МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

«Затверджено»
на засіданні кафедри
хірургічної стоматології та
щелепно-лицевої хірургії

Завідувач кафедри
д. мед. н., проф. Варес Я. Е.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

Навчальна дисципліна Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія

Змістовий № 2
Тема заняття Тема № 6 Клінічне обстеження хірургічного стоматологічного
хворого. Курація амбулаторних та стаціонарних хворих.
Підготовка хворого до операційного втручання. Асептика та
антисептика в ЩЛХ. Класифікація знечулення, види, методи,
показання та протипоказання. Загальне знечулення.
Премедикація. Нейролептанальгезія. Вибір методу знечулення
при хірургічних втручаннях в умовах стаціонару, поліклініки..
Курс V
Факультет Стоматологічний

Львів - 2022
 ПЛАН ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 6
1.Тема заняття: «Клінічне обстеження хірургічного стоматологічного хворого. Курація
амбулаторних та стаціонарних хворих. Підготовка хворого до операційного втручання.
Асептика та антисептика в ЩЛХ. Класифікація знечулення, види, методи, показання та
протипоказання. Загальне знечулення. Премедикація. Нейролептанальгезія. Вибір методу
знечулення при хірургічних втручаннях в умовах стаціонару, поліклініки.»
Тривалість заняття 6 академічних годин – 4 год. 30 хв., в тому числі три перерви по 10
хвилин.
2. Навчальні цілі заняття:
 фахові компетентності:
1. Збирання медичної інформації про стан пацієнта.
2. Оцінювання результатів лабораторних та інструментальних досліджень.
3. Встановлення клінічного діагнозу стоматологічного захворювання.
4. Діагностування невідкладних станів.
5. Планування та проведення заходів профілактики стоматологічних захворювань.
6. Визначення характеру та принципів лікування стоматологічних захворювань.
7. Визначення необхідного режиму праці та відпочинку, дієти при лікуванні стоматологічних
захворювань.
8. Визначення тактики ведення стоматологічного хворого при соматичній патології.
9. Виконання медичних та стоматологічних маніпуляцій.
10. Проведення лікування основних стоматологічних захворювань.
11. Визначення тактики та надання екстреної медичної допомоги.
12. Організація та проведення стоматологічної диспансеризації осіб, що підлягають
диспансерному нагляду.
13. Оцінювання впливу навколишнього середовища на стан здоров`я населення (індивідуальне,
сімейне, популяційне).
14. Ведення медичної документації.
15. Опрацювання державної, соціальної та медичної інформації.

 загальні компетентності:
1. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу; здатність вчитися і бути сучасно
навченим.
2. Знання та розуміння предметної області та розуміння професії.
3. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
4. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово; здатність спілкуватись
другою мовою.
5. Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.
6. Здатність до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з різних джерел.
7. Здатність до адаптації та дії в новій ситуації; здатність працювати автономно.
8. Вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми.
9. Здатність до вибору стратегії спілкування.
10. Здатність працювати в команді.
11. Навички міжособистісної взаємодії.
12. Здатність діяти на основі етичних міркувань (мотивів).
13. Навики здійснення безпечної діяльності.
14. Здатність оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт.
15. Здатність діяти соціально відповідально та громадянсько свідомо.

3. Методи навчання:
Підготовчий етап – фронтальне усне опитування.
Основний етап – практичний тренінг, рольова гра.
Заключний етап – мозковий штурм.

2
4. Міждисциплінарна інтеграція.
Дисципліни Студент повинен знати Студент повинен вміти
Попередні:
Анатомія. Знати анатомо-фізіологічні Вміти пояснити будову
особливості щелепно-лицевої органів та систем щелепно-
Фізіологія. ділянки. лицевої ділянки.
Топографічна анатомія. Знати топографію органів Вміти пояснити топографію
щелепно-лицевої ділянки. органів щелепно-лицевої
ділянки.
Гістологія. Знати гістологічну структуру Вміти пояснити етапи
тканин щелепно-лицевої ділянки. виготовлення цитологічних,
гістологічних препаратів.
Мікробіологія. Знати видову ідентифікацію Вміти пояснити суть
мікроорганізмів ротової бактеріологічного
порожнини; поняття умовно- дослідження.
Вірусологія. патогенні та патогенні Пояснити можливі шляхи
мікроорганізми, їх роль. передачі інфекції.
Знати можливі шляхи передачі
інфекції.
Променева діагностика. Знати додаткові методи Вміти пояснити принципи на
обстеження, що застосовуються в яких базуються ті чи інші
стоматологічній практиці. методи (рентген, КТ, МРТ,
УЗД).
Фармакологія. Знати фармакологічні особливості Вміти охарактеризувати
препаратів, що застосовуються препарати різних
для дезінфекції, асептичної та фармакологічних груп , що
антисептичної обробки. застосовуються для
Знати фармакологічні особливості дезінфекції, асептики та
препаратів, що впливають на антисептики.
центральні та периферійні ланки Знати фармакологічні
фізіології нервової системи: особливості препаратів, що
анестетики, наркотичні та впливають на центральні та
ненаркотичні анальгетики, периферійні ланки фізіології
нейролептики, транквілізатори, нервової системи:
антигістамінні препарати, анестетики, наркотичні та
седативні та снодійні препарати, ненаркотичні анальгетики,
м-холінблокатори, спазмолітики, нейролептики,
м’язеві релаксанти. транквілізатори,
антигістамінні препарати,
седативні та снодійні
препарати, м-холінблокатори,
спазмолітики, м’язеві
релаксанти.
Внутрішньопредметна інтеграція:
Тема 1. «Пропедевтика Знати методику проведення Вміти провести суб'єктивне
хірургічної обстеження пацієнта із та об'єктивне обстеження
стоматології»: … захворюваннями щелепно-лицевої хворого, призначити
Методика обстеження ділянки. додаткові методи
Щелепно-лицевої дослідження, заповнити
ділянки та шиї. відповідну медичну
документацію.
Тема 2. «Пропедевтика Знати основні правила та методи Вміти проводити
хірургічної асептики, антисептики і передопераційну підготовку
стоматології»: … профілактики інфекційних рук хірурга та антисептичну

