZ
Речовина BZ (3-хінуклидиловий ефір
бензилової кислоти) була вперше отримана в 1955 році
американським вченим Дж. Білом і в 1961 році була
прийнята на озброєння армії США.

2.1. Фізико-хімічні властивості

BZ — біла кристалічна речовина без запаху і смаку, з густиною 1,33

г/см3. У воді практично не розчиняється, але добре розчинна в
галогенізованих вуглеводнях.
Температура кипіння 412°С, плавлення — 168°С. Тиск насиченої
пари та леткість порівняно невеликі.
BZ є хімічно стійкою сполукою, яка має властивості складних
ефірів і основ.
Гідроліз відбувається в залежності від температури та рН
середовища. Час половинного гідролізу при температурі 25 ° С і рН =
7 складає 20-30 діб, тоді як при рН = 13 — всього 2 хвилини:
2.2. Токсичні властивості

BZ викликає ураження при поступанні в

організм інгаляційним або пероральним шляхом.
Відносна токсичність при інгаляції –
ІC50 дорівнює 0,11 мг . Хв/л,
а середньо смертельна концентрація –
LC50 - 110 мг.Хв/л.
Проте смертельні ураження при впливі BZ
нехарактерні.
Психотоксичний ефект досягає максимуму
через 30-45 хвилин від початку дії і, в залежності
від дози та стану ураженого, може тривати до 4
діб.
 2.3. Механізм токсичної дії

За своїми фармакологічними властивостями BZ відноситься до

М-холінолітиків і за рівнем холінолітичної активності не
поступається атропіну.
Механізм токсичної дії BZ пояснюється порушенням
медіаторної передачі збудження в центральних синапсах,
яке виникає внаслідок блокади мускариночутливих
холінергічних структур головного мозку (встановлена велика
спорідненість отрути до мускариночутливих холінорецепторів).
Блокада холінорецепторів центральної нервової системи
приводить до порушень психічної діяльності людини.
Крім того BZ, пригнічуючи активність холінацетилази, гальмує синтез
ацетилхоліну і підвищує швидкість його розпаду. Це приводить до вичерпання
запасів медіатора в центральній нервовій системі. Між ступенем зниження вмісту
ацетилхоліну в мозку і силою психотоміметичної дії BZ існує прямий зв’язок.
Отже, BZ блокує центральні і периферійні “М”-холінергічні рецептори і
одночасно знижує рівень ацетилхоліну в синапсах, порушуючи при цьому існуючі в
центральній нервовій системі збалансовані співвідношення, які забезпечують
адекватну реакцію організму на дію зовнішніх подразників.
 2.4. Клінічна картина інтоксикації

нагадує симтоматику гіператропінізації.

групи
симптомів

вегетативні соматичні психічні

За даними ВООЗ при дії отрути в малих дозах переважає

вегетативна симптоматика.

Достатньо високі концентрації BZ приводять до розвитку

інтоксикації, перебіг якої характеризується певною динамікою
 Перебіг інтоксикації при високих концентраціях
ВZ.
Час Симптоми
1 - 4 години Тахікардія, запаморочення, атаксія, блювота, сухість в
роті, розширення зіниць, порушення зору, заціпеніння.
Нездатність до адекватної реакції на зовнішні
4 - 12 годин подразники, втрата зв'язку з оточуючим середовищем,
пам'яті, логічного мислення, зорові, акустичні та інші
галюцинації, коливання настрою від ейфорії до дисфорії.
Можлива агресивна поведінка.
Посилення активності, непередбачена поведінка,
12 - 96 годин поступове повернення до нормального психоемоційного
стану через 2 – 4 доби.

