МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра хірургії та хвороб дрібних домашніх тварин

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ
“ОПЕРАТИВНА ХІРУРГІЯ, ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ З
ОСНОВАМИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ”

м. Біла Церква, 2016

 Відповідно до наказу Міністерства освіти України № 161 від 27.02.1993
“Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних
закладах”, “Тимчасового положення про кредитно-модульну систему
організації навчального процесу” та інших нормативних документів, що
регламентують діяльність вищих навчальних закладів, однією з форм
здійснення навчального процесу, окрім аудиторних занять, є самостійна робота
студентів. Остання регламентується навчальним планом і з урахуванням
специфіки та змісту конкретної навчальної дисципліни становить не менше 1/3
та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення
дисципліни. І хоча теоретичне опрацювання матеріалу проводиться студентами
самостійно, згідно вищевказаних положень, зміст самостійної роботи студента
визначається робочою навчальною програмою дисципліни і виноситься на
поточний та підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який
опрацьовується під час аудиторних занять.
У вищих навчальних закладах самостійна робота студентів здійснюється
за двома формами: загальною та тематичною.
Загальна самостійна робота включає час затрачений студентом на
підготовку до аудиторних занять (лекцій, лабораторних, практичних),
поточного, модульного та підсумкового семестрового контролю знань (залік,
екзамен), а також на виконання індивідуальних завдань, курсової роботи,
контрольних тощо.
Тематична самостійна робота студента призначається для вивчення
студентами тем, які згідно з робочою навчальною програмою виносяться на
самостійне вивчення й виконується студентом за окремим графіком, під
керівництвом викладача.
Згідно вище вказаного, в представлених методичних вказівках подано
тематичний зміст, мету і завдання для виконання тематичної самостійної
роботи та викладено основні методичні критерії при організації самостійного
вивчення студентами окремих тем навчальної програми з оперативної хірургії
та топографічної анатомії.
При цьому передбачається, що при здійсненні літературного пошуку,
студент має змогу більш широко ознайомитися із сучасними публікаціями та
науковими розробками з окремих питань ветеринарної анестезіології,
оперативної техніки й більш фундаментально опрацювати анатомо-
топографічну будову ділянок тіла тварини на яких проводяться оперативні
втручання. Саме такий методологічний підхід дає можливість у порівняльному
аспекті оцінити наукові здобутки вітчизняних учених та практичних фахівців
ветеринарної медицини з питань оперативної хірургії. А планомірна та
систематична робота студентів над навчальною літературою сприятиме
виробленню аналітичного типу мислення, об’єктивної оцінки отриманої
навчальної та наукової інформації, що має вплив на вироблення потреби до
самовдосконалення професійних знань у фаховій підготовці майбутніх лікарів
ветеринарної медицини.
 Важливо відмітити, що впродовж останніх років новими навчальними
планами в циклах клінічних дисциплін передбачено зменшення кількості
аудиторних занять та винесення значної частки навчального матеріалу із даних
дисциплін на самостійне вивчення студентами. Вочевидь для клінічної фахової
підготовки така ситуація може суттєво вплинути на якість формування
спеціалістів. Важко собі уявити самостійне оволодіння студентами техніки
проведення тих чи інших оперативних втручань, надання лікувальної допомоги,
розуміння патогенезу чи розпізнавання симптомів хвороб тощо. Тому
організація навчального процесу на кафедрі хірургії грунтується на віковій
традиції клінічної підготовки студентів за використання достатньої кількості
клінічного матеріалу. Оскільки переважна більшість операцій на великій
рогатій худобі виконується під час занять, а операції на свинях, вівцях, конях та
інших видах тварин під час проведення навчальної практики. Адже тільки
постійна робота із тваринами за безпосереднього діалогу викладача і студента
забезпечує свідоме засвоєння останнім теоретичного матеріалу, в тому числі й
самостійно опрацьованого, та супроводжується паралельним набуттям
студентом практичних вмінь і навичок, лікарського мислення, глибоких
теоретичних і практичних знань, а не просто орієнтації.
Реалізація комплексної програми навчального процесу потребує підбору
та створення належних джерел інформації, зокрема фахової літератури й
методичних порадників, що дають змогу студенту продуктивно працювати при
вивченні дисципліни, а викладачу оперативно здійснювати методичну
допомогу та контроль за ходом та якістю опрацювання матеріалу. Тому
запропоновані методичні вказівки окрім переліку тем самостійної тематичної
роботи, висвітлюють механізм виконання її, створюючи студенту можливість
для самостійного опрацювання й засвоєння матеріалу та самоконтролю
здобутих знань. А саме, кожна тема включає чітко визначену мету і завдання,
відповіді на які студент дає письмово при самостійному опрацюванні тем з
рекомендованої літератури. Опрацьований матеріал по кожній конкретній темі
слід конспектувати в окремому зошиті. При цьому, висвітлення матеріалу
кожної теми повинно бути змістовним і грунтуватися на повідомленнях з
наукової літератури чи цитуваннях із вказанням бібліографічного посилання.
Текст обов’язково унаочнювати відповідними рисунками-схемами з анатомо-
топографічної характеристики оперованих ділянок тіла тварини.
Під час теоретичного опрацювання матеріалу з різних джерел
навчальної та наукової літератури студент повинен дати своє бачення
практичного застосування тих чи інших клінічних ознак, показань та
протипоказань до операцій, провести оцінку діагностичних тестів, терапії
хворої тварини та особливостей післяопераційного лікування, утримання й
догляду за пацієнтом.
Після опрацювання матеріалу студент аналізує рівень його засвоєння
шляхом усної відповіді на контрольні запитання, які передбачені в кінці кожної
теми.
 Тематика та питання для самоконтролю з самостійної роботи

