МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Затверджено на засіданні
кафедри від «___»_______2023р.
Протокол №

Розглянуто та затверджено:
ЦМК з ________дисциплін
Від «___»_______2023р.
Протокол №

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

Навчальна Догляд за хірургічними хворими (практика)

дисципліна
Модуль № 1
Змістовий 1
модуль №
Тема заняття Асептика, антисептика. Догляд за хворими з
№3 гнійною патологією.
Курс 2

Факультет II, III

Київ 2023
 1.Компетенції
o Володіти знаннями з асептики;
o Володіти знаннями з антисептики;
o Володіти знаннями з основних груп антисептичних засобів та
правилами їх застосування;
o Володіти основними вимогами санітарно-епідеміологічного режиму;
o Володіти методами із забезпечення санітарно-епідеміологічного
режиму в умовах стаціонару;
o Володіти знаннями з проведення первинної хірургічної обробки;
o Володіти знаннями з проведення вторинної хірургічної обробки;
o Володіти знаннями з розвитку внутрішньо-лікарняних інфекцій;
o Володіти методами профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій;
o Володіти знаннями та навичками догляду за хворими з гнійною
патологією.

2.Мета заняття
o Розуміти суть та засвоїти принципи поведінки в хірургічному
стаціонарі;
o Засвоїти правила поведінки в хірургічному стаціонарі;
o Вивчити та засвоїти правила асептики, та необхідність їх дотримання;
o Вивчити та засвоїти правила антисептики, та необхідність їх
дотримання;
o Орієнтуватись в особливостях лікувально-діагностичних заходів, які
проводяться в приймальному відділенні;
o Засвоїти принципи санітарної обробки хворих у приймальному
відділенні;
o Опанувати методи санітарної обробки хворих у приймальному
відділенні;
o Вивчити правила підготовки хворих до операції;
o Засвоїти принципи профілактики внутрішньолікарняної інфекції в
умовах стаціонару;
o Опанувати методи та засоби запобігання поширення
внутрішньолікарняної інфекції в умовах гнійного відділення
стаціонару;
o Освоїти навички роботи в перев’язувальній хірургічного відділення;

3.Обладнання:
Електронні носії, електронні книги, підручники, методичні рекомендації,
 матеріали лекцій, муляжі, мультимедійні методичні розробки, фото- та
відеоматеріали, інструкції до антисептичних засобів, перев’язувальний
матеріал, хірургічний інструментарій.
4.План та організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

Етапи заняття Опис етапу Рівні засвоєння Час

Підготовчий етап Структурована письмова
робота, письмове та
Організація заняття комп’ютерне тестування
Формування Розуміння розпізнавання
мотивації. 30 хв
Контроль вихідного
рівня знань, вмінь та
навичок

Основний етап Фронтальна теоретична

співбесіда.
Формування Практичні завдання
професійних вмінь та Фронтальна теоретична Репродуктивний,
навичок співбесіда, опитування. продуктивний 60 хв
Індивідуальна теоретична
співбесіда, усне опитування,
тестовий контроль, задачі.

Заключний етап Обговорення

Визначення вихідного рівня
Контроль сформованості знань та
кінцевого рівня вмінь. Підведення Творчий
підсумків. 30 в
підготовки
Контроль та корекція рівня
професійних вмінь та
Загальна оцінка навичок.
навчальної
діяльності Домашнє завдання (основна
студента і додаткова література за
темою)
Підведення
підсумків заняття.
Інформування
студентів про тему
наступного зняття