Психоз може тривати вiд кiлькох годин до декiлькох дiб (як правило, 2-4
доби), що залежить вiд дози ОР i iндивiдуальних особливостей органiзму.
Поступове повернення до нормального стану вiдбувається через 2-4 доби.
Пiсля закiнчення делiрiю протягом 1-3 тижнiв залишається астенічний стан.
При великих токсодозах делiрiй може перейти в кому, при виходi з якої
спостерiгається зворотній порядок зникнення проявiв розладiв психіки.
Дуже характерним є розвиток амнезiї
При дуже тяжких формах ураження можливi смертельнi випадки внаслiдок
порушення дихання, серцевої дiяльностi та терморегуляцiї.
 3. Диетиламід лізергінової кислоти
Диетиламід лізергінової кислоти (ДЛК, LSD, делізід)
вперше був синтезований в 1938 році швейцарцями Гофманом і
Штолем. Незважаючи на його високі токсичні властивості, на
озброєння як штатна отруйна речовина прийнятий не був.

3.1. Фізико-хімічні властивості

ДЛК — білий кристалічний порошок без запаху і смаку.

Плавиться при температурі 83° С.
Погано розчинний у воді, добре — в органічних
розчинниках.
Хімічно отрута відносно стабільна, проте чутлива до дії
світла.
При реакції з органічними та неорганічними кислотами
утворює солі, так само токсичні, як і ДЛК.
Гідролізується в природних умовах дуже повільно, відщеплюючи диетиламін.
В лужному середовищі гідроліз пришвидшується
ДЛК є термічно нестійкою сполукою, яка розкладається вже при
температурі плавлення.
 3.2. Токсичні властивості
Дані про токсичність ДЛК в літературі досить
суперечливі.
Ураження відбуваються при інгаляційному та
пероральному шляхах поступання отрути в організм.
Мінімально діюча доза, викликаюча ознаки психозу —
0,0005 мг / кг маси.
В загальних дозах понад 0,02 мг відмічаються
вегетативні розлади.
Оптимальна психотоміметична доза ІD50 складає
0,002 мг/кг маси, а смертельна доза (LD50) — 1-50 мг / кг.

Кумулятивних властивостей ДЛК не має, хоча після

багаторазових отруєнь невеликими дозами
спостерігались тривалі періоди психозів.

Привикання до отрути також не виявлено.

3.3. Механізм дії
Біохімічний механізм дії ДЛК складний і ще
до кінця не вияснений.
Оскільки отрута є структурним аналогом
серотоніну — одного з медіаторів в так званих
“серотонінергічних” синапсах головного мозку,
це стало підґрунтям для появи серотонінової
теорії механізму дії ДЛК..
Відомо, що психотоміметики групи ДЛК
викликають збудження симпатичної нервової
системи, яке проявляється тахікардією,
артеріальною гіпертензією, мідріазом,
емоційними розладами. Вони пов’язуються з
гіперпродукцією катехоламінів або їх
попередників в мозку та наднирниках. Це
стало підставою для розгляду так званої
адреналінової теорії механізму дії ДЛК.
Ацетилхолінова теорія. Hoffer і Osmond
вважали також, що в основі дії ДЛК лежать не
тільки порушення метаболізму катехоламінів,
 3.4. Клінічна картина інтоксикації

групи
симптомів

психічні :
соматичні : перцепційні: - різкі зміни
- запаморочення, - спотворення форми настрою,
- слабість, та кольору, - напруженість,
- тремор, - загострене слухове - втрата відчуття
- нудота, сприйняття, часу,
- парестезії, - затруднення у - деперсоналізація,
- порушення зору; фокусуванні зору; - галюцинації та ін..

Певна послідовність: Спочатку з’являються соматичні та

вегетативні симптоми, а потім перцепційні та психічні.
 3.4. Клінічна картина інтоксикації

групи
симптомів

психічні :
соматичні : перцепційні: - різкі зміни
- запаморочення, - спотворення форми настрою,
- слабість, та кольору, - напруженість,
- тремор, - загострене слухове - втрата відчуття
- нудота, сприйняття, часу,
- парестезії, - затруднення у - деперсоналізація,
- порушення зору; фокусуванні зору; - галюцинації та ін..

