МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ Я УКРАЇНИ

Національний медичний університет

імені О.О. Богомольця

«Затверджено»
на засіданні кафедри
кафедри внутрішньої медицини №3
від 26 серпня 2021 р., протокол №90

Завідувач кафедри
професор Яременко О.Б.

Розглянуто та затверджено ЦМК з терапевтичних дисциплін

від « » _________________ 2021 року, протокол №

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
до практичних занять для студентів
Навчальна Воєнно - польова терапія
дисципліна
Напрям другий (магістерський) рівень вищої освіти галузі знань
підготовки 22 «Охорона здоров’я» спеціальність 222 «Медицина»
Змістовий Організація терапевтичної допомоги при надзвичайних
модуль № 1 ситуаціях
Тема заняття Організація терапевтичної допомоги у воєнний час та
№1 при надзвичайних ситуаціях в мирний час.
Курс 6

Переглянуто та перезатверджено: №____від____________20__ р.

№____від____________20__ р.

№____від____________20__ р.

№____від____________20__ р.

Київ 2021
 1. Мета заняття.

Дати уявлення студенту про загальні принципи організації

терапевтичної допомоги у воєнний часта при надзвичайних ситуаціях в
мирний час. Висвітлити етапи надання терапевтичної допомоги, типові види
терапевтичної допомоги, структуру і характер санітарних втрат
терапевтичного профілю.
Засвоїти суть медичної реабілітації постраждалих, особливості
медичного сортування, методику та послідовність дій медичного сортування,
враховуючи сортувальні категорії поранених (уражених), проведення
маркування та заповнення картки медичного сортування.

2. Компетенції (формування компетенцій).

• інтегральна:
здатність  розв’язувати типові та складні спеціалізовані задачі та
практичні проблеми у професійній діяльності у галузі охорони здоров’я, або
у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення
інновацій та характеризується комплексністю та невизначеністю умов та
вимог.
• загальні:
ЗК1. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу. 
ЗК2. Здатність вчитися і оволодівати сучасними  знаннями. 
ЗК3. Здатність застосовувати знання про радіаційні ураження у
практичних ситуаціях.
ЗК4. Знання та розуміння предметної області та розуміння професійної
діяльності.
ЗК5. Здатність до адаптації та дії в новій ситуації.
ЗК6. Здатність приймати обґрунтовані рішення.
ЗК7. Здатність працювати в команді.
ЗК8. Навички міжособистісної взаємодії.
ЗК9. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово.
ЗК10. Здатність спілкуватись іноземною мовою.
ЗК11. Навички використання інформаційних і комунікаційних
технологій.
ЗК12. Визначеність і наполегливість щодо поставлених завдань і взятих
обов’язків.
ЗК13. Здатність діяти соціально відповідально та свідомо.
ЗК14. Прагнення до збереження навколишнього середовища.
ЗК15. Здатність діяти на основі етичних міркувань (мотивів).
• спеціальні (фахові, предметні):
ФК1. Навички опитування та клінічного обстеження пацієнта з
радіаційними ураженнями.

2
 ФК2. Здатність до визначення необхідного переліку лабораторних та
інструментальних досліджень і оцінки їх результатів у хворих з радіаційними
ураженнями. 
ФК3. Здатність до встановлення попереднього та клінічного діагнозу
захворювання.
ФК4. Здатність до визначення необхідного режиму праці та відпочинку
при лікуванні захворювань пов’язаних з радіаційними ураженнями. 
ФК5. Здатність до визначення характеру харчування при лікуванні
захворювань викликаних дією радіації.
ФК6. Здатність до визначення принципів та характеру лікування
захворювань викликаних дією радіації.
ФК7. Здатність до діагностування невідкладних станів.
ФК8. Здатність до визначення тактики надання екстреної медичної
допомоги.
ФК9. Навички надання екстреної медичної допомоги.
ФК11. Навички виконання медичних маніпуляцій.
ФК13. Здатність до проведення профілактичних заходів.
ФК15. Здатність до визначення тактики ведення осіб, що підлягають
диспансерному нагляду.
ФК17. Здатність до ведення медичної документації.

3. План та організаційна структура заняття.

Назва етапу Опис етапу Рівні засвоєння Час
Підготовчий етап
Організаційні заходи Методи контролю теоретичних Питання 45-60 хв.
Перевірка робочих знань: Типові задачі
зошитів - індивідуальне теоретичне Тести
Постановка опитування; Письмові
навчальних цілей та - тестовий контроль; теоретичні
мотивація - вирішення типових задач. завдання
Контроль вихідного Аудіо- та відео-
рівня знань: матеріали.
Загальні питання
організації
терапевтичної
допомоги у воєнний
час та при
надзвичайних
ситуаціях у мирний
час;
Характеристика
сучасної бойової
терапевтичної
патології;
Структура і характер
санітарних втрат
терапевтичного
профілю;
3
Принципи медичного
сортування хворих та
уражених
терапевтичного
профілю;
Види та обсяг
медичної допомоги
ураженим і хворим
терапевтичного
профілю на етапах
медичної евакуації.

Основний етап
Формування Метод формування Алгоритм для 100-150
практичних навичок практичних навичок: формування хв.
Проводити медичне Практичний тренінг практичних
сортування хворих і навичок.
терапевтичного Метод формування
профілю на етапах професійних вмінь: Професійні
медичної евакуації тренінг у вирішенні типових та алгоритми для
Організувати і нетипових ситуаційних задач формування
провести системи (реальних клінічних, професійних
заходів з надання імітованих, текстових) вмінь;
медичної допомоги хворі, історії
пораненим і хворим, з хвороб, ситуаційні
метою збереження задачі
життя та
якнайшвидшого
відновлення
боєздатності
особового складу.
Підсумковий етап
Контроль та корекція Методи контролю практичних 45-60 хв.
рівня практичних навичок: Вирішення питань
навичок та Індивідуальний контроль тестового
професійних вмінь практичних навичок та їх контролю,
результатів ситуаційних задач.

Методи контролю
професійних вмінь: аналіз та
оцінка результатів клінічної
роботи студентів
Підведення підсумків 5-10 хв.
заняття: теоретичного,
практичного,
організаційного
Домашнє завдання Виконання завдань Робочого 5 хв.
зошиту. Рекомендована
література (основна,
додаткова)

4
 4. Зміст теми заняття.
При написанні методичної розробки були використані матеріали,
надані кафедрою військової терапії Української військово-медичної академії.
Терапевтична допомога у воєнний час є частиною сучасної системи
лікувально-евакуаційного забезпечення. Основу сучасної системи
лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних Сил України становить
система етапного лікування поранених і хворих з подальшою їх евакуацією
за призначенням та медичною реабілітацією.
Загальними принципами організації терапевтичної допомоги у
воєнний час та при надзвичайних ситуаціях в мирний час є:
- надання терапевтичної допомоги пораненим та хворим та початок
інтенсивної терапії в якомога стислі терміни;
- своєчасність, безперервність, послідовність і спадкоємність у наданні
терапевтичної допомоги, лікуванні та медичної реабілітації поранених,
уражених та хворих;
- концентрація основних зусиль, сил та засобів терапевтичної служби в
необхідний момент і в необхідному напрямку;
- ешелонування (розчленування, розподіл) сил і засобів терапевтичної
служби між лікувальними закладами;
- послідовне нарощування терапевтичних заходів на етапах медичної
евакуації;
- максимальне обмеження багатоетапності в лікуванні поранених,
уражених та хворих;
- евакуація поранених, уражених або хворих за призначенням у
лікувальний заклад, де їм буде надана вичерпна терапевтична допомога з
наступним лікуванням до одужання;
- застосування на всіх етапах медичної евакуації єдиної класифікації
хвороб і дотримання єдиних вимог до методики медичного сортування,
надання терапевтичної допомоги, лікування та реабілітації;
- здійснення медичної евакуації поранених, уражених та хворих за
призначенням відповідно до затвердженого порядку евакуації (плану
медичного забезпечення бойових дій);
- надання адекватної терапевтичної допомоги пораненим, ураженим і
хворим під час евакуації;
- відповідальність командування вищої ланки терапевтичної служби за
евакуацію поранених, уражених і хворих з етапів медичної евакуації нижчої
ланки;
- максимально можливе використання санітарної авіації як
найшвидшого засобу транспортування поранених, уражених і хворих до
лікувальних закладів;
- спеціалізація терапевтичної допомоги, лікування і реабілітації
поранених, уражених та хворих;
- широкий маневр не тільки обсягом, але й видами терапевтичної
допомоги на етапах медичної евакуації;

