Professional Documents
Culture Documents
 8 Ð Ð Ñ ÐºÐ Ð Ð Ð Ð Ð Ñ Ð¿Ð Ñ Ð Ð Ð¿Ð Ñ Ñ Ñ Ñ Ñ Ð° ÐºÐ Ñ Ñ Ñ
 8 Ð Ð Ñ ÐºÐ Ð Ð Ð Ð Ð Ñ Ð¿Ð Ñ Ð Ð Ð¿Ð Ñ Ñ Ñ Ñ Ñ Ð° ÐºÐ Ñ Ñ Ñ
МОДУЛЬ 1
Змістовий модуль 2
Тема заняття Ушкодження передпліччя та кисті
Кількість годин 2
I. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.
Переломи кісток передпліччя — часте пошкодження як у дітей, так і у дорослих. За
статистичними даними разом з епіфізеолізами вони складають до 41,1 % всіх пошкоджень
скелета і більшої половини (53,5 %) всіх переломів кісток верхньої кінцівки. Складність
анатомічних особливостей і функціональні запити до верхньої кінцівки вимагають їх відновлення
з перших днів перебування в лікувальному закладі, що є заставою профілактики інвалідності.
Причиною незадовільних наслідків є неправильно вибрана тактика і методика лікування, що
обумовлює неспівпадання відламків, незабезпечення стійкого їх з'єднання на весь період
консолідації, що в свою чергу приводить до уповільнення зрощення, формування хибного
суглоба, необгрунтовано тривалої іммобілізації з розвитком контрактур і порушенням функції
верхньої кінцівки.
Все вищезгадане потребує кваліфікованої допомоги хворим з переломами кісток
передпліччя на найбільш ранніх етапах лікування.
Кількість хворих з травмами і захворюваннями кисті в поліклініках складає від 2 до 30%.
Ця категорія хворих має велике соціальне значення, оскільки інвалідність після травм кисті
досягає 25—28% серед всіх травм апарату опори і руху. Серед промислових травм 41% складає
пошкодження кисті і пальців. На відкриті пошкодження доводиться 54,6%. Тому профілактичні
засоби на виробництві мають соціальну значущість у справі зниження травматизму на
виробництві і збереження працездатності.
II. БАЗОВИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ.
Дисципліна Знати Вміти
Анатомія і Анатомія і топографічна Описуватибудову скелета, опорно -
топографічна анатомія руховогоапарату,
анатомія скелетотопіюмагістральнихартеріальних і
(кафедра венознихсудин, нервовихстовбурів.
анатомії Визначатифізіологічнеположення для
людини і різнихчастинлюдськогоорганізму.
топографічної Визначитихідмагістральнихсудин,
анатомії) нервовихстовбурів, їхвідношення до
кістковихутворень. Поставити
топічнийдіагноз.
Рентгенологія Принципи Читати рентгенологічні знімки.
рентгенодіагностики.
Гістологія Утвореннякістковоїмозолі.
Фармакологія Лікарські препарати і Уміти призначити фармакологічні
механізм їх дії. препарати при наданні першої допомоги.
Описувати фармакологічну дію необхідних
препаратів, уміти призначити
консервативне лікування.
Загальнахірургі Методики обстеження Збирати анамнез, проводити огляд,
я хворого. пальпацію, перкусію, аускультацію.
Завдання № 1.
Ліктьовий суглоб складається з:
А. двох кісток
Б. трьох кісток
В. чотирьох кісток
Завдання № 2.
Поворот передпліччя долонею догори називають:
А. пронацією
Б. супінацією
В. згинанням
Г. розгинанням
Завдання № 3.
Ротацію передпліччя можна виявити при:
А. зігнутому ліктьовому суглобі
Б. розігнутому ліктьовому суглобі
В. відведеному ліктьовому суглобі
Г. приведеному ліктьовому суглобі
Завдання № 4.
Переломи променевої кістки в «типовому місці» ділять на:
А. супінаційні і пронаційні
Б. абдукційні і аддукційні
В. згинальні і розгинальні
Завдання № 5.
ПереломовивихМонтеджа це:
А. вивих головки променевої і перелом верхньої третини діафіза ліктьової кістки
Б. вивих головки ліктьової і перелом нижньої третини діафіза променевої кістки
В. переломовивих I п'ясткової кістки
Завдання № 6.
ПереломовивихБеннета це:
А. вивих головки променевої і перелом верхньої третини діафіза ліктьової кістки Б.
вивих головки ліктьової кістки і перелом нижньої третини діафіза променевої кістки
В. переломовивих I п'ясткової кістки
Завдання № 7.
Ізольоване згинання в проксимальному міжфаланговому суглобі здійснюється за
рахунок:
А. сухожилків глибоких м'язів згиначів
Б. сухожилків поверхневих згиначів
В. власні і червоподібні м'язи кисті
Г. м'язів тенара
Д. м'язів гипотенора
Завдання № 8.
Для пошкодження променевої кістки характерно:
А. відсутність тильної флексії кисті
Б. атрофія гіпотенора
В. порушення приведення 5 пальця
Г. відсутність розгинання дистальної фаланги 1 пальця
Д. дистрофія міжкісткових м'язів
Завдання № 9.
Ізольоване згинання в пястно-фаланговому суглобі здійснюється за рахунок:
А. сухожилля глибокого згинача плеча
Б. сухожилля поверхневого згинача
В. власних і червоподібних м'язів кисті
Г. м'язів тенора
Д. м'язів гіпотенора
Завдання № 10.