Певна послідовність: Спочатку з’являються соматичні та

вегетативні симптоми, а потім перцепційні та психічні.
 Початкова стадія
Cтадії
Стадія психозу
ураження
Заключна стадія

Початкова стадія
Характеризується:
- неприємними суб’єктивними відчуттями —
- швидкої втоми,
- внутрішнього збудження,
- тривоги, запаморочення та головного болю;
- різноманітними вегетативними порушеннями —
- почервоніння або блідість шкірних покривів,
- відчуття холоду,
- пітливість,
- посилене слино- та сльозовиділення,
- нудота,
- розширення зіниць,
- сповільнення пульсу і дихання.
 Стадія психозу
● Починається із змін емоційного настрою і поведінки, які, в
основному, залежать від психічного складу людей. В одних виникають депресія,
в інших — ейфорія.

● Поступово з’являються ілюзорні та викривлені сприйняття

дійсності — предмети і речі деформуються, збільшуються або
зменшуються в розмірах, отримують неприродне забарвлення.
● Частими симптомами ДЛК-психозів є порушення “схеми тіла”, коли
його частини здаються зміщеними одна відносно одної, збільшеними, або
зменшеними.

● У багатьох виникають зорові галюцинації у вигляді яскравих образів і

картин.
 ● Вони доповнюються слуховими і нюховими, які в свою чергу
викликають зорові ілюзії

● Часто з’являються синестезії, коли ураженому здається, що він чує звук

кольору, відчуває запах звуків і тому подібне.
 ● Виникає ілюзія роздвоєння особистості

● Одночасно втрачається орієнтування в

просторі та часі, порушується мислення та мова,
слабшають розумові здібності.

● Деякі уражені починають мучитись манією переслідування,

стають недовірливими , вороже настроєними, агресивними.
● Слід відмітити, що при ураженнях невеликими концентраціями ДЛК не
порушується пам’ять і отруєні після одужання здатні описати свої
відчуття.
Стадія психозу триває переважно 5-8 годин.

На підставі перебігу клінічної картини можна виділити 5 типів

психозів, які викликаються ДЛК:
— затяжні психози, які тривають від кількох діб до кількох місяців;
— короткочасні психотичні стани, які з’являються після одноразового
отруєння;
— хронічні зорові галюцинації, які важко піддаються лікуванню (при
хронічних отруєннях невеликими дозами);
— загострення рис характеру в емоційно лабільних осіб, схильних до
тривалого зниження настрою;
— в’яло перебігаюча шизофренічна симптоматика.

Заключна стадія
Відбувається поступове зворотнє зникнення психічних, соматичних
і вегетативних порушень.
Тривалість цієї стадії може бути до 1,5-2 діб.
 4. Диференційна діагностика уражень BZ і ДЛК

Клінічні прояви BZ ДЛК

Мовний контакт Різко затруднений (на висоті Можливий (на висоті
інтоксикації неможливий) інтоксикації затруднений)
Орієнтація в особі Частіше порушена Збережена
Орієнтація в обстановці Частіше порушена Збережена
Орієнтація в просторі та часі Частіше порушена Збережена
Свідомість Делірій, який змінюється На висоті інтоксикації
стопором і комою сноподібний стан, рідше делірій
Порушення сприйняття Галюцинації (поведніка може Ілюзії, галюцинації, що
зумовлюватись ними) сприймаються як сторонні
явища. Психосенсорні явища
Мова Різко затруднена, часто Немає різких затруднень
незв'язна
Емоції
Страх, тривога, жах Ейфорія, депресія,
слабкодухість
Рухова активність
Можливі загальмованість і Можливі загальмованість і
збудження збудження
Пам’ять
Частіше повна або часткова Не порушена
амнезія
Широкі зіниці з в'ялими Помірне розширення зіниць.
Соматичні та неврологічні
реакціями при акомодації й Посилення сльозовиділення та
порушення
конвергенції. Сухість слизових салівації. Тахікардія. Незначне
оболонок. Посилення підвищення артеріального тиску
сухожилкових рефлексів
5. Особливості профілактики, надання медичної допомоги і
лікування на ЕМЕ уражень психотоміметиками.

