Міністерство охорони здоров’я України

Вищий державний навчальний заклад України

“Українська медична стоматологічна академія”

Затверджено
на засіданні кафедри
дитячої хірургічної стоматології
з пропедевтикою хірургічної
стоматології
«___»______________20___р.
протокол № ______
завідувач кафедри, д. мед. н.,
професор______________Ткаченко П.І.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
для самостійної роботи студентів
під час підготовки до практичного заняття

Навчальна дисципліна Хірургічна стоматологія

Запальні процеси щелепно-лицевої
Модуль № 2
ділянки
Одонтогенні запальні процеси щелепно-
Змістовний модуль № 3
лицевої ділянки
Абсцеси та флегмони клітковинних
просторів, що прилягають до нижньої
Тема заняття щелепи: флегмона привушно–
жувальної та позадущелепної ділянок .
Клініка, діагностика.
Курс 3
Факультет стоматологічний

Полтава-2016
1. Актуальність теми:
Флегмони ЩЛД та шиї, за частотою виникнення, займають одне з перших місць серед
запальних захворювань в клініці щелепно-лицевої хірургії і кількість їх, не зважаючи на
досягнення сучасної медицини, стрімко зростає. Флегмони ЩЛД, у тому числі і флегмони
привушножувальної та позадущелепної ділянок часто ускладнюються сепсисом,
медіастенітом, тромбозом вен обличчя та синусів головного мозку, абсцесами головного
мозку тощо. Таким чином, уміння правильно та своєчасно діагностувати це захворювання
та призначити ефективне лікування є обов’язковими для підготовки хірургів-стоматологів.

2.Конкретні цілі.
1. Пояснити патогенез флегмони привушножувальної та позадущелепної ділянок.
2. Знати клінічні прояви флегмони привушножувальної та позадущелепної ділянок.
3. Провести діагностику захворювання.
4. Знати клінічні прояви флегмони привушножувальної та позадущелепної ділянок.
5. Знати методи діагностики флегмони привушножувальної та позадущелепної
ділянок.
6. Запропонувати методи лікування флегмони привушножувальної та позадущелепної
ділянок.
7. Вміти встановити діагноз абсцесів та флегмон привушножувальної та
позадущелепної ділянок.
8. Сформувати у студентів навички психотерапевтичного впливу на пацієнтів з
запальними захворюваннями щлепно-лицевої ділянки.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна

інтеграція).
Назви попередніх дисциплін Отримані навики
Анатомія людини Анатомію та топографічну
анатоміюпривушножувального та
позадущелепного просторів.
Патанатомія Знати ознаки запальних процесів. Знати
етіологію і патогенез запальних
захворювань шелепно-лицевої ділянки.
Патофізіологія Фази запального процесу.
Фармакологія Фармакокінетику та фармакодінаміку
препаратів, що засто- совуються для терапії
запальних процесів ЩЛД.
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти
студент при підготовці до заняття:

Термін Визначення
regio parotideomasseterica привушно-жувальна ділянка
glandula parotis привушна слинна залоза
ductus parotideus вивідна протока привушної слинної залози
m. masseter жувальний м'яз

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Причини виникнення флегмони позадущелепної ділянки?
2. Причини виникнення флегмони привушно – жувальної ділянки?
3. Топографічна анатомія позадущелепної ділянки?

2
 4. Топографічна анатомія привушно – жувальної ділянки?
5. Клінічні ознаки флегмони позадущелепної ділянки?
6. Клінічні ознаки флегмони привушно – жувальної ділянки?
7. Лікування флегмон привушно – жувальної ділянки.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1. Продемонструвати на фантомі межі позадущелепної ділянки.
2. Продемонструвати на фантомі межі привушно – жувальної ділянки.
3. Зібрати анамнез захворювання.
4. Зібрати анамнез життя.
5. Провести клінічне обстеження.
6. Оволодіти методикою обстеження хворих з флегмоною привушно – жувальної
та позадущелепної ділянок.