Для пошкодження променевої кістки в нижній третині характерно:
А. порушення приведення п'ятого пальця
Б. трофічні порушення
В. згинальна контрактура 4-5 пальців
Г. атрофія м'язів тенора
Д. дефіцит згинання пальців
Завдання № 11.
Ліктьовий суглоб має:
А.два зчленування
Б. три зчленування
В. чотири зчленування
Г. п'ять зчленувань
Завдання № 12.
При пошкодженні променевого нерва наголошується:
А. "звисаюча кисть"
Б. "пазуриста лапа"
В. мавпяча лапа
Г. згинальна контрактура I, II і III пальців
Д. розгинальна контрактура IV і V пальців
Завдання № 13.
При переломі головки променевої кістки різко обмежені:
А згинання передпліччя
Б. розгинання передпліччя
В. обертання передпліччя
Г. всі перераховані види руху
Завдання № 14.
Для ізольованого перелому променевої або ліктьової кістки характерніша:
А. коса лінія зламу
Б. поперечна лінія зламу
В. гвинтоподібна лінія зламу
Г. подовжня лінія зламу
Завдання № 15.
Ротаційні зміщення при переломі кісток передпліччя залежать:
А. від дії того або іншого ступеня сили
Б. від положення згинання або розгинання передпліччя у момент травми
В. від співвідношення локалізації ліній зламу (верхньої, середньої і нижньої
третини)
Г. від всього перерахованого
Завдання № 16.
При згинальному типі пошкодження Монтеджа головка променевої кістки
вивихується :
А.наперед
Б. назад
В. всередину
Г. назовні
Завдання №17.
При розгинальному типі перелому Монтеджа кут між відламками ліктьової кістки
відкритий:
А. наперед
Б. назад
В. всередину
Г. назовні
Завдання № 18.
Пошкодження Галеацці – це:
А. ізольований перелом ліктьової кістки
Б. ізольований перелом променевої кістки
В. перелом ліктьової кістки і вивих головки променевої
Г. перелом променевої кістки і вивих головки ліктьової
Завдання № 19.
Радіо-ульнарний кут в нормі рівний:
А. 5°
Б. 10°
В. 20°
Г. 30°
Д. 40°
Завдання № 20.
Для пошкодження сухожилля глибокого згинача пальця не характерні:
А. локалізація і вид рани
Б. активне згинання пальця в пястно-фаланговому суглобі
В. відсутність активного згинання нігтьової фаланги пальця
Г. відсутність м'язового тонусу при пасивному розгинанні пальця
Д. повне активне розгинання пальця
Завдання № 21.
Найчастіше з кісток зап'ястя ламається:
А. човноподібна кістка
Б. тригранна кістка
В. півмісяцева кістка
Г. гачковидна кістка
Д . велика багатокутна кістка
Завдання № 22.
Вивихом найчастіше супроводжується:
А.внутрішньосуглобовий перелом дистальної головки п'ясткової кістки
Б. перелом типу Беннета - основа 1-й п'ясткової кістки
В. білясуглобовий перелом дистального відділу 5-й п'ясткової кістки
Г. білясуглобовий перелом проксимального відділу 5-й п'ясткової кістки
Д. перелом діафіза 5-й п'ясткової кістки
Завдання № 23.
При переломах п'ясткових кісток зі зміщенням відламків не спостерігається:
А. зміни вісі п'ясткової кістки кутом, відкритим до долоні
Б. укорочення п'ясткової кістки
В. гіперекстензії в пястно-фалангових суглобах
Г. гіперфлексії в міжфалангових суглобах
Д. відведення 1-го пальця
Завдання № 24.
Що називається переломом променевої кістки в типовому місці?
А. перелом нижньої третини променевої в поєднанні з вивихом головки ліктьової
кістки
Б. перелом шийки променевої кістки
В. перелом дистального метаепіфіза променевої кістки
Г. перелом діафіза променевої кістки у верхній третині
Д. перелом головки променевої кістки
Завдання № 25.
При переломі головки променевої кістки типовими симптомами є:
А. локальна болючість при пальпації
Б. болючість при розгинанні в ліктьовому суглобі
В. болючість при ротаційних рухах передпліччя
Г. болючість при згинанні в ліктьовому суглобі
Завдання № 26.
Які рухи неможливі в ліктьовому суглобі при переломі ліктьового відростка?
А. згинання
Б. супінація
В. розгинання
Г. пронація
Завдання № 27.
Яке зміщення проксимального відламка спостерігається при переломі обох кісток
передпліччя у верхній третині?
А. супінація
Б. пронація
В. середнє між пронацією і супінацією
Г. відведення
Д. приведення
Завдання № 28.
Яке зміщення дистального відламка спостерігається при переломі обох кісток
передпліччя у верхній третині?
А. супінація
Б. пронація
В. середнє між пронацією і супінацією
Г. відведення
Д. приведення
Завдання № 29.
Яке зміщення проксимального відламка спостерігається при переломі обох кісток
передпліччя в середній третині?
А. супінація
Б. пронація
В. середнє між пронацією і супінацією
Г. відведення
Д. приведення
Завдання № 30.
Яке зміщення дистального відламка спостерігається при переломі обох кісток
передпліччя в нижній третині?
