Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького

Екстрапірамідна система та синдроми її ураження

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для самостійної роботи студентів
медичного та стоматологічного факультетів,
лікарів-інтернів неврологів

Львів 2020
 Навчально-методичні рекомендації до самостійної роботи з неврології складені
відповідно до навчальної програми д.м.н., професором Негрич Т.І., к.м.н., доцентом Г.М.
Король, к.м.н., доцентом Н.Л. Боженко, к.м.н., доцентом Н.В. Малярською.

Навчально-методичні рекомендації для позааудиторної самостійної роботи студентів

з вивчення топічної діагностики патології нервової системи за темою: «Екстрапірамідна
система та синдроми її ураження» підготовлені для студентів медичного, стоматологічного
факультетів відповідно до Стандарту вищої освіти другого (магістерського) рівня, галузі
знань 22 «Охорона здоров’я». У запропонованих методичних рекомендаціях викладений
матеріал згідно з навчальною програмою дисциплін «Неврологія» і « Неврологія в т.ч.
нейростоматологія» підготовки фахівців з спеціальностей 222 «Медицина» і 221
«Стоматологія». Навчально-методичні рекомендації також рекомендовані для лікарів-
інтернів.

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри неврології ЛНМУ імені Данила

Галицького д.м.н., професор Негрич Т.І.

Затверджено і рекомендовано на засіданні профільної методичної комісії з

терапевтичних дисциплін Львівського національного медичного університету імені
Данила Галицького (протокол № 3 від 2019 р.)
 І. Вступ

Удосконалення вищої медичної освіти вимагає активізації пізнавальної діяльності

студентів у позааудиторній підготовці. Навчально-методичні рекомендації для
позааудиторної самостійної роботи студентів адаптовані до нових навчальних програм з
неврології підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти.
Основним завданням вивчення дисциплін «Неврологія» та «Неврологія в т.ч.
нейростоматологія» є обсяг знань, з урахуванням міждисциплінарних зв’язків, які повинні
опанувати студенти ІV курсу відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики
майбутнього фахівця: вдосконалити знання про анатомо-функціональні особливості та
основні синдроми ураження екстрапірамідної системи, зокрема стріопалідарної системи,
методику дослідження неврологічного статусу, в тому числі палідарної та неостріарної
систем; навчитися самостійно обстежувати хворих з патологією екстрапірамідної системи,
встановлювати топічний діагноз зі складанням протоколу обстеження на письмовому та
електронному носіях.
Самостійна підготовка і самостійна робота на практичних заняттях студентів, у
підсумку - це засвоєння студентами теоретичного матеріалу з топічної діагностики і
практичних навиків з обстеження неврологічного статусу.
Екстрапірамідна система відіграє важливу роль у здійсненні рухових актів, у
підтримуванні і перерозподілі нормального м’язового тонусу при виконанні вольових рухів,
регуляції мимовільних автоматичних рухів (поза, міміка, жести), створює завершеність
рухів.
Загальний принцип побудови кожної теми самостійної роботи включає актуальність
теми, навчальні цілі, компетенції, сруктурно-логічну схему, матеріали методичного
забезпечення, контрольні запитання, список літератури.
Крім того, навчально-методичні рекомендації містять тести та ситуаційні задачі для
контролю рівня знань.
Успіхи засвоєння програмного матеріалу багатозначно залежать від домашньої
підготовки студентів до практичних занять. Запропоновані практичні рекомендації до
самостійної роботи викладені доступно, систематизовано і дають цінні рекомендації
студентам у вивченні неврології.
Ці навчально-методичні рекомендації призначені для допомоги студентам у самостійній
роботі вивчення теоретичного матеріалу з топічної діагностики і практичних навиків
обстеження неврологічного статусу. Вони не замінюють підручників та атласів, а, в додаток
до них, сприяють кращому засвоєнню матеріалу. У рекомендаціях враховані вимоги нової
програми з неврології відповідно до другого (магістерського) рівня вищої освіти та
підготовці до об’єктивного структурованого практичного ( клінічного) іспиту – ОСП(К)І.
 І. Анатомія і фізіологія стріопалідарної системи
Екстрапірамідна система - це комплекс анатомічних структур, які діють
рефлекторно-автоматично. До складу екстрапірамідної системи входять різні ядерні
клітинні групи: кори великих півкуль (переважно премоторної ділянки кори лобової
частки); підкіркових гангліїв (хвостате ядро, лушпина, бліда куля, субталамічне тіло
Люїса); стовбура головного мозку (чорна субстанція, червоні ядра, ядра Даркшевича,
ретикулярна формація і мозочок);
Основні частини екстрапірамідної системи - підкіркові вузли (бліда куля, лушпина,
хвостате ядро) та утворення середнього мозку (чорна субстанція, червоні ядра,
субталамічне тіло Люїса).
Лушпина (putamen) і бліда куля (globus pallidus), завдяки їх тісному приляганню одна до
одної, утворюють сочевицеподібне ядро (nucl. lentiformis), а функціонально їх
відносять до двох різних відділів - неостріатуму (neostriatum) - хвостате ядро,
лушпина; і палідарній системі (paleostriatum) - бліда куля, чорна субстанція.
Вольові рухи - це не що інше як кінцевий результат сумісної і тонко погодженої
діяльності пірамідного і екстрапірамідного відділів нервової системи, а також мозочка.
Імпульси від названих структур важливі для здійснення рухів. Вони беруть
участь у підтримуванні нормального тонусу всієї рухової системи, регулюють
мимовільні рухи (міміку, жести, пози), беруть участь у перерозподілі м’язового
тонусу, забезпечують готовність певних м’язових груп до здійснення рухів.
Симптоми залучення даних структур головного мозку є частими і інколи і єдиними
проявами багатьох захворювань нервової системи – енцефалітів, цереброваскулярих
розладів, розсіяного склерозу, черепно-мозкової травми, хвороби Паркінсона та інших
нейродегенеративних захворювань і також зустрічаються при інших захворюваннях –
ревматизмі, вагітності, алкоголізмі, отруєннях важкими металами та ін.
ІІ. Мета та завдання доаудиторної самостійної роботи
студента.
2.1. Метою заняття є вдосконалення знань про анатомо-фізіологічні
закономірності стріопалідарної системи, організацію взаємодії базальних вузлів;
синдроми ураження і методи дослідження стріарної і палідарної систем.