5
 - наявність резерву сил і засобів терапевтичної служби;
- контроль за просуванням уражених та хворих по етапах медичної
евакуації, підтримання ефективного зв’язку та взаємодії між органами
управління терапевтичної служби, підрозділами, частинами та закладами
терапевтичної служби;
- ведення єдиної визначеної документації обліку та звітності;
- застосування автоматизованої системи управління лікувально-
евакуаційним забезпеченням військ (сил), координації та комп’ютерного
моніторингу за вчасним і безпечним просуванням поранених, уражених та
хворих на етапах медичної евакуації.
Етапи надання терапевтичної допомоги.
Етап надання терапевтичної допомоги - це сили i засоби терапевтичної
служби (госпітальні відділення медичних рот i лікувальні заклади), що
розгорнуті на шляхах медичної евакуації для прийому, сортування
поранених, уражених i хворих, надання їм терапевтичної допомоги,
лікування i підготовки до подальшої евакуації тих з них, хто цього потребує.
Система лікувально–евакуаційного забезпечення передбачає
розчленування процесу надання медичної допомоги на окремі види. Кожен
вид включає визначений перелік лікувально–профілактичних заходів, які
проводять особи, що мають відповідну медичну освіту та оснащення, з
урахуванням місця її надання.
Регламентовано 5 видів медичної допомоги:
Перша медична;
Долікарська ( фельдшерська);
Перша лікарська;
Кваліфікована;
Спеціалізована.
Перша медична допомога – надається безпосередньо на місці
поранення, ураження чи захворювання або в укритті самими
військовослужбовцями у порядку само і взаємодопомоги, а також санітарами,
водієм–санітаром, санітарним інструктором, особовим складом підрозділів,
що виділяються для рятувальних робіт в осередках масових уражень. При
наданні цього виду допомоги насамперед використовують вміст засобів
індивідуального медичного оснащення потерпілого, а потім – майно із сумки
санітара чи військової медичної сумки санітарного інструктора.
Мета першої медичної допомоги – тимчасове усунення явищ, що
виникли внаслідок поранення, ураження або захворювання і загрожують
життю пораненого, ураженого чи хворого, а також запобігання розвитку
можливих ускладнень.
Обсяг першої медичної допомоги ( 30 хвилин з моменту ураження)
включає:
Витягування постраждалих із бойових машин, важкодоступних місць,
осередків пожеж та з–під завалів;

6
 Гасіння палаючого одягу й запалювальних сумішей, що попали на
поверхню тіла;
Одягання протигазу при знаходженні на зараженій місцевості;
Проведення заходів з тимчасової зупинки зовнішньої кровотечі;
Введення антидотів ураженим отруйними речовинами;
Усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від
слизу, крові, сторонніх тіл, фіксація язика при його западанні, введення
повітропроводу;
Введення знеболюючих засобів за допомогою шприц–тюбика;
Накладання асептичної пов'язки на рану або опікову поверхню, а при
відкритому пневмотораксі – оклюзійну пов'язку з використанням гумової
обкладинки індивідуального пакету;
Проведення часткової санітарної обробки відкритих ділянок шкіри і
дегазації одягу за допомогою індивідуального протихімічного пакету;
Застосування антибіотиків, протиблювотних засобів ;
Проведення іммобілізації пошкоджених кінцівок із використанням
табельних і підручних засобів;
Долікарська (фельдшерська) допомога – доповнює першу медичну
допомогу. Надається фельдшером батальйону в медичному пункті. Метою її
є також боротьба з розладами, які загрожують життю поранених та хворих.
Обсяг долікарської (фельдшерської) допомоги (1,2-2 год з моменту
ураження) включає:
Усунення асфіксії (введення повітропроводу, штучної вентиляції
легень, інгаляція кисню);
Контроль за правильністю й доцільністю накладання джгута,
накладання джгута при кровотечі, яка продовжується;
Накладання і виправлення неправильно накладених пов’язок;
Повторне введення знеболюючих засобів, антидотів за показаннями,
застосування антибіотиків;
Покращення транспортної іммобілізації за допомогою табельних і
підручних засобів;
Введення лікарських засобів , що впливають на стан серцево-судинної
системи за показаннями;
Проведення повторної часткової санітарної обробки відкритих ділянок
шкіри, дегазації одягу;
Зігрівання поранених і хворих, дача гарячого чаю ( за виключенням -
поранених у живіт).

Перша лікарська допомога (2-3 години з моменту ураження).

Спрямована на боротьбу з загрозливими для життя наслідками (асфіксія,
крововтрата, шок), на попередження розвитку інфекційних ускладнень, на
надання невідкладної допомоги потерпілим або хворим.
Включає проведення невідкладних заходів (за життєвими
показаннями), що перелічені нижче:

7
 • Усунення гострої дихальної недостатності
• Зупинку зовнішньої кровотечі
• Дегазацію рани при ураженні її отруйними речовинами
• Проведення новокаїнових блокад при больовому шоці
• Переливання крові і кровозамінників
• Транспортну іммобілізацію
• Відсікання кінцівки, що висить на клапті м'яких тканин
• Катетеризацію сечового міхура
• Введення антидотів і сироваток (за показаннями)
В Збройних Силах України на особливий період передбачається
надання наступних типових видів терапевтичної допомоги:
- кваліфікованої терапевтичної допомоги;
- спеціалізованої терапевтичної допомоги;
- високоспеціалізованої терапевтичної допомоги;
- медичної реабілітації.
Види закладів на етапах надання терапевтичної допомоги.
До закладів, які розгортають відповідні етапи надання терапевтичної
допомоги, відносяться:
- військовий мобільний госпіталь (II рівень);
- стаціонарні військові госпіталі (III рівень);
- військово-медичний клінічний центр (IV рівень);
- лікувальні заклади територіальної госпітальної бази/медичного
об’єднання Міністерства охорони здоров’я України (II - IV рівень).
У сучасній системі лікувально-евакуаційних заходів окремі етапи
терапевтичної допомоги можуть розгортатись на базі заздалегідь визначених
стаціонарних закладів охорони здоров’я МОЗ України (цивільних лікарень),
розташованих на основних евакуаційних напрямках в зоні забезпечення
військових сил.
На кожному етапі терапевтичної допомоги здійснюються певні
лікувально-профілактичні (лікувально-діагностичні) заходи, які в сукупності
складають обсяг медичної допомоги, властивий даному етапу. Обсяг цих
заходів на етапах терапевтичної допомоги не є постійним і може змінюватися
залежно від обстановки.
Кожному етапу надання терапевтичної допомоги характерний
визначений (типовий) вид терапевтичної допомоги:
військовому мобільному госпіталю - кваліфікована терапевтична
допомога, лікувальним закладам військово-медичних клінічних центрів
(ВМКЦ) і територіальних госпітальних баз – кваліфікована і спеціалізована
терапевтична допомога, Національному ВМКЦ та спеціалізованим
лікарням, центрам, НДІ НАМНУ – спеціалізована та високоспеціалізована
терапевтична допомога.