3
Асептика та захворювань у роботі обробку операційного поля.
антисептика в ЩЛХ стоматолога-хірурга.
Тема 3. «Пропедевтика Знати види і покази до загального Вміти визначити покази до
хірургічної знечулення. проведення оперативного
стоматології»: … втручання під наркозом.
Загальне знечулення.

5. Література:

1. Навчальна

Основна
1.1. Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія: підручник; у 2т. – Т. 1 / В. О.
Маланчук, О. С. Воловар, І. Ю. Гарляускайте та ін. – К.: ЛОГОС, 2011. – 669 с.
1.2. Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія: підручник; у 2т. – Т. 2 / В. О.
Маланчук, О. С. Воловар, І. Ю. Гарляускайте та ін. – К.: ЛОГОС, 2011. – 606 с.
1.3. Стоматологія надзвичайних ситуацій з курсом військової стоматології: [підруч. Для
студентів ВМНЗ III-IV рівнів акредитації] / Г.П.Рузін, В.П.Голік, О.В.Рибалов, С.Г.Демяник. –
Харків: Торнадо, 2006. – С.90-98.

Додаткова
1.4. Ломницький І. Я. Алгоритми практичних навичок з хірургічної стоматології / І. Я.
Ломницький, А. В. Нетлюх, О. Я. Мокрик. – Львів : «ГалДент», 2008. – 152 с.
1.5. Мигович М.І. Місцеве знечулення тканин щелепно-лицевої ділянки. Львів, 1999.

2. Наукова
_

3. Методична
3.1.Методичні рекомендації для підготовки до складання ліцензійних інтегрованого іспитів
"Крок1", "Крок2", "Крок3" / Б. С. Зіменковський, М. Р. Гжегоцький, І. І. Солонинко, Р. З.
Огоновський, Р. Б. Лесик, Ю. Я. Кривко, Б. В. Дибас. - Львів: Друкарня ЛНМУ ім. Данила
Галицького, 2013. - 96 с.
3.2. Збірник тестових завдань для складання ліцензійного іспиту «Крок – 2 Стоматологія» //
МОЗ України. Департамент кадрової політики, освіти і науки МОЗ України. Центр тестування
при МОЗ України, 2011 - 28 с. (співавтори Гайдук Р. В., Федько В. В., Назаревич М. Р.) - 36 с.
3.3 Ускладнення травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки: навч.-метод. посіб. для
студ. стомат. факульт. вищих мед. навч. закладів IV рівнів акредитації та інтернів-стоматологів
/ Рибалов О.В., Ахмеров В.Д. – Полтава: ТОВ «Фірма «Техсервіс»», 2011. – С.6-9

СТРУКТУРА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Підготовчий етап (30хв)

 Організаційна частина заняття: перевірка присутності, оцінка зовнішнього вигляду та

форми одягу.

 Повідомлення теми, мети заняття.

Тема заняття: «Клінічне обстеження хірургічного стоматологічного хворого. Курація
амбулаторних та стаціонарних хворих. Підготовка хворого до операційного втручання.
Асептика та антисептика в ЩЛХ. Класифікація знечулення, види, методи, показання та
протипоказання. Загальне знечулення. Премедикація. Нейролептанальгезія. Вибір методу
знечулення при хірургічних втручаннях в умовах стаціонару, поліклініки».
Мета заняття: ознайомити студентів із організацією роботи та структурою хірургічного
відділення (кабінету) стоматологічної поліклініки та відділення щелепно-лицевої хірургії

