МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«Затверджено»
на методичній нараді кафедри
від 28 серпня 2017 р., протокол №1
Завідувач кафедри
д.мед.н., професор

_________________О.Ю. Іоффе

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

Навчальна дисципліна Основи воєнно-польової хірургії

Модуль № 1 Питання воєнно-польової хірургії.
Змістовний модуль № 1 Загальні питання воєнно-польової хірургії.
Тема заняття № 1 Первинна хірургічна обробка рани при
застосуванні бойових отруйних речовин та при
термічних ушкодженнях
Курс 3
Факультет медичний № 1 - 4
 Київ 2017

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Проблема поранень нанесених сучасною зброєю та їх лікування є одним з
основних і найважливіших розділів сучасної хірургії взагалі і військової
хірургії зокрема. У ВВВ поранення серед всіх санітарних втрат складали 95-
97%, контузії – 2-4%, термічні ураження 1-1,5%.
З удосконаленням військової техніки і всіх видів зброї збільшилась
кількість вогнепальних поранень, ускладнилась їх морфологічна структура,
змінився характер самої бойової травми. З використанням ракетно-ядерної
зброї, комбіновані ураження будуть складати 60-70%, термічні – 15-20%,
проникаюча радіація – 15-25%, множинні – від 80% до 95%, поєднані – до 63%.
Поранення нанесені сучасною зброєю будуть відзначатися великою площею і
глибиною пошкодження тканин, масивним мікробним забрудненням,
складними морфологічними змінами, наявністю множинних ран. Питома вага
тяжкої шокогенної травми зросте до 40% замість 10 - 12%.
Тому знання набуті студентами при вивченні військової хірургії значно
покращать якість надання допомоги та лікування поранених на етапах медичної
евакуації. Майбутні лікарі мають ґрунтовано володіти теоретичними знаннями і
практичними навичками надання першої медичної, долікарської і першої
лікарської допомоги, оволодіти елементами первинної і вторинної хірургічної
обробки ран, проводити медичне евако-транспортне і внутрішньо-пунктове
сортування та ін. Тільки глибокі знання здатні забезпечити систему якісного
етапного лікування поранених і вражених у сучасній війні.

2. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ:
 проаналізувати особливості змін в озброєнні армії після другої
Світової війни і класифікувати основні види сучасної
вогнепальної зброї;
 засвоїти принципи організації надання хірургічної допомоги
пораненим і враженим під час військових дій, локальних
конфліктів та надзвичайних ситуацій;
 визначити роль М.І.Пирогова, М.Н.Буренко, І.М.Іщенко,
А.Оппеля і ін. вітчизняних вчених-хірургів в створенні чіткої
науково обґрунтованої військової хірургічної доктрини надання
допомоги і лікування поранених на етапах медичної евакуації;
 класифікувати вогнепальні поранення;
 засвоїти морфологічні і структурні зміни в тканинах в залежності
від їх структури і виду зброї;
 визначити принципи лікування вогнепальних поранень та їх
ускладнень на етапах медичної евакуації;
 трактувати поняття і роль первинної хірургічної обробки ран в
профілактиці ранової інфекції та принципи її виконання;

2
  пояснювати показання, протипоказання і відсутності показань
щодо хірургічної обробки ран;
 класифікувати ПХОР по строкам її виконання;
 аналізувати біологічну суть загоювання ран;
 класифікувати види швів та строки їх накладання;
 характеризувати зміст і об'єм медичної, долікарської, першої,
лікарської та кваліфікованої медичної допомоги;
 аналізувати особливості клінічного перебігу і лікування
вогнепальних поранень різної локалізації;
 визначати роль медичного сортування поранених і вражених в
лікувальному процесі на етапах евакуації;
 аналізувати санітарні втрати.

3. БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ

ВИВЧЕННЯ ТЕМИ:

Назви
попередніх Отримані навики
дисциплін
Нормальна Описувати анатомічну будову органів і систем людини, опірно-рухливого
анатомія апарату. Схематично малювати анатомію шкіри, сполучної тканини,
людини нервової і судинної систем, скелетних м'язів в кісток, їх топографічне
розташування.

Гістологія Володіти знаннями гістологічної структури клітин різних органів і систем

організму. Малювати і демонструвати будову їх.