Тема 1. Фармакологічне знерухомлення й заспокоєння тварин при

проведенні оперативних втручань. Сучасні транквілізатори для
кожного виду тварин, дозування та шляхи введення

Мета: з’ясувати важливість й ефективність вибраного методу

заспокоєння, знерухомлення та фіксації тварини при операції. Опрацювати
групи транквілізаторів для окремих видів тварин. Засвоїти методи застосування
заспокійливих препаратів.
Завдання: – теоретично опрацювати по підручниках і учбових
посібниках оперативної хірургії способи фіксації в стоячому й лежачому
положеннях тварин при оперативних втручаннях. Види операційних столів;
– опрацювати найбільш поширені транквілізатори, які застосовуються
для коней, великої рогатої худоби, свиней та дрібних тварин;

Питання для самоконтролю

1. Яка мета ставиться перед фіксацією тварин при операціях? Які є
методи фіксації тварин?
2. Перечисліть основні методи фіксації тварин при проведенні операцій
та наведіть приклади.
3. Які є методи фіксації великих тварин у лежачому положенні в
польових умовах і в операційних?
4. Переваги і недоліки методів фіксації великих тварин у лежачому
положенні?
5. У чому полягає перевага при фіксації великих тварин на операційних
столах?
6. Охарактеризувати можливі ускладнення при фіксації великих тварин
у лежачому положенні і методи попередження ускладнень.
7. Чому при застосуванні розчинів аміназину не завжди отримують
заспокійливий ефект?
8. Дайте пояснення трактуванню „наркоз без наркотиків".
9. Охарактеризувати можливі ускладнення у великої рогатої худоби
при застосуванні транквілізаторів.
10. Охарактеризуйте російський спосіб повалу. Для фіксації яких
тварин він використовується?
11. Охарактеризуйте повали великої рогатої худоби за Гессом і Чінноті.
12. Охарактеризуйте методи повалу дорослих свиней.
13. Що таке нейролептанелгезія? Які препарати при цьому
застосовують?
14. Шляхи введення нейролептиків. Недоліки та переваги?
15. Назвіть основні препарати із групи ксилазину та вкажіть основні дози
ксилазину при застосуванні в різних видів тварин.
16. Які нейролептики застосовують для окремих видів тварин?
Тема 2. Загальні асептико-антисептичні заходи при проведенні
хірургічних операцій. Сучасні засоби хімічної антисептики
(основні групи антисептиків, механізм їх дії)