5.ЗМІСТ ТЕМИ
Хірургічна етика й деонтологія
Лікарська етика - це сукупність норм поводження й моралі
медичних працівників. На початку 19 століття англійський філософ Бентам
терміном "деонтологія" визначив науку про поводження людини будь-якої
професії. Для кожної професії є свої деонтологічні норми. Деонтологія
походить від двох грецьких корінь: сіеоп - належне, 1о§оз - навчання. Таким
чином, хірургічна деонтологія - це навчання про належне, це правила
поведінки лікарів і медичного персоналу, це обов’язки медичних працівників
перед хворими. Уперше основний деонтологічний принцип сформулював
Гіппократ: "Необхідно звертати увагу, щоб усе, що застосовується, приносило
користь11.
Основні деонтологічні принципи сформульовані в клятві Гіппократа.
Робота в хірургічному відділенні або в стаціонарі повинна підкорятися суворій
дисципліні, повинна підтримуватися субординація, тобто службове
підпорядкування молодшого за посадою старшому. Медичний працівник у
відношенні до хворих повинен бути коректним, уважним, не допускати
панібратства. Лікар повинен бути фахівцем високої кваліфікації, всебічно
грамотним. Зараз хворі читають медичну літературу, особливо по своїй
хворобі. Лікар повинен у такій ситуації професійно й делікатно спілкуватися
із хворим. Неправильні дії лікарів або медичного персоналу, необережно
сказане слово, аналізи або історії хвороби, що стали доступними хворому,
можуть привести до фобії, тобто страху того або іншого захворювання,
наприклад: канцерофобія - страх захворювання раком.
До деонтології відноситься збереження лікарської таємниці. У ряді
випадків доводиться приховувати від хворого його діагноз, наприклад - рак.
Збереження лікарської таємниці ставиться не тільки до лікарів, але й
медперсоналу, студентам, тобто всім тим, хто контактує із хворими. Є правило:
"Слово лікує, але слово може й калічити". Лікарська таємниця не поширюється
на родичів хворого. Лікар повинен повідомити родичам діагноз, стан хворого й
прогноз.
З медичною деонтологією тісно пов'язана ятрогенія - це хворобливий
стан, зумовлений діяльністю медичного працівника. Якщо людина
недовірлива, психологічно нестійка, то її можна легко впевнити, що в неї є
будь яке захворювання, і ця людина починає знаходити в себе різні ознаки
неіснуючого захворювання. Багато хто з вас напевно випробували це навіть на
собі. Будучи студентами, ми знаходили багато симптомів тих хвороб, які
вивчали, тому лікар повинен переконати хворого у відсутності неіснуючих
хвороб. До ятрогенії відносять захворювання й ушкодження, що виникли в
результаті неправильних дій медичного персоналу або лікування хворого. Так,
до ятрогенних захворювань можна віднести гепатит, який розвився після
інфузії зараженої крові або плазми. До ятрогенних ушкоджень відносять
травми внутрішніх органів при порожнинних операціях - ушкодження
селезінки при резекції шлунка, перетинання холедоха при холецистектомії й
інші.
До деонтології також належить і відношення з колегами. Не можна
критикувати або давати оцінку діям колеги в присутності хворого.
Зауваження колегам при необхідності треба робити віч-на-віч, не підриваючи
авторитет лікаря. Хірург у своїй роботі не повинен замикатися в собі. Хірургія
більш ніж інша галузь медицини є колегіальною. Хірург не повинен гребувати
будь-якою порадою, як від старшого так і від молодшого. При постановці
діагнозу, визначенні показань і протипоказань, виборі методу операції хірург
повинен радитися. Не випадково всі майбутні операції обговорюються
колегіально. Те ж відноситься до вибору тактики під час операції. Якщо під
час операції хірург зустрічає непередбачену ситуацію, технічні складності,
аномалію розвитку, він повинен радитися, викликати старшого колегу, при
необхідності попросити його прийняти участь в ході операції.
Санітарно-протиепідемічний режим приймального відділення лікарні
Приймальне відділення лікарні є частиною стаціонару, в якій проводять
прийом і реєстрацію хворих, огляд, об'єктивне обстеження та первинну
діагностику, санітарну обробку, транспортування хворих у лікувальне
відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу. Крім того, в разі
необхідності в приймальному відділенні надають невідкладну медичну
допомогу.
Від грамотності та організованості дій медичного персоналу
приймального відділення часто залежить успіх та результати лікування.
При централізованій системі планування лікарень практично всі
лікувальні та діагностичні відділення, в тому числі й приймальне відділення,
знаходяться в одному корпусі. При децентралізованій (павільйонній) системі
приймальне відділення розміщується в окремому корпусі або в одному з
лікувальних корпусів, де знаходиться відділення реанімації, терапевтичне або
хірургічне відділення. В деяких лікарнях центрального приймального
відділення немає, а кожне лікувальне відділення здійснює прийом хворих
самостійно.
Приймальне відділення має бути розмішене недалеко від в'їзду на
територію лікарні і бути зручним для транспортування хворих — мати під'їзні
асфальтовані доріжки, широкі сходи і двері для проходу з носилками.
Приймальне відділення складається із зали для чекання, реєстратури,
процедурного кабінету, кількох оглядових та діагностичних кабінетів, ізолятора,
санпропускника, кабінету чергового лікаря, санвузла.
У приймальному відділенні великих лікарень або недалеко від нього
розміщують перев'язочну, а іноді й малу операційну, рентгенкабінет і
лабораторію. Неподалік повинен знаходитися склад для зберігання одягу
хворих.
Зал чекання призначений для ходячих хворих, їхніх родичів і
супроводжуючих осіб. У ньому має бути достатня кількість стільців, на стінах
— інформація про режим роботи відділень, дні і години відвідувань, перелік
продуктів, дозволених для передач хворим.
Поряд із залом для чекання розміщують реєстратуру. Тут медична сестра
приймального відділення оформляє документацію на хворих, які поступають
у стаціонар.
В оглядовому кабінеті хворого оглядає черговий лікар, тут проводять
термометрію, а іноді й інші обстеження, (наприклад, електрокардіографію).
Хворих із невстановленим діагнозом тимчасово, до встановлення діагнозу,
залишають у діагностичних палатах, а хворих з підозрою на інфекційне
захворювання — в ізоляторі.
 При необхідності в процедурному кабінеті хворим надають
невідкладну допомогу.
Санітарну обробку хворих, які поступають у лікарню, проводять у
санпропускнику.
Санітарна обробка
При госпіталізації хворого у стаціонар у санпропускнику
приймального відділення йому проводять санітарну обробку, яка включає такі
процедури: огляд тіла для виявлення інфекційних захворювань, корости,
трихофітії; огляд волосистої частини голови та білизни хворого для виявлення
педикульозу; при необхідності — стрижку нігтів, волосся, гоління; проведення
гігієнічної ванни, душу або обтирання, що залежить від стану хворого;
переодягання хворого в чистий лікарняний одяг. Питання про необхідність
санітарної обробки та її об'єм вирішує лікар.
Санпропускник має бути оснащений усім необхідним для проведення
санітарно-гігієнічної обробки хворого: кушетками, шафами для чистої білизни
і бачками для бруднбї білизни, мочалками для миття хворих, милом,
машинками для стрижки волосся, бритвами для гоління, ножицями,
повітряними та водними термометрами, мочалками і щітками для обробки
ванни, спеціально виділеним промаркірованим інвентарем (відра, швабри)
для прибирання та дезинфекції приміщення санпропускника, гідропультом
та достатньою кількістю дезинфікуючих розчинів.
При огляді хворого на наявність педикульозу слід пам'ятати, що воші —
це переносники важких інфекційних захворювань — висипного та
поворотного тифу, тому в разі їх виявлення необхідно негайно провести
дезинфекцію. Скупчуються воші в потиличній та скроневій ділянках голови
(головні воші), в ділянці лобка (лобкові) та в складках білизни (платяні), а
їхні яйця (гниди) — сірувато-білого кольору, видимі неозброєним оком,
ніби приклеєні до волосяного стержня, ближче до коренів волосся.
При проведенні обробки хворих з педикульозом керуються наказом №
410. У санпропускнику є спеціальна укладка, в яку входять такі предмети:
лупа, настільна лампа, бритва, ножиці, машинка для стрижки волосся, густий
гребінь, розфасований карбофос, літрова банка для приготування розчину
карбофосу, 10% оцтова кислота, клейонка для вичісування волосся та відро
для його спалювання, косинка матер'яна і клейончата, мішок для одягу,
окуляри, дві маски, халат і косинка для персоналу.
Перед проведенням санітарної обробки хворого з педикульозом медична
сестра зав'язує маску, надягає рукавиці, додатковий халат і косинку. Хворого
садять на кушетку, застелену клейонкою, і обробляють волосся голови 0,15 %
водно-емульсійним розчином карбофосу. Для приготування розчину необхідної
концентрації розводять розфасований карбофос (3 мл 50 % розчину або 5 мл
ЗО % розчину) в 1 л теплої води. Цей розчин можна використовувати не
довше як 8 год. Покривають волосся матер'яною, а зверху — клейончатою
косинкою і залишають на ЗО хв. Після цього промивають волосся теплою
водою, споліскують 10 % оцтовою кислотою і вичісують над клейонкою густим
гребінцем протягом 10—15 хв. Вагітним жінкам, дітям до 5 років та особам з
пошкодженнями шкіри голови застосування карбофосу протипоказане. В
цих випадках користуються 5 % борною маззю, 0,25 % емульсією дикрезилу,
0,5 % розчином метилацетофосу в однакових кількостях з оцтовою
кислотою та мильно-порошковою емульсією. Для знищення гнид при обробці
волосся цими розчинами необхідно додатково змочити волосся ЗО % оцтовим
розчином, підігрітим до температури 27 °С, покрити косинкою на 20 хв, після
чого промити теплою водою і вичесати густим гребінцем.
Чоловіків із завошивленим волоссям на голові коротко стрижуть.
Машинку для стрижки волосся дезинфікують у розібраному вигляді,
зануривши в 70 % етиловий спирт на 15 хв. Якщо є запалення шкіри на голові,
волосся стрижуть ножицями. Перед операцією або при завошивленості бритвою
виголюють волосся на лобку і в пахвинних ділянках. Бритву дезинфікують
протягом 45 хв у потрійному розчині потім споліскують водою і висушують.
Перед голінням ділянку волосяного покриву змочують теплою мильною піною,
залишки якої після гоління видаляють серветкою, а шкіру протирають спиртом.
Садна і подряпини припікають 5 % розчином йоду спиртовим.
Приміщення і предмети, з якими стикався хворий, обробляють цими ж
дезинфікуючими розчинами за допомогою гідропульта. Халат, косинку, маску
та одяг хворого складають у мішок і відправляють у дезинфекційну камеру. На
титульній сторінці історії хвороби роблять позначку «Р», а хворого через 10
днів повторно оглядають' у лікувальному відділенні. Про кожний випадок
педикульозу надсилають «Екстрене повідомлення про інфекційне ,
захворювання» (ф.058-у) в санітарно-епідеміологічну станцію (СЕС) за місцем
проживання хворого.
Якщо необхідно, хворому обстригають нігті. Потім медична сестра
допомагає хворому роздягнутися. Одяг складають у спеціальний мішок або на
окремі плічка, заповнюючи при цьому квитанцію в двох примірниках з точним
описанням назви і кількості речей. Один примірник квитанції кладуть у мішок з
одягом, другий вклеюють в історію хвороби. Мішок з одягом зберігають на
спеціальному складі.
Залежно від стану хворого та призначеного лікарем приймального
відділення способу санітарної обробки хворому проводять гігієнічну ванну,
душ або обтирання.
Для миття хворому видають індивідуальну, прокип'ячену протягом 15 хв
мочалку та мило. Чисті мочалки зберігають у каструлі з кришкою з написом
«чисті», а використані — у каструлі з написом «брудні». Перед заповненням
ванни її добре миють спеціальною мочалкою або щіткою з- милом,
споліскують 0,5 % розчином хлорного вапна або 2 % розчином хлораміну, а
потім кілька разів гарячою водою. Закривши корком отвір, заповнюють ванну
до половини з таким розрахунком, щоб після занурення хворого вода
доходила йому до рівня сосків. Спочатку у ванну наливають холодну воду, а
потім гарячу, щоб "уникнути накопичення пари в приміщенні. Після
заповнення ванни воду перемішують і вимірюють температуру спеціальним
водяним термометром у дерев'яній оправі. За показниками термометра
стежать, не виймаючи його з води, інакше він буде показувати температуру
повітря. Температура води у ванні має бути 35—40 6С.
Ослаблених хворих чи таких, які тривалий час перебували в ліжку і в
яких може запаморочитися голова, необхідно супроводжувати у ванну кімнату і
підтримувати під пахви при сіданні у ванну і виході з неї. Якщо хворий не
може митися сам, його миють медична сестра та санітарка. Спочатку миють
голову, потім тулуб, руки і нарешті ноги. Особливо ретельно треба мити стопи,
міжпальцьової складки, волосисті ділянки тощо. Тривалість процедури — 20—
25 хв. Після миття шкіру витирають сухим рушником. Під час миття
необхідно постійно стежити за станом хворого. У разі погіршення самопочуття
хворого (запаморочення, серцебиття, біль у ділянці серця, блідість) миття
припиняють. Хворому допомагають вийти з ванни, укладають на кушетку з
трохи піднятим ніжним кінцем, накривають простиралом, підносять до носа
хворого тампон, змочений нашатирним спиртом, розтирають виски і груди, до
голови прикладають рушник, змочений холодною водою, і викликають лікаря.
Якщо є можливість, то краще хворих мити під душем, при цьому хворі
стоять або сидять на табуретці.
Якщо ванна та душ протипоказані, хворих обтирають теплою водою з
милом. При цьому залежно від стану хворого оголюють все тіло або окремі
його частини. Рушник або губку змочують водою і швидко обтирають тіло,
починаючи з обличчя, шиї і закінчуючи кінцівками. У деяких хворих обтирають
почергово різні ділянки тіла, прикриваючи простиралом уже обтерті. Спершу
обтирають спину і поперек, обсушують рушником, потім хворого
перевертають на спину і обтирають груди, обсушують та накривають ковдрою.
Після цього обтирають живіт, ноги та руки. Кожного разу оголюють тільки ту
частину тіла, яку обтирають, а після обсушення її накривають ковдрою. При
неможливості провести і таке обтирання, проводять обтирання тіла губкою,
жмутком вати чи м'якою чистою ганчіркою, змоченими одеколоном або
горілкою, розведеними наполовину водою.
Після санітарної обробки хворий надягає чисту лікарняну білизну і
тапочки.
На титульній сторінці історії хвороби медична сестра робить відмітку
про проведену санітарну обробку.
Приміщення приймального відділення прибирають не рідше двох разів на
день вологим методом із застосуванням дезинфікуючих розчинів (1% розчин
хлораміну, 0,5 % розчин хлорного вапна). Спеціально виділений і
промаркірований для прибирання інвентар (відро, швабра, щітка, ганчірка)
після використання кип'ятять протягом 15 хв або замочують на 1 годину в 1
% розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна. Швабру двічі
протирають дезинфікуючим розчином.
З приймального відділення хворого транспортують у відповідне
відділення лікарні.
До складу лікувального відділення лікарні входять палати для
хворих, процедурні кабінети — для виконання ін'єкцій, маніпуляційна — для
постановки клізм та виконання деяких інших маніпуляцій, буфетна,
ординаторська (кабінет для лікарів), кабінет старшої медичної сестри, кімната
для зберігання чистої білизни.
На кожні 25—30 ліжок лікарні загального профілю виділяється
сестринський пост. Його слід розміщувати недалеко від обслуговуваних палат.
Пост медичної сестри має бути оснащений столом, шафою для зберігання
медикаментів, медичного інструментарію, сейфом для зберігання лікарських
препаратів (списки А та Б), пересувним столиком для роздачі лікарських
препаратів, столиком для підготовки до різних маніпуляцій, холодильником
для зберігання засобів, що швидко псуються. Пост медичної сестри
оснащують щитком сигналізації з палат, телефоном, настільною лампою і
вмивальником. Якщо у відділенні не виділено окремого процедурного
кабінету для виконання ін'єкцій, то на посту мають бути бікси зі
стерильним матеріалом і набором шприців.
Робота сестринського поста організовується залежно від лікарняного
режиму. Звичайно о 7 год ранку сестра вмикає світло в палатах, вимірює
температуру тіла хворих і фіксує дані у температурному листку, проводить
санітарну обробку хворих, провітрює палати, відправляє матеріал на
дослідження в лабораторію. Протягом робочого дня сестра виконує
призначення лікаря, готує хворих до різних досліджень і супроводжує їх у
діагностичні кабінети, роздає ліки, робить необхідні ін'єкції, допомагає
годувати важкохворих. З 17 до 19 год повторно проводиться термометрія, потім
сестра роздає ліки, робить ін'єкції, допомагає годувати пацієнтів. З 20 год до 21
год ЗО хв ставить банки, роздає ліки, робить ін'єкції, проводить вечірній
туалет важкохворим і о 22 год вимикає світло в палатах. З 22 до 7 год вона
щогодини робить обхід відділення, звертаючи особливу увагу на важкохворих.
Важливим моментом діяльності медичної сестри є прийом та здача
чергування. Медична сестра не має права покинути пост, поки не прийде її
чергова зміна. Медична сестра, яка прийняла зміну, разом з сестрою, що
закінчила роботу, обходять палати, перевіряють санітарний стан відділення,
особливу увагу приділяють важкохворим. Сестра, яка здає чергування,
повідомляє про зміни в стані цих хворих за період чергування, розповідає про
об'єм виконаних призначень, наголошуючи на тих призначеннях, які ще
необхідно виконати на наступному чергуванні. Сестра, яка приймає
чергування, перевіряє наявність термометрів, шприців, ліків, одержує ключі від
сейфа, де зберігаються сильнодіючі препарати та наркотичні засоби,
розписується в «Журналі прийому чергувань», де зазначає загальну кількість
хворих з підвищеною температурою та важкохворих, термінові призначення,
кількість і технічний стан інструментарію та предметів догляду. Медична
сестра, що здає чергування, передає сестрі, що його приймає, «Журнал обліку
сильнодіючих препаратів», «Журнал призначень», в якому виписані з історій
хвороб призначені маніпуляції, ін'єкції, лабораторні та . інструментальні
дослідження, «Журнал обліку та використання наркотичних засобів», де
обидві медичні сестри після попередньої перевірки розписуються про здачу і
прийом наркотичних препаратів. Наприкінці нічної зміни медсестра складає
загальне зведення про наявність хворих у відділенні. Здача нічного чергування
проводиться на ранковій нараді медичних сестер відділення в присутності
старшої сестри і завідуючого відділенням.