2.2. Основними завданнями є вдосконалення знання про анатомо-функціональні

особливості палідарної та стріарної системи і основні синдроми при ураженні
екстрапірамідної системи. Вміти аналізувати скарги хворого, оцінити зовнішній вигляд
хворого, поставу, ходу, мову, почерк; досліджувати функції стріарної і палідарної
систем за допомогою спеціальних проб; вирішувати задачі щодо топічної діагностики
ураження екстрапірамідної системи.
 2.3. Спеціальні компетентності та результати навчання.
1 Компетентність Здатність оцінювати дані функціональної анатомії та клінівчної
фізіології базальних гангліїв.
Знання Знати: будову і ядра палеостріатума і неостріатума; прямі
та непрямі шляхи стріато-палідо- таламічних проекцій.
Уміння Вміти інтерпретувати дані функціональної анатомії та
клінічної фізіології екстрапірамідної системи.

Комунікація Використовувати стандартні підходи до оцінки функції

стріопалідарної системи.
Автономія та Розуміння важливості ретельного і правильного вивчення
відповідальність анатомії і функції стріопалідарної системи у майбутній
професійній діяльності.
2 Компетентність За стандартними методиками виділити типові ознаки
гіпертонічно-гіпокінетичного і гіпотонічно-гіперкінетичного
синдромів при ураженні базальних ядер і шляхів.
Знання Знати основні симтоми і синдроми ураження палідарної та
стріарної систем.
Уміння Вміти досліджувати м’язовий тонус, наявність тремору,інших
гіперкінезів; постуральну нестабільність; почерк; мову; ходу;
поставу.
Комунікація Дотримуватися методики проведення неврологічного
обстеження, відповідних етичних і юридичних норм.
Автономія та Відчуття відповідальності за правильність, чіткість і
відповідальність своєчасність діагностики.
3 Компетентність Шляхом логічного аналізу та обгрунтування встановити
топічний діагноз ураження стріопалідарної системи.
Знання Знати провідні симптоми і синдроми ураження палідарної та
стріарної систем.
Уміння Вміти досліджувати неврологічний статус пацієнта, провести
диференційну діагностику рівнів ураження екстрапірамідної
системи.
Комунікація Додержуватися правил медичної деонтології, гуманного
ставлення до хворого.
Автономія та Відповідальність за проведення клінічних, діагностичних
відповідальність завдань та правильність встановлення топічного діагнозу.
4 Компетентність Ведення медичної документації.
Знання Знати правила та стандарти ведення медичної документації,
зокрема заповнення протоколу обстеження неврологічного
статусу ( на паперовому і електронному носіях).
Уміння Вміти заповнювати і вести медичну документацію щодо
пацієнта використовуючи стандартну технологію, на підставі
нормативних документів.
Комунікація Використовувати стандартні підходи до ведення медичної
документації. Встановлювати міжособистісні зв’язки для
ефективного ведення медичної документації.
Автономія та Нести відповідальність за правильність ведення медичної
відповідальність документації. Відповідати за якісне виконання заповнення і
ведення медичної документації.
 ІІІ. Стуктурно-логічна схема теми