Мета: усвідомити суть асептико-антисептичних заходів при проведенні

оперативних втручань та їх важливість для запобігання розвитку гнійно-
некротичних процесів. Набути навиків асептико-антисептичного рефлексу
хірурга при проведенні хірургічних операцій.
Завдання: – засвоїти принципи профілактичних заходів спрямованих на
запобігання хірургічної інфекції,
– засвоїти принципи лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані
на знищення мікроорганізмів у рані;
– опрацювати механізм дії та побічні властивості основних груп
антисептиків. Засвоїти метод застосування даних препаратів.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні шляхи проникнення мікроорганізмів у рану.

2. Дати загальну характеристику асептико-антисептичних заходів.
3. Сучасне розуміння терміну “асептика”.
4. Сучасне розуміння терміну “антисептика”.
5. Дати характеристику механічній антисептиці.
6. Дати роз’яснення фізичному методу антисептики.
7. Дати роз’яснення хімічному методу антисептики.
8. Зміст біологічного методу антисептики.
9. Охарактеризуйте механізм дії антисептиків із групи галоїдів.
10.Дайте характеристику спиртовим антисептикам.
11.Механізм дії та спосіб застосування солей важких металів.
12.Дайте характеристику кисеньвивільнюючих антисептиків.
13.Дайте характеристику антисептиків групи фенолів.
14.Дайте характеристику антисептиків групи альдегідів.
15.Дайте характеристику виготовлення та використання первомуру.
16.Охарактеризуйте сучасне розуміння антиасептичного періоду
профілактики хірургічної інфекції.

Тема 3. Особливості проведення анестезій при планових оперативних

втручаннях та у випадках екстреної оперативної допомоги. Заходи
реанімації та інтенсивної терапії. Больова чутливість окремих
органів і тканин. Вплив болю на основні функції організму. Шляхи
й методи блокад больових імпульсів.
 Мета: усвідомити важливість застосування наркозу та місцевого
знеболювання при проведенні оперативних втручань, та його значення в
післяопераційний період.
Завдання: – засвоїти принципи вибору методів анестезії при
проведенні планових оперативних втручань та у випадках екстреної
оперативної допомоги:
– заходи реанімації та інтенсивної терапії при післяопераційних
ускладненнях;
– опрацювати матеріал підручників та посібників з питання анатомо-
топографічна будова сплетень симпатичного відділу нервової системи,
виготовити кольорову схему з топографії нервових сплетень
симпатичної нервової системи;
– вивчити больову чутливість окремих органів і тканин;
– засвоїти вплив болю на основні функції організму;
– уяснити шляхи й методи блокад больових імпульсів.

Питання для самоконтролю

1. Які є види анестезій?
2. Назвіть сучасні місцевоанестезувальні препарати.
3. Ускладнення при наркозі, принципи та методи усунення.
4. Ускладнення при місцевій анестезії, принципи та методи усунення.
5. Що таке провідникова анестезія, її види?
6. Спинномозкова анестезія. Класифікація спинномозкової анестезії.
7. Які розчини новокаїну використовують при різних видах анестезій?
8. У чому полягає анатомічна особливість симпатичного відділу нервової
системи?
9. Анатомотопографічна особливість парасимпатичного відділу нервової
системи?
10. У чому полягає різниця між анестезією нерва та новокаїновою
блокадою?
11. Чому для блокад нервових сплетень застосовують розчин новокаїну
низької концентрації 0,25 – 0,5 % ?
12. Які органи й тканини мають високу больову чутливість, а які низьку?
13. Як впливає біль на функцію органів і тканин?
14. Які є шляхи й методи блокад больових імпульсів?

Тема 4. Кровотечі. Стійкість тварин до крововтрати, методи

профілактики та зупинки кровотеч (механічні, фізичні, хімічні,
біологічні). Гостра анемія та способи її лікування.