Гнійно-септичні процеси є частими і грізними ускладненнями відкритих

пошкоджень. Причиною розвитку їх є мікробне забруднення рани -
контамінація.
Патогенні мікроорганізми потрапляють в рану і організм екзогенним
та ендогенними шляхами. Екзогенно з навколишнього середовища, ендогенно
з вогнищ інфекції в самому організмі.
Шляхи поширення інфекцій в організмі:
 повітрянно-крапельний,
 контактний,
 імплантацій ний,
 інфузійний.
Фактори, що сприяють розвитку гнійної патології:
1) Вік: нагноєння частіше трапляється в осіб похилого віку,
2) 2) маса тіла: ожиріння зумовлене надлишком жирової клітковини,
яка більше схильна до травматичних ушкоджень та інфікуванню
через відносно гірше кровопостачання.
3) Недостатність харчування: дефіцит пластичних матеріалів (білків)
зменшують репаративні процеси в рані.
4) Зневоднення організму приводить до порушення електролітного
балансу, оксегинації крові, внутрішньоклітинного метаболізму та
інше.
5) Іммунодефіцит будь-якого походження сприяє інфікуванню.
Хронічні захворювання: цукровий діабет сприяє сповільненню
перебігу раньового процесу.

Утилізація перев'язочного матеріалу та прибирання гнійної

перев'язочної:
- використаний перев'язочний матеріал збирається і замочується в
спеціальній посуді в розчині 0,2 % хлоранатаїну, а потім утилізуються в
спеціальних печах за межами лікарні.
- не рідше трьох разів на день проводиться вологе прибирання
приміщень та обладнань.
- один раз в тиждень проводиться генеральне прибирання.
Співробітники працюють в халатах, масках, шапочках, в
хірургічних рукавичках, фартухах і при необхідності в захисних окулярах.
Кожні дві години згідно графіку проводиться ультрафіолетове
опромінення.
На видному місці має висіти список хворих які перенесли гепатит і
знаходяться на даний момент в стаціонарі.
Широко застосовуються миючі розчини та засоби дезінфекції рук,
шкіри (включаючи руки хірурга та операційне поле), та інструментів фірми
„Боде Хемі ГмбХ" (Гамбург, Німечинна).
 -Стериліум № Р-1108 - для хірургічної та гігієнічної обробки
рук: бактерицидний, фунгіцидний, туберколоцидний; інактивує віруси
гепатиту В, герпесу та інше. Дія пролонгована до 3 годин.
- Кутасепт Г № Р-1107 - засіб подібний до попереднього. Залишкова
дія до 5 годин.
- Бактолін Бейзік № Р-1915 - емульсія з дизенфікуючими
властивостями для обробки рук медперсоналу. Не викликає алергічних
реакцій.
- Бодефен - засіб для дезінфекції інструментів.
- Бациллол плюс - засіб знезараження поверхонь та матеріалів.
Дії медперсоналу хірургічного відділення при підозрі або встановленні
діагнозу анаеробної інфекції у хворого:
- хворого поміщають в окрему палату;
- закріплюється окрема медсестра, лікар;
- перед входом в палату кладуть ковбик змочений 6 % розчином
перекису водню;
- для хворого виділяється окреме судно, посуд, бікс із
інструментами та перев'язувальним матеріалом (помаркувати та
використовувати тільки для хворого). Знезараження проводити в палаті 6 %
розчином перекису водню - 60 хвилин. Посуд кип'ятять в 2 % розчині
кальцинованої соди - 90 хв. Постільну білизну перед пранням знезаражують 6
% перекисом водню - 60 хв.
- двічі на добу в палаті проводять прибирання 66 % перекисом водню
та 0,5 % миючим засобом (будь-яким).
- перед входом в палату медперсонал одягає одноразовий халат,
шапочку, бахали, маску, рукавички (весь одяг після знезараження в 6 %
перекису - 60 хв., спалити).
- всі перев'язки та маніпуляції хворому проводять в палаті,
інструменти та перев'язувальний матеріал знезаражують в 6 % перекису
водню - 60 хв. Забороняється переміщення хворого по відділені.
- після виписку хворого в палаті проводиться заключна дезінфекція
(всі предмети в палаті: стіни, підлога, вікно, стеля обробити 6% перекису
водню + 0,5 % миючого засобу). Увімкнути бактерицидну лампу на дві
години. Матрац, подушку, ковдру зібрати в цератовий мішок та відправити на
дезкамерну обробку.
Антисептика – комплекс засобів та заходів, спрямованих на знищення
потенційних збудників у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому.
Дезінфекція (обеззараження) – знищення на (в) об’єктах зовнішнього
середовища патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів.
Дезінфікуючий агент – діюча речовина, що забезпечує знищення
патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів в об’єктах зовнішнього
середовища.
Стерилізація – процес, який забезпечує загибель вегетативних та спорових
форм патогенних та непатогенних мікроорганізмів.
Види сучасної антисептики: механічна, фізична, хімічна, біологічна, та
змішана.
Механічна антисептика – знищення мікроорганізмів механічним
шляхом, тобто видалення інфікованих тканин, згустків крові, гнійного
ексудату. Механічні методи визнані основними оскільки не можливо боротися
з інфекцією іншими методами якщо не видалене вогнище інфекції.
Методи механічної антисептики:
1) хірургічна обробка ран (первинна і вторинна);
2) перевязка рани: туалет, промивання, заміна повязки;
3) видалення чужорідних тіл;
4) розкриття і опорожнення гнійників;
5) обробка пульсуючим струменем з антисептиками.
Первинна хірургічна обробка рани дозволяє перетворити інфіковану рану
в асептичну за рахунок висічення країв, стінок і дна рани, виконання
некректомії та видалення чужорідних тіл. Таким чином, видаляються всі
тканини, які контактують з нестерильними чужорідними предметами та
зовнішнім середовищем. Даний хірургічний метод – основний спосіб лікування
інфікованої рани.
Вторинна хірургічна обробка рани виконується при наявності інфікованої
гнійної рани при наявності в ній ділянок некрозів та гнійних карманів. В
даному випадку маніпуляція менш агресивна та передбачає видалення
некротичних тканин, виявлення та дренування карманів, заглиблень через які
затруднюється відтікання ексудату.
Туалет рани виконується при кожній перевязці. Під час перевязки
знімається просочена ексудатом повязка, обробляється шкіра рани
антисептиком, видаляється зроговілий епідерміс та залишки ексудату.
Методи фізичної антисептики:
1) використання феномену гігроскопічності та капілярності (марлеві
випускники, марлеві повязки та інше) – введений в рану тампон в середньому
8 годин зберігає свої аспіраційні властивості, після чого накопичує ексудат та
запобігає його відтоку. Тому щоб тампон не став обтуратором його необхідно
змінювати кожні 8 годин.
2) використання феномену сполучних посудин і вакууму (трубчаті
дренажі та інше).
Виділяють три основні види дренування: пасивне – дренування
відбувається по принципу сполучних капілярів, при цьому дренаж повинен
розташовуватися в нижньому куті рани, а другий кінець нище рівня рани;
активне – в ділянці зовнішнього кінця дренажу створюється негативний
тиск, тому до дренажу фіксують спеціальну пластмасову гармошку;
проточно-промивне – в рану встановлюються не менше двох дренажів, по
одному вводиться рідина, по іншому рідина витікає.
3) застосування феномену реактивної гіперемії;
4) фізіотерапевтичні впливи:
а) Ультрафіолетове опромінення – використовують для знищення
бактерій на раневій поверхні: опромінюють поверхню рани, трофічні виразки;
також останнім часом УФО використовують для опромінення крові як
екстракорпорально, так і внутрішньосудинно;
б) Ультразвук– використовується при лікування гнійних ран, в рану
вводять розчин антисептика і наконечник прибору з низькозвуковими
ультразвуковими коливаннями. Метод називають ультразвуковою кавітацією
рани. Коливання рідини покращує мікроциркуляцію, відторгнення
некротизованих тканин;
в) Рентгенотерапія використовується для пригнічення інфекції в
невеликих глибоко розташованих вогнищах. Використовують для лікування
остеомієлітів, запальних процесів черевної порожнини;
г) Лазерне випромінювання – активно застосовують в гнійній хірургії,
зазвичай використовують газовий вуглекислий лазер. Бактерицидна дія на
стінки рани забезпечує успіх операції в тих випадках, коли розвивається
гнійний процес;
д) іонофорез; протизапальна променева терапія; вплив надвисоких частот
(СВЧ, КВЧ).
Хімічна антисептика – знищення мікроорганізмів в рані, патологічному
вогнищі за допомогою різних хімічних речовин.
Класифікація за призначенням та способу застосування:
- Дезінфікуючі засоби для обробки інструментів, миття стін,
підлоги, обробки предметів догляду за хворим;
- Антисептичні засоби для обробки рук хірурга та шкіри,
промивання ран та слизових оболонок;
- Хіміотерапевтичні засоби, які вводять внутрішньо, мають
резорбтивну дію в організмі хворого, пригнічують ріст бактерій.
Групи хімічних антисептиків:
1) Галоїди:
- йод – використовується для зовнішнього застосування, обробки
шкіри, царапин, поверхневих ран,
- - розчин люголя – містить йод та йодид калію, препарат
комбінованої дії, який використовують для стерилізації кетгута;
- - хлорамін Б – 1-3% водний розчин, використовується для
дезінфекції предметів догляду, гумових інструментів, приміщення;
2) Кислоти:
- борна кислота – антисептичний засіб зовнішнього застосування, 2-
4% розчин, можна використовувати у вигляді порошку, входить до
складу присипок та мазей;
- саліцилова кислоти – володіє кератотоксичною дією,
використовується у вигляді кристалів, входить до складу присипок
та мазей.
3) Окиснювачі:
- перекись водню антисептик зовнішнього застосування, 3% розчин.
Активний агент – атомарний кисень, гемостатик, викликає
піноутворення, покращує очищення рани.
- перманганат калію – використовується для зовнішнього
застосування, 2 – 5%розчин, володіє коагулюючим та дубячим
 ефектом. 0,02 – 0,1% розчин використовується для промивання рани
та слизових оболонок.
4) Солі важких металів:
- сулема: в концентрації 1:1000 використовується для дезінфекції
рукавичок, засобів догляду, як етап стерилізації шовку;