5.1. Профілактика.
В уражених обов’язково треба вилучити зброю та
зробити спробу заспокоїти їх.

Надійним засобом захисту та профілактики уражень

отруйними речовинами психотоміметичної дії є протигаз.
Тому його слід своєчасно використовувати як для
профілактики отруєнь, так і при наданні першої медичної
допомоги.
При можливості необхідно провести ЧСО за допомогою
ІПП.
 5.2. Лікування .

Найважливішим завданням долікарської допомоги, незалежно

від типу ОР, є зняття психомоторного збудження.:
-дом’язева ін’єкція 2,0 мл 0,2 % р-ну трифтазину.
-Не слід застосовувати нейролептики фенотіазинової групи (аміназин,
левомепромазин), похідні бутирофенону (галопрідол, дроперидол) і бензодіазепіну
(діазепам), поскільки, будучи холінолітиками, вони можуть погіршувати стан.
Як антидоти при отруєннях BZ можуть бути використані
інгібітори холінестерази конкурентного типу, здатні проникати через
гемато-енцефалічний бар’єр – галантаміну гідробромід
(дом’язево 1-3 мл 1 % р-ну 3 рази на добу).
Антидоти при отруєннях ДЛК відсутні. Лікування зводиться до повторних
введень трифтазину при відновленні приступів психомоторного збудження і
призначення симптоматичних засобів за показаннями.
При розвитку тахікардії при уражень BZ, використовуються бета-
адреноблокатори — анаприлін (дом’язево по 2,0 0,1 % р-ну).
При зниженні АТ призначають норадреналін, мезатон, дофамін.
Для підтримки серцевої діяльності вводять серцеві глікозиди.
Після зняття гострого психозу уражені повинні знаходитись під наглядом
психіатра, тривалість якого визначається індивідуально, але у всіх випадках не
менше тижня.
У відновлювальному періоді лікування повинно бути спрямоване на ліквідацію
астенічного синдрому. Ураженому призначають люцидрил, вітаміни С, групи В,
холін, кокарбоксилазу.
Поняття про сильнодіючі отруйні речовини
(СДОР)

•Речовини, які застосовуються з

господарською метою і при викиді
або виливі можуть приводити до
зараження повітря в уражаючих і
вище концентраціях, називаються
сильнодіючими отруйними
речовинами.
Властивості СДОР

Для СДОР є характерним:

— масовість уражень населення в поєднанні з високим відсотком їх
важких форм;
— глибина поширення зараженої хмари (до 300 км);
— здатність уражати людей на великій площі;
— об’ємність уражаючої дії;
— здатність уражати людей в сховищах, які не мають відповідного
протихімічного обладнання;
— вибірковість ураження населення без руйнування об'єктів і
матеріальних цінностей;
— тривалість уражаючої дії СДОР;
— здатність СДОР викликати ураження навіть при ко-роткочасному
перебуванні в зараженій атмосфері;
- рiзноманiтнiсть клiнічних проявів і перебігу отруєння, що ускладнює
дiагностику уражень;
— здатнiсть проникати в органiзм рiзними шляхами;
— труднощi своєчасного виявлення факту викиду СДОР;
— сильна морально-психологiчна дiя на людей.
Токсикологічні властивості СДОР
•Токсичність — це властивість ОР в
мінімальних кількостях викликати патологічні
зміни в організмі людини, які приводять до втрати
працездатності,
захворювання чи загибелі уражених.
Отруйні речовини можуть мати переважно місцеву
чи резорбтивну дію.
Здатність СДОР до кумуляції – до накопичення в
організмі при повторних введеннях при
недостатньому знешкодженні та виведенні.
Найбільш токсичні з СДОР відносяться до групи
вибірково діючих ферментних отрут.