Мета: усвідомити суть патологічного впливу гострих анемій на

організм тварин та засвоїти методи зупинки кровотеч. Засвоїти клінічні ознаки
різних видів кровотеч, їх діагностику та методи лікування;
 Завдання: – опрацювати способи зупинки кровотеч: накладання джгута,
тампонада ран, торзування судин гемостатичними пінцетами, застосування
лігатур. Терапевтичний ефект даних маніпуляцій;
– техніка накладання лігатур на великі судини, судинний шов, ligatrae en
masse;
– характеристика препаратів кровоспинної місцевої дії;
– характеристика препаратів загальної кровоспинної дії;
– біологічні способи зупинки кровотеч. Тканинна тампонада, переливання
крові;
– стійкість окремих видів тварин до крововтрати.

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення та класифікацію кровотеч.

2. Які клінічні ознаки різних видів кровотеч?
3. Охарактеризувати профілактичні заходи, що проводяться з метою
прискорення процесів зсідання крові.
4. Охарактеризувати поняття: тимчасова й остаточна зупинка кровотеч.
5. Які існують способи тимчасової зупинки кровотеч?
6. Які існують способи остаточної зупинки кровотеч?
7. Охарактеризувати метод біологічної тампонади, як способу зупинки
кровотеч.
8. Які фармакологічні препарати застосовують місцево для зупинки
кровотеч?
9. Охарактеризувати препарати та механізм дії засобів, які мають
загальну кровоспинну дію?
10. Мимовільне зсідання крові. Швидкість процесів зсідання крові в
різних видів тварин.
11. Вказати основні клінічні ознаки гострої анемії.
12. Особливості переливання крові в різних видів тварин.
13. Що таке біологічна проба при переливанні крові?
14. Способи стабілізації крові при гемотрансфузії?
15. Які є замінники крові?
16. Реанімаційні заходи при великій втраті крові.
17. Які є методи профілактики кровотечі?

Тема 5. Ветеринарна десмургія. Спеціальні небинтові пов’язки.

Клейові пов’язки. Каркасні пов’язки. Лігатурні пов’язки.
Типові пов’язки. Терапевтичні пов’язки.

Мета: з’ясувати лікувальну дію спеціальних небинтових, клейових,

каркасних, лігатурних і терапевтичних пов’язок і засвоїти техніку їх
накладання на окремі частини тіла тварин.
 Завдання: – опрацювати матеріал підручників і зробити рисунки по
техніці накладання вище перерахованих пов’язок ;
– вивчити механізм лікувальної дії кожної лікувальної пов’язки;
– вивчити пов’язки та механізм лікувальної дії пов’язок, які
застосовуються при закритих патологічних процесах;
– опрацювати пов’язки, які застосовуються для лікування ран;
– освоїти виготовлення спеціальних небинтових пов’язок;
– опрацювати клейові, каркасні й типові пов’язки (їх застосування).

Питання для самоконтролю

1. Дати характеристику захисній пов’язці (пов’язці першої допомоги).
2. Дати характеристику сухій та вологій відсмоктувальній пов’язці.
3. Охарактеризувати принцип накладання непроникаючої (оклюзійної)
пов’язки.
4. Охарактеризувати лікувальну дію охолоджуючого та зігріваючого
компресу. Особливості їх накладання.
5. Які пов’язки відносяться до спеціальних небинтових? Їх
виготовлення та застосування.
6. Яка мета застосування клейових пов’язок? Які матеріали
використовують для клейових пов’язок?
7. Що таке каркасні пов’язки та їх застосування?
8. З якою метою використовують лігатурні пов’язки? Техніка їх
накладання.
9. Що таке типові пов’язки? Для чого їх використовують?
10. З якою метою застосовують терапевтичні пов’язки?
11. Що таке терапевтична пов’язка?
12. Які пов’язки застосовують при лікуванні закритих патологічних
процесів? Який їх механізм дії?
13. Які пов’язки застосовують при лікуванні ран? Техніка їх накладання.