Анатомо-фізіологічні закономірності організації взаємодії базальних вузлів.

Базальні ганглії формують підкіркову сітку, через яку вся кора головного мозку
впливає на рухову систему. Анатомічно і функціонально від стріатума розпочинаються
прямі та непрямі шляхи і є складовою частиною стріато-палідо- таламічних проекцій.
У системі прямого шляху лушпина і хвостате ядро отримують збуджувальні впливи
від компактної частини чорної субстанції і направляють гальмівні еферентні волокна
(ГАМК і субстанція Р) до медіального сегменту блідої кулі (БК) і ретикулярної частини
чорної субстанції, які у свою чергу гальмують вентролатеральне ядро таламуса (ВЛЯТ) і
призводять до активації кори. Стимуляція прямого шляху розгальмовує ВЛЯТ і
призводить до активації кори.
У системі непрямого шляху лушпина і хвостате ядро отримують гальмівну
аферентацію від компактної частини чорної субстанції і посилають гальмівні волокна
(ГАМК) до латерального сегменту БК, який гальмує субталамічне ядро (СТЯ). (СТЯ)
стимулює (глутамат) медіальний сегмент БК, який гальмує ВЛЯТ і призводить до
гальмування кори. Стимуляція цього шляху гальмує ВЛЯТ і призводить до гальмування
кори.
Таким чином, прямий шлях об’єднує лушпину і медіальний сегмент БК ;
непрямий проходить через латеральний сегмент БК, субталамічне ядро СТЯ і
медіальний сегмент БК.
Лише СТЯ має активуючий вплив на медіальний сегмент БК, всі решта зв’язків
базальних гангліїв, у тому числі з таламусом є гальмівними (ГАМК-ергічні).
Прямий шлях переважно регулюється D1- дофаміновими рецепторами, а непрямий-
D2-рецепторами. Дофамінергічні впливи нігростріарних нейронів полегшують передачу
імпульсів по прямому шляху ( шляхом стимуляції D1- рецепторів) і подавляють у
непрямому (шляхом стимуляції D2 – рецепторів). У результаті дофамін зменшує
гальмівні впливи базальних гангліїв, що призводить до полегшеної таламокортикальної
передачі і «розгальмовує моторну кору». Тоді стає можливим передачу рухової програми
від премоторної кори до передньої центральної закрутки.
Основні нейромедіатори

Функціональна активність неостріатума, основного інтегрального центру

базальних гангліїв, визначається складною взаємодією різних нейротрансмітерних
систем: дофамін (синтезується пігментними клітинами чорної субстанції і впливає на
нейрони хвостатого ядра і лушпину); ацетилхолін (синтезується клітинами смугастого
тіла); ГАМК (виділяється у синапсах, які зв’язують нейрони блідої кулі з таламусом);
глутамат (нейротрансмітер кортико-стріарних шляхів); норадреналін (нейромедіатор
проекції до стріатуму від голубої плями).
 ІV. Синдроми ураження стріопалідарної системи
Синдроми ураження стріопалідарної системи залежить від характеру і локалізації
патологічного процесу. Ураження палідарного відділу стріопалідарної системи
виявляється розвитком гіпертонічно-гіпокінетичного синдрому (синдром
паркінсонізму, акінетико-ригідний синдром).
При ураженні стріарного відділу виникає гіпотонічно-гіперкінетичний синдром,
який характеризується м’язовою гіпотонією (дистонією) і появою різноманітних
мимовільних рухів (гіперкінезів).