8
 Кваліфікована терапевтична допомога надається лікарями-
терапевтами у мобільних військових госпіталях не пізніше як за 4-5 годин
з моменту поранення, ураження, хвороби. Кваліфікована терапевтична
допомога за обставинами може також надаватися у лікувальних закладах
госпітальних баз та стаціонарних військових госпіталях і визначених
цивільних лікарнях.
Кваліфікована терапевтична допомога надається з метою усунення
тяжких, загрозливих для життя поранених, уражених i хворих наслідків
поранень, уражень i захворювань, попередження розвитку у них ускладнень,
а також в інтересах забезпечення подальшої евакуації і створення
сприятливих умов для наступного лікування.
Кваліфікована терапевтична допомога надається лише при
неможливості реалізації в оптимальні терміни евакуації поранених та хворих
в лікувальні заклади, що забезпечують спеціалізовану терапевтичну
допомогу в обхід етапів кваліфікованої терапевтичної допомоги. При цьому,
в першу чергу, виконуються ті лікувальні заходи, без виконання яких хворий
неминуче загине або у нього розвинуться ускладнення, що загрожують
життю.
За терміновістю надання заходи кваліфікованої терапевтичної
допомоги поділяються на невідкладні заходи і заходи, виконання яких
може бути відтерміновано.
Невідкладні заходи проводяться при станах, що загрожують життю
пораненого або хворого (кома, гостра серцево-судинна недостатність, гостра
дихальна недостатність, судомний або бронхоспастичний синдром, триваюча
блювота з різким зневодненням і т.д.), при різкому психомоторному
збудженні, при розвитку нестерпної сверблячки шкіри і при ураженнях із
загрозою формування тяжкої інвалідності.
До невідкладних заходів кваліфікованої терапевтичної допомоги
відносяться:
- повна санітарна обробка (ПСО) уражених отруйними речовинами i
осіб,
що мають забруднення шкіри радіонуклідами вище гранично
допустимих рівнів;
- введення антидотів i протиботулінічної сироватки;
- комплексна терапія гострої серцево-судинної недостатності;
- застосування дихальних аналептиків і проведення штучної вентиляції
легень з використанням кисневої апаратури при тяжких порушеннях
дихання;
- лікування токсичного набряку легень;
- боротьба з гострою нирковою недостатністю;
- купірування вираженого больового синдрому, судом, бронхоспазму,
триваючої блювоти, тяжких алергічних реакцій та ін.;
- застосування нейролептиків, транквілізаторів і седативних засобів
при гострих реактивних станах;

9
 - призначення десенсибілізуючих, протисверблячних та седативних
засобів при поширених іпритних дерматитах;
- комплексні лікувальні заходи при попаданні всередину організму
радіоактивних речовин;
- використання специфічних засобів при ураженнях очей іпритом та
інші заходи.
До заходів кваліфікованої терапевтичної допомоги, виконання яких
може бути відтерміновано, відносяться:
- введення симптоматичних лікарських засобів при станах, що не
становлять загрозу для життя;
- застосування антибіотиків і сульфаніламідів з метою профілактики
інфекційних ускладнень при радіаційних і хімічних пошкодженнях;
- гемотрансфузії із замінною метою (при помірній анемізації);
- проведення фізіотерапевтичних процедур та інші заходи.
Після надання кваліфікованої терапевтичної допомоги поранених,
уражених та хворих, з урахуванням стану їх транспортабельності,
евакуюють у лікувальні заклади, що забезпечують надання спеціалізованої
терапевтичної допомоги.
Скорочення обсягу кваліфікованої терапевтичної допомоги може
здійснюватися за рахунок виключення заходів, виконання яких може бути
відтермінованим, а в окремих випадках – навіть за рахунок відмови від
найбільш трудомістких лікувальних процедур невідкладних заходів.
Спеціалізована і високоспеціалізована терапевтична допомога
носить вичерпний характер і надається лікарями-спеціалістами
(терапевтами-радіологами, токсикологами, інфекціоністами тощо) з
використанням спеціального лікувально-діагностичного обладнання.
Спеціалізація терапевтичної допомоги забезпечується наявністю
лікувальних закладів, які мають постійно закріплену штатом спеціалізацію, а
також шляхом підсилення госпіталів відповідними спеціалізованими
групами.
Передбачається надання спеціалізованої та високоспеціалізованої
терапевтичної допомоги наступним контингентам уражених та/або
хворих:
- ураженим іонізуючим випромінюванням;
- ураженим отруйними речовинами;
- неврологічним хворим, контуженим та особам з психічними
розладами;
- загальносоматичним хворим;
- хворим зі шкірними та венеричними захворюваннями;
- ураженим бактеріологічною зброєю та інфекційним хворим;
- хворим на туберкульоз.
Медична реабілітація - комплекс організаційних, лікувальних,
медико-психологічних і військово-професійних заходів, що проводяться у
відношенні до поранених, уражених та хворих з метою підтримання та

10
відновлення їх бойової здатності та працездатності, швидкого
повернення до строю.
Медична реабілітація повинна здійснюватися не лише на заключних
етапах лікування (у центрах медичної реабілітації та санаторного лікування),
а починатися з перших етапів медичної евакуації. Вона стосується не лише
поранених та хворих, але й усіх військовослужбовців, що мають різні форми
нервово-психічних порушень, прояви бойового стресу, утоми,
психоемоційної напруги. Рання медична реабілітація поряд із своєчасним
відпочинком і сном, включає застосування ноотропів, психостимуляторів,
транквілізаторів та інших психотропних засобів.

Характеристика сучасної бойової терапевтичної патології.

Досвід медичного забезпечення війн останніх десятиліть свідчить про
постійне переважання терапевтичної патології в структурі санітарних втрат.
Наявність у військових арсеналах ряду країн запасів ядерного, хімічного та
інших видів зброї масового ураження, прагнення деяких держав до володіння
цією зброєю не дозволяють сьогодні цілком виключити можливість її
застосування в сучасних війнах. Варто враховувати, що і при застосуванні
звичайної зброї, у тому числі в диверсійних акціях, можлива руйнація
об'єктів ядерної енергетики, хімічних підприємств і транспортних ємностей
із виникненням масових уражень населення та особового складу військ,
забрудненням значних територій радіонуклідами, токсичними хімічними
речовинами (ТХР) як у зоні бойових дій, так і в окремих районах тилу.
В даній ситуації бойова терапевтична патологія буде мати деякі
особливості:
- масовість і одночасність санітарних утрат;
- комбінований характер ураження;
- високу питому вагу важких форм;
- швидкий перебіг клінічної картини.
Отже, очікується збільшення частки постраждалих, які потребують
невідкладної допомоги, включаючи заходи інтенсивної терапії і реанімації на
етапах евакуації. При організації терапевтичної допомоги необхідно буде
передбачити надання терапевтичної допомоги при комбінованих ураженнях,
найбільш типовим прикладом яких можуть бути комбіновані радіаційні
ураження.
Терапевтична патологія включає такі групи санітарних втрат,
коли одночасно виникають механічна травма, опік і променева хвороба
або інша їхня комбінація.
При комбінованих радіаційних ураженнях невідкладна медична
допомога визначається за наявним провідним синдромом, а лікування
проводиться за участю різноманітних фахівців як хірургічного, так і
терапевтичного профілю. На відміну від хірургічних втрат, добре знайомих
лікарям за досвідом війн, лікування травм і поранень мирного часу, бойові
терапевтичні втрати будуть подані новими нозологічними формами, які