А. супінація
Б. пронація
В. середнє між пронацією і супінацією
Г. відведення
Д. приведення
V. ЗМІСТ НАВЧАННЯ.
Перелом кістки (fracturaossium) повне або часткове порушення цілісності кістки при
навантаженні, що перевищує міцність ділянки скелета, що травмується. Переломи можуть
виникати як унаслідок травми, так і в результаті різних захворювань, що
супроводжуються змінами в міцностних характеристиках кісткової тканини.
Класифікація переломів (лежить в основі формулювання діагнозу, вибору тактики
лікування), стосується всіх сегментів кінцівок:
I. За походженням:
1. Травматичні переломи.
2. Патологічні переломи (пухлини кісток, метастази, остеомієліт, патологічний
остеопороз і ін.)
II. По цілісності шкірних покривів:
1.Закриті переломи
2.Відкриті переломи (перелом і рана на одному сегменті кінцівки):
- первинні;
- вторинні.
III. По анатомічної локалізації:
(ключиця, лопатка, плече, передпліччя, стегно, гомілка, стопа, кисть)
IV. По рівню пошкодження:
1.Діафізарні переломи:
Виділяють три рівні перелому:
а) верхній рівень діафіза
б) середній рівень діафіза
в) нижній рівень діафіза
2.Епіметафізарні:
а) позасуглобові
б) внутрішньосуглобові
V. По лінії перелому:
1. Поперечні
2. Повздовжні
3. Косі
4. Гвинтоподібні
5. Осколкові
6. Клиновидні
7. Вколочені
8. Компресійні
9. Відривні переломи (надколінника, ліктьового відростка)
VI . По характеру перелому:
1. безосколкові (два відламки)
2. осколкові (до 3 осколків, збережена лінія перелому - на 2/3 при зіставленні
осколків)
3. багатоосколкові (більше 3 осколків, збережена лінія перелому)
4. роздроблені (не збережена лінія перелому)
VII. По зміщенню відламків:
1. Без зміщення (лінійні, подовжні)
2. Зі зміщенням (може бути окремо або в поєднанні один з одним)
- зміщення під кутом (dislocatioadaxin)
- бічне зміщення (dislocatioadlatum)
- зміщення по довжині (dislocatioadlongitudinem)
- зміщення по периферії (dislocatioadperipheriam)
VIII. По механізму травми:
1. Прямою (у місці безпосереднього додатку сили)
2. Непрямою
По функціональному механізму травми (вид зміщення перелому зумовлюється
механізмом травми, характерним для певного сегменту кінцівки, а кожен суглоб
характеризується певним набором рухів):
1. Згинальний
2. Розгинальний
3. Абдукційний
4. Аддукційний
5. Вбитий
6. Супінаційний
7. Пронаційний
IX. По наявності ускладнень:
1. Неускладнені(ізольовані пошкодження кісток, додатково може бути пошкодження
окістя, м'язів, фасцій)
2. Ускладнені (з пошкодженням елементів судинно-нервового пучка)
X. Що поєднуються з вивихом (підвивихом) суглобового кінця.
Клінічні ознаки і діагностика перелому:
I. Достовірні (абсолютні) ознаки - виявляються в 20% випадків:
1. Патологічна рухливість в незвичайному місці
2. Крепітація кісткових фрагментів (спеціально цей симптом не викликають)
3. Абсолютне укорочення сегменту
II. Недостовірні (вірогідні) ознаки - можуть бути при інших видах травм
1. Біль
2. Крововилив
3. Набряк
4. Обмеження функції
Особливо важко діагностуються внутрішньосуглобові переломи, де не буває абсолютних
ознак перелому.
Рентгенографія кінцівок:
1. Попереднє клінічне обстеженням з міткою на шкірі в передбачуваному місці
перелому.
2. Замовити рентгенівський знімок (оглядовий, в одній, два, трьох проекціях, порівняльні
знімки двох кінцівок).
3. На плівці повинен бути один з суміжних суглобів для оцінки ступеня ротаційного
зміщення.
4. Додатковий пошарові знімки при підозрі на патологічний перелом.
За допомогою рентгенографії уточнюють діагноз перелому, визначають кількість,
форму і вид кісткових фрагментів, ступінь і вид зсуву характер пошкодження (чисто
травматичний або в поєднанні з патологічним). Після репозиції перевіряють правильність
зіставлення відламків, уточнюють ефективність лікувальних заходів.
ПЕРЕЛОМИ ЛІКТЬОВОГО ВІДРОСТКА.
Причини:безпосередній удар об твердий предмет, різке скорочення трицепса плеча.
Ознаки.Набряк і деформація ліктьового суглоба, гемартроз, неможливе активне
розгинання передпліччя, пальпація відростка різко болюча, визначається западіння між
відламками. При переломі без зміщення і пошкодження розгинального апарату часткове
розгинання передпліччя можливо.
Діагноз уточнюють рентгенологічно.
ПЕРЕЛОМИ ГОЛОВКИ І ШИЙКИ ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ.
Переломи головки і шийки променевої кістки відбуваються при падінні на випрямлену
руку.
Ознаки. Болюча пальпація латерального краю ліктьового згину, порушення обертальних
рухів передпліччя, крепітація відламків. Діагноз уточнюють рентгенологічно.
ПЕРЕЛОМИ ДІАФІЗІВ КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ.