Є медіаторними отрутами - здатні втру-чатись в

обмін і функціонування медіаторів
Основні фізичні властивості СДОР
•Агрегатний стан. СДОР можуть знаходитися в твердому,
рідкому або газоподібному (пароподібному) станах. При
аварійному викиді рідкі ОР можуть перетворюватися в
крапельно-рідкий, пароподібний чи аерозольний стани.

Запах отруйних речовин має діагностичне та анамнес-

тичне значення

Летючість (леткість) СДОР – максимальна концентра-ція

насиченої пари хімічної речовини при даній температурі в
одиниці об’єму повітря (г/м3).

Температура плавлення та кипіння .

Відносна щільність парів і газів визначається

відношенням ваги 1 л пари або газу до ваги 1 л повітря при
нормальних умовах
Основні хімічні властивості СДОР

Гідролітична стійкість, тобто повільна швидкість їх розпаду під

дією води

Стійкість до кислот та лугів

Стійкість до окислювачів і відновлювачів

Низька реакційна здатність у відношенні до матеріалів,

що застосовуються при виготовленні ємкостей для зберігання
отруйних речовин .
Класифікація СДОР
3.2.1. На підставі клінічної картини отруєнь :

1. Речовини переважно задушливої дії (хлор, трихлористий

фосфор, фосген, хлорид сірки та інші);
2. Речовини переважно загальноотруйної дії (окис вуглецю,
синільна кислота, динітрофенол, етиленхлоргідрин).
3. Речовини, які мають задушливу та загальноотруйну дію
(акрилонітрил, окисли азоту, сірчистий ангідрид, сірководень та
інші).
4. Нейротропні отрути — речовини, які впливають на генерацію,
проведення і передачу нервового імпульсу (ФОР, сірковуглець та
інші).
5. Речовини, які мають задушливу та нейротропну дію (аміак).
6. Речовини, які порушують обмін речовин і структуру
клітини (діоксин);
7. Метаболічні отрути (метилбромід, метилхлорид,
диметилсульфат, етиленоксид, та інші).
Класифікація СДОР
3.2.2. Відносно швидкості формування санітарних втрат

1. Швидкої дії. Характерним є розвиток симптомів інтоксикації

протягом кількох хвилин. До них відносяться синильна кислота,
акрилонітрил, сірководень, окис вуглецю, окисли азоту (у висо-
ких концентраціях), хлор (у високих концентраціях), аміак,
фосфорорганічні речовини.

2. Сповільненої дії (розвиток симптомів протягом години). До

цієї групи відносять динітрофенол, диметилсульфат,
метилбромід, метилхлорид, оксихлорид фосфору, окисли азоту,
хлор, окис етилену, сірковуглець, трихлористий фосфор,
фосген, хлорид сірки, етиленхлоргідрин.

3. Вкрай сповільненої дії. Для цих СДОР є характерним

розвиток симптомів протягом понад годину (метиловий спирт).
Класифікація СДОР
3.2.3. За фізичними властивостями

Фізичні властивості - тверді і сипкі речовини, леткі при

температурі до 40оС (гранозан,
СДОР визначаються: меркуран та ін.);
- агрегатним станом; - тверді і сипкі речовини, нелеткі при
- розчинністю у воді та звичній температурі зберігання
жирах; (сулема, фосфор, миш'як і ін.);
- швидкістю гідролізу; - рідкі леткі, стиснуті та зріджені гази,
- густиною, які зберігаються під тиском (підгр. А
- летючістю; – аміак, оксид вуглецю; підгр. Б – хлор,
діоксид сірки, сірководень, фосген);
- температурою кипіння,
- рідкі леткі, що зберігаються у ємкос-
затвердіння, тях без тиску (підгрупа А – нітро- і
теплоємкістю, теплотою аміносполуки, ціаністий водень;
випаровування; підгрупа Б – нітрилакрилова кислота,
- вязкістю; тіофос, метафос, сірководень,
- температурою займання тетраетилсвинець, дифосген,
(спалаху). дихлоретан, хлорпікрин);
- димучі кислоти (сірчана, азотна,
соляна, плавикова).
Шляхи потрапляння
СДОР в організм