Тема 6. Кровопускання та переливання крові. Показання до переливання

крові. Техніка переливання крові. Гемотерапія. Лікувальна дія
крові опроміненої УФ-променями. Аутогемотерапія. Ін’єкції,
інфузії, інфузійні апарати. Пункції порожнин тіла

Мета: з’ясувати лікувальне значення кровопускання, гемотерапії та

інфузій у ветеринарній практиці.
Завдання: – опрацювати техніку проведення кровопускання в різних
видів тварин;
– засвоїти принципи застосування кровопускання й гемотерапії у
ветеринарній практиці;
– порядок практичного виконання гемотерапії та аутогемотерапії;
– апарати та техніка УФ-опромінення крові та її застосування;
 – охарактеризувати види ін’єкцій та інфузій за призначенням та місцем
уведення;
– засвоїти пункції порожнин тіла.

Питання для самоконтролю

1. З якою метою застосовують кровопускання?

2. Який об’єм крові можуть втратити тварини (різні види) без шкоди для
організму?
3. Мета проведення переливання крові? Показання та протипоказання?
4.Яким методом користуються у ветеринарній практиці при переливанні
крові і в чому його суть?
5. Які судини найчастіше використовують у різних видів тварин для
проведення венепункції?
6.Охарактеризувати в чому полягає різниця між гемотерапією та
аутогемотерапією? Які переваги та недоліки?
7. Що таке гетерогемотерапія та механізм її дії?
8. 3 якою метою проводять УФ-опромінення крові при гемотрансфузії?
9. В яких випадках застосовують інфузійні апарати? Види інфузійних
апаратів?
10. Особливості переливання крові в різних видів тварин.
11. Охарактеризувати основні вимоги, що ставляться до донора.
12. Методика визначення сумісності крові при проведенні гемотрансфузії.
13. Що таке біопроба при переливанні крові?
14. Способи стабілізації крові при гемотрансфузії?
15. Які існують види ін’єкцій за місцем уведення та метою виконання?
16. В яких ділянках тіла виконують різноманітні ін’єкції лікарських
засобів у різних видів тварин?
В які вени ін’єктують лікарські засоби в собак і кішок?
Як виконуються пункції грудної й черевної порожнин у різних видів
тварин?
Як виконуються пункції порожнин тіла?
З якою метою виконують пункції порожнин тіла?

Тема 7. Потилиця. Характеристика захворювань, які зустрічаються в

ділянці потилиці. Анатомотопографічні дані ділянки
потилиці. Кровопостачання, іннервація та методи
знеболювання потилиці. Субарахноїдальна пункція (методи
виконання).

Мета: засвоїти анатомотопографічні дані, кровопостачання,

іннервацію та методи операцій в ділянці потилиці.
Завдання: – уяснити захворювання, які зустрічаються в цій ділянці;
– опрацювати розділ анатомотопографічні дані потилиці;
 – топографія спинного мозку в ділянці потилиці;
– пункція субарахноїдального простору спинномозкового каналу за
Синьовим, Зайцевим, Магдою-Поповим;
– операції при гнійно-некротичних процесах та бурситах у ділянці
потилиці;
– зробити кольорові рисунки з анатомо топографічних даних потилиці.

Питання для самоконтролю

1. Яку ділянку тіла називають потилицею?

2. Які інфекційні, паразитарні та незаразні захворювання зустрічаються
в ділянці потилиці?
3. Які тканини формують ділянку тіла – потилицю?
4. Топографія слизових сумок потилиці.
5. Методи пункції спинномозкового каналу для отримання ліквору та
їх порівняльна оцінка?
5. Які нерви беруть участь в іннервації ділянки потилиці?
6. Інструменти для виконання пункції субарахноїдального простору.
5. Мета та показання для проведення пункції субарахноїдального
простору.
6. Як проводять пункції субарахноїдального простору за методом
Синьова?
7. Метод проведення пункції субарахноїдального простору за Магдою-
Поповим.
8. Методи проведення пункції субарахноїдального простору в собак.
9. Пункція субарахноїдального простору за методом Зайцева. В яких
тварин виконується?
10. Якими судинами здійснюється кровопостачання ділянки потилиці?