4
клінічної лікарні, їх обладнанням, документацією. Навчити методиці обстеження щелепно-
лицевої ділянки, ознайомити з додатковими методами обстеження, що використовуються в
хірургічній стоматології.
Ознайомитися з основними правилами та методами асептики, антисептики і профілактики
інфекційних захворювань у роботі стоматолога-хірурга.
Ознайомити студентів з різними способами знеболення, можливими схемами премедикацій і
способами нейролептанальгезії.
Мотивація навчальної діяльності.
Надання стоматологічної допомоги населенню – один із найпоширеніших видів медичних
послуг. Правильна організація хірургічної стоматологічної допомоги сприяє якісному
лікуванню хворих, забезпечує умови для проведення профілактичних заходів. У практиці
хірурга-стоматолога важливе місце займає обстеження хворих, що є основою для встановлення
вірного діагнозу та призначення ефективного лікування.
Порожнина рота одночасно є вхідними воротами організму та джерелом інфекції.
Враховуючи великий ризик передачі збудника через кров та слину, невтішну епідемічну
статистику (зокрема щодо збудника ВІЛ-інфекції), під час хірургічного стоматологічного
прийому необхідно ретельно дотримуватися всіх правил асептики та антисептики.
Очікування хірургічного втручання призводить до психоемоційного напруження пацієнта,
а також до патофізіологічних порушень в організмі. Ефективним заходом попередження таких
станів організму, досягнення безпечного й ефективного знеболення, сприятливого перебігу
хірургічного втручання та зменшення ступеню його ризику, є передопераційна медикаментозна
підготовка (премедикація). Тому розгляд цих питань є важливим при підготовці майбутніх
лікарів-стоматологів.

Матеріали методичного забезпечення підготовчого етапу заняття:

Питання до фронтального опитування:
1. Суб'єктивне та об’єктивне обстеження хірургічного стоматологічного хворого (скарги,
історія захворювання, історія життя, позаротовий і внутрішньоротовий огляд).
2. Додаткові методи обстеження (електроодонтометрія, рентгенографія, морфологічні,
мікробіологічні, функціональні дослідження).
3. Поняття асептики, дезінфекції, стерилізації, їх методи.
4. Премедикація, її види. Схеми премедикації.
5. Підготовка хворого до проведення наркозу.

Основний етап: формування професійних навичок і вмінь (180 хв)

Проведення професійного тренінгу.
Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:
Обстеження хворого з хірургічною патологією щелепно-лицевої ділянки – це комплекс досліджень,
які проводять для виявлення індивідуальних особливостей хворого з метою встановлення діагнозу,
підбору раціонального лікування, спостереження за динамікою захворювання, визначення прогнозу.
Алгоритм обстеження щелепно-лицевого хворого:
- опитування (з’ясування скарг, збір анамнезу захворювання і життя);
- обстеження обличчя (огляд, фізикальне дослідження, вивчення прикусу);
- обстеження порожнини рота (огляд, фізикальне й інструментальне дослідження).
Інструменти для обстеження щелепно-лицевого хворого:
- шпатель — для відведення губ, щік або язика, а також під час огляду язика, під’язикової
ділянки, піднебінних мигдаликів, глотки;
- пінцет стоматологічний або анатомічний — для визначення ступеня рухомості зубів і
їхньої перкусії;
- стоматологічне дзеркало — для огляду зубів, задньої поверхні язика, під’язикової
ділянки, піднебіння;
- стоматологічний зонд (кутовий або багнетоподібний) — для визначення глибини зубо-
ясенних кишень і дефектів коронок зубів;
- тонкий зонд Баумана, затуплені тонкі ін’єкційні голки, поліетиленові слинні катетери —
для зондування проток великих слинних залоз і норицевих ходів;
- ґудзиковий зонд — для зондування ороантральних сполучень, нориць, глибоких ран

5
м’яких тканин, дефектів піднебіння і щелепних кісток.
У більшості випадків наведеного алгоритму обстеження достатньо для повноцінної
діагностики стану, але за потреби залежно від особливостей перебігу захворювання і загального
соматичного статусу пацієнта можливе проведення додаткових методів обстеження:
- лабораторні методи діагностики (дослідження крові, сечі, виділень з ран, слини тощо);
- променеві методи діагностики (рентгенологічне дослідження, комп’ютерна томографія
тощо).
- функціональні методи діагностики (термометрія, електроодонтодіагностика,
функціональні жувальні проби).
Лабораторні дослідження
Морфологічне дослідження
- цитологічне (відбиток, зішкряб, змив, пунктат);
- гістологічне (біопсія) – ексцизійна, інцізійна, пункційна,трепанаційна, кюретаж,
випадкова.
Мікробіологічне дослідження
- виявлення збудника захворювання на аеробних та анаеробних поживних середовищах
(бактеріограма);
- мікроскопічне дослідження (забарвлення за Грамом);
- визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків (антибіотикограма).
Серологічне дослідження
- реакція зв'язування комплементу: Вассермана, Кольмера (при сифілісі), Борде-Жангу
(при актиномікозі), Пауля-Буннеля (при інфекційному мононуклеозі);
- реакція на ВІЛ-інфекцію.
Імунобіологічне дослідження
- дослідження імунного статусу (імунограма);
Загальноклінічні аналізи
- загальне дослідження крові (гемограма);
- загальне дослідження сечі;
- група крові і резус-фактор;
- глюкоза крові;
- кількість тромбоцитів, тривалість кровотечі, час згортання крові;
- коагулограма.
Біохімічне дослідження крові
- оцінка функціонального стану печінки: білірубін (прямий, непрямий, загальний),
активність печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ);
- оцінка функціонального стану нирок: креатинін, сечова кислота, сечовина крові;
- наявність порушень водно-електролітного обміну: Na+, K+, хлориди;
- оцінка вмісту білка плазми крові й співвідношень білкових фракцій;
- показники кальцій-фосфорного обміну: рівень кальцію і фосфору в сироватці крові й
активність лужної фосфатази, паратгормон.
Рентгенологічні методи дослідження
Внутрішньоротова рентгенографія
- контактна (зубів, дна порожнини рота);
- оклюзійна (зубів, твердого піднебіння).
Зовнішньоротова рентгенографія
- оглядова кісток лицевого скелету;
- кісток носа і приносових синусів;
- скронево-нижньощелепних суглобів (укладки за Шіллером, Майєром, Пордесом (в
модифікації Парма));
- виличних кісток і дуг (в аксіальній і напіваксіальній проекціях);
- нижньої щелепи в боковій проекції (укладка за Цєшинським, за Генішем).
Томографія – отримання знімка прошарку досліджуваної структури певного анатомічного
утворення на визначеній глибині.
Ортопантомографія (панорамна рентгенографія) – метод рентгенологічного дослідження,
що дозволяє одержати зображення об’ємних вигнутих поверхонь обох щелеп на плоскій