11
практично не зустрічаються в мирний час. Вони недостатньо вивчені, у їхній
діагностиці і лікуванні лікарський склад не має практичного досвіду. Крім
того, в осередках масових санітарних втрат бойові ураження терапевтичного
профілю від хімічної або бактеріологічної зброї формуються на зараженій
місцевості (у зараженій атмосфері). Такі ураження будуть супроводжуватися
зараженням одягу і відкритих ділянок шкіри токсичними продуктами,
внаслідок чого уражені стають небезпечними для навколишніх (у тому числі
і для особового складу медичних пунктів і лікувальних закладів). Надання
медичної допомоги в таких випадках ускладнюється необхідністю
проведення часткової або повної санітарної обробки. Перераховані вище
особливості бойової терапевтичної патології дають загальне уявлення про
типові для військового часу санітарні втрати терапевтичного профілю. З
цього випливає необхідність удосконалення організації і змісту
терапевтичної допомоги у військовий час.
Цілком природно, що в настільки складних умовах стануть
необхідними такі організаційні заходи:
- наближення медичних підрозділів, частин і закладів до осередків
масових санітарних втрат;
- постійна готовність медичних частин і закладів до масового прийому
уражених і до роботи в умовах значних перевантажень функціональних
підрозділів;
- необхідність можливості здійснення маневру силами і засобами
медичної служби (перерозподіл персоналу і майна в середині медичного
пункту, лікувального закладу;
- посилення найбільш завантажених етапів медичної евакуації (за
рахунок резерву, груп посилення й ін.), зміни обсягу терапевтичної допомоги
при масовому надходженні уражених (скорочення до невідкладних заходів);
- розгортання в лікувальних закладах відділень спеціальної обробки
(для людей, що небезпечні для навколишніх), психоізоляторів, а також
відділень (палат) інтенсивної терапії і реанімації;
- постійне удосконалювання спеціальних знань медичного складу з
бойової терапевтичної патології.
У зв'язку з викладеним вище велике значення має проблема
відповідності сил і засобів медичної служби, наявних у зоні відповідальності,
розміру і структурі санітарних утрат. Безсумнівно, зростає значення чіткого
знання лікарями принципів організації терапевтичної допомоги на війні.
Насамперед важливо ясно усвідомити лікувально-евакуаційні
характеристики різноманітних категорій хворих і уражених терапевтичного
профілю, порядок їхнього сортування на етапах медичної евакуації з
обов'язковим виділенням осіб, небезпечних для навколишніх, тих, які
потребують проведення заходів невідкладної допомоги у відповідних
функціональних підрозділах, нетранспортабельних, а також осіб, які
направляються в команду видужуючих. Крім клінічних і організаційних
питань військової терапії особовий склад медичної служби повинний добре

12
орієнтуватися в медичній і оперативно-тактичній обстановці, обсягах
допомоги і термінах лікування на конкретних етапах медичної евакуації,
знати шляхи і засоби евакуації, її тимчасові параметри і т.і.
Санітарні втрати терапевтичного профілю.
В умовах сучасної війни, в зв'язку зі збільшенням вражаючої сили
старих видів зброї та застосуванням нових, зміниться характер бойової
хірургічної травми убік переобтяження, з'являться політравми, комбіновані
ураження. Це, безсумнівно, призведе до збільшення відсотка захворювань
внутрішніх органів у поранених і обпечених та зажадає удосконалення
терапевтичної допомоги в хірургічних закладах. Привертає увагу значна
частка поранень голови (7,0-13,0%) і травм черепу та головного мозку (6,0%
від загальних санітарних втрат (СВ) та 10,35% від небойових травм), що
потребує участі в їх сортуванні та наданні кваліфікованої медичної допомоги
психоневролога.
Традиційно гострою проблемою для терапевтів у воєнний час
залишається організація лікування хворих. Розмір санітарних втрат хворими
залежить від таких факторів як санітарно-епідемічна обстановка, рівень
здоров'я призовного контингенту, клімато-географічних умов території
воєнних дій, напруженості та тривалості бойових дій, організації харчування,
водопостачання та ін.
У сучасній війні з застосуванням зброї масового знищення серед
бойової терапевтичної патології найбільшу питому вагу складуть уражені
іонізуючими випромінюваннями, у яких гостра променева хвороба (ГПХ)
може виникнути в результаті зовнішнього гамма-нейтронного опромінення
при ядерному вибуху або внаслідок змішаного гамма-бета-випромінювання
на місцевості, зараженої радіоактивними речовинами (продуктами ядерного
вибуху). Процентне співвідношення між ураженими з ГПХ різноманітного
ступеня важкості буде залежати від потужності, виду ядерного вибуху,
ефективності засобів захисту. При цьому можлива зміна убік як
переобтяження, так і більш легкого перебігу хвороби. При комбінованих
радіаційних ураженнях (КРУ) (травма, опік і ГПХ, травма й ГПХ, опік і ГПХ)
у залежності від провідного синдрому уражених відносять до хірургічного
або терапевтичного профілю. Проте в усіх випадках вони будуть потребувати
терапевтичної допомоги (діагностика і лікування ГПХ) відповідно в
хірургічних або спеціалізованих терапевтичних відділеннях (госпіталях). В
результаті змішаного гамма-нейтронного опромінення в момент вибуху при
збільшенні частки останнього компонента зростає питома вага ізольованих
радіаційних уражень, відбувається зсув структури уражень убік більш
важких форм ГПХ. Можливий також і розвиток кишкової і церебральної
форм ГПХ, коли захворювання супроводжується швидкою втратою праце- і
боєздатності.
Значну групу бойової терапевтичної патології складають уражені
отруйними речовинами (ОР). Розподіл уражених за видами ОР і ступеню
ваги буде знаходитися в залежності від багатьох обставин: умов застосування

13
ОР, шляхів надходження в організм, концентрації й експозиції та дози ОР,
ефективності засобів протихімічного і медичного захисту. Своєчасне і
правильне надання медичної допомоги (у першу чергу - застосування
антидотів) може вплинути на розподіл по вазі у бік зменшення її ступеня.
При застосуванні бактеріологічної зброї розподіл санітарних втрат по
окремих нозологічних формах і по ступеню важкості буде визначатися
багатьма чинниками. На ці співвідношення впливають різноманітні умови
застосування бактеріальних рецептур, а також вакцинація особового складу.
Діагностика таких уражень потребує багато часу і дуже важка.
Постраждалі з гострими реактивними станами (нервово-психічними
розладами), що виникають у зв'язку з переживаннями несприятливих
(негативних) обставин і ситуацій, у ракетно-ядерній і хімічній війні можуть
скласти значну групу санітарних втрат терапевтичного профілю. Ця категорія
санітарних втрат дуже різноманітна по синдромологічних проявах
(фугіформні реакції, реактивний ступор, психогенний сутінковий стан та ін.).
Такі постраждалі потребують раннього прогнозування глибини розладів і
термінів лікування, кваліфікованого медичного сортування і проведення
коригуючої терапії. При оптимальних умовах надання допомоги частина
хворих із психогенними розладами різного ступеня може бути вилікувана
протягом першого тижня.
При проведенні бойових операцій на території зі значними
промисловими комплексами можливе виникнення значного числа отруєних
різноманітними хімічними речовинами, як проміжними, так і кінцевими
продуктами виробництва: високотоксичними отрутохімікатами, агресивними
технічними рідинами, отрутними димами і чадним газом.
Крім перерахованих вище груп уражень, до санітарних утрат
терапевтичного профілю відносяться терапевтичні, інфекційні,
психоневрологічні, шкірно- венеричні, хірургічні хворі. Оскільки ці втрати
не є бойовими, то їхні розміри визначаються чисельністю військ.
В сучасних умовах розміри і структура втрат хворими будуть залежати
від багатьох причин: фізичного стану особового складу, епідемічної
обстановки, ступеня фізичного й емоційного навантаження, ефективності
профілактичних заходів, погодних і кліматичних умов, а також сукупності
багатьох чинників військової служби і сучасної бойової обстановки. На
захворюваність може впливати застосування засобів масового ураження
(ядерного, хімічного).
Досвід медичного забезпечення локальних війн останніх десятиліть
свідчить про перевагу бойової терапевтичної патології (БТП) у структурі СВ,
що в значній мірі було пов'язано зі збільшенням нервово-психічної,
інфекційної, шкірної захворюваності, а також зростанням числа соматичних
хвороб з перевагою серед останніх патології органів дихання, шлунково-
кишкового тракту і серцево-судинної системи. Варто також враховувати, що
навіть при застосуванні звичайної зброї можливе руйнування об'єктів ядерної
енергетики, хімічних підприємств, що може призвести до виникнення

14
масових уражень населення і особового складу військ, забруднення значної
території радіонуклідами, токсичними хімічними речовинами як у зоні
бойових дій, так і в тилу.

