1.

Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції, тривалість етіотропної

терапії.
- нормальна температура тіла
-з никнення менінгеальних симптомів
- санація спинномозкової рідини (зниження плеонитозу до 33 клітин в 1 мкл із
переважанням лімфоцитів (75 % і більше). Уміст білка у спинномозковій рідині ще може
залишатися збільшеним) (люмбальну пункцію проводять на 5-6 добу).
Тривалість еіотропного лікування:
Тривалість антибіотикотерапії при менінгококовому менінгіті триває в середньому 7–10
днів.
При менінгококовому назофарингіті етіотропне лікування триває протягом 4-5 днів
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на
менінгококцемію.
Через 4–6 год з’являється висипка, що має такі особливості:
 вона геморагічна;
 неправильної форми й різних розмірів, частіше у вигляді зірочок;
 висипань багато, переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулуб,верхні повіки,має
тенденцію до злиття.
 висип виникає неодночасно,тому різні його елементи мають різну характеристику.
 у центрі висипного елемента з’являється некроз шкіри й у подальшому відторгаються
некротичні маси.
 Геморагічна висипка може поєднуватись із розеольозною і розеольозно–папульозною
Існує блискавична форма менінгококцемії, так звана швидкоплинна пурпура, або синдром
Уотерхауза — Фрідеріксена, що є результатом крововиливів у надниркові залози.
Він характеризується швидкою появою висипки - уже в перші години на шкірі та слизових
оболонках виникає геморагічна висипка. Вона стає рясною, з’являються значні крововиливи
в шкіру. На кінцівках, а потім на тулубі виникають багряно–синюшні плями.

3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.

Специфічна лабораторна діагностика складається з бактеріологічного та серологічного
методів.
Матеріалом для бактеріологічного дослідження є носоглотковий слиз,мокротиння, кров,
СМР, що висівають на кро´яний агар.
Бактеріоскопічно: виявлення в крові і спинномозковій рідині внутрішньоклітинно
розташованих грамнегативних диплококів зі спільною капсулою.
Серологічний метод та полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) із сироваткою крові та СМР
Використовується РНГА, РЗК у парних сироватках, що вважається позитивною при
наростанні титру антитіл у чотири й більше разів. Однак це метод швидше ретроспективної
діагностики, адже інтервал між взяттям сироваток має становити не менше 7–10 діб. Лише
ПЛР дозволяє швидко, протягом 1–2 діб, верифікувати діагноз. Водночас для діагностики
менінгококової інфекції застосовують реакцію аглютинації латексу.

4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії мигдаликів та

лакунарній ангіні.Вказати зміни.
Локалізована дифтерія характеризується місцевою запальною реакцією, обмеженою
ділянкою піднебінних мигдаликів.
Катаральна форма (атипова) - помірно збільшені мигдалики з гіперемією слизової оболонки
Острівцева форма(фібринозно дифтерійне запалення) найчастіше зустрічається у щеплених
дітей. На мигдаликах відмічаються щільно пов’язані із слизовою оболонкою острівці
нальотів білувато або білувато-сірого кольору з неправильними обрисами, розміром від 1
до 3-4 мм.(на тлі набряку й ціанозу виявляють плівки у вигляді острівків різної величини, які
не з’єднуються між собою)
Плівчаста (тонзилярна) форма- піднебінні мигдалики збільшені, вкриті білуватим, або
білувато-сірим нальотом, щільно зв’язаним із слизовою оболонкою. Нальоти не знімаються
тампоном, а у разі відділення їх від слизової оболонки, поверхня кровоточить. Окрім
набряку мигдаликів, відмічається і набряк піднебінних дужок, язичка.
Спостерігається рівномірне кулясте збільшення мигдаликів, вирівнювання їх поверхневої
структури і випинання у передні відділи ротоглотки. Ступінь набряку відповідає розміру
нальоту.
При лакунарній ангіні- слизова оболонка мигдаликів, дужок та м'якого піднебіння яскраво-
червоного кольору. На поверхні мигдалика фібринозний наліт білого чи жовто-білого
кольору, який не поширюється за межі мигдалика. Наліт легко знімається без пошкодження
епітелію

5. Специфічні ускладнення при дифтерії.