Причини: прямий удар, різка кутова деформація.
Ознаки. Деформація, набряклість, порушення рухів, болючість при пальпації області
перелому, болючість при навантаженні по осі передпліччя, патологічна рухливість і
крепітація на рівні перелому. Обов'язково перевірити рухливість і чутливість пальців!
При переломі одній з кісток передпліччя деформація і набряклість виражені не так сильно,
а локальна, болючість визначається тільки у області пошкодженої кістки. Наявність
вивиху головки променевої кістки при переломі ліктьової перешкоджає згинанню
передпліччя. Для уточнення діагнозу дуже важливо проводити рентгенографію кісток
передпліччя на всьому протязі.
Пошкодження Монтеджа.
Головка може зміщуватися наперед і назовні (найчастіше) або наперед і всередину, а
також назад. Ліктьова кістка звичайно ламається на межі верхньої і середньої третин. При
пошкодженні Монтеджа переважає непряма травма.
Біль, припухлість і крововилив у верхній третині передпліччя. Локалізована болючість
при пальпації ліктьової кістки і області ліктьового суглоба. Зміщена головка променевої
кістки промацується в незвичайному місці. Рухи в ліктьовому суглобі обмежені.
Пошкодження Галеацці.
Виникають унаслідок прямої (додаток травмуючої сили з боку променевої кістки в
нижній третині) або непрямої травми (падіння на витягнуту руку). Відбувається перелом
променевої кістки на межі середньої і дистальної третини з одночасним вивихом або
підвивихом головки ліктьової кістки при розриві зв'язок в нижньому променеліктьовому
зчленуванні. Біль, припухлість, типова деформація нижньої третини передпліччя,
обумовлена переломом променевої кістки на межі середньої і нижньої третини,
променевим відведенням кисті і вистоянням головки ліктьової кістки. Різке обмеження
функції
ПЕРЕЛОМ ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ В ТИПОВОМУ МІСЦІ.
Розгинальний перелом (Коллеса).
Виникає при падінні з упором на розігнуту кисть, в 70—80% випадків поєднується з
відривом шилоподібного відростка ліктьової кістки.
Ознаки.Штикоподібна деформація з випиранням дистального кінця променевої кістки
наперед, набряк, локальна болючість при пальпації і навантаженні по осі. Активні рухи в
променезап'ястковому суглобі неможливі, майже повністю зникає функція пальців.
Характерною ознакою перелому променевої кістки в типовому місці є зміна напряму лінії,
що сполучає обидва шилоподібні відростки Діагноз підтверджується рентгенологічно.
Згинальний перелом (Сміта).
Є результатом падіння з упором на зігнуту кисть. Зміщення дистального відламка разом з
кистю відбувається в долонну і променеву сторони, рідше — в долонну і ліктьову.
СИНДРОМ ЗУДЕКА
Плямистий післятравматичний остеопороз (синдром Зудека) — ускладнення, що виникає
після забоїв і переломів передпліччя і кисті.
Ознаки. Виражений набряк, напруженість м'яких тканин кисті і пальців, підвищення або
пониження місцевої температури, «червоний» або «білий» ціаноз, шкіра ураженої кисті
стоншена, глянсувата, западини і складки її згладжені. Рухи в променезап'ястковому,
пястнофаланговому і міжфалангових суглобах різко обмежені і болючі. Є трофічні
порушення — гіпергідроз, гіпертрихоз, гіперкератоз, ущільнення долонного апоневроза
по типу контрактури Дюпюїтрена. Порушується шкірна больова чутливість (гіпер- або
гіпоалгезія).
Рентгенологічна картина: плямистий остеопороз, у важких випадках охоплює всі кістки
кисті.
Об'єктивне дослідження.
Об'єктивне дослідження проводиться студентами, як правило, строгопослідовно і
починається з визначення загального стану хворого (приступені порушення основних
функцій життєво важливих органів і систем – свідомість, кровообіг, дихання).
1.Огляд:
Огляд, який, як і ряд наступних методів дослідження проводиться порівняно,
дозволяє виявити набряк тканин в ділянці травми, крово- і лімфовилив в тканини при
пошкодженнях кровоносних і лімфатичних судин і розвитку асептичного запалення.
а) При переломах кісток, положення хворого, як правило, буває вимушеним:
хворий боїться посилення болю, намагається тримати в нерухомому стані
пошкоджену частину тіла.
б) Порушення цілісності шкіри в ділянці перелому, робить цей перелом відкритим і
разом з цим різко росте можливість розвитку інфекційних ускладнень, зокрема
нагноєнь, гематом і остеомієліта.
в) Блідість шкіри периферійних відділів кінцівки може указувати на пошкодження
артеріальних стовбурів, ціаноз, набряк – на пошкодження глибоких вен.
Крововилив в ділянці перелому (в результаті просочення кров'ю шкіри)
спостерігається звичайно на 2-3 доби після травми. Зміна кольору шкіри в
результаті крововиливу: у перші дні вони мають синьо-багровий колір, або
червоний, потім у міру розпаду гемоглобіну і випадання гемосидерина, крововилив
набуває послідовно фіолетового, зеленуватого, або жовтого кольору.
г) Припухлість в ділянці перелому виникає за рахунок виникнення гематоми
(кровотеча з пошкоджених судин уламків в сусідні м'які тканини). Надалі
приєднується набряк запального і застійного характеру. Набряк досягає
максимуму, звичайно, на другу добу.