Медичне сортування уражених на етапах надання першої

лікарської і спеціалізованої терапевтичної допомоги та уражених при
надзвичайних ситуаціях у мирний час. Методика сортування уражених
на етапах медичної евакуації.
Медичне сортування (triage) – розподіл постраждалих та хворих на
групи за однорідними медичними/життєвими ознаками та обсягом
необхідної медичної допомоги.
Зміст цих заходів визначається відповідно до медичних показань та
обсягу медичної допомоги, яка може бути надана на даному етапі надання
медичної допомоги в конкретних умовах.
Мета медичного сортування - забезпечити постраждалих
своєчасним проведенням лікувально-профілактичних заходів та подальшу
евакуацію.
Завдання медичного сортування:
- визначити характер поранення/хвороби;
- встановити необхідність, черговість і місце (функціональний
підрозділ) надання пораненим/хворим медичної допомоги (лікування);
- визначити порядок подальшої евакуації поранених і хворих: куди
евакуювати, у яку чергу, на якому транспорті, у якому положенні.
Принципи медичного сортування і вимоги до його проведення:
- медичне сортування розпочинається у процесі надання першої
лікарської допомоги і продовжується на всіх етапах медичної евакуації;
- у процесі сортування в першу чергу мають бути виявлені поранені,
уражені і хворі, які потребують надання невідкладної медичної допомоги;
- у разі потреби, якщо це можливо, постраждалих сортують на кожному
етапі медичної евакуації неодноразово (при надходженні, після надання
медичної допомоги, перед посадкою в транспортний засіб для евакуації) з
метою вчасного виявлення змін у стані пораненого (хворого), що можуть
потребувати переведення його до іншої категорії;
- медичне сортування повинен виконувати найбільш кваліфікований
медичний працівник, який є на даному етапі медичної евакуації;
- результати медичного сортування обов’язково фіксуються
спеціальними позначеннями поранених і хворих, а також відповідними
записами в їхніх медичних документах;
- медичне сортування здійснюється в інтересах більшості
постраждалих і спрямовується на надання першочергової допомоги
пораненим, які перебувають у критичному, але не безнадійному стані, та
перспективним пацієнтам, що мають більше шансів повернутися до строю.

15
 Медичне сортування на догоспітальному етапі.
Попереднє сортування – визначення стану життєвих показників
поранених (уражених) з наступним маркуванням пріоритету у наданні
допомоги та евакуації: на полі бою, у зоні бойових дій, у випадку масових
санітарних втрат. Проводиться стрілками-санітарами (бійцями-
рятувальниками), санітарними інструкторами.
Перший етап медичного сортування. Проводиться біля місця
виникнення надзвичайної ситуації, але на безпечній відстані від дії її
вражаючих факторів. На цьому етапі медичного сортування відбувається
перший контакт медичного працівника, який проводить медичне сортування,
з постраждалим. Основним завданням, яке постає перед медичними
працівниками, що перші прибули на місце надзвичайної ситуації –
щонайшвидше обійти всіх постраждалих (якщо вогнище надзвичайної
ситуації безпечне), оцінити їх стан та здійснити елементарні медичні
маніпуляції, які можуть врятувати їм життя.
На первинний огляд кожного постраждалого відводиться близько
40 секунд. Первинний огляд постраждалих медики проводять за алгоритмом
АВСD, де кожна літера позначає певну дію:
А – визначення наявності дихання. В разі, коли дихання відсутнє,
сортувальник відновлює прохідність дихальних шляхів. Ця процедура займає
лічені секунди, одначе, здатна врятувати життя постраждалому;
В – сортувальник лічить, скільки вдихів особа здійснює за хвилину.
Оскільки час на проведення цієї процедури обмежений, число вдихів
рахують за 6 секунд та перемножують на 10;
С – визначення наявності самостійних серцевих скорочень;
D – визначення стану свідомості.
Порядок медичного сортування базується на цьому алгоритмі, проте
має певні особливості. Для проведення сортування дорослих застосовують
систему START (Simple Triage And Rapid Treatment – Просте Сортування Та
Швидка Допомога). В першу чергу, при цьому алгоритмі сортувальник
пропонує всім, хто його чує та може ходити, пройти в заздалегідь ним
визначене безпечне місце. Надалі сортувальники швидко переміщуються
від одного постраждалого до іншого та:
• Визначають наявність дихання (при його відсутності – відкривають
дихальні шляхи). Якщо самостійне дихання не з’явилося, переходять до
іншого постраждалого.
• Визначають частоту дихання.
• Перевіряють капілярний пульс шляхом натискання на нігтьову
пластинку. Якщо пляма, утворена в момент натискання, не зникала довше 2
секунд, підозрюють наявність кровотеча намагаються її зупинити. На
останньому етапі сортування визначають стан свідомості у постраждалого.
Наказом МОЗ України від 18.05.2012 No 366 при проведенні першого
етапу медичного сортування визначений такий базовий обсяг медичної
допомоги:
16
 - у дорослих перевіряють наявність дихання та за потреби відновлюють
прохідність дихальних шляхів;
- визначають капілярний пульс;
-визначають стан свідомості;
- у дітей до 8 років для відновлення прохідності дихальних шляхів при
відсутності дихання виконують 5 штучних вдихів.
Тривалість проведення першого етапу медичного сортування
становить не більше 60 секунд. На першому етапі медичного сортування
медичний персонал позначає постраждалого сортувальним браслетом.
Другий етап медичного сортування проводиться на терміново
підготовленому сортувальному майданчику, під час транспортування
постраждалого в заклад охорони здоров'я, в приймальних відділеннях.
При проведенні другого етапу медичного сортування визначений
такий базовий обсяг медичної допомоги:
- потрійний прийом Сафара;
- ручне очищення порожнини рота та гортані;
- очищення ротоглотки за допомогою аспіратора;
- прийом Хеймліка;
- введення повітроводу;
- ендотрахеальна інтубація;
- крікотомія (конікотомія);
- пункція крікотиреоїдної зв’язки;
- трахеостомія;
- здійснення штучного дихання, у тому числі з використанням мішка
типу «АМБУ»;
- інгаляція кисню;
- непрямий масаж серця;
- дефібриляція;
- зупинка зовнішньої кровотечі (венозної, артеріальної);
- застосування протишокового одягу;
- накладення шийного комірця;
- мобілізація переломів за допомогою шин;
- фіксація постраждалого на транспортній дошці;
- накладання бинтових пов'язок;
- підшкірні ін’єкції;
- внутрішньом'язові ін’єкції;
- внутрішньовенні ін’єкції;
- внутрішньокісткова пункція (доступ) для введення інфузійних
розчинів;
- катетеризація периферійних вен;
- катетеризація центральних вен;
- використання лікарських засобів при реанімаційних заходах у
дорослих;
- використання лікарських засобів при реанімаційних заходах у дітей;

17
 - проведення тампонади носової порожнини при масивній кровотечі;
- проведення місцевої анестезії;
- лікувальна блокада.
Базовий обсяг медичного обстеження.
Визначаються:
- артеріальний тиск;
- пульс на центральних та периферійних артеріях;
- частота дихання;
- капілярний пульс;
- моніторинг життєвих показників;
- сатурація крові.
На другому етапі медичного сортування на кожного постраждалого
заповнюється облікова статистична форма медичної документації No 109-2/о
«Картка медичного сортування» (далі - картка медичного сортування).

Медичне сортування на госпітальному етапі.

В залежності від завдань медичного сортування розрізняють такі
його види:
• внутрішньопунктове сортування - призначене для розподілу
поранених, уражених та хворих, що надходять, на групи для направлення у
відповідні функціональні підрозділи даного етапу медичної евакуації і
встановлення черговості їх направлення в ці підрозділи;
• діагностичне сортування - розподіл поранених (уражених) і хворих
за діагнозом ураження або захворювання з урахуванням терміновості,
характеру, обсягу, черговості надання необхідної медичної допомоги;
• прогностичне сортування - розподіл поранених (уражених) і
хворих за ймовірним наслідком ураження та орієнтовним терміном
лікування;
• евакуаційно-транспортне сортування проводиться з метою
розподілення поранених, уражених та хворих на групи відповідно до
направлення, черговості, засобів і способів їх подальшої евакуації.