Нормальна Знати фізіологію і функції клітин, фізіологію обміну речовин, фізіологію

фізіологія системи крові, нервової, м'язової та ендокринної систем.

Патологічна Визначати реакцію організму на пошкодження клітин, механізми

фізіологія і реактивності і інфекційного процесу, ідентифікувати стадії запалення,
анатомія змертвіння, гангрену, роль фагоцитоза в рановому процесі.

Біологічна Описати фізико-хімічні і біохімічні зміни в рані, патогенез ранового

хімія процеса.

Загальна Класифікувати рани, хірургічну інфекцію, пояснювати патогенез,

хірургія ускладнення, володіти методами лікування ран і ранової хвороби,
застосовувати антибіотики в хірургії.

3
Військово- Зобразити схематично організаційну структуру медичної служби Збройних
медична Сил України. Класифікувати види медичної допомоги і визначати її об'єм
підготовка відповідно до етапу медичної евакуації. Малювати схему розгортання
медичної роти – механізованої бригади. Демонструвати уміння щодо
організації надання першої медичної, долікарської, першої лікарської
допомоги пораненим.

4. ОРГАНІЗРАЦІЯ ЗМСТУ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З

ДИСЦИПЛІНИ
4.1. План і організаційна структура навчального заняття з
дисципліни.
Засоби навчання
№ Етапи Розподіл Види
з\п заняття часу контролю

4.1. Підготовчий етап 35 хв.

4.1.1 Організаційні питання 5 хв. Контроль при- Журнал обліку відві-

4.1.2 Формування мотивації
4.1.3 Контроль початкового
рівня підготовки
сутності, об'явити дування і успішності
план навчання студентів
5 хв. Вступ, обгрунту- Методичні рекомен-
вання важливості дації, інструкції, під-
теми і її місце в ручники, посібники,
військовій хірургії. матеріали лекції
Перелік основних
питань теми поря-
док проведення
заняття
25 хв. Структурована Письмове завдання,
письмова робота, тести, перелік запи-
тестування. тань для усного
Усне опитування опитування, муляжі,
за стандартизова- тематичні стенди, ма-
ними переліками люнки з основними
питань. Контроль видами сучасної вог-
знань студентів непальної, артеле-
шляхом пояснення рійської і ракетно-
механізму дії на ядерної зброї. Демон-
тканини ранячого страція різних видів
снаряду поранень

4.2 Основний етап 70 хв.

4.2.1 Самостійна робота сту- Загальний контро- В приймальному від-
дентів в палатах, перевя- ль і корекція вико- діленні лікарні сту-
зочних, гіпсувальні, опе- нання елементів денти проводять
раційних, обстеження самостійної роботи прийом і медичне со-
хворих, аналіз результатів студентів і функці- ртування хворих і
обстеження. План ліку- ональних підрозді- травмованих, офор-
вання: сортування хворих лах клініки. мляють відповідну

4
 і травмованих документацію.
В палатах студенти
курірують симптомо-
подібних хворих, ск-
ладають план обсте-
ження, диференціаль-
ний діагноз, дають
оцінку результатам
лабораторних і спеці-
альним методам до-
слідження, аналізу-
ють рентгенограми,
готують матеріал і
приймають участь в
накладанні гіпсових
пов'язок.
В перев'язувальних
виконують перев'яз-
ки, знімають шви,
міняють дренажі,
вивчають морфоло-
гічні зміни в рані,
визначають стадію
запального процесу,
вивчають оснащення
і інструментарій та ін.
В операційній мето-
диками обробки рук
хірурга, операційного
поля, асистиють при
дачі наркозу, вивча-
ють наркозну апара-
туру.
В тематичних класах
на макетах відпрацьо-
вують навички пер-
шох лікарської допо-
моги, медичне сорту-
вання, вивчається ос-
нащення перев"язу-
вальної етапу першої
лікарської допомоги.
4.3. Заключний етап 30 хв.