д) Деформація в ділянці перелому говорить про наявність зміщенння уламків. Вона
може бути такою, що відсутня при підокісних вбитих переломах і переломах без
зміщення уламків.
2. Пальпація:
а) При локальній пальпації по ходу кістки (одним пальцем) визначається болючість
в ділянці перелому (по лінії перелому і по краю пошкодженого окістя). Певне
значення в розпізнаванні переломів має також болючість в ділянці перелому при
натисненні на окремі ділянки тіла.
б) Патологічна рухливість в незвичайному місці – впродовж кістки, яка є
абсолютною (патогомонічною) ознакою перелому.
в) Важливим симптомом також потрібно вважати крепітацію (шум, який виникає
під час тертя уламків). Перевіряти цей симптом треба дуже обережно, щоб не
задати додаткову травму. Кісткову крепітацію і патологічну рухливість можна
визначити, якщо фіксувати кістку однією рукою вище, а інший – нижче за перелом
і робити обережні рухи.
г) Наявність або відсутність симптому флюктуації (балотування) в ділянці набряку.
Цей симптом може указувати на накопичення крові в пошкоджених тканинах
(гематома), або в порожнині суглоба.
д) Місцеве підвищення температури (в порівнянні з симетричною ділянкою)
залежить від розвитку запалення (частіше за всього асептичного в травмованих
тканинах). е)
Наявність, або відсутність пульсації судин. З метою виключення пошкодження
магістральних судин і нервів кінцівки необхідно обстежувати пульсацію артерій
дистальніше за перелом, а також чутливість шкіри і можливість активних рухів
пальцями. Так при переломах променевої кістки в типовому місці необхідно
досліджувати чутливість і рухливість пальців, пам'ятаючи про можливість
порушення нервів і сухожилків. У перші дні потрібно стежити за станом пальців.
Зайве стиснення гіпсовою пов'язкою може викликати збільшення набряку і неврит
периферичних нервів.
3. Вимірювання:
а) За допомогою сантиметрової стрічки студенти вимірюють коло кінцівки у
ділянці
пошкодження, коло протилежної кінцівки на тому ж рівні.
б) Вкорочення анатомічної довжини сегменту кінцівки – наявність явного
вкорочення не тільки допомагає в діагностиці перелому, особливо вбитого, але і
дозволяє встановити ступінь зміщення уламків по довжині. Велике значення має
порівняльне вимірювання довжини кінцівки при визначенні якостей репозиції
уламків, особливо методом постійного витягнення. Вимірювання проводиться
сантиметровою стрічкою. Здоровій кінцівці перед її вимірюванням надається таке
ж положення, в якому знаходиться і хвора кінцівка. В деяких випадках (за
наявності набряку в ділянці ліктьового або плечового суглобів) набагато краще
вимірювати довжину всієї кінцівки. На верхніх кінцівках вимірювання проводять
від краю акроміального відростка лопатки до шилоподібного відростка променевої
кістки або ліктьової.
в) Ступінь порушення активних рухів, характерних для даного органу,
визначається виконанням хворими активних рухів. При переломах ця функція, як
правило, порушується. Проте, при вбитих, неповних переломах, а також переломах
однієї з паралельних кісток, порушення функції може бути лише часткової.
г) Виміріють вісь верхньої кінцівки. Віссю верхньої кінцівки вважається лінія, що
сполучає головку плечової кістки, головку виростка плечової кістки, головку
променевої і ліктьової кістки. При варусній деформації головка ліктьової кістки
розташована латеральніше осі, при варусній – медиальніше.
д) Нормальному ліктьовому суглобу відповідає певне розташування трьох
пізнавальних кісткових виступів – надвиростків і ліктьового відростка. У
розігнутому положенні ці крапки розташовуються на одній лінії. При згині
ліктьового суглоба вони утворюють в нормі рівнобедрений трикутник. Іншим
пізнавальним прийомом є лінія надвиростків Маркса. У нормі лінія, що сполучає
обидва надвиростки плечової кістки, перпендикулярна осі плеча.
Рентгенографічне дослідження.
При читанні рентгенограм студенти повинні засвоїти особливі можливості цього
методу дослідження в уточненні діагнозу перелому. По рентгенограмі визначають:
а) локалізацію переломів – діафізарний, метафізарний, епіфізарний;
б) ступінь пошкодження кістки – повний, неповний (тріщина);
в) вид перелому – поперечний, косий, гвинтоподібний, осколковий, без осколків;
г) вигляд, напрям і ступінь зміщення уламків – по широті, по довжині, по осі, по
периферії (при цьому коротко розбирають причини, які приводять до зміщення уламків:
первинне зміщення – від дії сили, яка викликала перелом; вторинне – від скорочення
м'язів; третинне – може виникнути при наданні первинній допомозі, транспортуванні,
роздяганні і ін.
Після розбору питань діагности пошкоджень переходять до
основних принципів лікування цих травм.
ПЕРЕЛОМИ ЛІКТЬОВОГО ВІДРОСТКА.
Лікування.Перша допомога полягає в іммобілізації кінцівки транспортною шиною і дачі
анальгетиків. При переломах без зміщення відламків на 4—5 тижнів накладають гіпсову
лонгету по задній поверхні кінцівки від пястнофалангових суглобів до верхньої третини
плеча. Передпліччя при цьому зігнуто до 100—120°, знаходиться в середньому положенні
між пронацією і супінацією, кисть — в положенні легкого розгинання. Через 3 тижні
лонгету роблять знімною. Реабілітація — 3—5 тижні. Працездатність відновлюється через
1,5—2 міс.