Сортувальні категорії та кольорове позначення

При проведенні медичного сортування постраждалі розподіляються на
чотири сортувальні категорії за станом здоров'я та потребою в однорідних
лікувальних та евакуаційних заходах відповідно до медичних показань. Для
візуалізації сортувальних категорій постраждалих при медичному сортуванні
застосовуються відповідні кольорові позначення:
І (червоний) Під загрозою життя. Безпосередня загроза життю, що
може бути усунена за умови негайного надання медичної допомоги, евакуації
та подальшого лікування. Надання негайної медичної допомоги.
Госпіталізація в першу чергу
ІІ (жовтий) Тяжко поранений або хворий. Стан постраждалого з
стабільними життєвими показниками, що дозволяють очікувати та отримати

18
медичну допомогу в другу чергу. Надання медичної допомоги та
госпіталізація в другу чергу
ІІІ (зелений) Легко поранений або хворий. Незначне ушкодження
здоров'я із задовільним загальним станом постраждалого з можливістю
очікування отримання медичної допомоги, довший термін. Надання
допомоги в третю чергу з подальшим (амбулаторним) лікуванням
IV (темно-фіолетовий/чорний)
Немає шансів на життя. Пошкодження здоров'я постраждалого, що
несумісні з життям. Догляд. Паліативна медична допомога.

Визначення сортувальних категорій постраждалих здійснюється за

такими критеріями:

Медичне сортування проводиться медичними працівниками

(лікарями, фельдшерами, медичними сестрами). При медичному
сортуванні позначається належність кожного постраждалого до
відповідної сортувальної категорії сортувальним браслетом (перший
етап медичного сортування) та заповнюється картка медичного
сортування (другий етап медичного сортування).
Медичне сортування здійснюється безперервно протягом усього
процесу надання медичної допомоги та проведення евакуації. Сортувальна
категорія постраждалого може змінюватись у випадку покращення чи
погіршення стану його здоров’я. Відповідна інформація обов'язково
зазначається у картці медичного сортування та замінюється сортувальний
браслет відповідного кольору.

19
 Під час проведення медичного сортування використовуються
сортувальні браслети п’яти кольорів, які одягаються на праву руку
постраждалого, а якщо це неможливо, то на ліву руку. Сортувальний браслет
повинен мати яскравий колір, що відповідає сортувальній категорії, розмір не
менше 4 см завширшки та 20 см завдовжки, легко одягатися.
Виділяють сортувальні браслети п’яти кольорів:
- червоний - для постраждалих першої сортувальної категорії;
- жовтий - для постраждалих другої сортувальної категорії;
- зелений - для постраждалих третьої сортувальної категорії;
- темно-фіолетовий - для постраждалих четвертої сортувальної
категорії;
- чорний - для постраждалих четвертої сортувальної категорії.
До моменту заповнення сортувальної картки сортувальний браслет є
показником відповідності постраждалого до конкретної сортувальної
категорії. Наявність сортувального браслета є показником черговості надання
медичної допомоги постраждалим та послідовності евакуації і госпіталізації.

Медична документація.
Сортувальник, який приступає до виконання своїх функцій,
екіпірується мінімальною кількістю обладнання, виходячи з покладених на
нього функцій. В комплекті обладнання у нього обов’язково присутні
сортувальні марки та сортувальні браслети. Сортувальна марка — шматок
цупкого картону прямокутної форми забарвленого відповідно до кольору
сортувальної групи (червоний, жовтий, зелений, чорний). Після визначення
сортувальної групи постраждалого, до його одягу (нош, на яких лежить
особа) прикріпляють марку відповідного кольору. У випадку, коли
сортування проводять з допомогою браслетів, його одягають на передпліччя
правої руки постраждалого (якщо права рука відсутня– на передпліччя лівої
руки).
При повторному сортуванні та на подальших його етапах,
заповнюють наступні медичні документи:
- первинну картку медичного сортування;
- евакуаційний паспорт;
- історію хвороби.
Первинна медична карта постраждалого враховує, що медичний
персонал не має достатньо часу для заповнення будь-якої документації. З цієї
причини заповнення її максимально спрощено. Карта має поле, на якому
розміщені сигнальні смуги різного кольору, відокремлені одна від одної
перфорованою смужкою. Залежно від кольору сортувальної групи, до якої
віднесено постраждалого, на медичній карті залишають потрібну смугу.
Завдяки цьому, медик, який буде надавати допомогу постраждалому на
наступному етапі, отримує можливість швидко зорієнтуватись в стані
пацієнта. Крім того, на титульну сторінку карти нанесені спеціальні позначки
про наявність інфекційного, хімічного чи радіаційного забруднення. Для

20
полегшення процесу медичного сортування тут же поетапно прописаний
алгоритм сортування, який слугує одночасно підказкою медичному
працівникові.
Евакуаційний паспорт заповнюють на постраждалого, який перебуває в
транспорті. Він містить відомості про кількість осіб, вид транспорту та
приблизний час відправки-прибуття.
В медичному закладі на постраждалого заповнюють історію хвороби.

Принципи медичного сортування уражених терапевтичного

профілю.
По-перше, при масовому надходженні уражених найбільш раціонально
користуватися синдромологічним принципом у діагностиці (визначення
провідного синдрому ураження). В процесі медичного сортування
прийдеться обмежитися оцінкою загального стану ураженого, стислим
оглядом (стан шкірних покровів і видимих слизуватих, зіничні реакції),
визначенням частоти дихання і пульсу, рівня артеріального тиску,
пальпацією живота для виявлення симптомів подразнення очеревини. В
результаті такого скороченого обстеження встановлюється
синдромологічний діагноз і приймається вирішення про засоби невідкладної
допомоги і місці її проведення.
По-друге, у більшості випадків для уражених терапевтичного профілю
проведення медичного сортування може цілком успішно поєднуватися з
наданням медичної допомоги в цьому ж приймально-сортувальному
(сортувально-евакуаційному) відділенні, на відміну від сортування ранених,
хірургічна допомога котрим (у тому числі і невідкладна) буде здійснюватися
за межами сортувальних палат - у перев'язувальній або операційній. Для
хворих із бойовою терапевтичною патологією невідкладні заходи це, в
основному, внутрішкірні, підшкірні, внутрішньовенні ін'єкції лікарських
засобів, оксигенотерапія, тобто маніпуляції, що можуть бути проведені в
приймально-сортувальних палатах. На етапах медичної евакуації в більшості
випадків такі уражені після надання їм невідкладної допомоги підлягають
подальшій евакуації. Це дозволить поєднати медичне сортування з наданням
невідкладної допомоги в приймально-сортувальних відділеннях.
По-третє, важливим заходом, що забезпечує проведення медичного
сортування уражених і хворих терапевтичного профілю, є створення
необхідної кількості лікарсько-сестринських бригад.

Медична евакуація. Види і обсяг терапевтичної допомоги на етапах

евакуації.
Етап медичної евакуації — це сили i засоби медичної служби
(медичні пункти, медичні роти i лікувальні заклади), розгорнуті на шляхах
медичної евакуації для приймання та сортування поранених i хворих,
надання їм медичної допомоги, лікування i підготовки до подальшої
евакуації тих із них, хто цього потребує.