5
 4.3.1 Контроль кінцевої Стандартизовані Пакет стандартизова-
підготовки ситуаційні задачі них ситуаційних
(письмова відпо- задач, історії симпто-
відь на 2 задачі ко- моподібних хворих,
жного студента), таблиці, малюнки,
аналіз історії хво- схеми, тематичні
роби з уточненням стенди, муляжі.
діагнозу і плану
лікування
4.3.2. Загальна оцінка навчаль- Визначення підсу- Журнал обліку і ус-
ної діяльності студенти мкової оцінки в ба- пішності студентів.
лах за всі види ді-
яльності студента і
його активності
під час заняття
4.3.3. Інформація студентів про Позааудиторна са- Письмовий перелік
тему наступного заняття мостійна підготов- теоретичних питань і
ка теми практичних завдань
наступної теми.

5. Методика організації навчального процесу на практичному

(семінарському) занятті.
5.1. Підготовчий етап.
5.1.1. Під час перевірки присутності слід також оцінити зовнішній вигляд,
форму одягу студентів, тобто виконання ними правил застосування на практиці
положень асептики.
5.1.2. Подачу короткої інформації стосовно актуальності теми можна
доручити 1-2 кращим студентам за їх бажанням.
5.1.3. Початковий рівень підготовки студентів визначається шляхом
подачі кожним з них відповідей на один із варіантів підбірки із 15
стандартизованих тестів. Письмово визначається номери правильних
відповідей.
5.2. Основний етап – проводиться індивідуально – примусовим
методом. Студенти ознайомлюються з дезрозчинами та оснащенням, які
використовуються для проведення санітарної обробки хворих в приймальному
відділенні, засобами проведення антропометрії хворих, транспортування
важких хворих в операційну, відділення інтенсивної терапії. В маніпуляцій ній
допомагають і приймають активну участь в приготуванні систем для в/в
вливань, виконують в/шкірні, проби на індивідуальну чутливість хворого до
ліків, в/венні ін’єкції для забору крові, визначають групу крові.
Ознайомлюються з роботою і проведенням стерилізації в сухо-жаровій шафі. В
палатах студенти проводять заміну натільної та постільної білизни важким
хворим. Студенти слідкують за зовнішнім виглядом та одягом медперсоналу
хірургічного відділення.
Оцінюючи основні етапи роботи, доцільно враховувати:
- поведінку, відношення до хворих;

6
- активність кожного студента при виконанні роботи;
- ступінь оволодіння навичками професійної діяльності: виконав самостійно, за
допомогою викладача, спостерігав за виконанням.
5.3. Заключний етап.
Для кінцевого контролю знань теми кожен студент вирішує 2 ситуаційні
задачі формату А. Оцінюючи стандартні відповіді доцільно задавати короткі
усні питання.
Загальна оцінка за практичне заняття виставляється за рейтинговим
принципом. Викладач оголошує і виставляє оцінки у журнал обліку відвідувань
і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість
обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач завіряє її своїм
підписом.
На кінець, викладач інформує студентів про тему наступного заняття, дає
рекомендації з підготовки до нього та відповідні методичні засоби.