Гіпертонічно-гіпокінетичний синдром

Гіпокінезія Брадикінезія - сповільнені рухи у всіх групах м’язів.

Олігокінезія - обмеження рухової активності при зміні
положення тулуба; під час переходу зі стану спокою до руху і
навпаки; схильність застигати в наданій їм позі (поза «во-
скової ляльки»). Ослаблення або зникнення спонтанних рухів
(синкінезій), тобто під час ходьби хворий не розмахує руками
(ахейрокінез). Хода дрібними кроками, «човгаюча».
Гіпометрія - нездатність підтримувати адекватне за силою і
темпом м’язове зусилля.
Гіпомімія - міміка бідна, рідке кліпання.
Брадилалія - сповільнена, монотонна, гіпофонічна, схильна
до утруднення мова.
Персеверація - часте повторення одних і тих же слів.
Мікрографія- почерк дрібний, з нерівними лініями.
Мимовільні поштовхонодібні рухи вперед (пропульсія), убік
(латеропульсія) або назад (ретропульсія).
Екстра- Ригідність – пластична гіпертонія м’язів. Підвищення
пірамідна м’язового тонусу, який характеризується тим, що при
ригідність пасивних рухах кінцівок (згинання або розгинання в
суглобах) визначається рівномірний переривчастий опір
м’язів (феномен «зубчастого колеса»). Своєрідна поза
хворого (поза флексора, або поза ембріона); напівзігнута,
дещо нахилений тулуб, напівзігнуті руки і ноги.
Статичний Тремор дистальних відділів кінцівок, особливо кистей рук
тремор (нагадує рухи їх при рахуванні монет, симптом «перекочуван-
ня пілюль»), голови, нижньої щелепи; зменшується при рухах
і зникає під час сну.
Постуральна Постуральна нестабільність (нездатнісь утримати вертикальне
нестабільність положення тіла при поштовху).
Мимовільні поштовхонодібні рухи вперед (пропульсія), у
боки (латеропульсія) або назад (ретропульсія).
Вегетативні Дисфункція ШКТ (сповільнення перистальтики - закрепи);
розлади ортостатична гіпотензія; гіперсалівація - посилення
слиновиділення; гіпергідроз - підвищення пітливості, себорея
 - сальність обличчя, лущення шкіри тощо.
Зміна Акайрія - настирливість, яка виявляється схильністю до
характеру, повторення одних і тих же запитань, прохань, повторних
психічні звертань.
порушення Брадифренія (сповільнення темпу розумової активності).
Легкі когнітивні порушення.