6
рентгенівській плівці. Дає можливість одержати одномоментне зображення всієї зубощелепної
системи як єдиного функціонального комплексу.
Електрорентгенографія – одержання рентгенівського зображення на звичайному папері із
застосуванням зарядженої селенової плівки, яку проявляють за допомогою сухого графітового
порошку у спеціальному апараті.
Контрастна рентгенографія – слинних залоз (сіалографія), верхньощелепних пазух
(синусографія), кістозних порожнин (цистографія), норицевих ходів (фістулографія) з 30%
розчином йодліполу, 40% розчином йодипіну, ліпойодолом, етійодолом.
Ангіографія судинної системи з кардіотрастом, верографіном, уротрастом.
Лімфографія (непряма, пряма) з лімфотрастом.
Комп’ютерна томографія – пошарове дослідження оптичної щільності окремих органів і
тканин у вигляді зрізів частин людського тіла на екрані монітора за допомогою комп'ютерного
математичного моделювання рентгенівського зображення.
Комп’ютерна трьохвимірна стереоскопічна (об’ємна) томографія (3D-зображення) –
побудова за допомогою комп’ютерної техніки за серією 2-вимірних комп'ютерних томограм 3-
вимірної моделі шляхом поєднання томографічних зрізів в необхідній послідовності
(спіральний режим, 16 сканів за 0,5 секунд (або 32 зрізи за 1 секунду) з товщиною до 0,5 мм).
Отримується зображення високої чіткості будь-якої ділянки й відтворюються максимально
точні тримірні образи тіла людини або окремого органа у різних просторових площинах.
Можливе виготовлення 3-вимірної стереолітографічної пластмасової моделі кісток лицевого
скелету.
Стереолітографія – дозволяє визначити реальний розмір патологічного вогнища
(пухлини), що знаходиться в щелепі, її точне розташування, розміри дефекту кісткової тканини
й взаємозв'язок з оточуючими структурами. При фарбуванні патологічного вогнища (пухлини,
нерва, судини і ін.) контрастною речовиною отримують кольорові стереолітографічні моделі.
Інші променеві методи дослідження
Контактна термографія – отримання кольорових термограм, що базується на здатності
рідких кристалів холестерину міняти свій колір в залежності від температури шкіри
(інфрачервоне випромінювання) над досліджуваною ділянкою.
Дистанційна інфрачервона термографія (телетермографія) – вловлювання на відстані за
допомогою спеціальних оптичних систем інфрачервоних променів, що випромінюються
людським тілом і перетворення їх в електричні сигнали у вигляді зображення на екрані
електронно-променевої трубки термографа.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – дослідження органів і тканин із застосуванням
постійного магнітного поля та короткочасним вмиканням перемінного електромагнітного поля
для поляризації атомів водню з подальшим математичним моделюванням за допомогою
комп'ютера, що дозволяє отримати на моніторі пошарове зображення органа чи тканини і
кількісно їх охарактеризувати.
Ультрасонографія (УЗД) – візуалізація глибоких структур тіла записом відбиття
високочастотних імпульсів ультразвукових хвиль, спрямованих у тканини й підрахуванням
часу між генерацією та поверненням імпульсу, що подається на екрані ультразвукового
діагностичного апарату у вигляді різної густини зображення.
Допплерографія – дослідження змін швидкості кровотоку в судинах.
Ехоостеометрія – визначення щільності кісткової тканини при проходженні
ультразвукових хвиль за допомогою остеометра.
Ендоскопія щелепно-лицевої ділянки:
- синусоскопія верхньощелепних синусів;
- артроскопія скронево-нижньощелепних суглобів;
- сіалоскопія великих слинних залоз;
- діагностична ендоскопія внутрішньокісткових порожнистих утворів.
Функціональні методи дослідження
Електроодонтометрія – вимірювання мінімальної сили струму, на яку реагує пульпа зуба
або тканини періодонту за допомогою електроодонтометра.
Реографія – метод дослідження кровопостачання органів і тканин, який базується на
реєстрації змін опору кровотоку при проходженні струму високої частоти через тканини за
допомогою реографа.