6. ЗМІСТ ТЕМИ

Комбінована хiмiчна травма (КХТ) виникає при одночасній або послідовній

дії хіміч ного (отруйні речовини OP) та інших уражуючих чинників
(травма, опік). Під впливом кількох чинників розвивається синдром
взаемного обтяження. Бойові характеристики хімічної зброї визначають її
специфічні особливості ураження:
-біохімічний характер уражаючої дії на живий організм;
- здатність вибірково уражати живу силу без знищення матеріальних
засобів;
-обсяжність уражаючої дії, здатність заражати територію і повітряний
простір у районі застосування;
-здатність газів, парів, аерозолів проникати з потоком повітря в
негерметичні споруди:
-тривалість збереження уражаючої дії на забрудненій територiї.
- різноманітність клiнiки та динаміки розвитку отруєння, що ускладнює
діагностику уражень;
-здатність проникати в організм різними шляхами:
-труднощі своєчасного виявлення факту застосування отруйних речовин;
-необхідність застосування спеціальних засобів захисту;
-сильна морально-психологічна дія на особовий склад.
При обстеженні пораненого з КХТ звертають увагу на такі симптоми:
Больові відчуття. При потраплянні в рану любзиту або сполук фосфору
виникав сильний пекучий бiль.
Запах. Іприт має запах гірчиці, люïзит - запах герані, дифосген-прілого
сіна, си нильна кислота - запах гіркого мигдалю.
Зміна кольору тканин. Іприт у ранi виявляється плямами коричнево-бурого
кольо y, люïзит - сiро-попелястого кольору, фосфор викликає глибокі
опіки; при ураженні синильною кислотою - тканини в ранi червоного
7
кольору.
Кровоточивість. Рани, уражені люïзитом, окисом вуглецю і синильною
кислотою бiльше кровоточать.
Набряк тканин. Швидка поява набряку властива ранам, забрудненим ОР
шкірно наривної дії.
Зміна шкіри навколо рани. При потраплянні на шкіру люïзиту виникає
бульозний дер матит, при потраплянні іприту утворюються пухирі,
заповнені жовтою рідиною, з‘являються на шкiрi до кінця 1-ї доби.
Некроз тканин. Тканини в рані, що зазнали впливу ОР шкірно-наривної дії,
швидко що з'яв некротизуються, і масштаби змертвіння залежать від
характеру отрути, їїкількостi та часу дії.
Резорбтивна дія. Ураження високими концентраціями люизиту та приту
супрово джуються набряком легень і розладами функції ЦНС.
Існує кілька методів розпізнавання OP, що потрапили в рану. Способи
хімічної ін дикації загальнодоступні, а за наявності приладу ПХР-МВ
можуть застосовуватись у польових умовах. Мікроскопічне дослідження
тканин потребує спеціального оснащення і знань. Практичне значення при
визначенні ОР шкірно-наривної дії, особливо люï зиту, має рентгенологічне
дослідження. Деякі ОР шкірно-наривноï дiї затримують рентгенівські
промені та є контрастними середовищами. Тому цей спосіб застосовуєть ся
для діагностики наявності Ор. кількісних змін отрути в різні терміни пiсля
пора нення, а також з метою контролю за повноцінністю хірургічної
обробки забрудненої рани.
Лікування ран, забруднених ОР. Основним способом лікування ран,
заражених ОР шкірно-наривної дії, залишається ПХО. Усі вогнепальні
рани, забруднені ОР, включа ючи множинні осколкові, потребують
хiрургiчної обробки з видаленням (по можливос тi) усiх сторонніх тіл.
Перед початком ПХО варто виконати дегазацію шкіри навколо рани: при
ураженні iпритом -10% спиртовим розчином хлораміну, при ураженні
люïзитом Зросли на 5%. ном йоду. У тому й іншому випадку ранову
поверхню обробляють 5% розчином пере кису водню. Дегазацію шкіри і
ранової поверхні можна здiйснити рідиною П-10.
Усі маніпуляції в забруднених ранах проводять у рукавичках із
застосуванням необхідної кількості інструментів і перев'язувального
матеріалу, яких повинно бути достат ньо через їх часту зміну в ході