Оперативне лікування показане при переломах ліктьового відростка зі зміщенням.
Фіксацію відламків проводять за допомогою довгого шурупа, стрижня, болта-стягування,
спиць і серкляжей. Іммобілізація гіпсової лонгетоюдо 5-8 тижнів, реабілітація -4-6 тижнів,
працездатність відновлюється через 2-2,5 міс.
ПЕРЕЛОМИ ГОЛОВКИ І ШИЙКИ ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ.
Лікування. Іммобілізація кінцівки транспортною шиною або косинкою. При переломах
без змшщення після знеболення накладають гіпсову лонгету від пястнофалангових
суглобів до верхньої третини плеча в положенні згинання передпліччя до 90—100°.
Термін іммобілізації — 2—3 тижні. Працездатність відновлюється через1-1,5 міс.
При переломах зі зміщенням відламків проводять репозицію (під наркозом) шляхом тиску
на головку в напрямі, зворотному зміщенню. При цьому передпліччі згинають до 90° і
супінуують. Іммобілізація гіпсовою лонгетою —4—5 тижні. Реабілітація — 2—4 тижні.
Працездатність відновлюється через 1,5—2 міс. Обов'язково повторити контрольну
рентгенограму через тиждень після репозиції.
Оперативне лікування показане при невдалій репозиції, при осколкових і краєвих
переломах головки променевої кістки. Фіксують відламки 1—2 спицями. При краєвих і
осколкових переломах показана резекція головки. Терміни реабілітації і відновлення
працездатності ті ж.
ПЕРЕЛОМИ ДІАФІЗІВ КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ.
Лікування. Перша допомога — іммобілізація транспортною шиною по задній поверхні від
головки п'ясткових кісток до верхньої третини плеча, передпліччя — в положенні
згинання до 90°.
При переломах без зміщення відламків накладають двухлонгетну гіпсову пов'язку від
пястнофалангових суглобів до верхньої третини плеча на 8—10 тижнів. Реабілітація —2—
4 тижні. Працездатність відновлюється через 2,5-3 міс.
При переломах зі зміщенням відламків проводять репозицію в положенні хворого лежачи.
Після знеболення місць переломів руку укладають на приставний столик, відводять плече
і згинають передпліччя до кута 90°. Два помічники поступово (!) здійснюють тягу по осі
передпліччя (тяга за пальці і кисть, противотяга -за перекинутий через дистальний відділ
плеча рушник або широку стрічку з марлі). Травматолог усуває бічне зміщення відламків
шляхом стиснення міжкісткового проміжку з передньої і задньої поверхні передпліччя.
Після репозиції накладають задню гіпсову лонгету від пястнофалангових суглобів до
верхньої третини плеча і додаткову гіпсову шину на долонну поверхню передпліччя і
плеча.
Ретельно моделюють міжкістковий проміжок (допустимо вставляти подовжні валики)
Лонгети фіксують бинтом і проводять контрольну рентгенограму (через 2 тижні
контрольні рентгенограми повторити!).
Якщо перелом локалізується у верхній третині передпліччя, то репозицію і іммобілізацію
проводять в положенні супінації передпліччя. При переломах в середній і нижній
третинах передпліччя утримують в середньому положенні між пронацією і супінацією.
Для репозиції переломів кісток, передпліччя з успіхом використовують апарати
Соколовського, Дем'янова з накладенням гіпсових пов'язок. Термін іммобілізації —10—12
тижнів. Важливо через 7—10 днів після репозиції відламків перевірити рентгенологічний
їх стояння і виключити вторинне зміщення. Реабілітація — 4—6 тижні. Працездатність
відновлюється через 3—4 міс.
Оперативне лікування показане при невдалій репозиції, вторинному зміщенні відламків.
Для остеосинтезу використовують гнучкі металеві стрижні, балки і стержні-шурупи, що
забезпечують внутрішню компресію. Іммобілізація гіпсовою циркулярною пов'язкою —10
—12 тижнів. Реабілітація — 4—6 тижні. Працездатність відновлюється через 3—4 міс.
При пошкодженнях Монтеджі проводять остеосинтез відламків ліктьової кістки і
вправлення вивиху головки променевої кістки. Іммобілізація (10—12 тижнів) проводиться
в положенні згинання і супінації передпліччя. Реабілітація-6—8 тижнів. Терміни
непрацездатності — 3—4 міс.
При переломах Галеацці для утримання вправленої головки ліктьової кістки проводять
фіксацію обох кісток в дистальному відділі спицею. Іммобілізація —10—12 тижнів,
реабілітація — до 6 тижнів. Терміни непрацездатності —до 3 міс.
ПЕРЕЛОМ ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ В ТИПОВОМУ МІСЦІ.
Розгинальний перелом (Коллеса).
Лікування.Передпліччя і кисть фіксують по долонній поверхні транспортною шиною. При
переломах без зміщення відламків кисть і передпліччя іммобілізують гіпсовою лонгетою
на 4—5 тижні. Реабілітація —1—2 тижні. Працездатність відновлюється через 1—1,5 міс.
При переломах зі зміщенням відламків під місцевим знеболенням проводять репозицію.