•Основними шляхами
надходження СДОР в
органiзм людини є:
-інгаляційний шлях - через
органи дихання,
- перкутанний шлях – через
шкiрні покриви та слизові,
- пероральний шлях - через
шлунково-кишковий тракт, , -
перульнарний шлях - через
раневi та опiковi поверхнi.
 Характеристика найбільш поширених СДОР

1. СДОР переважно задушливої дії

Уражають головним чином органи дихання, викликаючи при цьому
гострий токсичний набряк легенів (ТНЛ), що перешкоджає доступу
кисню повітря в кров і, як наслідок – швидко наростаюча гіпоксія, яка
призводить до розладу багатьох функцій організму і можливої
загибелі постраждалого.

СДОР переважно задушливої дії

- ОР відрізняються слабкою
- ОР, що діють на слизові органів проникністю. Після явищ под-
дихання і очей, вик-ликають сильне їх разнення наступає прихова-ний період,
подраз-нення і запально-некротичні але потім раптово може розвинутись
зміни. Процес перебігає бур-хливо. До ТНЛ.
них відносять хлор, кислоти, трихлорид Це такі речовини, як фосген,
фосфору;
хлорпікрин, хлорид сірки.
 1. СДОР переважно задушливої дії
Хлор ( Cl2 )

Газ жовто-зеленого кольору з різким запахом,

важчий за повітря в 2,5 раза.
Випаровується і створює нестійке швидкодіюче вогнище
ураження.
В організм потрапляє через органи дихання, слизові обо-
лонки, проявляючи в місцях проникнення подразнююче-
припікаючу і виражену загальнорезорбтивну дію. Подраз-
нююча дія Cl2 може привести до розвитку хімічного опіку
легень з явищами опікового шоку, ураження дихального та
судинно-рухового центрів, рефлекторної зупинки дихання
або спазму голосових зв’зок з механічною асфіксією.
В розвитку інтоксикації виділяють 4 періоди
— контакту,
— прихований (уявного благополуччя),
— розвитку ТНЛ
— ускладнень.
 ін.);
солі
металів
(миш’яковис-
гемолітики

важких
та
тий водень,

цю,
біну
(окис
Отрути крові

та ін.);
гемогло-

вугле-

азоту, сірчис-
тий ангідрид
окисли
отрути

інгібітори ферментів
дихального ланцюга
(синільна к-та, ціаніди, ніт-
рили, сірководень та ін.);

роз’єднювачі окислен-
ня та фосфорилю-
вання (динітрофенол та і);
2. СДОР переважно загальноотруйної дії

речовини, які вичер-

Тканинні отрути

пують запаси субст-

ратів для біоло гічно-го
окислення
3. СДОР задушливої та загальноотруйної дії

СДОР, що здатні при інгаляції викликати ТНЛ, а

при резорбції порушувати енергетичний обмін. В
кінцевому результаті інтоксикація
супроводжується токсичною гіпоксією змішаного
типу.

До цієї групи СДОР відносяться акрилонітрил,

сірководень та ін.
4. Нейротропні СДОР

•Впливають на проведення і
передачу нервового імпульсу,
порушуючи механізм пери-
ферійної нервової регуляції.
В оснонові їх дії лежить
здатність втручатись в процеси синтезу, зберігання,
викиду та інактивації синаптичних медіаторів, порушувати
реактивність постсинаптичних рецепторів, змінювати
проникливість іонних каналів. Типовими представниками цієї
групи є фософорорганічні сполуки. Серед них виділяють
фосфорорганічні інсектициди , фосфорорганічні лікарські середники,
фосфорорганічні отруйні речовини (ФОР).
Крім них до даної групи СДОР відноситься
сірковуглець (СS2)
5. СДОР задушливої та нейротропної дії