операції. У процесі роботи через кожні 15-20 хв рукавички потрібно
обмивати дегазуючою рідиною, потім ізотонічним розчином хлориду
натрію. Інструменти знезаражують, протираючи їх серветкою, змоченою
бензином, а потiм кип’ятять протягом 20-30 хв у 2% розчині бікарбонату
натрію. Забруднений перев'язуваль 1 матеріал та рукавички пiд час операції
скидають у баки з дегазатором, а потім знищують.
Хірург перед операцією надягає шапочку, окуляри, восьмишарову маску,
клейонча стий фартух, гумові чоботи, два стерильних халати, хірургічні
рукавички.
8
 При ПХО ран, забруднених ОР, необхідно висікти розтрощені,
некротизовані, забруд нені отрутою тканини. Особливо ретельно висікають
підшкірну жирову клітковину, тому що вона добре вбирає і довго утримує
ОР. Висічення уражених м'язів також повинно бути радикальним, тому що
ділянки м'язових волокон, якi скоротилися, можуть втягу вати ОР у
глибину рани. Кровоносні судини, що зазнали прямого впливу ОР шкірно
наривної дії, перев'язують для запобігання можливій масивній повторній
кровотечі. При ураженні нервового стовбура ОР його рясно промивають
дегазуючою рідиною і при кривають здоровими тканинами. Ушкоджена
кістка потребує ретельної обробки, тому що вона швидко вбирає і добре
утримує Ор шкірно-наривної дії. У кістках, уражених OP, швидко
розвивається некроз з подальшим утворенням секвестрів, а згодом - ос
теомієліту з тяжким і тривалим перебігом. Усі уражуючі елементи при
сліпих поранен нях потрібно видалити, оскільки вони є носіями OP.
Заключним елементом ПХО е дренування рани трубчастими дренажами й
iнфiльтрацiя тканин, що оточують рановий канал, розчином антибіотиків.
Первинний шов на рану накладати заборонено. Для прискорення загоєння
ран доцільно застосовувати вiд термінований первинний або вторинні шви.
Для ран рiзної локалізації, що забруднені ОР ПХО має свої особливості:
Хірургічна обробка забрудненої рани черепа і головного мозку повинна
супроводжу ватися постійним промиванням розчином перекису водню.
Видаляють усі тканини, уражені ОР, а також кісткові уламки. Тверду
мозкову оболонку обробляють дегазуючою рідиною, розтинають і
видаляють гематому. Обережно відсмоктують мозковий детрит з
подальшим вимиванням його залишків за допомогою груші, наповненої
теплим ізото нічним розчином хлориду натрію. Пошуки сторонніх тіл у
глибині мозку, навіть забруд нених ОР, заборонені. Наприкінці обробки
рану промивають розчином перекису водню, дренують і накладають
асептичну пов'язку.
Хірургічна обробка забруднених ран грудної стінки, а при показаннях і
торакото мiя, передбачають висічення нежиттездатних і забруднених
тканин. Травмовані ділянки ребер слід видаляти за межами їх забруднення
OP. хiрургiчна обробка рани легень передбачає щадне висічення тканини
легені (вона стійка до OP), видалення кісткових уламків зруйнованих ребер
і бажано уражуючих елементів при сліпих по раненнях. Плевральну
порожнину необхідно дренувати трубчастими дренажами для евакуації
плеврального вмісту, промивання плевральної порожнини і введення ан
тибіотиків.
При проникаючих ранах живота, забруднених ОР шкірно-наривної дії, в
усіх випадках показана ПХО ран живота. Не рекомендується проведення
лапаротомії через рану. Киш кові петлі, що прилягають до ділянки
очеревини в зоні поранення, мають яскраво-багряний колір, іноді з
ділянками некрозу, які можуть стати джерелом перитоніту. Такі ділянки
рекомендується висікти і накласти шви, при великій площі некрозу в тонкій
9
кишці проводять резекцiю цiєï дiлянки кишки з накладанням анастомозу
кінець у кінець». Якщо у товстій кишці виявлена ділянка некрозу, її
висікають і кишку виводять на черевну стінку у вигляді колостоми.
Лапаротомію закінчують встановленням дренажів.