Гіпотонічно-гіперкінетичний синдром
Хорея Хореїчний гіперкінез характеризується надмірною
(грец. chorea - неконтрольованою руховою активністю, що імітує звичайні рухи,
танець) гримаси. При хореїчному гіперкінезі часто знижується м’язовий
тонус.
Безладні мимовільні рухи з вираженим локомоторним ефектом
виникають в різних частинах тіла як у спокої, так і під час
вольових рухових актів. Рухи весь час змінюються у несподіваній
послідовності - їх порівнюють з кривлянням, танцем.
У важких випадках хореїчного гіперкінезу спостерігається
справжня «рухова буря», яка позбавляє хворого можливості
обслуговувати себе, утруднюється мова, ковтання.
Атетоз Повільні тонічні «черв’якоподібні» химерні рухи, які часто
локалізуються у дистальних відділах кінцівок і призводять до
надлишкового розгиннання пальців рук і ніг. У патологічний
процесс можуть втягуватися м’язи тулуба, обличчя і язика, що
викликає різноманітні гримаси.
обличчя і тулуба. Вони виникають у спокої і під час вольових
рухів, посилюються під впливом емоцій і зникають під час сну. У
патологічний процесс можуть втягуватися м’язах обличчя і язика,
що викликає різноманітні гримаси.
Хореоатетоз Від хореї атетоз відрізняється уповільненістю рухів і звичайно
меншою поширеністю. Іноді відрізнити ці гіперкінези досить
важко, тоді говорять про хореоатетоз. При розвитку хореоатетозу
виникають ознаки як хореї, так і атетозу.
Гемібалізм Це рідкісний гіперкінез і, як свідчить його назва, локалізується
на одному боці тіла (більше страждає верхня кінцівка). В окремих
випадках можуть захоплюватися два боки, тоді йдеться про
парабалізм. Гіперкінез виражається швидкими, розгонистими
рухами великого об’єму у мязах плечового і тазового поясів, які
нагадують кидок або штовхання м’яча, одночасно виникають
деякі елементи ротації тулуба.
Міоклонії Міоклонії виникають при ураженні зубчастого ядра мозочка і
олив, рідше ~ хвостатого ядра. Це швидкі, блискавичні
посмикування окремих м’язових груп або окремих м’язів (ло-
 калізована міоклонія), яка посилюється при рухах і зникає під час
сну. Якщо у хворого на фоні міоклонії виникають періодично
загальні корчові напади, то в таких випадках говорять про
міоклонус – епілепсію.
Міоритмії Міоритмії з’являються при ураженні оливи, ретикулярної
формації, моста, червоного і зубчастого ядер і характеризується
стереотипними ритмічними скороченнями м’язів, які виникають
незалежно від рухів (міоритмії язика, діфрагми, м’якого
піднебіння). Спостерігаються під час епідемічного енцефаліту,
після трамв головного мозку.
Дистонія Рухові розлади, які характеризуються патологічними позами і
повільними насильницькими рухами, коли виникають згинання,
розгинання або повороти окремих частин тіла. Торсійно-
дистонічні явища можуть обмежитися якою-небудь частиною
м’язової системи, наприклад, м’язами шиї (спастична кривошия -
torticolis spastica).
Тремор Мимовільні ритмічні рухи в одній або декількох частинах тіла,
які виникають у результаті почергового скорочення м’язів -
агоністів і антагоністів. Часто зустрічається тремор кінцівок,
нижньої щелепи і голови.
Тики Тики - швидкі клонічні посмикування обмеженої групи м’язів,
як правило, стереотипного характеру, що імітують вольові рухи.
Частіше локалізуються в м’язах обличчя і виявляються швидким
наморщуванням лоба, підняттям брів, морганням, висовуванням
язика.
Крім локальних форм, може бути генералізований тик, який
характеризується втягненням м’язів кінцівок, тулуба, дихальних
м’язів, мімічних м’язів. Особливе місце посідає генералізований
імпульсивний тик - синдром де-ля Туретта, під час якого
спостерігаються імпульсивні підстрибування, присідання,
гримасування, похрюкування, скрикування, викрикування
лайливих слів (копролалія).
У виникненні тиків відіграють роль як функціональні, так і
органічні фактори (прирождена конституційна недостатність).
Спастична Спастична кривошия (torticolis spastica) - корчові скорочення
кривошия м’язів шиї. Голова повернута набік і нахилена до плеча. В деяких
випадках відбуваються ритмічні корчі (закидування голови назад,
знизування плечима і та ін.). Спастична кривошия нерідко виникає
на початкових стадіях торсійної дистонії як локальний її прояв.
Лицевий Лицевий геміспазм - корчі м’язів половини обличчя, що
геміспазм іннервуються лицевим нервом, які періодично повторюються.
Корчі супроводяться появою зморшок на лобі; кут рота від-
тягнутий назовні і догори, платизма напружена.
Лицевий Лицевий параспазм - симетричні корчі лицевих м’язів, які
параспазм періодично повторюються. Параспазм часто виникає під час
 розмов, при усмішці. Характеризується корчами м’язів, які зву-
жують очну щілину, відтягують кут рота з одного боку.
Писальний Писальний спазм (графоспазм) - корчові скорочення в
спазм пальцях кисті, які з’являються під час писання.
Професійні Професійні корчі - спазм м’язів, які беруть участь у певних
корчі професійних рухах. Спостерігаються у скрипалів, піаністів,
гітаристів та ін.
Блефароспазм Блефароспазм - корчові скорочення m. orbicularis oculi.
Клінічно блефароспазм виявляється частим кліпанням, виникає
пароксизмально.