Речовини цієї групи викликають

При інгаляційному ураженні токсичний
набряк легень, на фоні якого
формується тяжке ураження нервової
системи. В основі дії на мозок лежить
прямий нейротоксичний ефект, який посилюється
важкою гіпоксією, викликаною порушенням зовнішнього
дихання.
аміак. Потрапляє в організм людини через шкіру та ди-хальні
шляхи. Дія наступає дуже швидко. При цьому від-бувається
подразнення та некроз шкіри, коньюктиви верхніх дихальних
шляхів, різкий набряк язика, ТНЛ, різкий розлад дихання та
кровообігу, слабкість, судоми. Може швидко наступити смерть.
Уражаюча доза аміаку 15 мг (л.-хв.), смертельна – 100мг (л.-
хв.).
6. Речовини, які порушують обмін речовин і
структуру клітини

ОР, які переважно порушують пластич-ні функції та

поділ клітин, а також синтез білка.
Отруєння цими речовинами характеризуєть-ся відсутністю
бурхливої реакції на отруту.
Клініка картина отруєння розвивається поступово і в тяжких
випадках закінчується смертю протягом кількох діб. В процес
втягується багато органів і систем, але провідними є порушення
з боку ЦНС та паренхіматозних органів.
діоксини, етиленоксид, бромистий метил.
6. Метаболічні отрути

Метаболічні отрути –
можуть потрапляти в
організм через шкіру, слизові оболонки і
дуже токсичні для ЦНС (особливо
центру дихання), серцево-судинної
системи, печінки, нирок, крові.
Ураження великою дозою отрути цієї
групи може призвести до колапсу, що
розвивається за декілька хвилин.
Смерть наступає від паралічу дихання.
Принципи надання невідкладної допомоги при гострих
отруєннях
Припинення подальшого
доступу отрути до організму

Припинення подальшого Прово-

поступання отрути в організм
диться як в
Якнайшвидше виведення отрути
і метаболітів з організму
порядку
само- та
Застосування специфічних
антидотів (протиотрут) взаємодо-
Забезпечення нормального помоги ,
функціонування життєво
важливих органів і систем так і
Своєчасна медична допомога медичним
на місці ураження та лікування
в стаціонарі
персонало
Профілактика різних
м
ускладнень.
Принципи надання невідкладної допомоги при гострих
отруєннях
1. Припинення подальшого доступу отрути до
організму:

При
інгаляційних отруєннях При отруєннях
(хлор, аміак та ін.): через шлунково-
— одягання протигазу кишковий тракт
(респіратора); (метиловий спирт, оцет,
— винесення (виведення) етиленгліколь та ін.):
ураженого із зараженої — припинення вживання;
атмосфери; — підтримка прохідності
— надання ураженому дихальних шляхів;
спокою (лежаче — залишки напоїв, їжі
положення), зберегти для аналізу.
зігрівання.
Принципи надання невідкладної допомоги при гострих
отруєннях
2. Припинення подальшого поступання отрути
в організм:

При
При отруєннях
інгаляційних отруєннях :
через шлунково-
— забезпечити доступ
кишковий тракт:
свіжого повітря
— викликання блювоти;
(розслаблення комірця,
— підтримка прохідності
поясу);
дихальних шляхів;
— промивання очей, носа,
— промивання шлунку
глотки водою чи 2%
водою;
розчином соди;
— дача активованого
— інгаляція кисню (при
вугілля;
можливості), або ШВЛ в
разі зупинки
дихання.
Принципи надання невідкладної допомоги при гострих
отруєннях
3. Якнайшвидше виведення токсичних
речовин і отруйних метаболітів з організму:
— викликання блювоти; — гіпервентиляція
легенів;
— дача проносного; — дача активованого
вугілля;

5.4. Застосування специфічних антидотів:

Проводиться при наявності аптечки ПМД (АІ)

5.5. Забезпечення нормального функціо-

нування життєво важливих органів і систем:
Проведення закритого масажу серця і ШВЛ
Дякую за увагу