7
 Полярографія – метод ґрунтується на реакції електрохімічного відновлення кисню на
електроді полярографа при електролізі.
Електроміографія – визначення функціонального стану жувальних та мімічних м’язів за
допомогою електроміографа.
На основі попереднього діагнозу, поставленого після суб’єктивного та об’єктивного
обстеження хворого, результатів додаткових методів обстеження, проведеної диференційної
діагностики, встановлюють заключний клінічний діагноз.
Інформацію, отриману під час обстеження хворого, та комплекс діагностичних і
лікувально-профілактичних заходів відображають в Медичній карті стоматологічного хворого
(форма № 043/о). Записи повинні бути чіткими, лаконічними, з використанням
загальноприйнятої медичної термінології і повністю відображати об’єктивну картину
захворювання. При постановці діагнозу слід користуватися міжнародною класифікацією
хвороб. У подальшому необхідно вказувати динаміку перебігу захворювання.
Медична карта стоматологічного хворого використовується не тільки як джерело
медичної або статистичної інформації, але й як юридична документація і може фігурувати при
вирішенні конфліктних ситуацій між пацієнтом та лікарем.
Інфікування в стоматології може відбуватися контактним (прямий та непрямий),
імплантаційним, повітряно-крапельним та пиловим шляхами. Контактний прямий шлях –
полягає в безпосередньому контакті з джерелом інфекції – через руки, білизну, інструмент,
непрямий – через предмети (рушники, інструменти, вентилі водопровідних кранів, дверні ручки
і т.д.). Імплантаційний – пов’язаний з недостатністю стерилізації шовного матеріалу або
предметів, які залишаються в рані або шляхом попадання сторонніх тіл в рану. Повітряно-
крапельний шлях – від джерела інфекції через органи дихання. Пиловий – через пилюку
(стафілокок, палички туберкульозу).
Асептика – комплекс заходів, спрямованих на попередження проникнення
мікроорганізмів в рану, органи і тканини хворого в процесі будь-яких лікарських маніпуляцій.
Асептика в хірургічній стоматології включає в себе:
- підготовку приміщення та обладнання в операційній;
- спеціальну обробку рук хірурга;
- дезинфекцію операційного поля, стерилізацію стоматологічних інструментів,
стерилізацію перев’язувального матеріалу та білизни, стерилізацію шовного матеріалу,
стерилізацію тканин та речовин, які вводять в організм хворого;
- суворе дотримання правил та використання засобів індивідуального захисту медичним
персоналом;
- організацію роботи персоналу, здійснення планових та ургентних спеціальних
гігієнічних заходів у хірургічному кабінеті.
Асептика складається з двох основних частин: дезінфекції і стерилізації. Дезінфекція –
комплекс прийомів і методів, спрямованих на повне, часткове або селективне знищення
потенційно патогенних для людини мікроорганізмів на об’єктах зовнішнього середовища з
метою запобігання інфекційним захворюванням. Стерилізація – процес повного знищення
мікроорганізмів, включаючи їхні спорові форми із застосуванням хімічних і фізичних методів
впливу.
Антисептика – це комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з інфекцією в рані. Методи:
- механічні (первинна та вторинна хірургічна обробка ран – накладання швів, висічення
країв і дна рани, видалення нежиттєздатних тканин, видалення сторонніх тіл, промивання рани
антисептичними розчинами і ін.);
- фізичні (дренування інфікованої рани та її промивання, використанні теплових і світлових
фізіотерапевтичних процедур);
- хімічні (передбачають знищення мікробної флори за допомогою різноманітних хімічних
сполук). Сюди відносяться неорганічні сполуки – галоїди (йод, люголь, йодоформ, йодонат),
окислювачі (перекис водню, калію перманганат), неорганічні кислоти і луги, солі важких
металів або органічні сполуки– спирти, альдегіди, феноли, нітрофурани, барвники, органічні
кислоти;
-біологічні (антибіотики, сульфаніламіди, протеолітичні ферменти, бактеріофаги,
імуностимулятори та ін.).