Синдром паркінсонізму спостерігається при проявах хронічної стадії епідемічного

енцефаліту, під час хвороби Паркінсона, церебрального атеросклерозу, отруєння
марганцем, чадним газом і після закритих травм черепа. Він може виникнути при ліку-
ванні хворих великими дозами нейролептиків (аміназин, трифтазин тощо).
Хорея виникає унаслідок ураження дрібних клітин лушпини, верхніх ніжок
мозочка, клітин зубчастого ядра, при нейроревматизмі у дітей (мала хорея), у дорослих
- при енцефалітах, травмах головного мозку, церебральному атеросклерозі,
дегенеративних змінах базальних ядер - гепатолентикулярна дегенерація, хорея
Генгтінгтона, у жінок - під час вагітності (хорея вагітних).
Атетоз спостерігається при первинному ураженні великих клітин смугастого тіла -
при енцефалітах, спадково дегенеративних захворюваннях і дитячих церебральних
паралічах. У дітей може виникати двобічний атетоз.

V. Методика обстеження функції стріопалідарної

системи
Перевіряти наявність гіпертонічно-гіпокінетичного синдрому необхідно у
наступній послідовності:

Зовнішній Вивчення зовнішнього вигляду та постави хворого:

вигляд хворого гіпомімія, амімія, погляд фіксований; хворий малорухомий,
та проби для руки зігнуті у локтєвих суглобах, ноги - в колінних.
встановлення Хода дрібними кроками мікробазія; ахейрокінез.
гіпокінезії Вивчення мови - сповільнена мова брадилалія.
Почерк нерозбірливий, мікрографія.
Спеціальні проби: вставання з ліжка (без або за
допомогою рук), неможливість піднятися самостійно.
Швидке, ритмічне з’єднання-роз’єднання великого і
вказівного пальців.
Стискання та розстискання кулаків.
Пронація-супінація рук.
Постукування ногою по підлозі.
Естрапірамідна Необхідно здійснити пасивні рухи у великих суглобах
ригідність кінцівок. При патології рівномірне підвищення тонусу у
згиначах і розгиначах- пластична гіпертонія.
Можливі поштовхоподібні зміни тонусу на початку,
посередині та у кінці дослідження - феномен «зубчатого
колеса».
Статичний та Мимовільні ритмічні рухи в одній або декількох частинах
постуральний тіла, які виникають у результаті почергового скорочення
тремор м’язів - агоністів і антагоністів. Часто зустрічається тремор
кінцівок, нижньої щелепи і голови. Виділяють тремор
спокою та постуральний- підсилення тремору при підтримці
постави (фізіологічний, есенціальний тремор).
Постуральна Постуральну нестійкість встановлюють за допомогою
нестійкість. поштовхової проби Тевенара. Це здатність хворого
утримувати рівновагу при несподіваній зміні положення тіла,
викликаній швидким, сильним поштовхом за плечі (пацієнт
стоїть з відкритими очима спиною до дослідника). Дослідник
попереджає про те, що збирається робити і що для утримання
рівноваги можна зробити декілька кроків назад. Лікар
коротко і швидко штовхає пацієнта “на себе”. Оцінюється
кількість кроків, зроблених пацієнтом для утримування
рівноваги (в нормі 1-2) або падіння в руки дослідника –
ретропульсія.
Постуральні Стопний рефлекс Вестфаля: після різкого пасивного
рефлекси. згинання стопи – вона деякий період часу зберігає надане їй
положення.
Тест опускання голови: повільне опускання голови у стані
розслаблення.
Феномен Фуа-Тевенара: попросіть пацієнта лягти на живіт.
Пасивно зігнуті гомілки при наявності патології деякий час
зберігають надане положення – феномен «гомілок».

Методика обстеження гіпотонічно-гіперкінетичного синдрому:

Оцінка Хворий не може знаходитися в одному положенні,

зовнішнього виникають насильницькі мимовільні рухи у мязах обличчя,
вигляду тулубі, кінцівках. Хода неритмічна, кроки нерівномірні,
співдружні рухи руками надлишкові.
Тонус м’язів При патології - рівномірне дифузне зниження тонусу
м’язів. Можлива зміна тонусу в різних фазах обстеження.
Насильницькі Мимовільні насильницькі рухи в одній або декількох
рухи частинах тіла, звертають увагу на їх локалізацію, амплітуду,
частоту, синхронність, стереотипність, ритмічність.
Спеціальні Письмо з закритими очима (проба Херсонского)
проби для - зміни почерку часто дозволяє підтвердити наявність
встановлення
прихованих тремору.
гіперкінезів Повторення різних рухів, які здійснює лікар (проба
Іогіхема).
Вміння збирати дрібні предмети (кульок, шпильок, сірників
( проба Ягіра-Кінга).
Проба з листком паперу, вкладеним на кисті витягнутих
рук хворого (тремор пальців, кистей посилюється).