Зміст теми:
Абсцес та флегмона привушно – жувальної ділянки.
Межі цієї ділянки відповідають ділянці розташування жувального м’язу. Верхня
межа – нижній край виличної дуги та кістки, нижня межа – нижній край тіла нижньої
щелепи, передня – передній край жувального м’язу, задня – задній край гілки нижньої
щелепи. В клініці доцільно розділяти поверхневі та глибокі абсцеси та флегмони
привушно-жувальної ділянки. При поверхневих запальних процесах гнійний осередок
локалізується між шкірою та привушно-жувальною фасцією або між цією фасцією та
зовнішньою поверхнею жувального м’яза, при глибоких (субмассетеріальних) – між
зовнішньою поверхнею гілки нижньої щелепи та жувальним м’язом. В цій ділянці
розташовані поверхневі та глибокі лімфатичні вузли, які можуть бути причиною розвитку
запальних захворювань.
Розповсюдження гнійного процесу характеризується значною важкістю. При
поверхневому розташуванні інфекційного осередку хворі скаржаться на біль в привушно-
жувальній ділянці, який підсилюється при широкому відкриванні рота. Загальний стан
хворого може залишатися задовільним.
Обличчя асиметричне за рахунок припухлості м'яких тканин привушно-жувальної
ділянки. Особливо вона виражена при розповсюдженні інфекційно-запального процесу
над привушно-жувальною фасцією. В таких випадках шкіра над припухлістю напружена,
гіперемована. Пальпація болісна.
При локалізації інфекційного осередку під привушно-жувальною фасцією
припухлість, гіперемія шкірних покривів виражена слабше, а болісний синдром –
інтенсивніше. Відкривання рота обмежено через біль. Набряклість розповсюджується від
нижнього відділу скроневої ділянки до піднижньощелепного трикутника та від мочки
вуха до носогубної борозди. Ділянка інфільтрованих тканин виходить за межі жувального
м’язу, внаслідок чого згладжуються контури кута та заднього краю гілки нижньої щелепи.
Найбільший біль визначається при пальпації верхнього відділу інфільтрату. Відкривання
рота різко обмежено. Слизова оболонка щоки у задніх відділах набрякла. Визначається
болючість інфільтрованого переднього краю жувального м’язу.
Глибокі абсцеси та флегмони цієї ділянки характеризуються виразним болем та
зведенням щелеп за рахунок контрактури жувального м'язу. Зовнішні ознаки запалення
виражені мало. Помірна асиметрія обличчя за рахунок незначної припухлості відповідно
проекції жувального м'язу. Шкіра над припухлістю рухома, колір її не змінений. Під час
огляду з боку порожнини рота визначається набрякла, гіперемована слизова оболонка
заднього відділу щоки з відбитками на ній зубів. Жувальний м'яз напружений, пальпація
його переднього краю болісна.
Лікування: з боку шкірних покривів розтин паралельно ходу гілок
n. facialis, паралельно нижньому краю нижньої щелепи. Розтин гнійного осередку треба
робити нижче кута нижньої щелепи. Поверхнево розташований абсцес або флегмону

3
можна розтинати на ділянках, найбільш вираженої флуктуації. Довжина розтину залежить
від розміру інфільтрату. На всю довжину шкірного розтину розтинають підшкірну
клітковину та привушно-жувальну фасцію, оскільки лицевий нерв проходить під фасцією.
При локалізації запального процесу в нижніх відділах привушно-жувальної ділянки
розтин шкіри роблять довжиною 5-6 см уздовж краю нижньої щелепи, відступаючи від
нього донизу 1-1,5 см.
При глибоких абсцесах та флегмонах цієї ділянки проводять розтин шкіри довжиною
5-6 см, що облямовує кут нижньої щелепи. На всю довжину шкірного розтину розтинають
підшкірну жирову клітковину і по зовнішній поверхні підшкірного м'яза досягають
нижнього краю щелепи в ділянці кута. Перетинають сухожилля жувального м'язу та,
відшарувавши м'яз від кістки распатором, проникають у піджувальний простір. Вводять
дренаж.
Розповсюдження інфекційно-запального процесу в підскроневу та скроневу ділянку
можливо через вирізку нижньої щелепи або вздовж відростків щічного жирового комка.
З'являється припухлість тканин над виличною дугою (припухлість у вигляді “песочного
годинника” з перетинкою в ділянці виличної дуги) та біль відповідної половини голови. В
задньому відділі склепіння присінку рота при пальпації може визначатися болісний
інфільтрат. Збільшується інтоксикація. Розкриття флегмони в таких випадках проводять
комбінованим доступом. Із розтину, облямовуючого кут нижньої щелепи, розкривають
поверхневі та глибокі відділи привушно-жувальної ділянки. Потім проводять розтин
шкіри близько 4 см по нижньому краю виличної дуги. Привушно-жувальну фасцію
відсікають від виличної дуги та через вирізку нижньої щелепи кровозпиняючим зажимом
проникають у підскроневу ямку. Рани у підвиличній та піднижньощелепній ділянці
з'єднують тунелем, що проходить над і під привушно-жувальною фасцією. У підскроневу
ділянку вводять трубчастий катетер для проведення діалізу рани.

Шляхи розповсюдження запального процесу з привушно – жувальної ділянки.