При площі ураження глибокими опіками 10% та більше поверхні тіла і

поверхневими, що перевищують 20%, у поранених закономірно
спостерігаються загальні розлади у вигляді опікової хвороби.
Опікова хвороба - фазний патологічний процес, що виникає внаслідок
тяжкої опі кової травми і проявляється порушенням систем адаптації
організму, розвитком синд рому поліорганної недостатності, гнійно-
септичними ускладненнями та тривалим перi одом реабілітації. При цьому
можливий розвиток необоротних патологічних процесів у будь-якому
періоді її перебігу.
Розрізняють чотири періоди в клінічному перебігу опікової хвороби:
I період - опіковий шок з еректильною і торпiдною фазами, який триває 24-
72 год;
ІІ період - гостра опікова токсемія, яка триває до 14 діб;
III період - септикотоксемія, тривалість якої становить 2-3 міс.,
визначається часом існування опікових ран;
ІV період - реконвалесценція, триває до відновлення порушень з боку
внутрішніх танів, викликаних перенесеною опіковою хворобою, та
виконання комплексу реабілі ційної програми щодо лікування наслідків
опіків.
Лікування повинно бути комплексним і патогенетичним. Одужання може
настати тiльки після спонтанної епітелізації або успішного хiрургiчного
лікування опікових ран. Використовується комбінований метод лікування
опікової рани, що поєднує лікування в загальних і локальних
абактеріальних ізоляторах. ранню некректомію у перші 3-5 діб після
травми з наступною аутодермопластикою. Загальне лікування опікової
хвороби багатокомпонентне і має на метi максимально можливу
компенсацію порушених або втрачених функцій, профілактику і лікування
ускладнень. Воно включає: протишокову терапію, трансфузійну терапію в
стадіях гострої опікової токсемії та септикотоксемії, профілактику та
лікування інфекційних ускладнень, лікування недостатності та усклад нень
з боку внутрішніх органів, лікувальне харчування й гормональну терапію,
фізіо рапію та лікувальну фізкультуру.
Принципи лікування опікових ран. При поверхневих опіках
застосовують консервативне лікування, а при глибоких, як правило,
операційне відновлення шкірного покриву.
Слід диференціювати поняття «первинний туалет опіковоï рани» та
«хiрургiчна обробка опіку».
Первинний туалет опіковоï рани складається з обробки рани та шкіри
навколо роз чинами антисептиків (декасан, октенiсепт, бетадин). З поверхні
10
опіку видаляють вiд шарований епідерміс і сторонні тіла. Середні та великі
пухирі надрізають. Закінчують туалет пiдсушенням опікових ран
стерильними серветками. У подальшому лікування опіків проводиться
відкритим (безпов’язковим) методом або закритим методом з
використанням пов'язок.
При відкритому методі лікування, під впливом повiтря, прискорюється
утворення сухого струпа i є можливість постійного нагляду за раною. До
недоліків цього методу необхідно зарахувати більш втрати плазми з
поверхні опікових ран, нiж при закритому методі, необхідність
використання спеціальних засобів для захисту від пилу, мух, по стійне
охолодження поверхні опіків, великі витрати постільної білизни. У
спеціалізова них лікувальних закладах (IV рiвень медичною допомоги)
застосовують методику лікування в умовах антибактеріального керованого
середовища.
Закритий метод полегшує обслуговування поранених, пов'язка захищає
опікову рану від забруднення і травматизації, що особливо важливо під час
евакуації. До недоліків методу належать трудомісткість, великі витрати
перев'язувального матеріалу та болю чiсть змiни пов'язок.
Глибокі опіки характеризуються розвитком гнійно-демаркаційного
запалення. На ранніх термінах основне завдання їх лікування при вологому
некрозі - сприяти фор муванню сухого струпа, а при сухому некрозі -
запобігати його гнійному розплавленню. Це досягається накладанням
волого-висихаючих пов'язок з розчином антисептиків (декасан, бетадин.
3% розчин борної кислоти та ін.) або з мазями на водорозчинній ос нові
(офлокаїн, мiрамiстин, діоксизоль).
Глибокі опіки лікують хірургічними методами в два етапи: хірургія опіків
превентивна i вiдновно-реконструктивна. Завдання превентивної хірургії -
швидко відновити втра чений шкірний покрив і ліквідувати джерело
опікової хвороби. Завдання реконструктивно-відновної хірургії полягають
у подоланні наслідків термічної травми.
Превентивна хірургія опіків спрямована на запобігання розвитку
необоротних змін в організмі пораненого з опіковою хворобою. При цьому
фактор часу, протягом якого проводиться підготовка опікових ран до їх
закриття і відновлення дефіциту шкіри, сут тево впливае на результати
лікування. Операційні втручання при глибоких опіках на етапі
превентивної хірургії поділяються на дві групи.
Операції першої групи необхідні для підготовки опіковоï рани до
пластичного закриття. До них належать некротомія розтин опікового
струпа до життєздатних тканин з метою ліквідації компартмент-синдрому
кінцівок і грудної клітки в терміни 6-12 год після травми. Ранні некректомії
- видалення нежиттєздатних тканин проводять при виведенні пораненого з
шоку в терміни від 2 до 7 діб після опіку. Вони поділяються на
надфасціальні та субфасціальні. При декомпенсованому стані хворому
виконують відтерміновані етапні некректомії (6-14-та доба). Операції
11
другої групи спря мовані на біологічне закриття підготовленої опікової
рани методами ауто- або ксено пластики. Часто операції першої та другої
групи проводяться в межах одного хірургічного втручання і є його
послідовними етапами.

12