Хворий лежить на столі, постраждала рука, відведена і зігнута в ліктьовому суглобі,
находиться на приставному столику. Помічники здійснюють тягу по осі передпліччя (за I і
II—III пальці, противотяга — за плече). При поступово наростаючій тязі кисть
перегинають через край столу і відводять її в ліктьову сторону. Травматолог пальпаторно
перевіряє стояння відламків і напрям лінії між шилоподібними відростками. Не
порушуючи тягу, накладають гіпсову лонгету по тильній поверхні від головок п'ясткових
кісток до ліктьового суглоба з обов'язковим захопленням передпліччя на 3/4 кола. Після
контрольної рентгенографії знімають м'який бинт і додатково накладають гіпсову шину,
що фіксує ліктьовий суглоб. Останній звільняють через 3 тижні. Загальний термін
іммобілізації — 6—8 тижнів. Контрольну рентгенографію для виключення рецидиву
зміщення проводять через 7—10 днів після репозиції. Реабілітація — 2—4 тижні. Терміни
непрацездатності — 1,5—2 міс. У перші дні потрібно стежити за станом пальців. Зайве
стиснення гіпсовою пов'язкою може викликати збільшення набряку і неврит
периферичних нервів. При явищах порушення кровообігу м'який бинт розрізають і краї
лонгети злегка відгортають. Активні рухи пальцями хворому дозволяють з 2-го дня.
Згинальний перелом (Сміта).
Лікування.При репозиції кисті додають положення легкого розгинання і ліктьового
відведення. Термін іммобілізації — 6—8 тижнів. Реабілітація — 2—4 тижні.
Працездатність відновлюється через 1,5—2 міс. Рухи пальцями вирішують з 2-го дня після
перелому. Після зникнення набряку і больових відчуттів хворі повинні починати активні
рухи в ліктьовому суглобі, включаючи пронацію і супінацію (під контролем методиста
ЛФК). При осколкових внутрішньосуглобових переломах метаепіфіза променевої кістки
для репозиції і утримання відламків доцільно застосувати черезкістний остеосинтез
апаратом зовнішньої фіксації або внутрішній остеосинтез.
СИНДРОМ ЗУДЕКА
Лікування. Довге і наполегливе. Проводять провідникові і футляри новокаїнові блокади,
анестезують м'язи-згиначі пальців кисті. Після купування больового синдрому обережно
призначають фізіотерапію (легкі теплові процедури), легку ЛФК, легкий масаж. У стадії
стійкої декомпенсації в періоді ремісії показано санаторно-курортне лікування (радонові
ванни, грязі).
ПЕРЕЛОМ ЧОВНОПОДІБНОЇ КІСТКИ.
Лікування. Оскільки умови для зрощення відламків човноподібної кістки несприятливі
(поганий кровообіг, рухливість дистального відламка разом з кістками зап'ястя), необхідна
тривала, протягом 12—16 тижнів, іммобілізації круговою гіпсовою пов'язкою.
Особливістю останньої є фіксація I п'ясткової кістки і основної фаланги I пальця до
міжфалангового суглоба. Кисть — в положенні тильного згинання і ліктьового
відхилення. При незростанні перелому човноподібної кістки роблять оперативне
лікування в спеціалізованому стаціонарі. Операція полягає у фіксації освіжених відламків
човноподібної кістки гвинтом. Для стимуляції зрощення між відламками укладають
губчасту тканину, узяту з метафізу променевої кістки. Термін і характер іммобілізації такі
ж, як і при консервативному лікуванні. Реабілітація 4-6 тижні. Працездатність
відновлюється через 4—6 міс.
ПЕРЕЛОМ ПІВМІСЯЦЕВОЇ КІСТКИ.
Лікування. При переломі півмісяцевої кістки здійснюють іммобілізацію циркулярною
гіпсовою пов'язкою в середньофізіологічному положенні кисті від головок п'ясткових
кісток до ліктьового суглоба строком на 8—10 тижнів. Потім накладають знімну гіпсову
лонгету на термін близько місяця. Показані ранні рухи в суглобах пальців. Працездатність
відновлюється через 3—4 міс.
ПЕРЕЛОМ ІНШИХ КІСТОК ЗАП'ЯСТЯ.
Лікування. Іммобілізація кисті гіпсовою лонгетою в середньофізіологічному положенні
від підстави пальців до ліктьового суглоба на 3—4 тижні. Функціональне лікування із
знімною гіпсовою лонгетою не менше 3—4 тижнів. Працездатність відновлюється через 5
—6 тижнів.
ПЕРЕЛОМ П'ЯСТКОВИХ КІСТОК.
Лікування. Кисть фіксують шиною, пальці укладають на ватяно-марлевий валик.
Лікування проводять амбулаторно. Хворі з множинними переломами потребують
оперативного лікування.
Переломи без зміщення відламків лікують іммобілізацією гіпсовою лонгетою, накладеної
по долонній поверхні кисті і передпліччя в середньому фізіологічному положенні. Термін
іммобілізації — 3—4 тижні.
При переломах зі зміщенням під місцевою анестезією проводять репозицію за допомогою
тяги по осі за палець і тиск на відламки. Для утримання в правильному положенні
накладають долонну гіпсову шину від верхньої третини передпліччя до кінчиків пальців.