8
 Знеболення – це втрата больової чутливості, яка досягається комплексом заходів,
спрямованих на тимчасове виключення центральної або периферичної нервової системи. В
залежності від цього знеболення поділяють на загальне (наркоз) і місцеве. Незважаючи на значні
успіхи загального знеболення і застосування нових наркотичних препаратів необхідно відмітити,
що основним методом знеболення в практиці стоматолога все ж таки є місцеве знеболення. Воно
має велику популярність і широко застосовується в умовах як стаціонару так і поліклініки.
Під місцевою анестезію слід розуміти зворотнє переривання провідності імпульсів по
чутливих нервових волокнах, яке досягається фізичним, хімічним або фізико-хімічним шляхом
з метою усунення болю в ділянці хірургічного втручання і не супроводжується виключенням
притомності.
Фізичні методи обмежено використовуються в стоматології. Застосування їх зводиться до
місцевого охолодження обмеженої ділянки. Це досягається шляхом застосування льоду, сухої
вуглекислоти або хімічної речовини, яка швидко випаровується – хлоретилу.
До фізико-хімічних методів слід віднести електроанальгезію, електромагнітну, лезерну і
аудіоанальгезію, при яких електричний струм, випромінювання або звукові хвилі викликають
відповідні біохімічні прцеси в тканинах. Сюди можна віднести і досягнення обезболення із
застосуванням акопунктурної методики. В основному ж місцева анестезія досягається
застосуванням фармакологічних препаратів, які викликають відповідні зміни в нервовому
волокні, що приводить до блокади ноніцептивних (больових) імпульсів.
Місцеве знеболення передбачає знеболення тканин операційного поля без виключення
притомності хворого, коли дія здійснюється на периферичні механізми сприйняття і проведення
больового імпульсу, тобто на периферичні відділи нервової системи. Розрізняють наступні
методи місцевої анестезії:
- ін'єкційний (інфільтраційна, провідникова анестезія);
- неін'єкційний (хімічний, фізичний, фізико-хімічний методи знеболення).
Неін'єкційна анестезія дозволяє отримати тільки поверхневе знеболення тканин. Із цією
метою використовують:
- лікарські речовини - аплікаційний метод;
- низьку температуру, промені лазера, електромагнітні хвилі - фізичний метод;
- електрофорез, безголкові ін’єктори - физико-хімічний метод.
Ін'єкційна анестезія ділиться на інфільтраційну і провідникову. При інфільтраційній,
аплікаційній анестезії і знеболенні охолоджуванням вимикаються периферичні рецептори, що
сприймають больові імпульси. При провідниковій анестезії блокують нервовий стовбур
(центральна анестезія) або периферичні гілки нерва (периферична анестезія), який проводить
больові імпульси із ділянки оперативного втручання.
Мета загального знеболення - створення оптимальних умов для забезпечення стану
пацієнта і роботи хірурга. При виборі способу знеболення враховують загальний стан хворого,
вік, характер майбутнього оперативного втручання.
Інгаляційний наркоз:
- масковий (назо- і орофарингеальний);
- ендотрахеальний (назо- або оротрахеальный);
- через трахеостому.
Неінгаляційний наркоз:
- внутрішньовенний;
- ректальний.
За способом і кількістю введених лікарських речовин розрізняють:
- мононаркоз (одним анестетиком);
- полінаркоз (комбінований, багатокомпонентний або потенційований).
Інгаляційний наркоз - його основна перевага хороша керованість. Його проводять рідкими
пароподібними анестетиками: (диетиловий ефір, фторотан, трихлоретилен, пентран) або
наркотичними газами (закис азоту, циклопропан). Вони поступають в організм через легені.
Інгаляційний наркоз проводять за допомогою ротоносової або носової масок (масковий наркоз),
назофарингеальної трубки (назофарингеальний), ендотрахеальної трубки, коли наркотична
суміш, минувши верхні дихальні шляхи, поступає безпосередньо в трахею (ендотрахеальний,
або інтубаційний наркоз). Інтубувати хворого можна через рот або ніс за допомогою