VІ. Матеріали методичного забезпечення практичного

заняття
№ Тестові завдання та ситуаційні задачі Еталон
п/п відповіді
1. У пацієнта при неврологічному обстеженні наявні А)
симптом ’’зубчастого колеса’’, брадикінезія, тремор
спокою у верхніх кінцівках, човгаюча хода, мікрографія,
із нейропсихологічних симптомів – помірна депресія,
легка амнезія і безсоння із-за вираженої ригідності м’язів.
Яка структура головного мозку уражена?
А) палеостріатум
В) мозочок
С) неостріатум
D) потилична частка кори
Е) міст
2. У жінки на 5-му місяці вагітності виявлено Е)
неконтрольовані надмірні насильницькі рухи в кінцівках,
котрі імітують нормальну рухову активність, хода подібна
до танцюючої, обличчя демонструє часті гримаси,
м’язовий тонус – дифузно знижений. Які структури
головного мозку уражені?
А) стовбур мозку
В) палеостріатум
С) мозочок
D) кора великих півкуль
Е) неостріатум
3. У пацієнта із підозрою на паркінсонізм при С)
неврологічному обстеженні наявні брадикінезія, тремор
спокою, поза ембріона, човгаюча хода, мікрографія,
сковування у м’язах. Яка зазвичай мова у такого хворого?
А) дизартрична
В) афатична
С) монотонна
D) скандована
Е) мутизм
4. У пацієнта із підозрою на паркінсонізм при А)
неврологічному обстеженні наявні брадикінезія, тремор
спокою, поза ембріона, човгаюча хода, мікрографія,
скутість у м’язах. Які з нижчеперелічених вегетативних
симптомів можна спостерігати в нього?
А) закрепи
 В) задуха
С) гіпертензія
D) ангідроз
Е) анурія
5. Пацієнт звернувся до лікаря зі скаргами на С)
неконтрольовані стереотипні рухи в кінцівках, що
супроводжуються вокальними феноменами, а також те,
що оточуючі уникають його через надмірне використання
ненормативної лексики. Який синдром очевидний у
хворого?
А) Паркінсона
В) Броун-Секара
С) Жиля де ла Туретта
D) Аргайл Робертсона
Е) Фостера Кеннеді
6. Пацієнт віком 67 років, котрий переніс лакунарний Е)
інсульт, при неврологічному обстеженні демонструє
поштовхоподібні кидальні руки правою рукою, котрі не
піддаються вольовому контролю і не реагують на
більшість лікарських засобів. Яка структура головного
мозку уражена?
А) кора тім’яної частки
В) хробачок мозочка
С) хвостате ядро
D) чорна речовина
Е) субталамічне ядро
7. Хвора 3., 22 років, поступила в неврологічне відділення А)
зі скаргами на тремтіння рук і ніг, скутість рухів, зміну
мови. На початку з’явилося тремтіння правої руки, потім
лівої і ніг; через 4-6 місяців приєдналися скутість рухів,
зміна мови, вона стала тремтячою. Черепні нерви – без
патології. Активні рухи в кінцівках збережені в повному
обсязі, м’язова сила не порушена. Визначається
підвищення м'язового тонусу пластичного типу в руках і
ногах (феномен зубчастого колеса). Сухожилкові і
періостальні рефлекси на руках і ногах збережені, без
переконливої різниці. Патологічних рефлексів,
порушення чутливості немає. Ністагм, мова уповільнена,
невиразна, із явищами скандування, голос приглушений.
Спостерігається великоамплітудне тремтіння в руках і
ногах, що підсилюється при хвилюванні, виконанні
пальце-носової й колінно-п’яткової проб, що переходить
у загальне тремтіння. Хода човгаюча. Обличчя
маскоподібне. Установіть синдромологічний діагноз.
А) атаксія і паркінсонізм
В) паркінсонізм і тик
С) атаксія і хорея
D) атетоз і паркінсонізм
Е) атаксія і гемібалізм
8. 59-річний банківський працівник , півроку тому відчув В)
 певні проблеми, коли при перерахунку банкнот
усвідомив, що не може адекватно використовувати праву
руку. Паралельно з цим пацієнт почав відзначати, що він
пише дуже маленькими літерами. З часом в нього
розвинулися гіпомімія і тремор спокою правої руки з
частотою приблизно 8 Гц. Сімейний лікар скерував його
до невролога, котрий при неврологічному обстеженні
виявив феномен зубчастого колеса у кінцівках, легку
сутулість, ходу дрібними кроками. З вегетативних
розладів відзначалися лише посилена сальність обличчя.
Установіть синдромологічний діагноз.
А) атаксія
В) паркінсонізм
С) хорея
D) атетоз
Е) спастична кривошия
9. У віці 45 років пацієнт, який працює інженером, почав С)
відзначати неконтрольованість рухів у всіх кінцівках.
Його співробітники стали з нього жартувати, оскільки він
часто упускав предмети на підлогу. Змінилася мова, стала
малозрозумілою, та хода, подібна до танцюючої.
Найхарактернішим проявом при неврологічному
обстеженні була наявність мимовільних рухів у всіх
частинах тіла, зокрема, в м’язах верхнього плечового
поясу і обличчя, дифузна м’язова гіпотонія. Чутливість
змінена не була. Установіть синдромологічний діагноз.
А) атаксія
В) паркінсонізм
С) хорея
D) атетоз
Е) спастична кривошия