Пальцям обов'язково додають середнє фізіологічне положення, тобто згинання в кожному
суглобі до кута 120°. Це має значення для здійснення витягнення, а також для
попередження тугорухомості в суглобах. На тильну поверхню накладають додаткову
лонгету, яку добре моделюють. Результат репозиції перевіряють рентгенологічний.
Терміни іммобілізації при діафізарних переломах — 3—4 тижні. При білясуглобових
переломах термін іммобілізації скорочується до 2 тижнів. При внутрішньосуглобових
переломах ці терміни ще коротші (до 10 днів). Реабілітація — 1—2 тижні. Працездатність
відновлюється через 1—1,5 міс.
Пошкодження Беннета.
Лікування.Під місцевою анестезією проводять репозицію шляхом витягнення по
подовжній осі відведеного I пальця і тиску на підставу п'ясткової кістки. Для цього
марлеву стрічку поміщають на підставу I п'ясткової кістки і проводять тягу за кінці її в
ліктьовому напрямі. Іммобілізація здійснюється гіпсовою лонгетою, дистальний кінець
якої розрізають на дві частини. Лонгету накладають на тильно-променеву поверхню
передпліччя, а двома частинами розрізаючого кінця охоплюють I палець з боків і
сплітають їх на долонній стороні основної фаланги. Термін іммобілізації -6-8 тижнів.
Реабілітація — 2—4 тижні. Працездатність відновлюється через 1,5—2 міс. Для
утримання відламків їх фіксують спицями або зовнішнім апаратом.
ПЕРЕЛОМИ ФАЛАНГ ПАЛЬЦІВ КИСТІ.
Лікування. При краєвих переломах іммобілізація гіпсовою лонгетою продовжується 1—
1,5 тижні, при переломах нігтьової фаланги ніготь виконує роль шини. Репозицію
відламків проводять тягою по осі пальця з одночасним доданням йому функціонально
вигідного положення. Іммобілізацію здійснюють двома гіпсовими лонгетами (долонної і
тильної) від кінчика пальця до верхньої третини передпліччя. Внутрішньосуглобові
переломи вимагають коротших термінів (до 2 тижнів), білясуглобові — до 3 тижнів і
діафізарні переломи до 4-5 тижнів. Переломи проксимальної фаланги зростаються
швидше, ніж переломи середньої. Реабілітація —1—3 тижні. Працездатність
відновлюється через 1—1,5 міс.
Оперативне лікування показане при переломах п'ясткових кісток і фаланг, що мають
тенденцію до вторинного зміщення. Відламки зіставляють і фіксують спицями
черезшкірно. Іммобілізація гіпсовою лонгетою по долонній поверхні -на 2-3 тижні. Спиці
видаляють через 3—4 тижні. При внутрішньосуглобових і білясуглобових переломах
фаланг зі зміщенням відламків застосовують дистракційний апарат.
ПОШКОДЖЕННЯ СУХОЖИЛКІВ РОЗГИНАЧІВ ПАЛЬЦІВ КИСТІ.
Лікування. Перша допомога при пораненнях — накласти на рану тиснучу асептичну
(чисту) пов'язку, іммобілізувати передпліччя і кисть фанерною шиною, направити в
травмпункт. Під місцевою або провідниковою анестезією виконують первинну хірургічну
обробку і накладення первинного шва на пошкоджене сухожилля. Іммобілізація долонною
гіпсовою лонгетою — 3 тижні, реабілітація -3-4 тижні. Працездатність відновлюється
через 1,5—2 міс. При забруднених і обширних забито-рваних ранах краще від первинного
шва сухожилків утриматися, а відновлення їх відкласти на 2—3 тижні. При S-образній
контрактурі іммобілізацію виконують спеціальними шинами в оптимальному для
зрощення сухожилля положенні протягом 4—6 тижнів. Може бути застосована фіксація
спицею. Реабілітація — 3—4 тижні. Працездатність відновлюється через 1,5—2 міс.
Оперативне лікування показане при відриві сухожилля від нігтьової фаланги з кістковим
фрагментом, при застарілих пошкодженнях. Після операції терміни іммобілізації і
відновлення працездатності такі ж, як і при консервативному лікуванні.
ПОШКОДЖЕННЯ СУХОЖИЛКІВ ЗГИНАЧІВ ПАЛЬЦІВ КИСТІ.
Лікування. При підозрі на пошкодження сухожилків згиначів хворих госпіталізують в
спеціалізоване відділення. Кінці сухожилків зшивають спеціальними швами з
використанням мікрохірургічної техніки.
Первинна пов'язка повинна бути накладена при напівзігнутому положенні всіх пальців
кисті. Після операції кисть іммобілізують на 3 тижні. Реабілітація — 2 тижні.
Працездатність відновлюється через 1,5—2 міс. Пошкодження сухожилків згиначів на
рівні передпліччя нерідко супроводжується пошкодженням нервових стовбурів
(серединного і ліктьового нервів). При пошкодженні сухожилків на рівні долоні і пальців
може мати місце пошкодження загальнопальцьових або власних пальцьових нервів. Тому
дослідження чутливості є обов'язковим. Операція може бути проведена під
внутрішньокістковим або загальним знеболенням, залежно від майбутнього об'єму
втручання. Операцію повинен проводити хірург, що має досвід в хірургії кисті. Тому у
ряді випадків операцію доцільно відкласти, провівши лише первинну хірургічну обробку
рани.