- оксицианід ртуті в концентрації 1:10000, 50000 використовується для

стерилізації оптичних інструментів;
- нітрат срібла – для зовнішнього застосування, у вигляді 0,1 – 0,2%
застосовується для промивання конюктиви та слизових оболонок, 5 –
20% розчин використовується при пригнічення надлишку грануляцій
в рані;
- оксид цинку антисептик зовнішнього застосування, входить в склад
присипок та паст, володіє протизапальною дією та попереджає
мацерації.
5) Спирти:
- етиловий спирт дезінфікуючий та антисептичний засіб
зовнішнього застосування; 70% володіє антисептичною дією, 96% -
дублячою та антисептичною.
6) Барвники:
- бриліантовий зелений – антисептик для зовнішнього застосування, 1-
2% спиртовий розчин використовують для обробки поверхневих ран
шкіри та слизових оболонок.
7) похідні - нітрофурану, сульфаніламіди, похідні -хіноксаліну,
комбіновані антисептики (первомур та інші).

Біологічна антисептика включає два види:

- прямої дії – використання фармакологічних препаратів
біологічного походження, які безпосередньо впливають на мікроорганізми;
- непрямої дії – фармакологічні препарати та методи різного
походження, які стимулюють можливості макроорганізму в боротьбі з
мікроорганізмами.
До першої групи відносяться
1) антибіотики (мають бактеріоцидну і бактеріостатичну дію) -
група пеніциліни, цефалоспорини, тетрацикліну,
аміноглікозиди, макроліти.
2) Протеолітичні ферменти: трипсин, хімотрипсин; очищають
рану від некротичних тканин багатих бактеріями.
2) Іммуні препарати: іммуні сироватки, імуноглобуліни, бактеріофаги,
вакцини, анатоксини. Стимулятори механізмів неспецифічної
резистентності (опірності) організму: рослинні та тваринні стимулятори.
Методи реалізації хімічної і біологічної антисептики:
- поверхневий - змазування, розпилювання, пов'язка з розчинами,
мазями;
- внутріпорожнинний - промивання, інстиляція і ірригація;
 - ентеральний,
- - через шлунковокишковий тракт;
- парентеральний
- -підшкірний,
- в/м'язовий,
- в/венний,
- в/артеріальний,
- ендолімфатичний.
- методи реґіонарної перфузії.

Основні принципи антибіотикотерапії:

1) етіотропність; якщо інфекція та її антибіотикочутливість невідомі -
застосовують антибіотики широкого спектру дій; перевага надається
монотерапії;
2) перед застосування в/мязово чи в/венно - виконання і оцінка
внутрішкірної проби;
3) один препарат не більше 7-10 діб при його ефективності.
- заміна антибіотика при його клінічній неефективності чи при оцінці
антибіотикограми після її отримання.
- 4) супутня антимікотична профілактика чи терапія (препарати
флуконазолу, ністатину та інше).
Асептика – комплекс заходів, спрямованих на попередження вторгнення
мікроорганізмів в рану, органи і тканини хворого в процесі будь-яких
лікарських маніпуляцій. Асептика в хірургічній стоматології включає в себе:
- підготовку кабінету;
- спеціальну обробку рук хірурга;
- дезинфекцію операційного поля; стерилізацію стоматологічних
інструментів; стерилізацію перев’язувального матеріалу та білизни;
стерилізацію шовного матеріалу; стерилізацію тканин та речовин, які вводять у
тканини хворого;
- дотримання особливих прийомів під час лікувальних маніпуляцій у
хірургічній стоматології, що попереджують повітряно-крапельний шлях
передачі інфекції;
- організацію роботи персоналу щодо здійснення спеціальних гігієнічних та
організаційних заходів у хірургічному кабінеті.
Асептика складається з двох основних моментів: дезинфекції і стерилізації.
Дезинфекція – комплекс прийомів і методів, спрямованих на повне, часткове
або селективне знищення потенційно патогенних для людини мікроорганізмів
на об’єктах зовнішнього середовища з метою розриву шляхів передачі
збудників інфекційних захворювань від джерел інфекції до сприйнятливих
людей. Необхідність проведення дезинфекції всіх предметів диктується
можливістю перенесення хворими інфекцій у прихованій формі при
відсутності інформації про такі особливості в їхньому стані здоров’я та способі
життя.
Стерилізація – процес повного знищення мікроорганізмів, включаючи їхні
спорові форми, застосуванням хімічних і фізичних методів впливу.
Підготовка приміщень.
Існують чотири види прибирання приміщень: попереднє, поточне, заключне,
генеральне.
Попереднє прибирання полягає в щоденному протиранні підлоги,
стоматологічних установок та інших предметів перед початком робочої зміни.
Поточне прибирання приміщень проводиться не менше 2 разів у день, при
необхідності частіше. У приміщеннях стоматологічних закладів застосовують
виключно вологий спосіб прибирання.
Прибирання проводиться з використанням дезінфікуючих розчинів, дозволених
для проведення дезінфекції в лікувально-профілактичних закладах.
Всі поверхні протирають у суворій послідовності: стіл для стерильного
матеріалу, шафи для стерильних розчинів, маніпуляційний стіл, зуболікарське
крісло, раковини.
Маніпуляційні столи, столи для збереження стерильних інструментів,
стоматологічні установки, раковини, крани та інші поверхні в кабінетах
дезінфікують: 1 % розчином хлораміну; 1,0 % розчином амфолану; 0,5-1 % водним
розчином хлоргексидину біглюконату; 0,2 % розчином сульфахлорантину; 0,25 %
розчином гіпохлориту натрію; 0,25 % розчином нейтрального гіпохлориту кальцію;
0,5 % розчином хлорацину; 0,1 % розчином дезоксону-1 (спиртовий розчин над
оцтової кислоти). Можуть бути використані й інші дезінфекційні засоби, в тому
числі іноземних виробників, що дозволені Міністерством охорони здоров'я України
для проведення дезінфекції в лікувально-профілактичних закладах.
У сполученні з миючими засобами можуть застосовуватися розчини хлораміну,
гіпохлориту натрію, дезоксону. При цьому на 20 м 2 поверхні, що обробляється,
варто використовувати не більше 10 л миючого розчину.
Дезінфекції підлягають і склянки багаторазового використання для полоскання
порожнини рота. їх промивають під проточною водою і знезаражують одним із
способів -кип'ятінням, сухим гарячим повітрям або зануренням на ЗО хвилин у
0,5 % розчин хлораміну; 0,1 % розчин гіпохлориту натрію; 0,1 % розчин
сульфахлоратину; 0,05 % розчин дезоксону-1; 2,5 % водний розчин
хлоргексидину біглюконату та ін.
Протягом робочого дня молодший медперсонал повинен мити плювальниці
після прийому кожного пацієнта, не допускаючи їх переповнення закривавленими
марлевими тампонами, згустками крові і слини. Перед тим, як викинути вміст
плювальниці, її потрібно залити 3 % розчином перекису водню або 2 %
розчином хлораміну, після чого порожню плювальницю слід вимити 2 %
мильно-содовим розчином або гарячим розчином будь-якого миючого порошку
("Новина", "Прогрес", "Чайка", "Універсал" та ін.), а потім обполоскати
проточною водою.
Для прибирання використовується спеціально виділений інвентар, що має чітке
маркірування з указівкою приміщення ("Для хірургічного кабінету" тощо).
Після вологого прибирання включаються бактерицидні опромінювані на 60
хвилин, після чого приміщення провітрюється.
Заключне прибирання здійснюється після закінчення робочого дня:
обробляють підлогу, стіни, апаратуру.
Інфікований матеріал (ватні кульки, марлеві серветки і т.п.) знезаражують в
одному із дезінфікуючих розчинів (1 % розчині хлорацину; 0,1 % розчині
дезоксону-1; 3 % розчині дихлору-1) протягом 120 хвилин або в 3 % розчині
перекису водню з 0,5 % миючого засобу протягом 180 хвилин, після чого
утилізують.
Для знезаражування інфікованих біологічних середовищ (залишки крові, сеча,
мокрота, слиз, випорожнення, блювотні маси і т.д.) використовується засипання з
розрахунку 1 грам сухого препарату на 5 грамів матеріалу. Необхідно забезпечити
контакт дезінфекційних препаратів з оброблюваним матеріалом шляхом
перемішування, струшування і т.д.
Для знищення відходів (використаний перев'язувальний матеріал, підкладний
папір і т.д.), малоцінних предметів використовується спалювання.
Дезінфекцію інфікованих матеріалів варто проводити в закритих ємностях у
спеціальному помешканні, обладнаному механічною вентиляцією.
Генеральне прибирання проводиться строго за графіком не рідше 1 разу в
тиждень. Для проведення генерального прибирання персонал надіває чисті
халати, непромокне взуття, респіратор, захисні окуляри, гумові рукавички,
клейончасті фартухи.
Перед проведенням генерального прибирання в приміщеннях попередньо
проводять прибирання з 0,5 % мильно-содовим розчином для видалення
механічних та інших забруднень і з метою більш ефективного впливу
дезінфікуючих препаратів на оброблювані поверхні. Після цього приміщення та
все устаткування протирають ганчірками, рясно зволоженими дезрозчином,
потім приміщення закривають на 1 годину, після чого змивають дезінфекційний
розчин із поверхонь чистим ганчір'ям з водопровідною водою.
Перед початком та після закінчення робочої зміни проводиться дезінфекція
шляхом дворазового протирання всіх поверхонь ганчірками, змоченими
дезрозчином.
Після дезінфекції приміщення опромінюють ультрафіолетовим світлом
протягом 2 годин.

Підготовка операційного поля.

Напередодні операції хворому проводять епіляцію волосся в ділянці

операційного поля. Операційне поле відгороджують стерильною білизною.
Шкіру перед проведенням розтину двічі обробляють 70 % розчином спирту. При
розширенні шкірного розтину, перед та після накладення швів на рану, краї
рани знову обробляють спиртом. У щелепно-лицевій ділянці застосовувати
настойку йоду для обробки шкіри операційного поля не рекомендується.
Для обробки шкіри операційного поля застосовують також гібітан, роккал, 0,5
% розчин надоцтової кислоти у спирті (дезоксон-1), йодонату або йодопірону.
Робочі розчини йодонату готуються ехtеmроге шляхом розведення початкового
розчину у 5 разів стерильною водою. Шкіру операційного поля без попереднього
миття обробляють двічі стерильними тампонами, змоченими в розчинах
йодопірону чи йодонату.
Обробку операційного поля можна проводити 0,3 % розчином нашатирного
спирту. Потім шкіру тричі змащують спиртом. Обробку шкіри операційного
поля можна також проводити 1 % розчином діамантового зеленого, 5 %
розчином таніну в спирті або гібітаном.
Ефір та бензин не є засобами дезінфекції. Вони слугують виключно для
знежирення сильно забрудненої шкіри.
Ефективним методом захисту рани є підклеювання в ділянці операції
спеціальної стерильної плівки, через яку роблять розтин. Після закінчення
операції, перед накладенням швів, плівку видаляють. Якщо на шкірі в ділянці
операційного поля є інфіковані садна, ранки, фурункули, операцію, якщо це
можливо, краще відмінити до санації шкірних покривів. При екстреній операції
інфіковані ділянки повинні бути ізольовані спеціальними наліпками.
Приведення порожнини рота в асептичний стан перед оперативним
втручанням неможливе, бо застосування розчинів антисептиків у концентраціях,
які згубно впливають на мікрофлору, викликає пошкодження слизової оболонки,
а слабкі розчини антисептичних речовин не вбивають мікробів.
Перед операцією для видалення зі слизової оболонки та зубів нальоту і
харчових залишків, порожнину рота, а особливо ділянку, на якій має
проводитися операція, ретельно протирають ватними або марлевими кульками,
змоченими розчином марганцевокислого калію 1:1000, розчином гідрокарбонату
натрію або 3 % розчином перекису водню. Така очистка дає більший ефект, ніж
прополіскування антисептичними розчинами, та, як правило, достатня при
звичайному видаленні зубів. Знімають зубний камінь. При відсутності
показань до термінового оперативного втручання підготовку порожнини рота
слід проводити заздалегідь.

Обробка інструментарію.

Практично весь інструментарій, що застосовується у стоматології, контактує зі

слизовою оболонкою або проникає в неї. У зв'язку з цим перенос інфекції може
відбутися при проведенні як лікувальних, так і діагностичних маніпуляцій.
Умовно всі предмети, що використовуються при наданні стоматологічної
допомоги, можна розділити за ознакою створення критичної ситуації зараження
інфекцією на три групи: критичні, напівкритичні та некритичні.
До критичної групи в стоматології варто віднести всі предмети, поверхні
котрих зазвичай проникають в ушкоджену слизову оболонку або торкаються її:
голки, скальпелі, зонди, бори і т.п. Всі вони обов'язково повинні піддаватися
стерилізації.
До напівкритичних відносяться предмети, поверхні яких при звичайному
лікуванні не проникають у слизову оболонку порожнини рота. Вони можуть не
піддаватися стерилізації, але повинні дезінфікуватися на високому рівні.
До некритичних відносяться ті предмети в стоматологічному кабінеті,
поверхні котрих взагалі не контактують із слизовою оболонкою пацієнта (робочі
поверхні, зуболікарське крісло, ручки світильників, кнопки керування, підлога,
стіни стоматологічного кабінету і т.п.). Вони не підлягають стерилізації і вимоги
у відношенні до режиму їх дезінфекції дещо нижчі, ніж ті вимоги, що ставляться
до напівкритичних.
З усіх існуючих методик проведення дезінфекції (фізичних та хімічних) у
стоматологічному закладі застосовуються кип'ятіння, протирання, замочування в
розчині деззасобу.
Кип'ятіння рекомендується для знезаражування виробів із скла, металу,
термостійких полімерних матеріалів, гуми. Кип'ятіння здійснюється в закритому
посуді при повному зануренні виробів у воду.
Припускається кип'ятіння як у дистильованій воді, так і в дистильованій воді з
двовуглекислим натрієм (питною содою). Експозиція ведеться з моменту
закипання.
Протирання використовується для дезінфекції поверхонь, предметів догляду,
виробів медичного призначення. Протирання провадиться дворазово з
інтервалом 15 хвилин та наступною дезінфекцією 60 хвилин (або до повного
висихання).
Допускається комбіноване використання зрошення з наступним протиранням через 15
хв.
Занурення (або замочування) застосовується для дезінфекції виробів
медичного призначення, білизни, посуди для виділень, предметів догляду за
хворим, прибирального інвентарю, а також малоцінних предметів та сміття
перед їх утилізацією.
При замочуванні об'єкти повинні бути повністю занурені в дезінфікуючий
розчин у закритих ємностях. Дезінфікуючі розчини використовують 1 раз.
Норма витрати -4л розчину на 1 кг білизни, 2 л розчину на 1 комплект посуду.
При замочуванні виробів медичного призначення доцільно використовувати не
менше 100 мл розчину на один виріб за умови повного занурення.
Після використання хімічних дезінфікуючих препаратів, вироби медичного
призначення промивають проточною водою протягом 3 хв. Залишки хімічних
препаратів із поверхонь видаляють ганчіркою, змоченою водопровідною водою.