9
ларингоскопа під контролем зору, через ніс всліпу (без допомоги ларингоскопа). За строгими
показаннями наркоз проводиться через трахеостому.
Проведення ендотрахеального наркозу складається з наступних послідовних етапів:
1. підготовка і премедикація;
2. ввідний наркоз
3. оро – або назотрахеальна інтубація;
4. основний наркоз;
5. екстубація;
6. пробудження і відновний період.
Неінгаляційний наркоз. З цією метою використовуються наступні препарати: гексенал,
тіопентал-натрію, сомбревін, оксибутират натрію, кетамін, кеталар і ін.
При тривалих операціях на обличчі і щелепах застосовують комбінований
ендотрахеальний наркоз. Тобто введення в наркоз досягається за допомогою одного загального
анестетика, а підтримка його – за допомогою іншого анестетика. Крім того, використовуються
препарати строго направленої дії. При нетривалих операціях перевага надається інгаляційному
(масковий, назофарингеальний) або внутрішньовенному наркозу.
Нейролептанальгезія (НЛА). При цьому виді знеболення втрата больової чутливості
досягається раціональним поєднанням глибокої анальгезії без виключення свідомості з
внутрішньовенним введенням сильного анальгетика фентаніла і нейролептика - дроперидола.
Характерними ознаками є психічна індиферентність, руховий спокій і нейровегетативне
гальмування.
Атаралгезія - різновид нейролептанальгезії, в основі якої лежить досягнення стану
атараксії і вираженої анальгезії за допомогою седативних препаратів і анальгетиків.
Виключення свідомості може бути досягнуте інгаляцією невеликих доз закису азоту. Існує
багато способів проведення атаралгезії, у тому числі і у поєднанні з місцевою анестезією на тлі
спонтанного дихання.
Аудіоанестезія - заснована на створенні вогнища збудження в зоні звукового аналізатора в
корі головного мозку. Він викликає розлите гальмування в інших відділах мозку. В цьому
випадку сигнал певного частотного діапазону впливає на слуховий аналізатор.
Гіпноз як форма психотерапевтичної дії застосовується при лікуванні захворювань, що
супроводжуються больовим синдромом, з локалізацією в ділянці обличя і щелеп (прозопалгії),
набагато рідше – при видаленні зубів.
Знеболення акупунктурою (голкоанальгезія, акупунктурна анальгезія,
електроголкоанальгезія, електропунктура) дозволяє досягти анальгезії шляхом дії на певні
точки механічним подразником або електричним струмом. Застосовуються для зняття болю в
післяопераційному періоді і як анальгетичний компонент комбінованої анестезії.
Підготовка хворого до наркозу. У передопераційному періоді в результаті психічних
реакцій у хворих наступають функціональні порушення. Під впливом нервового збудження
змінюється дихання, підвищуються обмінні процеси, відбувається виділення великої кількості
адреналіну. Все це утруднює проведення наркозу. Окрім моментів психогенного характеру, на
обмін речовин, гемодинаміку, дихання має вплив і ряд інших умов: основне і супутнє
захворювання, вік хворого і характер оперативного втручання. Важливе значення має
крововтрата, яка супроводжує складні і тривалі операції. План попередньої і безпосередньої
передопераційної підготовки хворих, а також план проведення наркозу складають після
вивчення загального стану хворого, даних об'єктивного дослідження з урахуванням характеру
передбачуваного оперативного втручання.
Премедикація - це безпосередня фармакологічна підготовка хворого до наркозу і операції.
Вона призначається з метою:
- створення психічного і емоційного спокою перед втручанням;
- полегшення введення в наркоз і зменшення необхідної дози наркотика;
- попередження надмірних рефлекторних реакцій в ході анестезії і операції.
Особливості проведення наркозу у щелепно-лицевих хворих:
- труднощі для інтубації трахеї може створити характер патологічного процесу. Це
захворювання при яких погано або взагалі не відкривається рот (контрактури і анкілози),
пухлини в ділянці язика, дна порожнини рота, глотки, гортані, рубці в ділянці шиї, порушення
прикусу та інші. У таких хворих інтубацію трахеї проводять через ніс усліпу або за допомогою

10
фіброскопа, на якому фіксують ендотрахеальну трубку. У виняткових випадках
ендотрахеальний наркоз проводиться через трахеостому;
- необхідна надійна і ретельна фіксація ендотрахеальної трубки, оскільки переміщення
голови хворого під час операції може привести до екстубації, також можливий перегин трубки з
розвитком дихальної недостатності;
- небезпека аспірації крові і слини. Якщо під час операції ця небезпека виключається
роздуванням манжети ендотрахеальної трубки і додаткової тампонади, то в післяопераційному
періоді можливий розвиток дихальної недостатності через набряк м'яких тканин язика, дна
порожнини рота, наявність виділень в роті, анатомічних змін тканин в ділянці верхніх
дихальних шляхів;
- обличчя оперованого хворого закрите стерильним простирадлом, тому анестезіолог не
може використовувати очні рефлекси для контролю глибини наркозу;
- значною є крововтрата під час деяких операцій на обличчі у зв'язку з хорошою
васкуляризацією і особливостями артеріальної і венозної системи щелепно-лицевої ділянки.
Тому велике значення має своєчасне і повноцінне відновлення крововтрати, а також
порушеного кислотно-лужного стану і водно-електролітного балансу, які вимагають корекції як
під час операції, так і в післяопераційному періоді.
Особливості проведення наркозу в поліклініці:
- неможливість повного обстеження загального стану хворого. Анестезіолог збирає
анамнез, вимірює артеріальний тиск, пульс і проводить прості діагностичні проби;
- у жінок з'ясовують наявність вагітності і час останньої менструації, оскільки при
крововтраті проведення наркозу деякими анестетиками може супроводжуватися колапсом;
- слід застосовувати анестетик, що забезпечує швидке засинання і швидке пробудження
без побічних явищ. Наркоз повинен бути безпечним, а післянаркозний період - нетривалим (не
більше 1 - 1,5 години);
- хворим з лабільною нервовою системою призначають малі транквілізатори за 2 - 3 дні
до наркозу;
- положення хворого сидячи або напівлежачи в стоматологічному кріслі;
- щоб уникнути аспірації в трахею і бронхи слини, слизу, крові і відламків зубів,
порожнину рота ізолюють від глотки за допомогою марлевого тампона;
- уточнюють час останнього прийому їжі (шлунок повинен бути порожній).