VІІ . Контрольні запитання

1. В яких структурах мозку представлена екстрапірамідна система?

2. Які анатомічні структури відносять до стріопалідарної системи?
3. На які структури поділяють неостріатум і палеостріатум?
4. Які функціональні зв’язки стріопалідарної системи?
5. Які основні клінічні патологічні синдроми ураження екстрапірамідної
системи?
6. Якими симптомами характеризується синдром паркінсонізму?
7. Які зміни м’язового тонусу типові для паркінсонічного синдрому?
8. Які розлади рухів називають гіперкінезами ?
9. Які клінічні варіанти гіперкінезів?
10. Які захворювання нервової системи можуть призвести до розвитку
гіперкінезів?
11. Які зміни м’язового тонусу можуть бути при гіперкінезах?
12. Які спеціальні проби застосовують для встановленя прихованих гіперкінезів?
13. Які клінічні ознаки хореї, гемібалізму і атетозу?
14. Які клінічні ознаки тиків і міоклонії?

ІХ. Рекомендована література:

Основна:
1. Григорова І.А. Неврологія: національний підручник / за ред. І.А.Григорової,
Л.І.Соколової. Київ : «Медицина», 2015. 640 с.
2. Методи обстеження неврологічного хворого: навч. посібник / за ред. Л.І. Соколової,
Т.І. Ілляш. К., 2015. 144 с.
3. Шкробот С.І., Салій З.В., Бударна О.Ю. Топічна діагностика патології нервової
системи. Алгоритми діагностичного пошуку. /Тернопіль : Укрмедкнига,2018. 156
с.Актуальные вопросы неврологии / под.ред. В.Л.Голубева.М.: МЕДпресс-информ,
2019. 488 с.
4. Неврология: национальное руководство/ под.ред. Е.И. Гусева, А.Н. Коновалова, В.И.
Скворцовой. 2-е изд., перераб. и доп. М.: ГЭОТАР-Медиа, 2018. Т.1. 880с.
5. Мисулис К.Э., Хэд Т.К. Справочник по неврологии Неттера/ пер. с анг.
М.:МЕДпресс-информ, 2019. 608 с.

Додаткова:
1.Скоромец А. А., Скоромец А. П., Скоромец Т. А. Топическая диагностика
заболеваний нервной системы М.: Политехника, 2014. 628 с.
2. Гудфеллоу Д. А. Обследование неврологического больного / пер. с англ. ; под. ред.
В.В. Захарова.М.: ГЕОТАР-медиа, 2017. 208с.
3. Неврологія з нейростоматологією: навч. посібник / за ред Л.І. Соколової. К. : ВСВ
"Медицина", 2018 126 с.
4. Т. І. Кареліна, Н. М. Касевич Неврологія : підручник / за ред. Н. В. Литвиненко. 2-
ге вид., виправлене. К.: Медицина, 2017. 288 с.