Дезінфекція використаного інструментарію

Інструментарій, забруднений кров'ю або гноєм у процесі роботи, збирається в

ємність із 2 % розчином миючого засобу, дозволеного до застосування для миття
в лікувально-профілактичних закладах ("Прогрес", "Марічка", "Лотос-автомат",
"Лотос", "Айна", "'Біолот"). Внутрішні канали і порожнини інструментів повинні
бути заповнені розчином.
Після накопичення інструментарію в миючому розчині його перекладають для
дезінфекції у ємність, з 3 % розчином хлораміну або 6 % розчином перекису
водню з 0,5 % розчином миючого засобу (на 1 л 6 % розчину перекису водню
додають 5 грамів миючого засобу), або 4 % розчином формаліну, або 1 %
розчином хлорцину, або іншими препаратами іноземних виробників,
дозволеними до застосування Міністерством охорони здоров'я України.
Для дезінфекції стоматологічних інструментів допускається застосування
тільки таких дезінфікуючих засобів, які володіють
бактерицидною, віруліцидною, фунгіцидною та спороцидною дією.
Час перебування (експозиція) стоматологічного інструменту в дезінфікуючому
розчині для кожного дезінфекційного засобу своя:
- 60 хвилин у 3 % розчині хлораміну;
- 60 хвилин у 6 % розчині перекису водню;
- 60 хвилин у 6 % розчині перекису водню з 0,5 % розчином миючого засобу,
доз
воленого до застосування наказом МОЗ СРСР № 408;
- 60 хвилин у 4 % розчині формаліну;
- 60 хвилин у 1 % розчині хлорцину.
Видаляти засохлу кров зшкрябуванням не можна, тому що це призводить до
ушкодження нікельованої поверхні. При порушенні нікельованого або
хромованого покриття інструмент повинний бути вилучений із вжитку і підданий
повторному хромуванню.
Інструментарій без видимих забруднень кров'ю (гноєм) піддається дезінфекції
відразу ж після використання.
Дезінфекції підлягає й інструментарій одноразового застосування. Після
застосування кожен виріб разового користування (наприклад, шприц), додатково
не промиваючи і не розбираючи, не знімаючи голок, заповнюючи внутрішні
порожнини, занурюють в один із дезінфекційних розчинів:
- 6 % розчин перекису водню - на 60 хвилин;
- 5 % розчин хлораміну- на 60 хвилин;
- 0,5 % активований розчин хлораміну - на 60 хвилин;
- 1,5% (за препаратом) розчин нейтрального гіпохлориту кальцію - на 60
хвилин;
- 0,5 % розчин сульфохлорантину - на 60 хв.
Промивні води з залишками крові (гною) засипають хлорним вапном або
сухим нейтральним гіпохлоритом кальцію (на 1 л промивних вод - 200 грамів
сухого хлорного вапна або 100 грамів нейтрального гіпохлориту кальцію) на 1
годину, або знезаражують кип'ятінням протягом 20 хвилин із моменту
закипання, після чого виливають у каналізацію.
При замочуванні інструментарію необхідно, щоб всі інструменти були повністю
занурені в дезрозчин, а всі їхні внутрішні канали і порожнини були заповнені
дезрозчином.
Після проведеної дезінфекції інструментарій старанно прополіскується під
проточною водою до зникнення запаху дезінфікуючого засобу та піддається
перед-стерилізаційній обробці на робочому місці або в центральному
стерилізаційному відділенні (ЦСВ).

Проби на перевірку якості деінфекції використаного інструментарію.

Бензидинова проба. Реактив готують безпосередньо перед застосуванням.
У чисту суху мензурку поміщають декілька кристалів бензидину, потім
вливають 1 мл крижаної оцтової кислоти (або 2 мл 50 % розчину оцтової
кислоти) і 2 мл 3 % розчину перекису водню. Реактив наносять піпеткою на
інструменти, що перевіряються, скляні шприци; в канал голки розчин вводять
шприцом. Якщо на інструментах залишилася кров, реактив фарбується в
яскраво-зелений колір. Пізня зміна кольору, через 2 хвилини та більше, не
враховується.
Ортотолідиова проба. Беруть 5-10 мл 4 % розчину оцтової кислоти і стільки
ж дистильованої води. На інструмент наносять 2-3 краплі цієї суміші і 1-2
краплі 20 % розчину перекису водню. При наявності залишку крові
спостерігається яскраво-зелене забарвлення.
Фенолфталеїнова проба. Застосовується для виявлення залишків миючих
засобів. На вимиті інструменти наносять 1 % розчин фенолфталеїну - залишки
миючих засобів дають рожеве забарвлення.
Якщо за допомогою приведених проб виявляються залишки крові або миючих
засобів, обробку інструментів повторюють і потім повторюють контрольні
реакції.

Стерилізація інструментарію
Стерилізацію стоматологічних інструментів, у залежності від особливостей
виробу, що стерилізується, проводять: термічним (кип'ятінням, повітряним,
паровим, випалюванням) або хімічним методами.
Стерилізація кип'ятінням. Термічна стерилізація викликає загибель
більшості мікроорганізмів. В залежності від виду мікроорганізму, фази його
життєдіяльності (спори), методу термічного впливу час загибелі мікробів
коливається в широких межах - від 1 хвилини до декількох годин.
Кип'ятіння застосовується для стерилізації цільнометалевих інструментів,
шприців, виробів з гуми. Для кип'ятіння інструментів використовують
стерилізатор. Нагрівання здійснюється газом, електрикою або паром.
Стерилізація шляхом кип'ятіння в дистильованій воді проводиться протягом 60
хвилин від початку кипіння для хірургічних інструментів і 30 хвилин - для
гумових рукавичок. Для зменшення утворення накипу в стерилізатор наливають
дистильовану воду і добавляють бікарбонат натрію (питна сода) для одержання
1-2 % розчину. Додавання соди зберігає метал від окислювання і підвищує
точку кипіння. На дно стерилізатора також можна покласти зашиту в марлю вату
з розрахунку 3 грами вати на 1 л води. У такому випадку солі при кип'ятінні
осідають на ваті. Ріжучі інструменти кип'ятять без соди протягом 3 хвилин,
попередньо обгорнувши ріжучі частини марлею або ватою, оскільки скальпелі
тупляться від поштовхів та ударів об інші інструменти.
Стерилізація сухим жаром. Має достатньо високу дію не тільки на
вегетативні форми мікроорганізмів, але і на спори. До недоліків способу
відносять тривалість стерилізації та обмеженість матеріалів, спроможних
перенести такий метод стерилізації
Сухим жаром стерилізують вироби зі скла та металу. При температурі 180 °С
інструменти стерилізують 60 хвилин, при температурі 160 °С - 150 хвилин. Такі
вироби використовують безпосередньо після стерилізації або викладають на
стерильний стіл і накривають стерильною серветкою на термін не більше 12
годин.
Розробка за останні роки нових апаратів дозволила значно розширити
застосування даного методу. Предмети, що підлягають стерилізації, завертають
у 1-2 шари пергаментного паперу, фольги або поміщають у спеціальні коробки.
Після завантаження матеріалу включають нагрівальний прилад; дверцята
закривають, коли шафа прогріється до 85-90 °С. При температурі 180°С
стерилізація продовжується 45 хв. Після стерилізації апарат виключають, і тільки
після зниження температури до 85-90 °С відчиняють дверцята. Стерильні
інструменти розкладають по металевих коробках і барабанах. Весь процес
стерилізації триває біля 2 годин.
При кожному завантаженні апарата здійснюється контроль його роботи з
використанням фізичних (максимальні температури) і хімічних (хімічні
термотести) методів контролю.
Для контролю сухожарової стерилізації використовують хімічні тести:
левоміцетин (температура плавлення 160 °С), гідрохінон, тіосечовину, винну
кислоту (180 °С), янтарну кислоту (180-184 °С), аскорбінову кислоту (187-192
°С) барбітал (190-191 °С), пілокарпіну гідрохлорид (200 °С); і термочасові
індикатори НВФ «Винар» - ИС-160 (температура плавлення 160 °С), ИС-180
(180 °С).
Якщо в стерилізаційній камері була досягнута відповідна температура, хімічна
сполука повинна бути цілком розплавлена і рівномірно забарвлена. Хімічні
індикатори плавлення контролюють тільки один параметр - температуру, а
термочасові індикатори — дозволяють одночасно контролювати як температуру,
так і час стерилізації. При дотриманні режиму стерилізації термочасовий
індикатор змінює свій колір до кольору еталона.
Метод стерилізації сухим жаром непридатний для стерилізації виробів із
текстилю (білизна, перев'язувальний матеріал, вата і т.д.) через низьку
теплопровідність повітря, а також із-за небезпеки самозаймання.
Паровим методом стерилізують вироби зі скла, металу, білизну, вироби з
гуми (рукавички, трубки, зонди та ін.), латексу в парових стерилізаторах
(автоклавах).
Режим стерилізації виробів зі скла, металу, текстилю: 132 °С - 2,0 кгс/см - 20
хв.
Режим стерилізації виробів із гуми, латексу, полімерних матеріалів (ощадливий
режим): 120 °С- 1,1 кгс/см-45 хв.
Для пакування виробів і матеріалу, що стерилізуються, використовують:
- стерилізаційні коробки (бікси) без фільтра типу КСК із терміном збереження
стерильності не більше 3 діб; стерилізаційні коробки з фільтрами типу КФ із
терміном
зберігання не більше 20 діб;
- бязь, бавовняне полотно в два шари з терміном зберігання стерильності не
більше
З діб з моменту стерилізації;
- папір непросочений та вологостійкий (крафт-папір) і рослинний пергамент із
терміном зберігання не більше 3 діб з моменту стерилізації.
Забороняється використовувати бікси з поламаними замками, нещільно
прилягаючими бічними поличками, та з фільтрами, що прогоріли.
При розкриванні упаковки будь-якого виду її вміст може бути використаний
протягом 6 годин.
При кожному завантаженні автоклава здійснюється оперативний контроль
фізичними засобами (максимальні термометри, манометри) та хімічними
тестами.
Для контролю режиму стерилізації при температурі 132 °С використовують
такі хімічні тести: сечовину, нікотинамід, термочасові індикатори ИС-132 НВФ
"Винар", а для контролю режиму стерилізації при температурі 120 °С: маннозу,
бензойну кислоту, термочасові індикатори ИС-120 НВФ "Винар".
Хімічна (холодна) стерилізація рекомендується для виробів із полімерних
матеріалів, гуми, скла та інших матеріалів, що не витримують теплової обробки.
Для стерилізації використовують різні хімічні сполуки з різноманітних груп
(галоїдпохідні, кислотовмісні речовини, альдегіди, фенолвмісні та поверхнево-
активні речовини, гуанідіни, кислоти, луги тощо) або композиційні препарати на
їх основі.
Частіше всього стерилізацію проводять при кімнатній температурі (21±1 °С)
наступними препаратами: 20 % розчином біанолу з експозицією 10 годин;
дезоксоном-1 з експозицією 45 хвилин; 2,5 % глутаровим альдегідом з
експозицією 360 хвилин.
Для ряду дезінфекційних засобів час стерилізації в залежності від температури
робочих розчинів буде різним. Експозиція може відрізнятися в залежності від
матеріалів, з яких виготовлені стоматологічні предмети.
Вироби, що призначені для хімічної стерилізації, вільно розкладають у
стерильній ємності з стерилізуючим розчином, повністю занурюючи вироби в
розчин і заповнюючи ним внутрішні канали. По закінченні стерилізаційної
витримки вироби стерильним пінцетом витягають із розчину, видаляючи його з
каналів. Потім вироби переносять по черзі в три (при використанні 6 % розчину
перекису водню - у дві) стерильні ємності зі стерильною дистильованою водою
для відмивання розчину. Металеві вироби відмивають не менше 5 хвилин у
кожній ємності, інші вироби - не менше 15 хв. Вироби висушують за допомогою
стерильних серветок, поміщають у стерильне простирадло, закладають у
стерильний бікс і зберігають не більше 3 діб з моменту стерилізації.
При стерилізації хімічним способом і відмиванні стерильних виробів всі роботи
проводять у стерильних рукавичках в асептичних умовах.
Холодна стерилізація ріжучих інструментів та стоматологічних дзеркал
провадиться зануренням їх у 96 % спирт на 2 год. Зберігають інструменти в
потрійному розчині (Fоrmаlіnі 20,0, Ас. саrbоlісі 5,0, Natrii hуdroсaгbоnаtis 15,0,
Аqua distillatae аd 1000 мл).
Останнім часом з’явилися нові розробки в гігієнічній обробці стоматологічного
інструментарію, що об'єднують процеси очищення, миття та дезінфекції. Фірма
ЕМS+ (Швейцарія) запропонувала пристрій «ТЕРМІНАТОР», що монтується
безпосередньо на стоматологічній установці. У цьому пристрої стоматологічний
інструментарій (дзеркала, гладилки, пінцети та ін.) обробляються протягом 3
секунд.