21
 У сучасній системі лікувально-евакуаційного забезпечення
основними етапами медичної евакуації є:
- медичний пункт окремої частини;
- медична рота бригади;
- військовий польовий пересувний госпіталь медичної бригади
армійського корпусу;
- лікувальні заклади пересувної госпітальної бази;
-лікувальні заклади територіальної госпітальної бази Міністерства
охорони здоров’я України.
До етапів медичної евакуації також може бути віднесений медичний
пункт батальйону, якщо він розгортається i працює на місці (наприклад, в
обороні).
Для кожного етапу медичної евакуації характерний конкретний
вид медичної допомоги (медичному пункту окремої частини — перша
лікарська допомога, медичній роті бригади — перша лікарська і
невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги, військовому
польовому пересувному госпіталю — кваліфікована медична допомога, а
лікувальним закладам госпітальних баз — кваліфікована і спеціалізована
медична допомога).
Однак у нинішніх умовах можливі ситуації, за яких кількість
поранених і хворих, які потребують того чи того виду медичної допомоги,
властивого конкретному етапу медичної евакуації, істотно перевищить
можливості її надання. Тому сучасна система лікувально-евакуаційного
забезпечення і передбачає групування заходів першої лікарської і
кваліфікованої медичної допомоги за терміновістю її надання і відповідні
зміни обсягу допомоги. Ці зміни зумовлені конкретними умовами бойової і
тилової обстановки, величиною і структурою санітарних втрат,
забезпеченістю підрозділів, частин і закладів медичної служби силами і
засобами, які дають змогу надавати той чи інший вид медичної допомоги,
сучасними можливостями доставлення поранених і хворих на наступні етапи
медичної евакуації тощо.
Маршрути, за якими здійснюється транспортування поранених,
уражених та хворих в тил, називаються шляхами медичної евакуації.
Сукупність шляхів евакуації, розгорнутих на них етапів надання
медичної допомоги і працюючих санітарно-транспортних засобів, що
забезпечують певне угруповання військ, називається евакуаційним
напрямком.
В сучасних воєнних конфліктах значно зростають вимоги до
використання з метою евакуації поранених, уражених та хворих санітарного
авіаційного транспорту, що дозволяє усунути багатоетапність в евакуації і
крім того, значно ширше розосередити потоки поранених та хворих по
лікувальних закладах.
Для медичної евакуації в тил використовується також залізничний
санітарний транспорт (військові санітарні летючки), а на морському

22
узбережжі і річках - морський і річковий санітарний транспорт
(санітарно-транспортні човни). Суміщення шляхів медичної евакуації з
шляхами підвозу дозволяє використовувати для евакуації поранених та
хворих транспорт загального призначення (автомобільний та
авіаційний).
Застосування транспорту загального призначення для медичної
евакуації обумовлюється неможливістю у ряді випадків забезпечити
евакуацію усіх поранених та хворих тільки за рахунок санітарного
транспорту. Автомобільний транспорт загального призначення повинний
використовуватися переважно для евакуації легкопоранених та легко хворих,
а авіаційний – для евакуації тяжкопоранених та тяжкохворих. Транспорт
загального призначення при його використанні для евакуації поранених,
уражених та хворих потребує додаткового обладнання, зокрема, оснащення
спеціальними засобами для установки ношів, облаштуванні сидінь, настилів,
обладнанні кузовів автомобілів тентами, засобами захисту від пилу,
несприятливих кліматичних факторів.
Для медичного супроводження поранених, уражених та хворих
виділяється медичний персонал, особливо якщо евакуація здійснюється на
значні відстані. Супроводжуючий медичний персонал під час
транспортування спостерігає за станом поранених, уражених і хворих
та у разі необхідності надає їм медичну допомогу. Інфекційні хворі з
медичних підрозділів і частин евакуюються санітарними транспортними
засобами окремо від поранених та інших хворих. Водії санітарного
автомобільного транспорту повинні знати і володіти навичками
переносу, завантаження, розвантаження поранених та хворих, надання
їм першої медичної допомоги й нагляду за ними в процесі
транспортування. Водії автомобілів та супроводжувальний медичний
персонал повинні добре знати маршрути (шляхи) евакуації,
розташування медичних пунктів, військових госпіталів, лікувальних
закладів госпітальних баз. Для охорони транспортних засобів з хворими у
разі необхідності розпорядженням командира з’єднання (частини,
підрозділу) призначається особовий склад.
Евакуація хворих організовується старшим начальником терапевтичної
служби і здійснюється транспортними засобами, що є в його розпорядженні.
Такий порядок евакуації називається "евакуацією на себе". В окремих
випадках начальник терапевтичної служби організовує евакуацію хворих в
тил наявними транспортними засобами ("евакуація від себе"). Перевага
"евакуації на себе" полягає в тому, що старший начальник терапевтичної
служби, що направляє транспорт вперед, має можливість більш ефективно
його використовувати та маневрувати ним відповідно до умов бойової та
медичної обстановки.
Організація лікувально-евакуаційних заходів у разі застосування
противником зброї масового ураження буде визначатися, перш за все,

23
особливостями санітарних втрат. Як правило, уражені будуть знаходитися на
відносно обмеженій території (осередку ураження).

Осередок масового ураження.

Під осередком масового ураження розуміють територію з особовим
складом, бойовою технікою, транспортом, різним майном та спорудами
на ній, що зазнала впливу уражаючих факторів ядерної, хімічної та
біологічної зброї.
Визначальний вплив на організацію лікувально-евакуаційних заходів
має характер бойової обстановки і, у першу чергу, наявність або відсутність
загрози виходу противника в район осередку масового ураження. При
наявності такої загрози основним завданням стає найшвидша евакуація всіх
уражених з району осередку. Обсяг терапевтичної допомоги на цих етапах
медичної евакуації, як правило, скорочується.
У разі відсутності загрози виходу військ в район осередку масових
санітарних втрат сили і засоби терапевтичної служби (до лікувальних
закладів госпітальної бази включно) можуть наближуватися до осередку
ураження з метою забезпечення терапевтичної допомоги в більш широкому
обсязі.
Територія осередку ураження в ряді випадків може бути заражена
радіоактивними, отруйними і високотоксичними речовинами або
біологічними засобами. Це суттєво утруднює роботу в осередку ураження,
обумовлює необхідність використання спеціальних засобів для захисту
уражених і особового складу медичної служби, потребує проведення
санітарної обробки уражених, дезактивації, дегазації і дезінфекції їх
обмундирування, медичного майна і техніки на етапах медичної евакуації.
Важливою умовою діяльності терапевтичної служби при загрозі
застосування противником зброї масового ураження є складність завчасного
передбачення часу, місця та масштабів її застосування. У зв’язку з цим
необхідна своєчасна інформація про загрозу застосування таких засобів,
підтримка постійної готовності медичної служби до участі в роботі з
ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження,
наявність резерву терапевтичних сил і засобів, визначення порядку його
використання. При застосуванні противником зброї масового ураження
терапевтична служба повинна здійснити у вкрай стислі терміни значний за
обсягом комплекс лікувально-евакуаційних заходів, частина з яких
проводиться безпосередньо в осередках ураження.
Рятувальні роботи в осередках організують командири і штаби усіх
рівнів, вони здійснюються силами постраждалих військових частин, а також
спеціально виділеними підрозділами інженерної служби, служби
радіаційного, хімічного та біологічного захисту, медичної служби. Особовий
склад підрозділів, що беруть участь в ліквідації наслідків застосування
противником зброї масового ураження, розподіляється на окремі групи, що
працюють в певному секторі осередку ураження. До складу кожної такої

24
групи, як правило, входять фельдшер або санітарний інструктор і санітари з
необхідним медичним майном. Основне їх завдання полягає у
безпосередньому керівництві наданням першої медичної допомоги в порядку
само- та взаємодопомоги, її надання найбільш тяжким ураженим.

Терміни медичної допомоги при основних формах терапевтичної

патології на етапах евакуації.
Для з'ясування місця, де буде продовжувати лікування даний хворий
треба чітко визначитися з терміном лікування наявної нозології. Зупинимося
спочатку на оптимальних (середніх) термінах лікування головних форм
уражень і захворювань терапевтичного профілю в умовах сучасної війни.
Термін до 10 діб лікування установлений для хворих, у яких
діагностовані такі нозологічні форми:
- нейроциркуляторна дистонія без порушень ритму серця;
- бронхіт гострий;
- функціональний розлад шлунка;
- грип і інші ГРВІ, ангіна;
- піодермії обмежені;
- неврози реактивні легкого ступеня;
- ураження ОР задушливої дії легкого ступеня (рінофарингіт);
- перегрівання або переохолодження гостре легкого ступеня.
Очевидно, що хворі з вказаною патологією повинні лікуватися на етапі
кваліфікованої медичної допомоги в медичній роті, із наступним повернення
в частину.
Лікуванню у терапевтичному госпіталі з термінами до 20 діб
підлягають особи, у яких виявлені:
- нейроциркуляторна дистонія з порушеннями ритму серця;
- гіпертонічна хвороба I стадії;
- стенокардія напруги I-II функціонального класу без порушення ритму
серця і недостатності кровообігу;
- міокардіодистрофія фізичної перенапруги без порушень серцевого
ритму;
- гастрит хронічний, гастродуоденіт;
- бронхіт хронічний необструктивний у фазі загострення;
- ентероколіти гострі;
- дистрофія елементарна і гіповітаминози легкого ступеня;
- дизентерія гостра;
- кір, вітряна віспа;
- холера;
- гонорея гостра;
- дерматомікози неускладнені;
- струс головного мозку без виражених клінічних проявів;
- ураження речовинами задушливої дії середнього ступеня ваги;
- гостра променева хвороба легкого ступеня (у період розпалу).