Тема 8. Холка. Клінічне значення даної ділянки тіла. Анатомо

топографічні дані та шари тканин у серединній та бокових
ділянках холки. Іннервація й методи знеболювання холки.
Загальний план оперативних втручань у ділянці холки.
Операції при гнійно-некротичних процесах та бурситах
холки

Мета: засвоїти анатомотопографічні дані ділянки холки,

кровопостачання, іннервацію, методи знеболювання та техніку оперативних
втручань у цій ділянці.
Завдання: – уяснити клінічне значення холки та захворювання, які
зустрічаються в ділянці холки;
– опрацювати анатомотопографічні дані, поділ на хірургічні ділянки
холки і виготовити кольорові рисунки з цього питання;
– топографія слизових сумок холки;
 – сполучнотканинні простори холки і клінічне їх значення;
– загальний план оперативного втручання та особливості операцій в
ділянці холки;
– операції при гнійно-некротичних процесах в ділянці холки,
раціональні методи оперативних доступів до окремих сполучнотканинних
просторів та тканин холки.

Питання для самоконтролю

1. Що таке холка? Межі холки?

2. Які інфекційні, паразитарні та незаразні хвороби клінічно
проявляються в ділянці холки?
3. Шари тканин середнього відділу холки.
4. Пошарове розташування тканин у боковому відділі холки.
5. Визначити глибину залягання сполучнотканинних просторів холки?
6. Особливості анатомічної будови холки в коней і великої рогатої
худоби.
7. Топографія слизових сумок холки.
8. Якими судинами здійснюється кровопостачання холки?
9. Іннервація холки.
10. Методи знеболювання ділянки холки.
11. Раціональні оперативні доступи до окремих сполучнотканинних
просторів холки.
12. Характер післяопераційного лікування та догляду за тваринами після
операцій в ділянці холки.

Тема 9. Особливості іннервації та методи знеболювання матки в корів.

Показання та практичне застосування різних методів знеболювання
при окремих видах акушерської та гінекологічної патології.
Кесарів розтин у великих та дрібних тварин. Характеристика
оперативних доступів, методика зашивання післяопераційних
ран матки та черевної стінки

Мета: засвоїти анатомотопографічні дані, кровопостачання та

іннервацію внутрішніх статевих органів самок та техніку оперативних втручань
на даних органах.
Завдання: – опрацювати анатомотопографічні дані внутрішніх статевих
органів самок різних видів тварин;
– уяснити особливості роздільної (соматичної та вегетативної) іннервації
статевих органів та практичне застосування різних методів
знеболювання при окремих видах акушерської та гінекологічної
патології;
 – навчитись обґрунтовувати раціональні методи оперативних доступів та
особливості проведення операцій на окремих відділах статевих органів
самок.

Питання для самоконтролю

1. Особливості анатомотопографічних даних внутрішніх статевих

органів у самок різних видів тварин.
2. Соматична іннервація органів тазової порожнини.
3. Парасимпатична іннервація органів тазової порожнини.
4. Анатомотопографічні дані тазового симпатичного нервового
сплетення.
5. Обґрунтування та техніка проведення знеболювання при репозиції
випавшої матки у великих тварин.
6. Обґрунтування та техніка проведення парасакральної анестезії у
корів за В. І. Завірюхою.
7. Особливості проведення блокади тазового нервового сплетення за
методом Ноздрачова.
8. Знеболювання та раціональні оперативні доступи при кесаревому
розтині у великої рогатої худоби.
9. Знеболювання та раціональні оперативні доступи при кесаревому
розтині в свиней та дрібної рогатої худоби.
10. Знеболювання та раціональні оперативні доступи при кесаревому
розтині в собак і кішок.
11. Особливості зашивання ран матки та черевної стінки.
12. Скласти план операції при кесаревому розтині.

Тема 10. Оваріоектомія самок. Мета, господарське значення та

особливості техніки оваріоектомії в кобил, корів, телиць і
дрібних домашніх самок.