Стерилізація перев’язочного матеріалу в автоклаві.

Автоклав має два режими роботи: перший - тиск 2 кг/см2, температура 132 °С, час
стерилізації 20 хвилин, другий - тиск 1,1 кг/см2, температура 120 °С, час
стерилізації 45 хв.
Заповнені бікси з відкритими бічними отворами поміщають в автоклав, у котел
якого налита необхідна кількість води. Загвинчують кришку, закривають крани,
залишаючи відкритим кран випуску пару, і нагрівають котел. При надходженні
пару в камеру автоклава із парового крана виходить повітря. Цю процедуру
продування (витиснення повітря паром) здійснюють протягом 20 хвилин під
тиском не вище 0,1 атм. (за манометром). Потім паровий клапан закривають і
тиск пару доводять до необхідного рівня.
Відлік часу стерилізації ведуть з моменту досягнення робочого тиску.
По закінченні стерилізації нагрівальний прилад відключають, випускають пар
через клапан, при цьому стрілка манометра повинна впасти до 0. Щоб
стерилізована білизна була сухою, її виймають не раніше ніж через 5 хвилин
після випуску пару. Потім відчиняють кришку автоклава, виймають бікси,
закривши на них отвори.
Сучасні автоклави розраховані на роботу в декількох режимах стерилізації в
залежності від характеру матеріалу, що знезаражується. Для рукавичок можна
встановити низький тиск із великим часом експозиції, для інструментів - високий
тиск із меншою експозицією.
Працювати з автоклавом повинен спеціально навчений медичний працівник
(сестра), що склав технічний мінімум. Недотримання правил безпеки при роботі
з автоклавом може призвести до важких наслідків.
Контроль якості стерилізації здійснюють одним із трьох способів. Для
контролю використовують кристалічні речовини з точкою плавлення біля 120
°С. Якщо ця речовина після стерилізації розплавилась, то температура в
автоклаві досягла 120°С. З лею метою використовують сірку (температура
плавлення 120 °С), антипірин (113°С), антифібрин (115 °С), резорцин (110-119
°С), бензойну кислоту (121 °С), В-нафтол (120-122 °С), сечовину (132 °С),
фенацетин (134-135 °С).
Також для контролю за стерильністю використовують пофарбовані марлеві
стрічки. Колір стрічки змінюється в залежності від температури. Чутливість
термоіндикаторів достатньо велика - вони вловлюють коливання температури у
межах 1-2 °С. Колір термоіндикаторів змінюється в залежності від температури і
стрічки, що застосовується.
 Найбільш надійним є бактеріологічний контроль. Посів беруть із біксів,
білизни. Проте відповідь може бути отримана тільки через 2 доби, коли матеріал
вже використовували на операції або при перев'язках.
Щоденний контроль за стерилізацією здійснюють з використанням плавких
речовин та періодично (не менше 1 разу на місяць) проводять бактеріологічний
контроль.
Стерильні барабани зберігають не більше 2 діб, після чого необхідне повторне
автоклавування. Стерильні барабани розміщують окремо від нестерильних у
спеціальній шафі.
В останні роки в практиці роботи операційних застосовують стерильну
операційну білизну і перев'язувальний матеріал одноразового використання,
виготовлений зі спеціальних сортів паперу.