1) Дифтерійні міокардити- найчастіше ускладнення дифтерії. Він розвивається як у ранні
терміни (з 1-го тижня хвороби до середини 2-го — ранній міокардит), так і пізні (із середини
2-го до 6-го тижня — пізній міокардит).Найчастіше закінч- летально.
2) Ураження нервової системи- виникає у ранні (1—2-й тиждень) і пізні (до 4—6-го тижня)
терміни, проявляється частіше моторними, а не сенсорними розладами.
У ранні терміни - парез м’якого піднебіння, голос стає гугнявим. Хворі не в змозі ковтати
рідку їжу. Блювотний рефлекс відсутній. Ураження інших пар черепних нервів може
зумовити параліч акомодації, птоз, іноді — парез лицевого нерва та інші роздали. Процес
може бути одно- або двобічним.
Пізніше виникають мляві паралічі за типом моно- або поліневритів. Частіше спостерігають
ураження м’язів гортанної і ротової частини горла, кінцівок — пара- і тетрапарези.
Виникають паралічі за тином паралічу Ландрі. Дифтерійні парези і паралічі мають
зворотний характер, їх тривалість — до 2 —6 міс. і більше.
3) Ураження нирок- проявляється мікрогематурією, лейкоцитурією, циліндрурією,
протеїнурією. ГНН при дифтерії зумовлена вторинними чинниками: гіповолемією і ДВЗ-
синдромом на 5—20-у добу захворювання; поліорганною недостатністю і ятрогенними
причинами (уведення надмірних доз ПДС, призначення аміноглікозидів).
4) ІТШ- Виникає на 1-у—3-ю добу захворювання і відповідає клінічним проявам
гіпертоксичного перебігу хвороби.
5) ДВЗ - синдром, ГРДС,ГНН

Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день хвороби. Захворіла
гостро. Була застуда, підвищення температури тіла до 39, 5С, сильний головний боль,
ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і ніг помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри, температура тіла
37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з цінотичним відтінком, на задній
стінці глотки гіперплазія лимфоїдних фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба
зірчастий геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні
симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв, АТ – 80/50
мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями везикулярне дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт
м'який, безболісний. Печінка, селезінка не збільшені.

Попередній діагноз. Менінгококова інфекція, комбінована форма(менінгококовий

менінгоенцефаліт,менінгококцемія), тяжкий перебіг.ІТШ ІІ ст.
2. Хворий потребує невідкладної допомоги швидкої бригадир: підлягає госпіталізації в
інфекційний стаціонар. Хворому необхідно ввести внутрішньовенно крапельно: глюкоза 5%
– 500 мл., інсулін – 8 од, преднізолон – 90 мг, панангін – 10 мл, лазикс – 40 мг. Якщо хворого
транспортує не реанімаційна бригада, а лікар швидкої допомоги, то перед
транспортуванням слід ввести не менше ніж 90 мг преднізолону.
3. Обстеження хворого
1. Загальний аналіз крові
2. Загальний аналіз сечі
3. Кров на RW, HBsAg
4. Біохімічний аналіз крові:електроліти(натрій,хлор,калій,фтор),креатинін, сечовина,
КОС, рСО2, рО2, АЛТ,АСТ,КФК,ЛДГ,тропоніни,глюкоза,заг.білок і його фракції,СРБ
5. Люмбальна пункція
6. Бактеріоскопія «товстої» краплі крові
7. Бактеріологічне дослідження слизу із носоглотки, крові, ліквору(культура менінгокока)
8. Латекс-аглютинація крові(аг менінгокока)
9. Протромбіновий час
10. ЕКГ
11. КТ,МРТ
12. рентгенографія ОГК
13. Консультація окуліста та ЛОР-лікаря.

4. План лікування
1. Строгий ліжковий режим
2. Дієта - 15
3. Левоміцетин сукцинату по 1,0 на добу 4 рази на добу в/ м
4. “Ацесіль” – 500 мл, р-н Рінгера 500 мл в/в крапельно; 5% глюкоза 500
5. преднізолон 7г з гідрокортизоном 1,4г в/в;
6. манітол 15% – 70кг в/в крапельно під контролем діурезу;
7. Ібупрофен 1,4 г на добу per os
8. Вітамінний комплекс (вітамін Е – 50 мг/добу, бета-каротин – 6 мг, Se – 20 мкг) –
всередину після їжі.