25
 Термін лікування до 30 діб визначений для таких видів нозологій:
- гіпертонічна хвороба II стадії;
- стенокардія напруги II-III функціонального класу;
- міокардит інфекційно-алергійний;
- пневмонія гостра;
- бронхіальна астма середньої ступеня важкості;
- хронічні неспецифічні захворювання легень без виражених порушень
функції зовнішнього дихання;
- гастродуоденіт ерозивний;
- виразкова хвороба дванадцятипалої кишки;
- ентероколіт хронічний без занепаду харчування;
- пієлонефрит у фазі загострення;
- поліартрит реактивний;
- паротит епідемічний;
- малярія;
- піодерміти поширені;
- екзема гостра;
- еритема вузлувата;
- забій головного мозку легкого і середнього ступеня ваги;
- периферичні неврити;
- реактивні неврози і психози середнього ступеня важкості.
Уражених і хворих, малоперспективних для повернення до строю із
термінами лікування більше 30 діб, госпіталізують у лікувальні заклади
територіальної госпітальної бази. До них відносять постраждалих з
такими нозологічними формами:
- інфаркт міокарда;
- гіпертонічна хвороба III стадії;
- хронічні неспецифічні захворювання легень із легенево-серцевою
недостатністю II-III ступеня;
- бронхіальна астма з важким плином;
- виразкова хвороба шлунка;
- хронічний активний гепатит;
- цироз печінки;
- хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту зі зниженням
харчування і больовим синдромом (хронічний ентероколіт, панкреатит);
- гломерулонефрит гострий;
- ревматичні хвороби;
- системні захворювання крові (гемобластоз, лімфома, гіпопластична і
гемолітична анемія);
- захворювання ендокринної системи (цукровий діабет, тиреотоксичний
зоб і ін.);
- СНІД;
- туберкульоз легень в активній формі;
- важкі форми екземи, псоріазу, атопічного дерматозу;

26
 - енцефаломіелополірадікулоневрити;
- забій головного і спинного мозку важкого ступеня;
- затяжні форми реактивних неврозів і психози;
- важкі психічні захворювання (шизофренія, маніакально-депресивний
психоз, епілепсія);
- важкі соматичні і неврологічні ускладнення гострих екзогенних
інтоксикацій;
- гостра променева хвороба середнього і важкого ступеня.
У ході сортування уражених і хворих терапевтичного профілю на
етапах медичної евакуації потрібно швидко виявити контингенти, які є
небезпечними для навколишніх і в цьому зв'язку потребують санітарної
обробки або ізоляції. До них відносяться:
- інфекційні хворі і підозрілі на наявність інфекційного захворювання;
- уражені стійкими отруйними речовинами;
- особи з вираженими розладами психіки.
Дуже важливо виділити осіб, які потребують невідкладної допомоги і
встановити підрозділ етапу, де ця допомога буде надана, а починаючи з етапу
кваліфікованої медичної допомоги визначити нетранспортабельних, що
потребують тимчасової госпіталізації і проведення інтенсивної терапії. При
розробці критеріїв нетранспортабельності необхідно керуватися не стільки
нозологічним, скільки синдромологічним принципом.
В групу нетранспортабельних включаються уражені і хворі з
такими клінічними синдромами:
- гостра дихальна недостатність ІІ-ІІІ ступеня (виражений бронхоспазм,
токсичний набряк легень, парез і параліч дихання, масивний випотний
плеврит, двостороння зливна пневмонія, напружений пневмоторакс);
- гостра серцево-судинна недостатність (циркуляторний колапс,
серцева астма, кардіогенний набряк легень);
- важкі порушення серцевого ритму і провідності (пароксизмальна
тахікардія, пароксизмальна тахісистолічна форма миготливої аритмії, повна
атріовентрикулярна блокада, часті політопні, групові і ранні екстрасистоли);
- судомний синдром;
- коматозний стан;
- неприборкана блювота;
- некупірований больовий синдром (стенокардія, інфаркт міокарда,
печінкова і ниркова колька та ін.);
- ускладнений гіпертензивний криз.

Методичне забезпечення практичного заняття

Навчально-методичні матеріали: підручники, навчальні посібники,
довідники, методичні рекомендації, тестові завдання, ситуаційні задачі,
письмове опитування, Комп’ютери з відповідним інформаційним
забезпеченням. Студенти виконують завдання робочого зошита.

27
 Питання для самопідготовки.
1. Основні принципи організації терапевтичної допомоги у воєнний час
та при надзвичайних ситуаціях в мирний час.
2. Види надання медичної допомоги відповідно до сучасної системи
лікувально-евакуаційного забезпечення.
3. Типові види терапевтичної допомоги на етапах лікувально-
евакуаційного забезпечення.
4. Основні принципи розподілу постраждалих на сортувальні групи та
вимоги до його проведення.
5. Первинний огляд постраждалих за алгоритмом АВСD.
6. Види медичного сортування.
7. Базовий обсяг медичної допомоги на етапах медичного сортування.
8. Сортувальні групи та кольорові позначення у вигляді браслетів при
проведенні медичного сортування.
9. Групи нетранспортабельних уражених / хворих, характеристика
клінічних синдромів.
10. Санітарно- транспортні засоби на етапах медичної евакуації.
11. Медична документація при проведенні медичного сортування та
евакуації уражених.

28
 6. Рекомендована література

Основна:
1. Екстрена та невідкладна медична допомога : підруч. для ВНЗ / М.І. Швед
[та ін.]. – Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2016. – 448 с.
2. Воєнно-польова терапія: підручник [за ред. Г.В. Осьодло, А.В. Верби]. – К.
СПД Чалчинська Н.В., 2017. – 620 с.
3. Екстрена медична допомога військовослужбовця на до госпітальному етапі
в умовах збройних конфліктів :навч. посіб. / М.І. Бадюк [та ін.]. – К. : СПД
Чалчинська Н.В., 2018. – 204 с.
4. Військова терапія. Питання до самостійної роботи студентів. Навчальний
посібник / Візір В.А., Демеденко О.В., Содомов А.С. / - Запоріжжя: ЗДМУ,
2018. - 136 с.

Додаткова:
1. Перша медична (екстрена) допомога з елементами тактичної медицини на
до госпітальному етапі в умовах надзвичайних ситуацій : навч. посіб. / В.С.
Тарасюк [та ін.]. – 2 вид., випр. – К. : ВСВ «Медицина», 2017. – 368 с.
2. Керівництво з медичного забезпечення Збройних Сил України :
введено в дію наказом ГШ ЗСУ від 26.12.2013 року № 317 / М.І. Бадюк [та
ін.]. – К., 2016. – 512 с.
3. Практикум з дисципліни «Організація медичного забезпечення військ»
(практикум до самостійної роботи студентів вищих медичних навчальних
закладів України ІІІ–ІV рівні акредитації) / під ред. проф. М. І. Бадюка. – К.,
2017. – 86 с.
4. Тимчасова Настанова з медичної евакуації поранених і хворих у
Збройних Силах України на особливий період/ за редакцією Верби А.В.,
Хорошуна Е.М./К.: НДІ ПВМ УВМА, 2016. – 60 с.
5. Allied joint doctrine for medical support / NATO standard AJP-4.10 // With
UK National elements. – 2020. – Edition B, Version 1
https://assets.publishing.service.gov.uk/
government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/922182/doctrine_nato_m
ed_spt_ajp_4_10.pdf

Методична розробка складена асистентом Тарченко І. П.

29