Особливості догляду за хворими з гнійною патологією та організація роботи

гнійної перев’язувальної
Для хворих із гнійними ранами виділяють окрему палатну секцію або
окремі палати в ізольованому крилі відділення, якомога далі від операційного
блока. Для цих палат виділяють свою гнійну перев’язувальну і таких хворих
обслуговує свій персонал. Якщо перев’язувальна одна, хворих із гнійними
ранами перев’язують піс ля так званих чистих перев’язок, після чого ретельно
обробляють приміщення й устаткування дезінфекційними розчинами. У
гнійних перев’язувальних перев’язують гнійні рани, виконують пункції і
розкривають абсцеси, інші маніпуляції, пов’язані з гнійною інфекцією. Гнійні
перев’язувальні називати брудними неприпустимо, то му що під час лікування
хворих із гнійною раною потрібно суворо дотримувати асептики, щоб
уникнути додаткового зараження рани мікробами від іншого хворо го. Така
вторинна інфекція може спричинити тяжкі ускладнення (нагноєння, сеп сис і т.
л.). Персонал перев'язувальної, де виконують і чисті, і гнійні перев’язки, має
бути особливо акуратним та уважним, щоб не переплутати інструментарій,
яким користувалися під час перев’язування чистих і гнійних хворих. У
перев'язувальних, перевантажених устаткуванням і меблями, де щодня буває
багато людей, набагато складніше підтримувати чистоту й порядок.
Перев’язувальна медсестра під час перев'язок керує роботою персоналу
перев’язувальної і вимагає найсуворішого до тримання всіх правил асептики.
Встановлюють суворе чергування перев’язок: спо чатку чисті (наприклад,
після пластичних операцій), останніми — умовно чисті.
 6.Матеріали для самоконтролю
Тестові завдання
1. Вміст яких продуктів доцільно збільшити в харчовому раціоні людини зі
зниженою секреторною функцією шлунка?
А. Солодких
В. Бульйону
С. Солоних
D. Молока
Е. Сала
2. При прийманні всередину 100 мл 25 % (насиченого) розчину магнію
сульфату з'являється багато рідких випорожнень. Чому?
А. Гальмується робота кишечнику
В. Стимулюється секреція шлункового соку
С. Збільшується осмотичний тиску кишках
D. Стимулюється виділення гормонів дванадцятипалої кишки
Е. Зменшується осмотичний тиск
3. Під час операції на легенях у хворого виникла зупинка серця. Регулярні
скорочення його вдалося відновити лише через 10 хв. В якому органі
сталися найглибші зміни внаслідок гіпоксії?
А. у селезінці
В. у серці
С. У печінці
D. У нирках
Е. У корі головного мозку
4. У лабораторії проводилися дослідження з приводу діагностики правцю.
Яким методом стерилізації треба знищити виділені культури збудників
правцю?
А. Автоклавуванням
В. Кимп'ятінням
С. Тиндалізацією
D. Сухим жаром
Е. Пастеризацією
5. У хірургічному стаціонарі почастішали випадки гнійних післяопераційних
ускладнень стафілококової природи. Яким чином визначити джерело
стафілококової інфекції в стаціонарі?
А. Визначенням антибіотикочутливості
В. Визначенням гемотоксинів
С. Визначенням ферментів агресії
D. Визначенням біоварів
 Е. Визначенням фаговарів
6. У пацієнта після тривалого вживання антибіотиків розвинувся дисбактеріоз
кишечнику. Які препарати слід призначити для відновлення нормальної
мікрофлори?
А. Сульфаніламідні
В. Еубіотики (пробіотики)
С. Інтерферон
D. Протигрибкові
Е. Нітрофурани
7. При визначенні мікробного числа повітря в лікарняній палаті виявилося,
що воно становить 1500 кл/м . Які групи мікроорганізмів враховувалися при
цьому?
А. Бактерії та віруси - збудники респіраторних інфекцій
В. Усі бактерії, що виросли на живильному середовищі
С. Стафілококи та гемолітичні стрептококи
D. Збудники госпітальних інфекцій
Е. Усі патогенні та умовно-патогенні бактерії
8. У лікарні вирішили провести контроль якості стерилізації інструментів в
автоклаві за допомогою біологічного методу. Які бактерії найдоцільніше
використати як тест-мікроорганізми?
А. Спорові
В. Капсульні
С. Кислотостійкі
D. Патогенні
Е. Термофільні
9. Для обробки операційного поля хворому застосували препарат, який у
хімічному відношенні є дихлорвмісним похідним бігу анідів. Найбільш
активний місцевий антисептик, виявляє швидку та сильну бактерицидну дію
на грампозитивні та грамнегативні бактерії. Який це препарат?
А. Хлоргексидину біглюконат
В. Брильянтовий зелений
С. Уротропін
D. Фенасал
Е. Унітіол
10. У клініку госпіталізовано хворого 42 років з обширною розчавленою
раною стегна. Які види антисептики потрібно використати у цього хворого?
А. Механічну
В. Змішану
С. Фізичну
 D. Хімічну
Е. Біологічну
11. для розвитку інфекційного процесу в рані необхідно, щоб загальна
кількість мікробів в 1г тканини перевищила „критичний рівень", який складає:
А. 105-107;
В.104-106;
С. 105;
D. 105-106;
Е. 103-104.
12. Говними збудниками внутрішньолікарними інфекції є:
А. Стрептококк, протей, стафілокок;
В. Синьогнійна палочка, пневмококк;
С. Протей, стафілококк, синьо гнійна полочка;
D. Синьогнійна палочка, клебсієла, кишкова палочка;
Е. Диплококк, фузобактерії.
13. Який антисептик найбільш ефективний для подавлення росту синьо гнійної
палочки:
А. Препарати йоду;
В. Розчин 3% борної кислоти;
С. Препарати срібла;
D. Фурацилін 1: 5 000
Е. Леваміколь.
14. Яка причина первинного мікробного забруднення рани?
A. Вторинні сторонні предмети і пил, що потрапили в рану;
B. Невірне накладення пов’язки;
C. Запізніле накладення пов’язки;
D. Накладення нестерильної пов’язки;
E. Пізнє оперативне втручання.
15. Прийнято вважати, що лейкоцитарний вал:
A. Розвивається на межі здорових і змертвілих тканин;
B. Не відокремлює життєздатних тканин від змертвілих, а завжди тісно
пов’язаний із зоною розташування мікробів;
C. Характеризується розвитком грануляційної тканини, що поступово
заповнює рановий дефект;
D. На ранніх етапах формування еластичних волокон складається з
паралельно розташованих скупчень фібрил діаметром 10 нм;
E. Утворює межу між ушкодженими і підлягаючими шарами, перешкоджає
зневоднюванню тканин рани, втраті електролітів і білків, попереджає
інвазію мікроорганізмів.
16. При яких ранах найчастіше спостерігаються інфекційні ускладнення?
А. Різані рани;
В. Колоті рани;
С. Вогнепальні рани;
D. Колото-різані рани;
Е. Рвано-забитІ рани.
17. Хворий К. 75 років 10 годин тому переніс операцію з приводу гнійника
правого стегна. Самостійно пересуватися не може. Яким способом потрібно
його транспортувати дот гнійної перев'язочної:
А. Самостійно;
В. Крісло-каталка;
С. ноші;
D. Каталка
Е. Самостійно з допомогою санітарки.
18. Дезінфекція поверхонь при ліжкових тумбочок в гнійній
перев'язочній здійснюється:
А. 70° розчину спирту;
В. 0,2 % хлорантаіна;
С. 3% розчину йоду;
D. в первомурі;
Е. 90° розчину спирту.
19. При рановому процесі медіаторну роль в активації плазміногена грають в
основному:
A. Кініни;
B. Протеолітичні ферменти;
C. Продукти дегідратації фібріногену;
D. Гістамін;
E. Серотонін.

20. Знезараження перев'язочного матеріалу з кров'ю здійснюється:

А. 70° розчину спирту;
В. 0,2 % хлоранатаїні на протязі 1 год. і утилізується;
С. 3% розчину йоду;
D. в первомурі;
Е. 90° розчину спирту.
Відповіді до тестових завдань
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
B C E A E B B A A В
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
C D B A B C B B C B

Ситуаційні задачі
1. Хворий поступив у клініку з проявами защемлення
післяопераційної вентральної кили. Хворіє протягом 4 годин. Раніше
переніс операцію з приводу гангренозного холециститу. Діагноз в клініці
підтверджено. Хворому показана ургентна операція. Протягом якого періоду
хворому необхідно виконати операцію?
2. Хворий готується на планове оперативне втручання з приводу
пупкової кили. Хворіє 4 роки. По всій поверхні живота інтенсивний волосяний
покрив. За який час до операції треба поголити живіт з метою підготовки?
3. Хворий поступив у клініку з болями в правій здухвинній ділянці.
Після обстеження
встановлено діагноз гострого апендициту. Після відповідної підготовки хворого
прооперовано
- виконано апендектомію. Який вид операції виконано хворому?
4. Хвора С, 4 роки тому назад була прооперована з приводу раку
лівої молочної залози. Виконана операція мастектомія за методикою
Холстеда. Прогресування пухлинного захворювання на даний час не має.
Хвора наполягає на проведенні операції по відновленню молочної залози. Який
вид операції планується виконати хворій?
5. У хворого діагностоване гостре захворювання органів черевної
порожнини з розвитком перитоніту. Хворому планується проведення ургентної
хірургічної операції, під час якої буде уточнено діагноз. Яку укладку хворого на
операційний стіл треба провести?
6. Хірург готується до проведення операційного втручання з приводу
гострого холециститу. Перед цим він брав участь у 3 ургентних оперативних
втручаннях. Якою методикою хірург буде готувати руки до операції?
7. Хворому проведено операцію з приводу травми печінки, під час
якої діагностовано розрив тканини печінки. Під час операції виконано
ушивання травми печінки та встановлено дренажі. Які найбільш ймовірні
ускладнення можуть бути в безпосередньому післяопераційному періоді?
8. Хворий готується на наступний день на операцію з приводу
пухлини товстої кишки без ознак непрохідності. Планується операція по
видаленню пухлини - правостороння геміколектомія. Яким методом готовити
кишечник хворого?
9. Зроблена операція - ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні
верхньої третини стегна з приводу сухої гангрени. На ’язці у хворого
виявлене почервоніння шкіри в ділянці куприка та декілька пухірців.
Вкажіть найбільш ефективні антисептики для лікування пролежнів?
 10. В палаті інтенсивної терапії знаходиться хворий Е.,67 років,
якому 7 діб тому зроблена операція - ампутація правої нижньої кінцівки на
рівні верхньої третини стегна з приводу сухої гангрени. На перев’язці у
хворого виявлене почервоніння шкіри в ділянці куприка. Які міри
профілактики пролежнів слід виконати?

Контрольні питання
1.Визначення хірургії
2.Основні етапи розвитку хірургії
3.Сучасні хірургічні школи в Україні
4.Організація хірургічної допомоги в Україні
5.Структура хірургічної клініки
6.З якою метою проводиться санітарна обробка хворих.
7.Які розчини використовують у хворих на педикульоз.
8.Як проводиться санітарна обробка у хворих на педикульоз.
9.Дати визначення поняттям асептика та антисептика.
10.Дати загальну характеристику основним історичним етапам становлення та
розвитку питань асептики та антисептики.
11.Препарати які використовують для дезінфекції інструментів та
поверхонь в приймальному відділенні.
12.Структурні підрозділи гнійного відділення.
13. Правила та особливості роботи гнійної перев’язувальної.
14. Які шляхи виникнення екзогенної та ендогенної інфекції у хірургічних
хворих?
15. Антибіотикотерапія у пацієнтів з гнійною патологією.
16.З яких функціональних підрозділів складається хірургічне відділення?
17.Операційний блок стаціонару хірургічного відділення, загальні
особливості організації його роботи?
18.Які захворювання можуть розвинутись у хворого при неякісній
передстерилізаційній обробці інструментів і стерилізації?
19.Підготовка операційного поля до операції.
20.Принципи догляду за хворими у післяопераційному періоді.
 7.Список рекомендованої літератури
1. Дронов О.І., Сипливий В.О., Ковальська І.О., Скомаровський О.А.,
Крючина Є.А. Курс лекцій з загальної хірургії. – Київ.: «Медінформ»,
2021. – 24-95с.
2. Surgery: textbook for students of higher medical educational institutions /
K.M. Amosova, Y.S. Bereznyts`kyy, A.O. Burka [et al.]; edited by:
Bereznyts`kyyYa. S., Zaharash M.P., Mishalov V.G. – Vinnitsia: Nova
Knyha, 2016. – 212-272p.
3. Greenfield'sSurgery: Scientific PrinciplesandPractice 6th edition/ Michael W.
Mulholland [et al.] - Lippincott Williams&Wilkins, 2016. – 180-227p.