Абсцес та флегмона позадущелепного простору.
Межі позадущелепної ділянки: зверху – нижня стінка зовнішнього слухового
проходу, знизу – нижній полюс привушної слюнної залози, спереду – задній край гілки
нижньої щелепи та медіальний крилоподібний м’яз, позаду – соскоподібний відросток

4
скроневої кістки та грудино–ключично– соскоподібний м’яз, внутрішня – шилоподібний
відросток скроневої кістки з м'язами, які до нього кріпляться, зовнішня – привушно–
жувальна фасція. У позадущелепній ямці розташована привушна слинна залоза та
судинно– нервовий пучок шиї.
Головне джерело розповсюдження запального процесу – біляглотковий,
крилоподібно–нижньощелепний простори, привушна ділянка та підскронева ямки.
Можливий лімфогенний шлях розповсюдження інфекції.
Хворі скаржаться на біль при ковтанні, жуванні, рухах голови.
При огляді виявляється припухлість м’яких тканин даної ділянки. Пальпаторно
визначається щільний болючий інфільтрат. Шкіра над ним може бути гіперемована,
напружена, не береться в складку. На цій стадії запального процесу позаду щелепної
ділянки нерідко виникають труднощі при проведенні диференціальної діагностики його з
гострим паротитом. Ретельно зібраний анамнез, зміни слизової оболонки навколо
вивідного протока та характер слини, що виділяється дають можливість правильно
встановити діагноз.
Поширення гнійного процесу на сусідні клітковинні простори підшкірно-жирової
основи викликають запальну контрактуру, обтяжує перебіг захворювання и може стати
причиною розвитку тяжких ускладнень.
Лікування: розтин виконується паралельно задньому краю гілки нижньої щелепи,
оголюючи кістку, тупо проникають у гнійник. Рану дренують активним трубчастим
дренажем з перфораційними отворами.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки:
1. Причини виникнення флегмони позадущелепного простору.
2. Топографічна анатомія позадущелепного простору.
3. Клінічні ознаки флегмони позадущелепного простору.
4. Клінічні ознаки флегмони привушно – жувальної ділянки.
5. Лікування флегмон привушно – жувальної ділянки.

Б. Задачі для самоконтролю.

Завдання №1.
Чим обмежена знизу привушно – жувальна ділянка?
А) Нижнім краєм тіла нижньої щелепи;
Б) Нижня поверхня великого крила основної кістки;
В) Нижній полюс білявушної слинної залози.
Завдання №2.
Назвіть глибокі лімфатичні вузли привушно-жувальної ділянки:
А) 2-3 вузла, які розташовані в товщі привушної залози і 1-2 у нижньому її полюсі;
Б) 6-7 вузлів, які розташовані у товщі привушної залози і 4-5 в її верхньому відділі;
В) в товщі привушної слинної залози лімфатичних вузлів немає.
Завдання №3.
Флегмона привушно-жувальної ділянки розвивається при захворюванні:
А) верхніх і нижніх резців;
Б) верхніх і нижніх ікол;
В) верхніх і нижніх премолярів;
Г) нижніх молярів і помилковому паротиті Герценберга.
Завдання №4.
Оперативний доступ розкриття флегмони привушно-жувальної ділянки:
А) піднижньощелепний розтин;
Б) в ділянці кута нижньої щелепи (за Ковтуновичем);
В) підвилицевий;

5
 Г) внутрішньоротовий.
Завдання №5.
Джерелом інфікування при абсцесах та флегмонах позадущелепної ділянки є:
А) верхні та нижні моляри;
Б) перикороніт, нагоєння пародентальної кісти;
В) біляглотковий, криловидно-нижньощелепний простіри, привушно-жувальна
ділянка, підскронева ямка;
Г) навкологлотковий простір.
Література.
Основна:
1. Бернадский Ю.И. Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической
стоматологии.– М.: Медицинская литература, 2000.– 404 с.
2. С.Н. Вайсблат. "Местное обезболивание при операциях на лице, челюстях и
зубах". - К., 1962 с.92-94.
3. В.І. Митченок, А.І. Панькевич «Пропедевтика хірургічної стоматології» –
Вінниця «Нова книга», 2004.
4. А.А. Тимофеев. "Руководство по челюстно-лицевой хирургии и хирургической
стоматологии ". Киев, 1997, Т.1., с.86-90.
5. А.И. Евдокимов. "Хирургическая стоматология ", 1964. с.41-51.
6. А.Е. Верлоцкий. " Хирургическая стоматология ", Г., 1960, с.55-70.
7. В.И. Заусаев и соавт. Хирургическая стоматология.". Г., 1981, с.82-94.
Додаткова:
1. С.С. Михайлов. "Анатомия человека". Г., 1986.
2. Руководство по хирургической стоматологии под ред. проф. А.И. Евдокимова, Г.,
1972. с.47-48.
3. М.Д. Дубов. Местное обезболивание в стоматологической практике. Л., 1969. с.
27-29.
4. И.М. Старобинский. Хирургическая стоматология поликлинического врача. М.,
1977,с.5-17.

Методичні розробки складені к.мед.н. доц.. Дьоміною К. Ю.

к.мед. н. ас. Горбаченко О.Б.

6
Еталони відповідей:
1 – А; 2 – А; 3 – Г; 4 – Б; 5 – Б, В.