Мета: Засвоїти матеріал підручника з анатомотопографічних даних

статевих органів у корів, кобил та техніку оваріоектомії в корів, кобил і дрібних
самок.
Завдання: – з’ясувати та опрацювати матеріал економічно-
господарського та терапевтичного значення оваріоектомії самок
репродуктивних тварин;
– опрацювати матеріал про анатомотопографічні особливості статевих
органів самок різних видів тварин;
– способи оперативних доступів через м’яку черевну стінку та колпотомії,
методи знеболення та фіксації тварин;
– техніка операції та раціональні оперативні доступи при оваріоектомії та
оваріогістеректомії у самок різних видів тварин,
 Питання для самоперевірки

1. Охарактеризувати вікову топографічну анатомію статевих органів у

кобил і корів.
2. Показання та протипоказання до оваріоектомії.
3. Методи кастрації корів і кобил.
4. Які раціональні оперативні доступи до яєчників застосовують у самок
різних видів тварин?
5. Що таке оваріоектомія?
6. У чому полягає план оваріоектомії самок?
7. Що таке оваріогістеректомія?
8. Ускладнення при кастрації самок різних видів тварин та методи їх
усунення.
9. Способи кастрації сук та кішок. Які методи знеболення
використовуються при цих операціях?
10. У чому полягає підготовка тварин до оваріоектомії?

Тема 11. Анатомотопографічні дані грудної та тазової кінцівок. Зони

іннервації кожного із нервів. Операції на кінцівках у дрібних
тварин. Остеосинтез. Ендоскопія й щадні методи хірургічної
терапії.

Мета: засвоїти анатомотопографічну будову, кровопостачання та

іннервацію грудної й тазової кінцівок; операції на кінцівках у дрібних тварин;
методи остеосинтезу; ендоскопію й щадні методи хірургічної терапії.
Завдання: – опрацювати особливості анатомотопографічної будови
грудної й тазової кінцівок у різних видів тварин;
– уяснити зони іннервації кожного із нервів, що іннервують кінцівки;
– навчитись обґрунтовувати практичне застосування різних методів
знеболювання при окремих видах патології на кінцівках;
– засвоїти ампутацію кінцівок у дрібних тварин;
– опрацювати методи з’єднання кісток кінцівок при переломах.

Питання для самоперевірки

1. Іннервація грудної кінцівки. Зони розгалуження окремих нервів.

2. Іннервація тазової кінцівки. Зона розгалуження стегнового нерву.
3. Анатомотопографічні дані великогомілкового нерва у великих і дрібних
тварин.
4. Анатомотопографічні дані малогомілкового нерва.
5. Провідникова анестезія нервів грудної кінцівки у великих тварин.
6. Провідникова анестезія нервів тазової кінцівки.
7. Провідникова анестезія малогомілкових нервів у коней та великої рогатої
худоби.
8. Провідникова анестезія великогомілкового нерву (та шкірної гілки) у коней
та великої рогатої худоби.
9. Знеболювання зап’ястя за Артмейєром.
10.Техніка знеболювання за Регнері.
11.Провідникова анестезія нервів на кінцівках з діагностичною метою.
12.Коротка анатомічна характеристика суглобів грудної кінцівки.
13.Коротка анатомічна характеристика суглобів тазової кінцівки.
14.Анатомотопографічні дані та клінічне значення бурс грудної кінцівки.
15.Анатомотопографічні дані та клінічне значення бурс тазової кінцівки.
16.Анатомотопографічні дані сухожильних піхв грудної кінцівки.
17.Анатомотопографічні дані сухожильних піхв тазової кінцівки, їх
функціональне значення.
18.Пункція суглобів кінцівок.
19.Як виконується ампутація кінцівок у собак?
20.Які є методи остеосинтезу?
21.Як виконується остеосинтез окремих кісток кінцівок?
22.Як виконується артроскопія?
23.Техніка виконання лапароскопії.
24.Лапароскопічна оваріоектомія в суки.