 Алгоритми для формування професійних вмінь і навичок.

1. Зібрати анамнез та провести огляд хворого з патологією щелепно-лицевої ділянки, скласти
план обстеження пацієнта, скласти план додаткових методів дослідження.
2. Заповнити відповідну медичну документацію, навчитися оформляти скерування на додаткові
методи обстеження.
3. Відпрацювати методику огляду і пальпації щелепно-лицевої ділянки при позаротовому
обстеженні.
4. Відпрацювати методику огляду та пальпації присінка ротової порожнини, власне ротової
порожнини, методику огляду, перкусії, визначення ступеня рухомості зубів, глибини зубо-
ясенних кишень, визначення ступеня обмеження відкривання рота.
5. Відпрацювати техніку передопераційної підготовки рук хірурга за сучасними методиками,
техніку проведення антисептичної обробки операційного поля.
6. Складати план комплексного обстеження та стоматологічного лікування хворих на СНІД, ВГ
ін.
7. Навчитись оцінювати загальний стан хворих, призначати індивідуальну схему премедикації в
залежності від психо-соматичного стану хворого, характеру та об’єму хірургічного втручання,
підбирати дози препаратів; оцінювати ефективність проведеної медикаментозної
передопераційної підготовки хворих.
8. Визначати показання та протипоказання для проведення загального знеболення.

 Практичні завдання, (типові, нетипові, непрогнозовані ситуації).

Індивідуальні завдання:

11
Завдання №1.
Який із перерахованих видів рентгенологічного дослідження проводиться із використанням
контрастних речовин?
A. Прицільна Rtg-графія
B. Панорамна Rtg-графія
C. Оглядова Rtg-графія
D. Сіалографія
E. Телерентгенографія

Завдання №2.
Який механізм непрямого контактного шляху інфікування хворих?
A.Неповноцінна стерилізація шовного матеріалу
B.Повітряно-крапельна передача інфекції
C.Через пил, який містить стійкі збудники
D.Через предмети у приміщенні
E.Неякісна обробка рук хірурга-стоматолога

Завдання №3.
Хворий готується до оперативного втручання під місцевим знеболенням. Який препарат
потрібно ввести хворому під час премедикації для профілактики ускладнень пов’язаних із
збудженням блукаючого нерва?
A. Атропін
B. Пілокарпін
C. Дібазол
D. Кордіамін
E. Прозерин

Завдання для самостійної роботи та роботи в малих групах (інтерактивні методи навчання).
Хвора Г. 28 років звернулася в хірургічний кабінет стоматологічної поліклініки зі скаргами на
болючу припухлість в підщелеповій ділянці справа, субфебрильну температуру тіла, загальне
нездужання. Припухлість відмітила два дні тому. Вагітність, другий місяць. Об’єктивно: у
підщелеповій ділянці справа наявний слабоболючий інфільтрат, в товщі пальпуються збільшені
лімфовузли, флютуації немає; коронка 46 зуба зруйнована каріозним процесом повністю до
біфуркації коренів; перкусія зуба дещо болюча. Які додаткові методи обстеження потрібно
призначити для встановлення діагнозу? Які альтернативні методи обстеження можна
використати в даній клінічній ситуації? Встановіть ймовірний діагноз. Складіть план лікування
та оберіть метод знечулення. Обгрунтуйте ваш вибір.

Заключний етап (30 хв)

Підведення підсумків заняття.
Матеріали методичного забезпечення заключного етапу заняття:
 Мозковий штурм.
Студентам демонструють вичерпний опис нестандартної клінічної ситуації та пропонують
запропонувати найбільш раціональні методи діагностики. Після запису всіх запропонованих
методів діагностики в ході дискусії студенти вибирають найбільш раціональний.

 Надання завдань для самостійної роботи.

Зібрати анамнез та провести огляд хворого з патологією щелепно-лицевої ділянки, скласти
план обстеження пацієнта, скласти план додаткових методів дослідження. Заповнити відповідну
медичну документацію, навчитися оформляти скерування на додаткові методи обстеження.
Відпрацювати методику огляду і пальпації щелепно-лицевої ділянки при позаротовому
обстеженні. Відпрацювати методику огляду та пальпації присінка ротової порожнини, власне
ротової порожнини, методику огляду, перкусії, визначення ступеня рухомості зубів, глибини
зубо-ясенних кишень, визначення ступеня обмеження відкривання рота. Відпрацювати техніку
передопераційної підготовки рук хірурга за сучасними методиками, техніку проведення

12
антисептичної обробки операційного поля. Складати план комплексного обстеження та
стоматологічного лікування хворих на СНІД, ВГ ін. Навчитись оцінювати загальний стан
хворих, призначати індивідуальну схему премедикації в залежності від психо-соматичного
стану хворого, характеру та об’єму хірургічного втручання, підбирати дози препаратів;
оцінювати ефективність проведеної медикаментозної передопераційної підготовки хворих.
Визначати показання та протипоказання для проведення загального знеболення.

 Оцінювання.

13
14